https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/69b3409b84a42/ ukrpravda@gmail.com (Євгенія Закревська) Thu, 12 Mar 2026 23:39:23 +0200 Маю дещо сказати. (1) Ольга Худецька – мій друг. З усіма наслідками, що звідси випливають для анонімних і не дуже персонажів з хворими фантазіями про паламані кінцівки, завуальованими погрозами, позовами про наклеп, і т.д. Можете вважати це одночасно і не дуже friendly reminder і декларацією про конфлікт інтересів для сприйняття подальшого тексту. Щодо закидів у виконанні замовлення, роботі на рсню, будь-яку владу і т.д. скажу вам таке: Оліна журналістська чесність не раз конфліктувала (і завжди перемагала) і з власними симпатіями, і з "інтересами спільної справи", і тим більше з "усім хорошим проти усього поганого". І іноді навіть мене підбішувала. Тобто не просто ні. А ще на кілька рівнів неможливіше ніж НІ. (2) Яна Зінкевич – моя рольова модель. Госпітальєри – мій об'єкт заздрості і бажання. Бажання пройти там вишкіл і працювати з ними переслідувало мене весь час з моменту їх створення і до початку повномасштабки. Госпи – мій уявний шлях на війну без відриву від основних обов'язків. І потім постійні докори сумління, що так і не зробила це. Безмежна вдячність за роботу. Дисклеймери завершили. Тепер по суті. ЗВІТИ Базова теза: Витрати будь-яких спільних коштів мають бути прозорими і доступні для перевірки тими хто донатив. Будь то взводна каса, публічний збір, бюджет ГО чи країни. Це – частина філософії, на базі якої існує будь-який "спільнокошт". Цеглини, з яких будується довіра. "Довіра" тут – не абстрактна категорія, а ключовий елемент інфраструктури для системи акумулювання грошей на спільну справу. Якщо ти береш спільні гроші, – ти має зафіксувати на що ти їх витратив, і повідомити про це донаторів. Форма і періодичність мають бути прийнятними для всіх. І це навіть не лише довіра. Але і спільна участь, усвідомлена причетність до загальної справи. Звідси випливають правила, які я намагалась впровадити будь-де, де була дотична до збору або витрати спільних коштів починаючи зі стрілецької роти (за що мене вважають дотошною занудою): 1) Відділити приватні кошти від спільних. Навіть якщо це збір на свою картку – зроби окремий рахунок, окрему банку, окремий конверт, файлик. Окремий чатік де це все збирається. Ну бо як мінімум я сама (або ви всі, ті що скидались) маю знати, що всі гроші, які задонатили – пішли на потреби війську/підрозділу/анонсовану мету. Плюс в такому випадку можна показати виписку – якщо не публічно, то окремо тим, хто зацікавиться. 2) Витрачаєм на те, на що збирали. Або запитуєм чи хоч повідомляємо донаторів (своїх бійців, хто скидався грошима) про зміну мети. Зазвичай ніхто не проти. Але це потрібно проговорювати. 3) Мінімальна формальна процедура погодження витрат - чітка потреба, лінк, рахунок, ціна, акцепт, оплата, підтвердження. Подвійний контроль (оплачує не той, хто акцептує = відділити командира від бухгалтера) Потрібний не лише для контролю і подальшої звітності, але і як запобіжник від шахрайства, кидалова. 4) Фіксуємо на що витрачаємо гроші: рахунок, платіжка в чатік, якщо немає рахунку – лінк на те що купили, кому заплатили, номенклатура, ціну текстом, якщо витрати неможливо підтвердити чеком, квитанцією. А краще звісно не лише скрін в чатік, чек в файлік, але ще й і інфу в ексель табличку Це дає можливість потім підготувати звітність, а там де небезпечна чи неможлива публічна звітність, зібрати дані і відзвітувати на конкретний запит непублічно. Наприклад – так я збирала докази банку, про те що і збір і витрати з конкнетного рахунку – на військо. Далі в ідеалі робимо красивий звіт – за кожний збір, чи за період з фоточками чи діаграмами. і публікуємо його там де збирали