https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/617806158dc90/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Усов) Tue, 26 Oct 2021 16:43:49 +0300 Рівно місяць тому Комунальна служба перевезень почала робити те, що не робила 7 років поспіль, – почала по-справжньому перевіряти столичні маршрутки. На дорогах Києва – купа мотлоху, якого треба позбутися, замінивши його на повнорозмірний, комфортний транспорт. Ми хочемо прибрати маршрутки з міських доріг. Для цього місто змінило умови конкурсу на здійснення пасажирських перевезень і висунуло конкретні умови перевізникам: пристосування автобусу для маломобільних груп населення, дотримання температурного режиму, відсутність шумового та візуального забруднення в салоні, інформаційний плакат з інформацією про водія, перевізника та контактами для звернень, обслуговування пасажирів державною мовою тощо. Тим, хто поки що їздить за діючими договорами ми запропонували підписати додаткові угоди, які містять більшість цих вимог. На більше половини маршрутів – 79 із 150 – вже підписано нові договори. Ті, які не погодились, усіма засобами намагаються зірвати нашу реформу. Маршруточна мафія воює з нами у трьох площинах: фізичне насильство, юридичні диверсії та інформаційні атаки на менеджерів міста. Витрачають багато часу, сил і фінансів. Це ті перевізники, бенефіціари яких в традиціях 90-х влаштовували стрілянину під Броварами, відправляли бійців зривати конкурс перевізників, а зараз організовують блокування комунального транспорту, трощення автобусів молотками, збройні напади на водіїв та брудні публікації в медіа. І це ті перевізники, які через ручні суди хочуть заборонити місту робити перевірки та розривати договори. Влітку місто звільнило за втратою довіри увесь склад Комунальної служби перевезень, після чого почався аудит КСП. Під час проведення аудиту виявлено чисельні порушення конкурсних документів минулих років. Порушники заради перемоги на конкурсах діяли за відпрацьованою схемою: 1. На конкурс подавалися документи про те, що у випадку перемоги перевезення здійснюватимуться хорошими транспортними засобами. 2. На кожний з різних маршрутів подавались одні й ті самі автобуси в обмеженій кількості з однаковими держномерами. 3. Дублювання поданих автомобілів не перевірялось. Мафії всюди надавалась безпідставна перемога, прості перевізники та "Київпастранс" – системно програвали. 4. На маршрут замість обіцяного транспорту виходили іржаві бляшанки. 5. Нормальні автобуси, наявні в обмеженій кількості, в якості ширми використовувались для перемоги в наступних конкурсах. В результаті сьогодні на вулицях Києва замість нормальних автобусів, які мали їздити згідно поданих документів, їздять іржаві Богдани. Але місто має твердий намір реформувати галузь пасажирських перевезень і захистити киян. Вже до кінця жовтня ми оголосимо новий конкурс на визначення перевізників на міських маршрутах загального користування. https://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/617806158dc90/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/60ed81472a96e/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Усов) Tue, 13 Jul 2021 15:04:23 +0300 Берлін, Париж, Гельсінкі, Лондон, Вроцлав, Варшава, Осло, Брюсель, Мадрид, Барселона і вже Амстердам. Усі ці міста мають успішний досвід щодо зменшення аварійності та травматизму на дорогах завдяки обмеженню швидкості на міських вулицях до 30 км\год. Англійці проаналізували, що рух не більше 20 миль/год (близько 32 км/год) зберігає 4 життя на рік. Сьогодні обмеження діє на головних центральних вулицях та біля найбільш людних станцій метро. Влада Брюселя, одного з найбільш перевантажених автомобілями міст Європи, запровадила спочатку експеримент в одному районі. В результаті кількість нещасних випадків на дорозі зменшилася там на 40%. Було вирішено розповсюдити нове правило на увесь Брюсель за виключенням кількох магістралей. З експерименту почав і Берлін. Влада міста пішла на це, щоб попередити транспортний колапс, знизити загазованість повітря та