https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/6443e8508771b/ ukrpravda@gmail.com (Руслана Лижичко) Sat, 22 Apr 2023 16:59:44 +0300 Слава Україні! Дорогі українці і всі, хто зараз цікавиться і намагається відчути, зрозуміти, допомогти Україні. У України на сьогоднішньому етапі нашої історії, як і на всіх інших напрямах, вирує справжній культурний фронт – фронт боротьби за нашу історію, ідентичність, за нашу Незалежність. Ми всі разом пишемо історію України. Щодня, щохвилини. Мене питають, чи буду я стояти на сцені Євробачення, яке буде відбуватись від імені України і пройде в Ліверпулі. Я цього не знаю. Станом на сьогодні я не маю жодної пропозиції чи офіційного запрошення від організаторів цьогорічного ПК "Євробачення" – Національної суспільної телерадіокомпанії України та BBC. На головній сцені Євробачення мій виступ не запланований ні у фіналі, ні у півфіналах. Моєю командою мені надана інформація, що взята з офіційних джерел: " У півфіналах Пісенного конкурсу Євробачення-2023 9 та 11 травня як запрошені зірки виступатимуть (теги Марія Яремчук, Юлія Саніна, OTOY, Alyosha, Злата Дзюнька). Вони вийдуть на сцену Євробачення-2023 в Ліверпулі у перервах між виступами конкурсантів." "Гранд-фінал цьогорічного Пісенного конкурсу відкриють переможці Євробачення-2022 (тег Kalush Orchestra). Під час цьогорічного шоу на сцену вийдуть українські зірки Євробачення: (теги Jamala, Verka Serduchka, Тіна Кароль та гурт Go_A). Артисти виконають свої конкурсні пісні в новому аранжуванні у поєднанні з класичними британськими хітами." Звичайно буде шкода, якщо Дикі Танці не звучатимуть на сцені Ліверпуля. У цієї нашої пісні славна історія. Я чекаю і дивлюся, як розвиватимуться події далі і не даю поки жодних коментарів. Я просто чекаю. Від мене, нажаль, мало що залежить в цій ситуації. Не я приймаю рішення. Але є рішення, які можу прийняти саме я. Коли я їхала в Стамбул на Євробачення, я їхала за перемогою в першу чергу для України. Не для себе, не для команди, а саме для України! І тепер вважаю за правильне порадитись саме з Україною, з українцями. Тобто з вами, тими, хто читає це моє звернення. 1. Чекати далі на запрошення на гранд-фінал Євробачення. 2. Відмовитися від пропозиції виступу на гранд-фіналі Євробачення у разі, якщо така все ж надійде. Як ми разом з вами більшістю голосів та реакцій проголосуємо, так я і діятиму. Я активна співачка. Я активний музикант. Це для мене головна та найважливіша діяльність. Це покликання. Я мрію, щоб наша безцінна автентика, і давня, і сучасна, яскраво випромінювала на світовій сцені. В Ліверпулі я вже підтвердила свою участь у двох сайд-івентах (додаткових активностях на майданчиках, що працюють для єврофанів та гостей Ліверпуля). Один з них колаборація з Лондонською Національною Оперою, про другий я напишу згодом. Звичайно я залишаюсь і волонтером, і амбассадором чистої енергії. Я живу і творю для України. Якщо ми не пам'ятатиме наших перемог, нам буде набагато важче здобувати перемоги в майбутньому Але ми маємо пам'ятати і про наші поразки, щоб не дати їм повторитися знову. Для того ми пишемо історію, яку ми ніколи не дозволимо переписувати. Я впевнена, ми будемо знати, пам'ятати і поважати історію наших перемог. Слава Україні! https://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/6443e8508771b/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/636e6f3688898/ ukrpravda@gmail.com (Руслана Лижичко) Fri, 11 Nov 2022 16:50:14 +0200 Нас намагаються позбавити пам'яті і позбавити дому. Позбавити тепла і позбавити світла. У нас намагаються забрати нашу історію і нашу землю. Нашу енергію і наше життя. Енергія, народжена в надрах Землі, в руках путінської Росії, держави-терориста, перетворюється на зброю та смерть. Вперше в історії людства мирні електростанції стають військовими цілями та об'єктами ядерного шантажу. Вперше нафта та газ стають ключовими інструментами військової агресії та засобами залякування та шантажу гуманітарними катастрофами. Вперше у 21-му столітті Європа дивиться в очі печерному демону війни, випущеному із скрині Пандори неадекватним президентом неадекватної держави. Але у історії, як і у еволюції, нема зворотнього ходу! Це значить, що ми вистоїмо і переможемо! Ми здатні покласти край і цій смертоносній війні, і цій наркотичній залежності від брудної енергії, ділером якої завжди була і досі залишається держава-злочинець, держава-терорист – путінська Росія, "тюрма народів", спадкоємиця сталінського терору. Прийде новий день! Україна буде вільною. Вона відновиться та розквітне разом з Європою. Людство позбавиться болісної залежності від викопних джерел енергії та перестане руйнувати власний дім – прекрасну планету. Енергія стане відновлюваною та чистою, а світ зеленим та мирним. За таке майбутнє варто боротися! Європа, весь світ потребують сьогодні чистих, незалежних, доступних джерел енергії! Це вже не питання екології та комфорту, це питання безпеки та виживання. І Україні ця енергія зараз потрібна найбільше! Я звертаюсь до всього світу із закликом допомогти Україні та українцям пережити цю зиму, а разом з нею пережити підлу, безжалісну до всього людського, війну, розв'язану путінською росією! Я закликаю "зібрати Енергію для України", и це не просто гучна фраза, це заклик до вашого серця! Я хочу, щоб ви почули мене серцем, щоб цей заклик зворушив вас і надихнув на героїзм. Героїзм, на який здатні справжні люди, що співпереживають та відчувають біль цієї війни. Нас намагаються закатувати не лише ракетами та зброєю, але й занурюючи місто за містом в темряву та холод, вбиваючи старих та дітей, позбавляючи їх дому, світла, тепла та життя. Я, як Глобальний Амбасадор Відновлюваної Енергії, звертаюсь від себе і від платформ Global 100% RE та Global 100% RE Ukraine, що об'єднують практично всі асоціації відновлюваної енергії в світі та Україні з ініціативою "зібрати Енергію для України"! Ми знаємо, як зробити Україну і всю Європу енергетично незалежними, протистояти "вуглецевому" шантажу путінського режиму, зберегти планету і життя мільйонів українців! Ми оголошуємо Глобальний марафон reNewDay for UKRAINE! reNewDay for UKRAINE – це глобальна ініціатива, що має об'єднати всіх нас навколо ідеї, яка енергія потрібна Україні і світу вже сьогодні. reNewDay for UKRAINE – це глобальна ініціатива, яка має зібрати допомогу для України зі всього світу у вигляді енергії у всіх її проявах – донаціях, ресурсах, технологіях, обладнанні, будь-яких інших рішеннях! Нам необхідна допомога, яка позбавить Україну та Європу смертоносної залежності від російського газу. Нам необхідна допомога, яка не дасть українцям замерзнути та покинути свої домівки підчас найжорстокішоі зими в новітній історії України. Нам необхідна допомога, яка дасть нам енергію та силу вистояти в двобої з вуглецево-іржавим Голіафом путінської росії, що приніс війну, горе та страждання на нашу землю. Нам необхідна допомога, щоби разом перемогти в ім'я свободи, демократії та життя в гармонії з планетою! Вся інформація про ініціативу та як до неї приєднатися, буде оголошена на моїх офіційних сторінках та ресурсах Global 100 RE та Global 100 RE Ukraine. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/636e6f3688898/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/6237a1037cb3e/ ukrpravda@gmail.com (Руслана Лижичко) Sun, 20 Mar 2022 22:47:47 +0200 Білоруси! Брати та сестри! Я ще сьогодні звертаюсь так, тому що білоруси та українці завжди були братніми народами. Це не пропаганда і не переписана кимось історія. Це абсолютна константа нашого доброго сусідства і взаємної поваги. Ми ніколи не вбивали і не воювали один з одним. У нас ніколи не було претензій один до одного, ні територіальних, ні світоглядних, ні загальнолюдських. Кожен жив, як вважає за правильне. Кожен поважав право другого на вибір. Я звертаюсь українською, тому що наші мови дуже схожі, і ми розуміємо один одного, як справжні брати. Нам не потрібен переклад. Наші мови збережені попри все, крізь що пройшли наші народи. А значить збережені, і неповторні культурні багатства, і національна ідентичність. Це спільне, що в нас є, воно набагато сильніше за накази рашистських генералів і оскаженілого кремлівського психопата. За даними української розвідки, в самий найближчий час Республіка Бєларусь вступить в війну з Україною на боці рашистської федерації. Рішення прийняте керівником Бєларусі. Вдумайтесь та вслухайтесь в ці слова: "Білорусь вступить у війну з Україною"! Вам не здається це цивілізаційним та історичним безглуздям? Вам не виглядає це кривавим злочином проти справді братських та древніх слов'янських народів? Лукашенко прийняв рішення не зважаючи на спротив збоку білоруських військових та цивільних людей, матерів та батьків. Народ Бєларусі кидають в криваву бійню. Синів Бєларусі без військового досвіду, без жодної причини воювати та завоювувати, без права на власну позицію та долю – роблять "гарматним м'ясом". Білорусів намагаються пов'язати кров'ю, щоб вони разом з путіним стали військовими злочинцями і розділили його долю ката та вбивці. Україна та українці будуть захищати свою землю, та нищити тих, хто на неї прийшов з війною. Ви це знаєте! Коли буде пролита перша кров – лишатись братами буде неможливо, тому що з обидвох боків кордону з'являться сироти, вдови, безутішні матері та батьки. Наші будинки та земля, діти та мирні люди нищаться рашистською зброєю, в тому числі і з території Республіки Бєларусь. І ви це знаєте! Такого братовбивчого сценарію між Україною та Бєларуссю у 21 столітті не можна допустити ні за яких обставин! Чому Бєларусь та білоруси мають розплачуватись за злочини путіна? Матері Бєларусі, не відпускайте своїх синів на війну в Україну! Ви збережете життя і ваших, і наших синів! Виходьте на вулиці, протестуйте, саботуйте, говоріть одини з одним, діліться закликами, залишайтесь вільними і справжнімв людьми, а не слухняним стадом, яке ведуть на забій! Робіть що завгодно, щоб ваші чоловіки, сини, батьки залишились живими і не покрили себе ганьбою братовбивства та покори кремлю. Білоруси ніколи не були окупантами! В Україні ніколи не було і нема ні нацистів, ни фашистів, не слухайте гебельсівську пропаганду північного сусіда, який "по-братерськи" вбиває наших немовлят та стариків. Понад 15 тисяч рашистських окупантів залишились в українській землі, яку вони намагались загарбати. Тепер путін відправляє до України білорусів. Бєларусь – це країна добрих, працьовитих та мирних людей. Коли на Бєларусь нападали, вся країна ставала партизанським краєм і чинила опір агресії та насиллю. Зараз Бєларусь гвалтують, її намагаються примусити до злочину, примусити воювати проти найближчих сусідів, братів та сестер! Станьте знову партизанами, створіть опір військовим злочинцям! Роскажіть всім правду – врятуйте свою честь і своїх чоловіків! Сестро Бєларусь, не йди на смерть за путіна! Врятуй себе, своїх і наших дітей! https://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/6237a1037cb3e/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/62021ebd5cc0c/ ukrpravda@gmail.com (Руслана Лижичко) Tue, 08 Feb 2022 08:41:49 +0200 У Сполучених Штатах є впливова організація, що має назву Міжнародний альянс інтелектуальної власності (IIPA). Це Альянс, що об'єднує інші організації (AAP, ESA, IFTA, MPA, RIAA). За всіма цими абревіатурами стоять об'єднання усіх американських правовласників як у сфері музики чи фільмів (в тому числі й всі голівудські кінокомпанії), так і американські IT-компанії, телевізійна індустрія. Фактично весь американський креативний ринок доручив IIPA відслідковувати, як же в тій або іншій країні дотримуються прав інтелектуальної власності, зокрема й на музику й фільми американських авторів. Раз у рік Міжнародний альянс інтелектуальної власності опрацьовує дані з усього світу й видає аналітику за кожною країною і рекомендації щодо місця країни у так званому Списку 301. Список 301 – це перелік країн, де найбільше порушуються права інтелектуальної власності. Його формує Офіс торгового представника США на підставі даних IIPA, і Сполучені штати можуть застосовувати економічні санкції до країн з найвищим рівнем інтелектуального піратства. Був рік, коли Україна займала в Списку 301 "почесну" пальму першості. Проте зазвичай (і зараз теж) вона знаходиться у Priority Watch List – переліку найпроблемніших країн, разом з ще з десятьма державами (Еквадор, Мексика, Росія та ін.). Україна традиційно прагне вийти з цього ганебного переліку. Але для