https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/andrushko/5b98c3d5c00e7/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Андрушко) Wed, 12 Sep 2018 10:44:21 +0300 2010 – го року біля стін СБУ відбулася незвична акція. Журналісти вишикувалися в чергу із письмовими заявами. Вони хотіли з'ясувати, чи здійснювала стеження служба безпеки України за журналістами, чи прослуховувала їхні телефони. Приводом став випадок, коли працівник СБУ прийшов в будинок, у якому проживала тоді директорка Інституту масової інформації Вікторія Сюмар, а нині народна депутатка. Працівник СБУ розпитував в консьєржки інформацію про мешканців квартири, де проживала Сюмар. Також пригадую іншу картинку, коли папки з інформацією про журналістів та їхніми фотокартками знайшли просто в Межигір'ї- резиденції, яку поспіхом залишив Янукович, президент-втікач. фото Віталія Уманця Сьогодні – вже інший президент, який постійно згадує европейські цінності і колись навіть мріяв попрацювати депутатом европарламенту. Утім, уже в наші дні журналісти знову збираються біля стін Генеральної прокуратури України. У них запитання до очільника ГПУ Луценка, донедавна керівника пропрезидентського фракції Петра Порошенка. І знову – це питання, яке стосується збору інформації щодо журналістів. Як відомо, Печерський суд Києва на вимогу слідчого Генпрокуратури надав доступ до телефонних з'єднань, смс та місцеперебування журналісток Наталки Седлецької та Крістіна Бердинських. Усе пов'язано начеб то із зустріччю "не для запису" чи "оф зе рекорс", яка імовірно могла мати місце між очільником НАБУ та журналістами. Якщо це і справді так, навіщо генеральній прокуратурі доступ до інформації з телефону, наприклад, головного редактора СХЕМ Наталки Седлецької не за один день, а за півтора року? Генпрокурор це пояснює, щоб лише встановити точну дату такої зустрічі завдяки геолокації і інша інформація їх не цікавить. Чи можемо ми довіряти словам генпрокурора? Тут можна звернутися до опитувань. За інформацією фонду демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва, найбільш негативний баланс довіри-недовіри саме у Юрія Луценка – 78% Програма СХЕМИ зробила десятки розслідувань щодо високопосадовців. Зокрема, про те, що святкування весілля сина генерального прокурора Юрія Луценка обслуговували службові автомобілі генеральної прокуратури. Про відпочинок родини генпрокурора Луценка на Сейшелах, який орієнтовно коштував не менш ніж 50 тисяч євро. Про Mr. Petro Incognito і Таємну відпустку президента Порошенка. Про те, як Марина Порошенко очолила Український культурний фонд та як навчалася, щоб отримати диплом. Про одного із очільників СБУ Павла Демчину "Вартовий корупції" в СБУ". Про те, чому американські "Айленди" для українського флоту досі не в Україні. У кожному із цих та інших сюжетів, які я не згадав головна редакторка могла зустрічатися із джерелами, які можливо ділилися суспільно важливою інформацією. Але ці люди очевидно прагнуть залишатися анонімними. Не виключено, що і також заради своєї безпеки. Для журналіста джерела – це як, можливо, для священика таємниця сповіді. Окрім потенційних проблем, які можуть з'явитися у людей, які погодилися поділитися важливою інформацією щодо високопосадовців, проблеми можуть з'явитися і у журналістів у спілкуванні із джерелами у майбутньому. Хто захоче інформувати про зловживання чи злочини, якщо людина буде знати, що про зустріч все одно дізнаються правоохоронці? Як відомо, українські слідчі і суди у своїй практиці мають враховувати рішення европейського суду з прав людини. Утім, цей суд уже ухвалював своє рішення у схожій справі. Ось цитата із рішення: "захист журналістських джерел інформації є однією з основоположних умов свободи преси. За відсутності такого захисту джерела не передаватимуть інформацію у пресу, що може мати негативний вплив на здатність преси подавати точну та надійну інформацію з питань, що становлять суспільний інтерес. Як наслідок життєво важлива функція преси – вартового демократії – буде підірвана. Беручи до уваги значимість журналістських джерел для свободи преси у демократичному суспільстві, втручання може вважатися сумісним зі статтею 10 Конвенції лише у тому випадку, якщо воно виправдане більш важливою потребою суспільного інтересу". За останні дні була низка заяв на підтримку журналістів, доступ до даних телефонів яких отримала генеральна прокуратура У Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) закликають владу України гарантувати право журналістів-розслідувачів на конфіденційність своїх джерел. Transparency International Заяви медійних організацій Керівник німецького представництва "Репортерів без кордонів" Крістіан Мір (Cristian Mihr) у коментарі DW наголосив, що отримання владою доступу до даних журналістів ставить під загрозу незалежну журналістику. Утім, схоже прокуратура або вже виконала ухвалу суду щодо отримання доступу до телефонних з'єднань, смс та місцеперебування журналістів або робить це прямо зараз. Ухвалу суду, яка на думку багатьох порушує права журналісток. Залишається питання- хто ж зупинить генерального прокурора Луценка? https://blogs.pravda.com.ua/authors/andrushko/5b98c3d5c00e7/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/andrushko/59395a4eed309/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Андрушко) Thu, 08 Jun 2017 17:08:14 +0300 Справи у Вищих судах України, щоб не було упередженості, розподіляються автоматично комп'ютером. Але було б бажання – і це можна обійти. Дивіться як. Це звіт з авторозподілу однієї зі справ Вищого господарського суду. Комп'ютер обрав суддю Демидову А.М. Утім, схоже на те, що машина і не могла обрати будь-якого іншого суддю для здійснення правосуддя. Обирати комп'ютеру довелось одного серед одного претендента. Хоча, загальна кількість суддів у списку, серед яких можна було б здійснити вибір, понад 80! Чому участь в судовому авторозподілі не могли взяти інші судді? Комп'ютер у своєму звіті інформує про те, що жоден інший суддя із списку – "не слухає категорію" цієї судової справи. А це вже інший судовий авторозподіл. Тут комп'ютеру дають змогу вибрати лише із двох суддів – Запорощенка та Панова. Машина обирає суддю Панова. Решта суддів зі списку, яких також понад 80, знов-таки "не слухає категорію". Ці звіти я отримав у відповідь на інформаційний запит. Вони здійснювались за часів Януковича: перший 07.06.2011 року та другий 12 березня 2013. Це типові приклади "авторозподілу" у Вищому господарському суді. Була запроваджена низка додаткових спеціалізацій суддів, завдяки чому справи деяких категорій могли розглядати лише один чи два судді. Така система запроваджена того ж року, коли президентом України став Віктор Янукович. У грудні 2010 р. відбулися збори у Вищому господарському суді України, які розглядали питання авторозподілу. На них розглянули кілька питань, серед яких, визначення спеціалізації суддів та затвердження засад формування колегій суддів цього суду. Примітно, що відразу після цих питань, стояло ще одне – про преміювання суддів. На зборах був присутній тодішній голова суду Татьков, якого ГПУ після революції гідності підозрює у втручанні в автоматизовану систему авторозподілу судових рішень У грудні 2010 р. за нову систему авторозподілу, яка мала суттєві прогалини, проголосували одностайно усі 63 суддів, присутніх на зборах. Я отримав протокол цих зборів. У ньому не зазначено жодного протесту присутніх суддів. Лише одностайність. Списку усіх присутніх Вищий госпсуд не надав, пояснивши, що "повноваження зборів суддів на той час визначалися шляхом перелічення присутніх на них суддів без складання такого переліку" Утім, на зборах, відповідно до протоколу, тодішній очільник суду Татьков привітав з днем народження, наприклад, суддю Короткевича Олександра Євгеновича (на сьогодні, він вийшов до фіналу конкурсу на посаду суддів нового Верховного суду) та Бенедисюка Ігоря Михайловича (сьогодні вже голова Вищої ради правосуддя). (Нагадаю, на сьогодні, саме Вища рада правосуддя має підтвердити своїм рішенням обраних на конкурсі кандидатів до нового Верховного суду Вищою кваліфікаційною комісією суддів України) Існує додаток N10 до рішення зборів Вищого госпсуду, проведеного 15 грудня 2010 р. Там розписані категорії спорів (справ), закріплених за суддями. Відповідно до цього додатку, десятки категорій були закріплені лише за одним чи двома суддями. Так, наприклад, схоже, лише за суддею Владимиренко С.В. були закріплені "спори, пов'язані з відшкодуванням збитків, шкоди, неустойки, компенсації". Або ж, за суддею Губенко Н.М. – "спори про визнання недійними емісії, зміни до реєстру цінних паперів, про визнання недійсними векселів". Виглядає, що лише за суддею Козир Т.П. "спори пов'язані з визнанням недійними рішень господарських товариств". Усі ці приклади лише із однієї, першої, судової палати Вищого госпсуду. З 2016 р. та сама перша судова палата уже замість двох десятків спеціалізацій має лише 3 Що ще вирішили судді на тих зборах одностайно і без обговорення? Те, що у деяких випадках авторозподіл може не здійснюватися. Зокрема, мова йде про повторний авторозподіл, якщо один із суддів захворів або у відрядженні. У протоколі тих зборів, проведених у грудні 2010 р., зазначено: "доручити голові Вищого госпсуду або за його дорученням судовій палаті...