Оксана Забужко Письменниця, Віце-президент Українського ПЕН-центру

In memoriam-1933: Цитата в тему

27 листопада 2007, 00:35

Цитата (див. нижче) – це прецікавий спогад рос. філософа Г.Померанца з часів його вчителювання на Кубані. Вирішила поділитися після того, як потрясла мене "до основанья" вістка, що голодомор – то явище "общесоюзне", позаяк був він "не тільки в Україні, а й на Кубані" (!). Тобто, темно було "не тільки в домі, а й у кімнаті". Древні софісти відпочивають. Чи й справді, при наших суцільних провалах пам'яті, Кубань уже сьогодні настільки не сприймається українською?



Можна, звичайно, політкоректно викреслити з нац. гімну давній рядок про "бій кровавий від Сяну до Дону". Можна забути історію колонізації того краю нашими козаками-чорноморцями, і розкішну "кубанську" прозу В.Мови-Лиманського (обожнюю!) й М.Старицького, і книжку нарисів Докії Гуменної 1930 р. – документальне свідчення, що до початку колективізації Кубань ще офіційно трактувалася в СРСР як український ареал, і Харків тримав над нею "культурне шефство"... Все можна забути – людська пам'ять і взагалі коротка, а коли її цілеспрямовано одбивати, то й поготів. Фантастично інше – те, як примудрився цей ареал упродовж 200 років законсервуватись і "тримати оборону" своїм традиціям у чисто середньовічній – військовій, козацькій – стилістиці, яку хіба тільки з давніх літописів нині і впізнаєш... І голодомор не вбив того духа, і введена по ньому переселенська "демографічна ін'єкція" – не переломила. (Пам'ятаю, як ще в кінці 1980-х деякі наші молоді літератори спеціально їздили "на Кубань по мову" і хвалилися, що такого джерельно чистого, від 19-го ст. практично незайманого "грінченківського словника", як там, в УРСР уже не збереглося).

Ось як це запам"ятав Померанц (взято звідси, підкреслення мої):

В 1953 году я начал работать учителем в станице Шкуринской (бывшего кубанского казачьего войска), и вот оказалось, что некоторые школьники 8-го класса не говорят по-русски. Мне отвечали по учебнику наизусть. Кубанцы – потомки запорожцев, их родной язык – украинский, но за семь лет можно было чему-то выучиться... Я решил обойти родителей наиболее косноязычных учеников и посоветовать им следить за чтением детей. Начал случайно с девочки, у которой была русская фамилия. Допустим, Горкина. Мать ответила мне на нелитературном, с какими-то областными чертами, но бесспорно русском языке. С явным удовольствием ответила, с улыбкой. "Так вы русская?" – "Да, мы из-под Воронежа. Нас переселили в 1933 году вместо вымерших с голоду". – "Отчего же не выучили дочку своему родному языку?" – "Что вы, ей проходу не было! Били смертным боем!"

Оказалось, что мальчишки лет пяти, дошкольники, своими крошечными кулачками заставили детей переселенцев балакать по-местному. В школе это продолжалось. За каждое русское слово на перемене – по зубам. По-русски только на уроке, учителю. Запрет снимался с 8-го класса. Ученики старших классов – отрезанный ломоть, они собирались в город, учиться, и им надо говорить на языке города. Действительно, к 10-му классу мои казачата уже сносно разговаривали. Вся эта автономистская языковая политика стойко продержалась с 1933-го (когда была отменена украинизация) до 1953-го и продолжалась при мне, то есть до 1956-го. Дальше не знаю.

Я не думаю, что сопротивление было сознательно организовано взрослыми. Организацию выбили бы в 1936-1939 годах или в 1944-м, во время ликвидации неблагонадежных, сотрудничавших с немцами. Нет, никакой организации не было. Было казачье самосознание, которое дети чувствовали


Якщо полтавсько-черкасько-київських дядьків-"повстанців" 1920-х рр. ми собі вже уявити негодні ніяким напруженням уяви, то після цих "казачат" 1950-х починаєш краще розуміти "товаріща Сталіна со боярє", – таки ж не брехали наші класики 19-го ст., грізною силою мусило бути українське село з його "казачьим самосознанием"! Вічною зачаєною вибухівкою, якій тільки й бракувало – підпалу... Так підпал і усунули ще в 1930-му – пустивши під ніж українську інтелігенцію, числом не багато, не мало – 30 тис. по одному тільки процесу СВУ...

