https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/lytovchenko/4eb3ff440e979/ ukrpravda@gmail.com (Влада Прокаєва) Fri, 04 Nov 2011 16:05:40 +0200 Ще одна непересічна подія відбулася за підтримки фонду "Обдаровані діти – майбутнє України". Так, 25 жовтня у Національній філармонії України з аншлагом пройшов, а можна навіть сказати, потужно та водночас вишукано відлунав, концерт до 200-річчя з дня народження угорського композитора та піаніста Ференца Ліста (1811-1886). Впродовж майже двох годин глядачі насолоджувались музикою великого генія. Віртуозно виконали найкращі твори Ліста солісти – лауреати національних та міжнародних конкурсів, учні Київської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату імені М.В.Лисенка та симфонічний оркестр цього ж навчального закладу. Диригент – заслужений артист України Сергій СОЛОНЬКО. Цікаво, що лауреат національних та міжнародних конкурсів Роман Лопатинський, котрий виконав Концерт для фортепіано з оркестром N1 Мі бемоль мажор, вивчив цей надскладний твір усьго за кілька тижнів, хоча зазвичай навіть дорослим музикантам для цього потрібно кілька місяців. Хочу зазначити, що дата входить до Календаря пам'ятних дат ЮНЕСКО і святкується у всьому світі. днями вже відбулися концерти у Берліні, Варшаві, Москві, Талліні, Празі, Каїрі та інших містах. У Ташкенті та Санкт-Петербурзі проходять фестивалі, присвятні творчості випадково композитора. На його Батьківщині – в Угорщині розпочаті зйомки фільму "Остання рапсодія". Подію відвідали: Надзвичайний і Повноважний посол Угорської Республіки в Україні – Міхаль Баєр, заступник Міністра культури та туризму Вікторія Ліснича, директор Австрійського культурного форуму, посланець з питань культури – доктор Якуб Форст-Баттаглія, Радник з питань культури Посольства Російської Федерації Батова Наталья та інші. Надзвичайний і Повноважний посол Угорської Республіки в Україні Міхаль Баєр говорив про славетного земляка з гордістю й пошаною. "Виконання легендарного Другого концерта для фортепіано з оркестром викликало справжній фурор. Адже в ті часи ніхто не поводився з клавіатурою настільки сміливо", – зазначив Міхаль Баєр. Після закінчення концерту присутні ледь не в один голос зазначили, що, коли твори Ліста грають діти – це особливе відчуття. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lytovchenko/4eb3ff440e979/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lytovchenko/4defb51026716/ ukrpravda@gmail.com (Влада Прокаєва) Дуже приємно, коли нова ідея, що народжується у молоді підхоплюється дорослими та втулюється у життя. Рада, що нам вдалося реалізувати проект з висадки прекрасних рослин – деревовидних півоній у Національному ботанічному саду ім. М.М.Гришка, долучившись до Всесвітньої ініціативи ООН з висадження дерев "Садимо для планети: Кампанія "Мільярд дерев". Wed, 08 Jun 2011 20:44:48 +0300 Ідея проекту народилася в української молоді – учасників Всеукраїнського культурно-освітнього проекту "Всесвітня спадщина в руках молоді" (Україна 2011) World Heritage in Young Hands, що ініціював очолюваний мною фонд "Обдаровані діти – майбутнє Україні". Юнаки й дівчата, що пройшли програму занять, присвячену національним культурним та природним надбанням, перлинам зодчества, українській культурі та мистецтву, так перейнялися ідеєю відтворення та збереження прекрасного, що звернулися до організаторів програми з ідеєю самим долучитися до процесу творення. Згодом було вирішено приєднатися до Всесвітньої ініціативи з посадки дерев "Садимо для планети: Кампанія "Мільярд дерев", що реалізується з 2006-го року Організацією Об'єднаних Націй (ООН) по захисту навколишнього середовища – ЮНЕП. Ця організація робить чимало зусиль для збереження природи планети. Зокрема, тільки у рамках цієї кампанії представники організації та усі небайдужі висадили понад 11 мільярдів дерев по всьому світові. Існує народне прислів'я – "людина не даремно прожила життя, якщо посадила хоча б одне дерево". Долучитися до озеленення планети та посадити свою прекрасну деревовидну півонію пришли відомі люди – Ольга Сумська, Віталій Борисюк, Олександра Кужель, Айна Гассе, Діана Дорожкіна, Костянтин Грубич, Світлана Леонтьєва, Олег Пінчук, В'ячеслав Дюденко, Євгенія Гапчинська, Антоніна Матвіенко й інші, а також, звичайно, автори ідеї – учасники Всеукраїнського культурно-освітнього проекту "Всесвітня спадщина в руках молоді" (Україна 2011) World Heritage in Young Hands. Також до заходу долучилися офіційні особи: Заступник Міністра культури України Вікторія Ліснича та директор Представництва програми Розвитку ООН в Україні Рікарда Рігер. Отже, завдяки акції "Зелена алея ООН" у Національному ботанічному саду ім. М.М.