https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/shpytko/528f4eb51abbc/ ukrpravda@gmail.com (Євген Шпитко) Fri, 22 Nov 2013 13:31:49 +0200 21 ноября 2004 года. Десятки, сотни людей собираются на Майдане Независимости. Еще не смонтировали сцену, координаторы не раздали удочки с оранжевыми флагами и не привезли звуковую аппаратуру. Тогда у нас украли наш выбор, и мы, почувствовав шанс его вернуть, стояли до конца и верили всем, кто "помогал" его возвращать с трибуны. Мы так массово не выходили на улицу, когда по телевизору показывали лишь "правильные новости"; не митинговали, когда какой-нибудь чиновник забирал землю или "распиливал" бюджет, не протестовали против незаконных застроек, несправедливого разделения льгот и многого другого. Зато мы отстаивали нашу веру в то, что кто-то сможет сделать это за нас. Стоит ли напоминать, каково было разочарование? 21 ноября 2013 года. У нас снова "украли" наш выбор. Мы по какой-то непонятной причине рассчитывали проснуться 29 ноября в другой стране, с ровными дорогами, незагаженными парками и лесами, чтобы Брюссель контролировал наших чиновников и правосудие, давал финансовую помощь, помогал развивать сельское хозяйство и защищал от торговых нападок Кремля. Мы всегда надеемся, что придет добрый дядя и все сделает за нас. И если мы думаем, что нам необходимо просто помочь этому дяде прийти, то мы готовы за него постоять пару недель на Майдане, а потом разойтись. А ведь на самом деле так просто не бывает. Пока крупный бизнес с властью не договорятся о том, что с определенного момента все споры между ними не будут решаться в независимых судах и не примут волевое решение по созданию такой системы – никакие договоры об Ассоциации не уберут коррупцию в наших судах или контролирующих органах. Почему мы не понимаем, что от того, что мы 28 ноября подпишем соглашение об Ассоциации, дворник не станет лучше подметать улицы, операционщицы в Ощадбанке не перестанут грубить клиентам, а бизнес уклонятся от уплаты налогов. Я не встречал в Украине человека, который ни разу в жизни не уклонялся от уплаты налогов, либо не шел на коррупционный договор с чиновниками или контролирующими органами. Представьте себе, в Европе есть такие люди. Мы должны перестать думать о том, что кто-то сделает что-то за нас. Если мы не в состоянии создать цивилизованный государственный аппарат, то геополитический союз сам по себе не создаст его. Он может дать лишь стимул и ресурс для внутренних изменений. Мы нужны Европе как рынок сбыта продукции развитых стран ЕС, в том числе и аграрного сектора. Но если мы не будем развивать внутреннее производство в тех отраслях, которые смогут конкурировать в ЕС, нас ждет увеличение долговой нагрузки из года в год, рост безработицы и сценарий Греции покажется нам еще цветочками. Прелесть теневой экономики заключается в ее низкой чувствительности к государственной фискальной политике. То есть возможность начинать бизнес лишь с формальной налоговой нагрузкой дает большие стимулы для развития малого бизнеса, что потенциально повышает уровень занятости. Но если мы не смогли развить сильное внутреннее производство – его продукцию вытеснят уже завтра более дешевые товары из ЕС, и количество безработных начнет тянуться к португальским 25%. Само по себе подписание соглашения об Ассоциации было необходимо больше Азарову и Януковичу для того, чтобы получить реальный финансовый ресурс для удержания ситуации в экономике под контролем, и для рефинансирования старых долгов. Они также могли бы переложить на МВФ поднятие тарифов на газ для населения, договориться, наконец, со Словакией об организации реверсных поставок газа. Но это все позволило бы им решить задачу поднятия социальных выплат перед выборами и удержания курса гривны – и еще большой вопрос принесет ли это пользу Украине. Но почему мы не собираемся на Майдане с требованием введения электронных торгов при осуществлении госзакупок, а опять подыгрываем политикам? https://blogs.pravda.com.ua/authors/shpytko/528f4eb51abbc/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/shpytko/5278e0b98acb2/ ukrpravda@gmail.com (Євген Шпитко) Tue, 05 Nov 2013 13:12:41 +0200 Київський Революційний О***нний Театр, або скорочено КРОТ готує новий проект – "Андрій Вархола. Вигадка". Чому саме Енді Уорхол? Спробую пояснити. 2 мільйони доларів. 5 мільйонів доларів. 