https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/4c03ad265db60/4f216ee0c83f4/ ukrpravda@gmail.com (Ганна Герман) Thu, 26 Jan 2012 16:18:56 +0200 Прости и ты меня, если я была несправедлива к тебе. Будь счастлив и обязательно дождись внуков. И тогда ты поймешь, что быть бабушкой или дедушкой – это не стыдно, это почетно. Link 1 Link 2 https://blogs.pravda.com.ua/authors/4c03ad265db60/4f216ee0c83f4/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/4c03ad265db60/4e686fe0b7cb6/ ukrpravda@gmail.com (Ганна Герман) Thu, 08 Sep 2011 10:33:52 +0300 Сьогодні вранці я розмовляла з Андрієм Садовим – міським головою Львова. Він запевнив мене, що справа з будівництвом готелю для уболівальників Євро-2012 поблизу руїн синагоги "Золота роза" призупинена. Переконана – світова громадськість не повинна втрачати пильності в цій справі. Це місце, про яке йдеться, дороге євреям всього світу. Це місце важливе для пам'яті сотень тисяч євреїв, замучених у Львові. На цьому місці навіть більшовики нічого не будували. Чи ж ми маємо бути більшими варварами, ніж вони? Мене дуже втішило запевнення Андрія Садового стосовно того, що справу з будовою призупинено. Але боюся, що її може бути поновлено. Звертаюся до інвестора, якому місцеві власті продали це місце для забудови: прошу його відмовитися від цього бізнес-проекту. Нічого доброго з цих прибутків не буде. Це будуть найбільш ганебно зароблені гроші. Колись на місцях наших спалених церков і могил на прицерковних кладовищах більшовики будували клуби. І танцювали на кістках...Чи треба продовжувати цей логічний ряд? Це історичне місце у Львові треба зберегти. https://blogs.pravda.com.ua/authors/4c03ad265db60/4e686fe0b7cb6/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/4c03ad265db60/4e67460b2ec69/ ukrpravda@gmail.com (Ганна Герман) Wed, 07 Sep 2011 13:23:07 +0300 Сергій Лещенко підтвердив, що провокація, спланована його грошодавцями проти глави держави, провалилася. Підтвердженням цього є той факт, що жодне, підкреслюю – жодне! – з докладних спростувань експерта (можна прочитати тут і тут) абсурдності звинувачень по кожному абзацу т.зв. "розслідування", виставленого на "УП", цим виданням передруковано не було. Я роблю такий висновок, виходячи ще й з того, що тепер головний удар спрямовано проти мене. Хочу сказати з цього приводу, що ми це вже проходили, і неодноразово. Тому великі гроші, затрачені на цю аферу, викинуті на вітер... Перевага провокації – у її повній безсоромності, точніше – відсутності будь-якої моралі у її організаторів. Її слабкість – у скороминучості. Коли справжні мотиви тих чи інших неблагопристойних дій спливають на поверхню – а відбувається це достатньо швидко – про чергову "сенсацію", сплановану в кабінетах фахівців від чорного піару, швидко забувають. Так буде і цього разу. І посилання на те, що "качку" з "УП" передрукували закордонні ЗМІ, мене лише вкотре переконує у тому, що на цю спецоперацію кинуті серйозні сили. А як дехто уміє розповсюджувати дезінформацію і які кошти виділяє на це – відомо добре. Дозволю собі лише зауважити, що західні медіа передрукували б і спростування, якби отримали таку інформацію (західна преса стандартів журналістики таки дотримується). Сподіваюся, що вони це зроблять. І ще дуже мене розвеселив С.Лещенко. Він заявляє про те, що, за його інформацією, щось там готується у Відні. Я так розумію, що він добре володіє німецькою мовою. Бо з англійською у нього ніяк. https://blogs.pravda.com.ua/authors/4c03ad265db60/4e67460b2ec69/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/4c03ad265db60/4e5f5ae8c7dc5/ ukrpravda@gmail.com (Ганна Герман) Thu, 01 Sep 2011 13:14:00 +0300 Президент України на державному рівні підтримав молодь, яка має особливі успіхи у вивченні української мови та літератури. Вирішено – щороку 39 найбільш обдарованих учнів, які ставатимуть переможцями міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка, будуть отримувати річні президентські стипендії. Це рішення Президента свідчить про те, що розвитку української мови в державі приділяється увага на найвищому рівні. Це добрий, позитивний сигнал, за яким мають прийти й інші кроки. Ми знаємо, що проблема мови усі 20 