https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/699eecf9b3b67/ ukrpravda@gmail.com (Ірина Федорів) Wed, 25 Feb 2026 13:37:13 +0200 Адвокат Ілля Костін пішов захищати країну 11 років тому. Він досі проходить військову службу і при цьому наголошує на необхідності реформування адвокатури. Національну асоціацію адвокатів України очолює понад 12 років соратниця Віктора Медведчука – Лідія Ізовітова. Закон "Про адвокатуру", прийняттю якого так радів Портнов, по суті зробив з адвокатів кріпаків. Якщо ти не входиш до Асоціації – ти не можеш вести адвокатську діяльність. Тому адвокати в тилу не можуть активно виступати проти керівників свого самоврядування – ризикують втратити право на професію. Таких як Костін, хто пішов у ЗСУ, намагаються викинути з адвокатури не просто так. Коли в Асоціації проводитимуть вибори – брати участь в них можна лише члену спільноти. Відтак членкиня Комітету з питань захисту прав людини Національної асоціації адвокатів України Тетяна Гнатюк систематично подає на Костіна дисциплінарні скарги. На Київщині, коли члени КДКА отримують скаргу на Костіна, то заявляють про самовідвід. Але команда Ізовітової не втрачає надії й намагається вийти на інші області. Цього разу вони дісталися аж Закарпаття. Гнатюк не подобається, що Костін вживає ненормативну лексику в своїх постах, коли пише про соратників Медведчука, і вважає це порушенням адвокатської етики. Запорізька КДКА підтримала позицію Гнатюк, але Костін вирішив піти до суду. Адвокат Іллі Костіна – Роман Титикало – наголошує, що справжньою причиною цих скарг може бути не лексичні питання, а саме позиція Костіна, в якій він наголошує на тому, що керівництво в Асоціації варто змінювати: "Скарги не стосуються якості надання правничої допомоги чи інтересів клієнтів. Переважно вони базуються на окремих публікаціях, коментарях або критичних зауваженнях у публічному просторі, які використовуються як формальний привід для ініціювання дисциплінарного провадження. Це десь вже дев'ята скарга на Костіна. Водночас подібної активності стосовно інших адвокатів не спостерігається. У цій справі ми вибудували захист на двох основних аргументах. По-перше, ми вважали, що висловлена критика не містить ознак дисциплінарного проступку і не є порушенням Правил адвокатської етики. По-друге, ми наполягали на суттєвих процесуальних порушеннях під час розгляду скарги. З останнім аргументом суд погодився." Костін в ЗСУ і він не може ходити на засідання Комісій і відстоювати свою позицію. Таким чином, чергове рішення про притягнення адвоката Костяна до відповідальності було визнано судом протиправним та скасовано. Нагадаємо, у 2023 році Єврокомісія у своєму звіті зазначила, що необхідно реформувати адвокатуру в Україні. У Верховній Раді за це питання відповідає Комітет з питань правової політики, який очолює Денис Маслов ("Слуга народу"). У 2024 році низка громадських організацій підготувала "Тіньовий звіт", зокрема щодо ситуації з судовою реформою та реформи адвокатури. Це зокрема "Лабораторія законодавчих ініціатив", ZMINA, "Адвокат майбутнього" та Transparency International. Донат 👉Telegram👉Instagram👉Facebook 🎥YouTube https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/699eecf9b3b67/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/6915fa0bdfcb7/ ukrpravda@gmail.com (Ірина Федорів) Thu, 13 Nov 2025 16:32:27 +0200 Наприкінці жовтня 2025 року мали б відбутися місцеві вибори. Але в умовах війни парламент ухвалив постанову про безперервність роботи органів місцевої влади. Ситуація в місцевих радах з кількістю депутатів значно краща, ніж у парламенті, де половина складу ради обиралася за мажоритарною системою. По суті, починаючи від громад, де у 2020 році було більше 10 000 виборців, громадяни обирали депутатів за партійною системою. Тобто, якщо якийсь депутат вибуває з місцевої ради, то на його місце, як правило, заходить новий. І тут якість політиків представництва лежить на партіях, які представлені у парламенті, бо вони, як правило, мають представництво і на місцях. І від того, хто очолює обласні партійні осередки часто залежить і якість кадрів у місцевих радах. "Голка" проаналізувала, як змінювався склад голів партійних осередків і з'ясувала, як вони мають працювати на місцях, аби залучати громадян до політики й мати більш якісний кадровий резерв для майбутніх виборів. Масова зміна голів осередків "Слуг народу" У рік місцевих виборів, 2020 року, партія влади поставила на чолі осередків впізнаваних, але досить скандальних політиків. Головне місто країни довірили Миколі Тищенку. Він, як і Олександр Дубінський заявляли про намір взяти участь у праймеріз "Слуг народу", аби позмагатися за посаду мера Києва. Зрештою проросійський політик Дубінський не балотувався у мери Києва, втім йому віддали – Київщину і на виборах він очолив список кандидатів до Київської облради. Ставити під час місцевих виборів народного депутата на чолі списку – одна з технологій, яка за відсутності сильних регіональних лідерів дозволяє підвищити рейтинг. Важливо розуміти, що політики, які очолюють осередках під час виборів, впливають на те, хто балотуються у від їхній партій. Саме голови осередків в більшості випадків визначають, хто буде балотуватися. Згодом політрада "Слуг народу" вигнала і соратників Дубінського з Київської обласної ради, але невідомо, скільки людей з команди Дубінського ще залишилося у місцевих радах Київщини. Після Дубінського область очолює Андрій Мотовиловець, але у нього ті ж самі регіональні партнери, що і в Дубінського – забудовники Київщини. Після зміни голови осередку "Слуги народу" зіграли ключову роль, коли в Ірпені депутатська більшість зняла з посади обраного громадою мера на догоду місцевим забудовникам. Звісно, що це відбулося не без допомоги "Європейської солідарності". На Полтавщині осередок партії влади у рік місцевих виборів очолювала народна депутатка Ольга Савченко. Вона була з-поміж тих політиків, хто підписався під зверненням до Венеціанської комісії, аби заблокувати розгляд законопроєкту щодо заборони діяльності Російської православної церкви (поіменне голосування за заборону московського партірахату – в інструменті "Перезарядити країну тобі під силу"). Крім того Савченко також стала одним з чотирьох народних депутатів, хто проголосував проти постанови, якою Верховна Рада не визнавала результати виборів у Білорусі, на яких "переміг" проросійський диктатор Олександр Лукашенко. Як і Дубінський під час місцевих виборів, Савченко мала вплив на формування політичних списків на Полтавщині. Аналогічна ситуація і з народним депутатом Андрієм Клочком, який раніше очолював осередок на Житомирщині і якого звинувачують у незаконному збагаченні. Клочка після виборів зняли з головування в осередку і замість нього поставили нардепа Андрія Пушкаренка. На відміну від Тищенка та Дубінського, Савченко та Клочко досі залишається у фракції "Слуга народу". Загалом партії не завжди дають можливість керувати осередками і впливати на кадрову політику тим, хто може це робити якісно. Осередок у столиці очолила Леся Забуранна, яку пов'язують із забудовником Микитасем. Один з народних депутатів, якого обрали кияни, є Роман Грищук. Він балотувався від Солом'янського району, де розташований Київський політехнічний інститут і тут, відповідно, значна кількість виборців – молодь. Грищук голосував проти скасування незалежності НАБУ та САП й у низці інших знакових питань займав принципову позицію, яка могла не збігатися з позицією його колег із "Слуга народу". Політик зазначає, що війна дала поштовх для згуртованості і цей момент не можна упустити, аби залучати громадян до політичної діяльності: "Коли волонтери чи бізнесмени прямо заявляють, що готові йти в політику – це сильний сигнал. Раніше багато хто вважав, що політика це "брудна справа". Частково так і є. Але якщо сильні люди, які вміють організовувати спільноти в бізнесі, громадському секторі не підуть в політику, то за них піде хтось інший. Я вірю в низову ініціативу і бачу, що зараз дедалі більше є лідерів спільнот. Вони повинні йти, щонайменше, в місцеву політику і ухвалювати рішення щодо того, як буде жити їхнє місто. У нас немає ідеологічних партій. Але наша сильна сторона – це громадські організації, благодійні фонди та волонтерські ініціативи. Це може стати кузнею