І нудно, їй-богу, слухати сьогоднішніх софістів – обстоювачів теорії "негеноцидного голоду" й "перегибов на местах"... Не дурили б уже самі себе – війна це була, шановні. Війна. І не просто за "колективізацію сільського господарства" – а за владу в Україні. Війна з тим, хто від віку вважав себе тут господарем, за логікою аграрної цивілізації, яка витримала натиск Степу: ти, приходню, як прийшов, так і підеш, а мій хутір/станиця – моя держава. І якщо ти, суко, прийшов до мене розказувати, що мені сіяти, що будувати, якою мовою говорити і яким богам молитися, то одержиш від мене "по зубам".

І так воно й велося століттями – аж до 1933-го (померанцевські "казачата" – це вже відблиск мертвої зірки).

А після 1933-го "нові господарі" змогли одержати "по зубам" – вже тільки на Заході України...

powered by lun.ua
Коментарі — 103
Olichka _ 27.11.2007 11:37
IP: 85.159.0.---
Дякую, Пані Оксано!
Ваша стаття, без сумніву, примусить задуматися багатьох. Волосся стає дибки від відчуття колишньої сили українського духу. Глибока жалоба по невинно убієнним. Гнів і сльози. Гнів і сльози.
Netko _ 27.11.2007 11:37
IP: 194.44.134.---
Нарешті текст справжньої Оксани Забужко!

Я ці спогади Померанца читав раніше, і мене вони також вразили (вельми приємно).
Додам до написаного: на Черкащині у 59-60 роках по селах (можливо й пізніше, але про цей факт знаю точно, а йдеться конкретно про Чорнобаївський район) також давали по зубах, якщо терендів російською. І що цікаво, відбувалося це – саме на дитячому рівні, ніхто з дорослих тут в цьому "напрямку" виховну роботу не проводив (чи підбурював).
Тобто маємо майже ідентичню ситуацію з кубанською.
Юра2 _ 27.11.2007 11:28
IP: 217.20.167.---
Шановний Тобіас,
Пробачте мене, старомодного, за, сподіваюся, – поміркований консерватизм. Я б усе-таки залишив термін "війна" для позначення збройного (в смислі – зброя в обох сторін) конфлікту. Все інше – холодна, економічна, інфомраційна тощо війна, – то лише метафори.
З повагою,
Олег Медведєв _ 27.11.2007 11:28
IP: 194.30.168.---
Дякую, Оксано! Ще один цікавий факт, коли заперечують геноцид, то забувають, або не знають, що за переписом 1926 року українці становили понда 90% населення України. А реалізація постанови ЦК з деукраїнізації Кубані відбувалася одночасно з організацією голоду.
gallien _ 27.11.2007 11:24
IP: 77.122.125.---
"Добро може бути лише з кулаками" – пишет обличитель сталинских преступлений. А ведь эту абсурдную формулу придумал товарищ Горький, трубадур сталинского режима. Ее, как заклинание, повторяли советские пропагандисты в период коллективизации и расправ над "врагами народа". Интересные у нас антисталинисты. не правда ли?
А что касается истории украино-российских обид, то в той же статье Григория Помераца есть эпизод более интересный, нежели зуботычины озлобленных кубанских школьников:
"Преодоление франко-немецкой ненависти началось в 1946 году с приглашения немецкой делегации на конференцию в Швейцарии. Когда немцы вошли, Ирэн Лор (у которой сына мучили в гестапо) встала и вышла, за ней – другие французы и стали готовиться к отъезду. Встретив г-жу Лор в коридоре, Фрэнк Бухман, организатор конференции, спросил ее: "Как вы думаете строить Европу без немцев?" Г-жа Лор заперлась в своем номере и не выходила из него 36 часов. Потом она поднялась на трибуну и попросила извинения у немцев за то, что слепо их ненавидела. Немцы приготовились к другому. Они ждали обвинений и приготовились перечислять встречный список обид, начиная с политики кардинала Ришелье, сознательно разжигавшего тридцатилетнюю войну, когда она немного затихала. Выступление Лор их ошеломило и повернуло к покаянию"
Увы, госпожа Забужко – не Лор. Ей у Помераца понравилось совсем другое место...
sb64 _ 27.11.2007 11:18
IP: 62.64.116.---
да... это была война... война за власть... война, которая велась всегда, которая идет и сегодня... и ведется эта война во все времена "конкурентными культурными полями" против неконкурентного украинского культурного поля максимально возможными средствами и способами...

