https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/51e56c43dec8a/ ukrpravda@gmail.com (Борис Тарасюк) Tue, 16 Jul 2013 18:52:35 +0300 Цьогоріч річниця Волинської трагедії позначилася низкою нових нюансів в українсько-польських взаєминах. По-перше, поверненням до антиукраїнської риторики в рішеннях польських політиків і парламентарів. Здавалося, Волинська трагедія вичерпала свій згубний для українсько-польського дискурсу потенціал, коли спільними зусиллями були засуджені злочини минулого і лідери обох держав і націй прийняли мудру формулу " прощаємо і просимо вибачення!". Однак, цьогорічні резолюції спочатку Сенату, а потім і Сейму РП перекреслили цей надзвичайно важкий і делікатний шлях до взаємопрощення і примирення. По-друге, вперше за сучасну історію українсько-польських взаємин Президент Польщі приїхав на Волинь молитися за невинноубієнних без свого українського колеги. Очевидно, що це не надало належної ваги цьому кроку. Замислитися мають обидві сторони. Перш за все-польська! (ображатись можна по-різному). Важко уявити, що звинувачені в "етнічних чистках, що мають ознаки геноциду" будуть сприймати заклики до того, що "історичні події повинні не розділяти, а сприяти примиренню..." і що наші сусіди прагнуть "щирого примирення, а також прощення". По-третє, вперше в історії сучасної незалежної України знайшлися 148 манкуртів, що закликали польський Сейм затаврувати ганьбою частину української історії і борців за її незалежність. Цей приклад увійде в історію як класичний приклад національної зради! Список цих зрадників має право знати весь український народ! Висновки: -пам'ять жертв треба вшановувати шануючи національну гідність обох народів; - не можна підривати сьогодення і майбутнє взаємин між українцями і поляками в гонитві за політичною кон'юнктурою (хто б нею не займався); - декларації про взаємне прощення і примирення мають підкріплюватися конкретними справами, як це робили попередні президенти і політичні діячі обох сторін; - в українсько-польській суперечці "завжди вигравав хтось третій" (тут повністю згоден з висловом Президента Б. Коморовського. Список тих, хто зрадив Україну: === Партія регіонів === Антон Яценко Володимир Бідьовка Владислав Лук'янов Артем Щербань Микола Дмитрук Вадим Колесніченко Нестор Шуфрич Юрій Самойленко Анатолій Гончаров Інна Богословська Яків Безбах Василь Поляков Артем Семенюк Сергій Дунаєв Геннадій Федоряк Андрій Пінчук Володимир Кацуба Ігор Молоток Михайло Чечетов Анатолій Кінах Сергій Брайко Володимир Сальдо Володимир Мисик Сергій Буряк Юрій Боярський Олександр Єгоров Олександр Єдін Микола Жук Михайло Ланьо Іван Бушко Олег Царьов Василь Ковач Олег Парасків Микола Сорока Світлана Фабрикант Борис Дейч Олександр Стоян Валентина Лютікова В'ячеслав Богуслаєв Нвєр Мхітарян Володимир Малишев Валентин Ландик Сергій Матвієнков Володимир Бойко Олена Бондаренко Григорій Груба Віталій Барвіненко Володимир Олійник Костянтин Павлов Дмитро Шпенов Микола Джига Олег Шаблатович Олександр Волков Ігор Циркін Іван Ступак Андрій Шипко Анатолій Коржев Антон Кіссе Анатолій Гончаров Володимир Продивус Леонід Клімов Олександр Бобков Віктор Турманов Артем Ільюк Анатолій Близнюк Юрій Гержов Андрій Селіваров Андрій Пономарьов Микола Левченко Володимир Мальцев Олександр Пресман Віталій Грушевський Олександр Біловол Олександр Кузьмук Іштван Гайдош Євген Балицький Леонід Байсаров Володимир Дудка Віктор Остапчук Володимир Бандуров Анатолій Денисенко Олександр Козуб Геннадій Труханов Володимир Демішкан Валентин Ничипоренко Олександр Табалов Олена Нетецька Євгеній Мураєв Віктор Будківський Олександр Момот Костянтин Гузенко Євген Карташов Валерій Омельченко Вілен Шатворян Ельбрус Тедеєв Віталій Борт Володимир Макеєнко Євгеній Морозенко Олександр Васильєв Віктор Тихонов Сергій Горохов Володимир Зубик Володимир Медяник Володимир Чуб Володимир Струк Олексій Кунченко Сергій Клюєв Володимир Наконечний Сергій Кальцев Юрій Воропаєв Яків Табачнік Світлана Фабрикант Володимир Дудка Анатолій Гіршфельд Леонід Литвинов Григорій Калетник Сергій Кий Юрій Шаповалов Юрій