https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/67bc517756906/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Юсов) Mon, 24 Feb 2025 12:01:11 +0200 Всупереч амбіціям тираній та остраху деяких демократій перед привидом "ескалації" з ядерним монстром Україна ціною неймовірних зусиль продовжує битись з потворною москвою. Втрати, яких зазнала росія за три роки повномасштабної геноцидної війни проти України, примушують її до активізації роботи спецслужб та пропаганди, спрямованої на позбавлення України військової допомоги та деморалізацію українського народу. Важливе місце у боротьбі з росією займає наша воєнна розвідка. ГУР МО України зараз справедливо визнають однією з найефективніших спецслужб світу: чіткі оцінки, приголомшливі спецоперації, технологічний підхід, гра на випередження, креатив, професіоналізм і сміливість ― "структура" дивує світ впродовж усіх трьох минулих років. ГУРТ Безумовно, щоб вистояти у війні з росією, замало просто стояти ― потрібні дії. Стратегія, ресурси, логістика, коло надійних друзів у світі, але передусім потрібна внутрішня згуртованість і особиста участь кожного громадянина у спільній справі. Згуртованість надто важлива зараз, коли інформаційний простір лихоманить від різних політичних заяв, російського пропагандистського шлаку, параду вовків в овечих шкурах та овець у вовчих. Внутрішня гризня і чвари ― завжди серед причин поразки, і ця проста істина дійшла до нас від пращурів крізь століття, починаючи від "Слова о полку Ігоревім" і закінчуючи мемуарами лідерів УНР в екзилі. Гурт діє підготовлено і скоординовано, цим він відрізняється від натовпу. Усвідомлюючи загрозу повномасштабного вторгнення росії, офіцери ГУР МО України заздалегідь приїхали до Харкова і почали формувати підрозділ з добровольців. Разом із іншими складовими Сил безпеки і оборони України бійці ГУР дали тоді славетного прочухана російським військам, не дозволивши окупантам захопити місто, а потім ― провели успішний Харківський контрнаступ. Одну з ключових ролей спецпризначенці ГУР МО України зіграли і під час оборони Києва, що відзначив Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Олександр Сирський. ГУРівці координували різні групи військових та добровольців і самі знищували ворога в Гостомелі, Мощуні, Бучі, Ворзелі та Ірпені. Ознакою глобальної єдності стало створення Міжнародного легіону ГУР МО України ― це унікальний для світу випадок, коли добровольців з десятків країн світу з різним досвідом змогли об'єднати в потужний боєздатний підрозділ. Легіон, "Шаманбат", "Кракен", "Артан", "Спецпідрозділ Тимура", спецпідрозділи БПЛА воєнної розвідки ― бойові спроможності ГУР стали феноменом, універсальною збройною силою, яка зараз може зміцнити кулак української армії у найбільш потрібних точках або проводити власні спецоперації на землі, на воді, у повітрі, будь-де, де є потреба в захисті інтересів України. РОЗВІДНИК БАНКІР 21 листопада 2021 року в інтерв'ю Говарду Альтману для американського видання Military Times Кирило Буданов заявив, що російські війська підуть на Київ через Чорнобильську зону та радіоактивний Рудий Ліс, на півдні основні удари спрямують на Херсон та Маріуполь, а десант росіян спробує висадитися в Одесі. У своїй аналітиці генерал Буданов описав не лише напрямки імовірного удару противника, кількість задіяних агресором сил, а й послідовність дій ворога: спочатку – авіаційні та ракетні удари, далі – артобстріли, просування танків, десанти на сході, спроби блискавично захопити Одесу та Маріуполь, атака через Білорусь, щоб створити загрозу Київщині та Чернігівщині. Визначити точну дату початку повномасштабної агресії було надзвичайно важко, в кремлі її постійно корегували, втім Кирило Буданов не помилився в публічному прогнозі, що це станеться у "січні-лютому 2022 року". Йшлось, однак, не лише про публічні прогнози. Розвідувальні дані про зростання російської загрози, які отримували в ГУР МО України, фактично збігались з даними розвідок держав-партнерів. Відповідні оцінки від української розвідки отримували усі передбачені законодавством споживачі цієї інформації. Наприклад, 12 лютого 2022 року на виїзному засіданні РНБО в Харкові представники ГУР МО України знову проінформували про загрозу широкомасштабного нападу росії ― по всій лінії кордону, а також з білоруської території. Точний час початку російського вторгнення українські розвідники дізналися близько 15:00 23 лютого 2022 року. У розмові з журналістами The Wall Street Journal Кирило Буданов розказав, що надзвичайно цінні дані про початок війни повідомив співробітник ГУР МО України, український банкір Денис Кірєєв ― він отримав їх безпосередньо від добре поінформованих російських джерел. Дані Кірєєва підтвердили оцінку, що росіяни мають намір захопити аеродром у Гостомелі та створити плацдарм для наступу на Київ. Вже о 4 ранку 24 лютого спецпризначенці ГУР зайняли оборону біля летовища, а згодом вступили в бій з російським десантом, зірвавши разом з іншими бійцями Сил безпеки і оборони плани росіян. МІСТО МАРІЇ Розвіддані Кірєєва та інших співробітників і агентів ГУР дали кілька дорогоцінних годин для військово-політичного керівництва України. Зокрема, завдяки інформації від української воєнної розвідки, бойові літаки та вертольоти підняли в повітря та передислокували на запасні аеродроми, врятувавши їх від першого масованого російського авіаційного та ракетного удару в перші години нападу. Завдяки цьому Україна зберегла авіаційну компоненту Сил безпеки і оборони ― наші пілоти проявили свій героїзм, зокрема й під час надзвичайно складної операції повітряного десанту в оточений Маріуполь. ГУР МО України спланували місію. Спецпризначенці ГУР брали участь у прориві на "Азовсталь". Сім рейсів, 16 гелікоптерів Мі-8 армійської авіації, 30 тонн доставлених вантажів, 64 врятованих захисники Маріуполя, які зазнали поранень в боях з росіянами. Повітряний коридор у в оточене злом місто Марії ― це майже біблійна історія про надію, яка з'являється саме в той момент, коли вже ні на що не сподіваєшся. Кожен, хто взяв участь у цій місії, проявив найвищий рівень любові й жертовності ― ризикнув своїм життям заради життя побратима. МАҐУРА ― ПОКРОВИТЕЛЬКА МОРЯ Упродовж трьох років повномасштабної війни ГУР МО України, як і загалом Сили безпеки і оборони, успішного впроваджують та використовують на полі бою нову технологічну зброю. Весь світ вразила ефективність ударних морських дронів України, зокрема Magura V5. Це перший і єдиний у світі надводний безпілотник, який потопив російський корабель. Станом на 2025 рік "Маґури" успішно уразили 15 російських кораблів, дев'ять із них знищено. 31 грудня 2024 року воїни спецпідрозділу ГУР МО України "Group 13" знову здійснили небачене ― вперше в історії уразили повітряну ціль за допомогою "Маґур", оснащених ракетами Р-73. У цій операції спецпризначенці воєнної розвідки збили два російські гелікоптери Мі-8, які впали в Чорне море. Ще один борт з ураженнями зміг дотягнути до аеродрому ― панічну атаку російського пілота зафіксували специ радіоелектронної розвідки ГУР: "482, падаю! Был пуск с воды! По мне попали!" Отже, бойова платформа "Маґура" справедливо завоювала статус покровительки Чорного моря поруч з українським ракетним комплексом "Нептун". Комплексні дії ГУР, СБУ, ВМС ЗСУ та інших складових Сил безпеки і оборони України повернули нашій державі торгове судноплавство. Добряче відколошмачений чорноморський флот рф втік з портів окупованого Криму до кавказьких узбереж, а після знищення ракетними "Маґурами" ворожих гелікоптерів російська авіація більше не може почуватись безкарною над акваторією нашого Чорного моря. "ОЧІ ЖҐУЧІЄ" У час війни з росією багато медіа переважно заради клікбейту проводили паралелі між ГУР МО України з ізраїльською спецслужбою "Моссад". Журналісти й досі раз-по-раз "грішать" цими порівняннями. Українська спецслужба ніколи офіційно не підтверджує свою причетність до тих чи інших актів, але постійно наголошує, що кожен воєнний злочинець зазнає справедливої відплати. Колаборантів та російських окупантів-монстрів на тимчасово окупованих територіях системно знищує загадкова детонація в їхніх автомобілях. Причетних до ракетних ударів по цивільних об'єктах в Україні пілотів невідомі забивають насмерть молотком в яблуневому саду, як було з воєнним злочинцем дмітрієм ґолєнковим, або передають дивний "подарунковий" пакунок прямо до військової частини, як було з воєнним злочинцем константіном наґайком, або знищують під час вечірньої прогулянки в парку, як було з причетним до виробництва ракет Х-56/Х-69 конструктором міхаілом шатскім. Перелік можна продовжувати. Та один із нещодавніх випадків, який медіа також приписують агентам ГУР МО України, за почерком справді дуже схожий до відомої моссадівської операції з пейджерами. Пілотам російських FPV-дронів як безплатну волонтерську допомогу передали партію окулярів для управління безпілотниками. Але коли ворожі оператори починали тестувати чи використовувати нове обладнання ― ці окуляри вибухали прямо на їхніх очах. Йдеться про щонайменше з десяток російських пілотів FPV, для яких колись давно написаний українцем Євгеном Гребінкою російський романс про "очі чьорние, очі жґучіє" заграв новими барвами. Подібні випадки справляють гнітюче враження на російську окупаційну армію. Тим часом російське населення дедалі чіткіше почало відчувати на собі наслідки розпочатої росією геноцидної війни проти України ― війна закономірно прийшла і на їхню територію. "НАДО КУПЛЯТЬ КОНЯ" Радіоелектронна розвідка ГУР МО України систематично постачає не лише цінні закриті розвідувальні дані для Сил безпеки і оборони, але й колоритні матеріали перехоплень, які публікують на офіційних сторінках спецслужби. Ми чуємо, як у прикордонних з Україною населених пунктах російські селяни говорять суржиком, і часто в цій говірці значно більше українського ― парадоксально з огляду тривалу русифікацію цих територій. Однак це не лише матеріал для лінгвістів. Такі перехоплення ілюструють реальні настрої всередині росії та її злочинної армії, підкреслюють ефективність ударів України по військових цілях на території держави-агресора. Сили безпеки і оборони України нині досягають найвіддаленіших російських військових закутків. Б'ють по аеродромах, складах БК, об'єктах ВПК, систематично знищують російські НПЗ, на захист яких росія змушена відволікати свою ППО. У росіян такі удари викликають незабутню палітру емоцій ― він занепокоєння до приреченості. "46% в россии уничтожено нефтеперерабатывающих заводов на сегодняшний день. Вот так. Надо коня куплять, на...уй! 46%, е...