https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/yurii-miroshnychenko/617bf3f30b0f2/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Мірошниченко) Fri, 29 Oct 2021 16:15:31 +0300 Колишній завод "Більшовик" продали на аукціоні за 1,429 млрд 17 тис. гривень. Його ціна під час торгів зросла всього на 40 млн грн. Придбала актив ТОВ "Дженерал Комерс". Навколо цього продажу сьогодні йде жвава дискусія про "договорняки" та надто занижену вартість, про те, куди будуть направлені кошти, що збудують на цій території і т.д. Крім того, звучить багато критичних зауважень до влади щодо непрозорості аукціону, відсутністі конкуренції та несправедливої ціни на фоні переможних заяв збоку Фонду держмайна. Деякі мої колеги висловлюють подив – для чого взагалі було прийняте рішення про приватизацію, якщо немає ані програми уряду, ані розуміння стратегії економічного зростання? Мовляв, продали аби продати. В цьому контексті, я, як правник, дивлюсь на цю ситуацію з правової точки зору. І тут треба наголосити, що, в цілому, приватизація є вимогою українського законодавства. А це відкриває трохи інший вимір цієї ситуації. Так, нам не подобається, що держава не артикулює програму уряду, що вона не затверджена на засіданні парламенту, як має бути. Адже в результаті ми втрачаємо довіру до державної політики з точки зору її прогнозованості в сфері приватизації. Разом з тим, закон забов'язує проводити приватизацію. На моє переконання, якщо об'єкт економічного виробництва приносить збитки державі, абсолютно логічним є дати новий імпульс розвитку економіки саме через приватизацію. Оскільки завод "Більшовик" має борги на майже 500 млн грн., щороку в середньому приносить збитку на 20 млн грн., а будівля вже багато років представляє собою руїни, які псують архітектуру міста, державі невигідно мати його у власності. Враховуючи, що на утримання "Більшовика" витрачались кошти платників податків. Тому не дивно, що влада вирішила позбутися цього тягаря. Єдине, що вона мала зробити – це відкрито сказати про проблемні активи. Але це окреме питання стратегії комунікацій. Повернемося до конкретного випадку – продажу заводу. Які можливості відкриває приватизація "Більшовика"? Безперечно, це повернення боргу, надходження у бюджет коштів у вигляді податків та зборів, створення нових робочих міст та зрештою привабливий вигляд міста Києва. Концепція нового власника передбачає створення на цій території сучасного урбаністичного простору з офісними та житловими кварталами. Нічого поганого у цьому я не бачу. Але враховуючи, що на продажі заводу велика приватизація не завершується, залишається відкритим одвічне питання покращення комунікації представників уряду та Фонду держмайна із громадянами. Щоб не виникала ситуація неспівпадіння суспільних очікувань з реальністю. Адже у держбюджеті на 2021 рік закладено, що дохід від приватизації становитиме 12 млрд грн. Тобто, цьогоріч попереду ще кілька великих приватизаційних кейсів. Сподіваюся, перший урок принесе корисний досвід! Далі буде. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yurii-miroshnychenko/617bf3f30b0f2/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yurii-miroshnychenko/616589fc181ae/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Мірошниченко) Tue, 12 Oct 2021 16:13:32 +0300 В Україні культура політичної критики розвинена слабко. Зазвичай, вона забарвлена популізмом та демагогією. Я вже зазначав якось, що політичні лідери мають бути прикладом для людей. Адже вони формують погляди, цінності і поведінку громадян не лише у суспільно-політичному, а й в повсякденному житті. Кому часто в роботі доводиться не погоджуватися з іншими, той знає, наскільки треба бути дипломатичним, обережним, аби цю критику людина сприйняла правильно. І тут є головне, я би навіть сказав золоте правило: "Критикувати треба не людину, а його дію, позицію або підхід"! Тим не менш, часто помічаю, як дипломатична межа у розмовах втрачається і співрозмовник вдається до некоректних висловлювань щодо особистості, а не позиції опонента. На моє переконання, конструктивна критика полягає у тому, щоб не лише говорити як усе погано, а й запропонувати шлях поліпшення ситуації. Тобто, мотивом критики має бути допомога людині, а не бажання вколоти її. Тому, аби критика не сприймалася як образа, по-перше, необхідно завжди ставитися з повагою до людини. Спочатку краще відзначити те позитивне, з чим можна погодитись, а потім висловлювати своє зауваження, задати уточнюючі питання або ж висловити сумнів щодо доцільності дій. По-друге, зауваження мають базуватися на раціональних аргументах і конкретних фактах, а не на образливих фразах. Тому краще заздалегідь продумати правильну аргументацію для підтвердження своїх слів. І, по-третє, треба бути неупередженим і завжди намагатися витримати паузу, аби об'єктивно оцінити ситуацію. Критика не має стосуватися особистості, а оцінювати конкретні дії. Тоді вона дійсно може стати стимулом для вдосконалення. Впевнений, щирий та відкритий зворотній зв'язок лише укріпить взаємовідносини, об'єднає та призведе до необхідного результату. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yurii-miroshnychenko/616589fc181ae/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yurii-miroshnychenko/6155c16c426fe/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Мірошниченко) Thu, 30 Sep 2021 16:53:48 +0300 Ознайомився з останніми партійними рейтингами в Україні і задумався над тим, що в нас немає класичних партій з чіткою ідеологією. Є певні мікси, де основним важелем впливу на вибір громадянами тієї чи іншої партії є проголошені соціально-економічні ініціативи та можливості політичного маркетингу. ⠀ Зараз усі політичні проекти прагнуть сподобатися всім. Тому не дивно, коли бачиш певні протиріччя у їх програмних документах. Ідеологія є, коли на неї є суспільний запит. Головний суспільний запит – жити добре. У суспільній свідомості живе та глибоко вкорінилася ідея про те, що за це має відповідати держава. ⠀ В цьому проглядається існуюча досі парадигма радянського союзу побудованого на патерналізмі. Поки що це одна з основних рис політичної культури нашого суспільства. А патерналізм – це що? Перекладання відповідальності за своє життя на когось. Тобто, держава має забезпечувати потреби громадян. ⠀ Але я оптиміст і бачу, що суспільство дорослішає, долає цей певний інфантилізм, віру в "волшебника на голубом вертолете". Так, можливості впливу на свідомість політичної реклами ніхто не відміняв, але люди мають навчитися обирати не тих, хто красиво й переконливо говорить, а тих, хто дійсно прагне розвивати країну. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yurii-miroshnychenko/6155c16c426fe/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yurii-miroshnychenko/6140bd8056787/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Мірошниченко) Tue, 14 Sep 2021 18:19:28 +0300 ​А чи знали ви, що зовсім нещодавно, на початку вересня, з космодрому ВВС США в окрузі Санта-Барбара злетіла ракета Alpha компанії Firefly Aerospace? Що дивного? – запитаєте ви. Але від сотні інших подібних випадків цей запуск відрізняє той факт, що ракету побудувала компанія українця Максима Полякова. Максим Поляков – перший за роки незалежності українець, який побудував і поставив на стартовий майданчик нову ракету. Ракета з першої спроби подолала кілька найважливіших етапів: відірвалася від землі, досягла надзвукової швидкості, витримала максимальний тиск (Max Q). Ракета Firefly Alpha не вибухнула мимоволі, її політ був перерваний із центру управління Space Launch Delta 30 через аномалію, згідно з протоколами безпеки польотів. Ще один досить відомий українець, уродженець міста Житомир Олексій Пахунов працює розробником програмного забезпечення у компанії Ілона Маска Spacex. До чого це все? Україна має надзвичайно високий потенціал і ресурс – це розум і талант українців. Створюючи позитивні умови для бізнесу в сфері високих технологій та залучаючи іноземні інвестиціі, ми маємо всі шанси стати однією з найкращих інноваційних і креативних індустріальних держав в світі. В цьому контексті вважаю досить позитивним кроком домовленість України та компанії Тіма Кука Apple щодо співпраці в напрямку освіти в області програмування для школярів, студентів, ветеранів, працівників сфери охорони здоров'я та забезпечення комп'ютерною технікою шкіл і вчителів на підтримку тих програм, які вже реалізуються в Україні. Крім того, порушено питання будівництва компанією Apple дата-центру для сервісів iCloud в Україні. Маємо надію, що Siri нарешті заговорить українською Після досить сильного виклику від пандеміі "Covid-19" наш світ змінився, ми стали іншими, ще більш залежними від технологій і прогресу. Це, в свою чергу, призвело до прискорення цифрової трансформації підприємств і нас в цілому. Для боротьби з коронавірусом використовують всі засоби, включаючи штучний інтелект. Нині є звичним записатися на консультацію до віртуальної клініки і отримати поради і консультаціії онлайн, дізнатись температуру тіла через систему спостереження або відвідати віртуальний урок з геометріії. Ми маємо скористатися шансом