https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/646253f210e08/ ukrpravda@gmail.com (Віктор Уколов) Mon, 15 May 2023 18:46:58 +0300 Коли окупанти тільки почали відкриту, а не гібридну війну, багато аналітиків пророкували, що вони зупиняться, коли число вбитих росіян перевищить 36 тисяч осіб. У такому випадку війну прогнозували на 2 місяці. За іншим сценарієм війна мала закінчитись до кінця 2022 року через санкції Заходу: "У найближчий рік у Росії малоймовірний колапс та гуманітарна катастрофа." Ще один сценарій передбачав втягнення третіх країн Заходу у війну. "Путін відкрито попередив усі країни, які допоможуть Україні зробити безпольотну зону, що вважатиме їх "учасниками конфлікту". Фінляндії Кремль заборонив приєднання до НАТО під загрозою воєнних наслідків", – писала рік тому Українська правда. Тодішні соціологічні дослідження показували, що 86,6% росіян допускають і підтримують збройне вторгнення РФ до інших країн Європи, 75,5% росіян схвалюють ідею військового вторгнення до Польщі та вважали, що вона має бути наступною після України, майже 75% респондентів тією чи іншою мірою допускали застосування ядерної зброї Кремлем. Вторгнення до Естонії, Литви й Латвії підтримують 41% росіян, а вторгнення до Болгарії, Чехії, Словаччини та Угорщини – 39, 6%. Ще за одним сценарієм Росія застосує ядерну зброю. Ще за одним Китай стане учасником війни. ЖОДЕН сценарій і прогноз не збувся. Фінляндія – член НАТО, Китай зберіг нейтралітет, Росія не застосувала ядерну зброю, треті країни не стали учасниками війни, а втрати окупантів скоро досягнуть 200 000 осіб. І, до речі, колапсу економіки і гуманітарної катастрофи в Росії не сталося. Висновок – досить мріяти. Відмовтесь від надії на швидкі рішення, як і на катастрофічні сценарії. Сука-війна буде вбивати нас поступово. Моя особиста втіха, що вбиватиме не лише Україну, але й Росію, яка стала причиною та ініціатором цієї війни. Як будуть розвиватись події – про це марно питати у ворожок, екстрансенсів чи футурологів. Нагадаю, що жоден з них не прогнозував нападу на Україну 24 лютого 2022 року. Зате прогнозували в ЦРУ, MI-6 та в інших розвідках західних держав. Наразі прогнози розвідок невідомі, надто багато змінних та невідомих. Але розумні люди, яким можна довіряти в силу значного життєвого досвіду і чималого розуму, ризикують відверто описувати сценарії подій. Юрій Щербак у своїй статті "Кінець війни. Майбутнє і позамайбутнє" розглядає 4 базових сценарії, відзначивши, що вони можуть змішуватись. За сценарієм "А" у світі розпочинається ядерна війна. Росія за допомогою 1420 стратегічних та біля 2000 тактичних ядерних боєзарядів вражає головні міста Західної цивілізації. Ще до розривів – у відповідь по містах Росії злітає удвічі більше ядерних зарядів з країн Заходу. Щоб не бути осторонь по США вдаряє кількома сотнями своїх ДУНів Китай, а заодне – по Японії та Австралії, щоб не відсиділися. Одночасно по Південній Кореї запускає свої боєголовки Пхеньян. Я б додав, що Індія та Пакистан також обмінюються ядерними ударами... Навіть четвертини цього потенціалу достатньо, щоб розпочалася ядерна зима і як, пише Юрій Щербак: "Виживуть лише таргани, щури й кілька мавп-павуків у джунглях Амазонки, щоб спробувати знову почати скорботний шлях еволюції". Сценарій "В" за Щербаком це ліквідація Путіна. Україна перемагає на полі бою, Путіна вбивають свої, війська РФ тікають з території України, утворюється демілітаризована зона углиб Росії на 500 км. Україна – член НАТО, Росія сплачує репарації. Це два крайні сценарії: поразка людської цивілізації та перемога України. Сценарій "С", як його бачить Щербак: війна затягується, переможця немає, Путін залишається при владі. По всій лінії фронту йдуть важкі виснажливі бої, Україна знекровлена, її ресурси на грані вичерпання, зростають протестні настрої. Доводиться йти на нелегкі компроміси, погоджуючись