https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/6a44190b327f0/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Tue, 30 Jun 2026 22:29:15 +0300 Вчора, 29 червня, у Кривому Розі відбувся випадок бусифікації батька-одинака, який сам виховує п'ятирічну дитину. Це сталося, коли дівчинка перебувала в дитячому садочку. Фактично, дитину навіть ніхто не міг забрати з дитсадка, через що директорці садочку довелося їхати з нею до відділку ТЦК з проханням визволити батька. Після цього дитина ночувала у директорки дитсадка. За інформацією із судових реєстрів, матір самоусунулася від виховання дитини, але сплачує аліменти, а дівчинка проживає з батьком за рішенням суду. Місцеві медіа також повідомляли, що чоловік двічі подавав документи для отримання відстрочки, але обидва рази отримував відмову з боку ТЦК. Одразу після оприлюднення інформації про це, я залучив юристів спільноти Гончаренко Центр, а також почав готувати звернення до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, бо цей випадок за масштабами жаху виходить за будь-які межі адекватності та людськості. У той час як Україна бореться за кожну дитину викрадену росіянами в ході повномасштабного вторгнення, докладаючи усіх зусиль до їхнього повернення на Батьківщину, ТЦК руйнує сім'ї, фактично залишаючи дітей без єдиного годувальника та піклувальника. Такий жах відбувається не аби-де, а у Кривому Розі, рідному місті Володимира Зеленського, який зараз несе пряму відповідальність за все, що відбувається з мобілізацією. У дійсності ця історія є апогеєм того, що відбувається в Україні з бусифікацією вже протягом дуже довгого періоду часу. Бусифікація з спорадичного явища переросла в повсякденні жахіття, які відбуваються по всій Україні та руйнують життя наших громадян. У січні цього року навіть президент Зеленський визнав існування бусифікації як проблеми, наказавши Михайлу Федорову розібратися з цим питанням. У результаті через понад 6 місяців досі немає жодних представлених результатів, а народні депутати зі зливів у ЗМІ дізнаються про перенос презентації реформи на липень. Потрібно якнайшвидше реформувати ТЦК або навіть розпустити структуру, яка вже довгий час підриває довіру громадян до держави та ЗСУ. Потрібно посилювати програми найму іноземних добровольців, яких за кордоном є тисячі або навіть десятки тисяч. Держава повинна робити все можливе для залучення цих людей, які здебільшого мають реальний бойовий досвід та готові служити для захисту свободи та незалежності України. Якщо суспільство та влада будуть залишати ситуацію у тому стані, який ми маємо зараз, Україна може зіткнутися зі справжнім соціальним вибухом, який призведе до катастрофічних наслідків. І цього сценарію ми маємо уникнути за будь-яких обставин. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/6a44190b327f0/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/6a3aa6b1ce0f6/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Tue, 23 Jun 2026 18:30:57 +0300 У п'ятницю 19 червня розгорівся один з наймасштабніших конфліктів у польсько-українських відносинах. Президент Польщі Кароль Навроцький відкликав орден Білого орла, найвищу нагороду Польщі, у президента Володимира Зеленського, після чого десятки українських політиків та посадовці почали масово відмовлятися від польських нагород на знак протесту рішенню президента Польщі. З огляду на те, що конфлікт стався напередодні початку Конференції з відновлення України (URC), довгий час можливість відносно легкого врегулювання завдяки візину Зеленського перебувала у повітрі. У неділю міністр закордонних справ Андрій Сибіга повідомляв, що Зеленський думав щодо доцільності відвідування конференції та анонсував рішення з цього питання наступного дня, і сьогодні, вже у вівторок, остаточно стало відомо, що Зеленський прийняв абсолютно абсурдне та помилкове рішення не їхати на конференцію – премʼєр-міністерка Юлія Свириденко тепер очолить українську делегацію, знижуючи її рівень. Відмова від візиту дійсно є великою проблемою, яка може відобразитись на українсько-польських відносинах. По-перше, поїздка Зеленського до Польщі могла включати в себе зустріч президентів, під час якої Навроцький та Зеленський могли б знайти порозуміння або хоча б зменшити градус напруги. По-друге, навіть за відсутності зустрічі це був би сигнал про те, що Україна готова шукати компроміс та домовлятися. Також варто розуміти, яка відмінність позицій України та Польщі у цьому конфлікті: в Україні зараз триває найбільша війна у Європі, а у Польщі – ні. Наш бюджет багато