бути попереду всього світу. А ми це зможемо, я переконаний в цьому. Звісно, не без допомоги керівництва держави для проведення дипломатичних переговорних процесів і розробки законодавчої і податкової бази для міжнародної співпраці і інвестицій. P.S. Вже сьогодні, 14 вересня, о 20:00 за київським часом компанія Apple презентуватиме нову серію своїх доробок https://blogs.pravda.com.ua/authors/yurii-miroshnychenko/6140bd8056787/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yurii-miroshnychenko/613b4df5c504a/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Мірошниченко) Fri, 10 Sep 2021 15:22:13 +0300 Прагматизм, гонитва за наживою, ставлення до інших як до товару, агресія, неповага один до одного та державних інститутів – реалії сучасного технологічно та інформаційно розвиненого суспільства. Усе це призводить до духовного зубожіння людей, віддаляє нас від дружніх, доброзичливих відносин. ⠀ Для України ж християнські цінності завжди були основою гармонійних суспільних та економічних відносин, джерелом права та запорукою сталого функціонування держави. ⠀ У "Повчанні" Володимира Мономаха читаємо мудрі настанови: "...мати душу чисту та непорочну, тіло худе, бесіду лагідну і дотримуватись слова Господнього... при старших мовчати, мудрих слухати, старшим коритися, з рівними собі і молодшими в любові перебувати, без лукавого умислу бесідуючи... жодної людини не пропустіть, не привітавши її і не подарувавши їй добре слово..." ⠀ Згідно з християнсько-демократичною моделлю розбудови держави, саме людина є найвищою цінністю для суспільства і держави. ⠀ Чесність, сумлінність, обов'язок, відповідальність, шанобливе ставлення один до одного, етика терпимості та всепрощення – це ті ключові цінності, завдяки яким і формуються патріотизм, готовність до самопожертви та відчуття єдності. На моє глибоке переконання, суспільство, в якому традиційні християнські цінності поєднуються з демократичними засадами, буде жити і процвітати. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yurii-miroshnychenko/613b4df5c504a/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yurii-miroshnychenko/5d10a88606da3/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Мірошниченко) Mon, 24 Jun 2019 13:40:06 +0300 20 червня 2019 року у Верховній Раді України за реєстраційним номером 10392 було зареєстровано проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо скасування довічного позбавлення волі для жінок) ", автором якого я є. Даний законопроект було підготовлено в рамках роботи очолюваного мною підкомітету з питань реформування пенітенціарної системи, діяльності органів виконання покарань та пробації і робочої групи Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та Міністерства юстиції України по реформуванню пенітенціарної системи, співголовами якого є я із заступником Міністра юстиції України Чернишовим Денисом Вікторовичем. Світова практика застосування кримінальних покарань однозначно довела, що посилення покарання не впливає на рівень злочинності та в цілому не виконує превентивної функції. Тому, з точки зору боротьби зі злочинністю, довічне позбавлення волі не є абсолютно ефективною мірою покарання. Держава повинна шукати способи соціалізації своїх громадян, які вчиняють злочини, а не обмежуватись виключно їх ізоляцією. Ув'язнені жінки складають невелику меншість серед тих, хто відбуває довічне позбавлення волі в усьому світі. Однак дослідження доводять, що значне число жінок, засуджених до цього покарання за серйозні насильницькі злочини, вчинювали їх через те, що самі неодноразово піддавались насильству. Саме вразливість жінок, засуджених до довічного позбавлення волі, в переважній більшості випадків є і причиною, і наслідком їх позбавлення волі. Обставини вчинення жінками окремих злочинів, тяжкість спричиненої ними шкоди, порівняно незначний ступінь небезпеки цих жінок для суспільства надають підстави стверджувати, що існуюча система кримінально-правового впливу щодо них у низці випадків досить сувора й об'єктивно не обґрунтована. В одних випадках, специфічні соціально-демографічні, соціально-психологічні та психофізичні властивості жінок виявляються в особливостях вчинення ними злочинів, у інших, – їх сукупність значно знижує ступінь суспільної небезпеки діяння. Зазначене надає підстави стверджувати про необхідність та доцільність під час вибору об'єкта кримінально-правової охорони враховувати природні статеві соціально-психологічні та психофізичні особливості жінок, які доводять у певних випадках низьку ефективність попереджувального профілактичного