кадрів для майбутніх виборів. І мова не лише про місцеві вибори. Особливу увагу треба звертати на молодіжні ради і студентські ради при університетах. Це місця, де громадяни вже проявляють політичну активність і відповідальність. Я сам, коли був студентом Київського політехнічного інституту, брав участь в ініціативі "Студентський кандидат у Київраду". Тому нам всім треба розуміти, що в цей історичний момент ставка на молодь стратегічно важлива". У "Слуг народу" станом на жовтень місяць 2025 року залишилася лише третина тих, хто очолював осередки на місцевих виборах 2020 року і один з них – голова військової адміністрації Максим Козицький. Хто очолює осередки ЄС та "Батьківщини"? У "Європейської солідарності", якщо говорити про керівників осередків, то у порівнянні зі "Слугами народу" ситуація більш стабільна. Тут приблизно кожен другий осередок зберіг свого керівника. Про те, що українці хотіли б мати політиків, які б якісно працювали на користь народу, але не люблять партії, говорить і народний депутат "Європейської солідарності" Володимир В'ятрович, який очолює осередок на Франківщині: "Не всі розуміють, що така політика неможлива без нормальних партій, які мають власне бачення розвитку країни і мережу осередків, які обʼєднують людей, що розділяють це бачення. Слово партія для багатьох досі має негативний відтінок, коріння якого чи то з часів комунізму чи то з новіших, бо ж є тимчасові політично-комерційні осередки. Це треба змінювати. Наше законодавство передбачає, що партії – це головний інструмент реалізації політики. І це правильно, але недостатньо. Має бути серйозна робота спрямована на розвиток партійних мереж. Я на Франківщині розпочав цю роботу на попередніх місцевих виборах і займаюся цим досі. Ми мали створити осередки в кожній громаді області. Мережа треба, аби доносити наші ідеї до рівня громад і там намагатися демонструвати їх правильність, з іншого боку – аби підшукувувати активістів на місцях, навчати їх, просувати вгору політичною драбиною. Вони мають бути готові брати на себе відповідальність за розвиток країни". В'ятрович теж наголошує на тому, що війна звісно спинила нормальний політичний розвиток країни, але з іншого боку – проявила людей: "Мені приємно бачити як активно наші члени включилися у волонтерський рух і пишаюся тими членами ЄС, які пішли у військо. Певен після війни саме на таких людей маємо опиратися". У "Батьківщини" ситуація така ж, як і в "Слуг народу" – кадровий склад осередків оновився на дві третини. Чому громадяни не люблять партії і що з цим робити? Свободівець Юрій Сиротюк, який пішов на фронт з перших днів війни, наголошує, що українська держава – це продукт творіння української нації і це має стати спільною справою кожного: "Державні органи для нас це щось погане, люди їх бояться. Ми не любимо влади, не любимо коли люди йдуть у владу. Треба подолати це взаємне відчуження влади і народу. У Європі владу сформували після революцій, а ми свою владу ще не сформували. Тому відбувалися кілька революцій за останні кілька десятиліть, бо у 1917 році наша революція не вийшла на завершальний етап державотворення. Бандера чітко зазначив, що треба: ідея, кадри і реалізація, а це – боротьба. Наша ідея описана Шевченком: "в своїй хаті своя сила і правда і воля". Маємо бути суб'єткними на своїй землі. Треба сформувати громадянське суспільство і це не про гранти. Коли грант завершиться і нема діяльності – це не про активізм. Оті люди, які виростають із захисту зелених зон, культурної спадщини – вони готові рости далі, розуміють, що без своєї більшості в Київраді вони не можуть отримати те, що хочуть. А хтось усвідомить, що для запланованих змін треба своя фракція у Верховній Раді". Сиротюк акцентує увагу на тому, що в Україні мають з'явитися саме партії, а не політичні проєкти: "З партій можна виділити хіба Народний Рух, Свободу. Там має бути національна ідея. Більшість партій, які є в реєстрі, – це політичні проєкти, які дуже схожі на грантові організації. Є умовний "грант від Ахметова" – працюють. Нема – шукають "грант від Коломойського". Взагалі Треба робити ставку на молодь, бо вона має найбільш трансформаційний потенціал для держави. Але треба розуміти, чим цікавляться люди. Ти не можеш прийти до жінок і просто сказати їм – робіть оце, бо нам треба в партії жіноче крило. Треба розуміти, чим вони горять і допомогти їм в реалізації того бачення на рівні громади і країни. Учити і розвивати ширше бачення. Партія має мати велику місію і через таку зацікавленість людей в зелених зонах, культурній спадщині, ОСББ чи освіті їхніх дітей в школах вести їх до великої національної ідеї. Бо більшість має побутове мислення". Одним із політичних проєктів можна вважати партію "За майбутнє", яка виникла із однойменної парламентської депутатської групи. Її пов'язують з групою Коломойського. Цей проєкт запускали під місцеві вибори 2020 року і тут осередки зберегли понад дві третини своїх керівників. У політичній історії України було кілька спроб створити нові партії, які б могли привести до влади нових політиків і запустити реформи. На минулих парламентських виборах це була партія "Голос", але після того, як Вакарчук вирішив піти і головою стала Кіра Рудик, партія та осередки розкололися. Попри це народна депутатка Юлія Сірко (до зміни прізвища – Клименко), яка дотискала у парламенті зокрема і питання заборони московського патріархату, наголошує: "Якщо молодь, адекватні військові та підприємці не підуть в політику, то ми як країна перетворимося на політичне болото без перспектив. Нам потрібна свіжа кров та ідеї великого майбутнього, а не нікчемні подачки грошей з бюджету. З усіма складнощами життя політика (від жалюгідної зарплати до безкінечного декларування та "ПЕП-ства") – свіжа здорова кров повинна влитися в політику і не спаскудитися там. А для цього потрібні знання ДО того, як ти там опинився. Ми зобовʼязані перед майбутніми поколіннями виграти не тільки війну, але й мир". Сірко на міжнародній арені просуває Україну як морську державу, від якої залежить світова продуктова безпека. Ініціювала Стратегію морської безпеки України. Мереджерка програм Міжнародного республіканського інституту (IRI) Вікторія Шилюк зазначає: "Ми працюємо в Україні кілька десятків років, щоб допомагати розвивати партійне будівництво. Зараз хоч і дуже складний час, але він дає і чималі можливості для політичної системи країни. Місцеві осередки партії переформатовують свою роботу, бо в них є ті, хто виїхав з країни або переїхав до іншої області, і це спонукає всіх шукати кадрові резерви. В Україні самоорганізувалися чимало волонтерських спільнот і деякі з них достатньо сильні, щоб думати про свої самостійні політичні перспективи." Опитування, яке провів "Рейтинг" на замовлення Міжнародного республіканського інституту (IRI) свідчить, що запит громадян на нові політичні партії стрімко зріс за півтора роки. Якщо на початку 2024 року майже кожного другого українця цілком влаштовували наявні партії, то наразі майже 75% хочуть бачити нові політичні сили. Але у політичній культурі України перед виборами роблять ребрендинг старого політичного проєкту. Тому для того, щоб реально змінювати політику, громадянам з різних секторів доведеться на виборах не просто голосувати, а брати на себе відповідальність і на місцевому, і на національному рівні. Спеціально для "Еспресо" Довідково: Для того, щоб виборці не привели знову до Верховної Ради політиків, які шкодили як національній безпеці, так і економічному розвитку країни, громадська ініціатива "Голка" зібрала знакові голосування за понад 6 років роботи парламенту. Інструмент "Перезарядити країну тобі під силу" дозволяє відстежувати після знакових голосувань, хто з нардепів заряджає, а хто розряджає країну. Донат 👉Telegram👉Instagram👉Facebook 🎥YouTube 👉 Twitter https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/6915fa0bdfcb7/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/68d4ee0c546da/ ukrpravda@gmail.com (Ірина Федорів) Thu, 25 Sep 2025 10:23:56 +0300 Віктора Медведчука судять за державну зраду. Поки правоохоронці будуть доводити у суді, що держзрада мала місце, суспільство чудово розуміє, хто такий Медведчук. Одна з його задач була – зробити все, щоб підірвати систему правосуддя в державі. Росії не треба, щоб у нас була міцною