https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/danylenko/5d0793361ddcb/ ukrpravda@gmail.com (Тетяна Даниленко) Mon, 17 Jun 2019 16:18:46 +0300 Стадії шоку, заперечення, депресії позаду. Написано і не запощено кілька текстів про те, як я мріяла про цю професію з дитинства, наскільки потребую чесного заробітку. Я хочу залишатися журналістом, телеведучою. За інших обставин раділа б можливості попрацювати в команді професіоналів, приведених новим власником. Рейтинги ZIK виростуть, а картинка виглядатиме нарешті дорого. Жаль, що команди крутих професіоналів працюють лише на поганих хлопців. Є різні погані. Але конкретно Віктор Медведчук у 80-их особисто брав участь у кафкіанських судах над українськими дисидентами. Він повів на довгу, несправедливу й принизливу смерть поетів Василя Стуса та Юрія Литвина. На початку 2000-их саме він вибудовував систему цезури, проти якої повстала професія. Я опинилася в самому жерлі повстання – на опозиційному 5-у каналі. Весь мій життєвий шлях проти того, щоб читати в ефірі про "про гражданский конфликт на Юго-Востоке Украины" або питати у Віктора Володимировича, як йому вдається бути розумним та красивим одночасно. Дехто зі знайомих дивується: Тарас Козак – нормальний мужик, ти теж нормальний мужик, хіба ви не зможете подалати ідеологічні розбіжності й домовитися про певний ступінь твоєї автономії? Ні, не зможемо. Бо не Тарас Козак, а Віктор Медведчук і Росія. Росія – "ненормальний мужик". Він відриває з м'ясом шматок моєї країни. Він ні за що вбив мого близького друга, оперного співака і просто чесну людину. Він покалічив добрий десяток моїх знайомих, а кількох позбавив усього нажитого майна. Тепер він відібрав у мене професію. Zik був останнім каналом, де власник не диктував інформаційний порядок денний. Канал представляв усю палітру думок – від ультраправих до ультралівих. Бували моменти "зашкварів", але після кожного з них хтось грюкав дверима – цей колектив ніколи не читатиме з листочка про "гражданский конфликт". Останнім часом російські федеральні канали цитували ZIk, називаючи "бандерівським каналом". Якщо росіяни чи їхні сателіти купують щось "бандерівське", то не для того, щоб воно таким і лишалося. "Ополченцы", газ і медіа – грають ту саму роль, що й "Град", "Смерч", "Торнадо". Тільки медіа – зброя підступніша. Вона вбиває всіх зразу. Сьогодні о 21.30 мій останній ефір на ZIK. Він буде про те, що я люблю найбільше – свою професію. Я відмовляюся стріляти людям в голови. https://blogs.pravda.com.ua/authors/danylenko/5d0793361ddcb/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/danylenko/528f2864ee678/ ukrpravda@gmail.com (Тетяна Даниленко) Fri, 22 Nov 2013 10:48:20 +0200 У 46 мільйонів людей, які географічно живуть у Європі, украли надію. Одна-єдина голова вирішила, що так для неї буде краще. Що взявши у Путіна три срібляки, вона кине кукурудзу зубожілим пенсіонерами та бюджетникам перед виборами-2015 і виграє їх. Ця голова вважала, що вдягнувши маску євроінтегратора, отримає від Вашингтона та Брюсселя стільки, що і собі вистачить, і електорату перепаде з барського плеча. Але прагматичним МВФ та ЄС мало маски. Вони хочуть контролю. Вони проти, щоб кошти їхніх платників податків були переплавлені в золоті унітази. Лише Кремлю байдуже, куди українські геронтократи спустять його нафтодолари. Бо Кремль знає, що зможе повернути ці гроші сторицею. Зараз під дощем на Майдані Незалежності стоять люди, які знають, ЩО в них украли. Вони вистояли вечір, ніч, ранок. Не маючи організаційної підтримки, прапорів, банерів, американських валянків. Ці люди – не герої. Просто у них є гідність. Вони і без уряду Азарова живуть в Європі. Вони – європейці. Кожен, хто також усвідомлює, ЩО у нього украли, повинен підтримати цих людей. - Відкинути цинізм; - встати з дивану; - прийти на Майдан. Хоча б ненадовго; - загітувати сусідів, родичів також прийти; - якщо немає можливості прийти, посигналити, проїжджаючи повз Майдан; - принести прапор ЄС; - виготовити траспарант, банер; - зробити перепост у соціальних