гроші. Щоб позакривати донаторам гештальти і підтримати рівень довіри на належному рівні. В реальності звісно все складніше. Навіть на рівні зборів на маленький підрозділ. Не завжди ок навіть публічно озвучувати на що і кому збираєш. Особливо якщо це не щось загально застосовне і універсальне. А тим більше публікувати фото і чеки. Публічність і точність часто конкурує з безпекою. Власне часто тому і не відкриваю збір, бо нема як пояснити навіщо потрібні гроші. Плюс будь-яка звітність – це час. Досить багато часу. Навіть звести два різних рахунки (бо комусь зручно донатити на приват, а комусь на моно) – вже задача. А робити це систематично – ммм... І тут оптимізація витрат часто грає злий жарт, бо кратно ускладнює облік і збільшує час на підготовку звітності. Для порівняння – облік і звітність по зборах (коли вони є) часто забирає в мене більше часу, ніж раніше підготовка ФОПівської звітності. При цьому навіть звітність ФОП я віддавала бухгалтеру..., ну бо це не моє, м'яко кажучи... а тут якби ніяк. І це я ще не роблю ніяких красивих звітів. просто підбиваю для себе донати – витрати, мінімально комунікую це під постом і зберігаю (намагаюсь) чеки, скріни, записи там де це можливо. Окремий біль – збір на поточку. Ремонти авто, дронів, витратні матеріали, оплата старлінків. Зазвичай намагались ці витрати закривати зі свої взводних. ну бо тут багато дрібних витрат, часто без чеків. І, повторюю, це я все про мінімальний рівень підрозділу, це дуже і дуже далеко до обсягу роботи навіть маленького фонду. АЛЕ. ЦІ всі складності, незручності і додаткова робота – ідуть в комлекті з грошима громади. Ну тобто діяльність з акумуляції грошей на суспільно важливі справи, на війну – передбачає відпочатку цей головняк з обліком і звітуванням. ЦЕ не щось таке, що з'являється раптово на чиєсь замовлення чи на радість ворогів. Це альфа і омега збору коштів, вони ідуть в комплексі. І неможливо успішно збирати і ефективно витрачати спільні кошти якщо не вести облік і не робити звітність – рутинно, регулярно, по запиту, завжди. Окремий момент – внутрішній облік і системи звітності потрібні не лише назовні, не лише донаторам – це також і запобіжник проти внутрішніх зловживань. Респект всім хто це розуміє і робить. І тим хто спонукає це зрозуміти і робити – теж респект А тим хто не любить цю частину роботи так як я, і поступово проходить стадію заперечення, гніву і відчаю – підтримка. *Цей текст був вперше опублікований в мене на сторінці в фейсбуці. Але фб його забанив з невідомих причин (офіційно – мова ненависті). Тепер він тут. https://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/69b3409b84a42/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/633233c507378/ ukrpravda@gmail.com (Євгенія Закревська) Tue, 27 Sep 2022 02:20:37 +0300 Все, що мені хочеться сказати з приводу мобілізації на росії вже сказали Surface Tension в чудовій пісні, яка має красномовну назву "Ми вас всіх уб'єм" Мобілізація – це дійсно саме так страшно, як вам здається. І навіть ще страшніше. Ми дійсно вас всіх уб'єм. Причому зробимо це законно і легітимно. У повній відповідності з нормами міжнародного гуманітарного права. Всіх, хто перетне державний кордон України і не здасться ЗСУ (а це буде важко в силу об'єктивних обставин і ставлення до вас вашого ж командування) – всіх уб'єм. Трошки лікбезу: З моменту мобілізації ви стаєте комбатантами. І ми абсолютно легітимно можемо і БУДЕМО вас вбивати для досягнення військових цілей. Наша військова ціль прозора і зрозуміла – щоб ноги вашої на нашій території не було. Принаймні прікріпленої до тулуба. Наша територія, визнана всім цивілізованим світом включає Крим, Донецьку і Луганську область. Загугліть де це. Поки вам гугл не заблокувати Тому