Гришка висаджені 20-ть нових рідкісних видів деревовидних півоній, що відбиралися досвідченими садівниками та завозилися зі всього світу. Прекрасну алею з 50-ти деревовидних півоній доглядатимуть вчені ботанічного саду. Скоріше за усе, зацвітуть рослини через кілька років і потішать шанувальників прекрасного жовтим, білим і рожевим кольором. Отже, якщо дотепер відвідувачі ботанічного саду на Печерську милувалися 80-ми екземплярами півоній, то нині цих чудових рослин вже 130! https://blogs.pravda.com.ua/authors/lytovchenko/4defb51026716/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lytovchenko/4da5cc3023e0d/ ukrpravda@gmail.com (Влада Прокаєва) Відомий український дизайнер Оксана Караванська прочитала учасникам Всеукраїнського культурно-освітнього проекту "Всесвітня спадщина в руках молоді" World Heritage in Young Hands (Україна 2011) лекцію на тему "Історія українського костюму". Wed, 13 Apr 2011 19:15:44 +0300 Обличчям українського національного костюму завжди були прикраси та вишивка. Окрім естетичного призначення, вони виступали як сильні обереги. Існує давнє українське народне повір'я: щоб сорочка несла позитивну енергетику, і ніхто її не наврочив, майстриня робила у вишивці невеличку "ваду", тоді її власник був захищений від "злого ока". Національний український костюм почав формуватися ще за часів Трипілля. Основа його зародження – багато народна, а найхарактерніші риси, притаманні сучасному українському костюму, з'явилися лише у 18 столітті. Окрім того, учасники Всеукраїнського культурно-освітнього проекту "Всесвітня спадщина в руках молоді" World Heritage in Young Hands (Україна 2011) опанували спеціальну техніку в'язання ляльок-мотанок. Про стародавнє походження ляльок-мотанок та пов'язані із ними традиції розповіла юнакам та дівчатам викладач гуртка "Народна лялька" Олена Румянцева. Українська лялька-мотанка – це одна з найдавніших народних іграшок, яка існує досі і є дуже популярною. Здавна у кожній родині вона виконувала роль оберегу. Вважають, що лялька є посередником між тими, хто живе зараз, та минулими і прийдешніми поколіннями. "За традицією, лялька-мотанка повинна бути одягнена у світлу вишиту сорочечку, під'юпник і запаску (фартушок), – наголосила викладачка. – Усі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи – минулий, теперішній і майбутній, – намисто уособлює достаток. Також повинен бути головний убір – очіпок, стрічка чи хустка, що символізує зв'язок з небом. Щоб лялька мала чудодійні властивості, її потрібно робити за всіма правилами, а це – ціла наука". Мотанка виготовляється методом намотування тканини чи пряжі за годинниковою стрілкою. Щоб іграшка не розсипалася, нитки потрібно зав'язувати дуже міцно і обов'язково на непарну кількість вузлів, зазвичай їх три. Ляльку в жодному разі не можна проколювати голками чи шпильками". Також молоді люди доторкнулися до історії, побувавши у київському музеї видатної української письменниці та поетеси Лесі Українки. Квартира на колишній вулиці Маріїнсько-Благовіщенській (нині вулиця Саксаганського, 97) пронизана духом тих часів, настроєм творчості та українізму. Через хворобу Леся дуже часто від'їжджала з Києва у регіони з більш теплим кліматом та загалом багато подорожувала, але у цій київській квартирі вона провела найбільшу частину свого життя – майже 11 років (з 1899 по 1910 роки). Тут збереглися і перші книги, котрі майбутня письменниця любила читати маленькою, і рукописи її творів, і вишивка, якою так захоплювалася її мама, і навіть інтер'єр Лесиної кімнати. У цьому будинку родини Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти. Учасники Всеукраїнського культурно-освітнього проекту "Всесвітня спадщина в руках молоді" World Heritage in Young Hands (Україна 2011) ознайомилися з побутом, у котрому мешкала письменниця, побували в її особистій кімнаті, переглянули рукописи творів, вишивку та портрети видатної українки, зроблені за її життя. Програма "Всесвітня спадщина в руках молоді" була затверджена в 1994 році Центром Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та мережею Проекту асоційованих шкіл ЮНЕСКО (ASPnet), і проводиться більш ніж у 120 країнах світу, в Україні однойменний Проект проводиться вперше. В Проекті беруть участь учні асоційованих шкіл ЮНЕСКО в Україні, переможці Всеукраїнських учнівських олімпіад з історії та учні-члени Київської Малої академії наук. У програмі – лекційні та творчі заняття, екскурсії до об'єктів культурної та природної спадщини України, творчі майстерні, вивчення традицій та фольклору, участь у конференціях, створення маленьких шедеврів власними руками, а також Всеукраїнський конкурс "Культурна спадщина України очима молоді" та видання української версії посібника "Всесвітня спадщина в руках молоді". https://blogs.pravda.com.ua/authors/lytovchenko/4da5cc3023e0d/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lytovchenko/4d9aee9a2390a/ ukrpravda@gmail.com (Влада Прокаєва) При тому, що програма "Всесвітня спадщина в руках молоді" була затверджена в 1994 році Центром Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та мережею Проекту асоційованих шкіл ЮНЕСКО (ASPnet), і проводиться більш ніж у 120 країнах світу, в Україні однойменний Проект проводиться вперше. Його організатором виступив очолюваний мною Благодійний фонд "Обдаровані діти – майбутнє України" за підтримки Міністерства культури України та у співпраці з Національною