анный в рот!", ― скаржився один росіянин іншому. За оцінками української розвідки, динаміка настроїв населення на росії нині не дає підстав говорити про можливість масових антипутінських вуличних виступів чи інших серйозник акцій спротиву злочинній політиці кремля. Але за певних умов все може змінитись. Кажуть, що суспільство від хаосу відділяє відсутність декількох прийомів їжі. НА РОСІЇ НЕ ВСЕ ДОБРЕ Оцінка становища держави-агресора росії, збір і донесення розвідувальної інформації вищому військово-політичному керівництву України, захист державних інтересів у сфері нацбезпеки ― те, що постійно роблять розвідники. То яке реальне становище росії зараз? За три роки повномасштабної війни Україна завдала росії значних втрат серед особового складу та військової техніки, і кремлівські воєнні злочинці, які називали себе "другою армією" світу, стали в позу прохачів в інших тоталітарних режимів. З Білорусі вигребли всі радянські запаси. Іран дав безпілотні технології. Північна Корея відправила близько 12 тисяч своїх солдатів для війни проти України, 4 з яких уже вбиті або важкопоранені. Також Пхеньян постачає росіянам мільйони боєприпасів, артилерію, РСЗВ і ракети. Однак навіть попри залучення армії Північної Кореї ― "біороботів" Кім чен Ина ― частина території курської області досі залишається під окупацією. Проблеми з економікою в росії загострюються. Вплив кремля на Близькому Сході втрачений після ганебної втечі з Сирії. В африканському ресурсному сафарі російські найманці іноді самі стають здобиччю. Панування на так званому пострадянському просторі звужується ― показовою стала брехня москви про удар по цивільному літаку азербайджанських авіаліній 25 грудня 2024 року і спроба втопити його пасажирів та екіпаж у Каспійському морі. Нещодавно в Баку закрили "русскій дом" ― опорний пункт і розплідник російської агентури в Азербайджані. Звісно, у росії ще є здатність продовжувати війну, але втрати й проблеми змушують її повертатись до гібридних спроб прорвати ізоляцію, використати спроби нової американської адміністрації "зупинити російсько-українську війну" для того, щоб уникнути покарання за численні воєнні злочини проти українського народу, зібрати нові сили, аби продовжувати жахливу злочинну політику, яка загрожує Україні, Європі та всьому цивілізованому світу. Боротьба триває, і тепер до збройного спротиву агресору актуалізується завдання не дозволити росії уникнути відплати. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/67bc517756906/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/62163430cb12b/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Юсов) Wed, 23 Feb 2022 14:18:40 +0200 Ще влітку та восени 2021 року Головне управління розвідки Міністерства оборони України попереджало про можливий повномасштабний напад російських збройних сил на Україну взимку 2022 року. Про це, зокрема, в інтерв'ю американському виданню "Military Times" казав начальник ГУР Кирило Буданов ще в листопаді минулого року. Схожі дані були підтверджені та оприлюднені розвідками держав-союзниць – Великобританією та США та іншими. Було викрито перед світовою громадськістю всі поточні, тактичні та середньострокові наміри російської сторони (включно з картами й ударами вторгнення) щодо створення нових безпекових загроз як для України, так і цілого європейського континенту. Це дало свій результат – зломало поточні наміри ворога. Українська армія та розвідка вчасно зреагували на ці виклики й зараз відпрацьовують усі можливі сценарії розвитку подій, демонструють поінформованість, роботу на упередження загроз та готовність дати належну відсіч агресору. Разом з активними зусиллями дипломатів це змушує ворога й надалі переглядати та відтерміновувати сценарії можливого вторгнення в Україну. Також проведення нашими Збройними силами військових навчань, відпрацювання сценаріїв вторгнення агресора на тих чи інших ділянках кордону у ворожої сторони вже посіяли певні сумніви щодо доцільності повномасштабного вторгнення навіть серед російських владних кіл. До цього також необхідно додати розгортання системи територіальної оборони в Україні й готовність майже 50% громадян (згідно з останніми соцопитуваннями) взяти участь у збройній боротьбі з ворогом у разі його нападу. Попри те, що путінський режим і далі продовжує нагнітати відчуття неминучості війни, частина російського суспільства – фахівці військової, безпекової, фінансової, економічної, демографічної сфери, воєнні експерти, журналісти, відставний генералітет і низка представників спецслужб – сумнівається в доцільності такої війни. І навіть більше – вбачають у ній початок краху Російської Федерації. Хворобливе реагування російської економіки та фондових ринків на будь-яке загострення й ескалацію ще більше сіють сумнів і охолоджують голови навіть прибічників війни. Своєчасна підготовка ЗСУ до різних сценаріїв Кремля, що опиралася на дані української та західної розвідок, не дала режиму Путіна інших варіантів для маневру і дії, крім вимушеного визнання так званих "ЛНР-ДНР", зриву Мінських домовленостей, і вже "офіційного" введення своїх армій в ОРДЛО. Насправді за цією стратегічною помилкою і відчайдушним кроком Кремля криється усвідомлення, що Україна, її армія та суспільство більше Москві не по зубах. Отже, вся інформація про наміри ворога була оприлюднена українською та союзницькими розвідками ще напередодні зими. Відтак, важливо, щоб було не зволікання з подібними даними, а ухвалювались та реалізовувались ефективні та своєчасні політичні рішення. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/62163430cb12b/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/61ae1c2505d6f/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Юсов) Mon, 06 Dec 2021 15:20:21 +0200 ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ДЖО БАЙДЕНА НАПЕРЕДОДНІ РОЗМОВИ ПРЕЗИДЕНТІВ США І РОСІЇ 6 грудня 2021 року Шановний пане Президенте, 7 грудня 2021 року відбудеться відеоконференція президентів США і Росії. "Питання України" анонсоване як одне з наріжних. Упродовж минулих тижнів американські високопосадовці висловлювалися про шляхи врегулювання проблеми збройного протистояння між Росією і Україною. Ці обставини зумовлюють особливу увагу українців до цієї відеоконференції. Протягом останніх восьми років кремлівське керівництво реалізувало достатньо офіційних і прихованих заходів, щоб переконати весь світ у реальних намірах Путіна відродити радянську Імперію зла. Ця політика впроваджується як на території самої Росії проти громадянських прав і прав корінних народів, так і щодо інших суверенних держав й міжнародних організацій. Мабуть буде зайвим перераховувати усі відомі факти агресивних злочинних дій Путіна та його оточення, які призвели до десятків мільйонів постраждалих у Європі та по всій планеті. Кремль цинічно захоплює чужі території, втручається у внутрішні справи суверенних держав, експортує тероризм, займається кібертероризмом, знищує довкілля і застосовує заборонені озброєння проти цивільних. Українці мають змогу в щоденному житті відчувати на собі наслідки цієї злочинної діяльності. Триваюча збройна агресія Росії проти України змусила мільйони людей покинути свої домівки. Щодня бойові дії завдають каліцтв і приносять смерть, окупаційний режим систематично порушує права місцевого населення, ув'язнюються нові і нові заручники. Маємо надію, що представники Вашої Адміністрації добре знають про усі ці факти, адже нещодавно на лист українського журналіста Олексія Бессарабова, який вже шостий рік перебуває в російській в'язниці, державний секретар США Ентоні Блінкен запевнив його та інших українських заручників, що "Сполучені Штати Америки не забули про вас та ще десятки ваших несправедливо засуджених співгромадян". Восьми років активного протистояння Росії з Україною та усім Заходом було достатньо, аби зрозуміти, що кожна чергова спроба "почути Кремль" призводила не до зниження напруги, а до чергової ескалації. Промовистим свідченням цьому став перегляд Вашингтоном санкційного режиму щодо "Північного потоку-2". Москва не забарилася з "подякою". Газовий ринок Європи одразу ж зазнав штучної кризи через свідомі маніпуляції росіян. Росія продовжила активне поглинання Білорусі, а руками Лукашенка тероризує країни вільного світу чи то організованою доставкою на кордон "мігрантів", чи то систематичними погрозами. Саме у відповідь на пом'якшення санкцій проти "Північного потоку-2" Росія почала стягувати до кордонів України величезну кількість озброєнь і військових. Москва завжди розцінювала будь-які поступки як слабкість. Ми, українці, точно можемо підтвердити цю давно і не раз перевірену аксіому. Через це запевняємо Вас, що #УкраїнціЧинитимутьОпір (#UkrainiansWillResist) до повної перемоги у війні за свою свободу і суверенітет. Регулярні соціологічні дослідження в Україні та Європі демонструють, що серед українців один з найвищих на континенті показників готовності боротися за свою країну зі зброєю в руках. Саміт демократій, ініційований Вами – гарна ідея для солідарності та консолідації демократичних країн світу в час наступу автократій. Проте зараз демократія потребує не тільки саміту, але, передусім, практичного захисту. Віримо, що під час переговорів з Путіним Ви будете дотримуватися принципу: нічого про Україну без України. На цьому положенні базуються довірливі і партнерські відносини між нашими країнами. Принагідно ми висловлюємо слова глибокої вдячності всьому американському народу за постійну і послідовну підтримку нашої держави. Ми віримо, що спільними зусиллями ми наближаємо момент набуття Україною повноправного членства у НАТО. Так само, хочемо наголосити, що реалізація "Мінських домовленостей" під диктат Росії аж ніяк не може бути шляхом до мирного врегулювання. Починаючи з 2015 року, дослідження суспільних настроїв постійно доводять, що абсолютна більшість українців не підтримує положень цих домовленостей. Спроба обмежити український суверенітет через впровадження "Мінських домовленостей" буде мати катастрофічні наслідки для безпеки усієї Європи. Пошук вирішення проблеми слід шукати в примусових заходах не щодо жертви агресії, а в комплексному міжнародному тиску на Росію, як систематичній порушниці міжнародного правопорядку. Ми переконані, що боротьба українського народу на передньому рубежі захисту західної цивілізації від східного деспотизму заслуговує на глибоку повагу і всебічну підтримку. США і Україна мають діяти в дусі оновленої Хартії стратегічного партнерства. Запевняємо Вас, що український народ, поруч з нашими вільними східноєвропейськими сусідами, є і залишатиметься надійними союзником США у боротьбі за свободу, демократію і процвітання. Соломія Бобровська, народний депутат IX скликання Галина Васильченко, народний депутат IX скликання Юлія Клименко, народний депутат IX скликання Ірина Геращенко, народний депутат IX скликання Іванна Климпуш-Цинцадзе, народний депутат IX скликання Марія Іонова, народний депутат IX скликання Ірина Фріз, народний депутат IX скликання Йосиф Зісельс, Київ, колишній політв'язень, Ініціативна група "Першого грудня" Ганна Гопко, Співзасновниця Мережі захисту національних інтересів АНТС Володимир Василенко, Надзвичайний і Повноважний Посол України Мирослав Маринович, Львів, колишній політв'язень, проректор УКУ, Ініціативна група "Першого грудня" Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу Михайло Гончар, Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Сергій Квіт, професор Національного університету "Києво-Могилянська академія" Роман Безсмертний, Надзвичайний і Повноважний Посол України Олена Стяжкіна, історикиня, письменниця Володимир Огризко, Надзвичайний і Повноважний Посол України, міністр закордонних справ України 2007-2009 роки Ігор Козловський, Президент Центру релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних стосунків, старший науковий співробітник Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України, Ініціативна група "Першого грудня" Оля Гнатюк, Київ, Віце-президент Українського ПЕН-центру, професор Києво-Могилянської Академії та Варшавського університету, Ініціативна група Микола Горбаль, Київ, поет, колишній політв'язень Тарас Возняк, Головний редактор ГО Журнал Ї Євген Захаров, правозахисник, директор Харківської правозахисної групи, член правління Міжнародного товариства "Меморіал", Ініціативна група "Першого грудня" Анатолій Подольський, к.і.