https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/69820eaa409ff/ ukrpravda@gmail.com (Денис Богуш) Tue, 03 Feb 2026 16:05:14 +0200 Війна – це завжди погано. Війна – це смерті, біль і руйнування. А велика війна – це величезна проблема вже для країн, континентів і всієї цивілізації. Коли путін анексував у України Крим та частину Донбасу в 2014 році, для лідерів цивілізованого світу це не стало помітною проблемою. Локальний конфлікт десь у Східній Європі, майже ніякого впливу на економіку чи безпеку Європи й світу. Так тоді думали майже всі європейські та американські політики. Трохи допомагали, трохи виражали стурбованість, трохи нервували. Другий дзвіночок пролунав 2022 року. У цивілізованій сучасній Європі відбулося широкомасштабне вторгнення російських військ в Україну за підтримки третьої країни – Білорусі. Ракети, бомби, танки, десант, вбивства, зґвалтування – класична конвенційна війна, в яку ніхто до того не вірив. Чи підстрибнув світ цього разу? Ні. Знову – трохи допомоги, трохи стурбованості. "Друга армія світу напала на маленьку слабку Україну. Три тижні – і все. Україна впаде", – так думали тоді багато хто. "Нас це точно обійде, на країни НАТО Росія не нападе. США і НАТО – на порядки потужніші за РФ і в економічному, і в військовому плані". Сьогодні 2026 рік. Європа рахує, скільки в неї ракет і снарядів, і що робити, якщо Росія розпочне конвенційну атаку. Європа фіксує тисячі (!) російських розвідувальних і бойових БПЛА над територією НАТО – і мовчить. Не лише дрони, а й ракети вже вбивали громадян країн НАТО (Польща). Навіть стурбованості не виказують, не викликають послів РФ, не вручають нот протесту. США вже розмірковують, як би "зістрибнути" з 5-ї статті НАТО, щоб не брати участі у війні в Європі. США думають про вихід з ООН і створення "Ради миру" під вічним керівництвом Трампа. Тепер і США починають перетворюватися на країну з територіальними претензіями – цікаво, що до партнерів по НАТО. Світ змінився дуже швидко. Правила змінилися. Гібридні війни в Європі Гібридна війна – новий, актуальний і вже випробуваний інструмент геополітики росії. Всі ще бояться росію – але вже не як "другу армію світу", а як поганого власника ядерної зброї на радянських заржавілих носіях. Проте в гібридному компоненті росія дуже потужна, особливо в Європі. Європейське суспільство живе в демократії, яка поважає свободу слова, свободу віросповідання тощо. Саме тому російська пропаганда з усіх каналів комунікації "промиває мізки" європейцям, які не відчувають загрози взагалі. Російське телебачення, аналітичні та наукові центри, вплив на радикальні політичні організації й рухи, корупція, підкуп, російська церква – усе це важливі елементи гібридної війни. Європа ще не усвідомила тотально, що це реальна загроза. Країни Європи та НАТО підстрибнуть, лише коли до гібридного компонента долучиться конвенційний. Але може бути пізно: європейські народи не мають такої великої армії й запасів боєприпасів, щоб воювати з росією пушками й дронами на полі бою. Тобто росія здатна захопити маленькі країни швидко. Якщо США не простягнуть руку Європі в разі європейської війни, Путін зі своєю армією може просунутися, наприклад, "на Берлін". Європі дуже пощастило, що росія почала саме з України. І Україна тримає фронт, захищаючи не лише себе, а й Європу. Україна – рух у майбутнє За чотири роки повномасштабної війни росія змогла захопити лише кілька відсотків додаткової території України (загалом, з урахуванням 2014 року, окуповано ≈19,25-19,3%). Для справедливості: у перший місяць 2022 року було захоплено близько 10% території, але за нинішніми розслідуваннями це стало можливим значною мірою через зраду агентури Кремля в українській владі. Без цієї агентури росія, ймовірно, не захопила б і цих 10%. З 2014 року загалом окуповано близько 7-8% до 2022-го, а станом на початок лютого 2026 року російські війська контролюють приблизно 19,25-19,3% території України (≈116 200-116 300 км² за даними DeepState та інших джерел). Але є важливе "але". Україна має найбільшу армію в Європі (близько 1 млн військових), найсучаснішу зброю, випробувану в реальних боях. Війна настільки швидко змінила тактику, стратегію, засоби ураження й захисту, що жодна армія світу сьогодні не має повного сучасного комплекту озброєння та захисту – від ракет і танків до дронів і систем ППО. Можна сказати, що Україна має найсильнішу армію на європейському континенті. І саме ця армія стримує оборону Європи. Економіка, енергетична та інша інфраструктура України потребують величезних коштів для відновлення. Війна робить свою чорну справу. На перший план виходить створення коаліцій і, можливо, навіть нових військових блоків за участю України. Що можна сказати на 4-ту та 12-ту річниці нападу росії на Україну? Перше – світ змінився дуже швидко, правила змінилися, а адаптація країн, особливо Європи, відбувається надто повільно. США вже не виглядають надійним партнером, особливо коли йдеться про захист суверенітету інших країн. Друге – росія продовжує напад. Це загроза не лише для України, а й для Європи. Поки росія існує в нинішніх кордонах – вона буде захоплювати території. Спочатку країни Балтії та Польщу, потім Фінляндію і далі. Поки Україна стримує її – цей напад не відбувається. Третє – пора прокидатися і повірити в загрозу. Це можливо. Економічний і військовий потенціал цивілізованого світу має ресурси, щоб закінчити цю війну за допомогою України. Треба надати всю можливу зброю та ресурси – і українська армія зможе не просто зупинити росію, а знищити саму загрозу. Україна знає, що і як робити напевно. Якщо цього не зробити – нова "вісь зла" та "третя світова війна" стануть головними словосполученнями 2026-2027 років. (c) Богуш Денис Київ, Україна лютий 2026 року https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/69820eaa409ff/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/6968db0d8dbe5/ ukrpravda@gmail.com (Денис Богуш) Thu, 15 Jan 2026 13:18:21 +0200 Це не про Україну, це про Німеччину 1940-1945 років. Ставити надсучасні заводи з виготовлення ракет, літаків, підводних човнів, танків, зброї на землі було дуже ризиковано. Керівництво тодішньої Німеччини робило це тому, що це забезпечувало захист власних стратегічних ресурсів і можливостей вести війну. Усі заводи були розміщені на глибині 40-60 метрів під землею. Заводи поєднувалися з логістичними центрами та іншими підземними об'єктами тунелями, які мали протяжність десятки й сотні кілометрів. Одну таку мережу "Табір дощового черв'яка" (Regenwurmlager) довжиною 145 км можна відвідати з туристичною метою. Ізраїль зробив багато висновків після Другої світової війни. Там теж існують величезні підземні мережі військових заводів та інших об'єктів. До чого я? Може, це натяк? Може, треба туди думати? До нашої промисловості, стратегічного мислення та бачення перспектив війни з Росією. Чи скоро закінчиться ця війна? Точно не скоро. Це 300 років воєн з нашим сусідом. Він нікуди не подінеться. Скільки Україні потрібно підземних військових заводів? На початку війни я говорив про 50... 