здійснювати формування колегій суддів з розгляду конкретних справ". Завдяки відкритому судовому реєстру можна знайти чимало справ, коли, і справді, за рішенням керівника судової палати, в даному випадку Могила С.К., у зв'язку із відпусткою судді доповідача без здійснення повторного авторозподілу, справа була передана до колегії суддів у новому складі. Цей випадок зафіксований 12 червня 2013 р. Також, важливо пам'ятати, що рішення зборів суддів Вищого господарського суду, наприклад, щодо відсутності повторного авторозподілу ґрунтувалося (і на це часто судді посилалися у своїх судових рішеннях) на рішення Ради суддів України від 26.11.2010 р. N 30 У той час головою Ради суддів був нинішній очільник Верховного Суду України Ярослав Романюк, який сьогодні теж претендує на посаду судді нового Верховного суду. Чи можна вважати справедливими розподіл, який здійснювався лише серед одного судді й таку систему авторозподілу справ загалом? Не виключено, що хтось захоче переглянути ці справи. На сьогодні, до фіналу конкурсу на посаду суддів нового Верховного суду дійшло чимало суддів, які працювали в часи такого авторозподілу судових справ. Чи знали вони про існування такої системи? Найімовірніше так. Замовчували про такі факти, не протестували проти цього, і не виключено, могли навіть брати в цьому участь. Яким буде склад нового Верховного суду? Чи будуть там судді, які голосували у грудні 2010 р. за створення тих правил авторозподілу, численних спеціалізацій або ж були просто мовчазними свідками такого авторозподілу, який існував впродовж кількох років? Сергій Андрушко для ЧЕСНО.Фільтруй Суд! https://blogs.pravda.com.ua/authors/andrushko/59395a4eed309/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/andrushko/591924fae3c2f/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Андрушко) Mon, 15 May 2017 06:48:10 +0300 Оприлюднення декларацій родинних зв'язків та доброчесності дало змогу виявити, що деякі судді-родичі розглядали одні й і ті ж справи у різних інстанціях, або ж їм доводилося відмовлятися від справ через те, що раніше її уже розглядав їхній родич. Вперше в історії незалежної України кандидати на посаду судді Верховного Суду повинні надавати декларацію родинних зв'язків та декларацію доброчесності. Завдяки цьому, з'ясувалося, що десятки суддів – кандидатів до Верховного Суду мають родичів, які також працюють суддями. Відтепер усі судді повинні подавати щорічні декларації доброчесності та родинних зв'язків. Попередній аналіз таких декларацій свідчить, що в судовій системі України працюють цілі клани родичів та близьких. Усі декларації доброчесності розміщені на сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Ось так, наприклад, виглядає декларація родинних зав'язків судді Вищого господарського суду України Алли Демидової. Вона зазначає, що її племінник Владислав Демидов працює суддею теж господарського суду тільки Києва. 12 травня 2015 року суддя-племінник Владислав Демидов виніс рішення іменем України За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин ВВТ" до Концерну "Військторгсервіс". Суддя у задоволенні позову відмовив в повному обсязі. Згодом ця ж справа за цим же номером розглядалася уже суддею Вищого господарського суду України Аллою Демидовою. ФОТО з сайту chesnosud.org Вона була головуюча у справі. Рішення: "Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин ВВВТ" залишити без задоволення" Розгляд однієї і тієї ж справи у різних інстанціях суддями-родичами можна вважати потенційним, якщо не прямим, конфліктом інтересів, що міг впливати на неупереджений розгляд цієї справи. Очевидно, суддя Вищого госпсуду Алла Демидова повинна була брати самовідвід. Але чому вона цього не зробила? Суддя Демидова вважає, що її вини тут не має. Це помилка судді – доповідача у цій справі: "Якщо доповідач, у кого знаходилася в провадженні справа при прийнятті навіть до свого провадження – на стадії порушення касаційного провадження – дивлячись рішення і бачивши що є прізвище аналогічне моєму або іншому колезі негайно повинен повідомити про це іншого суддю з тотожним прізвищем, щоб цей суддя був обізнаний і мав право написати самовідвід, бо в жодному випадку якщо б таке прізвище було б побачене то 100- відсотково було б написано самовідвід. Крім того хочу сказати – добросовістні судді, є у нас така практика – і я знаю, що коли були такі випадки, вони на стадії прийняття ще до касаційного провадження підходили, я писала самовідвід – справа йшла до автоматичного авторозподілу і призначався інший склад суддів" Суддя Алла Демидова не пройшла співбесіду і вибула з конкурсу на посаду Верховного Суду. Утім, зазначена інформація є важливою хоча б з огляду на те, що після конкурсу до Верховного Суду мають розпочатися конкурси в апеляційні судові інстанції. Також, ще планується друга хвиля конкурсу до того ж Верховного Суду, куди повторно може подати свої документи суддя. Ще один суддя Вищого господарського суду України Борис Грек зазначив у своїй декларації родинних зв'язків те, що у нього відразу 2 родичі є суддями. Його брат – Михайло Грек – районний суддя в Житомирській області, а брат його дружини Артем Маляренко – суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ. Обидва Борис Грек та Артем Маляренко подали свої заяви на участь в конкурсі до Верховного Суду. Суддя Маляренко вибув, а суддя Грек продовжує участь у конкурсі Кандидат Борис Грек на співбесіді до Верховного Суду 22 квітня 2011 р. відповідно до реєстру судових рішень судді Вищого господарського суду України Борису Греку потрапила справа, яку до того в іншій інстанції, а саме у київському апеляційному господарському суді розглядав той-таки Артем Маляренко, який в той же час працював саме в цьому суді. Суддя Борис Грек взяв тоді самовідвід. Чи повинен був суддя повідомити членів Вищої кваліфкомісії, які здійснюють відбір до Верховного Суду, що у його суддівській практиці був випадок конфлікту інтересів? Така можливість надається кандидатам під час подання будь-яких документів, які вони вважають за потрібне до Вищої кваліфкомісії суддів України. Також, судді кандидати до Верховного Суду заповнюють анкету доброченості. Суддя Грек відповів, що "Випадків потенційного чи наявного конфлікту інтересів у моїй діяльності не було". Водночас, варто додати, що анкету доброчесності цей кандидат заповнював лише за один – останній рік. Утім, члени Вищої кваліфкомісії можуть за бажання поставити запитання про конфлікт інтересів у цього кандидата. Чи були інші випадки конфлікту інтересів у судді Бориса Грека? Однозначно відповісти на це запитання не можливо, оскільки у відкритому реєстрі судових справ не завжди зазначається колегія суддів. Ось ця справа спочатку розглядалася в київському апеляційному господарському суді, а згодом, і у Вищому господарському. Але повного складу колегії не зазначено. Схожий випадок стався ще з одним кандидатом до Верховного Суду суддею, заступником голови Вищого адміністративного суду України, Михайлом Смоковичем. Він зазначив сестру та племінника суддями районного в Запорізькій області та Волинського окружного судів. Спочатку, 7 листопада 2014 року сестра судді, Віра Смокович розглянула справу у Волинському окружному суді. Згодом, ця ж справа дійшла і до Вищого адмінсуду. Суддя повідомив про самовідвід, бо "в процесі підготовки справи до касаційного розгляду з'ясувалося, що суддя доповідач перебуває у родинних стосунках із суддею доповідачем, який розглядав зазначену справу у суді першої інстанції. Мені довелося чимало послухати співбесід після революції гідності у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України. Спочатку, у 2016 року кілька місяців спостерігаючи за співбесідами з суддями, які йшли на переатестацію, згодом уже співбесіди до Верховного Суду. В око впало те, що члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів не ставили запитання щодо родичів суддів. Лише інколи запитували як щодо конфлікту інтересів, чи були такі випадки. Ймовірно, ґрунтовного аналізу ані члени Вищої кваліфкомісії, ані суд, який надає інформацію про суддю, який претендує стати суддею Верховного Суду, ані державна судова адміністрація на предмет потенційного та реального конфлікту інтересів у кар'єрі судді не здійснюють. Водночас, оприлюднення декларації суддівських зв'язків і виявлення масиву суддів, у яких є родичі судді ставить нові запитання та виклики. Чи потрібно створювати новий підрозділ, який би ретельно досліджував конфлікти інтересів серед чинних суддів та кандидатів на суддівську посаду? І якщо ні, то хто був би здатен це робити? Чи потрібна аналітична робота на підставі відкритих реєстрів щодо виявлення/не виявлення потенційного чи прямого конфлікту інтересів серед кандидатів до Верховного Суду, а згодом і до інших судів? Мова йде не лише про рішення, ухвалені родичами – суддями, але й справи, в яких міг бути інтерес судді чи його родини. Сергій Андрушко для ЧЕСНО.