років незалежності, на жаль, має не стільки культурно-гуманістичне, як політичне забарвлення. Мовна карта розігрується перед кожними виборами. Так бути не повинно. Бо проблема мови – це проблема якісного культурного товару, випущеного цією мовою. Проблема не лише кількісна, а й якісна. Давайте чесно дамо відповідь на питання: скільки за 20 років було здійснено і видано масовими тиражами українською мовою світової класики, не лише з літератури, історії, філософії, а й з прикладних та технічних наук? На жаль, надзвичайно мало. Можна сказати, катастрофічно мало з огляду на потреби нашої вищої та середньої освіти. А чи є сьогодні якісні українські науково-популярні журнали, розважальні програми телебачення etc? Силоміць тут нічого не зробиш – потрібна системна стратегія розвитку (технологія) українського мовного культурного продукту. Але якщо держава дозволить собі не використовувати російськомовний культурний продукт, то це шлях до культурної резервації, до позбавлення наших громадян, які недостатньо володіють англійською мовою, доступу до надбань всього людства. Таким чином починати треба фактично з чистого аркуша – зі створення системної стратегії розвитку. Вона розробляється і в рамках нової концепції гуманітарної політики держави. Але поки процес у, так би мовити, виробництві, не можна не реагувати оперативно на виклики, які підкидає нам саме життя. Наприклад, що стосується закриття шкіл у тому чи іншому регіоні. Цьогорічний досвід показав, що кількісний підхід у ставленні до україномовних шкіл на сході України наносить непоправної шкоди розвитку та поширенню мови. Це однозначно. Можна зрозуміти рації, коли закриваються школи через малу кількість учнів у них. Укрупнення тоді служить на користь якості освіти. Але такий підхід шкідливий, коли йдеться про україномовні школи на сході і російськомовні – на заході країни. Тому що в такому випадку програє свобода вибору батьків – вони позбавляються можливості посилати дитину в таку школу, в яку хотіли б. На сході України від такого підходу страждають україномовні громадяни. На заході – російськомовні. Тому якщо говорити про будь-які мораторії, то можна ставити питання про мораторій на закриття україномовних шкіл на сході та півдні України і російськомовних – у Галичині. Тоді ми справді будемо здійснювати демократичні підходи і реалізовувати тенденцію на укрупнення шкіл не механічно, а чітко відстежуючи і захищаючи право людини вибирати мову навчання для своєї дитини у державі, в якій де-факто (хочемо ми цього чи ні) існує двомовність. Ні! В кім думка прагне слова, Хто в майбутнім хоче жить Той всім серцем закричить: "В рідній школі рідна мова!", - писав Олександр Олесь. Гарні слова. Однак нинішня ситуація в країні, стан суспільства і ставлення до мови, яку людина вважає рідною, спонукає нас як демократів давати громадянину право вибору. Інакше не можна. Одночасно треба створювати нові можливості для розвитку мови. І ці можливості повинні мати системний характер. Ось такі роздуми викликала новина про призначення президентських стипендій для школярів, які мають особливі успіхи у вивченні української мови та літератури. https://blogs.pravda.com.ua/authors/4c03ad265db60/4e5f5ae8c7dc5/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/4c03ad265db60/4e5743070bfdf/ ukrpravda@gmail.com (Ганна Герман) Fri, 26 Aug 2011 09:53:59 +0300 Відверто кажучи, я не чекала, що звичайна розмова про діалог влади і опозиції викличе такий переляк серед окремих її лідерів. Це нормальна європейська практика – діалог влади та опозиції. Може наш діалог поки що не має публічного характеру, але ми прагнемо цього. Я звичайно можу сказати, що немає контактів між владою та опозицією. Але чи хтось у це повірить? Моя позиція проста – я за чесний і прозорий політичний процес. Громадяни повинні знати, що відбувається насправді. Не треба боятися і соромитися того, що ми розмовляємо між собою. Це нормально. Це європейські підходи. Треба боятися і соромитися підкилимних, таємних угод і домовленостей. Вони ще нікого до добра не довели. Згадаймо спроби Тимошенко таємно домовитися про коаліцію з ПР. Це привело її до краху, тому що публічно вона намагалася виглядати