на болісні втрати території. Посилюється боротьба за владу в країні, яка переживає глибоку кризу. Сценарій "D" за Щербаком: Україна програє війну. Розпочинається відчайдушна боротьба за виживання хоча б Західної частини України, для чого вводяться війська НАТО. Столиця переноситься до Львова, держава несе неймовірні демографічні й територіальні втрати. Принаймні ще 8-10 мільйонів біженців кидають окуповану частину країни. Починається нова українська Руїна, супроводжувана деморалізацією народу і сплеском насильства. Програш України означає стратегічну поразку НАТО на чолі зі США. На відміну від Щербака, я б запропонував ще й п'ятий сценарій "E". Восени 2023 року у США починаються вибори і Байден мимоволі зменшує потік допомоги, бо заграє з республіканськими виборцями. ЗСУ просто немає чим стріляти. Обидві сторони знекровлені і погоджуються на перемир'я, як по 38 паралелі у Кореї. На лінію розмежування заходять миротворці ООН чи НАТО, заморожуючи війну. Навесні 2024 року в Україні відбуваються дострокові парламентські вибори, де... перемагає знову партія Зеленського. З опозиції до парламенту проходить лише ЄС. В Україні де-факто встановлюється двопартійна система: при владі популісти, а в опозиції прагматики. Ну, але, як я сподіваюсь, це лише на перший виборчий період, далі вони змінюються місцями. Україна уже не раз мене особисто дивувала, коли розвиток подій ішов всупереч всім прогнозам. Я дуже прошу Бога – хай наша країна здивує мене знову. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/646253f210e08/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/6433f01071bce/ ukrpravda@gmail.com (Віктор Уколов) Mon, 10 Apr 2023 14:16:32 +0300 У заголовку припущення і я хотів би помилитись – втім, я викладу факти, а ви судіть самі. Минулого року стало відомо, що Повітрофлотський проспект, одна з головних вулиць Києва, і досі має назву, яку їй подарувала комуністична влада в 1923 році на честь "красного воздушного флота". Як наслідок цілий ряд дипломатів, і тих, кого називають моральними авторитетами, запропонували змінити назву проспекту. Юрій Щербак, один з тих, хто стояв біля витоків нашої незалежності і киянин, чий рід жив у нашій столиці ще до першої світової війни, запропонував дати нову назву цій вулиці на честь Європейського союзу. Але несподівано Експертна топонімічна комісія, яка займається перейменуваннями, почала тихий саботаж. Спочатку, не повідомивши громадськість, експерти напівтаємно зібралися наприкінці грудня, щоб вирішити, що Повітрофлотський проспект – нібито некомуністична назва. Мовляв вулицю перейменовували, а пізніше повернули "історичну назву". Те, що історичну назву, яку повернули, вулиця отримала 1923 року на честь "красного воздушного флота" експерти, напевно зусиллям волі, забули. На початку лютого молодий краєзнавець Антон Короб, який про радянське минуле міг хіба слухати від старших людей, реєструє петицію за збереження старої назви "Повітрофлотський". Втім, як і треба було очікувати, петиція не змогла набрати потрібну кількість підписів любителів комуністичної минувшини. Врешті-решт під тиском громадськості Експертна рада з топоніміки Києва збирається на відкрите засідання навесні, але там, на мою думку, починається справжнє крутійство! Спочатку експерти висловлюються категорично проти перейменування, але під тиском аргументів поступаються. Зрештою голова комісії Олександр Алферов виголошує справжню сенсацію – з його слів він консультувався з представництвом Єврокомісії і там висловились проти появи назви проспект Європейського союзу в Києві. Для мене це виглядало як відверта брехня, бо не у правилах Євросоюзу, щоб його керівні органи диктували місцевим громадам як називати вулиці, а тим більше в країні, що не є членом ЄС. Я був украй здивований, але ще більше вразила витримка доктора юридичних наук Леоніда Ємця, який незворушно і трохи