в Севастополі, в Керчі, в Ялті, в Сватово, в Донецьку, в Харцизську, в Горлівці, в Старобільську, Луганську, Алчевську, Іловайську, Маріуполі, Волновасі, Докучаєвську, Бердянську, Херсоні – ми будемо вас убивати. В Скадовську, Армянську, Красноперекопську, Новій Каховці, Мелітополі – ми будемо вас вбивати. Ми будемо нищити ваші військові бази на території рф, де ви після мобілізації будете проходити навчання – в Кантемірівці, в Валуйках, в Бєлгороді – будь де. Це теж – легітимні військові цілі. Тут увага (!) – для України, яка є частиною цивілізованого світу (на відміну від вашого дикого московського каганату), є суттєва відмінність між комбатантами і цивільним населенням. І якби ми вас не ненавиділи і не зневажали ВЖЕ, вбивати ми вас можемо і будемо саме з моменту, коли ви станете комбатантами. Саме з моменту мобілізації. Саме з цього моменту відповідно до правил і звичаїв війни, яку розпочала ваша тупорила недодержава – вас можна і потрібно вбивати. І повторюю – саме це ми і будемо робити. І це дійсно найстрашніше, що може з вам статись. Миттєво загинути від прямого влучання танку, чи стікти кров'ю від осколкового поранення в мерзлій або сирій, Українській Землі, або згоріти заживо в якійсь із ваших консервних банок – це Страшніше ніж кийок поліцейського на мітингу, Страшніше за штраф, Страшніше ніж звільнення з роботи, Страшніше за примусові роботи, Страшніше за зламану руку, чи довіку з дурки Страшніше ніж втекти з росії, Страшніше за автозак, за тюрму, за кримінальну справу і "апщественноє паріцаніє". Страшніше за все, що "загрожує" вам за ухилення від мобілізації. Набагато страшніше. Якщо ви розраховуєте призватись і вже потім "пропєтлять" – розчарую: Відпетлять від мобілізації – це всього лише ухилення. Укланєніє по-вашему. ст. 328 УК рф (штраф, примусові роботи, арешт, позбавлення волі до 2-х рочків) А "Пропятлять" після мобілізації – це дезертирство – ст. 337 УК рф (15 год тюрми). Але навіть пофіг на кодекси. Дезертирів ваші часто просто розстрілюють. Ваші втрати відразу після оголошення мобілізації ВЖЕ збільшились. Суттєво збільшились. Вас б'ють. Б'ють на нашому напрямку. Б'ють на інших напрямках. Ваші лишають поранених, не кажучи вже про 200-х. Розстрілюють дезертирів. Вас ненавидимо і вбиваємо ми. Але і вашому командуванню вас не шкода від слова зовсім. Ви для своїх – м'ясо. І вашими кістками буде устелена наша земля, якщо ви на неї ступите. НАША. ВІЛЬНА. ЗЕМЛЯ. І це буде ваш вільний свідомий вибір. Обирайте. PS: Цей текст, який є об'єктом авторського права, я дозволяю вільно поширювати без змін і скорочень. І КАТЕГОРИЧНО забороняю перекладати його російською. Щоб безкоштовно отримувати мої юридичні конультації – вчить, блядь, українську. PSS: Ця юридична консультація вперше була опублікована в моєму фейсбуці. Але фейсбук її видалив, як таку, що пропагує ненависть: Але ж насправді я не пропагую ненависть. Я її просто констатую. https://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/633233c507378/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/622a466fa56d7/ ukrpravda@gmail.com (Євгенія Закревська) Thu, 10 Mar 2022 19:41:51 +0200 Это мой последний блог на русском языке. По крайней мере до того момента, как я поваляюсь на пляже в Коктебеле, поплаваю в Затерянном мире или попробую ветер на Тарханкуте. Т.