https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/ulyanenko/4c56e586bca56/ ukrpravda@gmail.com (Олесь Ульяненко) Творчість Віталія Кошляка викликала найбільшу цікавість на цьому блозі, так що я вирішив написати про нього ще.* Mon, 02 Aug 2010 18:34:30 +0300 У фільмі "Куля" молодший брат говорить старшому, єврейському Дон Кіхоту, босяку Кулі: "Пікассо називав мистецтво найбільшим шарлатанством. Ти береш олівця і папір, що коштують кілька центів, а отримуєш мільйони" На що Куля відповів: "А чим поганий мільйон доларів?" Спробуйте загнати інтелект у фарби. В історії світового мистецтва для мене є два чоловіка Пікассо і Кошляк. Дурнів мало, вони сидять по психушках, а от ідіоти мільйонами шастають кучно і згруповано вулицями, магазинами, інтернатами. Передати трагедію чи зачарованість життям, будь то квіти, будь то дорога, яка веде в болючу невідомість ("Дорога"). Убити амебний холодний інтелект і на інтуїції вийти у вищі сфери, пройти занепад і падіння держав, правителів. Все це є у Кошляка. Зробити мистецтво з квітів, соковитих і живих, де радість життя висотана тим же мистецтвом. Сховані від проклятого світу очі людей і нутряна інфернальна шизоїдність, внутрішня еміграція ("Дама під парасолькою") Де тони грають пору в'янучого і короткого життя, а коти – це правителі нашого світу. Де президент Обама з білим здоровенним котом виглядає тендітним і сором'язливим хлопчиком, а десь чорний чоловік до половини висунувся і попав у "кадр". Але у випадковості я не вірю...Я не вірю і в мистецтво юних мастурбантів, що зависають на порносайтах. А потім воно виказує свою думку, з матом і ще чимось, бо Інтернет – така штука: писок не натовчеш. Божі жорнова мелють повільно, але Слово буде за Ним... Богом дихав Модільяні, Богом дихає Кошляк. Ми люди, а тому помиляємося, але чому жорстокість недорослів становиться домінантною? Держава буряків не може плодити літаючих корів, людей, котів. І тому знов чорно-білий колір загидженого нашого життя. ________________________ * Хтось каже, що Ленін – гриб, і усі радіють, хтось каже, що Забужко – Маркес, і усі кивають, а у попередній статті було написано, що Кошляк – Сведенборг, і чомусь не всі це зрозуміли (Прим. Є.Чуприної). https://blogs.pravda.com.ua/authors/ulyanenko/4c56e586bca56/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ulyanenko/4c4f1d8478003/ ukrpravda@gmail.com (Олесь Ульяненко) Коли приходить страх, коли він виповзає на поверхню і водить незрячими очима, хтось умудряється стати поводирем. І хто знає, чи буде той поводир політиком. Може, він буде художником. І якщо так, чому не Віталій Кошляк, наш сучасний Сведенборг? Tue, 27 Jul 2010 20:55:16 +0300 Сам по собі Кошляк – цікава людина. Такий звідусюди помітний мужик під два метри. І на подив піжонистий, з манерами прямо-таки голохвастівськими. Він ніби мажор і не мажор, ніби художник, але й не художник, бо занадто рідко виставляє свої картини. Тому мало хто знає, що в українському живописі пішла нова хвиля, і що є вільна людина, яка малює не так, як навчили, чи треба. Він схожий на Шагала, а чимось і на Пікассо, і що найцікавіше, усе це художники, яких ніхто не розумів, але вони усе ж таки примудрялись завжди мати гроші і закінчити життя досить благополучно. Недаремно сказав той же Пікассо: "Художник – це людина, яка малює те, що можна продати. А хороший художник – це людина, яка продає те, що малює". Так, мабуть, у цьому і є правда. Віталій Кошляк знає все. Він любить літературу, сече мистецтво, і у будь-якій галузі, куди ні поткнеться, орієнтується так, що куди там професору. Але по-справжньому це розкривається тільки у його картинах. От у нього є робота, яку я назвав "Свято на кістках". Чому? Тому що вона нагадує про Петербург, що на наших кістках побудований. Ніби веселий карнавал, а чомусь не весело, навіть страшно. А найсмішніша картина – це "Щаслива старість", де єврей-хасид подув у дудочку, заплющив очі та й сидить собі на руках у Статуї Свободи: "Що хочете, те й робіть, я своє взяв, я своє життя прожив". Не знаю, чи читав Кошляк Клопштока, але в нього дуже багато клопштоківської містики. Так. Кошляк містик, і що найцікавіше, він літературний, у свої картини він вкладає зміст, що переводиться на мову слів. Прозорі постаті, розпливчасті обличчя, таємність – де правда, де зло, де демони. Ніби людина одного дня потрапила у якийсь моральний вакуум, а зараз намагається з цим досвідом щось зробити. І не тільки у живописі, а взагалі. Я дуже відчуваю картини Кошляка, вони навіть здаються мені чимось схожими на власні твори. Кошляк з віком вже, напевне, навчився дистанціюватися від людей, щоби не потрапити "під косу", коли не чекав, і я йому допомагаю у цьому, вигадуючи картинам назви. Взагалі я сприймаю його двояко: як містика, але й реаліста. Він творить, і платить за це велику ціну, але й розуміє – хто творить, той платить, і нікуди не подінешся. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ulyanenko/4c4f1d8478003/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ulyanenko/4c2bb0fe53367/ ukrpravda@gmail.com (Олесь Ульяненко) Сайт Інституту релігійної свободи (ІРС) оприлюднив відкрите звернення керівників християнських Церков України до української громадськості з приводу потреби захисту високих моральних засад та сімейних цінностей Thu, 01 Jul 2010 00:02:55 +0300 Перше враження нормальної, інтелігентної людини, що прочитала цей документ – в неї просто одвисає щелепа. Друге – занепокоєння, страшенне занепокоєння. Я знаю кількох людей, що ледь не з інфарктом злягли. Що це? Яке право має церква таким чином впливати на мирян, лізти в мирські діла? Вона може молитися, відмолювати гріхи, але в піар-акціях брати участь вона не може. Священики навіть не мають права виступати по телебаченню, і про це треба нагадати, бо вони там з'являються. Вже не кажу, що вони їздять на мерседесах, ніби не Богу служать, а Дону Карлеоне. І ці страшні коробки з баблом – навіщо вони у церквах? Куди вони їх весь час тягають? Можна заставити замовчати ЗМІ, але як ти заставиш мовчати водія таксі, що розповідає: я возив проституток у Лавру, до батюшки. Правда завжди випливе на поверхню. Так що цей папірець не має ніякої цінності, він нічому не допоможе, не варто було руки бруднити. От вони пишуть у цьому зверненні: переважна більшість віруючих людей підтримує НЕК. Виникає пропозиція: давайте тоді диктатуру встановимо. Натягнемо дроти, візьмемо кулемети. Хай буде не переважна більшість, а усі. Одразу в'єтнамці з китайцями приєднаються, як завжди. Багато чого є у цьому папірці, немає лише здорового глузду. А віруючій людині здоровий глузд треба мати. Рацію має той, хто має силу. В нас є грамотні люди, але вони бояться, вони навчені досвідом і знають наперед, що через сто років тут буде дірка. Ніхто не поспішає вкладати сюди гроші, і ми ніби відділені від усього світу. Нашим панотцям треба частіше ходити в народ, і тоді би вони знали, що народу зараз не безпеки інформаційного простору не вистачає, а безпеки життя. От у нас тиждень тому у ліфті людину зарізали. Ментів було море. Нікого не знайшли. Ніби чувак сам себе зарізав. Так давайте про це мовчати. Це виникає бажання перевірити цей документ на ідентичність, чи дійсно панотці у курсі, що вони підписали. Бо аж якось не віриться. І якщо вони в курсі, тоді з цієї країни лишається тільки тікати. Причому – на острів. Тому що неможна нормальній людині жити у такій атмосфері – це усе рівно, що річкового карася у солону воду кинути – він подохне. Це піар, причому піар, зроблений невдало. Такий понт панотців, щоби ми просто про них згадали. Що вони теж участують, і у такий хитрий спосіб мирять конфесії. А якщо підійти з іншого боку, то це пахне громадянською війною. Панотці усе-таки люди не від миру цього, і можливо не розуміють, що вони не мораль захищають, а піарять НЕК – караючий орган. Я ніколи не забуду, як ми зібралися обговорювати, як можна відкликати той експертний висновок, і пан Костицький, голова НЕКу, почав: "ну що, усі ми славно пропіарилися..." Я пам'ятаю це слово в слово. Так що це хитрощі, махінації і тінь на релігію, тобто на віруючих людей, які і слухом не знають, що воно таке. А якщо додати 30 млн атеїстів, які взагалі ні у що не вірять, то це звернення християнських церков для них буде пустим підписаним папірцем, з яким можна зробити що завгодно, у тому числі і дуже велику каку. Країна напружена до неможливого, а вони бавляться. Народу ця комісія – як галці п'ята нога. А вона існує, тому що є Закон про захист суспільної моралі, і тут нічого не вдієш, хіба що знайдеться достатня кількість чесних депутатів, які проголосують за відміну цього безглуздя. Навіщо забороняти реальність? Порнографія усе рівно буде, буде і проституція, вона стане навіть сильніша, хитріша і нахабніша, і нікуди не дінешся, і треба цьому давати якусь раду, а інакше держава буде прогнивати як сифіліс, зсередини. На гроші, які держава у рік на витрачає на Національну експертну комісію з питань моралі, можна побудувати дитсадок. Так шановні, візьміть гроші у НЕКу і зробіть щось для українців. Допоможіть ветеранам, бабусям, бомжам. Скільки людей постраждали від НЕКу. Хіба ці люди навіть не можуть скаржитися? Хіба вони, як платники податків, не можуть протестувати? Хто взагалі переслідує Національну експертну комісію? Критикують? Так вона для того і існує, щоби її критикували. З владою гармонії не вийшло, так вони до попів полізли. А попи чим допоможуть? НЕК – це каральний орган, і його хтось травить, так виходить? Не те що я за порнографію, але я за нормальне суспільство, де усе має своє законне місце. Панотці – у