іронічно попросив Алферова передати депутатам Київради лист представництва ЄС, де викладена така позиція. Звичайно ж ніякого листа представництва ЄС Олександр Алферов передати не зміг. Спроба втягнути дипломатів з Європи у захист комуністичної спадщини була безславно провалена. Зрештою 7 квітня у додатку Київ Цифровий на голосування було виставлене перейменування ряду вулиць Києва, зокрема Повітрофлотського проспекту. Але не все так просто, бо навздогін експертна комісія плюнула трохи отрути. У розділі нових назв Повітрофлотського проспекту напроти назви "проспект Європейського союзу" рекомендації експертів нема. Зате експертна комісія замість назви Повітрофлотський проспект рекомендує назву "Повітрянофлотський проспект", змінивши лише дві літери. Як я бачу, занадто дорога для когось виявилась стара назва на честь "красного воздушного флота", і можливо таємний шанувальник комуністів має багато впливу, або багато грошей. Необ'єктивність експертної комісії добре виявляє голосування за перейменування проспекту Правди, де експерти підтримали назву "проспект Європейського союзу". Чомусь тут їм не заважала вигадана позиція представництва ЄС! Лишається нагадати, що в частині Києва, де проходить Повітрофлотський проспект, розташовані будинки офіцерів Київського військового округу, куди в старі радянські часи заселяли не тільки чесних військових, а ще й нащадків НКВС... https://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/6433f01071bce/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/63ac4609057a6/ ukrpravda@gmail.com (Віктор Уколов) Wed, 28 Dec 2022 14:35:05 +0200 Хочу написати не про солодкі мрії. Я не буду пропонувати вам популярну казочку про швидкі перспективи розпаду росії, хоч і розумію рівень образи на росіян та побажання їм смерті після того, що вони натворили в Україні. Одна з причин у тому, що їх занадто багато. Щоб ви собі не уявляли, але за переписом 2010 року в росії мешкало 111 016 896 етнічних росіян, або 77,68% від загальної чисельності населення, що складала тоді 142 905 200 осіб. Тому навіть у випадку відокремлення від Російської федерації кожної національної автономії, або округу, те що залишиться – буде більш як удвічі переважати за чисельністю населення України і нам загрожуватиме. Так що перспективи перемоги росії не існує? Ні, вона є і відповідь криється в історії Радянського союзу. За переписом 1989 року усе населення СРСР складало 286,7 млн людей, з яких росіяни складали 145,1 млн, або 50,6% населення. При цьому населення РСФСР було приблизно 49% населення Союзу. За цих умов "колективний Захід" зумів провести блискучу операцію з нейтралізації свого основного ворога без застосування військової сили. На мій погляд шлях до цієї перемоги над "імперією зла" був започаткований далекого 1959 року, коли в США було засноване радіо "Визволення", яке пізніше перейменували на радіо "Свобода". Цей ЗМІ майже 32 роки вів пропаганду російською та іншими мовами на Радянський Союз, щодня працюючи над його розпадом. Підозрюю, якби в США у 1959 році хтось сказав, що в СРСР можуть бути "хорошие русские" або "хорошие советские" – такий сміливець одразу потрапив би на допити в ФБР. Втім через три десятки років Союз розвалили зсередини саме "хорошие русские", "хороші українці" та інші національні лідери, виховані Заходом, зокрема і радіо "Свобода". Російська федерація схожа на Радянський союз, хоч і значно більш монолітна завдяки чисельній перевазі росіян, основної титульної нації. Але що ми робимо, крім мрій та заяв, для того, щоб вона розвалилася? Я впевнений, що у нас, наразі, просто не доходять руки до пропаганди на територію росії. Більше того така багаторічна програма не може бути суто українською, а має стати спільним продуктом "колективного Заходу", якого так панічно бояться в Москві. При цьому важливо поєднувати економічні санкції і пропаганду, які можуть