50 підземних заводів та антипутінська коаліція (17 грудня 2022 року) Зараз ця тема дуже актуальна, особливо паралельно з підземними комунікаціями енергетичної інфраструктури України. Просто натяк, дуже важливий: треба ворушитися й рухатися, щоб ми вижили... P. S.: Ілюстрація з моєї нової книги "Денис Богуш: таємниця розвідника з паранормальним впливом", Київ, 2026. https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/6968db0d8dbe5/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/696246946499b/ ukrpravda@gmail.com (Денис Богуш) Sat, 10 Jan 2026 13:31:16 +0200 У тіні Другої світової війни та Холодної війни дві супердержави – СРСР і США – не лише поділили Європу, а й "прибрали" до рук містичне спадок нацистської еліти. Кенігсберг, духовна столиця Пруссії та символ тевтонської могутності, став трофеєм Сталіна, тоді як Туле – легендарна арктична земля аріїв – опинилася під контролем американців у Гренландії. Ці дві точки на карті, пов'язані з оккультними пошуками СС-Аненербе ("Спадщина предків"), стали геополітичними форпостами, де міфи про Гіперборею та Атлантиду переплелися з ракетами та шпигунством. Як дві наддержави "розділили" цей езотеричний скарб? Кенігсберг: духовний форпост Тевтонського ордену Кенігсберг (нині Калінінград) – не просто фортеця на Балтиці, а серце німецької містики. Заснований у 1255 році Тевтонським орденом як столиця Прусського герцогства, він став колискою німецької ідентичності: тут народилася імперія, що вилилася у дві світові війни. Для нацистів Кенігсберг був сакральним центром – "духовним спадкоємцем" ордену, де Генріх Гіммлер у 1933 році оголосив есесівців "новими тевтонцями". СС-Аненербе, засноване в 1935 році, бачило в ньому ключ до "арійського минулого": об'єкт "Кенігсберг-13" з системою замків навколо утворював коло – "геоенергетичний генератор", що нібито активував езотеричні сили. Нацисти переслідували справжніх спадкоємців ордену, як Вернера фон дер Шуленбурга, але самі черпали з його міфів про лицарів і руни. Сталін розумів символіку: під час Ялтинської конференції 1945 року він наполіг, щоб Кенігсберг відійшов СРСР, попри протести союзників. "Це не просто порт, – казав вождь, – це серце прусського духу". У 1945 році Червона армія штурмувала фортецю, і медаль "За взяття Кенігсберга" стала єдиною за провінційний центр – виняток серед нагород за столиці. СРСР перетворив його на Калінінградську область, стерши німецький слід, але спадок Аненербе залишився: радянські спецслужби вивчали "енергетичні кола", а КДБ моніторив езотеричні рухи, підозрюючи в них "нацистські реліквії". Для Москви Кенігсберг став "трофеєм душ" – форпостом на Балтиці, де містика ордену слугувала ідеологічним паливом проти "фашистських привидів". Туле: арктична мрія аріїв і американський щит Туле – інший полюс нацистської міфології: міфічна північна земля, Ultima Thule з античних легенд Піфея (IV ст. до н.е.), Ератостена чи Плінія, де "край світу" асоціювався з Ісландією чи Гренландією. Для Аненербе Туле – столиця Гіпербореї, арктичної прабатьківщини аріїв, що вижили після Атлантиди. Засноване в 1918 році в Мюнхені "Товариство Туле" (Thule-Gesellschaft), предтеча НСДАП, вивчало руни, Веди та саги, вірячи, що арії з Туле – "раса панів". Рудольф Гесс і Генріх Гіммлер фінансували арктичні експедиції. Аненербе, "спадкоємець" товариства, відроджувало міф: Туле – центр магічної науки, де "арктична родина" з Вед (за Тілаком) – джерело німецької сили. Навіть після закриття товариства в 1925 році ідеї живуть у "Аненербе", де Отто Ран бачив Ісландію Туле. США "захопили" Туле під час Холодної війни: з 1941 року, під протекторатом, Гренландія стала форпостом проти нацистів, а в 1951-му – офіційно домовилися з Данією про авіабазу Туле (нині Пітуффік Космічна база). Проект Iceworm (1960-ті) – 2500 миль тунелів для 600 ракет проти СРСР – тримався в таємниці від Данії. База, найпівнічніша в США (1118 км за Полярним колом), розміщує РЛС AN/FPS-120 для ПРО проти Росії, з 600 (зараз 100) особовим складом в екстремальних умовах. Нацистський міф оживає: інуїти з Уумманнака і Пітуффіка переселили в Каанаак (1953), а Туле став "арктичним щитом" (вже для США) – як Гіперборея, але з ракетами замість рун. Поділ спадку: містика як геополітика Дві супердержави "поділили" Аненербе: СРСР взяв східний "дух" – Кенігсберг як символ перемоги над "тевтонським драконом", США – північний "міф" – Туле як арктичний бастion проти "червоної загрози". Аненербе, з його експедиціями і "енергетичними колами", стало трофеєм: Сталін – "захопив" містику ордену, Трумен – арійські саги. У Холодній війні це еволюціонувало: Калінінград – радянський (російський) ексклав, Туле – американський форпост з ядерними секретами. Сьогодні, в 2026 році, обидва – нагадування: міфи нацистів живуть не в рунах, а в геополітиці. Туле стежить за Росією, Калінінград – за НАТО. Спадок Аненербе: не золото, а тіні, що формують сучасний світ. До речі вийшла моя книга "Денис Богуш – таємниці розвідника з паранормальним впливом, Київ, 2025" там можна прочитати про Калінінград (Кенігсберг) і про те, для чого він був потрібний Сталіну після війни. Про Гренландію (в моїй книзі немає) – це вже актуальна інформація, яка вийшла на поверхню після заяв Дональда Трампа. Книгу можна знайти тут https://kh.org.ua/product/knyga-denys-bogush-tayemnyczi-rozvidnyka-z-paranormalnym-vplyvom/ Презентація книги буде 10 лютого 2026 року о 14.00 у парламентській бібліотеці. Königsberg (Germany) for the USSR and Thule (Greenland) for the USA. How the two superpowers divided the legacy of the SS-Ahnenerbe In the shadow of World War II and the Cold War, the two superpowers – the USSR and the USA – not only divided Europe, but also "took" the mystical legacy of the Nazi elite into their own hands. Königsberg, the spiritual capital of Prussia and a symbol of Teutonic power, became Stalin's trophy, while Thule – the legendary Arctic land of the Aryans – ended up under American control in Greenland. These two points on the map, associated with the occult quest of the SS-Ahnenerbe ("Legacy of the Ancestors"), became geopolitical outposts, where the myths of Hyperborea and Atlantis intertwined with missiles and espionage. How did the two superpowers "divide" this esoteric treasure? Königsberg: Spiritual Outpost of the Teutonic Order Konigsberg (now Kaliningrad) is not just a fortress on the Baltic, but the heart of German mysticism. Founded in 1255 by the Teutonic Order as the capital of the Duchy of Prussia, it became the cradle of German identity: an empire was born here, which resulted in two world wars. For the Nazis, Koenigsberg was a sacred center – the "spiritual heir" of the order, where Heinrich Himmler in 1933 declared the SS men "new Teutons". The SS-Ahnenerbe, founded in 1935, saw in it the key to the "Aryan past": the object "Koenigsberg-13" with a system of locks around it formed a circle – a "geoenergy generator" that allegedly activated esoteric forces. The Nazis persecuted the true heirs of the order, such as Werner von der Schulenburg, but they themselves drew from its myths of knights and runes. Stalin understood the symbolism: during the Yalta Conference of 1945, he insisted that Königsberg be given to the USSR, despite the protests of the Allies. "It is not just a port," the leader said, "it is the heart of the Prussian spirit." In 1945, the Red Army stormed the fortress, and the medal "For the Capture of Königsberg" became the only one for a provincial center – an exception among awards for the capital. The USSR turned it into the Kaliningrad region, erasing the German mark, but the Ahnenerbe legacy remained: Soviet intelligence agencies studied "energy circles" and the KGB monitored esoteric movements, suspecting them of "Nazi relics." For Moscow, Königsberg became a "trophy of souls" – an outpost in the Baltic, where the mysticism of the order served as ideological fuel against "fascist ghosts". Thule: the Arctic dream of the Aryans and the American shield Thule is the other pole of Nazi mythology: a mythical northern land, Ultima Thule from the ancient legends of Pytheas (4th century BC), Eratosthenes or Pliny, where the "edge of the world" was associated with Norway, Iceland or Greenland. For the Ahnenerbe, Thule is the capital of Hyperborea, the Arctic ancestral homeland of the Aryans who survived Atlantis. Founded in 1918 in Munich, the "Thule Society" (Thule-Gesellschaft), the forerunner of the NSDAP, studied runes, Vedas and sagas, believing that the Aryans from Thule are a "master race". Rudolf Hess and Heinrich Himmler financed