комісією України у справах ЮНЕСКО. Tue, 05 Apr 2011 13:27:38 +0300 В Проекті беруть участь учні асоційованих шкіл ЮНЕСКО в Україні, переможці Всеукраїнських учнівських олімпіад з історії та учні-члени Київської Малої академії наук. У програмі – лекційні та творчі заняття, екскурсії до об'єктів культурної та природної спадщини України, творчі майстерні, вивчення традицій та фольклору, участь у конференціях, створення маленьких шедеврів власними руками, а також Всеукраїнський конкурс "Культурна спадщина України очима молоді" та видання української версії посібника "Всесвітня спадщина в руках молоді". У київському Палаці дітей та юнацтва відбулася прес-конференція, присвячена початку проекту, в якій взяли участь: народний депутат України Юрій Кармазін; посол з особливих доручень Департаменту зв'язків із закордонним українством та культурно-гуманітарного співробітництва Міністерства Закордонних справ України Віктор Войтович; начальник Відділу аналізу та прогнозування бібліотек Міністерства культури України Лариса Нікіфоренко; Надзвичайний та Повноважний Посол, Голова Національної комісії у справах ЮНЕСКО 1981-1987 рр., постійний представник України при ЮНЕСКО 1971-1977 рр. і 1992-1997 рр., заступник Генерального директора ЮНЕСКО 1987-1992 рр., завідувач кафедри ЮНЕСКО Дипломатичної академії при МЗС України Юрій Кочубей; Голова Благодійного фонду "Обдаровані діти – майбутнє України" Влада Прокаєва; Заступник Генерального директора Національного заповідника "Софія Київська" Кира Петрачек; народна артистка України Ніна Матвієнко; На початку прес-конференції Лариса Нікіфоренко зачитала привітання Міністра культури України Михайла Кулиняка, в якому він відзначив важливість Проекту для підростаючого покоління. Метою програми є надання молоді глибоких знань щодо культурної та природної спадщини, формування навичок, необхідних для захисту об'єктів, які охороняє Конвенція про охорону культурної та природної спадщини, і виховання у молоді шанобливого ставлення до традиційного фольклору та культури. "На сьогодні у світі налічується 911 об'єктів Всесвітньої культурної та природної спадщини ЮНЕСКО. Чотири з цих об'єктів знаходяться в Україні: Київський Софіївський собор і прилеглі до нього монастирські будівлі та Києво-Печерська Лавра, історичний центр Львова, пункти геодезичної дуги Струве та букові ліси Карпат. Але, на жаль, вони відомі не кожному випускникові вузу, не кажучи вже про випускників загальноосвітніх шкіл. Юрій Кармазін, виражаючи солідарність із діяльністю Фонду, прийшов в українській вишиванці. Народний депутат подякував за глибокий підхід до проекту. "Те, що зараз започаткував Благодійний фонд, треба розповсюдити по всій Україні. Я всіма силами буду це підтримувати та допомагати, чим зможу". На знак підтримки народний депутат презентував організаторам подарунок – вишиту хрестиком картину українського тризуба. Окрім того, Юрій Кармазін приніс на прес-конференцію ручної роботи конопляне полотно та скатертину із вишивкою, як символ національної культури: "На жаль, сьогодні такого вже не зробиш, тому що коноплю заборонено вирощувати через ріст наркоманії у країні, але, подивіться, це ж наша культура, і яку ці речі несуть енергетику! Знаєте, я вірю у нашу молодь, в те, що вона збереже її для майбутнього. Я звертаюся до молоді: дуже важливо, щоб ми змогли залишити вам те, що нам дісталося. Воно зникає щоденно, або у нас його відбирають, але все-таки хочеться, щоб культурна спадщина залишилась нашим дітям". Віктор Войтович також запевнив, що ця благородна ініціатива завжди матиме підтримку Міністерства закордонних справ, зокрема з налагодження контактів зі штаб-квартирою ЮНЕСКО у Парижі, а також у наданні усіх необхідних інформаційних матеріалів. "Програма "Всесвітня спадщина у руках молоді" дуже популярна серед європейських країн та у Сполучених Штатах Америки. Європейці дуже турботливо ставляться до памяток, що залишилися у них із часів боротьби за незалежність. Ми ж маємо величезну культурну спадщину, і ми повинні зберегти її та показати всьому людству", – зазначив Юрій Кочубей.Ніна Матвієнко порівняла підняту проблему із сигналом SOS: "Я здивована та щаслива, що на це звертається увага. Я би ще занесла до списку спадщини ЮНЕСКО українське слово, тому що воно зникає, нація зникає. Ми маємо сьогодні врятувати нашу молодь, вона повинна їхати у світ, а для цього юнаки та дівчата мають бути освіченими, знати історію, культуру, співати свої пісні. Без пісні та духу немає народу, і мені це дуже болить. Бережіть нашу землю, вона вас і нагодує, і приголубить, і навчить співати". Одразу після прес-конференції для дітей-учасників Проекту відбулася перша лекція, яку провів Віктор Войтович: "ЮНЕСКО: мета, завдання. Культурна та природна спадщина: критерії, приклади. Конвенція про збереження Світового спадку". Сьогодні ведеться активна робота згідно планувань проекту. Зокрема, молодь вже відвідала майстер-клас Олени Румянцевої дізналася більше про народні традиції та навчилася майструвати ляльку-мотанку. Також молоді люди прослухали лекцію "Всесвітня спадщина та ідентичність", котру прочитала доцент кафедри міжнародної інформації Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, кандидат політичних наук Олена Добржанська. А ще – відвідали майстер-клас одного з найдавніших видів українського мистецтва – писанкарства. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lytovchenko/4d9aee9a2390a/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lytovchenko/4d1481a1496fe/ ukrpravda@gmail.com (Влада Прокаєва) Досить часто так виходить, що більшість проектів закінчуються саме напередодні Нового року. Це і не дивина, адже всі ми намагаємося завершити справи, розставити усі крапки над "і", а ще – просто поставити хоча б малесенькі, але крапочки у кожній задумці, кожному втіленні. Кінець цього року не став виключенням і Благодійний фонд "Обдаровані діти – майбутнє України" закінчив рік роботи відразу двома подіями. Програма соціальної адаптації для дівчаток "Я-Берегиня" завершилася казковим балом у Колонній залі КМДА, а проект "Зірки. З книгою в серці" – Гала-виставкою у Шоколадному будинку. Fri, 24 Dec 2010 12:18:57 +0200 Нагадаю, що у вересні цього року за ініціативою Фонду стартував проект "Я-Берегиня" для дівчат-підлітків з найбільш незахищених соціальних груп суспільства та сиріт. 300 випускниць цього проекту успішно завершили навчання, а 85% берегинь зізналися, що їх життєві пріоритети зазнали суттєвих змін. Для мене саме цей факт є неабияким досягненням! Приємно було споглядати, як уважно маленькі леді слухають та занотовують усе почуте від тренерів, викладачів, психологів та інших спеціалістів. На Балі Берегинь я спілкувалася з дівчатами, котрі розповіли, що завдяки проекту стали впевненішими в собі, стриманішими, досвідченішими та уважнішими до себе й оточення. Дещо детальніше розкажу про святковий Бал Берегинь, що відбувся в суботу, 18 грудня, у Колонній Залі Київської міської державної адміністрації, зібрав зірок української сцени, безліч небайдужих людей, оберемки квітів та подарунків, і, звісно, 300 чарівних дівчат, що три місяці вчились бути берегинями. Про початок балу оголосили ведучі вечора – шоумен Олександр Педан та "Міс Україна Всесвіт 2010" Ганна Пославська, які запросили на сцену 15 чарівних пар на чолі з відомими хореографами Оленою Шоптенко та Дмитром Дикусаром, що разом відкрили бал туром полонезу – традиційного танку для балу дебютантів. Протягом вечора ведучі запрошували на сцену дівчат-берегинь, щоб вручити їм дипломи учасниць проекту "Я-Берегиня" та цінні подарунки. З 300-т дівчат 30-ть найсумлінніших та найстаранніших стали відмінницями проекту та отримали дипломом з відзнакою, а ще – подарунки від генерального спонсору проекту компанії Oriflame – набори косметики та ексклюзивні коштовні кулони у вигляді соняшника – емблеми проекту, вкритого золотом та емаллю. Щиро вдячна всім тим, хто підтримав мою ініціативу та поділився з дівчатами своїми знаннями, порадами, досвідом та натхненням до життя, а ще – бажаю дівчатам вміло застосовувати набуті навички у справжньому дорослому житті. Щаслива, що нам вдалося втілити у життя благородну задумку та реалізувати унікальну програму для дівчат-підлітків, яким необхідна допомога в адаптації до сучасного дорослого світу... Учасниці проекту займались із провідними спеціалістами у галузях жіночого здоров'я, психології, косметології, іміджу та стилю, а також зірками та відомими людьми, що провести ексклюзивні майстер-класи До слова, хочу подякувати усім публічним особистостям та майстрам своєї справи за бажання допомогти, поділитися досвідом та знаннями – молодому дизайнерові Катерині Пшеченко, скульпторові Євгену Дерев'янко, телеведучим Ганні Гомонай та Даші Малаховій, бізнес-тренерові Людмилі Богуш, письменницям Лесі Вороніній та Мілі Іванцовій, королевами краси Інні Цимбалюк та Ганні Пославській, а також зірками українського шоу-бізнесу – гурту "Пара нормальних", Віталію Козловському, Олександрові Рибаку, Дмитрові Коляденку, Олександрові Лещенку й Кирилові Радостєвиму та іншими, всім, хто підтримав проект та погодився провести для дівчат свої ексклюзивні майстер-класи. Думаю, що важливими для юних панянок стали особистісні зміни! https://blogs.pravda.com.ua/authors/lytovchenko/4d1481a1496fe/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lytovchenko/4d0215c52087a/ ukrpravda@gmail.com (Влада Прокаєва) Цього року виповнюється 200 років від дня народження неперевершеного композитора Фридерика Шопена. На знак пошани до великого піаніста 2010 рік оголошено Роком Шопена. Варто відзначити, що згадана дата належить до календаря пам'ятних дат ЮНЕСКО. Fri, 10 Dec 2010 12:57:57 +0200 Впевнена, що це особистість, котра продовжує творче життя і без річниць та інформаційних приводів. Майже увесь рік у концертних залах всього світу лунає музика видатного польського майстра і Україна не виключення. Я дуже щаслива, що мала за честь бути долученою до благородної та корисної справи – організації концерту до 200-річчя Фридерика Шопена. Щаслива, адже очолюваному мною Благодійному Фонду "Обдаровані діти – майбутнє України", у співпраці з Польським Інститутом у Києві, та Київській спеціалізованій музичній школі-інтернату імені М.