мережах; Нехай у кожному українському місті буде свій Майдан. Львів та Харків – міста, які і без Азарова європейські – вже мають майдани, які також вистояли ніч. У 2004-у в країни украли вибір. Рівно через 9 років у неї вкрали надію на гідне майбутнє. https://blogs.pravda.com.ua/authors/danylenko/528f2864ee678/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/danylenko/5219f94875100/ ukrpravda@gmail.com (Тетяна Даниленко) Sun, 25 Aug 2013 15:32:08 +0300 Сьогодні о четвертій ранку, коли вся країна відсипалася після Дня Незалежності, молодики у спортивних костюмах, яких в народі називають "тітушками", були при виконанні службових обов'язків. Як пояснив ще кілька місяців тому "фронтмен" цього явища Вадим Тітушко, головний обов'язок таких людей – захищати. За збігом обставин, сьогодні о 4-їй ранку на шляху тітушків знову опинилася знімальна група 5-го каналу – журналіст Анна Грішина та оператор Андрій Верстюк. Вони мали зробити репортаж про те, як комунальні служби прибирають Майдан Незалежності після влаштованого "Інтером" святкового концерту – типова зйомка для ранкового ефіру. Незважаючи на резонанс після побиття Ольги Сніцарчук та Владислава Соделя, молодики у костюмах "abidas" почуваються господарями життя загалом і Майдану зокрема. Тому на правах господарів вони попросили знімальну групу не плутатися під ногами комунальників. Невідомо, кого і від кого сьогодні захищали "тітушки" – журналістів від комунальників, чи навпаки. Але оскільки зі словниковим запасом у таких людей зазвичай погано, захищали одразу кулаками. На відео – як це відбувалося. В результаті "спілкування" журналістів зі спортивними молодиками була пошкоджена техніка. "Захисники" здерли вітрозахист з камери і відібрали в знімальної групи штатив, пообіцявши віддати за умови, якщо відзняте відео буде знищене. Журналісти викликали міліцію. Тітушки сприйняли це з великою іронією: "Милиция? А что мне сделает твоя милиция?" Доблесні правоохоронці прибули на Майдан Незалежності через 40 хвилин і одразу пішли цікавитися, що сталося, до людей у спортивних костюмах. Один із них одразу показав міліціонеру посвідчення, яке справило дивний вплив – правоохоронець знітився і скромно мовчав, не втручаючись, коли "тітушки" глумилися з мікрофона "5-го каналу" і хамили журналістці. Як далі розвиватиметься справа щодо нападу на журналістів, спрогнозувати нескладно: начальник Управління зв'язків з громадськістю МВС, який вчора охоче роз'яснював логіку нагородження свого шефа Віталія Захарченка Орденом за заслуги, сьогодні мовчить, а міліцейський речник Ігор Михалко пояснює логіку "тітушків". За версією Михалка, штатив заважав роботі комунальних служб, тому охоронці його просто переставили. А так нічого страшного, на думку міліцейського речника, не відбулося. Все іде за планом... P.S. Міліція активізувалася і представила нову версію того, що сталося – журналісти, мовляв, не представилися, що викликало агресію охорони. За словами Ані Грішиної, знімальна група якраз представилася і мала посвідчення, а ось "тітушки" були без документів. Навіть на прохання міліції "охоронці" не змогли показати нічого, окрім загадкового посвідчення, яке мав один з них. На кого працює ця "охорона", було б цікаво дізнатися. https://blogs.pravda.com.ua/authors/danylenko/5219f94875100/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/danylenko/51897e4ad86e1/ ukrpravda@gmail.com (Тетяна Даниленко) Wed, 08 May 2013 01:20:58 +0300 "Изготовление плаката носило умышленный характер", – постановив суддя Фрунзенського суду Саратова, покаравши добою арешту юриста, який 6 травня вийшов із плакатом на захист російських політв'язнів. Українське слово "підрахуй" поруч із прізвищем президента Путіна Феміда визнала непристойністю, що тягне на статтю про дрібне хуліганство. Ту саму статтю той же суддя може впаяти ще двом журналісткам. Вони прийшли на засідання суду у футболках із закликом звільнити Михайла Шаповалова, який минулу ніч вже провів у каталажці. Заклик також містив слово "підрахуй". В рамках загальної