рівень шуму. Врешті зафіксували зменшення шкідливих викидів на 30%. Експеримент вирішили зробити нормою, тож сьогодні увесь Берлін їде зі швидкістю 30 км/год. Найкращого результату вдалося досягти столиці Норвегії. Обмеження швидкості до 30 км\год там почали запроваджувати в 2015 році, і вже у 2019-му, згідно зі звітом Норвезької адміністрації громадських доріг, кількість жертв унаслідок ДТП в Осло зменшилося до одного випадку. У 2,5 рази фіксує зменшення кількості загиблих у ДТП після введення режиму 30 км/год Гданськ. Удвічі скоротилася ця цифра в Гельсінкі. Усі ці міста фіксують кілька спільних моментів. Майже скрізь обмеження вводилися поступово або експериментально, і ніхто не отримав невдалого кейсу. Зрештою нововведення розповсюджувалося на всі ключові вулиці міст. Саме так, до речі, збирається зробити до кінця літа і Париж. Майже скрізь водії не відразу сприйняли нові правила, і на початку було багато нарікань. Звикали важко і повільно. Але потім виявили, що помітної економії часу більш швидка їзда в місті не дає – час подорожі скорочується всього на 7 секунд на кілометр. Важливіше за швидкість – безперервність транспортного потоку і "розумне" перемикання світлофорів. Світові урбаністи стверджують, що 30км/год – це найбільш прийнятна і водночас раціонально-безпечна швидкість. При зіткненні автомобіля, який їде на такій швидкості, з пішоходом або велосипедистом смертельні випадки складають близько 10%. Тобто у 90% випадків люди залишалися живими. А що Київ? Наше місто, за площею не надто менше за Берлін і за населенням трохи більше як Париж, їде 50 км/год (а фактично усі 70), і національна поліція фіксує головною причиною третини усіх ДТП з потерпілими перевищення швидкості. https://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/60ed81472a96e/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/517a92cf8b865/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Усов) Fri, 26 Apr 2013 17:44:31 +0300 Я для себе вирішив, що не візьмусь за керівництво редакцією журналістських розслідувань на ТВі, якщо в ній не буде тих людей, з якими я працював раніше. Тобто, свою роботу в ефірі програм "Знак Оклику", "Знак Оклику! Щодня", і "Особливий формат" я допускаю ВИКЛЮЧНО якщо нове керівництво каналу гарантує мені та іншим журналістам цих проектів: - збереження попереднього колективу розслідувачів; - збереження режиму свободи, який панував у нашій редакції, коли, наприклад, виходила "Лук'янівка"; - невтручання у вибір тем і редактуру сюжетів; - невтручання у підготовку нашого власного, збалансованого розслідування подій, які відбулись із компаніями, причетними до заснування ТВі; - вихід зазначеного розслідування в ефір; Якщо вертатись на ТВі, то потрібно бути чесним і перед собою, і перед глядачами. Що ж до глухого страйку, який оголосили журналісти новин ТВі – на мою думку, їм також потрібно готуватись до повернення в ефір, але виключно на умовах, що дозволять цій частині колективу не втратити власне обличчя. https://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/517a92cf8b865/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/51618541ef229/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Усов) Sun, 07 Apr 2013 17:40:01 +0300 Юрій Луценко пройшов це жорстоке випробування із мужністю, на яку мало хто здатний. Він не зламався, не прогнувся, і нічого ні в кого не просив. Він не грав ролі, не тиснув на жалість, і не виставляв свої переконання на мафіозні торги свободою. В ув'язненні Юрій знайшов сили, аби провести величезну роботу над собою, над своїми думками, над своїми намірами. І поза будь-якими сумнівами, сьогодні для мене це вже не той міністр-жартівник, якого так любили лаяти. Луценко став іншим. І його до цього підштовхнула сама доля. Вірю, що родина Юрія дотисне справу до кінця і доведе абсолютну незаконність його кримінального переслідування у Європейському суді з прав людини. Ну а після того... Після того може бути лише одне з двох. Або надії стануть реальністю, або знову забудуться. На багато-багато