https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/lebedeva/5564b9ee20cf2/ ukrpravda@gmail.com (Марія Лебедєва) Tue, 26 May 2015 21:22:38 +0300 Эта печальная история уже почти канула в Лету, в архивы новостных лент, забытая из-за событий на фронте и в стране. Вероятно, на это и делались ставки. Если бы адвокат Сергея Ларькина, обвиняемого в нанесении телесных повреждений мирному гражданину, Андрей Цыганков, вчера не сделал перед зданием суда ряд совершенно уникальных претенциозных заявлений, среди которых в частности был и намек на то, что Минобороны... врет. Или порочит доброе имя добровольческих батальонов. Чем обеспечил новый поворот, а может быть, и дело, посмотрим. А все из-за одной справки. Из АТО. Судебному процессу по этому делу 4 года. Удар в голову, нанесенный Ларькиным потерпевшему на пешеходном переходе в Киеве, вполне мог стоить последнему жизни. Ход судебных процес сов говорит нам о том, что за избиение не ответит никто. Предисторию подробно читать здесь http://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/552f7963a249b/ Долгое время подсудимый не являлся на судебные заседания. Пока не вышел срок давности рассмотрения. По поводу этого процесса в сети уже только черный юмор. Но недавно адвокат Цыганков принес в суд СПРАВКУ, выданную Ларькину ВОЕННОЙ ЧАСТЬЮ Минобороны, в которой было написано, что Ларькин находится в АТО, и это объясняет его отсутствие на процессах. Адвокаты потерпевшего (Пясецкого) подали запрос в Минобороны, и получили ответ: никто не слышал ни о том, что Ларькин служил в этой части, ни о человеке, поставившем подпись на документ. А вот это уже интересно. Минобороны не признало СВОЮ ЖЕ справку, ведь указанная воинская часть подведомственна Минобороне. Это просто какой-то... позор?) Кто же выдал справочку? И вот, вчера перед зданием суда в комментариях журналистам ICTV и Громадському адвокат Ларькина Андрей Цыганков на вопрос "Где вы взяли эту справку?", а также, на просьбу прокомментировать ответ Минобороны, отреагировал так: "Нет такого в нашей справке и в ответе Минобороны (был или не был в АТО – ред...). Нет такого ответа! Читайте первоисточники! Вы читали первоисточник? Да? А где? Вы что, нарушаете мою адвокатскую этику и тайну? Имеете доступ к моему досье? Вы, журналисты, должны читать документы, а не иметь доступ к первоисточникам адвоката. Где взять такую справку? Там, где ее выдают! Кто вам скакзал, что мне ее выдавали? Кто вам сказал, что я ее получал? Я не помню, кто, возьму и посмотрю, тогда скажу. На Украинской Правде висит, можете посмотреть. Вы считаете, что я на память должен помнить все свои дела? Справки том, что Ларькин служил в АТО – такой справки нет. На УП висит справка, вот ее посмотрите. От Минобороны, точно не скажу, от кого. После этого моя колега (Закревская) отправила запрос, ей ответил замминистра Минобороны. Потом запрос сделал суд. Но запрос был сделан не в ту часть, которая выдавала справку, а в Минобороны. Стоило бы подумать об этих справках. Они не единичны. Когда волонтеры, добровольцы добровольческого батальна документировали (свою принадлежность) у Минобороны. Если бы вы задумались, узнали бы, откуда появляються такие справки на самом деле. Потому, что документировали очень много людей, которые являються членами добровольческих батальонов, как сотрудники или как военнослужащие ВСУ. В момент, когда я ее получал, у меня не было сомнений в том, что она подтверждает соотвтствующие факты. Узнайте, как так получилось, что до 10% членов добровольческих батальонов документированы справками Минобороны. Вы взрослые люди, вы понимаете, для чего это делается. Проблема эта не только у Ларькина. Он к получению этой справки не имеет отношения, в момент получения этой справки он находился в АТО. Чем подтверждено, что он был в АТО? Во-первых, есть масса документов, фотоматериалы. На прошлое заседание приходили два волонтера, я даже не знаю, как их зовут. Вот им действительно подтвердили, что они были в АТО, наш Президент наградил этих двух женщин за участие в АТО. Они готовы были прийти и подтвердить, что видели его (Ларькина?) там лично. Приходили люди, которые участвуют в АТО от ВСУ. Но судья не захотел их опрашивать, вот в чем проблема. У него (Ларькина) есть награды после присутствія в АТО. Какие – не могу сказать, не помню. Все это предоставили в суд. Мне вообще показалось, что человек, который писал запрос, знал, что эта справка имеет определенные проблемы. На справке и на ответе стоит идентичная печать, идентичный бланк. Я еще и не уверен теперь, что то, что написано в этой справке, соответствует действительности" К этому спичу даже дописывать что-то не хочется. Настолько сам он по себе прекрасен. Заранее зная, что справка проблемная, адвокат сделал запрос не куда-нибудь, а в Минобороны... Какая подлость. Мало вам, что ли, что на справке написано "АТО"? Резюмируем. Справку о том, что Ларькин находился в АТО, получал Никто? Выдавал Никто? В представленной стороной защиты справке уже нет уверенности, хотя именно она говорит нам, что Ларькин был в АТО? Ответ Минобороны "нечист", так как он говорит, что Ларькин в АТО не был. Проблема оказывается массовой, порочит имя добровольческих батальонов и бросает тень на Минобороны. Также, есть живые волонтеры, готовые говорить, и доказывать, но их никто не спрашивает. Либо услышанное – просто несколько экспериметнальных вариантов будущей тактики защиты... Сам Ларькин на предыдущем заседании на этот же вопрос ответил: "Не могу сказать, в каких войсках, это спецподразделение, спецвойскка, скоро все узнаете". Сергей настолько возмущен подозрениями насчет того, был ли он в АТО, что просто перед журналистами высказал вслух свое неодобрение действиями адвокатов: "Пока я в АТО, они тут рожают!" (одна из адвокатов действительно родила в августе 2014) На самом деле, есть, действительно, реальне истории, где добровольцы, служившие в АТО, не могут получить подтверждение от Минобороны о своей воинской службе. Но в данном случае в справке указана военная часть, командир, и слова "на воинской службе" структуры Минобороны. А не добровольческого батальна. И Минобороны, по-моему, на удивление прозрачно представляет реальную картину, подтвердив, что часть-то есть. Но вот командира части А3771 В.В. Омельчука – нет, и не было. А печать на ней действительно есть – Минобороны Украины. А означать это может только одно: какой-то из двух документов – простите, липовый? Как думаете, какой?) А Цыганков посоветовал журналистам, если те подозревают кого-то в подделке документов, обратиться в прокуратуру и сделать об этом заявление. Спасибо. Само заседание по делу перенесено на 23 июня, в связи с отпуском судьи. Но учитывая такой поворот событий, я бы не спешила с заголовками "печальный финал":) https://blogs.pravda.com.ua/authors/lebedeva/5564b9ee20cf2/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lebedeva/54527b9fd1998/ ukrpravda@gmail.com (Марія Лебедєва) Thu, 30 Oct 2014 18:55:43 +0200 Сразу скажу, это не расследование, это, скорее, фиксация событий и свидетельства очевидцев. О пожаре вчера сообщил знакомый, смс. "Горит Жовтень". Живу недалеко, была на месте практически сразу после этого сообщения. Дежа вю: запах мокрой гари ночью. Скопление пожарных машин. Всюду вода. Всюду дым. Горит... Да. Горел "Жовтень"... У людей на улице злости не было предела. Не так давно мы лишились здания Гостинного Двора на Подоле, в его оригинальном виде, где без пожара тоже не обошлось. Кстати, тоже верхнего этажа и крыши. Точно так же все бежали ночью, по