Фільтруй Суд! https://blogs.pravda.com.ua/authors/andrushko/591924fae3c2f/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/andrushko/58b3bfb7068f3/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Андрушко) Mon, 27 Feb 2017 06:57:11 +0200 У судах вважають, що журналісти та інші громадяни не мають права знати про відпустки суддів. Такий висновок можна зробити з того, що Вищий господарський та Окружний адміністративний суди Києва відмовились надати такі дані за інформаційним запитом, надісланим мною. Здавалося б, ніякої резонансної інформації, якби не були зафіксовані випадки винесення суддями рішень у період відпустки. Деякі із них апелюють до того, що не дивлячись на формальну відпустку, працювали та виносили рішення. Однак, як може суддя, перебуваючи за кордоном, вершити правосуддя в Україні – залишається під питанням. 38 суддів Вищого господарського суду та троє суддів із Окружного адміністративного суду Києва подали свої документи на участь у конкурсі на посаду суддів нового Верховного Суду України. В офісі уповноваженого Верховної Ради з прав людини відкрили провадження щодо ненадання інформації на мій інформаційний запит. Про це листом повідомила Ірина Кушнір, представник уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України. Інформація, яку не надали суди стосувалася дат відпусток, коли судді не працювали, а отже не могли ухвалювати рішень. Відмови у наданні інформації на запит стоять за підписами голови Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка та голови і його заступника Вищого господарського суду України – Богдана Львова та Сергія Могила (Варто додати, що вищий господарський суд згодом надав інформацію, в якій зазначив дати відряджень та лікарняних суддів, але про відпустки останніх у цій відповіді не йшлося) Усі  троє – подали заявки на участь у конкурсі до нового Верховного Суду, який наразі триває. За результатами анонімного тестування на знання права із конкурсу вибув лише Сергій Могил, не подолавши прохідний мінімум. Двоє інших продовжують участь у конкурсі. Чому суди відмовляються надати інформацію щодо відпусток, коли судді не могли ухвалювати рішень? Можливо і тому, що таким чином можна дізнатися, чи не ухвалювали вони рішення поза межами суду. Нагадаю, 2015 року прокуратура Києва провела обшук в Окружному адміністративному суді Києва для доказів ухвалення суддями рішень, коли вони перебували за кордоном.  "У проведенні працівниками прокуратури та міліції обшуку в приміщеннях Окружного адміністративного суду міста Києва особисті інтереси переважали над законністю дій" – тоді газеті  "Закон і Бізнес"  розповів голова цього суду Павло Вовк. Обшуки в Окружному адміністративному суді Києва не мали ніяких наслідків. Справа так і не потрапила до суду, найімовірніше, її закрили. Про це інформували самі судді Окружного адміністративного суду Києва.  Які причини відмови у наданні інформації? Як було інформовано Окружним адміністративним судом Києва за підписом голови цього суду Павла Вовка, "відомості стосуються питань внутрішньо організаційної діяльності суду, тобто вони віднесені до категорії інформації з організаційно-кадрової роботи суду. В той же час, зазначеними вище нормативно-правовими положеннями чітко передбачено віднесення таких відомостей до категорії службової інформації, тобто інформації із обмеженим доступом". Також, у листі сказано, що "окремо запитувані статистичні дані не обробляються, відповідно вони не були створені в процесі виконання судом своїх повноважень". У відповідь на повторний запит, Окружний адмінсуд Києва знов відмовив в інформації щодо дат відпусток та відряджень, зокрема, пославшись на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 N10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації". Цікаво, що сам Вищий адміністративний суд запитувану інформацію щодо вихідних та неробочих днів своїх суддів надав. Так само, інформацію надали Верховний суд України, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ та Апеляційний господарський суд Києва. Щоправда, останній – після повторного інформаційного запиту. Таким чином, серед усіх вищих судів України Вищий господарський суд України виявився єдиним, який відмовив в інформації щодо відпусток суддів. Цей суд спочатку пояснював відмову тим, що "кожна особа має право знати...які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються". Також, цей суд інформував, що "поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду...забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом". Така відповідь на запит щодо дат відпусток суддів за підписом голови суду Богдана Львова (згадувався у матеріалі слідство.інфо) В повторній відмові за підписом заступника голови суду Сергія Могила (племінника  народного депутата України Сергія Ківалова) зазначалося, що Вищий господарський суд не має змоги надати запитувану інформацію без повідомлення осіб, про яких збирається така інформація..." Ситуацію із ненаданням інформації прокоментувала юристка Центру демократії та верховенства права Христина Буртник: "Судді, як і посадові особи органів влади, отримують заробітну плату із державного бюджету. Це по суті інформація про розпорядження бюджетними коштами, доступ до якої не може бути обмежено. Тому, відкритою є інформація про те, в які дні працювали судді, а в які знаходились у відпустці (за цей період вони напевно ж отримували відпускні). І відповідно до Закону "Про доступ до публічної інформації" суд зобов'язаний надати таку інформацію – вона є публічною і відкритою у доступі. Тому, відмова ВГС є незаконною. Більше того, цим Законом передбачений виключний перелік підстав, за яких розпорядник має право відмовити запитувачу. Та ВГС відмовив з інших підстав, що безумовно є порушенням вимог Закону". А загалом 38 суддів Вищого господарського суду та троє суддів із Окружного адміністративного суду Києва подали свої документи на участь у конкурсі на посаду суддів нового Верховного Суду України. Сергій Андрушко, для ЧЕСНО. Фільтруй суд! https://blogs.pravda.com.ua/authors/andrushko/58b3bfb7068f3/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/andrushko/58a2bd44c9199/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Андрушко) Tue, 14 Feb 2017 09:18:12 +0200 16 лютого 2017 року відбудеться тестування претендентів на найвищу суддівську посаду – суддів нового Верховного Суду. Замість нинішнього Верховного суду України та ще трьох вищих судів з'явиться один – Верховний Суд уже без слова Україна наприкінці. Усі охочі потрапити до нового Верховного Суду пройдуть конкурс від вищої кваліфікаційної комісії суддів. Це стосується і нинішніх суддів Верховного Суду України, які мають проходити конкурс на загальних підставах. З 200 місць на посаду суддів нового Верховного Суду оголошений конкурс на перші 120 місць. Чому важливий цей конкурс? Нова реформа-наслідок революції гідності, коли суди часто були інструментом в руках влади. Її головна мета – обрати незалежних суддів та оновити суддівський корпус,розповідає Роман КУЙБІДА, член Громадської ради доброчесності, представник Центру політико-правових реформ. Напис в суді "Нехай здійсниться правосуддя, хоч би загинув світ" Непрозорі умови конкурсу Вища кваліфікаційна комісія не визначила прохідний бал на іспитах для кандидатів до Верховного Суду. Про це йдеться у матеріалі СХЕМИ, спільного проекту Радіо Свобода та UA:Перший. Схоже, цей мінімальний прохідний бал члени комісії схильні затвердити уже після іспитів. Але ще більше питань виникає через те, що комісія не оголошує до початку конкурсу, який саме метод вона буде використовувати для визначення прохідного балу після іспитів. Постають питання до відкритості та справедливості такого конкурсу, а ще до відповідальності до роботи членів вищої кваліфікаційної комісії. Інформація про кандидатів, якою володіє комісія сьогодні – закрита. Про кожного претендента на посаду судді до комісії надходить інформації з різних органів, серед яких НАБ. Формуються досьє кандидатів, які мають бути оприлюднені відповідно до закону "Про судоустрій та статус суддів" на сайті комісії. Але їх там немає. В комісії не виключають, що досьє викладуть на сайт лише через кілька місяців, тобто, уже після того, як оберуть перших 120 суддів нового Верховного Суду. У вищій кваліфікаційній комісії пояснюють відсутність досьє на сайті, зокрема і тим, що закон не вимагає чітких термінів оприлюднення досьє кандидатів на сайті. Інформація з досьє кандидата Ухвалення рішень у відпустці Суддя Верховного Суду Олександр Волков ухвалював судові рішення, перебуваючи у відпустці. Так, судове рішення Олександра Волкова можна знайти за 28 жовтня 2015 року. Хоча, цього дня він перебував в офіційній відпустці, за інформацією наданою апаратом Верховного Суду України. Сам суддя розповів "Схемам", що вийшов попрацювати