в чому покладається на допомогу наших партнерів, вже не кажучи про прямі поставки зброї з Європи та США за програмою PURL, для яких Польща є одним з ключових логістичних маршрутів. При тому зараз процес відкриття кластерів та наша євроінтеграція також напряму залежать від україно-польських відносин. Зараз Україна перебуває у тій ситуації, коли нам потрібна максимальна підтримка наших союзників. Ми повинні уникати будь-яких конфліктів із союзниками та фокусуватися на основній задачі – на досягненні миру. З огляду на це й те, що конфлікт розгортається за декілька місяців до відкриття "вікна можливостей" щодо мирного процесу у вересні-листопаді цього року, можна впевнено вважати відмову Зеленського від спроб владнати суперечку з Навроцьким та іншими польськими політиками абсурдним та таким, що точно не йде на користь Україні. Україна та Польща, фактично, опинилися перед вибором, коли є два варіанти: минуле, де ми будемо безкінечно звинувачувати одне одного в усіх гріхах, або майбутнє як розвиток і створення у Східній Європі нового центру сили на основі Польщі та України. Наші дві держави можуть стати новим союзом, який змінить Європу. Обравши співпрацю та майбутнє ми можемо створити швидкісну залізницю між Києвом та Варшавою, спільні університети, музеї, школи або навіть військовий союз, який зможе бути щитом Східної Європи. Польща зараз є домом для мільйонів українців, і ми поважаємо поляків, які підставили плече у найскрутніший момент нашої новітньої історії. Наше минуле дійсно трагічне, але ми не можемо собі дозволити будувати на жахіттях минулих поколінь спільне майбутнє. Ми не можемо змінити минуле, але ми в силах створити краще майбутнє, у якому не буде ані жахів XX сторіччя, ані жахіть сторіччя XXI. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/6a3aa6b1ce0f6/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/6a326e89565ad/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Wed, 17 Jun 2026 12:53:13 +0300 Наприкінці минулого тижня українське суспільство отримало нові результати роботи Міністерства оборони, і вони, м'яко кажучи, виявилися провальними. Постанова Кабміну, ініційована Міноборони запустила експериментальний проект нових виплат і мотиваційних контрактів. Але фактично вийшла ситуація, у якій у реформі відсутня як базова справедливість, так і реальне підвищення зарплат. Додаткові 10 тисяч не вирішують проблеми із зарплатами військових, а система виплат, яка передбачає зокрема виплати за ураження солдатів у стрілецькому бою є повним абсурдом: як фінансова служба зможе правильно нарахувати ці виплати? При тому, для тих, кому все ж збільшують грошове забезпечення, роблять це за рахунок додаткових виплат, а не за рахунок збільшення посадового окладу. І виходить, що всі ці виплати не враховуються при призначенні та перерахунку пенсій. Але найголовніша проблема цієї реформи це те, що для більшості виплати і надалі залишаться на місці. Враховуючи інфляцію, це означає, що виплати, по факту, зменшуються. Окремою історією є комунікаційний провал. Презентацію провели, зробивши акцент на підвищенні зарплат командирам корпусів та комбригам. Не офіцерам, не сержантам, не солдатам, а людям на самій верхівці військової вертикалі. Чому саме це вирішили винести на перший план, Міністерство так і не пояснило. Показовою є й історія з самою постановою. Реформа була презентована доволі гучно, але сам документ, на основі якого вона мала запрацювати, довго не публікували. Виникало логічне питання: а чи був він взагалі готовий на момент презентації? І є аргументи на користь того що ні. Хоча б факт того, що ЗМІ писали за знищеного противника планується виплата в 25 тисяч, а у постанові – 15; за полоненого – 250 тисяч, у постанові – 100 тисяч. Фактично це означає, що документ дописували вже після того як його було презентотвано, що для реформи, яку готували пів року, – повний провал. Окремою проблемою, проти якої я борюся з 2022 року, залишаються терміни служби. Люди, які воюють з 2022 року, фактично опинились за бортом, бо факт того, що вони воюють вже майже 5 років не враховується, а жодної справедливої відстрочки не передбачено. І хоча зараз є плани щодо звільнення зі служби людей, які служать з 2022, для офіцерів ситуація ще складніша, бо їх, на відміну від рядових, не планують звільняти. Єдиний запропонований шлях – це підписання дворічного контракту й очікування відстрочки після його завершення. При цьому сам контракт, а саме його 17-й пункт, не гарантує нічого: законодавство можуть змінити в будь-який