звонку. Тогда арендатор пытался перевесить вину за случившееся на активистов, боровшихся за сохранность здания. Не вышло. Возгорание было в той части, что была от них отрезана. Дело по факту пожара до сих пор находится в Подольском отделе милиции. По предварительной оценке эксперта по пожарам, имел место поджог. Активистов из здания методом пожара выкурить не удалось. И тогда были использованы наемники, на помощь которым пришел Беркут. Сейчас по Гостинному создана специальная комиссия при Киевраде, землю под зданием вернули в собственность громады, часть судов выиграли. Но зданием мы пользоваться пока не можем, оно фактически не подлежит эксплуатации, крыша отсутствует в части здания, застройщик начал перестройку конструкций. Пожар в "Жовтне" начался во время показа одного из фильмов фестиваля "Молодость", и, как утверждают организаторы, фильм был из серии кино "Солнечный зайчик", затрагивающего ЛГБТ (люди с нетрадиционной сексуальной ориентацией). У пожара огромное количество свидетелей. Скажем прямо, по-моему, ни разу мероприятия ЛГБТ не проходили без провокаций со стороны тех, кто пытается навязать обществу иную идею – мол, не место геям (...) среди людей. Кто они – это тема других материалов. В большинстве случаев о самом мероприятии многие люди узнавали уже после того, как появлялись новости о нападении на мероприятия. Все это – общеизвестная информация. Время и место начала пожара. Именно от организаторов и активистов ЛГБТ из числа зрителей (в том числе) поступили первые сообщения в ФБ о том, что в зале поджог, и что перед поджогом несколько людей вышли из зала как раз в том месте, где загорелось. "Евгений Зельман: Ребята, а теперь подробно. Мы пошли в кинотеатр "Жовтень"на фильм "Летние ночи", в рамках кинофестиваля Молодость. Во время фильма, неизвестный кинул нам за спину зажигательную дымовую шашку, и это было оч стремно, т.к. кинули прямо нам за спину. Далее, народ стал выбегать, конечно же толпа, я стал дергать ручки справа (запасные выходы) все закрыто намертво. Выбегаю, ору "включите пожарную сигнализацию чтобы вывести всех людей", увы ни кассир ни охранники не знают где она находится. Кричу охраннику: "хватай огнетушитель и туши, пока там горит несколько кресел", ответ: "Я не умею". Дальше лучше, я вместе с мальчиком барменом из кафе, оббегаю все залы чтобы сообщить о пожаре, а люди ржут и думают мы прикалываемся. Короче вывели всех. Приехала пожарная, но... в общем сгорел старейший и любимый киевский кинотеатр. Злости просто не хватает на сотрудников кинотеатра, которые не сделали ничего для спасения кинотеатра, надеюсь этих сук будут судить, слава Богу хоть людей спасли" (текст автора без изменений) Так дымовая шашка, или зажигательная... не шашка? Шашки не бывают зажигательными. За секунду от подобного может загореться разве что пенопласт. Почему именно шашка? Думаю, сходу так подумали потому, что именно шашки уже использовались в срыве мероприятий, организованных ЛГБТ. Шашка создает дым и воздействует психологически, дымовые гранаты используют для создания дымовой завесы. Чтобы напугать, чтобы испортить массовое мероприятие. Но по словам очевидцев, сначала был запах дыма, а через несколько минут огонь был такой силы, что потушить его не было возможным простым огнетушителем (если его правда использовали). И в зале была температура, не позволяющая оставаться в нем. Поэтому, вероятнее всего, это была не шашка. Некоторые предполагают, что использовалась зажигательная смесь, похожая на ту, что использовали на Грушевского, в коктейлях. Также, возникает вопрос, что мешало самим гражданам воспользоваться огнетушителем, равно как и вопрос, что мешало сотрудникам кинотеатра среагировать на пожар, и обеспечить выходы, воспользоваться огнетушителем. Но в социальных сетях уже начал распространяться вирус о том, что поджог осуществили именно ультраправые, потому, что те, кто ушел из зала перед пожаром, как-то "хамовито", или "зухвало" себя вели. То есть, это обязательно ультраправые, презирающие ЛГБТ. Неделю назад я была в этом кинотеатре на премьере фильма "Дракула". В нем нет никаких тем ЛГБТ. На середине фильма в зал ввалилась пьяная толпа, человек 10. Они прошлись по ногам зрителей, пытались сесть в кресла, где уже сидели люди или лежали их вещи, выбрасывали вещи людей на другие кресла, и весь фильм гоготали над любыми сценами, особенно над сценами, где кто-либо целовался, сопровождая комментариями. Вряд ли данные существа имеют какую-то идеологию. После фильма я поинтересовалась у билетерши, сколько у них охраны. "Один охранник", ответила та. И что делать в таких ситуациях, спросила я. Из ответа стало понятно, что охранник должен, _наверное_, вызвать милицию. То есть, только путем срыва показа. Также, она "подумала о том, чтобы их не пускать", но все же впустила. То есть, люди, осуществившие поджог, могли быть кем угодно, но они пришли именно на этот показ. А вывод о безопасности зрителей можно сделать из абзаца выше. А вот слова еще одного очевидца, аполитичного, не принадлежащего ни к правым, ни к левым, ни к каким-либо активистам. Человек находился в третьем ряду. Ghecko N. Zapata: "Пожарные были через пять минут, если шо. Милиция (переведено на цензурный язык автором блога) так и не прибыла, на моей памяти. Рувд "далеко", через улицу. По сути, исполнено было тупо, как и все исполняется нынче. Если хотели подкосить под радикалов, никто этого не понял – кроме многомудрых комментаторов в новостях, которых там и рядом не было. Если просто сжечь кинотеатр незаметно – могли и ночью это сделать. а тут как-то по-тупому. ни паники не было, ни лозунгов, ни ажиотажа. а кинотеатр сожгли. да как-то дико странно. странность – вот что запомнилось больше всего. нелепость.мы ушли оттуда. а через час оказалось, что все опять сгорело. странно это все, да.последнее фото на телефоне датируется 22.07. сеанс начался в 21.30. загорелось, кажется, в 21.45 или около того. к 22.00 все было потушено. я сам заходил внутрь и в зал смотрел. огня не было. кто поджег – могли видеть люди с задних рядов. и не просто могли, а видели. только как-то их быстро сдуло. мы впереди сидели, так что хз. но никто туда не забегал и все такое. были, видать. может, из будки киномеханика кинули. в любом случае – по-тихому все было" автор фото Ghekco N. Zapata. На фото тушение пожара в зале. Да, кстати, там какой-то пацан сразу пытался тушить огнетушителем. но оно не тушилось. горение было реально ввысокотемпературное, я стоял внизу зала и фотографировал этосамое. и через минуту стало жарко уже там находиться, потолочные плиты начали падать. ну, качественно подожгли, короче. еще было вот интересно, что никто не был особо удивлен. кассирша выходила с большими спакованными сумками, вообще, истерила только какая-то одна девица, кричала "скорее, скорее". видимо, в телефон, пожарным. по здравому размышлению, наверное, спалили Октябрь по общей договоренности и согласию. одно непонятно, зачем во время сеанса. я не мусор, поэтому могу только догадываться, но крыша не могла загореться уже так скоро, если пожар даже продолжался бы где-то в перекрытиях между 1 и 2 этажом. думаю, 100% был второй поджог на верхнем этаже. под шумок, пока люди выходили" Еще несколько очевидцев, с которыми я общалась, подтверждают: пожар в зале ПОТУШИЛИ, и некоторые зрители даже смогли запечатлеть зал уже ПОСЛЕ тушения. Но когда люди покинули здание, уже с улицы, ЧЕРЕЗ время, он увидели пылающую крышу, и пламя было мощным, дым валил со всех сторон крыши. Также, есть свидетели, не присутствовавшие на показе, но