Поляченко === КПУ === Петро Симоненко Антон Дорохов Олександр Зубчевський Олег Буховець Сергій Баландін Омелян Парубок Лариса Байдюк Руслан Скарбовійчук Петро Цибенко Михайло Герасимчук Василь Самойленко Ігор Алексєєв Олександр Присяжнюк Олександр Голуб Вікторія Бабич Євген Мармазов Віктор Губар Валентин Матвєєв Сергій Гордієнко Роман Шугало Сергій Топалов Ольга Борита Володимир Кудря === Позафракційні === Лев Миримський Ігор Скосар Віталій Немілостівий Ігор Рибаков В'ячеслав Кутовий Володимир Купчак https://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/51e56c43dec8a/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/519c9aa590e5a/ ukrpravda@gmail.com (Борис Тарасюк) Wed, 22 May 2013 13:15:01 +0300 Вважаю за доцільне висловити своє бачення щодо подій, які відбулися у Народному Русі України у зв'язку з проведенням 19 травня цього року з'їзду НРУ. Упродовж усіх років головування в Народному Русі України щиро прагнув відновити єдність Народного Руху України. Переговори вийшли у практичну площину тільки у 2006 році, коли УНП у складі блоку Костенка-Плюща набрала менше 2% на виборах Верховної Ради України і опинилася поза парламентом. Це спонукало УНП піти на переговори щодо відновлення єдності НРУ. В той же час, процес об'єднання завершився безрезультатно тоді, коли на позачергових парламентських виборах 2007 року УНП знову опинилася у парламенті та відчула "сили" далі продовжувати самостійне політичне "плавання". Окрім цієї очевидної причини припинення об'єднавчих процесів, були ще кілька. По-перше, питання назви партії. Я вважав, що мова повинна йти саме про відновлення єдності Руху і партія мусить носити назву Народний Рух України. Абсолютно не можу погодитися з тим, що в сьогоднішніх умовах рухівці відійшли від цієї принципової позиції. По-друге, об'єднання повинно було ґрунтуватися на визнанні з боку УНП серйозної помилки, коли у 1999 році з їхньої ініціативи відбувся розкол, який значно послабив позиції національно-демократичних сил і, зрештою, Чорновіл, рятуючи Рух, був підступно вбитий. Категорично не погоджуюся з тим, що це питання не знайшло свого відображення у заявах і документах з'їзду від 19 травня. Зрештою, найголовніше питання полягає в тому, яким чином об'єднання НРУ та УНП вплине на ситуацію в опозиційних силах? У першу чергу, потрібно сказати, що об'єднання опозиції – це вимога українського суспільства і єдино правильний шлях, який може призвести до перемоги над режимом Януковича. У той же час, таке об'єднання НРУ і УНП та проголошення їх "позапарламентською опозицією", скоріше виглядає не як крок до посилення опозиційних сил, а як утворення ще однієї "опозиції". Саме такого сценарію прагне влада для того, щоб розпорошувати голоси опозиції і в такий спосіб забезпечити для себе комфортне панування і надалі. Створення додаткових опозицій та множення кандидатів у Президенти – це те що потрібно нинішній владі, а не українському народу і Україні. Тому особисто я виступаю проти того, що легендарний Народний Рух дозволив втягнути себе у відверту авантюру, яка не працюватиме на користь української справи, а навпаки – прямо їй суперечитиме. До цього нагадаю, що під час останніх Президентських і парламентських виборів члени комісій, подані від УНП, працювали на Януковича і партію регіонів, а не на демократичні сили. Невже така доля очікує і на Рух у нинішньому вигляді? У цій ситуації, хотів би висловити тверде переконання, що єдиний шлях побороти режим Януковича і відновити демократію в Україні – це посилення нині діючої Об'єднаної опозиції і висування єдиного кандидата на майбутніх виборах Президента України вже в першому турі. Все інше – це підігрівання владі у її діяльності, яка направлена на знищення України. У цій ситуації я відмежовуюся від цього так званого об'єднання, оскільки воно не посилює, а послаблює опозицію. Як і багато інших рухівців, я вступав до іншого Народного Руху, який заради інтересів України готовий був поступитися власними амбіціями, для якого Україна понад усе, а не політична кон'юктура. Переді мною як і перед тисячами рухівців