https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/pyshny/63f8b1d6f3ba7/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Пишний) Fri, 24 Feb 2023 13:47:18 +0200 Глобальна війна та її прояви Під час останньої Мюнхенської конференції з питань безпеки віцепрезидентка США Камала Гарріс і прем'єр Британії Ріші Сунак визнали, що війна путіна в Україні є глобальною "як з точки зору її впливу на продовольчу та енергетичну безпеку, так і з точки зору її наслідків для міжнародно визнаних норм". Подібна констатація є надзвичайно важливою, адже й досі чимало західних політиків та "лідерів думок" не полишають намагань подати героїчну боротьбу нашого народу за свободу та майбутнє людства як внутрішню російсько-українську "міжусобицю", до якої не має бути діла цивілізованому світові. Чому подібні "ілюзії" все ще мають місце в сучасній надзвичайно жорстокій та кривавій реальності? Не секрет, що гібридний характер бойових дій нашого спільного ворога передбачає застосування не тільки конвенційної, але й пропагандистської зброї. Причому остання з огляду на шалені багатомільярдні бюджети та надзвичайно широкий арсенал засобів "масового психологічного ураження", все ще досягає значної частини своїх цілей. "Килимові бомбардування" суспільно-політичної думки через соціальні мережі та медіа, агентів впливу, громадські організації, think-tanks та політичні партії ведуться вже більш ніж півтора десятиліття. Щонайменше – з часів пам'ятної Мюнхенської конференції лютого 2007 року, де і була виголошена та сама путінська промова, яку свідки виступу та оглядачі розцінили як пролог до нової "холодної війни". Холодна фаза змінилася на гарячу ще в 2014-му, коли росіянами спочатку було анексовано Крим, а потім захоплено значну частину Донбасу. Однак тоді завдяки гібридним заходам російського впливу міжнародній спільноті не дуже хотілося визнавати очевидність загроз сучасному світоустрою та глобальний характер конфлікту. Навпаки, довгі роки ми спостерігали наполегливі намагання віднести його до категорії локальних і навіть громадянських. Фігове листя подвійних стандартів почало осипатися лише рік тому, після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Вірус простих рішень Мусимо визнати, що для наративів російської пропаганди у світі існує сприятливе підґрунтя. Адже, попри усі переваги, глобалізація протягом останніх десятиліть часто ставала предметом запеклих дискусій. Її вплив на економічну нерівність, як удаваний, так і реальний, провокує широке невдоволення. Разом з іншими "побічними ефектами" це вдало використовують популістські та авторитарні сили. Все більше накопичення напруги на геоекономічному рівні проявилося і в торговельному протистоянні США і Китаю, і в виході Великобританії з ЄС, і в збільшенні кількості військових конфліктів у світі тощо. Повзучий вірус популізму та авторитаризму, який на відміну від пандемії COVID-19 заражав цілі соціуми та еліти повільно та непомітно, надто довго не помічали, через домінуюче стереотипне сприйняття дійсності, яке насправді вже давно втратило відповідність реальності. Саме тому у відповідь на все більш складні протиріччя та виклики часу продовжувалися застосовуватися звичні та зручні прості рішення. І саме через зручність простих рішень режим путіна отримав можливість так довго камуфлювати свої справжні наміри. Тому зараз ми маємо знайти вакцину від вірусу простих рішень, так само, як було знайдено вакцини від усіх інших пандемій. Виклики, перед якими зараз постав світ, – дійсно надскладні. Розділивши світ на "до та після", неспровоковане вторгнення рф на українські території 24 лютого минулого року стало своєрідним спусковим гачком для підсилення проблем глобальної економіки. Рецесія, енергетична криза, вимушене гальмування "зеленої адженди", посилення голоду в країнах півдня, соціальний неспокій у демократичних країнах і активний популізм... у кожному із цих викликів останнього часу є внесок війни, яку веде путін проти України і всієї сучасної цивілізації. У таких умовах дійсно виникає враження, що війна підштовхнула світ до фрагментації і стратегічної автономії. Так, поділ є, але дедалі чіткіше проявляються не уламки, а навпаки – єдність та одностайність у протидії злу. Більше того, окремі компанії та уряди все частіше проявляють здатність до складних рішень. Саме таким було рішення ЄС відмовитися від російського газового зашморгу. Пошук альтернативних джерел забезпечення енергоносіями був багато в чому авральним, болючим та витратним процесом, однак він повернув Європу на шлях до енергетичної незалежності, заклавши основу стійкої моделі енергетичної безпеки. В результаті вся євроспільнота отримала принципово важливу перемогу, яка забезпечує не тільки її захист від енергетичного шантажу, але й стратегічну перевагу в боротьбі зі спільним ворогом. Голос здорового глузду Під час наших комунікацій із зовнішнім світом на наших партнерів справляють надзвичайне враження почуті завивання сирен та переговори, які ведуть українські банкіри з бомбосховища. Але з часом навіть такі речі поступово стають більш звичними. Особливо, якщо ці сирени завивають десь далеко за тисячі кілометрів... Однак ми не хочемо звикати до подібних умов існування. Так само як до цього не повинен звикати і увесь світ. Інакше – це означатиме перемогу авторитаризму над демократією, хижацьких інстинктів над людськими цінностями, популізму над здоровим глуздом, темряви над світлом. Це означатиме поразку цивілізованої частини людства повсюди на планеті, для якої, як показав досвід останніх пандемій, уже не можна застосовувати визначення "десь далеко". У разі поразки України, програють усі. Глобально. Хоча бойові дії тривають в Україні, але війна точиться на світовому рівні. І наслідки відчують усі. Можливо, це буде відчутно не одразу, але в осяжній перспективі. Це буде крах, втрата фундаменту демократичних цінностей – усього, заради чого функціонує МВФ та інші міжнародні