https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/5190bf59f3485/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Костенко) Mon, 13 May 2013 13:24:25 +0300 "Свобода" допомагає владі нищити український завод "Оболонь" та приватні броварні "Свобода", яка на виборах йшла під гаслом "Змінити все на користь України!", нині у зв'язці з Партією регіонів намагається задушити єдине велике українське підприємство з виробництва пива та безалкогольних напоїв – "Оболонь", а також десятки невеликих приватних західноукраїнських броварень. Всі інші подібні заводи уже давно стали власністю транснаціональних компаній або ж були викуплені російським капіталом. Законопроекти N2876 та N2880, зареєстровані у парламенті 18 квітня, передбачають збільшення акцизу на пиво в 3 рази, – з 0,87 грн до 2,5 грн за 1 літр, – а також спрямування 65% від "пивного" акцизу – близько 4 млрд грн. на рік – на будівництво лікарень та інших закладів медицини. Ці заходи рекламуються в ЗМІ під обгорткою складової програми економічних реформ Президента, – а саме, заохочення населення до здорового способу життя. Окрім "Свободи" й Партії регіонів, в списку авторів законопроекту присутні й інші опозиційні депутати від Фронту змін та "Батьківщини". "Рятувати" розвалену вщент медицину, пустивши під ніж "Оболонь" – це унікальне українське підприємство, яке може бути окрасою будь-якої країни, – такий же безглуздий захід, як і недавня пропозиція уряду поповнити держбюджет, збільшивши в шість разів фіксований сільськогосподарський податок на фермера. Результат буде один і той же, – парламент з урядом у чергове знищать національного виробника, який дає роботу тисячам громадян та спрямовує мільйонні податки в бюджет. Мені дещо зрозуміла логіка владної партії великого капіталу, яка в політиці намагається задовольнити лише власні економічні інтереси, – саме тому у "регіоналів" знайшли притулок і безліч українофобів, – від Табачника до Колєсніченка. Однак, що робить націоналістична "Свобода" в цій компанії? Якщо "Свобода не знає, то УНП інформує: для транснаціональних та російських компаній з виробництва пива збільшення акцизів – це копійки, тоді як для українського виробника, який і так ледь животіє, – це остаточний удар по конкурентоспроможності та найкоротший шлях до банкрутства. Загалом, хотілося б зауважити "Свободі", що співробітничати з Партією регіонів в заходах із придушення українського заводу "Оболонь" – це все одно, що голосувати з Компартією проти видобутку сланцевого газу в Україні, сприяючи енергетичній монополії Кремля. А якщо говорити про суть боротьби з алкоголізмом, то щоб зберегти здоров'я українців, "Свободі" потрібно боротися не з пивом, а з горілкою, доступність якої в Україні є аномально високою. Як зазначають експерти, один градус алкоголю в пиві обходиться споживачеві майже вдвічі дорожче, ніж у горілці. Якщо в Україні співвідношення вартості пляшки пива до пляшки горілки становить 1 до 5, то в країнах ЄС – 1 до 10. Чому б "Свободі" не запропонувати за прикладом країн Євросоюзу створити в Україні прогресивну систему оподаткування виробників алкогольних напоїв із врахуванням дози чистого алкоголю на одиницю продукції? Тоді б міцні напої стали б менш доступними, що сприяло б збереженню здоров'я українців. До того ж, за 21 рік незалежності так і не зроблено кроки, які дозволили б гранично жорстко регулювати "тіньовий ринок" міцних напоїв, а також різко обмежити самогоноваріння в селах. То де ж ваша логіка, панове захисники України, – невже суть цієї політики у кількості випитої українцями горілки?! https://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/5190bf59f3485/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/517fd1a040d16/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Костенко) Tue, 30 Apr 2013 17:13:52 +0300 При створенні двостороннього консорціуму головним споживачем російського газу стане Україна Нічого, крім збитків, Україна не матиме від двостороннього газотранспортного консорціуму з Росією. Це днями гранично зрозуміло розтовкмачив Посол РФ в Україні Михайло Зурабов. За традицією Посол РФ шантажував Україну тим, що українська ГТС без доброї волі Росії залишиться порожньою. За його словами, Росія візьме на себе зобов'язання щорічно транспортувати 60 млрд кубометрів газу через ГТС України в разі створення двостороннього газотранспортного консорціуму. В тристоронньому консорціумі за участі Євросоюзу Росія себе не бачить, мотивуючи свою позицію тим, що ЄС не дає гарантій щодо обсягів споживання російського газу. Посол Росії так захопився словесною еквілібристикою, що сам себе заплутав. Виникає логічне запитання, – якщо Євросоюз нічого не гарантує в тристоронньому консорціумі, то куди Україна подіне 60 млрд кубометрів транзитного газу у двосторонньому консорціумі з Росією? Здогадалися? Правильно, – якщо їх не викупить Європа, тоді за розрахунками Росії ці 60 млрд, вочевидь, має проковтнути сама Україна. Як відомо, Європа щорічно скорочує споживання російського газу, щоб уникнути енергетичної залежності