судова гілка влади. Система правосуддя – це не лише суди, це ще й адвокатура. Тому за часів держзрадника Віктора Януковича і Андрія Портнова подбали за те, щоб у адвокатурі була монополія – створили єдину Національну асоціацію адвокатів України. Саме тому в керівництві Асоціації опинилися свої для Медведчука люди. Якщо ти стаєш адвокатом – маєш входити в Асоціацію. Це кріпацтво, яке при найменшому спротиві дозволяє Асоціації позбавити адвоката права на обрану ним професію. Чи є тут порушення Основного Закону має встановити Конституційний Суд. Коли Медведчука звинуватили у державній зраді, Асоціація бездіяла, а мала б зробити все, щоб позбавити його адвокатського посвідчення. Тоді за цю справу взялися два адвокати – Роман Титикало та Ілля Костін, який з 2014 роки боронить Україну і пішов на фронт і зараз в лавах ЗСУ. Вони звернулися до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка позбавила Медведчука права займатися адвокатською діяльністю. Він безуспішно намагався оскаржити це рішення в суді. Таке, звісно в керівництві Асоціації пробачити не могли. Як не змогли пробачити Костіну те, що він викривав діяльність Асоціації й розказував про те, як вони покривають тих адвокатів, які залишаються на тимчасово окупованих територіях, порушили присягу адвоката України та присягнули рф, а також тих, хто працює на окупаційну владу і бере участь у тортурах. Загалом Асоціація тисне на адвокатів, які пішли на фронт. Тому нічого дивного в тому, що на Костіна написали скарги, аби позбавити його свідоцтва, яке надає право займатися адвокатською діяльністю. Для того, щоб позбавити адвоката посвідчення існують дисциплінарні комісії, які діють зокрема на регіональному рівні. На Київщині комісія розглядати скарги проти Костіна по суті відмовилася. Тоді їх відправили...в Одесу, яка теж відмовилась розглядати скаргу, а потім – до Миколаїва. Зрештою Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Миколаївської області призупинила дію свідоцтва Іллі Костіна з Києва. Роман Титикало в інтересах Костіна пішов до суду і оскаржив рішення комісії. Першу інстанцію вони програли, але у другій – перемогли. Костін – знову адвокат. На контрасті з цією справою слід розглянути ситуацію із адвокатом Іллі Киви – Олексієм Шевчуком, який балотувався до Київради у 2020 році і є політиком. Про Шевчука українці могли дізнатися завдяки журналістським розслідуванням про використовування системи "Шлях" для організації незаконного виїзду за кордон чоловіків. Олексій Шевчук, як повідомляють ЗМІ, міг бути ключовою фігурою, яка організовувала цю схему. Знімок екрану з розслідування NGL.media Так от, Шевчука позбавили права займатися адвокатською діяльністю у 2023 році і зробила це Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області. Але йому це право поновили завдяки Асоціації і там не обійшлося без курйозів – штучного створення конфлікту інтересів з використанням 90-річної бабусі-адвокатки. Асоціацію треба нагадати, дванадцять років незмінно очолює соратниця Медведчука Лідія Ізовітова. Адвокату Іллі Киви вирішили не просто поновити адвокатське свідоцтво, його зробили на додачу спікером Асоціації. На Олексія Шевчука як адвоката подали кілька дисциплінарних скарг, в одній з яких його звинувачують у намаганні вплинути на журналіста "Бабеля", аби видалити інтерв'ю на сайті видання всупереч інтересам особи, з якою Шевчук не мав взагалі договору надання правової допомоги. Про це "Голці" стало відомо з порядку денного Комісії. І тут варто нагадати, що це той самий Шевчук, який визнав, що є автором скандального законопроєкту про неприпустимість ототожнення адвоката з клієнтом (проєкт 12320 і результати поіменного голосування народних депутатів) . Цей закон розкритикували журналісти низки видань і закликали президента його не підписувати як такий, що несе загрози для свободи слова. Також його розкритикували і західні партнери, які зазначили, що закон матиме "охолоджувальний ефект" на свободу слова. Закон передбачає можливість притягнути будь-якого громадянина до відповідальності, якщо він, до прикладу, напише факт: "Шевчук був адвокатом Киви". Дефініція ототожнення адвоката з клієнтом у тексті документу прописана доволі широко – як будь-яка асоціація. Шевчук лобіює такі зміни до закону не просто так. З огляду на те, що він балотувався до Київради, як політик він буде докладати максимум зусиль, щоб не дати можливість повідомляти виборцям інформацію, яка може нашкодити його політичній кар'єрі. Тому й не дивно, що політик- "адвокат" під час публічного заходу, який проводили представники Pravo Justice, зірвав професійну дискусію, про що писала Фундація DEJURE. Знімок екрану з сайту Фундації DEJURE Дві дисциплінарні скарги на Шевчука мали розглянути 24 вересня на Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київщини, але Олексій Шевчук не з'явився і засідання перенесли на 15 жовтня. Поки на Шевчука розглядаються скарги Рада адвокатів України висунула Шевчука як кандидата у Конкурсну комісію, яка має відбирати членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Громадська ініціатива "Голка" стежить за перебігом засідань комісії і розглядом скарг на Шевчука. Донат 👉Telegram👉Instagram👉Facebook 🎥YouTube 👉 Twitter https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/68d4ee0c546da/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/68a6fd15a4f56/ ukrpravda@gmail.com (Ірина Федорів) Thu, 21 Aug 2025 14:03:49 +0300 У парламенті створили ще одну Тимчасову слідчу комісію. Займатися вона буде питаннями корупції у правоохоронних органах і судах. Очолив комісію Сергій Власенко ("Батьківщина"), а заступником став адепт московських попів Максим Бужанський ("Слуга народу"). Хто такий Бужанський, який не перший рік прогулює тюрму, пояснювати не треба нікому. Тим більше цей ватний "антикорупціонер" нагадав про себе тоді, коли нищили незалежність антикорупційних органів – НАБУ і САП. Це були його правки, і це Бужанський вніс пропозицію подати президенту закон на підпис невідкладно. Але навіщо збільшувати відсоток вати в парламенті і додавати в експертну групу адвоката не України Ростислава Кравця? Можливо, народні депутати не в курсі, хто це, то варто роз'яснити. Він формує інформаційне поле так, щоб підривати довіру до судової гілки влади і його Telegram-канал входить до кремлівської мережі разом з каналом Бужанського. Яка невипадкова випадковість. Кравець б'є по доброчесних суддях, які зайшли у Верховний Суд на хвилі судової реформи і мали чітку позицію, коли треба було самоочиститися від судді з російським паспортом Богданом Львовом. Окрім того, він веде брудну інформаційну кампанію проти тих суддів, які судять суддів Майдану. Кравець пише, що у Верховному Суді "Велика Палата вчергове підтвердила свою прихильність до державної зради". Звісно ж, йому не подобається, що Велика Палата Верховного Суду показала московським попам, що у нас релігійні громади здатні самі вирішувати, з ким їм бути. Бужанський і Кравець мають спільну тягу до освіти... Торік, коли розгорівся скандал із нардепом Максимом Бужанським, який мав прочитати лекцію на тему державотворення у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, з'явилася інформація про те, що лекції читатиме і Кравець про... мобілізацію. Звісно, що на цій темі він збирає мільйони переглядів і поширює фейки. Включити Кравця в експертну групу – це дати йому можливісь посилювати свою суб'єктність в очах підписників. Вгадайте, хто подав Кравця в цю експертну раду? Ну, звісно ж Національна асоціація адвокатів України, яку незмінно 12 років очолює соратниця Медведчука – Лідія Ізовітова. Реформувати адвокатуру, де за часів Андрія Портнова з'явилася дуже зручна за часів Януковича монополія, ніхто не поспішає. Ну і Кравець фігурант "плівок Вовка". За версією слідства, саме він допомагав боротися з Вищою кваліфікаційною комісією. Тут варто додати, що Асоціація зробила ще одне подання – рекомендувала до складу конкурсної комісії з відбору Вищої кваліфікаційної комісії адвоката Іллі Киви та судді Павла Вовка- скандального Олексія Шевчука. Його прізвище фігурувало у журналістському розслідуванні через схеми щодо перетину чоловіками кордону і системи "Шлях" на Львівщині. Він ще й в політику хоче – балотувався в Київраду. І головне, що ці всі ватники, які хочуть повернути