expeditions to Iceland (1933) in search of "astronomical records" for the runes. The Ahnenerbe, the "successor" of the society, revived the myth: Thule is a center of magical science, where the "Arctic family" of the Vedas (according to Tilak) is the source of German power. Even after the society was closed in 1925, the ideas live on in the "Ahnenerbe", where Otto Rahn saw Iceland as Thule. The US "captured" Thule during the Cold War: from 1941, under a protectorate, Greenland became an outpost against the Nazis, and in 1951 – the Thule Air Base (now Pituffik Space Base). The Iceworm Project (1960s) – 2,500 miles of tunnels for 600 missiles against the USSR – was kept secret from Denmark. The base, the northernmost in the United States (1,118 km beyond the Arctic Circle), houses the AN/FPS-120 radar for missile defense against Russia, with 600 personnel in extreme conditions. The Nazi myth comes to life: the Inuit from Uummannaq and Pituffik were resettled in Kaanaak (1953), and Thule became an "Arctic shield" – like Hyperborea, but with missiles instead of runes. Dividing the legacy: mysticism as geopolitics The two superpowers "divided" the Ahnenerbe: the USSR took the eastern "spirit" – Königsberg as a symbol of victory over the "Teutonic dragon", the USA – the northern "myth" – Thule as an Arctic bastion against the "red menace". The Ahnenerbe, with its expeditions and "energy circles", became a trophy: Stalin – "captured" the mysticism of the order, Truman – the Aryan sagas. In the Cold War, this evolved: Kaliningrad is a Soviet (Russian) exclave, Thule is an American outpost with nuclear secrets. Today, in 2026, both are reminders: Nazi myths live not in runes, but in geopolitics. Thule watches Russia, Kaliningrad is NATO. The legacy of Ahnenerbe: not gold, but shadows that shape the modern world. By the way, my book "Denis Bogush – secrets of a spy with paranormal influence, Kyiv, 2025" has been published, there you can read about Kaliningrad (Koenigsberg) and why Stalin needed it after the war. About Greenland, this is already relevant information that came to the surface after Donald Trump's statements. The book can be found here https://kh.org.ua/product/knyga-denys-bogush-tayemnyczi-rozvidnyka-z-paranormalnym-plyvom/ The presentation of the book will be on February 10, 2026 at 2:00 PM in the parliamentary library. https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/696246946499b/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/6806094341e7f/ ukrpravda@gmail.com (Денис Богуш) Mon, 21 Apr 2025 12:00:51 +0300 Хочу презентувати цю книгу по СС-Аненербе, авторів Петрика В.М., Цибулькина В.В., Кудирко В.М з унікальною інформацією, яка ґрунтується на дослідженнях Центру наукових досліджень (ЦНД) Служби зовнішньої розвідки України. Книга присвячена діяльності нацистської "фабрики інтелектуального зла" СС-Аненербе (з 1942 року – Головне управління "А" РСХА). Актуальність видання повʼязана з тим, що як і під час Другої світової війни сучасні російські злочинці використовують концепт "російське Аненербе" – спотворене розуміння "спадщини предків". Цю книгу давно чекали, саме українською мовою, саме від поважних авторів, щоб мати адекватне і якісне бачення про мотивацію, технології та дії фашистської Німеччини, і, особливо СС-Аненербе тих часів. Навколо інституту СС-Аненербе кружляє багато міфів, теорій заколоту, неймовірних суджень. Але те, що ви там побачите і прочитаєте переверне ваше уявлення про технології тих часів. В цій книзі ви прочитаєте про витоки товариств "Туле" та "Аненербе", про експедиції в різні куточки світу на "місця сили", використання магічних артефактів, генетичні експерименти, розробки і випробування ядерної зброї, міжконтинентальних ракет та літаючих тарілок, філософію та нелюдські досліди над людьми. Що робило СС-Аненербе в Тибеті, Криму, Центральній Україні, Кенігсбергу, Кавказі, Африці і Латинській Америці, на Північному і Південному полюсах – ці місця мали значення для розробок того часу. Той стрибок, який зробила фашистська Німеччина тих часів, за десять років, був завдяки розробкам саме СС-Аненербе. Я також мав змогу долучитися до цієї книги, у вигляді статті, тому що мій рідний дід Богуш Денис Іванович займався саме цією темою у спецслужбах СРСР на самому вищому рівні. Він розшифровував великий масив даних і інформації СС-Аненербе ("Станіславський обоз"), а саме системи підготовки диверсантів за методикою Свена Гедіна за допомогою тибетських ченців. Це була унікальна методика, за якою отримували посвячення та піднімались по рівням вищий командний склад Рейху та "суперлюди", яких готували у розвідшколах. Там були і телекинез, телепортація, телепатія, аутоскопія, трансцедерія, мандрівки в часі і просторі тощо. Він особисто брав участь у спілкуванні з тибетцями, впроваджував систему підготовки наших розвідників і організовував ліквідацію керівників німецьких диверсійних шкіл, які готували диверсантів за спеціальними методиками з паранормальними можливостями. Також важливо наголосити про "Центр арійської цивілізації" в центрі України, в Кіровоградській області, до якої приїжджали Гітлер і Гіммлер для спеціальних подій, організованих СС-Аненербе. Цієї інформації вдосталь, щоб зняти декілька шпіонських серіалів, але це вже буде після війни. Ще я спробую про свого діда видати окремі книжки, є купа інформації, вже навіть зверстана одна)) Дуже велика подяка авторам, що вони змогли в такі непрості часи видати таку унікальну і важливу книгу. З повагою, Денис Богуш. P.S. Прохання, не звертатись до мене – де дістати цю книгу)). У мене є тільки одна книга, у авторів її вже немає, тому шукайте в інтернеті, вона ще є у продажу. https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/6806094341e7f/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/67ba46c58e219/ ukrpravda@gmail.com (Денис Богуш) Sat, 22 Feb 2025 22:51:01 +0200 Проф. Тоні Міхан (Велика Британія) Professor Tony Meehan (Great Britain) FRSA, FCIPR, FIPRA передрук статті з британського видання ОСІНТ-Телеграф 24 лютого 2025 року – це третя річниця російського вторгнення в Україну, дата, яка назавжди залишиться в пам'яті України, поряд із 7 грудня, Перл-Харбором, 6 червня, Днем D у Нормандії для Америки та Європи. Я був уважним спостерігачем російської війни проти України з самого початку. Я вважаю, що кожна нація має право захищати свій суверенітет і незалежність від будь-яких агресивних військових вторгнень. Боротьба за виживання проти глобальної наддержави, виклик і загроза з боку сусідів, відмова союзників у членстві в НАТО, страх перед бажанням однієї людини знищити та знищити саме існування вашої країни є головними викликами для уряду та громадян будь-якої нації. Оскільки ми відзначаємо 3-ту річницю повного вторгнення Росії в Україну, число 3 є значущим і синонімом російського вторгнення. Спочатку Путін очікував, що його армії знадобиться 3 дні, щоб увійти в Київ і захопити Україну, потім це було 3 тижні – ось ми через 3 роки, сотні тисяч загиблих, а українська армія залишається домінуючою. Його рішучість (українського народу), його незламний захист своєї державності не змінився. Це було досягнуто завдяки пролиттю української та російської крові та фінансовій підтримці західних урядів, що надають військову техніку та розвідувальні дані. Ми повинні взяти момент, щоб визнати військові здібності України: за 3 роки вона або вбила, або поранила, за оцінками, 860 000 російських солдатів, більше ніж 1/3 початкової 2,2-мільйонної армії Росії. Вони фактично розгромили російський флот у Чорному морі, не маючи кораблів! Україна захопила частину Курської області в якості наступальної оборонної дії та для використання як потужний інструмент торгівлі проти Путіна. Окрім війни на полі бою, Україна веде ще 2 війни. 