В.Лисенка вдалося реалізувати задумку, що народилася більше року тому. Акція пройшла у рамках програми "Діалог культур і цивілізацій" Благодійного фонду "Обдаровані діти – майбутнє України". Було дуже приємно бачити відомих дипломатів, політиків, бізнесменів, телеведучих та митців на вечорі якісної музики – романтичної шопенівської експресії! Наостанок хотіла б зазначити, що невипадково концерт пройшов саме у Колонній залі імені Миколи Лисенка (Національної філармонії України), адже сам визначний український композитор зазначав, що його головним натхненником був саме Фридерик Шопен. Очолюваний мною фонд вже три роки поспіль реалізує програму "Діалог культур і цивілізацій". Нагадаю, що у березні 2009-го у співпраці азом з Посольством Грузії в Україні у відбулася культурна акція, що допомогла вихованцям Київської школи-інтернату N14 познайомитися з традиціями та культурою грузинського народу. Надзвичайний та Повноважний Посол Грузії в Україні пан Грігол Катамадзе за ініціативою Фонду провів своєрідний урок історії та розповів дітям про символіку держави, грузинських царів, легенду про білі та червоні кольори національного прапору. З піснями та танцями виступив дитячий ансамбль, а згодом молодь разом з організаторами акції під керівництвом досвідчених кухарів навчилися готувати страву грузинської кухні – хачапурі. У лютому 2010 року разом з Посольством Аргентинської Республіки в Україні був організований концерт, присвячений до 200-й річниці Незалежності Аргентинської Республіки. Найталановитіші учні музичної школи виконали незрівнянні твори аргентинських композиторів. Особливу увагу було приділено творчості видатного аргентинського музиканта та композитора Астора Пьяццолли. У найближчих планах подальше вдосконалення та плідна робота над втіленням програми. Я глибоко переконана, що кожен громадянин має пишатися здобутками свого народу, тому досить важливим є донесення до молоді інформації стосовно Всесвітньої спадщини людства та свого народу, пробудження зацікавленості щодо її історії, культури, звичаїв, музичних надбань. Вивчення, зберігання власної культурної спадщини, а в тому числі і музики, свідчить про почуття самоповаги та національної гідності, а шанобливе ставлення до культурної спадщини інших народів сприяє розвитку міжнаціональної толерантності, миру, дружби, співпраці, міжкультурного діалогу та взаємозбагачення. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lytovchenko/4d0215c52087a/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lytovchenko/4cb450eb526ab/ ukrpravda@gmail.com (Влада Прокаєва) Нещодавно мені розповіли історію, про те як громада одного гірського села на Закарпатті врятувала від закриття свою бібліотеку. Місцева влада вирішила її закрити, а селяни відстояли. Виявляється для цих людей приміщення із книжковими полицями – не просто читальня, а осередок культури, спілкування, місце, де можна отримати корисну чи просто цікаву інформацію. Tue, 12 Oct 2010 15:13:31 +0300 Більшість з городян зараз рідко користується послугами бібліотек. Є Інтернет, телевізор, домашні зібрання книг, магазини й книжкові ринки. Проте ці блага доступні не всім. Під час Львівського форуму видавців я побувала в обласній бібліотеці для юнацтва (очолюваний мною фонд у рамках Всеукраїнської благодійної акції "З книгою в серці" передавав туди 500 екземплярів книжок, вартістю 32 000 гривень). Була вражена кількістю відвідувачів. Навчальний рік лише почався, а студентів та школярів у читальному залі повно. З'ясувалося все просто. Аби написати реферат чи курсову, треба попрацювати із інформацією. За нинішніх цін купувати нові книги й підручники студенту нереально. За Інтернет у спеціалізованому кафе чи клубі треба платити. Тож бібліотека для багатьох нині – джерело не тільки знань, а й економії. Щоправда, фонди бібліотек уже давно поповнюються епізодично. Переважно в рамках програм – державних чи обласних (наприклад, "Національна книга"). Найбільше бібліотекарі нарікають на якість книг. Окрім того, під час укомплектування не враховуються сучасні запити читачів. Українською класикою та репресованими письменниками книгозбірні укомплектовані. А от енциклопедичної і сучасної літератури бракує. На жаль, під час кризи розраховувати на державну підтримку вітчизняні бібліотеки не можуть. Проте вони продовжують виконувати свою місію культурно-освітніх центрів, де відкритий безоплатний доступ до книги. І певною мірою, особливо на периферії, вони впроваджують моду на читання. Звичайно лише бібліотека не здатна реабілітувати моду на читання. Любов до книги виховується змалку. Якщо батьки читають, то у житті дитини друковане слово буде не на останньому місці. Проте нині не кожна українська родина може дозволити собі купувати нові видання. Малодоступність книги, мабуть, головна проблема, яка заважає повернути нашій нації статус читаючої. Без підтримки держави (моральної і