від Росії. В разі створення двостороннього консорціуму України з Росією, до якого не будуть допущені європейські компанії, ЄС може взагалі відмовитися від російського газу або скоротити його споживання до критичного мінімуму. На цьому тлі Україна залишиться справжнім "експортним" Клондайком для Кремля. Газові угоди 2009 року, що діятимуть до 2019 року, передбачають щорічну обов'язкову закупівлю Україною 52 млрд кубометрів російського газу. В разі порушення газових угод-2009, як відомо, передбачені штрафи – до 300% від вартості невідібраного російського газу. Ну, а якщо Україна в "добровільно-примусовому" порядку вибиратиме 52 млрд кубометрів, то Росія змусить її добирати й решту 8 млрд – до "гарантованих" "Газпромом" обсягів в 60 млрд кубометрів. Росія розраховує, що іншого виходу в України не залишиться, бо в разі створення двостороннього консорціуму "Газпром" забере у власність українську ГТС й жорстко нав'язуватиме волю Кремля. Сама Росія традиційно нікому нічого не гарантує, – тим більше, "братній" Україні, – зате намагається відібрати й українській заробіток на транзиті газу в ЄС, й енергетичну незалежність, й будь-яке право на вибір. Цей сценарій "газового" зґвалтування тим більш ймовірний, що Євросоюз навряд чи стане на захист України, бо Росія при створенні двостороннього газового консорціуму ставить умову виходу України з Європейського енергетичного співтовариства, щоб закріпити свою 100% енергетичну монополію та політичний вплив в нашій державі. Хотілося б нагадати, що всі спроби України провести прозорі переговори щодо газового консорціуму Росія зривала. До сьогодні, щоб не допустити участі європейських компаній у створенні консорціуму на базі ГТС України, Кремль втовкмачував Євросоюзу, що Україна – ненадійний постачальник газу, й європейці задля своєї енергетичної безпеки мають підтримати будівництво обхідних газопроводів. Європа, яка фактично не мала альтернатив російському газу, мовчала, а українська влада не хотіла псувати стосунки з Росією, бо сиділа на голці так званого дешевого російського газу, за який ми віддали всю свою ядерну зброю, Чорноморський флот тощо. Тепер, коли Україна під тиском найвищої світової ціни на російський газ, хоч і слабенько, але рухається в Європу і намагається диверсифікувати постачання енергоносіїв, Росія змінила тактику, – від обіцянок дешевого газу наш "старший брат" перейшов до відвертого шантажу та тиску. Від України в чергове вимагають рішень, – від законодавчих до виконавчих, – які призведуть до втрати її газотранспортної системи та посилення гегемонії "Газпрому". Українська влада має пам'ятати одне, – заплутаний російський "газовий" сценарій дорого обійдеться Україні, а розплачуватися за це і українському бізнесу, і пересічним громадянам доведеться з власної кишені. https://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/517fd1a040d16/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/5178fed496831/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Костенко) Thu, 25 Apr 2013 13:00:52 +0300 Шестиразове збільшення фіксованого сільськогосподарського податку спричинить занепад АПК Село в чергове намагаються потопити. Міндоходів фактично пропонує збільшити фіксований сільськогосподарський податок у 6 разів, щоб назбирати в держбюджет додаткові 1,3 млрд грн. Це скінчиться традиційно, – колапсом виробництва та дірявою бюджетною кишенею. Чергове "покращення" завдасть потужного удару по дрібних фермерах, які й так ледь животіють. Їм навряд чи полегшає від пояснень уряду, що фіксований податок буде збільшено через потреби індексації, – мовляв, сільгоспвиробники платять, виходячи з нормативної грошової оцінки землі ще 1995 року. Чергова урядова новація завершиться провалом, як і сумнозвісна пенсійна реформа, яку нині вимагають скасувати. УНП не раз наголошувала, – уряди розвинених країн проводили пенсійну реформу в фазі економічного підйому, коли внаслідок пожвавлення виробництва зростали доходи підприємств та фермерів, виходили з "тіні" виплата зарплат та фінансові розрахунки, зростала потреба у робочій силі. Натомість український уряд запровадив пенсійну реформу на тлі економічного занепаду, масової втечі в "тінь" підприємців, виплати зарплат у "конвертах". За сумною аналогією, збільшення фіксованого податку для села планується провести за відсутності елементарних умов для сільгоспвиробника: не завершене формування земельного законодавства, існують проблеми з орендою землі, немає коштів для кредитування фермерства, відсутні дотації та будь-яка державна допомога зруйнованому вщент селу. Микола Присяжнюк, міністр аграрної політики, спрогнозував зростання валового виробництва АПК в 2013 році на 8%. Уряд розраховує, що за рахунок АПК Україна заробить валюту на світових ринках, а також збільшить доходи держбюджету. Однак Присяжнюку не слід забувати, що Україна досягла більш-менш пристойних результатів в сільськогосподарському виробництві саме завдяки податковим пільгам, – селянин майже 8 років платив фіксований сільськогосподарський податок, а