https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/rudenko/4a0d011a177d8/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Руденко) Луценко сказав все, що хотів, про інцидент у Франкфурті. Що насправді там сталося, й так усі розуміють. Без зайвих пояснень. Я відібрав нетверезі хроніки Юрія Луценка за останні кілька років. З усього видно: любить "ето дєло" Юрій Віталійович. І сам цього не приховує. Fri, 15 May 2009 08:43:54 +0300 Отже: О первой выпитой рюмке водки 26.09.2005, "Коммерсант" Юрий Луценко: "Я вот сейчас ехал в машине с первым замом вашего главы МВД и то ли из-за душевного состояния, то ли из-за выпитой рюмки в честь утверждения нового премьера вспомнил, как впервые здесь побывал. Мы с отцом приехали в 1980 году. В пять утра встали в очередь к Мавзолею. За бортом было минус 23. Тогда на самом верхнем этаже гостиницы "Москва" я впервые выпил водки. С подачи отца". Пинзеник понюхал из фляги Луценко, но пить отказался 22.11.2005, www.ПРАВДА.com.ua Министр внутренних дел Юрий Луценко пришел на заседание правительства в свитере, с флягой и написал заявление на отпуск за свой счет на вторник. "У меня сегодня действительно День свободы", – сообщил он журналистам по окончании заседания Кабмина. На вопрос журналистов, что у него во фляге, Луценко загадочно ответил: "Там жидкость, которая спасла очень много здоровья на Майдане, и сегодня я обязательно с друзьями ею воспользуюсь". На Новый год Луценко выпьет водки у родителей своей жены 23.12.2005, "Корреспондент" Министр внутренних дел Украины Юрий Луценко планирует встретить Новый год с семьей, у родителей своей жены Ирины. Об этом Юрий Луценко сообщил сегодня журналистам в Днепропетровске. Луценко заметил, что обязательно выпьет водки, а на столе будут угощенья, традиционные для праздничного стола Западной Украины. Когда Мороза избрали спикером, Луценко с горя "выпил прилично водки" 28.07.2006, "Обком" Юрий Луценко: "Когда возникла эта антикризисная коалиция, я поехал на Ровенщину, у моего брата был день рождения, говорю честно, выпил прилично водки, потому что психологически было очень тяжело". Юрий Луценко в годовщину Майдана выпьет пива с Николаем Томенко и Тарасом Стецькивым 08.11.2006, "Репортер" Глава Министерства внутренних дел Украины Юрий Луценко намерен в годовщину "оранжевой революции" выпить пива вместе с Николаем Томенко и Тарасом Стецькивым в кафе около Майдана. Об этом он сообщил в ходе пресс-конференции в Одессе. "В годовщину Майдана мы обязательно выпьем пива вместе с Томенко и Стецькивым", – отметил министр. Он подчеркнул, что желает выпить пива в кафе возле Майдана, где во время событий "оранжевой" революции "пил кофе и ром", чтобы восстановить голос. Колесников о Луценко 4.03.2009, "Украинская правда" Борис Колесников: "Летом 2007 года, перед досрочными парламентскими выборами мы встретились с ним в кабинете у Виктора Балоги. Глава секретариата просил наш штаб не уничтожать Луценко на выборах. Министр с перепугу выпил в комнате отдыха главы президента бутылку коньяка и сорок минут проплакал, просил простить его. Он просил прощения у меня и у моей супруги. Я тогда попросил его только об одном: один раз принести извинения публично. Он ответил: тогда мне, как политику придет конец. Я сказал: Юрий Витальевич, вам, так или иначе, придет конец". https://blogs.pravda.com.ua/authors/rudenko/4a0d011a177d8/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/rudenko/4a03d8fca4d0d/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Руденко) 5 червня у Адміністративному окружному суді столиці розпочнеться розгляд справи по суті за позовом письменника Олеся Ульяненка проти Національного комісії з питань захисту суспільної моралі, яка визнала його роман "Жінка його мрії" порнографічним. Fri, 08 May 2009 10:02:20 +0300 Нагадаю, сталося це на початку нинішнього року. "Клуб сімейного дозвілля", який видав Ульяненка, отримав від Нацкомісії висновок: роман належить до "порнографічної продукції". А відтак – було заборонено обіг книжки лауреата Шевченківської премії в Україні. Зауважте: письменника, чиї твори вивчають у школі та вишах. "Жінку його мрії" вилучили із книгарень, хоча до того часу вона спокійнісінько собі там продавалася. Словом, випадок для України – безпрецедентний. Ульяненко став забороненим автором. Олесь проти того, щоб його вважали порнографом, а тому і звернувся до суду. "Буквоїд" за люб'язної згоди автора і його літагента – Юки Гаврилової вирішив надрукувати уривок із "порнографічного" роману Ульяненка. Жінка його мрії (фрагменти) https://blogs.pravda.com.ua/authors/rudenko/4a03d8fca4d0d/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/rudenko/49ff52f326b03/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Руденко) Інтерв'ю Віктора Балоги російському інформаційному агентству "РИА Новости" виглядає своєрідною спробою керівника президентської канцелярії дати історичну оцінку діяльності Віктора Ющенка. Mon, 04 May 2009 23:41:23 +0300 Предметом гордості Балоги, який скромно йменує себе "менеджером" і "адміністратором конституційних повноважень президента", є недопущення Віктором Ющенком монополізації влади. Самому Вікторові Івановичу, як виявилося, ні за що не соромно. "Команда секретаріату у період моєї роботи у ній не зробила нічого, що нашкодило б суспільству та державі", – гордо каже він. Хто нашкодив – відомо. "Невістка". Причину різкого падіння рейтингу Віктора Ющенка Балога пояснює тим, що більшість ідей і починань президента "родом із майбутнього". Іншими словами – не доріс, бачте, іще український виборець до президентських ініціатив, бо має ще "радянську ментальність". Цікаво: що ж тоді було із цієї самою радянською ментальністю українців, коли у 2004 році вони обирали Ющенка президентом і довіряли йому? Утім, найцікавішим у цьому інтерв'ю є прогноз Віктора Балоги щодо майбутнього Віктора Ющенка: "Майбутнє президента Ющенка залежить від нього самого та волі народу. Оберуть на другий строк – залишиться першою особою у державі. Віддадуть голоси за нього як лідера політичної сили на виборах у Верховну Раду – буде засідати у парламенті. У будь-якому випадку, я впевнений, Віктор Ющенко залишиться активним політиком, політичним та громадським авторитетом. У нього дуже великий багаж знань та досвіду, масштабне бачення перспектив України, він спирається на широку ціннісну базу. З таким арсеналом у нього ефективне майбутнє як політика і державного діяча". Віктор Іванович, як на мене, надто оптимістичний. І щодо присутності Віктора Андрійовича у наступній Верховній Раді, і щодо присутності політичної сили (якої саме?) нинішнього глави держави у парламенті, і щодо його "активності" у політиці по завершенні президентської каденції. Особливо – за президента Тимошенко. https://blogs.pravda.com.ua/authors/rudenko/49ff52f326b03/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/rudenko/49f9d453b913c/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Руденко) Це – моя колонка для газети "Лівий берег". Thu, 30 Apr 2009 19:39:47 +0300 Історія із підпалом двох столичних магазинів книжкової мережі "Книжковий супермаркет" ("КС"), яка розпочалася у ніч із 24 на 25 квітня, цілком прогнозовано отримала політичне забарвлення. Доклався до цього сам власник крамниць Костянтин Клімашенко, який, не дочекавшись вердикту правоохоронців, заявив: ця акція має на меті змусити його відмовитись від продажу книг Олеся Бузини та російськомовної літератури. Цю тему одразу ж підхопили політики та проросійські політологи, які почали попереджати про загрозу націоналізму та реанімацію фашизму в Україні. А російські ЗМІ підпали в "КС" сприйняли ледь не як зазіхання на територіальну цілісність Росії. Костянтин Клімашенко стверджує, що попередження про можливі акції проти "КС" він отримав письмово кілька тижнів тому, але серйозно їх не сприйняв. За його словами, невідомий приніс до однієї із книгарень листа, у якому аноніми настійливо рекомендували не продавати книги Олеся Бузину та російськомовну літературу. Мовляв, Бузина, як автор книги "Вурдалак Тарас Шевченко" заслуговує на "анафему", а російська література – й поготів. Хоча "Книжковий супермаркет" це – далеко ще не весь український ринок, 70-80 відсотків якого, до слова, займають саме книжки російського виробництва. І цю ситуацію пляшкою із запальною сумішшю не змінити. Оскільки це питання належить вже до сфери національної безпеки та оборони України. На сьогодні жодна із українських націоналістичних організацій відповідальності за влаштований