абсурдності ситуації варто зауважити кілька важливих моментів. По-перше, тепер російський суд має заборонити усі словосполучення та слова, які можуть небезпечно наблизити світле ім'я Путіна до всякої непристойності та вульгарщини. Сонний перуанський вулкан Хуянапутина варто взагалі переназвати. Можливо навіть рішенням того-таки саратовського судді Олександра Негласона. Українські фахівці з царини права – вовки, кіреєви, чи сам Сергій Ківалов – можуть підказати, як краще. По-друге, Сергій Ківалов (думаю, він навіть внутрішньо згоден зараз з російським судом) зробив би велику послугу Володимиру Путіну, якби запатентував на себе слово "підрахуй" і нещадно судився з усіма, хто користувався б ним без дозволу. По-третє, реакція України як експортера кольорових революцій явно недостатня. Слово "підрахуй" – це не лише з області шкільної арифметики. Воно є невід'ємною частиною української історії загалом і помаранчевої революції зокрема. А її, революцію, навіть президент Янукович визнав досягненням демократії. Тому хотілося б розраховувати на бодай якусь реакцію українських політиків на це маразматичне російське судилище над словом. Чи їм далі свого носа нам нецікаво? І наша хата класично скраю?... https://blogs.pravda.com.ua/authors/danylenko/51897e4ad86e1/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/danylenko/50d87d7f64f37/ ukrpravda@gmail.com (Тетяна Даниленко) Mon, 24 Dec 2012 17:06:23 +0200 "Рух "Стоп Цензурі!" висловлює глибоку стурбованість діяльністю української влади, зокрема, Міністерства Закордонних Справ України, особисто екс-міністра закордонних справ Грищенка, Служби Безпеки України, уповноваженого Верховної Ради з прав людини Лутковської В. В., РНБО України, у справі порятунку української громадянки і журналістки Анхар Кочневої, життя якої знаходиться в серйозній небезпеці протягом вже кількох місяців. Анхар Кочнєву, яка співпрацювала з рядом російських та українських видань і телеканалів, було взято в заручники в Сирії 9 жовтня 2012 року. Журналістка виступала як активна прибічниця правління Башара Асада. Зокрема, вона різко висловлювалась на адресу повстанців у своєму щоденнику та соц.мережах. МЗС України неодноразово заявляло, що веде переговори про її звільнення. Однак, ця інформація не знаходить підтвердження на практиці. Ось уже тиждень (з 16-го грудня), угруповання, що отримує Кочнєву заявляє, що "українська сторона не виходить на зв'язок". Тоді як Кочнєву погрожують стратити 26-го грудня. Рух "Стоп Цензурі!" засуджує пасивність української влади, прямим обов'язком якого є захист інтересів українських громадян за кордоном. Така позиція ганьбить Україну перед усім світом, і ставить під великий сумнів зацікавленість української влади в цілому у захисті прав і інтересів своїх співвітчизників. Ми вимагаємо від української влади – зокрема новопризначеного Мінстра закордонних справ Кожару Л.О. голову СБУ Калініна І.О., уповноважену з прав людини Лутковську В.В., Секретаря РНБОУ Клюєва А.П., докласти реальних зусиль, щоб забезпечити якісний переговорний процес і визволити з полону Анхар Кочнєву. Ми звертаємося до українських депутатів, а також голови уряду Азарова М. Я. контролювати це питання. Ми також звертаємсь до посольств Франції, Британії, США, та представництва ЄС, оскільки ці три країни, разом з ЄС, офіційно визнали Коаліцію Сирійських Революційних та опозиційних сил та її лідера Ахмеда Муаз аль-Хатіба як повноважного представника сирійського народу, і просимо їх нагадати Коаліції про величезне значення поваги до основних прав і свобод людини, важливість дотримання міжнародних стандартів, та допомогти звільнити Анхар Кочнєву з полону. Ми також звертаємось до Вільної Сирійської Армії, та Національної коаліції Сирійських революційних та опозиційних сил з проханням звільнити Анхар Кочнєву, і гарантувати її безпеку згідно з міжнародними нормами". https://blogs.pravda.com.ua/authors/danylenko/50d87d7f64f37/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/danylenko/50aae27a03bc5/ ukrpravda@gmail.com (Тетяна Даниленко) Tue, 