інституції, усього, що записано в статуті об'єднаної Європи та в конституціях вільних демократичних держав. Перемога України буде спільною – загальносвітовою. Вона допоможе подолати голод, зберегти демократичні цінності, спроможність міжнародних інститутів та врешті-решт життя мільйонів. При цьому, як дуже вдало зазначила наша співвітчизниця, голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук під час тримання Нобелівської премії миру, "ви не маєте бути українцями, щоб підтримувати Україну. Достатньо бути просто людиною". Основним результатом нашої спільної звитяги має стати, в тому числі, відновлення світоустрою та механізмів співпраці на основі фундаментальних загальнолюдських цінностей. Справжні, а не фальшиві критерії та стандарти мають пропагувати та просувати справжні лідери думок – теоретики-науковці та практики-підприємці, політики-прагматики та реальні захисники – усі ті, хто не втратив здатність критично мислити, знаходити та впроваджувати складні рішення. Люди, які зараз не мусять шукати укриття в бомбосховищах, але мають достатній фаховий авторитет і голос, аби бути почутими. Саме тому і виникла ідея об'єднати експертні зусилля в усьому світі, аби саме зараз донести розуміння, про що насправді ця війна. І чому "перемир'я" з Кремлем насправді стане загальносвітовою поразкою, спровокувавши, можливо, хоча й не негайні, відкладені в часі, але надзвичайно драматичні негативні глобальні наслідки. Ми робимо це, використовуючи справжні, а не фальшиві гіпотези, аргументи, розрахунки і передбачення. Для людей, які справді вболівають за Україну і майбутнє світу, підтримуючи відповідні зусилля та працюючи на загальну перемогу, ці експертні напрацювання стануть джерелом для аргументів, ідей та їх подальшого просування. Ідея появи цієї збірки есеїв виникла під час нещодавнього візиту до Вашингтона та спілкування з директором-розпорядником Міжнародного валютного фонду Кристаліною Георгієвою. Ми щиро вдячні за широкий відгук фахових міжнародних експертів, а головне – за небайдужість. З огляду на кількість тих, хто відгукнувся, здається, що ми готові до створення Global HUMAN Value Chain для спільної протидії популізму, профанаціям, авторитаризму, а врешті й рф, яка уособлює наразі світове зло. Посилання на збірку тут https://blogs.pravda.com.ua/authors/pyshny/63f8b1d6f3ba7/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pyshny/637b46e493ff6/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Пишний) Mon, 21 Nov 2022 10:37:40 +0200 З початком повномасштабної війни для нас кожен день є днем гідності й свободи. Пам'ятаю обидва Майдани. Зрозуміло, що другий – більше. І не через те, що він ближчий до наших днів у часовому вимірі. А в силу його драматизму. Він став доленосним. І фактично Росія розв'язала проти нас війну саме на Майдані. НЕ Янукович з Азаровим. Вони звичайні московські маріонетки. А саме Кремль і Путін. Недарма ж на медалях, які вручали зрадникам і окупантам "за возвращение Крыма", вибита дата: 20 лютого 2014 року. Той день я пам'ятаю погодинно і ніколи його не забуду – доля визначила, щоб і перебував тоді у вирі подій... Із першого дня після побиття студентів на Майдані 30 листопада 2013 року тоді як народний депутат я узявся захищати учасників тих подій у судах та рятувати від затримання та ув'язнення. Адже їх не тільки били й калічили, їх намагались залякати, розділити, ізолювати, демонструючи безмежність, як тоді задавалось суддям, влади Януковича. Після "кривавого Водохреща" 19 січня 2014-го ми не знали, що буде далі, але точно знали, що назад уже вороття немає. І ось минає 9 років, як українці стали на свій шлях. І я не перестаю пишатися народом, до якого належу сам. Під час Революції Гідності не раз здавалося, що ось-ось режим застосує зброю і спробує змести наш Майдан за лічені хвилини... Але щоразу в такі критичні моменти Михайлівський Золотоверхий бив у набат, а кияни попри закрите метро, відсутність громадського транспорту йшли на Майдан Незалежності, щоб стати з нами пліч-о-пліч. Щось схоже я відчув і в перші дні повномасштабного російського вторгнення, перебуваючи в Києві. Коли кияни масово записувалися в добровольці, брали зброю й ішли займати позиції в лінії оборони нашої древньої столиці. Мені здається щось схоже відчували й наші далекі предки обороняючи Київ від навали Батия 1240 року. Можливо, таке ж відчуття незламності духу було в наших студентів під Крутами 1918 року... Але цього разу ми не тільки героїчно боронимося, але й даємо відсіч. І нас підтримує цілий цивілізований світ. І з нами одна із найсильніших армій світу – Збройні Сили України. Боротьба триває. З Днем Гідності і Свободи! Слава Україні! https://blogs.pravda.com.ua/authors/pyshny/637b46e493ff6/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pyshny/63523b5b8c58e/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Пишний) Fri, 21 Oct 2022 09:25:31 +0300 Щодо рішень Правління Нацбанку з монетарної політики – облікова ставка, інфляція, виклики й ризики, макроекономічний прогноз. Правління Національного банку України ухвалило рішення залишити облікову ставку на рівні 25% річних. Курсова стабільність, підтримана цим рівнем облікової ставки та додатковими заходами НБУ, і надалі сприятиме збереженню керованості інфляційних процесів. В умовах повномасштабної війни інфляція очікувано зростає, але залишається керованою. Основна причина зростання інфляції незмінна – це наслідки повномасштабної війни. Серед них, зокрема порушення ланцюгів постачання та руйнування виробництв. І як наслідок – скорочення пропозиції товарів та послуг і збільшення витрат бізнесу. Додатковий тиск на ціни зумовлювало коригування офіційного курсу гривні до долара США, яке відбулося в липні та сприяло зміцненню стійкості нашої економіки в умовах "війни на виснаження". Подальше зростання інфляції у світі також позначалося на цінах в Україні. Натомість фіксація житлово-комунальних тарифів і насичення внутрішнього