підпал не взяла. Хоча окремі їхні представники не утрималися від позитивного схвалення того, що сталося у "КС". Той же лідер "Свободи" Олег Тягнибок, наприклад. Сам Олесь Бузина одразу ж заявив: підпал книгарень є проявом нацизму. Його підтримав і директор українського філіалу Інституту держав СНД Володимир Корнілов, який вважає, що українська влада підтримує неонацистів. Сама ж влада на цей закид тихесенько промовчала, даючи карт-бланш корніловим, бузинам та ін. Підпал книжкових магазинів в Україні, безперечно, є ганебним явищем. Утім, у цій історії, яку одні називають вдалим піаром, другі – спробою власника крамниць уникнути боргових зобов'язань перед видавцями, а треті – політичною провокацією, останню крапку має поставити МВС. До того часу усі аналогії із фашизмом і нацизмом у даній ситуації є доречними виключно тому, що нинішні підпали дуже вже нагадують історію із німецьким рейхстагом. Понад сімдесят років тому Гітлер, звинувативши комуністів у підпалі головної будівлі Німеччини, перебрав на себе усю повноту влади у державі. Це вже потім історики почали з'ясовувати, хто тримав у руках пляшки із "коктейлем Молотова". Як виявилося, – самі ж нацисти. У ситуації із книжковими крамницями чіткі акценти мають поставити правоохоронці. Оскільки у когось, схоже, з'явилася спокуса перетворити українські книгарні у німецький рейхстаг. Історія із "КС" засвідчила: правоохоронні органи, на жаль, не в стані оперативно реагувати на подібні випадки. А це значить – у політичних спекулянтів є широкий маневр для провокацій. Шкода лише, що для цього вони використовують те, до чого в українців було шанобливе ставлення, – книгарні. P.S. А ось що про ситуацію, що склалася навколо "КС", написав письменник Андрій Кокотюха: По українських комплексах – вогонь! https://blogs.pravda.com.ua/authors/rudenko/49f9d453b913c/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/rudenko/4757e25d7ed1e/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Руденко) Президент Ющенко вніс на розгляд Верховної Ради подання про призначення Юлії Тимошенко прем'єр-міністром. Голосування за кандидатуру лідера БЮТ – випробування не лише для Тимошенко та новоствореної коаліції, але ще й для Віктора Ющенка та Арсена Яценюка. Thu, 06 Dec 2007 12:51:57 +0200 У одному із інтерв'ю лідер БЮТ зізналась, що вона вже втомилася "кожного разу підсаджувати чергового чоловіка". "Я дуже добре ставлюсь до чоловіків. Але хочу просто зайвий раз констатувати, що не чоловікам-політикам потрібна моя перемога, а потрібна тим людям, які вже втомилися чекати від їх політики чогось нового, втомилися вірити політикам і кожного разу розчаровуватися", – заявила вона (НТН, 29 січня 2006 р.). Цю фразу Тимошенко цілком могла б, напевно, повторити і тепер, коли вирішується доля її прем'єрства. Тільки тепер черга підсажувати Юлію Тимошенко – за Віктором Ющенком та Арсеном Яценюком. До політичної кар"єри і першого, і другого Тимошенко доклала чимало зусиль. За Ющенка вона активно боролася на виборах 2004 року. Яценюка Тимошенко разом із Турчиновим фактично зробили головою Верховної Ради. Президент, звичайно ж, намагатиметься вичавити максимум із нинішньої ситуації. До голосування по кандидатурі Тимошенко мають бути проголосовані 12 законопроектів, прописаних в коаліційній угоді. У тому числі – і про обмеження прем'єрських повноважень. Напевно, будуть якісь і кулуарні перемовини про формат участі Тимошенко у наступній президентській кампанії. Утім, у даному разі для Юлії Тимошенко, здається, набагато важливішим є кінцевий результат, а не сам процес. https://blogs.pravda.com.ua/authors/rudenko/4757e25d7ed1e/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/rudenko/4751b28193121/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Руденко) Віктор Ющенко реабілітував регіонала Бориса Колесникова, нагородивши його орденом "За заслуги" II ступеню. Ця відзнака – черговий "ляпас" прихильникам "помаранчевого" табору. І особливо – Юрієві Луценку. Такий собі "привіт" лідеру "Народної самооборони" з Банкової. Sat, 01 Dec 2007 20:14:09 +0200 Три року тому у Сєвєродонецьку Борис Колесников закликав створити Південно-східну державу у формі федеративної республіки. Згодом він був затриманий за підозрою у