років. https://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/51618541ef229/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/514f6aaed9e51/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Усов) Sun, 24 Mar 2013 22:05:50 +0200 "ЗАСНІЖЕНА ВЕСНА" Вчора все було скромно, але щиро. Ми зібрались на Майдані, аби руками допомогти визволенню Києва з полону. Добирались метрополітеном, тримаючи по кілька лопат кожний. З нами не було політиків, не було центральних каналів. Нас було приблизно в десять разів менше, ніж лайків і перепостів під закликом зібратись і повернути собі місто. Класична ситуація. Ми не пішли в мерію – вона була порожньою. Ми не протягнули Попова обличчям по снігу і не посадили його на потяг у Комсомольськ – він був у Польщі, далеко від столиці України. І навіть якби у паралізованому місті, де замерзають люди, це було завданням номер один, для бойових дій вчора нас було замало. Та якщо запитають, заради кого ми прийшли – чи заради відомих партій, чи заради винагороди, чи заради самих себе-свого міста-своєї країни, – ви почуєте тільки одну відповідь. Ми повинні оголосити війну проплаченим протестам. Не соромно йти маршем п'ятьма сотнями рішучих – соромно йти маршем десятьма тисячами куплених. Армію – не орендують. Патріотів через партійну касу – не замовляють. І якщо ми вже на вулиці, якщо ми вже на площі, якщо ми протестуємо чи справді повстаємо – ми хочемо відчувати поряд гаряче серце і міцне плече, а не дешевих лякливих акторів вартістю 50 гривень година. З Майдану ми пішли до Олександрівської клінічної лікарні, що на Басейній. Там – ніяких бульдозерів і спецтехніки, на відміну від вулиці Банкової. Під'їзди до загальної хірургії, реанімації, нейрохірургії, харчоблоку – завалені снігом. Карети швидкої допомоги не можуть підвезти хворих. Продукти для стаціонарних пацієнтів – не доставляються. Ми працювали з 19:20 – і майже до 22:00. Розчистили все, про що нас просили керівники установи. А коли лікарям не вистачало рук – ми просто допомагали переносити ноші з людьми. Нічого особливого. Цими днями сотні людей на трасах і дорогах Києва відчувають дивовижне почуття обов'язку і віри у необхідність взаємодопомоги. Але коли зійде сніг, нам потрібно зробити висновки. 2-го квітня о 10:00 люди збираються біля Верховної Ради. Думаю, збираються не заради Об'єднаної опозиції, не заради ВО "Свобода", не заради Віталія Кличка, а заради того, щоб повернути собі Київ. Бо повернувши Київ, ми повернемо собі Україну. Я також прийду. Але якщо лідери опозиції позганяють туди куплену масовку – це може бути останній ваш мітинг. Наступний може бути вже без вас. Ми повинні оголосити війну проплаченим протестам і політикам, які їх організовують. Інакше нас ніколи не стане по-справжньому багато. https://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/514f6aaed9e51/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/514da28035d52/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Усов) Sat, 23 Mar 2013 13:39:28 +0200 На $300 мільйонів доларів, які коштували б/у поїзди Hyundai, влада могла купити близько тисячі нових надпотужних снігоприбиральних машин. На неймовірні мільярди, вбухані в зведення найдорожчих у світі стадіонів, влада могла б побудувати дороги. На щорічні 15 мільярдів гривень, які отримує з держбюджету МВС, влада могла би плодити не "Беркут", а висококваліфікованих офіцерів громадської безпеки, які би рятували столицю від паралічу обережним втручанням. І тоді сьогодні люди, можливо б, спокійно ночували вдома, їх діти не прокидались би з запаленням легенів, а їх машини стояли в гаражах, а не кинутими посеред вулиць. Та у всього є плюси. Якщо не чекати 2-го квітня, і прийти на Майдан прямо сьогодні о 19:00 – ми не зустрінемо ні "Беркуту", ні "Соколу", ні внутрішніх вийськ. Вони просто не зможуть приїхати. А ми – зможемо. І все в наших руках. Зустрінемось. Подивимось одне одному в очі. Розчистимо від снігу вхід до метрополітену, аби до нас могли приїхати і молоді, і літні. Потім мирно зайдемо в КМДА і виженемо Попова назад в Комсомольск. В ручному режимі підпорядкуємо своїй волі комунальні служби й транспорт. Потім дамо вказівку укріпити периметр Майдану прибиральною технікою – аби нас і не подумали розганяти бронемашинами. Це – справа трьох годин. Після того за рахунок комунальних їдалень забезпечимо підвезення на Майдан гарячих страв і води – це дозволить триматися скільки треба. Потім поряд з кожним із нас, бо ми в безпеці й захищаємо одне одного, стане ще один із нас. За ним – ще десять. А за кожним із десяти – ще сотня. А потім прийде весна. Бо повернувши собі Київ, ми зможемо повернути собі Україну. 