н., керівник Українського центру вивчення історії Голокосту, провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Агія Загребельська, Співзасновниця Ліги антитрасту Олександр Хара, Експерт Центру оборонних стратегій Ярослав Яцків, Київ, академік НАН України, Ініціативна група "Першого грудня" Володимир Зарицький, Нью-Йорк, Виконавчий директор, Центр відносин США-Україна Андрій Любка, член ПЕН Україна Андрій Тетерук, народний депутат VIII скликання Вікторія Войціцька, народний депутат VIII скликання Олексій Гарань, Київ, професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду "Демократичні ініціативи" Георгій Тука, волонтер, громадський діяч Микола Грицковян, Президент Організіції Оборони Чотирьох Свобід України (ООЧСУ) США Ігор Лапін, ветеран російсько-української війни, правозахисник, народний депутат VIII скликання, член Координаційної ради Руху Опору Капітуляції Андрій Юсов, Директор "Школи відповідальної політики" Андрій Левус, Голова Наглядової Ради Української стратегічної ініціативи Михайло Басараб, політолог Борис Бабін, Експерт Асоціації Реінтеграції Криму Ігор Луценнко, народний депутат VIII скликання Євген Магда, Директор Інституту світової політики Анатолій Дністровий, письменник, член правління ПЕН Україна Володимир Горбач, Політичний аналітик Інституту Євроатлантичного Співробітництва Ігор Коліушко, Голова правління Центру політико-правових реформ Юрій Луценко, Київ, громадський діяч, колишній політв"язень Іван Васюник, Київ, державний та громадський діяч Віктор Таран, Голова правління "Цифрова репутація" Ілля Кононов, речник Руху Опору Капітуляції Віталій Бала, Директор Агентства моделювання ситуацій Лариса Воловик, президент/засновник ГО "Харківський музей Голокосту" Остап Єднак, Член правління ГО "АНТС" Мирослав Гай, Благодійний фонд "Мир і Ко", член Координаційної ради РОК Альфія Шевченко, Київ, Конгрес національних громад України Тарас Стецьків, народний депутат України 1990-2006, 2007-2012 рр. Борис Потапенко, член ЛУК/ООЧСУ Володимир Куренной, Народний депутат України, V, Vll та VIII скликань, Фонд Свободи та демократії Юрій Підлісний, Завідувач кафедри політичних наук УКУ Владислав Голуб, народний депутат VIII скликання Юрій Гончаренко, Віце-президент Фонду сприяння демократії Броніслав Тутельман, Чернівці, художник, Заслужений діяч мистецтв України Анатолій Ткачук, Директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства Павло Різаненко, народний депутат VII та VIII скликань Зоя Казанжи, стратегічний консультант Комунікаційної агенції E'COMM Тетяна Пастушенко, Київ, старша наукова співробітниця Інституту історії України НАНУ Борис Захаров, Київ, директор БФ "Людина і право" Євген Бистрицький, Голова "Виборча рада UA" Микола Кушнір, Чернівці, історик, директор Єврейського музею Сергій Савченко, Керівник Центру вивчення і протидії гібридним загрозам Леонід Козаченко, Голова Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України Віталій Коломієць, юрист Адвокатського об'єднання "OK Legal" Олексій Мушак, Народний депутат 2014-2019, радник прем'єр-міністра 2019-2020 Ашот Топчян, Директор Української стратегічної ініціативи Петро Кіян, Співкоординатор ініціативи Правотворець Анатолій Луценко, Директор GMT group Галина Хараз, Київ, Ваад України Ігор Марков, Старший науковий співробітник Інституту народознавства НАН України Павло Подобєд, Голова правління Благодійного фонду "Героїка" Олександр Ширшин, Чернівці, голова ГО "UA group" Олег Яськів, Проректор з наукової роботи Українського католицького університету Артем Миргородський, СЕО "GreenAge" Сергій Штепа, Викладач Національного авіаційного університету Катерина Мусієнко, Радник депутата Європейського парламенту Руслана Потапенко, Викладач Університету Григорія Сковороди в Переяславі Тарас Плахтій, Незалежний дослідник політичних партій Сергій Пархоменко, Директор Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД ім. О.Никонорова Любов Крупник, Київ, дослідниця, УІНП Сергій Репік, Голова ГО "Молодіжний Націоналістичний Конгрес" Дарія Таран, Голова ГО Центр Громадсткої Активності "Результат" Руслан Рохов, Керуючий партнер PGR Consulting Group LLC Зоя Гаркавенко, Президент Академії професійного розвитку Йоханан Петровський-Штерн, Чікаго, професор історії Богдан Панкевич, керівник відділу ГО Українська Галицька Асамблея Петро Маковський, Голова Спостережної ради Кредитної спілки "Вигода" Павло Білоус, член Координаційної ради РОК Павло Жовніренко, Голова Правління ГО "Центр Стратегічних Досліджень" Роман Кулик, дослідник, УІНП Олексій Боровський, Доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка Роман Сон, Голова Міжнародного Центру Досліджень України "Пряма Ініціатива" Аріяна Ґіць, Директор Міжнародного Центру Досліджень України "Пряма Ініціатива" Святослав Літинський, Голова ГО Незалежні Олександр Ябчанка, Вкиладач Українського Католицького Університету Аліна Майорова, Виконавчий директор Центру дослідження безпекового середовища "Прометей" Микола Савельєв, Головний редактор Львівської Газети "Ратуша" Світлана Благодєтєлєва-Вовк, Голова Ради ГО ТРОН Олександр Сосницький, підприємець, громадський діяч Володимир Воловодюк, Отаман КТ Вінницький козацький полк ім.Івана Богуна Олег Леонтьєв, адвокат Ієхієль Фішзон, Єрусалим, поет Світлана Копилова, Київ, юрист Петро Рихло, Чернівці, професор ЧНУ Тетяна Хорунжа, Київ, редактор газети "Форум націй" В'ячеслав Перч, Київ, юрист Кирило Данильченко, Київ, Ваад України https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/61ae1c2505d6f/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/615c396dd938b/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Юсов) Tue, 05 Oct 2021 14:39:25 +0300 ДБР перевірить заяву Арахамії про "корупцію в ДНК українців" на предмет розпалювання національної ворожнечі та приниження національної честі та гідності. Сьогодні відповідну заяву про кримінальне правопорушення передано слідчим Державного бюро розслідувань. Пам'ятаєте нещодавні висловлювання Давида Арахамії про те, що "корупція вшита в ДНК українців"? Переконаний, що в цих словах є очевидне приниження українців та всіх громадян України, публічний політик та службова особа не повинні дозволяти собі заяви, які ганьблять країну та підіграють державі-агресору у гібридній війні. Від моменту скандального ефіру минуло вже більше тижня, спростувань, чи вибачень від одного з лідерів партії влади ми не почули, а це означає, що Давид Арахамія не обмовився, а справді вважає усіх українців злодіями та хабарниками. Впевнений, що за такі слова має бути відповідальність і не лише політична. Кримінальний кодекс передбачає за порушення службовою особою рівноправності громадян залежно від їх національної належності штраф, або обмеження волі до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади. Чекаємо тепер на внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, початку розслідування за фактами, викладеними у цій заяві та відкриття кримінального провадження за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 161 КК України. Потерпілим від зазначеногозлочину може вважати себе кожний громадянин України та українці по всьому світу, тому якщо хтось самостійно захоче звернутись до правоохоронців через неприпустимі висловлювання пана Арахамії, ось шаблон заяви. Далі буде... https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/615c396dd938b/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/5fd5f98a7bc40/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Юсов) Sun, 13 Dec 2020 12:22:50 +0200 Безальтернативне роззброєння Нещодавно, 5 грудня українці згадували чергову річницю підписання Будапештського меморандуму. Вітчизняні політики дуже стримано шанують цю дату. Причина такої "холодності" проста: згаданий документ не зіграв визначної ролі в історії України, принаймні позитивної. З іншого боку, варто остудити голови деяких українських політиків та публічних діячів – альтернативи відмови від ядерної зброї у нас не було, з багатьох причин. Не будемо повторювати все, про що говорилось ці роки: про неможливість належного обслуговування, застарівання технологій, що ця зброя має свій ресурс давності. Україна не мала технологій, Україна не мала фахівців, необхідних матеріалів для довготривалого обслуговування. Молодій, демократичній державі, зберегти ядерну зброю було неможливо. Ані США, ані Європа, ані Китай чи будь-які інші значущі світові політичні гравці ніколи б не змирились з виникненням в центрі Європи нової країни з третім за розміром ядерним потенціалом. І чи вижила б Україна, якби пішла на принцип – навіть не питання. Найвірогідніший варіант – більшість країн світу сором'язливо відвернулися б в інший бік, допоки Росія "розпилювала" наші території. І – ні,ми б не змогли перенаправити ці ракети в бік Росії. Та й починати ядерну війну в центрі Європи... Ми ж не Росія! Час показав, що перестороги Європи і США були цілком виправданими. В Україні на той час не було, та і на сьогодні не з'явилось, достатньо сильної таі відповідальної політичної еліти, яка могла б грамотно використати подібний козир. Та інше питання, як насправді мала відбутись ця відмова, чи можна було захистити наш національний суверенітет? За рибу гроші Позбуваючись якогось високовартісного активу, його власник має не подарувати його конкуренту! А з максимальною вигодою продати. В ідеальному випадку отримавши навіть більше ніж номінальна вартість такого активу. Даруйте, але Україна на той момент феєрично "профукала" свій історичний шанс на реальне гарантування безпеки. Ми не отримали ані належної матеріальної, ані політичної, ані безпекової компенсації. Будапештський меморандум, який готувався ще за каденції Кравчука, а потім успішно був підписаний Кучмою, взагалі не має статусу міжнародної угоди. Саме визначення "меморандум" не встановлює жодних зобов'язань, які слідують з нього. Дипломатичною мовою, це документ, в якому прописано деталі якогось основного документу. І в цьому основному документі мають бути прописані і обов'язки, і відповідальність, і багато чого іншого. Але в 1994 році про "основний документ" мови не було. Зрештою, вато почитати текст цього Меморандуму. Мова там про обіцянку "утримуватись", "поважати" та звертатись в Раду безпеки ООН в разі проблем. А ще – проводити консультації при виникненні ризиків. Все! Тож всі свої зобов'язання і США, і Велика Британія виконали повною мірою. Вони утримувались і проводили консультації. Навіть трошки перевиконали, бо регулярно "висловлювали стурбованість". Щодо Росії навіть немає сенсу ставити якісь питання. Здавна відомо – будь-які угоди з нею не варті паперу на якому вони написані. Проблема, зокрема, була в тому, що і Кравчук, і Кучма не були здатні говорити на рівних з сильними світовими гравцями. "Цивілізований світ", підписуючи цей Меморандум чітко продемонстрував – йому байдуже до можливих проблем України. Головне, щоб не виникла чергова ядерна держава з непередбачуваними діями і безвідповідальними лідерами. Росії в цьому сенсі цілком достатньо. Тож підписали і забули. Та "забуття" тривало не дуже довго, якщо мати на увазі історичну перспективу. 