стоїть вибір: мовчки спостерігати за тим, як Рух може бути втягнутий в сценарії влади або працювати задля консолідації опозиції, яка здатна протистояти авторитарній владі. Вважаю, що в цих умовах єдиний можливий шлях – це посилювати Об'єднану опозицію і разом протистояти режиму Януковича. Саме такий шлях я обираю. https://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/519c9aa590e5a/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/516fb576a1fc3/ ukrpravda@gmail.com (Борис Тарасюк) Thu, 18 Apr 2013 11:57:26 +0300 Сьогодні з легкої руки одного з журналістів у ЗМІ поширено інформацію, яка вводить в оману суспільство. Так, повідомляється, що затверджено "делегацію ВР в Європарламенті" (!?), ""про створення комітету парламентського співробітництва з Європарламентом". Що ж відбулось насправді? Голова ВР підписав Розпорядження про формування української частини Комітету парламентського співробітництва (КПС). Нагадаю, що КПС є парламентським органом співпраці між Україною і ЄС, який складається з 16 депутатів ВР і 16 депутатів Європейського Парламенту (ЄП). Обидві делегації формуються з дотриманням принципу квотного представництва всіх фракцій і позафракційних. Проблема ж полягала в намаганнях регіоналів позбавити права позафракційних депутатів висунути свого представника до складу української частини і у шулерський спосіб збільшити за рахунок позафракційних свою квоту. До речі, це їм вдалося при формуванні делегації ВР у Парламентській Асамблеї ЄВРОНЕСТ (парламентський вимір Східного партнерства) у порушення Головою ВР рішення Комітету з питань європейської інтеграції. Пишу про це з метою привернення уваги до професійного підходу в усіх сферах діяльності, включно і журналістській. https://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/516fb576a1fc3/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/516d0296dd11a/ ukrpravda@gmail.com (Борис Тарасюк) Tue, 16 Apr 2013 10:49:42 +0300 "Пакращення" у нашій країні невідворотньо наступає і захоплює все більше сфер державної діяльності. Цей невблаганний процес досяг критичного рівня після того, як сягнув святая святих кожної держави – зовнішньої політики та національної безпеки. Сьогодні в колах українських дипломатів зростає неабияка стурбованість так званою "оптимізацією" відомства, спричиненої скороченням коштів, виділених у Державному бюджеті для МЗС у 2013 році на 200,8 млн гривень у порівнянні з минулим роком. Що ж, суворі реалії економічної кризи змушують затягувати паски і економити на всьому. Тут, імовірно, влада намагається щиро наслідувати приклад Ангели Меркель в запровадженні жорсткого плану економії. Але Янукович з Азаровим вирішили піти далі, представивши свій ноу-хау – план економії по-українськи або вибіркове "пакращення". Ця концепція полягає в поєднанні скорочення витрат на зовнішньополітичне відомство на 15,2% в порівнянні з 2012 р., (при цьому скорочення спеціального фонду МЗС сягнуло 71,79%), а також на Міністерство оборони на 6,5% із одночасним збільшенням фінансування силового блоку: Генпрокуратури – збільшення на 20,75 %, МВС – на 10,23% (при цьому збільшення спеціального фонду МВС на 46,79%) та СБУ – на 6%. Акценти розставлені дуже чітко, яскраво демонструючи пріоритет влади – нарощування м'язів репресивного апарату... Жахає те, що урізання і без того аскетичного бюджету зовнішньополітичного і оборонного відомств, здатне призвести до маргіналізації міжнародної позиції України та послаблення її обороноздатності поряд із посиленням репресивно-кишенькового апарату Януковича всередені країни. В соціальному вимірі, зменшення фінансової привабливості дипломатичної служби здатне спровокувати відтік цінних кадрів із зовнішньополітичного відомства і втрату величезного високоінтелектуального активу нашої держави. Що ж, "сіла єсть – ума нє надо"!? https://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/516d0296dd11a/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/514b711a954b2/ ukrpravda@gmail.com (Борис Тарасюк) Thu, 21 Mar 2013 21:44:10 +0200 Курс на європейську інтеграцію сформувався