у день відпустки: "Був на роботі, а не десь. Це не підробка. Це не фальсифікація. Права тут нічиї не порушені. А те, що з відпустки вийшов, ну шо, ну скільки ж можна у відпустці сидіть. Я взагалі частенько, те, що відпустка числиться, але працюю". Суддя Волков відомий тим, що поновився на посаді судді Верховного суду України завдяки рішенню Європейського суду з прав людини. Одна із підстав, на яку звернув увагу цей суд, було неперсональне голосування депутатами за його відставку. Нагадаю, у 2015 році прокуратура Києва провела обшук в іншому суді – Окружному адміністративному суді Києва саме для пошуку доказів того, що судді ухвалювали рішення, перебуваючи за кордоном. Очільник цього суду Павло Вовк, каже, цю справу прокуратура Києва вже закрила: "Всі справи були закриті". Поїздки за кордон Голова окружного адміністративного суду Києва Павло Вовк – претендент на посаду судді Верховного суду. Він не виключає, що міг літати у 2013 році з суддею Одеського окружного адміністративного суду Олексієм Колесниченком на чартері до Тромсе (Норвегія): "Якщо така подорож була... Тому що я, в принципі, люблю подорожувати, подорожую економом. Тому, якщо така подорож була, то означає, що на цей чартер був куплений мною білет і не за великі гроші. Я не пам'ятаю, що було у 2013 році, такі мєлочі. Але точно я за це не платив великих грошей". За інформацією, що була отримана Вищою кваліфікаційною комісією від правоохоронних органів, літак, на якому літав очільник суду, – Bombardier Learjet 60. Це невеликий комфортабельний літак, що вміщує до 8 пасажирів. Також журналісти "Схем" запитали в компанії, яка організовує чартерні авіаперельоти, чи можна купити квиток на такий літак, розрахований на 7-9 пасажирів. "Квиток на чартерний рейс – це квиток завчасно викуплений, якого немає в загальній системі бронювання і на сайтах компанії, але які передбачені для туристичних подорожей. Відповідно, там передбачено економ-клас. Тому варто очікувати, що з вами будуть летіти не 8 людей, а 100-130", – повідомили журналістам в авіакомпанії, що займається чартерними перевезеннями. За даними з офіційних декларацій, за весь 2013 рік суддя Павло Вовк заробив близько 230 тисяч гривень. У 2014 його дохід склав майже 250 тисяч гривень. У 2015 році – 227 тисяч гривень. Кандидат Олександр Закропивний Олександр Закропивний, суддя вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ підтвердив, що саме він був один із тих, хто залишив чинним рішення Подільського районного суду Києва про зобов'язання "5 каналу" і його журналістки Ольги Сницарчук виплатити 20 тис. грн депутатові від НУ-НС Юрію Буту, як відшкодування морального збитку. "Да, була така справа. У апеляції... рішення було ухвалено, і переглянуто. Справа була закрита у зв'язку з нововиявленими обставинами. Позивач відмовився від своїх вимог – Але до того, як позивач відмовився, ви ухвалили таке рішення? (журналіст) - Була залишена без змін перша інстанція. - А чому? - Так колегія вирішила" У жовтні 2010 року журналісти вимагали від Вищої ради юстиції ініціювати звільнення судді Олександра Закропивного. Кандидат Микола Олексієнко Микола Олексієнко, суддя вищого адміністративного суду України підтвердив, що його донька працює у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у відділі по роботі з кандидатами на посаду судді. Суддя заперечив про будь який потенційний вплив щодо нього як кандидата на посаду судді Верховного Суду чи конфлікт інтересів у зв'язку з цією обставиною: "Вона (донька) не входить в склад комісії. Вона клерк" Кандидат Євгенія Усенко У січні цього року суддя вищого адміністративного суду України Євгенія Усенко, теж кандидат на посаду судді до нового Верховного Суду заборонила зйомку програмі СХЕМИ під час розгляду позову Оксани Царевич до вищої ради юстиції. Пояснення – проти відеозйомок заперечував представник у суді Оксани Царевич (Оксана Царевич була звільнена вищою радою юстиції торік з посади судді Печерського суду через порушення присяги) Водночас, юристи Центру демократії та верховенства права звертають увагу на той факт, що новий закон "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що згоди на знімання не потрібно. На їхню думку, норма є новою і саме цією нормою мають керуватися судді. Водночас, суддя ухвалюючи рішення про заборону фільмування взагалі не згадала, що закон "Про судоустрій і статус суддів" насправді дозволяє проводити таку зйомку. Кандидат Мальвіна Данилова Документи на конкурс до Верховного суду подала і суддя Вищого господарського суду Мальвіна Данилова. У листопаді 2016 року ЗМІ повідомляли, про викрадення у неї півмільйона доларів. Суддю Мальвіну Данилову та її бойфренда зв'язали двоє озброєних чоловіків. Сусіди кажуть, винесли близько півмільйона доларів, травматичний пістолет та рушницю. Згодом з'ясувалося, у судді немає в декларації ані таких грошей, ані будинку, в якому відбулося пограбування. Журналіст намагався детальніше розпитати про пограбування, але суддя відмовилася говорити, лише сказала: "У вас є докази, що це моє майно?". Кандидат Юрій Рецебуринський Ще один кандидат до Верховного суду – суддя Вищого адміністративного суду України Юрій Рецебуринський. Цей суддя у 2010 році ухвалював рішення, де однією зі сторін була Партія регіонів. Водночас донька судді Вероніка Рецебуринська була помічницею депутата від Партії регіонів Артема Пшонки, відповідно до інформації сайту "Посіпаки". Артем Пшонка – син Віктора Пшонки, який був генпрокурором за президента Віктора Януковича. Сам суддя каже, що не пам'ятає, щоб розглядав справи за участю представників Партії регіонів: "Можливо, я не спростовую, що не розглядав. Тут питання в тому, коли вона була помічником. Можливо, у 2010 році і була. Я не вбачаю у цьому конфлікту інтересів". Кандидат Ольга Ступак Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ створили за президента Віктора Януковича. Одним із заступників голови цього суду був рідний брат тодішнього генпрокурора Віктора Пшонки Микола Пшонка. Так, саме у Миколи Пшонки інша суддя цього суду Ольга Ступак, придбала земельну ділянку. За інформацією інтернет-видання "Наші гроші", за нижчою від ринкової вартості ціною – 149 тисяч гривень. "Придбала. Правда. Чиста правда. Там, ви знаєте, у цьому кооперативі "Десенка", там багато суддів. Запропонували, звісно, що ми знайомі (з Миколою Пшонкою – ред.), разом працювали. Він же був заступником у нашому суді. Запропонували. Мене влаштувала ціна. Придбала у Миколи Павловича земельну ділянку", – підтверджує суддя. А на запитання про ціну суддя апелює до різниці в курсах валют у різні роки: "Ну, якщо уважно подивитись, то я її придбала в 2014 році, а стаття ця з'явилась у 2016 році, де дійсно вони взяли ціну на 2016 рік і відповідно по курсу на 2016 рік. За таку ціну, я сумніваюсь, що хтось би зараз придбав ці земельні ділянки. Не 800 тисяч гривень, як це пишуть станом на 2016 рік і по нібито тій ціні, яку десь в інтернеті по оголошені". Кандидат Артем Маляренко Серед кандидатів до Верховного суду є й судді із родинними суддівськими зв'язками. Наприклад, суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Артем Маляренко. Його батько Василь Маляренко раніше був головою Верховного суду України: "Він надихнув, сказав, що це дуже поважна професія. Закінчуй ВНЗ і йди". Суддя Вищого господарського суду Борис Грек – також його родич. "Моєї сестри чоловік працює у Вищому господарському суді суддею", – додає Артем Маляренко, але зауважує, що ніколи їхні справи не перетиналися, тож конфлікту інтересів не може бути. Кандидат Тетяна Франтовська Запитання, яке може поставити Вища кваліфікаційна комісія до претендентів на високу посаду – щодо квартири, які були надані суддям як службові, але згодом були приватизовані. "Схеми" звернулися із запитанням до судді Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Тетяни Франтовської, яка у 2015 році приватизувала службову квартиру за 15 гривень. "Службова квартира тоді була переоформлена, на баланс передана, і тоді нам дали змогу приватизувати цю квартиру. Ті квартири, які нам виділили, є рішення ради, де нам дозволили приватизувати ці квартири і вивели їх із службових", – пояснила вона. Однак не змогла уточнити, рішенням якої саме ради було дозволено приватизацію. Кандидат Артур Ємельянов Вища кваліфікаційна комісія призупинила участь Артура Ємельянова у конкурсі до набрання законної сили вироком суду або припинення кримінального провадження щодо нього. Він озвучив намір оскаржити це рішення в суді. "Схеми" раніше показували, що родина Артура Ємельянова була бізнес-партнером нинішнього члена Вищої ради правосуддя Павла Гречківського, який нині також під слідством – за вимагання хабаря у півмільйона доларів. Дружина судді Ємельянова була засновником фірми "Перша академія розвитку", яка за Януковича була співвласником "Оздоровчого центру "Сесіль" разом із компанією Павла Гречківського з кінця 2012 року. "Я уже відповідав на це запитання. В якийсь момент 2014-го чи 2013 року – я не знаю – вона (дружина – ред.) дійсно була співзасновником, а потім вона продала свою частку", – прокоментував суддя запитання щодо ТОВ "Оздоровчий центр "Сесіль". Господарський суд Києва розглянув низку справ щодо фірми "Сесіль" у 2011 році – саме в той час, коли цей суд очолював Артур Ємельянов. Згодом уже Господарський апеляційний суд Києва розглядав справу щодо "Сесіль" у квітні 2012 року. Це через місяць після того, як цей суд очолив Ємельянов. А уже 17 грудня 2012 року фірма дружини судді Ємельянова – "Перша академія розвитку" – стала співвласницею компанії "Сесіль". Сергій Андрушко, Інформація зібрана у рамках підготовки телепрограми "Схеми" та моніторингу конкурсу на посади суддів Верховного Суду Рухом Чесно https://blogs.pravda.com.ua/authors/andrushko/58a2bd44c9199/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/andrushko/58412f7749781/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Андрушко) Fri, 02 Dec 2016 09:23:19 +0200 Члену Вищої ради юстиції Павлу Гречківському Печерський райсуд Києва продовжив ще на 2 місяці термін дії запобіжного заходу у вигляді застави. Тим часом, Генпрокуратура досі не надала додаткових документів на клопотання Вищої ради юстиції, які могли б свідчити про вину її члена – Павла Гречківського. До того ж, пан Гречківський продовжує володіти автомобілем Maybach, хоча раніше ГПУ анонсувало арешт цієї автівки. Світлина програми "СХЕМИ" Радіо Свобода Про продовження запобіжного заходу для Гречківського повідомила його прес-секретарка Дарія Глущенко. Ця інформація є у відкритому судовому реєстрі. Раніше, 22 вересня цього року, члену Вищої ради юстиції Павлу Гречківському, якого підозрюють у шахрайстві, призначили заставу в сумі 3,85 млн. гривень. ГПУ підозрює Гречківського у вчиненні замаху на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб шляхом обману (шахрайство). Із клопотання Генпрокуратури: Павло Гречківський підозрюється "у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, та який має високий ступінь суспільної небезпеки". А продовження запобіжного заходу Прокуратура пояснює тим, що член Вищої ради юстиції "може незаконно впливати на понятих, які брали участь у проведенні слідчих та інших процесуальних дій". Деталі звинувачень ГПУ у своєму клопотанні зазначається, що під час розмови 2 інших фігурантів цієї справи, один із них повідомив другому про те, що його давній приятель Гречківський, з яким він щойно мав розмову, будучи членом Вищої ради юстиції України, має відповідні службові повноваження вплинути на прийняття рішень будь-якими господарськими судами в Україні незалежно від інстанції, ... та залишення його (рішення) в силі судами апеляційної та касаційної інстанції безпосередньо через голову Вищого господарського суду України... Згідно вимоги (в реєстрі вказано ОСОБИ_1) (найімовірніше мова йде про Павла Гречківського) вирішення даного питання буде коштувати 500 000 доларів США, а передача грошових коштів буде здійснюватися через охоронців останнього". Сам Гречківський відкидає будь-які звинувачення у листі, надісланому його прес – секретарем: "Я повністю заперечую висунуті мені підозри... я не маю ніякого відношення до грошей, які показали в новинах на всю країну – ані до 500 тис., ані до 150 тис., ані до 51 тис. доларів, про які йдеться в клопотанні слідчого". Перше засідання щодо Гречківського – засекретили Цього разу судове засідання було відкритим. Справу розглядав суддя Писанець В.А. Попередній розгляд запобіжного заходу, 22 вересня ц. р., здійснювала інший суддя – Шапутько С.В, але на закритому засіданні. І якщо звичайний громадянин захоче ознайомитися з цією справою, він буде здивований. У відкритому судовому реєстрі крім номеру справи, судді та Прокурора жодної іншої інформації немає. Це достатньо рідкісні випадки, коли відсутня навіть згадка у судовому рішенні, про що мова. Є лише повідомлення, що інформація заборонена для оприлюднення згідно із законом України "про доступ до судових рішень" (п.4.ст.7). Якщо подивитися, на що саме посилається Печерський суд, щоб закрити цю справу –  "не можуть бути розголошені відомості, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про розгляд справи в закритому судовому засіданні". Сам Павло Гречківський повідомив, що судовий розгляд закрили на вимогу прокуратури:"Розгляд цього клопотання 22 вересня був проведений у закритому режимі. Це було клопотання прокурора, я та мої адвокати поклалися на розсуд суду" У справі Гречківського ГПУ планує допитати голову Вищого госпсуду Голова Вищого господарського суду Богдан Львов згадується у справі Гречківського. Зокрема, ГПУ інформувало суд, що планує здійснити допит очільника цього суду. Суддя Богдан Львов по центру Цікаво, що коли я запитав голову Вищого Госпсуду без прив'язки до конкретного судового рішення, чому відсутні деталі справи пов'язаної начебто з хабарем чи шахрайством у судовому реєстрі, він відповів, що це дуже дивно: "Корупційний злочин не має бути підставою для закриття судового засідання, судове засідання закривається, якщо необхідність є зберегти або якісь дуже делікатне питання особистого життя громадян і це не стосується злочинця, інших осіб або якщо пов'язане з таємницею банківською,  державною". Водночас, коли він дізнався, що справа стосується саме члена Вищої ради юстиції Павла Гречківського, то порекомендував звернутися за роз'ясненнями до Печерського районного суду: "краще звернутися до тих, хто розглядав справу". Про "Майбах" та інше, "нажите "тяжкою" працею" Так, 22 вересня ц. р. Генпрокурор Юрій Луценко повідомляв про те, що наклали арешт на "його (Гречківського)  видиме майно, починаючи від "Майбаху" "Ми вчора подали клопотання в суд на обшуки пана Гречківського, але суд чомусь не поспішає надати дозвіл. Напевно, бояться в очікуванні переатестації з боку Вищої ради юстиції. Хоча і без цього дозволу ми вже наклали арешти на його видиме майно, починаючи від "Майбаху", і інше нажите "тяжкою" працею", – сказав Луценко. Утім, більш, ніж через місяць після заяви Генпрокурора Юрія Луценка, член Вищої ради юстиції Павло Гречківський інформував: "Про будь-які обмеження у праві користування транспортними засобами, на які начебто накладений арешт, мені не відомо". Він зазначив: "Оскільки здійснювати продаж цього авто я не планую, то і наявністю такої судової ухвали не цікавився ні особисто, ні через своїх адвокатів. Навіть якщо вона існує, то взимку такими автомобілями не користуються". Ще один красномовний факт. За інформацією голови Вищої ради юстиції  Ігоря Бенедисюка, Генпрокуратура досі не надала додаткових документів до Вищої ради юстиції, які могли б свідчити про вину її члена – Павла Гречківського - Чи було повторне подання від Генпрокуратури щодо члена Вищої ради юстиції Гречківського? (журналіст) - Жодного іншого подання не було (Бенедисюк)    Дружня команда Вищої ради юстиції Раніше Генпрокуратура попросила Вищу раду юстиції відсторонити Павла Гречківського від виконання там своїх повноважень. Але Вища рада юстиції відмовилася це зробити, проголосувавши одностайно за підтримку свого колеги. ВРЮ відмовила ГПУ і попросила їх надати більше доказів.  Сергій Андрушко, для ЧЕСНО. Фільтруй суд! https://blogs.pravda.com.ua/authors/andrushko/58412f7749781/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/andrushko/582bf88d98742/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Андрушко) Wed, 16 Nov 2016 07:11:25 +0200 Суддя Вищого господарського суду Артур Ємельянов, якому місяць тому Генеральна прокуратура України вручила підозру у вчиненні злочину, подав заявку на участь в конкурсі на посаду судді Верховного Суду України. Він прокоментував це так: "Відповідно до вимог законодавства та документів, що були надані в комісію, я подав електронну заявку на участь". Суддя Ємельянов вважає, що шанси стати суддею Верховного Суду у нього високі: Праворуч на фото суддя Артур Ємельянов "Якщо це буде об'єктивне тестування і об'єктивна робота всіх конкурсних комісії, а я сподіваюся так і буде, ті люди, які зараз знаходяться в конкурсній комісії, об'єктивно справедливі та належні до такої роботи люди, я сподіваюся, зможу пройти і тестування, і відповідне практичне завдання, і інші етапи конкурсу і стати суддею Верховного Суду України", – розповів суддя Артур Ємельянов.  