ринку пальним зі збереженням його пільгового оподаткування сповільнювали темпи зростання цін. Планове зменшення обсягів фінансування бюджету з боку НБУ у липні-жовтні стримували погіршення інфляційних очікувань. Інфляція наприкінці цього року прискориться до близько 30%, але знижуватиметься в наступні роки за умови очікуваного зниження безпекових ризиків і злагодженої монетарної та фіскальної політики. Цьогорічне прискорення інфляції можна вважати доволі помірним, ураховуючи виклики наймасштабнішої європейської війни з часів Другої світової та багаторічні інфляційні рекорди в багатьох країнах світу. Національний банк очікує, що з наступного року інфляція почне сповільнюватися завдяки: • поступовому налагодженню логістики та виробництва; • згасанню світової інфляції; • помірно жорстким монетарним умовам; • виваженій монетарній політиці уряду та відмові від монетизації бюджету. Зниження безпекових ризиків з середини наступного року, яке є основним припущенням нашого базового прогнозу, дасть змогу: • поліпшити інфляційні очікування; • зменшити ризики для підприємницької діяльності; • знизити виробничі витрати та налагодити логістику; • відновити потужності підприємств. Все це сприятиме сповільненню інфляції наступного року нижче 21%, а ще за рік – нижче 10%. Швидше зниження інфляції стримуватиме висока вартість енергоносіїв, яка спонукатиме до поетапного приведення житлово-комунальних тарифів до ринкових рівнів. Після глибокого спаду на початку війни економічна активність поволі відновлюється. Цьому сприяють подальше звільнення українських земель від російських окупантів, адаптація бізнесу до нових умов та робота "зернового коридору". Натомість стримують відновлення економіки логістичні проблеми, руйнування потужностей підприємств, зниження реальних доходів громадян та нижчі показники сільського господарства. Як наслідок, ВВП у цьому році скоротиться на близько 32%. У 2023-2024 роках економіка відновлюватиметься поступово – темпами на рівні 4-5% Закладене в прогноз послаблення безпекових ризиків із середини 2023 року стане ключовим чинником майбутнього відновлення економіки. Крім того, суттєва бюджетна підтримка стимулюватиме споживчий попит та інвестиції у відбудову країни. Гальмуватимуть відновлення економіки значні втрати робочої сили та виробничих потужностей, високі світові ціни на енергоносії та суттєві потреби в імпорті на етапі повоєнного відновлення. Поточний рахунок платіжного балансу повернеться до дефіциту в наступні роки. З одного боку, у 2023 та 2024 роках очікуються високі обсяги міжнародної фінансової допомоги. Закладене в прогноз поліпшення безпекової ситуації сприятиме подальшому нарощуванню експорту, а перекази трудових мігрантів будуть не нижчими за їх довоєнний рівень. З іншого боку, відбудова країни потребуватиме значних обсягів імпорту. Рівень міграції залишатиметься суттєвим через все ще високі безпекові ризики. Співпраця з міжнародними партнерами і надалі буде важливим чинником для пожвавлення економіки та післявоєнного відновлення. Підтримка офіційних партнерів залишатиметься критично важливим джерелом наповнення бюджету. Вона також дасть змогу Національному банку зберігати золотовалютні резерви на достатньому рівні, забезпечувати контрольованість очікувань та макрофінансову стабільність. Ключовим припущенням прогнозу є суттєве зниження безпекових ризиків із середини 2023 року. Національний банк переглянув ключове припущення прогнозу щодо безпекової ситуації. Отже, повноцінне розблокування морських портів, зниження премії за ризик України та збільшення інвестицій у відновлення країни відтерміновано в часі в нашому прогнозі. Якщо термін повномасштабної війни буде тривалішим, ніж у поточному базовому прогнозі, відновлення української економіки буде слабшим, а інфляція – вищою, ніж очікується зараз. Актуальними для прогнозу є також інші ризики, реалізація більшості з яких може погіршувати динаміку інфляції та стримувати економічне відновлення. Зокрема: • попри певне послаблення, зберігається ризик розбалансування державних фінансів, у тому числі з огляду на можливі проблеми з ритмічністю надходження міжнародної допомоги та наслідки війни; • терористичні атаки рф на об'єкти української енергетичної інфраструктури посилюють ризики, пов'язані з проходженням поточної зими; • тривалість та інтенсивність воєнних дій разом із "енергетичним терором" посилюють ризики неповернення значної частини громадян, що виїхали за кордон, а також додаткового виїзду населення з країни; • зберігається ризик припинення роботи "зернового коридору" та блокування морських портів України з боку рф. Натомість швидка реалізація плану відновлення для України з відповідним припливом іноземних інвестицій та значними обсягами фінансування можуть пришвидшити економічне зростання до двознакового рівня, а також сприяти швидшому поверненню інфляції до цілі НБУ в 5%. Правління Національного банку вирішило залишити облікову ставку на рівні 25%. Підтримання курсової стабільності та захист міжнародних резервів вимагають забезпечення привабливої дохідності гривневих активів упродовж тривалого часу. На це, зокрема, націлене рішення НБУ залишити облікову ставку. Дохідності гривневих депозитів дедалі зростають у відповідь на червневе підвищення облікової ставки. Ми також, безумовно, вітаємо збільшення Міністерством фінансів ставок за гривневими ОВДП. Такий крок вже дав змогу суттєво збільшити обсяги залучень, що зменшує необхідність емісійного фінансування бюджету. По-друге, це надасть додаткового необхідного імпульсу іншим ставкам, що збільшить привабливість гривневих активів. З метою стабілізації курсових очікувань та зниження тиску на міжнародні резерви Національний банк розробив новий механізм, який збільшить можливості для населення захистити свої заощадження від ризику курсових коливань та сприятиме зниженню попиту на готівкову валюту. Він сприятиме посиленню монетарної трансмісії та