собі часи Портнова, тепер радіють закону, який мав на меті заборонити активістам і журналістам називати речі своїми іменами і розповідати про таких клієнтів адвокатів як Кива, Янукович, Портнов. Лобіювала цей закон теж за дивним збігом обставин Асоціація на чолі з Ізовітовою. Дуже цікаво, як такі адвокати, як Кравець, який є учасником судових процесів, і який має прямий інтерес, щоб результат задовольняв його клієнтів, має контролювати суди? У цій експертній групі є ще представниця "Судово-юридичної газети", яка після загибелі Романа Ратушного видала новину із заголовком, де йшлося, що помер "організатор погромів на Банковій". Як ми допускаємо, що ті, хто хочуть підірвати міць судової гілки влади, з'являються у тимчасових слідчих комісіях законодавчої гілки влади чи мають намір увійти до сита судової системи? В експертну раду при ТСК ще подалася Валерія Лутковська, яку ми знаємо з часів Януковича. Є й інші члени експертної ради, до яких можуть виникати питання. До прикладу, ім'я Карла Волоха теж може викликати питання. Це повний тезка колишнього радника мера Києва Віталія Кличка з питань корупції і "Наші гроші" писали про його діяльність, а "Главком" про те, що Вищий господарський суд заборонив будівництво ЖК. Волох, до речі, виправдовував корупцію влади і називав її "вимушеною". Погодьтеся, дуже дивні члени експертної ради поповнилася реальними борцями з корупцією. Велике прохання для всіх ознайомитися зі списком експертної ради, там можуть бути ті, про кого ми не знаємо достатньо інформації. Якщо Ви бачите ризики – надсилайте інформацію. Донат 👉Telegram👉Instagram👉Facebook 🎥YouTube 👉 Twitter https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/68a6fd15a4f56/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/68a47c7544c7f/ ukrpravda@gmail.com (Ірина Федорів) Tue, 19 Aug 2025 16:30:29 +0300 Ви уявляєте, щоб у війну з-поміж задач очільниці партії влади було ходіння з папкою роздруківок постів громадських діячів і ведення дискредитаційної кампанії нашіптувань? Але це реальність. Торік в цей же час низка організацій вийшла із заявою про політичний тиск з боку голови назви партії "Слуга народу" Олени Шуляк. У тексті заяви йшлося і про Шуляк і колишнього віцепрем'єра Олександра Кубракова і те, що лобісти містобудівної "реформи" (проєкт 5655) із корупційними ризиками дезінформують донорів, зокрема USAID, який вже не працює в Україні. Навіщо це робилося? Щоб позбавити фінансових ресурсів тих, хто заважає. Це одна з форм тиску. Мої джерела на різних гілках влади та й у донорському середовищі цього року підтверджують, що Олена Шуляк два роки поспіль ходить з папкою, де роздруковані саме мої пости й веде дискредитаційну кампанію щодо мене і громадської ініціативи "Голка". Якщо це робить голова назви партії "Слуга народу", то і не дивно, що народний депутат мого округу Олександр Горобець, який представляє ту ж таки партію влади і пов'язаний із забудовниками Приірпіння, організував проти мене SLAPP-атаку, але у суді він програв. При чому дійшов у цій боротьбі аж до Верховного Суду. Ця SLAPP-атака тягнулася два роки. Вперше тиск з боку Шуляк розпочався через дезінформацію донорів саме 2 роки тому. Тоді вони "висловили занепокоєння", що Олена Шуляк сприймає цю картинку як сексизм. На той час я була головною редакторкою в Русі ЧЕСНО і це була ілюстрація до мого матеріалу. Кавер на моїй статті, яка вийшла у травні 2023 року А ситуація, щодо якої була створена ця картинка, – була кричуща – з'явився сайт на урядовому домені для містобудівної "реформи" (pro5655.gov.ua). Звісно, що тут не обійшлося без Кубракова, який на той час був віцепрем'єром. Ви багато бачили окремих сайтів для законопроєктів? Я вперше і... востаннє. Ризики, які бачили експерти у містобудівній реформі, потрапили на офіційному сайті у розділ "міфи". Цікаво, що на ризиках наголошував і Європарламент, і Єврокомісія. Мене дивували слова представників донорів про цю ілюстрацію і сексизм. І донори, і Шуляк мають вирішувати це питання не в кулуарних розмовах, а звертатися до експертів, які надають у таких випадках висновки. Інакше навіщо роботу таких організацій роками фінансував великий американський народ? Та й якщо є підозри про сексизм – треба говорити про це публічно. Навіщо ж замовчувати? От до таких організацій і мали звернутися донори, а не казати мені про те, що тендітний світогляд пані Шуляк не витримує роботи у стилі watchdog. Звісно, що я як відповідальна людина звернулася до організації "Повага". Там мені сказали, що картинка не містить ознак сексизму, але офіційну відповідь не дали, бо... донор заборонив офіційно листом давати висновки. Я переглянула звіт "Поваги" і за дивним збігом обставин кошти на підтримку організації надходили від... USAID. Нагадую, що через рік від громадського сектору була колективна заява про дезінформацію з боку Шуляк та Кубраковим саме USAID як донора. На початку цього року громадська організація "Повага", яка займалася питаннями жіночого лідерства та протидіяла сексизму, видала по суті компліментарне інтерв'ю з Шуляк, де не було жодного гострого питання. Я писала редакції і приватно, і публічно, що є питання до наявності демократичних цінностей та стандартів. У цьому інтерв'ю чомусь не було питання про те, як впливає на сприйняття жінок в політиці й формування жіночого лідерства участь Шуляк в шоу "У ліжку" Марічки Довбенко, ані про те, що з 2023 року депутатки місцевих рад в Україні не можуть виїздити за кордон і мають уклінно просити про це право в мера. Хто голова профільного комітету у Верховній Раді? Олена Шуляк. Чому їй не задати це питання? Чому вона не викличе представника уряду на комітет і не вимагає скасування постанови в частині заборони виїзду за кордон жінок-депутаток? Погодьтеся, це важливі теми для громадської організації, яка взяв в руки прапор захисту прав жінок, вболіває за розвиток жіночого лідерства та веде боротьбу із сексизмом. Але, очевидно, грант був з KPI – взяти Х інтерв'ю в лідеркинь і всі мали розуміти: раз жінка – то це завжди дуже і дуже добре. Але питання до партійного менеджменту, виконання стратегії розвитку партій, показників, які дают осередки... Зрештою, рейтингу партії...Хіба вони важливі? Головне – це жінка. Я писала про ці всі проблеми і раніше, коли USAID працював в Україні. Це важливо. Тобто я ніколи не замовчувала перед суспільством цю проблему. Тепер донор зник і разом з ним зникла діяльність сайту "Повага". Facebook цієї організації завмер за збігом обставин тоді, коли завершилися гроші американців. Скріншот сторінки Facebook Я захищаю Біличанський ліс понад 15 років – під час роботи на телеканалі СТБ і в громадському секторі. Це про активізм... В моїй системі координат не можна просто взяти і написати цінності і принципи роботи в організації, коли є гранти, і потім завершити бій, коли проєкт скінчився...Ти його ведеш далі. Тим більше, що у розвиток інституції вкладені немалі ресурси. Цього Шуляк не зрозуміти, тому вона і далі з папкою роздруківок моїх постів ходить де тільки може. Майже два роки тому я вирішила разом з колегою Маргаритою Ситник, яка знала про політичний тиск з боку Шуляк і її "роботу" з донорами, створити громадську організацію "Голка". І мені важливо, що команда не боїться ризиків через політичний тиск і робить публічні заяви, коли це відбувається. Ми не маємо права віддавати свою суб'єктність і мовчати. За цей час нам стало відомо не лише про папку з роздрукованими постами, а й про те, що голова назви партії "Слуга народу" Шуляк займається ще більш стратегічними речами – моніторить, хто ставить лайки під моїми постами в соцмережах і просить... не робити цього. Оце рівень керівника партії влади країни... Тому принагідно я висловлюю публічно пані Шуляк щиру подяку за просування бренду організації "Голка" і дякую їй, що вона доносить інформацію до донорів про нашу діяльність навіть таким чином. Такі її дії свідчить про те, що ми йдемо у правильному напрямку, коли викриваємо корупційні схеми, які намагаються протягнути, аби поживитися з коштів на відбудову. Це про вплив на політичну систему і дезінформація та SLAPP-атаки – це докази нашої ефективності. Єдине, що викликає сум, – це результати партійного будівництва у "Слуги народу". Навіщо ми фінансуємо роками з державного бюджету партії? Якщо голова назви партії