і мають посилювати один одного. Але є ще один елемент, який допоможе Україні вижити після війни і щоб його зрозуміти слід також згадати історію боротьби з СРСР – це Холодна війна та гонка озброєнь. Безумовно сьогодні навіть думати про холодну війну, коли йде гаряча війна, ніхто не хоче. Але це в Україні. Цілий ряд інших країн, у тому числі США, не беруть участі прямо у нашій війні, лише надаючи нам допомогу. Питання у термінах. Їхнє визнання і вступ до Холодної війни означає різке посилення ролі спецслужб, зокрема контррозвідок, які мають виявляти і знешкоджувати агентуру Москви. Важливим елементом Холодної війни є гонка озброєнь. Вона зумовлює пріоритетне фінансування розробки та виробництва зброї у країнах Заходу і одночасне виснаження супротивника – росії. Світ має перейти від економіки споживання до економіки війни. У даному разі Холодної війни, щоб не почалась Третя світова. Я не мрію, що особисто мій блог помітять ті, хто приймає рішення, але я хочу запустити ідею – почати думати над реальними діями, а не лише говорити про розпад росії. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/63ac4609057a6/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/6395fff4d6044/ ukrpravda@gmail.com (Віктор Уколов) Sun, 11 Dec 2022 17:06:12 +0200 Довгий час Україна цікавилась виключно внутрішньополітичною проблематикою. Спроби вийти на регіональний рівень, як то утворення ГУАМ, що замислювалось як економічний союз Грузії, України, Азербайджану та Молдови, на жаль успішно були погашені російською агентурою. Постійні загравання Вірменії з Росією та поразка на виборах прозахідного президента Грузії Саакашвілі – остаточно відбили в українців бажання розбиратися у хитросплетіннях закавказької політики. Натомість Росія завжди вела активну політику в цьому регіоні, уміло роздмухуючи міжетнічні конфлікти за принципом поділяй і владарюй. Тим часом протистояння авторитарного і демократичного світу, яке розпочало відкрите вторгнення Росії на територію України, вимагає від нашої країни довгострокового прорахунку власних дій. Причому мова має йти не лише про території нашої держави, але й про регіони, проблеми в яких можуть послабити Москву, відволікаючи від планів захоплення українських земель. Поки-що у Закавказзі Путін не відчуває проблем. Грузію контролює проросійський олігарх Бідзина Іванішвілі. Вірменія ослаблена війною 2020 року, коли під загрозою опинився Лачинський транспортний коридор – єдине сполучення з регіоном Арцах, який у нас прийнято називати по-азербайджанськи Нагірний Карабах. Наразі "дорогу життя" контролюють російські миротворці, що цементує російський вплив на Єреван. Тим часом, Азербайджан спільно з РФ просуває свій коридор – так званий "Зангезурський". За задумом дорога має зв'язати Азербайджан із Нахічеванню, однак у інтересах Москви надати дорозі статусу екстратериторіальної, що забезпечить для Кремля безконтрольний обхід санкцій. Якщо Азербайджану потрібна просто дорога до Нахічевані, то для Кремля це може стати "дорогою контрабанди" для обходу міжнародних санкцій. Адже після безперешкодного проїзду через територію Вірменії російські вантажі можуть неідентифікованими потрапити з Нахічевані до Туреччини і далі на близькосхідні порти. Маленька Вірменія, опираючись планам Зангезурського коридору, грає на користь України, закриваючи дорогу Москві. Несподіваний візит до Вірменії Ненсі Пелосі, спікера Палати представників Конгресу США, дозволив багатьом оглядачам говорити про можливий розрив Москви і Єревана, що призвело б до стратегічної поразки Росії у Закавказзі. Однак у разі виходу російських миротворців єдине сполучення Арцаху (Нагірного Карабаху) з Вірменією може бути розірваним. Єреван опиняється перед непростим вибором: розрив із Росією і втрата Арцаху, чи залежність від Росії, але збереження етнічно вірменського регіону. Останнім часом, підтримуючи активний