и в этой войне не упускается ни один повод...

- захотели помянуть своих замученных предков? – и ни у кого не спросили разрешения?... – и ни с кем не согласовали степень своей эмоциональности на этих поминках?... говорите, что на протяжении всей историии вы защищались?... значит отвечать будете за превышение допустимой степени самообороны... (произнесший сие, как правило, после этой фразы ищет взором одобрительные улыбки у слушателей и, естественно, фиксирует всех, кто, как ему показалось, не достаточно одобрительно оценил его "юмор")

"залізна" логіка... і стиль, який ні з чим не сплутаєш... чи варто нам дискутувати на теми свого болю з послідовниками такої логіки і такого стилю?...чиє нам потрібно визнання?...кому ми доводимо, що то не випадковість?... перед ким виправдовуємося за те, що захищали як могли і захищаємо своє?...

війну не програно допоки є що захищати... вибір засобів – справа совісти... (хто зна, може і втрати такі великі, що совість не дозволяла, дасть Бог і не буде дозволяти, діяти проти більш "конкурентноспроможних" "культурних" середовищ так же жорстоко як вони?)...
tobiaz _ 27.11.2007 11:16
IP: 212.90.168.---
Юрі2:
сучасна війна може вестись на 7 рівнях
Економічна війна. Це значно ефективніший і водночас безпечніший спосіб змінити поведінку супротивника. Що не кажіть, а голод є потужним інструментом керування. Це зброя другого рівня ефективності. Прикладом її застосування є економічні санкції, "антидемпінгові розслідування", нееквівалентний товарний обмін, валютні експансії тощо.
http://observer.sd.org.ua/news.php?id=2052
тому ваші опуси про переважно здорових мужчин – нісенітниця невійськової людини.
Klp _ 27.11.2007 11:15
IP: 194.30.168.---
Москалі, будете "вякать" про Схід і Крим, заберемо Кубань аж по Урал. Рила позатикали, і тихо сидіти. Тоді по Урал заберуть китайці, тільки з того боку.
tobiaz _ 27.11.2007 11:07
IP: 212.90.168.---
Добро може бути лише з кулаками, демократія може працювати при вільному продажу зброї. Нажаль 'росіяни' які так завзято постять в блог не задумуються над тим, яка відстань між Воронежем і Кубанню. Для СРСР невелика. Але чомусь в Воронежі голоду не було, а в житниці-Кубані БУВ! При тому, що і Кубань і Вороніж були і залишаються в складі Росії. Чому морили голодом тільки Кубань, а не Воронеж. Відповідь може бути лише однією – в Кубані велись хлібозаготівлі, і кількість українців до і після голодомору там зменшилась суттєво.
Юра2 _ 27.11.2007 10:48
IP: 217.20.167.---
Гадаю, підносити Голодомор до рангу війни – неправильно. Війна ведеться між двома групами озброїних людей, переважно здорових мужчин. Голодомор був найважливішим елементом розправи з переможеним українським народом, який програв не одну війну, а цілих три – 1918 (коли більшовики вигнали Центральну Раду), 1919 (коли більшовики вигнали Скоропадського) і 1920 (коли більшовики вигнали Петлюру з Пілсудським). Горе переможеним, казали древні латиняни. Але ніхто з них не міг уявити такого горя...