підприємства АПК ще й мали спеціальний режим акумуляції ПДВ. За умов відсутності дешевих банківських кредитів це й була, хоч і обмежена, але все-таки підтримка. Сьогодні ж спроби "вичавити" більші кошти з АПК призведуть лише до краху виробництва, падінню експорту сільськогосподарської продукції, а також до повної ліквідації дрібного фермерства. Цього не можна допустити в галузі, яка є для України базовою з точки зору відродження економіки та підвищення рівня життя до європейських стандартів. УНП звертається до прем'єра Миколи Азарова із закликом не заводити країну на манівці, – як це вже було у випадку з пенсійною реформою, – а вивчити успішний досвід інших країн та запровадити його в Україні. Врешті-решт, практика свідчить: постійні експерименти з національним виробником – це найкоротший шлях до економічного колапсу, а не дорога до заможного життя. https://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/5178fed496831/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/51764fbc58fd0/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Костенко) Tue, 23 Apr 2013 12:09:16 +0300 Проросійське лобі намагається в чергове зірвати підписання угоди про асоціацію з ЄС Європейці буквально за вуха тягнуть Україну в асоціацію з ЄС. Днями Європарламент ратифікував угоду про спрощення візового режиму. Повноваження ліберальної місії спостерігачів від Європарламенту Кокса і Квасневського подовжені до вересня. Нині від здорового глузду влади та опозиції залежить підписання угод про асоціацію в листопаді, на саміті "Східне партнерство". Луценко вже на волі, – тож українська влада, виконала одну з головних вимог ЄС. Днями, нарешті, відновилася повноцінна робота Верховної Ради, яка має прийняти законопроекти в межах "європейських" зобов'язань України. І влада, і опозиція прийшли до компромісу фактично в останню хвилину, – граничний термін виконання першочергових вимог ЄС – початок травня. Порозумінню сприяла європейська спільнота, – чиновники ЄС уже з півроку їздять у Київ, як на роботу. Президент Асамблеї Ради Європи Жан Клод Міньйон, і комісар ЄС з питань європейської політики сусідства Штефан Фюле оголосили про "перехід до фінальної стадії" переговорів. Однак у Євросоюзу немає впевненості в успішному завершенні інтеграційних процесів. Ще пару тижнів тому європейські та американські аналітики констатували, що підписання угод про асоціацію стає все менш вірогідним, бо Москва задіяла всі наявні у неї важелі впливу в Україні, щоб зірвати асоціацію. Українські політики по обидва боки барикад, як по нотах розігрують кремлівські сценарії з дискредитації України, брутально порушуючи законодавство та Конституцію. Головною перепоною на шляху євроінтеграції, окрім безглуздих дій виконавчої влади, – як-то ув'язнення політичних опонентів, намагання анулювати депутатські повноваження, – західні аналітики вважали параліч парламенту, який блокувала опозиція. Як попрання демократичних норм на Заході сприйняли демарш провладної більшості, яка 4 квітня розпочала засідання поза стінами Верховної Ради. Безперервна політична війна в Україні, – всі ці бійки, ув'язнення, демонстративні позбавлення повноважень в стилі "Шустер-шоу", – це сценарій, який написано за межами нашої країни. Росія докладає шалених зусиль, щоб не відбулася асоціація, бо це означає крах її довготривалої і наполегливої політики повернення України в коло власних імперських інтересів. Мене найбільше дивує, чому сьогодні опозиція в ім'я України не контактує із владою у вирішенні тих питань, які мають стратегічний державний інтерес і перспективу? В межі здорового глузду не вписується, приміром, той факт, що Верховна Рада не розпочала повноцінну роботу навіть після саміту Україна-ЄС, де були досягнуті принципові домовленості щодо адаптації українського законодавства до вимог ЄС, а також участі Євросоюзу в реконструкції ГТС України. Ці питання мали б отримати статус стратегічних і для влади, і для опозиції. Бо ж, у будь-якій країні світу політики завжди мають надавати пріоритет національному інтересу, а не політичним конфліктам чи розбіжностям. За багато років перебування УНП у статусі політичної опозиції я зі своїми колегами завжди намагався переконувати посадовців чи політиків західних країн у тому, що особиста позиція того чи іншого Президента України не повинна перешкоджати нашому руху до європейської демократії. Бо якими б не були розбіжності у поглядах влади та опозиції, Захід не має права залишити поза європейським домом 46 млн українців. Саме така робота, – в тому числі, і УНП, – і наближала Україну крок за кроком до Європи та угоди про асоціацію. Бо лише процеси євроінтеграції означатимуть швидку та невідворотну трансформацію посткомуністичного політичного режиму України у бік європейської демократії. Адже тоталітарні норми, якими так щедро всіяне усе наше законодавство, – чи політичне, чи судове, чи економічне, – будуть назавжди викорінені лише у разі співпраці з демократичною Європою, – в тому числі, ті радянські правила, за якими ув'язнено українських