зв'язок із Туреччиною, Баку став загравати з Москвою. В результаті, всупереч всім домовленостям, російські миротворці не втрутились, коли Азербайджан напав на Нагірний Карабах у 2020 році. Член ОДКБ Вірменія не отримала підтримки від Росії, яка вважається головним гарантом безпеки учасників ОДКБ. Однак це не призвело до розриву між Вірменією та Росією через контроль Лачинського коридору, який забезпечують росіяни. У перспективі для України неросійська, прозахідна і демократична Вірменія виглядає більш надійним союзником ніж авторитарний, хоч і багатий нафтою, Азербайджан. Союзником демократичної Вірменії за Кавказом могла б стати демократична Грузія, якби вона змогла позбутися впливу російського олігарха. А поки цього не сталося агенти впливу Азербайджану проводять активну агітацію на території України. Посол зустрічається з українськими лідерами громадської думки та депутатами. Різноманітні друзі Азербайджану, ймовірно щедро змащені нафтодоларами, виходять на українські ЗМІ пропонуючи (звісно не безкоштовно) просувати тези проти Вірменії на користь Азербайджану. Виникає дивовижна ситуація, коли на території посольства Азербайджану в центрі демократичної України у Києві стоїть позолочений пам'ятник авторитарному комуністу, який утримував владу в Азербайджані довгі роки і передав її, ніби король, синові. І це нікому з українців навіть не муляє очі. Тим часом Вірменія, де відбуваються реальні вибори й постійно змінюється влада, вважається далекою і чужою. І це незважаючи на вірменську діаспору, що мешкає в Україні з часів Речі Посполитої та навіть всупереч тому факту, що на чолі МВС України більше 7 років був Арсен Аваков, який ніколи не приховував свого вірменського походження. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/6395fff4d6044/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/618bc2cabe12b/ ukrpravda@gmail.com (Віктор Уколов) Wed, 10 Nov 2021 14:02:02 +0200 Правду кажучи, я вражений елегантністю рішення Порошенка, який позбавив владу головного важелю тиску на непідконтрольні їй телеканали П'ятий і Прямий. Навіть після вступу в силу закону "про олігархів" тепер прив'язати їх до нього вже неможливо, адже він продав 100% власності, а не якусь незначну частину. Критики розповідають про нібито "фіктивну" угоду, але це не так. Фіктивно бізнес продав Володимир Зеленський – після перемоги на виборах переписав свою частку в 95 кварталі на Сергія Шефіра, якого потім призначив на посаду 1-го помічника. Фіктивним треба вважати те, що після обрання президент Зеленський позбувся частки в офшорних компаніях, але при цьому три, або чотири "сімейних" офшори (згідно декларації), залишились у власності його дружини. А от Порошенко свої два телеканали продав по-справжньому і до кінця. Є розстрочка на 5 років, тож якщо нові власники не викуплять свої частки – їх викупить іноземний інвестор потім. Причому, знаючи Порошенка, можна бути впевненим, що той інвестор не буде з Росії. Окремо хочу відповісти екс-депутату Блоку Петра Порошенка Сергію Лещенку, який в ефірі 4 каналу взявся порівнювати продаж 5-го і Прямого з розпаюванням 1+1 Коломойським. Сергій, ти маєш розуміти арифметику, тому запам'ятай основні цифри: • В 2017 році Коломойський переписав 7,5% акцій Плюсів на 27 співробітників, причому журналісти отримали, здебільшого, символічні 0,1%. • У 2020 році Укрзалізниця, яка тобі платить гроші, вперше за 3 роки отримала 11,9 млрд грн збитку. А от Порошенко зробив свої колишні телеканали незалежними юридично і від себе, і, що важливіше, від Зеленського. Демократія і свобода ЗМІ – понад усе. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/618bc2cabe12b/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/5ef37dabbf4bf/ ukrpravda@gmail.com (Віктор Уколов) Wed, 24 Jun 2020 19:22:03 +0300 Відповідь можна знайти в інструкціях, які отримали перед ефірами народні депутати від Слуги народу. Я так розумію автор цих темників-інструкцій Михайло Подоляк. Головних порад він дає три: не втягувати Зеленського; зміщувати провину на Арахамію (мабуть скоро відставка); перетерпіти 24 години, а потім воно застаріє. Тому мене лише один головний коментар – за все це відповідальний ВОЛОДИМИР ЗЕЛЕНСЬКИЙ. Це ЗЕЛЕНСЬКИЙ привів Корнієнка та Арахамію до парламенту. Так само як завдяки йому отримали мандат Роман Іванісов та Богдан Яременко. І це ЗЕЛЕНСЬКИЙ мовчить і не коментує приниження депутата-жінки з своєї фракції. Може йому це навіть сподобалося і він у вузькому колі, можливо, весело сміявся, смакуючи ганебне "корабельная сосна". https://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/5ef37dabbf4bf/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/5e4aae3a2ffcd/ ukrpravda@gmail.com (Віктор Уколов) Mon, 17 Feb 2020 16:16:10 +0200 Участь Зеленського у щорічній мюнхенській конференції з питань безпеки вже традиційно для нового президента привернула увагу низкою скандальних заяв на фоні відсутності системного змісту. Ні елегантний костюм, ні бездоганно підібрана краватка, ні спецформат спілкування у меншому, ніж зазвичай, тісному приміщенні, не змогли відвернути уваги від головного – відсутності у Зеленського плану зі встановлення миру на Донбасі. І якщо раніше Зеленський міг посилатися на небажання оприлюднювати свої майбутні кроки, щоб не зірвати зустріч у норманському форматі, то тепер відсутність продуманого плану дій викликає все більше питань. Понад 400 обстрілів за два місяці – інформація з його виступу. Тож перемир'я немає і виглядає, що Зеленський просто не знає, що з цим робити. Загалом промова на конференції була збудована за всіма правилами, щоб зачарувати слухачів, однак уже на другий день аналітики, які читали її текст, констатували майже цілковиту відсутність пропозицій. В одному місці український президент мабуть хотів сказати про недосконалу архітектуру світової безпеки, але несподівано з чарівною посмішкою заявив про недосконалу архітектуру світу. Контраверсійність цих слів ще варто оцінити, бо виглядало так, ніби Зеленський підтримує перегляд кордонів. Це було тим більше дивно, бо президент України, яку атакувала Росія, жодного разу не назвав Росію агресором. Можливо ми вже наперед погоджуємось з втратою територій? Наступне після виступу інтерв'ю CNN у режимі ток-шоу у тісному приміщенні мало показати ажіотаж, який викликає персона Зеленського. Однак і тут були проблеми зі змістом. Напевне журналіст Крістіан Аманпур була дещо шокована заявою глави держави, що він не думає стратегічно через брак часу. Адже не часто зустрінеш президентів, які з дитячою безпосередністю говорять про відсутність стратегії. Але ще більше можуть бути шоковані виборці Зеленського, адже їх обранець зізнався іноземній журналістці, що за свої 5 років каденції розраховує закінчити війну. Вам не почулося – Зеленський вже не вважає, що для припинення війни потрібно просто перестати стріляти, як він говорив про це рік тому. Тож якщо за 9 місяців його роботи ви не отримали бажаного миру, настройтесь на довгу – залишилось ще 4 роки і 3 місяці. На жаль мюнхенський візит Зеленського не обійшовся і без скандалу – шостий президент України страшенно комплексував через можливу присутність у залі п'ятого президента. На вході наполегливо попросили не пускати Петра Порошенка до зали, де виступав Володимир Зеленський. Зате Зеленського чомусь не налякала присутність в залі Сергея Лаврова. Розпочинався чималий скандал. Шість депутатів європарламенту на знак солідарності також відмовились заходити до зали. Урядовці ФРН нагадали організаторам, що це Німеччина, а не Росія. Кажуть ситуацію попросив не загострювати Порошенко, який трохи послухавши настільки сором'язливого візаві через навушники, спокійно вийшов на вулицю давати інтерв'ю, напевно так і не почувши нічого цікавого. В