https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/synyagovsky/6994821e4c47c/ ukrpravda@gmail.com (Владислав Синяговський) Tue, 17 Feb 2026 15:58:38 +0200 Війна московії проти України дедалі очевидніше виходить за межі класичного розуміння збройного конфлікту. Вона потребує іншої оптики – зокрема психологічної, навіть патопсихологічної. Нещодавно в американському журналі Military Psychology вийшла наша спільна з колегами публікація Moral injury among Ukrainian soldiers: Firsthand accounts of psychological struggles in the Russia-Ukraine war, де ми аналізували феномен моральної травми українських військових. Нами описані найвиразніші кейси, які за усіма ознаками є проявами тяжких моральних страждань і потребують значних психотерапевтичних зусиль. Ми дедалі частіше ставимо собі запитання: з чим саме ми маємо справу, коли говоримо про вбивства та знущання над нашими полоненими і терор мирного населення, який продовжується? Чи є це звичними наслідками військових дій, чи це є свідома тактика ворога? Моральна травма – не просто посттравматичний стрес. Це глибоке внутрішнє руйнування, яке виникає тоді, коли людина стає свідком або учасником подій, що радикально суперечать її базовим моральним переконанням. Розстріли полонених. Примус до участі у вбивстві. Демонстративне приниження. Публічне знущання. Тут, увага – головне! Це не "побічні ефекти війни" – це інструменти!!! У своїй практиці військового психолога я проводив сотні декомпресійних дебрифінгів з українськими військовими, десятки з яких були зі звільненими з полону. Те, що спливає у цих розповідях, має системний характер. Особливо травматичними є епізоди демонстративних розстрілів наших полонених. І тут виникає ключове питання: для чого це робиться? Перша відповідь – інструментальна. Залякування військових та цивільного населення, деморалізація противника є елементами військової доктрини рф. Про це прямо дає настанову російський військовий психолог Олександр Караяні, який публічно наголошує на ролі психологічного тиску та залякування як складової сучасної війни. В логіці ворога демонстративне вбивство військовополонених, щоденні обстріли цивільних кварталів – це сигнал. Це спосіб породити страх, безсилля, моральну дезінтеграцію, спосіб психічно травмувати та деморалізувати супротивника. Є ще інша відповідь, і вона значно тривожніша. Йдеться не лише про холодний розрахунок. У багатьох свідченнях проступає інший вимір – садистичний. Насолода від приниження. Задоволення від страждання іншого. Потреба не просто перемогти, а зламати, розтоптати, морально знищити. Ми бачимо, що у світогляді російського диктатора та його подільників війна є не лише інструментом досягнення політичних цілей. Вона для них давно стала самодостатнім процесом. Якщо прийняти цю оптику, то стає зрозуміліше, чому масові страждання цивільного населення, удари по житлових кварталах, катування полонених не є "перегинами на місцях". Вони вписані в логіку системи – росіяни насолоджуються стражданнями українців. Відтак моральна травма в цій війні використовується як зброя. Це зброя довготривалої дії. Вона спрямована не лише проти конкретного військового чи родини загиблого. Вона спрямована проти нашого суспільства як такого – щоб підірвати довіру, віру у справедливість, у сенс спротиву. Тому питання завершення війни не можна зводити лише до переговорних форматів чи дипломатичних ініціатив. Якщо для однієї сторони війна є засобом досягнення політичного компромісу, а для іншої – способом реалізації ідеології залякування та насолоди від руйнування, то симетричного "мирного рішення" може не існувати. Будемо відвертими – мирного рішення немає. Домовлятися з психопатичним терористом неможливо! Ця війна є екзистенційною не лише в геополітичному сенсі. Вона є зіткненням різних моральних всесвітів. Один намагається зберегти життя. Інший демонстративно перетворює смерть і страждання на метод. І саме тому відповідь України має бути тверезою. Без ілюзій. Без самообману щодо природи противника. Ми повинні усвідомлювати: моральна травма, яку нам нав'язують, – це частина стратегії. А отже, наша сила – у стійкості, у правді про пережите, у фіксації злочинів і в здатності не дозволити злу визначати наші цінності. Ми воюємо не лише за території. Ми воюємо за збереження морального порядку світу. І світу треба розуміти, що закінчення війни не буде за столом переговорів. Мир прийде лише тоді, коли терористи будуть знищені. https://blogs.pravda.com.ua/authors/synyagovsky/6994821e4c47c/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/synyagovsky/695ca65b7d4d0/ ukrpravda@gmail.com (Владислав