10 мільйонів доларів. Продано! Саме стільки сьогодні коштують картини Енді Уорхола. Що там картини – його речі, речі його близьких, або просто знайомих є предметом культу. Він – надзвичайна людина в мистецтві. Те, що робив він, безуспішно намагаються копіювати багато людей. Але ж він усього лише намалював банку томатного супу і вигадав вечірку зі срібними хмарами. Він – Енді Уорхол, Андрій Вархола і в нього – українське коріння. "Я ніколи не розумів, чому коли ти помираєш, все інше продовжується без змін, тільки тепер без тебе. Я завжди хотів, щоб мій надгробний камінь був пустим. Жодного підпису, або імені. Хоча, я хотів би, щоб там було написано "Вигадка". Незважаючи на медійну славу Енді Уорхола, ми часто забуваємо про те, що він був одним з найбільш важливих і реальних художників 20 століття. Він вплинув не тільки на ставлення до творів мистецтва, він дав зрозуміти, що світ інший, ніж ми думаємо. Уорхол зауважив, що телебачення, мода, кіно можуть стати сюжетами для картин і став з цим працювати. Уорхола цікавило все. Легітимними стали будь-які джерела – від "жовтої преси" до фотографій злочинців з архівів поліції. Уорхол став репродукувати свої роботи механічно – за допомогою шовкографії та інших інструментів, яким він навчився за часів роботи в рекламі. Поп-арт та його концепція виникли у США в 1960 році, незважаючи на те, що медіа це спочатку проігнорували, але в 1962 році поп-арт викликав шквал інтересу, його вже сприймали як культурний феномен. У цьому зв'язку дуже цікаво простежити розвиток поп-арту в Україні, без найменшого натяку на оцінку його художньої цінності, у поп -арту головна цінність – його всеїдність, адже по суті, немає різниці між інтерв'ю Magazine і "Бульвару", між "Кока-Колою" і "Ром-Колою", між Мадонною та Поплавським. Поп-арт розширив можливість вибору, – приймати чи ні. Сам Уорхол ніколи не перебував у вирі подій, він завжди знаходився осторонь, спостерігаючи за тим, що відбувається в середині. З самого початку Уорхол поставив все на славу і популярність. Одна з найсильніших сторін Уорхола – його безмежна виразність і ясність. Він гранично чесно ділився тим, що йому самому подобалося: Кока- Колою і томатним супом "Кемпбеллс", Міккі Маусом і Мао, Мерседесами і механічними іграшками, Елвісом і невідомими злочинцями, доларами і коровами, Мона Лізою і масою інших об'єктів, а також, – собою, своїми власними портретами, він ділився собою так само, як він ділився зображеннями квітів і тварин. Уорхол ніколи не поділяв мистецтво на "високе" і " низьке ". Наприклад, чому він намалював пляшку з кока-колою? "Тому що її п'ють всі – і президент країни, і Ліз Тейлор, і жебрак, який знає, що його кока-кола не гірша, ніж у президента". Уорхол дав нам свободу вирішувати, як ми до цього всього можемо ставитися. Або не ставитись взагалі. Енді, одного разу, шукаючи сюжет для нової роботи, запитав у когось, що б йому намалювати. Відповідь була: "намалюй те, що ти найбільше любиш". Уорхол намалював доларову банкноту. Він дав нам можливість поставити собі питання: а що намалювали би ми?... А... ну і прем'єра вже 6 грудня:) https://blogs.pravda.com.ua/authors/shpytko/5278e0b98acb2/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/shpytko/522da352c7d39/ ukrpravda@gmail.com (Євген Шпитко) Mon, 09 Sep 2013 13:30:42 +0300 В этой стране и на этом рынке возможно все. Но, дорогие друзья и коллеги, бл***вать с русскими – это уже за гранью "добра и зла". Ни для кого не секрет, что Украина с Россией в состоянии экономической войны. И в этой ситуации единственный актив, который есть у нас с вами в кармане – это наш паспорт, а с ним и все, что делает его ценным, в том числе и национальная валюта, банковская система, крупный, средний и мелкий бизнес. В конце прошлой недели Россия руками пиар-агентства "Сообщение" начала вести пиар-компанию, основной смысл которой сводится к тому, что Украине грозит скорый дефолт и девальвация национальной валюты. Это пиар-агентство – дочерний проект русского журнала, за которым в свое время стоял Глеб Павловский. Но не это суть важно, большое количество изданий уже согласилось взять деньги за размещение этого материала. А это, фактически, то же самое, что и получить деньги за поджег собственного дома. Проблема еще в очень низком качестве финансовой журналистики в Украине (как редактор я имею право об этом говорить, пусть никто не обижается). Реально в этой стране есть лишь 4-5 журналистов, которые способны самостоятельно проанализировать темники, и написать более-менее адекватные выводы. Уровень всех остальных позволяет максимум их переписывать, принимая любые расчеты за чистую монету. Но и это еще не все. Российские банки в открытую готовятся к "девальвации" гривны. Все они планирует по