практично напочатку 1990-х років. З того часу він залишався практично незмінним. Мінялися лише влада і еліти. Жодна з пануючих влад не наважувалась кардинально міняти цей курс. Перемога демократії під час Помаранчевої революції ствердила, що курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію залишався єдино правильним зовнішньополітичним курсом нашої демократичної держави. Сприйняття України як демократичної держави після 2004 року змінило її імідж і поставило країну нарівні з іншими демократіями світу. З того часу почався енергійний курс на європейську інтеграцію, включно з членством у СОТ, початком переговорів щодо нової Угоди про асоціацію і ЗВТ, і консультаціями щодо безвізового режиму для громадян України. На жаль, нинішня влада регіоналів розпочала "наперсточну гру" з ЄС і постійно блефує і вводить його в оману. Це ще раз засвідчили результати Саміту Україна-ЄС у Брюсселі 25 лютого ц.р. Умови ЄС продовжують ігноруватися українською владою, яка робить вигляд, що не вона, а ЄС має мінятися відповідно до її стандартів?! Засідання Комітету з питань європейської інтеграції (КЄІ) цього скликання ВР також свідчать про декларативну і фарисейську сутність регіоналів щодо євроінтеграції. Так, лише цього місяця члени КЄІ від регіоналів двічі (06.03 і 20.03) зривали засідання Комітету без обгрунтованих причин. Саме з їх вини було зірвано розгляд пропозицій Президента щодо ратифікації Угоди про зміни щодо спрощеного порядку оформлення віз для громадян України. Сьогодні регіонали пішли далі! Зірвавши вдруге регулярне засідання Комітету, яке мало відбутися 20 березня, вони висунули ультиматум і зажадали провести засідання КЄІ всупереч логіці і практиці у п'ятницю, на що отримали згоду (!?) Голови ВР. Ці незаконні маневри регіоналів супроводжувались хамською поведінкою першої заступниці голови Комітету І. Бережної, яка в ультимативній формі (не вперше) зажадала проведення позачергового засідання КЄІ у п'ятницю, 22 березня. Така поведінка регіоналів в КЄІ привела до поглиблення кризи у взаєминах з Європарламентом. Так, через їх маневри сьогодні делегація ЄП заявила про неможливість проведення чергового засідання Комітету депутатів Європарламенту і Верховної Ради (КПС) 3-4 квітня ц.р. у Києві. Через неєвропейську позицію регіоналів залишаються несформованими дві делегації від ВР-щодо Комітету парламентського співробітництва і Парламентської Асамблеї ЄВРОНЕСТ. Все це дає підстави стверджувати, що політика Президента і регіоналів зазнала повної поразки у взаєминах з ЄС і вони шукають винних у своїх провалах. Практика ж підтверджує, що руйнують європейську інтеграцію України саме регіонали! https://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/514b711a954b2/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/512bca3f50ee7/ ukrpravda@gmail.com (Борис Тарасюк) Mon, 25 Feb 2013 21:31:59 +0200 Саміт Україна-ЄС став надбанням історії. Спільна заява, виступи учасників і коментарі знову дають підстави говорити про дві відмінні оцінки Саміту з боку двох сторін. Українська влада замовчувала існування гострих проблем, що вона створила у взаєминах з ЄС, керівники ж ЄС у дипломатичній формі наголосили на них і знову нагадали, що без поступу у вирішенні трьох системних проблем (вибіркове правосуддя, виборчі проблеми і обіцяні реформи) не буде підписання у листопаді ц.р. у Вільнюсі Угоди про асоціацію. Причому українській владі чітко сказали, що термін для виконання вона має не до листопада, а до травня ц.