здирництві. Кілька місяців сидів у СІЗО. Тоді Юрій Луценко відкидав політичний підтекст арешту Колесникова. Виступаючи 7 квітня 2005 року у Верховній Раді тодішній міністр внутрішніх справ вигукнув: "Яка політика, шановні? Це – натуральний бандитизм!". Потім Генпрокуратура закрила кримінальну справу щодо Колесникова "у зв"язку з відсутністю складу злочину". І ось тепер виявляється, що Борис Колесников – герой. Дивно, що ще не Герой України. Але це, мабуть, справа часу. Згадаймо Юхима Звягільського. Спершу він підозрювався у скоєнні злочинів, два роки переховувався у Ізраїлі, а потім президент Кучма удостоїв його звання Героя України. За що ж відзначив Віктор Ющенко Колесникова? Як йдеться в указі, "за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний і культурний розвиток України, вагомі досягнення у трудовій діяльності, багаторічну сумлінну працю та з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року Акта проголошення незалежності України". У серпні 2006 року президент нагородив Рината Ахметова орденом "За заслуги" I ступеню, а Григорія Суркіса – орденом Ярослава Мудрого V ступеню, у лютому 2007 року – орденом Ярослава Мудрого III ступеню – Михайла Потебенька, у листопаді цього року Сергій Ківалов з рук голови ЦВК отримав грамоту Центвиборчкому. І от тепер – Колесников. Хто наступний? Віктор Медведчук? Володимир Щербань? Руслан Боделан? Ігор Бакай? Микола Білоконь? https://blogs.pravda.com.ua/authors/rudenko/4751b28193121/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/rudenko/473aa4aa3edce/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Руденко) Віктор Ющенко підписав указ про скасування спеціальних номерів для службових автомобілів. Це – друга спроба президента за останні два роки покласти край спецномерам. У липні 2005 року під час славнозвісної "ліквідації" ДАІ Ющенко вже доручав МВС Юрія Луценка відмінити спецномери, включно з міліцейськими. Тоді президент навіть наполягав, щоб у всіх автомобілів були єдині номери, навіть у президентських. Однак ініціативу гаранта було проігноровано. І головне – ніхто за це навіть не відповів. Добре було б, аби разом зі спецномерами президент відмінив ще й кортежі, для яких ДАІ створює "зелені коридори". Бо коли сам Віктор Ющенко або Віктор Янукович їдуть з дому чи додому, то півстолиці буквально завмирає у автомобільних "пробках". От їм двом спецномери у такій ситуації справді ні до чого. А решті... А решта "спецномеристів" нехай дістає правила дорожнього руху і згадує як треба правильно їздити по дорогах. Це піде їм на користь. Якщо, звісно, чергове доручення президента в черговий раз не проігнорує МВС. Wed, 14 Nov 2007 08:32:58 +0200 https://blogs.pravda.com.ua/authors/rudenko/473aa4aa3edce/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/rudenko/4738416d7e608/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Руденко) Такого відвертого і нахабного українофобства, як у журналі "Профіль-Spiegel", який щойно з'явився на українському ринку, я вже давно не бачив. Видання, зроблене у Москві під редакцією сумнозвісного Михайла Леонтьєва, повне зневаги до всього українського. Починаючи від обкладинки і завершуючи текстами. Україна, за версією журналу, це – галушки, вишиванки та огрядні українки. Mon, 12 Nov 2007 13:05:01 +0200 Серед авторів журналу – депутат Держдуми РФ Сергій Глазьєв, народжений в Україні і відомий своїми великоросійськими поглядами, Тимофій Сєргейцев та Дмитро Куліков. У "заліку" останніх двох – робота у Віктора Пінчука, організація "Вуличного телебачення" на президентських виборів 1999 року та консультування у 2004 році штабу Віктора Януковича. Зі сторінок російського "Профіля" ця "поважна" автура роз'яснює українським читачам що: - демократія це – імітація народовладдя; - проблема України у тому, що в Україні нема держави; - українська політична культура і політична думка ментально знаходяться в 1989-1990 роках Росії; - без Росії український ВПК загине; - Україна розвалила Чорноморське військово-морське училище імені Нахімова. Якщо Лєонтьєв і компанія вважають, що у нас немає держави, то може ця держава популярно пояснить їм, що таке Україна? Врешті-решт є ж в Україні структури, які відповідають за інформаційну безпеку держави. Нехай скажуть своє вагоме