https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/pylypyshyn/4eccfa79c85aa/ ukrpravda@gmail.com (Віктор Пилипишин) Wed, 23 Nov 2011 14:51:53 +0200 Щоб не вигадали наші депутати, народ обов'язково виживе. Цією мудрістю українці ставлять діагноз сучасному парламенту. Соціологи стверджують – 78% громадян не вірять своїм обранцям і не розуміють чиї інтереси вони захищають. Думаю, насправді таких людей набагато більше. Неозброєним оком помітно – під куполом на Грушевського панує партократія, консерватизм та партійний "вождізм". Народні депутати чудово почуваються і не бачать сенсу щось змінювати ні в своєму житті, ні в житті країни. Чекати від них справжніх реформ було б наївно. Їх діяльність більше нагадує старовинний ірландський танець джигу, ніж справжню законодавчу роботу. Важко рвонути вперед, коли на ногах країни висять такі гирі. Саме тому ми вже двадцять років тупцюємо на місці. Суть проблеми в конкретних людях. А точніше у відсутності нових облич, які відображатимуть настрої та думки якомога ширших верств населення, привнесуть розумно згенеровані ідеї для забезпечення виходу України з системної кризи та поетапного розвитку країни в усіх сферах суспільного життя, для втілення ідей у державно-владні рішення, для формування адекватного законодавства. На даному етапі ротація кадрів проходить надзвичайно мляво. І в основному за рахунок випадкових людей – секретарів, водіїв, охоронців впливових можновладців та випадкових в політиці людей. Пропорційна виборча система створила для цього всі умови. Схвалено новий виборчий закон, плюсом якого є поява 225 мажоритарних округів. Це дозволить новим людям (представникам непарламентських партій) потрапити до Ради. Нарешті з'явиться можливість замість партійних вождів отримати політиків, які в майбутньому можуть стати справжніми політичними лідерами. Матимемо шанс на нові ідеї, відповідальність обранців перед виборцями, створення умов для повноцінного входження України в світове співтовариство. Проте депутати не були б депутатами, якби не прописали можливості самозбереження. Закриті списки залишились. Партійні вожді й далі формуватимуть половину парламенту. Навряд чи більшість у новій Верховній Раді буде націлена на реформи. Як перетворити парламент з гальма на локомотив змін? Тут не обійтися без люстрації. Проводити її можна різними способами. Східноєвропейський варіант, яким скористались Польща, Чехія, Угорщина, ми проґавили ще на початку 90-х. Можливо, це й на краще. В наших умовах він легко міг перетворитися в інструмент полювання на відьом. Залишається два шляхи: Законодавчо заборонити просиджувати в парламенті більше двох каденцій. Такий законопроект я, будучи народним депутатом, пропонував у 2008 р. Сьогодні таким способом можна "вичистити" більше 70% депутатів. Запровадити відкриті партійні списки. Ця практика добре себе зарекомендувала в Європі. Вона апробована в Бельгії, Данії, Польщі, Чехії Фінляндії та в багатьох інших країнах. Треба обирати один з варіантів. Але це мають бути еволюційні, а не революційні зміни. За одну-дві парламентські каденції слід припинити перетасовку депутатської колоди і замінити її новою. А заразом змінити й політичну еліту. Починати треба сьогодні. Адже кожен день, місяць, рік відкладених реформ заганяє державу до глухого кута економічного, політичного та ідеологічного банкрутства. Хочемо цього чи ні, але ми поступово наближаємось до люстрації. І бажано цю болючу лікувальну процедуру здійснити якнайшвидше. Кожен рік зволікання надто дорого коштує країні. https://blogs.pravda.com.ua/authors/pylypyshyn/4eccfa79c85aa/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pylypyshyn/4db1352a4019d/ ukrpravda@gmail.com (Віктор Пилипишин) Сьогодні вночі о 23.00 30-40 спецназівців увірвались в приміщення клініки Медіком (вул. Кондратюка, 8). Метою такого "маски-шоу" був арешт лідера громадського руху "Кияни передусім!" Віктора Пилипишина, який вже тиждень лікується в цій лікарні від гіпертонічного кризу. Fri, 22 Apr 2011 10:58:34 +0300 Близько 15 осіб зайшли до його палати, пред'явили якусь постанову про порушення кримінальної справи і прямо в палаті відразу почали допит. При цьому так звані правоохоронці не зважили на відсутність адвоката, порушивши елементарні правові норми. В ході таких "слідчих" дій лікарі заявили, що подальший допит загрожує не лише здоров'ю але й життю Віктора Пилипишина. В результаті його у важкому стані забрали до реанімації. Але, очевидно, УБОП розсудив, що хвора людина на ліжку може бути загрозою суспільству. До палати приставили охорону а у дворі постійно чергує наряд "стражів порядку". Громадський рух "Кияни передусім!" вважає, що такий дикунський сценарій спрямований на залякування як самого Віктора Пилипишина, так і людей, які його підтримують. Нагадаємо, що за чотири роки Віктор Пилипишин зумів зробити очолюваний ним Шевченківський район найкращим у столиці. При цьому він завжди виступав принциповим опонентом тих людей у міській владі, які проводили курс на пограбування міста. Громадський рух "Кияни передусім!" протестує проти таких методів ведення слідства. Україна не повинна скочуватись до огульних арештів та нічних "чорних воронків", адже цим самим порушується базовий правовий принцип демократичних країн – презумпція невинності. Якщо сьогодні так вчинили з відомим політиком, людиною, яка завжди відстоювала інтереси киян, то завтра від такого свавілля не буде застрахований будь-який звичайний громадянин. Від цього залежить чи матимемо ми європейську перспективу або ж скотимося в темні часи авторитаризму та тоталітаризму. Прес-служба громадського руху "Кияни передусім!" https://blogs.pravda.com.ua/authors/pylypyshyn/4db1352a4019d/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pylypyshyn/4d9973fd4166f/ ukrpravda@gmail.com (Віктор Пилипишин) Як відомо, 31 березня під час виступу на сесії Київради голови Київської міської державної адміністрації Олександра Попова пролунали цифри і факти, які змусили суспільство в черговий раз пожалкувати про свій вибір на виборах мера 2006, а потім і 2008 року. Гучну заяву зроблено, винних у нинішній кризі оголошено, а що далі? Mon, 04 Apr 2011 10:32:13 +0300 Звернемося до цифр. "У період з 2007 року до липня 2010 року територіальна громада міста