команде Москвы выйти на межбанковский валютный рынок с массовым предложением гривны и скупкой доллара. Почему в "открытую"? Крупным клиентам предлагается узнать "дату" обвала гривны, чтобы вовремя подготовится. По словам казначея одного из крупных банков речь идет приблизительно о 10-15 сентября. Проблема состоит в том, что каждый из отдельных шагов не сможет привести к падению гривны и дефолту в сентябре. На счетах у российских банков – чуть более 20 миллиардов гривен, Нацбанк при правильном подходе сможет легко справиться с таким спросом на доллар. Вопрос в другом, почему в регуляторе спрятали голову в песок и не выходят с официальным заявлением? Они сами же себя загоняют в тяжелую ситуацию, ну и нас всех заодно. И еще один вопрос, чем, нахрен, занимается Служба безопасности этой страны. Понятно, что они давно превратились в коммерческую структуру, но как бы – когда речь идет о национальной безопасности, они должны хотя бы "почесаться", потому что это основа и их "бизнеса" в том числе. Почему украинские журналисты спокойно делятся друг с другом российскими "темниками". Где допросы, блин? На какую страну они работают? Сами же тезисы достаточно спорные и притянуты за уши. Политика финансового голода, которую ведет Нацбанк и Кабмин привела к тому, что гривны реально практически нет свободной. Налоговая "высосала" все со счетов предприятий. А за последние три года население скупило валюту практически на всю гривну. В 2010-2012 годах – объем покупки доллара в среднем достигал до миллиарда долларов в месяц – итого около 40 миллиардов. Теперь ж в среднем нетто-продажа составляет около 100-200 миллионов – население сдает постепенно по 100-200 долларов. То есть население уже "затарилось" долларами по самое "не хочу", и поэтому вряд ли сможет массово результативно поддаться панике. То есть сейчас – не самое удачное время для валютных спекулянтов. Если говорить о самих тезисах, то большинство цифр притянуты за уши. Суть исследования – Украина набралась долгов по самое "не могу". Но как раз это и не является особой проблемой. Отношение гос.долга (гарантированного и государственного) до конца года не превысит 45%. По меркам ЕС – это не такой уже и критический показатель. Экономика находится в стагнации, то есть в застое. Но это абсолютно не повод для резкого падения (как было в 2008, после бурного необоснованного роста), как это преподносят русские. К тому же и с цифрами у них "проблемы". В сбербанке утверждают, что в следующем году Украине придется отдать 15,3 млрд долларов, хотя на самом деле – 5,4 миллиарда. Пик возврата МВФу мы уже пережили в июле-августе. Еще русские часто используют абсолютно бредовые аргументы, рассчитанные на "широкие" массы, например, "стоит обратить внимание, что на протяжении последних 3 лет объем валютных резервов Украины не покрывает полностью внешний государственный долг страны". Хотя между этими двумя показателями нет никакой прямой связи. И так далее. А вот и сами тезисы, которые "гуляют украинскими изданиями". И я очень надеюсь, что никто из редакторов и журналистов, кто имеет украинский паспорт, не согласится за "американские" деньги подыгрывать русским. "Тезисы по долговому кризису на Украине и падению гривны. Общий смысл: Просчеты властей Украины в экономике и выборе политических партнеров могут привести Украину к дефолту, а ее национальную валюту к значительной девальвации. Вариант выхода из ситуации – экономическая и политическая интеграция с Российской Федерацией. Госдолги 1.1 За последние 5 лет общий государственный долг Украины вырос в 3 раза и по состоянию на 1 июня 2013 года достиг 68,5 млрд. долл. Это произошло потому, что "оранжевые" и Янукович заставляли страну жить в долг, рушили экономические связи с Россией. Это сползание в долговую пропасть нужно прекратить. В том числе и изменив внешнеполитический курс страны. 1.2 Оплачивать нынешнее противостояние Януковича с Россией будут дети и внуки граждан Украины. Так как по итогам 2012 года общий государственный долг составлял 36,7% ВВП, тогда как в 2008 только 19,9% ВВП украинской республики. В результате, обремененная долгами, Украина все больше теряет свою свободу, будучи вынуждена ориентироваться на Запад и его пожелания. Чтобы получать и получать новые кредиты. 1.3 Пик выплат по украинским государственным обязательствам приходится на 2014 год. Общий размер необходимых платежей составляет 15,3 млрд. долл., из них 7,6 млрд. долл. – это внешние долги. Такой является цена, которую заплатит страна и ее граждане за заигрывание Януковича с Западом. 