цього потрібні серйозні зрушення. Декілька днів тому Міжнародним альянсом інтелектуальної власності було опубліковано новий щорічний звіт IIPA щодо охорони й захисту авторського права і суміжних прав. Альянс, як завжди, глибоко проаналізував українську ситуацію, розглянув всі аспекти охорони авторського права, оцінив усі законопроекти й дав свої рекомендації. IIPA рекомендує залишити Україну і надалі у Priority Watch List Списку 301, тобто не поліпшивши її позицію. Втім далі у звіті Альянс детально пояснює позитивні й негативні зрушення щодо охорони авторського і суміжних прав, що зробила українська влада протягом минулого року. Як позитив згадується реформа колективного управління, визначення акредитованих організацій, IIPA схвально відгукується про проекти нових редакцій Закону України "Про авторське право і суміжні права", викладені в законопроектах 5552 і 5552-4. Втім Альянс пише й про цілий оберемок проблем України. Серед яких згадує про необхідність відхилення альтернативних законопроектів 5552-1, 5552-2 і 5552-3, згадує про незначні успіхи у кримінальних провадженнях проти піратів. Окремо Міжнародний альянс інтелектуальної власності вказує на законопроект 5572, зазначаючи, що (далі переклад з англ. мови) "якщо законопроект 5572 стане законом, це означатиме серйозний відхід від реформи колективного управління в Україні і створення небезпечного прецеденту для всіх майбутніх акредитацій". Здавалося би, IIPA однозначно засуджує прийняття законопроекту 5572. І це позиція не лише Альянсу, а й тих, кого він представляє – у першу чергу, американської музичної та кіноіндустрії. Втім це позиція міжнародної спільноти. А як же українські автори, чимало з яких висловлювались "проти" законопроекту 5572? Як раз на їхній захист звернулась до Президента з проханням повернути законопроект 5572 український омбудсмен, отримавши моє звернення. Людмила Денисова посилається на негативний висновок щодо законопроекту 5572 Головного юридичного та Головного науково-експертного управлінь Верховної Ради України та пише про недопущення порушення економічних прав авторів. У публічному полі вже неодноразово згадувалось і акцентувалось! І про корупційні складові законопроекту 5572! І про його замовників та вигодонабувачів. Без жодного сумніву, це не автори пісень і не їх правовласники. Це слуги народу – Потураєв та Санченко, які в дуеті написали свою "лебедину пісню" – стьобний трек на теми конституції та парламентаризму в Україні під назвою "закон 5572". Авторство цієї "нєтлєнкі" і її мотиви (а їх декілька) назавжди будуть закарбовані в розподіленому реєстрі нашої пам'яті. Потураєв попрацював для сім'ї та дружньо лобійованого ним медіахолдингу. Санченко, як непересічний "антикорупціонер", доєднався з абсолютно недвозначною вигодою для власного фестивалю та партнера. Все це під слабо зрежисовану комедію, що "це артисти чубляться". На їх боці необізнаність та небажання депутатів глибше занурюватись в ситуацію і байдужість суспільства до теми, яка є далеко не пріоритетною на даному етапі нашої історії. І хоч все робиться "під шумок", як і багато інших дій "під патронатом" Голови ОП А. Єрмака, зараз на недопущення прийняття цього законопроекту вказує не тільки величезна частина українських творців та правовласників, але й американська творча спільнота. Про порушення прав українських авторів пише Уповноважена з прав людини. Чи будуть національні інтереси важливішими за особисті депутатські розклади? Чи почує це Президент, на підписі у якого знаходиться законопроект 5572? Незабаром побачимо. P.S. Оптимістичним для мене є те, що ті, кого я закликала про допомогу у своєму попередньому зверненні, мене почули і відгукнулись. Дякую, колеги, що ви є. І що ви не байдужі до того, як розвиватиметься сучасна українська музика. Доки ми разом, надія є. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/62021ebd5cc0c/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/61eede326e9f3/ ukrpravda@gmail.com (Руслана Лижичко) Mon, 24 Jan 2022 18:13:22 +0200 Я вас всіх вітаю і хотіла би, щоби тон нашої розмови був доволі гострий. Події в Україні і навколо наших кордонів не сприяють фокусу суспільства на другорядних для долі держави питаннях. Не на часі зараз "переливати з пустого в порожнє", спростовувати маячню опонентів, доводити очевидні речі та факти. Абсолютно не на часі "перемелювати", що було і навіть що є. Все залишає свій слід в історії, а час відчиняє таємні двері, робить зрозумілими мотиви, розплющує замилені очі. Зараз на часі говорити, що буде... Не одним хлібом ми живемо... але й музикою. Ми, українці, завжди жили не тільки хлібом. Ми жили музикою. Для нас музика, наша культура і традиція – не пустий звук, не пусте слово. Це – наші гени. Ми – такі. Ми на Майдані стояли з піснею. І вона допомогла нам вистояти... Вистоїмо ми і зараз. Якщо треба буде почекати день, місяць, каденцію, дострокові вибори, недострокові... Без різниці. Закон 5572, який під "шумок віп-голосування від Офісу Президента та дружні прохання від певних медіагруп (насправді групи) до певних фракцій (насправді фракції) " намагались прийняти, та під той самий "шумок" намагаються не дати скасувати – це просто ганьба. Це ж роялті українських та світових правовласників, а не черговий "розпил" державного бюджету! Але, як кажуть, – пороблено. Закон 5572 – це ганьба для українського парламентаризму, ганьба для української конституційної та владної системи, ганьба для всього того, що ми розуміємо під словом "закон". Коли під зацікавленість певної групи людей з певними інтересами, далеко не національними, і далеко не благодійними, перекроюються закони, беруться невластиві органу влади повноваження, ангажуються спецслужби і силові органи, підключаються персони, що не мають ні експертизи, ні відношення, ні розуміння процесів... Що це взагалі таке? Як називається? Попри енергетичну кризу складається враження, що недалекий той час, коли в Україні розквітнуть банани. Вибачте за сумний жарт. Мені здається, що на депутатів або здійснювався тиск, або ж це завідомо упереджене ставлення. Не справедливе і не об'єктивне. Заангажоване. Я можу собі дозволити так сказати на прикладі цієї ситуації і по відношенню до поведінки мого, як я вважала, друга – депутата і патріота Володимира В'ятровича, якого я знаю дуже довгий час. То ж що говорити про інших депутатів, які проголосували за "закон Потураєва"? Коли я виступала на українських каналах, я ще сподівалася, що я зможу якимось чином достукатися і мене депутати почують... Чули. Бачили. Але "закрилися"... Чому? Значить був тиск? Значить було упереджене ставлення...? Значить була "мотивація". Коли я востаннє бачила Президента Володимира Зеленського (це було в День Незалежності), я тоді щиро сказала: "Я пропоную свій час і свій досвід і свої сили для того, щоби вирішити питання, поки воно ще не в тупіку, – питання авторського права в Україні". Мені здалося, що Володя тоді був доволі конструктивно налаштований і його дійсно хвилювала ця тема. Мені здалося, що мене закличуть до столу переговорів. Як фахівця. Як людину, яка, мабуть, все ж щось зробила для своєї країни музикою (і не тільки музикою, а й своєю активною соціальною громадською позицією, що було доведено на практиці, не на словах, а на ділі). Сьогодні ж я можу сказати нашому Президенту наступне: "Володя! Сьогодні, от сьогодні, ситуація вже в тупіку!". Тепер я констатую цей факт. Пройшло кілька місяців і ситуація все ж таки зайшла в тупік. Тепер я хочу пояснити свої слова: Як ви думаєте, якщо хтось веде проти нас, авторів та артистів, якусь гру, ми будемо дивитися на це мовчки?! Ні! Ми будемо боротися! Однозначно будемо боротися. Ми знаємо, що порушена Конституція, зокрема, конституційна реформа від 2018 року, що можуть підтвердити фахівці, які брали участь у цій реформі. Однозначно порушено закон. Порушена сама процедура: акредитація відбулася, її заднім числом скасовано, прикрившись "законом Потураєва". Нам сказали, що це "реформа". Ні, це не реформа! Це "схематоз". Це просто прикриття словами. А на практиці і на ділі це зовсім інші "кулуари". Двоє заангажованих і відверто зацікавлених депутатів, Потураєв і Санченко, вносять абсолютно лобістський для кіл, які вони представляють, законопроект. Неприкрита нічим корупція в українському парламенті, яку намагаються запхати в кулуари подалі від суспільної уваги під прикриттям двох-трьох медійних облич. Чому "кулуари"? Тому що всіх нас виставили за двері і не пустили за стіл перемовин. Натомість опосередковано в Офісі Президента вирішили питання на свій розсуд, як вважали за потрібне. Без нас. Без учасників цієї індустрії. Без тих, хто творив, творить і творитиме. Як ви думаєте, чи це справедливо...? Мені хочеться запропонувати: Давайте прямо зараз публічно подивимося, хто в Україні з авторів за останній період отримав гроші за авторські винагороди, а хто ні. Давайте розберемося зараз з цим вибірковим каталогом! Я готова викликати ту організацію колективного управління, яка збирала роялті (відрахування за авторські права) за останній період часу, запросити її до діалогу на будь-який медіа-ресурс і запитати, чому одні отримали гроші в такому розмірі, а інші не отримали в такому розмірі. Як це взагалі можна пояснити?! Давайте розберемося публічно! Я хочу звернутися до чинної влади і безпосередньо до Офісу Президента: Ви взагалі розумієте, що таке діяти в національних інтересах? Ви розумієте, що потрібно займати позицію не окремих авторів, не окремих продюсерів, не окремих компаній і не окремих медіа, а вирішувати питання всією музичною індустрією, долучивши всіх українських музикантів-авторів, всіх до останнього, хто написав хоча б одну українську пісню? Це буде справедливо. А ви ж вирішили питання "законом Потураєва", прикрившись реформою, в інтересах окремої групи людей. Тим самим ви підтвердили, що ви "заангажовані". Ви вчинили суб'єктивно. Ви розкололи цим ринок. Ви розкололи українське суспільство. Ви розкололи українську музичну індустрію. Ви розкололи українських авторів на "наших" і "не наших". Це справедливо?! Це показує ваше відношення до української музики, до таких людей, як я, і ваше ставлення до того, що такі люди, як ми, зробили. Ще не пізно сісти за стіл переговорів. Ще не пізно вивести ситуацію з тупіка. Ще не пізно, якщо ви відкриєте очі і вуха і почуєте нас, а не будете виставляти за двері і вирішувати питання самостійно... Я хочу додати наостанок: Ми всі любимо українську музику. І знаємо, що вона несе мир і зцілення для наших сердець. І завжди буде нести. Питання української музики – це аж ніяк не питання ворожнечі всередині нашої країни. Для того і був Майдан, щоби ми завжди знаходили спільну мову у своїй державі, чого би це не стосувалося. Нам дійсно є, з чим воювати. І це явно не питання української культури, української музики і України. Тому що культура і музика, як і мова, – це і є фундаментальна основа держави. Якщо її будувати, то українською музикою не можна нехтувати і вирішувати питання так, як це робиться зараз. Це ганьба! Я вірю і закликаю Президента, Офіс Президента і Верховну Раду, а також всіх дотичних до цього питання, переглянути ваше рішення і ваші дії, тому що ви зробили помилку. Ви її зробили, і ви її маєте виправити. А ми все ще готові приділити свій час і діяти в інтересах української музики. Сумнівний, лобістський, корупційний закон 5572 ще не пізно скасувати. Ще не пізно створити нормальні умови для роботи всього ринку авторських прав в Україні, а не "сприятливі" умови для заангажованої певними депутатами та їх партнерами структури. Якщо це моє звернення вчергове залишиться непочутим сучасниками у владі, шановні майбутні народні обранці, сприйміть це моє звернення, як звернення до майбутнього Парламенту та майбутнього Президента. Я невиправний оптиміст і вірю в велике майбутнє моєї держави! https://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/61eede326e9f3/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/61b9864b67781/ ukrpravda@gmail.com (Руслана Лижичко) Wed, 15 Dec 2021 07:08:11 +0200 Мені сумно і соромно читати те, як опоненти по питаннях збору авторської винагороди – мої колеги та друзі, мабуть вже колишні, пишуть про мене. Що пишуть. Як пишуть. Все це по-людські дуже принизливо, образливо, неповажно, в найкращих традиціях "пропаганди" північного сусіда – "скабєєва-стайл". Я вже наслухалась про себе багато подібного звідтам. Але не віриться, що це в Києві, в Україні, просто зараз і тут. Спробую просто пояснити всім, хто мене читає, намагається почути та зрозуміти. Наша суперечка з колегами – про гроші, тому я ніколи не вважала правильним обговорювати це питання публічно. Організація УААСП, яка претендувала і претендує збирати авторську винагороду у користувачів авторського права – радіо, телебачення, інших медіа, кафе, барів, ресторанів, музичних фестивалів, публічних майданчиків і т.