2 -й проти своїх близьких сусідів, Угорщини та Словаччини, які ховаються за власними інтересами, оплакуючи свою втрату дешевої російської нафти та газу, які орієнтують своїх лідерів на Росію, на противагу інтересам НАТО та ЄС, членами яких вони є. Обидва зручно забувають і ігнорують запитання; "Чи здадуться вони Росії за дешеву нафту і газ у разі вторгнення?" Третій – проти своїх союзників, які публічно підтримують Україну, але продовжують блокувати членство України в НАТО та ЄС, тим самим усуваючи гарантії безпеки проти будь-якої зовнішньої агресії. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте вважає, що Путін не нападе на країну-члена НАТО в 2025 році, але попереджає, будьте готові, це може статися в майбутньому. НАТО зараз занадто велике? Чи майбутнє НАТО базуватиметься на "коаліції бажаючих"? Ця група повинна запропонувати Україні однозначну гарантію за "статтею 5" і розмістити в країні війська, літаки, ракети тощо. Однак, незважаючи на політичну та фінансову підтримку Америки, президент Трамп заявляє, що Україна не приєднається до НАТО, тому що цього не хоче Росія. Крім того, він неправильно стверджує, що війну почала Україна. Ці заяви для того, щоб заплутати його союзників чи Путіна? Чи переможе Путін у переговорах Трампа, майстра угоди? Чи просто використати його та Сполучені Штати для досягнення своєї мети – приєднання України до Російської Батьківщини? Навряд чи, але хто знає? Мало хто з лідерів розуміє Путіна, Мішустіна, Лаврова, Медведєва краще, ніж Зеленський і його команда. Українці знають і розуміють російське мислення, сильні та слабкі сторони Росії, загрози, а головне можливості їх перемогти. Відкидати або ігнорувати поради країни, яка 3 роки тримала "Російського ведмедя" в глухому куті, нерозумно. Захід, включаючи президента Трампа, дізнаються більше, слухаючи Київ, а не розмовляючи з Москвою. На нещодавній зустрічі в Мюнхені європейських керівників і політиків, включаючи президента Зеленського та представників Сполучених Штатів, було зрозуміло, що хоча консенсус погодився продовжувати підтримувати захист України від Росії, було небажання пропонувати чи обговорювати членство в НАТО чи Європейському Союзі наразі. Запрошення Зеленського в Мюнхені створити нову європейську армію для захисту від майбутньої російської агресії не проти України, а проти членів НАТО було здебільшого проігноровано. Ще один приклад політичного мислення "не турбуйте російського ведмедя". Цікаво, що менше ніж за 48 годин ті самі європейські лідери погодилися обговорити пропозицію сенатора-республіканця США Ліндсі Грема повідомити Путіна, якщо він знову нападе на Україну, Україна стане членом НАТО – негайно... вражаюча заява, яка, здається, пропонує Україні безпеку, але чи пропонує вона Путіну те, що він хоче, запрошення до Третьої світової війни? Далі, нещодавно президент Зеленський зробив дві важливі заяви. Перший підтвердив дані про втрати українських військових унаслідок війни – 46 тис. загиблих і 390 тис. поранених, жодна цифра не включає зниклих безвісти; також точно невідома точна кількість мертвих чи полонених. У його другій заяві викладено низку мінімальних гарантій безпеки, яких вимагає Україна в будь-якій мирній угоді. Вони включають створення значної постійної армії та великого арсеналу зброї, включно з ракетами, які базуються в Україні, з домовленістю про використання лише в оборонних цілях, як засіб стримування від майбутнього нападу з боку Росії чи іншого агресора. Підсумовуючи, вартість фінансування та підтримки оборони України від російської агресії, вона досягла набагато більшого в політичному, військовому та фінансовому плані, ніж зіткнення з Росією в конфлікті між НАТО та Росією. У політичному плані це дало можливість Заходу продемонструвати Росії, що він не буде мовчати й дозволить Росії вторгнутися, як їй заманеться. Це дозволило Заходу, і зокрема НАТО, спостерігати слабкі місця російського поля бою, проводити випробування зброї в режимі реального часу, і, що найважливіше, це стало тривожним дзвінком для західного альянсу щодо належного фінансування та підготовки ефективних структур і стратегій військового захисту на випадок Третьої світової війни. Фінансові та людські витрати на підтримку набагато менші, ніж пряме залучення. Оригінал статті (англ. мова) тут OSINT-Telegraph https://osinttelegraph.com/the-3rd-anniversary-of-russias-invasion-of-ukraine/ P.S.: Я зробив цей передрук статті проф. Тоні Міхана (Tony Meehan), з Великої Британії для того, щоб ми бачили, що британці адекватно і достатньо точно розуміють ситуацію в російсько-українській війні і є нашими друзями. https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/67ba46c58e219/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/67b2602a0e2a3/ ukrpravda@gmail.com (Денис Богуш) Sun, 16 Feb 2025 23:01:14 +0200 Технології війни, які застосовуються у 2025 році у війні росії проти України стрімко змінилися. Прогрес технологій настільки стрімкий, що багато провідних країн світу, в тому числі і НАТО, не готові до сучасних викликів. Україна в цьому плані є на вістрі подій і розвитку сучасних військових технологій. Це ще не стало широко відомо для всіх. По змінам концепцій оборони і безпеки провідних країн світу ми можемо побачити, що реакція є, але новаторські зміни країни роблять без широкої огласки. В цьому контексті особливо важлива зброя, яка стає "Game-changer" на полі сучасного бою. Україна, яка не мала достатньо сучасної зброї на 2014 рік, але яка відчула всі фактори широкомасштабної конвекційної війни змогла випробувати широку лінійку суперсучасної зброї Заходу від систем Javelin та NLAW до складних систем Patriot, NASAMS, IRIS-T та безпілотних літальних та морських апаратів з штучним інтелектом. Хочу відмітити, що саме українські підприємства в часи СРСР розробляли ракетні комплекси, системи ППО, та космічні і ядерні технології. А до 1992 року Україна мала третій в світі ядерний потенціал, з засобами донесення ракет, літаки, танки, системи ППО тощо. У 2014 році, коли почалося вторгнення росії в український Крим та частини Луганської та Донецької областей, Збройні сили України мали залишки зброї часів СРСР та частину власних розробок. Фактично це була локальні війна, яку спочатку в Україні назвали – "Антитерористична операція". Росія почала це захоплення українських територій знаючи що Збройні Сили України максимально зменшили свій військовий потенціал за часів Президента Януковича (2010-2014), який готував Україну до інтеграції з росією. 24 лютого 2022 року почалася інша війна. Це широкомасштабне вторгнення на землі, на воді і в повітрі з ракетним обстрілом 17 обласних центрів України. По землі йшли колони танків та машин піхоти, в повітрі літали літаки та гелікоптери, які бомбили об'єкти в Україні та висаджували десант, на морі атаковані українські кораблі та катери в Чорному та Азовському морях. В перші дні відсічі агресії українські війська змогли мобілізувати десятки тисяч осіб. І відсіч була переважно переносними зенітними комплексами, артилерією, мото-піхотними підрозділами. В світі до цього дня аналітичні і розвідувальні організації прогнозували цю війну і жоден з цих центрів не давав Україні більше 1 тижня опору. Тоді народилася фраза що росіяни захоплять Київ за 3 дні. Що цікаво, так думали і росіяни. Російська розвідка та ФСБ надали путіну неправдиві данні по стану українського військового потенціала, розповсюджену агентуру у всіх містах і селах України та російськомовне населення, яке чекає "русский мир". Game-changer N1 – бойовий дух Перший період – це використання базового озброєння, а саме протиповітряних, протитанкових ручних систем, тобто протитанкових гранатометів і зенітних установок, так званих ПЗРК, які на першому етапі вторгнення практично зупинили російські бронетанкові війська. На цьому етапі показали високу ефективність західні системи