20 років для історії – коротка мить. А от конфлікт України і Росії має багатовікову історію. І він не тільки, і не стільки військовий. В його коренях – цивілізаційний вибір. Культурні, історичні, релігійні, економічні розбіжності. І не було жодної вірогідності, що Будапештський меморандум має раптом зупинити цей конфлікт. Без шансів. Тож відкрите військове протистояння було лише питанням часу. Мінські недоугоди Цікаве питання: наскільки різниться ситуація між Будапештом і Мінськом? Різниця може виявитись суто косметичною. В обох випадках був примус. В обох випадках не було еліти, яка змогла б відстояти національний інтерес. В обох випадках підписані документи мали вкрай негативні наслідки для нашої країни. Як і у випадку з Будапештським меморандумом, Мінський протокол не має статусу документу, який встановлює умови для підписантів та прописує відповідальність за порушення. З юридичної точки зору це справді лише протокол про наміри. Отже, жодних Мінських угод не існує в природі! Їхні положення не імплементовано українським парламентом. Це справді лише протокол засідання, який підписано учасниками цього засідання. Так, ці папери було підписано одразу після однієї з найбільших українських військових поразок. Україні необхідна була пауза, щоб зібратися з силами. Інше питання, чому і як відбулась ця поразка, хто має понести відповідальність, принаймні політичну... Та якщо говорити виключно про Мінськ, то президент Петро Порошенко явно перевищив свої повноваження, підписуючи документ, який навіть теоретично не мав змоги виконати. Це далеко виходило за межі його можливостей та конституційних повноважень. Власне, наступні події яскраво це проілюстрували. Якщо підписання документу можна було списати на критичні умови, то спроба впровадження його на законодавчому рівні прямо підриває суверенітет України. Бійки у Верховній Раді, протести перед будівлею парламенту в результаті яих загинули люди. Спроби проштовхнути "особливий статус" під виглядом реформи децентралізації, що ледь не вбило цю реформу. Але, одним з найбільш руйнівних наслідків "Мінська" стало повернення в українську політику Медведчука. Медведчук до "Мінських угод" був цілком маргіналізованим персонажем, який жодним чином не впливав... ні на що. Хіба на свого російського патрона. І саме після офіційного долучення Медведчука до "Мінського процесу" відбувається розширення його бізнесу в Україні, створення цілого медіахолдингу, повернення Медведчука у велику українську політику. Так, сьогодні Україна вже наврядчи може легко відхреститись від "Мінських" умов, але бездумно виконувати ці положення влада теж не має права. Можливий вихід – чітко усвідомити та артикулювати на весь світ минулі помилки і братись до їхнього виправлення. Треба шукати відповідних лідерів, які зможуть сформувати проукраїнський порядок денний на міжнародному рівні. Ми повинні формувати політику не на день, не на рік і навіть не на десятиріччя! Власна, суверенна держава дуже складний та тривалий проект. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/5fd5f98a7bc40/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/5f7b8710b3856/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Юсов) Mon, 05 Oct 2020 23:50:24 +0300 В продовження публічної дискусії навколо проектів Меморіалу і Музею Голокосту на території Бабиного Яру в Києві, звертаємо увагу на Звернення української культурної та наукової спільноти щодо меморіалізації Бабиного Яру (травень 2020) та Звернення українських євреїв до громадянського суспільства України (вересень 2020). Йдеться про протистояння двох проектів вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру: російського та українського. Відповідно російський проект в основному фінансується підконтрольними путінському режимові російськими мільярдерами, які також фінансують проекти, що сприяють зміцненню воєнного потенціалу Росії – країни-агресора, що веде проти України неоголошену війну. У нас є всі підстави стверджувати, що цей проект, спрямований нібито для вшанування жертв Бабиного Яру, є продовженням російської гібридної агресії проти України. По-перше, вже мала місце низка публічних скандалів і відвертих маніпуляцій зі змістом історичного наративу згаданого російського проекту. Немає ніяких підстав вірити "на слово" лояльним до путінського режиму російським бізнесменам, яким цей режим безперешкодно дозволяє вкладати кошти в Україну. По-друге, цілком в дусі путінської політики реабілітації сталінізму та радянського тоталітаризму, історичний наратив цього проекту уникає історичних обставин, в яких відбувалася вся трагедія Бабиного Яру. А саме, майже двадцятилітнє панування тоталітарного комуністичного режиму, який не лише підтримав мілітаризацію вермахту і вступив у Другу світову війну союзником нацистської Німеччини, але також створив ті зразки масових репресій, на яких вчилися лідери Третього Райху. Зокрема у практиці розгортання концтаборів та у масових розстрілах мирного населення. Такий Меморіал не може будуватися для туристів, як заявляють автори російського проекту. Він не може вимагати покаяння від тих, хто не брав участі в масових вбивствах. Ми розглядаємо цей Меморіал з погляду історичної пам'яті цілого українського народу і тому вважаємо, що він має бути українським, а не російським. Український проект, підготовлений Інститутом історії України НАНУ, виступатиме не лише уособленням пам'яті про Голокост, але також й про усі минулі геноциди та пересторогою перед загрозами таких катастроф у майбутньому. Тому ми, представники громадянського суспільства, вважаємо неприпустимим підписання меморандуму про взаєморозуміння та співпрацю між українським Урядом та Меморіальним центром Голокосту "Бабин Яр" (власне з російським проектом), яке відбулося з нагоди 79-х роковин трагедії Бабиного Яру. Закликаємо усіх небайдужих громадян всіма силами підтримати український проект комплексної меморіалізації Бабиного Яру та не допустити реалізацію російського підступного проекту як такого, що несе загрозу національній безпеці України та її міжнародному іміджу. Звертаємося до Президента України Володимира Зеленського з вимогою скасувати згаданий меморандум й підтримати саме український проект комплексної меморіалізації Бабиного Яру. Адже співпраця з країною-агресором у царині історичної пам'яті є нічим іншим, як ще одним виміром капітуляції. Закликаємо громадянське суспільство негайно, всіма легітимними засобами, включно з акціями протесту і непокори, створити опір діяльності Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" як такого, що курується країною-агресором та окупантом. [URL=http://openletter.site/memorial] Підписати звернення[/URL] Підписали організації: Рух опору капітуляції. Конгрес національних громад України. Фонд підтримки демократичних ініціатив. Центр зовнішньополітичних досліджень ОПАД ім. Олександра Никонорова. Молодіжний націоналістичний конгрес. ГО Українська стратегічна ініціатива. ГО Спілка добровольців Вільні люди. Інформаційний центр "Міжмор'я". Школа відповідальної політики. Ініціатива "Переходь на українську". ГО "Українська народна рада Донеччини та Луганщини". Громадянська кампанія "Закрий пельку Кремлю". Національно-консервативний рух. Громадська ініціатива #інфоВАРТА. Підписали: В'ячеслав Брюховецький, Герой України, почесний Президент Національного університету "Києво-Могилянська академія", учасник Ініціативної групи "Першого грудня", член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. Йосиф Зісельс, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України, член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. Орест Стеців, Ліґа Українців Канади, Виконавчий директор. Сергій Квіт, громадський діяч, професор Національного університету "Києво-Могилянська академія", Міністр освіти і науки України (2014-2016), член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. Олесь Шевченко, Голова Ветеранського об'єднання Українська Гельсінська Спілка, народний депутат України 1 скликання. Володимир Василенко, дипломат, громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол, Представник України в Раді ООН з прав людини (2006-10), член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. Олена Файнберг, Виконавчий директор Київського товариства політв'язнів та репресованих. Володимир Огризко, дипломат, політик, Надзвичайний і Повноважний посол, Міністр закордонних справ України (2007-2009), член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. Анатолій Подольський, Український центр вивчення історії Голокосту, директор, історик, к.і.н. Роман Безсмертний, політик, дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол, Віце-прем'єр-міністр України (2005), член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. Данило Лубківський, дипломат, громадський діяч, Заступник міністра закордонних справ України (2014), член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. Михайло Гончар, Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. Олесь Ільченко, письменник, член ПЕН-УКРАЇНА. Андрій Левус, народний депутат 8-го скликання, член Координаційної Ради Руху опору капітуляції, Вільні люди. Олександр Скіпальський, почесний Голова ветеранів розвідки України, генерал- лейтенант у відставці. Михайло Басараб, політолог, член Координаційної Ради Руху опору капітуляції, член Президії Громадської комісії з розслідування та попередження порушень прав людини в Україні. Сергій Висоцький, журналіст, нардеп 8-го скликання, член Координаційної Ради Руху опору капітуляції. Михайло Сидоржевський, голова Національної спілки письменників України. Юрій Гончаренко, громадський діяч, член Координаційної Ради Руху опору капітуляції, Координатор Київського осередку РОК, віце-президент Фонду підтримки демократичних ініціатив. Владислав Грезєв, ГО "ОПІРОРГ", Голова. Андрій Юсов, ГО "Школа відповідальної політики", член Координаційної Ради Руху опору капітуляції. Андрій Смолій, політичний експерт, кандидат юридичних наук, громадський діяч. Мирослав Гай, громадський діяч, керівник Благодійного Фонду "Мир і Ко", член Координаційної Ради Руху опору капітуляції, ветеран російсько-української війни. Назар Розлуцький, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Музею української діаспори. Ігор Лапін, політик, Народний депутат України (2014-19), ветеран російсько-української війни, батальйон "Айдар", член Координаційної Ради Руху опору капітуляції. Євген Магда, директор Інституту світової політики, доцент НТУУ КПІ імені Ігоря Сікорського. Андрій Тетерук, громадський діяч, ветеран російсько-української війни, екс-командир батальйону "Миротворець", Народний депутат України (2014-19). Борис Захаров, директор БФ "Людина і право". Олександр Іванов, член Координаційної Ради Руху опору капітуляції, ініціатива Переходь на українську. Михайло Винницький, викладач Національного університету "Києво-Могилянська академія" та Львівської Бізнес-Школи Українського католицького університету. Сергій Пархоменко, головний редактор газети "Говорить Донбас", директор Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД імені Олександра Никонорова, активіст міжнародного руху LIBERATE CRIMEA, член Координаційної Ради Руху опору капітуляції. Карл Волох, громадський діяч, бізнесмен, блогер. Павло Білоус, член Координаційної Ради Руху опору капітуляції, ветеран російсько-української війни. Ірина Берлянд, фрілансер, дослідниця з гуманітарних питань, редактор видавництва "Дух і літера". Святослав Маринін, співзасновник громадсько-політичного руху"Межа" та член Координаційної Ради Руху Опору Капітуляції. Ірина Бонацька, іспаніст, доцент Таврійського Національного Університету. Перший віце-президент Асоціації іспаністів України. Тетяна Калита, Громадська організація "Міжнародний інститут культурної дипломатії", генеральний директор. Володимир Моренець, професор, доктор філологічних наук, завідувач кафедри літературознавства НаУКМА, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Людмила Брагінська, Асоціація єврейських організацій та общин України (Ваад України), Директорка програм. Володимир Стретович, Президент Спілки пасічників України, народний депутат України 4-х скликань. Станіслав Федорчук, політолог, голова правління ГО "Українська народна рада Донеччини та Луганщини". Соломія Фаріон, Голова Молодіжного націоналістичного Конгресу. Дмитро Сінченко, голова ГО "Асоціація Політичних Наук", координатор Руху опору капітуляції у Кропивницькому, політичний аналітик, публіцист, блогер, громадський діяч. Ігор Козуб, голова ГО "Волонтерське об'єднання учасників Майдану та бойових дій" Юрій Дмитрієв, голова ГО "Народний контроль Кіровоградщини" Юрій Міндюк, громадський діяч, директор Фонду сприяння демократії. Олена Сінченко, голова Центру української політики "Ексампей", керівник секретаріату Коаліції громадських організацій "Рада експертів" Віталій Овчаренко, ГО "Рух переселенців країни". Микола Марченко, кандидат юридичних наук, член проводу Мережі "Вільні люди", член Координаційної ради Руху Опору Капітуляції. Владислав Василь, журналіст, медіа-експерт. Нестор Воля, суспільно-політичний блогер, громадська ініціатива "інфоВАРТА", співфундатор Української Спілки Блогерів. Владислав Голиков, переселенець, юрист, керуючий партнер АБ "Голиков і партнери". Ольга Ващевська, Національний Музей Революції Гідності, провідний художник. Анжеліка Корнієнко, Громадська Ініціатива #інфоВАРТА. Оксана Горкуша, к.