п., на мою точку зору і точку зору величезної кількості моїх колег-правовласників, цілком себе дискредитувала. Дискредитувала своєю історією та діяльністю. Про це багато сказано і написано. Є навіть цілий ресурс про це – https://stop-uacrr.org.ua/ і телеграм-канал https://t.me/stop5572 Знову повторювати історію про дивні багатомільйонні борги, постійні невиплати, незрозумілі оборудки з програмним забезпеченням, непрозору історію створення та переписування договорів з державної організації на іншу, не вважаю потрібним повторювати. Все це викликало у правовласників логічний і серйозний спротив. І ми вирішили створити нову, абсолютно з чистого аркушу, відкриту для всіх. Я дійсно витратила багато часу та нервів, пояснюючи тим, від кого залежить доля акредитації подібних організацій, чому УААСП ні в якому разі не може бути акредитованим. Ніколи того не стидалась і не приховувала. Аргументи – у вільному доступі. Але це точно не "найгарячіша" тема для української публічної полеміки та політики. Була. Коли в ній спливли два депутати, що представляють власні інтереси та інтереси бізнесу користувачів музичного продукту – стало зрозуміло і очевидно, що тема із галузевої стає (або вже давно стала) міжгалузевою, а в нас з'являються самопризначені "смотрящі" від партії влади. А коли з'явився Голова ОП, який вирішив, що він не "завгосп", а людина, яка наділена правом не рахуватись з інтересами цілої індустрії і не тримати власного слова, переступаючи через голови "безправних", політика витіснила і галузеві компроміси, і здоровий ґлузд. Ось так і "намалювались" патрони наших опонентів (цитую їх стилістику). Мені приписують бізнес-партнерство з Олегом Долинським. Якщо бізнес-партнерством називати передачу моїх прав в управління компанії Комп Мьюзік – то його бізнес-партнерами крім мене є ще Джамала, Хардкісс, Тартак, Мед Хедз, Тарас Чубай, Тарас Петриненко, Анатолій Солов'яненко, Микола Мозговий і ще дуже багато яскравих сучасних імен та тих, хто залишив свій безцінний музичний спадок прийдешнім поколінням. Якщо мається на увазі якесь інше "бізнес-партнерство", то його ніколи не було, і це зловмисна неправда. В контексті полеміки наших небагаточисельних опонентів завжди називаються лише два імені Долинський і Нікін, і "забуваються" фактично всі найбільші видавці українського музичного ринку, які і закликали нас до боротьби з потенційною новою акредитацією УААСПу та зневажливим ставленням до себе. А це Бест Мюзік, у яких "бізнес-партнерами" виступають Монатік, Злата Огневич, Володимир Дантес, Таянна, Сергій Бабкін, Олександр Пономарьов, Оторвальд, Без Обмежень, Влад Дарвін, Павло Зібров, Каднай та інші. Ноти і Банкноти – Ольга Полякова, Джері Хейл та інші Багато Води – Зіткані, Дао Парк, Вакула і френдс та інші БК Мастерская – Юко, Константін та інші Лавіна Мьюзік Паблішинг – Гайтана, П'ятниця та інші Кондорн Компані – Іван Дорн та інші ЮЗАВ – Бог Да Нова Музика, МоторРолла, Юлія Лорд, Круть та інші Меломанія – Бумбокс та інші Чесна музика – Наталя Могілевська, Віталій Козловський, Мама Ріка, Меловін та інші Ці автори і виконавці і ще дуже багато інших – довірили своїм видавцям, як я своєму, право керувати своїми правами для збору авторської винагороди. Вона не хочуть брати участі в жодних боях і просто дали можливість своїм видавцям вирішувати це питання. А організація на ім'я УААСП наполягає, що так не має бути. Що лише вона претендує на право збору авторської винагороди і платити артистам и авторам напряму "без посередників" має УААСП. На словах звучить заманливо і обнадійливо. А насправді організація настільки проблемна і непрозора, що коли видавці намагались зайти на рівних в її склад і розібратись в її діяльності – їм вказали на двері. Більшості артистів, як і мені, нема часу розбиратись в діяльності і хитрощах контори, у якої постійні борги і невиплати. Для того ми і наймаємо видавців, так званих "паблішерів". Щоб вони відшуковували, де і як використовується наше авторське право і збирали за це авторську винагороду. Ми їм за це платимо процентом від зборів. Осмислено і виважено. Адже для якісної роботи потрібен професійний штат, який автор і виконавець часто собі дозволити особисто не встані. Ми довіряємо своїм видавцям, тому що працюємо з ними роками, а в моєму випадку майже 20 років. І у мене нема жодних підстав не довіряти моєму видавцю. А ось не довіряти ГО УААСП підстав настільки багато, що це призвело від слів до дії. Але я ніколи не дозволяла собі публічно ображати та принижувати свої колег-опонентів. Я лише борюсь за свої економічні права і свободи. Не маю нічого особистого проти жодного опонента з нашої галузі. І готова, як до дискусії, так і до компромісу. Я лише вимагаю, щоб мій видавець збирав для мене авторську винагороду і контролював її нарахування без жодних обмежень. І ніхто мені цього не в праві заборонити. Але я не готова до компромісів з Потураєвим та Санченко. Вони не просто "патронують" УААСП. Вони насправді представляють інтереси користувачів – тих, хто має платити авторську винагороду. Їм не можна дозволяти курувати цю тему, писати лобістські закони, допускати їх вплив на організації колективного управління. За цим я вбачаю не просто лобізм, а відверту і банальну корупцію. Це і є в моєму розумінні використання влади у своїх корисливих інтересах. Від законопроекту 5572 виграють не автори та правовласники, а користувачі та одна єдина організація УААСП. Попри те, що я лише голос організації колективного управління "Автори і Видавці", і, будучи її Президентом, не маю ніяких інструментів керівництва нею. Керування організацією виключно колективне. Мені приписують, як я писала, в кращих традиціях "скабєєва-стайл" – "участь в злочинному угрупуванні". Ще й "останні 10 років". Ще й мій "патрон" – Олександр Нікін. Ще й "наші схеми вражають". Це могла написати тільки дуже безграмотна