Статус держслужбовця багатодітній матері: нісенітниця чи порятунок?
Гібридні часи вимагають гібридних рішень, навіть якщо мова йде про демографію.
Справа у тому, що в Україні склався стереотип. Багатодітна родина – це обов'язково якесь жебрацтво. Тобто, у багатьох громадян є впевненість, що велика кількість дітей народжується у родинах, які дуже часто ведуть антисоціальний спосіб життя, і взагалі дітей в таких родинах використовують, як інструмент отримати додаткову дотацію від держави.
Натомість, ситуація геть інша. В Україні все більше і більше родин, які свідомо йдуть на народження четвертої, п'ятої, шостої дитини та навіть більшої кількості дітей, і питання отримання від держави якихось пільг для них зовсім не є першочерговим. Зазвичай такі родини мають нормальний фінансовий достаток, і бажання заводити дітей продиктовано моральними мотивами, а не матеріальними.
Утім, через вищезгаданий стереотип, такі родини опиняються в одній категорії разом із соціально незахищеними багатодітними родинами та нужденними, зі всім відповідним ставленням суспільства. І хоча триповерховий будинок багатодітної родини на Закарпатті дуже важко порівнювати з халупою десь на Київщині, в якій живе 12 дітей, мати п'є, а батько взагалі невідомо де, це дійсно одна категорія – багатодітна родина. Тому на часі – підняти питання статусу багатодітної родини, її класифікації, визначення диференційованого підходу до надання державної підтримки.
Відомий факт – основні засади виховання закладаються в дитині у перші три роки життя. В цей час дитина повністю знаходиться під наглядом батьків, і від того, який фундамент вони закладуть у розвиток, залежатиме все її подальше життя. У тому числі – яким громадянином стане ця дитина. То хіба це не належить до національних інтересів держави? А якщо так, то хіба батьки, багатодітна матір не виконують дуже серйозну і відповідальну державницьку функцію? Причому, набагато складнішу, ніж видавати якісь довідки у якомусь державному органі.
То може настав час прирівняти багатодітних батьків до держслужбовців? Щоб вони мали відповідний статус і все, що з нього витікає. Таку пропозицію висловлював відомий економіст Олександр Пасхавер. Без сумніву, вона є досить революційною, проте може суттєво вплинути на підняття соціального статусу багатодітних родин. Причому в багатьох випадках статус держслужбовця не тільки спростить державі фінансування та надання допомоги таким родинам, а ще й підвищить соціальний контроль за ними, а самих батьків змусить ставитися більш відповідально до батьківських обов'язків.
Запровадження такої практики потягне за собою низку змін у законах і підзаконних актах. Зокрема, в законі про Державну службу. Окрім цього, має бути опрацьований механізм отримання багатодітними батьками статусу держслужбовців, оскільки не всі багатодітні родини зможуть відповідати як майновим, так і моральним вимогам. Безумовно,потрібно буде впровадити, скажімо так, кваліфікаційні іспити.
Статус державного службовця буде давати певні привілеї багатодітним родинам, але йому доведеться дуже жорстко відповідати. І, врешті решт, діти – це майбутнє нашої країни, яке створюється вже зараз. І якщо ми зацікавлені у розвинутій європейській країні, в забезпечені собі комфортної старості, потрібно вже сьогодні розуміти кого ми виховуємо і як.