матеріальної) вітчизняних видавців, бібліотеки, без впровадження спеціальних національних програм, дотацій тощо ситуацію не змінити. І ця проблема виходить далеко за рамки дозвілля. Йдеться про цивілізоване майбутнє України. Прикро, але у нашій державі бібліотека ризикує позбутися навіть статусу безкоштовної та доступної скарбниці знань. Реформи, що їх впроваджує зараз керівництво профільного міністерства, вже зовсім нівелюють статтю Конституції, де йдеться про право на безплатну освіту. Студентів наразі турбують спроби влади зробити платними не лише освітні послуги, а й відвідування бібліотек. Доступ до знань лежатиме через гаманець? Такого немає у цивілізованому світі. За такої державної політики не варто сподіватися на відтворення кадрового потенціалу, розвиток науки, зростання нового покоління української інтелігенції. Утім у світі бібліотеки виконують безліч функцій. Наприклад, у Штатах, де багато іммігрантів вони виступають у ролі мовних центрів. До речі, кращими бібліотечними країнами визнані Данія, Сінгапур, Фінляндія. Як показала практика, у країнах, де найбільш розвинена бібліотечна справа, не було кризи. У цивілізованому світі бібліотеки розташовують в зручних для людей місцях, у центрі, біля метро. Як тільки в місті з'являється бібліотека, навколо дорожчає земля, відкривають гарні магазини, кафе, розвивають інфраструктуру для відпочинку. До речі, згідно з поліцейськими звітами, відкриття бібліотек впливає на... зменшення злочинності. То ж бібліотека – це ще й свого роду зброя боротьби зі зловмисниками. Відродити любов до книги, стимулювати потребу в ній, на моє переконання, варто було б за допомогою потужної рекламної кампанії. Але ця акція має бути не комерційною, а суспільною, громадською та свідомою. Ну, скажімо, замість опосередкованої реклами тютюнопаління та алкоголю, якою насичено телевізійні серіали та фільми, герої та кумири молоді візьмуть до рук книгу. Покажуть, що не лише розвинена мускулатура та гроші, а й розум вартий чогось в житті сучасної людини, якщо вона прагне бути успішною. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lytovchenko/4cb450eb526ab/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lytovchenko/4c0e05565fcab/ ukrpravda@gmail.com (Влада Прокаєва) У квітні в Києві проходила виставка відомого американського фотографа Тома Тилла. В експозиції під назвою "Скарби ЮНЕСКО" він представив 29 робіт. На величезних фотополотнах художник зафіксував унікальні біологічні й геологічні пам'ятки, світову спадщину: Китайська стіна, Метеора (Греція), Петра (Йорданія), Анкгор (Камбоджа), Національний парк "Ігуану" (Бразилія)... На жаль, українські пам ятки в об'єктив не потрапили. Може тому, що ми самі їх не цінуємо. Tue, 08 Jun 2010 11:54:46 +0300 Українські пам'ятки, оголошені ЮНЕСКО Всесвітньою культурною спадщиною, ризикують втратити цей статус. Торік комісія цієї організації інспектувала Києво-Печерську лавру й Софію Київську. Після побаченого ЮНЕСКО тоді попередило, що може внести ці об"єкти у, так званий, "список під загрозою". Їх доля вирішуватиметься у липні на 35-їй генеральній конференції ЮНЕСКО, яка проходитиме цього року у Бразилії. А торік основні претензії до української сторони з боку членів поважної комісії стосувалися варварської забудови буферної зони навколо Лаври й Софії, через яку страждає не тільки історичний ландшафт охоронюваних зон, а й самі пам'ятки. ЮНЕСКО зажадало припинити будівельні роботи і ввести мораторій на забудову навколо території земляних валів "Мистецького Арсеналу" і Церкви Спасу на Берестове. Цієї весни нова влада таки заборонила мерові Києва забудовувати території Софії й Лаври... Відповідно до правил, держава, чиї пам'ятки внесені до списку Всесвітньої культурної спадщини, зобов'язана охороняти їх й прилеглі території, та утримувати все в належному вигляді. У випадку будівництва в таких історичних місцях, необхідно сповістити про це ЮНЕСКО. Дану вимогу в нашій країні ігнорують. Щоправда, начебто раніше Київдержадміністрація пропонувала Київраді погоджувати з ЮНЕСКО проекти будівництва об'єктів в охоронних зонах. Але ця ідея не знайшла втілення. Оцінку ставлення наших можновладців до культурної та історичної спадщини своєї країни від ЮНЕСКО ми матимемо вже за місяць. Насправді, це ганьба отримати таку "чорну мітку". Останнім часом нею нагороджували лише країни Африки та Азії, які розвиваються. Чим це загрожує Україні? Нашу державу перестануть вважати культурною, що піклується про свою спадщину, шанує історію й зберігає пам'ятки минулого. У принципі, отримання статусу об'єкта Всесвітньої культурної спадщини в меркантильному плані нічого не дає. Але даний статус не купиш. До того ж він додає плюсів міжнародному, туристичному іміджу держави. Який у нашій столиці перекопується бульдозерами й нівелюється барами, торговими центрами й казино, що приносять гроші обмеженому (і в культурному плані теж) колу людей. Подібна варварська політика суперечить деклараціям зовнішньополітичного курсу нашої країни: ми говоримо про європейську інтеграцію, але не робимо