опозиціонерів. І навпаки, якщо у своєму державному розвитку Україна повернеться до Митного союзу чи євразійства, ми ще довго перебуватимемо у полоні російського тоталітарного менталітету та перманентних війн, – чи політичних, чи громадянських. Тому нинішні діюча влада і об'єднана опозиція, попри свої розбіжності, мають працювати на українській інтерес та перспективу, а не підігрувати – свідомо чи несвідомо, – російським сценаріям недопущення України до Європи. https://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/51764fbc58fd0/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/516bf1364d06a/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Костенко) Mon, 15 Apr 2013 15:23:18 +0300 Уряд чекає, поки єдина діюча магістраль Київ-Чоп стане бездоріжжям? Автовласників очікує чергове "покращення", – цього тижня уряд оприлюднить проект рішення щодо поетапного підвищення акцизів на паливо до європейського рівня – більш, ніж удвічі. Уряд в чергове шукає кошти на ремонт доріг в народній кишені. Недолугі урядові рецепти, як завжди, зводяться до перекладення державних проблем на плечі пересічних громадян. Підвищення акцизів призведе до подорожчання й так недешевого палива. Приміром, нині бензин найпопулярнішої марки "А-95" за ціною не поступається багатьом країнам ЄС, хоча за якістю нерідко не відповідає навіть українським стандартам, – бо ж наш ринок окупований фальсифікатом. Ну, а щодо "європейських" статків українців, – то, як відомо, ми на останньому місці. Уряд скаржиться на нестачу коштів на дорожнє будівництво. Однак за нинішнього підходу, які б кошти не було кинуто в "чорну діру" урядових установ, очікуваного ефекту не буде. Дорожнім будівництвом займаються держкомпанії, які не відповідають за якість своєї роботи, заробляючи на реконструкції кожні 1,5-2 років. Радянський підхід і щодо якості доріг, і щодо витрачання коштів спостерігається в Україні навіть при здійсненні проектів за участі європейських фінансових інституцій. Приміром, траса міжнародного значення Київ-Чоп, яка створювалася з залученням кредитів ЄБРР, нині вже розвалюється. Однак її будівництвом займалися іноземні компанії, які змагалися на тендері. Згідно міжнародних стандартів, гарантія будівельників на якість цієї траси має складати не менше 10 років (!). Натомість маємо суто радянську за якістю трасу. Ділянка Чоп- Київ в Карпатах, яка уже вся в баюрах, потребує негайного ремонту. Ділянка від Рівного до Житомира, яку нещодавно лише здали, покривається весняними баюрами з шаленою швидкістю, – наявні всі види дефектів від відколів до западин тощо. Проте "Укравтодор" навіть не цікавиться станом магістралі Київ-Чоп, вочевидь, чекаючи її доведення за 3-5 років до критичного стану та оголошення широкомасштабної акції з порятунку, в яку держава вгатить мільярдні кошти. В зв'язку з цим, дивує, чому прем'єр, який заклопотаний пошуком коштів на дорожнє будівництво, не посадить в машину віце-прем'єра Вілкула та не змусить проїхатися цією єдиною в Україні "європейською" трасою? Віце-прем'єр отримав би змогу на власні очі переконатися, що в разі вчасних дій "Укравтодору" уряд за мінімальні кошти збереже фактично єдину магістраль, яка з'єднує Україну з ЄС. Водночас потрібно підняти угоди, за якими будувалася магістраль Київ-Чоп, та змусити відповідні організації, – європейські та українські, – в межах договірних гарантій на якість робіт – відновити магістраль власним коштом. Якщо ж влада і надалі не змінюватиме свого ставлення до транзитних потенціалів України, зокрема до дорожнього будівництва, – то ніякої економічної перспективи в України ще довго не буде! Прем'єр має знати, – якщо театр починається з вішалки, то держава для інвестора -з якісної дороги. Україна неспроможна буде відродити економіку, не маючи сучасних доріг. Бо для інвестора розвинута дорожня інфраструктура це визначальний фактор щодо мотивації вкладення грошей, який відсуває на другий план навіть проблеми української корупції. Майже 20 років тому Костенко та УНП були першими в державі, хто запропонував уряду за прикладом посткомуністичних країн Центральної та Східної Європи розпочати ринкові реформи з будівництва сучасних доріг. Саме дорожнє будівництво відкриває доступ до дешевих фінансових ресурсів та сприяє швидкому народженню нових сфер ринкової економіки. Міжнародні фінансові установи охоче давали дешеві багатомільярдні позики посткомуністичним країнам Центральної та Східної Європи на дорожнє будівництво, допомагаючи формувати ринкову економіку. Однак УНП змушена наголосити, – ні міжнародні фінансові донори, ні приватний капітал ніколи не прийдуть в дорожню галузь за традиційного українського безладу та повної байдужості влади щодо наповнення державної кишені. Але, врешті-решт, традиційний для українського чиновника принцип "своя сорочка ближче до своєї кишені" вже себе повністю вичерпав. І свідченням цього є тотальна зруйнованість всіх українських доріг. Отож, панове урядовці, – або пересідайте зі своїх "мерседесів" на всюдиходи, або ж – беріться за