філос.н., ст.наук.співр. ВР ІФ НАНУ. Тетяна Хорунжа, редакторка газети "Форум націй". Наталія Луковська, керівник відділу науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (R&D) компанії Діскавері-бурове обладнання (Україна), волонтер, координатор РОК в м.Стрий. Леонід Гольберг, заступник редактора Дрогобицької інтернет-газети "Майдан", прес секретар (на громадських засадах) Дрогобицької єврейської громади, кавалер Бронзового Хреста заслуги Республіки Польща. Тарас Гребеняк, голова громадської організації "Українська справа". Юрій Корогодський, випусковий редактор інтернет-видання Еспресо.TV. Семен Кабакаєв, голова ГО "Безпека та взаємодія в Україні ". Олексій Савицький, незалежний блогер, Інформаційний центр "Міжмор'я". Андрій Щербак, підприємець, громадський діяч, співзасновник Національно-консервативного руху. Леонід Білянський, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України. Василь Гончар, Засновник ГО "Стражі Миру". Юрій Брус, головний інженер з металоконструкцій компанії "Діскавері бурове обладнання (Україна) ". Андрій Коваленко, підприємець, м. Київ. Михайло Сорокін, PhD, професор фінансів. Костянтин Канішев, громадський діяч, експерт, Фонд сприяння демократії. Тарас Плахтій, незалежний дослідник проблематики політичних організацій. Марина Захарова, музикант. Ігор Магновсткий, доктор юридичних наук, експерт з публічного права. Іван Заремба, експерт з правого статусу політичних партій. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/5f7b8710b3856/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/5f42bda500178/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Юсов) Sun, 23 Aug 2020 22:04:04 +0300 #Разом_cила – Закликаємо патріотів підтримати Меморандум єдності українських сил! Усвідомлюючи загрози українській державності та необхідність консолідації усіх патріотів, громадянське суспільство звертається до патріотичних партій та громадських об'єднань дотримуватися принципів, викладених у Меморандумі єдності українських сил. Сьогодні, в День Державного Прапора України, закликаємо державницькі партії/організації та небайдужих українців підтримати цей текст і з 21.00 розмістити його з вашим коментарем на власних ресурсах. Просимо при публікації використовувати хештег #разом_сила та малюнок з цього допису (автор Н.Тітов). Про свою підтримку Меморандуму просимо повідомити на поштову скриньку: forcegap@pm.me _______________________ МЕМОРАНДУМ ЄДНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ СИЛ Сьомий рік Росія веде війну проти України. Наша держава продовжує зазнавати збройної агресії з боку Росії, яка веде багатовимірну війну проти нашого народу і нашої держави. Це війна на знищення України як незалежної європейської країни. Таку Україну російська владна еліта вважає своїм ворогом. Агресор помітно посилив тиск на усіх напрямах. Ситуація в Україні і навколо неї суттєво погіршилася через некомпетентність і прорахунки нинішньої влади. Її дії становлять загрозу національній безпеці і самому існуванню України. Виконання Мінських домовленостей на російських умовах та гасло "мир за будь-яку ціну" прирікають Україну на поразку. Руйнуються державні інституції, сектор безпеки і гуманітарна сфера. Розгортається реванш проросійських сил всередині країни. Триває процес політично мотивованого вибіркового правосуддя, наступ на свободу слова, українську мову та ідентичність. Згортаються реформи, зупиняється поступ на шляху до ЄС і НАТО. Протистояти цим загрозам ми можемо лише разом. Разом – переможемо! Запорукою української перемоги є воля нашого народу чинити опір агресору заради розбудови вільної, справедливої та успішної європейської країни – національної та демократичної держави, яка ефективно гарантує громадянам всіх національностей безпеку і добробут, свободу, соціальну справедливість і дотримання прав людини. Розбудова саме такої держави є нашою спільною метою, попри існуючу між нами різницю в поглядах на окремі проблеми. Прийшов час об'єднати наші зусилля для захисту незалежності, суверенітету і конституційного ладу України від зовнішнього та внутрішнього ворожого наступу. Заради спільної мети, ми визначаємо такі пріоритетні завдання нашого об'єднання: - відсіч будь-яким спробам укласти капітулянтський мир з Росією на умовах агресора та спробам без деокупації провести вибори на територіях, що перебувають під тимчасовим контролем російської окупаційної адміністрації, а також спробам запровадити особливий статус для цих територій; - відсіч будь-яким спробам саботувати курс України на європейську та євроатлантичну інтеграцію, членство України в ЄС та НАТО; - звільнення Криму та Донбасу на умовах України; забезпечення приходу до влади державницьких сил, спроможних протидіяти реваншистським зазіханням на незалежну державність України; - демонтаж олігархічної системи; - сприяння мобілізації ресурсів суспільства і держави для підвищення обороноздатності України; - модернізація економіки та інфраструктури країни відповідно до нагальних потреб українського суспільства; - підтримка української мови та культури, захист українського інформаційного простору від ворожої пропаганди; - подолання корупції в усіх сферах суспільного життя; сталий розвиток України як європейської національної та демократичної держави. Ми зобов'язуємося: - об'єднувати сили національної опозиції на засадах взаємної відповідальності, рівності та партнерства; - консолідувати усі державницькі сили у Верховній Раді України, місцевих радах та під час акцій протесту; - спільно захищати патріотів України, які зазнають незаконних переслідувань; - проводити виборчі кампанії на засадах чесної конкуренції, розв'язувати суперечки між патріотичними державницькими силами через консультації та досягнення компромісу; - прозоро сформувати громадсько-політичну координаційну платформу для захисту Незалежності України. Закликаємо всі державницькі партії, рухи та об'єднання, громадські організації та небайдужих українців приєднатися до цього Меморандуму і таким чином продемонструвати нашу єдність. Єдність – наша сила і запорука перемоги! #РАЗОМ_СИЛА Слава Україні! Підписали: Володимир Василенко, дипломат, громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол, Представник України в Раді ООН з прав людини (2006-10), член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. Йосиф Зісельс, колишній політв'язень, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", співпрезидент Ваад України, виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України, член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. Ігор Козловський, в'язень російських окупантів на Донбасі, релігієзнавець, Президент Центру релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних відносин, учасник ініціативної групи "Першого грудня". В'ячеслав Брюховецький, Герой України, почесний Президент Національного університету "Києво-Могилянська академія", учасник Ініціативної групи "Першого грудня", член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. Мирослав Маринович, проректор Українського католицького університету, в'язень сумління (1977-1987), учасник Ініціативної групи "Перше грудня". Юрій Шухевич, герой України, багаторічний політв'язень, народний депутат України 8-го скликання. Сергій Квіт, громадський діяч, професор Національного університету "Києво-Могилянська академія", Міністр освіти і науки України (2014-2016), член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. Юрій Макаров, журналіст. Ганна Гопко, громадська діячка, Голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (2014-2019), Мережа захисту національних інтересів АНТС. Володимир Огризко, дипломат, політик, Надзвичайний і Повноважний посол, Міністр закордонних справ України (2007-2009), член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. Роман Безсмертний, політик, дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол, Віце-прем'єр-міністр України (2005), член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. Вахтанґ Кебуладзе, доктор філософських наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Данило Лубківський, дипломат, громадський діяч, колишній заступник Міністра закордонних справ України, член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. Ярослав Яцків, академік, учасник Ініціативної групи "Перше грудня". Михайло Гончар, Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. Сергій Фоменко (Фома), музикант, рок-гурт "Мандри". Андрій Левус, народний депутат 8-го скликання, член Координаційної Ради Руху опору капітуляції, Вільні люди. Андрій Тетерук, громадський діяч, ветеран російсько-української війни, екс-командир батальйону "Миротворець", Народний депутат України (2014-19). Володимир Омелян, політик, Міністр інфраструктури 2016-2019. Михайло Басараб, політолог, член Координаційної Ради Руху опору капітуляції, член Президії Громадської комісії з розслідування та попередження порушень прав людини в Україні. Олексій Панич, філософ, перекладач, провідний науковий співробітник НВО "Дух і Літера". Сергій Висоцький, журналіст, політик, народний депутат України (2014-19), член Координаційної ради Руху опору капітуляції. Юрій Гончаренко, громадський діяч, член Координаційної Ради Руху опору капітуляції, Координатор Київського осередку РОК, співзасновник Національно-консервативного руху. Андрій Юсов, ГО "Школа відповідальної політики", член Координаційної Ради Руху опору капітуляції. Михайло Винницький, викладач Національного університету "Києво-Могилянська академія" та Львівської Бізнес-Школи Українського католицького університету. Станіслав Федорчук, Українська народна Рада Донеччини та Луганщини. Мирослав Гай, громадський діяч, керівник Благодійного Фонду Мир і Ко, Громадська Організація Асоціація Резервістів України. Віктор Таран, політтехнолог, засновник Центру "Ейдос". Ігор Лапін, політик, Народний депутат України (2014-19), ветеран російсько-української війни, батальйон "Айдар", член Координаційної Ради Руху опору капітуляції. Остап Єднак, народний депутат України (2014-19), Мережа