Віцепрем'єрка з євроінтеграції... проти євроінтеграції?
Віцепрем'єрка з євроінтеграції виступає проти євроінтеграції.
По-іншому пояснити те, що відбувається, наразі не виходить. Можливо, ви допоможете.
Днями в Раді, під час години запитань до Уряду, віцепрем'єрка та міністерка юстиції Ольга Стефанішина заявила, що Україна відмовлятиметься від незалежних іноземних експертів у конкурсних комісіях з добору суддів. І що відповіні положення вона закладе в Дорожню карту по главах 23-24 acquis (законодавства ЄС щодо верховенства права), які от-от мають відкрити в процесі перемовин.
Причому з контексту звучало так, ніби це взагалі центральна ідея нашої європейської інтеграції в відповідному розділі. Питання було зовсім не про комісії, а загалом про темп вступу до ЄС. А відповідь чомусь – про них.
А тепер, власне, чому те, що сказала віцепрем'єрка, євроінтеграції суперечить.
По-перше, ключова роль міжнародних експертів у комісіях з добору суддів і суддівських органів – це найкращий рецепт, який працює в судовій реформі. Це буквально "золотий стандарт" доборів і оцінювання зараз.
Свого часу це здійснило революцію під час добору до Вищого антикорсуду, куди не пройшов практично жоден явно сумнівний кандидат. Бо міжнародникам не так легко розповісти історії про племінників-мільйонерів і батьків-бізнес-гуру, як українським суддям і політикам. На сьогодні лише в судовій системі таких комісій з міжнародниками – шість. В антикорупціних і інших органах – ще більше. Бо це працює.
По-друге, і в наших зобов'язаннях перед ЄС, і перед іншими донорами – подальше створення судів саме за ключової ролі міжнародників. Найближчий приклад – створення Вищого суду з публічних спорів (замість ОАСК). Проєкти про нього Рада, до речі, недавно успішно провалила, і слава богу. Бо замість участі міжнародників там – суцільна бутафорія.
По-третє, якщо відмовитися від участі міжнародників зараз – то все дуже швидко повернеться до "золотого стандарту" Вовка, Львова і Гречківського. Достатньо лише подивитися кого в "змішані" комісії (де поруч з трьома міжнародниками засідають троє українських суддів) систематично делегує Рада суддів України. То персонажа, в якого доньці подарували 10 квартир в Харкові площею по 222 кв. м., то фігуранта плівок Вовка, то голову Верховного Суду часів Януковича. Можемо уявити яка буде доля євроінтеграції в цьому випадку.
Тому поки так є (тобто поки ми не реформували національні органи до того стану, де можемо довіряти їм) – про відмову від міжнародної участі не може бути й мови. Навпаки, їхню участь треба посилювати і розширювати, аж до моменту, коли в самому ЄС нам підтвердять, що наша система є не гіршою від їхньої. І саме це повинен мати в пріоритеті Уряд.
Зрештою, про довіру до системи як ключовий критерій в цьому переході каже й сама Ольга Стефанішина. Чому тоді Уряд хоче відмовлятися від того, що цю довіру нам здатне повернути – велика загадка.
fb автора
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