дороги. https://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/516bf1364d06a/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/515d46d2e1766/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Костенко) Thu, 04 Apr 2013 12:24:34 +0300 "Газпром" розгорнув широку кампанію, метою якої є "замороження" видобутку сланцевого газу, який за 5-7 років може забезпечити Україні енергетичну незалежність. Як не дивно, в одній компанії з традиційним російським лобі в Україні – комуністами, які чинять шалений опір "сланцевій" революції, опинилася і націоналістична "Свобода". Днями Ірина Сех, член "Свободи", голова Комітету ВРУ з питань екологічної політики з трибуни парламенту висловила занепокоєння конфіденційним характером "сланцевих" угод з американцями, загрозою "монополії приватного капіталу у сфері енергетичної безпеки держави", а також відсутністю "офіційних висновків на предмет убезпечення екологічних ризиків". Видобуток сланцевого газу – це "техногенне руйнівне втручання в природне середовище та структуру земної кори", – зазначила в парламенті Сех. В свою чергу, комуніст Симоненко вимагав провести місцеві референдуми, бо, мовляв, видобуток сланцевого газу забруднює джерела питної води. "Антисланцева" позиція "Свободи", що активно поширюється на Заході України, фактично тотожня позиції комуністів, які збурюють мешканців Сходу проти видобутку сланцевого газу. Аргументи щодо "сланцевих" небезпек повторюються з підозрілою одноманітністю. Таке враження, що тези для антисланцевої кампанії в Україні написані в одному й тому ж кабінеті "Газпрому". Однак, якщо мотиви КПУ, яка є п'ятою колоною Кремля в Україні, є зрозумілими, то чим керується "Свобода" щодо блокування видобутку сланцевого газу? "Свобода" не може не знати, що єдиними монополістами на території України в паливно-енергетичному комплексі є "Газпром" та приватний російський капітал. За понад 21 рік незалежності в Україні так і не було реалізовано ні одного проекту, який би послаблював енергетичну монополію Кремля! Відомо, що найвища в світі ціна на російський газ спричиняє до вилучення двох третин доходу з гаманця кожної української сім'ї. І лише прихід західного капіталу в сферу ПЕК дозволить Україні збільшити видобуток власних енергоресурсів, – і традиційних, і нетрадиційних, – зменшивши і енергетичну, і цінову залежність від Росії. Приміром, в Польщі видобуток сланцевого газу за прогнозами експертів, дозволить знизити ціни до 200 дол за 1 тис кубометрів газу, в Україні до 150-200 дол. Чи є видобуток сланцевого газу абсолютно екологічно безпечним? Ні. Але й жодна інша діяльність людини не є на 100% безпечною для довкілля. Приміром, видобуток вугілля призвів до екологічної кризи на Сході України. Нині 1,5 тисячі тліючих териконів забруднюють повітря Донбасу небезпечними хімічними речовинами, а просідання порід загрожує регіону землетрусами. Шахти пронизують водоносні шари, забруднюючи питну воду майже всіма елементами таблиці Мендєлєєва. Традиційні методи видобутку нафти та газу забруднюють повітря, грунт та водойми фенолом, бензином, етиловим ефіром, іншими канцерогенними речовинами. А що вже казати про видобуток та переробку уранових руд в Дніпропетровській, Миколаївській, Кіровоградській областях! Відвали шахтних порід містять уран, торій, радіоактивний газ радон. Однак, незважаючи на екологічну шкоду, Україна не може відмовитися від видобутку енергоресурсів. Бо без енергозабезпечення не працює економіка жодної країни світу! Технології видобутку сланцевого газу, опробовані та сертифіковані в розвинених кранах, де екологічний контроль є значно жорсткішим за Україну, є на порядок безпечніші, порівняно з нашими – застарілими традиційними. До речі, гідророзрив пласта – головна складова "сланцевої" технології – використовується з 50-60-х років минулого століття при традиційному видобутку нафти та газу і на Заході, і на території СРСР, а нині – в пострадянських країнах. Україна, де гідророзрив пласта застосовують з 60-х років минулого століття, незважаючи на "страшилки" комуністів та "Свободи", не була зруйнована землетрусами. Як відзначають експерти, при гідророзриві амплітуда мікрострусів не перевищує 2-3 бали, – це здатні зафіксувати прилади, але не здатна відчути людина. Експерти спростовують й твердження щодо загрози забруднення підземних вод через "сланцевий" видобуток. Гідророзрив пласта відбувається на глибині 2-4 км, тоді як водоносні шари знаходяться на глибині 05, км і менше. Тобто питну воду відділятиме 1,5-3,5 км від місця гіродозриву породи. Щоб подолати цю відстань знадобився би підземний вибух потужністю з ядерну бомбу. Товаришу Симоненку, перш ніж видавати на-гора провокації "Газпрому", має сенс ознайомитися хоча б з висновками експертів, – ще за часів комуністичного правління розроблялися технології гідророзриву для "строєк комунізму". Щодо хімічних реагентів, то при сланцевому видобутку їх склад фактично той же самий, що й при традиційному гідророзриві пласта. При цьому, американські технології значно досконаліші щодо зменшення хімічного