проходившие мимо кинотеатра в разное время. По их наблюдениям, в 20.40 возле кинотеатра все было спокойно, а вот в 21.00 УЖЕ чувствовался запах дыма. А по словам зрителей, возгорание в зале произошло через 20 мин после начала показа, то есть, после 22.00. Я не эксперт, но подобный хронометраж может, ВОЗМОЖНО, говорить о том, что зал подожгли позже, чем осуществили еще несколько поджогов в перекрытиях. У кого и куда был доступ – скоро узнаем. То есть, зал подожгли в последнюю очередь, чтобы отвлечь внимание, пока пожар разгорится в других местах. Ну, и чтобы внести нотку идеологических разборок. Нападение на ЛГБТ! Мало того, на некоторых ресурсах (российских, кстати), появились материалы, мол, геи подожгли кинотеатр, вот до чего докатились украинцы, проклятая киевская хунта, распустила геев, ходят, поджигают кинотеатры во время просмотров кино про геев... По факту – здание без крыши, на зиму. ТОВ "Киноман" не сможет находиться в здании. Возможно, им предоставят временно другое помещение. Как правило, такое "временно" становится "навсегда". Все знают, что судебная тяжба о правах на помещение (аренду) между ТОВ "Киноман" (которым передан по проекту Киевсовета ЦМК "Жовтень") и прокуратурой Киева, где третья сторона – управление коммунальной собственности КГГА (заинтересованное лицо), длится 11 (!!!) лет. Прокуратура в данном процессе не просто настойчива, а чрезвычайно активна. 13 решений вынесены в пользу ТОВ "Киноман", а 4 решения – воспрещают право аренды ЦМК коллективом "Киномана". В юридическом управлении КМДА и других ее структурах до сих пор лежит на рассмотрении (обрабатывается) проект решения Киевсовета про передачу в аренд ЦМК кинотеатр "Жовтень" после принятия соответствующего решения Постоянной комиссией по вопросам собственности. ЦМК по проекту передается ТОВ "Киноман" без конкурса, на льготной основе с льготной арендной ставкой 3% от собственности по экспертной оценке, утвержденной Департаментом коммунальной собственности КГГА, сроком до 1.04.2020 года. И 7 октября 2014 года, то есть, совсем недавно, Хозяйственным судом г. Киева был удовлетворен иск прокуратуры Подольского района к ТОВ "Киноман", и вынесено решение о выселении из помещений кинотеатра "Жовтень" ТОВ "Киноман". Иск подан еще предыдущей властью в декабре 2013 года, судебные заседания переносились на протяжении 10 месяцев. Рассмотрение по сути произошло на 2 заседаниях, 16 сентября и 7 октября. Предыдущее решение было принято киевским апелляционным судом. Оно отменяло решение окружного суда, удовлетворившего иск заместителя прокурора Подольского района г. Киева "в интересах государства в лице Киевского городского совета и Подольской районной государственной администрации". Решение окружного суда обязывало Подольскую администрацию отменить запись о регистрации юридического лица ТОВ "Киноман", а также, обязывало ТОВ "Киноман" выселиться. В этом же году, после победы в апелляционном суде, ТОВ "Киноман" зарегистрировали заявление в Европейский суд по правам человека, получили подтверждение о регистрации заявления. Прокуратура г. Киева после решения 7 октября в своем пресс-релизе поспешила уведомить СМИ и общественность, что кинотеатр "Жовтень" "повернуто киянам", а ТОВ "Киноман" (коллектив кинотеатра) выселен (!) На это обратили внимание, так как вероятность захвата земли под Жовтнем, сноса здания и постройки какого-нибудь торгового центра вполне вероятна, как мы знаем из практики. То есть, в течение 11 лет киевская прокуратура, с подачи управления коммунальной собственности КГГА, или же кого-то еще, проявляла неординарную активность в данном вопросе, требуя прекратить отношения с ТОВ "Киноман" в отношении аренды помещения. В распоряжении общественности есть все документы, подтверждающие, что ТОВ "Киноман" является правопреемником ДКП Кинотеатр "Жовтень". Договор аренды составлен по решению суда в 2005 году на срок до 2020 года. Возможно, просто помещение кому-то уже пообещали? И этот кто-то перешел к радикальным способам помощи передачи собственности? Чем объясняется чрезвычайная настойчивость киевских прокуроров в данном процессе? Общественность располагает документом, отдельным мнением судьи Киевского апелляционного суда хозяйственного суда, в котором судья аргументировано обосновывает нарушение, точнее – злоупотребление судебными процедурами со стороны прокуратуры, последствиями чего является нарушение статьи 6 Европейской Конвенции по правам человека и основополагающих свобод 1950 года относительно прав истца на справедливое судебное рассмотрение. Подробнее можно ознакомиться с аргументами в тексте документа. А оценку этому может, и должен, дать надзор прокуратуры. Если коротко резюмировать, то спустя 11 лет судебной тяжбы, злоупотребляя юридическими процедурами (что свидетельствует о чьей-то сильной настойчивости) прокуратура Киева добилась своего. Но ТОВ "Киноман" выселяться отказался, и снова воззвал к общественности и властям. Начался фестиваль "Молодость", где часть фильмов посвящена ЛГБТ, за которыми по пятам ходят ультраправые. И – пожар. Как известно, во всем виновата невестка. Сразу же после пожара на утро мэр и его замы сообщили, что "с болью в сердце" смотрят на сгоревший "Жовтень", и без сомнений продлят аренду и все починят, мол, будет еще лучше, чем было. Ну, почему бы и нет. После Майдана руки у новой власти до "Жовтня" могли не дойти. Главное, чтобы власть не передумала, невзначай. А вот это уже придется мотивировать киевлянам. На завтрашнюю акцию под КГГА, посвященную "Жовтню", собираются прийти несколько тысяч человек. Политическая воля – это, конечно, хорошо, но лучше держать такой процесс под контролем. Кроме того, у общественности свои планы по осуществлению контроля, о чем и стоит поговорить (автор последнего фото – Юлия Кориняка) https://blogs.pravda.com.ua/authors/lebedeva/54527b9fd1998/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lebedeva/543ff7ad75771/ ukrpravda@gmail.com (Марія Лебедєва) Thu, 16 Oct 2014 19:51:57 +0300 У понеділок в одній з інформаційних агенцій новоствореною громадською організацією "Центр соціальних і трудових досліджень", (2014), було озвучено звіт "моніторингу протестів, репресій та поступок за серпень-вересень 2014 року". Озвучували звіт соціолог Володимир Іщенко, та правозахисник Володимир Чемерис. Невідомо, чи з умислом, чи по неуважності, або недостатньо проведеній роботі над поставленими задачами, але результати наведеного звіту можуть зашкодити дуже сильно, оскільки озвученою інформацією з такою гучною назвою можуть скористуватись не тільки українські, але й іноземні ЗМІ, міжнародні організації, а кінцеві споживачі продукту ЗМІ намалюють собі самі такі картинки, що авторам звіту й не снилось. Маніпуляція в інформаційній сфері зараз – не поодинокий випадок, але дуже неприємно стикатись з цим у сфері захисту прав людини, тим більше, що спікери виходять з цією інформацією на прес-конференцію для ЗМІ. Аналіз релізу, звіту, цитат я приводжу для того, щоб читач, можливо, сам побачив, і зробив власні висновки, наскільки збігається сказане та написане ними в релізі з самим звітом, і чи випливають з цього дослідження озвучені ними підсумки. Отже, виходячи з релізу, мета проекту – систематичний моніторинг випадків насильства та репресій проти цивільного населення України. Зокрема, даний звіт був присвячений насильству проти цивільних осіб на Донбасі та репресіям проти протестів по всій Україні. Володимир Іщенко, соціолог, представник вищевказаного Центру, першим озвучив свою думку, яка зводиться до того, що