по-одному, а насправді виявилася іншою. Діалог потрібен. Він буде корисний суспільству і державі. Такий діалог треба вести чесно і відкрито, не боячись висловлювати власну позицію і шукаючи шляхи для порозуміння та компромісу. https://blogs.pravda.com.ua/authors/4c03ad265db60/4e5743070bfdf/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/4c03ad265db60/4e3bcd817e011/ ukrpravda@gmail.com (Ганна Герман) Прочитала оце чергове висловлювання пані Северінсен про її жертовну і безкоштовну працю на користь України. Fri, 05 Aug 2011 14:01:21 +0300 "Намагаюся популяризувати європейські цінності, поки це комусь потрібно. Я з нетерпінням чекаю дня, коли демократія встановиться більш-менш міцно", – пише стривожена Северінсен. І турбується, що влада думає, що Северінсен усе це робить за гроші... Отож стосовно пані Северінсен. Вона уже вкотре виправдовується. Каже, що працює для Тимошенко безкоштовно, на, так би мовити, громадських засадах. Поспішаю заспокоїти пані Ханну. Нікому навіть на думку не спало підозрювати пані Северінсен у тому, що вона не на власний кошт купує такі дорогі квитки для частих польотів в Україну і що вона сама оплачує таке дороге помешкання,в якому живе, коли перебуває в Києві. Про квартиру від Тимошенко для Северінсен – то вона даремно так злякалася... Звичайно, послуги Северінсен для піар-кампанії Тимошенко є безкоштовними. І все, що вона робила і робить для БЮТ – це абсолютна філантропія. Тому що все, що ти робиш для Тимошенко – ти робиш для України. Це називається: "Здобудеш українську демократію або загинеш в боргах за неї". Відтак не можна не тривожитися за борги пані Северінсен – її видатки на доброчинну допомогу Тимошенко в кілька разів перевищують її легальні заробітки. https://blogs.pravda.com.ua/authors/4c03ad265db60/4e3bcd817e011/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/4c03ad265db60/4e3b9e6dde7a8/ ukrpravda@gmail.com (Ганна Герман) Нарешті! Юлія Тимошенко визнала, що Президент України "не вміє робити політичні репресії". Fri, 05 Aug 2011 10:40:29 +0300 Це дуже важливе визнання. Це те, що світ повинен почути, і треба подякувати "Українській правді", яка так оперативно процитувала ці слова лідерки БЮТ. Я повинна сказати, що, на відміну від Віктора Януковича, Юлія Тимошенко робити репресії вміє. І ще як. Тому треба бути дуже пильними, щоб до влади ніколи не прийшли люди, які вміють робити репресії. https://blogs.pravda.com.ua/authors/4c03ad265db60/4e3b9e6dde7a8/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/4c03ad265db60/4e302f9ab3c41/ ukrpravda@gmail.com (Ганна Герман) Недавно я програла суд представнику опозиції Андрію Шкілю. Wed, 27 Jul 2011 18:32:42 +0300 І це був перший раз у житті, коли я втішилася не з перемоги, а з програшу – якщо представник Адміністрації Президента програє суд представнику опозиції – значить в Україні є незалежні суди. Ви маєте рацію, Віталію, їх небагато. Але вони є. Живуть уже паростки, які треба плекати і множити. І це ми разом усі повинні робити. І такі великі й багаті та сильні, як Ви, Віталію. І люди, що не мають такої сили і авторитету, як Ви, але котрі не менше люблять Україну і не менше прагнуть, щоб у нашій державі ми збудували справжню демократію. Ви пишете, дорогий Друже, що в старій добрій Європі кожен третій йде шукати справедливості в суд. Ви не кажете при цьому, що європейським державам не по 20 років, як нашій. Швейцарській демократії, наприклад, щонайменше сімсот двадцять. Європейські країни давно перейшли той шлях, на який ми ступили щойно два десятки років тому. Чи мали ми за роки нашої незалежності будь-коли досконалу судову систему? Ні ж бо. Ще з радянських часів перейшло до нас і телефонне право, і усі інші вивихи цієї системи, яку треба було давно реформувати, але ніхто з президентів не хотів чіпати того гниляка – смороду багато, а результат треба довго чекати. Це була непроста справа і непросте рішення зважитися на реформу судової системи. Мусимо тут віддати належне Президентові Януковичу, який взявся її змінити. Ледве чи варто тут розраховувати на блискавичну перемогу. Це на рингу бувають ефектні вікторії. Це там можна стати світовим кумиром за лічені хвилини, але Ви, як ніхто інший