Кучма може принести користь молдаванам
Україна може й повинна скористатись нагодою стати ефективним посередником в переговорах між владою й опозицією в Молдові для вирішення конфліктної ситуації, яка сьогодні склалась в Кишиневі. Адже, за рівнем напруги вона нагадує події 2004 року в Україні. Тоді українські політики (і влада, і опозиція) змогли продемонструвати здатність знаходити компроміс та не довести ситуацію в країні до силових конфліктів.
Адже, очевидно, що сьогодні ні Росія, через свою досить агресивну політику по відношенню до пострадянських держав, ні Європейський союз, спостерігачі якого визнали легітимною виборчу кампанію в Молдові, не можуть в повній мірі виконувати функції неупередженого арбітра та посередника в цій конфліктній ситуації.
В той час, як офіційний Київ займав достатньо виважену позицію в конфліктах навколо Придністров'я, і щодо оцінки виборчих процесів в цій державі та інших гострих для Кишинева питаннях. Тому, посередницька функція українських політиків, а в першу чергу, представників влади в особі Президента як відповідального за зовнішню політику України, могла б суттєво допомогти зниженню напруги серед молдовських еліт, що спричинило б зміцнення геополітичних позицій України. А разом з Президентом здійснити дипломатичну місію можуть й інші уповноважені владні інституції, це стосується як уряду, так і парламенту.
Можливо навіть дуже корисною в переговорному процесі в Кишиневі від української сторони, була б участь екс-президента Леоніда Кучми як політика, який попри низку допущених помилок в організації та проведенні виборчого та політичного процесів у 2004 році, все-таки утримався від застосування сили та забезпечив мирний перехід влади до опозиції.
Між тим, корисним досвідом для молдовської опозиції могли б поділитись й лідери українських вулично-протестних рухів, наприклад учасники Громадянської кампанії ПОРА, які пропагували в 2004 році виключно ненасильницькі методи та форми боротьби, чим позбавили правоохоронні органи приводів для застосування сили і забезпечили розв'язання політичної кризи мирним шляхом.
Дуже важливо, щоб українська влада не втратила можливість проявити себе на міжнародній арені через зайнятість своїми внутрішньополітичними проблемами. Тим більше, що Молдова знаходиться на кордоні з українською державою, і тому стабільність цієї країни та мирні процеси в Кишиневі для України є питанням захисту власних національних інтересів.
Власне, Україні в 2004 році допомогло посередництво Європи, така допомога має бути надана й Молдові, однак, посередництво має відбутись без застосування тиску на внутрішньополітичні процеси в цій країні. А відтак, досвід Майдану не як інструмент протесту, а як зразок мирного виходу з гострої політичної кризи може й повинен бути переданий й елітам сусідньої республіки Молдова.