стійкості режиму фіксації офіційного курсу. Крім того, НБУ напрацював комплекс можливих заходів для посилення монетарної трансмісії та оптимізації структурного профіциту гривневої ліквідності. Деталі дизайну цих заходів обговорюються в межах поточних консультацій Національного банку та Міністерства фінансів з Міжнародним валютним фондом. Оновлений прогноз, як і попередній, передбачає збереження облікової ставки на рівні 25% щонайменше до ІІ кварталу 2024 року. Національний банк готовий за потреби підвищити ключову ставку понад прогноз, а також надалі застосовуватиме додаткові заходи для захисту міжнародних резервів і збереження керованості інфляційних процесів. Сьогодні ми перебуваємо в умовах "ідеального шторму", але Національний банк продовжує непохитно захищати фінансовий фронт. Ми й надалі ухвалюватимемо рішення, націлені на забезпечення цінової та фінансової стабільності. Це дасть змогу Україні вийти з цього "ідеального шторму" сильнішою. Слава Україні! https://blogs.pravda.com.ua/authors/pyshny/63523b5b8c58e/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pyshny/6305f83bbe2ae/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Пишний) Wed, 24 Aug 2022 13:06:51 +0300 Що варто знати і пам'ятати про Українську Незалежність Історія проголошення незалежності Україною 31 рік тому настільки чиста й бездоганна з точки зору конституційного та міжнародного права, що вже за перший рік Незалежності України її визнали понад 130 держав світу. На десяту річницю наша держава мала дипломатичні відносини з понад 150-ма країнами, а на тридцяту – з понад 170-ма державами на усіх континентах. Акт проголошення Незалежності України, співавторами якого є борці і в'язні сумління: Левко Лук'яненко, Михайло Горинь, В'ячеслав Чорновіл містять такі слова: "Територія України є неподільною й недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України". Далі був дуже важливий крок, який не пройшла жодна пострадянська країна – Всеукраїнський референдум на підтримку Акту Незалежності 1 грудня 1991 року. Його підтримали понад 90% жителів тодішньої УРСР. На Донеччині й Луганщині – 83,9%. Більш скромний результат був у Кримській автономії, але він був усе одно переможний – 54,2%. А в місті Севастополі – 57,1%. Після референдуму українську незалежність визнали в ніч з 1-го на 2-е грудня Польща і Канада. 3 грудня – Угорщина. 4 грудня – Литва, Латвія і... росія (!!!). США і решта західних країн почали визнати Україну тільки з 25 грудня – після офіційного розпаду СССР, коли на Різдво за григоріанським календарем перший і останній Президент СССР Міхаїл Горбачов склав із себе повноваження перед з'їздом народних депутатів СССР. А тепер ми можемо самі оцінити – хто наш друг. І тут є дві дуже важливі речі. Точніше одна – грати за правилами. Тобто у правовому полі. І далі два приклади, як живе за цими правилами США, ЄС і весь демократичний світ. Після США нас визнали такі впливові держави як Німеччина (26 грудня), Франція (27 грудня), Італія (28 грудня). Велика Британія (31 грудня). Нашу незалежність вони визнали далеко не першими, але чисто з юридичної точки зору бездоганно – тобто тоді, коли СССР нарешті юридично припинив своє існування. Польща та країни Балтії тримають далі удар. Угорщина загубилась в тумані російського газу. Далі після проголошення незалежності було багато викликів і для світу, і для нас. Ми відповіли на це майданами, пробами й помилками, але ніколи не здавалися. Нашу Незалежність наші західні друзі й партнери підтримали тоді, коли нам було найважче. 24 лютого 2022 року – рівно через 30 років і шість місяців після 24 серпня 1991 року. І зробили вони це теж чисто з точки зору міжнародного права та тих зобов'язань, які взяла на себе й практично на 90% виконала Україна, так чи інакше дотримуючись західних цінностей у міру своїх можливостей всі 30 років своєї незалежності. І вони (колективний Захід), а головне – ми, а разом із нами і решта світу, тепер знаємо точно, що Україна – не failed state. Failed state – це російська федерація, огризок СССР та російської імперії, який змарнував свій шанс на зміни 1991 року. Бо раби не знають незалежності. Їх країна невільна і вони звільнитися не хочуть. Чи буде існувати росія – не знаю. Звісно, як і мільйони українців я маю мрію, щодо майбутнього країни-вбивці, але об'єктивно це справа, в першу чергу, самих росіян. Вони зробили цю війну можливою, і сьогодні ця війна паразитує та живить іхні страхи, підтримує ілюзії та веде їх до закономірної фатальної розв'язки. Але це їхній вибір. Наша справа зробити так, щоб вони дійшли до фіналу найкоротшим шляхом. ЗСУ точно знають яким. Украінці навіть супутник придбали в поміч, для покращеної навігації. Україна була, є і буде. Неідеальна. Вільна. Бентежна. Щира. Незламна. Мужня. Цілісна. Яскрава. І Незалежна. І сьогодні ми захищаємо нашу Незалежність неймовірно високою ціною. І нехай жоден ворог не має ілюзій – Украіна переможе! З Днем Незалежності, украінці! Слава Україні! Героям Слава! https://blogs.pravda.com.ua/authors/pyshny/6305f83bbe2ae/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pyshny/5c82314274c4a/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Пишний) Fri, 08 Mar 2019 10:09:22 +0200 Часом важливі слова непросто промовити вголос. У вас бувало так? Збираєшся, плануєш, подумки вибудовуєш розмову, уявляєш її реакцію і... не наважуєшся. Або шукаєш слушного моменту, гарної нагоди, особливого дня чи години – і так день за днем. Але ж їх стільки багато і водночас так мало цих днів і годин поруч з коханою людиною... Ми вже чимало вигадували, намагаючись вас якось особливо привітати: придумували і створювали букети, пекли і прикрашали кекси, співали пісень і грали на маракасах... Та сьогодні ми вирішили просто промовчати. Ось так взяти і голосно промовчати. При цьому сказавши найважливіше найважливішим і найближчим... Святкуйте своє щастя бути разом! Святкуйте кожен день! #СвяткуватиТебеЗавжди