навантаження на довкілля, – хімреагентів у складі розчину не більше 0,5-1%, води та піску – 99%. Це хімреагенти, які широко використовуються в харчовій, фармакологічній, косметичній промисловості, при виробництві пральних порошків тощо. 80-90% суміші відкачується зі сверловини для повторного використання, або очищується майже до стану питної води в разі зливу у водойми. Звичайно, Україна має контролювати стан очистки цієї води, і з цим ніхто не сперечається. Видобутком сланцевого газу займаються не тільки в пустелях США, як стверджує товариш головний комуніст, а й в густонаселених регіонах Великої Британії, Польщі, інших країн. Президент Росії Путін, який тримає Україну в лещатах енергетичної залежності, теж дав "зелене світло" проектам з промислового видобутку сланцевих нафти та газу. Тож політикам, і особливо тим, хто вдає з себе "защітніка трудящих" чи українців, слід більш фахово підбирати свої аргументи. Бо від їхнього спільного вереску щодо загроз Україні від видобутку сланцевого газу вже аж надто тхне газпромівськими "парфумами". https://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/515d46d2e1766/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/514aed6b88d69/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Костенко) Thu, 21 Mar 2013 12:22:19 +0200 Україну заганяють у Митний союз. Азаров переповнений сподівань щодо "пошуку консенсусу" з Кремлем за формулою "3+1", – мовляв, на преференції ми не претендуємо, зате щодо нас не застосовуватимуть дискримінаційні заходи. Проте його колега прем'єр Росії Медведєв з усією чіткістю заявив: або повноцінне членство в Митному союзі, або ж сидіть у "кутку" і спостерігайте, – без жодних преференцій. Всі ці дискусії відбуваються на тлі колосальних проблем у самому Митному союзі. Уряд Азарова зібрався в Митний союз якраз "вчасно" -ця проросійська структура ось-ось лусне від протиріч, які її роздирають. Більшої дурниці уряду як пошуки демократії в тоталітарній російській структурі годі було б сподіватися. Росія ніколи не приховувала політичну мету створення МС, – забезпечити зростання російської економічної та політичної потуги за рахунок ринків, трудових ресурсів та доходів пострадянських країн. І ось перші результати союзу з Росією: опозиція Казахстану ініціювала референдум щодо виходу з МС. Прогресу щодо реалізації російсько-казахських проектів з міжгалузевої кооперації не спостерігається, – у казахів як не було роботи, так і не має. Як зазначають експерти, з часів членства в Митному союзі частка щорічного експорту Казахстану до Білорусі та Росії знизилася на 2-3%, тоді як імпорт російських товарів в країну зріс майже на 10%. Віце-прем'єр Казахстану Кайрат Келімбетов висловив невдоволення зростанням цін на споживчі товари, які уряд фактично змушений утримувати штучно. Якщо раніше казахський ринок було відчинено для дешевих китайських товарів, то тепер – лише для товарів Митного союзу, – читай, російських. Уряд Казахстану не може нічого "на місці вирішити", бо через створення наднаціонального органу в межах Митного союзу треба їхати в Москву, – цитують ЗМІ Келімбетова. "Газпром" так і не відкрив Казахстану вільний доступ до труби для транзиту казахських енергоресурсів в ЄС. Питання в одному, – навіщо казахському народу ця кремлівська "балалайка"? І що це, – як не трансформований СРСР, але під іншою обгорткою? Білоруський "бацька" вже давно ріже "правду-мать" щодо Митного союзу. Відразу після вступу до організації, він заявив, що "фактично нас обдурили", бо обіцяли, що "не буде ні мита, ні того, ні цього" і "буде рівний доступ до трубопроводів". А де ж всі ці обіцянки-цяцянки? Митний союз не призвів до підйому економіки Білорусі, – у неї приблизно такий же економічний результат, як і у Казахстану. Крім того, Білорусь, як і Росія, після зняття кордону в межах Митного союзу отримала неприємні подарунки у вигляді збільшення наркотрафіку, міграції, кримінальної активності та контрабанди. Куди ж ви лізете, панове урядовці, після того, як країни-засновники Митного союзу гранично зрозуміло висловилися щодо результатів свого членства під патронатом Росії? "Старший брат" завжди матиме переваги в МС, бо його товари будуть дешевшими, завдяки недорогим енергоресурсам та кращим транзитним можливостям. Економіка ж інших країн-учасниць Митного союзу деградуватиме, бо ці країни не матимуть змоги позбавитися монопольної енергетичної залежності від Росії, а також закрити свої ринки від російського товарного демпінгу. До того ж, Росія не приховує намірів розповсюдити свій дерев'яний рубль в якості єдиної валюти в межах МС. Просуванню російської політики в межах МС сприяє його політичний устрій, де Росія має вирішальний голос та змогу перебрати на себе частку державного суверенітету країн-учасниць через наднаціональний орган. Не слід тішити себе сподіваннями, що Кремль дозволить Україні залишатися на порозі об'єднання, – поклавши пальця в рота нинішньому російському режиму вірогідно можна залишитись й без руки. Медведєв гранично зрозуміло висловився, що членом Митного