20 Nov 2012 02:52:58 +0200 Несподівана слава звалилася на Юру Сіканова минулої весни. Він став головним героєм фільму естонського режисера Маріанни Каат "Шахта номер 8". Стрічка мала всі шанси загубитися серед багатьох, що описують кошмари української дійсності. Якби не одна обставина: за лічені години до показу на фестивалі документальних фільмів Docudays UA "Шахту номер 8" заборонили. З ініціативи українського співпродюсера. І хоча Держкіно відхрестилося від заборони, Маріанна Каат припустила, що проблема пов'язана з політичною ситуацією в Україні. В опозиції скрушно хитали головами, констатуючи, що кіно про хлопчика Юру дійсно описує "не той" Донбас. Не той, який "годує всю країну". Насправді історія Юри Сіканова не така вже й унікальна. У депресивних регіонах так живуть. Україна, на жаль, зіткана із таких депресивних регіонів. Свій Юра Сіканов є мабуть в кожній українській родині. Моя мама, яка у свої 14 років була істотою, що хилилася від вітру, збирала в лісі чорниці і возила їх тяжкими відрами продавати на базар. Так вона могла назбирати грошей на шкільне приладдя собі й на пелюшки наймолодшому брату її багатодітної сім'ї. Але як би це не було поширено, кіно про хлопчика Юру із Сніжного неможливо дивитися без сліз. Поневіряння Юри Сіканова після того, як про нього дізналися в усій Україні і далеко за її межами, продовжилися. Його били в міліціі, його зненавиділи за привертання уваги до нелегальних шахт, зрештою, йому банально заздрили сусіди. Зараз у Юри великі проблеми. Він в лікарні і потребує операції. Ціна повноцінного життя 19-річного хлопця – це вартість кількох походів у ресторан середньопересічного народного депутата. Дивно, що історією юного земляка не пройнявся ні Віктор Янукович, ні багато інших вихідців із Донбасу, які зараз мають мандати й абсолютно дурні гроші. Але чомусь ні багаті земляки Юри, ні опозиція, яка так обурювалася цензурним скандалом на фестивалі Docudays UA, не поспішають допомогти Юрі. Хоча він в лікарні далеко не перший день. Чому історія Юри не змусила ні владу, ні опозицію подумати про системне вирішення проблеми таких як він? Дітей, які не мають шансу виборсатися із соціального дна. Якщо владі не цікаво нічого, далі паркану Межигір'я, де ініціатива опозиції? Приклад Юри продемонстрував, що держава у ситуації таких як він, може лише нашкодити. Вона не спроможна дати їм ні рибу, ні вудку. Хіба лише нацькувати міліцію. https://blogs.pravda.com.ua/authors/danylenko/50aae27a03bc5/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/danylenko/508c759231255/ ukrpravda@gmail.com (Тетяна Даниленко) Sun, 28 Oct 2012 03:00:18 +0300 Зомбі з епохи Брежнєва опустили нас як могли. Уночі проїжджала повз очеплену міліцією ЦВК. Схоже, що там навіть у день виборів буде сільськогосподарський ярмарок. На Хрещатику – танки та БТР-и. Закордонні журналісти, які висвітлюють ці вибори, привезуть чудову картинку про Україну.  Як про країну вічної ностальгії за колгоспом і взагалі за совком.  У зомбі з епохи Брежнєва є діти. Що цікаво, ці діти не хочуть жити за правилами колгоспу. Тому обирають для місця постійної дислокації яку-небудь затишну Австрію. А тут, де вічна рознарядка і продрозверстка, вони лише мають бізнес. В жодній Австрії стільки не заробиш, як тут, на простуватих співвітчизниках. Бізнес без мандату, – як вважають діти повсталих із минулого, – це несерйозно. Відберуть же. Відіжмуть, навіть не глянувши на прізвище.  Складається так, що в новому парламенті будуть не лише зомбі, але й їхні нащадки. Зомбі та їхні нащадки переконані, що в неділю для нас з вами немає більшого щастя, ніж під ЦВК купити капусти для закваски. Виправдавши їхні сподівання, років десять ми будемо тільки тим і займатися, що продовольчими запасами. А чим ще можна займатися в країні, де рулять повсталі з минулого?  