https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69cf984f22be8/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Fri, 03 Apr 2026 13:37:03 +0300 Зі здобуттям у 1991 році незалежності, тодішня влада не наважилася суверенізувати інформаційний простір України. На той час поняття "суверенного інформаційного простору" ще не виглядало алогічним, бо основним джерелом інформації був зовсім не інтерент, а телебачення, радіо та друковані ґазети і журнали. Українське населення продовжувало споживати московський інформаційно-культурний продукт, тому блокування його поширення могло спричинити значне невдоволення. Тривалий час московські ЗМІ домінували в Україні, значно впливаючи на політичний порядок денний, а також на просування конкретних політичних і чиновних персон. Деякі українські ЗМІ були прямо афільовані з московськими – українські журналісти були їхніми штатними і позаштатними співробітниками, також в Україні працювали філії московських видань та інформаційних агенцій. З їхніх послуг користалися Комуністична партія України на чолі з Петром Симоненком; Соціалістична – Олександра Мороза; Прогресивна соціалістична – Наталії Вітренко; Соціал-Демократична об'єднана – Віктора Медведчука; Партія регіонів – Віктор Янукович та Микола Азаров; також ряд дрібніших, які не були представлені у Верховній Раді, на кшталт Партії політики Путіна. З розвитком соціальних мереж найпопулярнішими з них в Україні стали російські "Однокласники" і "ВКонтакті", які так само являли собою інструменти інформаційно-політичного впливу. Між іншим як і російські фільми, серіали, гастролі естрадних виконавців, які крім нав'язування російських культурних наративів, просували і політичні змісти. Сукупно, перелічені інформаційно-політичні інструментів були використані з метою підготовки ґрунтів для вторгнення рашистів у Крим та у Донецьку і Луганську області у 2014 році та напад у 2022 році. Лише у 2014-2021 роках в Україні почали вживати обмежувальних заходів до російських ЗМІ і соціальних мереж. Так Указом Президента Петра Порошенка аж 15 травня 2017 року було приписано заблокувати російські мережі "ВКонтакті", "Однокласники", пошуковий сервіс "Яндекс" та домен "Mail ru". У серпні-вересні 2014 року було заборонено мовлення телеканалів: "НТВ", "Росія-24", "Пєрвий канал", "Росія-1", "Звєзда", "Live News", "Russia Today". У 2017 році заборонили телеканал "Додждь". У 2021 році, в порядку боротьби з гібридною агресією росії, на підставі матеріалів розслідування СБУ було заборонено українські телеканали "112 Україна", "News One", "Zik". Зрозуміло, що такі заходи мають більше морально-політичний, ніж практичний характер, бо у сучасному цифровому світі існують доступні технології для отримання доступу до інтеренет-ресурсів. Позатим наведені кроки безумовно слід було здійснити, щоправда не настільки запізно. Росіяни і російська мова продовжує домінувати в українському інформаційному просторі. Цього разу перед усім у Ютубі, Телеграмі, Інстаграмі, Тік-тоці, а також на українських телеканалах, куди "хороших росіян" запрошують задля підвищення кількості переглядів. Російська мова є поширенішою за українську, відтак сприяє кращій монетизації ефірів. Рано чи пізно в Україні буде оголошено вибори. Розкручені і популярні "хорошо-російські" спікери (українською правильно: "балакуни") являтимуть собою ефективні інструменти виборчих інформаційних технологій, що використовуватимуться в інтересах конкретних політичних сил, як це було до 2014 року. Ось, як "на думку" Штучіну (версія Gpt), виглядає співвідношення російської і української мови в ефірах, де обговорюється українська тематика: Я запитав: Яке співвідношення російськомовних і україномовних експертів, які в ютубі обговорюють російсько-українську війну? ChatGPT відповів: Коротка відповідь: точного виміряного "співвідношення експертів" (україномовні vs російськомовні) для YouTube не існує – таких системних досліджень саме по експертному сегменту немає. Але є достатньо непрямих даних, щоб зробити обґрунтовану оцінку. ________________________________________ 📊 Загальна картина (оцінка) На основі досліджень соцмереж і структури YouTube-середовища: 👉 Російськомовні експерти – ~60-75% 👉 Україномовні експерти – ~25-40% Це не точна цифра, а аналітичний діапазон, який випливає з кількох факторів 👇 ________________________________________ 🧠 Чому домінує російська мова на YouTube 1. Історична "інерція" платформи • YouTube в Україні довгий час був русіфікованим інформаційним простором • Багато українських блогерів до 2022 року працювали російською 📌 Дослідження показує, що: • Facebook / Twitter швидко українізуються • але YouTube і TikTok залишаються більш російськомовними Odessa Journal ________________________________________ 2. Аудиторія ширша Російськомовний контент: • охоплює не лише РФ, а й: • пострадянський простір • діаспору • тому експерти часто обирають російську як "мову масштабування" ________________________________________ 3. Російський інформаційний масив більший • навіть після блокування держмедіа на YouTube • російськомовний сегмент залишається великим і активним Misinformation Review ________________________________________ 🇺🇦 Але тренд швидко змінюється Після 2022 року відбувся різкий зсув: ✔️ Зростання української мови • значна частина авторів перейшла на українську • навіть російськомовні блогери додають: • українські відео • субтитри • двомовність 📊 Наукові дані: • відбувається масовий перехід користувачів із російської на українську Nature ________________________________________ 🎥 Приклад структури експертів Україномовні / проукраїнські • Денис Давидов (часто англійською, але з українською ідентичністю) • українські військові оглядачі • журналісти і аналітики 👉 швидко зростають, але ще не домінують ________________________________________ Російськомовні • російські опозиційні експерти • українські експерти, що говорять російською • військові блогери ("воєнкори", аналітики) 👉 досі більші за кількістю каналів і переглядів ________________________________________ ⚖️ Важливий нюанс Співвідношення залежить від того, що вважати "експертами": • якщо брати професійних аналітиків (військові, OSINT) → частка української мови вища (≈40-50%) • якщо включати всіх популярних коментаторів → російська домінує сильніше (до 70-75%) ________________________________________ 📈 Висновок • YouTube досі інерційно російськомовний • але: • українська мова швидко зростає • у сегменті серйозної аналітики її частка вже значна • тренд на 2024-2026: 👉 поступовий перехід до паритету (~50/50) Як бачимо з останнього пункту хитрий Штучфін трохи підлабузничає, вивчивши мої уподобання, намагається сказати приємне, як от про "перехід до паритету". А ось за його ж версією "піраміда" популярності (впливовості?) "хороших росіян" в українському сегменті ютубу: "Репрезентативний список (≈15 осіб) російськомовних політологів, журналістів і блогерів, які не є громадянами України, але дуже активно присутні в українському інфопросторі (YouTube, телеефіри, стріми). Я орієнтуюсь на частоту появ у стрімах/перезаливах і медіаохоплення. ТОП російськомовних спікерів в українському інфопросторі / "хороші росіяни" та опозиційні коментатори (найбільш масово представлені) Ігор Яковенко, Марк Фейгін, Сергій Жирнов, Андрій Піонтковський, Геннадій Гудков, Аббас Галлямов, Майк Накі, Важливо: саме ці фігури найчастіше з'являються в українських ефірах – наприклад, Яковенко, Фейгін і Жирнов мають тисячі появ і сотні мільйонів переглядів у сумі � ji-magazine.lviv.ua Російські журналісти та блогери (YouTube/медіа) Юлія Латиніна, Олександр Невзоров, Дмитро Гордон (часто російською, але громадянин України – додаю як пограничний кейс для розуміння формату) Євгеній Кисельов YouTube-аналітики та політичні блогери Валерій Соловей, Ростислав Мурзагулов, Олег Кашин, Костянтин Еггерт. Що важливо розуміти 1. Це не "випадкові гості" Багато з них системно інтегровані в український YouTube Їх відео масово перезаливають українські канали. Часто вони мають більше переглядів, ніж українські експерти. Наприклад, Фейгін і Накі отримують сотні мільйонів переглядів через українські майданчики � ji-magazine.lviv.ua 2. Основні платформи YouTube (стріми, інтерв'ю, "перезаливи") Telegram, Українські телеканали (інтерв'ю, марафони) 3. Чому вони домінують говорять російською? → ширша аудиторія дають "інсайди" про РФ часто роблять радикальні або сенсаційні прогнози. 4. Є структурна проблема Дослідження показує: українські канали свідомо масштабують цих спікерів формується "ефект експертності", навіть коли прогнози слабкі � ji-magazine.lviv.ua Висновок В українському інфопросторі сформувався стійкий пул російськомовних неукраїнських коментаторів, де ядро – це: Яковенко, Фейгін, Жирнов, Піонтковський, Накі Вони фактично стали постійними спікерами для української аудиторії. Слід визнати, що названі особи приносять чимало інформаційної користі Україні об'єктивно доносячи правду про рашистську агресію. Майкл Накі, наприклад, активно збирає кошти на допомогу ЗСУ. Окрім Марка Фейгіна, вони декларують невтручання (майже) у внутрішню українську політику. Однак на старті виборчих кампаній ситуація може змінитися. Попри можливість такої перспективи, присутність "хороших росіян" в просторі політичної тематики України може бути використаною в наших національних інтересах після війни, бо вони являтимуть собою частину постросійського інформаційо-культурного простору, який потребуватиме модерування з метою уникнення загрозливого для Європи хаосу. https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69cf984f22be8/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69c6732065e75/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Fri, 27 Mar 2026 13:08:00 +0200 Постросійський світ дедалі ближчий. Запас міцності путінізму вичерпується з прискоренням. Однією з ознак його краху є інформаційний бунт "z-блогерів" та "лідерів громадської думки" у тіктоках/інстаграмах/телеграмах, які раптом заговорили про секвестри бюджетів, знецінення золотовалюиних резервів рф, жорстокі практики мобілізації, винищення сибірських корів, про невдачі на фронтах і удари України по нафтогазовій інфраструктурі та інші загрози рашистській системі, балачки про які заборонені самою ж цією системою. Обмеження інтернету у росії запроваджується запізно і його не вдається здійснити тотально, як і нав'язати державний месенджер "Макс". Очевидно, що проблеми з інтернетом виникли внаслідок планів мобілізації на війну значних