втратила 3500 гектарів землі, оціночна вартість яких сягає 75 млрд. грн. З цих коштів до бюджету Києва було перераховано лише 5 %, що складає 4 млрд. грн. Щодня, включаючи свята та вихідні, у киян відбирали 2,5 га землі", – повідомляє влада. Для підсилення ефекту зазначається, що за втрачені 71 мільярд гривень можна було б збудувати 1200 нових дитячих садочків, або 824 нові поліклініки, або 470 нових лікарень, або 440 нових шкіл, або 15 нових мостів через Дніпро чи 4 окружні дороги. Тож як за 4 роки влада примудрилася вкрасти у киян майже 5 річних бюджетів столиці? Хіба це було непомітно? Хіба тільки землею розпоряджались неправильно і незаконно? Працюючи на посаді голови Шевченківської районної ради та державної адміністрації я неодноразово письмово та усно звертався до вищого керівництва держави з проханням припинити беззаконня, яке відбувалося на Хрещатику, 36 Але безліч листів з конкретними фактами, висновками і пропозиціями залишались без належного реагування. Лише один раз у березні 2009 року Президент України відреагував на спільне звернення голів десяти районів столиці, наслідком чого стало проведення у голови держави наради, на якій були присутні: Генеральний прокурор України, Міністр культури і мистецтв, перші заступники Міністра економіки та Міністра фінансів, прокурор міста Києва, начальник Головного управління МВС у м. Києві, перший заступник голови правління НАК "Нафтогаз України", Перший заступник та заступник Глави секретаріату Президента України, перші заступники голови КМДА, секретар Київської міської ради та голови районних держадміністрацій м.Києва: В.Пилипишин, В.Сташук, В.Мазепа, С.Садовой, С.Сущенко, І.Сидоров, В.Ягодка. Нарада тривала біля 5 годин і на ній обговорювалися питання бюджету, тарифів, розрахунків за газ, електроенергію і воду, розглядались інфраструктурні та інші питання, в тому числі, наболіла земельна тема. Я особисто виступав перед Президентом і розповідав про заборгованість по зарплаті і енергоносіям, про позики для фінансування захищених статей, про необгрунтований бюджет, позбавлення районів повноважень і ресурсів, про нав'язані киянам платні послуги... Тем для розмови вистачало. Мною було надано пропозиції щодо зміни системи управління у столиці, налагодження конструктивного діалогу міської та районної ланок влади, а також політичних сил, представлених у Київраді. На нараді були озвучені наступні доручення: 1. Київській міській державній адміністрації підготувати звіт про виконання консолідованого бюджету міста Києва та Програми соціально-економічного розвитку міста Києва на 2008 рік. 2. Київському міському голові забезпечити затвердження на найближчій сесії Київської міської ради бюджету міста Києва на 2009 рік, який має враховувати пропозиції районних в місті Києві державних адміністрацій, забезпечувати розвиток міста Києва та враховувати всі зобов'язання попередніх періодів. 3. КМДА забезпечити здійснення збалансованої тарифної політики у сфері ЖКГ. 4. КМДА забезпечити розрахунки з компанією "Київенерго" для погашення заборгованості "Київенерго" за спожитий природний газ 5. ГоловКРУ України здійснити перевірку обґрунтованості нарахування сум відшкодування з міського бюджету за спожиту електроенергію, газ, воду, транспортні послуги; а також дотримання порядку їх фінансування та цільового використання отримувачами коштів. 6. КМДА переглянути діючий режим обмеження для вантажного автотранспорту, вирішити питання створення цивілізованих умов паркування автомобілів в місті Києві з обов'язковим погодженням з Міністерством транспорту та зв'язку України та ДАІ м. Києва 7. Генеральній прокуратурі України надати повну і вичерпну оцінку рішень щодо порушення земельного законодавства в Києві. За результатами перевірки Київському міському голові забезпечити відміну незаконних та необґрунтованих рішень. 8. Київському міському голові звернути особливу увагу на факти затримки укладання угод щодо землекористування, що призвело до недоотримання коштів за користування землею до міського бюджету, усунути виявлені недоліки для наповнення дохідної частини бюджету міста Києва та вжити заходи щодо запобігання існуванню подібної практики в подальшому. 9. Київському міському голові звернути особливу увагу на факти порушення строків видачі свідоцтв на право власності на об'єкти нерухомого майна. 10. Міністерству фінансів України при підготовці пропозицій щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" виробити обґрунтовані спільні пропозиції з КМДА щодо обов'язкового врахування в бюджеті необхідності 100% фінансування видатків на виконання делегованих місцевим бюджетам повноважень. 11. Київському міському голові забезпечити розгляд протестів прокуратури щодо введення незаконних платних послуг та прийняти рішення щодо їх скасування. В подальшому забезпечити неухильне дотримання Конституції і законодавства України. 12. Кабінету Міністрів України подати пропозиції до законів, які регулюють діяльність міської влади у Києві, розмежування повноважень та відповідальності між районними та міською владою. 13. Київському міському голові припинити практику створення муніципальних комунальних підприємств, які надають нав'язані киянам платні послуги та діяльність яких не призводить до наповнення столичного бюджету, а використання ними отриманих доходів є неконтрольованим. 14. Генеральній прокуратурі України провести перевірку законності відчуження належних київській громаді пакетів акцій в процесі приватизації існуючих монополій (ВАТ "Київмлин", ВАТ "Київхліб", ВАТ "АК Київводоканал", АЕК "Київенерго", ВАТ "Київгаз", ВАТ "Київміськбуд") та створення ВАТ "Київський енергохолдинг". Головному контрольно-ревізійному управлінню України здійснити перевірку та аудит діяльності зазначених підприємств. 