церквах, порнографія – у секс-шопах, ніхто не лізе на чужу територію, і від усього доходи поступають у державний бюджет. Хіпі у парку курять травку – хай ведуть себе тихо і платять податки. І усе, і проблема знімається. А то починається святенницька мораль: боже, вони курили! Ну то й що? Вони нікого не чіпають, на відмінність від моралістів. В нормальній країні людей попереджають, а у нас одразу хапають, нахабно, не пояснюючи, у чому вони винні. Не розумію, чому в цьому цирку взяв участь Любомир Гузар – людина розумна і мудра, яку я глибоко поважаю. Про це варто подумати. Він завжди хотів об'єднання, я знаю це точно. Священики намагаються втриматися. Вони – щит проти війни. Наш шар земний такий перекручений, такий перенаселений, що людям вже нема чого робити, половина людства просто ходить і нічим не займається. Це хороший намір, благородний – об'єднатися в одну церкву, Бог-то один. В мене багато розумних, просунутих знайомих, в них питаєш: ти в яку церкву ходиш? Відповідають: а мені однаково. Але якщо об'єднати церкву з державою, одразу буде війна. В Євангелії що написано? – "Кесарю – кесареве". Неможна йому давати божого. Вибачте, Ісус Христос відділив церкву від держави. У цьому зв'язку часто згадують інквізицію. Я нічого не знаю про неї, народився не тоді і не в тій країні. Знаю тільки, що католицька церква її засудила та покаялась. Але про українську інквізицію поки що не йдеться, бо ми не маємо держави, ми маємо тільки здоровенну територію з 47 млн маргіналів. Спочатку треба тут все привести до ладу. Як ні крути, а ми колонія колишньої імперії. По-друге, ми аграрна країна, тобто колгоспники. Нам би зібратися разом та навести порядок. А ми радіємо: В сусіда корова здохла? – Гага! Як чудово, чула Манька, у Івана корова здохла. І ці дрібниці ліпляться у якісь кавалки, і з них складається життя країни. У Іспанії таке саме було у 30 роки минулого століття, коли Франко до влади прийшов. Він усе владнав. У першу чергу він почав хапати інтелігенцію і творчу еліту, а кого ж? І виходить, що це і є реальний шлях до об'єднання – знайти ворога. Якщо усе це служить для нашого об'єднання, якщо це об'єднає церкви, то тоді я – "за". Але якщо ні, то я – "проти". https://blogs.pravda.com.ua/authors/ulyanenko/4c2bb0fe53367/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ulyanenko/4b76e1c3407df/ ukrpravda@gmail.com (Олесь Ульяненко) Ініціативна група українського ПЕНу створена за ініціативою 20 молодих письменників і дорученням Міжнародного ПЕН-клубу для боротьби за права українських письменників в умовах існування Національной експертной комісії по моралі. Але ми не можемо не відреагувати на ситуацію, що склалася з київськими книгарнями. Sat, 13 Feb 2010 18:30:43 +0200 В останні роки в Києві особливо активно знищується культурне середовище міста – послідовно залишаються без приміщень книжкові крамниці, галереї художників, арт-кав'ярні і редакції періодичних видань. Це робиться таким чином, що фізична безпека працівників цих закладів, митців та відвідувачів знаходиться під загрозою. Так, 8 лютого 2010 року о 19.40, за 20 хвилин до закриття, група озброєних чоловіків захопила найстарішу київську книгарню "Сяйво", яка працює у цьому приміщенні з 1940 року. Люди, переважно жінки, що там знаходились на момент цієї акції, були піддані фізичному насильству – їх били, рилися в їх особистих речах, викидали на вулицю. Багато книг були зіпсовані. Вітрини крамниці були заварені залізними щитами із ганебним написом "Сяйво буде жити вічно, як українська література". З цього витікає, що ті, хто усе це вчинив, усвідомлювали, що їх дії можуть загрожувати існуванню української літератури, і вважали це темою для жартів. Без сумнівів, така демонстративна неповага до письменницької праці на очах у мешканців столиці матиме великі моральні наслідки. Ініціативна група Українського ПЕНу звертає увагу влади та громадськості, що всупереч суворим ринковим реаліям, продукуючим нескінчені гламурні бутіки, жодне велике місто, а тим більш столиця, не може існувати без книжкових магазинів. Втім за останні роки у Києві закриті майже усі центральні книгарні. Усі вони були виселені з приміщень без надання належної заміни, причому це відбувалося так брутально, що аж ніяк не може вписатися у правові рамки. Ми закликаємо органи державної та місцевої влади негайно взяти ситуацію під контроль, згідно з Законом України "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні" підтримати київські книгарні та захистити читаючих киян від варварських дій бізнесменів. А також нагадуємо про існування постанови Верховної Ради від16 січня 2009 року про мораторій на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, видавництв і книгарень із їхніх приміщень. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ulyanenko/4b76e1c3407df/