е. пока не закончится эта война. Эта максимально позорная и унизительная для россии и для россиян война. Позорная всех смыслах – и в общечеловеческом, мировоззренческом, гуманитарном, и в геополитическом, и в военном, и даже чисто по-пацански. Расплескать весь свой великодержавный пафос и быть посланными. Быть посланными и сделать вид, что не поняли в каком направлении. Заблудиться по дороге в направлении нахуй. Ілюстрація напрямку руху – Pasha Gryniuk Провтыкать танк. Попробовать снова с тем же результатом. Лупануть по гражданским. Генерировать-генерировать тупую пропаганду и в итоге превратиться в мем. Самим очертить направление своего движения на долгие годы. НАХУЙ. "Русский военный корабль – иди нахуй." – это лейтмотив всей этой войны. Квинтэссенция смыслов. Украинская национальная идея, озвученная еще Подеревянским. Автор этой фразы, пограничник – прекрасен и непосредственен, как мальчик из сказки про голого короля. Слышите? Ваш король – голый. Ваше мировоззрение ущербно. Ваша армия переоценена. Ваша великодержавность – коллос на глиняных ногах. Ваш президент, ваши генералы, ваше государство покрыло вас позором на долгие десятилетия. Позор – нападать на соседнюю страну. Позор навязывать себя так пошло и тошно, когда тебя прямо посылают нахуй из каждого радиоприемника, с каждого билборда, с каждого дорожного указателя. Позор - максимально облажавшись с наступлением, и отхватив сполна от ЗСУ, отыгрываться на гражданских, убивать безоружных, тупо, бессильно и злобно бомбить города. Позор генерировать оруэлловские месседжи типа ВОЙНА – ЭТО МИР. СВОБОДА – ЭТО РАБСТВО. НЕЗНАНИЕ – СИЛА. Позор – строить из себя имбецилов и вестись на это классическое оруэлловское двоемыслие. Я даже не знаю, какие еще войны могут сравниться с этой по степени и всеобъемлемости позора. Во время второй мировой войны, несмотря на всю ее подлость, жестокость и бесчеловечность, немцы хоть имели какие-то успешные военные операции. Думаю, эта война так и войдет в историю – как ПОЗОРНАЯ война. Максимально позорная для страны которая ее начала и максимально позорная для народа этой страны. И это уже факт, который никак не зависит даже от исхода этой войны. Это УЖЕ так. Вас ненавидят УЖЕ, а презирать будут еще очень долго. Через двадцать лет и через пятьдесят лет украинские дети будут играть в игры, где "русские" будут плохими, исчадием, злом. "Но будь уверен, мой правнук при встрече с твоим скажет: "Ты русский? Окей. Иди нахуй!" (с) Что же и когда пошло не так? Как вы докатились до такой жизни, до этого позора? Где свернули не туда? Очень просто – вы слишком долго позволили вами управлять хуйлу. Вы ничего не сделали или сделали недостаточно, чтобы это прекратить. Вы его не переизбрали. Вы его не свергли. Вы позволили и уполномочили его вести такие войны. Вести предыдущие войны. Вести эту войну. Вам это даже нравилось. Пока не было ответки. Нравилось, или было все равно. Или было лень. Это уже не так важно. А важно то, что теперь должны свергнуть свое хуйло. Должны были уже давно. Обязаны. Это ваша ответственность. Это ваша задача. Это вы притащили это недоразумение на трон, вы наделили его властью, вы сделали его легитимным. Вы позволили, а многие – и благословили – его убивать. Вы разрешили ему вторгнуться в соседнюю страну. Позволили это сделать восемь лет назад – в "урезанном режиме". И позволили сейчас – вести полномасштабную захватническую войну. Причем, позволили и позволяете дальше не просто вести агрессивную войну, а, обосравшись с военной операцией, совершать подлые и позорные военные преступления. Позволяете бомбить города, объекты гражданской и критической инфраструктуры – жилые дома, больницы, роддомы, электростанции, позволяете захватывать АЭС и ставить под угрозу нас, вас и наших детей, позволяете расстреливать "зеленые коридоры". Ваши "денацификаторы" разбомбили Бабий Яр. Вы в курсе? Вы позволили и позволяете дальше – убивать. Убивать не только наших военных – но и целенаправленно истреблять гражданских – женщин, детей, младенцев. Это все ВАШ гребаный президент/диктатор/хуйло. И вы все за это в ответе. Это ВЫ платите налоги, за которые изготавливают систему залпового огня ТОС-1 "Солнцепек". Налоги, за которые кормят, одевают и платят зарплату тем, кто сейчас дает залпы термобарическими боеголовками под Черниговом. Боеголовками, запрещенными для применения даже по военным объектам. Это вы в ответе за то, что сидит в кремле. Вы наделили его ресурсами и полномочиями. Вы все ответственны за его преступления. Не все виновны и соучастники – как военные, которые разбомбили роддом в Мариуполе и расстреляли колонны гражданских в Ирпене, Чернигове и под Суммами. Но все – в ответе. Т.