15. Київському міському голові привести у відповідність до вимог діючого законодавства діяльність Архітектурно-місто¬будівної ради при Головному управлінні містобудування, архітектури і дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), 16. Прокуратурі міста Києва здійснити перевірку законності розміщення та утримання зовнішньої реклами у місті Києві, наявності дозвільної документації на встановлення рекламних конструкцій, інформаційно-рекламних плакатів та інших рекламоносіїв та повноти сплати податку з реклами. Ще одним результатом наради стала помста міської влади головам районів, які повстали проти Черновецького, у вигляді скорочених районних бюджетів. І все залишилось як є. Всі про все знали і дозволяли. Якби свого часу вище керівництво держави захотіло почути голів районів, якби підтримало їх ініціативи, зараз ми рахували б не втрачені дитячі садки і дороги, а збудовані. Нинішня влада має шанс виправити ситуацію. Головне сьогодні для неї не йти хибним шляхом переслідувань і викриттів, подвійних стандартів для "своїх" та "чужих", використовуючи вкрадені активи як головну причину кризи у столиці та виправдання власної малоефективної діяльності. Кияни чекають від влади обґрунтованого та зрозумілого плану дій, який допоможе нарешті навести в столиці порядок. https://blogs.pravda.com.ua/authors/pylypyshyn/4d9973fd4166f/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pylypyshyn/4d917c5586d70/ ukrpravda@gmail.com (Віктор Пилипишин) Київ – місто-сад, "зелена" столиця Європи, місто, де повітря переповнене киснем завдяки численним паркам, скверам та приміським лісовим масивам. Не вірите? Тоді почитайте браві звіти "Київзеленбуду" та інших міських служб. Це чтиво піднімає настрій та вселяє оптимізм. Tue, 29 Mar 2011 09:29:41 +0300 Тільки протягом весняного двомісячника благоустрою планують висадити 13 тис. дерев та 25 тис. кущів. Рекордсменом буде Дарницький район, де посадять більше 5 тис. дерев, а на Печерську очі киян милуватимуть більше ніж 8 тис. кущів. У минулому році, до речі, в столиці висадили більше 20 тис. дерев. Чим не радість? Але, як завжди, паперову ідилію псує жорстока реальність. Зелених зон у столиці стає все менше. Мало не щодня преса повідомляє, що в тому чи іншому кінці Києва вирубали чергову порцію насаджень. То знищили частину лісу на Троєщині, то вирубали сквер у Дніпровському районі, а то просто під приводом боротьби із сухостоєм намагалися спиляти кілька каштанів в центрі Києва. Сумна статистика – на кожного киянина сьогодні припадає близько 14 кв. м. зелених насаджень. Ще 30 років назад цей показник складав 20 кв. м. Середньоєвропейська норма – 25 кв. м. Куди ж таємно зникають тисячі нових саджанців, закопаних у столичну землю? Де ж обіцяні парки та сквери? Можливо молода поросль ось-ось зійде і територія навколо вашого будинку знову зазеленіє? Сумніваюсь. Адже більшість посадженого молодняку існує в уяві та на папері озеленювачів. Хоча кошти під це виділяються справно. І кошти не малі. Один саджанець коштує близько 300 грн. Іноді його вартість доходить до 800 грн. у середньому обіцяні 13 тис. дерев коштуватимуть киянам 7,8 млн. грн. Ці мільйони так поспішають зарити в землю і відрапортувати, що забувають прослідкувати за долею саджанців. А 90% з них, як правило, гине. У результаті маємо баланс в бік зменшення кількості зелених насаджень. Рука забудовника ніколи не здригнеться, знищуючи чергову зелену точку на карті міста. Бізнес-інтереси тут завжди стоятимуть на першому місці. Але ж у столичних озеленювачів на першому місці мають бути саме інтереси киян. Тому, даючи дозвіл на вирубку дерев чи кущів, треба прослідкувати щоб вони висадили аналогічну кількість зелені. І щоб це було не "липове" озеленення "для галочки", а реальне відтворення зеленої зони. Поки наше місто-сад існує лише в теорії. Перевести його в практичну площину можна лише силами самих киян. Якщо я в своєму дворі висаджую саджанці, то роблю це не для звітності і не заради освоєння коштів. Так і кожен з нас. Парадоксально, але тільки звичайні кияни сьогодні зацікавлені в розвитку зеленого Києва. Тому не треба боятися брати на себе ініціативу. Якість простору в якому ми живемо залежить від нашої самоорганізації та відповідальності. Врешті-решт це питання не сьогоднішнього дня, це питання майбутнього. Від відповіді на нього залежить як ми та наші діти житимемо в цьому місті. https://blogs.pravda.com.ua/authors/pylypyshyn/4d917c5586d70/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pylypyshyn/4d7dd251e8b20/ ukrpravda@gmail.com (Віктор Пилипишин) Днями засоби масової інформації повідомили, що, за розрахунками Київської міської державної адміністрації зупинка усіх конфліктних забудов у Києві коштуватиме місту 1 млрд. грн., яких, наразі, у міському бюджеті не передбачено. Тим самим столична адміністрація визнає свою неспроможність (або небажання) порозумітися з інвесторами, проте активно виступає проти руйнування пам'ятників архітектури у місті. У подальшому КМДА має намір запропонувати Київській міській раді вишукувати шляхи вирішення проблеми. Очевидно, що колегіальний орган для скасування раніше прийнятих рішень має знайти шляхи та джерела компенсації документально підтверджених витрат інвесторів, що спричинить недофінансування інших витрат міського бюджету, або питання так і залишиться невирішеним. Mon, 14 Mar 2011 09:31:13 +0200 Громадський рух "Кияни передусім!" висловлює категоричну незгоду з такими підходами. Ми закликаємо міську владу розпочати відкритий діалог із забудовниками, оприлюднивши детальний перелік проблемних об'єктів в історичній частині нашого міста із зазначенням переліку інвесторів та забудовників. Адже на сьогодні мешканці житлових будинків, що знаходяться поруч із новобудовами, не знають завдяки кому вони отримали такий клопіт. Мають бути оприлюднені питання, які є спірними та залишаються неврегульованими між міською владою та інвесторами-забудовниками, вимоги влади, претензії киян та документально підтверджені суми вимог грошової компенсації забудовникам. Громадськість має бути поінформована про виконання забудовниками вимог укладених на виконання рішень Київради договорів, дотримання обмежень, встановлених чинним Генеральним планом м. Києва, сплатою ними орендних та інших платежів, передбачених договорами та законодавством. Серед питань, що можуть обговорюватися із добросовісними забудовниками – внесення змін у чинні договори в частині пониження етажності забудови, коригування проекту, виділення інших земельних ділянок, збереження історичних фасадів, тощо. Якщо ж переговорний процес зайде у глухий кут, громадськість має сказати своє слово щодо можливості та доцільності викупу у забудовників історичних будівель, повернення земельних ділянок місту та