19:00. "Засніжена весна". Майдан незалежності. І хто з нас має достатньо сил – давайте візьмемо з собою важкі ЗАЛІЗНІ ЛОПАТИ. Це абсолютно не заборонено, але може дуже знадобитись. Нам же потрібно нарешті розчистити свої вулиці від снігу та всього іншого? ============= P.S. Ми чудово знаємо, що наша опозиція – вона така опозиція. Як не злякаються – хай приходять. Кілька сміливих нардепів ми й самі запросимо. Злякаються – хай сидять перед каміном. Поки відбувається щось справжнє. Поки відбуваємося МИ. Ідеальний шанс. Навіть якщо я буду один – я прийду, і ніколи про це не пошкодую. Щось не вийде – прийду знову. http://www.facebook.com/events/144668739041478/permalink/144675289040823/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/514da28035d52/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/5015c90476385/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Усов) Mon, 30 Jul 2012 02:36:36 +0300 Для мене вибори2012 – це не боротьба політиків. Це боротьба минулого, що не минуло, і реальності, на яку ми заслуговуємо. Всі ви знаєте, що як журналіст і громадянин я хочу і стараюсь змінити ситуацію. Справді всім серцем бажаю жити в іншій Україні, хочу бути в ній щасливим і бачити навколо себе інших щасливих людей. Та, мабуть, як і всі, я просто не бачу на кого можна покласти сподівання, кому можна довірити свої надії. Тож після важких роздумів, вирішив: спиратимусь на власні сили й сили таких як я. Мажоритарка – це шанс. Для мене і для покоління всіх тих, хто має вищу або декілька вищих освіт, хто володіє іноземними мовами, хто вчився або працював за кордоном і точно знає, якою може та повинна бути держава. Все буде чесно: політики нової генерації – не можуть бути призначенцями. Це не ті, кого запросили вожді. Це ті, кого обрали люди. Саме тому я відмовився від прохідного місця в одному зі списків та пішов важким, але чесним шляхом самовисування. Так, були аргументи "проти". Найперший – страх втратити довіру та підтримку колег-журналістів, котрі можуть оцінити мій вчинок як бажання дістатись "корита". Доведу, що все може бути інакше, і вважаю цей намір більшою цінністю, ніж здатність стримувати себе. Другий аргумент "проти" – це гроші. Не секрет, що моїх власних статків не вистачить і на пару біг-бордів. Але ідея полягає в тому, щоб вони не знадобились. З одного боку, я створюю виборчий фонд, куди, сподіваюсь, люди перерахують якісь кошти. З іншого, вже зараз отримую підтримку, за яку не потрібно платити: хтось надає необхідні приміщення і обладнання, хтось – інтелектуальну допомогу. І це не друзі та знайомі – це однодумці, яких виявляється значно більше, ніж я міг сподіватись. Вірю у власні сили та встановлюю нові правила. Наперед скасовую для себе порочну депутатську недоторканність та всі пов'язані з нею пільги – заявляю про це офіційно. Обіцяю вести кампанію відповідно до європейських традицій: доброчесно, відповідально і кришталево прозоро. Я не збираюсь ставати політичним функціонером – я справді змушу державу працювати. Чиновники повинні добросовісно виконувати свою роботу, або піти геть. Знаю, що це можливо, і знаю, як цього досягти. Був у багатьох країнах. Нещодавно повернувся зі Сполучених Штатів, довгий час жив у Великобританії. Вивчив багато моделей боротьби з корупцією, контролю за владою, економічного зростання. Ефективних моделей. І оскільки я занадто молодий, аби сумніватись, що запровадити їх в Україні можливо, я просто зроблю