Javelin, NLAW та безпілотні летальні дрони Bayraktar TB2, українська артилерія та техніка і це було важливо, але Game-changer N1 стала мотивація і військовий дух українського воїна. У лютому-березні 2022 року велика кількість чоловіків вступила в українську армію і незважаючи на відсутність необхідної кількості зброї та амуніції робили фантастичні військові операції по стриманню атак ворога. Така ж ситуація була і у 2014 році, коли велика кількість добровольчих підрозділів разом з регулярною армією зупинили наступ військ рф. З російського боку важливими факторами був елемент неочікуваності саме такого широкомасштабного вторгнення. Також вплинула пропаганда і велика кількість російської агентури у всіх органах влади та у широких верствах населення в кожному регіоні України. Була спроба кібератаки на всі інформаційні ресурси органів української влади, але українські спецслужби відбили її протягом доби. Додатком підняття бойового духу українського суспільства та української армії є знищення флагману російського флоту – крейсера "Москва" українськими ракетами Нептун. Такий шалений опір українського народу та української армії зупинив, а потім відкинув російські війська з українських територій Київської, Чернігівської, Сумської, Херсонської, Харківської, Донецької областей. Так зламався міф про російську армію, як "другу армію світі". Тепер викликають посмішку можливості російської армії і боєздатність російського солдата і в Україні іх ніхто не боїться. Але іх бояться тільки на Заході. Росіяни в цей період активно застосовували системи ракетного вогню і ППО: С-300, С-400, Панцирь-С, Точка-У, Бук на полі бою, та активно обстрілювали міста всієї України ракетами Калібр, Х-22, -32, -59, -69, -101, -102, -105, Кінджал, Онікс проти яких фактично не було у України адекватних систем ППО. Українські війська в цій війні стикнулися з фактором російських "мʼясних штурмів" на полі бою. Це коли велику кількість російських солдат ведуть в бій, не рахуючись з їх життям і їх кількістю, які загинуть. Тому кількість втрат російських солдат фантастично висока, це від 1:3 до 1:20. Ця тактика і рухає фронт, тому що росіяни завалюють позиції наступу своїми трупами. Тому у української армії є тільки один вихід – воювати технологіями, а не кількістю солдат. Game-changer N2 – Himars, FPV-дрони та морські дрони В середині 2022 року російські війська перегрупувались в батальйонно-тактичні групи (БТГ) і достатньо ефективно вели наступальні дії. Також важливим фактором російської армії була приватна військова компанія "Вагнер" Євгена Пригожина. В цей час основною біллю для України, на полі бою, була велика кількість систем залпового вогню "Град", "Смерч" які працювали ракетами на 20-35 км і наносили велику шкоду. 2023 рік дав Україні технологічний стрибок як в розробці власних систем зброї, так і доступу до найсучасніших західних розробок. В Україні розробили мінімум 20 видів FPV-літальних ударних дронів (окрім дронів Мавік, які всі використовували), які частково компенсували нестачу снарядів і мін на полі бою. З'явилися розробки морських надводних дронів, які атакували і знешкодили 1/3 кораблів російського військового флоту в Чорному морі. Коли українська армія отримала системи ракетного вогню Himars – це дуже вплинуло на логістику російських сухопутних військ на полі бою. Фактично фронт наступу став повільнішим, тепер зона ураження від Himars була не 20-35 км (як раніше), а 40-60 км. У випадку з ракетами Атакамс ця система вражає на 300 км. В цьому році вже стали надходити обмеженими партіями ракети Шторм-шедоу, Скальп і Атакамс, а також танки Леопард-2, машини Бредли які, нажаль, не зробили великих змін в ході бойових дій. В цей час російська армія навчалась на своїх помилках і вони зробили серійне виробництво і велику кількість ударних літальних дронів "Ланцет", розвідуальних дронів Орлан, Суперкам. В цей час росіяни вперше закупили у Ірану ударні дрони-камікадзе "Шахед-136 (139) ", які росіяни почали збирати у себе і назвали "Герань-2". З цього моменту ці літаючі іранські дрони росіяни кожен день запускали (і запускають сьогодні) на всю територію України і змінили життя звичайних мешканців на постійні сигнали повітряних тривог. Game-changer N3 – система Патріот Велика кількість обстрілів ракетами середньої дальності українських міст продовжувалась з початку широкомасштабного вторгнення в 2022 році і до сьогоднішнього дня. Це відбувається ракетами наземного базування, (наприклад Іскандер-М), морського базування з екваторії Чорного Моря (Калібр, Онікс тощо) і повітряного запуску (Калібр, Х-модифікації, Кінджал тощо). Але з появою в Україні системи Патріот розподіл сил атаки і оборони різко змінився. У росії була гордістю нова гіперзвукова ракета "Кінджал", яка запускалась з літака Міг-31 і не знешкоджувалась (за словами росіян) жодною системою ППО в світі. Але цей міф зник після збиття цієї ракети та показу ії залишків широкій громадськості. Система Patriot ефективно захищає небо над Україною і практично вивела українську ППО зі стану безпорадності перед російськими балістичними ракетами. Тепер система Патріот якісно захищає деякі регіони України наряду з системами IRIS-T, NASAMS тощо. Питання захисту територій України тепер знаходиться в площині кількості ракет і достатньої кількості протиракет. Ефективність цих систем ППО в Українізначно більше ніж 75-80%, що передбачаєтся традиційним досвідом застосування. Україна стала важливим полігоном для експериментів з сучасною зброєю. Ця війна в Україні стала найбільшою континентальною війною з часів 2-ї світової війни і вже трансформовується в 3-ю світову війну. Game-changer N4 ракети-дрони середньої дальності зі штучним інтелектом 2024 рік ознаменувався для України щоденними ракетними і дроновими обстрілами всієї території російськими ракетами (Калібр, Х-модифікації, Іскандер-М тощо) та дронами-камікадзе "Герань-2". Виробництво дронів "Герань-2" війшло в росії на такий рівень, що вони здатні кожен день запускати по цілям в Україні біля 200 (!) атакуючих дронів. Також запущено виробництво ракет середньої дальності, які використовуються для атак цивільної та енергетичної інфраструктури по всій Україні. Виробництво цих ракет вийде на повну потужність у 2025-2026 роках. В 2024 році росія почала співробітництво з КНДР, яка надала російській армії біля 5 млн. снарядів, мін, ракети для "Градів" та біля 11 тисяч корейських військових, які воюють на стороні рф. Це відбулося під час гострого дефіциту військового персоналу, снарядів і мін у української армії. Також в цьому році у України з'явилися літаки F-16, але із-за маленької кількості літаків, та відсутність необхідної кількості ракет це суттєво не вплинуло на ситуацію. Фактично F-16 застосовується для збиття ракет середньої дальності, як частина системи ППО. Нагадую, що Україна має військову авіацію як штурмового і винищувального напрямку Су і Міг так і транспортну військову авіацію – модифікації Ан і Іл. Тепер про поле бою. Цей рік ознаменувався розробками українських систем РЕБ (радіо-електронної боротьби, антидронової боротьби). Цей метод боротьби з FPV-дронами та бойовими і розвідувальними дронами розвинувся дуже сильно. Фактично це відповідь на велику кількість Ланцетів на полі бою та великих роїв Герань-2 над домами українців на всій території України. З обох боків лінії фронту є велика кількість різновидів FPV-дронів та ракетних дронів, дронів-розвідників (більше 200) та систем РЕБ. Фактично боротьба зараз йде в діапазонах частот і технічних характеристиках. Щоб обійти системи РЕБ з обох боків почали використовувати літальні дрони з оптоволоконним дротом. Це виглядає як маленький літальний апарат який приєднаний до дроту довжиною 8-10 км. Росія в цей рік використала один раз свою супернову розробку гіперзвукову ракету "Орешник", яку вона застосувала в ударі