Синяговський) Tue, 06 Jan 2026 07:06:19 +0200 Два ветерани на підступах до вершини Петроса Сьогодні я повернувся з гірського походу разом із групою українських ветеранів. Ми провели три дні в горах і піднялися на Петрос – понад 2000 метрів над рівнем моря. Це не перше наше сходження на Чорногору, але моє перше в якості ветерана після тривалої служби в лавах ЗСУ. "Боцман" тропить... Було дуже непросто фізично, але водночас надзвичайно цінно з точки зору розуміння того, що саме ми вкладаємо в поняття природо-реабілітації після війни. Гори дедалі частіше стають простором відновлення для хлопців і дівчат, які повертаються з війни, і це справді потужний ресурс. Проте принципово важливо розуміти: горотерапія – це не лише про спорт і точно не про чергові змагання. Їх було достатньо на фронті, щоб вижити – треба було битися не лише з ворогом. В реабілітації важливо відновити довіру до навколишнього світу і до людей. Краще самої природи цього ніхто не зробить. Відновлення в горах – не про рекорди, не про швидкість і не про фізичні нормативи. Для ветеранів це має бути простір безпеки, а не чергове випробування на витривалість. Сама природа нас ставить в рамки подолання себе, а люди навколо мають проявити дружню підтримку і допомогу, що власне й формує терапевтичну основу зцілення. Більшість ветеранів повертаються з війни у стані глибокого виснаження – фізичного, психологічного, морального. Поранення, ампутації, протези, ПТСР, досвід полону, депресивні та суїцидальні кризи потребують не вимог і очікувань, а уважного, людяного ставлення. Ветеран не має доводити свою спроможність. Він має право на підтримку. З клінічної та психофізіологічної точки зору, м'яке перебування в горах сприяє відновленню: знижується рівень стресу, стабілізується нервова система, покращується сон, поступово повертається відчуття внутрішньої опори. Але це працює лише тоді, коли маршрут і темп підлаштовані під людину, а не навпаки. Саме тому гірська реабілітація має бути системною: з етапами, базовими таборами, можливістю зупинитися, відпочити, отримати психологічну підтримку. У своїй клінічній практиці та ветеранському просторі, що ми розвиваємо, саме такий підхід є принциповим і базовим.  Відновлення ветеранів – це не про черговий рекорд чи спортивне досягнення. Хоча й не без того, але в першу чергу – це про людяність в дикій природі, де базою є відчуття повної дитячої свободи і довіри, яку дарують люди людям. https://blogs.pravda.com.ua/authors/synyagovsky/695ca65b7d4d0/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/synyagovsky/68e62d2d0e169/ ukrpravda@gmail.com (Владислав Синяговський) Wed, 08 Oct 2025 12:21:49 +0300 Ми живемо у світі, де свідомість – постійно змінюється. Від ранкової кави, що стимулює, до вечірнього серіалу, який заспокоює. Людина щодня шукає способи вплинути на свій психічний стан – підбадьорити себе, заспокоїти, відволіктися чи зануритися у роздуми. Але далеко не всі ці способи ведуть до гармонії. Залежність як заміна сенсу Коли ми не маємо безпечних і глибоких шляхів змінювати свій стан – ми підсвідомо шукаємо короткі, поверхневі й часто токсичні способи. Алкоголь, нікотин, енергетики, вейпи, смартфонна залежність – це спроби "відрегулювати" внутрішній стан через зовнішній стимул. Людина ніби намагається повернути контроль над власною свідомістю, але втрачає його ще більше. У цьому сенсі змінений стан свідомості не є чимось екзотичним. Це наша базова людська потреба – періодично виходити за межі звичного сприйняття, бачити ширше, глибше, інакше. І це можна робити науково, безпечно, терапевтично. ⸻ Флоатейшн, медитація, дихальні практики, психоделічна терапія Сучасна психотерапія повертає гідність поняттю "змінений стан свідомості". Серед безпечних і науково вивчених методів сьогодні – флоатейшн-рест (сенсорна депривація у сольовій капсулі), майндфулнес-медитація, нейрофідбек з біологічно-зворотнім зв'язком, ребьофінг, холотропне дихання, гіпноз, нейровізуалізаційні технології (EEG-helmets), психоделічно-асистована терапія (кетамін та інші молекули). Кожен із цих методів допомагає людині тимчасово вийти за межі звичного "я", зменшити надмірну активність Его, розслабити контроль і торкнутися глибших пластів психіки. Саме там – у несвідомому – часто зберігаються травматичні спогади, почуття провини, сорому чи втрати сенсу. ⸻ Кетамін як інструмент і терапевтичне вікно Одним із найбільш вивчених і безпечних фармакологічних інструментів є кетамін. У низьких дозах він викликає дисоціативний стан, у якому пацієнт може пережити травматичні спогади без руйнівної емоційної реакції. Це відкриває вікно для інтеграції – для нової розмови із самим собою, вже без страху. Це інноваційний метод, який поєднує дію легального препарату кетаміну (в субанестетичному дозуванні) з глибоким психотерапевтичним процесом. Під впливом мікродоз кетаміну, в супроводі лікаря-психіатра чи психотерапевта, пацієнт може безпечніше знову торкнутися травматичних спогадів, не відчуваючи тієї самої нестерпної болі, що колись. Ми називаємо це експозицією, або повторним переживанням із терапевтичною метою. Експозиція взагалі є основним методом в різних психотерапевтичних практиках. Тимчасово створюється дисоціативний стан – своєрідна відстань між свідомістю та болісним досвідом. Саме завдяки цій відстані пацієнт може побачити свою травму збоку, осмислити її, прийняти й поступово інтегрувати. Травма перестає бути глибоко суб'єктним явищем і ніби відокремлюється, об'єктивізується. Тут гарно працює репрограмування та рефреймінг в ході супроводу. Травматичний спогад можна спробувати "спроєктувати" на екран уявного кінотеатру і відсторонено продивитися. Кожен спогад також має й позитивні моменти і вони можуть стати головними і вирішальними для нового прочитання своєї власної історії. Така робота не просто зменшує симптоми – вона відкриває шлях до глибшої усвідомленості, до повернення себе. В нашій клініці ми використовуємо кетамін-асистовану психотерапію як міст між тілом і свідомістю. Під керівництвом лікаря-психотерапевта пацієнт входить у глибокий діалог із власною підсвідомістю. Це – форма усвідомленого занурення, а не втечі від болю. ⸻ Слово як ключ: чиста мова та метафоричне моделювання Змінений стан свідомості можна досягати не лише через тіло чи фармакологію. Мова – теж потужний інструмент. У техніках Clean Language і метафоричного моделювання терапевт не нав'язує свої інтерпретації, а допомагає пацієнтові досліджувати власні образи, символи, метафори. Іноді одна фраза, почута у стані відкритої свідомості, здатна розблокувати роки внутрішнього напруження. Метафорична робота – це теж подорож у змінений стан, але без речовин. Це – приглушення логічного контролю і пробудження інтуїтивного "знання тіла", яке часто виявляється мудрішим за інтелект. ⸻ Нова культура усвідомленості Ми стоїмо на порозі нового етапу розвитку психотерапії. Там, де раніше панував страх перед "незвичайними станами", сьогодні приходить повага до нейропластичності, нейрорелаксації і внутрішнього досвіду. Віра в самозцілення на основі великих, але прихованих ресурсів людського організму, стає все більш пізнаною і науково-обгрунтованою, вона стає практикою. Флоатейшн, психоделічна терапія, майндфулнес, символічне моделювання – це не конкуренти, а частини однієї культури усвідомленості, яка допомагає людині не тікати від болю, а проходити крізь нього, змінюючись. ⸻ Висновок Змінені стани свідомості – це не про втечу від реальності. Це про глибше входження в неї. Для ветеранів, для людей із ПТСР, для тих, хто пережив втрати – такі стани можуть стати мостом між травмою і новим життям. Резистентні депресії та тривожні розлади, панічні атаки і безсоння, втрата сенсу життя і професійне вигорання – все це ментальні прояви, які сигналізують про необхідність зробити зусилля і повернутися, згадати, а часто й віднайти свої нові ресури і розпочати жити більш свідомо і гармонійно. І наше завдання як психотерапевтів – зробити цю подорож безпечним, гідним і свідомим шляхом повернення до себе. Ми переконані, що майбутнє психотерапії – у поєднанні науки, фармакології й людського співчуття. Щирого, теплого і дієвого. для ілюстрації використана картина художника Олега Шупляка "Козак Мамай" (2023) https://blogs.pravda.com.ua/authors/synyagovsky/68e62d2d0e169/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/synyagovsky/686e536d308ce/ ukrpravda@gmail.com (Владислав Синяговський) Wed, 09 Jul 2025 14:33:01 +0300 Ми живемо в час справжньої революції в психіатрії – тихої, незавжди помітної і не усіма визнаної, але рішучої і яка створює нові підходи в лікуванні цілої низки психічних розладів. Вона приходить з практики, з клінік, зокрема й нашої, із потреби рятувати реальних людей. Йдеться про кетамін-асистовану психотерапію – метод, який змінює правила гри у лікуванні посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та резистентної до лікування депресії (TRD). Препарат був створений в далекі 60-ті роки і активно використовувався вже під час В'єтнамської війни. В субанестетичних (надзвичайно малих) дозах викликає змінений, але повністю контрольований, стан свідомості. Застосовується в психотерапії вже більше 20 років (в Україні з 2018 року). Визнаний в багатьох країнах світу як проривний