повітрі ж зависло питання чому через 9 місяців після завершення виборчої кампанії Зеленський все ще остерігається свого опонента? Невже і досі комплексує та сумнівається, що він президент? https://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/5e4aae3a2ffcd/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/5e31a409e257b/ ukrpravda@gmail.com (Віктор Уколов) Wed, 29 Jan 2020 16:26:01 +0200 Сьогодні чорний день для опонентів Петра Порошенка – всього лише через 8 місяців після обрання Зеленського президентом з'ясувалося, що рейтинг партії його головного опонента відчутно зростає. "Європейська солідарність", за яку на виборах проголосували 8,1% виборців, тепер набирає у півтора рази більше 12,3% і це найкраща динаміка з усіх політичних партій. Такими оптимістичними для опозиції стали результати дослідження Центру ім. Разумкова. І це свідчить про зміну тенденції, адже відносно недавно інше соціологічне агентство "Рейтинг", (відоме своїми компліментарними оцінками влади), навпаки фіксувало велетенську популярність новообраного президента. Як свідчать збережені публікації, у вересні за даними "Рейтингу" діяльністю президента Зеленського були задоволені аж 71% виборців. На жаль, не збереглися статті про рівень задоволення партією "Слуга народу", але, розповідають, у вересні воно також зашкалювало – понад 54%. А от якби вибори відбувались найближчої неділі, за Слуг проголосували б 45,4%, що також непогано і все ж таки відчутно менше, ніж у вересні. Напевне скандали у фракції не минулися дарма для партії президента. ОПЗЖ та Батьківщина зберегли позиції на які вийшли за результатами парламентських виборів і тільки "Голос" обвалився до 2,5%. Результати такої соціології для багатьох несподівані і вимагають осмислення. Якщо динаміка збережеться уже найближчим часом підтримка ЄС пережене ОПЗЖ. У партії президента Зеленського мають усвідомлювати, що падіння понад 8% є тривожним сигналом і може продовжитись на фоні зростання затримки зарплатні особливо у східному та південному регіонах, які найбільше потерпають від зниження промислового виробництва. _____________________________________________ P.S. Дані опитування, на яке я посилався – дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 17 по 21 січня 2020 року. Було опитано 2000 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України, за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей за вибіркою, що репрезентує доросле населення країни за основними соціально-демографічними показниками. Вибірка опитування будувалася як багатоступенева, випадкова із квотним відбором респондентів на останньому етапі. Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/5e31a409e257b/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/5e25b888f40be/ ukrpravda@gmail.com (Віктор Уколов) Mon, 20 Jan 2020 15:26:16 +0200 Після зустрічі із президентом Зеленським, що відбулася одразу після переговорів у Нормандському форматі, президент Путін заявив, що він задоволений. Це було ще на початку грудня в Парижі, але у Києві і досі не всі розуміють скільки причин для задоволення російського президента. А в Росії і справді для цього є всі підстави. Пригадаємо лише деякі з них. Зеленський погодився з формулою Штайнмайєра. Україна відступила від лінії фронту у трьох населених пунктах. За рахунок державного бюджету збудовано міст у Станиці Луганській, де повісили прапори так званої ЛНР. Україна де-факто скасувала власні санкції до Росії і почала у збиток собі купувати електроенергію російського виробництва. На фоні такого "потепління" Ангела Меркель легко прилетіла в Москву. А Емануель Макрон вже публічно декларує підтримку Росії і сумнів у доцільності продовження санкцій. Незадоволеними можуть бути хіба-що батьки та рідні 10 вбитих захисників України і то тільки за 20 днів січня. Незадоволеним є також український політичний клас, де не забули, що