думає не про розвиток осередків, а папку роздруківок, то це, на жаль, говорить про рівень партійного менеджменту відсутність цінностей і принципів. Я свою комунікацію завжди веду публічно. Будь-якому політику, який вирішить діяти так, як Шуляк, важливо пам'ятати: "Голка" може зшивати разом для адвокації, але вона і розпорює те, що хтось хотів приховати. Донат 👉Telegram👉Instagram👉Facebook 🎥YouTube 👉 Twitter https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/68a47c7544c7f/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/6890a6d4c77ba/ ukrpravda@gmail.com (Ірина Федорів) Mon, 04 Aug 2025 15:25:56 +0300 Біличанський ліс став лінією оборони Києва у 2022 році. Ця лінія проходила по річці Ірпінь вздовж лісу. Якби в лісі прокладали дороги, побудували висотки, а через річку Ірпінь набудували б мости – ситуація в лютому для міста-мільйонника у 2022 році могла бути геть іншою. Цей ліс не забудований ціною титанічних зусиль активістів та прокурорів, які з 2009 року оскаржують рішення Коцюбинської та Гостомельської селищних рад. Саме депутати цих рад вирішили в далекому 2008 році подерибанити землі столиці. Так, Коцюбинська рада роздала 501 ділянку депутатам, їхнім родичам та підставним особам. Понад 15 років прокуратура судиться з радами та новими власниками. За цей час ліс отримав завдяки президентському указу найвищий природоохороний статус – національного парку. Що стосується рішень Коцюбинської селищної ради, то подали півтисячі позовів. І попри те, що пройшло 15 років, за даними сайту "Судова влада", у нас досі 19 справ розглядаються на рівні першої інстанції – Ірпінського міського суду. І як не парадоксально, дві ділянки – це спір з ексмером Ірпеня Володимиром Карплюком. Знімок екрану з сайту "Судова влада". Прокуратура намагається відсудити ділянку Біличанського лісу в Карплюка А ще одна ділянка – це спір з його соратницею Наталією Бойчук, яка, за інформацією "Громади Приірпіння", була прописана з Карплюком за однією адресою. Знімок екрану з сайту "Судова влада". Прокуратура намагається відсудити ділянку Біличанського лісу в соратниці Карплюка – Бойчук Справи по ще двох ділянках зараз перебувають на розгляді в апеляції. Зокрема справа щодо ділянки Наталії Злочевської – повної тезки дружини ексміністра екології часів Партії регіонів. "Голка" вже писала про те, що у Біличанському лісі під час дерибану засвітилася родина Злочевського. Ще одна справа перебуває на розгляді у Верховному Суді і одна – дійшла аж до Великої Палати. Ключове питання – це спосіб захисту, який обирає прокуратура. Їх може бути два і залежать вони від того, про яке майно йдеться. Якщо мова про майно, яке ніколи не могло вибути з власності держави чи громади (узбережжя річок, культурна спадщина, землі оборони, території природно-заповідного фонду і т. д.) – то тут немає строків позовної давності і в будь-який час можна боротися за те, щоб таке майно повернулося у власність держави чи громади (у такому випадку подається негаторний позов). І тут Велика Палата Верховного Суду сформувала чудову судову практику, яка звісно ж не подобається забудовникам. Якщо ж мова про майно, яке може бути у власності приватних осіб, наприклад, сільськогосподарська земля, але набуте воно було завдяки якимось схемам, то тоді діє інший тип захисту і строки тут будуть обмежені (у такому випадку подається віндикаційний позов). Найбільший ризик полягає в тому, коли подані негаторні позови, які не мають строків, проходить стільки років, а суд вирішує, що це інший тип захисту. Є судова практика, яка дає суду можливість самому перепрофілювати тип захисту і обирати – це негаторка чи віндикація. Тут діє принцип: суд знає закон. Це доволі добре, бо тоді не втрачається дорогоцінний час, з огляду на те, що строки у позовах вкрай важливі і їх можна пропустити. Якщо суд обере сам спосіб захисту, тоді прокурори можуть не перепред'являти позови і час не втрачається. Тоді можна буде досягнути поновлення інтересів держави. Для розуміння, коли Ви бачите в кінці номеру справи "16ц", це означає справа 2016 року. Тобто захист півтисячі ділянок, які за одну хвилину роздерибанили депутати Коцюбинської ради, триває десятиліття. І було б чудово не лише повертати майно громади, а притягати до відповідальності тих, хто ці схеми проводив і чиї дії коштували державі так дорого. І от забудовники вирішили, що на цій темі можна спекулювати. Так з'явився скандальний закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Він передбачає обмежені строки позовної давності – 10 років. І якщо цей строк пройшов – то подавати позови уже не можна. Але якщо 10 років не пройшло то з бюджету громади чи держави треба внести на депозит ринкову вартість майна – ділянки. І виходить так, що якщо дерибанник програє державі чи громаді землю, то громада або держава виплатить йому ринкову вартість майна, яке вкрали в держави чи громади. Це так, ніби у Вас би вкрали трикімнатну квартиру, а ви могли б судитися лише тоді, якщо дасте на депозит в суд її ринкову вартість. Якщо суд у підсумку поверне вашу квартиру Вам, то ринкову вартість, яку Ви поклали на депозит, забирає той, з ким ви судилися. Який сенс судитися? У війну бюджетних коштів на такі судові тяганини немає ні в держави, ні в громади, ні в прокуратури. Першою жертвою цього закону став Протасів Яр. А навіть якби були гроші в громад чи держави, то чого нам платити за вкрадене у нас і наших дітей? Народні депутати, які підтримали цей закон Ігоря Мазепи, казали, що 10 років цілком достатньо, щоб прокуратура справилася з усім. Давайте подивимося на одну справу, яка стосується лише Біличансього лісу. Ось кадастрова карта та архівний шар ділянок, де видно на зеленій зоні роздерибанені ділянки. Кадастрова карта. Червоним на зеленому – роздерибанені ділянки на території Нацпарку Голосіївський. Архівний шар. А ось те, як це виглядає зараз. Пройшло більше 15 років, а у нас досі є справи у першій інстанції. Кадастрова карта станом на 4 липня 2025 року. На зеленому тлі Біличанського лісу залишається кілька десятків роздерибанених ділянок. Для Київщини справа по Біличанському лісу – не єдина. Хтось уявляє собі обсяги роботи в прокуратурі? Це може зрозуміти лише той, хто ходить більше 15 років на судові засідання по цих ділянках. Чи допоможе закон Мазепи притягнути винних у дерибані до відповідальності? Ні! Бо забудовники просто вирішили обнулити до себе претензії та й все. Закон Ігоря Мазепи стосується лише змін до цивільного кодексу. Зараз дерибанники Біличанського лісу з високою ймовірністю будуть розраховувати на лазівки, які може дати цей закон, але наша задача цього не допустити. Добре, що під час розгляду законопроєкту на комітеті голова одного з касаційних судів Лариса Рогач наголосила, що цей законопроєкт – це спроба захистити по суті недоброчесних набувачів майна держави або громади. І задала ключове питання: чи не станеться так, що суди послуговуватимуться Конституцією. Добре, що у нас є Основний Закон. Ну і тут не треба забувати про те, що народні депутати наголошували на тому, що цей закон мав би захищати добросовісних набувачів. А чи можна вважати добросовісними дерибанників Біличанського лісу? Чи може бути добросовісним набувачем у цій справі Карплюк чи Злочевські? Найбільше здивувало голосування частини фракції "Голос" – Таміли Ташевої, Олександри Устінової, Ярослава Железняка. (Зображення всіх народних депутатів, які підтримали проєкт 12089 за посиланням). Донат 👉Telegram👉Instagram👉Facebook 🎥YouTube 👉 Twitter https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/6890a6d4c77ba/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/6888c08dee4c1/ ukrpravda@gmail.com (Ірина Федорів) Tue, 29 Jul 2025 15:37:33 +0300 Виготовлення бетону в Буковелі для будівництва нових курортів Загроза для знищення Карпат нависла з трьох напрямів. Перший – незаконні рубки. Це давня проблема. Другий – це дерибан полонин під майбутні курорти такі, як Буковель, а третій – вітрові електростанції, які планують встановлювати тут у горах. І разом усі ці загрози можуть зробити так, що красу Карпат ми будемо бачити хіба на старих фото і відео. Це підтверджують результати дводенного рейду. Його здійснили команда громадської ініціативи "Голка" провела разом з активістами з Free Svydovets, які захищають мальовничу місцевість Свидовець