засіб для лікування ПТСР та тяжких форм депресії, резистентної до антидепресантів. Чому фахова розмова про кетамін-асистовану психотерапію особливо актуальна для України? Сьогодні, якщо ми маємо понад 1 мільйон військовослужбовців, які пройшли або проходять через зону бойових дій, і ми матиме 150-200 тисяч українських захисників, яким може бути потрібна спеціалізована психіатрична допомога. Це орієнтовна статистика, яка виходить з оцінки, що 15-20% учасників бойових дій мають ризик отримати клінічно значущий ПТСР. І, як показує власна практика роботи у військах, ще до постановки діагнозу ПТСР є такі стани, як хронічна бойова психічна травма, яка майже гарантовано матиме суттєвий негативний вплив на психіку в подальшому, оскільки більшість діючих військовослужбовців фактично не мають можливостей для повноцінного відновлення. Інша частина пацієнтів – так звана "тіньова хвиля" – це депресії, тривожні розлади, зневіра, суїцидальні думки, панічні атаки, втрата сенсу. А ще ми маємо ГРС (гострі реакції на стрес) внаслідок масованих атак ракет і дронів по цивільному населенню. І коли стандартні методи не працюють, виникає запит: що далі? 🧠 Кетамін як вікно можливостей Світовий досвід – зокрема так звана "Монреальська модель" і не тільки – пропонує відповіді. Йдеться про курс із 6 внутрішньовенних інфузій кетаміну протягом 3 – 4 тижнів, у супроводі інтегративної психотерапії. Але суть навіть не в самому кетаміні. Ключ – у терапевтичному просторі, який створює психотерапевт за допомогою кетаміну. Цей простір включає: Підготовку до досвіду (set) Безпечне середовище (setting) Контрольований супровід пацієнта Психоемоційну підтримку під час сесії Інтеграційну терапію після неї Кетамін відкриває "вікно нейропластичності" – момент, коли мозок готовий змінювати стереотипи реагування, виходити з замороженого стану, інтегрувати розщеплені частини досвіду. В цьому вікні – і метафора, і пам'ять, і образ, і новий сенс. Саме тут – не просто симптоматичне полегшення, а шанс на глибинне зцілення. Чому існує стигма в Україні щодо використання кетаміну? Продуктів, що впливають на психіку, а точніше змінють свідомість неймовірна кількість – від шоколаду, кофеїну, алкоголю, цукру до тютюну (цигарки і айкоси) та вигаданого бананадина з висушених шкірок бананів:-). У нас немає стигми відносно безконтрольного вживання енергетичних чи слабоалкогольних напоїв, які точно шкідливі для здоров'я, але зберігається стигма до добре вивченого лікарського препарату, який давно і широко використовується в контрольованих медичних цілях. Кетамін помилково ототожнють з рекреаційними наркотиками, хоча він не спричиняє ейфорію, а часто навпаки "відчиняє потаємні двері" до не завжди радісних епізодів минулого. Напевно це спадщина закритого суспільства з його пропагандистськими кліше і штампованим мисленням. Сьогодні застосування кетаміну в психотерапії – це не просто нове прочитання добре відомого анестетика. Це новий простір діалогу лікаря з психікою пацієнта. Зараз в світі активно проводяться клінічні дослідження з цілою групою психоделічних засобів, зокрема й MDMA, який вважається проривним засобом лікування ПТСР не тому, що він сам по собі "лікує", а через його унікальну здатність радикально підсилювати ефективність психотерапії. І це підтверджено серйозними науковими дослідженнями, зокрема багаторічними клінічними випробуваннями, проведеними організацією MAPS (Multidisciplinary Association for Psychedelic Studies), які показали рекордну ефективність: 71% пацієнтів з ПТСР більше не відповідали діагностичним критеріям ПТСР після курсу терапії з MDMA. Для порівняння: традиційна медикаментозна терапія (СІЗЗС, психотерапія) дає стабільний ефект лише у 20-30% випадків, і часто симптоми повертаються. Але MDMA все ще в процесі офіційного затвердження. Натомість кетамін вже має легальний статус, широко використовується з подачі Американської психіатричної асоціації в лікуванні цілого спектру психічних розладів: від тривожно-депресивних до ПТСР, і має близькі до MDMA за ефективністю результати. Саме тому можна казати – прийшов час, щоб впроваджувати його сміливо, але обережно, в контрольованих клінічних умовах, і з великою повагою до того, через що пройшли наші люди. І зміна парадигми вже відбувається. Наукові дослідження підтверджують: кетамін-асистована психотерапія не лише знижує симптоми тривоги та депресії, а й формує нові життєві патерни, змінює якість мислення, емоційного реагування, відчуття себе. Це особливо важливо для військових, які втратили відчуття безпеки, опори, зв'язку з собою. Кетамін не "лікує" травму – він створює умови, в