союзу може бути лише та держава, яка ратифікувала всі документи, – тобто початок шляху для України є запорукою його "добровільно-примусового" завершення. https://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/514aed6b88d69/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/5141c9d0dc64b/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Костенко) Thu, 14 Mar 2013 14:00:00 +0200 Або чому уряд не написав листа в Енергетичне співтовариство Україна – за крок до чергової стратегічної помилки. За неофіційними даними, Янукович погодився створити двосторонній консорціум з Росією. Однак Кремль вимагає, щоб парламент прийняв законопроект, який унеможливлює розірвання відповідних угод з "Газпромом". Влада готується здати останній найцінніший політичний ресурс Росії, як в 90-ті роки – ядерну зброю та Чорноморський флот. Обіцяні "старшим братом" тимчасові газові знижки є мізером порівняно з реальною грошовою, – а тим більше, політичною вартістю ГТС України та супутньої "газової" інфраструктури. Приміром, обхідний російський "Південний потік" нічого не вартий без підземних сховищ, якими володіє Україна. До того ж, саме завершення цього газопроводу не має геополітичного сенсу для Росії, оскільки ЄС у відповідності з Третім енергопакетом вимагає рівного допуску до "Південного потоку" європейських газотранспортних компаній. Захопивши українську ГТС та газову інфраструктуру, Кремль мріє зміцнити свою газову монополію в Європі та змусити Україну служити своїм геополітичним інтересам. Знижка до 260 дол за 1 тис кубометрів газу, обіцяна "Газпромом" з 1 січня, фактично дозволить заволодіти українською магістральною трубою... за 2 млрд доларів при енергетичній та політичній вартості в десятки разів більшій. Не вартий уваги й гарантований Росією обсяг завантаження ГТС – 60 млрд куб. на рік, бо ж пропускна спроможність нашої ГТС – принаймні вдвічі більша. Захопивши ГТС за міфічні газові знижки та штрафні санкції, – як відомо, лише за недобір газу Україна вже "заборгувала" 7 млрд дол., – "Газпром", без сумнівів, підвищить ціну на свій газ, як це відбулося у сусідній Бєларусі. Таким же чином Кремль пошив владу у дурні при підписанні "славнозвісних" Харківських угод. Янукович виправдовує "газові" ігри з Кремлем тим, що Енергетичне співтовариство, мовляв, не допомагає врегулювати проблеми газових стосунків з Росією. Однак міжнародна практика не знає прецедентів, коли б та чи інша проблема вирішувалась без офіційного звернення зацікавленої країни. Чому ж за 2 роки членства в організації жодного відповідного листа від уряду чи Президента України щодо врегулювання "газових" стосунків з Росією так і не надійшло? Чому, приміром, влада досі не звернулася в Стокгольмський арбітражний суд, як інші європейські країни? Як відомо, 10 держав, не здавши ні одного стратегічного об'єкта Росії, домоглися перегляду газових контрактів та зниження ціни на газ. Принциповому підходу до вирішення газових проблем з Росією заважає "газова" корупція, яка роз'їла, як іржа, українські органи влади, та дозволяє "жирувати" олігархам. Саме тому влада не виконує свої зобов'язання у межах Енергетичного співтовариства, – приміром, щодо запровадження умов Третього енергопакету. Однак діюча влада має пам'ятати, – здача ГТС та підземних сховищ Росії невідворотно призведе до геополітичного посилення Кремля, і як наслідок – до втрати Україною спроможності протистояти поширенню російських інтересів всередині держави, в тому числі й щодо "добровільно-примусової" передачі всієї наявної власності – російському капіталу. Без сумніву, виконання умов Енергетичного співтовариства та залучення до газового консорціуму країн ЄС, на перший погляд, є менш фінансово привабливим, особливо для корумпованої влади, однак в перспективі це гарантує політичну та фінансову стабільність Україні. То ж, панове урядовці, традиційна для вас політика загравання з двома найбільшими сусідами одночасно завжди обертається одним результатом, – той, хто бігає за двома зайцями...завжди залишається у дурнях. https://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/5141c9d0dc64b/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/5135d51cccb67/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Костенко) Tue, 05 Mar 2013 12:21:00 +0200 Поляки за 6 років отримають в 40 разів більшу допомогу від ЄС, ніж Україна за роки незалежності Проросійське лобі, агітуючи за Митний союз з Росією, дискредитує наміри України інтегруватися в Європейський союз. Мовляв, ні асоційоване, ні повне членство в ЄС не мають ніякого економічного сенсу для України, бо найбагатші західні країни вважають менш заможних східноєвропейських "родичів" по Євросоюзу непотрібним баластом. Ці твердження спростовує недавній приклад Польщі. Варшава виборола найбільшу допомогу серед 27 країн ЄС – 105,8 млрд євро при розподілі європейського бюджету на 2014-2020 роки. Це ті кошти, які дозволять в найкоротші терміни модернізувати польську економіку. Прем'єр країни Дональд Туск переконаний, що йому навряд чи ще вдасться "зробити щось настільки важливе для Польщі". Здобутки України мізерні: з 1991 року отримано... 