https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/69cbf665caabb/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Tue, 31 Mar 2026 19:29:25 +0300 Конфлікти в українському державному секторі давно перестали бути чимось незвичним, але історія між очільником Укрпошти Ігорем Смілянським та Національним банком України вийшла на зовсім інший рівень. Те, що починалося як стандартне рішення регулятора, швидко переросло у публічне протистояння з елементами особистих звинувачень, взаємних докорів і демонстративної неповаги. У центрі цієї історії опинилися не лише штрафи чи регуляторні вимоги, а значно глибші питання: про компетентність, контроль і те, як взагалі працює система управління державними компаніями. Ця історія почалася 16 березня, коли НБУ ухвалив рішення оштрафувати Укрпошту на 255 тисяч гривень за ненадання необхідної інформації для нагляду. Цей випадок на початку виглядав ніби як буденна історія. Однак вже менше ніж за два тижні ситуація різко загострилася, коли Смілянський публічно звинуватив Нацбанк у тиску та фактично поставив під сумнів законність його дій, використовуючи доволі різку і навіть зневажливу риторику. Це викликало також різку реакцію з боку НБУ, у якій банк майже відкрито назвав Смілянського некомпетентним, додавши, що він не розуміється на державному управлінні. Я довгий час наголошую на некомпетентності Ігоря Смілянського як очільника Укрпошти. І тут не треба далеко ходити, достатньо зайти на середньостатистичне відділення в будь-якому місті України: розбиті будівлі, низькі зарплати працівників та особливо необґрунтовано велика заробітна плата керівництва Укрпошти. Але подальші відповіді Ігоря Смілянського у конфлікті з Нацбанком показали велику кризу комунікації з боку керівництва Укрпошти. У своїх подальших публікаціях Смілянський говорив, що НБУ "сплутали береги", і взагалі їхні заяви це "пізд**ж". Він також продовжив публічні атаки, звинувачуючи НБУ у некомпетентності та навіть натякаючи на можливий конфлікт інтересів голови НБУ Андрія Пишного з членами наглядової ради. Окремо цікавими були заяви щодо того, що можливий дефолт Укрпошти не є критичною проблемою, хоча мова йде про понад 800 млн гривень. Паралельно Ігор Смілянський багато в чому звинувачує НБУ у неефективності виконання наглядових функцій, говорячи, що регулятор є некомпетентною установою. Можу припустити, що справа тут не просто у взаємних образах. Просто Смілянський вже доволі давно робить заяви про створення банку на базі Укрпошти. На що, власне, і натякає сам НБУ, говорячи, що для отримання ліцензії банку треба докласти багато зусиль і виконувати вимоги. Вони просто натякають на те, що цими штрафами Укрпошта не виконує все на відмінно. Але таке "свавілля" Смілянського, його комунікація з регулятором, його конфлікти навіть зі звичайними користувачами в соцмережах – показує некомпетентність. А нульова реакція держави тут в черговий раз демонструє кризу в управлінні. Принцип офісо-президентстької республіки навіть тут дає про себе знати. Поки що конфлікт розвивається, але вже можна зробити проміжний висновок: Ігор Смілянський в черговий раз перевів ситуацію у публічну площину з емоційними заявами та персональними звинуваченнями, що лише загострило конфлікт. Така комунікація підриває довіру і не тільки до самого Ігоря Смілянського, а й до Укрпошти в цілому. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/69cbf665caabb/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/69c81ec64e68f/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Sat, 28 Mar 2026 19:32:38 +0200 Багато українських чиновників планують жити за кордоном і постійно купують собі житло в різних країнах. Це не секрет, і не сенсанція, бо це було постійно. Але є когорта людей, про яких варто поговорити окремо – кварталівці. Їхній феномен полягає в тому, що понад 20 років вони розповідали про корупціонерів-депутатів, покидьків чиновників та поганих президентів або прем'єр-міністрів та сміялися з них. За 20 років вони на цьому заробили солідні рейтинги, говорячи, що просто будувати "нормальну країну". Тепер, коли вони стали цими депутатами, чиновниками та політиками, вони роблять речі, за які висміювали інших, особливо показово. Зараз вони, найближчі друзі президента, не соромляться: Міндіч живе в Ізраїлі, гуляючи по пляжах з понад $100 млн, вкрадених на енергетиці, народний депутат Юрій Корявченков, також відомий як "Юзік" відпочиває в Іспанії, де і живе вся його родина, а Борис Шефір обікрав українські бізнеси й також втік з України. Феномен кварталівців полягає в тому, що ті люди, які хотіли побудувати "нормальну країну" не планують, і не хочуть в ній жити. Вони використовують її для заробітку на життя в теплих Іспанії або Ізраїлі. І цей цинізм стосується не тільки найближчих друзів президента, а і значної частини його команд усіх ітерацій. Цим цинічним людям не цікаво, як будуть жити українці, вони не хочуть побудувати Іспанію, Італію, США або Ізраїль тут, в Україні. Україна, звісно, далека від цих країн за рівнем життя та розвитку, але ці люди протягом усієї каденції не хотіли й не намагалися. У нас були можливості: 35-40-мільйонне населення, динамічна та зростаюча економіка, урбанізований і не зруйнований Донбас, ЗАЕС та багато іншого. Одеса могла стати українською Валенсією, а Львів – Флоренцію. Слов'янськ або Краматорськ могли стати промисловими гігантами як міста у німецькій Баварії. Але не могли, бо ніхто з оточення президента не хотів, щоб вони ставали краще. Їм було набагато цікавіше взяти з бюджету декілька мільйонів доларів звичайних українців та просто переїхати й жити у чужих гарненьких містах, які будувалися всупереч таким людям. Зараз через 8 років нас вже 25 мільйонів. Наша інфраструктура знищена, а промисловість ледве виживає, як і прості українці. Сотні тисяч загинули або були поранені, а мільйони назавжди покинули Україну. Залишились лише стабільно низькі зарплати та стабільно виїжджаючи друзі президента, які багато в чому й довели країну до такого стану. Хороше майбутнє для України все ж можливе, але політикам давно пора почати будувати Валенсію, Барселону або Мілан тут, а не вивозити сім'ї закордон, а українцям – голосувати за них, хто будує Україну, а не віллу в Іспанії. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/69c81ec64e68f/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/69b6bfc3ad9ce/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Sun, 15 Mar 2026 15:18:43 +0200 Увесь тиждень соцмережу Threads та Україну розривав скандал з співзасновником Monobank Олегом Гороховським, який виклав на своїй сторінці жартівливий пост з дівчиною на тлі триколору під час відеоверифікації та насмішливим підписом "Звернулася клієнтка на відеоверифікацію з питанням, чому заблокували її рахунок. Сказали, що через те, що не помита голова...". І поки соцмережі гуділи, розбираючись, якої країни був цей прапор, час подивитися на такі випадки під іншим кутом: чому думкою українців керують "білі пальта"? У соцмережах вже створилося паралельне суспільство, у якому усім керують інфлюенсери, активісти або зірки YouTube та Тік Ток. Вони визначають, хто правий у тій чи іншій ситуації, а хто ні. І часто вони заходять у цьому так далеко, що переступають межі дискусій в інтернеті та переходять на поділ українців на "правильних" та "неправильних". Ці "білі пальта", яких багато наших співгромадян вважають прикладами бездоганності, дуже часто користуються своїм становищем і перетворюють себе на експертів навіть у тих сферах, до яких вони ніколи не були дотичні. Через це можна багато почути легких рішень для складних питань. Їхні поради охоплюють усі сфери життя: від питання "правильного" виховання дітей до того, як потрібно реформувати армію та країну. Але головна проблема в іншому: ці люди створюють суди Лінча для тих, хто їм політично чи за будь-якою іншою ознакою не подобається. Naming and shaming у Facebook, Threads, Instagram та інших соцмережах став частиною реальності. І випадок Олега Гороховського – це лише одна крапля в морі українських соцмереж. І допускати таке – неправильно. Випадок зі співзасновником Monobank став кричущим та дуже медійним, але це не означає, що він був першим і тим паче, що стане останнім. Навіть навпаки, це показує, що проблема досягла того масштабу, коли вже не можна просто закрити на це очі. І держава має діяти у таких ситуаціях, бо держава це в першу чергу про законність та справедливість. А цей випадок викликає багато питань щодо і законності дій Гороховського, зокрема, де він отримав ці кадри з потенційним порушенням банківської таємниці, та справедливості його дій щодо дівчини, а зокрема зливу її фотографії в інтернет з насмішливим дописом. Особливо дивує, що Олег Гороховський не поспішав з вибаченнями. Спочатку він заперечував будь-які звинувачення, але зіткнувшись з цілою хвилею хейту та втратою клієнтів свого банку, пішов на виправдання своїх дій. З позитивного варто відмітити реакцію держави: НБУ почав вимагати пояснень щодо фотографій, а Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець заявив про відкриття провадження щодо публікації персональної інформації. За його словами, вже розпочато перевірку. І це правильні дії, бо держава не може дозволити створити прецедент, коли "білі пальта" себе ставлять вище держави. Але зазвичай ці "білі пальта" і не поважають державу. 12 травня 2025 року Бюро економічної безпеки внесло до ЄРДР кримінальну справу за складом злочину передбаченого ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України (Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом). Згідно інформації зі справи, близько 300 ФОПів виводили гроші в готівку з ТОВок Monobank. Ці гроші використовувались, як для виплат заробітної плати, так і для інших видатків структур Monobank. У цьому і є головний урок для українців: Україна надто сильно постраждала, щоб довіряти людям, професіоналізм та репутація базується лише на їхніх словах та словах їхніх друзів. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/69b6bfc3ad9ce/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/69adc2acae07f/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Sun, 08 Mar 2026 19:40:44 +0200 Як увійти в українську політику? Існує безліч шляхів: від роботи в апаратах державних структур до громадянської активності під час виборів. Але виникає інше питання: як не допустити повернутися тим, хто має бути давно з підозрою? І зараз це все про Андрія Єрмака – колишнього голову Офісу Президента, який спочатку обіцяв долучитись до Збройних Сил і воювати на фронті, але потім щось різко передумав, що вирішив поки відновити адвокатську діяльність. Нагадаю, що НАБУ та САП у листопаді проводили обшуки в Єрмака по всім вже відомій справі Мідас. Вже після цього Єрмак полишив свій пост. І до сих пір Єрмак без підозри, хоч не так давно підозру отримав колишній міністр енергетики та юстиції Герман Галущенко. У січні, трохи більше ніж через місяць після свого звільнення, Єрмак поновив статус адвоката, а ще через місяць він отримав керівну посаду, очоливши новостворений комітет Національної асоціації адвокатів України. Мова йде про Комітет з питань захисту постраждалих від збройної агресії проти України, компенсаційних механізмів та євроінтеграційного правового забезпечення відновлення. Формально це юридична структура в межах професійного самоврядування, але саме призначення викликає