https://blogs.pravda.com.ua/authors/pyshny/5c82314274c4a/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pyshny/5c04f9a7d974a/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Пишний) Mon, 03 Dec 2018 10:38:47 +0200 Про досвід Ощадбанку, якому вдалося перемогти РФ у міжнародному арбітражі, здобувши рішення про виплату 1,3 мільярда доларів США компенсації за втрачені внаслідок окупації АР Крим активи плюс майже 100 тисяч доларів відсотків за кожен прострочений Росією день щодо виплат присудженої компенсації. То був важкий місяць – квітень 2014-го. Загальний стан невизначеності після стрімкого розвитку подій, викликаних перемогою Революції гідності, втечею попередньої влади та зовнішньою російською агресією, боляче позначався на банківській системі країни. У кабінет голови правління Ощадбанку, куди я прийшов лише за кілька тижнів до того, стікалися дані про невтішний стан справ. Відплив депозитів становив 200-300 млн грн на день. Жахала хаотична ситуація та ескалація подій у Криму. Перспектива втрати кримських активів ставала щодня дедалі реальнішою. Добре розуміючи, в якому стані банк і що робити, було все ж дуже важко позбутися враження, що потяг, набираючи швидкість, летить у прірву. І шансів його зупинити небагато. На відміну від інших банків, ми не мали варіантів потроху згортати діяльність на півострові, рятуючи свої активи. Ми повинні були працювати і залишалися в Криму доти, доки там діяли закони України. Тим часом інформація про відверто розбійницькі дії ряджених козачків і самопроголошених керівників півострова надходила з Кримського регіонального управління щодня. Завадити цьому ми не могли, тож зосередилися на тому, що було в наших силах, – чіткому, скрупульозному документуванні того, що відбувалося в останні дні перед анексією. Це допомогло нам зібрати документальну, в тому числі фото- і відеобазу, а також свідчення очевидців. Розуміння того, що ми боротимемося за відшкодування втрат, і холодний розум при збиранні фактологічної бази стали головним і правильним першим кроком, який дав нам можливість робити всі наступні. Днями Міжнародний арбітраж погодився з аргументами Ощадбанку, присудивши нам 1,3 млрд дол. США компенсацій від РФ за втрати інвестицій банку в Криму плюс суму штрафних відсотків, яку покладено на відповідача за прострочення відшкодування цих грошей, – близько 100 тис. дол. щодня. У сумі збитків закладено не тільки втрату активів – приміщень, обладнання, готівки та дорогоцінних металів, кредитів, але й втрату бізнесу. А це – 300 відділень філіальної мережі та солідний кредитний портфель. Забігаючи наперед, можу сказати, що на обговорення оцінки розміру втрат Міжнародний арбітраж відвів цілий день. І дуже добре, що у цей день ми були озброєні документами, які зуміли зібрати навесні драматичного 2014-го. Отже, доказова база, яка підтверджувала втрати Ощадбанку, була у нас на руках. Але чи були якісь юридичні перспективи того, що цю базу можна буде використати? Чи були реальні перспективи у такої судової справи в міжнародних судах? Думки експертів, з якими ми радилися, розділилися 50/50. Дехто говорив, що це марнування часу та грошей, і нічого з того не вийде. Та й чи має Ощадбанк достатню юридичну компетенцію, щоб спробувати позиватися до РФ? Однак, проаналізувавши всі "за" і "проти", ми вирішили: судовому позову – бути! У дискусіях із оптимістично налаштованими фахівцями ми дійшли висновку, що для подачі позову найкраще буде використати двосторонню угоду про заохочення та взаємний захист інвестицій між Україною та РФ від 27 листопада 1998 р. Що важливо, ця угода була не лише ухвалена, а й ратифікована обома сторонами. Такі нюанси багато важать під час подібних міжнародних судових розглядів. Приміром, був невдалий приклад справи ЮКОСа проти Росії. Компанія виграла в арбітражі 50 млрд дол., проте Європейська енергетична хартія, на яку спирався у позові позивач, виявилася лише підписаною, проте не ратифікованою Росією. І це дало змогу РФ уникнути виплат. Вибір юридичного радника був наріжним каменем наших подальших дій. Ми спілкувалися із топ-10 світових юридичних компаній, які мають необхідну експертизу. Шість із десяти виявилися не готовими братися за таку справу. Тобто тепер наші гіпотетичні шанси виграти становили 6:4 не на нашу користь. Але ми й тут не відступили. З цих чотирьох компаній ми обрали найкращих – лондонську компанію Quinn Emanuel Urquhart&Sullivan LLP. Вона займається виключно судовими слуханнями, є провідною компанією щодо інвестиційних суперечок за участі держав. І що головне, вона була переконана, що перемогти цілком реально! Це попри те, що прецедентів – аналогічних справ – на той час не існувало в усьому світі. Ми були першими. Ні, звичайно, були судові спори, які стосувалися інвестицій на територіях, що були захоплені однією країною в іншої. Але Крим – це зовсім окрема історія. Де-факто його анексувала Росія. Де-юре майже всі країни світу не визнають цього. Отже, як суду трактувати цю територію? Життя підтвердило, що вибір партнера був абсолютно правильним. Наступний крок – лист-повідомлення стороні відповідача про претензію. Ощадбанк надіслав листи президенту РФ, прем'єру, МЗС, Міністерству економіки – загалом на десять адресатів у Москві. Згідно із законодавством і процедурою ми чекали на відповідь півроку. Звісно, що жодної відповіді ми не отримали. Наші юридичні радники порекомендували нам не проводити так званої біфуркації. Під цим терміном у даному випадку мається на увазі потреба розділити судовий процес на дві складові. У першій частині планувалося обговорення та прийняття рішення щодо питання юрисдикції. Як визначати юрисдикцію півострова? Чи можна вважати вкладення Ощадбанку на півострові інвестиціями, а Ощадбанк – інвестором? У другій частині мало би йтися про суть справи. Quinn Emanuel порадили слухати обидві частини в одному засіданні і навели обґрунтування такого вибору. Як показав час і досягнутий результат, це