в Карпатах від забудови. Незаконні рубки Деревина – це спосіб заробити. Тому незаконні рубки доволі масштабні і вражають своєю цинічністю. Коли учасники рейду під'їхали до Плайського лісництва, то зафільмували на відео дві фури, де на стовбурах не було жодного маркування. На кожному стовбурі мала б бути чорна мітка. Під час рейду у Плайському лісництві вдалося на відео зафіксувати дві фури, стовбури у яких були без належних чорних бирок з номером на кожному стовбурі Плайське лісництво входить до структури державного підприємства "Ліси України". Саме "Ліси України" і мали поглинути усі державні лісгоспи в країні, і згодом це державне підприємтсво, яке було створене в обхід парламенту через уряд, має стати акціонерним товариством. А значить ми не будемо контролювати майно держави. І от в Плайському лісництві в Карпатах тривають незаконні рубки. Аби виявити їх учасники рейду від місця, де вдалося виявити машини з незаконно знищеним лісом, піднімалися вгору понад годину і побачили зрізаний старовіковий ліс. Біолог Андрій Тупіков, який брав участь в рейді, зазначає: "Вони знищують такі давні дерева для того, щоб потім було важче для цих ділянок отримати природоохоронний статус. Я ж тут побачив крім старовікового лісу червонокнижну лілію". Поки на горі екоактивісти фіксували порушення, водієві на території лісництва погрожували невстановлені особи, що поріжуть шини, якщо водій залишиться чекати на учасників рейду. Він мав від'їхати доволі далеко. Зв'язку в горах немає, і тому за таких умов шукати машину вкрай важко. Окрім незаконних рубок вдалося виявити ще одне порушення – незаконно зрубану деревину транспортують через русла гірських річок. На відео, яке відзняли під час рейду, чітко видно, що дорога для вивезення деревини заходить просто в річку, а з іншого боку гусеничною технікою нечіпований ліс звозять до берега. Дерибан полонин місцевою владою Крім незаконних рубок, є питання дерибану землі – полонин – місцевою владою. Так поблизу Драгобрата влада Ясенів 2012 року роздала майже 20 га полонини Крачунєска. Громада про це дізналася лише через п'ять років – у 2017 році. Тут з діда-прадіда місцеві мешканці випасають худобу і роблять сир. На полонину з Драгобрату за сиром вурдою ходять і місцеві, і туристи і страви з такого сиру неможливо придбати ані в магазині, ані в ресторані. Полонина Крачунєска біля Драгобрату Місцевий мешканець Юрій, який просить не згадувати його прізвище, бо боїться місцевої влади, каже: "Це найбільш водна полонина і вона біля Драгобрату – в тому і є їхній інтерес, тут завжди є вода навіть тоді, коли всюди посуха. Ті, хто розбазарив землі потім на зборах нам казав, що вони це зробили, щоб купити громаді садок, як продадуть землю. Але ж ми все розуміємо. Чули, що Верховна Рада ухвалила ще навесні так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). І от у нас пройшло понад 10 років і прокуратура зараз цю полонину захищає і намагається повернути громаді". Він розповдає, що на полонині планують будувати черговий курорт. Графіка: Free Svydovets Торік 9 жовтня Верховний Суд задовольнив позов, який 7 років супроводжувала організація "Екологія. Право. Людина", що відстоювала одну з найбільш мальовничих місцевостей в Карпатах – Свидовець. У Буковелі лише за роки повномасштабної війни набудували низку нових готелів і будівництво триває. Побудова вітряків Екоактивісти вбачають також загрозу і в побудові вітряків в горах. Тут треба розуміти, які розміри у вітряків і для того, щоб їх встановити і доставити на потрібні місця, – треба нищити дику природу. Біля Драгобрату вже встановили вежу, яка вимірює силу вітру і до неї приставили сторожа, який за відсутності мобільного зв'язку має рацію, аби сповістити зацікавлених осіб, якщо тут з'являться активісти. Так вимірюється сила вітру біля Драгобрату, щоб розуміти, де встановлювати вітряки Поки невідомо, хто дає кошти на будівництво вітроелектростанцій та прокладання доріг. Один з майданчиків на полонині Руна, який залили фундаментом під майбтній вітряк. Фото Оксани Іваницької (Hromadske) Активістам у горах захищати дику природу Карпат доволі складно. Справа не лише в тому, що тут дуже великі площі й добиратися до рубок, забудови або місць встановлення вітряків дуже важко. У горах немає зв'язку і тому викликати поліцію чи сповістити когось про те, що відбувається, по суті неможливо. Питання безпеки для місцевих активістів і журналістів стоїть досить гостро. Ті, хто повідомляють про незаконні дії в Карпатах, як місцева журналістка Олена Мудра, яка брала участь в рейді, отримують погрози і стають об'єктами інформаційних атак. Спеціально для "24 Каналу" Донат 👉Telegram👉Instagram👉Facebook 🎥YouTube 👉 Twitter https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/6888c08dee4c1/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/68763ff2a305c/ ukrpravda@gmail.com (Ірина Федорів) Tue, 15 Jul 2025 14:48:02 +0300 Уже відомо, що три міністерства можуть злити в одне Міністерство ресурсів, до якого увійдуть Міністерство агрополітики, Міністерство довкілля та Міністерство економіки. Це одне з найгірших рішень і ознака того, що під час відбудови захист зелених зон буде під серйозним ударом. А те, що кілька місяців тому президент підписав "закон Ігоря Мазепи", який обнулив претензії до власників краденого, дає нам розуміння того, що загроза масштабується (йдеться про законопроєкт 12089). Зеленський підписав закон попри те, що громадяни зібрали 25 000 голосів під петицією з вимогою вето. Низка міністерств теж вимагала вето, зокрема Міновкілля, але ці вимоги знівелювали. А тепер уявіть, що через парламент пройшов закон із серйозними ризиками. Уже не буде окремої інституції Міндовкілля, аби дати свої рекомендації щодо вето. Голос екологів буде глушити агросектор. Їм треба розорювати землі і засівати. Ну, а економіка скаже: "Нам треба інвестиції". Об'єднати три такі міністарства в одне, це як свідомо пустити лиса в курник і чекати, що будемо збирати в тому курнику яєчка. Окрім загрози екології тут є ще одна загроза – суто з точки зору менеджменту. Щойно Зеленський як президент отримав монобільшість у 2019 році, Мінкульт вирішили об'єднати з Мінмолоді та спорту. Десь пів року створювали нове об'єднане міністерство і це вартувало колосальних зусиль, бо це питання і до штатного розкладу, і до майна. І що вирішили через пів року? Знову розділили на два міністерства. Чи є рух "туди-сюди" ефективим? Ні. Тому тогочасний міністр Культури назвав однією з причин свого звільнення – новий розділ його міністерства на два. З того часу в Мінкульті у нас безлад. То у нас міністром поставили одіозного Олександра Ткаченка, який додумався замінити тризуб на жест із сексуальним підтекстом і потім ми чули: "вибачте, про*бали". В'ячеслав Чорновіл показує тризуб і у минулому міністр культури Олександр Ткаченко, який вирішив змінити жест, що символізує тризуб Далі тривалий час був в.о. Ростислав Карандєєв і країна не просто жила без міністра, а так вийшло, що у контексті збереженні пам'яток повернулися правила гри часів Януковича. Всі сподівалися, що ситуація якось зміниться за Миколи Точицького, але і тут не вийшло. Зараз він, швидше за все, піде кудись послом. І хто очолить Мінкульт поки невідомо. А у війну треба дивитися на стратегію держави, де збереження нашої ідентичності має відігравати ключову роль, зокрема і через те, що багато українців вимушено виїхали за кордон. І якщо ворог намагається знищити нашу ідентичність, стирає з лиця землі у Львові Музей Шухевича, то у нас є забудовники, які нищать не лише зелені зони, а й культурну, археологічну спадщину – Пирогів, урочище Китаїв, Музей видатних діячів української культури. Так само є питання з Міністерством національної єдності. Його сформували на базі Міністерства реінтеграції і після цього виникало питання – а хто буде займатися ВПО, коли Міннац'єдності фокусується лише на українцях за кордоном? Тепер міністерство нібито збираються ліквідувати: міністр Чернишов – під підозрою, але впевнено продовжує писати про досягнення. Одне з останніх досягнень, які рекламує, – підтримка урядом постанову Міннац'єдності про розвиток мережі Unity Hub для українців за кордоном. Що тепер буде з усім цим? І що робити з довірою українців за кордоном, які після років ігнорування їх державою позитивно сприймали