запитання. Перше з них: хто саме призначив Єрмака на цю посаду. Рішення ухвалила голова Національної асоціації адвокатів України Лідія Ізовітова. Вона багато років є однією з ключових фігур українського адвокатського самоврядування, але її професійна біографія має ще один важливий епізод. Раніше Ізовітова обіймала посаду віцепрезидентки Спілки адвокатів України. У той час президентом цієї організації був Віктор Медведчук. І тепер вона відповідає за призначення Єрмака. Призначення Єрмака до НААУ також викликає питання щодо його можливих мотивів. Очевидно, що Єрмак ніяк не хотів йти з політики, особливо в тих умовах, де він все міг контролювати. Єрмак зараз намагається робити все, щоб про нього "не забули" і щоб зберегти хоч якийсь вплив, щоб, звісно, мати шляхи повернення в політику. Останнім часом Єрмак формально не займає жодної державної посади, але це не означає, що він повністю зник. Його періодично помічали на різних зустрічах і заходах. Журналіст "Української Правди", Михайло Ткач, повідомляв про його контакти з послом України в Ізраїлі Євгеном Корнійчуком, а також про зустрічі радником президента зі стратегічних питань Олександром Камишиним і колишнім міністром оборони Рустемом Умєровим. Окрім цього, є інформація, що Єрмак після звільнення відвідував Конча-Заспу, де відбувались неформальні зустрічі. Тепер його журналісти знаходять в підвалі державного Палацу спорту в Києві, де він з кимось зустрічається або переглядає радянські фільми. Отже, його адвокатська діяльність відбувається паралельно з присутністю у політичному середовищі, а сам Єрмак намагається підтримувати контакти з людьми, які мають вплив у владних структурах. І це не може не бентежити. І поки Єрмак намагається будувати адвокатську карʼєру паралельно не полишаючи амбіцій повернути старий вплив, ми ж слідкуємо за розслідуванням справи Мідас і чекаємо нових підозр. Саме тому українцям варто уважно придивлятися до фігури Андрія Єрмака та його нових призначень. Навіть якщо сьогодні він уже не визначає рішення на найвищому рівні, це не означає, що питання відповідальності за його попередні дії має зникнути з порядку денного. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/69adc2acae07f/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/69a494d66e5d4/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Sun, 01 Mar 2026 20:34:46 +0200 Уже понад місяць Тимчасова слідча комісія Верховної Ради з питань розслідування порушень у сфері оборони, антикорупційної політики та прав людини розглядає корупційні питання. В першу чергу – все, що стосується гучної справи "Мідас", де друзі президента та його найближче оточення наживалось на енергетиці. Але в той же час, наша ТСК займається і правами людини. На одне з попередніх засідань ми запросили Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця. Тоді він розповідав про жахливі історії про працівників ТЦК та СП з абсолютно різних регіонів: від побиття адвоката на Харківщині до перешкоджання роботі уповноваженого на Волині. Тому було прийнято рішення дослідити масштаби ситуації в одній конкретній області – Дніпропетровський. Зовсім нещодавно там сталась трагічна історія – після зустрічі з ТЦК місцевий житель Олег Лесін загинув. За нашим викликом з'явилися голова Дніпропетровської обласної ТЦК та СП Олексій Дубовик та керівник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Микола Синельников. З Олексієм Дубовиком обговорення розпочалося відразу з ситуації, яка сталась з Олегом Лесіним. У ході засідання виявилося, що у трьох співробітників ТЦК та поліцейського була лише одна бодікамера, а сам поліцейський, за словами Дубовика, "зник у процесі". Водночас під час подальшої розмови з керівником Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Микола Синельников виявилося, що наявна камера зупинила запис за три години до вбивства. Це викликає питання щодо системності проблеми з бодікамерами та належного контролю з боку командування ТЦК та СП. Раніше Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець у своїх виступах говорив, що випадки відсутності або несправності бодікамер під час інцидентів не є поодинокими. Йдеться не лише про конкретний епізод, а про ознаки можливої інституційної проблеми. Після обговорення цього випадку комісія перейшла до аналізу ширшого масиву звернень. Було озвучено 12 зафіксованих у 2025 році повідомлень про насильство з боку працівників ТЦК. У відповідь пан Дубовик заявив, що відповідні перевірки проводяться, а окремі випадки "насилля" можуть мати іншу інтерпретацію. Наприклад, Ростислав Білаєнко, який отримав перелом стегна після переслідування. За версією ТЦК, травму він отримав внаслідок падіння, а працівники, навпаки, надали допомогу. Цей випадок, як і низка інших, перебував у межах службових перевірок. На запитання щодо кількості службових розслідувань прозвучала інформація про близько 18 за останній рік. За їх результатами застосовувалися лише дисциплінарні стягнення: догани та суворі догани. Разом з тим, комісія почула статистику від прокурора Миколи Синельникова, яка свідчить про значно ширший масштаб проблеми: 283 звернення громадян за рік та 104 зареєстровані кримінальні провадження. Ці вагомі цифри говорять, що питання не обмежується окремими інцидентами, а вже потребує системних рішень. Але обговорення стосувалося не тільки про мобілізації, а і речей, які менш відчутні. Місто на Полтавщині, Горішні Плавні, попри своє невелике населення, має великий потенціал до конкуренції на світовому ринку металу та металевих виробів. Проте через санкції РНБО проти Костянтина Жеваго – відбило свій слід і на містоутворюючий компанії Ferrexpo, за податки від якої фактично живе все місто. З огляду на це