Аналогії шановного Гальєна з Гітлєрюгент некоректні. В нациської молоді ніхто однолітків голодом не виморював і на їх місце іншомовний елемент не присилав. Так що в козачат причини для ненависті дійсно справедливі. І ще, не слід, як на мене, переоцінювати силу удару кулачка п"ятирічної дитинки (бо вже з восьмого класу конвенція дозволяла російську). Не вартує надто рано волати "Вовк!"
А Льові рекомендую почитати воєнні спогади Солженіцина, там переданий діалог, підслуханий підч час проходу обозу Червоної Армії навіть не через кубанську, а через донську станицю:
- Наши идут!
- Какие нашие, дура! Русские!
І на сам кінець – Северянину: судити слід лише живих.
vpc _ 27.11.2007 10:45
IP: 81.30.160.---
Господа россияне! Но ведь дело не вназвании: украинцы, мукраинцы... Вот были московиты-в один день стали русские, потом россияне. Ведь если руских или украинцев назвать китайцами они от этого китайцами не станут. Все дело в корнях: язык, традиции, культура, песни, праздники, обычаи и т. д. Это же очевидно. А блог о том, что голодом морили именно этих людей, что и подтверждает Померанц
StClaus _ 27.11.2007 10:18
IP: 77.123.121.---
По зубах за будь-яку мову бити не треба, це нашкодить самій мові у першу чергу. Інші часи – інші методи. Наприклад, пані Забужко або, скажімо, Вакарчук для української зробили набагато більше, ніж міністерство освіти. Мій 6-річний син просить мене купувати мультики, дубльовані українською, а їх просто немає. Це продовження голодомору, але вже духовного. Кубань втратили, схід і південь України майже втрачаємо прямо зараз, проте далі – більше. Тому потрібно людям розказувати правду, треба відкривати для них історію винищення нашого народу, щоби люди знали причину нашого положення зараз. Це велика і важка справа – повернення пам"яті. І ще одне. Дуже важливо не розділяти тепер людей по принципу "я тут жив завжди, а ти приїхав". Ті, котрих переселяли сюди з Росії теж не жили як вареники в маслі, просто жили і думали, що так і треба. Інформація нам потрібна, але не однобока, не пропаганда.
Ksenya _ 27.11.2007 10:15
IP: 212.26.140.---
Більшість коментаторів навмисне перекручують зміст статті, адже автор не захоплюється тим, як маленькі козачата дають по зубах, а лише констатує здорову реакцію народу на нахабство загарбників. Ця реакція зникла якраз в тій частині України, яка пережила голод. І це, до речі, тривало аж до Помаранчевої революції, коли люди наче прокинулись зі сну і згадали, поборовши свій підсвідомий страх, що вони таки мають гідність.
Квокс _ 27.11.2007 09:46
IP: 91.124.59.---
Пані Оксано, продовжуйте і далі говорити народу правду. Не звертайте уваги на коментарі біснуватих. А що їм залишається робити?