теперішня влада не відрізняється за методами від попередньої, навіть ще більше утискає громадські свободи. Як приклади, наводились мітинги опозиції (за федералізацію, "проти уряду"), акції якої блокують та забороняють, за даними моніторингу. Також, було відмічено, що зі сторони міліції насильницьких дій меньше, проте, міліція не звертає увагу на переслідування і насильство щодо учасників протесту по закінченні протесту. Невідомо, чи мається на увазі ігнорування заяв потерпілих, чи пошук злочинців... Хочу зазначити, що жодним чином не виправдовую владу, зокрема, роботу правоохоронних органів саме на даному етапі. Не простоїх помилок, а злочинів, за які треба притягати до відповідальності. Мова йде про відповідальність за неправомірні дії збоку міліції щодо цивільних протестувальників починаючи з 30 листопада 2013. Але те, що озвучили правозахисники, жодним чином не співвідноситься з реальністю, або уторовано з якоюсь метою. Головне -незрозуміло, навіщо називати моніторингом та звітом просто узагальнений "венігрет", адже він буде мало корисним за причини недостатнього аналізу, використання обмежених джерел, подання дуже узагальненої інформації там, де якраз вона потребує окремого аналізу. Звичайно, якщо хтось вчитається, а не просто послухає 10 хвилин прес-конференції і повірить на слово. Читаємо: "Водночас і на всій території України відносний рівень насильства під час протестів та репресивних реакцій на протести надзвичайно високий, та перевизує рівень насильства та репресій навіть під часи Майдану". "Найчастіше вони стосувалися виступів проти уряду або за федералізацію/відокремлення від України..." По-перше, після прочитання цих абзаців, складається враження, що шановні правозахисники, під час проведення моніторингу, проживають не на території України, а в Каталонії, яка роками бажає відокремитись від решти Іспанії. Частина Європи зараз, споглядаючи на нашу ситуацію з моніторір телеекранів та статей газет, справді вважає, що Донбасс – це друга Каталонія, за характером протесту. Але від України, звичайно, каталонці зі своїм протестом відрізняються не тільки причинами протесту, а хоча б тим, що НЕ застосовують насильства в своїх протестах за відокремлення. В них немає бойових дій з іншою частиною Іспанії. В них немає озброєних "ополченців", що катують цивільних мешканців і виконують наказ до страти живої людини за військовим трибуналом 41-го року. Організація, проведення озброєних мітингів за відокремлення частини держави є незаконним згідно Кримінального Кодексу України. Так, за це мають бути кримінальні справи та судові позови. Але не менший сюрприз – правозахисники прирівнюють вчинки сепаратистів (терористів) та дії правоохоронних органів що до місцевого населення! Тобто, порівнюють їх, рахуючи, що саме небезпечніше! Зверніть увагу на зміну формулювань показників. Спочатку автори досліджують "найчастіший" вид насилля, яким називають пограбування, а після нього чомусь представляють друге і третє місце за показниками рівня небезпеки. Вбивство фігурує лише один раз, в кінці оцінювання безпеки, в сенсі "так, іноді і таке буває". Спроба вбивства – не фігурує. Натомість, "небезпека другого рівня" для авторів – увага – це українські правоохоронні органи, арешти цивільних громадян, яких підозрюють у тероризмі або шпигунстві. Що сказати. Тобто, панове, певно, розуміють, що співставляють людину, яку затримано з підозрою на скоєння злочину, правоохоронними органами, і яку вони мають право тримати не більше 3 доби, і, або відпустити, або пред'явити підозру. І сепаратистів, що викрадають місцевих мешканців, звинувачуючи їх в шпигунстві, катують, змушують виконувати брудну роботу, Інколи виносять вирок "смертна кара". Троє суток – і смертна кара. Є різниця? Є. А в моніторингу – немає. Здається, моніторинг з такою назвою мав би керуватись критеріями дотримання Конвенції з прав людини, оскільки мова йде про моніторинг протестних рухів громадян. Якщо ми говоримо про небезпеку, про викрадення і затримання, логічно було б керуватись ст.5 Конвенції, де говориться про гарантоване державою право на недоторканість людини. Свавільне затримання, викрадення, взяття в заручники людини нею непередбачено, і не може бути передбачено жодним законодавчим актом, і порушує право людини на недоторканість. Натомість, не є порушенням (цитата): c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення Звичайно, не всі затримання правоохоронними органами є законними. Але в представленому звіті не наведено окремо фактів законного і незаконного затримання, законність затримань не проаналізовано, можливо, тому, що використані джерела -всього лише повідомлення преси. Мало того, зі звіту невідомо, чим закінчились затримання людей збоку правоохоронців, скільком пред'явлено підозру, скількох відпустили, і коли, тобто, СКІЛЬКИ тривало затримання. "52 випадки, хоча їх кількість зменшилась з 38 до 14"... Взагалі-то, це означає, що правоохоронці майже не працюють. 38 випадків – це катастрофічно мало, можливо, тому, що це лише ті випадки, які потрапили в поле зору ЗМІ? А чи робились запити у МВС? Не думаю, що МВС не відкрило б таку статистику. Зі звіту ми можемо побачити, що панове будують дослідження на інформації з джерел ЗМІ, принаймні, в більшій мірі Перепрошую, але в такому разі навіщо робити свої власні думки і видавати це за результати звіту?! Зі звіту моніторів, з таблицями, таких підсумків не випливає взагалі! Чи це бажання врівноважити те, що подають ЗМІ?... 59 людей затримано за звинуваченням в сепаратизмі?...Шпигунстві?... І, вочевидь, не всі 59 за цим звинуваченням, а лише частина?! Автори моніторингу чомусь не приводять конкретних даних, скільки з цієї кількості за якими показниками класифіковано, названа лише кількість. Третьою небезпекою "за частотою" називають взяття в заручники. Після правоохоронних органів. Чи варто коментувати, чим вже закінчилось для декотрих громадян взяття в заручники збоку сепаратистів...Ще раз підкреслюю, що аналізується свобода протесних акцій, при цьому робляться висновки, що для громадян небезпечніше, але з дивним зауваженням "за частотою". Наприкінці заходу один з учасників, Володимир Чемерис, відповів на запитання журналистки щодо бездіяльності і притягнення до відповідальності правоохоронців. Він повідомив, що приклади притягнення йому невідомі, натомість, відомо, що МВС зафіксувало 143 випадки здійснення правопорушень збоку добровольчих батальйонів... Це може бути правдою, але подача матеріалу на заході та сам звіт створюють спотворену, зсунуту в один бік картину, якою дуже прогнозовано скористуються ті, хто не зацікавлений у налагодженні правових механізмів в Україні жодним чином. Фактаж можна подавати по-різному, і в дослідженні також. Арешт або затримання правоохоронними органами провокатора, замість придушення всього протесту – це "негативна реакція"?... Як себе має поводити міліція при громадських акціях – є рекомендація ОБСЄ. Якщо на акції помічено провокатора – локалізувати, не допустити зіткнення сторін, якщо є 2 сторони конфлікту. Не моніториться поведінка сторін конфлікту, гола інформація про арешти просто не може дати реальну картину. Автори таких звітів повинні усвідомлювати, наскільки репрезентативно відображують порушення. Інакше, це не інформація, а дезінформація. Можливо, вас не так розуміють, але якщо ви пишете, що арешти і затримання – негативні реакції, можливо, конкретизувати випадки, адже ситуації є різні, а не робити картину "в Україні все погано, і головна проблема для мешканціі Донбасу – міліція"?... Одним