захисту національних інтересів АНТС. Олександр Іванов, член Координаційної Ради Руху опору капітуляції, ініціатива Переходь на українську. Нікіта Титов, художник. Євген Магда, доцент НТУУ КПІ імені Сікорського, директор Інституту світової політики. Іван Заєць, народний депутат України (1-4 і 6 скликань), міністр екології та природних ресурсів (2000-2001). Сергій Пархоменко, головний редактор газети "Говорить Донбас", директор Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД імені Олександра Никонорова, активіст міжнародного руху LIBERATE CRIMEA, член Координаційної Ради Руху опору капітуляції. Карл Волох, громадський діяч, блогер. Павло Білоус, член Координаційної Ради Руху опору капітуляції, ветеран російсько-української війни. Володимир Балух, український громадський активіст, політичний в'язень путінського режиму. Катерина Чепура, Громадянський Рух "Відсіч". Віталій Овчаренко, ГО Рух переселенців України. Святослав Маринін, громадський діяч, член Координаційної Ради Руху Опору Капітуляції та співзасновник громадсько-політичного руху "Межа". Микола Марченко, кандидат юридичних наук, керівник проекту Вільний вибір. Соломія Фаріон, ГО "Молодіжний Націоналістичний Конгрес". Сергій Репік, Голова Секретаріату Молодіжного Націоналістичного Конгресу. Юрій Міндюк, Директор Фонду підтримки демократичних ініціатив. Владислав Василь, журналіст, медіа-експерт, співзасновник Національно-консервативного руху. Нестор Воля, суспільно-політичний блогер, громадська ініціатива "#інфоВАРТА". Семен Кабакаєв, голова ГО "Безпека та взаємодія в Україні". Кирило Сидорчук, експерт з публічного права, співзасновник ГО "Мінзмін". Олександр Марусяк, доктор філософії, експерт з конституційного права. Констянтин Новаленко, ГО Творчий сектор. Дмитро Харьков, офіцер безпеки міжнародної гуманітарної місії, волонтер. Юрій Костюченко, науковець, експерт з питань безпеки і ризиків, співзасновник Social Transformation Group. Іван Заремба, експерт з правого статусу політичних партій. Наталія Луковська, керівник відділу науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (R&D) компанії Діскавері-бурове обладнання (Україна), волонтер. Степан Гавриленко, ГІ "Нове Покоління України". Андрій Смолій, політичний експерт, кандидат юридичних наук, громадський діяч, голова ГО "Українська Україна". Сергій Поярков, художник, блогер, журналіст, громадський активіст. Тарас Плахтій, незалежний дослідник у сфері теорії політичних організацій. Оксана Горкуша, філософ-релігієзнавиця, ст. наукова співробітниця Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України. Борис Бабін, доктор юридичних наук, професор, Асоціація Реінтеграції Криму. Ігор Мазур, правозахисник, учасник російсько-української війни. Ігор Євтушок, Голова громадської організації "Молодь – майбутнє України". Сурен Кочарян, співкоординатор харківського ЄвроМайдану, співзасновник ГО "Інформаційно-аналітичний центр Євро Харків". Олександр Стегній, Голова експертної ради ГО "Інститут стратегічних досліджень та прогнозів "Янус", провідний науковий співробітник ІС НАН У, доктор соціологічних наук. Дмитро Сінченко, політичний аналітик, публіцист, голова ГО "Асоціація Політичних Наук", координатор Кропивницького осередку Руху Опору Капітуляції. Олена Сінченко, голова Центру української політики "Ексампей", керівник секретаріату реформаторської коаліції громадських організацій "Рада Експертів". Ігор Скрицький, заступник командира по роботі з особовим складом, від Підрозділу Військових Капеланів. Ігор Тодоров, Ужгородський національний університет, професор кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій, директор Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції УжНУ. Олександр Маліков, ГО "Друзі Ізраілю в Україні". Іван Кульчицький, ГО Агенція Європейських Інновацій, Президент. Василь Гажаман, етнополітолог, директор ГО "Інститут етнополітики та конфліктології". Ігор Семида, перекладач, колишній секретар ПЕН-Клубу України та Іноземної комісії Спілки письменників України. Ярослав Гарасим, доктор філологічних наук, професор, голова громадської організації "Центр україністики". Валентин Косів, Голова ГО "Патріот". Катерина Листван, кандидат біологічних наук, науковий співробітник Інституту клітинної біології та генетичної інженерії НАН України. Віталій Листван, кандидат хімічних наук, доцент Житомирського державного університету імені Івана Франка. Тарас Гребеняк, ГО Українська справа. Олена Кравченко, громадська діячка, МБО "Екологія – Право – Людина". Вадим Поздняков, керівник ГО "Світанок" та ГО "Декомунізація.Україна". Громадські організації та об'єднання: Рух Опору Капітуляції. Мережа захисту національних інтересів "А Н Т С" Громадянський Рух " Відсіч". Фонд підтримки демократичних ініціатив. Громадянська платформа Нова Країна. Національно-консервативний рух. Благодійний Фонд Мир і Ко. Громадська Організація Асоціація Резервістів України. Громадська ініціатива "#інфоВАРТА". Українська народна Рада Донеччини та Луганщини. ГО Рух переселенців України. Молодіжний Націоналістичний Конгрес – МНК Центр зовнішньополітичних досліджень ОПАД ім. О. Никонорова. Громадсько-політичний рух "Межа". Ініціатива "Переходь на українську". Вільні Люди. Громадське об'єднання "Українська справа". Українська Стратегічна Ініціатива. Ініціатива Вільний вибір. Інформаційний центр "Міжмор'я". Школа відповідальної політики. Конгрес національних громад. МБУ Центр національного відродження. ВГО "Українська Націоналістична Самооборона" (УНСО). ГО "Асоціація Політичних Наук". Центр української політики "Ексампей". ГО "Народний контроль Кіровоградщини". ГО "Люстраційна рада Кіровоградщини". ГО "Волонтерське об'єднання учасників Майдану та бойових дій". Всеукраїнська ініціатива "Рух Державотворців". ГО "Патріот" м.Ніжин. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/5f42bda500178/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/5f3cca60a6ebd/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Юсов) Wed, 19 Aug 2020 09:44:48 +0300 Арешт Єрмака і звільнення Ріфа – запорука стабільності і спокою напередодні Дня Незалежності – Рух Опору Капітуляції Ряд авторитетних ЗМІ повідомили інформацію з посиланням на власні джерела про можливу причетність вищих посадових осіб країни за згодою Президента до вчинення злочину, який кваліфікується цілком однозначно – державна зрада. Ми перевірили інформацію у своїх джерелах і цілком підтверджуємо її. Зокрема, йдеться про те, що Глава Офісу Президента Андрій Єрмак та перший заступник Секретаря РНБО Руслан Демченко зірвали проведення спільної спецоперації СБУ та ГУР МО України по затриманню російських військових злочинців, причетних до вбивств та участі в бойових діях проти України на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей. Зокрема, згадані посадові особи нібито домоглись призупинення спецоперації і "злили" інформацію російській стороні, що призвело до провалу роботи українських спецслужб. Більше того, призупинення проведення даної спецоперації проти російських бойовиків із ПВК "Вагнер" відбулось за підтримки Президента України Володимира Зеленського. Оприлюднені факти вимагають негайної реакції Президента та відкритого розслідування з боку правоохоронних органів. Також потрібна негайна реакція парламенту та створення відповідної Тимчасової слідчої комісії ВР. Подібних історій Україна не мала довгий час. Востаннє подібного роду злочини вчинялись ще за президента Януковича і його команди зрадників та колаборантів. Підстав недовіряти наведеній інформації немає жодних, враховуючи особи фігурантів скандалу. І Андрій Єрмак, і Руслан Демченко – це відверта російська агентура в українській владі, про що свідчить їх робота на займаних посадах та публічні заяви з приводу україно-російських взаємин. Тому Рух опору капітуляції вимагає від Президента відсторонення від займаних посад Главу Офісу Президента Андрія Єрмака, першого заступника Секретаря РНБО Руслана Демченка та інших агентів РФ. Служба безпеки України, ДБР та Офіс Генерального прокурора повинні негайно розпочати розслідування за статтями "Державна зрада" та "Перешкоджання роботі державного органу" стосовно цих двох осіб. У той же час сьогодні вручено обвинувальні акти Андрію Антоненку, Юлії Кузьменко та Яні Дугарь по абсолютно сфабрикованій справі. Агенти Кремля у владних кабінетах, патріоти – в тюрмах. Ми не будемо цього терпіти. Зеленський може зробити кроки до громадянської злагоди – відсторонити Єрмака й припинити закривати очі на свавілля правоохоронців щодо незаконно обвинувачених патріотів. Це один підпис під Указом і один дзвінок в ОГПУ. Ігнорування вимог громадськості – це свідома дестаблізація суспільної ситуації в інтересах Кремля та його агентури. Ми ж хочемо національної єдності та справедливості, гарантованої нам Конституцією. 24 серпня ми спитаємо про виконання ним висунутих вимог. Українці можуть терпіти невігласів, але не будуть терпіти зрадників. #РАЗОМ_СИЛА https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/5f3cca60a6ebd/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/5ef472f00006f/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Юсов) Thu, 25 Jun 2020 12:48:31 +0300 Громадянська спільнота "Мова об'єднує" висловлює рішучий протест проти бездіяльності Кабінету Міністрів України в питанні призначення Уповноваженого з захисту державної мови. Уповноважений є ключовою державною інституцією, на яку Закон покладає "захист української мови як державної" та "захист права громадян України на отримання державною мовою інформації та послуг на всій території України і усунення перешкод та обмежень у користуванні державною мовою". Ці функції Уповноважений має виконувати в повному обсязі з 27 травня, однак на практиці цього не відбувається. Кабінет Міністрів не лише місяцями не ухвалює постанову, що має запустити роботу секретаріату Уповноваженого, але й штучно затягує процес призначення самого Уповноваженого, не виконуючи прямих вимог Закону. Після піврічної бездіяльності і наступної відставки Тетяни Монахової, яку попередній уряд попри протести громадськості призначив Уповноваженим, ця посада з 6 травня є вакантною. Стаття 50 Закону про мову передбачає, що "Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, та керівник центрального органу виконавчої влади у сфері державної мовної політики подають Кабінету Міністрів України по одній кандидатурі на посаду Уповноваженого" і "у разі дострокового припинення повноважень Уповноваженого кандидатури подаються впродовж 30 днів з дня дострокового припинення". Цей 30-денний термін сплив 5 червня, і всі передбачені законом посадовці вчасно подали кандидатури. В.о. міністра культури Світлана Фоменко на підставі одностайного рішення представницькою комісії запропонувала уряду призначити на посаду Уповноваженого Святослава Літинського. Кандидатуру Літинського подав уряду і міністр юстиції Денис Малюська. Омбудсмен Людмила Денісова на підставі проведеного її відомством конкурсу внесла кандидатуру Тараса Кременя. Тож уряду залишається лише призначити одного з цих кандидатів на посаду. Як це робити – також чітко написано у статті 50 Закону про мову: "Кабінет Міністрів України розглядає всі кандидатури на посаду Уповноваженого та ухвалює рішення щодо призначення на посаду Уповноваженого впродовж одного засідання. Перед розглядом кожний із кандидатів на посаду Уповноваженого має право виступити перед членами Кабінету Міністрів України...