визначити перспективи їх використання. За умови пасивності столичної влади у розв'язанні питань руйнування пам'ятників архітектури у центральній частині міста, громадськість має оголосити збір коштів серед небайдужих киян для розрахунків із забудовниками. Громадський рух "Кияни передусім!" готовий до об'єднання з усіма зацікавленими громадськими організаціями та мешканцями Києва для збереження нашої історичної спадщини. Врегулювання цього питання має передувати закінченню роботи по розробці довгострокової Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року, яке анонсовано до Дня Києва, оскільки без розв'язання накопичених проблем кияни отримають гарно оформлений документ, який ризикує залишитися декларативним. https://blogs.pravda.com.ua/authors/pylypyshyn/4d7dd251e8b20/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pylypyshyn/4d6f61115eef5/ ukrpravda@gmail.com (Віктор Пилипишин) Днями засоби масової інформації повідомили громадськість про те, що Київська міська державна адміністрація та Представництво Світового банку в Україні розпочали співпрацю з підготовки довгострокової Стратегії розвитку Києва до 2025 року. У рамках співпраці запланована участь іноземних експертів, проведення публічних обговорень, обмін досвідом з іншими європейськими містами. Співпраця буде здійснюватися за фінансової підтримки Альянсу Міст (Cities Alliance). Thu, 03 Mar 2011 10:36:17 +0200 Над стратегією розвитку Києва до 2025 року працюватимуть Фонд "Ефективне управління" та "The Boston Consulting Group" (BCG). Для розробки Стратегії розвитку Києва до 2025 року створюється консорціум. Вищим органом управління проектом буде Громадська рада, до якої увійдуть працівники центральних органів влади, представники великого та малого бізнесу, міжнародних організацій, відомі українські експерти, діячі науки, культури і спорту, активісти молодіжних організацій. Влада обіцяє, що робота над проектом буде публічною і прозорою. Але, скоріше за все, ці обіцянки залишаться лише деклараціями. На початку березня громадськості будуть надані перші результати діагностики поточного стану, а в травні-червні роботу над стратегією буде завершено. Очевидно, що такі стислі терміни не дадуть змоги долучитися до обговорення всім зацікавленим сторонам, а про врахування найбільш цікавих пропозицій киян взагалі не йдеться. Громадський рух "Кияни передусім!" вже кілька років працює над розробкою стратегії розвитку міста – Економічним планом розвитку міста Києва до 2025 року. Ми долучали до роботи над стратегією мешканців міста Києва, передусім фахівців. Оскільки саме кияни мають формувати постановку завдання на розробку такого документу, визначати пріоритети розвитку та окреслювати найбільш болючі кола питань життєдіяльності міста, без відповіді на які створити комфортні умови проживання мешканцям столиці та забезпечити перспективи розвитку міста неможливо. З цією метою було проведено ряд круглих столів, публічних обговорень, зустрічей з мешканцями Києва. Найбільш актуальні думки і побажання киян та фахівців стали основою для коригування та удосконалення Економічного плану розвитку міста до 2025 року. Основний принцип розробленого Громадським рухом "Кияни передусім!" документу полягає в тому, що відновлення міста не повинно проводитися за рахунок людей, ціною подальшого погіршення умов їх життя. Першочерговим завданням є виведення Києва з системної кризи, необхідно відновити елементарні соціальні гарантії киян і зміцнити державні інституції. Потрібні позитивні зміни в освіті, науці, охороні здоров'я. Місто має знову повернутися до проблем національної культури. Наша стратегія інноваційного розвитку міста спирається на одну з головних конкурентних переваг – реалізацію людського потенціалу, найбільш ефективне застосування знань і умінь людей для постійного поліпшення технологій, економічних результатів, життя суспільства в цілому. Такий шлях складний, амбітний і вимагає максимальних зусиль з боку міської влади, бізнесу, усього суспільства. Але насправді вибору у нас не залишилося. Реалізуючи конкретні напрямки соціально-економічної політики, міська влада і мешканці мають спільно узгодити та усвідомити місію міста. Київ має повернути собі втрачені позиції і стати найпривабливішим для життя містом. Київ – місто-столиця. Київ має втілити в собі загальнодержавну та національну ідеї, сформувати політичний, фінансовий, адміністративно-діловий, культурний та науковий центр держави. Таким чином, місія Києва полягає у належному виконанні функцій столиці, що створить засади та стане базою для забезпечення розвитку України. Основна мета новації розвитку столиці – це перетворення Києва в європейське місто з розвиненою економікою, соціальною сферою, транспортною та інженерною інфраструктурою із збереженням природного і культурного надбання міста. Столиця України – місто, яке має забезпечувати комфортні умови для проживання та ведення бізнесу. Усвідомлення місії міста – це перший крок в розробці стратегії, який визначає і основні компоненти сталого розвитку міста, і пріоритетні напрямки розвитку, і окремі механізми вирішення проблемних питань. Розроблений Громадським рухом "Кияни передусім!" Економічний план розвитку міста до 2025 року ми передали столичній владі. Усі матеріали розміщено у вільному доступі для ознайомлення та обговорення за адресою в Інтернеті: http://vp.kiev.ua/ekonomik-plan. https://blogs.pravda.com.ua/authors/pylypyshyn/4d6f61115eef5/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pylypyshyn/4d638dd8e6378/ ukrpravda@gmail.com (Віктор Пилипишин) И.Ильф и Е.