людина. І щодо мене. І щодо моєї діяльності. І щодо ситуації в цілому. Я завжди із самого кінця 90-х боролась з інтелектуальним піратством та проблемами, які це піратство накладало і накладає на імідж України. Я завжди була послідовна в цьому питанні і ніколи не була задіяна в жодних схемах. Так я помилково повірила, що якщо ГО УААСП замінить державний ДААСП, то робота стане активнішою і прозорішою. Але коли побачила і зрозуміла, що все сталося навпаки, то одразу припинила брати участь в її роботі. Мене багато разів запрошували прийти на правління, на що я завжди відповідала відмовою. Я не хотіла бути причетною до всього, що там робилось. І мені не вистачало духу сказати своїм друзям, що все чим займається УААСП, м'яко кажучи, недобре. Я ніколи не була знайома з Олександром Нікіним, "патронат" якого мені "приписала" нездорова уява колег з УААСПу. Працюючи з моїм видавцем, я була опосередковано швидше його опонентом довгий час. Навіть коли мої колеги з "АіВ" запросили його бути директором по публічному виконанню, я з ним не мала ні змоги, ні часу познайомитись. Пишу це вже вкотре, але впевнена, що в черговому телеграм-темнику Слуг Народу на кшталт "Карточний домік" або "Тайни Дєпутата", які дають на вечерю почитати Президенту, знову ці наративи з'яляться в унісон с постами голосів УААСПу. То ж познайомилися ми з Олександром Нікіним на зустрічі в ОП. А до того всі перемовини ми вели з УААСПом взагалі без його участі і участі ОКУАСП, яку Нікін представляє. Ми ніколи з ним напряму галузево не співпрацювали. Лише через видавця, як і будь-які інші автори і виконавці великих каталогів. Це щодо "патроната" і "багаторічної діяльності". Фейк (!) Після конкурсу, акредитації і політичного шоу наших опонентів ми з Олександром опинилися по один бік барикад. Звісно він приймав рішення самостійно, ми самостійно. Але боротися легше спільно. Тим більш, коли вже вилізли депутатські "вуха" Потураєва та Санченка. Ще раз повторюсь в організації "Автори і Видавці" Олександр Нікін не працював і написав заяву на звільнення одразу після конкурсу на акредитацію. Це знали всі. І учасники нашої спільноти. І наші опоненти. Всі посилання на реєстри, це лише константація того, що було до акредитації. Формальний привід, але ніяк не реальний факт роботи. Щодо історії хабаря між Санченком і Нікіним лише особисто сам Нікін має прокоментувати ситуацію, що відбулося насправді і чи є справедливими звинувачення. Повторюсь вкотре, це ніяк не вплине на нашу боротьбу з лобістським проектом Потураєва-Санченка на ім'я ГО УААСП та лобістським законом 5572 з метою цей проект протягнути. Ми готові боротися і надалі. 2 роки. Більше. Ситуація все одно зміниться. І політично. І персонально. Але автори музики залишаться авторами. І правовласники правовласниками. За будь-якої влади. І ще. За будь-якого сценарію люди мають залишатися людьми. Принаймні я не планую принижувати та ображати гідність опонентів. Навіть після всього, що пишуть про мене. За пару років можливо сам інститут ОКУ та паблішингу зміниться незворотньо, і ніхто не буде "сидіти на потоках" і "на проценті". Все знаходитиметься в розподіленому реєстрі на ім'я блокчейн. Не буде ні "смотрящіх" депутатів, ні "рєшал" в кабінетах, ні софта Потураєва. А виходячи на сцену чи зустрічаючись за її лаштунками або десь в ефірі, комусь буде дуже соромно піднімати очі. Дуже соромно. За все сказане і написане. Вигадане і екзальтоване. Залишайтесь людьми, будь ласка. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/61b9864b67781/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/618690ade17b5/ ukrpravda@gmail.com (Руслана Лижичко) Sat, 06 Nov 2021 15:26:53 +0200 Повзучий переділ ринку музичного авторського права в інтересах двох депутатів триває. Про Потураєва вже багато написано і сказано. Але це мало впливає на його колег, які чемно тягнуть руки за 5572 при погодженні ОП. Його сентиментальна підтримка ГО УААСП викликає у нас неабиякий протест та спротив. Наші колеги навіть опубликували власне розслідування його "сентиментів" на ресурсі #CтопУААСП Прийшов час звернути увагу на сутужні рухи другого "творця" закону 5572. Потураєв із Санченком вирішили самопризначитися, тобто Микита настійливо пропонує Олександру, а Олександр чемно погоджується з Микитою "зайнятися індустрією", в тому числі питаннями організацій колективного управління правами. Хто як не Санченко в курсі, що треба робити, щоб тим організаціям ні хріна не платити. Він по тих справах знаний спеціаліст та експерт. Сам не сплатить та інших "проконсультує". "Колектори від музики" у Атлас Вікенда не мають жодних шансів щось "вибити". Все залишається "в сім'ї". А як "консультант" Олександр ще й підробляє на зв'язках з державними органами. Та він сам і є державний орган! Цілий підкомітет збирається очолити! А шо? І з корупцією бореться, і хабарів не бере! Тільки консультує! Це ж не хабар? Так, Олександре? Дуже гидко про це писати і за цим всім спостерігати. Ми б із задоволенням тримались осторонь цього всього, але це ж наша авторська музична сфера! Яким чином ці мутні персони в неї влізли? Та й ще вказують нам, як ми маємо оцінювати та керувати власними правами? В потужному лобістсько-корупційному конфлікті інтересів з їх боку не може бути ні правди, ні справедливості, про яку вони пишуть більше, ніж про свої недолуго приховані мотиви. Олександре, ми ж артисти і автори, не вказуємо Вам, скільки і куди платити за звук, світло і сцену, рекламу, інші "консультаційні послуги" та різним посередникам і "прокладкам", як Ви це любите називати. Не радимо, які ціни ставити на квитки та як по них звітуватися. Не рекомендуємо, як вести бухгалтерію і демонструвати свої витрати та доходи. Всі ці речі регулюють ті, хто має опікуватися законністю, працездатністю та ефективністю тих напрямків. Хоча певна, прийшов час тим поцікавитись докладніше. На сьогодні ми лише називаємо гонорари, райдери та передаємо в керування авторські та суміжні права тим, кому ДОВІРЯЄМО! Ось ЦІ РЕЧІ визначаємо ТІЛЬКИ ми. І не вважаємо правильним бачити Вас в колі "керуючих" та "регулюючих", а простіше "смотрящіх"! І зрозуміло, чому ми Вам не довіряємо апріорі. Ви не зацікавлені нам платити більше, бо тоді Ви заробите менше. То як Ви можете "курувати" нашу галузь? Ваше місце у спостережній раді користувачів, але ніяк не в "куруванні" і "керуванні" нашою сферою. Ваші інтереси з нашими діаметрально не співпадають. Хіба ми почнемо казати Вам, скільки мають коштувати квитки на Атлас Вікенд, множити їх на цифри відвідувачів, які Ви в рекламних цілях оголошуєте назагал, і рекомендувати, як ці цифри розподіляти. Що артистам, що підрядникам, що організаторам і "скільки консультантам". Поки ми до Вашої наглості не доросли. І ще у мене до Вас, як до "консультанта" особисте питання. Від Олександра Нікіна нажаль я відповіді так і не отримала. То може Ви проясните, як публічний борець з корупцією. По що Вам пропонувати хабар за "затягування" закону 5572, якщо це цілком безглуздо і по закону абсолютно не в Ваших силах та можливостях? Чи Ви тіньово керуєте профільним економічним комітетом? Чи може Вас слухає спікер і приймає "під козирьок", кладучи "під стіл" "консалтінгові" законопроекти? А може Ви, як потужний депутат-сумісник та GR-менеджер вже домовилися з ОП за потенційне вето Вашого приватного закону, якщо депутати здуру проголосують? Театр абсурду триває. Депутати під шумок "залазять" в керування "потоками". Законопроект пхають без мила. Ще й в Переяславі нам, музикантам, готують "зраду". Ми звичайно перечекаємо. І Переяславську "зраду". І голосування по законопроекту 5572. І навіть 29 жовтня 2023 року. Чи коли там будуть позачергові? Може вам стільки того всього не тре, Олександре Володимировичу та Микито Руслановичу? Краще нині горобець, ніж узавтра голубець. Гарно про все це розповідає заступниця голови Всеукраїнської профспілки працівників музичної індустрії Анна Степаненко. Хто не дуже в курсі наших галузевих різнобачень, рекомендую до перегляду: https://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/618690ade17b5/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/617fedcaba774/ ukrpravda@gmail.com (Руслана Лижичко) Mon, 01 Nov 2021 14:38:18 +0200 А в нашому шоу-бізнесовому болоті пішли ніврочку хвилі. І штучна буря в мутній склянці може стати тригером серйозних потрясінь. Я не певна, що всім цікава тема наших розборок та суперечок на тему, хто буде збирати авторську винагороду за користування музичними творами в Україні. То суто економічне, я би сказала нішеве, нікому крім нас, правовласників, нецікаве питання, яке тим не менш впливає на міжнародну репутацію України і доходи українських митців. Суть його, якщо дуже просто, у взаємній недовірі: З одного боку – величезної кількості правовласників, авторів та виконавців, що працюють з видавцями за зрозумілими їм та зручними принципами роботи, і які жорстко критикують опонентів, що намагаються їм "втюхати" роботу з організацією УААСП. Ця організація була непрозоро створена, в нечесний спосіб отримала всі свої надбання у вигляді договорів з міжнародними організаціями та українськими авторами від державної організації ДААСП, і головне ніколи нормально не виплачувала гроші і вела дуже непрозору фінансову діяльність з фірмами, афілійованими з депутатом М.Потураєвим. Ця організація і зараз більше відстоює права медійних холдингів, концертних організацій (як приклад фестиваль "Атлас" депутата О.Санченка), ресторанних асоціацій, великого бізнесу, що не хоче платити гроші за так звані "чисті носіі". Короче лобіює всіх, хто не хоче платити авторські винагороди, і аж ніяк не захищає самих авторів та правовласників. З другого боку – самого УААСПу – в персонах артистів – Т. Тополі, С. Вусика, В.Харчишина, та частини артистів та авторів, які вірять в цю організацію, і підтримують полеміку, що вся спільнота авторів та видавців з нашого боку – це "фунти двох мутних персонажів, які довгі роки грабують українських артистів", і що вони "колектори" і все таке. І що тільки УААСП буде чесно нараховувати гроші, користуючись програмним забезпеченням Потураєва молодшого. Посилаються на непрозорість бізнесу, фірми-прокладки, недоплаченої мільйони і тп. Вся та полеміка мала б функціонувати в наших закритих чатах та професійних переговорах, але наші колеги з кожного приводу збирали прес-конференції, звинувачували у найтяжчих злочинах, навіть в тому, що ми розбили вікно в машині пана Вусика, і нарешті дійшли до крапки. Я не експерт ні в юриспруденції, ні в економиці. Моя роль, як президента ОКУ АіВ, отримувати інформацію, вирішувати серйозні конфлікти, погоджувати стратегічні рішення, і оголошувати напрямок руху, погоджений більшістю в нашій організації. Але питання етики є важливими для всіх. На сьогодні поведінка депутатів Потураєва і Санченка та моіх колег Тополі та Вусика у мене викликають лише питання. Я не берусь когось звинувачувати чи викривати. Це є кому робити. А от вести переговори з такими людьми виглядає більш ніж дивним і безперспективним. Їх методи дуже далекі від мого розуміння цивілізаційних норм. На питання, які я поставила Т.Тополі після публікації його звинувачень у хабарі з боку О.Нікіна, я отримала досить оригінальні та переконливі відповіді. І тепер вже не знаю, ким є Тарас насправді – співаючим міліціонером чи позаштатним працівником ГВ БКОЗ. Бо відповідає він дуже плутано, оберігаючи таємницю слідства. Також я, як і всі чекаю коментаря від О.Нікіна. Так, був хабар, чи ні? Якщо не було, то що це було? Ситуація виглядає дуже дивною. Мені сподобався аналіз ситуації від Анни Степаненко, пропоную її послухати всім, хто не може зрозуміти природи хвиль в склянці скислого молока нашого невеселого шоу-бізнесу. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/617fedcaba774/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/616e6274a674c/ ukrpravda@gmail.com (Руслана Лижичко) Tue, 19 Oct 2021 09:15:16 +0300 Сьогодні Верховна Рада голосуватиме законопроект 5572, законопроект, "проти" якого виступило багато українських артистів, авторів, міжнародних організацій. Проте й "за" цей законопроект висловилось чимало відомих музикантів В чому ж правда? Багато років українська авторська спільнота прагне мати свою організацію, котра могла би прозоро й ефективно збирати, розподіляти й виплачувати їй роялті – винагороду за використання музики. Кошти, які отримують автори в усьому світі. Цього ж прагнули й музичні видавці, які представляють сотні тисяч зарубіжних авторів і сотні українських. Така організація називається авторською організацією колективного управління (ОКУ). В Україні авторські ОКУ існували й раніше, але на них було чимало нарікань у самих авторів. І от 3 роки тому під впливом наших західних партнерів було прийнято закон, який започаткував реформу – авторською ОКУ могла стати лише акредитована організація – та організація, що отримала в управління найбільше прав правовласників (авторів та видавців), а отже й найбільшу довіру правовласників. На конкурс з акредитації вийшли 3 великі організації, кожна з яких представляла великий каталог прав: "Автори та Видавці" (АВ), Президентом якої я є, "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (ОКУАСП) та Українська агенція з авторських та суміжних прав (УААСП). Кожна з організацій володіла великим обсягом прав, представляючи як український, так і зарубіжних репертуар. Для оцінки цього репертуару зібралась комісія з 8-ми чоловік, які представляли владу, правовласників і користувачів. Комісія порівняла каталоги всіх трьох організацій і прийняла рішення: найбільше прав у АВ та ОКУАСПу. На цьому конкурс було завершено, Міністр економіки повинен був завершити процедуру, підписавши накази про акредитацію нових організацій. Що повинно було би статись після цього? Могло би бути так – представники всіх організацій потиснули б руки й пішли разом прозоро й ефективно працювати в інтересах всіх правовласників. Могло би бути й інакше – якби організація, що не виграла конкурс, вважала, що програла несправедливо, могла би піти до суду й довести там, що більше прав саме у неї, а не в переможців акредитаційного конкурсу. Проте сталось інакше. Було знайдено стежку в один з найвищих кабінетів у нашій країні. Знайшлись і "доводи", які, на жаль, у нас ще досі переконують окремих чиновників. Й отримано обіцянку: "результати конкурсу скасуємо без суду, накази про акредитацію не підпишемо". Тоді вже й організації-переможці конкурсу звернулись до суду з вимогою підписати накази. Суди розглянули всі обставини й вирішили позов задовольнити. Накази про акредитацію влада була змушена підписати. Тоді високий чиновник надумав скористатись народними депутатами – було зареєстровано законопроект 5572, що складався всього з двох положень: 1. Скасувати проведені акредитації (без пояснення причин і з таким формулюванням, що робить можливим скасування акредитацій і в суміжних правах, не тільки в авторських). 2. Тимчасово дати можливість будь-яким організаціям збирати роялті за свій каталог. Що це означає? 1. Влада демонструє світові яскраву корупційну історію – замість суду результати справедливого конкурсу скасовує Парламент за вказівкою "чиновника N2" (у світі це особливо помітно, враховуючи, що проти законопроекту 5572 виступили авторитетні міжнародні організації – ICMP, SCAPR, IFPI). 2. До завершення нової акредитації (а це може бути й дуже нескоро) ані українські, ані зарубіжні автори не одержуватимуть повноцінно винагороду за свою музику, оскільки користувачі не готові сплачувати роялті великій кількості організацій. 3. В авторському праві права на кожну пісню належать різним особам у певних відсотках: наприклад, вокаліст написав мелодію пісні й передав права на неї в одну організацію, віолончеліст на свою партію – у дві інших, а ударник – уклав договір з видавцем, який передав права в четверту організацію. Тож всі 4 організації прийдуть за грошима до одного й того ж користувача. І, що важливо, з законними вимогами. 4. Оскільки користувачі зазвичай навіть не здогадуються про частки прав, організації одержуватимуть гроші від тих користувачів, хто все ж таки погодився платити, "за все", а авторські гроші, як це було й раніше, зникатимуть десь "по дорозі" до автора й видавця. Фірма, що частково належить сину одного з народних депутатів, який зареєстрував законопроект 5572, продає ліцензію на програмне забезпечення в організацію, що конкурс програла, продає за мільйони. Чи вигідно такому народному депутатові скасування акредитації на користь покупця програмного забезпечення? І чи не дивно, що такий депутат взявся за дорученням високого чиновника лобіювати скасування акредитацій інших авторських організацій? Питань багато й наслідки прийняття законопроекту погані. Хтось називає законопроект 5572 "ургентним". Хтось звинувачує мене у роботі на міжнародні корпорації й "світову закулісу". А я лише відчуваю, що від законопроекту 5572 недобре пахне. Це запах корупції. І я вірю, що ніхто з народних обранців не забрудниться в ньому. Тому що сьогодні на нас дивиться світ. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/616e6274a674c/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/615ebff2b4e35/ ukrpravda@gmail.com (Руслана Лижичко) Thu, 07 Oct 2021 12:37:54 +0300 Шановний пане Президенте! Ми всі, українські автори й артисти, як ті, хто звернувся до Вас щодо законопроекту 5572, так і ті, хто навіть не чув про нього, всі ми прагнемо мати прозору й ефективну систему винагороди за нашу творчість. Таку, яка працює в Європейському Союзі, у Сполучених Штатах. Для її побудови потрібно "запустити музичний ринок", дати можливість акредитованим організаціям працювати, а авторам одержувати роялті за свої права. На День Незалежності я зверталась до Вас з відкритим листом, де просила владу про 3 кроки назустріч українській музиці. Першим кроком було завершення акредитації авторських організацій. І цей крок назустріч українській музиці владою було зроблено. Але рух до цивілізації ніколи не буває простим. І з'явився законопроект 5572, який поєднує інтереси кількох "корупціонерів з мандатом" та інтереси декількох олігархів. Цей законопроект відкидає назад і нашу музичну індустрію, і нашу країну, позбавляє українських музикантів винагороди за їхню творчість на невизначений час. Окремі депутати переконують Вас у користі законопроекту 5572, а на ділі хочуть одержувати користь для себе і свого сімейного бізнесу, продаючи за мільйони сумнівне програмне забезпечення акредитованим організаціям. Ми, українські автори й артисти, просимо Вас: Підтримайте українську музику! Не допустіть прийняття корупційного та олігархічного законопроекту 5572! STOP #5572 https://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/615ebff2b4e35/