Кабінет Міністрів України ухвалює рішення стосовно призначення на посаду Уповноваженого відкритим голосуванням членів Кабінету Міністрів України особисто. Кабінет Міністрів України призначає на посаду Уповноваженого кандидата, який набрав найбільшу кількість голосів". Однак замість цього уряд з подачі новопризначеного міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка саботує цю просту й прозору процедуру. З відповіді міністерства культури й інформаційної політики на інформаційний запит, а також з наполегливих спроб Ткаченка зірвати законну процедуру призначення Уповноваженого випливає, що міністр узяв курс на пряме порушення закону: зробити вигляд, що ніякого конкурсу і внесення кандидатури від мінкульту не було, а потім внести і проштовхнути через уряд власного кандидата, який навряд чи захищатиме мову, зате відповідатиме уявленням нинішньої влади про кадрову політику. Ми закликаємо Олександра Ткаченка відмовитися від цієї авантюри, а Кабінет Міністрів – не допустити порушення закону. Термін подання кандидатур минув. Кандидатури подані. Обидва кандидати є кваліфікованими і гідними. Навіть якщо пан Ткаченко не може змиритися з цим фактом, Кабінет Міністрів і вся країна не мають бути заручниками незаконних забаганок однієї людини. Тим більше, що посада Уповноваженого з захисту державної мови не належить до сфери управління Мінкульту чи будь-якого іншого міністерства. Інститут Уповноваженого діє незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Закликаємо Кабінет Міністрів виконати вимоги Закону про мову і відповідно до визначеної цим законом процедури на найближчому засіданні розглянути кандидатури Святослава Літинського і Тараса Кременя й призначити Уповноваженого з захисту державної мови. Закликаємо небайдужих громадян по всій Україні у разі продовження зволікання з призначенням Уповноваженого до акцій прямої дії і всіх передбачених законодавством форм протесту, щоб змусити владу виконувати Закон. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/5ef472f00006f/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/5eb30deb6fb14/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Юсов) Wed, 06 May 2020 22:20:11 +0300 В Україні зростає загроза реваншу. Влада кидає виклик захисникам України від російської агресії. За ґратами залишаються безпідставно заарештовані добровольці. Планомірно розширюється коло сфабрикованих справ проти лідерів та учасників Революції Гідності. За мовчазної і прихильної згоди влади нахабніють проросійські сили і прямі агенти Кремля. Свідомо і зухвало чиняться спроби скомпрометувати пам'ять героїв Майдану, переглянути національну історичну та гуманітарну політику. Ігнорується Закон про державну мову. Майже до нуля зведено реалізацію курсу України на членство в Європейському Союзі і НАТО. Влада на чолі з президентом Володимиром Зеленським довела державу до межі масштабної кризи та економічного колапсу. В управлінні країною царюють невмілі експерименти та безлад. Ми, учасники Революції Гідності, воїни-захисники України від російської агресії, добровольці та громадські активісти, політики та дипломати, діячі культури та мистецтв, патріоти нашої держави, застерігаємо нинішню владу від намірів наступу проти ідеалів Майдану та європейського вибору України. Революцію Гідності неможливо зупинити. Майдан – це не стихійний бунт чи сваволя. Майдан – це історичний приклад національної і соціальної солідарності, взаємної підтримки і самопожертви українців. Це – громадянське піднесення, яке неминуче утвердить нову Україну. Незалежно від різниці у поглядах і політичних переконаннях, ми були, є і будемо разом на сторожі вільної і справедливої України. Не випробовуйте волю вільних людей. Реванш не пройде. Ми були і залишаємося вірними присязі Україні, складеній на Майдані. У час небезпеки, яка зростає, закликаємо всі національні і суспільні сили стати пліч-о-пліч проти реваншу і задля захисту Майдану та свободи України. #стопреванш Підписали: 1. В'ячеслав Брюховецький, Герой України, почесний Президент Національного університету "Києво-Могилянська академія", учасник Ініціативної групи "Першого грудня", член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. 2. Іван Дзюба, Герой України, літературознавець, академік НАНУ, Міністр культури України (1992-1994), учасник Ініціативної групи "Першого грудня". 3. Йосиф Зісельс, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", спів-президент Ваад України, виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України, член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. 4. Ескендер Барієв, голова правління Кримськотатарського ресурсного центру. 5. Ігор Козловський, в'язень російських окупантів на Донбасі, релігієзнавець, Президент Центру релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних відносин, учасник ініціативної групи "Першого грудня". 6. Ільмі Умеров, заступник голови Меджлісу Кримськотатарського народу, політичний в'язень Кремля. 7. Олена Стяжкіна, письменниця, наукова співробітниця Інституту історії НАН України. 8. Микола Рябчук, почесний Президент Українського ПЕН-клубу. 9. Діана Клочко, мистецтвознавець, співробітниця Культурно-мистецького Центру Національного університету "Києво-Могилянська академія". 10. Леонід Фінберг, громадський діяч, Директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства Національного університету "Києво-Могилянська академія", головний редактор видавництва "Дух і Літера". 11. Наталка Білоцерківець, письменниця, редакторка "Української культури". 12. Юрій Макаров, журналіст, письменник, Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. 13. Сергій Квіт, громадський діяч, професор Національного університету "Києво-Могилянська академія", Міністр освіти і науки України (2014-2016), член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. 14. Максим Стріха, письменник, науковець, громадський діяч, заступник Міністра освіти і науки України (2008-10 та 2014-19). 15. Володимир Василенко, дипломат, громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол, Представник України в Раді ООН з прав людини (2006-10), член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. 16. Володимир Огризко, дипломат, політик, Надзвичайний і Повноважний посол, Міністр закордонних справ України (2007-2009), член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. 17. Дмитро Ярош, Командувач Української добровольчої армії. 18. Юрій Щербак, письменник, дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол. 19. Роман Безсмертний, політик, дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол, Віце-прем'єр-міністр України (2005), член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. 20. Данило Лубківський, дипломат, громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посланник, Заступник міністра закордонних справ України (2014), член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. 21. Михайло Басараб, громадський діяч, член Президії Громадської комісії з розслідування та попередження порушень прав людини в Україні, член Координаційної ради Руху опору капітуляції. 22. Андрій Левус, політик, Народний депутат України (2014-19), ГО "Вільні люди", член Координаційної ради Руху опору капітуляції. 23. Іванна Климпуш-Цинцадзе, Народний депутат України, фракція "Європейська Солідарність", Голова Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України з ЄС. 24. Михайло Гончар, Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції. 25. Ганна Гопко, громадська діячка, Голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (2014-2019). 26. Володимир В'ятрович, історик, громадський діяч, Народний депутат України, фракція "Європейська Солідарність". 27. Юрій Сиротюк, учасник та автор терміну "Революція Гідності", ветеран російсько-української війни, голова фракції ВО "Свобода" у Київраді. 28. Андрій Білецький, перший командир полку "Азов", Лідер партії "Національний корпус". 29. Микола Княжицький, журналіст, громадський діяч, Народний депутат України, фракція "Європейська Солідарність". 30. Віктор Кононенко, генерал-лейтенант, заступник Голови СБУ (2017-19). 31. Юлія Клименко, Народний депутат України, фракція "Голос". 32. Ірина Моряк, Голова політради Української Галицької партії. 33. Михайло Ратушний, голова Української Всесвітньої Координаційної Ради. 34. Данило Доценко, генерал-майор, начальник Департаменту захисту національної державності СБУ (2017-19). 35. Олександр Сич, голова Івано-Франківської обласної ради, Віце-прем'єр міністр України (2014), заступник голови ВО "Свобода". 36. Андрій Тетерук, громадський діяч, ветеран російсько-української війни, екс-командир батальйону "Миротворець", Народний депутат України (2014-19). 37. Ігор Михайленко, другий командир полку "Азов", керівник ГО "Національні Дружини". 38. Олександр Скипальський, генерал-лейтенант, Почесний голова Волинського Братства. 39. Павло Білоус, ветеран російсько-української війни, член Координаційної ради Руху опору капітуляції. 40. Сергій Висоцький, журналіст, політик, Народний депутат України (2014-19), член Координаційної ради Руху опору капітуляції. 41. Андрій Юсов, громадський діяч, "Школа відповідальної політики", член Координаційної ради Руху опору капітуляції. 42. Мирослав Гай, громадський діяч, керівник Благодійного Фонду "Мир і Ко", ветеран російсько-української війни, член Координаційної ради Руху опору капітуляції. 43. Олег Вітвіцький, речник Самооборони Майдану Тернопільщини. 44. Олесь Городецький, громадський діяч, координатор Оргкомітету Євромайдану у Римі. 45. Юрій Гудименко, співзасновник Партії "Демократична Сокира". 46. Ігор Лапін, політик, Народний депутат України (2014-19), ветеран російсько-української війни, батальйон "Айдар", член Координаційної ради Руху опору капітуляції. 47. Максим Жорін, третій командир полку "Азов", керівник штабу "Національний корпус". 48. Наталія Луковська, громадський діяч, координатор Руху опору капітуляції (Стрий). 49. Юрій Міндюк, громадський діяч, директор Фонду підтримки демократичних ініціатив. 50. Станіслав Федорчук, громадський діяч, член робочої групи Євромайдану у Донецьку. 51. Юрій Гончаренко, співзасновник Національно-консервативного руху. 52. Мирослава Барчук, журналіст, телеведуча, член Українського ПЕН-клубу. 53. Стефан Бандера, журналіст-перекладач (Канада). 54. Євген Бистрицький, філософ. 55. Матвій Вайсберг, художник. 56. Андрій Васильченко, старший науковий співробітник Інституту філософії ім. Г.Сковороди, головний редактор українського видання Європейського Словника Філософій. 57. Михайло Винницький, викладач Національного університету "Києво-Могилянська академія" та Львівської Бізнес-Школи Українського католицького університету. 58. Тарас Возняк, філософ, головний редактор часопису "Ї". 59. Карл Волох, громадський діяч. 60. Микола Горбаль, письменник, колишній політв'язень. 61. Володимир Горбач, політичний аналітик, Інститут євроатлантичного співробітництва. 62. Володимир Дубровський, економіст. 63. Геннадій Друзенко, співзасновник та керівник ПДМШ ім. Миколи Пирогова. 64. Володимир Єрмоленко, філософ, письменник, учасник Ініціативної групи "Першого грудня". 65. Олександр Ірванець, письменник. 66. Олександр Іванов, громадський діяч, Ініціатива "Переходь на українську", член Координаційної ради Руху опору капітуляції. 67. Вахтанґ Кебуладзе, філософ, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 68. Дмитро Крапивенко, громадський діяч, головний редактор журналу "Український тиждень". 69. Геннадій Курочка, член Правління Українського Кризового Медіа Центру. 70. Дмитро Лиховій, громадський діяч, журналіст, головний редактор "Новинарні". 