Петров Міською владою оголошено про початок реформування медичної галузі у столиці. Громадськості презентовано новий проект – "Муніципальна лікарняна каса міста Києва", яка створена за ініціативи громадських організацій. Підтримуючи наміри київської влади щодо реформи у галузі медицини, слід визнати, що окрема особиста ініціатива, навіть якісно реалізована, не може змінити стан справ з покращанням медичного обслуговування населення. Tue, 22 Feb 2011 11:20:08 +0200 Проголошена реформа неможлива без належного законодавчого регулювання та запровадження дієвих механізмів контролю держави за діяльністю усіх учасників ринку медичних послуг. На сьогодні участь влади у реформуванні обмежилася лише ініціюванням проекту зі створення лікарняної каси керівництвом Київської міської державної адміністрації та рішенням колегії Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення міста Києва про підтримку ініціатив громадських організацій. Цього, на жаль, замало для реформ. Для успішної перебудови галузі необхідно визначити пріоритети її реформування та забезпечити державні соціальні гарантії охорони здоров'я населення. Дуже важливо не допустити підміни понять та формування завищених очікувань суспільства від реалізації окремих проектів – особливо сумнівних – в медичній сфері, таких як створення благодійної організації "Муніципальна лікарняна каса міста Києва". Лікарняна каса – це лише додаткове джерело для розширення матеріальної бази медичної галузі за рахунок благодійних внесків. Вона не забезпечить кардинального реформування охорони здоров'я та суттєвих змін якості надання медичних послуг. Конституція України (ст. 49) формально закріплює право кожного громадянина на безкоштовну медичну допомогу, фінансування якої має здійснюватись за рахунок бюджетних коштів. Рішенням Конституційного Суду України від 29.05.2002 року встановлено, що додаткове фінансування медичної галузі може здійснюватись за рахунок позабюджетних механізмів залучення коштів (лікарняні каси, спілки та ін.), але це має бути врегульовано законом. На сьогодні жодних спеціальних норм щодо організації роботи, інструментів регулювання та контролю за діяльністю лікарняних кас та механізмів захисту їх учасників окремим законом не встановлено. "Муніципальну лікарняну касу міста Києва" було створено у формі благодійної установи, однак законодавством для такої організаційно-правової форми не визначено механізми державного контролю за залученням коштів та використанням їх виключно на проголошені статутні цілі. Для функціонування подібних лікарняних кас держава має визначити механізми залучення додаткових фінансових ресурсів для надання якісної медичної допомоги своїм учасникам та механізми контролю за ефективним та раціональним використанням коштів. В іншому випадку ми ризикуємо отримати аналог "Еліта-центр" у сфері медицини. Результатом такого підходу може стати зневіра та розчарування, а надії мешканців міста на отримання кваліфікованої медичної допомоги та медичних працівників на покращання умов оплати праці будуть марними. Водночас, створення належної системи контролю вимагатиме додаткових витрат, джерела покриття яких не визначені, і, відповідно, може виникнути ситуація, коли внески учасників лікарняних кас у розмірі 10-30 грн. використовуватимуться переважно на фінансування адміністративних витрат, або постане питання про значне підвищення розміру благодійних внесків. У самому факті створення лікарняних кас в столиці немає нічого поганого: чим більше буде залучено позабюджетних коштів для додаткового фінансування надання медичних послуг, тим більше бюджетних коштів можна спрямувати на підвищення заробітних плат медичних працівників (лікарів, медсестер, санітарок) та оновлення матеріально-технічної бази медичних закладів. Однак, питання у методах організації цієї роботи і засобах контролю. На сьогодні більш ефективним є забезпечення підготовки до запровадження медичного страхування, оскільки такий інструмент є більш прозорим, у порівнянні з лікарняними касами, та регулюється відповідно до вимог спеціального законодавства органами, які регулюють фінансовий сектор. Для комплексного реформування медицини, органи влади мають не лише підтримувати громадські ініціативи щодо створення благодійних організацій у медичній галузі, але і створювати умови для запровадження медичного страхування та знаходити можливості збільшення бюджетного фінансування медицини, більш ефективного використання бюджетних коштів, зменшуючи рівень корупції при здійсненні державних закупівель у медицині та підвищувати рівень оплати праці працівників галузі. Медицині потрібна комплексна реформа – за останніми соцопитуваннями це визнають 92% українців. Вона не буде простою та безболісною, але починати з чогось потрібно, бажано вже зараз. Серед першочергових завдань, які мають бути вирішені владою для забезпечення розвитку галузі охорони здоров'я: - визначення переліку медичних послуг, надання яких забезпечується державою її громадянам; - розробка стандартів надання медичної допомоги за рахунок державних коштів; - створення передумов для переходу до системи обов'язкового медичного страхування для збереження, відновлення та покращення стану здоров'я застрахованих осіб та прийняття відповідних законодавчих актів. Додатковим суттєвим чинником розвитку медичної галузі могло б стати включення державної медичної страховки до соціального пакету, який має надаватись роботодавцем працівникам. І наостанок про добровільність. Лікарняна каса – це добровільне об'єднання громадян для забезпечення доступною і якісною медичною допомогою своїх членів. На сьогодні влада добровільно-примусовим шляхом штучно збільшує кількість членів "Муніципальної лікарняної каси міста Києва" за рахунок працівників бюджетної сфери та комунальних підприємств. Можливо, саме так виглядає посилення ролі районних державних адміністрацій в процесі реформування медичної галузі на місцях. https://blogs.pravda.com.ua/authors/pylypyshyn/4d638dd8e6378/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pylypyshyn/4d4fa808418f9/ ukrpravda@gmail.com (Віктор Пилипишин) Проект нового Житлового кодексу наробив багато галасу в Україні. На жаль, в більшості все звелося до панічних чуток про те, що завтра будь-кого зможуть виселити з власної квартири. Серйозного аналізу ризиків ніхто не провів. Натомість з ухваленням кодексу пов'язані як очевидні плюси, так і не менш вагомі мінуси. Головний – не в самому тексті, а в процедурі його ухвалення. Ніхто не зміг зрозуміло пояснити людям, чому сьогодні треба форсувати житлово-комунальну реформу, що в результаті ми отримаємо і як все це співвідноситься з європейським і російським досвідом. Нестача інформації та громадського впливу, мов іржа, роз'їдає довіру громадян до змін. У підсумку отримаємо традиційне – "вийшло як завжди". Поки що в запасі є час. Треба використати його, щоб зважити усі "за" та "проти" цього проекту і внести необхідні зміни. Mon, 07 Feb 2011 09:06:32 +0200 Запропонований нам Житловий кодекс містить в собі дев'ять проблемних точок, кожна з яких в перспективі може нам серйозно ускладнити життя. 