це. ======== FB, Twitter, Вконтакте. https://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/5015c90476385/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/4fedc983f3379/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Усов) Fri, 29 Jun 2012 18:28:03 +0300 Докладавши зусилля, але так і не змігши позбутись ніжних спогадів про Лук'янівський СІЗО, під час останньої поїздки в США я попросив своїх знайомих із американського уряду показати мені місцеві тюрми. Питання вирішилось за один день: у Каліфорнійській в'язниці посиленого медичного забезпечення для всіх типів злочинців я отримав право на безперешкодне пересування, вільну фото і відеозйомку. Не потрібно нікого корумпувати, не потрібно компроматеріалом схиляти офіцерів до співпраці, не потрібно наражати на небезпеку ув'язнених. Прозора, цивілізована система. Жодних спектаклів, обману, і розповідей про "фотомонтаж". P.S. Наша робота не обмежилась виходом спецрозслідування про Лук'янівський СІЗО. Вже сьогодні ми зібрали, проаналізували та почали систематизувати найсучасніше законодавство провідних країн світу щодо забезпечення прав і дисципліни ув'язнених. Виконавши обов'язок журналіста, тепер бачу своєю громадянською метою настання в цьому питанні якщо не реформ, то реальних відчутних змін. Впевнений, що ми маємо шлях і без мільярдних інвестицій покращити систему харчування в тюрмах, відновити санітарне забезпечення, запровадити постійний, легальний зв'язок ув'язнених із членами родин та захисниками. Кожний, хто був за ґратами, знає – це найголовніше. Буду радий однодумцям на FB, Twitter, Вконтакте. https://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/4fedc983f3379/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/4fc37cbee2dbe/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Усов) Mon, 28 May 2012 16:25:18 +0300 9 травня, близько 18:00, один із героїв документального фільму "ЛУК'ЯНІВКА. ТЮРМА N1" Максим ПОДУГОЛЬНІКОВ прибув на перон залізничної станції "Лісова Буча" в Ірпінському районі Київської області. Невідомих було п'ятеро. Двоє стояли на варті, троє – жорстоко били. - За що ви б'єте? – запитав Максим. 
- А що ви з УСОВИМ наробили?! – відповіли нападники. В лужі крові, на асфальті, Подугольніков викликав міліцію. Прибувши на місце події, працівникі спецпідрозділу Беркут (за збігом обставин це виявився найближчий патруль) навіть не опитали свідків. Вони забрали Максима у відділення МВС міста Ірпінь, де продовжили бити і змушували відмовитись від заяви про злочин. З моменту нападу пройшов майже місяць, а винні досі не покарані й навіть не встановлені. Отже, якщо на міліцію сподіватись марно, треба діяти самотужки. ======================================= ЦИМ ОФІЦІЙНО ОГОЛОШУЄТЬСЯ ВИНАГОРОДА В РОЗМІРІ 15,000 ГРН. КОЖНОМУ, ХТО НАДАСТЬ ІНФОРМАЦІЮ, ЯКА ДОЗВОЛИТЬ ВСТАНОВИТИ І ПОКАРАТИ ФІГУРАНТІВ ДАНОГО ЗЛОЧИНУ. https://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/4fc37cbee2dbe/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/4f8be787052e0/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Усов) Mon, 16 Apr 2012 12:33:59 +0300 Вже майже два місяці картина "Останній день Ради" прикрашає собою темряву мого сейфу. Як Ви пам'ятаєте, полотно із палаючим парламентом художник віддав мені на зберігання через загрозу його знищення. З тих пір чи не кожного дня хтось запитує, де його можна побачити, і, буду щирий: чи існує така картина в природі? Існує. Однак публічно експонувати роботу із подібним сюжетом виявилось доволі складно: не всі власники галерей та мистецьких центрів – сміливці. Але завдяки чарівній Юлії Філоненко "Виставка однієї картини" вже стала реальністю. Запрошую друзів, колег-журналістів та Всіх, кому цікаво на власні очі побачити картину, яку преса, соціальні мережі та митці охрестили "мрією мільйонів" – приходьте завтра, 17 квітня, о сьомій вечора на Київський Поділ. Галерея AlexArt на Хорива,25. Дрес-код: smart casual. Вхід ВІЛЬНИЙ. Буде фортепіано, сміх та шампанське https://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/4f8be787052e0/