обсягів "гарматного м'яса". Наявних ресурсів не вистачає, а мобілізація загрожує стабільності режиму. Війна в Ірані не дала росії сподіваних бюджетних надходжень, зокрема, і через ефективні "кінетичні санкції" з бокуУкраїни. Хоча дефіцит нафти і газу, який виник внаслідок блокади Ормузької протоки, безумовно став черговим подарунком для путіна, йому таки довелося скликати на закриту зустріч великих підприємців зі списку "Форбс", де він зажадав від них негайно здавати валютні кошти на потреби війни. Підприємці погодилися. Перші внески вже надходять. При цьому прохання розблокувати інтернет, щоб припинити проблеми для бізнесу, путін ігнорував. Додає рашистам натхнення те, що у Конгресі США офіційно прийняли парламентську делегацію державної думи з чотирьох осіб на чолі з відомим пропагандистом війни, "онуком Молотова-Рібентропа" В'ячеславом Ніконовим, який є одним з ідеологів рашизму. У зустрічі взяли участь конгресмени від обох партій. Її організатором виступила республіканська конгресвумен Анна Поліна Луна. Вона ініціює повне згортання американської допомоги Україні. Сам факт офіційної зустрічі конгресменів з міжнародними злочинцями свідчить, що не лише Дональд Трамп виступає за фактичне виправдання агресії росії проти України. Тим часом, ця війна підсилила безпекову роль нашої країни, поширивши її, крім Європи, ще і на Близький Схід, про що додатково свідчить візит Володимира Зеленського до Саудівської Аравії і підписання безпекової угоди з цим Королівством. Якби Д. Трамп не намагався домовитися з іранський режимом, той режим довго не протримається. Його падіння – питання максимум місяців. За ним – путінський режим... Буде весело, якщо раптом ці події відбудуться у зворотному порядку. У дезінтеграції росії активно не зацікавлені країни Європи, США і Китай. ЄС готовий давати нам гроші на війну, при цьому не даючи перемогти. Д. Трамп, переконавшись, що примусити Україну до капітуляції, якою він прагне завершити війну, незабаром усунеться від посередництва в україно-російських перемовинах. ЄС не візьме на себе цієї ролі, а Китай недостатньо суб'єктний для неї. Отже перемовини, можна вважати, вже у глухому куті. Відтак доля війни вирішиться на полі бою. https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69c6732065e75/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69be8756ee4b2/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Sat, 21 Mar 2026 12:56:06 +0200 Патріарха не стало на 98-му році життя; 77-му році чернецтва; 65-му році єпископського служіння і 60-му перебування на Київській кафедрі. До Києва, як Архієпископ Київський і Галицький, Патріарший Екзарх всієї України, він прибув у травні 1966 року, в часи, коли радянська влада послідовно домагалася обмеження релігійного життя, прагнучи знищити будь-яку альтернативу комуністичному світогляду. Владика оселився на Солом'янці. У влади був план перенести туди, подалі від центру, архієрейську кафедру, а Володимирський собор знову перетворити на музей атеїзму, як це було до нацистської окупації 1941 року. Окупаційна нацистська влада відкрила, зачинені більшовиками київські храми і монастирі. (Цікавий факт: управу з питань культури в часи німецької окупації очолював відомий український скульптор Іван Кавалерідзе.) Завдяки дипломатичному і організаційному хисту Владики Філарета вдалося вберегти від зачинення Володимирський собор. Вже у часи свого патріаршого служіння Його Святість переконав одного відомого олігарха нехристиянського віровизнання фундувати опорядження собору, відповідно до первинного проекту з позолоченою центральною банею і "золотом цвяхованою блакиттю"* шістьма іншими. Також Владика зумів домовитись про передачу єпархії дореволюційного будинку по вул. Пушкінській 36 та його реконструкцію для церковних організаційних потреб. Коли роботи було завершено, то результат настільки сподобався владі, що Владиці запропонували обміняти резиденцію на якийсь інший майновий об'єкт. Не вагаючись він попросив повернути Церкві Видубицький монастир. Влада відмовилася. Монастир було передано Церкві вже за ініціативи Київради нашого скликання. Моя бабуся Надія Іванівна в сімдесяті працювала в ощадкасі на площі Льва Толстого. Коли наприкінці кварталу або року в них "горів план", вона зверталася на Пушкінську 36 і Владика робив внесок готівкою, рятуючи премії трудового колективу. Ніколи не відмовляв. У 1991 році він, вже через мене, передав бабусі видання Біблії, яку особисто переклав і відредагував. Владика Філарет у Радянському Союзі справедливо вважався одним зі стовпів Православ'я. Добре освічений, беручкий, дисциплінований, талановитий дипломат, непідвладний вадам, що нерідко притаманні архієреям, він користувався цілковитою довірою Патріарха Пімена – був другою особою в РПЦ, як за фактичним впливом, так і за Статутом – Київська кафедра була офіційно другою після Московської. Україна і українці являли собою стрижень Московського патріархату. Досить згадати, що з 10 000 парафій РПЦ, включно із закордонними, лише у Львівській і Тернопільській єпархії Українського екзархату було 1100. По смерті Патріарха Пімена, природним його наступником вважався саме Митрополит Філарет. Однак і світська радянська влада і єпископи РПЦ доклали максимуму зусиль щоб цього