<?xml version="1.0" encoding="windows-1251"?>
<rss version="2.0">
<channel>
<image>
<url>https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif</url>
<title>Українська правда - Блоги</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua</link>
</image>
<title>Українська правда - Блоги</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua</link>
<description/>

<item>
<title>Олеся Яхно: Деідіотизація РФ</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/yakhno/6af08222768e8/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Олеся Яхно)</author>
<description></description>
<pubDate>Sun, 08 Nov 2026 15:07:30 +0200</pubDate>
<fulltext>З обережно хорошого. Потихеньку, бачимо, як змінюється рамка переговорного процесу.

Хоч росіяни знову виставили Мединського як керівника російської переговорної групи, який асоціюється виключно з пропагандистською і водночас імітаційно-переговорною позицією РФ, все ж, сам перелік питань дещо змінився, і не так звані російські "першопричини" тепер домінують на порядку денному. І, навіть, не питання територій.

Судячи з публікацій у різних ЗМІ, одним із значимих питань є бачення архітектури безпеки Європи, і це є великий плюс. Не дивлячись на триваючий терор Росії українського цивільного населення та певні протиріччя між Європою/Україною та США у цьому питанні (Європа наполягає на зупинці військових дій, і далі обговоренні комплексу питань, у тому числі архітектури безпеки; США вважають, що ці питання мають розглядатись одночасно, включаючи відновлення роботи Ради Росія-НАТО).

Така зміна порядку денного є плюс, бо дійсно є значимим питанням, у тому числі для РФ, повертаючи, допускаю, Кремль на землю, тобто, до реалій. З самого початку війни (ще з 2014 року, а після 2022 року – тим більше) російська влада торгувала шантажем. Що захопить ще більше українських територій, якщо Україна добровільно не поступиться конкретними областями. Що застосує ядерну зброю, якщо Захід і далі допомагатиме Україні, як мінімум – нарощуватиме гібридні дії. Таким чином, Кремль проявляв не лише силову компоненту, а й намагався змістити порядок денний переговорів, коли на поступки повинні йти усі, крім самої РФ, яка розпочала війну проти України, розірвала відносини із Європою і зруйнувала існуючу систему безпеки. А також, намагаючись перекласти вину за війну на інших, мовляв, Росія не напала, а "захищається". Хоча чим довше триває війна, тим більше жахливих фактів, які доводять ненависницьку російську сутність по відношенню до України.

Але є і зворотні наслідки. Росія своїми діями сама призвела до формування нової стратегії стримування, НАТО 3.0 та того, що Україна де-факто є і буде вагомою складовою європейської безпеки загалом. І те, наскільки ізоляціоністською (по відношенню до РФ) буде нова архітектура стримування напряму залежить від того, чи готова Росія, нарешті, зупинити військові дії (без маячні "першопричин"), чи буде далі продовжувати військовий курс, включаючи прямі загрози Європі (маю на увазі розташування балістичних установок на території Білорусі).

Кремль звик до СВО, замість реальної політики, у всьому – коли все як гібридність або хто кого перешантажує. Мабуть, роблячи ставку на те, що реальна системна політика (особливо, у демократичних країнах, де є громадська думка) потребує часу і не може швидко перебудовуватись. Але коли ця політика, все ж, перебудовується (а Європа до цього йде), то далі йтиметься про десятиліття втілення нових підходів. Тобто, однозначно стратегічний програш РФ.