момент. Фактично у разі провалу цієї реформи, офіцери не отримають жодних гарантій щодо демобілізації по завершенню контрактів. Чому реформа провалюється? У першу чершу через впевненість Міністерства Оборони у власній непогрішимості. Саме тому реформу провели не через Раду, де депутати могли б внести правки і нормально обговорити проблемні моменти, а через постанову Кабміну як експеримент. Такий формат дозволяє уникнути Ради, її дискусій і дозволяє швидше щось запустити. І через це ми бачимо провал. Міністерство оборони вважає, що можна згенерувати реформу, замовити гарні слайди дизайнеру і оголосити трансформацію, але насправді так не працює і парламентська дискусія є єдиним способом створення ефективних рішень. Але що насправді мало бути в цій реформі? По-перше, базове грошове забезпечення має бути мінімум 40 тисяч, а не 30. По-друге, люди, які служать з 2022 року, повинні мати право на справедливу відстрочку: мінімум три місяці за кожен рік служби, і не лише для піхотинців, а для всіх. Той, хто підписав контракт на два роки і відслужив їх – має отримати два роки відстрочки. По-третє, потрібно створити нормальну систему короткострокових контрактів для всіх. Колишні пілоти БПЛА, механіки, діловоди та інші ветерани, які вже знають свою роботу і готові повернутись до війська, повинні мати право скористатися такими контрактами. Якщо у нас вже є досвідчені люди, які хочуть служити, але їм штучно ускладнюють умови, то чому це не вирішити? Саме на ці три запити мала відповідати реформа, але натомість у всіх трьох ми отримали черговий провал. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/6a326e89565ad/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/6a1dae2713884/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Mon, 01 Jun 2026 19:07:03 +0300 29 та 30 травня – в Одесі вже третій рік поспіль проходить масштабна подія – це чорноморський форум з безпеки Black Sea Security Forum. До речі, серед місцевих вже ходить такий вираз, що коли в травні проходить наш форум, який збирає сотні політиків і світових делегацій, то зазвичай в місті тихо, можна поспати без обстрілів. І це ще один аргумент, чому ми говоримо на форумі про безпеки, а головне – з ким. А цього року зібралось чимало гостей. Серед них були – американські сенатори і конгресмени, дипломати, президенти, діючі військові командири, представники бізнесу світового рівня. Особливим гостем був іранський наслідний принц Реза Пахлаві, який вперше приїхав до Одеси, щоб теж взяти участь в форумі. І це важливий сигнал для наших ворогів. путін мріє про Одесу, а натомість сюди приїжджає наслідний принц Ірану. Важливо і те, що сказав Пахлаві. Він заявив, що Іран та росія сформували єдину вісь зла, з якою має боротись увесь західний світ. Він неодноразово наголошував на звірствах іранського режиму проти власних громадян та відповідальність аятол за вбивства численних українців. Окрім того, Чорноморський безпековий форум відвідала й делегація США, сенатори Річард Блюменталь та Марк Келлі, когресмен Джим Гаймс, а також тимчасово повірена у справах в посольстві США Джулі Девіс. Також до нас доєднався і сенатор Рубен Галего. Під час панельних дискусій сенатор Келлі заявив, що хоче дожити до того дня, коли путіна ув'язнять, а також те, що Україна – це єдина країна, яка здатна протистояти росії в Європі. Серед американський гостей форуму також був славнозвісний пастор Трампа Марк Бернс, промова якого викликала надзвичайний ажіотаж серед гостей форуму, та засновник компанії Blackwater Ерік Принс, який уперше розповів про те що став головою компанії Swarmer, яка займається виробництвом дронів. Окрім них, до форуму також долучився колишній спецпосланець Трампа Кіт Келлог, який заявив, що США ніколи де-юре не визнають окуповані росією території, а також, що втрати росіян вже складають від 1.2 до 1.4 млн. людей, що створює для путіна питання, як закінчити цю війну без наслідків для режиму. На форумі також були присутні військові, зокрема заступник командира 12-ї бригади спецпризначення НГУ "Азов" Святослав "Калина" Паламар, командир РДК Денис "Вайтрекс" Капустін, радник командира 3-го армійського корпусу Владислав "Борисфен" Соболевський, які розповіли, що в ЗСУ вже почали використання екзоскелетів, а також те, що в 3-му армійському корпусі 30% піхоти можуть замінити наземними роботизованими комплексами вже до кінця року. Зокрема, дуже важливими у цьому контексті були роздуми щодо загальноєвропейської безпеки. Так, на думку Святослава Паламара, росія готується до війни з Європою й війна