був правильний підхід, який суттєво прискорив розгляд справи. Юридичний радник запропонував обрати арбітром з нашого боку відомого юриста Чарльза Брауера (the Honourable Charles N.Brower). Він свого часу брав участь у підготовці угод про роззброєння між США та СРСР. Залучити такого знаного фахівця, поза сумнівом, означало, що рішення арбітражу будуть максимально незаангажовані. Судове слухання проводилося арбітражним судом ad hoc відповідно до Арбітражного регламенту Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСИТРАЛ) під адмініструванням Постійної палати третейського суду (Permanent Court of Arbitration, PCA), що розташована в Гаазі (Нідерланди). Розгляд спору цим органом визначений одним із шляхів вирішення спірних ситуацій в Угоді про заохочення та взаємний захист інвестицій між Україною та РФ. Місцем слухання ми обрали Париж. Тому що фактичне місце арбітражного розгляду визначає процесуальне право слухань, а французькі закони менш поблажливі до учасників процесу, які спочатку не беруть у ньому участі, а потім намагаються оскаржувати його рішення. Зокрема, міжнародні арбітражні рішення, винесені за результатами арбітражних розглядів у Франції, не можуть бути оскаржені в порядку апеляції. Такі рішення можуть бути оскаржені лише шляхом подання позову про скасування прийнятого рішення. І тут законодавство Франції передбачає дуже обмежені підстави. До того ж "французький" формат рішення міжнародного інвестиційного арбітражного суду може бути примусово виконано у 154 юрисдикціях. Фактично у 154 країнах світу, в тому числі шляхом арешту і стягнення активів. Росія проігнорувала всі запрошення взяти участь у процесі. Її уповноважені представники не відповідали на листи та повідомлення міжнародного арбітражу. Водночас згідно з арбітражним регламентом Комісії ООН, якщо, отримавши належне повідомлення, сторона не з'явилася до суду без поважних причин, то розгляд справи можна проводити без неї. Рішення у будь-якому разі є обов'язковим для виконання. Те, що Росія проігнорувала справу Ощадбанку, як і всі подібні слухання, свідчить про те, що насправді вагомих аргументів на свою користь вона не мала. Тепер країна-агресор намагається здійснювати супротив на етапі впровадження прийнятих рішень. Про перебіг процедури арбітражного позову нічого не розповідатиму. Все відбувалося суворо в рамках чинних процедур. Найбільш хвилюючим моментом, безумовно, були самі слухання, які відбулися у березні 2017-го. Тут можна багато чого згадати. Зокрема, дві безсонні доби безпосередньо перед слуханнями, коли ми безконечно опрацьовували кожну букву в більш як 600-слайдовій презентації. І як потім шукали друкарню, щоб оперативно роздрукувати силу-силенну документів, і кур'єра-мотоцикліста, який зміг би вчасно доставити документи до арбітражу, попри величезні паризькі транспортні затори. Запам'ятався, звісно, виступ перед арбітрами. Я свідчив у день, коли арбітраж досліджував, який саме бізнес втратив Ощадбанк у Криму. Тоді в голові постійно крутилося, що від мого виступу теж багато в чому залежить успіх Ощадбанку у цій справі... Ощадбанк – величезний державний інститут, знаний у світі. І від того, що відбудеться з нашим позовом, залежать долі інших подібних справ. Є багато колег, чиї компанії також мали численні втрати в Криму. У відповідь на моє запитання, чому вони не йдуть в арбітраж, відповідали: "Подивимося на результат вашого позову". І от ми виграли. Тож із цілковитою впевненістю раджу їм не баритися, а активно захищати свої права у міжнародних судових органах. Разом зі мною на арбітражних слуханнях була юридична команда банку та колеги з Кримського регіонального управління. Олександр Матюха у найгарячіші дні весни 2014-го був фактичним представником правління у Кримській філії "Ощаду" й ретельно фіксував і документував загарбницькі дії окупантів. Хто і як діставався наших приміщень, які документи показував, що забирали, – таких задокументованих історій у Олександра безліч. І вони дуже допомогли нам здобути перемогу. Ретельне опрацювання всіх деталей на етапі підготовки позову дозволило нам легше порозумітися з арбітрами. Після слухання справи у них залишилося лише кілька запитань. А зазвичай таких запитань у подібних справах бувають десятки. Хоча, відверто кажучи, під час слухань були й надзвичайно важкі дискусії. Тут нашим експертам і партнерам доводилося, як учням, іти до бібліотек і штудіювати десятки наукових праць, особливо на тему оцінки вартості банківського бізнесу. Як юрист за освітою, я був повністю в курсі підготовки з нашого боку, але був щиро вражений глибиною занурення в тему з боку арбітрів, деталізацією та специфікою питань. На жаль, не зміг зафіксувати на фото робочі документи одного з арбітрів із безліччю стікерів і позначок. Подані документи було опрацьовано ним із скрупульозністю студентського конспекту. Чотири з половиною роки – від внутрішньої настанови, що ми не дозволимо себе пограбувати, до отримання рішення. Понад 30 тис. сторінок позову із документами в цій справі. Безліч зустрічей, переговорів, дискусій позаду. Та головне, що все це було недаремно! Перемога за нами. Тепер й інші подібні претензії з боку українських компаній із втраченим бізнесом у Криму отримали зелене світло. Я щиро вдячний усій команді – як юристам Ощадбанку, так і британським колегам – за копітку та виснажливу працю і за цікаву історію зі щасливим кінцем. Так, Росія не готова віддавати присуджені міжнародним арбітражем компенсації. Ми будемо шукати майно РФ чи держкомпаній країни-агресора в інших державах, накладати на них арешт і реалізовувати. Ще один шлях – це механізм заміни кредитора у відносинах РФ з іноземними контрагентами, де Росія виступає кредитором. Так, це розтягнеться на роки. Але головне – країну-агресора можна і треба перемагати! І останнє. Те, що багатьом хочеться більш за все почути від мене стосовно цієї справи. Ні, бонусів не буде. Жодних. Добре це чи погано – не