задоволення Володимира Путіна ніколи не віщувало Україні нічого хорошого. Але є ще одна глобальна причина для широкої посмішки російського президента. Справа в тому, що вперше українська влада сама виступає зі звинуваченнями, що до останнього часу декларувалися виключно такими спікерами російської пропаганди, як Дмитро Кисельов. Наприклад, передислокація кораблів з Одеси до Маріуполя спочатку вважалася злочином тільки в Росії. Саме тому були обстріляні та арештовані українські моряки. Але зненацька аналогічна справа була порушена в Україні, де у наказі про передислокацію кораблів вже кілька місяців ДБР шукає ознаки державної зради! Ну як тут не радіти Путіну, коли українці замість ФСБ самі переслідують своїх співвітчизників і насамперед ненависного у Москві п'ятого президента Петра Порошенка? Не менш проросійськими є пошуки державної зради у Мінських угодах, що завдають настільки багато шкоди Росії. І знову, як бачимо, Державне Бюро Розслідувань України веде справи цілковито на користь країни-агресора Адже якби не існували Мінські угоди – не було б і санкцій проти Росії за невиконання Мінських угод. Оцінки різних економістів свідчать про 500 млрд доларів недоотриманих інвестицій, що стали неможливими у Росії. В цій справі також винним намагаються призначити Петра Порошенка, але руками українського слідчого органу – ДБР. Ну як тут не бути задоволеним президенту Росії? 24 січня Петро Порошенко прийде на допит у ДБР через те, що захищав Україну, створивши систему санкційного обмеження країни-агресора. Я впевнений колись його нагородять за Мінські угоди. Але поки-що в дивовижному Задзеркаллі ми бачимо все більше причин для задоволення президента Росії. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/5e25b888f40be/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/5dfb806544a0a/ ukrpravda@gmail.com (Віктор Уколов) Thu, 19 Dec 2019 14:51:33 +0200 Навіть для агресора кожна війна потребує пояснення. Інколи ідеологічна підготовка триває довго. Після приходу до влади Путіна в 1999 році росіянам особливо часто почали говорити, що Україні Крим "подарував" Хрущов. Після того, як за 15 років з цією думкою виросло нове покоління, (готове до використання у вигляді гарматного м'яса), Росія розпочала наступ на Україну. В результаті Крим окуповано і анексовано до складу Росії. І от тепер Путін заявляє, що все північне Причорномор'я – "исконно русские земли", які Україні нібито передав Ленін під час формування СРСР. По-перше – це брехня, бо північне Причорномор'я було в складі УНР, Гетьманату та Директорії 1918-1919 рр. Тому логічно потрапило до складу більшовицької України. По-друге – таку заяву можна вважати початком ідеологічного обгрунтування нової війни проти України з легендою "для возвращения исконно русских земель". Нагадаю, що на Правобережжі України, зокрема й Одещині, Російська Імперія з'явилася тільки наприкінці 18 сторіччя, після розшматування Речі Посполитої. Зрештою, за такою ж путінською логікою Україна може претендувати на Новгород і Москву, як міста, що входили до складу Київської Русі. Але облишмо історію – важливо як себе поведе тепер нова українська влада. Зробить вигляд, що нічого не відбувається? Не помітить повного провалу домовленостей у нормандському форматі в Парижі й засуне голову у пісок? Президенту Зеленському зараз не можна мовчати, інакше падіння рейтингу яке вже почалося, стане остаточно незворотним. Від Верховного Головнокомандувача чекають захисту країни – активних дій, а не відмовчування. В сухому залишку переговорів Зеленського з Путіним: 1. Обмін полоненими всіх на всіх зривається через відсутність домовленості у ТКГ в Мінську; 2. Нового перемир'я після невиконаного попереднього, схоже, навіть формально не буде; 3. Путін зробив заяву, що може означати підготовку до нової війни. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/5dfb806544a0a/