1. Стаття 106 передбачає введення плати за управління житлом. Це значно полегшить наш гаманець. Зрозуміло, що ні управдом, ні бухгалтер, ні інший персонал новоствореного ОСББ за "дякую" працювати не буде і це нормально. Але традиції цивілізованого домоуправління в нас немає. Є ризик, що керівництво будинку неконтрольовано нараховуватиме собі космічні зарплати, а мешканці навіть не зможуть апелювати до суду. Адже Кодекс не передбачає якихось нормативів, обмежень чи контролю з боку держави над цією процедурою. Теоретично все це в руках людей, які на загальних зборах визначать розмір оплати для домоуправлінців. Але досвід Росії свідчить, що не все так просто. Після того як в тамтешній Житловий кодекс внесли зміни стосовно товариств співвласників житла, наприклад, в Москві як гриби після дощу почали виникати "липові" ОСББ. Існують вони лише на папері, керівництво справно отримує зарплати та міські субсидії, але реальні функції управління здійснюють державні Дирекції єдиного замовника (організація, якій підпорядковується певна кількість ремонтно-експлуатаційних підприємств, аналогів нашим ЖЕКам). Мешканці не мають жодного впливу на фінансову діяльність цих товариств. Це велика спокуса для корупції та махінацій, яку ми сьогодні ще можемо попередити. 2. ОСББ самостійно не зможе обслуговувати будинок. Воно має найняти для цього управляючу компанію (УК) (стаття 143). Але шанси на те, що в цій сфері буде конкуренція мінімальні. На ринок допустять тільки ті УК, які відповідатимуть кваліфікаційним вимогам Кабміну. А що це за вимоги сьогодні невідомо. Якщо ж мешканці протягом року не визначаться, то місцева влада у примусовому порядку призначить їм управляючу компанію. Тобто ринок формуватимуть знову не споживачі, а чиновники. В Росії це привело до знищення конкуренції. Дирекції єдиного замовника за підтримки влади обслуговують більшість старих будинків. Вони завжди на крок попереду приватників – у них є підстраховка з боку держави у вигляді дотацій та могутнього лоббі. Урезультаті на ринку не створені рівні умови для всіх. Це означає, що чекати зменшення собівартості послуг і покращення їх якості не доводиться. 3. Кодекс стверджує – спільне майно мешканців (горища, підвали тощо) можна використати для надання "соціально та економічно доцільних для власників (співвласників) багатоквартирного будинку послуг/діяльності" (стаття 150). У ході операцій з цим майном домоуправління може взяти на себе якісь зобов'язання, які потім виконати не зможе. У результаті власність перейде в інші руки. Це може бути як неумисно, так і умисно. В останньому випадку матимемо справу з нечистоплотними рейдерськими схемами. При бажанні, запобігти цьому не важко. В Кодекс треба внести норму за якою право на виконання кожної такої операції домоуправлінню мають делегувати мешканці. При цьому враховуватимуть спроможність людей виконати зобов'язання та встановлюватимуть запобіжні ліміти, щоб в результаті майно не було відчужено. 4. Людям можуть нав'язати умови співпраці з управляючою компанією. Згідно кодексу може бути два види договору. Письмовий – персонально з кожним мешканцем, та публічно запропонований (стаття 153). Останній вступає в силу після публікації в місцевій пресі. Тобто ОСББ не тільки не зможе вибрати кращу для себе управляючу компанію, але й платитиме їй на продиктованих згори умовах. Щоб перетворити ЖКГ на розсадник корупції кращого придумати важко. Коло знову замикається на чиновниках, які, по-перше, даватимуть путівку управляючій компанії на ринок а, по-друге, влаштовуватимуть добровільно-примусову "підписку" будинків на послуги цих компаній. 5. За несвоєчасну сплату за компослуги вам можуть нарахувати пеню, навіть більшу, ніж борг (стаття 112). Здається 0,1% за кожен прострочений день не так і багато. Але якщо раніше розмір пені обмежувався – вона не могла бути більшою за суму боргу, то тепер всі запобіжники знято. Киянам не треба тішити себе тим, що міська влада публічно пообіцяла в столиці таку пеню не стягувати. По-перше, фактично існує прихована пеня – два тарифи (підвищений та понижений), залежно коли заплатиш до чи після 20 числа поточного місяця. По-друге, національне законодавство має пріоритет над постановами КМДА. А в Кодексі про пільги для киян нічого не сказано. Сьогодні 98% киян справно платять за комуналку. І від стягнення пені найбільше постраждають не вони, а бюджетні організації – школи, дитячі садки, лікарні. Їхні борги ростимуть аж поки не залишиться два варіанти – або списати їх, або ж закрити цей заклад і продати приміщення. 6. Буде створена нова квартирна черга. Кодекс дає право тим, хто сьогодні має право на квартиру від міста переоформити документи і стати в нову чергу. Таких бажаючих сьогодні в Києві більше 115 тис. сімей. Процедуру перереєстрації зможуть пройти тільки люди з міцними нервами, оскільки кілька тижнів бюрократичної тяганини їм гарантовано. В процесі хтось обов'язково "загубиться". А хтось навпаки під шумок отримає житло. Плюс в тому, що чергу нарешті впорядкують. 7. У Ваш будинок, під'їзд чи квартиру без дозволу завжди матимуть право навідуватись представники Держжитлокомунінспекції (стаття 174). Ця норма була б доречна в радянські часи. Але як її узгодити з правом на приватну власність?. Як мінімум треба встановити чіткий перелік порушень після яких інспектор може раптово до Вас завітати. Інакше матимемо якусь надзвичайну службу, яка наділена більшими повноваженнями, ніж міліція та СБУ. 8. Примусове виселення тепер дозволене (стаття 167). Поки що тільки у випадку, якщо Ваш будинок йде під знесення чи реконструкцію. Чи дадуть Вам квартиру у своєму мікрорайоні? Чи отримаєте Ви юридичні гарантії реконструкції Вашого жила? Чи будуть якісь санкції, якщо умови реконструкції порушать? Чи проводитимуть коректну експертну оцінку житла? На усі ці питання в проекті Житлового кодексу Ви відповіді не знайдете. Сподіваюсь, що до другого читання в парламенті автори їх нададуть. Проект Кодексу не гарантує права власників житла при відселенні. Сьогодні 84% квартир в Україні приватизовано. В статті 166 йде мова тільки про наймачів (орендарів), тобто людей, які отримали ордер, але не приватизували житло. Їм гарантується компенсація у вигляді квартири з такою ж кількістю кімнат і з не меншою площею. Але більшість киян (і мешканців інших великих міст) вже давно є власниками. Вони таким чином опиняються поза законом. 