Тому якщо Росія не хоче наступні десятиліття провести у власно обраному форматі ізоляціоністськоі концепції "стіни", то час уже притомно дивитись на реалії. І дійсний порядок денний переговорів, такий, що відповідає реаліям, має спонукати до результату. А заодно – і до деідіотизації РФ. Бо коли через якийсь час буде описана російська війна проти України, то вона буде охарактеризована як найбільш ідіотська за всі часи та народи. З точки зору повного деструктиву і для самого її ініціатора. </fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/2/9/29defe7-yakhno-112.jpg" type="image/jpeg" length="5868"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/yakhno/6af08222768e8/</guid>
</item>

<item>
<title>Олеся Яхно: Не Ялта-2</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/yakhno/6ad667c43b590/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Олеся Яхно)</author>
<description></description>
<pubDate>Mon, 19 Oct 2026 21:56:04 +0300</pubDate>
<fulltext>Кремль просуває тему зустрічі Володимира Путіна, Сі Цзіньпіна та Дональда Трампа у листопаді.

Технічно це, звісно, можливо. На саміті Азіатсько-Тихоокеанського співробітництва, що відбудеться 18-19 листопада у Китаї. Але змістовно це ніяка не Ялта-2, як, можливо, це намагається подати російська влада, щоб додати собі геополітичної ваги. І, навіть, у двосторонньому форматі у будь-якій конфігурації, включаючи США-Китай, це теж не Ялта-2.

З тієї причини, що не йдеться про спільність довгострокових інтересів учасників. США та Китай – конкуренти. Відносини Китаю та Росії носять все більше підлеглий характер. А США та РФ на поточному етапі об'єднують лише сумнівні бізнес-угоди, які висуваються Кремлем і які на радість розпропагандистів вже зараз вносять розкол в американському полістеблішменті.

Будь-яке нове регулювання/правила як основа світопорядку завжди будується на певному загальному визнаному переліку норм/позицій (які, наприклад, у світопорядку 20 століття були відображені у статуті ООН). Росія ж зі своєю війною як із "торбою писаною" намагається нав'язати агресію та волюнтаризм, включаючи ядерний шантаж, як форму зовнішньої політики, що апріорі руйнує будь-які спроби повернення до світопорядку та мирних форм взаємодії.

Але те, що як тему заявлено війну РФ в Україні, ще раз доводить: російська війна давно носить глобальний характер. Саме тому так важливий шлях її припинення. Тому що він або зупинить війну, і тут я згадую антивоєнні есе Умберто Еко. Або ця "торба з війною" й надалі носитиметься по всіх земних вісях у різних конфігураціях.

Що ж до прикладного рівня, то як би не намагалися у Кремлі, обговорювати війну в Європі без Європи та України не вийде. Тим більше, що той же Китай вважає Євросоюз цілком значимим економічним партнером і великим ринком.</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/2/9/29defe7-yakhno-112.jpg" type="image/jpeg" length="5868"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/yakhno/6ad667c43b590/</guid>
</item>

<item>
<title>Олеся Яхно: По той бік ''першопричин''</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/yakhno/6a9a880e62a4e/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Олеся Яхно)</author>
<description></description>
<pubDate>Fri, 04 Sep 2026 11:57:50 +0300</pubDate>
<fulltext>Тема "першопричин", все ж таки, не до кінця розкрита, раз Кремль постійно намагається апелювати до позапереговорного "духу Анкоріджа", маючи на увазі під цим викатані РФ ультиматуми на підставі так званих "першопричин". Щоб далі перевести їх у "букву". Тобто, легалізувати. Тобто, перевести військовий злам/злочин у гео/політичний результат.

В Україні, та й у Європі теж, гадаю, вже давно зрозуміли (хотілося б, щоб і в США, напередодні відновлення переговорних зусиль), що за "територіальними вимогами" РФ криється питання не лише територій. Ця навала терору та шантажу на підставі псевдопершопричин спрямована і на те, щоб і надалі розмивати базові основи світопорядку (норми статуту ООН), за якими, принаймні на словах, у світі все ще зберігається багатосторонній консенсус.