наразі є цілком ймовірною, з огляду на створення резервів та інші показники того, що росія може готуватися до атаки Європи, зокрема Балтійських країн. Однак окрім безпеки чорноморського регіону та відносин країн регіону з Європою та США, у тому числі обговорювались питання використання ШІ, цифровізації, геополітичного позиціонування країн регіону, впливу російської пропаганди в Румунії, Молдові та Україні, завершення війни та багато іншого. Фактично, Чорноморський безпековий форум за три роки став однією з найбільших платформ для обміну думками, створення нових концепцій, політик та підходів. Цьогорічний форум зібрав понад 1200 людей, що показує, що дедалі більше людей зацікавлені в тому, щоб в Україні настав мир, а чорноморський регіон нарешті знову став безпечним. Окрім великої кількості учасників, форум також отримав рекордну кількість партнерів, що свідчить про щиру зацікавленість в Одесі, а також про те, що питання миру та безпеки регіону вже давно вийшли за межі внутрішньоукраїнського контексту й мають велике значення для всіх країн чорноморського регіону, Європи та Північної Атлантики. І саме запрошуючи на такі форуми політиків, бізнесменів, дипломатів та урядовців до найбільшого міста регіону, щоб вони могли побачити на власні очі, як виглядає цей регіон та з якими проблемами він стикається, можна створити нову та більш досконалу систему для безпеки України та чорноморського регіону. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/6a1dae2713884/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/6a0d8d0d33476/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Wed, 20 May 2026 13:29:33 +0300 Учора ввечері, 18 травня, Марія Берлінська публічно звернулася до керівництва партії Європейська Солідарність з вимогою про моє виключення. І це, насправді, дуже цікавий випадок, бо звинувачення, озвучені у зверненні включають мою нібито "системну роботу з дискримінації волонтерства", "зловживання статусом народного депутата" та "системна дискредитація" самої пані Берлінської. У цій історії потрібно розуміти, що відбулося. 13 травня пані Берлінська була запрошена на засідання ТСК, на якому вона у грубій формі відмовилася відповідати на мої питання та почала звинувачувати мене в тому, що через мене Україна недостатньо підготувалася до війни. І учора у своєму зверненні пані Берлінська заявляє, що я був однією з ключових постатей у Партії Регіонів, що я привів "рускій мір" та ледве не самостійно створив новоросію. Вона мене звинувачує у тому, що я був завербований російськими спецслужбами, щоб просувати "рускій мір", прикриваючись патріотизмом. Певно так пані Марія пояснює собі факт, що я 3 березня 2014 вигнав з Одеської облради Давидченка, який привів людей під будівлю з вимогами створення "одеської народної республіки". Але варто також обговорити, що відбувалось на засіданні ТСК та чому це викликало таку реакцію від пані Берлінської. Поведінка Марії під час засідання – це те, що виходить за суспільно прийняті норми та правила, і вона їх порушувала. Вона спочатку довго вчила промову, потім почала вимагати, щоб її пропустили першою, потім кричала, потім відмовлялась відповідати, а потім все таки вирішила відповідати. І важливо розуміти, що ТСК – це не майданчик, де можна робити що завгодно, а серйозне засідання, яке підпадає під регламент та закон України, надання показань протягом якого – це обов'язок, а не "добра воля" запрошеного. Особливо цікавою в контексті засідання ТСК є питання Марії Берлінської щодо того, чому її запрошували та у якому статусі. Ці питання й справді потребують відповіді, яку легко знайти просто прочитавши біографію пані Берлінської. По-перше, це людина, яка довгий час була тісно пов'язана з Офіс Президента та особисто з його головою, Андрієм Єрмаком, проти якого НАБУ висунуло офіційні обвинувачення у розкраданні державних коштів. По-друге, у розшифровках плівок Міндіча є фрагмент, де Міндіч говорить про ймовірне надання "20 тисяч" особі на ім'я "Маша", яку самі детективи НАБУ ідентифікували як Марію Берлінську. Лише ці два факти вже є достатньою підставою для запрошення пані Берлінської на засідання для надання показань. І останній, але не менш важливий аспект звернення Берлінської – це її заява про те, що критикуючи її, я критикую всю систему оборони. Важливо розуміти, що, насправді, Марія – це людина, до якої є лише одне: як вона стала "матір'ю українських дронів?" Пані Берлінська закінчила магістратуру за спеціальністю юдаїка, потім очолювала Інститут Гендеру. Насправді біографія Марії Берлінської – це історія, з якої вся Україна має отримати уроки. Головним пріоритетом держави мають бути саме професіонали в усіх сферах, але натомість зараз ми бачимо активістів. Кожен повинен займатися своєю справою, у якою він найкращий. Марія Берлінська, вивчаючи юдаїку, ймовірно, поступається професіоналізмом інженерам та директорам сотень та тисяч українських компаній у сфері ОПК, але її називають "матір'ю українських дронів". Це неправильно, і це потрібно виправити. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/6a0d8d0d33476/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/6a037b8a13e71/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Tue, 12 May 2026 22:12:10 +0300 Чи думали ви рік назад, що 12 травня 2026 року Вищий антикорупційний суд буде обирати запобіжний захід колишньому голові Офісу президента Андрію Єрмаку? А чи думали ви, що судити його будуть за легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом? 12 травня 2026 пройшло засідання ВАКС щодо обрання запобіжного заходу Андрію Єрмаку. Через велику кількість матеріалів справи, суд займе два дні, а відповідь на питання про запобіжний захід для Андрія Єрмака українське суспільство, ймовірно, дізнається в середу, 13 травня. Наразі вже відомі максимальні вимоги Спеціалізованої антикорупційної прокуратури: тримання під вартою з альтернативою у вигляді застави у 180 млн грн. Іронічно, що Єрмак отримав підозру рівно через півроку після публікацій перших плівок Міндіча, 11 травня. Єрмака наразі звинувачують за статтею 209 ч.3 ККУ про відмивання грошей злочинною групою в особливо великих розмірах. Мова йде про понад 460 млн гривень, які протягом 2021-2025 років були незаконно отримані та використані для будівництва котеджного містечка "Династія" в Козині під Києвом. За матеріалами НАБУ, Єрмак особисто контролював перебіг будівництва своєї резиденції, і хоча його інтереси в "Династії", за інформацією слідства, також представляли його батько та Наталія Квелинкова, він особисто узгоджував дизайнерські рішення. Зокрема, говорив про те, що хотів би мікс сучасного стилю та традиційного. Єрмак особисто приїжджав на зустрічі з дизайнерами та постійно узгоджував візуалізації, які йому надавали. Тобто Андрій Єрмак був максимально залучений в будівництво маєтку. Слідчі дії і ймовірно вручення підозри відбулось в Києві біля Палацу спорту, де раніше журналіст Української Правди Михайло Ткач знаходив невідому кімнату, яку Андрій Єрмак, ймовірно, використовував як тренажерний зал та розважальний центр. Але Єрмак – це не одна фігура цієї кримінальної справи. НАБУ відзвітували – всього вони вручили 6 підозр, серед них підозри другу президента Тимуру Міндічу, колишньому віце-премʼєру і куму Єрмака Олексію Чернишову, самому Андрію Єрмаку. Хто отримав ще три підозри, наразі невідомо. 13 травня сторона захисту, тобто адвокати Андрія Єрмака, будуть представляти свої доводи, засідання пройде в закритому форматі. За словами колишнього очільника ОП – там є інформація, яка стосується не тільки його. Але більше з цього приводу він нічого не прокоментував. Цікаві також деякі подробиці з засідання суду. Як виявилось, Єрмак радився з гадалкою про важливі призначення, про що заявила прокурорка САП. Наразі відомо, що, ймовірно, ворожкою була Вероніка Фен-Шуй. Однак ця історія – про кадрову політику Зеленського. Вона про те, що більшість його кадрів – стали фігурантами кримінальних справ. Не обійшлось і без найближчого кола президента. Кому буде наступна підозра? Друзі президента вважали, що вони над законом, але багато хто вже опинився поза законом, і можна очікувати продовження цієї тенденції. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/6a037b8a13e71/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/69f0febb2b0d4/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Tue, 28 Apr 2026 21:38:51 +0300 Останніми тижнями українсько-німецькі відносини опинилися в центрі незвичної дипломатичної напруги. Причина – суперечка навколо формату майбутнього членства України в Євросоюзі. І хоча на перший погляд це виглядає як технічна дискусія, насправді йдеться про стратегічний вибір, який визначатиме долю країни на роки вперед. Класична процедура вступу до ЄС передбачає тривалі переговори, поступове приведення національного законодавства у відповідність до європейських стандартів, а вже потім підписання угоди про приєднання, яку мають ратифікувати всі держави-члени. Лише після цього країна отримує повноцінне членство. На практиці це займає десятиліття. Чорногорія, наприклад, перебуває