9. Більше 70% українців сьогодні живе в містах. З кожним роком ця цифра зростає. Тому Житловий кодекс – це документ, який змінить життя більшості громадян. Логічно було б влаштувати попереднє широке експертне та громадське обговорення. Навіть Податковий кодекс (хоча можливо й формально) обговорювався в суспільстві. Те, що інформацію замовчують викликає тотальну недовіру до ідеї реформ. За даними Інституту ім. Горшеніна майже 30% українців нічого не чули про заплановану реформу ЖКГ. 62% переконані – новий Житловий кодекс ніяк не вплине на якість послуг. Люди не довіряють ініціативам влади і це не в останню чергу її провина. Як відомо, там, де закінчується довіра будь-які реформи приречені на провал. Ми втратили два десятиліття через те, що політики боялися сказати людям правду і грались в дешевий популізм. Сьогодні ми цього собі дозволити вже не можемо. Процес змін не означає, що завтра ми прокинемось в новій країні. Але якщо нічого не робити з пострадянського болота ми не виберемося ніколи. Тому слід чесно сказати людям про всі плюси та мінуси проекту Житлового кодексу, провести кваліфіковане обговорення з експертами та спеціалістами, врахувати їх думку і з цим багажем поправок і напрацювань виходити на друге читання документу в парламенті. Звичайно не обійдеться без ображених і незадоволених, але тоді, принаймні, більшості людей буде зрозуміла логіка дій влади і вони будуть готові піти на тимчасові жертви, щоб в перспективі отримати житлово-комунальне господарство європейського зразка. https://blogs.pravda.com.ua/authors/pylypyshyn/4d4fa808418f9/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pylypyshyn/4d402aa2e50b6/ ukrpravda@gmail.com (Віктор Пилипишин) Писати про проблеми ЖКГ в Києві -справа невдячна. По-перше, об цю тему зламали перо сотні публіцистів та журналістів. По-друге, за останні 20 років зрушити з місця комунальну реформу так і не вдалося. Але це не привід посипати голову попелом. Буде продуктивніше поглянути на корінь проблеми і визначити причини хронічного занепаду комунального господарства. Wed, 26 Jan 2011 15:07:30 +0200 Такі звичні побутові радості як гаряча вода, тепло, чисті двори та під'їзди з кожним роком стають для нас більше приємними спогадами, ніж реальністю. Можна довго говорити про збитковість ЖКГ, зношеність інфраструктури, застаріле законодавство. Але краще назвати причину краху комунальної системи одним словом – монополія. Житлово-комунальне господарство Києва являє собою гібрид радянської системи та сучасного дикого капіталізму. Постачання енергії зосереджено в руках трьох приватних монополістів – "Київенерго", "Київводоканалу" та "Київгазу". У свій час нас переконали, що приватний власник ефективніше управлятиме цими компаніями ніж місто. Насправді, ми просто замінили державну монополію на приватну, нічим не кращу, а місцями навіть гіршу. Причому, передавши комунальні активи в чужі руки, міські керівники "забули" нав'язати новим власникам порядок надання послуг за рахунок нових технологій та економії, а не лише за рахунок підвищення тарифів. Замість цього монополісти надовго присмоктались до бюджетних грошей. Практика так званих компенсацій за різницю між діючим та міфічним "обґрунтованим тарифом" перетворила їх на залежних. Тепер вони й місяця не можуть прожити без чергової дози бюджетних вливань. У результаті замість розвитку маємо проїдання монополістами грошей киян. Останній приклад красномовний – Київ бере кредит на 800 млн. грн. для компенсації. Це 20% від суми, яка потрібна для модернізації тепломереж столиці. Монополію ми сприймаємо як даність. Натомість для Європи це не типово. В Лондоні газ та електроенергію постачають 40 компаній, воду – 4. Причому постачальників можна змінювати коли завгодно. Головне – не частіше ніж раз на тиждень. Іноді буває так, що, наприклад, вдень купують електроенергію в одної компанії, вночі – в іншої, тому що так дешевше. Якщо є право вибору, є конкуренція. Якщо є конкуренція, росте якість послуг. Якщо росте якість послуг, люди готові миритися з ростом тарифів. В Європі обирають не тільки компанію-надавача послуг, але й систему, за якою за ці послуги сплачують. Як правило є три варіанти – плата за лічильником, фіксована абонентська плата та комбінований варіант. У нас такого вибору не існує. Якщо лічильники на воду встановлюють вже в масових масштабах, то з тепловими приладами обліку все набагато гірше – з 10 тис. будинків ними обладнані тільки 1,5 тис. Якщо індивідуальні лічильники дають суттєву економію конкретній людині, то теплові лічильники на будинок дозволять місту економити значні суми. До того ж, у "Київенерго" немає навіть прямих договорів між компанією і отримувачем послуг. У магазині ви купуєте товар і персонально розплачуєтесь на касі. Уявіть тепер, що менеджери приблизно порахували кількість покупців, вартість куплених товарів і розділили суму пропорційно між усіма. Подібна система розрахунків діє сьогодні в столичному ЖКГ. Колись ми вже проходили радянську продрозкладку, сьогодні проходимо розкладку вартості комунальних послуг. Але монополія не обмежується лише водою, газом та теплом. У кожному мікрорайоні ЖЕК є своєрідним міні-монополістом. Прибирання територій, ремонт комунікацій, утеплення будинків, десятки інших послуг – все це ми можемо отримати тільки від ЖЕКу. На нього в людей нарікань найбільше. Це природно – адже він знаходиться найближче до них. До того ж, більшість не розуміє, що отримуючи 4% від суми платіжки за комуналку, житлова контора постійно балансує на грані виживання. Сьогодні нібито дали "зелене світло" реформам у цій сфері. Але головне щоб усе не звелося до створення ОСББ. Самі по собі товариства співвласників житла нічого не вирішують. Тим більше, що сьогодні за своєю ідеологією вони більше нагадують радянські кооперативи. Все залежить від того в яких умовах вони працюватимуть, яким буде законодавство, якими будуть їх права та відповідальність. Проект нового Житлового кодексу передбачає, що на ринок