словом, читаючи це, хочеться сподіватись, що хоча б невелика кількість людей в Україні вміють думати і розуміти, навіщо потрібні закони, у чому різниця між правоохоронцями і терористами, хоча шкоду можуть заподіяти і ті і ті, чому так важливо боротись за правила, існування правової системи. Але більше розраховую, що це побачать журналісти, тому, що тема специфічна. Також, хочеться сподіватись, що автори звернуть увагу на конструктивну критику, а не сприймуть це як особисту безпідставну образу в свій бік. Аргументів надано достатньо, нічого особистого. Звичайно, я розумію, що за відсутності цього тексту уваги до вашого звіту було б меньше, але вважаю, що зафіксувати маніпуляцію важливіше. Посилання на сам звіт, для того, щоб читач міг пересвідчитись, як висновки учасників заходу співвідносяться з самим дослідженням http://www.cedos.org.ua/uk/protests/pohrabuvannia-areshty-vykradennia-holovni-nebezpeky-dlia-meshkantsiv-donbasu-pislia-obstriliv Оригінал релізу: (3 сторінки): https://blogs.pravda.com.ua/authors/lebedeva/543ff7ad75771/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lebedeva/535389ac1a2bb/ ukrpravda@gmail.com (Марія Лебедєва) Sun, 20 Apr 2014 11:47:40 +0300 "Чи допоможе він покарати Януковича?" – це запитання, мабуть, більше цікавить багатьох. Насправді, після цього відбудуться не менш значущі події для всіх українців, але починати цю тему треба саме з покарання винних, оскільки це питання з 30 листопада і до сьогодні так і залишилось без відповіді. Хто їх покарає? Вся судова система досі насичена людьми кримінального режиму, з яким боровся Майдан. В Конституційному суді змінили лише 4 суддів по квоті Верховної Ради (всього 18, 6 – квота ВР). Судова система вимагає реформи, але ж вона не відбудеться за один день. Якою має бути люстрація в принципі – повинні вирішити парламентарі та громадськість, зробивши нарешті єдиний підтриманий закон, пройде час, перш ніж це відбудеться. Українські суди корумповані, і навіть якщо такий процес почнеться в українському суді, українську сторону звинуватять в зацікавленості, політичній розправі, над суддями буде вчинятись тиск, кримінальний світ Януковича не втік разом з ним в Ростов, він тут, серед нас, і суддя так само залишається під прицілом. Судити злодіїв національного масштабу має незаангажований суд, не український, а Міжнародний Кримінальний Суд (МКС). "Міжнародний кримінальний суд – перший правовий інститут, що діє постійно, до компетенції якого належить переслідування осіб, відповідальних за геноцид, військові злочини та злочини проти людяності. Заснований на основі Римського статуту, ухваленого в 1998 році. Існує з липня 2002 року. Знаходиться у Гаазі, проте його засідання, за бажанням суду, можуть відбуватись у будь-якому місці" МКС відрізняється від міжнародних судових органів, зокрема від Європейського суду з прав людини, до якого особа може звернутися лише після використання всіх національних засобів правового захисту. Окрім того, кримінальне розслідування може відбутись не тільки за зверненням держави-учасниці, а й з власної ініціативи, коли держава, під юрисдикцією якої перебуває особа, підозрювана у вчиненні передбаченого Статутом злочину, "не бажає або не здатна проводити розслідування чи порушити кримінальне переслідування належним чином", тобто, є допоміжними засобами захисту прав і свобод людини і громадянина. Україна намагалась ратифікувати Римський Статут Міжнародного Кримінального Суду ще в 2000 році, за часів Президента Леоніда Кучми. Верховна Рада підписала Статут, але не ратифікувала, через висновок Конституційного Суду, звернення до якого ініціював тоді Кучма. Згідно висновка КС, статут не відповідає статті 124 Конституції України: "правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. До них належать Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції" (частина третя статті 124). "Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються" (частина перша статті 124). Тобто, в цьому переліку немає Міжнародного кримінального суду, простими словами. МКС має доповнювати національні органи кримінальної юстиції, і лише тоді має повноваження до дій на території держави-учасниці, і про це йдеться в статуті. Висновок Конституційного Суду України унеможливив ратифікацію Верховною Радою України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду. І Верховна Рада України сьогодні може звернутись лише з заявою про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо злочинів проти людяності, які призвели до особливо тяжких наслідків, але щодо певних злочинів, визначених САМОЮ Верховною Радою у заяві. Такий прецедент стався 25 лютого 2014 року, коли Верховна Рада України прийняла Заяву до Міжнародного кримінального суду про визнання Україною юрисдикції МКС щодо скоєння злочинів проти людяності вищими посадовими особами держави, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян під час мирних акцій протестів у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року. Тобто, згідно нормам МКС, країна-учасниця зробила одноразове звернення, що не одне й те саме зі створенням системи контролю над діями високо посадовців, що унеможливлює повтор подібного сценарію в майбутньому. У п'ятницю, 19.04, стало відомо, що до Міжнародного кримінального суду (МКС) надійшло подання від уряду України про взяття під його юрисдикцію розслідування подій на майдані Незалежності в Києві в період з 21 листопада 2013 року. Але це зовсім не означає автоматичний початок судового процесу. Чи дісно хоче сьогодні українська влада міняти правила?... Легко перевірити, побачивши бажання ратифікації Римського Статуту, бажання змін ст.124 Конституції України. Уряд каже, що уже звернувся до Конституційного Суду з проханням визначити конституційність можливої ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду в Гаазі. В разі позитивного рішення КС Кабмін має намір просити парламент невідкладно ратифікувати цей статут. Але сьогодні Конституційний Суд – це судді від режиму Януковича в більшості. 18 суддів, серед яких змінено лише 4 з 6 по квоті ВР. Всього суддів 18. Президентську квоту має повноваження змінювати Президент, а не в. о. Президента. Суддівська квота поки що беззмінна, з'їзд суддів не відбувся. І навіть якщо КС винесе таке саме рішення, як в 2000-му, це означає, що ст... 124 треба змінювати. І ратифікувати Статут. Якщо цього не відбувається зі сторони Парламенту, це означає, що ми караємо винних, але продовжуємо жити в тій самій системі, проти якої виходили на Майдан. Раз від разу треба повертатись до початку Майдану, і згадувати, згадувати першопричини, виправляти помилки крок за кроком, викидати старі деталі механізму та змінювати на нові, але ніколи вже не збитись зі шляху, і дійти до кінця. Після першого ж нападу на Майдан, 30 листопада, люди вийшли мільйоном, з абсолютно тверезим розумінням – повтор неможливий. З нами так неможна. Невже це ми собі таке створили? Режим, що допустив подібне, має бути покараний. Такі правила нам не підходять. Три місяці бійні за право змінювати правила. Більше сотні поховав Майдан. Нам ніхто не дав часу, ні оговтатись від болю, ні набратись сил, виявилось, що відрубали лише одну голову, тіло гідри здатне не лише відтворювати голови в різних кутках території багатостраждальної України, а й плодить зелену навалу, і вона точно не збирається дати нам шанс змінити систему. Воно зацікавлене в абсолютно протилежному. Тому так важливо весь час пам'ятати, навіщо, і розуміти, яким чином. В "покарання винних" вкладають різні сенси, як Майдан, так і політики. Більшість Майдану вважає, що головне – покарати тих, хто винен у всіх кривавих подіях зими 2014. Від Януковича, до останнього беркутівця. Насправді, ратифікація Римського статуту нам принесе значно більше: з нами більше ніхто не зможе так вчинити ніколи. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lebedeva/535389ac1a2bb/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lebedeva/52d34706be109/ ukrpravda@gmail.com (Марія Лебедєва) Mon, 13 Jan 2014 02:53:10 +0200 В воскресенье Автомайдан отправился в Межигорье с повесткой. Короткий репортажик о том, как это было. Всю прошедшую неделю то к одному, то к другому участнику Автомайдана в дом (!) приходят представители ГАИ и пытаются вручать повестки, или куда-то вызвать. Юристы объясняют: это противозаконно. Но с повестками по домам сотрудники ГАИ ходить не прекращают. Вот, Автомайдан решил ответить. Стартовали, как обычно, с Европейской площади. Желающие поехать выстраивались очередями, их по возможности берут к себе те, у кого свободные места. Так вот, свободных мест почти не было. Возглавляли колонну традиционно автомобили Дмитрия Булатова, Форса (человек на оранжевой машине в оранжевом капюшоне, поднимающий всем настроение), и Сергея Пояркова. Не успела колонна выехать, как в районе Почтовой площади ее попытались остановить гаишники по непонятным причинам. Останавливали выборочно из череды автомобилей, и пытались что-нибудь предъявить водителям, хотя никто ничего не нарушал, и сами участники Автомайдана следили за соблюдением правил остальными. Посты ГАИ встречались очень часто, а уже на трассе у обочины стояли одинаковые припаркованные "шкоды". К одной из них наш водитель, Ярослав, подъехал, и она тут же поехала медленно вперед. Чуть дальше сотрудник ГАИ уже затормозил одного из водителей и всматривался в его права. "Не давай документов в руки!" – выкрикнул наш водитель парню. "А какое ваше дело? А вы пристегнуты?!" – поинтересовался сотрудник ГАИ тут же. Похожие сцены происходили по пути и туда, и обратно. Уже при подъезде к Новым Петровцам, когда машины остановились и припарковались, член нашего экипажа заметила человека, ходившего между рядами машин и надиктовывающего кому-то в трубку номера. Мы подошли познакомиться. Человек не смог пояснить почти ничего, и сказал, что идет на маршрутку. Вот откуда потом узнают номера машин участников Автомайдана. Уже у въезда в Межигорье у Новых Петровцев мирных граждан, пожелавших вручить повестку своему Президенту, ждала милиция. Первыми преграждали дорогу внутренние войска, за ними – беркут. Организаторы еще раз напомнили всем, что акция – мирная, никакого насилия. Просто передадим повестку. Раз обычных граждан общаться не пускают, группа из народных депутатов и организаторов идет общаться с руководством милиции, передать повестку. А в это время женщина и мужчина, по виду – местные жители, пытаются вроде бы прорваться через цепь щитов милиции на одном из "флангов", мол, "живем мы здесь, домой пропустите". На самом деле, местным жителям, и всем желающим проехать по обычной дороге, общему достоянию граждан Украины, запретили этой дорогой пользоваться. Что само по себе является нарушением. Увидев, что я снимаю, женщина внезапно как-то агрессивно стала пытаться выбить телефон и ударила несколько раз по руке, "ну и что, что журналист". В итоге, парочка просочилась сквозь милицию, и вместе с небольшой группой людей продолжали стоять за цепью милиции, не собираясь, очевидно, домой. Сразу же вслед за ними оттуда вышел отряд в черной форме и шлемах, со странными желтыми погонами и дубинками, и встал вдоль забора жилого дома. Один из участников посоветовал женщинам отойти, потому, что, мол, именно этих бойцов вывели для того, чтобы бить участников. Все это время со стороны милиции в громкоговоритель по кругу звучало послание: "уважаемые граждане, правоохранительные органы не станут применять насилия, если вы не нарушите закон" (не дословно). Разговор группы депутатов и организаторов с милицией закончился тем, что повестку принять и передать отказались. Тогда участники составили акт об отказе, со свидетелями, как это предусмотрено законом. Продолжение следует. ПС: сегодня утром стало известно, что все имущество Сергея Кобы, соорганизатора Автомайдана, арестовано. У автомобиля его ждало спецподразделения "Кобра". Не вручив ни одного документа, его увезли в исполнительную службу узнавать подробности лично. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lebedeva/52d34706be109/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lebedeva/52c18f6ed7b1f/ ukrpravda@gmail.com (Марія Лебедєва) Mon, 30 Dec 2013 16:21:18 +0200 Сьогодні о 20.00. Біля Рози вітрів, поруч із Головпоштампом на Майдані українці висловлять свою підтримку росіянам після двох жахливих терактів у Волгограді. Проявіть співчуття, солідарність, людяність. Приходьте на Майдан і запалюйте свічки. Люди загинули. Вони не винні. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lebedeva/52c18f6ed7b1f/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lebedeva/52c17c820b1b2/ ukrpravda@gmail.com (Марія Лебедєва) Mon, 30 Dec 2013 15:00:34 +0200 Сьогодні о 4:08 ранок біля стели починався зі звуків барабанів так: (фото Світлани Одаренко) Що я пам'ятаю з тієї ночі. Доведеться згадати. Цей день взагалі відбувався дивно. Дивно – в розумінні того, що на 19.00 на побудованій під стелою сцені, де за кілька днів почала організовуватись громада, був анонсований "план дій", про який казала сама громадськість. Треба, також, згадати, що до цього дня в Києві були два Майдани, сам Майдан і Європейка, об'єднати які прагнули навіть митці. І саме в день виступу Майдани таки об'єднались. Сцену на Європейській площі розібрали, і мітинг на ній зник. До цього з Європейки на Майдан перемістилась Руслана, яка виступами підтримувала людей. З Вільнюсу мали повернутись опозиціонери. Саме о 19 на сцену вийшли всі троє. Говорили про те, що влада з нами повелась погано, і що треба йти до кінця, і що за цієї влади нічого хорошого не чекати. Конкретики на той момент ніхто не казав. Всі очікували на неї. На сцені очікували і громадських діячив, що в принципі так само займаються політикою (всі, на Майдані і не тільки, так чи інакше нею займаються). Однак, їх виступів чомусь не було. Такої кількості людей на Майдані не було з часів 2004 року. І вже за декілька годин лишилась лише якась сота частина, а можливо, і меньше, за ту кількість людей, що прийшли діяти. По завершенні виступів юрба потроху розповзалась, але на ніч залишались найбільш вперті молоді люди, які не розуміли, чому вони мають йти, адже протест мети не досяг. Натомість, політики на той момент вирішили, що Майдан зібрався вислухати їх думку стосовно подій. Люди не розуміли ситуації. Вже о півночі, здається, біля сцени з'явились молоді хлопці, звичайної зовнішності, не з Майлану, і розібрали сцену. До людей звернувся один з активістів, і переповів, що звук буде, не такий гучний, але буде, залишайтесь. І народ заллишився. Нічого не передвіщало того страхіття. Ми з друзями біля стели були до 3 ранку. Якось не йшлось додому, випадково залишились. Десь о 3:20-30 сховались в бар в Пасажі погрітись, обміркувати. Хтось забіг у бар та встиг крикнути, що вулицями біжить Беркут у великій кількості. Потім дзвінок нашого друга з Майдану. І то вже був дзвінок з пекла. По Пасажу вверх з Хрещатику бігли люди. Бігли так, ніби втікають від вовків, або від розстрілу. На мить ми заклякли від побаченого. Тоді кинулись вниз, там наші друзі, і, власне, не розуміли на той