не сталося. В першу чергу через українське походження Владики, але і через його вимогливість як керівника та нетерпимість до особливостей поведінки чорного священства, через які КДБ управляло Церквою. Відтак замість українця Московським Патріархом обрали німця Олексія (фон Рідегера). Особисто з Митрополитом Філаретом я познайомився за непростих обставин. У 1988 році, до тисячоліття Хрещення Руси, "за ініціативи Раїси Горбачової", Церкві було передано комплекс споруд на Дальніх печерах Києво-Печерської Лаври, для відновлення там чернечого життя та семінарії. Намісником монастиря став архімандрит Іонафан (Єлецьких), уродженець Воронежчини, син радянського офіцера. У 1990 році він запросив для "реставраційних робіт" у церкві Різдва Богородиці на Дальніх печерах "реставраторів" з Ленінграда. Вони шпателями зішкребли у вівтарній частині храму унікальний живопис Івана Квятковського 1811 року, 118 кв.м. Тоді замалювали стіни мазаниною під російський стиль. Коли я це побачив – онімів. Пішов до Галини Менжерес, заступниці голови міськвиконкому і ми домовилися запросити Митрополита Філарета для розмови про збереження історико-художніх пам'яток Лаври. Зустріч відбулася у Гобеленовій вітальні Київради. Напрочуд конструктивно і з порозумінням. Цікава деталь: Галина Миколаївна, член міському КПУ, зверталася до Владики, як того вимагав комуністичний стиль, на світське ім'я по батькові – Михайло Антонович, а я молодий депутат-рухівець за церковною традицією – Ваше Високопреосвященство. Пізніше пані Галина зізналася, що трохи ніяково від того почувалася. З Митрополитом та київським кліром ми плідно співпрацювали, коли повертали Церкві храми: Покровський, Миколи Притиски, той самий Видубицький монастир. Цікаво склалася доля Іонафана (Єлецьких). Синод РПЦ призначив його єпископом Переяслівським, вікарієм Київської єпархії. Він майже одразу став у жорстку опозицію до зусиль Митрополита Філарета, спрямованих на автономізацію і усамостійнення Українського Православ'я від Москви. Безпідставна московська анафема Митрополиту Філарету великою мірою базувалася на "матеріалах", зібраних Іонафаном. 11 жовтя 2022 року СБУ порушила кримінальне провадження щодо громадянина Єлецьких за чотирма статтями, пов'язаними з виправданням рашистської агресії, зазіханнями на територіальну цілісність України, державною зрадою. Обміняли на наших військовополонених через кордон із Білоруссю. Утворення Київського Патріархату дало потужний поштовх духовному життю України. Владика Філарет підійшов до його організації з притаманною йому ретельністю, ґрунтовністю і працьовитістю. Особливо слід відзначити його увагу до організації церковної освіти, утворення нових парафій і єпархій, підготовку архієреїв. Сучасна Православна Церква України постала і розвивається на кадровій базі створеній Патріархом Філаретом. Хронологічно Святіший Владика Філарет є Третім Патріархом Київським і всієї Руси-України. Мені довелося бути серед ініціаторів саме цієї формули патріаршого титулу "Київський і всієї Руси-України", щоб підкреслити тяглість нашої Церкви від Давньоруської держави. Звернувся тоді до Дмитра Васильовича Павличка, який користувався великим авторитетом у церковних колах, він і пролобіював цю формулу. Про Патріарха можу ще чимало згадати. Звісно, у його тривалій біографії є багато суперечливих і складних епізодів. Дещо він розповідав мені особисто. За своє життя Владика взяв участь у багатьох подіях і процесах, заживши собі дуже багато ворогів і недоброзичливців. Тепер, коли його земний шлях завершено і підводиться остаточний баланс діянь Патріарха, зрозуміло, що ми прощаємося з нашим великим сучасником. В історичних хроніках сьогодення він цілком заслуговує на іменування Філарет Великий! ‐---- * Рядок з сонету Миколи Зєрова "Київ з лівого берега". https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69be8756ee4b2/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69b939e882841/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Tue, 17 Mar 2026 12:24:24 +0200 Сьогодні минає 35 років з дня, коли відбувся Всесоюзний референдум за збереження СРСР. Прихильники імперії використовують його результати (більше 70% учасників проголосували за те, щоб Радянський Союз зберегти) як аргумент за його відновлення. Направду Комуністична партія СРСР і особисто М.Горбачов ініціювали референдум на випередження. Розуміючи суспільні настрої, які були не на користь радянської комуністичної системи, вони спробували прикритися "вищою народною волею" щоб зберегти Союз і головне – своє панування у ньому. Запитання "від Москви" звучало так: "Чи вважаєте Ви за необхідне збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій повною мірою гарантуватимуться права і свободи людини будь-якої національності?" За рішенням Верховної Ради УРСР до бюлетеню було внесено запитання "від Києва": "Чи згодні Ви, що Україна має бути у складі Союзу Радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?" В Декларації проголошувалася вищість законів України над союзними законами, власні українські збройні сили і органи безпеки, незалежна від СРСР зовнішня, економічна та культурна політика, власна банківська система, грошова одиниця і т.