Тому так важливо чітко зафіксувати, що ні Україна, ні Європа/Захід не створювали жодних передумов для війни Росії. Російська війна не має ні релігійних, ні етнічних причин. Тобто, передумов на рівні громадянської ворожнечі, що зазвичай характеризує складні та тривалі конфлікти, які змінюються різними фазами – холодною, гарячою війною, тероризмом. Як і не було причин геополітичних. На момент анексії Криму та початку війни на Донбасі у 2014 році: а). Україна мала позаблоковий статус, що ж стосується підготовки асоціації з Євросоюзом, то це вписувалося в російську концепцію Великої Європи від Лісабону до Владивостоку; б). Захід не претендував на обмеження лідерства РФ на пострадянському просторі, і Росія була частиною великих міжнародних майданчиків, зокрема G8.

Реальні першопричини стосуються виключно самої Росії. І, навіть, не споконвічно імперського нутра як способу зовнішньої діяльності, а внутрішньої застопореності, коли в РФ не можуть визначитися зі своєю внутрішньою самоідентифікацією, і далі проведенням системної політики замість СВО. Війна – це спрощення для РФ внутрішньої проблематики, коли відсутність реальної політики та реальних цілей можна пояснювати типу "зовнішніми загрозами". У цьому сенсі, реальний ворог суверенітету Росії – це сама російська влада, яка відсторонила власних громадян від будь-якого впливу на процеси.

Я вже писала, але повторюсь. Колись давно, коли в Кремлі, можливо, ще не розглядався план повномасштабного вторгнення в Україну та розхитування західних альянсів як єдино можливий, Путін озвучив три варіанти політичних систем на пострадянському просторі з погляду без/перспективності держав.

То був 2010 рік. Путін, будучи тоді прем'єр-міністром, заявив на засіданні, де обговорювалися стан і перспектива реформування політичної системи Росії (у той короткий період тема модернізації була політично модною), що політична система в РФ повинна змінюватися, однак у процесі можливих трансформацій не можна допустити ні "українізації", ні тоталітаризму.

Фактично, було озвучено три можливі варіанти розвитку політичної системи на пострадянському просторі: 1). "українізація" (у розумінні Росії це політична нестабільність та некерованість); 2). "жорсткий авторитаризм" (політичні режими окремих лідерів країн Центральної Азії та Кавказу); 3). "Путінізм", або напівавторитаризм (керована/суверенна демократія, система, в якій керованість забезпечується обмеженням конкуренції, контролем за ЗМІ, імітацією демократичних інструментів).

Тоді, мабуть, вперше чітко було окреслено своєрідну політичну філософію Путіна, в якій система влади в Росії, природно, подавалася як оптимальна на пострадянському просторі, навіть якщо вона прямо суперечила модернізації. Хоча вже тоді, вивчаючи світовий досвід різних країн, можна було стверджувати, що російський варіант видимості демократії, а насправді автократії на користь вузького кола держиморд – найменш успішний, з погляду перспективи держав. Тому що модернізація можлива лише за "українізації" (коли політики мотивовані суспільством), та/або за сильного лідера, але коли є завдання модернізації країни. Тобто, або конкуренція (політична, економічна, інша), і все відбувається знизу, де найважливіше значення мають громадянська ініціатива та контроль. Або вертикаль, коли модернізація відбувається згори, під жорстким контролем харизматичного лідера, але зі зрозумілою метою щодо перспективи держави. За підсумками, у Росії всі розмови про модернізацію тих часів (2008-2012 роки) виявилися гучним порожнім процесом. Більше того, згодом заклали проблеми на майбутнє, які завершилися війною (зовнішньою та внутрішньою). Імітація демократії (та сама керована демократія) вбила конкуренцію всередині РФ, при цьому приспавши пильність і російських громадян, і Заходу. Авторитаризм без завдання модернізації країни виродився у персоналістський режим (є Путін – є Росія), мета якого – сам режим, а не перспектива власних громадян. Такий собі дрімучий авторитаризм із елементами тоталітаризму. У тому числі й тому і сталася війна як зовнішня форма продовження внутрішньої політики.