1.4 В структуре внешних обязательств Украины 50% занимают облигации, которые продавали непублично. При этом размещением бумаг занимались российские банки. Что косвенно говорит о том, что значительная часть этого долга куплена компаниями РФ. Таким образом, Россия поддерживает Украину в трудный для нее момент, помня о том, что украинцы и русские, это, по сути, один народ. 1.5 При правлении Януковича, стремящегося в ЕС, погряз в долгах и Киев. Столица Украины должна будет выплатить в 2014 году 0,477 млрд. долл. по долгам, что сильно ударит по социальной сфере и программам развития города. И вскоре киевляне будут жить и работать только для того, чтобы отдавать долги местной власти. 1.6 Пытаясь украсть как можно больше денег, а не заниматься развитием экономики, Янукович щедро раздает госгарантии под кредиты госкомпаний, получая откаты. Общая сумма гарантированного гос. долга с 2008 по 2012 год возросла в 2 раза составив 13,2 млрд. долл. Неповоротливые госкомпании вряд ли сами будут возвращать долги – они надеются, что им заплатят из государственного бюджета. 1.7 На протяжении последних 3-х лет объем валютных резервов Украины не покрывает полностью внешний государственный долг. Начиная с 2010 года объем валютных резервов страны украинского Центробанка сократился с 34,6 до 23,2 млрд. долл. То есть, если кредиторы потребуют выплаты долгов, то Украина не сможет рассчитаться своими валютными резервами. И это приведет к международной изоляции страны. Россия сможет помочь. 1.8 Запад бросил Украину наедине с ее проблемами. Сотрудничество с МВФ заморожено – последний транш в размере 1,5 млрд долл. был получен в декабре 2010 года. Это является красноречивым ответом на все устремления Украины в строну ЕС и всего Западного мира. Получается что в условиях затянувшегося кризиса Россия кредитует Украину, а Запад – нет. Это хорошо показывает, кто друг, а кто враг. 1.9 Постоянный дефицит госбюджета, постоянный дефицит торгового баланса, трата золотовалютных резервов страны, отстраненное отношение Запада, постоянные попытки конфронтации с Россией, необходимость выплатить 15,3 млрд. долл. по долгам в 2014 году – все это толкает Украину к кризису, который чреват большими политическими потрясениями. Корпоративный долг и банки 2.0 Три года подряд внешний долг украинских корпораций рос на 20% в год. И к 1 апреля 2013 года он достиг 74 млрд. грн. А доля этого долга относительно ВВП выросла с 12% до 54% сегодня. Таким образом, украинские олигархи набрав кредитов для своих целей, теперь будут отдавать много валюты из страны, погашая ранее взятые займы. На золотовалютные резервы страны будут давить с двух сторон долги государства и долги олигархов. Все это не оставляет надежд на стабильность курса гривны. 2.1 С 1 апреля 2013 года до 1 апреля 2014 года украинскому бюджету и предприятиям придется выплатить по долгам 62,1 млрд долл. При этом общая сумма внешних долгов страны составляет 136 млрд грн. Выплатить столь огромную сумму Украина не сможет, поэтому ей придется пойти на переговоры с инвесторами и пересмотреть свой экономический и политический курс. 2.2 По состоянию на 1 июля 2013 года украинскими банками было выдано 107 млрд долл. кредитов. 70% этой суммы попало в корпоративный сектор. Однако, половина этих денег – это краткосрочные кредиты взятые для погашения и обслуживания ранее созданных долгов. Следовательно, не смотря на больше объемы кредитования, на закупку оборудования и развитие производства предприятия тратят намного меньше, чем об этом говорит статистика. При этом многие предприятия реального сектора экономики спасаются от банкротства просто снова и снова занимая деньги. Облигации и МВФ 3.0 Украинских облигаций госзайма сегодня находится в обращении на сумму 50,4 млрд долл. При этом доходность 10-летних бумаг размещенных в апреле 2013 года составляла 7,5%. Тогда как доходность бумаг проданных в середине июня возросла до 9,5%. Следовательно, рост процентной ставки как раз и отражает рост опасений инвесторов относительно дефолта Украины. И такие опасения с каждым днем усиливаются. 3.1 Во втором полугодии 2013 года Украина должна погасить по внутренним облигационным займам 4,3 млрд долл. При этом в 2014 году выплаты составят 7,1 млрд долл. А в 2015 году придется заплатить внутренним инвесторам 8,8 млрд долл. Выплачивать столь большие суммы будет сложно, при этом срыв платежей приведет к финансовой панике внутри страны и дестабилизации политической обстановки. И в этом случае оказать помощь сможет только Россия, с которой уже сегодня нужно улучшать отношения. 