ми заслухали міського голову Горішніх Плавнів Дмитра Бикова та представника компанії Ferrexpo Сергія Биваліна. Мер Биков повідомив, що в листопаді 2025 року був написаний лист від депутатського корпусу Горішніх Плавень до премʼєр-міністра, до президента, але відповідей нуль. Найголовніша проблема – якщо завод повністю зупиниться – близько 5 тисяч людей можуть залишитись без роботи, а сама галузь взагалі може не відновитись. Адже коли таке величезне підприємство втрачає висококваліфіковані кадри, потім вже буде складно їх знайти чи повернути. Окремо варто сказати про підтримку, яку ТСК отримує з-за кордону. До засідання долучилися фінансит, бізнесмен, автор "Акту Магнітського" Білл Браудер, сенатор США Шелдон Вайтгаус та директорка з питань політики та стратегії з Великобританії. Гізер Б'юкенен. Їхня участь – це не формальний жест і не протокольна ввічливість. Це чіткий сигнал, що питання прав людини, розслідування корупції, прозорості та підзвітності залишаються для України ключовими навіть в умовах війни. Міжнародні партнери не просто спостерігають. Вони діляться досвідом, підтримують інституційні зміни та показують, що парламентський контроль – це невід'ємна частина демократичної держави. І для України, яка прагне бути частиною європейської та євроатлантичної спільноти, така увага і підтримка мають принципове значення. Проте посилення ролі ТСК подобається не всім. Не надихає воно начальника головного слідчого управління СБУ Андрія Швеця, який володіє важливою інформацією щодо діяльності колишнього очільника СБУ Івана Баканова та його підлеглого Андрія Наумова, але не з'являється на засідання. Не викликає ентузіазму в президента Київської школи економіки та колишнього члена наглядової ради "Енергоатома" Тимофія Милованова, який публічно заявляє про небажання брати участь у роботі комісії. Не надихає і голову Дежфінмоніторинга Філіпа Проніна, який охоче представляє Україну в Танзанії, Мексиці, Люксембурзі, Швейцарії та Франції, але уникає парламентської підзвітності. Втім, парламентський контроль – це не питання настрою чи натхнення. Це обов'язок. Комісія продовжить надсилати запрошення і працювати в межах своїх повноважень. Питання лише в тому, чи можна безкінечно уникати публічної відповідальності. Скоро всі побачимо відповідь. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/69a494d66e5d4/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/699a9d5d9980c/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Sun, 22 Feb 2026 07:08:29 +0200 У вівторок, 17 лютого, ВАКС випустив ще одну серію вже всеукраїнського серіалу "Спіймай чиновника-корупціонера", якому вже заздрять навіть найкращі проєкти "Кварталу 95". Цього разу головну роль отримав Герман Галущенко, якого напередодні затримали під час спроби перетину державного кордону. Під час суду щодо обрання запобіжного заходу для ексміністра ми одночасно дізналися цікаві й просто жахливі речі. Перше, що кидається в очі, – це суми, про які йдеться. Лише Галущенко, за інформацією слідства, з 2021 року отримав 9 млн доларів, і це лише мала частина вкраденого (за даними НАБУ, загальна сума становить близько $112 млн). Галущенко отримував менше 10% від загальної суми, що, насправді, небагато як для цілого міністра енергетики й, по суті, ключової фігури для успіху "Шлагбауму". Другою цікавою деталлю стало те, наскільки дивно й викривлено працює система державного управління. Я багато пишу про офісно-президентську республіку й прямий вплив Офісу на велику кількість сфер. Найдивніше для мене – це те, що у такій системі існують "суперміністри", які можуть одночасно курувати кілька напрямків, лобіювати власні та чужі інтереси та легко працюють одразу над кількома міністерствами. Галущенко – один з них. Пробувши на посаді міністра енергетики кілька років, він зміг перебудувати на свій лад усю систему. І навіть після відставки та переведення до Міністерства юстиції, за інформацією слідства, одночасно курував і Міненерго, і Мін'юст. Але, мабуть, найпоказовішою історією, яку розповів прокурор, була історія про Магомедрасулова. Уже після призначення на посаду міністра юстиції, на прохання свого заступника Євгена Пікалова, Галущенко перевів Магомедрасулова до камери з найгіршими умовами утримання. Пікалов надіслав фото просто жахливої камери, на що Галущенко холодно відповів "+". Просто плюс. Плюс, яким могла вирішитися доля цілої людини. Але що та людська доля для суперміністра? Взагалі, коли я дивився це засідання, постійно згадував 15 січня. У той холодний день ми сиділи у КМДА на першому засіданні Тимчасової слідчої комісії, головою якої я є. Тоді прийшло доволі багато гостей: Чернишов, Кривонос, Клименко, Гринчук і сам Герман Галущенко. Іронічно, що тоді він сидів поруч із представниками слідства, чемно чекаючи своєї черги на відповідь. Це була його перша публічна поява після відставки, а наступна сталася вже через місяць, на суді. Він тоді говорив багато цікавих речей. Ми намагалися розібрати його зв'язки з членами злочинного угруповання. Мені добре запам'яталася його історія про замах, за якою можна зняти бойовик, але ще більше – його слова про "Рокета". Галущенко стверджував, що Ігор Миронюк, який насправді ховається під псевдонімом, не його радник, а просто людина, яка консультувала його з юридичних питань. Реальність виявилася дещо іншою. Уже цього четверга НАБУ оприлюднило нові плівки, на яких чітко йшлося, що Миронюк та Басов ділили свої доходи з "професором". Імовірно, вони отримували рівні частки й просто заносили Галущенку гроші. Не берусь судити, можливо це входить у консультації з юридичних питань, але тоді головним питанням буде, де ж взяти собі такого адвоката? Але важливо й інше – що