пустять лише ті компанії, які відповідатимуть кваліфікаційним вимогам Кабміну. Залишилось спостерігати як підбір за цими критеріями втілюватиметься на практиці, щоб зрозуміти чи буде в цій сфері справжнє конкурентне середовище і прозорі відносини, або ж все закінчиться приватизацією ЖЕКів та створенням однієї монопольної приватної структури. Проект Житлового кодексу розширив нішу приватних управляючих компаній на ринку. Але зберіг бар'єри для конкуренції. Так місцева влада зможе в примусовому порядку призначити мешканцям управляючу компанію, якщо ті протягом року не зможуть визначитись. Договори з такою компанією ніби письмові та індивідуальні. Але з іншого боку, з подачі тої ж влади, проект такого договору можна опублікувати в місцевій пресі і він автоматично вступить у силу. Мешканці з газет дізнаються, про умови надання послуг. На щастя, друге читання цього документу ще дає шанс виправити ці помилки. Інакше ефекту ми не отримаємо. Демонополізація – головна умова реформи ЖКГ. Без цього, без встановлення зрозумілих відносин, без контролю над підприємствами ЖКГ ми приречені й далі топтатися на місці. Тільки запасів міцності у нас обмаль. Жити третє десятиліття поспіль на інерції радянських потужностей вже неможливо. Тож чекати і втрачати час особливо не доводиться. Або ж ми реформуємо систему сьогодні, або завтра Київ очікує крах. Але будемо оптимістами. Сьогодні, принаймні, від безплідних розмов перейшли до якихось дій. Головне, щоб в результаті ми не отримали косметичний або капітальний ремонт радянської житлово-комунальної системи, а створили дійсно нову модель європейського зразка. https://blogs.pravda.com.ua/authors/pylypyshyn/4d402aa2e50b6/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pylypyshyn/4cd021a5d2ec7/ ukrpravda@gmail.com (Віктор Пилипишин) Де б Ви не жили – в панельці на Троєщині, чи в особняку в центрі міста від локального комунального апокаліпсису ніхто не застрахований. Tue, 02 Nov 2010 15:35:17 +0200 Останній приклад – прорив тепломагістралі на вулиці Анрі Барбюса, внаслідок чого вулиці Горького та Червоноармійська перетворились на гаряче озеро. Будинки стали холодними острівцями в цьому озері, а автомобілі мало не підводними човнами. На щастя, обійшлось без людських жертв. Але такі жертви в Києві вже є. На Куренівці жінка впала в яму з окропом і померла в реанімації. Це вже не перші дзвіночки. Це просто набат у всі дзвони, і дзвонять вони по нашій безпеці, по безпеці наших дітей, по нашому майбутньому. Експерти кажуть – 50% столичних інженерних мереж треба міняти вже сьогодні, оскільки свій вік вони відслужили вчора. Питання – хто це буде робити і за які кошти? Теоретично це під силу міській владі або енергетичним монополістам "Київенерго" та "Київводоканал". Але в першої традиційно не вистачає грошей, а другі вже давно є приватними структурами і зайву копійку в модернізацію вкладати не будуть, якщо це стовідсотково не гарантує їм прибутку. Найцікавіше, що якраз така система гарантує цим компаніям стабільний прибуток. Сьогодні склалася парадоксальна ситуація. Втрати гарячої води через гнилі труби закладені в тариф. Тому "Київенерго" може спати спокійно і особливо не турбуватись про заміну мереж. У випадку якихось нештатних ситуацій вона переводить стрілки на ЖЕК, хоча гроші киян отримує справно. Компанія вперто відмовляється стати надавачем послуг теплопостачання і укласти прямі договори з кожним власником квартири. Київ у цьому плані є "білою вороною". Більшість українських міст вже давно перейшли на таку систему. Зрозуміло, що комусь вигідно, аби ЖЕКи і далі були громовідводом, "хлопчиками для биття". Столиця сьогодні переживає те, що Східна Європа пройшла на початку 90-х. Візьмемо, наприклад, Варшаву. Там тепломережі обслуговувало комунальне підприємство Spec. Існував тотальний дефіцит коштів, аварії стали нормою. Тоді поляки розробили програму модернізації і залучили кредит світового банку на 75 млн. доларів строком на 14 років. На ці гроші закупили обладнання, а будівельно-монтажні роботи проводили за власний рахунок. За 8 років замінили 500 км тепломереж. В результаті кількість води, яка витікала через дірки зменшилась на 68%, втрати тепла – на 41%, кількість аварій скоротилась на 73%. З покращенням якості кількість персоналу зменшили на 34%. Є в модернізації початок, немає в модернізації кінця. У Варшаві це добре зрозуміли. Щороку перекладають більше 2% мереж, витрачають на це до 40 млн. доларів. Тобто раз запущений механізм сьогодні працює як годинник. І головне – люди знають, хто відповідає за їхню безпеку і комфорт. Підприємство, яке обслуговує тепломережі, підпорядковується безпосередньо меру Варшави і має міжнародний сертифікат стандарту ISO. Ми, на жаль, так і залишились на початку 90-х. Тільки на відміну від Варшави в Києва вже немає запасу міцності. Ми не можемо собі дозволити чекати ще 5-10 років. За останні чотири роки "молода команда" не тільки розбазарила міські активи, але й набралася зайвих кредитів. Замість того, щоб оновлювати інфраструктуру міська влада брала гроші та віддавала їх столичним монополістам. Ті, в свою чергу, були задоволені і залишали все як є. Виходило замкнене коло застою і занепаду. Сьогодні плачевний стан комунального господарства диктує нам єдиний вихід – форсована модернізація. В КМДА прийшли нові люди. Сподіваюсь, у них з'явиться воля, бажання і знання для змін у столиці. Головне – знову не піддатися спокусі зайнятися популізмом, латанням дірок і не обмежитись лише відкриттям знакових об'єктів. Адже сьогодні потрібна системна планомірна професійна робота. Необхідний чіткий і прорахований проект модернізації, під який можна було б залучити іноземні кредити. Потрібна підтримка держави. Найважливіше – необхідна воля до змін та професіонали у владі. Зрозуміло, що на першому етапі будуть ухвалені непопулярні рішення. Відразу вони не додадуть владі рейтингу, а людям кардинально не покращать якість життя. Але в подальшому ми обов'язково матимемо результат. Це єдиний шлях, який дасть киянам взимку гарячі батареї, а літом гарячу воду. І ми згадуватимемо сьогоднішній день як неприємну історію, так само як сьогодні згадує своє кризове минуле наша західна сусідка Варшава. https://blogs.pravda.com.ua/authors/pylypyshyn/4cd021a5d2ec7/