слово. Загалом же бренд німецького журналу Spiegel, із яким прийшов російський "Профіль" до України, це ще не привід зневажливо класти ноги на наш стіл і відверто демонструвати своє "великорусскоє" нахабство. https://blogs.pravda.com.ua/authors/rudenko/4738416d7e608/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/rudenko/4731cdb96ef53/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Руденко) До 10 листопада столичний книжковий магазин "Знання" повинен залишити орендовані приміщення по вулиці Хрещатик, 44. Так хоче київська міська влада. Вона, як виявилася, у Києві цар і Бог. Вона – сила. Навіть віце-прем'єр Дмитро Табачник скрушно розводить руками, мовляв, ви ж розумієте, це – муніципальна власність, Кабмін тут ні до чого. Зауважте, що все це відбувається у Рік української книги, оголошений президентом Ющенком. Wed, 07 Nov 2007 15:37:45 +0200 У нинішньому приміщенні "Знання" знаходилось 75 років. Як кажуть старожили, книгарня працювала навіть за часів німецької окупації. А "окупації" Леоніда Черновецького і К магазин не витримав. Зараз на захист "Знання" кинулись літератори, політики, співаки. Вони обіцяють не допустити закриття магазину. Я розумію, що прихильники Леоніда Черновецького у столиці не помітять втрати "Знання". А от для багатьох поколінь, які ходили до магазину, це без перебільшення – втрата. Черновецькому, схоже, все "по цимбалам": однією книгарнею більше, однією менше. Головне – процес. Яка різниця для нього, що буде у приміщенні – книгарня "Знання" чи якийсь модний бутік? Я хочу зрозуміти: коли вже вони всі наїдяться і зрозуміють, що, окрім розкішних авто, модних магазинів, дорогих яхт, є ще щось нематеріальне? Те, що навіть німецькі окупанти не чіпали. "Знання" періоду нинішньої "окупації" Письменник Юрко Покальчук говорить "фе" столичній владі https://blogs.pravda.com.ua/authors/rudenko/4731cdb96ef53/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/rudenko/472ec6d4911de/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Руденко) У Києві, схоже, стартувала виборча кампанія. Поки Леонід Черновецький та Юрій Луценко мірялися місткістю баночок для аналізів та влаштовували клоунаду на НСК "Олімпійський", Михайло Поживанов розвісив по Києву свої бігборди та лайтбокси. Як лідер громадської акції "За свідомий вибір", Поживанов наполягає на проведенні виборів столичного мера у два тури та на ухваленні нового закону про референдум, який надасть киянам право звільняти міського голову. Ці пункти і можна вважати частиною передвиборчої програми Поживанова як кандидата на посаду столичного мера. Mon, 05 Nov 2007 08:31:32 +0200 Мені важко судити, який із Михайла Поживанова міський голова. Я сприймаю його радше як політика. Пам'ятаю заяви Поживанова про "дев'ять грамів у серце", які начебто за його непоступливість обіцяли Щербані – Володимир та нині покійний Євген. Це було ще за часів мерства Поживанова у Маріуполі. Я пам'ятаю Михайла Олександровича як одного із активістів Ліберальної партії, ПРП, а потім – фракції "Наша Україна". Напевно, Михайло Поживанов буде не гіршим мером Києва за Леоніда Черновецького. Принаймні, у нього є досвід керування міським господарством. Він був мером Маріуполя, працював заступником Олександра Омельченка. Тепер він – у команді Юлії Тимошенко (N115 у списку), яка має найбільшу підтримку у Києві. Все начебто зрозуміло. За винятком одного: Михайло Поживанов є кандидатом на посаду столичного мера від БЮТ чи ні? Може, він просто вирішив зіграти на випередження, пропонуючи свою кандидатуру для участі у передвиборчих перегонах? Я розумію, що зараз Юлії Тимошенко не до виборів київського мера. Вона, як і Юрій Луценко, і В'ячеслав Кириленко, і Віктор Балога змагаються за центральну владу. Вибори ж київського мера знову відходять на другий план. Ми вже більш-менш знаємо, хто займе місце в уряді Юлії Тимошенко. А от хто у разі дострокових виборів столичного голови кандидуватиме від БЮТ та НУНС (чи, може, це буде спільний кандидат) – поки що невідомо. Невже "помаранчеві" жодних уроків не винесли з виборів київського мера 2006 року? Вони знову сподіваються "на авось"? Ось такі бігборди Михайла Поживанова висять на столичних вулицях https://blogs.pravda.com.ua/authors/rudenko/472ec6d4911de/