е. вы все будете нести лишения, которые уже следуют и последуют кратно больше. И этого не избежать. Незнание, нежелание знать, неумение осознать, мания величия, засранные пропагандой мозги – все это не освобождает от ответственности. Ответственности за преступления, совершенные от вашего имени во имя вашего и своего "величия" избежать нельзя. Но. Можно уменьшить позор. Позор, которым уже покрыта россия и россияне, и которым вы будет толстым жирным слоем покрываться дальше. Тем больше, чем дольше длится эта война. Позор, который вам не отмыть десятилетиями. Позор, который Германия за нацистов отхаркивает до сих пор. Как уменьшить позор? Сопротивлением. Восстанием. Революцией. Свержением диктатора. Если он и правда диктатор и идет против воли своего народа, против ВАШЕЙ воли, если правда, что какая-то значимая часть россиян – против. Значимая настолько, чтобы нам имело смысл постараться не ненавидеть вас всех, за то что делает ВАША армия, ВАШИ солдаты, ВАШЕ правительство, ВАМИ избранный и уполномоченный президент ВАМИ оплаченными бомбами и ракетами от ВАШЕГО ИМЕНИ. Если это правда так – у вас только один путь это доказать. Сломайте свою машину смерти до того, как это сделаем мы. https://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/622a466fa56d7/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/615507be13b86/ ukrpravda@gmail.com (Євгенія Закревська) Thu, 30 Sep 2021 03:41:34 +0300 Если идти от Мариинского парка до Институтской, по Крепостному, Липской или Шелковичной потом вниз, слева арки, справа вход в НБУ, слева еще одна арка, потом Банковая, дальше справа голубое двухэтажное здание, решетка, Ольгинская слева, дальше слева вход в м. Хрещатик, банк Аркада, ступеньки к нему, парапет, клумба... столб, первое дерево, второе дерево, рекламный щит справа зеленый забор... уже нет? был... вдоль аллейка, мимо креста, боковой вход в Жовтневий – справа, Украина – слева, дальше площадка перед центральным входом в Жовтневий, колонны – центральная, вторая, третья... слева мостик, спереди цветочные часы, ступеньки вниз... слева памятник основателям Киева, еще левее – стела, а тут внизу выход из метро на углу Институтской с Крещатиком...проезжая часть, второй выход, возле колонн дома профсоюзов. чуть дальше – сторону Европейской – киоск с мороженым справа, фонарь, остановка с рыбками (уже нет??) была... Европейская. Сзади Украинский дом, справа угол Кофе-Хауса (уже нет), дальше вход в библиотеку, слева впереди – начинается парковая, вход в стадион Динамо – коллонада, ступеньки вверх, а до них рекламный экран огромный... (уже нет?) был... остались только места от опор... вернуться к майдану, потом мимо дома профсоюзов, слева – архангел, парапет, дальше по Михайловской вверх, мимо Купера, Михайловская площадь. Михайловский собор справа, памятник княгине Ольге, слева – главк, дальше справа "Интерконтиненталь", арка, слева дерево – прямо напротив арки... дальше перекресток БЖ и Владимирской, почти на углу справа киоск "Пресса". Стоп. Это бОльный маршрут. Редко без флешбеков. Как свежий шрам, болит, когда трогаешь... Я вижу его напамять. Память вытаскивает события, имена, места, время, во что одеты, угол обстрела, ранения, боль, страх – страшные числа – восемьдесят три за месяц, шестьдесят шесть за два дня, сорок восемь за день... Страшно. Но со страхом можно бороться – я знаю имена. я знаю их напамять. Всех. Почти про всех – где, когда и как. Я знаю или представляю – как все было. Как ИМ было. Почти все. И это уже никто не сможет отнять, забыть, вытереть, изменить... Главное – не забывать. не забывать имена. Имена – это люди. Цифры без имен – это статистика. Имена против цифр – это люди против статистики... Жизнь против смерти. Рубец в памяти. Если идти дальше по Большой Житомирской до Львовской площади и дальше, по Артема (сейчас – Січових стрільців, а раньше как?) мимо Лукьяновской, дальше по Мельникова в сторону Телиги на Оранжерейную, направо и... Бабий Яр. Я очень мало знаю про этот маршрут... Знаю только, то, что Дима как-то один только раз рассказывал, что тогда 29 сентября 1941 года его бабушка шла тут, несла его маму... по Большой Житомирской... вроде бы... не дошла до Лукьяновки и в какой-то момент всучила ребенка в руки полицаю вроде бы... и деньги все что были совала, может что-то еще, попросила, умоляла унести, отдать кому-то, спасти ее дочку... а тот каким-то образом ее пропустил вместе с ребенком. Она убежала. Пряталась, опять бежала, перешла через линию фронта с младенцем на руках. Спаслась. Спасла... Выжили обе. Что она делала в Киеве? Где именно это произошло?? Это была та самая полумифическая Зайдман Рива Львовна, которую Дима так часто всуе вспоминал?... Я только один раз слышала эту историю и боюсь, очень боюсь что-то напутать... А переспросить уже не могу... Еще знаю несколько имен из "Мабуть Естер", еще про сбор в 8 утра знаю и что это был понедельник... и еще немного из "общих знаний"... знаю это место сейчас. Там недалеко психбольница. И недостроенный корпус... Кладбище... очень мало знаю. 33771 евреев за два дня. Потом еще 17000 тысяч. Потом десятки тысяч военнопленных, партизан, матросов, просто прохожих, пять цыганских таборов, священников, оуновцев. Там же. Или рядом. Всего от ста до двухсот тысяч человек... Плюс-минус сто тысяч... Летом сорок третьего триста военнопленных заставляли выкапывать мертвецов, сжигать их и размалывать в пыль... Я не могу уложить это в голове... Статистика, смерть, ничто тут победили с разгромным счетом. Убили людей, убили тех, кто их любил, знал и помнил, убили тех, кто сжигал и рассеивал их трупы, убили их имена, память о них и даже об их количестве... убили их боль, убили язык, на котором они говорили... Я не могу себе представить сколько боли в этом месте, не узнанной, не услышанной, не переданной никому и никем не осознанной до сих пор... Это провал в пространстве, черная дыра в нашем сознании и на теле Киева... Скріншоти з Babyn Yar Models | CST for BYHMC work in progress Этому тексту пять лет. Но пусть он теперь тут побудет. https://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/615507be13b86/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/5b1dc6e2567e7/ ukrpravda@gmail.com (Євгенія Закревська) Mon, 11 Jun 2018 03:48:34 +0300 07.06.2018 Дисциплінарна комісія не стала виносити рішення у справі Олександра Лінчевського, переклавши відповідальність за винесення рішення на експертів. Невідомо, що буде у висновку експертів, але зазначу свою думку як юриста і представника Лінчевського у даній дисциплінарній справі щодо фактичних обставин, які мала встановити Комісія і правових питань, які вона має вирішити. 