3.2 Во 2 полугодии 2013 года Украина должна будет выплатить по внешним долгам 3,6 млрд долл. При этом, так как 80% этого долга приходится на МВФ (2,9 млрд грн.), все смогут убедится насколько Запад лоялен к Украине или нет. Если МВФ станет настойчиво требовать выплаты средств, которые Украине заплатить очень проблематично, то этим Запад спровоцирует сползание Украины в хаос, наподобие происходящего в Сирии. 3.4 "Сбербанк России" опубликовавший свой прогноз относительно будущего экономики Украины и курса ее нацвалюты, по сути, не сказал ничего нового. Аналитики банка просто констатировали давно известную всем специалистам тенденцию и факт. Поэтому прогноз "Сбербанка России" это скорее помощь всему населению Украины для того, чтобы спасти свои сбережения, а не недружественный шаг по отношению к братскому народу. Примечание Рекомендуемый размер материалов на данные темы в СМИ 4 – 6 тыс. знаков. Диапазон выхода всех материалов – 4-16 сентября. Наличие оригинальных комментариев не обязательно. Однако рекомендуется использовать из агентств комментарии аналитиков "Сбербанка" России, которые будут появляться в течение недели. Вполне подойдут подходящие цитаты подобранные в вышедших ранее публикациях. Допустимая степень правки утвержденных материалов редакциями – 30%". https://blogs.pravda.com.ua/authors/shpytko/522da352c7d39/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/shpytko/5188a776499b2/ ukrpravda@gmail.com (Євген Шпитко) Tue, 07 May 2013 10:04:22 +0300 Ситуація навколо ТВі – це суцільний ідіотизм, який немає нічого спільного ні з адекватністю, ні з журналістикою, ні з професіоналізмом, ні з опозиційністю. http://www.pravda.com.ua/articles/2013/05/3/6989337/ Автор цієї дуже заангажованої статті – цілком слушно стверджує, що опозиція набагато більш залежна від влади та популістична, ніж того б хотілося б виборцям. Так само і журналісти набагато більш популістичні та меркантильні, ніж вони хочуть намагатися здаватися. В Україні довгий час існувала певна професійна толерантність, коли журналісти УП з повагою ставилися до журналістів газети "Сегодня", або журналісти ТВі до журналістів "Інтера", і навпаки. Тепер ця толерантність порушена, і далеко не на користь звільнених 31 журналіста. Замість того, щоб продовжувати займатися професійно власною справою – вони почали гратися в політику. І саме сумне, що аби створити власний новий проект – адже іх розрекламована витівка зі збором коштів через ФБ не реальна – їм, як це не прикро, доведеться теж йти до великого бізнесу і просити гроші. І це нормально, інакше в Україні журналістика не робиться. В Росії так само – "Дождь" – це звичайний бізнес-проект, який заробляє гроші на опозиційності (так само як і відео-блог "Гражданін Поет"), але ніхто не кричить там про те, що вони є взірцями чесності та прозорості – вони намагаються професійно робити свою роботу, розуміючи та використовуючи свої переваги у боротьбі за глядача. Так само і був ТВі для Кагаловського і Гусинського – бізнес-проект, за рахунок опозиційності якого вони хотіли повернути собі вплив та вагомість на пострадянському просторі. Незалежність інформаційного ресурсу завжди залежить від журналістів та редакторів, які на ньому працюють. У крайньому випадку – можна підписати жорстку редакційну політику, як це зробили на "Ехо Москви", і жоден власник не має права втручатися у внутрішній продукт каналу. До речі, як і "Ехо Москви" – "ТВі" міг би стати зручним майданчиком для влади – зібрати всіх професіоналів в одному місці – там від них буде менше шкоди. Але не став. І як виявилося, там працюють не професіонали, а політики. Журналісти, що звільнилися програли в перший день – замість того, щоб висунути умови збереження редакційної політики, вони висунули умови звільнення нового менеджменту та допуску до ефіру з метою всього-навсього оголосити свою ультимативну заяву: знайдіть різницю в цій іх позиціі та переговорній позиціі Кагаловського? Вони розпочали відкритий конфлікт і насьогодні складається стале враження що Катеренчук з Кагаловським відіграють в цьому не останню роль – хіба не соромно було сказати про це, а не виступати з більшовицьким "хто не з нами – той проти нас"? Тобто вони самі відмовилися від можливості продовжувати якісно виконувати свою роботу. І тепер замість того, щоб робити новини про важливі події та аналізувати їх (ймовірну приватизацію ГТС, переговори з ЄС щодо візового режиму, новий бюджет) – вони почали робити новини про себе і про ТВі. Мені як глядачу – все рівно хто буде власником