Вперше в Україні після ухвалення змін до Конституції переобиратимуть усіх суддів Верховного Суду України. Сам конкурс стартував 7 листопада цього року. Раніше голова Вищої кваліфікаційної комісії України Сергій Козьяков розповів: "Вперше суддею Верховного Суду зможуть стати люди "з-поза системи", які привнесуть нове бачення та нові цінності в роботу найвищого суду країни. Це національний проект на 25 років. Судді обиратимуться безстроково, їх повноваження закінчаться з досягненням 65-річного віку". Також, при Вищій кваліфікаційній комісії, яка і обиратиме нових суддів до Верховного Суду України  минулого тижня була обрана громадська рада доброчесності. Ця рада, відповідно до чинного законодавства, має сприяти  Вищій кваліфікаційній комісії суддів в оцінюванні на відповідність суддів чи кандидатів у судді вимогам професійної етики та доброчесності. Суддя Артур Ємельянов – один із двох колишніх очільників Вищого господарського суду за часів президента Януковича, якому Генеральна прокуратура України висунула підозру. У жовтні Генеральний прокурор України Юрій Луценко на своїй Фейсбук сторінці написав, що "слідство має докази того, що ці особи в 2011- 2014 роках фактично підпорядкували собі систему прийняття судових рішень. Досліджується близько 7000 випадків незаконного втручання в автоматизовану систему розподілу справ та заяв, втручання в діяльність суддів з метою винесення ними потрібних зловмисникам неправосудних рішень в господарчих судах всіх інстанцій". Сам Ємельянов стверджує, що існування підозри від Генеральної прокуратури не є перешкодою для участі у конкурсі, оскільки в Україні існує презумпція невинуватості: "Ви знаєте,  що в Україні є презумпція невинуватості, до того часу, поки немає обвинувального вироку суду я є невинуватою особою і підозра не є документом, що встановлює мою вину". На думку судді Артура Ємельянова, Генеральна прокуратура України процедуру вручення підозри судді порушила (на його думку, вона мала б бути вручена Генеральним прокурором або його заступником особисто). Артур Ємельянов вважає, якщо справа дійде до суду, то суд його виправдає: "Підозра є неправомірною, навіть не було належним чином мені пред'явлено, тому всі факти або якісь докази, які можливі бути в цій підозрі є недійсними і не мають під собою будь-яких належних свідчень або взагалі свідчень, тобто ніколи такого втручання не було, всі обставини, які викладені в підозрі є надуманими, це є замовною справою, і вважаю, як тільки вона дійде до суду, якщо вона взагалі дійде до суду, буде закінчена нормальним правильним рішенням, що оправдує мене як громадянина України". На початку листопада цього року суддя Артур Ємельянов вніс 1,5 мільйони гривень застави після обрання судом йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Головним джерелом грошей він називає прибуток дружини. – Під заставу було дано півтора мільйони гривень, звідки ці гроші у вас? (журналіст) – Вони відображені у моїй декларації, побачите, відкрийте – Мова йде звідки взагалі ці гроші? – Там і походження є – Те, що дружина дала вам? – Дивіться у декларації – Там ще є 180 тис. доларів, 70 тис євро (в електронній декларації). Звідки у вас походження цих коштів, ви їх заробили як суддя?  – Ці грошові кошти відображалися в декларації,  які були зароблені моєю дружиною, моєю сім'єю, якщо подивитися на мої декларації, ці кошти є це не є секретом чи новою обставиною. Артур Ємельянов також розповів, чому у його декларації 2013 року було значно більше об'єктів нерухомості (12 квартир та низка будинків), які зникли у електронній декларації, оприлюдненій восени. Він розлучився з дружиною, утім, ще не полишає надії поновити цей шлюб.  – З приводу 12 квартир і кількох будинків, які були раніше задекларовані, зараз їх нема поясність, будь ласка (журналіст) – В 14-му році я був розлучений з дружиною, після цього відповідно до вимог оформлення декларації я повинне був вказувати тільки те майно, яке належить мені та тим членам сім'ї, які зі мною проживають чи перебувають в родинних стосунках. Враховуючи, що 2 роки тому був розлучений, то майно, яке рахувалося за нею з моєї декларації було викреслено. – З того часу ви не поновлювали шлюб – Поки що – Поки що? – Сподіваюся, що колись може настане такий час – Тобто, ви не виключаєте? – Вона ні, вона заперечує. Це не була моя ініціатива  – А чия?  – Її   Раніше ЗМІ повідомляли про те, що рахунки панамської фірми, бенефіціарами якої були суддя Вищого господарського суду України і його дружина, було розморожено. "Українські правоохоронці не спромоглися довести незаконність походження коштів", – з повідомлення DW. Мова тоді йшла про 13 мільйонів швейцарських франків на рахунках родини українського судді у Ліхтенштейні.   Також журналіст Дмитро Гнап раніше інформував про те, що печерський суддя Володимир Карабань не дозволив арештувати рахунки дружини судді Ємельянова в Ліхтенштейні, на яких лежать 13 мільйонів швейцарських франків" Попри оголошення підозри судді Артуру Ємельянову, він продовжує виконувати суддівські повноваження і ухвалювати рішення. За словами голови Вищого господарського суду України Богдана Львова, щоб суддя був усунений від виконання суддівських повноважень, для цього потрібно, щоб Генеральна прокуратура України здійснила клопотання до Вищої ради правосуддя, яка це питання мала б розглянути. Водночас, як повідомили у Вищій раді юстиції, яка здійснює повноваження до створення Вищої ради правосуддя, "згідно даних автоматизованої системи діловодства Вищої ради юстиції, Генеральна прокуратура України за вказаним проханням (щодо зняття недоторканності з судді Ємельянова А.С) не зверталася". Сергій Андрушко, для "ЧЕСНО. Фільтруй суд!" https://blogs.pravda.com.ua/authors/andrushko/582bf88d98742/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/andrushko/582179c80b7df/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Андрушко) Tue, 08 Nov 2016 08:07:52 +0200 Суддя вищого адміністративного суду Євгенія Усенко, яка за інформацією руху "Чесно" потрапила в ТОП латифундистів України, розповіла, звідки у її декларації з'явилися гектари земель. Євгенія Усенко у електронній декларації зазначила 6 земельних ділянок, 4 з яких на Херсонщині, вимірюються гектарами. "Мені задавали питання, що я в рейтингу суддів латифундистів. Це земельні паї, які були отримані моїми батьками, які були працівниками радгоспу "Львівський" Херсонської області, Бореславський район і при розпаюванні майна цього господарства – мої батьки, як працівники цього радгоспу, отримали земельні паї... у батька було 7 гектарів і в мами така сама (кількість) " Суддя вищого господарського суду України Геннадій Кравчук у 2013 році задекларував 1 млн. 200 тисяч гривень у рядку дарунки, призи. Про що повідомила програма СХЕМИ (спільний проект Радіо Свобода та UA:Перший). Тоді журналістам він розповів, що "не готовий говорити, давайте подивимося декларацію...Не знаю, що це за записи...і звідки ця інформація у вас." Цього разу суддя Кравчук розповів, що це був подарунок від матері та інформував, що після виходу сюжету його перевіряли правоохоронні органи. – Це були подарунки, – суддя Кравчук – А від кого? – Від моєї мати – 1 млн грн? – Все перевірено – по вашій публікації була перевірка – А хто перевіряв? – Прокуратура антикорупційна, податкова Згодом він додав, що подарунок був у вигляді майна. Загалом, аналіз декларацій суддів вищих судів України демонструє масове декларування ними недобудов, про які раніше вони переважно не згадували у своїх деклараціях. Зокрема, значна кількість об'єктів незавершеного будівництва з'явилася у деклараціях суддів, які були звільнені постановою верховної Ради у вересні цього року. Це – зібрання суддів вищого господарського суду України. Цього разу тут зібралося на 25 суддів менше, ніж їх було ще у вересні. Більшість з них подали у відставку. Лише один з них – за власним бажанням, двоє звільнено за порушення присяги. Водночас, суддю Віктора Татькова, звільненого у вересні парламентом, можна було ще наприкінці жовтня побачити у списках чинних суддів, які були запрошені на збори суддів вищого госпсуду. "Є вже наказ голови (про звільнення), але до 2 листопада його не можна звільнити, так як він "у відпустці", – інформував голова вищого господарського суду. "Суддя Татьков підпав під закон про люстрацію. Це перший випадок у нашому суді за порушення правил сумісництва, за те, що займав посаду у вищій раді юстиції до квітня 2014 року", – розповів голова вищого господарського суду України Богдан Львов. Водночас, на засіданні присутній колишній суддя цього суду Іван Волік. Він один із десятків суддів, яких звільнили у вересні цього року і який повинен був теж подавати електронну декларацію.