впливу закону, нереальність забезпечення кримінальної заборони, розширюють штучно сферу високолатентної жіночої злочинності, мають шкідливі наслідки для родини, дітей, а отже доводять доцільність при однаковій ефективності різних норм використовувати найменш репресивні засоби. Тому загальновизнаний принцип рівності засуджених перед законом не означає рівності при призначенні їм покарання, умов його відбування чи рівності у поводженні. Державна політика, зокрема у сфері кримінальних покарань, стосовно жінок у різних галузях життєдіяльності суспільства має ґрунтуватися на визнанні природних властивостей, статевих відмінностей психофізіологічного порядку, особливого соціального статусу, ролі у зміцненні моральних основ суспільства, родини, вихованні дітей. У протилежному випадку рівність юридична співвідноситься з нерівністю фактичною, оскільки фізіологічні та психічні властивості жінок природно зумовлюють статеві відмінності почуттєвої, емоційної, вольової сфери. Корелятивні анатомо-фізіологічні відмінності між чоловіком і жінкою добре відомі. Тому серед усіх державних, так званих "жіночих питань" – здоров'я матерів, вагітних жінок, дітей, проблем дітей сиріт, жіночого працевлаштування, – має посісти питання ефективності кримінальної відповідальності стосовно жінок, які вчинили злочин, бо жінки є більш уразливі у взаємодії з оточуючим світом, аніж чоловіки. Україна ж зараз – єдина з країн СНД, де довічне ув'язнення поширюється на жінок. Сьогодні в Україні довічне покарання відбуває лише 24 жінки і їх число не збільшується вже протягом тривалого часу. При цьому держава витрачає значні кошти на тримання довічно засуджених жінок: для них побудовано окрему дільницю, створюються специфічні умови праці, витрачаються значні людські та фінансові ресурси, що зумовлюється необхідністю ізоляції цієї категорії засуджених. Законопроект розроблено з метою усунення вказаних проблем та створення додаткових гарантій захисту прав жінок при визначенні виду і розміру кримінальної відповідальності. Таким чином, метою законопроекту є гуманізація кримінальної відповідальності жінок, щодо яких під час встановлення кримінального покарання слід враховувати їхні природні статеві соціально-психологічні та психофізичні особливості. Завданням законопроекту є скасування довічного позбавлення волі для жінок. Проектом Закону передбачається внести зміни до частини другої статті 64 статті Кримінального кодексу України, покликані виключити можливість призначення такого найсуворішого виду покарання, як довічне позбавлення волі, жінкам, що вчинили кримінальне правопорушення. Зміни до статей 18, 150 та 150-2 Кримінально-виконавчого кодексу покликані привести положення цього Кодексу у відповідність зі змінами до Кримінального кодексу України та виключити посилання на установи для тримання жінок, засуджених до довічного позбавлення волі. Таким чином, реалізація положень законопроекту дозволить гуманізувати порядок притягнення жінок до кримінальної відповідальності. Водночас, створиться можливість для скорочення чисельності засуджених до довічного позбавлення волі та економії бюджетних коштів. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yurii-miroshnychenko/5d10a88606da3/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yurii-miroshnychenko/5d0a2ebb90920/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Мірошниченко) Wed, 19 Jun 2019 15:46:51 +0300 Сьогодні в Старобільску, Луганської області суд в черговий, 18 раз залишив під вартою Єфремова О.С., не прийнявши до уваги відсутність небезпеки порушення процесуальних обов'язків з боку обвинувачуваного та готовність трьох народних депутатів взяти його на поруки. Принцип верховенства права, практика ЄСПЛ, погіршення стану здоров'я, спричинене не імовірною спекою в камері не стали достатнім аргументом для суддів. І це не зважаючи на відкликання значної кількості матеріалів справи стороною обвинувачення та очевидний політичний підтекст цього процесу. Мужня та принципова поведінка Єфремова і сильна мотивація його довести свою невинуватість в поєднанні з відданою працею команди одних з кращих в країні адвокатів не залишає сумнівів в перемозі права над політикою. І сьогодні, коли суспільний запит на справедливість і неупередженість судової системи є пріорітетом для України подібна практика має залишитися в минулому. Ми будемо докладати всіх зусиль, щоб Україна була правовою державою не лише на папері, але і в повсякденному житті кожного громадянина. Саме це привело в політику багатьох правозахисників, до яких я відношу і себе! https://blogs.pravda.com.ua/authors/yurii-miroshnychenko/5d0a2ebb90920/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yurii-miroshnychenko/5cf13732d9ad2/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Мірошниченко) Fri, 31 May 2019 17:16:18 +0300 У Верховній Раді України за реєстраційним номером 10255 мною зареєстровано законопроект Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" (щодо заборони залучення одиноких матерів до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження). Однією з найменш захищених категорій громадян є одинокі матері та діти, яких вони самотужки утримують та виховують. Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" право на допомогу на дітей одиноким матерям мають: одинокі матері (які не перебувають у шлюбі); одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини; мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника, соціальну пенсію або державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника. Як видно із цього визначення до категорії одиноких матерів може належати і батько дитини, який виконують такі ж функції. Нерідко у сім'ях одиноких матерів утримуються двоє, а то й більше дітей. І весь тягар матеріального забезпечення та виховання цих дітей несуть їхні матері. Держава зобов'язана надавати максимальну підтримку таким сім'ям, особливо в умовах глибокої демографічної кризи в Україні. За даними Міністерства соціальної політики в Україні у 2003 році було зареєстровано 27 тис. одиноким матерів, наприкінці 2011 року – 576 тис., а на початок 2016 року – понад 600 тис. За останніми даними Міністерства соціальної політики відомо, що станом на 1 січня 2019 року кількість одиноким матерів (батьків) із числа отримувачів  допомоги на дітей одиноким матерям становила 287 354 особи, які виховують 411 761 дитину. Можна частково погодитися з позицією профільного Міністерства, що частина таких жінок дійсно проживає з чоловіками, здебільшого батьками спільних дітей, але не реєструє шлюб, щоб отримувати соціальні допомоги. Однак, значна кількість одиноких матерів дійсно утримує і виховує дітей самотужки. І завданням держави є зовсім не зменшення підтримки одиноких матерів, мотивуючи це тим, що частина жінок (разом із їхніми чоловіками) зловживає цими правами. Враховуючи, що саме держава надає відповідний статус одиноким матерям, то саме держава несе відповідальність за це і повинна унеможливити безпідставне надання такого статусу. Навпаки, держава має посилити і розширити захист одиноких матерів, які утримують та виховують своїх дітей без чоловіка, особливо у сфері трудових відносин, адже одинокі матері самотужки утримують і себе, і своїх дітей. У законопроекті пропонується ввести заборону залучення одиноких матерів до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження, внісши відповідні зміни до статей 55 і 176 Кодексу законів про працю України. Прийняття законопроекту покращить на законодавчому рівні захист одиноких матерів, що матиме позитивний вплив і на їхніх дітей, враховуючи, що одинокі матері та діти, яких вони утримують і виховують, є однією з найменш захищених категорій громадян України. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yurii-miroshnychenko/5cf13732d9ad2/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yurii-miroshnychenko/5c9df651846b0/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Мірошниченко) Fri, 29 Mar 2019 11:41:21 +0200 4 лютого 2019 року за реєстраційним номером 9530 у Верховній Раді України було зареєстровано законопроект "Про внесення змін до Сімейного кодексу України" (щодо удосконалення законодавства про аліменти). В Україні на сотні тисяч дітей сплачуються аліменти тими з батьків, хто з ними не проживає. На жаль, в цій сфері існує багато проблем, які спричинені, як недобросовісною сплатою аліментів, так і витрачанням цих коштів, а також певними прогалинами законодавства. Додаткових заходів, які в останні роки вживає держава у питанні стягнення заборгованості з аліментів, все ще недостатньо. Поширеною є ситуація, коли стягнути заборгованість і поточні аліментні платежі просто неможливо. Саме на законодавче вирішення окреслених проблем спрямований даний законопроект. Очевидно, що держава зобов'язана вживати вичерпних заходів, щоб в такій ситуації ні дитина/діти, ні той з батьків, з ким вона/вони проживають не несли надмірного матеріального, а відповідно і психо-емоційного навантаження. Даний законопроект підготовлено на підставі таких основоположних норм Конституції України: стаття 1, згідно з якою Україна є соціальною державою; стаття 