р. Нагадаю, що Саміту передували досить драматичні події. Вперше в історії наших взаємин відбувся відхід від щорічного принципу, коли Саміт перенесли з 2012 на цей рік. Це був негативний сигнал з боку ЄС. До цього слід додати 3 критичні резолюції Європарламенту, Висновки Ради ЄС, численні негативні месиджі з боку керівництва структур ЄС, критичні оцінки з боку окремих столиць. За весь 2012 рік Президента України не прийняли з офійійним візитом в жодній столиці країни-члена ЄС. Згадаймо також бойкот саміту країн Центральної Європи, що мав відбутися у травні у Ялті... Словом, українська влада створила вкрай негативне тло напередодні Саміту у Брюсселі. Що ж у підсумку було сказано на Саміті в перекладі з дипломатичної мови: - без суттєвих кроків з боку української влади по вирішенню проблем у 3-х сферах не буде підписання Угоди про асоціацію; - на заваді цьому стоїть проблема застосування "вибіркового правосуддя", зокрема, щодо Юлії Тимошенко і Юрія Луценка; - Уряд має зупинити відхід від своїх зобов'язань перед СОТ; - має відбутися якнайшвидше реформування прокуратури, судової системи, міліції; - українська влада має налагодити "конструктивну співпрацю" з опозицією і громадянським суспільством... Ось далеко не повний перелік претензій до української влади і одночасно "домашнє завдання" для неї до травня цього року. Чи здатна українська влада виконати його? А ви як думаєте? https://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/512bca3f50ee7/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/512b3a6aadf32/ ukrpravda@gmail.com (Борис Тарасюк) Mon, 25 Feb 2013 11:18:18 +0200 Сьогодні із здивуванням дізнався про обурення російського міністра Лаврова з приводу відмови ЄС надати безвізовий режим російським чиновникам-власникам службових паспортів. Міністр навіть назвав позицію Брюсселя "дискримінаційною" у зв'зку з наданням такого права українським власникам службових паспортів!? У зв'язку з цим "обуренням" хотів би роз'яснити Сергію Лаврову причину такої "дискримінації". На відміну від Росії Україна надала безвізовий режим всім громадянам країн-членів ЄС ще у 2005 році. Так що ЄС лише "повертає борги" Україні! Тому, як кажуть у нас в Одесі: Україна і Росія -"это две большие разницы"! https://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/512b3a6aadf32/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/51264fc9a894e/ ukrpravda@gmail.com (Борис Тарасюк) Thu, 21 Feb 2013 17:48:09 +0200 Вноситься народними депутатами України - членами Комітету з питань європейської інтеграції Немирею Г.М., Тарасюком Б.І., Тихоновим В.М., Льовочкіною Ю.В., Нетецькою О.А., Курпілем С.В., Задорожнім В.К., Кіссе А.І., Балогою В.І., Дмитруком М.І., Бережною І.Г., Кириленком І.Г., Порошенком П.О., Панькевичем О.І., Геращенко І.В. ЗАЯВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ "Про реалізацію євроінтеграційних прагнень України та укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом" Верховна Рада України враховуючи, що європейська перспектива України має стати об'єднувальним чинником, довкола якого консолідується переважна більшість політичних сил; беручи до уваги важливість діяльності місії уповноважених представників Європейського Парламенту А.Квасневського та П. Кокса; очікуючи позитивних результатів чергового Саміту Україна – Європейський Союз, запланованого на 25 лютого 2013 року, та Саміту Східного Партнерства, запланованого на 28-29 листопада 2013 року; заявляє, що у межах своїх повноважень: забезпечить виконання рекомендацій щодо підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, викладених, у резолюціях Європейського Парламенту та висновках Ради ЄС, схвалених 10 грудня 2012 року на засіданні міністрів закордонних справ держав-членів ЄС; сприятиме повному виконанню погоджених з Європейським Союзом заходів, передусім у рамках Порядку денного асоціації між Україною та Європейським Союзом та Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України та забезпечить ратифікацію змін до Угоди між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз; активізує діяльність щодо прийняття законів, спрямованих на адаптацію законодавства України до законодавства Європейського Союзу, зокрема тих, які передбачені відповідною Загальнодержавною програмою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженою Законом України від 18 березня 2004 року N1629-IV, а також тих, що належать до сфери реформування судової системи, системи кримінальної юстиції, а також виборчого законодавства, враховуючи рекомендації, що містяться в Заключному звіті Місії ОБСЄ / БДІПЛ зі спостереження за виборами та висновках Венеціанської комісії; Верховна