Колишній суддя Іван Волік, присутній на зборах вищого господарського суду. Позначений стрілкою У декларації судді Воліка в розділі незавершене будівництво з'явилася недобудова у 389 квадратних метрів у Києво – Святошинському районі Києва, задекларована на його дружину. Тепер уже колишній суддя Волік не охоче коментує появу недобудови. - У мене немає за 16-й рік ніякого майна, – екс суддя Волік – Ви продали його чи що? – То питання не до мене – Незавершене будівництво... – Що задекларовано, то задекларована – всьо свободни У першій паперовій декларації за 2015 рік цього вже колишнього судді не було жодної згадки про незавершене будівництво так само, як і не зазначено було в декларації і члена його родини – власну дружину. Водночас, уже в уточненій декларації за 2015 рік, розміщеній на сайті вищого господарського суду, з'явилася і дружина, і житлова недобудова. Згодом, ця ж інформація повторилася і в електронній декларації. Суддя Волік – не єдиний звільнений у вересні цього року суддя, який показав недобудови. Вперше, новий окремий рядок для вказування недобудов з'явився саме в електронній декларації. Чинна суддя вищого господарського суду Ірина Ходаківська вперше задекларувала 220 квадратних метрів недобудови у Макарівському районі Київської області. "Недобудова – вона говорить сама за себе, недобудова і є недобудова. З 2001 року у мене є земля, яка була приватизована, на якій почалося будівництво", – розповіла суддя Ходаківська. "Вперше (декларую), оскільки раніше такого рядка в декларації не було, – додала вона. Звільнена у вересні цього року суддя цього ж суду Тамара Гоголь теж вперше оприлюднила інформацію про 4 недобудови. У неї з'явилося 297 квадратних метрів садового (дачного) будинку під Києвом – у Вишгородському районі. І ще один будинок її родини розміром 373 квадратних метри, записані на чоловіка у Сваляві Закарпатської області. Додатково до цих житлових недобудов показані також ще 2 технічних приміщення, одне з яких теж у Сваляві розміром 173 квадратних метри. Так само недобудову задекларувала інша суддя, звільнена постановою парламенту у вересні 2016 року – Ніна Кочерова. "Об'єкт повністю або частково побудований з матеріалів чи за кошти суб'єкта декларування або члена його сім'ї", – зазначено в її електронній декларації. Споруда збудована у Броварському районі розміром 157 квадратних метрів під Києвом. У декларації звільненого через подання заяви судді вищого адмінсуду Дмитро Кривди задекларовано, що у 2016 його дружина набула право власності на житловий будинок розміром 144 квадратних метри. З огляду на те, що жодної копійки у рядку "вартість на дату набуття" не зазначено, можна припустити, що цього року новобудову було введено в експлуатацію. Загалом, недобудови показані у деклараціях суддів не лише з вищого господарського, а й з вищого адміністративного суду, верховного суду, членів вищої ради юстиції та вищої кваліфікаційної комісії. Суддя вищого адміністративного суду Надія Пилипчук у 2014 році у своїй паперовій декларації зазначала житловий будинок розміром 384 квадратних метри "на праві користування". Утім, в електронній декларації будинок з таким самим розміром, імовірно той самий, яким суддя лише користувалася, опинився у рядку незавершене будівництво та з приміткою про те, що це "об'єкт, право власності на який не зареєстроване в установленому законом порядку". "Об'єкт повністю або частково побудований з матеріалів чи за кошти суб'єкта декларування або члена його сім'ї", – зазначено у документі й, головне, у рядку власність зазначена сама суддя Надія Пилипчук. Таким чином, електронне декларування допомогло уточнити офіційно, чиїм саме будинком користувалася суддя. Виявилося, що власним. Суддя заповнила електронну декларацію перед своїм звільненням. Ще 2 судді вищого адмінсуду, які написали заяви про звільнення, задекларували не лише незавершене будівництво, але й витрати на будівництво. Так, колишній суддя Дмитро Ліпський зазначив, що спільні витрати на будівельні матеріали та оплата будівельних робіт склала близько 250 тисяч гривень. Незавершене житлове будівництво, як зазначено, розміщене у Києво-Святошинському районі столиці. Заступник голови вищого адміністративного суду (на сьогодні він уже не працює) Михайло Цуркан задекларував витрати на цеглу, бетон, віконні блоки та тепло накопичувачі, що склало 456 тисяч гривень. 272 квадратних метри житлової недобудови екс-заступника голови суду Цуркана розташовані, відповідно до інформації з електронної декларації, у Києво-Святошинському районі. Юрій Тітов, суддя Верховного суду України, відряджений на роботу членом вищої кваліфікаційної комісії суддів України, де проводять оцінювання інших суддів, у 2015 році в деклараціях продемонстрував відразу 2 об'єкти незавершеного будівництва. Один об'єкт незавершеного будівництва розміром 279 квадратних метрів розташовано у Києво-Святошинському районі Київської області, інший розміром 199 кв.м у місті Балта Одеської області, які, відповідно до декларації, належать його батькові. Член вищої ради юстиції Вадим Нежура у 2014 році, як суддя апеляційного суду м.Києва, не показав жодного ані житлового будинку, ані садового (дачного). Утім, в електронній декларації за 2015 рік у його родини з'явилося одразу 2 об'єкти незавершеного будівництва: один житловий будинок площею 484 кв.м у м. Бориспіль Київської області, власником якого зазначена дружина, інший – садовий (дачний) будинок розміром 138 км.м у Бориспільському районі Київщини, теж власником якого є дружина. Член конституційного суду України, Віктор Кривенко у електронній декларації уточнив призначення іншого нерухомого майна розміром 1714 метрів. Це – міні-готель, який, як зазначено, з'явився у 2014 році і власником якого є дружина Наталія Савицька. Водночас, сам Віктор Кривенко записаний як власник незавершеного будівництва у Макарівському районі Київської області. Загальна площа недобудови зазначена, як "не відомо". Володимир Мойсик, призначений суддею Конституційного суду України у 2016 році та народний депутат України 4-6 скликань, у електронній декларації зазначив 2 об'єкти незавершеного будівництва у Васильківському районі Київської області. Один – житловий будинок розміром 600 кв.м, інший літня кухня на 110 кв.метрів. Сергій Андрушко, для "ЧЕСНО. Фільтруй суд!" https://blogs.pravda.com.ua/authors/andrushko/582179c80b7df/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/andrushko/572c29c10f1db/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Андрушко) Fri, 06 May 2016 08:21:05 +0300 Бюджетний комітет відхилив ідею розміщувати аудіозапис своїх засідань. Чому? Можна дізнатись з дискусії про це всередині комітету Більшість – проти аудіо запису. Вважають, що і стенограм для їхніх виборців – достатньо. Дивна річ, публічні особи, яких обрали громадяни для втілення їхніх передвиборчих обіцянок проти того, щоб їхні голоси були почуті цими громадянами.Це фото виїзного засідання б'юджетного комітету в Херсоні Цікаві аргументи. Депутат бюджетного комітету від БПП, віднедавна, голова Херсонської ОДА Андрій Гордєєв, каже, "не отлічаюсь краснорєчієм, іноді русизми вставляю, іноді, якщо щось допікають, можу щось і покрепче вставити. Я не хотів би, щоб мої аудіозаписи були доступні в нарізці колись десь, і використовувалися проти мене". Андрія Гордеєва можна заспокоїти: навряд ненормативна лексика чи русизми можуть суттєво зашкодити кар'єрі народного депутата. Депутат Олег Барна уперше потрапив у фокус медіа після свого виступу з трибуни Верховної Ради: А відоме відео не зашкодило політичній кар'єрі Михайла Добкіна та Геннадія Кернеса Ідея депутата "Народного фронту" Володимира Шкварилюка: якщо і оприлюднювати ці записи, то не більше, ніж на 1 тиждень: "Давайте приймемо рішення: аудіозаписи зберігати не більше тижня. Тиждень пройшов, кому треба – взяли, кому не треба – знищили, все". До речі, більше тижня пройшло між голосуванням бюджетного комітету за поправку, яка відтерміновувала електронне декларування, та моментом, коли інші депутати та медіа звернули на це увагу. Неможливо передбачити, коли аудіозапис засідання стане критично важливим. А от Костянтин Іщейкін з БПП не ладен видавати на гора свої промови, бо за державу боїться: "Шановні друзі, є таке розуміння, що інколи, коли ми ідемо на поводу у суспільних вимог, ми робимо гірше всім, і державі в тому числі. Тому що є оборонні питання, є питання, що не треба раніше часу оголошувати. Стенограма є найкращим вирішенням питання". Але питання, що не мають ставати публічними, і зараз можна обговорювати у комітеті. Для цього лише потрібне на початку засідання ухвалити рішення проводити його у закритому режимі. Колега Костянтина Іщейкіна з БПП, депутат Сергій Мельник, готовий взагалі убезпечити вуха громадськості від аргументів та дискусій, що точаться у бюджетному комітеті Верховної Ради: "Мені здається, питання не стільки в стенограмі. Народ що хоче бачити? Хто за, хто проти, а не хто і що говорив". Та насправді, законодавчо, громадяни не можуть бути присутніми на засіданнях комітетів Парламенту. А з протоколів засідань конкретно бюджетного комітету вичислити хто саме голосував за, а хто проти – не можливо. Тож, дізнатись, хто не підтримав аудіо записування засідань бюджетного комітету ми не можемо. Знаємо з протоколу, що таких більшість Загалом, лише 2 народних депутати висловилися на підтримку аудіозаписів. Депутат Юрій Левченко вважає, що це буде дисциплінувати комітет. А Іван Крулько каже, що розпорядження спікера парламенту "потрібно реалізовувати, та й все". Мова йде про розпорядження Голови Верховної Ради України від 6 березня 2015 року N360 щодо здійснення аудіозапису засідань комітетів, які покладені на секретаріати комітетів Верховної Ради України. Таке розпорядження уже виконують, принаймні, 9 з 27 комітетів Парламенту, на чиїх сайтах висять аудіо записи засідань. Це Комітет з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства, Комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, Комітет з питань європейської інтеграції, Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, Комітет