по Дніпру сити. Тепер про супернові українські розробки. Поряд з тим, що українськкі розробники зробили лезерну зброю Тризуб та 200 нових модифікацій літальних дронів, вони вже зробили ракети-дрони зі штучним інтелектом. На полі бою це дрони Лелека, Валькірія, Shark, Вампір, Кажан тощо. На сьогодні у відкритому доступі розповідають про такі українські далекобійні літальні беспілотники системи Сокіл-3000, Бобер, Лютий, Паляниця, Пекло, UKRJET-22, Морок та інші, які успішно знешкоджують цілі вглибині території рф на 1500-2000 км. А це цілі у Москві, Санкт-Петербурзі і навіть в Казані. Це тепер "головна біль" ППО рф, яка не має протидії проти цієї української зброї. Фактично в рф, далеко від лінії фронту, регулярно горять військові та енергетичні обʼєкти. Якщо говорити про морські надводні українські дрони, то вони вже можуть вражати не тільки морські цілі, але і гелікоптери в режимі "вода-повітря". На деяких українських дронах встановлена система EagleEyes – машинний зір зі штучним інтелектом. Хочу зазначити, країни НАТО, які знаходяться в Європі, під великим питанням зможуть відбити атаки, які рф робить в Україні. Комбіновані атаки дронів, крилатих і балістичних ракет можуть спричинити велику небезпеку в сучасних умовах. Україна має цілу мережу спостережних пунктів та мобільних вогневих точок, які знешкоджують мобільні цілі на висоті 20-100 метрів від землі. Європа до цього точно не готова... І це тільки один приклад. Всі зараз вчяться на цій війні, тому що вона висвітлює контури війн майбутнього. Також головною рисою цієї війни з росією є маса – необмежений мобілізаційний ресурс та масове виробництво зброї. Це треба розуміти, що територіальна війна, реальні війська і багато танків, літаків, ракет, систем ППО, РЕБ, космічна і аеророзвідка – запорука безпеки. Але технологічна складова дозволяє значно зекономити людський та традиційний військовий ресурс. Також критичним наявність союзів і союзників. Ласкаво просимо в майбутнє, дуже небезпечне майбутнє. (c) Денис Богуш, 2025 Оригінал статті – в британському ресурсі OSINT Telegraph https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/67b2602a0e2a3/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/66b9ba9d93381/ ukrpravda@gmail.com (Денис Богуш) Mon, 12 Aug 2024 10:32:45 +0300 6 серпня 2024 року українські регулярні війська ввійшли у Курську область російської федерації. Ця подія кардинально змінила сприйняття російсько-української війни, яка почалась у 2014 році і в 2022 році продовжилась з широкомасштабним вторгненням в Україну. Війна йде третій рік і наразі є захоплені території України частин Донецької, Луганської, Херсонської, Запорізької, Харківських областей. Росіяни постійно (третій рік) обстрілюють ракетами, бомбами і бойовими безпілотними летальними дронами точково всю територію України. Росія планувала захопити швидко Київ в 2022 році "за три дні", а зараз, в 2024 році українські війська захоплюють території Курської (та Білгородської) області російської федерації. Тепер можемо сказати, що означає поява українських військ на території росії: 1. Вже повністю стерті аргументи про "другу армію світу" в росї і про її можливості. Фактично, на практиці російські війська з ядерною зброєю не можуть – ні попередити і прогнозувати, ні захистити від нападу на їх територію. Не можуть захистити свої кордони і своє населення. Репутація російської армії та спецслужб – дуже низька. Це повне фіаско російської розвідки і введення в оману верховного головнокомандуючого путіна – головнокомандувачем Герасімовим. 2. Стерті аргументи про "червоні лінії Кремля", які так боїться Захід і НАТО. У країн, які входять до НАТО, бояться ескалації російсько-українського конфлікту, тому що, за іх переконаннями, путін застосує ядерну зброю. Всі побачили – що не застосує. Тому всі безпекові концепції щодо росії потребують перегляду. Ворог не такий страшний, як його бояться. 3. Відбувся "розрив шаблонів" у сприйнятті цієї війни у всього світу. Українська армія вкотре здивувала не тільки унікальним ефективним захистом країни від окупантів, а і контрнападом на російські території. Хто ще в світі окуповував найбільшу ядерну країну? 4. Тепер "заморозка конфлікту" набула нові краски. Якщо "заморожувати" захоплені території України, то треба "заморожувати" і захоплені території росії. Це нова переговорна позиція України на міжнародній арені. Окупована територія РФ може бути обміняна на окуповану територію України. Путін вже не тримає "всі карти" у руках. Він тепер рядовий ігрок в цій грі. 5. Атакою на Курську область Україна змінила хід війни і перехопила ініціативу. Динаміка війни прискорилася і прогнози ситуації тепер зовсім інші, ніж могли бути. 6. Путін не може обʼявити війну Україні, а може тільки проголосити "контр-терористичну операцію". Тому що це удар по його репутації. Війну, яку він почав проти України – тепер на території росії. Війна – це гра в якій приймає участь дві сторони, а не одна. Тепер це починають розуміти рядові росіяни. 7. Тепер українська операція в Курській області змусила Кремль і російське військове командування відреагувати і перекинути сили та засоби з фронту на території України – на територію росії не для нападу, а для захисту. 8. Україна отримала "моральний підйом", що є ще енергія і фантазія для перемоги в цій війні. https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/66b9ba9d93381/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/657969e89cd51/ ukrpravda@gmail.com (Денис Богуш) Wed, 13 Dec 2023 09:23:04 +0200 Вийшло важливе дослідження майбутніх сценаріїв цієї війни у #globsec Приймав участь в цьому дослідженні. Це дослідження організувала Юлія Осмоловська з командою GLOBSEС https://www.globsec.org/ Сорок один впливовий український експерт відібрав з 58 запропонованих до розгляду факторів десять найвагоміших, різний розвиток яких зумовлює різні сценарії розвитку подій П'ять сценаріїв і топ-10 факторів, які найбільше впливатимуть на розвиток подій Розподіл ймовірності сценаріїв Сценарій 1 (27,26%) "Третя світова війна гібридного типу: гострі регіональні конфлікти і війни в усьому світі з "розмиванням" війни в Україні війнами на Близькому Сході, Кавказі, Балканах, в Азійсько-Тихоокеанському регіоні тощо" Сценарій 2 (31,02%) "Фокус: Війна Росії в Україні. Тривала війна на виснаження (після 2025 року) " Сценарій 3 (18,8%) "У фокусі: Війна Росії в Україні. Патова ситуація/замороження. Політико-дипломатичне завершення війни під примусом третіх країн" Сценарій 4 (18,8%) "Звільнення українських територій/виведення російських військ без досягнення політико-дипломатичного врегулювання" Сценарій 5 (3,76%) "Військова поразка Росії в Україні. Деокупація всіх територій. Відновлення контролю над міжнародно визнаними кордонами України. Відшкодування збитків Росією. Звинувачення та правосуддя над російськими військовими злочинцями. Поступова трансформація Росії" Повне дослідження: Five Security Scenarios on Russian War in Ukraine for 2024-2025: Implications and Policy Recommendations to Western Partners https://www.globsec.org/what-we-do/publications/five-security-scenarios-russian-war-ukraine-2024-2025?fbclid=IwAR0RXfw3i6qMXe4kFtXdQd3XqFXxZd1hDJRyyNuiYBXkIffZdV-8kMTu8ek https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/657969e89cd51/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/642ab51df3c80/ ukrpravda@gmail.com (Денис Богуш) Mon, 03 Apr 2023 14:14:37 +0300 Denys Bohush and the "8 owls" analytical group Ukraine, Kyiv, March 2023 Forecasting is still possible Looking into the future and predicting events and scenarios in our time is a very thankless business. The forecasting of the attack on Ukraine and the possible indicators and parameters of this war were incorrectly predicted by the vast majority of analytical centers of the world. Old forecasting