яких людина може нарешті торкнутись до неї – і не зламатися, пережити знову і вийти сильнішим з новим сприйняттям себе і свого місця в житті. Проте важливо: це не "чарівна пігулка". Це інструмент у руках професійної команди. І тому нам потрібно вже сьогодні: Готувати фахівців, які вміють працювати з цими станами Формувати протоколи безпечного застосування Інтегрувати кетамінову терапію в публічну систему охорони здоров'я Підтримувати дослідницькі та клінічні проєкти в цій сфері ⚕️ Майбутнє вже тут: Я бачу це у своїй щоденній роботі з діючими військовими і ветеранами. Там, де були місяці і роки болю, з'являється надія. Там, де була темрява – проблиск. Іноді після однієї сесії з'являються слова: "Мозок відпочив і знову хочеться жити". Ми не маємо права ігнорувати цей інструмент. Війна залишить по собі мільйони травмованих. І ми зобов'язані мати відповіді. https://blogs.pravda.com.ua/authors/synyagovsky/686e536d308ce/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/synyagovsky/685e5a54c54bf/ ukrpravda@gmail.com (Владислав Синяговський) Fri, 27 Jun 2025 11:46:12 +0300 "Я не знав, що в мені ще залишилось щось живе. Але після четвертої сесії я побачив себе – справжнього. І зрозумів, що ще не все втрачено."- Андрій, ветеран війни, колишній український військовополонений. У своїй практиці я бачив багато важких історій. Сам брав участь в багатьох тактичних і психологічних дебрифінгах з нашими звільненими з полону, провів понад 300 бойових дебрифінгів у підрозділах Збройних Сил України, брав участь в програмах реінтеграції після обмінів, проходив спеціалізоване навчання в Національному Університеті оборони по програмі реінгтеграції та постізоляційного супроводу. Але цей випадок – особливий, тому що критично складний. Тяжкі депресії завжди мають високий ризик суїциду. До нас у клініку ЕКСПІО потрапив ветеран, який пережив більш ніж двомісячний полон у "вагнерівців". Потрапив в полон в районі Бахмуту наприкінці 2022 року. Його схопили орки пораненим після тяжкого бою, в якому загинули майже усі його побратими, а сам він отримав контузію і поранення від гранати. Спроби розстрілу на місці захоплення, жорстоке побиття, фізичні та моральні тортури протягом усього часу перебування в полоні, залякування розстрілом, знущання примусовим голодом і безсонням. До нас він потрапив після тривалого лікування та роботи з психологом, але все ж таки у тяжкому депресивному стані. Він майже не говорив, лише короткі фрази, небажання жити, знесилений, зламаний, глибоко замкнений у собі. Тіло – травмоване. Психіка – в постійному стані оборони. Глибокий сон, людська довіра, памʼять, радість жити – все було стерте, або все знаходилося під захистом оборонної маски (патерна), який встиг замінити його довоєнні моделі поведінки. І це був як раз такий випадок, про який нам розповідають на кафедрах психіатрії – руйнація особистоті, коли людина ніби "заморожена" всередині – емоційно, тілесно, духовно і до неї майже неможливо достукатися. Часто такі історії тяжких депресивних станів завершуються трагічнo. Взагалі полон у орків, спричиняє тяжкі глибинні зміни особистості, які важко піддаються відновленню. Наша команда стояла перед складним випадком. Всі це розуміли. І ми обрали такий підхід: поєднання психіатрії, психоделічної медицини та сучасних психотерапевтичних інтервенцій. Наш план лікування був індивідуальним, складеним з урахуванням тяжких наслідків катування та психічного виснаження. Він включав: 🔹 Короткочасна седація 🔹ЕМDR 🔹 Медикаментозна терапія антидепресантами 🔹 Підготовча психотерапія до Кетамін-асистованаї терапії (КАТ) * 🔹 Кілька сеансів КАТ. 🔹 Інтегративна метафорична психотерапія з використанням Чистої мови та Символічного моделювання. *Кетамін в субанестетичних дозах застосовувався в контрольованих умовах. Він відкрив доступ до глибинних, заблокованих переживань та образів. На підготовчому етапі за допомогою EMDR нам вдалося "реконструювати і пройти" день полону з усіма деталями, які спливали під час спогадів: захоплення, транспортування, перший допит, тортури в "стакані", інші травматичні деталі та обставини, які важливо було згадати в безпечній терапевтичній кімнаті. Далі була "Чиста мова", яка відкрила світ метафор, символів, внутрішніх образів, з якими пацієнт взаємодіяв, не травмуючи себе повторно. Через символічне уявлення про тіло (кольорі і формі болю), свої відчуття, заземленні і фокусуванні на диханні (mindfulness exercises), екзистенційному пошуку сенсів, обговоренні проблем, бажаних результатів та шляхів їх досягнення – він поступово повертав здатність відчувати, проживати й говорити. Терапевтична