знаєте, скільки праці, зусиль, крові і поту, а основне – віри треба, щоб отримати пояс переможця. Я не писала б Вам, якби не шанувала Вас так глибоко і якби вірила чуткам, що, мовляв, ім'я Кличка використовують спритні ділки від політики, щоб, прикриваючись ним, робити свої інтереси. Я переконана – все, що Ви написали в блозі – Ваші переконання. Але знаю з життєвого досвіду, що з неба не падає справедливість і демократія. Їх треба будувати тут, на землі. І будувати разом нам усім. Бо кому ми дорікаємо, що в нашому домі нема порядку? Самі собі. Ми – громадяни. Ми повинні будувати наш дім, Україну, робити її європейською державою. Я щаслива, що є багато людей, які розуміють це. Ось переді мною лист Ольги Богомолець. Вона пише до Президента України такі слова: Вельмишановний пане Президенте! Багато років ми з однодумцями присвятили боротьбі за збереження історичних пам'яток Києва від руйнації забудовниками. Зокрема, особливо напруженим та жорстким виявилося протистояння київської громади з компанією "Житлобуд", яка на основі незаконного рішення Київради від 2003 року намагалася збудувати багатоповерхівку з підземним паркінгом на схилі парку Богомольця, поруч з його могилою та корпусами Олександрівської лікарні. Розуміючи, що будівництво невідворотно призведе до руйнації лікарні та меморіального парку, де покоїться прах видатного академіка, всесвітньо відомого вченого Олександра Богомольця, ми вжили всіх заходів для збереження цих пам'яток. Нам довелося витримати фізичний тиск, побиття, стикнутися із фальсифікацією карних справ, заангажованістю суддів та несправедливими судовими рішеннями, зі свавіллям чиновників та байдужістю влади. Протягом багатьох років ми намагалися добитися справедливості в цій країні, але безрезультатно. Неодноразово ми зверталися до вищих посадових осіб держави, Ваших попередників, але, незважаючи на їхні обіцянки втрутитися у ситуацію, жодних рішень прийнято не було. Тому ми щиро вдячні Вам, пане Президенте, за те, що Ви протягом короткого часу змогли розв'язати проблему на користь громади. Адже саме завдяки Вашому особистому контролю за конфліктною ситуацією Київрада на останній сесії скасувала власне рішення від 2003 року про виділення 0,45 га землі компанії "Житлобуд" для будівництва багатоповерхівки на схилах парку Богомольця. На моє переконання, це свідчить не тільки про врахування Вами інтересів громадян та глибоке розуміння необхідності збереження історичних та культурних пам'яток України, але й про Вашу здатність до дії – до рішучих послідовних кроків в інтересах держави. Тому від імені громади м. Києва хочу ще раз висловити Вам, пане Президенте, глибоку вдячність і повагу за Вашу принципову позицію, послідовність у боротьбі з корупційною системою в Україні та врахування думки громадян. Мушу сказати, що подібні протистояння між людьми та корупційною системою, в якій зрослися інтереси влади та великого бізнесу, призводять до виникнення в суспільстві осередків опору, яких з кожним днем стає в Україні все більше. Саме активний опір громадян, захист ними своїх прав є передумовою народження в нашій державі цивілізованих суспільних відносин та майбутнього громадянського суспільства. І Ваша роль, пане Президенте, в цьому процесі є ключовою. Адже багато в чому саме від Вас залежить, хто переможе у протистоянні – суспільство та його інтереси або ж існуюча корупційна система. І я вірю, що спільними зусиллями ми зможемо подолати опір корупціонерів та захистити права людей. Ольга Богомолець не голосувала за Президента Януковича. Але вона переконалася, що він -ефективний менеджер країни і що він вміє і знає, як вирішувати питання, які роками тягнулися без результату. Я впевнена, Ви теж зможете переконатися, що коли справді хочеш конструктивно працювати для країни – варто прийти і запропонувати свої підходи, свої рішення. Вони завжди будуть підтримані. Зараз до Громадської Ради, яку очолює Президент України, приєднуються дуже багато талановитих людей, патріотів України, які хочуть працювати, які прагнуть змін, які мають намір впливати на процеси реформ. Думаю, що до цього кола Ви були б радо прийняті. Бо треба разом намагатися змінити світ і змінити Україну, а не сподіватися, що це зробить хтось за нас. Президент теж не семижильний. Йому треба помагати. Хто ж, як не ми? Це здорово, це класно, що Ви – спортсмен світової слави, не замкнулися лише на своєму занятті, а так щиро і так палко переймаєтеся усім, що відбувається в Україні. Ви маєте європейський досвід. Його треба і можна використати в Україні. Будемо разом змагатися за Київ, за інтереси киян, за інтереси всіх українців. У мене вдома висить наше з Вами фото ще зі студії "Радіо Свобода".