створення цього міністерства? Крім того, у суспільства виникають питання, чи слід об'єднувати Мінветеранів з Мінсоцом. Ось що про це написала Людмила Дараган, яка працювала на посаді держсекретаря Міноборони:: "Ветеранська політика є частиною політики безпеки та оборони країни. Ветерани це стратегічний капітал держави. Вони є носіями бойового досвіду та можуть брати активну участь у формуванні національного спротиву та ідентичності нашої держави. Ветерани є великою частиною формування інституту "громадян війни". Вони можуть бути моральними авторитетами в громадах, а також мобілізаційним потенціалом країни. Страгічно вдала ветеранська політика повинна забезпечити реінтеграцію ветеранів та їхню активну участь у відновлені та безпеці звільнених територій, активацію згуртованості суспільства та стати довгостроковою безпековою інвестицією. Ветерани це не проблема для держаи – це сила і честь!" Тобто оце об'єднання-роз'єднання – це рубрика #Це_ж_було_уже. Уряд міг би стати в часи війни коаліційним і до нього мали б залучити зокрема й експертів. Натомість ми бачимо, що колоду карт просто тусують, а суспільству подається це як зміна. За відсутності можливості провести вибори в часи війни, уряд – це змінна, яка може дати оновлення політичній системі і запустити напрацювання політик. Редакторка відділу внутрішньої політики "Дзеркала тижня" Інна Ведернікова писала про те, що і чому в уряді треба робити ще 2023 року: "Корупція та некомпетентність людей, які ухвалюють державні рішення від імені президента, підриває здатність нашої державної машини забезпечувати опір агресії... За умов, коли не можна провести вибори – є можливість змінити уряд. І він може і має бути коаліційним. Коаліційний уряд має бути сформований за участю представників політичних сил, але не виключно з них". Але піти на це можна тоді, коли ти думаєш про збереження не лише державності, але й демократії. А якщо президент вже так впевнено говорить про те, що у нас зміниться прем'єр, забуваючи про те, що згідно з Конституцією, рішення приймає парламент, то це мультиплікує вищезазначені загрози. Ситуація, коли Конституція та демократія ставляться на паузу, дуже шкідлива в мирний час. А у війну такі дії можуть бути більш, ніж руйнівними. Донат 👉Telegram👉Instagram👉Facebook 🎥YouTube 👉 Twitter https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/68763ff2a305c/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/685d0bd2c81fe/ ukrpravda@gmail.com (Ірина Федорів) Thu, 26 Jun 2025 11:58:58 +0300 Це серйозна публічна доросла розмова в журналістському секторі про кризу такої інституції, як Комісія журналістської етики. Народний депутат Олександр Горобець вирішив піти проти мене, виборця його округу, до суду і використав для цього "дружнє попередження" Комісії журналістської етики. Це громадська організація, яка раніше намагалася дотримуватися стандартів, але зараз з якогось дива вирішила, що вона має право називатися досудовим саморегулятором у журналістській спільноті і "виросла" до того, що стала інструментом в руках недоброчесних забудовників під час SLAPP-атак на активістів. Комісія журналістської етики вирішила, що може обмежити доступ до мого блогу на "Українській правді" і не вважає це цензурою, бо в них дефініція "цензура" має відмінне значення, ніж в законі України. Виходить у нас є серйозна комісія (громадська організація), яка вважає себе потужнішою, аніж законодавча і виконавча гілка влади в країні. Пройшло понад 2 роки з моменту звернення нардепа Горобця до суду, де він використовував висновок Комісія, і я виграла суд цієї весни. Звісно, що я звернулася в цю Комісію з дуже простою і очевидною вимогою: надати інформацію про виграний суд (лінк на рішення суду) додати до їхнього "дружнього попередження" мою цитату (тобто свою позицію хай залишають, щоб люди бачили і розуміли, що відбувається, але мою додають – це взагалі то про стандарти дати позицію другої сторони). Спершу Комісія мені відмовила у додаванні на сайт моєї позиції та посилання на рішення суду, де виписано все "іменем України". Що ж це за цитата, яку так не хоче бачити Комісія у себе на сайті? Цитата, яку я вимагаю додати на сторінку з дружнім попередженням Мене не просто не інформували про засідання Комісії у 2022 році, Комісія жодним чином не намагалася встановити, чи виконую я функцію журналіста, чи правдиві факти, які я виклала в блозі. Ну бо як це можна все встановити, якщо мене не запросили на засідання? Але тепер настало "пом'якшення" в позиції Комісії журналістської етики. Це після того, як я нагадала Комісії про стандарти... Алещо ж зараз пропонує Комісія? Ця організація вирішила дати не мою позицію, а "інформацію у власній редакції". Тут бракує цензурних слів, але ж ми про етику... Так от яка вона "повнота інформації". Читаю і міркую про журналістські стандарти: "право на відповідь", "позиції сторін"... Уривок з тексту відповіді комісії Я ще раз звертаю увагу на Кодекс етики – пункт 10. Це скрин з сайту Комісії. Уривок з Кодексу журналістської етики Вимагаю додати на сайт мою цитату і посилання на рішення суду. І додати її в річний звіт за 2025 рік, який буде на сайті Комісії, мою цитату і опис цього випадку. Нема чого бавитися компліментарними цитатами до своєї організації, яка, як за два роки з'ясувалося порушує свої ж Положення, Кодекс етики і дає свої висновки, які стають SLAPP-атаками на активістів. Я просила Комісію розглянути цей кейс як порушення Кодексу журналістської етики. Прохання повідомити мене про результати розгляду мого звернення, з огляду на те, що я вважаю, що щодо мене Комісія порушила Кодекс етики, а наглядової ради в організації, яка проголосила себе саморегулятором в секторі і існує 22 роки, нема. Але тепер Комісія пропонує... зустрітися... Так розгляньте порушення Кодексу етики і додайте цитату з посиланням на рішення суду. Це Ваш прямий функціонал розглядати скарги. Наглядової ради нема = розглядайте скаргу самі на себе. Далі більше, виявляється у мене, активістки, яка захищає національний (!!!) парк від знищення з політиками в регіоні від партії влади... "особистий (!!!) конфлікт". Я дуже перепрошую, а чого тоді Комісія журналістської етики дає оцінку моєму особистому життю, якщо в нас з нардепом Горобцем питання щодо національного парку – це особистий конфлікт... Чого Ви влізли з своїм "дружнім попередженням" в наш з Горобцем "особистий конфлікт"? Комісія порушує власні Положення, про що я Комісії написала неодноразово. Поіменного голосування немає, стенограм, щоб встановити, хто як з членів комісії голосував немає. Я маю інформацію про те, що в 2022 році, коли були обстріли столиці і блекаути зі стороною заявника Горобцем велися з Комісією перемовини про те, що у мене таки буде дружнє попередження, але в суд він не піде... Він пішов. Але виходить це обговорювалося без мене, мене не інформували, а з іншою стороною велися перемовини... Адвокатка Горобця – депутатка Ірпінської ради Яна Городок ("Слуга народу"). Я запитала Комісію у письмовій формі про ці обставини. Мені запропонували... зустрітися. Я не уникаю зустрічей (вперше за понад 2 роки після виграного суду мене таки запросили). Але на цю зустріч я прийду тоді, коли отримаю відповіді на всі питання, на які письмово Комісія журналістської етики уникає не вперше прямих відповідей. На які питання не відповідає Комісія журналістської етики? Повторюю. які наслідки має порушення Комісією журналістської етики власних Положень, а саме пункту 2.4.4, який передбачає, що Комісія має за ціль "встановлення конструктивного діалогу між учасниками конфлікту на умовах рівноправ'я сторін"? Я констатую, що ми з народним депутатом Горобцем були в нерівних умовах. Він знав про те, що відбувається в Комісії, його інформували, а мене – ні. За таких умов пункт 2.4.4 не виконується. яку відповідальність несе Комісія, якщо вона порушує п. 6.2.1 власних Положень, бо тексту попередження Комісії я не отримувала і дізналася про це з посту ексмера Ірпеня Володимира Карплюка, про що я писала письмово Комісії. прошу мені роз'яснити, хто і з якою мотивацією ухвалив рішення оприлюднювати інформацію про дружнє попередження на сайті КЖЕ, з огляду про те, що інформація про це у рішенні відсутня, отже, за це члени комісії не голосували. Також прошу надати відповідь, чому до дружнього