він говорив про Міндіча. Галущенко стверджував, що знає його лише тому, що їхні діти ходили в один клас. З плівок НАБУ з'ясувалося, що він, м'яко кажучи, применшував рівень їхніх зв'язків: Міндіч фактично був фігурою, завдяки якій Галущенко зміг так довго протриматися у кріслі міністра енергетики. У свою чергу Галущенко був ключовим елементом схеми. Саме він домовлявся з Мінстратегпромом у ключовому аспекті функціонування "Шлагбауму" – неможливості через суд стягнути борги з підприємства. На суді прокурор САП розповів, як 27 червня 2025 року Петро Котін направив Галущенку фото листа про виключення "Енергоатому" зі списку підприємств, з яких неможливо стягнути борги під час воєнного стану. Уже за хвилину Галущенко переслав цей лист міністру стратегічної промисловості Герману Сметаніну, щоб "Енергоатом" усе-таки внесли до списку. Сам Галущенко, як виявилося, не хотів залишатися в системі надовго. Він прагнув отримати гроші та "поїхати кудись послом". Ось така у нас система мотивації: більше вкрадеш – вищий дипломатичний ранг отримаєш. Ми вже бачили десятки таких політичних призначень, які щоразу викликають кулуарну критику кар'єрних дипломатів, але щоразу залишаються непочутими. Проте з Галущенком так не вийшло. 17 лютого суд визначив йому запобіжний захід – 200 млн грн застави. Як на мене, його історія дуже повчальна. Багато політиків, перебуваючи при владі, думають, що це триватиме вічно: вони щось "порішають", щось "придумають", і все залишиться, як було. Але стається інакше – і вони падають як пішаки у шахах. Безкарності не існує, і рано чи пізно всі отримують по заслугах. Політик сьогодні може бути на коні й вирішувати долі людей, а вже завтра – у СІЗО, намагаючись додзвонитися до своїх "друзів", які більше не беруть від нього слухавку. Його історія завершилася, далі нічого немає. Висновок простий: десяток-два, а можливо й сотня таких історій, як у Галущенка, Миронюка та інших, – і слово "корупція" з української політики зникне назавжди. Зараз історичний шанс показати, що справедливість в Україні все таки існує. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/699a9d5d9980c/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/676536a4697ae/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Fri, 20 Dec 2024 10:19:32 +0200 Друзі, я чимало уваги приділяю подіям навколо Укрнафти та Укртатнафти, а особливо – паразитуванню на них деяких осіб в умовах воєнного стану. Це і про господарську справу, в якій Корецький судився сам із собою, аби "зафіксувати" ціну на нафту, яку він штучно завищив, спотворивши результати аукціонів (дочірнє підприємство Укрнафти за відсутності конкурентів купляло нафту не за стартові 24 тис. грн за тонну, а за 35, внаслідок чого Укрнафта змушена була викупати сировину за такою ж ціною у інших продавців), і про викуп ним нафтопродуктів, отриманих внаслідок самочинної переробки нафти, що належала Укрнафті, і виплату собі заробітної плати у розмірі, що перевищував встановлений у контракті, і закупівлю без тендеру за завищеною ціною присадки до пального у фірми Свірського, свого партнера по кавовому бізнесу та одночасно партнера Медведчука, і закупівля труб у Інтерпайпу за завищеною ціною так само без конкурсу, і багато іншого. Проте правоохоронні органи, зокрема і НАБУ, на виявлені порушення реагувати не поспішали: заяви про кримінальні злочини не вносились до реєстру досудових розслідувань, а навіть якщо і вносились, то за такими статтями, аби можна було справу передати в інший орган. Можна сміливо стверджувати, що НАБУ і САП дотримуються стратегії ухилення від розслідування зловживань з боку осіб, наближених до Офісу Президента, а також підконтрольних йому керівників державних підприємств. Цю ситуацію в середовищі юристів пояснювали наявністю у Корецького карт-бланшу, виданого Банковою. Донедавна особою, яка відповідала в ОП за протекторат Корецького з боку правоохоронної системи, був Ростислав Шурма, звільнений на початку вересня через численні корупційні скандали, в які він періодично потрапляв та небажання західних партнерів у зв'язку із цим мати з ним справу. Після звільнення Шурми ситуація практично не змінилася. І це не дивно. Десятки мільйонів на рік Корецький витрачає на піар, вміло задовольняє забаганки Офісу Президента: тут і прийом на роботу менеджерів ОП, які втрачають роботу через підозри НАБУ (згадаємо Кудіна та Грибана), і контракти зі "своїми" компаніями (пам'ятаємо про АО "Астерс" як колишніх партнерів екс-міністра Резнікова, бурову компанію "Горизонти"). Велике значення мають також і мільярдні витрати на благодійність, що здійснюються за рішенням Корецького. Ці витрати дуже складно перевірити в умовах війни (за даними акту ДАСУ в 2023 році Корецький витратив на благодійну допомогу 1,3 млрд грн., а витрати на благодійність в 2024 році складають вже приблизно 1 млрд грн.). Корецький щедро роздає кошти за зверненнями СБУ, ДПСУ, Нацполу та інших контролюючих та правоохоронних органів. При цьому в багатьох випадках ця допомога йде не на казначейські рахунки таких органів, а на рахунки визначених посадовцями благодійних фондів та організацій, які витрачають ці кошти вже на свій розсуд. Погодьтесь, така практика може бути дуже ефективним інструментом для "придбання" в свою кишеню будь-якого правоохоронця. Особливо, з огляду на те, що ДАСУ не поспішає перевіряти наявність документів, що підтверджують цільове використання цих коштів, не проводить зустрічні перевірки з цих питань та взагалі не дошкуляє Корецькому своїм контролем в цих питаннях. Постає логічне питання: куди дивиться НАБУ в цій ситуації?! Невже воно нічого не помічає? Якщо пам'ятаєте, в лютому 2023 року в ЗМІ почали з'являтися численні