знаю. Ми так вирішили. Хоча вважаю, що моя юридична команда заслуговує на те, щоб їх імена дізналися країна і світ. Це – Ірина Мудра, Ірина Кірєєва та Андрій Пожидаєв. Подякуємо їм. Бо ця справа гідна ввійти і в історію протистояння, і в підручники з міжнародного права. Тому що наша перемога остаточно закріпила юридичний прецедент і показала шлях усім, але в першу чергу – державним компаніям, як захистити свої інвестицій в Криму та відшкодувати завдані збитки. Тому що – ми перемогли. Перемогли Росію. P.S. У кімнаті засідань правління Ощадбанку на стіні є картина художника Юрія Соломка, створена спільно з Ісмет Шейх Заде. Називається "Остання барикада". Картина написана на карті України. Це особливий пізнаваний стиль Соломка. На ній зображені два чоловіки, які схрестили свої списи у боротьбі за Кримський півострів. Вона була створена далекого 2003 р., придбана на благодійному аукціоні в жовтні 2014-го. Кошти за картину пішли на допомогу пораненим бійцям АТО. А сама картина щодня нам нагадує – боротьба триває. Опубліковано в Дзеркалі тижня ВИПУСК N46 1 ГРУДНЯ-7 ГРУДНЯ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pyshny/5c04f9a7d974a/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pyshny/5c013b2d63af1/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Пишний) Fri, 30 Nov 2018 14:29:17 +0200 Ощад обладнав швидкісний Kyiv Boryspil Express можливістю безконтактної оплати за проїзд. Безконтактні карти, смартфони (applepay, googlepay), усі пристрої що підтримують технологію NFC – зайшли. Прикладаємо картку чи смартфон до терміналу і поїхали. 40 хвилин і ви в Борисполі. А якщо маєте преміальну карту MC, то вже через 15 хв ви в літаку. Безконтактні технології впроваджено на маршрутах Укрзалізниці вперше. Розвиватимемо. Люблю такі новини. Команда вкотре спрацювала на відмінно – молодці. https://blogs.pravda.com.ua/authors/pyshny/5c013b2d63af1/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pyshny/5bfc004d6e93d/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Пишний) Mon, 26 Nov 2018 15:16:45 +0200 Міжнародний арбітраж ухвалив безпрецедентне рішення про стягнення з РФ на користь Ощадбанку 1,3 мільярда доларів США Сьогодні ми отримали офіційне повідомлення про перемогу! Важко уявити повідомлення, яке б ми потребували наразі більше ніж це. Враховуючи те, як саме розвиваються наші відносини з агресором, ця перемога має надзвичайне значення не лише для нас, а й для всієї України! З першого дня анексії Криму ми працювали над документуванням злочинів, вчинених проти банку окупаційною владою, готуючись до зустрічі в міжнародних судових інстанціях. Сума відшкодування свідчить про те, що арбітраж прийняв усі юридичні аргументи та економічні розрахунки, надані командою Ощаду. Ощадбанк буде рішуче вимагати стягнення присудженої компенсації. Офіційно це звучить так: Рішення задовольнити вимогу щодо компенсації збитків Ощадбанку, завданих внаслідок анексії Криму з боку Російської Федерації, ухвалив Арбітражний трибунал у Парижі у своєму рішенні від 26 листопада 2018 року. Слухання відбулося згідно з Арбітражним регламентом Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі 1976 року, а також відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про заохочення та взаємний захист інвестицій. Сума відшкодування становитиме 1,3 мільярда доларів США плюс відсотки, які будуть нараховуватись з моменту винесення рішення до моменту фактичної компенсації. Відповідно до статті 32 Арбітражного регламенту Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі 1976 року, арбітражне рішення є остаточним та обов'язковим для сторін. Сторони зобов'язані виконувати арбітражне рішення без зволікань. Рішення арбітражу на користь Ощадбанку стало результатом більш ніж чотирирічних зусиль команди Ощадбанку та його юридичних радників – компанії Quinn Emanuel Urquhart & Sullivan, LLP та українського юридичного радника Астерс Консалт. Як сказали наші партнери в Quinn Emanuel Urquhart & Sullivan, LLP Alex Gerbi: "Цим рішенням Ощадбанк отримав повне задоволення всіх заявлених вимог до Російської Федерації стосовно експропріації банківського бізнесу та активів у Криму в результаті незаконної окупації та анексії частини території в порушення міжнародного права". Загалом обсяг позовної заяви Ощадбанку проти РФ з усіма додатками становив більш ніж 30 000 аркушів. Слухання справи відбулись у березні 2017 року. Ощадбанк є першою компанією, 100% акцій якої належать державі, та першою банківською установою, яка виграла справу проти Російської Федерації щодо збитків, отриманих внаслідок анексії Криму. Наш приклад свідчить, що спроби примусити державу-агресора відповісти в юридичній площині за збитки, що виникли через окупацію частини території України, мають добру перспективу. Ми закликаємо інші українські компанії, як державної, так і приватної форм власності, звертатись у міжнародний арбітраж для того, щоб відновити справедливість і примусити окупанта відповісти хоча б за економічні втрати України внаслідок розбійницького нападу на нашу країну. Я вдячний своїй надзвичайній команді юристів, нашим зовнішнім радникам, всім, хто вірив у нашу перемогу і вболівав за нас! Особисто я ні на хвилину не сумнівався, що перемога буде за нами. Фахівці Ощадбанку готові надати консультації тим організаціям, які підуть шляхом Ощадбанку і будуть звертатися до міжнародних судових інституцій та арбітражів проти Російської Федерації з приводу втрат внаслідок агресії в Криму. Після отримання в установленому порядку рішення арбітражу Ощадбанк почне вживати всіх можливих дій для виконання рішення та стягнення коштів з Російської Федерації. Банк буде активно добиватись виконання Арбітражного рішення щодо активів Росії у відповідних юрисдикціях у всьому світі. https://blogs.pravda.com.ua/authors/pyshny/5bfc004d6e93d/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pyshny/5a507ffbf2fa2/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Пишний) Sat, 