Для gallien:
1. А на Франківщині чомусь расійскагаварящіх мальчіков не б"ють, як не б"ють і тих пенсіонерів, які по 40-50 років тут прожили і так і не спромоглись навчитись говорити українською (а може не схотіли), чи може їм за це по рилу?
2. А росіяни "жидів" напевно лєлєялі?
gallien _ 27.11.2007 09:26
IP: 77.122.125.---
Между прочим, госпожа Забужко, а почему вы стыдливо оборвали цитату из Померанца на середине абзаца? Пусть читатели Вашего блога ознакомятся с ней полностью:
"Нет, никакой организации не было. Было казачье самосознание, которое дети чувствовали, – и детская самодеятельность. Дети сохранили господство украинского языка в кубанских станицах; дети же сохранили традиции травли евреев – там, где были евреи (в станице единственным евреем был я)..."
Отчего застыдились? Ведь травля "жидів", якобы организовавших Голодомор, это исконная добродетель украинских "патриотов"...
Северянин _ 27.11.2007 09:21
IP: 193.138.246.---
Автору – Навіщо писати і повторювати дурниці... Відбирали свої у своїх, а кришував Сталін, тому що треба було будувати військово-промисловий комплекс для всесвітньої революції. Купували заводи в Європі. І Європа мовчала, пока не розрахувалися...Але про це мовчать, тому що зараз так само...Ну дасть ВАЮ трошечки грошей ВАМ, а далі як жити... Сьогодні свої грабують своїх, а ВОЖДІ так само кришують грабіж, заради маєтків, коштовностей і вже не "мерсів", проїхали, а "майбахів". Так само гинуть люди. А Ви, Авторе, чомусь вирішили бути підтанцьовкою у цьому кришиванні. Дивиться глибше. Вимагайте суду над злочинцями 33-го, бо і сьогодні все може початись раптово...Прийдуть свої і почнуть відбирати все, заради чогось там що примариться новому "батьку нації".
Лева _ 27.11.2007 09:02
IP: 77.91.146.---
Да. Пани Забужко! Кубанцы НИКОГДА, ни при какой власти не считали себя украинцами. Ну не было такого понятия в головах у казаков, как и небыло у большей части населения Малороссии, пока большевики железной рукой не записали всех украинцами и ЗАСТАВИЛИ всех изучать ими же сотворенный украинский язык. И украинского языка (особенно нынешнего варианта) на Кубани нкогда не было. Было и есть красивое малороссийское наречие, балачка. И песни спивають. И считают себя казаками, РУССКИМИ.
Стен1 _ 27.11.2007 08:15
IP: 77.123.11.---
Я здебільшого теж російськомовний, тому що з Запоріжжя. Але! Я дуже чітко розумію, що путінська Росія дає нам "последний и решительный бой". Користуючись високими цінами на нафту та газ, путінцці гарячково хочуть відновити за наш рахунок свою імперію зразка Івана- Маніяка – душогуба. Ось і проплачують гидкі листи проти України, її незалежності та мови. Проте на сьогодні у них нафта та газ замінюють мозок та серце – і на цьому вони програють. По усьому інтернету звучить ненависть до україни та українців – але, чомусь, тільки з боку етнічних росіян, що живуть переважно в Україні. Назвіть, будь ласка, представників ІНШИХ націй, що так би нас ненавиділи? Тому хай не ховаються за "об""єктивніть" та "безсторонність". За цим – суцільна ненависть – хоча через декларований розквіт путінської росії мали б бути поблажливими... Але не виходить. Паразити на тілі природи не можуть бути великодушними.
Станіслав Овчаренко
www.svetiteni.com.ua
gallien _ 27.11.2007 07:42
IP: 77.122.125.---
Кстати, я знаю случай когда в Севастополе трое мальчишек жестоко избили своего сверсника, приехавшего в Крым на отдых из Ивано-Франковска. Избили только из-за того, что он говорил по-украински. Эти хлопцы тоже считали себя патриотами и защитниками родного языка – мол, приехал в город русской славы, оккупант бандеровский, так и говори по-русски! Вы их тоже похвалите, госпожа Забужко и господин Azon? Ах да, у вас же двойные стандарты. Если по зубам бьют за украинское слово – это кошмар, а если за русское – гражданская доблесть...
nvgator _ 27.11.2007 07:40
IP: 81.30.169.---
Создается впечатление, что у нынешних правителей России от избытка нефтедолларов снова вызрела идея эксгумации Великой России. Увы! Самодержавная корона Российской Империи упала на глаза не только Президенту Путину и, как следствие, возникла ситуация связанная с неспособностью российской политической элиты к адекватному восприятию сегодняшних политических реалий. А Голодомор всего лишь тест, который они успешно провалили. Так стоит ли с ними после этого о чем-то спорить?
gallien _ 27.11.2007 07:10
IP: 77.122.125.---
Шановний Azonе! По-перше відповідей було не три, а п'ять. По-друге: де ви знайшли в мене ностальгiю за iмперiєю чи захист росiйських iнтересiв? Це що, такий полемічний прийом – тупо звинуватити опонента в лобіюванні інтересів Москви? Пан Саакашвілі вас цьому навчив?