Я дуже пишаюся ним. Уся Україна пишається Вами. Так само, як уся Україна ганьбиться мером Києва, який, до речі, належав до партії, лідери якої разом з Вами стояли на Майдані. Цей мер ніколи не мав жодного відношення до нинішньої влади. Це рудимент минулого, який теж повинен відповісти перед судом. І не треба закладати наперед – праведний чи неправедний суд. Як демократи не маємо на це права. Ми так само не можемо виносити вердикт – яке рішення суду правове, а яке – ні. Ми не можемо це робити, якщо ми демократи. "Зараз у Печерському суді столиці перед несправедливою українською Фемідою не хоче стояти Тимошенко, проти нечесного суду як може протестує Луценко", – пишете Ви у своєму блозі. А, скажіть мені на милість, чому перший-ліпший громадянин України, приходячи в суд, повинен стояти, а Тимошенко – ні? Звідки така вибраність? Надмірність? Чому такі непомірні амбіції і брутальна поведінка? Чому їй дозволено найбрутальнішим способом ображати суддю, принижувати його, паплюжити? Чому Тимошенко дозволяє собі безкарно принижувати і паплюжити дуже багатьох людей? Ви не зауважили, Віталію, що Президент України жодного разу не дозволив собі у стосунку до Тимошенко жодного образливого слова? Згадайте передвиборчу кампанію – як вже вона його не очорнювала. У відповідь не пролунало жодного образливого слова. А Янукович ще тоді не був при владі. Це вона була при владі, і вона поливала брудом лідера опозиції. Як хотіла і як могла. Але це справа її культури і її сумління. Я не зупинялася б на цьому спеціально. Бо справа зараз не в Тимошенко. На жаль, вона сама закрила для себе політичне майбутнє – своєю озлобленістю, своїми амбіціями, з якими ніхто не може порадити, і Ви не порадите. Я говорю зараз про тих, хто має і політичну перспективу і громадянське сумління – я говорю про Вас. І ще раз закликаю Вас – давайте разом сприяти реформам і змінювати Україну. Ви, такі, як Ви, сотні тисяч чесних людей повинні об'єднуватися в громадські організації, творити громадянське суспільство і підтримувати Президента в тих реформах, які він розпочав. Іншого шляху нема. https://blogs.pravda.com.ua/authors/4c03ad265db60/4e302f9ab3c41/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/4c03ad265db60/4e12b1c820d26/ ukrpravda@gmail.com (Ганна Герман) Питання про збереження атмосфери і духу Андріївського узвозу ми будемо піднімати на засіданні Громадської гуманітарної ради при Президентові України. Tue, 05 Jul 2011 09:40:08 +0300 Завдяки підтримці Президента вдалося зберегти окремі пам'ятки і визначні місця як в столиці України, так і в інших містах. Андріївський узвіз – це свого роду український Монмартр. Це – місце, де збираються художники, де вони творять і спілкуються. Не можна допустити знищення цієї атмосфери і перетворення самобутнього Андріївського узвозу на ще одну банальну вулицю з банальними бутіками та офісами. https://blogs.pravda.com.ua/authors/4c03ad265db60/4e12b1c820d26/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/4c03ad265db60/4df212ba65c1f/ ukrpravda@gmail.com (Ганна Герман) Складання "чорних списків", до яких українська опозиція вносить чиновників, які не догодили Юлії Тимошенко, нагадує фашистські методи сегрегації. Fri, 10 Jun 2011 15:48:58 +0300 Тобто, практикування політики примусового відділення певної групи людей, поділ людей на категорії. Такі методи вживали фашисти до окремих національностей і народностей. До "чорних списків" вносили євреїв, ромів... Списки поширювали і вивішували в людних місцях. "Чорні списки" від блоку Тимошенко – це щось нове або давно відкинуте як неприйнятне в практиці співжиття громадян в сучасному світі. https://blogs.pravda.com.ua/authors/4c03ad265db60/4df212ba65c1f/