3, в якій закріплено основоположну норму: "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю", частина третя статті 51, в якій визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Метою законопроекту є удосконалення законодавства про сплату аліментів. Завданням законопроекту є створення таких законодавчих механізмів: у разі звільнення одного з батьків від сплати аліментів або заборгованості за ними призначати дитині тимчасову державну допомогу; органам опіки та піклування здійснювати контроль за належним утриманням дитини за заявою дарувальника нерухомого майна, який у такий спосіб виконав свій аліментний обов'язок; встановити, що неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів та інші платежі, зазначені у частині четвертій статті 196 Сімейного кодексу України, є власністю дитини так само як аліменти та витрачаються винятково на ті ж цілі, що й аліменти. У законопроекті пропонується внести такі зміни до Сімейного кодексу України: 1) встановити, що у разі рішення суду, яким повністю чи частково звільнено від сплати заборгованості за аліментами того з батьків, який має їх сплачувати, дитині за рахунок коштів Державного бюджету України призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім'ї, в якій виховується дитина (частина восьма статті 181), і виплата якої триває до того часу, коли платник аліментів зможе сплачувати їх самостійно або у разі, якщо цього не станеться, до того часу, до якого ця дитина має право на аліменти (частина третя статті 197); 2) за заявою того з батьків, хто виступив дарувальником нерухомого майна, виконавши таким чином свій аліментний обов'язок, органом опіки та піклування здійснюється контроль за належним утриманням його дитини тим з батьків, з ким вона проживає (частина сьома статті 190); 3) дозволити батькам дитини змінювати розмір аліментів за домовленістю між собою, а не лише за рішенням суду (частина перша статті 192) за умови, що розмір аліментів у разі його зміни не може бути визначено на рівні нижчому, ніж встановлено відповідним законодавством (частина друга статті 192). 4) встановити, що неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів та інші платежі, зазначені у частині четвертій статті 196 Сімейного кодексу України, є власністю дитини так само як аліменти та витрачаються винятково на ті ж цілі, що й аліменти. Таким чином, прийняття законопроекту призведе до удосконалення законодавства про сплату аліментів шляхом створення ряду законодавчих механізмів, які забезпечуватимуть права дітей на належне утримання, контролю за таким витрачанням з боку платників аліментів та створенням для них можливостей у разі нецільового використання аліментів безпосередньо витрачати частину аліментів на дітей. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yurii-miroshnychenko/5c9df651846b0/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yurii-miroshnychenko/5c88cf1457ca2/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Мірошниченко) Wed, 13 Mar 2019 10:36:20 +0200 Через зниження рівня життя і соціальних гарантій велика кількість молоді виїжджає на навчання та роботу за кордон, щоб у майбутньому там залишитись. За підрахунками Міністерства соціальної політики на заробітки за кордон щороку виїжджає близько 9 мільйонів українців. Постійно ж за кордоном працює понад 3,2 млн. українських громадян. На жаль, ми спостерігаємо ситуацію, коли молодь не може знайти роботу за фахом в Україні або ж отримує низькі заробітні плати за виконання висококваліфікованої праці. Посилює бажання шукати себе за кордоном і те, що в країні на належному рівні не розроблені державні програми доступного житла і підтримки молодих сімей. У результаті, додатково ми отримуємо посилення демографічної кризи. Я впевнений, що одним із пріоритетних питань є необхідність створення умов, в яких у молоді відпаде необхідність виїжджати з України в пошуках кращого життя, дати їй гідну роботу, соціальний захист і підтримку. І саме такі цілі ставить перед собою наша команда, на чолі з Юрієм Бойко. Протягом останніх п'яти років представниками нашої команди та мною особисто на розгляд Верховної Ради було внесено ряд законопроектів, які мають на меті змінити акценти соціальної та економічної політики. Ми будемо працювати задля створення найкращих умов для української молоді, щоб молоді фахівці залишалися в Україні та працювали на благо своєї країни, мали змогу отримати якісну освіту, розвиватися та реалізувати себе, свій потенціал на Батьківщині. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yurii-miroshnychenko/5c88cf1457ca2/