tools and incorrect evaluations of open and closed data have shown the limits of their capabilities. The current fascination with large databases and virtual tools has shown that it is impossible to measure the strength of the Ukrainian army and the Ukrainian people with them and the possibilities of resistance and survival in the war. The long-standing fear of the Russian army ("the second army of the world") of the entire West, NATO, and the US army turned out to be based on Russian propaganda and Russian bluffs and fakes. In the real situation, in front of the strength of the Ukrainian army, the Russian troops turned out to be unprofessional, poorly trained, weak in every sense, with a pile of scrap metal in their hands. And they turned out to be criminals, marauders and rapists, not soldiers. The vaunted tanks, planes, helicopters, ships and missiles turned out to be not as effective in combat conditions as the Russians describe in the advertising brochures on the arms market. But even in these conditions, forecasting is needed. It is necessary to develop one's approaches and methods of analysis in the new modern conditions of turbulence of events and changes. Our new approach, I hope, will reveal some vision of future events and provide information for making certain decisions. In this article, I will not give a complete breakdown of each scenario and factors. But even in this form, I hope, you see a lot of useful information for thinking and planning decisions. 10 future scenarios for Ukraine Events that will take place in the future will have very specific indicators. This is the border line between Ukraine and Russia, the economic, military and social status of Ukraine and Russia. The stability and ability of the country to survive in such conditions. The coalitions and allies that are formed and the level of cooperation and assistance are also important. On the Russian side, we see various cooperation and assistance from Belarus, Iran, North Korea, China, etc. This cooperation affects the course of the war in different ways. Today, Russia has enough forces and means in such a regime as today to fight for another 2-3 years. But based on the catastrophically inefficient use of military resources, this indicator is at the level of 1-2 years. Many Western countries, NATO countries and the Rammstein format work for Ukraine. Many countries, such as the USA, Great Britain, Poland, France, Germany, help in a bilateral format, simply coordinating the provision of military aid to Ukraine with partners. Unfortunately, Ukraine does not form an anti-Kremlin coalition, and has not put the economy on military rails. This war is of such intensity that only 4-5 million shells are needed for victory, not to mention more serious ammunition. Without its own production, Ukraine will depend more and more on the supply of Western weapons and ammunition. The war turned into a strategy of exhausting military and economic resources, and therefore it is important which country will be able to recover as quickly as possible and produce weapons and ammunition. 10 possible scenarios for the end of the war 1. Stopping hostilities on today's borders. Truce. The most favorable scenario for the Russian Federation. Russia needs this to accumulate resources and continue the war in 1-2 years. 2. Liberation of Ukrainian territories until February 23, 2022. The most possible scenario for Ukraine in 2023. Forces and means are planned for this, both in Ukraine and in the collective West. The legal status of Donbass and Crimea remains uncertain. Russia will continue the war in 2-3 years. 3. Liberation of all Ukrainian territories, except Crimea. The scenario is possible in 2023, but with the full support of Western countries. The strategy of reintegration of liberated temporarily occupied territories into the legal field of Ukraine is also important. Russia will continue the war in 2-3 years. 4. Liberation of all Ukrainian territories on the borders of 1991. The scenario is conditionally possible in 2023, but with the full consolidation and support of Western countries, and the transfer of the country's economy to military lines. Construction of dozens of military underground plants in Ukraine. Full understanding of the reintegration of liberated temporarily occupied territories into the legal field of Ukraine and the training of personnel to maintain power in these regions. The words "reparations" and "tribunal" begin to sound. 5. Liberation of all Ukrainian territories and demilitarization of the Russian Federation bordering Ukraine. The scenario is impossible in 2023. This requires an anti-Kremlin coalition or an alliance initiated by Ukraine. This is a scenario of capitulation of Russia and international pressure. Payment of reparations and reconstruction of destroyed cities and infrastructure. The change of power in the Russian Federation and the signing of relevant documents and the delivery of war criminals to the International Criminal Court. Definition of a 200-kilometer demilitarized zone from the borders of Ukraine. 6. Liberation of all Ukrainian territories. Separation of one or two subjects from the Russian Federation. One major subject of the Russian Federation has nuclear weapons. The scenario is impossible in 2023. Change of power in Russia. Separation of one or two subjects of the Russian Federation and local military conflicts. The main power is concentrated in Moscow and forceful retention of power in the regions. The division of power is not in regions, but in military districts. Ukraine is a regional leader in Eastern Europe. 7. The liberation of all Ukrainian territories and the disintegration of the Russian Federation into more than three entities. One major subject of the Russian Federation has nuclear weapons. The scenario is impossible in 2023. A complete change of the central government and the structure of regional government in Russia. National entities that separate from the Russian Federation are building their own vertical of power. Local military conflicts turn into a civil war of national republics against ethnic Russians. Western countries help maintain power and nuclear weapons in the part of Russia that will be governed by Moscow and St. Petersburg. Ukraine is the military and political leader of the region. The emergence of new military alliances with Ukraine among the leaders. Ukrainian specialists are sent to various government structures in the republics that seceded from the Russian Federation. 8. The liberation of all Ukrainian territories and the disintegration of the Russian Federation into more than three entities. Several subjects of the Russian Federation have nuclear weapons. The scenario is disadvantageous for the collective West and Ukraine. The beginning of global instability. Negotiations with all holders of nuclear weapons. 9. The liberation of all Ukrainian territories and the chaotic collapse of the Russian Federation. Nuclear weapons in uncontrolled multiplayer. The scenario of a possible start of a nuclear war on the planet. An attempt to build a new global security system. New global alliances on the planet. 