момент масштабу. "Повертайте! Туди неможна!!! Назад!!!" – хлопець зупинився, коли побачив, куди ми біжимо. Краще б біг, зупинка на секунди тоді коштувала дорого. На Хрещатику біля Пасажу перше, що побачили – з десяток "беркутів" затис двох дівчат, одна плаче, інша щось їм викрикує. Підбігаємо, питаємо, по якому праву тримають, що дівчата порушили. Беркут просто суне на нас і на них, я намагаюсь щось зняти на мобільний телефон, витягаю посвідчення, подруга пояснює, що вона адвокат. Чоловіки в шоломах дивляться крізь нас і кажуть: "Вони п'яні, ми їх проводжаємо додому". Дівчат відтягаємо і просимо їх зникнути кудись з дороги. Звісно, вони не п'яні, у них шок. Люди стоять з очами розміром з блюдця, та не можуть ворухнутись. До цього місця їх витіснили зі стелли. Вже потім ми зрозуміли, що то було чудо, що дівчат залишили в спокої. Далі ми бігли до Майдану, нас намагались відтіснити, штовхали назад, виривали телефон, били по руках, в яких було посвідчення. Вже не розумію, як ми опинились біля Майдану. Під стеллою в цей час вже відбувалось страшне. Людей гнали, як скот, хто падав – били по голові, ногам, волокли по землі, били лежачих, ці кадри видно і зараз в мережі. Те, що побачили ми – як з Хрещатику "Беркут" відтісняв людей. Бійці в шоломах йшли шеренгою, поперек пішохідних частин Хрещатику, поза ними і перед ними такі ж бійці буквально бігали за всіма, хто на той момент знаходився на Хрещатику, і забивали кийками. Наздоганяли, та били просто перехожих, які були на Хрещатику. Бійці підбігали до лавочок, де сиділи люди, і били їх по голові. Відбувся збій. Не через відсутність інстинкту самозбереження. Мозок вбив всі емоції разом, і видав лише одну думку. Якщо я це бачу, якщо це дісно реальність, в якій я живу, куди ж я втечу від цього?...І який сенс втікати. Я бачила своїх колег з розбитими головами. Я бачила своїх друзів-активістів, жінку похилого віку, Любомиру, з поламаною рукою, вона на питання "Що з тобою сталось?!" не змогла сказати ані слова, лише дивилась на мене круглими від жаху очима біля швидкої. Перед нею стояв чоловік з розбитою головою, йому надавали допомогу. Було моторошно. Доречі, начальникі міліції проганяли швидку з Інститутської, попри те, що десяткам людей потрібна була допомога. Є свідки. "Беркути" були неадекватні. Я чула, як поміж собою вони сміялись над жертвами, вирішували, добивати чи ні. В обличча викрикували нецензурну лайку, вони це робили не без задоволення. І вони це робили з люттю, оскаженіло. Ще довго вони бігали в радіусі Майдану, наздоганяли мирних людей та били. Це вже декілька днів по тому ми дізнаємось, що наказ, який вони виконували, зазвичай віддають в тюрмах, для погашення бунту. Є, також, свідки, що бачили, як міліцейський начальник проганяв швидку з Інститутської, погрожував штрафами. Частину Майдану за сторони стелли з усіх сторін оточували внутрішні війська, по периметру, пропускаючи всередину...комунальників?! Вони під'їхали зі сторони інститутської Я бачила їх обличча. Зосереджені і налякані. Вони стягували металеві щити, огорожу. Мовчки стояли бійці в чорних шоломах. І вже коли вони оточили Майдан, люди вже могли ходити перед кордоном внутрішніх військ. Це в той момент побачила Руслану, заплакану чи просто від безсоння таку, з повними жаху очима. Виявилось, що люди розбіглись по місту групками, і ховаються. Руслана вирішила їх збирати, я і ще двоє колег теж були в її машині, коли їхали на Михайлівську. Там дісно стояла група людей, під пам'ятником Хмельницькому. Треба було десь залишитись так, щоб було відомо іншим, де саме збирають людей. І коли ми йшли по Трьохсвятительській, в пошуках тихого місця, біля бокових воріт стояв чоловік, який запросив до Михайлівського собору. Світало. Демони ночі втекли туди, звідки вийшли, люди потроху просинались в іншій країні, ще навіть не до кінця це розуміючи, де саме вони прокинулись. Першими прокинулись громадяни, не професійні політики. Так і має бути. Поодинці і разом. Самотність і вразливість, яку вони відчули, дала їм максимальний поштовх для того, щоб зібрати себе в кулак та самоорганізуватись, притулитись один до одного, згуртуватись. Це і є інстинкт самозбереження. Ті, хто не потрапив з Майдану в лікарню, раптом осягнули прірву, порожнечу, самотність маленької мурахи в безмежному хаосі, де ніхто крім неї лад не наведе. Ніби все таке саме, як вчора, вулиці, будівлі, але виявляється, що все це декорації, за якими відбувається хаос. І закипіло. За дуже короткий час люди стали виробляти речі, які вони ніколи в житті до того не робили. Звісно, такі речі робляться не за один день. але в них вже не було вибору і часу. Система зламалась, і більше про зміну обличч не може йти мова. http://bit.ly/Zminy2013 (цей документ був розроблений громадськістю, для тих політиків, що прагнуть керувати країною) В ритмі нонстоп, поспіхом, вони за один день намагались наздогнати роки. Встигнути за день охопити космос. Кожного дня люди приходять до нового розуміння. І цей процес не переривається. Десятки опинились у лікарнях. Місяць шукали зниклих, одна людина пролежала декілька тижднів в комі. Ще двох, чи трьох досі не знайшли. Де вони?... Чи живі?... А вимоги нікуди не поділись. Ніхто не був покараний за це. Вигадали дивний закон про "амністію", http://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/52b60a576b4c8/ а в цей час по країні відбувається справжнє полювання на найбільш активних, небезпечних для влади людей. http://www.pravda.com.ua/news/2013/12/28/7008795/ Жоден чиновник не склав свої повноваження сам. Накази такого роду, щодо силових дій, могла віддавати і має повноваження віддавати тільки одна людина. Міністр внутрішніх справ. Створити передумови цьому і дозволити відбутись теж постарались певні люди – "топ-менеджмент" країни. З тієї страшної ночі люди були впевнені, що Захарченко і його посада – речі несумісні. Минув місяць, відставки не відбулось. Міністр внутрішніх справ на місті, уряд на місті, Майдан – не здає позицій. І не має здавати. Ніколи в житті не можна таке пробачити. З нами так неможна. PS: По просьбе читателей, русский перевод текста тут: https://docs.google.com/document/d/167uj9eJaPWqOdYQtJYWysCFCA4_rSB3H66Xh452X38E/edit Английский перевод: http://williamrisch.wordpress.com/2014/01/04/mariia-lebedieva-recalls-november-30-2013-crackdown-on-the-kyiv-euromaidan-december-30-2013/ Спасибо большое за перевод Анастасии Безверхой https://blogs.pravda.com.ua/authors/lebedeva/52c17c820b1b2/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lebedeva/51fccf0a48e01/ ukrpravda@gmail.com (Марія Лебедєва) Sat, 03 Aug 2013 12:36:10 +0300 Пока пытаемся разобраться в тонкостях пенсионных новшеств, маленький пост братьев Капрановых на ту же тему довел интернет-аудиторию до бешенства. Что там какие-то статьи с терминами, которые каждый понимает, как вздумается.То ли дело – на работе дама "раскрутилась" (сленг авторства Капрановых) на второго ребенка. "Жлобье!" вскричали в праведном гневе читатели. "обижают несчастную беременную! Забирают крохи!"припомнив Капрановым и изречения о нации, где женщины должны рожать,а мужчины воевать. https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10151613416814139&set=a.10150099695169139.278181.524004138&type=1&theater Ха. А вы знаете, что в ближайшем будущем почти каждый работодатель будет выглядеть точно так же? Жлобом?...