1. Який контекстуальний зміст виступу Олександра Лінчевського на засіданні Рахункової палати 15.05.2018 р. Доповідач від Рахункової палати Василь Невідомий в своєму виступі зазначив, що дана програма є нефективною. Як один із аргументів він навів високу смертність серед таких пацієнтів ("25 % померли під час операції або після неї"). Олександр Лінчевський заперечив йому, використовуючи в своїй промові непрямі форми мовленнєвого впливу, зокрема – риторичну фігуру апосіопезу (грец. aposiopesis – "мовчання") – це фігура "замовчування", коли оратор свідомо не до кінця висловлює думку, розраховуючи на те, що слухачі самі зрозуміють, про що він хотів повідомити. А також – такі риторичні фігури як гіпербола і риторичні питання. **** "Щодо ефективності. Щодо нерезультативності і неекономності використання коштів. В сухому залишку – 25 відсотків пацієнтів, власне, помирають. Тобто за вашою логікою кожний четвертий лікується за кордоном неефективно. Друзі, колеги! Це рак. Вони всі помруть. Вони всі помруть рано чи пізно, без варіантів (зрештою ми всі помремо). За Вашою логікою виходить, ефективність цієї програми є нуль відсотків (навіть не 75 %, як зазначено у Вас в звіті]. Ті проблеми, тобто ті онкологічні захворювання, котрі, власне, потребують трансплантації кісткового мозку, вони закінчуються смертю. Рано чи пізно. Трансплантація нирки, трансплантація серця, вона не продовжує життя невизначено довго. Ми даємо шанс людині пожити ще трішки, пожити довше. А ви по суті пропонуєте лікувати тільки гарантовано виліковних пацієнтів і економити на безнадійно хворих. 75 відсотків пацієнтів прожили один рік, два роки, три роки, п'ять років. Дійсно, хто живе довше, хтось менше, в окремих випадках. Знов-таки, це питання не має красивого вирішення. Боротьбою, трансплантацією кісткового мозку чи трансплантацією органів ми продовжуємо життя людині на деякий час. Ми не ліквідуємо проблему в принципі. (І не можемо цього зробити на даному етапі розвитку медицини) Але і кинути людей помирати ми теж не маємо права. Їх все одно потрібно лікувати. Зрештою, а яка є мета лікування за кордоном? Яка мета аудиту чи яка мета нашої роботи в цій ситуації? Ми економимо кошти? Чи ми даємо шанс на виживання? – риторичні питання. Очевидно, що розуміється, що правильна відповідь, що мета лікування – шанс на виживання. **** Тобто якщо виразити зазначені висловлювання в контексті розмови через пряму форму мовленнєвого впливу, зміст даних фраз Олександра Лінчевського зводиться до: Заперечення неефективності програми лікування за кордоном. Заперечення оцінки ефективності лікування відсотком смертності хворих. Оскільки мова іде про найважчих онкохворих пацієнтів, рівень смертності яких на даному рівні розвитку медичної науки дуже високий, і метою лікування є подовження тривалості і якості життя. Відмовитись лікувати невиліковно хворих пацієнтів держава не має права. Хоч це болюче питання оскільки потрібно обирати кому саме виділяти гроші на лікування – тих кого можна вилікувати в Україні, чи тих, кому лікування за кордоном дає шанс 2. Чи вирвано поширені ЗМІ слова Олександра Лінчевського вирваними із контексту його виступу і всієї дискусії. Оскільки контекстуальний зміст (зміст, обумовлений контекстом) вислову Олександра Лінчевського (див. п. 1) повністю протилежний тому що тиражувалося в ЗМІ, та, наприклад, ширилось в фб Ольги Богомолець то так, ці слова є вирваними з контексту. І поширення цієї окремої цитати спотворює зміст промови Олександра Лінчевського. 3. Чи порушують висловлювання заступника міністра охорони здоров'я України Лінчевського О.