2,5 млрд євро допомоги від ЄС. Так Євросоюз оцінив темпи просування України до європейських стандартів життя. "Більше за більше", – згідно цьому європейському принципу й нагороджено Польщу. Чим більше реформ та демократії, – тим потужнішою буде фінансова підтримка та глибшою інтеграція в Євросоюз. Польща за роки виконання попереднього плану інтеграції в ЄС довела, що дійсно прагне стати частиною демократичного європейського простору, де панує середній клас, а не олігархи, де вільно себе почуває малий та середній бізнес, а європейська допомога спрямовується на модернізацію економіки, а не розкрадається. Можна не сумніватися, що за такої фінансової підтримки поляки в 2020 році за соціальним рівнем життя доженуть мешканців "старої" Європи. І Україна, і Польща "стартували" у демократію майже одночасно. Чому ж "польський" проект є успішним, а український поки що – ні? Все визначає ступінь національної свідомості і народу, і влади. Бо ж, поляки розуміють, що ніхто, окрім них самих, не побудує кращого життя в Польщі. Україна, де владна "верхівка", як і значна частина народу, втратила уявлення про власну національну ідентичність, – "суржик" є відбитком цього хворобливого стану, – за 21 рік незалежності так і не отримала ні національного уряду, ні національної політики. Саме тому гібрид "совка" з елементами "дикого капіталізму" досі не подолано. Де немає чіткої національної ідентичності, там немає і уявлення про національний інтерес, – українська влада заглядає у рота Росії, бо ж мавпує мову та вірить у "спільне братське минуле". Як наслідок, Кремль користується Україною у власних інтересах, а в країнах ЄС, не розуміючи української логіки, крутять пальцем біля скроні. Як завжди, дивуємо світ! https://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/5135d51cccb67/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/512e12890a9f9/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Костенко) Wed, 27 Feb 2013 15:04:57 +0200 Влада моститься сісти повз обидва стільці "І нашим, і вашим", – політика української влади щодо створення газотранспортного консорціуму залишається традиційною. Заяви Президента й урядовців свідчать, що досі не визначено, кого буде обрано партнером по консорціуму, – ЄС чи Росію. Ігри української влади навколо "двох стільців" традиційно завершуються невдалим кульбітом, – здачею стратегічної власності на користь Росії. Українська влада, як і зазвичай, проголошує двозначні заяви, які Захід сприймає як свідчення, – мовляв, права рука не знає, що робить ліва. Напередодні саміту в Брюсселі Янукович висловив сумнів в доцільності членства України в європейському Енергетичному співтоваристві, оскільки організація не захищає українські енергетичні інтереси. Як відомо, саме Росія вимагає, щоб Україна вийшла зі складу Енергетичного співтовариства задля створення двостороннього газового консорціуму. Бо ж Росія не визнає Другого та Третього енергопакетів ЄС, які забороняють суміщати функції видобутку, транзиту та продажу газу, – тобто за правилами ЄС росіяни не зможуть контролювати газотранспортний консорціум на українській території. Заява Януковича свідчила на користь вибору Росії в якості остаточного партнера. До того ж, Президент підкреслив, що "крім Росії ніхто не дасть гарантії прокачки реальних обсягів газу". Однак відразу після саміту в Брюсселі з'ясувалося, що міністр енергетики Ставицький нічого не чув щодо виходу України з Енергетичного співтовариства. Навпаки, за його словами, таке питання навіть не обговорюється. Більше того, в Брюсселі підписано меморандум про зацікавленість ЄС в модернізації української ГТС та створенні тристороннього консорціуму. За словами міністра, в Києві відбудеться масштабний круглий стіл за участі ЄС, США, країн Середньої Азії, Азербайджану. Вимушений застерегти владу, – незрозумілі міжнародній спільноті кульбіти навколо стратегічного об'єкту геополітичного значення тільки шкодять іміджу та перспективам України. "Підкилимно" переграти російський "Газпром", який має величезний досвід політичного лобізму в СНД та ЄС, – Україні ще ніколи не вдавалося. Геополітична невизначеність української влади щодо партнерів по консорціуму може завершитися тільки одним: поглинанням української ГТС "Газпромом" за білоруським сценарієм, – за борги через найвищі в світі ціни на російський газ, а також остаточним спустошенням трубопроводів через запуск обхідного "Південного потоку"... І українській владі щодо цього не треба мати найменших сумнівів. Україна може протиставити тиску "Газпрому" лише абсолютно чітку та прозору позицію, – як член Енергетичного співтовариства при створенні консорціуму діяти у відповідності з вимогами ЄС. Лише в цьому разі її позицію буде підтримано європейською спільнотою, а будівництво обхідного "Південного потоку" з великою вірогідністю призупинено. Все інше, як кажуть, – від лукавого. https://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/512e12890a9f9/