нічого навіть у власному домі. Псуємо імідж культурної держави, цивілізованої країни, що поважає історію інших і шанує свою. При чому рівень культури, на жаль, ототожнюється як із написами народної творчості на пам'ятниках типу "Тут був Льоня", так і з діями можновладців, для яких духовність, культура, дбайливе ставлення до спадщини свого народу – порожній звук. Вони живуть за принципом: після мене хоч потоп. І навряд чи можуть зрозуміти й оцінити саму ідею захисту пам'яток під егідою ЮНЕСКО. А вона, до речі, виникла саме, щоб зберегти від потопу перлину єгипетської цивілізації – храм Абу Симбел. Його мали затопити під час зведення Ассуанской греблі. Тоді храм розібрали й перевезли в безпечне місце, тим самим зберегли його для нащадків. Вважаю, що культура держави, її духовність залежить від особистої культури та духовності кожного громадянина. Що залишимо своїм дітям та онукам, як до них, до країни, де вони житимуть й надалі згодом будуть ставитися у світі, нині залежить від нас. Завжди було легко критикувати інших. Це означає, що винен у ситуації хтось, а ти – просто спостерігач. Я особисто не хочу стояти осторонь цієї проблеми. Тому обрала темою своєї кандидатської роботи у Дипломатичній академії, де навчаюся, "Роль ЮНЕСКО у збереженні культурної спадщини України". Тому намагаюся отримати більше інформації із спеціальних освітніх програм ЮНЕСКО, аби через благодійні акції свого фонду "Обдаровані діти – майбутнє України" розповісти про цю проблему та роль у її вирішені кожного з нас юному поколінню. Переконана, у спадок нашим дітям ми маємо передати не тільки культурні та історичні пам'ятки рідної країни, а й розуміння важливості їх зберігання, дбайливого та поважного ставлення до власного минулого, аби молоді громадяни України усвідомили себе (і належним чином поводилися) частиною світової спільноти, що підтримує своїми діями і пропагує загальнолюдські цінності. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lytovchenko/4c0e05565fcab/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lytovchenko/4bc8740d62412/ ukrpravda@gmail.com (Влада Прокаєва) Вже кілька років поспіль я уважно слідкую за книжковим ринком України, а ще розвитком та поповненнями бібліотек для юнацтва. Fri, 16 Apr 2010 17:28:29 +0300 За останніми даними сьогодні на одного жителя України припадає лише один новодрук на рік. Для прикладу, у найближчих сусідів справи значно кращі – у Росії та Польщі на одного жителя доводиться 4 книги, а в європейських країнах цей показник становить 8-10 екземплярів. Різниця шокуюча, але не це є прикрішим за все... Найболючішим є те, що нове підростаюче покоління, особливо у сільській місцевості, не має можливості читати, черпати нові знання з книжок, з підручників та енциклопедій нового зразка. За стандартами підручники для дітей у шкільних бібліотеках мають оновлюватися щороку, а у нас уже майже 7 років до шкільних бібліотек не надходив новий буквар та нові читанки. Проаналізувавши цифри та зваживши усі проблемні моменти реальної ситуації, мій благодійний фонд "Обдаровані діти – майбутнє України" близько року тому почав розробку програми "З книгою в серці". За нашим задумом, для початку потрібно було глибоко вивчити суть проблеми та з'ясувати, які саме книжки найбільш необхідні юнацьким бібліотекам. Для цього ми звернулися до директора Державної бібліотеки України для юнацтва Георгія Саприкіна. "Сьогодні бібліотеки нездатні самостійно купувати книги, – розказав він, – протягом 5 років, державою не було передано жодної книги для Національної бібліотеки України для юнацтва. Ситуація більш ніж тривожна, адже молодь продовжує навчатися, здобувати вищу освіту та йде до нас за знаннями, а ми не можемо запропонувати літературу, котра б відповідала вимогам часу". За допомогою Георгія Саприкіна Фонд визначив набір літератури з 500-т екземплярів, котрі, у першу чергу, необхідні юнацьким бібліотекам у столиці та обласних центрах. Хтось може заперечити, сказавши, що сьогодні усі книги замінив всеохоплюючий Інтернет, комп'ютерні ігри та телебачення. Дозвольте не погодитися. Далеко не все, і ще довго не зможе замінити, це по-перше. А по-друге, відсоток співвітчизників, що не мають можливості отримувати інформацію через Інтернет, залишається досить високим. Тому для них, особливо для сільських мешканців, для людей із невисоким рівнем життя, єдиним доступним місцем одержати необхідну інформацію, доступ до книги залишається бібліотека. Традиційно вважається, що любов до читання має прищепити школа. Зараз це завдання важко виконати, а тим паче, що сучасна дитина мислить дещо іншими категоріями, а заганяти її мислення у лабіринти минулих часів та епох не варто. Безперечно, у кожного покоління є свої книжки і свої автори. Наші діти раді читати, але читати цікаві їм книжки. І отут постає інше питання: чи мають вони доступ до потрібної їм літератури у своєму місті, у своїй бібліотеці? Це питання ми ставили, як собі, так і колегам з благодійних фондів, а також власникам бізнес-структур та підприємцям. Всі вони погоджувались з