каналу – але на поверхні є лише питання: - За останні рік-два на ТВі закрилися найбільш цікаві та популярні програми, а "Знак оклику" залишався тільки за рахунок незалежності окремоі редакціі від Катеренчук? - Старий власник вів активні переговори про продаж каналу, та намагався використовувати журналістів для тиску на потенційних покупців (замовний матеріал проти Хорошковського) – чому всіх це влаштовувало? - Новий директор робив одну з кращих розслідувальних програм на українському телебаченні, які заслуги у старого директора? - Жоден з працівників, що звільнилися – не стали просити про просте продовження власної праці – хіба не це має бути щирою метою? - Чому ж ці журналісти всі мовчали, коли сюжети знімалися з ефіру та існували табу на певні теми, тоді їх все влаштовувало? - Як можна стверджувати, що канал придбав Арбузов, не маючи документів? Так можна і суд програти. Наприклад, автор цих рядків, чув версію, що Арбузов може придбати цей канал (він же не міг купити його у Княжицького, як всі стверджують, адже той не є власником), після завершення потенційного конфлікту, але не такий простий Княжицький, як здається. - Журналісти що страйкують опустилися до особистих образ та приниження. Тепер як їм тиснути руки тим, хто знаходиться осторонь конфлікту? - Чи має право центральний інтернет-ресурс країни так жорстко займати єдину сторону? https://blogs.pravda.com.ua/authors/shpytko/5188a776499b2/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/shpytko/51794d14bdd1c/ ukrpravda@gmail.com (Євген Шпитко) Thu, 25 Apr 2013 18:34:44 +0300 Поки Микола Княжицький публікує витяги з реєстру, а журналисті "розслідування" щодо ланцюжка власників (які в принципі не є доконаним доказом зв"язків), чомусь всі пропустили дуже цікаву річ. На британському сайті Companies House, де можна побачити та замовити інформацію щодо компанії BALMORE INVEST LIMITED (яка за витягом з держреєстру володіє 95% каналу) – вказано, що вона – "Proposal to Strike off". Це означає, що вона не подала вчасно звіт про фінансові результати, і 16 квітня було опубліковано повідомлення у FIRST GAZETTE, згідно з яким – якщо власники компанії не подадуть звітність та не сплатять відповідний штраф протягом трьох місяців – компанія буде ліквідована (викреслена з реєстру). Це означатиме, що ТВаєм володітиме ліквідована британська компанія:) Пане Миколо, спитайте з юристів, чому вони не якісно виконують свою роботу? Хай організують подачу звітності та продовжать дію компанії, а то не зручно якось вийде. **** І ще раз дозволю собі тезу стороннього спостерігача. Не буває хороших і поганих. Всі три бізнесмени причетні до каналу, мають свої інтереси, продають його кому хочуть, і це їхній корпоративний конфлікт. І не залежно від того, на яку сторону став хтось із журналістів – вони заручники ситуації просто, зі звичайним меркантильним бажанням зберегти роботу не на останньому каналі країни, до того ж якщо на ньому дозволяють чесно і вільно хоча б іноді виконувати свою роботу. Просто у Княжицького, мені здається, як у творця цього каналу, більше моральних прав відстоювати його інтереси і ставати на чийсь бік. А власники у суді чи в іншому місці – між собою розберуться. Це – приватна власність, і чию б сторону не зайняли журналісти – вони, на жаль, програють: ( https://blogs.pravda.com.ua/authors/shpytko/51794d14bdd1c/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/shpytko/515bdc2812300/ ukrpravda@gmail.com (Євген Шпитко) Wed, 03 Apr 2013 10:37:12 +0300 Якщо грати з шулером за його ж правилами, то в тебе немає шансів на перемогу. Але опозиція вперто продовжує грати на полі Партії Регіонів і за її ж правилами. Лідери їдуть домовлятися з Рибаком, який просто затягує час, підгодовуючи напівобіцянками. І у результаті – черговий кидок. Хтось сумнівався? Киянам остогидла ця влада, яка не лише не може розвивати Київ, вона навіть не може впоратися з елементарними функціями та банально продовжує грабувати місто. Опозиція збирала людей заради того, аби відстояти право вибирати мера. Начебто ідеальна логіка. Але важко зібрати людей конкретними людьми, які не обіцяють конкретно нічого. Адже так легко бути безвідповідальним. Тільки я не розумію, чим Попов гірший за Черновецького. І чому опозиція не зібрала киян, коли Черновецький написав заяву про відставку? Тепер Арсеній Яценюк запрошує киян прийти на мітинг, але сам відмовляється балотуватися в мери, Віталій Кличко навіть не здатний сформувати свою позицію, а Тягнибок киває на Іллєнка. Людям потрібний конкретний кандидат, лідер, якого