колективна робота дозволила зрушити внутрішню "броню", яку ветеран носив після катувань полону. Виникли спогади, емоції, образи – і ми разом пройшли цей шлях до інтеграції травми. Результат: він повернувся! Через два з половиною місяці ми побачили людину, яка не просто вижила – а почала жити. Він заговорив, повернувся до коханої дівчини, почав зустрічатися з людьми, писати свої спогади і просто – хотіти жити. Зараз він бере участь у ветеранських програмах і мріє допомагати іншим, хто втратив себе в темряві полону. "Це було не просто лікування – це було відродження. Я не знаю, як ви це зробили, але я знову тут. І я є.", – сказав мені Він під час крайньої зустрічі. Чому я пишу це? Бо таких історій буде ще багато. І ми повинні бути до них готовими – не лише як держава, а як медична спільнота, як суспільство. Лікування ПТСР, тяжких депресії після полону, комплексної травми – це виклик, до якого ми вже маємо інструменти. Вони існують в Україні. І вони працюють. І у нас вчаться військові психологи і психіатри усього цивілізованого світу. Я вчора мав таку розмову з авторами Монреальської моделі кетамін-асистованої терапії, яку ми вже доповнили своїм підходом. І ще, це – не просто медичний кейс. Це історія про шлях додому одного з тисяч наших Героїв, які протягом полону несли службу в особливих умовах, зберігаючи гідність і любов до Батьківщини. Ми маємо бути їм вдячні за їх чин. А держава та великий бізнес мають допомагати у фінансуванні такої допомоги. https://blogs.pravda.com.ua/authors/synyagovsky/685e5a54c54bf/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/synyagovsky/67a5b6863faf7/ ukrpravda@gmail.com (Владислав Синяговський) Fri, 07 Feb 2025 08:30:14 +0200 Цей фільм, знятий колишніми військовими, про перші дні повномасштабної війни, яка неслася Україною і наближалася до столиці з неймовірною швидкістю надприродного лиха. І вона б увірвалася і знесла Київ, і центральну владу, якщо б не добровольці, які стали на захист Батьківщини. Регулярних військ не вистачало, потрібні були резервісти та бійці тероборони. На допомогу захисникам Києва прийшли курсанти військових вишів. Цей фільм про юнаків, які стали справжніми воїнами, і офіцерів, які виконали свій обов'язок та були поруч. Разом вони не дали кровожерливому звіру пройти далі. Символічно, що майже 100 років тому, у 1918-му, такий самий подвиг вчинили курсанти того ж інституту. Тоді вихованці Першої Військової імені Гетьмана Богдана Хмельницького Юнацької школи (колишнього Київського піхотного юнкерського училища) вийшли назустріч червоній орді муравйова під станцією Крути і зупинили наступ на два історичних дні. У 2022 вже курсанти Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут стали на шляху путінської орди під Ірпінем. І перемогли. Цей фільм про суть нашої боротьби – захист невинних і беззахисних: дітей і старших людей. "Історія двох фотографій" розповідає саме про це. Цей фільм – заклик до світу не залишати Україну наодинці в битві з пораненим божевільним монстром – путінською росією, яка буде вбивати доти не знищити її орків і не ліквідувати її як державне утворення. На початку широкомасштабного вторгнення ми приймали добровольців з усього світу, робили це активно і свідомо. І світ відгукнувся нам на допомогу. Сьогодні потрібно не зупинятися і тримати глобальну увагу до нашої боротьби, залучати українців до активного інформування в країнах свого перебування задля уваги їхніх урядів і політиків. Тому фільм і про це теж. Фільм "Історія двох фотографій" можна подивитися за посиланням. Зроблено на замовлення Міністерства культури та стратегічних комунікацій України. Зараз триває вступна кампанія до військових вишів. Покажіть цей фільм хлопцям і дівчатам, які думають обрати собі професію. Бо цей фільм про найважливішу зараз – професію захисника Батьківщини. https://blogs.pravda.com.ua/authors/synyagovsky/67a5b6863faf7/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/synyagovsky/67925cc9bba70/ ukrpravda@gmail.com (Владислав Синяговський) Thu, 23 Jan 2025 16:14:17 +0200 Саме цього нам зараз критично бракує. Власне тому особливої актуальності й набув захід, в якому мені пощастило взяти участь з 20 по 22 січня. Family photo на Говерлі, 21.01.25 "Єдність Сил Союзників" – міжнародний військово-політичний захід, який крім публічного обговорення проблемних питань посилення міжнародної підтримки України та обміну досвідом між військовими передбачав й спільне зимове сходження на найвищу вершину українських Карпат гору Говерлу. Прапор ВІТІ ім.