Станом зараз можна повернутися до цієї класифікації і подивитися на її результати на пострадянському просторі. Якщо навіть дуже коротко, то Україна стала центром демократичної спрямованості, а низка колись лояльних до Кремля лідерів Центральної Азії та Кавказу (яких, як я розумію, Путін і характеризував як автократів) відкрито вказують РФ на російські тоталітарні замашки і нерозуміння цілей війни. Бо справжня політика – це не гібридність, як у РФ. Справжня політика – це системність, вивчення реальних інтересів та перспектива розвитку.

Але якщо РФ обрала гібридність, і війну як одну з форм заміни реальної політики, що вимагає зусиль і реальної роботи, то Росія незмінно втрачатиме партнерів, звичні ніші впливу, час та власних громадян. При цьому намагаючись руйнувати все довкола.

Саме тому так важливо зупинити російську тему "першопричин" у переговорному процесі, напередодні відновлення мирних зусиль, як гібридну та тупикову. Не лише для переговорів, а й для самої РФ.</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/2/9/29defe7-yakhno-112.jpg" type="image/jpeg" length="5868"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/yakhno/6a9a880e62a4e/</guid>
</item>

<item>
<title>Олеся Яхно: Кремлівському гібридному підходу ''дали в морду''</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/yakhno/6a6708fdba470/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Олеся Яхно)</author>
<description></description>
<pubDate>Mon, 27 Jul 2026 10:30:05 +0300</pubDate>
<fulltext>Схоже, "мир через силу" стає узгодженим підходом щодо РФ. Навіть із боку партнерів (у сенсі наявності політичних та економічних відносин) на пострадянському просторі.

Заява Касима-Жомарта Токаєва про нерозуміння причин війни (не громадянської, а міждержавної) – це особливий маркер. Бо про це говорить не європейський лідер/учасник західних альянсів (проти регіону якого Росія загалом веде гібридну війну), а лідер пострадянської держави, який ніби "свій" (у розумінні РФ), як учасник спільних структур.

За делікатними формулюваннями (про Росію як велику державу), але нерозумінням причин війни та абсолютним визнанням України як держави, Токаєв у якомусь сенсі, по-перше, "прибив" дипломатичну гібридність РФ з усією цією маячнею про "першопричини". І це дуже важливо, бо ні етнічних, ні релігійних, ні будь-яких інших реальних причин на рівні протистояння громадян для російської війни не було. Вона сконструювана Кремлем на політичному рівні, і далі "вигодована" пропагандою ненависті та реваншизму на рівні масовому для "продажу" всередині РФ. По суті, йдеться про виношувану роками односторонню ідею злочину, і далі її реалізацію. А, по-друге, Токаєв своїми словами показав, що війна (з усіма обмеженнями, як мінімум, у міжнародній торгівлі та розвитку) – це точно не те, під що пострадянські держави заходили в ті чи інші структури під парасолькою російського лідерства.

Але в Кремлі, як завжди, віддали перевагу тому, щоб "включити дурня", і Дмитро Пєсков уже відрапортував, що "заморозка" (зупинка військових дій) без досягнення російських "цілей" неможлива. Чим ще раз показав, що російська концентрація влади орієнтована виключно на деструктив та руйнування.

Ну, дійдуть, мабуть, до того, що цілі зведуться до утримання внутрішньої ситуації в РФ. </fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/2/9/29defe7-yakhno-112.jpg" type="image/jpeg" length="5868"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/yakhno/6a6708fdba470/</guid>
</item>

<item>
<title>Олеся Яхно: Російська заздрість Україні </title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/yakhno/6a63dac689d9c/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Олеся Яхно)</author>
<description></description>
<pubDate>Sat, 25 Jul 2026 00:36:06 +0300</pubDate>
<fulltext>Не можна не відзначити "падучу", з якою російські функціонери, пропагандисти та інша шваль обговорюють кадрові зміни в силовому блоці України.

Так, зрозуміло, що ллється потік хамства. Щодо всіх персоналій (і колишніх, і нових, у кадровому сенсі), довкола яких у нас в Україні є реальна жива дискусія. Тут у підходах РФ нічого нового.

Але у всій цій пропаганді, як супроводжувальній складовій військового курсу Кремля, починаючи ще з 2014 року, читається і "тухлість" усієї політичної системи РФ.

Вже більше, ніж десятиліття, всі російські федеральні телеканали та інші рупори обговорюють значно більше Україну, ніж саму Росію. Ще до повномасштабного вторгнення – українську Конституцію, тарифи, біографії тощо. У той час, як цілі пласти російського життя, його власних громадян і проблем просто не присутні в інфополі, від слова взагалі.

При цьому один із постійних рефренів роспропаганди – про те, як Україна ось-ось розвалиться. Ну, типу, чи то "напівжива", чи то "напівмертва". У результаті, це оксюморонне визначення стосується самої РФ. Не в плані територій, а в плані знищення російською владою будь-якого прояву внутрішніх драйверів і механізмів, без яких неможлива ні перспектива, ні розвиток – взагалі в будь-якій країні.

Можливо, це одна із причин небажання Кремля зупиняти війну. Вони розучилися жити у мирних реаліях, що передбачають творення, повністю перейшовши у режим руйнування. Та й, власне, розучилися жити своїм життям.</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/2/9/29defe7-yakhno-112.jpg" type="image/jpeg" length="5868"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/yakhno/6a63dac689d9c/</guid>
</item>

<item>
<title>Олеся Яхно: З "духом Анкориджу" Кремль хотів нав&#700;язати принцип "зникаючого кота", коли злочини є, а злочинця нема</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/yakhno/6a623d698d82d/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Олеся Яхно)</author>
<description></description>
<pubDate>Thu, 23 Jul 2026 19:12:25 +0300</pubDate>
<fulltext>Марко Рубіо у Манілі, де проходив саміт АСЕАН і де відбулась коротка зустріч із Сергієм Лавровим, вчергове заявив про відхід у минуле "духу Анкориджу".

Коментуючи зустріч, він, зокрема, сказав, що "підхід, запропонований росіянами торік в Анкориджі, провалився, оскільки був неприйнятним для України". Також він додав, що, з огляду на це (неприйнятність російських пропозицій), доведеться шукати нові варіанти та нові ідеї, і що США готові запропонувати деякі з них.

Тут можна додати, що російські пропозиції та "дух Анкориджу" були та є неприйнятними не лише для України, а й для Європи. Бо російське нав&amp;#700;язування легалізації окупованих українських територій – це не лише про території, а й про прагнення РФ зняти з себе відповідальність за злочини, а отже – відкрита подальша дорога для нарощування гібридних провокацій проти Європи так точно. Злочини є, а злочинця нема – з такої логіки виходить РФ щодо західних альянсів.

Це називається принципом "зникаючого кота" (Чеширського, з абсурдистської літератури), коли усмішка є, а кота нема. Один із гібридних підходів РФ, коли коннотативні значення розмивають головне, денотативне значення понять. Іноді доходячи не те що до коннотат, а – прямо протилежностей, і переходячи в оксюморон – мир як війна, живий як труп, майбутнє як минуле. І тд. Саме тому є неприйнятним російських шантаж у переговорах, який, по суті, фіксує цю саму гібридність. Сталий мир неможливий без повернння до денотативних, реальних позначень. Війна – це війна. Мир – це мир. Тільки так можна прийти до системи впорядкованості і на глобальному рівні, коли злочинець і шантажист не зможе входити до структури, покликаної забезпечувати та гарантувати світ іншим (РБ ООН маю на увазі), і при цьому виходити з того, що злочини є, а суб'єкта злочинів – ніби, немає.

Отже, Рубіо зафіксував необхідність нової переговорної позиції РФ/мирного процесу з інакшими, ніж в Анкориджі, пропозиціями. Лавров, натомість, дістав пережовано-зажовану жуйку про те, що "треба зупинити постачання озброєнь Україні". Ця жуйка уже настільки зажована, що цю вимогу можна повернути до самої РФ: якщо у Росії хочуть зупинити формування нової стратегії стримування, яка буде зорієнтована на повний ізоляціонізм РФ, то має сама зупинити війну. Чим довше Росія продовжуватиме війну, тим більше озброєнь уже Європи загалом буде спрямовано на нову стратегію стримування, де в силу реальних реалій (свідома тавтологія) – Україна ставатиме невід&amp;#700;ємної складовою нової оборонної політики західних альянсів.

Але неадеквати, мабуть, ще якийсь час і далі будуть іти з "відкритим забралом" війни. Вони там уже обговорюють перспективу "великого переселення" мешканців прифронтових регіонів за Урал та на Близький Схід.

Тому у ці місяці дійсно важливе поєднання військових, економічних та дипломатичних складових спільної позиції усіх тих, хто прагне зупинити агресивний курс РФ.</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/2/9/29defe7-yakhno-112.jpg" type="image/jpeg" length="5868"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/yakhno/6a623d698d82d/</guid>
</item>

<item>
<title>Олеся Яхно: Новий етап бродіння російського ''дідька''</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/yakhno/6a4a9dc688215/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Олеся Яхно)</author>
<description></description>
<pubDate>Sun, 05 Jul 2026 21:09:10 +0300</pubDate>
<fulltext>В РФ у своїй гібридності хотіли дійти аж до перебирання бетонної крихти Берлінської стіни (маю на увазі порівняно нещодавню заяву Мєдвєдєва про незаконність об'єднання ФРН і НДР як один із параметрів націленості на західні альянси), а доходять у своїй "СВО" до знесення старанно вибудовуваних вертикаллю та пропагандою стін "Потьомкінських дєрєвень" російського буття. Зводячи при цьому нову стіну – стіну ізоляціонізму РФ від усього світу.

Ось Матвієнко днями закликала "не драматизувати" ситуацію, назвавши "тимчасовими труднощами" масштабну кризу на ринку палива. Ну, коли всі побачили, як проявляється "російський дух", а ще ж "лєший не почав бродити". Матвієнко лише не уточнила рамки "тимчасовості". Адже те, що відбувається з РФ – не виняток/форсмажор, а закономірність, яка тільки наростатиме.

Спочатку Росія вилучила сама себе, розпочавши війну, із зовнішнього європейського ринку постачань енергоресурсів, заодно і закопавши концепцію "Великої Європи від Лісабона до Владивостока", яку російська влада свого часу активно просувала (російські ресурси, європейські технології, український транзит). Тепер весь російський ринок (у своїй основі) – це переважно Китай, а разом із цим – і васалізація Росії.

Далі, коли РФ продовжує підхід "все для фронту, все на війну", блокуючи реальний переговорний процес, українська відповідь закономірно повертається атаками по інфраструктурі, що забезпечує російьку військову машину. У результаті РФ доводиться шукати, звідки можна імпортувати паливо у тому числі для внутрішніх цивільних потреб.

Те саме можна сказати, наприклад, і про експорт зброї, коли через війну проти України РФ випилила сама ж себе з другого (після США) експортера озброєнь у світі (заодно і втративши нішу регіонального лідера у сфері безпеки), і змушена кооперуватися у своїх безглуздих потребах з Північною Кореєю. А Путін при цьому розповідає, скільки там ще кілометрів лишилося, щоб дійти тих чи інших українських міст. Дійти щоби що?

Неадекватність лідера завжди починається з хибної постановки завдань – системної помилки, яка потім намотує на себе всі інші. Мабуть, доки не почнуть обвалюватися численні "Потьомкінські дєрєвні" всередині РФ, російська вертикаль і надалі триматиметься своєї хибності.

Але ця неадекватність не повинна розслабляти Захід, насамперед Європу. До усвідомлення неадекватності самою Росією свого курсу ще треба прийти. "Лєший" як "человєчєк" (він же "дідько") ще може "поблудити" на кордонах західних альянсів (маю на увазі недавні попередження США про можливі гібридні військові провокації РФ у Польщі). У цьому сенсі нова стратегія стримування, і Україна як частина оборонного простору європейського регіону, її реальне розгортання (про що ми частково, можливо, почуємо на саміті НАТО) наочно продемонструють безперспективність і безглуздість продовження війни для РФ.</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/2/9/29defe7-yakhno-112.jpg" type="image/jpeg" length="5868"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/yakhno/6a4a9dc688215/</guid>
</item>

<item>
<title>Олеся Яхно: "Комплекс меншовартості" Росії </title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/yakhno/6a3104a573e83/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Олеся Яхно)</author>
<description></description>
<pubDate>Tue, 16 Jun 2026 11:09:09 +0300</pubDate>
<fulltext>Бог ти мій, яка ж закомплексованість. Ми все думали, що це Україна страждає на "комплекс меншовартості", а виявилося, що це комплекс самої Росії. Інакше – складно пояснити прагнення руйнувати все довкола заради "величі".

Френсіс Бекон колись виділив чотири групи джерел людських помилок, назвавши їх "ідолами" – йшлося про помилки та хибні уявлення.

У період Київської Русі ідол – це порожній бовдур, бовван.

Так от "наповненість" (не порожнечу) своїх ідолів, над створенням та підтримкою якої (а далі – заболванювання населення) роками працювала російська пропаганда, руйнує сама РФ.

Ось у Росії розповідали, що Україна – це окраїна, а Росія – метрополія. Хоча як Україна може бути окраїною, коли завоювала московські племена і дала їм православ'я? А Київ – мати міст руських (ще з "Повісті времінних літ").

А після розгрому російськомовних міст і храмів свого ж патріархату, а тепер і атаки на Києво-Печерську лавру сама Росія показує, що вона ніяка не метрополія.

У цьому сенсі російський "комплекс меншовартості" не обмежується одним лише політичним режимом. Цей комплекс прив'язаний до образу Росії як держави. Не буде нового уявлення/бачення, як держави, адекватної 21 століттю, з'являться нові ідоли та чергове коло обдурювання та дебілізації.

Але це згодом. Для початку потрібно зупинити неадекват. А зупинити агресивну військову машину можна лише спільними зусиллями.</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/2/9/29defe7-yakhno-112.jpg" type="image/jpeg" length="5868"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/yakhno/6a3104a573e83/</guid>
</item>

<item>
<title>Олеся Яхно: Олухи царя небесного, або Три сценарії від росіян </title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/yakhno/6a21da1ecbfab/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Олеся Яхно)</author>
<description></description>
<pubDate>Thu, 04 Jun 2026 23:03:42 +0300</pubDate>
<fulltext>Петербурзький міжнародний економічний форум, втім, як і вся РФ, докотилися до того, що Малофєєв і Дугін представили доповідь про майбутнє Росії. Ну, яка економіка – така й дискусія.

Але маячня іноді є показником, так би мовити, рівня та масштабу маячні.

Отже, зазначені два діячі виділили три сценарії – поганий, хороший, інерційний. У "поганому" Росія програє у війні з Україною/Заходом, далі відбувається "колонізація Росії". У "хорошому" автори вбачають "ясний образ перемоги в ідеологічній війні", подальшу окупацію Росією українських міст та розвал західних альянсів; на шляху до перемоги допускається застосування ядерної зброї. В "інерційному" встановлюється "американська та китайська гегемонія".

Ну що тут сказати? Відсутність конкуренції позначається по низхідній на всьому, зокрема, й на інтелекті.

Показовим є протиставлення "хорошого" та "поганого сценаріїв", коли автори бачать для себе "хороше" у подальшому конфлікті із Заходом та прагненні знищити Українську державність, аж до застосування ядерної зброї. Відповідно, "поганий сценарій" для РФ – це відображення "хорошого", тільки автори про це не кажуть: коли РФ почне руйнуватися через власні помилки, війну (внутрішню і зовнішню), і коли ця помилковість (що неминуче, якщо Кремль не зупиниться) стане очевидною всередині РФ.

Розумієте? Тут немає ні компромісу, ні прагнення жити в гармонії із самими собою та із зовнішнім світом. Натомість є мотив знищення, що у "хорошому", що у "поганому" сценаріях. Відповідно, третій сценарій – "інерційний" – виглядає як найменш відірваний, але дуже спрощений. Ми вже сьогодні живемо у реаліях лідерства США та Китаю, і тут РФ якраз посприяла китайському лідерству, коли Пекін заходить у сфери впливу Москви. Але і війна РФ в Україні, і ситуація на Близькому Сході показали велику взаємозалежність усіх з усіма, а не лише вплив Вашингтона та Пекіна. Крім того, менші держави, зіткнувшись із розвалом світопорядку, який тримався якраз на державах-гегемонах, у нових реаліях прагнуть розширити гарантії власної невразливості.

Загалом, зазначена доповідь – або спроба й далі торгувати страхом щодо Заходу, або перекласти відповідальність на когось ззовні за свої помилки. Або гібриди стають жертвами своєї гібридності.</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/2/9/29defe7-yakhno-112.jpg" type="image/jpeg" length="5868"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/yakhno/6a21da1ecbfab/</guid>
</item>

<item>
<title>Олеся Яхно: Елементи європейського пробудження </title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/yakhno/6a0cd32db5045/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Олеся Яхно)</author>
<description></description>
<pubDate>Wed, 20 May 2026 00:16:29 +0300</pubDate>
<fulltext>Все ж, війна як у тому числі обвал світопорядку та правил регулювання, змушує ті країни та альянси, які ближче всього відчувають загрози, шукати адекватні відповіді на існуючі виклики. Йдеться про Європу, перш за все.

Якщо ще зовсім нещодавно ми спостерігали об&amp;#700;єднання двох складових – євроскептичності та одночасно лояльності до РФ – то нові реалії роз&amp;#700;єднують їх.

Починаючи з 2014 року, Кремль почав активно застосовувати практику гібридності, використовуючи політичні реалії та настрої у ряді європейських країн, коли порядок денний та риторика ультраправих ставали предметом роз'єднуючих дезінформаційних кампаній та підґрунтям для спроб політичного підкупу з метою розхитування західних альянсів зсередини. Особливо, коли Кремль навчився використовувати демократичні інструменти на Заході, скорочуючи при цьому будь-які можливості комунікації в самій РФ (навіть, зараз побутової/сервісної через заборону різних інтернет-додатків).

Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну така паралельність цих двох компонент стала поступово роз&amp;#700;єднуватись, хоча й не одразу. Ну а поразка Віктора Орбана на виборах, фактично, показала зворотній процес, коли євроскептичність починає відхрещуватися від проросійськості.

Відтак, можна прогнозувати відновлення більш активної взаємодії, наприклад, "Вишеградської четвірки", "Веймарського трикутника", "Бухарестської дев&amp;#700;ятки" та інших форматів всередині Європи. Також є сподівання, що українсько-угорські консультації уже з новим лідерством в Угорщині матимуть конструктивне спрямування – при збережені складних питань, все ж, з орієнтацією на їх вирішення, без політичної упередженої псевдоаргументації.

Це означає, що новий світопорядок та повернення до правил як важливої складової мирних реалій залежатимуть не лише від країн-гегемонів (США чи Китаю). А й від того, як безпосередньо кожен регіон (зокрема, Європа) бачитимуть виклики, їх способ вирішення та перспективу.</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/2/9/29defe7-yakhno-112.jpg" type="image/jpeg" length="5868"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/yakhno/6a0cd32db5045/</guid>
</item>

</channel>
</rss>