06 Jan 2018 08:51:23 +0200 Про це мало говорять. Свято Різдва одне з найбільших і найтепліших. Родом ще з дитинства. Гостини, ласощі, колядки, розваги, подорожі. Побажання одне одному веселих свят. Хоча за веселощами, промоакціями, розпродажами, фейєрверками та гучними святкуваннями впродовж двадцяти століть справжній зміст цього дня відходить усе далі й далі на другий, а то й третій план, часто поступаючись другорядному й скороминущому. Сьогодні ми практично ніколи не ставимо собі питання: "А що було б, якби не було б Христа?". Чи був би світ кращим без Його: "Люби ближнього свого, як самого себе", "Прощайте і вам проститься", "Просіть і вам дасться", "Шукайте і знайдете", "Стукайте і вам відчинять"? Навряд чи. Але факт є фактом. Ісус прийшов у цей світ і змінив його. І змінює його й досі, змінюючи нас. Адже справжні зміни відбуваються тоді, коли ми самі змінюємося і як наслідок далі змінюємо все навколо себе – удома, на роботі, в своєму місті чи селі, в своїй країні. Тому, вважаю, що Різдво Христове – це щорічне нагадування і натяк на наш черговий шанс. Дивовижний шанс змінитися. Змінитися самим. І змінити світ навколо себе. Зробити його хоч на гірчичне зерня кращим, добрішим, людянішим. Скористаймося цим шансом. Христос народився! Славімо Його! P.S. Для святкового настрою пропоную "Щедрик" в оригінальному виконанні 31-річної Ліндсі Стерлінг – американської скрипальки, танцівниці, перформанс-художниці та композитора. Вона розмістила цей кліп на своєму каналі в YouTube заледве як місяць тому і набрала понад 10 мільйонів переглядів. Чим не рейтинг наших можливостей і приклад для наслідування? P.P.S Колядка "Щедрик" (англійською "Carol of the Bells") нашого Миколи Леонтовича вже давно стала світовим різдвяним хітом. Напевно, це був шанс для Леонтовича. І він ним скористався, прославивши українське мистецтво на цілий світ, своїм твором і своїм талантом ​​зробивши цей світ однозначно кращим. Робімо, як Леонтович. https://blogs.pravda.com.ua/authors/pyshny/5a507ffbf2fa2/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pyshny/59d4cb3443cd0/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Пишний) Wed, 04 Oct 2017 14:51:16 +0300 У світі кожна дев'ята людина має порушення слуху. З них в Україні за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я близько мільйона. Це актуальний виклик глобального масштабу. В одних країнах на нього відповідають краще, в інших гірше, в третіх імітують діяльність або й ігнорують зовсім. Міжнародний тиждень нечуючих відзначають в останній тиждень вересня. Таке рішення ухвалила ООН ще 1951 року. Уперше Міжнародний тиждень нечуючих був відзначений у 1958 р. у Римі. Усесвітня федерація нечуючих об'єднує близько 70 мільйонів людей з порушенням слуху із 123-х країн світу. В тому числі і з України. Цього року Міжнародний тиждень нечуючих відзначається в усьому світі під гаслом "Повна інклюзія у жестовій мові". Громадська організація "Відчуй" провела цей тиждень у незвичайний спосіб. Жодного офіціозу. Тільки живі й практичні речі. Тож "Відчуй" зробила все просто. Взяла й разом з партнерськими організаціями провела навчання жестової мови для школярів Києва, Львова та Вінниці. Усього через навчання пройшло 1600 дітей з 18-ти шкіл. Жива мова – так називається цей проект, в якому школярі досить охоче взяли участь. Адже для них це незвично, цікаво й пізнавально. Христина Монастирська, яка відповідає у "Відчуй" за проект "Жива мова" і сама особисто проводила тренінги, поділилася кількома історіями. Історія перша. Школа N196, Київ. "Ми там провели найбільше уроків. Перші заняття були в понеділок, в середу зранку я знову приїхала туди на лекцію. До мене підбігає п'ятикласник, вітається жестовою мовою. Питає, чи його пам'ятаю. Хвалиться: перше, що зробив коли прийшов додому, навчив свою маму написати Дактилем (абеткою жестової мови) слово "МАМА", – згадує Христина. Друга історія відбулася в тій самій школі. У ній є інклюзивні класи. В одному з них навчається дівчинка на візку. Її клас слухав лекцію раніше, а клас її старшого брата дещо згодом. "Брат дівчинки ще на початку уроку, побачивши на екрані лого нашого проекту, сказав однокласникам, що це буде цікаво. А коли, я почала вчити з учнями деякі речення, то, виявилося, що він уже все знав наперед, бо його навчила сестра. Тому став допомагати мені вчити інших", – каже тренер. Ще в одній школі разом з учнями навчалися і вчителі. Після занять вони дякували, тому що в їхньому класі є двоє учнів-братів з кохлеарними імплантами і знання жестової дозволить краще їм розуміти цих дітей та розвивати їхні мовні навички вербальної мови, адже кохлеарна імплантація дозволяє таким дітям говорити звичайною мовою. "Ми й не думали, що вони такі ж, як усі ми", – зізнались педагоги. В іншій школі один із учнів на питання: "Як гадаєте, від чого у людини можуть бути порушення слуху?" відповів, що його батько повернувся з АТО і після контузії довго нічого не чув, а лише після операції слух почав до нього потроху повертатися. "Шкода, що я раніше не почав вивчати жестову. Це б дозволило мені спілкуватися з татом, коли спілкування з ним здавалося уже ніколи неможливим", – сказав хлопчик. Місія тренерів "Відчуй" у проекті "Жива мова" – донести до педагогів, школярів і суспільства, що порушення слуху не впливають на інтелект людини, що багато нечуючих людей стали видатними митцями, науковцями, підприємцями і державними діячами. А вивчати і розуміти жестову мову для решти людей – ще одна можливість, щоб нечуючі були цілком залучені у соціум, а сам соціум набув інклюзивного рівня. Інклюзивне суспільство – суспільство без бар'єрів, суспільство вільного доступу, суспільство для всіх, в якому немає відкинутих. Проект "Жива мова" – це ще один внесок у становлення в Україні такого суспільства. Бо наша мета – інклюзивна країна, країна з необмеженими можливостями. https://blogs.pravda.com.ua/authors/pyshny/59d4cb3443cd0/