з питань запобігання і протидії корупції, Комітет з питань науки і освіти, Комітет з питань правової політики та правосуддя, Комітет з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму та Комітет з питань фінансової політики і банківської діяльності. Ще 5 комітетів мають всього один чи кілька аудіо файлів із засідань або мали, але торік припинили вести аудіо записи. Всі інші 13 Комітетів не мають аудіо записів своїх засідань, хоча у кількох на сайті навіть створений відповідний розділ. А в той час, як українські депутати не хочуть, щоб їхні голоси були почуті українськими громадянами, їхні колеги з найстарішого парламенту світу – Британського розміщують відео усих своїх засідань. (Це, наприклад, засідання комітету з питань охорони здоров'я). Їх не лякає, що вони погано говорять, чи це може нанести шкоду державі. Це їхня робота, яка демонструє, як кожен з нею справляється. Сергій Андрушко та рух "Чесно" https://blogs.pravda.com.ua/authors/andrushko/572c29c10f1db/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/andrushko/5715c45b93235/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Андрушко) Tue, 19 Apr 2016 08:38:35 +0300 Народні депутати рясно декларують презенти на мільйони або сотні тисяч гривень. Троє  парламентаріїв отримали торік подарунки та призи в розмірі понад 1 мільйон гривень. Кажуть, це дарування близьких родичів. Усього 2 народних депутати передали презенти, які вони отримали під час виконання депутатських повноважень відряджень чи приймання іноземних делегацій, на зберігання у музей Верховної Ради.             Щедрі родичі Три народні депутати України у 2015 році були мільйонерами просто завдяки отриманим подарункам. При чому, їхня кількість може виявитись більшою, коли на сайті парламенту оприлюднять усі декларації депутатів за 2015 рік. Закон встановлює чітке обмеження – від однієї людини впродовж року депутату можна отримувати подарунки вартістю не більше двох прожиткових мінімумів. Тільки найближчі родичі можуть дарувати депутатам більше. Саме найближчим родичам і приписують депутати такі подарунки. Сергій Власенко із фракції "Батьківщина", який записав 1,5 млн. гривень в графі декларації "подарунки, призи, виграші" такий подарунок вважає нормальним і отримав його, каже, від батьків пенсіонерів. - Як ви поясните подарунок на півтора мільйони?  (журналіст Сергій Андрушко) - Ну нормально. Подарунок на півтора мільйони. Родичі мені подарували, а шо родичі не можуть подарувати? Ви пропонуєте мені не включати його в декларацію? (Сергій Власенко) - А які родичі Вам подарували? - Мої родичі близькі. У мене їх мало. - Ну це перша лінія, це батьки Ваші? - Да. - А чим вони займаються? - Нічим. - Так, вони пенсіонери? - На сьогоднішній день – так. - Так а звідки у них такі суми? - Це у них треба буде вам питати. Лідирує серед подарункових мільйонерів колишній регіонал, а нині, депутат Опозиційного блоку Нестор Шуфрич. Він задекларував подарунків на 10 млн. 900 тисяч гривень.  Але із ним, як і з іншим подарунковим мільйонером Сергієм Мартиняком з "Волі Народу", мені не вдалося про це поспілкуватися. Олена Сотник із фракції  "Об'єднання "САМОПОМІЧ"  задекларувала по 998 тисяч гривень у себе і у чоловіка в розділі "подарунки" декларацій. Її пояснення – це одна і та ж квартира, яку спочатку отримав в подарунок її чоловік, а згодом він передарував це житло уже народній депутатці. Поясніть походження подарунку 998 тисяч гривень у вашої родини. (Журналіст Сергій Андрушко) - У мого чоловіка ви хочете сказати. Все дуже просто. Є проблема у формі нашої декларації,  як вона заповнюється. Мій чоловік отримав в подарунок від своєї мами квартиру. І фактично після того – якщо ви побачите декларацію – є продаж і моєї квартири однокімнатної. Важко реально жити на заробітну платню народного депутата і потрібні були кошти, тому ми вирішили продати мою квартиру. А продаючи мою квартиру, мій чоловік зробив мені дуже, я вважаю, з його боку такий чоловічий вчинок для того, щоб показати, що наш союз є непорушний і він мені довіряє, він подарував мені свою квартиру, щоб у мене хоч щось якийсь залишався актив.   (Олена Сотник) - Тобто ваші 998 тисяч – це квартира чоловіка. А звідки його 998 тисяч? - Це подарунок його мами. Однокімнатна квартира в місті Києві. - Просто однакова сума. - Так звичайно це одна і та сама квартира. - Навіщо її двічі декларувати? - Тому, що так складена форма декларації. У Руслана Князевича з фракції БПП порівняно скромніша сума подарунку, всього 200 тисяч гривень . За його словами, від тата з мамою.   - Мама зняла депозит, а тато продав свою земельну ділянку в селі. Є всі підтверджуючі документи.  (Руслан Князевич) - А хто у вас батьки? Пенсіонери? (журналіст Сергій Андрушко) - Ні, в мене тато народний артист, працює на роботі, отримує достойну зарплату. - А що вони допомагають народному депутату, їм самим гроші не потрібні? - На жаль, та зарплата,  яка в мене є не дає можливість мені і моїй сім'ї. У мене просто інших доходів нема. Дружина з дитиною. І батьки, оскільки я один, допомагають мені і я їм безмежно вдячний. Поки що мене мої батьки кормлять. Дохід батька десь 20 тисяч гривень дозволяє утримувати частково і мою сім'ю. Це, на жаль, правда. А от для членів сім'ї депутатів закон обмежень не встановлює. Звичайно, окрім випадків, коли можна довести, що подарунок – це фактично хабар самому депутату. Депутат Борислав Береза уже пояснював, звідки 3 млн. грн. подарунків у його родини. Казав, це спадщина, але відповідного пункту в декларації не знайшов.   Сподіваюся, Борислав Береза ще раз перечитає форму декларації та побачить, що спадщину можна вказувати у пункті під номером 14. 1, 7 мільйона гривень отримали в подарунок члени сім'ї депутатки Оксани Юринець з БПП Вадим Кривенко з Народного Фронту, як і Олена Сотник, вказав тотожню суму подарунків в себе та у членів своєї сім'ї. Щоправда, сума була значно меншою – усього лише 178 тисяч гривень. Музей подарунків у Верховній Раді Це парфуми СOCO (Mademoiselle) CHANEL вартістю понад 3 тисячі гривень. Голова Державної фіскальної служби Роман Насіров подарував їх заступниці Голови Верховної Ради Оксані Сироїд 8 березня цього року. Історія з подарунком набула розголосу. Пані Сироїд відмовилася приймати його посилаючись на Закон "Про запобігання корупції" (який забороняє брати дарунки посадовій особі вартістю вище 2-х прожиткових мінімумів, а це 1330 грн.) Пан Насіров, очільник ДФС, мав би знати про існування цього закону, оскільки і сам мав би відмовлятися від отримання таких цінних подарунків. Утім, свій вчинок пояснив тим, що "цей закон поки не забороняє робити жінкам приємне" і що він подарував не "як голова ДФС, а як чоловік Роман Насіров". Очевидно те, що тепер уже ніхто не зможе скористатися цими парфумами, оскільки вони зберігаються серед інших музейних експонатів в апараті Верховної Ради. Неповний перелік усіх подарунків, переданих депутатами люб'язно продемонстрували в апараті парламенту. Частина із них дуже символічна. Наприклад, канцелярський ніж від президента Європарламенту Набір кришталевий для коньяку зі Словаччині Усі ці подарунки, крім парфумів Насірова, отримані від інших держав або від організацій. Згаданий закон про запобігання корупції, змінений минулого року, вимагає передавати подарунки, отримані як державі (зазвичай, їх дарують під час офіційних зустрічей, у закордонних відрядженнях) в спеціальний створений відділ при держоргані.  В даному випадку – в Апарат Верховної Ради. З'ясувалося, що торік із 421 чинних депутатів в апарат передали презентовані державі подарунки лише 2 народних депутата: спікер Володимир Гройсман та віце-спікер Оксана Сироїд. Від решти, за інформацією апарату, жодних подарунків не надходило.У апараті парламенту немає, наприклад, подарунку, який отримав у ПАРЄ "від вдячних українців" Борислав Береза. Водночас, процес передачі дарунку можна переглянути в Інтернеті. У депутатів Європарламенту звіт про отриманні подарунки є звичною практикою. Фото дарувань, описання та ціна розміщені в Інтернеті для загального огляду. Ціну дарунків депутатам українського парламенту на сьогодні ще не визначають. Комісія, яка мала бути створена для такої оцінки з'явилася лише цього  року, за збігом обставин – лише після того, як я запитав про склад комісії, нагадавши керівництву парламенту про неї. Хоча, розпорядження спікера парламенту про створення цієї комісії було підписане минулого року. В апараті парламенту затягування зі створенням комісії пояснюють тим, що чекали, коли надійде якомога більша кількість подарунків від депутатів. І лише тепер можуть почати оцінювати. Новітня українська історія вчить, що всі цінні подарунки можуть стати надбанням громадськості. Це може бути офіційний музей подарунків, а може бути щось на кшталт виставки " Кодекс Межигір'я ", відкритої після втечі Януковича на основі дарунків з резиденції, де він мешкав. Сергій Андрушко та Рух "Чесно" https://blogs.pravda.com.ua/authors/andrushko/5715c45b93235/