Як казав класик зомбі-думки Олександр Лукашенко, колгосп – ідеальна форма організації сільського господарства. Сьогодні кожен має визначитися, що йому ближче – умовні IPhone і на Венеція на вихідних, чи реальний колгосп за білоруським зразком. Із його плюсами й мінусами. Якщо варіант N 2, – можна особливо не заморочуватися. Ваш голос буде враховано, незалежно від того, як ви проведете цей день:-) Якщо варіант N1, то треба кров з носа прийти на дільницю.              https://blogs.pravda.com.ua/authors/danylenko/508c759231255/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/danylenko/5085d344ea726/ ukrpravda@gmail.com (Тетяна Даниленко) Tue, 23 Oct 2012 02:14:12 +0300 Спостерігаючи за безуспішними спробами Віктора Януковича не переплутати уран з Іраном та Іраком, складається враження, що йому набридло. Його просто по-людськи втомили єврокомісари, польські президенти, канадські прем'єри, та інші обами із Заходу. Його отруюють розмови про Тимошенко, демократію, права людини та свободу ЗМІ. Інтоксикація дійшла критичної точки. Схоже, Віктору Януковичу хочеться скоріше зав'язати із необхідністю навіть формально дотримуватися цивілізованих правил гри. І бути там, де він більше ніколи не почуватиметься слоном у посудній лавці. Раціональних пояснень, навіщо тоді він принижується перед Володимиром Путіним немає. Уже два роки кожна зустріч із російським президентом, незалежно від його прізвища, обламує надії Януковича на отримання дешевого газу. За лічені дні до виборів він знову літав у Росію. Переглянувши останні прес-конференції Віктора Януковича із Володимиром Путіним, можна переконатися, що вони майже не відрізняються. Ось розмова президентів про газ 2 місяці тому в Сочі. Візит у Москву відбувся після абсолютно дикого інциденту. За тиждень до парламентських виборів у центрі Києва був викрадений російський опозиціонер Леонід Развозжаєв. Звідси його доправили у Слідчий Комітет РФ, а потім у Лефортово – головну політичну тюрму Росії. СІЗО Лефортово – місце, куди навіть адвокат, не співпрацюючи з ФСБ, потрапити до затриманого не може. Там активіст "Лівого фронту" зізнався, що готував кольорову революцію в Росії коштом грузинського депутата Гіві Таргамадзе. Підтвердивши факти, викладені у фільмі НТВ "Анатомія протесту -2". Під будівлею Басманного суду, який санкціонував його арешт, Развозжаєв устиг гукнути журналістам, що його катували. Помітити візуальні ознаки було складно, але в СІЗО Лефортово за всю його багату історію і не такі зізнання отримували. Жоден орган влади в Україні досі не дав відповіді, як російський опозиціонер був транспортований із Києва. МВС навіть не відомо, а чи був Развозжаєв в Україні. Така реакція міліції не може не насторожувати. Про зверення в Печерський райвідділ щодо зникнення російського опозиціонера заявили ще в суботу в об'єднанні "Боротьба", організації, з якою в Україні контактував активіст "Лівого фронту". Факт, що він просив у Києві притулку, в офіційному прес-релізі підтвердив Верховний Комісар ООН у справах біженців. Транспортування особи, яка просить притулку, означає, що Україна бере на себе грубе порушення національного та вітчизняного права. В СБУ передбачливо запевнили, що російські колеги по допомогу в затриманні не зверталися. Якщо Развозжаєва у Києві схопили російські правоохоронні органи чи спецслужби, де нота українського МЗС? Спільна прес-конференція Путіна та Януковича у Москві відбулася у форматі, що не передбачав запитань ЗМІ. Жодної реакції офіційного Києва на очевидно незаконні дії сусідньої країни немає. Але абсолютно очевидно, що історія з Развозжаєвим ускладнить відносини Віктора Януковича із цивілізованим світом. Управління Верховного комісара ООН у справах біженців чекає на офіційне розслідування викрадення росіянина. Українська міліція з приводу Развозжаєва навіть не розпочала дослідчу перевірку. При тому, що заяву склали юристи ООН, в МВС гнуть свою про відсутність будь-яких звернень. Включати дурника – улюблений прийом української міліції, який вона застосовує у будь-яких незручних ситуаціях. Один із яскравих прикладів – пошуки охоронців, які на очах у дипломатів і закордонних ЗМІ заломлювали руки Олені Притулі та Катерині Горчинській на Всесвітньому газетному конгресі. МВС настільки не дорожить репутацією, що заявляє про свою неспроможність знайти людей, найнятих для охорони офіційного заходу за участю Президента. І викрадення Развозжаєва, і пресинг журналістів, і багато інших інцидентів отримали однаково цинічну реакцію української влади. За лічені дні до виборів вона зав'язує із навіть формальним дотриманням цивілізованих правил гри. https://blogs.pravda.com.ua/authors/danylenko/5085d344ea726/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/danylenko/5082f80f7c578/ ukrpravda@gmail.com (Тетяна Даниленко) Sat, 20 Oct 2012 22:14:23 +0300 Після того, як Чехія надала притулку екс-міністру економіки Богдану Данилишину, Україна з великою помпою висилала чеських шпигунів. СБУ звинуватила їх у викраденні наших військових таємниць. Будь-який взаємозв"язок між цими двома подіями Київ пафосно відкидав. Хоча, відверто кажучи, сам факт існування українських військових таємниць сприймається не без іронії. Приблизно у той самий час, коли СБУ розслідувала діяльність чеських військових аташе, в Україні зник палестинець Дірар Абу-Сісі. 42-річного технічного директора електростанції у Газі викрали у поїзді Харків-Київ. Як з"ясувалося згодом, до нього підійшла людина, яка представилася офіцером СБУ. Попросила показати документи і провела в окреме купе, де Абу-Сісі утримували всю дорогу до Києва. За інформацією палестинської новинної агенції Shehab, уже в столиці, викраденого передали співробітникам Моссаду. Тут його допитували. Нібито не без тортур. Через добу палестинець опинився в Ізраїлі. Яким чином Абу-Сісі перетнув український кордон, на яких підставах тут проводили оперативні дії співробітники Моссаду, чи були такі дії порушенням суверенітету України? Минуло більше року, протягом яких МЗС, МВС та СБУ годували журналістів та правозахисників відмовками про те, що не знають, не бачили, не розуміють. Найбільш промовистий момент: у розпал скандалу ізраїльського посла викликали не для пояснень в МЗС, а... на церемонію "Людина року". Зіну Калай-Клайтман було визнано найкращим дипломатом. Ні на мить не сумніваючись у високому професіоналізмі пані Клайтман та вагомості підстав, на яких Абу-Сісі тримають в ізраїльській тюрмі, у цій ситуації залишилися великі питання до української влади. Схоже, що відповідей ми ніколи не почуємо. Дружина палестинця, громадянка України Вероніка Абу-Сісі, фактично звинуватила українські спецслужби у небезкорисній допомозі ізраїльським колегам, поклавши персональну відповідальність за викрадення чоловіка на Віктора Януковича. Що це було насправді? Достеменно знати не можемо. Як тільки скандал з палестинським інженером розсмоктався сам по собі, спалахнув новий. У центрі Києва зник Леонід Развозжаєв, помічник депутата Держдуми Іллі Пономарьова, активіст російської опозиційної організації "Лівий Фронт". Развозжаєв, як стверджують в об"єднанні "Боротьба", збирався просити в Україні притулку. У п"ятницю ввечері він заповнив анкету в Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців на вулиці Лаврській, 16. Після цього активіста вже не бачили. На зв"язок він не виходить. У Росії Развозжаєва оголосили у федеральний розшук. А тепер – увага! – у чому його звинувачують: ст. "Підготовка до організації масових заворушень", яка карається позбавленням волі на термін від 4 до 10 років. Приводом для порушення справи стала перевірка фактів, викладених у фільмі телеканалу НТВ "Анатомія протесту – 2". Цей "шедевр" путінського агітпропу зводиться до того, що Грузія фінансує підготовку кольорової революції у Росії. Леонід Развозжаєв фігурує там як одна із осіб, які контактують з грузинським депутатом Гіві Таргамадзе з питань матеріальної підтримки. Приблизно у такому самому стилі НТВ не так давно робило фільм про єврейсько-вірменське коріння Юлії Тимошенко. Перед переглядом однозначно рекомендую запастись пугілками для стримування блювотного рефлексу. Приїхала людина просити притулку і зникла. Поведінка української влади – один в один, як у лютому 2011 року після зникнення палестинця Абу-Сісі. Не бачили, не чули, не