д. Таким чином від прав союзного центру на території України нічого не лишалося. Якими були результати Референдуму? По республіках СРСР: Україна ~70% РРФСР ~71% Білорусь ~83% Казахстан ~94% Узбекистан ~93% Азербайджан ~93% Киргизстан ~96% Таджикистан ~96% Туркменістан ~98% Литва, Латвія, Естонія, Молдова, Грузія і Вірменія той Референдум бойкотували. Як бачимо Україна дала найменший відсоток "за". По областях України: Івано-Франківська ~18% Львівська ~16% Тернопільська ~20% м. Київ ~44% Рівненська ~54% Київська ~67% Вінницька ~81% Житомирська ~80% Закарпатська ~ 60% Волинська ~ 54% Чернівецька ~ 82% Кіровоградська ~ 83% Хмельницька ~ 82% Чернігівська ~83% Полтавська ~79% Черкаська ~77% Сумська ~79% Одеська ~82% Миколаївська ~85% Херсонська ~81% Запорізька ~80% Крим (АРК) ~87% м. Севастополь ~83% Харківська ~76% Дніпропетровська ~77% Донецька ~85% Луганська ~86% Отже: 17 березня 1991 року "з СРСР – імперії Зла-1" вийшли" 3 області України та місто Київ. З 14 тодішніх районів столиці, мешканці лише Залізничного невеликою більшістю проголосували за те, щоб лишатися в СРСР. Слід зауважити, що у трьох областях – Івано-Франківській, Львівській і Тернопільській за рішенням обласних рад учасникам Референдуму був запропонований третій бюлетень, питання у якому звучало так: "Чи хочете Ви, щоб Україна стала незалежною державою, яка самостійно вирішує всі питання внутрішньої і зовнішньої політики?" Ось як проголосували за нього виборці, (у дужках наведено результати підтримки "київського питання про підтримку Декларації): Львівська ~90-95% (16%) Івано-Франківська ~90-95% (18%) Тернопільська ~85-90% (19%) Декларацію ж про державний суверенітет в інших областях підтримали: Рівненська ~80% Волинська ~80% Закарпатська ~75% Чернівецька ~75% Київська ~75% м. Київ ~75% Вінницька ~75% Житомирська ~80% Чернігівська ~80% Сумська ~80% Полтавська ~80% Черкаська ~77% Кіровоградська ~80% Дніпропетровська ~75% Харківська ~75% Запорізька ~75% Одеська ~75% Миколаївська ~88% Херсонська ~75% Донецька ~70% Луганська ~70% Крим (АРК) ~85% м.Севастополь ~ 84% Результат по УРСР загалом – 80,2%. Саме Всесоюзний Референдум 17 березня 1991 року став чинником розпаду СРСР, прямо всупереч намірам його ініціаторів. Такі результати спонукали змовників-гекачепістів до заколоту 19 серпня 1991 року, який призвів до проголошення Акту Незалежності 24 серпня 1991 року, затвердженого Всеукраїнським Референдумом 1 грудня 1991 року, з результатом "за" 90,32%. Саме цим результатом Україна припинила СРСР. За цем нам сьогодні і мститься імперія Зла -2. https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69b939e882841/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69b009e14a778/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Tue, 10 Mar 2026 13:09:05 +0200 Війна Ізраїлю і США призвела до різкого зростання цін на нафту у світі. Відповідно зросли ціни на автомобільне пальне. В Україні середнє зростання вже перевищило 8 грн. Перед усім у безвиході опинилися аграрії, які закуповували солярку і бензин взимку, а тепер на передодні посівної трейдери відмовляють їм у постачанні за передплаченими цінами. Наслідки можуть бути катастрофічними. І не лише в сільському господарстві – в економіці загалом, бо ціна на пальне потягли за собою ціни на всі товари і послуги, включно з критичними. За цим – галоп інфляції і різкий спад економічної активності. Слід також пам'ятати, що житло, підприємства і установи в Україні у багатьох випадках постачаються електроенергією за рахунок дизельгенераторів. При цьому Закон України Про мінімальні запаси нафти і нафтопродуктів передбачає, що: "Загальний обсяг мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів, що мають зберігатися для задоволення потреб внутрішнього ринку України в період кризової ситуації на ринку нафти та нафтопродуктів, визначається за найбільшим з двох таких показників: 90 днів середньодобового чистого імпорту або 61 день середньодобового внутрішнього споживання." (Розділ II. Ст.8. п.1) Влади у більшості країн світу компетентно та відповідально реагують на нафтову кризу, розкриваючи для балансування дефіциту свої стратегічні запаси, знижуючи акцизи і ПДВ на нафтопродукти. Реакції Українського уряду і Антимонопольного комітету на цінниках автозаправок не видно. Багато-хто говорить, що мають місце ознаки картельної змови. Державне підприємство "Укрнафта" так само включилося у спекулятивну кампанію. За оцінками народного депутата Юлії Тимошенко місячний спекулятивний прибуток від необґрунтованого зростання цін на пальне загалом по країні складе 9 млрд. грн. Фракція партії "Батьківщина" у Верховній Раді сьогодні терміново внесла проект Постанови "Про заходи щодо стабілізації цін на пальне", яким передбачено зниження ПДВ та акцизних платежів на пальне, зберегти такий порядок оподаткування для аграріїв на усю посівну кампанію, провести аудит залишків пального на складах і стабілізувати відпускні ціни на об'єми цих залишків, позаяк вони закуповувалися за докризовими гуртовими цінами. Це неполітичний, а радше раціональний господарський крок Юлії Тимошенко і очолюваної нею фракції, спрямований на допомогу суспільству і, відповідно, владі в умовах безпорадності останньої. https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69b009e14a778/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69aaab467ca84/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Fri, 