Рада України закликає Європейський Союз та його держави-члени: щойно Українська сторона продемонструє рішучі дії та відчутний прогрес у трьох сферах, визначених у висновках Ради ЄС та виконає необхідні внутрішні процедури, забезпечити невідкладне підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, передбачивши можливість попереднього, ще до завершення процесу її ратифікації усіма країнами-членами ЄС, застосування окремих її положень, зокрема щодо створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі; забезпечити неухильне та повне виконання Угоди між Україною та ЄС про спрощений порядок видачі віз з метою реалізації права громадян України на безперешкодне пересування територією Європейського Союзу, не принижуючи їхньої честі та гідності, ухвалення рішення про перехід України до заключної імплементаційної фази виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, а також запровадження для громадян України безвізового режиму як тільки будуть виконанні необхідні умови; надати адекватну експертну та фінансову підтримку Україні у процесі підготовки до впровадження Угоди про асоціацію, насамперед з метою адаптації економіки держави, регуляторного середовища до функціонування в умовах поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі з ЄС. https://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/51264fc9a894e/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/512614ad4b51e/ ukrpravda@gmail.com (Борис Тарасюк) Thu, 21 Feb 2013 13:35:57 +0200 У переддень Брюссельського саміту Верховна Рада може ухвалити заяву, в якій визнається справедливість вимог Євросоюзу щодо вибіркового правосуддя. Проект такої заяви прийняв у середу, після запеклих суперечок, парламентський комітет з питань європейської інтеграції. Ми примусили Партію регіонів визнати правомочність, справедливість вимог з боку Європейського Союзу до української влади. Вона або буде прийнята, або зусиллями влади може бути зірвана. В такому разі регіонали відверто, публічно візьмуть на себе відповідальність за зрив прийняття заяви. А заява потрібна владі, а не опозиції. Щоб сказати, бачите, я як, ми з опозицією домовляємось і разом прийняли заяву. Це показник того, що все нормалізується. Вони ж будуть брехати Ван Ромпею, Баррозу, Фюле і казати, що все нормально! Дивіться, ми ж заяву прийняли, ми розблокували роботу парламенту. Мене дивують заяви таких професійних дипломатів, як Єлісєєв. Так само, як сьогодні на комітеті представники Партії регіонів обурювалися – а чого це ми маємо виконувати рекомендації Євросоюзу. Так я хотів би в порядку полеміки нагадати їм, що мова не йде про українську інтеграцію Євросоюзу. Мова йде про європейську інтеграцію України. Тобто Україна якщо хоче – а вона декларувала своє прагнення іти до ЄС – то вона повинна діяти за правилами, які встановлює ЄС, а не навпаки. Оце основна понятійна проблема для нинішньої влади, от в чому проблема. Те, що відбувається сьогодні – ми не блокуємо європейську інтеграцію. Європейську інтеграцію блокує, за великим рахунком, влада. Вона блокує своїми діями європейську інтеграцію України. Опозиція намагається вирішувати системні питання, які існують в Україні. І не треба змішувати принципову позицію опозиції, яка вимагає дотримання Конституції – всього на всього – і європейську інтеграцію. Це лукавство з боку влади. https://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/512614ad4b51e/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/511c9bfbeb78f/ ukrpravda@gmail.com (Борис Тарасюк) Thu, 14 Feb 2013 09:10:35 +0200 Страшна вістка про те, що від нас пішов Геннадій Йосипович Удовенко, впевнений-не залишила байдужим жодного, хто його знав: і тих поколінь українських дипломатів,з якими він щедро ділився своїм непересічним досвідом, і дипломатів в усьому світі, з якими працював впродовж десятиліть, і політичних соратників, перш за все- рухівців, і опонентів. Унікальність дипломата Удовенка полягає в тому, що він став першим і поки що єдиним українцем- Президентом найголовнішого представницького світового форуму- Генеральної Асамблеї