в процесі євроінтеграції майже 20 років, і до фінішу їй ще щонайменше два роки. Для України, яка веде активні бойові дії, такі темпи є неприйнятно довгими. Саме тому на столі переговорів з'явилися альтернативні концепції. Одна з цих концепцій передбачала кардинальну зміну самої логіку вступу. Замість того щоб спочатку виконувати всі вимоги і лише потім отримувати членство, пропонувалося зробити навпаки: Україна спершу формально вступає до ЄС, а доступ до кредитів та єдиного ринку поступово відкривається після виконання реформ. Втім, ця концепція не знайшла підтримки серед держав-членів. За інформацією Financial times, зараз Франція та Німеччина пропонують "символічне членство". Суть цієї концепції в тому, що Україна формально приєднується до ЄС, але не отримує статусу повноправного члена. Доступу до єдиного ринку на початковому етапі не буде, проте українці здобудуть громадянство ЄС із усіма відповідними правами, зокрема свободою пересування, правовим захистом та розширеними можливостями для бізнес-діяльності. Повноправне членство має настати пізніше, коли завершаться переговорів і будуть виконані всі необхідні реформи. Важливо чітко розуміти, що таке членство може мати негативні наслідки. Основним ризиком є те, що Україна опиниться у такому "символічному членстві" на постійній основі або через "буксування" реформ всередині України, або через політичне вето країн-членів ЄС. Однак у той же час у Києві можуть відкритись представництва європейських інституцій, а Україна потенційно отримає доступ до пільгових кредитних інструментів ЄС й загалом покращить свою інвестиційну привабливість. Але, незважаючи на це, президент Зеленський грубо відкинув цю ідею, порівнявши її з Будапештським меморандумом. І така позиція є частиною ширшої тенденції – схильності відкидати будь-які варіанти, що не відповідають його уявленню про бажаний результат, навіть якщо ці варіанти несуть можливо втілити в життя та вони несуть реальну користь. Хорошою ілюстрацією слугує ситуація з НАТО, яка розгорнулась до війни. Україна тоді мала можливість отримати статус основного союзника США поза НАТО, який є другим найвищих рівнем партнерства з Вашингтоном. У той час я активно виступав за такий сценарій та просував його, на що неодноразово чув критику з боку президента та його команди. Більше того, мене в ті часи навіть називали російським агентом, який бореться проти українського членства в НАТО. Очевидно, що ставка Зеленського була зроблена виключно на повноцінне членство в НАТО. У результаті Україна не отримала ані членства в НАТО, ані статусу основного союзника США поза НАТО. Схожа динаміка простежується і в питанні припинення вогню. Упродовж війни було кілька моментів, коли переговори могли дати відчутний результат, наприклад, після Харківського контрнаступу, після звільнення Херсона або напередодні Запорізького контрнаступу. Щоразу максималістська позиція робила неможливою будь-який компроміс. З погіршенням позицій України на фронті, президент почав пом'якшувати свою позицію, тепер він говорить про зустріч з Путіним, хоча раніше активно відкидав таку опцію. Президенту Зеленському потрібно чітко усвідомити, що Україна – це не наддержава. Її економіка та демографічний потенціал несумірні з можливостями Німеччини чи Франції. І у таких ситуаціях справжні дипломати розуміють, що потрібно не наполягати на максималістській позиції, а шукати альтернативне вирішення. Символічне членство – це об'єктивно не ідеальний варіант, але у той же час це конкретний крок вперед, від якого українські громадяни отримали б відчутну користь вже зараз. Категорична відмова Зеленського від такого формату говорить про те, що Україна та українці можуть знову опинитись у заручниках максималістських ідей невеликої групи осіб, та у результаті отримати менш вигідні умови та довгий шлях до ЄС без додаткових преференцій, яким прямо зараз і йде Україна. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/69f0febb2b0d4/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/69e7a960f35e2/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Tue, 21 Apr 2026 19:44:16 +0300 21 квітня у мережі з'явилися кадри зі стріляниною, справжньою погонею та затримання 8 співробітників Пересипського ТЦК та СП. Під час обшуків співробітники СБУ виявили у затриманих бити, кастети та гроші. Такий набір предметів у співробітників ТЦК викликають окремі питання. Як зʼясувалося, працівники ТЦК силою затримали чоловіка, який мав офіційне право на відстрочку від мобілізації, та "бусифікували його". У подальшому йому погрожували насиллям і вимагали 30 тисяч доларів. Одеський обласний ТЦК та СП та командування Сухопутних військ уже підтвердили факт затримання своїх військовослужбовців і заявили, що за наказом головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського начальників Одеського обласного ТЦК та СП, а також Пересипського РТЦК було усунено від виконання службових обов'язків. Одночасно з тим було розпочато службове розслідування щодо інциденту. Загалом ситуація з затриманням працівників ТЦК в Одесі стосується не лише окремих незаконних дій, а системних недоліків у роботі інституції. Однак вже сам факт проведення спецоперації та затримання підозрюваних свідчить про наявність інструментів реагування з боку правоохоронної системи. Окремим питанням залишається політична реакція на такі події. Такі інциденти значною мірою підривають обороноздатність країни та руйнують довіру до державних інституцій. І саме тому у таких ситуаціях важливим є не лише розслідування окремих випадків, а запровадження системних змін, які унеможливлять повторення подібного у майбутньому. Ключовою системною зміною має стати відмова від ТЦК. Українське суспільство ледве не щодня у соцмережах можуть спостерігати насилля та корупцію, яку приносить ця інституція. Усю мережу облетіли кадри з Ужгородського РТЦК та СП з жахливими та такими, що пригнічують людську гідність, умовами перебування мобілізованих громадян, а зараз омбудсмен з прав людини Дмитро Лубінець звітує про сотні повідомлень та звернень щодо ТЦК не лише по Одещині, відмічаючи, що критична ситуація також у Львівській, Миколаївській, Закарпатській та Черкаській областях. Лише відмова від ТЦК може призвести до вирішення цих проблема. І для цього вже зараз потрібно запровадити чіткі терміни служби, збільшити грошове забезпечення військових, сприяти рекрутингу іноземних добровольців та створенню адекватної системи цивільного рекрутингу в Україні. Тільки так можна припинити корупцію в ТЦК та постійне порушення прав людини їхнього боку. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/69e7a960f35e2/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/69de34376a429/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Tue, 14 Apr 2026 15:33:59 +0300 Коли піднімаєш багато тем з свавіллям ТЦК, то отримуєш і зворотній звʼязок від людей. Так і відбулось 9 квітня, коли я отримав відео від підписника з приміщення Прилуцького ТЦК та СП. Людину утримували в ненормальних умовах: обшарпані стіни, решітки, деревʼярні ліжка, збиті з фанери. Після того, як відео було оприлюднено, Чернігівський обласний ТЦК та СП оголосив, що мій канал спеціалізується на "спротиві мобілізації", назвавши відео "цинічною неправдою та маніпулятивним контентом, спрямованим на дискредитацію ЗСУ". Вони заявили, що відео не має жодного відношення до Прилуцького РТЦК та СП, є абсолютно фейковим та елементом ІПСО. В ОК "Північ" також відреагували схожим чином, назвавши це відео фейком, який дискредитує ЗСУ та ТЦК та СП. Однак після цієї ситуації я звернувся із запитом до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини для перевірки умов перебування мобілізованих громадян у Прилуцькому РТЦК. Після цього запиту у представництві омбудсмена зреагували й відправили моніторингову місію з метою оцінки умов перебування. Місія підтвердила жахливий стан приміщення РТЦК. Офіцери Прилуцького РТЦК та СП пояснили представникам омбудсмена, що відео справжнє, і зняті на ньому умови теж справжні, але начебто це було рік тому. Тоді, у червні 2025 року, деякі будівлі Центру зазнали руйнувань, у тому числі частково зруйновано приміщення, де розташовувався пункт збору. За їхніми словами, наразі у Прилуцькому РТЦК зараз проходить лише документальне оформлення військовослужбовців після чого їх перевозять до Чернігівського обласного ТЦК та СП двома службовими автівками. І така комунікація з боку ТЦК та СП – це надзвичайно велика проблема. Треба тверезо визнавати наявність проблем та бути готовими покращувати ситуацію. Але натомість ми постійно чуємо історії про "ІПСО", "фейки" та "дискредитацію ЗСУ", які виявляються справжніми. Саме така комунікація дискредитує ТЦК та ЗСУ, показуючи, що значна частина системи побудована на брехні та замовчуванні. Чим далі, тим більше ТЦК дедалі більше показує себе неефективною структурою у ланці мобілізації. Україні вже давно потрібно повернути довіру власних громадян до українського війська та мобілізації. Це можна зробити за допомогою кількох ключових рішень: відмовитися від мобілізації в тому