06 Mar 2026 11:24:06 +0200 Ізраїльсько-американська повітряна інтервенція в Ірані прямо впливає на перебіг російсько-української війни. Найочевидніше – це перемикання фокусу уваги світового співтовариства з театру боїв у Європі на Близький Схід, що тягне за собою перерозподіл ресурсів, які могли бути надані Україні, на користь учасників війни в Ірані – перед усім Ізраїлю. Вигода росії також ще полягає у зростанні цін на нафту і газ. Тому вона зацікавлена у пролонгації війни. Однак для цього немає достатніх передумов. Вже знищено майже весь іранський військовий флот та ППО, виснажено запаси ракет і дронів, завдано ударів по опорних пунктах репресивних органів, нейтралізовано значну частину командирів та вищих чиновників. За перші місяці цього року росія втрачає вже другого свого союзника – після Мадуро, Хаменеї. "Інтернаціонал диктаторів" суттєво зменшується. Наступною очевидною ціллю США є кубинський режим. Рашисти починають розуміти відсутність перспектив у диктатур у середньостроковому часовому вимірі. Безнадійна технологічна відсталість робить росію монопольно залежною від Китаю, який прагне порозуміння із Заходом. Важіль впливу на путінську диктатуру перебуває у руках Сі Дзіньпіна і він легко зробить його розмінною монетою у торгівлі із США і Європою. Дональду Трампу дуже-дуже потрібна перемога. "Венесуельський тріумф" вже забувається. Іран ще не являє собою очевидної перемоги, тим паче, американському обивателю зрозуміло, що США виявилися втягнутими у цю війну Ізраїлем. Згадана вже Куба – надто дрібна ціль. Залишається імперія Зла – 2. Виглядає загрозливою і потужною, але її дезінтеграція направду не вимагатиме надто великих зусиль і ресурсів, проте принесе чимало вигід, переважно за рахунок експлуатації її природних ресурсів і зменшення необхідних видатків на оборону. Захід традиційно боїться розпаду росії через "загрозу розповзання ядерної зброї та масових хвиль біженців". Однак ядерна зброя розповзається саме через росію – з одного боку і Північна Корея і, вірогідно, Іран отримали ядерні технології від неї, а з іншого – внаслідок наявності ядерної зброї у них, змусили створити ядерні заряди Ізраїль, а тепер через російську загрозу, Польща вимушена на найвищому політичному рівні ставити питання про свій ядерний статус. Припинення росії призведе до зміцнення Заходу, що спонукає Китай до пошуку шляхів мирного співіснування з ним, як це продуктивно вже робить Індія. Війна в Україні поставила росію на межу розпаду. Війна в Ірані може його прискорити. https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69aaab467ca84/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69a181ba62d85/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Fri, 27 Feb 2026 12:36:26 +0200 Станом на лютий 2022 року внутрішнє і зовнішнє становище росії було переважно стабільним. Економіка зростала. Населення, ще за інерцією "кримського консенсусу" підтримувало президента, опозиція перебувала на маргінесі, а санкції Заходу не були надто дошкульними, радше – символічними. Українська влада демонструвала миролюбність, всіляко підкреслюючи, що всі конфліктні питання двосторонніх взаємин будуть вирішуватися лише за столом переговорів. На цьому тлі російські посадовці нарощували тиск, вдаючись до публічних принижень України аби вдовольнити шовіністичні настрої широких верств російського суспільства. Результати президентських і парламентських виборів 2019 року стали для путіна не меншим шоком, ніж і 2 епічних українських Майдани – 2004-2005 і 2013-2014рр. До влади прийшли не системні політики, а фактично "люди з вулиці", з якими тепер доводилося мати справу, зокрема, в ході перемовин у Мінську. Такі електоральні зміни в очах рашистських еліт самі собою являли "поганий приклад" для їхнього населення, яке переконалось, що владу можна міняти на виборах. Виникла потреба продемонструвати росіянам і білорусам слабкість, сформованої у такий спосіб, влади. Сподівання на те, що вона завалиться під тягарем власної некомпетентності і корумпованості виявилися марними. Українське суспільство завдяки навичкам горизонтальних, мережевих зв'язків, здатності до самостійних рішень, компетентності на кожному рівні суспільного буття, наявності системних політичних партій, (нехай і таких, що перейшли в опозицію), витримало стрестест "новими обличчями". Путіну здалося, що настав слушний час напасти, що він і зробив 24 лютого 2024 року. Розрахунок був на швидке захоплення Києва, повернення до влади Януковича, підписання ним угоди про легалізацію Криму і Севастополя у складі росії, яка б стала частиною ширшої – приєднання України до союзної держави росії і Білорусі. Силоміць зібрана Верховна Рада мала б її ратифікувати під автоматами російських військових, як це відбулося у лютому 2014 року у Верховній Раді АР Крим. За задумом авторів стратегії цієї війни це дало б Заходу привід зняти санкції з росії, а її кремлівським олігархам привласнити незліченні українські активи – від родовищ корисних копалин і родючих земель до портів і заводів, разом із кваліфікованою робочою силою. Також, саме собою – перетворити росію на один із "світових центрів сили", повернувши їй сакральну історичну велич, якою московити марили з часів старця Філофея на початку XVI сторіччя. Опір українського народу, що триває вже п'ятий рік, зірвав ці плани. Росіяни відчули війну на собі – від економічного занепаду до ударів українських ракет і дронів по військових підприємствах та інфраструктурі, мільйонними людськими втратами загиблими, скаліченими, зниклими без вісти. До росіян і до рашистів швидко надходить усвідомлення марності війни, а далі – її шкідливості і небезпечності, як головного чинника можливого розвалу росії. Навіть, якщо росії вдасться на якийсь час залишити за собою окуповані українські території, це не буде перемогою, бо отримати з них прибутки неможливо, а витрати на них є не підйомними для російської економіки. Тому сенсу в їхньому завоюванні не було від початку. Війна показала, що не лише російські збройні сили є зовсім не такими потужними, як про це сурмила рашистська пропаганда, але і весь державний механізм заслабкий для утримання цілісності росії. Сама пропаганда, попри її високу вартість, перетворилася на посміховисько в очах самих рашистів. Слідом за пропагандою на посміховисько перетворюється буквально все, що вона пропагує. При цьому енергетика розчарування у міфах цієї війни стане каталізатором деструкції росії загалом. https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69a181ba62d85/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/699d8fc52db18/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Tue, 24 Feb 2026 12:47:17 +0200 Росіяни ненавидять українців. Ця ненависть радикально посилилася протягом останніх чотирьох років, ставши частиною російської-рашистської національної ідеї. Ненавидять перед усім за те зло, що нам заподіяли в ході цієї війни, бо розуміють: ми їм ніколи не пробачимо. І за це ненавидять ще більше. Такий от мультиплікатор ненависті. Сам факт існування України заперечує державний устрій росії, як самодержавної імперії. Так само, як свого часу Вільний Новгород являв собою поганий приклад свободи для підданців московських самодержців, так і Україна з моменту проголошення незалежності демонструвала, що свобода і демократія цілком можливі на пострадянському просторі. Ленін вигадав Радянський Союз, зокрема, як спосіб уярмити Україну в одній державі з росією. Для світової експансії більшовизму йому були потрібні українські ресурси – люди перед усім. Вмілі, працьовиті, освічені та сміливі українці стали співбудівничими радянської імперії. Водночас українці стали найчисленнішим загоном борців із радянською владою і російським шовінізмом. Це перша за 300 років війна, у якій українські громадяни воюють проти росії. Щоб Україна не являла собою "поганого" прикладу для росіян і білорусів тут двічі спробували побудувати систему влади на кшталт білоруської. Не вийшло. Завадили 2 Майдани. Завадила Небесна сотня. Тоді путін напав – спочатку на Крим і частину територій Луганської і Донецької областей, а 4 роки тому – на всю Україну. Він сподівався на легку перемогу. Для цього в нього були позірні підстави – страх і млявість країн Заходу, перевага його армії у чисельності та озброєннях, підтримка війни більшістю російських громадян, позиція Китаю та ще чимало чого. Проте агресор наразився на згуртованість українського суспільства, на мужність сил оборони, стійкість тилу попри ракетно-дроновий терор мирного населення, готовність українців допомагати фронту. У довгостроковому вимірі росія програла ще на початку війни, потрапивши в міжнародну ізоляцію, повільно, але невпинно втративши залишки свого впливу навіть на власних кордонах – Кавказ, Центральна Азія, Скандинавія – Фінляндція і Швеція стали членами НАТО, а також – Близький Схід, Латинська Америка. Так сталося, що нинішня адміністрація США, принаймні її частина, спробувала врятувати обличчя путіну, вдаючись до відвертого тиску на Україну з метою домогтися поступок територіями, щоб той міг видати цей факт за перемогу. Не виходить. Сподівання на перемовини є марними. Вони виглядають відвертою профанацією, театром для одного глядача – Трампа. Завершення війни загалом можливе шляхом внутрішнього послаблення росії – економічного, інфраструктурного, соціального, втрати росіянами віри у свою моральну перевагу. Швидкість цих процесів наростає. Лавиноподібно. https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/699d8fc52db18/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69944d0b06207/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Tue, 17 Feb 2026 12:12:11 +0200 Ми познайомилися з його ініціативи. Він підійшов до мене на якомусь заході у київській консерваторії. Не пригадаю, що саме стало приводом для розмови, але вона швидко перейшла на тему дисиденства в СРСР і про непрості стосунки у цьому середовищі, вже у пострадянській Україні. В нас виявилося багато спільних знайомих – Євген Сверстюк, Микола Горбаль, Левко Лук'яненко, Іван Дзюба, Євген Пронюк, Олесь Сергієнко... Семен Фішелевич став для мене гідом по історії дисидентського руху, джерелом критичних поглядів на багатьох "культових" по цей день постатей у сучасній українській історії. Унікальними є його спогади про 20 днів, проведених в одній камері внутрішньої в'язниці КДБ на вул. Володимирській 33 з Василем Стусом. На щастя мемуари Семена Фішелевича оубліковані і ці дуже важливі історичні спогади не забудуться. В нас багато років був неодмінний ритуал гуляти Подолом і Володимирською гіркою, обговорюючи найширші кола питань, без жодних заборонених тем. Він сильно переживав за ситуацію в українській психіатрії, надто після т.зв. "медичної реформи". Тут один із наших із Семеном Фішелевичем публічних діалогів. Єдинимй раз, два роки, тому я звернувся до нього за психологічною допомогою у важких особистих обставинах. Він відповів: " – Костя, вам нє нужна психологичєская помощь. Я давно за Вамі наблюдаю і увєрєн ви справітєсь." Це і стало найкращою психологічною допомогою. Він дуже багато зробив для пам'яті Василя Стуса. Щороку проводив вечори його поезії і спогадів про нього. Завжди з аншлагом. Цікавий момент: було чимало бажаючих виступити таємними меценатами цих вечорів. Семен Фішелевич багатьом відмовляв, з морально-етичних міркувань. Востаннє ми бачилися з ним випадково, в тролейбусі на Оболоні. Поговорили, пожартували. Він відверто розповідав про стан свого здоров'я, про плани. Домовилися, що коли дозволить погода підемо гуляти Подолом. Не судилося. Він подзвонив мені 26 грудян з предметним проханням: оцінити якість перекладу його мемуарів українською. Я вагався, бо Семен Фішелевич володіє настільки бездоганним літературним даром, що зробити якісний переклад надзвичайно складно. І я некомпетентно запропонував поміркувати, чи потрібно перекладати, адже російською в Україні володіють всі читачі. На це почув у відповідь, що його знайомий, колишній кадебіст, з яким Семен Фішелевич взаємодіяв у питаннях історії дисидентського руху, запропонував своїй онуці його мемуари російською. Дівчина відмовилася читати мовою окупанта, тому потрібний переклад українською для майбутніх поколінь... Іменем Семена Глузмана названо клініку у парижському Сен-Дені. Вчора його не стало, на 80-му році. Світла і гідна пам'ять. https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69944d0b06207/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/698f11858c9e7/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Fri, 13 Feb 2026 12:56:53 +0200 Як із писаною торбою носяться американські переговірники з черговим "мирним планом" рашистів. Мова про пропозицію віддати в концесію близьким до Трампа корпораціям на 25 років родовища корисних копалин, проекти в енергетиці, порти та інші об'єкти транспортної інфраструктури у росії, загальною оціночною вартістю $12 трлн. Зрозуміло, що оцінювання здійснене рашистами. В обмін на це вони просять у Трампа визнання окупованих територій, здійснення тиску на Україну з метою змусити прийняти всі рашистські умови угоди, щоб такий результат путін міг продати своїм підданцям за перемогу, а також – жаданого скасування санкцій. Несусвітність цієї пропозиції неочевидна лише Віткоффу з Трампом. В росії просто немає такого обсягу розвіданих корисних копалин. З тих обсягів, які підтверджуються геологами, значно більша частина залягає у важкодоступних, малонаселених районах, що робить їхній видобуток, транспортування і переробку нерентабельною. Піймавши облизня зі спробою дати цього хабара Трампу, рашисти зробили іншу спробу тиску на Україну і її президента Володимира Зеленського. Через японське видання "The Finacial Times" (sic – з 2015 року це, колись британське, видання належить великому японському медіа холдингу) вкинуто інформацію про те, що Трамп вимагає від В. Зеленського провести президентські вибори і референдум щодо мирної угоди 15 травня цього року. Автори не надто заморочувалися тим, що цей день припадає на п'ятницю, а вибори в Україні завжди проходять у неділю. Референдум щодо "мирної угоди" є неможливим в принципі, бо це багатосторінковий, комплексний документ, ставлення до якого неможливо висловити однозначним "так" або "ні". Якщо обмежитися тільки одним пунктом: щодо поступки територіями, то тоді слід забезпечити участь у волевиявленні мешканців окупованих територій, але якщо росія на це погодиться, то тим самим визнає, що на момент проведення референдуму ці території перебувають у складі України. Якщо референдум не проходитиме на згаданих територіях, то його результати будуть юридично нікчемними. Отож годі городити цей референдум ний город. Тим часом відомий журналіст Саймон Шустрер у виданні "The Atlantic" поділився своїми враженнями від відвідин Офісу президента, де з ним відверто поговорили про хід мирних переговорів. Заголовок статті промовистий: "Зеленський звертається до Трампа". Далі викладено зміст цього звернення. Президент України відкритим текстом, через С. Шустера, говорить президенту США, що, коли той хоче отримати позитивний для республіканців результат на проміжних виборах цього року, то слід докласти всіх зусиль, щоб війна завершилася до осені. Складається враження, що Україна намагається гальванізувати Трампа задля посилення його активності в напрямку зупинки війни, пропонуючи йому політичні дивіденди і навіть добру пам'ять в історії, а рашисти банальніше – перспективою величезних заробітків. Що вибере Трамп? Ми це побачимо ближчим часом по тому чи відбуватимуться наступні раунди перемовин між українською і російською деленгаціями. https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/698f11858c9e7/