Героїв Крут на вершині Захід зібрав цього року 35 учасників з усіх оперативних командувань: "Північ", "Південь", "Схід" і "Захід", різних бойових бригад, Грузинського легіону, Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут та Національного універститету оборони України. Особливої ваги зібранню надали почесні гості країн-партнерів України, які входять до організації Північноатлантичного Договору. Серед присутніх були уповноважені особи дипломатичного корпусу з Польщі, Естонії та Румунії, голови кількох прикордонних територіальних громад Закарпатської області. "Ви не залишитесь наодинці у боротьбі проти агресора за свою свободу і незалежність", – з такими словами звернувся Тимчасово повірений у справах Посольства Естонії в Україні пан Вахур Соосаар. Представник Польщі підполковник Войська Польського Марцей Трач запевнив в надійності польської підтримки і повному розумінні наших військових потреб та загроз, які несе в собі ця тривала і виснажлива війна. Консул Румунії в Солотвино пан Гриціан-Флорін Пирву навів приклад солідарності з українцями, коли в найскладніші дні румунською стороною були поставлені сотні генераторів для підтримки українців. Вахур Соосаар, Посольство Естонії До роботи форуму також приєднався командир Грузинського легіону Мамука Мамулашвілі та інші представники Грузії, які воюють за Україну, які поділилися бойовим досвідом з майбутніми українськими офіцерами. Командир Грузинського легіону Мамука Мамулашвілі Шостий міжнародний захід "Єдність Сил Союзників" був організований територіальною громадою смт Ясіня за ініціативи оперативного командування "Північ" і особисто бригадного генерала Дмитра Красильнікова при підтримці Міністерства оборониУкраїни, Начальника штабу Сухопутних військ Збройних Сил України. Головні організатори – п-к Журавльов та Голова ТГ Ясіня Андрій Делятинчук Координацію всієї підготовки та реалізацію проєкту взяв на себе полковник Микола Журавльов, а забезпечення, розміщення, харчування – Голова Ясінянської територіальної громади Андрій Делятинчук. Безпеку сходження на Говерлу забезпечували представники Рахівського ДСНС. Величезна вдячність кожному, хто доклався до цього чудового заходу, який наочно продемонстрував принцип "друг пізнається в біді". Гуцулія вчергове вразила своєю щирістю, патріотизмом і любов'ю до України. Ми мали змогу бачити на власні очі як святкують День Злуки в Ясінях. Тут святкують серцем, а гуцульська душа співає разом з величними і вічними нашими Карпатами. Ми – не одні! У нас є справжні друзі. І лише коли ми разом, як в тій колоні на Говерлу, йдемо пліч-о-пліч – ми досягаємо успіху. Тримаймо стрій! Слава Україні! Слава нашим справжнім союзникам! https://blogs.pravda.com.ua/authors/synyagovsky/67925cc9bba70/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/synyagovsky/677689729fdf5/ ukrpravda@gmail.com (Владислав Синяговський) Thu, 02 Jan 2025 13:41:22 +0200 Міжнародна технічна допомога, постачання сучасного озброєння, засоби ППО, далекобійні ракети та артилерійські снаряди, зовнішні запозичення чи пряма фінансова підтримка – все це життєво необхідно для нашої боротьби та збереження нашої незалежності. Але є ще один аспект, який не просто обчислити і перевести на мову статистики – це чуйне ставлення до Збройних Сил України в інших суспільствах з боку її звичайних, як люблять казати в новинах – "пересічних громадян". "Я сподіваюсь ці теплі шкарпетки допоможуть вам тримати ноги в теплі. Я звʼязала їх власноруч для вас. Обіцяйте берегти себе. Гунвор з Уддвалли". Так написала у своїй різдвяній листівці 99-річна шведська пані, на ім'я Гунвор, чиї шкарпетки сьогодні гріють українських воїнів. В'язала руками, які за словами її подруги – вже часто не слухаються. І Гунвор витратила майже рік, щоб зв'язати кілька десятків вовняних шкарпеток, чудових теплих зимових шкарпеток із жовтою і синьою смужками. Їх носять тепер наші воїни - захисники Європи. І вони їх не просто гріють, а й зігрівають зранені серця. Я це бачив на власні очі, бо кожен з наших отримав матеріальне підтвердження факту, що він є Європейським Солдатом Світла, про якого думають і дбають, навіть у далекій, але водночас такій близький, Швеції. Tack so micket, Sverige! Tusen tack, Gunvor! Королівство Швеція залишається лідером серед європейських країн з найбільшим відсотком населення, яке вважає, що допомогу Україні треба збільшити. І'мя "Гунвор" походить від давньоскандинавської назви Gunnvor – "обережний на війні". https://blogs.pravda.com.ua/authors/synyagovsky/677689729fdf5/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/synyagovsky/6747238cecdfe/ ukrpravda@gmail.com (Владислав Синяговський) Wed, 27 Nov 2024 14:50:04 +0200 На базі одного з центрів тактичної медицини