матеріали з описом зловживань Сергія Корецького на посаді директора. Приблизно з березня 2023 року НАБУ розпочало цікавитися діяльністю Корецького. Але наявна наразі інформація демонструє, що НАБУ скоріш "відбивалося" від справ проти Корецького, роблячи все для того, щоб такі справи не реєструвалися або вибували з підслідності НАБУ під різними приводами. Лише у тих випадках, коли те чи інше зловживання набувало чималого розголосу в медіа, НАБУ відкривало провадження проти менеджерів Корецького, але жодне з них на сьогодні не доведене до кінця. До мене звернулися іноземні інвестори – акціонери Укрнафтобуріння. Ознайомившись з фактами, побачив безліч порушень, які вчинили держпосадовці при передаванні компанії без конкурсу до Укрнафти і надання дозволу АМКУ який збільшив монополію групи Нафтогаз. Іноземні акціонери майже 1,5 року виборюють свої права в українських судах, а також направили безліч заяв про злочини до НАБУ. Але, антикорупційні органи, чомусь ігнорують розслідування зловживань високопосадовців, і ось чому. Аналіз доступних в Державному реєстрі судових рішень ВАКС свідчить, що справами Укрнафти та Укртатнафти в НАБУ займається переважно Перший підрозділ детективів, який до 03.05.2023 року очолювала Олена Кроловецька (за посиланням її декларація за 2023 рік – https://public.nazk.gov.ua/documents/ff2a09de-337a-4359-8e80-ada43fb16ade). Наприклад, після того, як в лютому 2023 в ЗМІ виник скандал із тим, як Корецький переплатив собі в якості заробітної плати зайві 700 000 грн., саме Перший підрозділ детективів прийшов до незвичайного для цього органу висновку, що Корецький не винний, оскільки кошти має намір повернути. Додаю до ознайомлення витяг з листа, підписаного заступником керівника одного із відділів Першого підрозділу детективів, який до 03.05.2023 року був підпорядкований саме пані Кроловецькій. Так само в ситуації, коли реалізовувався план по заволодінню акціями ПРАТ "ВК "Укрнафтобуріння" і представники компанії звертались до НАБУ, аби запобігти доведенню його до кінця та захопленню контролю над компанією, ті ж таки детективи Першого відділу Першого підрозділу не розгледіли ніяких порушень. Кроловецька очолювала Перший підрозділ детективів з 2019 року до травня 2023 року. До того працювала на посаді керівника Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів. Проте, допоки отримувала заробітну плату з бюджету, пані Кроловецька примудрилась скласти іспит та отримати у Раді адвокатів Київської області адвокатське свідоцтво. До слова, керівник зазначеної ради, Петро Бойко, щедро роздає ці свідоцтва колишнім набушникам. За його підписом свідоцтва отримали: Андрій Калужинський (колишній керівник Головного підрозділу детективів НАБУ), Олександр Клименко (колишній керівник відділу детективів, а нині – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури), а також безліч рядових детективів. Саму ж Кроловецьку, чий батько має подвійне громадянство та проживає в росії, і саму підозрювали в наявності паспорта країни-агресора, що завадило їй завершити участь у конкурсі на посаду керівника САП. Напевно, ви вже здогадалися, про що йде мова?! Якщо ні, то хочу вам повідомити, що станом на сьогодні адвокат Кроловецька обслуговує державну Укртатнафту. Тобто пан Корецький як директор Укртатнафти, здійснив вдалу інвестицію фактично в досвід та компетенцію НАБУ. Згідно поданої нею декларацією за 2023 рік, Кроловецька у травні 2023 році вступила до складу Адвокатського об'єднання "Кучерук і Кроловецька", та за 7 місяців роботи отримала у своїй адвокатській фірмі заробітної плати біля 50 тис. грн., а от дивідендів – понад 700 тис. Чи була це чергова податкова оптимізація, а простіше кажучи – ухилення від сплати податків, як у випадку зі "позаштатною" юристкою Укрнафти і Укртатнафти Оксаною Волинець, про що я нещодавно писав? Можливо. Судячи з інформації, яка оприлюднена на сайті, адвокатська фірма Кроловецької, чий прибуток за 2023 рік склав менше одного мільйона гривень, має досить амбітні плани: незабаром відкриття офісів у Львові та Тбілісі (чи бува не Углава його очолить?). Вочевидь, у фірми Кроловецької з'явилось доволі потужне джерело фінансових надходжень, але мені здається, що таке масштабування бізнесу здійснюється саме за наші з вами кошти, які Корецький платить за послуги адвоката зі зв'язками. Не знаю, чи пов'язані між собою ці два факти, але результат, як то кажуть, на табло: колишні підлеглі Кроловецької, з якими у неї вочевидь збереглись теплі стосунки, не надто поспішають з розслідуванням справ відносно зловживань Корецького. Можливо дається в знаки 9 років спільної роботи, з яких 4 роки вона керувала саме тими детективами, які наразі роблять вигляд, що розслідують справи Корецького?! До речі, на мою думку, АО "Кучерук і Кроловецька" своєю оптимізацією дуже підставляють своїх клієнтів – державні компанії. Якщо державна компанія наймає адвоката, дійсна заробітна плата якого складає 10 000 гривень на місяць, переплачуючи при цьому адвокатському об'єднанню сотні тисяч "прибутку", що розподіляється на виплату "дивідендів", то це виглядає як банальна крадіжка державних коштів та їх наступне відмивання. Крім того, "успішність" адвоката Кроловецької "тхне" конфліктом інтересів із екс-керівником підрозділу детективів НАБУ Кроловецькою. Гадаю, НАЗК мала б перевірити обставини отримання Кроловецькою "дивідендів" від адвокатської діяльності на початку своєї кар'єри адвоката. І не можу не сказати про її партнера – Кучерука Юрія. Молода людина, отримав посвідчення адвоката в 2022 році, за даними відкритих джерел є засновником багатьох господарських товариств, благодійних організацій, та громадських організації із гучними назвами, на кшталт "Центр демократії та реформ". Але прискіпливе вивчення зв'язків Кучерука із співзасновниками підконтрольних йому осіб неодмінно приводить до "виробників кіно та відеофільмів, телевізійних програм", таких компаній як ТОВ "ВАН ЕНД ВАН ПРОДАКШН", ТОВ "Стерео Інвест", ТОВ "ВЄДО ЛАЙН" (в минулому – ТОВ "ЗЕ Медіа", що займалося рекламою партії "Слуга народу"). Напевно, саме такі зв'язки дають цьому молодому даруванню можливість виплачувати нечувані мільйонні дивіденди членам свого АО, адвокатські гонорари яких не перевищують 10 000 грн. на місяць. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/676536a4697ae/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/66b0af526d50e/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Mon, 05 Aug 2024 13:54:10 +0300 Саме стільки надійде у бюджет, якщо встановити рентну плату за транзит російського газу друзям путіна. Дефіцит бюджету очікується на рівні 500 мільярдів гривень. Міністерство фінансів пропонує цю суму взяти у бізнесу і людей – за рахунок підвищення податків та акцизів, але ця ініціатива зіткнулася з критикою на всіх рівнях. Тим часом наші американські партнери радять боротися не з білим бізнесом, а з сірим – адже мінімум третина української економіки перебуває у тіні, разом зі своїми сотнями мільярдів.  Я пропоную увазі Міністерства фінансів ще одне джерело для наповнення бюджету. Яке не потребує залучення силовиків та митних служб, і яке може приносити гроші відразу. Мова йде про підвищення рентної плати за транспортування газу, яку доведеться сплачувати росіянам. На моє особисте переконання ми мали перекрити транзит газу та нафти ще в лютому 2022. Але не робили цього, чим дозволяли путіну отримувати колосальні прибутки на фінансування війни. Слухняно забезпечували транспортування його енергоруюесурсів. Але якщо вже ми не маємо волі закрити цей транзит, то треба забрати прибуток путіна собі. Якщо встановити рентну плату у розмірі 30% від середньої ціни на газовому хабі CEGH – це дасть Україні мінімум 50 мільярдів грн щороку. Ці кошти можуть бути спрямовані на фінансування Збройних Сил України та відновлення країни від наслідків російського вторгнення. Давайте згадаємо, що до війни, у 2021 році, країни ЄС імпортували з Росії 155 мільярдів кубометрів природного газу. Цей газ потрапляв до ЄС через п'ять найбільших газогонів: "Північний потік" (Росія – Німеччина, 59,2 мільярда кубометрів), ГТС України (41,6 мільярдикубометрів), "Ямал – Європа" (Росія – Білорусь – Польща – Німеччина, 32,9 мільярда кубометрів", "Блакитний потік" (Росія – Туреччина, 16 мільярдів кубометрів), та "Турецький потік" (Росія – Туреччина, близько 15 мільярдів кубометрів).Всі ці дані можна знайти у вільному доступі. Більшість європейських країн вже відмовилися від російського газу. Наразі він є "життєво необхідним" тільки для друзів путіна – угорського Віктора Орбана та словацького прем'єра Роберта Фіцо. При цьому, після пошкодження "Північного потоку" та зупинки транзиту через "Ямал – Європа", транзит через ГТС України став для Росії безальтернативним. І хоча Словаччина та Угорщина не споживають стільки газу, як скажімо Німеччина, свої 50 мільярдів на транзиті ми можемо заробити. Що особливо приємно – що, відповідно до діючих контрактів, російський газ продається на західному кордоні України. Тобто, все фінансове навантаження від введення ренти ляже безпосередньо на російський Газпром. Звісно, Росія має право не погодитися на такі умови. Але зараз Кремль сам опинився у ситуації, в якій роками тримав Україну, встановлюючи драконівські ціни на газ. При цьому, у разі відмови Росії від контракту, Україна втратить пару мільйонів прибутку від транзиту. А Росія втратить щонайменше 5 мільярдів доларів доходу на рік. Тобто, ми виграємо у будь-якому разі.   А щоб наші торгові партнери виконували свою частину домовленостей, ми можемо дати право нашому "Оператору ГТС" вилучати газ боржника, і продавати його на українській енергетичній біржі в обсязі, що дозволить покрити прострочену заборгованість. Отримані від продажу грошові кошти будуть спрямовані на погашення заборгованості з рентної плати, а Україна – отримає додаткове джерело природного газу. Потрібна воля. І правки в податковий кодекс. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/66b0af526d50e/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/65e857854edc4/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Wed, 06 Mar 2024 12:46:13 +0200 З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України почалося масове переміщення населення в середині країни і виїзд мільйонів за кордон. Складно сказати точну кількість ВПО, але, за даними Мінсоцполітики, в Україні офіційно зареєстровано понад 4,8 млн внутрішньо переміщених осіб. Серед областей, де найбільше ВПО: Донецька (550 тис. осіб), Харківська (523 тис. осіб), Дніпропетровська (466 тис. осіб) та Київ (410 тис. осіб). За інформацією Євростату, статус тимчасового захисту в країнах ЄС на кінець 2023 року мали понад 4,3 млн громадян України. Основними країнами ЄС, які надали тимчасовий захист були Німеччина (1,3 млн осіб; 29,0% від загальної кількості), Польща (955 тис. осіб; 22,1%) і Чехія (373 тис. осіб; 8,7%). З-понад багатьох проблем внутрішньо переміщених осіб в Україні виокремлюються три основні, які треба нагально вирішувати: житло, виплати, робочі місця. Житло Починаючи з 24 лютого 2022 року через збройну агресію було зруйновано та пошкоджено майже 160 тис. будинків. Люди були вимушені шукати нові домівки. Через відсутність достатньої кількості житлових приміщень, через відсутність адекватної допомоги з боку уряду, внутрішньо переміщені особи часто приймають рішення про виїзд за кордон або передчасно