підтримають всі опозиційні сили. І якщо він вийде з чітким і зрозумілим планом, його підтримає громадськість і журналісти. І хто би це не був, він отримає більшість на виборах. Але опозиції та псевдо-активістам цього не потрібно. Їм потрібно призначити вибори, і далі кожен бути грати сам за себе – змагатися в зрадництві, популізмі та рекламних бюджетах, а хтось відверто підіграватиме Партії Регіонів, як один політик з великим банером на Золотих воротах. Тому тепер єдиний можливий і правильний шанс на перемогу – це заявивши про те, що влада не порається з управлінням міста, запропонувати альтернативу. Альтернатива – це не тільки єдиний кандидат. Потрібно, щоб новий мер був людиною, здатною вирішити основні проблеми міста: сміттєпереробку, створення ділового центру на лівому березі, відновлення будівництва метро, підземні паркінгі, вирішення проблеми паркування, створення нормального плану розвитку міста, в тому числі забудови правого берега, ЖКГ, опалення, розвиток транспортних вузлів та багато іншого, не говорячи вже про адекватну реакцію на стихію та елементарний недопуск корупції та відкриті аукціони з продажу землі. Якщо у кінцевому випадку опозиція не обере людину, яка здатна реалізувати цей план, то все інше немає сенсу. Проведення праймеріз, мені здається – дуже адекватний алгоритм, який може вирішити цю проблему. І не потрібно буде витискати ще одне голосування в Раді за вибори в 2 тури. Праймеріз – це вибори серед усіх бажаючих "демократичних" кандидатів протягом квітня-травня, поки вдасться дотиснути регіоналів, або конституційний суд. Вони мають підготувати свої програми розвитку міста, представити свої команди та захищати їх в публічних дебатах. Тоді люди, які не вийшли 2 квітня на вулицю, зрозуміють, що це не чергове політиканство, а справжнє бажання працювати заради міста. Вони будуть слідкувати і приймати участь в цих внутрішніх виборах, це підігріватиме інтерес протягом двох місяців, і вже 3 червня на вулиці людей виведе майбутній вже напевно мер, а не купка політиків, які відхрещуються від участі в виборах мера. 30-50 тисяч людей зможе захопити приміщення КМДА, зможе заблокувати ВР та дотиснути Чечетова і компанію, вони мають злякатися. А поки що їм навіть немає кого почати боятися. Набагато легше зібрати і тримати людей на площі, які прийдуть підтримати конкретного лідера і зрозумілий план дій. Аніж просто віртуально відстоювати право вибирати умовного Черновецького замість конкретного Попова. Інакше опозиція вкотре програє Києв, і я не бачу сенсу людям на вулиці брати в цьому участь. https://blogs.pravda.com.ua/authors/shpytko/515bdc2812300/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/shpytko/50dae28fe55ea/ ukrpravda@gmail.com (Євген Шпитко) Wed, 26 Dec 2012 12:42:07 +0200 Вже декілька скликань Верховної ради нікого не дивує, що депутатам платять за голосуванням. І навіть величезні цифри за одіозні проекти, на кшталт мовного, чи ратифікування газових угод нікого не лякають. Велика кількість депутатів приймає ці гроші, адже після пари таких раз можна закінчувати працювати до кінця життя. Але остання ситуація, здається, не лізе ні в які ворота. За словами наших джерел у НБУ та ВР, регіонали пропонують за голос підтримки законопроекту "Про 10% валютний збір" по 500 тисяч доларів. Опустимо розмови про корупцію та мораль, з цим все давно все ясно. Виникає інше питання. "Де точка прибутковості?". Тобто, якщо платять за лобістський закон, чи політичний, зрозуміло, що той хто платять – планує відбити свої інвестиції. Just business. Але ця ситуація вже пахне маразмом. Допустимо, що "сім'я" планує перевезти весь готівковий ринок у власні конвертаційні центри. Тоді б така скупка голосів мала б економічний зміст. Але фокус в тому, що для монополізації ринку не потрібно проводити такий закон через парламент. До речі, якщо якийсь депутат візьме (а візьмуть, повірте) гроші за свій голос, він зможе не тільки покласти ці кошти на депозит і жити на відсотки, а ще й отримає додатковий заробіток. Відкриє, наприклад, громадську приймальну на інститутській, куди не зможе прийти податкова чи прокуратура, і міняти долари на гривню і назад всім охочим. Якщо б депутати хотіли поповнити грошима ПФ, то можна було б просто цю суму (скільки там голосів не вистачає – 50? Тоді це 25 мільйонів доларів) – перевести напряму до ПФ. За такий благодійний внесок, думаю, набралось би 226 голосів "за". Впливати на курс гривні? Не смішіть. Просто 90% ринку перейде в тінь. Навіть, коли напередодні виборів гривня дешевшала до 8,22 за долар і в