триває практичне відпрацювання відповідних знань у курсантів Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут. Тут створені всі умови для якісної та швидкої підготовки бойових медиків, парамедиків та військових Збройних Сил України. "Курсанти проходять у нас базовий курс ASM (All service members), узгоджений із чинним українським стандартом надання першої домедичної допомоги. Тут вони мають можливість відточити знання й навички безпосередньо під час симуляцій травм та поранень внаслідок бойових дій з урахуванням усіх стрес-факторів, які їх супроводжують", – каже керівник центру тактичної медицини Діана. Навчання відбуваються у повній відповідності до протоколу першої домедичної допомоги MARCH (Massive bleeding, Airway Management, Respiration, Circulation, Head injury / Hypothermia / Hypovolemia) в усіх можливих фазах: "червона", "укриття", "евакуація". Саме навчання триває 16 годин протягом двох днів. Кожен курсант відпрацьовує цей протокол самостійно. Для цього використовують макети, або роль пораненого грає інший курсант. Певні позначки імітують поранення (травми) різної складності, відповідно до характеру яких застосовуються ті чи інші методи та засоби допомоги. Імітація бойових умов допомагає курсантам відчути реальну відповідальність та відпрацювати навички використання різних допоміжних медичних засобів (турнікети, оклюзійні наліпки, кровозупинні бандажі тощо). Також надзвичайно важливим є злагоджені дії в максимально стислі терміни під час організації та проведення евакуації пораненого. Загалом майбутні офіцери під час навчань мають опанувати рівень CLS (Combat Life Savior), що відповідає функціоналу стрільця-санітара. https://blogs.pravda.com.ua/authors/synyagovsky/6747238cecdfe/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/synyagovsky/67441d018f5ae/ ukrpravda@gmail.com (Владислав Синяговський) Mon, 25 Nov 2024 07:45:21 +0200 "Ці заняття навчають тісно взаємодіяти, готують витривалість і стійкість", – так курсанти Військового інституту телекомунікацій та інформації імені Героїв Крут описують свій умовний бій в одному з пейнтбольних павільйонів. За задумом керівництва інституту тренінг має стимулювати командні діі курсантів у складі бойових груп та відпрацювання елементів загальновійськового бою. Цього разу проводився обшук та зачистка в урбанізованій місцевості, а саме – штурм закритого приміщення. Головний акцент – ефективна взаємодія в складі команд – комунікація в невеличких тактичних групах. В основу практичного вишколу покладені сценаріі реального бойового досвіду викладачів та інструкторів. Курсантка Анастасія каже про пейнтбольні змагання як про справжнє зіткнення: "Ти відчуваєш себе ніби на полі бою. Ці заняття навчають тісно взаємодіяти, готують витривалість і стійкість. Дуже класно, тому що ти вишукуєш "ворога" і намагаєшся поцілити, знайти контакт з ним. Мені дуже сподобалося, досить круто. Серце б'ється, важко дихати...". Вона також каже про важливість тримання тісної комунікації в команді: "Звісно є й переживання за побратимів, підказуємо один одному, підтримуємо, постійно взаємодіємо". Майже година виснажливого протистояння жовтих і синіх: умовних супротивників, але з реальними фізичними та психоемоційними навантаженням. Хлопці і дівчата охоче діляться своїми думками. "Цей досвід дасть мені реальні навички як в обороні, так і під час наступу", – каже курсант Назар. "Перші хвилини не міг себе заспокоіти, потім продихався, згадав чому вчили в інституті під час теорії по бойовій та психологічній підготовці. І хоча розумієш умовність бою, все одно адреналін зашкалює!" – ділиться він. Військові психологи називають цей метод сенсибілізацією операційним стресом. Крім практичних навичок тактичних дій, ці заняття є найкращим практичним методом входження в професію військового і формування бойової готовності. І, головне – подолання страху невідомого, здобуття важливого досвіду психічної стійкості, самоконтролю і формування загартованого характеру, що допоможе майбутнім офіцерам і в мирному житті, і на полі бою. Інструктор Артем, який забезпечує технічний супровід і безпеку тренінгу, ділиться своїми враженнями від роботи курсантів: "Дуже добра спрацьованість у цієї групи, вони набагато швидше між собою взаємодіють. Це дуже злагоджений підрозділ". За ініціативою Начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут бригадного генерала Дмитра Романова пейнтбольні тренування, а також курс тактичної медицини увійшли в програму бойової підготовки інституту і стабільно викликають великий інтерес у курсантів. https://blogs.pravda.com.ua/authors/synyagovsky/67441d018f5ae/