Но ведь ничего неожиданного в этом нет. Вам жалко ту женщину? Или на самом деле на женщину плевать, просто как могли публичные люди так поступить с беременной? Но при чем тут Капрановы. Такое, а может быть, и хуже, будет звучать от разных работодателей, столкнувшихся со вступившими в силу изменениями в закон об индексации пенсий и социальном страховании. Это всего лишь первый звоночек. Работодатель не может себе объяснить, по какой причине и логике он лично помимо декретных выплат должен насчитать 33,2 % на выплаченные женщине деньги, и отдать это государству. А выглядит это так,вроде работодатель жлоб. Так ведь у женщины никто ничего не забирает. У нее в пенсионном стаже внезапно появляются 4 добавочных месяца. А рискуют всего лишь ее возможностью быть равноценным кадром на рынке труда. Что очень "логично" сочетается со словом "пенсия". А у работодателя забирают деньги. Страховой взнос, ей, женщине, на пенсию. На какую пенсию?... Действительно. Все. Это все, что может предложить верующий в покращення пенсионного законодательства. Удивительно. Некоторые комментаторы просто уговаривают верить, что эти 33,2 % суммы выплаты – в их случае 2500, "минималка" – не хотят отдавать женщине подлые братья-издатели. Это и правда небольшая сумма. Скоро зазвучат гораздо больше. И эти суммы отчисляются вовсе не женщинам. А в пенсионный фонд. Женщина же получает декретные, из них отчисляют 2% так же государству. И яко бы, новые отчисления работодателя идут на пенсию женщине. На самом деле за благой идеей внесения декрета в страховой стаж кроются совсем другие причины. Банальное латание дыр того же пенсионного фонда. Женщина в этой истории фигурирует лишь в плане потенциального прохладного отношения работодателя по отношению к себе. А с ЕСВ (единого социального взноса, того самого, который платят в течение рабочих месяцев и больничных, а теперь и декрета) мы кормим сегодняшних пенсионеров. Им не хватает тех отчислений, которые они делали с 60-х годов с появления пенсионной системы при СССР. Потому, что сегодняшнее количество пенсионеров превышает количество людей трудоспособного возраста. Система работает в авральном режиме поиска источников поступления в ПФ. И пора бы уже нам, населения трудоспособного возраста, задуматься над тем, что на сегодняшнюю системы обязательного пенсионного страхования надеяться нельзя. Сегодняшние пенсионеры получают вовсе не те отчисления, которые они делали, когда работали. Рождаемость падает, пенсионный фонд могут пополнить только за счет все новых и новых отчислений трудоспособных. Саму систему давно пора менять. Но этого никогда не сделают в маленьких "окошках" между выборами. Пенсионеры – большинство электората. И для них понятнее краткосрочные полумеры, чем стратегия, составленная на долгий период. Поэтому работодатель ищет и будет искать лазейки от налогов и выплат, потому, что ни один вменяемый бизнесмен не будет делать бизнес себе в ущерб. Условия, в которые ставит его государство, все хуже. И тяжелей всего будет ФОПам, которые официально нанимают персонал. И сейчас и далее работодатель будет либо искать лазейки, либо не брать на работу женщин. В обоих вариантах страдать будет сотрудник-женщина. Какая пенсия?! Ухищрения, именуемые"мировой практикой", вроде продления пенсионного возраста, или внесения декрета в стаж, есть ни что иное, как аккумулирование средтств на выплату сегодняшних пенсий. Для нее вряд ли будут иметь значение те 4 добавочных месяца. За счет нее и работодателей погасят пенсии за текущий период. А женщине-собственнику небольшой компании при своих декретных планах экономически выгоднее будет уволить саму себя. Размер нагрузки на фонд оплаты труда не должен привышать выгоду от бизнеса. А если кто-то идет в такой компании в декрет,выплаты работодателя ложатся так или иначе на остальных сотрудников. В Европе так делают? Украина это Украина. И чужие законы, принятые по кальке, иногда выглядят так, вроде гланды человеку удалили нетрадиционным путем. В Японии пенсий вообще нет. Дети кормят родителей, что укрепляет семью и способствует повышению рождаемости, или человек страхует сам себя, и в старости получает эти деньги от страховой компании с многолетней хорошей репутацией. Но та система подразумевает ответственность. То,чего в украинских реалиях не просматривается. И у нас есть пенсионеры. Которые без пенсий просто вымрут. Но нормально желать, чтобы под видом каких-то увеличений пенсий и другими предлогами прекратили обдирать каждого, дали людям возможность нормально зарабатывать,развиваться и самим думать о себе, своих родителях. А не полагаться на пенсионный фонд, в котором деньгам взяться больше неоткуда. Есть, над чем задуматься. А братьям Капрановым спасибо, что стали причиной интересной дискуссии. Поезд Одесса-Симферополь. 2.08. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lebedeva/51fccf0a48e01/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lebedeva/517298a86a52a/ ukrpravda@gmail.com (Марія Лебедєва) Sat, 20 Apr 2013 16:31:20 +0300 Тільки що в ході акції протесту проти вирубки дерев на вул. Дніпроводській (Оболонський район) були затримані міліцією за невідомих обставин двоє активістів: Ігор ЛУЦЕНКО і Віталій ГРУЗИНОВ. Вони знаходяться у райвідділку на вул. Малиновського, 2а. тел відділку:+38 (044) 418-3133, (044) 418-3022. Активісти підтверджують, що вони знаходяться саме у відділку на Малиновського, хоча черговий райвідділку чомусь каже:"Затриманих немає". Терміново проимо журналістів про допомогу у висвітленні подій. Також просимо дзвонити у відділок і вимагати інформацію про затриманих. Відомо, що декільком активістам було нанесено тілесні ушкодження. Їх стан невідомий. UPD: всiх трьох вiдпустили в суботу, протримавши до 5 годин. вiдкрито кримiнальне провадження по ст. 296 ч.2 та складено адмiнiстративний протокол за ст. 185 (непокора представникам правоохоронних органiв) Вручили повiстку, в понедiлок 22.04 мають йти на допит. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lebedeva/517298a86a52a/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lebedeva/513dd91428292/ ukrpravda@gmail.com (Марія Лебедєва) Mon, 11 Mar 2013 14:16:04 +0200 Нещодавно ми отримали відповідь на запит від МНС щодо пожежі у Гостиному Дворі. Підтвердилось те, про що говорили активісти. В той час, як активісти, хто встиг прибігти вночі на місце пожежі, намагались сприяти гасінню пожежі, охорона орендаря і сам орендар робили протилежне. І ще одна деталь: директор бібліотеки Заболотного (суборендар приміщення у Гостинному) дізналась про пожежу не від головного орендаря приміщення Гостиного Двору, Дмитра Ярича, а... з новин. Також зазначимо, що ті ж самі "охоронники" Ярича мали і мають доступ до місця пригоди (пожежі) і під час слідчих дій, і після них.  "Очевидно, орендарем порушено правила пожежної безпеки в частині належного утримання шляхів евакуації, постійної наявності на об'єкті особи, уповноваженої відповідати за пожежну безпеку, утримання протипожежної сигналізації у належному стані. Все це навіть за відсутності прямого умислу посадових осіб орендаря на знищення об'єкту ГД та підпалу свідчить про наявність ознак злочинів, передбачених ст.270, порушення правил пожежної безпеки, що призвели до пожежі, якою заподіяно майнову шкоду у великому розмірі, та ст.367 (халатність) " – коментує відповідь МНС адвокат Евгенія Закревська. Також, публікуємо відповідь МНС щодо фальшивого виклику щодо "минування" Церкви Пирогощі (напроти арки Гостиного) напередодні. Виклик відбувся за день до пожежі. Припускаємо, що виклик було здіснено для підрахунку часу, потрібного для приїзду пожежників. Звичайно, це лише припущення. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lebedeva/513dd91428292/