форматі, який зараз пропнують ТЦК, перейти на цивільну систему рекрутингу, запровадити терміни служби. У той же час необхідно посилювати залучення іноземних громадян до війни на боці України. Я багато допомагав та продовжую допомагати добровольцям з різних країн дістатися до України й долучитися до ЗСУ. Лише з осені десятки громадян Бразилії, Перу, Колумбії та Мексики вступили на військову службу до нашого війська. І ці люди – це професійні солдати та досвідчені воїни, здатні ефективно захищати нашу країну. Мій приклад доводить, що навіть з відносно невеликими ресурсами можливо залучати добровольців з інших країн. І зараз критично важливо, щоб держава дедалі більше залучалася в цей процес, бо з ресурсами, якими володіє Міністерство оборони, можливе, без перебільшення, створення цілих інтернаціональних бригад у межах ЗСУ. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/69de34376a429/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/69d6a91856ef9/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Wed, 08 Apr 2026 22:14:32 +0300 Сьогодні, 8 квітня, Верховна Рада ухвалила в першому читанні закон, відомий як "закон про податок на OLX". 234 депутати проголосували "за", що лише на дев'ять більше за мінімально необхідну кількість. Така крихка підтримка вже сама по собі свідчить не про стабільність, а про глибокі проблеми всередині парламенту. Законопроект "про податок на OLX" – це один із найпростіших законопроектів у пакеті вимог МВФ, але навіть його ухвалення продемонструвало, наскільки складною стала внутрішньополітична ситуація у Раді. Найбільш чутливі й складні питання, наприклад оподаткування ФОПів, навіть не винесені на порядок денний. Інший резонансний законопроект про оподаткування посилок узагалі не дійшов до голосування. Результати голосування показують, що рішення було забезпечене не стільки президентською фракцією, скільки ситуативним союзом різних груп. "Слуга народу" дала 174 голоси, тоді як "Європейська Солідарність" і "Батьківщина" не підтримали закон зовсім. Натомість значну роль відіграли різні депутатські групи та позафракційні: "Довіра" дала 16 голосів, "Відновлення України" – 12, "Платформа за життя та мир" (ексОПЗЖ) – 10, "Голос" – 8, "За майбутнє" – 5, ще 9 голосів надійшло від позафракційних. Таким чином, ключову роль у прийнятті рішення відіграла не "монобільшість", яка формально продовжує існувати тільки на папері, а ціла коаліція, побудована на ситуативних домовленостях. Без голосів "Довіри", колишніх представників ОПЗЖ, а також частини інших груп цей закон просто не був би ухвалений. Особливо добре ці "торги" видно на прикладі депутатської групи "Довіра", від якої 16 із 19 депутатів проголосували "за", тоді як інші троє просто були відсутні. Така підтримка напряму вказує на те, що вже у найближчому майбутньому слід чекати нових рішень щодо сої, ріпаку та олії. І те саме правило стосується колишніх ОПЗЖ, які теж переслідують власні інтереси. Однак цікавим сигналом є внутрішні проблеми у самій фракції "Слуга народу". Чотири депутати проголосували проти: не утрималися, а саме виступили проти. Мова йде не не про випадкових чи маргінальних фігур як, наприклад, Мар'яна Безугла. І це дедалі більше свідчить про розкол у фракції. До речі, сама Мар'яна Безугла, яка вже є позафракційною, підтримала законопроєкт. У підсумку можна говорити про кілька ключових тенденцій: по-перше, президентська фракція більше не здатна самостійно забезпечувати ухвалення рішень. Кожне голосування вимагає складних домовленостей із різними групами впливу, які мають власні інтереси та умови. По-друге, законодавчий процес перетворюється на політичний торг. Підтримка тих чи інших рішень буде більше обумовлюватися майбутніми економічними кроками: введенням або скасуванням мит, регуляторними змінами або іншими вигідними для окремих груп ініціативами. По-третє, це лише перше читання. І якщо навіть для нього довелося збирати голоси буквально з усієї Ради, то перспективи другого читання виглядають ще менш райдужними. І це створює політичну кризу, вихід з якої теоретично існує, але він потребує надто великої політичної волі. Єдиним рішенням залишається зміна Кабінету Міністрів, який вже показав свою непрацеспроможність через постійні корупційні скандали та повне ігнорування Верховної Ради, розширення переговорного процесу за участі парламенту, зупинка випадків жорстокої мобілізації та вирішення інших соціальних питань та нарешті досягнення якнайшвидшого миру. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/69d6a91856ef9/