ООН. Його поважали, з ним рахувались (на жаль, не всі...). Неодноразові подання про присвоєння звання Героя України не були підтримані... А чому? Тому, що мав "забагато" авторитету, тому що мав свою думку, яка не вкладалась у вузький світогляд "тимчасових правителів", тому що не "прогинався" перед ними, тому що на відміну від них був патріотом України, їй – не їм- служив! Кожен з нас, хто з ним і під його керівництвом працював, має багато чого доброго згадати про нього. Особисто знав Геннадія Йосиповича з далекого 1977 року. Для нас, молодих дипломатів, це була "глиба". З яким захопленням ми спостерігали як його поважали в ООН в період його роботи в Секретаріаті ООН, в МЗС. Навіть Москва не могла нічого протиставити його незалежницьким діям, коли очолював у 1985 році українську делегацію в Раді Безпеки ООН і в наступні роки, напередодні відновлення державної незалежності України. Геннадій Йосипович виховав не одне покоління українських дипломатів. Його формула 3-х "П" (патріотизм, професіоналізм і порядність), яким має відповідати український дипломат, увібрала в себе його особистий багатолітній досвід і стала свого роду негласним кодексом поведінки української дипломатії. І треба сказати, що під час Помаранчевої революції 2004 року сотні українських дипломатів довели свою відданість цим високим принципам! Не радив би нинішнім українським дипломатам забувати, а тим більше-зраджувати їм. Упродовж роботи в українській дипломатії Геннадій Йосипович здобув собі славу авторитетного, вимогливого і в той же час чуйного керівника. Притаманні йому почуття гумору і досі згадуються в середовищі українських дипломатів, в багатьох куточках світу і не лише в середовищі дипломатів, а й політиків і державних діячів. Не можу не згадати багато чого з школи Геннадія Йосиповича: формування молодих дипломатів, робота з документами, підготовка досьє, працездатність, ... Вважаю, що дипломатичну спадщину Геннадія Удовенка належить ще осягнути, вивчити, дослідити і узагальнити. Але вже сьогодні можна сказати, що він був великим українським дипломатом. За його керівництва Міністерством закордонних справ (1994-1998) відбулися справжні зовнішньополітичні прориви: вирішенняння питання ядерної зброї, що розблокувало стосунки і з Заходом і Росією, підписання політичного договору з Росією, закриття суперечливого питання Чорноморського флоту з Росією, підняття взаємин зі Сполученими Штатами до рівня "стратегічного партнерства", започаткування "особливих" стосунків з НАТО і багато інших важливих справ. Не випадково у "кодексі" українського дипломата Геннадій Йосипович на перше місце поставив таку рису як "патріотизм". Саме цим пояснюється його зближення з засновником партії Народний Рух України В'ячеславом Чорноволом, яке переросло у якість "соратника" і висунення у 1999 році кандидатом у Президенти від НРУ. Коли режимом було організоване вбивство В'ячеслава Чорновола, саме Геннадій Удовенко підхопив прапор Чорноволівського Руху і очолював його у найважчі для партії часи. Саме Геннадій Удовенко реалізував давню мрію В'ячеслава Чорновола щодо об'єднання національно-демократичних сил, коли у 2001 році виступив ініціатором об'єднання цих сил у політичний блок "Наша Україна", до складу якого увійшли 10 партій. Саме цей блок зруйнував монополію комуністів на найбільшу фракцію внаслідок парламентських виборів 2002 року. Авторитет Геннадія Удовенка в Русі був і залишається незаперечним і, як у випадку з його дипломатичною спадщиною, потребує дослідження, узагальнення і аналізу. Важко жити з думкою про те, що ми більше не почуємо з вуст Геннадія Йосиповича глибоких аналітичних оцінок сучасної української зовнішньої політики і міжнародних відносин, його мудрих порад щодо внутрішньої політики, місця і ролі в ній Народного Руху України. В ці дні десятки тисяч рухівців разом з сотнями тисяч українських патріотів поділяють скорботу Діни Григорівни і родини. Світла пам'ять про Геннадія Удовенка назавжди залишиться у наших серцях і ділах! https://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/511c9bfbeb78f/