А о немецких юнцах, воспетых Фейхтвангером, я вспомнил отнюдь не для того, чтобы обвинить г-жу Забужко в "фашизме" (Боже упаси!). Просто когда агрессивные подростки избивают и травят сверстников по национальному или языковому признаку – это ОТВРАТИТЕЛЬНО! Неважно, кто бьет – украинцы, русские, немцы. И неважно, за что именно бьют – за русское слово, за "хохляцкую мову" или за еврейский нос. Это отвратительно везде и всегда. И когда человек, претендующий на звание украинского интеллектуала, преподосит эту дикость в положитльном ключе – мне за него становиться просто стыдно.
Azon _ 27.11.2007 05:50
IP: 209.148.180.---
Дуже цiкава рiч: не встiгла авторка написати блог, а вже три вiдповiдi, i всi вiд нєсгiбаємих члєнов товариства захисту росiйських iнтересiв в українському iнтернет просторi. Кумедно тiльки, що авторка наводить дуже цiкавi факти, що їх вона знайшла в друкованiй лiтературi, в той час, коли полемiсти просто, як за звичай, видають лозунги, на зразок: "Не та эпоха!", ностальгiю про iмперiю, яка i подарунки роздавала, i про козацьку свiдомiсть дбала. І щоб додати наукового перцю порiвнюють авторку до фашистiв-дуже типовий радянский пiдхiд. Хто не за нас-той фашистський перевертень. Тiльки, нажаль, саме цi полемiсти набагато бiльше схожi на белокурых немецких мальчиков-патриотов, нiж будь-який сiльский хлопець що кулаком захищає свою мову.
А панi Оксанi велике спасибi за дуже цiкавий матерiал.
Безработный _ 27.11.2007 05:43
IP: 77.123.69.---
Не дурили б уже самі себе – війна це була, шановні. Війна.
Ну вот – "авторитетное" мнение беллетриста, а скорее беллетристки.
И к вопросу об украинской интеллигенции. Полагаю авторка имела в виду гуманитарную часть ее – только в ее головах мог таиться тот бикфордов шнур, что мог взорвать советскую махину. При поляках, литовцах и русских царях шнур был мокрым, а при сильных советах вдруг подсох...
У того же Григория Померанца в статье о свободе (кажется) есть пассаж о том, как однажды освободившись от китайского гнета маленький Вьетнам никогда больше не дал себя завоевать ни китайцам ни американцам. И никаких бикфордовых шнуров.
Пишите беллетристику, Оксана.
Петербуржец _ 27.11.2007 03:14
IP: 79.183.151.---
Поразительно! В глубинах подсознания украинских интеллектуалов (если соскрести "демократическое и европейское", глубокая тоска, по отсутствию возможности провести украинизацию теми же способами, которыми проводили русификацию. Эх, если бы можно было за русское слово, да в зубы! Нет, нельзя... Не та эпоха! Жаль... А может, все-таки? Да нет, не получится...
Ушел поезд. Да, если уж совсем быть честными с собою, то этот поезд даже не заходил на "украинскую станцию". Можно, конечно тешиться тем, ""нові господарі" змогли одержати "по зубам" на Западе, но ведь самим ясно, что это самообман. В той "зубодробилке" своих зубов потеряно больше, да и настолько, что до сих пор не отрасли, и нет сил "пережевать", проглотить и переварить все территориальные подарки Империи. Да ведь и в беззубости дело. Ума, терпения – вот чего не хватает. Оксана Забужко, как интеллектуалка, не может не осознавать "неконкуретноспособность" своего культурного поля. Но разве это повод для жажды реванша? Разве не наооборот? Это повод для напряженного труда на ниве родной культуры, пусть не такого эффектного как, попытки перевоевать на бумаге, давно проигранные войны... Удивительная амбивалентность иногда проявляется в некоторых статьях уважаемой Оксаны Забужко! Одним абзацем он отрицает, очевидную ей самой вторичность родного культурного поля, а следующем, она объясняет эту вторичность внешними, объективными обстоятельствами!
Но читать пани Забужко интересно. Талант и взгляды не одно и тоже благодарностью.
Петербуржец _ 27.11.2007 02:32
IP: 79.183.151.---
Было казачье самосознание в кубанских станицах. Даже совсем недавно было. Даже я помню. Когда бывал в станице Брюховецкой, на родине моей бабушки, где жила вся её семья. Странно, но именно с концом Советской власти это самосознание, как ветром сдуло. Только вот украинского самосознания не было и в помине. "Балачка" была для моих кубанских родствеников скорее символом казацких вольностей и традиционного уклада, но никак не национальной принадлежности. Что связывает кубанцев, с их "голодомором" и украинцев? Неприемлимый для власти социальный уклад и нужный власти хлеб. Параллели уважаемой Оксаны Забужко объективно не выстраиваются. Типовые признаки налицо, родовые крайне сомнительны. Но в конце концов, Оксана Забужко и не объект вовсе, а вполне себе субъект:) У неё, как у удава из мультика "Есть мысль, и она её думает!". И эта мысль известна: голодомор=геноцид украинцев. На то она и украинский интеллектуал. Все логично.
Україна та Європа1104 Aтака Путіна1245 Корупція1366 Уряд реформ410 Зеленський41
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter