https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69e8aacc9a063/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Wed, 22 Apr 2026 14:02:36 +0300 Слово "палантир" прийшло у сучасну мову зі сторінок творів одного з провідних фундаторів літературного жанру високого фентезі Джона Р.Р. Толкіна. Цим терміном позначалися магічні артефакти – "всевидющі камені", за допомогою яких можна було бачити минуле, зв'язуватися з абонентом будь-де у світі, стежити за потрібними об'єктами. Засновник компанії "Палантир" Пітер Тіль у 2004 році обрав цю назву відповідно до завдань свого бізнесу – аналіз великих (гігантських) баз даних, зокрема, з метою попередження терористичних актів та стеження за злочинцями, або тими, кого ними вважають, зокрема, потенційно. Минулої суботи, 18 квітня, в мережі X "Палантир" опублікувала ідеологічний документ з 22 пунктів, який вже названо корпоративним Маніфестом. Текст значною мірою спирається на погляди, викладені у книжці "Технологічна республіка", видану минулого року двома керівниками "Палантиру" Алексом Карпом і Ніколасом Заміски. Маніфест можна розбирати у різних цивілізаційних, навіть екзистенційних вимірах. На мій погляд ключовим у Маніфесті є пункт 12, де зазначено, що (далі моя інтерпретація англомовного тексту): період, коли обопільне стримування стратегічних суперників (США, Китай, Росія...) через наявність у них ядерної зброї, спроможної завдати будь-якому ініціатору війни неприйнятних втрат, які роблять таку війну недоцільною, закінчується. Тепер засобом стримування стане зброя на основі Штучіну – штучного інтелекту. Сполучені Штати завдяки "Палантиру" мають першість у розвитку технологій Штучіну, з чого випливає їхня провідна роль у стримуванні небезпечних для цивілізації диктаторських режимів, які володіють ядерною зброєю. Маніфест обґрунтовує необхідність посилення ролі державної влади в усіх сферах буття американських громадян, зрозуміло, що за допомогою штучного інтелекту. Окремо наголошується: на обов'язковій для усіх службі в армії (пункт 6); участі інтелектуальної спільноти Кремнієвої долини у захисті держави (пункти 1 і 17); забезпеченні "м'якої сили", завдяки якій США виграли Холодну війну з СРСР, випереджаючими цифровими технологіями (пункт 4); сумнівності у доцільності знищення ворогів американського суспільства (вірогідно Німеччини і Японії у 1945 році) з точки зору стримувань і противаг комуністичних режимів у СРСР і Китаї (пункти 11 та 15); провідної ролі США у розвитку цивілізації та забезпеченні тривалого миру у двадцятому і початку двадцять першого сторіччя (пункти 13 і 14). У Маніфесті також приділено увагу моральним критеріям відбору кандидатів на високі посади: "Оприлюднення фактів з приватного життя публічних осіб відштовхує від держслужби забагато талановитих осіб" (пункт 18, а також 19). Також критикується пустопорожній плюралізм задля інклюзивності (пункт 22) Це не усі теми, яких торкаються автори Маніфесту. Загалом документ важко назвати послідовним і системним. Позатим він революційний, такий, що не більше і не менше, як претендує на закладення підвалин нового світового порядку. Враховуючи технологічну могутність компанії "Палантир", вплив її власників і керівників на президента Дональда Трампа, найвищих чиновників та парламентаріїв США, а також технологічну допомогу "Палантиру" Силам оборони України, нам слід дуже уважно знайомитися з ідеологічними підходами і поглядами його лідерів. Вони задають курс збереження і розвитку західної цивілізації, яку сьогодні захищає і до якої належить (має належати) Україна. https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69e8aacc9a063/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69e20b6fcf001/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Fri, 17 Apr 2026 13:29:03 +0300 Росія, розв'язавши цю війну, одразу її програла. Навіть, якби їй вдалося поневолити більшу частину населення і земель України, вона б не мала ресурсів виграти цивілізаційні перегони із Заходом. Із цим завданням не впоралися значно потужніші Радянський Союз, і сьогоденний Китай. На п'ятий рік повномасштабної агресії москва підійшла до межі системного виснаження. Більшість ключових галузей економіки рф зазнали падіння: видобувна промисловість на 1,7%; виробництво електроенергії на 1,6%; комунальне господарство на 3,7%; металургія близько 5%; залізничні вантажоперевезення на 5,6%; лісова промисловість на 3,6%, а експорт лісу скоротився на 20%. Втім, за рахунок банківського аграрного секторів, загальні показники економіки минулого року ще показували її зростання на 1%, проти 4,9% у 2024році. Тобто падіння темпів зростання – 79,6%. На Заході, тим часом, заморожено близько $300 млрд російських суверенних активів, відсотки з яких почасти передані Україні. На серпень минулого року ця сума склала більше $4 мрд. Офіційні й напівофіційні оцінки російських економістів, демографів і чиновників вже визнають історичний дефіцит робочої сили. У лютому він фіксувався щонайменше на рівні 2,3 млн працівників. Це прямий наслідок мобілізації, перетоку людей у ВПК, втечі цивільних спеціалістів за кордон і загального страху перед майбутнім. На еміграцію у 2022 році подалися 550-850 тисяч громадян РФ, а загальний відтік із країни за роки війни оцінюється більше, ніж у 2 млн людей. Втрати на війні складають ще не менше, ніж 1млн людей продуктивного віку. Внаслідок зростання смертності від нещасних випадків, хвороб, кримінальних проявів росія щороку втрачає ще плюс 600 тис людей. Російська влада мусить розгортати кампанії із завезення іноземної робочої сили, що посилює соціальне напруження у суспільстві. Росія утилізує власне населення та народне господарство щоб продовжувати війну. У зовнішній політиці картина для кремля ще принизливіша. Саме повномасштабне вторгнення в Україну стало поштовхом до того, щоб Фінляндія вступила до НАТО 4 квітня 2023 року, а Швеція – 7 березня 2024 року. Тобто путін, який роками розповідає про "загрозу НАТО", власноруч розширив Альянс біля російських кордонів. Молдова, яку Москва десятиліттями тримала в зоні свого тиску через Придністров'я і Гагаузію, після вторгнення отримала статус кандидата в ЄС у червні 2022 року, а в червні 2024 року офіційно відкрила переговори про вступ до нього. Цього року денонсовано угоди про участь Молдови в СНД. Угорщина, де Віктор Орбан довго залишався чи не головним союзником москви в ЄС і НАТО, після виборів минулої неділі миттю перестав бути опорою кремля. Російська влада намагається продавати цю війну своїм підданцям як "геополітичне піднесення". Проте сухий залишок інакший: економічний занепад, інфраструктурна деградація, депопуляція, наростання сепаратних настроїв, втрата геополітичних впливів майже повсюдно, де вони мали місце, колоніальна залежність від Китаю, регулярні обстріли з боку України військових, промислових та інфраструктурних об'єктів, втрата авторитету влади, зубожіння, наростання рівня злочинності, кількості техногенних аварій, природних катастроф, епідемій та епізоотій, на подолання наслідків яких немає ресурсів... Встали з колін? https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69e20b6fcf001/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69de1a1d9a2dd/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Tue, 14 Apr 2026 13:42:37 +0300 Минулої ночі виповниться 4 роки, як рашистський крейсер "Москва" пішов nah за приписом українського прикордонника з острова Зміїний. У зв'язку з цим невигадана історія: На крейсері була корабельна Покровська церква, яку 14 грудня 2009 року освятив митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар (УПЦ МП). (Цей московський піп всю свою кар'єру зробив в Україні винятково завдяки Митрополиту Філарету. Лазар був навіть серед трьох єпископів Українського екзархату, які письмово просили Митрополита Філарета звернутися до московського патріарха з вимогою надання автокефалії УПЦ. З 1992 по 2014 рр очолював Кримську єпархію, яку в нього зрештою відібрали для "духівника путіна" митрополита Псковського Тихона) У 2020 році у бортову церкву крейсера "Москва" передали "реліквію" – трісочку, "частку святого животворного Древа Господнього – креста на якому розіп'яли Ісуса Христа". Купили трісочку десь у Європі за $40 000 000 "московські меценати" на прохання голови Палестинського імператорського товариства, колишнього голови розвідки росії і її колишнього прем'єр-мінстра С.Стєпашина. Трісочка мала вберегти корабель від кораблетрощі. Не помічна виявилася "реліквія". Утім, це як подивитись, може саме завдяки їй кара Господня і звершилася над кораблем-агресором. Вартість крейсера $2 млрд, 2% від яких коштує трісочка. Міністерство культури України внесло потоплений крейсер до об'єктів підводного культурного надбання, реєстраційний номер: 2064. https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69de1a1d9a2dd/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69d634e472a6c/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Wed, 08 Apr 2026 13:58:44 +0300 Вступ до ЄС закріплено у Конституції України – у її преамбулі та у трьох статтях: 85; 102; 116. Відповідні поправки набули чинності у лютому 2019 року. З того часу прискорена соціально-політична динаміка внесла великі зміни у сам сенс існування і способи функціонування цього наддержавного утворення. З одного боку через самоусуненням США з участі в європейській політиці – перед усім в її безпековій компоненті, суб'єктність ЄС дещо посилилася. Україна відчула це на собі, бо нам надається суттєва ресурсна і дипломатична допомога для опору рашистській агресії. З іншого – країни ЄС потерпають від агресивної економічної політики Дональда Трампа, від його войовничої риторики, (На кшталт "Віддайте Гринландію!") та від намагань відкритої і прихованої співпраці з російською диктатурою. ЄС значно послабився після виходу з нього такої потужної економіки, як Велика Британія. З 27 країн Союзу тепер лише 7 є донорами його бюджету: Німеччина, Франція, Нідерланди, Швеція, Данія, Фінляндія та Ірландія. Остання сплачує найбільше в перерахунку на душу населення, але найменше в абсолютних показниках, часом переходячи із статусу донора у позицію споживача коштів ЄС. За таких обставин більшість членів ЄС не надто будуть раді бачити Україну у його складі, бо наша країна опиниться на першому місці серед споживачів бюджету через потреби величезних коштів на повоєнне відновлення. Однак, прямо заперечити вступ України до ЄС якось незручно, бо наша країна є головним донором безпеки для Європи. Тому нам висувають дедалі жорсткіші умови вступу, щоб ми, або не змогли їх виконати у позірній перспективі, або взагалі відмовилися від них через очевидну абсурдність і принизливість. Ряд норм і процедур в Європейському Союзі сьогодні є архаїчними – такими, що ускладнюють його функціонування і розвиток. З очевидного це вимога одностайності при ухваленні рішень, що дає змогу, наприклад, Угорщині шантажувати інших членів Союзу; міграційні правила і правила надання притулку (Україні буде складно їх виконувати через фінансові і технічні проблеми); вимоги до кондицій агропродукції; фіскальні та регуляторні правила, ну, і сумнозвісна забюрократизованість усіх мислимих процесів. Доречно поміркувати над тим, щоб Україні внести свої зустрічні пропозиції стосовно удосконалення та осучаснення роботи ЄС, наприклад, у питаннях цифрового права, безпілотного транспорту, включно з повітряним, освітніх та медичних стандартів. Звісно, почасти це буде сприйняте як "нахабство" пошукача членства, але пропозиції можна висунути на рівні парламентарів та експертів, запустивши дискусію в самому ЄС, заручившись підтримкою раціонально мислячих спільнот і лідерів думок. Хтось скаже, що такий підхід не наблизить нас до членства. Проте, воно і так далеко. Єдиною серед топ-політиків, хто знаходить у собі сміливість говорити про надмірність вимог ЄС щодо вступу до нього України є Юлія Тимошенко. Визнаючи безальтернативність для України європейської інтеграції, вона наполягає на гармонійному поєднанні національних і загальноєвропейських інтересів. На наднаціональний рівень доречно передавати до 20% суверенних повноважень держави, залишаючи 80% у віданні національних органів влади і управління. Однак, сьогодні, наприклад, формування складу кандидатів на посади суддів Конституційного суду України здійснює Дорадча група експертів, троє з шести членів якої є іноземними громадянами. Вони фактично можуть заветувати або висунути будь-яку кандидатуру. Подібна або близька ситуація і з Вищою Радою Правосуддя, Вищою кваліфікаційною комісією, що оцінює правосудність судових рішень, а також потенційно з Митною службою і Рахунковою палатою. Якби Україна не намагалася вдовольнити вимоги ЄС аби швидше в нього вступити, об'єктивно – більшість його країн не зацікавленні у цьому. Відтак чи є сенс поступатися суверенітетом задля такої віддаленої мети? Чи не краще розвивати вигідні двосторонні і багатосторонні стосунки в актуальних для нас сферах співробітництва, як це має місце сьогодні зі Сполученим Королівством, Норвегією, Данією та іншими країнами? https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69d634e472a6c/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69cf984f22be8/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Fri, 03 Apr 2026 13:37:03 +0300 Зі здобуттям у 1991 році незалежності, тодішня влада не наважилася суверенізувати інформаційний простір України. На той час поняття "суверенного інформаційного простору" ще не виглядало алогічним, бо основним джерелом інформації був зовсім не інтерент, а телебачення, радіо та друковані ґазети і журнали. Українське населення продовжувало споживати московський інформаційно-культурний продукт, тому блокування його поширення могло спричинити значне невдоволення. Тривалий час московські ЗМІ домінували в Україні, значно впливаючи на політичний порядок денний, а також на просування конкретних політичних і чиновних персон. Деякі українські ЗМІ були прямо афільовані з московськими – українські журналісти були їхніми штатними і позаштатними співробітниками, також в Україні працювали філії московських видань та інформаційних агенцій. З їхніх послуг користалися Комуністична партія України на чолі з Петром Симоненком; Соціалістична – Олександра Мороза; Прогресивна соціалістична – Наталії Вітренко; Соціал-Демократична об'єднана – Віктора Медведчука; Партія регіонів – Віктор Янукович та Микола Азаров; також ряд дрібніших, які не були представлені у Верховній Раді, на кшталт Партії політики Путіна. З розвитком соціальних мереж найпопулярнішими з них в Україні стали російські "Однокласники" і "ВКонтакті", які так само являли собою інструменти інформаційно-політичного впливу. Між іншим як і російські фільми, серіали, гастролі естрадних виконавців, які крім нав'язування російських культурних наративів, просували і політичні змісти. Сукупно, перелічені інформаційно-політичні інструментів були використані з метою підготовки ґрунтів для вторгнення рашистів у Крим та у Донецьку і Луганську області у 2014 році та напад у 2022 році. Лише у 2014-2021 роках в Україні почали вживати обмежувальних заходів до російських ЗМІ і соціальних мереж. Так Указом Президента Петра Порошенка аж 15 травня 2017 року було приписано заблокувати російські мережі "ВКонтакті", "Однокласники", пошуковий сервіс "Яндекс" та домен "Mail ru". У серпні-вересні 2014 року було заборонено мовлення телеканалів: "НТВ", "Росія-24", "Пєрвий канал", "Росія-1", "Звєзда", "Live News", "Russia Today". У 2017 році заборонили телеканал "Додждь". У 2021 році, в порядку боротьби з гібридною агресією росії, на підставі матеріалів розслідування СБУ було заборонено українські телеканали "112 Україна", "News One", "Zik". Зрозуміло, що такі заходи мають більше морально-політичний, ніж практичний характер, бо у сучасному цифровому світі існують доступні технології для отримання доступу до інтеренет-ресурсів. Позатим наведені кроки безумовно слід було здійснити, щоправда не настільки запізно. Росіяни і російська мова продовжує домінувати в українському інформаційному просторі. Цього разу перед усім у Ютубі, Телеграмі, Інстаграмі, Тік-тоці, а також на українських телеканалах, куди "хороших росіян" запрошують задля підвищення кількості переглядів. Російська мова є поширенішою за українську, відтак сприяє кращій монетизації ефірів. Рано чи пізно в Україні буде оголошено вибори. Розкручені і популярні "хорошо-російські" спікери (українською правильно: "балакуни") являтимуть собою ефективні інструменти виборчих інформаційних технологій, що використовуватимуться в інтересах конкретних політичних сил, як це було до 2014 року. Ось, як "на думку" Штучіну (версія Gpt), виглядає співвідношення російської і української мови в ефірах, де обговорюється українська тематика: Я запитав: Яке співвідношення російськомовних і україномовних експертів, які в ютубі обговорюють російсько-українську війну? ChatGPT відповів: Коротка відповідь: точного виміряного "співвідношення експертів" (україномовні vs російськомовні) для YouTube не існує – таких системних досліджень саме по експертному сегменту немає. Але є достатньо непрямих даних, щоб зробити обґрунтовану оцінку. ________________________________________ 📊 Загальна картина (оцінка) На основі досліджень соцмереж і структури YouTube-середовища: 👉 Російськомовні експерти – ~60-75% 👉 Україномовні експерти – ~25-40% Це не точна цифра, а аналітичний діапазон, який випливає з кількох факторів 👇 ________________________________________ 🧠 Чому домінує російська мова на YouTube 1. Історична "інерція" платформи • YouTube в Україні довгий час був русіфікованим інформаційним простором • Багато українських блогерів до 2022 року працювали російською 📌 Дослідження показує, що: • Facebook / Twitter швидко українізуються • але YouTube і TikTok залишаються більш російськомовними Odessa Journal ________________________________________ 2. Аудиторія ширша Російськомовний контент: • охоплює не лише РФ, а й: • пострадянський простір • діаспору • тому експерти часто обирають російську як "мову масштабування" ________________________________________ 3. Російський інформаційний масив більший • навіть після блокування держмедіа на YouTube • російськомовний сегмент залишається великим і активним Misinformation Review ________________________________________ 🇺🇦 Але тренд швидко змінюється Після 2022 року відбувся різкий зсув: ✔️ Зростання української мови • значна частина авторів перейшла на українську • навіть російськомовні блогери додають: • українські відео • субтитри • двомовність 📊 Наукові дані: • відбувається масовий перехід користувачів із російської на українську Nature ________________________________________ 🎥 Приклад структури експертів Україномовні / проукраїнські • Денис Давидов (часто англійською, але з українською ідентичністю) • українські військові оглядачі • журналісти і аналітики 👉 швидко зростають, але ще не домінують ________________________________________ Російськомовні • російські опозиційні експерти • українські експерти, що говорять російською • військові блогери ("воєнкори", аналітики) 👉 досі більші за кількістю каналів і переглядів ________________________________________ ⚖️ Важливий нюанс Співвідношення залежить від того, що вважати "експертами": • якщо брати професійних аналітиків (військові, OSINT) → частка української мови вища (≈40-50%) • якщо включати всіх популярних коментаторів → російська домінує сильніше (до 70-75%) ________________________________________ 📈 Висновок • YouTube досі інерційно російськомовний • але: • українська мова швидко зростає • у сегменті серйозної аналітики її частка вже значна • тренд на 2024-2026: 👉 поступовий перехід до паритету (~50/50) Як бачимо з останнього пункту хитрий Штучфін трохи підлабузничає, вивчивши мої уподобання, намагається сказати приємне, як от про "перехід до паритету". А ось за його ж версією "піраміда" популярності (впливовості?) "хороших росіян" в українському сегменті ютубу: "Репрезентативний список (≈15 осіб) російськомовних політологів, журналістів і блогерів, які не є громадянами України, але дуже активно присутні в українському інфопросторі (YouTube, телеефіри, стріми). Я орієнтуюсь на частоту появ у стрімах/перезаливах і медіаохоплення. ТОП російськомовних спікерів в українському інфопросторі / "хороші росіяни" та опозиційні коментатори (найбільш масово представлені) Ігор Яковенко, Марк Фейгін, Сергій Жирнов, Андрій Піонтковський, Геннадій Гудков, Аббас Галлямов, Майк Накі, Важливо: саме ці фігури найчастіше з'являються в українських ефірах – наприклад, Яковенко, Фейгін і Жирнов мають тисячі появ і сотні мільйонів переглядів у сумі � ji-magazine.lviv.ua Російські журналісти та блогери (YouTube/медіа) Юлія Латиніна, Олександр Невзоров, Дмитро Гордон (часто російською, але громадянин України – додаю як пограничний кейс для розуміння формату) Євгеній Кисельов YouTube-аналітики та політичні блогери Валерій Соловей, Ростислав Мурзагулов, Олег Кашин, Костянтин Еггерт. Що важливо розуміти 1. Це не "випадкові гості" Багато з них системно інтегровані в український YouTube Їх відео масово перезаливають українські канали. Часто вони мають більше переглядів, ніж українські експерти. Наприклад, Фейгін і Накі отримують сотні мільйонів переглядів через українські майданчики � ji-magazine.lviv.ua 2. Основні платформи YouTube (стріми, інтерв'ю, "перезаливи") Telegram, Українські телеканали (інтерв'ю, марафони) 3. Чому вони домінують говорять російською? → ширша аудиторія дають "інсайди" про РФ часто роблять радикальні або сенсаційні прогнози. 4. Є структурна проблема Дослідження показує: українські канали свідомо масштабують цих спікерів формується "ефект експертності", навіть коли прогнози слабкі � ji-magazine.lviv.ua Висновок В українському інфопросторі сформувався стійкий пул російськомовних неукраїнських коментаторів, де ядро – це: Яковенко, Фейгін, Жирнов, Піонтковський, Накі Вони фактично стали постійними спікерами для української аудиторії. Слід визнати, що названі особи приносять чимало інформаційної користі Україні об'єктивно доносячи правду про рашистську агресію. Майкл Накі, наприклад, активно збирає кошти на допомогу ЗСУ. Окрім Марка Фейгіна, вони декларують невтручання (майже) у внутрішню українську політику. Однак на старті виборчих кампаній ситуація може змінитися. Попри можливість такої перспективи, присутність "хороших росіян" в просторі політичної тематики України може бути використаною в наших національних інтересах після війни, бо вони являтимуть собою частину постросійського інформаційо-культурного простору, який потребуватиме модерування з метою уникнення загрозливого для Європи хаосу. https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69cf984f22be8/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69c6732065e75/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Fri, 27 Mar 2026 13:08:00 +0200 Постросійський світ дедалі ближчий. Запас міцності путінізму вичерпується з прискоренням. Однією з ознак його краху є інформаційний бунт "z-блогерів" та "лідерів громадської думки" у тіктоках/інстаграмах/телеграмах, які раптом заговорили про секвестри бюджетів, знецінення золотовалюиних резервів рф, жорстокі практики мобілізації, винищення сибірських корів, про невдачі на фронтах і удари України по нафтогазовій інфраструктурі та інші загрози рашистській системі, балачки про які заборонені самою ж цією системою. Обмеження інтернету у росії запроваджується запізно і його не вдається здійснити тотально, як і нав'язати державний месенджер "Макс". Очевидно, що проблеми з інтернетом виникли внаслідок планів мобілізації на війну значних обсягів "гарматного м'яса". Наявних ресурсів не вистачає, а мобілізація загрожує стабільності режиму. Війна в Ірані не дала росії сподіваних бюджетних надходжень, зокрема, і через ефективні "кінетичні санкції" з бокуУкраїни. Хоча дефіцит нафти і газу, який виник внаслідок блокади Ормузької протоки, безумовно став черговим подарунком для путіна, йому таки довелося скликати на закриту зустріч великих підприємців зі списку "Форбс", де він зажадав від них негайно здавати валютні кошти на потреби війни. Підприємці погодилися. Перші внески вже надходять. При цьому прохання розблокувати інтернет, щоб припинити проблеми для бізнесу, путін ігнорував. Додає рашистам натхнення те, що у Конгресі США офіційно прийняли парламентську делегацію державної думи з чотирьох осіб на чолі з відомим пропагандистом війни, "онуком Молотова-Рібентропа" В'ячеславом Ніконовим, який є одним з ідеологів рашизму. У зустрічі взяли участь конгресмени від обох партій. Її організатором виступила республіканська конгресвумен Анна Поліна Луна. Вона ініціює повне згортання американської допомоги Україні. Сам факт офіційної зустрічі конгресменів з міжнародними злочинцями свідчить, що не лише Дональд Трамп виступає за фактичне виправдання агресії росії проти України. Тим часом, ця війна підсилила безпекову роль нашої країни, поширивши її, крім Європи, ще і на Близький Схід, про що додатково свідчить візит Володимира Зеленського до Саудівської Аравії і підписання безпекової угоди з цим Королівством. Якби Д. Трамп не намагався домовитися з іранський режимом, той режим довго не протримається. Його падіння – питання максимум місяців. За ним – путінський режим... Буде весело, якщо раптом ці події відбудуться у зворотному порядку. У дезінтеграції росії активно не зацікавлені країни Європи, США і Китай. ЄС готовий давати нам гроші на війну, при цьому не даючи перемогти. Д. Трамп, переконавшись, що примусити Україну до капітуляції, якою він прагне завершити війну, незабаром усунеться від посередництва в україно-російських перемовинах. ЄС не візьме на себе цієї ролі, а Китай недостатньо суб'єктний для неї. Отже перемовини, можна вважати, вже у глухому куті. Відтак доля війни вирішиться на полі бою. https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69c6732065e75/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69be8756ee4b2/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Sat, 21 Mar 2026 12:56:06 +0200 Патріарха не стало на 98-му році життя; 77-му році чернецтва; 65-му році єпископського служіння і 60-му перебування на Київській кафедрі. До Києва, як Архієпископ Київський і Галицький, Патріарший Екзарх всієї України, він прибув у травні 1966 року, в часи, коли радянська влада послідовно домагалася обмеження релігійного життя, прагнучи знищити будь-яку альтернативу комуністичному світогляду. Владика оселився на Солом'янці. У влади був план перенести туди, подалі від центру, архієрейську кафедру, а Володимирський собор знову перетворити на музей атеїзму, як це було до нацистської окупації 1941 року. Окупаційна нацистська влада відкрила, зачинені більшовиками київські храми і монастирі. (Цікавий факт: управу з питань культури в часи німецької окупації очолював відомий український скульптор Іван Кавалерідзе.) Завдяки дипломатичному і організаційному хисту Владики Філарета вдалося вберегти від зачинення Володимирський собор. Вже у часи свого патріаршого служіння Його Святість переконав одного відомого олігарха нехристиянського віровизнання фундувати опорядження собору, відповідно до первинного проекту з позолоченою центральною банею і "золотом цвяхованою блакиттю"* шістьма іншими. Також Владика зумів домовитись про передачу єпархії дореволюційного будинку по вул. Пушкінській 36 та його реконструкцію для церковних організаційних потреб. Коли роботи було завершено, то результат настільки сподобався владі, що Владиці запропонували обміняти резиденцію на якийсь інший майновий об'єкт. Не вагаючись він попросив повернути Церкві Видубицький монастир. Влада відмовилася. Монастир було передано Церкві вже за ініціативи Київради нашого скликання. Моя бабуся Надія Іванівна в сімдесяті працювала в ощадкасі на площі Льва Толстого. Коли наприкінці кварталу або року в них "горів план", вона зверталася на Пушкінську 36 і Владика робив внесок готівкою, рятуючи премії трудового колективу. Ніколи не відмовляв. У 1991 році він, вже через мене, передав бабусі видання Біблії, яку особисто переклав і відредагував. Владика Філарет у Радянському Союзі справедливо вважався одним зі стовпів Православ'я. Добре освічений, беручкий, дисциплінований, талановитий дипломат, непідвладний вадам, що нерідко притаманні архієреям, він користувався цілковитою довірою Патріарха Пімена – був другою особою в РПЦ, як за фактичним впливом, так і за Статутом – Київська кафедра була офіційно другою після Московської. Україна і українці являли собою стрижень Московського патріархату. Досить згадати, що з 10 000 парафій РПЦ, включно із закордонними, лише у Львівській і Тернопільській єпархії Українського екзархату було 1100. По смерті Патріарха Пімена, природним його наступником вважався саме Митрополит Філарет. Однак і світська радянська влада і єпископи РПЦ доклали максимуму зусиль щоб цього не сталося. В першу чергу через українське походження Владики, але і через його вимогливість як керівника та нетерпимість до особливостей поведінки чорного священства, через які КДБ управляло Церквою. Відтак замість українця Московським Патріархом обрали німця Олексія (фон Рідегера). Особисто з Митрополитом Філаретом я познайомився за непростих обставин. У 1988 році, до тисячоліття Хрещення Руси, "за ініціативи Раїси Горбачової", Церкві було передано комплекс споруд на Дальніх печерах Києво-Печерської Лаври, для відновлення там чернечого життя та семінарії. Намісником монастиря став архімандрит Іонафан (Єлецьких), уродженець Воронежчини, син радянського офіцера. У 1990 році він запросив для "реставраційних робіт" у церкві Різдва Богородиці на Дальніх печерах "реставраторів" з Ленінграда. Вони шпателями зішкребли у вівтарній частині храму унікальний живопис Івана Квятковського 1811 року, 118 кв.м. Тоді замалювали стіни мазаниною під російський стиль. Коли я це побачив – онімів. Пішов до Галини Менжерес, заступниці голови міськвиконкому і ми домовилися запросити Митрополита Філарета для розмови про збереження історико-художніх пам'яток Лаври. Зустріч відбулася у Гобеленовій вітальні Київради. Напрочуд конструктивно і з порозумінням. Цікава деталь: Галина Миколаївна, член міському КПУ, зверталася до Владики, як того вимагав комуністичний стиль, на світське ім'я по батькові – Михайло Антонович, а я молодий депутат-рухівець за церковною традицією – Ваше Високопреосвященство. Пізніше пані Галина зізналася, що трохи ніяково від того почувалася. З Митрополитом та київським кліром ми плідно співпрацювали, коли повертали Церкві храми: Покровський, Миколи Притиски, той самий Видубицький монастир. Цікаво склалася доля Іонафана (Єлецьких). Синод РПЦ призначив його єпископом Переяслівським, вікарієм Київської єпархії. Він майже одразу став у жорстку опозицію до зусиль Митрополита Філарета, спрямованих на автономізацію і усамостійнення Українського Православ'я від Москви. Безпідставна московська анафема Митрополиту Філарету великою мірою базувалася на "матеріалах", зібраних Іонафаном. 