повертаються до покинутого місця проживання. Найголовніша проблема, що стоїть перед ВПО – висока вартість оренди житла, незадовільні умови проживання в тимчасовому житлі, особливо для родин з дітьми, людей з інвалідністю, відсутність тимчасового та соціального житла в громадах, не всі ВПО мають доступ до існуючих програм кредитування житла від держави. Тут потрібно діяти Уряду разом з громадами. Тому наразі основні дії, які потрібно зробити: • удосконалення законодавства щодо будівництва житла для ВПО; • запровадження сприятливих умов кредитування для ВПО; • проведення аудиту та інвентаризації усіх потенційно придатних для проживання приміщень в Україні; • переведення будинків місцевої комунальної власності в соціальне житло; • запровадження механізму залучення коштів для будівництва соціального житла. Виплати Наступна тема, яка є в так званому "топі" проблем – виплати та фінансова підтримка. Грошова допомога від держави є вкрай необхідною, особливо у випадку, коли людина втратила дім, майно, всі засобі для існування. Нині близько 2,6 мільйонів отримують виплати, за прогнозами ця кількість отримувачів допомоги з 1 березня 2024 року зменшиться на 170 тисяч. Уряд жаліється, що зменшення виплат для ВПО повʼязане з зменшенням надходжень до бюджету. Це можна зрозуміти виходячи з того, що Україна втратила до 30 відсотків ВВП і продовжує нести втрати повʼязані з війною. Але саме тут і настає найголовніше, що треба змінити. Змінити підхід. Перше – зробити акцент на дітях. Наше майбутнє – це діти. Базова підтримка має бути для родин з дітьми. Держава має гарантувати виплати для ВПО з дітьми. Друге – виплати та допомога ВПО по ПОТРЕБАМ. Тобто нам потрібно створити систему з електронним кабінетом ВПО, де кожен може залишати те, що йому необхідно і далі закривати ці потреби за допомогою держави та міжнародних донорів. Це вирішить проблему з виплатами та зробить їх адресними, що покращить інтеграцію ВПО та створить умови де держава допомагає тим, кому це дійсно потрібно. Робочі місця Люди, які покидають свої домівки через бойові дії, небезпеку – змущені переїжджати та не тільки шукати житло. Необхідно знайти роботу, необхідно годувати сімʼю, утримувати дітей. Пошук роботи може займати час, особливо, коли люди мають якісь вузькопрофільні професії, які можуть не мати попиту в місті, селі чи селищі, куди вони переїхали. Під час пошуку роботи внутрішньо переміщені зазнають суттєвих труднощів, зокрема: • брак вакансій за спеціальністю та рівнем освіти; • наявні робочі місця пропонують з дуже низькою заробітною платою; • небажання роботодавця наймати на роботу внутрішньо переміщених осіб; • недостатньо професійних навичок та досвіду роботи для працевлаштування на наявні вакансії. Крім того, серед ВПО дуже багато самотніх жінок, які б може і хотіли піти на роботу, але не мають на кого залишити дитину через недостатню кількість у громадах дитячих садочків та ясел. Вразливою категорією є люди передпенсійного віку. Вони не мають такої підтримки як пенсійна виплата, а на роботу їх брати не хочуть через вік. Також роботодавці не бажають іноді брати внутрішньо переміщених осіб на роботу, побоюючись, що ті скоро повернуться в свої громади. Як покращити ситуацію? • Стимулювання відкриття власного підприємництва; • Створення податкових знижок для роботодавців, які наймають на роботу ВПО; • Перенавчення ВПО за професіями, які мають попит саме у регіоні де вони знаходяться. Завдання державної політики стосовно ВПО має бути чітким та зрозумілим - збереження в країні, якомога більше сімей з дітьми та забезпечення інтеграції ВПО в тих регіонах де вони знаходяться. Це зупинить відтік людей за кордон та збереже можливість на економічний розвиток на майбутнє. Державна політика зараз виглядає не системною та має відсутність персонального підходу, що створює навпаки умови для виїзду ВПО за кордон та втратою економічно активного населення. ВПО – це не навантаження на систему, це наші громадяни, яким ми маємо допомогти реінтегруватися в суспільство. І це можна зробити з НАЯВНИМИ ресурсами. Просто треба змінити підхід. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/65e857854edc4/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/65cf56a8bfe7d/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Fri, 16 Feb 2024 13:35:52 +0200 7 січня в першому читанні був прийнятий скандальний мобілізаційний законопроєкт. Про його попередника, урядовий мобілізаційний законопроєкт від 25 грудня минулого року – багато писали та говорили. В основному негатив. І підстави на те були. Безліч недопрацьованих та недописаних норм, які мали б слугувати механізмом для одного з найважливіших процесів зараз – мобілізації. Ви напевно подумали, що я припустився помилки. Адже такий законопроєкт має регулювати не лише мобілізацію, а й демобілізацію. Але ні. Як і на перший раз, так і на другий – влада наступає на ті ж граблі. Або свідомо ігнорує факт необхідності демобілізації. На цей раз вони пропонують нашим військовим термін в 36 місяців, але не просто так. Це буде вирішувати Ставка. Тобто перекладаю з офіційної мови на звичайну – якщо Ставка вирішить, що демобілізація непотрібна, її і не буде. А потім ми будемо дивуватись, чому люди бояться мобілізації. Бо немає чітких термінів служби. Немає розуміння – коли ти потрапиш у армію, коли з неї можна демобілізуватись? До другого читання ми маємо добитись відміни цієї норми. Я вже подав відповідні правки. #демобілізаціябезставки – це єдине можливе рішення, якщо ми хочемо мати якісну та вмотивовану армію, основною задачею якої буде війна, а не роздуми про туманність та невизначеність майбутнього. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/65cf56a8bfe7d/