попередження застосували критерії поширення, як для заяви у формі публічного осуду? Як створювався текст останньої відповіді на моє звернення: хто писав текст, чи є це колективною позицією КЖЕ, чи голосували за цей текст відповіді члени комісії? (Якщо голосували – прошу дати копію протоколу засідання) Чи проводив будь-хто з членів комісії перемовини з приводу звернення Горобця щодо мого блогу і того, що Горобець отримає висновок комісії і не буде звертатися в суд, з нардепом особисто чи його адвокаткою депутаткою Ірпінської міської ради Яною Городок ("Слуга народу")? Якщо так – то коли і хто саме і хто на ці перемовини уповноважував цю особу і яким пунктом Положень передбачена така взаємодія члена комісії із заявником КЖЕ? Я досі не бачу від Комісії інформації, що їхня організація визначила як цінності і принципи роботи. Для громадян У різних професіях є свої "гуртки" і свої правила. Наприклад, в адвокатів є Національна асоціація адвокатів України, її існування передбачене законом "Про адвокатуру" і там всіх контролює соратниця Медведчука Лідія Ізовітова. Адвокатом може стати тільки той, хто отримає свідоцтво адвоката. Добре, що такого нема в журналістиці, бо ми могли б бачити країну, де якийсь гурток приймав би рішення про заборону на кшталт "писати і малювати" як в часи Шевченка і обирав би, кого вона стосується. Але у журналістському середовищі є свої гуртки, самопроголошені. І добре, що вони не закріплені на рівні закону. Так є всеукраїнська громадська організація "Комісія журналістської етики". Це просто громадяни, які зібралися і самопроголосилися саморегуляторами в сфері журналістики. Кого ж журналістів не спитай: їх ніхто не обирав. І вирішили вони судити всіх журналістів. Мають право. Міряють всіх одним мірилом – Кодексом журналістської етики. Хороша справа, тіки забувають, що мірило буває двостороннє і стосується воно і... Комісії журналістської етики. Донат 👉Telegram👉Instagram👉Facebook 🎥YouTube 👉 Twitter https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/685d0bd2c81fe/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/68497b76e6a61/ ukrpravda@gmail.com (Ірина Федорів) Wed, 11 Jun 2025 15:49:58 +0300 Висновки Комісії журналістської етики стають інструментом SLAPP-атак з боку політиків на активізм. Це – стратегічні судові позови проти участі громадян. І про це важливо гучно говорити. Інституція, яка взяла мандат на захист якості свободи слова, діє в гірших традиціях партії влади будь-яких часів. Давайте розберемо факти. Народний депутат Олександр Горобець ("Слуга народу") подав на мене до суду і програв. Його непокоїв мій блог на "Українській правді", де я розповідала про політика і дерибан Біличанського лісу і Комісія журналістської етики наприкінці 2022 року в блекаути розглянула його звернення. Мене про факт звернення і його розгляд не попередили. Це при тому, що у Положеннях Комісії журналістської етики йдеться про те, що вони виступають за те, щоб між учасниками конфлікту на умовах рівноправ'я сторін був встановлений діалог. Як вести рівноправний діалог, коли нардеп знає, що відбувається, а тебе не інформують? Тобто цей пункт своїх же Положень Комісія просто нівелює. Відповідальності за це – жодної. Але запрошення тих, кого стосується розгляд Комісії – це право, а не обов'язок. Гарно, правда, коли іншим нарізаєш обов'язки, а собі прописуєш... права? Мені винесли члени комісії "дружнє" попередження. Згідно з Положеннями Комісія мала б мені це "дружнє попередження" надіслати, але про цей крок Комісії я дізналася не від цієї організації, а від того, хто здизайнував цю SLAPP-атаку – ексмера Ірпеня і фігуранта антикорупційних розслідувань Володимира Карплюка. Знову маємо справу із невиконаням Положень самою Комісією. Більше того, "дружнє" попередження, якщо вірити Положенню Комісії журналістської етики направляється ЗМІ, де розміщений матеріал і автору, і не є обов'язковим для публікації. Але "дружнє" попередження мені Комісія вирішила чомусь поширити так як "публічний осуд". Про це написав "Детектор медіа", без мого коментаря як другої сторони, але Комісія пішла ще далі – видала інформацію про цей кейс у "Практикумі" у війну за кошти японців. Але дивує мене не дотримання Положень Комісією, а геть інше, Комісія не зважає на кодекс етики, за яким судить всіх інших. І тут треба сказати, що, як і влада, Комісія журналістської етики любить лише компліментарні цитати. Як ось цю. Якщо їх хвалять – цитати розміщують. Не нагадує нікому "Єдиний марафон"? А як же Кодекс етики, де йдеться про те, що є повага до права громадськості на повну та об'єктивну інформацію про факти та події? Чому моя цитата і посилання на рішення суду не стосувалися цієї статті повноти і їх не додали на сторінку сайту Комісії журналістсьої етики? Можна було б пожалітися у наглядову раду, яка мала б бути в громадської організації, яка взяла на себе роль судді в секторі журналістики... Але от халепа... Вище Комісії журналістської етики нікого нема. Після Верховного Суду можна сподіватися на Велику Палату Верховного Суду, або на Європейський суд з прав людини, але після Комісії журналістської етики сподіватися на будь-який інструмент марно. Ті, хто взяли на себе роль суддів, не мають поіменного голосування. Тому громадськість не може встановити, чи був, скажімо, під час ухвалення рішення сканадальний член комісії Мацука, який погорів на цензурі. І яка була його роль? В еру штучного інтелекту стенограми не ведуться. Цікаво, правда? Рішення суддів містять прізвища суддів, можна ознайомитися зі стенограмами засідань. Та є можливість у суддів написати окрему думку і суспільство може з нею ознайомитися. Окрема думка цінна...Це думки проти течії. А Комісія журналістської етики стала окремою планетою... То чи можна в таких умовах розраховувати на те, що журналісти будуть почуті владою, коли говорять про необхідність пускати журналістів у кулуари парламенту? Кожен хотів би контролювати інших, але сам підзвітним не хоче бути... дИмократія вона така... Вишенка на торті – це спроба цензури з боку Комісії, яка чорним по білому написала, що "закликає "Українську правду" вжити заходів, щодо обмеження доступу" до мого блогу. Цензура. Тут мушу подякувати суддям, які розглядали позов Горобця в апеляції і відмовили народному депутату. Як не дивно, судді не дійшли до такого висновку, як Комісія журналістської етики. Ось, за що проголосували члени Комісії журналістської етики і зараз встановити, хто за це голосував – неможливо. У травні на заході "Відродження" філософ Володимир Єрмоленко наголосив, що в ці часи нам треба мати "інтелектуальну сміливість", щоб виступати проти того, що може бути усталеною рамкою, що порушує цінності. Ця теза мені запам'яталася. Компліментарних цитат за порушення Положень Комісії журналістської етики і цінностей спільноти не треба чекати. У таких випадках має відбуватися зворотне. У "Гаррі Поттері і філософському камені", коли Грифіндор програвав Слизерину 150 балів, то очільник Гогвартсу професор Дамблдор вирішальні 10 балів дав Невілу Лонгботтому, який стримував головних героїв і не давав їм порушити правила Гогвартсу: "Відвага буває різною. – сказав, усміхаючись Дамблдор. – Треба бути дуже хоробрим, щоб чинити опір ворогам, але потрібна не менша хоробрість, щоб чинити опір друзям..." Важливо, щоб кожен у своїй спільноті проявляв суб'єктність і чинив опір навіть своїм, коли вони порушують правила. І добре, що в журналістиці як в адвокатурі, немає монополії. Національна асоціація адвокатів, якою незмінно 12 років керують соратники Медведчука, вирішує, кому видавати свідоцтво адвоката, а кому ні. Це комсомольський гурток. А що було б, якби Комісія журналістської етики була не просто громадською організацією, яка взяла на себе сама функції саморегулятора? Уявіть, як би поводили себе члени Комісії, якби їм дати від держави мандат регулювати діяльність у журналістській спільноті? І добре, що такого мандату від держави та й від спільноти журналістів Комісія журналістської етики немає. Право здійснювати саморегулювання – це велика відповідальність. І це означає, що ти сам сповідуєш Кодекс етики, дбаєш за ПОВНОТУ інформації і дотримуєшся своїх же положень. Донат 👉Telegram👉Instagram👉Facebook 🎥YouTube 👉 Twitter https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/68497b76e6a61/