11 жовтя 2022 року СБУ порушила кримінальне провадження щодо громадянина Єлецьких за чотирма статтями, пов'язаними з виправданням рашистської агресії, зазіханнями на територіальну цілісність України, державною зрадою. Обміняли на наших військовополонених через кордон із Білоруссю. Утворення Київського Патріархату дало потужний поштовх духовному життю України. Владика Філарет підійшов до його організації з притаманною йому ретельністю, ґрунтовністю і працьовитістю. Особливо слід відзначити його увагу до організації церковної освіти, утворення нових парафій і єпархій, підготовку архієреїв. Сучасна Православна Церква України постала і розвивається на кадровій базі створеній Патріархом Філаретом. Хронологічно Святіший Владика Філарет є Третім Патріархом Київським і всієї Руси-України. Мені довелося бути серед ініціаторів саме цієї формули патріаршого титулу "Київський і всієї Руси-України", щоб підкреслити тяглість нашої Церкви від Давньоруської держави. Звернувся тоді до Дмитра Васильовича Павличка, який користувався великим авторитетом у церковних колах, він і пролобіював цю формулу. Про Патріарха можу ще чимало згадати. Звісно, у його тривалій біографії є багато суперечливих і складних епізодів. Дещо він розповідав мені особисто. За своє життя Владика взяв участь у багатьох подіях і процесах, заживши собі дуже багато ворогів і недоброзичливців. Тепер, коли його земний шлях завершено і підводиться остаточний баланс діянь Патріарха, зрозуміло, що ми прощаємося з нашим великим сучасником. В історичних хроніках сьогодення він цілком заслуговує на іменування Філарет Великий! ‐---- * Рядок з сонету Миколи Зєрова "Київ з лівого берега". https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69be8756ee4b2/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69b939e882841/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Tue, 17 Mar 2026 12:24:24 +0200 Сьогодні минає 35 років з дня, коли відбувся Всесоюзний референдум за збереження СРСР. Прихильники імперії використовують його результати (більше 70% учасників проголосували за те, щоб Радянський Союз зберегти) як аргумент за його відновлення. Направду Комуністична партія СРСР і особисто М.Горбачов ініціювали референдум на випередження. Розуміючи суспільні настрої, які були не на користь радянської комуністичної системи, вони спробували прикритися "вищою народною волею" щоб зберегти Союз і головне – своє панування у ньому. Запитання "від Москви" звучало так: "Чи вважаєте Ви за необхідне збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій повною мірою гарантуватимуться права і свободи людини будь-якої національності?" За рішенням Верховної Ради УРСР до бюлетеню було внесено запитання "від Києва": "Чи згодні Ви, що Україна має бути у складі Союзу Радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?" В Декларації проголошувалася вищість законів України над союзними законами, власні українські збройні сили і органи безпеки, незалежна від СРСР зовнішня, економічна та культурна політика, власна банківська система, грошова одиниця і т.д. Таким чином від прав союзного центру на території України нічого не лишалося. Якими були результати Референдуму? По республіках СРСР: Україна ~70% РРФСР ~71% Білорусь ~83% Казахстан ~94% Узбекистан ~93% Азербайджан ~93% Киргизстан ~96% Таджикистан ~96% Туркменістан ~98% Литва, Латвія, Естонія, Молдова, Грузія і Вірменія той Референдум бойкотували. Як бачимо Україна дала найменший відсоток "за". По областях України: Івано-Франківська ~18% Львівська ~16% Тернопільська ~20% м. Київ ~44% Рівненська ~54% Київська ~67% Вінницька ~81% Житомирська ~80% Закарпатська ~ 60% Волинська ~ 54% Чернівецька ~ 82% Кіровоградська ~ 83% Хмельницька ~ 82% Чернігівська ~83% Полтавська ~79% Черкаська ~77% Сумська ~79% Одеська ~82% Миколаївська ~85% Херсонська ~81% Запорізька ~80% Крим (АРК) ~87% м. Севастополь ~83% Харківська ~76% Дніпропетровська ~77% Донецька ~85% Луганська ~86% Отже: 17 березня 1991 року "з СРСР – імперії Зла-1" вийшли" 3 області України та місто Київ. З 14 тодішніх районів столиці, мешканці лише Залізничного невеликою більшістю проголосували за те, щоб лишатися в СРСР. Слід зауважити, що у трьох областях – Івано-Франківській, Львівській і Тернопільській за рішенням обласних рад учасникам Референдуму був запропонований третій бюлетень, питання у якому звучало так: "Чи хочете Ви, щоб Україна стала незалежною державою, яка самостійно вирішує всі питання внутрішньої і зовнішньої політики?" Ось як проголосували за нього виборці, (у дужках наведено результати підтримки "київського питання про підтримку Декларації): Львівська ~90-95% (16%) Івано-Франківська ~90-95% (18%) Тернопільська ~85-90% (19%) Декларацію ж про державний суверенітет в інших областях підтримали: Рівненська ~80% Волинська ~80% Закарпатська ~75% Чернівецька ~75% Київська ~75% м. Київ ~75% Вінницька ~75% Житомирська ~80% Чернігівська ~80% Сумська ~80% Полтавська ~80% Черкаська ~77% Кіровоградська ~80% Дніпропетровська ~75% Харківська ~75% Запорізька ~75% Одеська ~75% Миколаївська ~88% Херсонська ~75% Донецька ~70% Луганська ~70% Крим (АРК) ~85% м.