71. Тарас Стецьків, Голова Зарваницькоі ініціативи. Народний депутат України п'яти скликань. 72. Володимир Омельченко, керівник енергетичних програм Центру Разумкова. 73. Павло Оринчак, парамедик-доброволець ПДМШ ім. Пирогова. 74. Олексій Панич, філософ, перекладач, член Українського ПЕН-клубу. 75. Сергій Пархоменко, головний редактор газети "Говорить Донбас", член Координаційної ради Руху опору капітуляції. 76. Валерій Пекар, викладач Бізнес-школи Національного університету "Києво-Могилянська академія". 77. Ростислав Семків, викладач Національного Університету "Києво-Могилянська Академія", директор видавництва "Смолоскип". 78. Гліб Бабіч, ветеран російсько-української війни, ГО Справа Громад. 79. Олександр Погребиський, ветеран російсько-української війни, ГО Справа Громад. 80. Олена Снігир, політолог-міжнародник. 81. Євген Степаненко, журналіст, режисер, ветеран російсько-української війни. 82. Сергій Джердж, голова Української республіканської партії. 83. Володимир Тихий, кінорежисер, громадське об'єднання "Вавілон-13". 84. Сергій Фоменко (Фома), музикант, рок-гурт "Мандри". 85. Дмитро Чекалкин, продюсер, директор "DIVA Production". 86. Борис Захаров, громадський діяч, директор Благодійного Фонду "Людина і право". 87. Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини. 88. Анатолій Подольський, керівник Українського центру вивчення історії Голокосту. 89. Марина Гогуля, літературознавець, Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. 90. Олександр Пшенік, учасник Революції Гідності, учасник Помаранчевого Майдану, активіст партії "Демократична Сокира". 91. Ігор Артюшенко, Народний депутат України (2014-19). 92. Наталія Веселова, Народний депутат України (2014-19). 93. Остап Єднак, Народний депутат України (2014-19). 94. Олег Медуниця, Народний депутат України (2014-19). 95. Оксана Юринець, Народний депутат України (2014-19). 96. Владислав Василь, співзасновник Національно-консервативного руху. 97. Леонтій Шипілов, член Центральної Виборчої Комісії (2018-2019). 98. Віктор Бобиренко, політолог, публіцист (Суми). 99. Павло Садоха, Голова спілки українців у Португалії. 100. Борис Бабін, доктор юридичних наук, професор. 101. Олександр Ясенчук, голова відокремленого підрозділу ВМГО "Самооборона Майдану" у Чернігівській області. 102. Микола Марченко, кандидат юридичних наук, провідний експерт з конституційного права Асоціації українських правників, член Координаційної ради Руху опору капітуляції. 103. Андрій Кухарук, Громадське об'єднання "Українська справа" (Чернівці). 104. Соломія Фаріон, голова Молодіжного Націоналістичного Конгресу. 105. Михайло Гречухін, керівник проекту LimpidArmor, учасник АТО, партія "Демократична Сокира". 106. Ігор Гузь, співкоординатор Волинського обласного ВО "Майдан". 107. Тарас Гребеняк, Громадське об'єднання "Українська справа". 108. Євген Гірник, Народний депутат України четвертого та п'ятого скликань. 109. Дмитро Харьков, громадський діяч. 110. Віталій Мартинюк, виконавчий директор Центру глобалістики "Стратегія ХХІ". 111. Павло Лакійчук, керівник військових програм Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", капітан І рангу (в запасі). 112. Оксана Іщук, керівник інформаційних програм та стратегічних комунікацій Центру глобалістики "Стратегія ХХІ". 113. Ігор Стукаленко, керівник енергетичних програм Центру глобалістики "Стратегія ХХІ". 114. Богдан Устименко, юрист-міжнародник. 115. Анна Ленчовська, психолог, директорка Київського освітнього центру "Простір толерантності". 116. Ігор Гук, професор медицини, закордонний член НАНУ. 117. Геннадій Боряк, заступник директора Інституту історії України Національної академії наук України. 118. Наталя Старченко, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. 119. Святослав Абрам'юк, голова Тернопільської обласної організації ВУТ "Просвіта". 120. Роман Малко, поранений на Майдані журналіст (Київ). 121. Богдан Яцун, член ради об'єднання "Майдан Обухівщини". 122. Лідія Волянська, перекладач. 123. Василь Попович, голова штабу національного спротиву в Івано-Франківській області. 124. Катерина Рапай, художник, головний художник Театру Балету ім. Якобсона, СПб. 125. Анна Уманська, наукова співробітниця Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства. 126. Тетяна Калита, генеральний директор ГО "Міжнародний інститут культурної дипломатії". 127. Анна Прохорова, заступниця директора Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства. 128. Богдан Яремко, голова Тернопільської обласної організації партії "Голос". 129. Ірина Яремчук, голова ГО "АТОМ". 130. Михайло Кірсенко, історик, професор. 131. Богдан Чума, історик, викладач Українського Католицького Університету. 132. Микола Лазарович, доброволець російсько-української війни, професор, викладач Тернопільського національного економічного університету. 133. Тетяна Балабушевич, історик. 134. Анатолій Ахутін, філософ. 135. Наталя Перцович, волонтер та активістка ГО "Справа громад" (Івано-Франківськ). 136. Олег Ольшанський, громадський діяч (Суми). 137. Роман Грицьків, історик, громадський діяч (Львів). 138. Маріанна Джулай, арт-директор. 139. Ельхан Нурієв, виконавчий директор Київського центру журналістських досліджень ГУАМ "Шовковий шлях". 140. Олексій Сінченко, літературознавець. 141. Тарас Зень, журналіст (Івано-Франківськ). 142. Юрко Антоняк, громадський діяч, "Громадська варта" (Львів). 143. Олена Голуб, художниця. 144. Михайло Гутор, кандидат політичних наук (Київ). 145. Петро Яковенко, культуролог. 146. Геннадій Іванущенко, історик, архівіст, Українська Інформаційна Служба. 147. Олександр Стражний, письменник, директор міжнародного центру Astralit. 148. Володимир Барцьось, депутат Вінницької обласної ради. 149. Павло Хобот, громадський діяч (Дніпро). 150. Оксана Танюк, театрознавець, драматург. 151. Петро Маковський, громадський діяч, голова Стрийської Кооперативної Ініціативи, засновник першої в Україні кредитної спілки "Вигода". 152. Павло Сачек, директор видавництва. 153. Андрій Рибалко, громадський діяч, заступник голови ВГО "Молодий Народний Рух". 154. Михайло Ратушняк, підприємець, меценат (Тернопіль). 155. Олег Ферштинський, голова спостережної ради Студентського Братства Львівщини. 156. Анатолій Грива, писар четвертої козацької сотні Майдану. 157. Людмила Долгоновська, співзасновник мережі АНТС, кандидат політичних наук. 158. Володимир Бабенко, голова Дніпропетровської обласної організації "Ветерани військової контррозвідки України". 159. Петро Скиба, полковник, ветеран російсько-української війни. 160. Ярослав Лавров, голова Черкаського обласного осередку Політичної партії "Демократична Сокира". 161. Олександр Гребенюк, ГО "Допомога Армії", підприємець (Рівне). 162. Дмитро Лубкін, голова ГО "Мій Голос". 163. Ігор Магновський, експерт Асоціації українських правників з конституційного та муніципального права. 164. Олександр Лебідь, Голова Запорізького обласного осередку Партії "Демократична сокира". 165. Аліна Сарнацька, голова ГО "Жіноча стратегія", спікер партії "Демократична Сокира". 166. Христина Морозова, співкоординатор проекту "Потяг на Маріуполь", член партії "Демократична Сокира". 167. Максим Діжечко, голова ГО "Демократична Сокира Орди", партія "Демократична Сокира". 168. Іван Костенко, історик, ветеран 79 ДШБ, партія "Демократична Сокира". 169. Нестор Воля, суспільно-політичний блогер, ГО "Українська Спілка Блогерів". 170. Тата Остроброд, підприємець, доброволець, волонтер. 171. Юрій Здор, голова Чернігівського осередку партії "Демократична Сокира". 172. Віталій Федорінін, учасник протистоянь 19-20 лютого, директор ГО "Нове покоління", керівник військово-історичного клубу "Орден Паладинів". 173. Наталія Вяткіна, філософ, старша наукова співробітниця ІФ НАНУ. 174. Сергій Репік, Молодіжний націоналістичний конгрес. 175. Орест Криса, актор, автор і виконавець. 176. Григорій Сіваченко, учасник АТО, інвалід війни, військослужбовець запасу. 177. Андрій Тітов, координатор "Самооборони" Шевченківського району Києва. 178. Володимир Чинаров, фізик, Research scientist, Univ. of Toronto, Canada. 179. Марія Гончаренко, архітектор, науковець. 180. В'ячеслав Дубинець, інженер, директор ІТ-компанії. 181. Валентин Шкарупа, голова ГО "Патріот" (Ніжин). 182. Михайло Хміль, Народний депутат України 7-8 скликань. 183. Семен Кабакаєв, голова ГО "Безпека та взаємодія в Україні ". 184. Сергій Ільницький (Сокіл), Начальник штабу УДА. 185. Андрій Щербак, підприємець, громадський діяч, ГО "Молоді патріоти". 186. Оксана Горкуша, к.філос.н., ст.наук.співр. ВР ІФ НАНУ. 187. Вадим Поздняков, голова ГО "Світанок" (Харків) та ініціативи Декомунізація.Україна. 188. Валерій Димов, філософ, політолог, керівник Центру стратегічних комунікацій "Форум". 189. Ігор Тодоров, професор Ужгородського національного університету. 190. Тетяна Доманова, член волонтерського десанту Міністерства оборони України, начальник офісу взаємодії з волонтерами Центру забезпечення Міністерства оборони та Генерального штабу ЗСУ, юрист офісу реформ Міністерства оборони України, начальник відділу взаємодії з волонтерами (2014-2016), засновник фонду "Україна з тобою". 191. Андрій Смолій, політичний експерт, громадський діяч, кандидат юридичних наук, блогер, голова ГО "Українська Україна". 192. Анна Осипчук, викладачка Національного університету Києво-Могилянська академія", наукова директорка Школи політичної аналітики НаУКМА. 193. Тарас Шамайда, співкоординатор руху "Простір свободи". 194. Тарас Плахтій, незалежний дослідник проблематики політичних організацій. 195. Ірина Бонацька, іспаніст, доцент Таврійського Національного Університету. Перший віцепрезидент Асоціації іспаністів України. 196. Віктор Огнев'юк, доктор філософських наук, професор, академік НАПН України, ректор Київського університету імені Бориса Грінченка. 197. Андрій Мокроусов, редактор, директор видавництва "Критика" (Київ). 198. Євген Магда, доцент НТУУ КПІ імені Ігоря Сікорського, директор Інституту світової політики. 199. Сурен Кочарян, співкоординатор харківського ЄвроМайдану, співзасновник ГО "Інформаційно-аналітичний центр Євро Харків". 200. Володимир Копчак, Центр досліджень армії, конверсії і оззброєння, керівник Південнокавказького філіалу. 201. Мар'ян Дитюк, підприємець. 202. Олена Любарська, перекладач. 203. Михайло Мартиненко, історик, волонтер. 204. Вадим Ковтун, менеджер. 205. Дмитро Пилипчук, письменник, заслужений працівник культури України, член Народного Комітету захисту України. 206. Василь Прусак, виконавчий директор ГО "Кластер енергії". 207. Оксана Сироїд, заступник Голови Верховної Ради України (2014-2019), лідерка партії "Самопоміч". 208.Наталія Попович, співзасновник Українського кризового медіа-центру Організації: 1. Рух опору капітуляції. 2. Політична партія "Демократична Сокира". 3. Громадянська платформа "Нова Країна". 4. Конгрес національних громад України. 5. Фонд підтримки демократичних ініціатив. 6. Громадське об'єднання "Школа відповідальної політики". 7. Вільні люди. 8. Національно-консервативний рух. 9. Центр зовнішньополітичних досліджень ОПАД ім. Олександра Никонорова. 10. Благодійний Фонд "Мир і Ко". 11. Мережа захисту національних інтересів "АНТС". 12. Громадська організація "Українська Спілка Блогерів". 13. Молодіжний націоналістичний конгрес. 14. Центр громадських ініціатив "Східна Брама". 15. Український кризовий медіа-центр Звернення відкрите до підписання https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/5eb30deb6fb14/