банках був дефіцит валюти, на чорному ринку її спокійно можна було придбати. Так от, питання залишається відкритим. Який сенс у такій вартості законопроекту? Чи грошей настільки забагато, що можна будь-яку навіть законодавчу дурницю купити. https://blogs.pravda.com.ua/authors/shpytko/50dae28fe55ea/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/shpytko/50b487a39450b/ ukrpravda@gmail.com (Євген Шпитко) Tue, 27 Nov 2012 10:28:03 +0200 Взагалі-то, я вважаю, що журналістиці не можна навчити за пару тижнів і за рахунок лекцій. Це як ремесло. Є майстер і підмайстер. Кувати залізо можна навчитися лише, коли кожен день спостерігаєш за тим, як це робить майстер. Так і з журналістикою... може саме через відсутність відповідних школ, в Україні такий слабкий її рівень. Весь цей вступ – заради реклами курсу, який не стане повноцінною школою. Але тут принаймні є шанс послухати людей, які працюють в цьому, які зможуть відібрати найкращих студентів на роботу. А студенти зрозуміють, що журналістика – це важка праця, а не тусовка з бізнесменами, політиками та їхніми піарниками. "Свободная школа журналистики, совместно с ведущими главными редакторами и журналистами, начинают новый совместный проект – "Свободная школа деловой и политической журналистики". Это серия из 30 образовательных лекций о том, как заниматься профессиональной журналистикой. Лекции пройдут в Киеве с 22 января 2013 года. Записаться на лекции можно до 31 декабря 2012 года. Тема второй образовательной программы Свободной школы журналистики связана с деловой и политической журналистикой. Это две самые сложные сферы журналистики, требующие специальных навыков и знаний. Лекции будут посвящены экономической и политической журналистике, редактуре, писательскому мастерству. Кроме того, несколько лекций коснуться темы интернет СМИ и их рекламе. Лекторы: Антон Подлуцкий, главный редактор РБК-Украина; Андрей Гоголев, главный редактор Коммерсант-Украина; Андрей Блинов, главный редактор Эксперт-Украина; Николай Княжицкий, главный редактор TVi; Денис Безлюдько, руководитель информагентства Украинские Новости, и многие другие. Расширенный список преподавателей доступен на сайте школы – http://journalism.org.ua/ Место проведения (новое): улица Бассейная 2А, бизнес-центр Арена Сити, 3 этаж Дата и время проведения: с 22 января 2013 года, по вторникам и четвергам с 19.30 до 21.30 Организаторы лекций: Свободная школа журналистики (PolitPR) Участие платное. Для участия, пожалуйста, зарегистрируйтесь в онлайн анкете на сайте школы: http://journalism.org.ua/ Стоимость (новое): 1600 гривен за весь курс Контакты организаторов: 044 362 28 36, 067 699 25 79 – Марина Лебедь https://blogs.pravda.com.ua/authors/shpytko/50b487a39450b/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/shpytko/508a4d295314b/ ukrpravda@gmail.com (Євген Шпитко) Fri, 26 Oct 2012 11:43:21 +0300 В останньому фільмі, присвяченому кандидатам-бізнесменам, які в Києві балотуються до Верховної ради мова піде про власника мережі "Фуршет" Ігоря Баленка. Він – класичний приклад бізнесмена-самовисуванця, якому "до одного місця" політичні принципи, партії, ідеології... Важливо – мати доступ до чиновницького крісла. За свою політичну карьєру він встиг змінити декілька партій від ГАКа до Фронту змін. Варто віддати йому (або його політтехнологам) і належне. За допомогою "Фуршету" він придумав "прикольну" схему підкупу виборців. Якщо заповнюєш анкету – отримуєш 20% знижки на 3 місяці перед виборами, і обіцняку, що якщо Баленко виграє вибори – знижка продовжиться ще на 3 місяці. Чудовий приклад мобілізації електорату:))) і куди дивиться ЦВК... хоча це риторичне питання. Детальніше – у нашому фільмі. https://blogs.pravda.com.ua/authors/shpytko/508a4d295314b/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/shpytko/5087b7d88cb24/ ukrpravda@gmail.com (Євген Шпитко) Wed, 24 Oct 2012 12:41:44 +0300 В ще одному фільмі про бізнесменів, які хочуть потрапити до Верховної ради мова йде про Лева Парцхаладзе. Він далеко не перший раз збирається в похід за мандатом. В Київраді Парцхаладзе уже давно свій, а парламент уже штурмує вдруге. Колишній власник найбільшого українського девелопера, який до останнього вірив у непохитність цін на нерухомість, сьогодні підкреслює свою самостійність і намагається усіляко показати, що немає ніякого відношення до жодної з політичних сил. Утім, з провладною партією у нього уже були спільні проекти, тому цілком можливо, що в парламенті вони продовжаться. https://blogs.pravda.com.ua/authors/shpytko/5087b7d88cb24/