Севастополь ~ 84% Результат по УРСР загалом – 80,2%. Саме Всесоюзний Референдум 17 березня 1991 року став чинником розпаду СРСР, прямо всупереч намірам його ініціаторів. Такі результати спонукали змовників-гекачепістів до заколоту 19 серпня 1991 року, який призвів до проголошення Акту Незалежності 24 серпня 1991 року, затвердженого Всеукраїнським Референдумом 1 грудня 1991 року, з результатом "за" 90,32%. Саме цим результатом Україна припинила СРСР. За цем нам сьогодні і мститься імперія Зла -2. https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69b939e882841/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69b009e14a778/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Tue, 10 Mar 2026 13:09:05 +0200 Війна Ізраїлю і США призвела до різкого зростання цін на нафту у світі. Відповідно зросли ціни на автомобільне пальне. В Україні середнє зростання вже перевищило 8 грн. Перед усім у безвиході опинилися аграрії, які закуповували солярку і бензин взимку, а тепер на передодні посівної трейдери відмовляють їм у постачанні за передплаченими цінами. Наслідки можуть бути катастрофічними. І не лише в сільському господарстві – в економіці загалом, бо ціна на пальне потягли за собою ціни на всі товари і послуги, включно з критичними. За цим – галоп інфляції і різкий спад економічної активності. Слід також пам'ятати, що житло, підприємства і установи в Україні у багатьох випадках постачаються електроенергією за рахунок дизельгенераторів. При цьому Закон України Про мінімальні запаси нафти і нафтопродуктів передбачає, що: "Загальний обсяг мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів, що мають зберігатися для задоволення потреб внутрішнього ринку України в період кризової ситуації на ринку нафти та нафтопродуктів, визначається за найбільшим з двох таких показників: 90 днів середньодобового чистого імпорту або 61 день середньодобового внутрішнього споживання." (Розділ II. Ст.8. п.1) Влади у більшості країн світу компетентно та відповідально реагують на нафтову кризу, розкриваючи для балансування дефіциту свої стратегічні запаси, знижуючи акцизи і ПДВ на нафтопродукти. Реакції Українського уряду і Антимонопольного комітету на цінниках автозаправок не видно. Багато-хто говорить, що мають місце ознаки картельної змови. Державне підприємство "Укрнафта" так само включилося у спекулятивну кампанію. За оцінками народного депутата Юлії Тимошенко місячний спекулятивний прибуток від необґрунтованого зростання цін на пальне загалом по країні складе 9 млрд. грн. Фракція партії "Батьківщина" у Верховній Раді сьогодні терміново внесла проект Постанови "Про заходи щодо стабілізації цін на пальне", яким передбачено зниження ПДВ та акцизних платежів на пальне, зберегти такий порядок оподаткування для аграріїв на усю посівну кампанію, провести аудит залишків пального на складах і стабілізувати відпускні ціни на об'єми цих залишків, позаяк вони закуповувалися за докризовими гуртовими цінами. Це неполітичний, а радше раціональний господарський крок Юлії Тимошенко і очолюваної нею фракції, спрямований на допомогу суспільству і, відповідно, владі в умовах безпорадності останньої. https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69b009e14a778/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69aaab467ca84/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Fri, 06 Mar 2026 11:24:06 +0200 Ізраїльсько-американська повітряна інтервенція в Ірані прямо впливає на перебіг російсько-української війни. Найочевидніше – це перемикання фокусу уваги світового співтовариства з театру боїв у Європі на Близький Схід, що тягне за собою перерозподіл ресурсів, які могли бути надані Україні, на користь учасників війни в Ірані – перед усім Ізраїлю. Вигода росії також ще полягає у зростанні цін на нафту і газ. Тому вона зацікавлена у пролонгації війни. Однак для цього немає достатніх передумов. Вже знищено майже весь іранський військовий флот та ППО, виснажено запаси ракет і дронів, завдано ударів по опорних пунктах репресивних органів, нейтралізовано значну частину командирів та вищих чиновників. За перші місяці цього року росія втрачає вже другого свого союзника – після Мадуро, Хаменеї. "Інтернаціонал диктаторів" суттєво зменшується. Наступною очевидною ціллю США є кубинський режим. Рашисти починають розуміти відсутність перспектив у диктатур у середньостроковому часовому вимірі. Безнадійна технологічна відсталість робить росію монопольно залежною від Китаю, який прагне порозуміння із Заходом. Важіль впливу на путінську диктатуру перебуває у руках Сі Дзіньпіна і він легко зробить його розмінною монетою у торгівлі із США і Європою. Дональду Трампу дуже-дуже потрібна перемога. "Венесуельський тріумф" вже забувається. Іран ще не являє собою очевидної перемоги, тим паче, американському обивателю зрозуміло, що США виявилися втягнутими у цю війну Ізраїлем. Згадана вже Куба – надто дрібна ціль. Залишається імперія Зла – 2. Виглядає загрозливою і потужною, але її дезінтеграція направду не вимагатиме надто великих зусиль і ресурсів, проте принесе чимало вигід, переважно за рахунок експлуатації її природних ресурсів і зменшення необхідних видатків на оборону. Захід традиційно боїться розпаду росії через "загрозу розповзання ядерної зброї та масових хвиль біженців". Однак ядерна зброя розповзається саме через росію – з одного боку і Північна Корея і, вірогідно, Іран отримали ядерні технології від неї, а з іншого – внаслідок наявності ядерної зброї у них, змусили створити ядерні заряди Ізраїль, а тепер через російську загрозу, Польща вимушена на найвищому політичному рівні ставити питання про свій ядерний статус. Припинення росії призведе до зміцнення Заходу, що спонукає Китай до пошуку шляхів мирного співіснування з ним, як це продуктивно вже робить Індія. Війна в Україні поставила росію на межу розпаду. Війна в Ірані може його прискорити. https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/69aaab467ca84/