10. Escalation of the conflict to other countries. Global war Useful links 50 underground factories and the anti-Putin coalition https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/639d89c652e6d/ THE STRUCTURE AND CONTROL OF PROPAGANDA IN PUTIN'S RUSSIA IN 2022 https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/63716cf6b8884/ FIVE STEPS OF FRAGMENTATION OF RUSSIA, August 29, 2022 https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/630d1423b78f8/ STRATEGIC PRIORITIES OF UKRAINE 2022, September 12, 2022 https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/62f65f7037d16/ What will the war come to? June 6, 2022 https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/629e5a4e2c0ac/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/642ab51df3c80/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/6429720755d65/ ukrpravda@gmail.com (Денис Богуш) Sun, 02 Apr 2023 15:16:07 +0300 Денис Богуш та аналітична група "8 сов" Україна, Київ, березень 2023 Прогнозування можливе Заглянути у майбутнє та прогнозувати події і сценарії в наш час, дуже невдячна справа. Прогнозування нападу на Україну і можливі показники і параметри цієї війни переважна більшість аналітичних центрів світу прогнозували невірно. Старі інструменти прогнозування та невірні оцінки відкритих і закритих даних показали межі своїх можливостей. Сучасне захоплення великими базами даних та віртуальними інструментами показало, що ними неможливо виміряти силу української армії і українського народу та можливості опору та виживання на війні. Багаторічний страх перед російською армією ("другою армією світу") всього Заходу, НАТО, армії США виявилось базувалися на російській пропаганді та на блефі і російських фейках. В реальній ситуації, перед силою української армії, російські війська виявились малопрофесійними, погано навченими, слабкими у всіх сенсах, з купою металобрухту в руках. А ще це виявились кримінальні злочинці, мародери і насильники, а не воїни. Хвалені танки, літаки, гелікоптери, кораблі і ракети виявились в бойових умовах не такими ефективними як росіяни описують в рекламних буклетах на ринку озброєнь. Але і в цих умовах прогнозування потрібно. Потрібно розробляти свої підходи і методи аналізу в нових сучасних умовах турбулентності подій і змін. Наш новий підхід, я маю надію, привідкриє трохи бачення майбутніх подій і дасть інформацію для прийняття тих чи інших рішень. В цій статті я не буду давати повне розшифрування кожного сценарія та факторів. Але і в такому вигляді, маю надію, ви бачите багато корисної інформації для роздумів і планування рішень. 10 майбутніх сценаріїв щодо України Події, які відбудуться в майбутньому будуть мати дуже конкретні показники. Це лінія кордону між Україною і росією, економічний, військовий та соціальний статус України та росії. Стійкість і можливість країни виживати в таких умовах. Також важливі коаліції та союзники які утворюються та рівень співпраці та допомоги. З боку росії ми бачимо різну співпрацю та допомогу від Білорусі, Ірану, Північної Кореї, Китаю тощо. Ця співпраця по-різному впливає на хід війни. У росії, на сьогодні, достатньо сил і засобів в такому режимі, як сьогодні воювати ще 2-3 роки. Але виходячи з катастрофічно неефективного використання військового ресурсу, цей показник на рівні 1-2 роки. Для України працює багато країн Заходу, країни НАТО та формат "Рамштайн". Багато країн, таких як США, Великобританія, Польща, Франція, Німеччина допомагають в двусторонньому форматі, просто узгоджуючи надання військової допомоги Україні з партнерами. На жаль, Україна не утворює антикремлівську коаліцію, та не поставила економіку на військові рейки. Ця війна має таку інтенсивність, що для перемоги потрібно тільки снарядів 4-5 мільйона, не говорячи вже про більш серйозні боєприпаси. Без власного виробництва Україна буде все більше і більше залежати від постачання західної зброї та боєприпасів. Війна вийшла у стратегію виснаження військових та економічних ресурсів і тому важливо, яка країна зможе максимально швидко відновлюватись та виробляти зброю та боєприпаси. 10 МОЖЛИВИХ СЦЕНАРІІВ ЗАКІНЧЕННЯ ВІЙНИ 1. Зупинка бойових дій на сьогоднішніх кордонах. Перемир'я. Найсприятливіший сценарій для рф. Це потрібно росіі для накопичення ресурсів і продовження війни через 1-2 роки. 2. Звільнення українських територій до стану на 23 лютого 2022. Самий можливий сценарій для України в 2023 році. Для цього заплановані сили і засоби, як в Україні так і у колективного Заходу. Правовий статус Донбасу і Криму залишається у невизначеному стані. Росія продовжить війну через 2-3 роки. 3. Звільнення всіх українських територій, окрім Криму. Сценарій можливий в 2023 році, але при повній підтримці країн Заходу. Також важлива стратегія реінтеграції звільнених тимчасово окупованих територій в правове поле України. Росія продовжить війну через 2-3 роки. 4. Звільнення всіх українських територій на кордонах 1991 року. Сценарій умовно-можливий в 2023 році, але при повній консолідації і підтримці країн Заходу, та переведення економіки країни на військові рейки. Побудова десятків військових підземних заводів в Україні. Повне розуміння реінтеграції звільнених тимчасово окупованих територій в правове поле України та підготовки кадрів для утримання влади в цих регіонах. Починають звучати слова "репарації" та "трибунал". 5. Звільнення всіх українських територій та демілітаризація прикордонних до України областей рф. Сценарій неможливий у 2023 році. Для цього потрібна антикремлівська коаліція або союз за ініціативи України. Це сценарій капітуляції росії та міжнародного тиску. Виплата репарацій та відбудова знищених міст та інфраструктури. Зміна влади в рф та підписання відповідних документів та доправлення військових злочинців до міжнародного кримінального суду. Визначення 200-кілометрової демілітаризованої зони від кордонів України. 6. Звільнення всіх українських територій. Відділення від рф одного-двух субʼєктів. Ядерна зброя у одного великого субʼєкта рф. Сценарій неможливий у 2023 році. Зміна влади в росії. Відділення одного-двух субʼєктів рф і локальні військові конфлікти. Основна влада концентрується в Москві і силове утримання влади в областях. Поділ влади не на області, а на військові округи. Україна – регіональний лідер Східної Європи. 7. Звільнення всіх українських територій та розпад рф на більше ніж три субʼєкти. Ядерна зброя у одного великого субʼєкту рф. Сценарій неможливий у 2023 році. Повна зміна центральної влади і структури регіональної влади в росії. Національні суб'єкти, які відділяються від рф будують свою вертикаль влади. Локальні військові конфлікти перетворюються на громадянську війну національних республік проти етнічних росіян. Західні країни допомагають утримувати владу і ядерну зброю тій частині росії, якою буде керувати Москва і Санкт-Петербург. Україна – військовий і політичний лідер регіону. Поява нових військових союзів з Україною в числі лідерів. Українські спеціалісти направляються в різні структури влади в республіках, які від'єдналися від рф. 8. Звільнення всіх українських територій та розпад рф на більше ніж три субʼєкти. Ядерна зброя у декількох субʼєктів рф. Сценарій невигідний колективному Заходу і Україні. Початок глобальної нестабільності. Перемовини зі всіма утримувачами ядерної зброї. 9. Звільнення всіх українських територій та хаотичний розпад рф. Ядерна зброя в неконтрольованому управлінні у декількох гравців. Сценарій можливого початку ядерної війни на планеті. Спроба побудови нової глобальної системи безпеки. Нові глобальні союзи на планеті. 10. Ескалація конфлікту на інші країни. Глобальна війна Таблиця для аналізу можливих 10-ти сценаріїв. Корисні посилання 50 підземних заводів та антипутінська коаліція https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/639d89c652e6d/ THE STRUCTURE AND CONTROL OF PROPAGANDA IN PUTIN'S RUSSIA IN 2022 https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/63716cf6b8884/ ПЯТЬ КРОКІВ ФРАГМЕНТАЦІЇ РОСІЇ, 29 серпня 2022 року https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/630d1423b78f8/ СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ УКРАЇНИ 2022, 12 сепня 2022 року https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/62f65f7037d16/ До чого дійде війна? 6 червня 2022 року https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/629e5a4e2c0ac/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/6429720755d65/