актуальністю проблеми та безвихіддю ситуації, у котрій опинилися діти, але у допомозі щодо проекту відмовляли. Без сумніву, сказати "ні", швидше, ніж "так"... А відгородитися від прохань значно зручніше, ніж реально допомогти... І все ж, незважаючи на відсутність підтримки, благодійний фонд "Обдаровані діти – майбутнє України" розпочав програму допомоги бібліотекам для юнацтва. Ми вже передали перші 500-т примірників книг (а це здебільшого енциклопедії, довідкова література, твори сучасних авторів, фахова література з різних професій) Державній бібліотеці України для юнацтва (м. Київ). Впродовж року-двох такі ж добірки новодруків отримають це 23-ти обласні бібліотеки для юнацтва. Приємно, що на прес-конференції, приуроченій початку проекту присутні активно підтримали нашу ініціативу та пообіцяли сприяння в реалізації проекту. Так, відповідальний секретар Національної комісії України у справах ЮНЕСКО Олег Яценківський запропонував підтримку і пошук інвесторів для проекту, а відомий український поет Іван Драч – висловив бажання допомагати проекту "З книгою в серці" та стати флагманом у відродженні української книги. Дехто з гостей навіть підготував приємній сюрприз для організаторів, передавши у фонд проекту "З книгою в серці" власні книги, тим самим підкріпивши слова підтримки – справою. З такою благородною ініціативою виступили: Геннадій Удовенко, Іван Драч, Ольга Сумська, Ганна Принц, Ірина Садова, Володимир Авраменко, Раїса Сорочинська-Кириленко, газета "Комсомольська правда в Україні", газета "День" та інші. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lytovchenko/4bc8740d62412/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lytovchenko/4b8e5e3148a9e/ ukrpravda@gmail.com (Влада Прокаєва) Чому лише одна мить змушує нас зупинитися, озирнутися навкруги та переосмислити усе своє сьогодення. Wed, 03 Mar 2010 14:03:45 +0200 Так було останнього разу зовсім нещодавно – під час концерту, організованого Благодійним фондом "Обдаровані діти – майбутнє України". Після більш, ніж неперевершеного виступу учнів та випускників Київської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату ім. М.В.Лисенка пані посол Аргентинської Республіки в Україні вручила директору школи ноти чотирьох творів відомого на увесь світ аргентинського композитора Ариель Раміреса. Пані посол сказала декілька теплих слів про видатного музиканта, твори котрого вже не один рік вважаються класикою, а пізніше акуратно відзначила, що зовсім нещодавно 18 лютого він пішов від нас назавжди. У залі на хвилину зависла німа тиша, адже твори Раміреса знали, як учасники, так і гості концерту. Пригадалася думка Леонардо да Вінчи, котру нещодавно зустріла у книзі – "Як добре прожитий день приносить щасливий сон, так і добре прожите життя є запорукою щасливої смерті". Але дозволю собі не погодитися зі ствердженням генія, адже переконана, що кінець чого б то не було апріорі не може бути щасливим. А тим паче коли скінчається життя великого музичного майстра. Проте, дозвольте повернутися власне до мистецтва країн світу. Всім добре відома проблема взаєморозуміння між культурами держав та континентів. Адже, у сучасному суспільстві існує різноманіття яскраво виражених та історично стверджених культурних систем, заснованих на відмінностях релігій та менталітетів. Незважаючи на сучасні засоби зв'язку та комунікацій, процес культурного обміну між народами світу рухається досить повільно. Міжнародна організація ЮНЕСКО та її програма "Діалог культур і цивілізацій" націлена на те, щоб зрушити з місця ці проблеми та створити міст між людьми. Адже, у свідомій демократичній державі саме така система цінностей є нормою. Саме тому мій Благодійний фонд "Обдаровані діти – майбутнє України" та Посольство Аргентинської Республіки в Україні вирішили організувати культурний захід рамках Фестивалю аргентинської культури та урочистостей з нагоди 200-річчя Незалежності Аргентинської Республіки. Найталановитіші учні музичної школи ім. М.Лисенко, а також національний ансамбль солістів "Київська Камерата", у котрому більшість учасників є випускниками тієї ж таки школи, виконали незрівнянні твори аргентинських композиторів. Особливу увагу приділили творчості видатного аргентинського музиканта та композитора Астора П'яццолли. Саме він кілька десятиріч тому докорінно змінив уявлення про класичне танго, осучаснив та модернізував його, додавши елементи джазу і класики, завдяки чому сьогодні його називають родоначальником стилю нуево-танго. Ми ставили за мету підвищити увагу суспільства до класичної музики та залучити дітей до вічних культурних цінностей, при цьому сприяючи мистецькому обміну між нашою країною, Аргентиною та іншими державами. Інколи у мене запитують: як я, відома та ділова жінка знаходжу час на такі концерти за участю дітей та на інші культурні та благодійні заходи. Відповідь лише одна – часу та ресурсів завжди не вистачає, але я керуюся принципом, що час витрачений на добро набуває ознаки дорогоцінності https://blogs.pravda.com.ua/authors/lytovchenko/4b8e5e3148a9e/