знаємо, чекайте 10 днів... Депутат Держдуми Ілля Пономарьов прямо завляє, що його помічника викрали російські спецслужби. Дружина лідера "Лівого фронту" Анастасія Удальцова прогнозує, що Развозжаєв магічним чином опиниться в Лефортові. Там не менш дивним чином сьогодні опинився ще один фігурант справи, соратник Сергія Удальцова – Костянтин Лєбєдєв. Якщо ці прогнози виявляться правдивими, виникає велике питання, на яку країну працюють українські спецслужби? Хоча, здається, це питання дуже наївне, бо працюють вони не на країну, а на корпопорацію. Корпорацію "Сім'я". Глава якої у понеділок їде в Москву. https://blogs.pravda.com.ua/authors/danylenko/5082f80f7c578/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/danylenko/506ca65a66db3/ ukrpravda@gmail.com (Тетяна Даниленко) Wed, 03 Oct 2012 23:55:54 +0300 Не треба було бути Кассандрою, щоб передбачити реакцію світу на законопроект про заборону пропаганди гомосексуалізму. Євросоюз глибоко розчарований. Amnesty International та Human Rights Watch закликають Верховну Раду відхилити перше читання. Сором'язливо скасувавши голосування за законопроект про наклеп, депутати вляпалися в новий скандал, який м'яко підштовхує Україну до ізоляції. Розгляд законопроекту на тему одностатевого кохання рано чи пізно мав відбутися, бо в депутатських головах такі ініціативи останнім часом народжуються ледве не із щомісячною регулярністю. Лише за це літо в темі засвітилися регіонали Вадим Колесніченко, Віталій Журавський та Юлія Ковалевська; представниці НУНСу Катерина Лук'янова (відома ініціативою про податок не бездітність) та Лілія Григорович; комуніст Євген Царьков, б"ютівець Павло Унгурян, позафракційний Тарас Чорновіл. Зареєстровано щонайменше три різні законопроекти. Передвиборний жовтень Верховна Рада цілком присвятила агітації – у сесійній залі депутати працюють лише два дні. 2 жовтня – один із таких днів. Тема гомосексуалізму виявилася настільки гостро актуальною для парламенту, що законопроект N8711 внесли в порядок денний, попри зауваження до нього Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради. Мета депутатської ініціативи, як сказано, в самому законопроекті, – захистити дітей від пропаганди гомосексуального способу життя та пов'язаного із цим ВІЛ-СНІДу. Схоже, Колесніченко, Царьков, Лук'янова та Ко вважають всюдисущий піар травесті- діви Монро більшою загрозою для українських дітей, ніж ін'єкційні наркотики та тюрма. В українських СІЗО саме через прогалини в законодавстві роками пропадають діти, які через відсутність догляду вкрали мобільного телефона чи велосипеда. Їхні справи розглядають у загальному порядку, коли в перевантаженого судді дійдуть руки. Відсидівши спочатку в СІЗО, а тоді в колонії, на волю ці неповнолітні виходять людьми зі сформованою кримінальною свідомістю, туберкульозом, а іноді й наркоманією та ВІЛ-інфекцією. Але кому потрібні проблеми маленьких зеків? На цьому не пропіаришся. Простіше внести в Раду те, що будуть показували на всіх каналах. Те, що підтримає затурканий виборець від Заходу до Сходу. У принципі, є ще багато хворобливих суспільних уявлень, на яких можна зіграти. Юдофобія, приміром, чи расизм. Залізна гарантія, що цьому присвятять не одну годину п'ятничні телешоу, а ЄС зійде піною від обурення. Під шумок можна не тільки дозволити продаж землі іноземцям і запровадити біометричні паспорти, як це зробила Верховна Рада 2 жовтня після першого читання гей-закону. Поки всі гризтимуться з приводу чергового депутатського мракобісся, Верховна Рада може дозволити продаж якого-небудь "Нафтогазу" чи "Укразалізниці". Чому б і ні? Купувати є кому. Ті, що готові скуповувати українську землю та стратегічні об'єкти, надійно зайняли своїй прогресивній громадськості руки та роти гей-законами, заборонами мітингів, криміналізацією наклепу і тому подібним. Тим, що відволікає від інших злодійств. Я про Росію, де вже другий тиждень дискутують, чи можна вважати веселку на упаковці йогурту пропагандою гомосексуалізму. https://blogs.pravda.com.ua/authors/danylenko/506ca65a66db3/