В. права людини на життя і здоров'я, честь і гідність, чи дотримано ним загальновизнаних етичних норм поведінки під час виступу на засіданні 15 травня 2018 року? Висловлювання неможливо розглядати абстрактно. Публічне висловлювання – це одне. До них одні етичні вимоги. Висловлювання в ході закритої професійної чи ділової дискусії – це інше. І етичні вимоги також інші. Непублічне висловлювання – має конкретного адресата чи адресатів. І від того – хто є цими адресатами багато залежить. Так, констатація вражаючої статистики смертності чи статистики тривалості життя від невиліковних форм онкологічних захворювань може зашкодити певним категоріям пацієнтів. Дійсно у розмові із пацієнтом лікар має бути дуже обережним із наданням інформації щодо ймовірного перебігу його хвороби. У виступі, який може почути невизначене коло осіб, серед яких можуть бути і невиліковно онкохворі також потрібно обережно озвучувати відповідні дані. А можливо їх кращі і взагалі не озвучувати, принаймні лікарям. Але. Констатація цієї самої статистики, наведення інших аргументів, ЧЕСНЕ пояснення мети лікування найважчих хворих – продовження життя, покращення якості життя, під час ЗАКРИТОЇ ПРОФЕСІЙНО-ДІЛОВОЇ дискусії (принаймні вона мала б такою бути) в колі осіб, серед яких не має невиліковно хворих – є абсолютно виправданим. Більше того – є НЕОБХІДНИМ. Оскільки метою відповіді було пояснення критеріїв ефективності лікування найважчих хворих. Пояснення того, що висока смертність не може бути критерієм неефективності фінансування лікування. Тому що саме такий підхід (сухі цифри замість живих людей) суперечить медичній етиці. Тому що в цих випадках лікарі і держава, яка фінансує лікування боряться за шанс хворого прожити довше, прожити краще. В ширшому сенсі метою дискусії було (мало б бути) випрацювання принципів фінансування найважчих хворих. Принципу розподілення коштів між тими "хто у нас в Україні гарантовано помре", а за кордоном має шанс, і тими, кого можна порятувати в Україні. І це складне питання. Його вирішення неможливе без тверезої чесної оцінки всіх аргументів. І Олександр Лінчевський певно розраховував на порядність учасників засідання, коли наводив ЇМ свої аргументи. ЇМ, а не онкохворим. І саме в цьому помилився. І саме в цьому його вина. В тому, що він вважав учасників рахункової палати і інших присутніх більш порядними людьми, ніж вони є насправді. Які не будуть шкодити пацієнтам, навіть з такою "благою" метою як звільнити Лінчевського і знести всю команду МОЗ. Але навіть якби він передбачив це – в нього не було іншого виходу. Оскільки фактично на одній чаші терезів було майбутнє фінансування лікування цих пацієнтів, а на іншій – їхнє сприйняття правдивої невтішної статистики. Чого він взагалі не міг передбачити – так це не просто поширення його висловлювань, а перекручення їх змісту на протилежний. Очевидно, що у присутності важких онкохворих взагалі не етично вести дискусію щодо принципів виділення коштів, принципів фінансування. Тому що будь-які аргументи по суті питання, як би коректно вони не були висловлені можуть завдати болю онкохворій людині, позбавити її надії, погіршити її стан. Чи не має порушення етики в виборі непрямої форми мовленнєвого впливу і застосування риторичних фігур мовлення? - Ні не має. Використання виключно прямої форми мовленнєвого впливу є ефективним при ієрархічно структурованій комунікації, коли більш високий рівень ієрархії займає оратор. Саме за таких умов він може розраховувати на ефективність своєї промови, яка забезпечується здебільшого конвенційним характером ситуації спілкування. Інакше, з точки зору риторики, для досягнення ефективної комунікації рекомендується вкористовувати непрямі форми мовленнєвого впливу. В умовах засідання Рахункової палати 15.06.2018 р. Олександр Лінчевський не займав вище місце в ієрархії присутніх, його аудиторію складали особи, від яких в певному сенсі залежало майбутнє програми фінансування лікування онкохворих. Тому вибір непрямої форми мовленнєвого впливу був виправданим. Крім того, всі адресати промови мали щонайменше повну вищу освіту, що давало Лінчевському підстави розраховувати, що інтелектуальний рівень присутніх достатній щоб правильно сприйняти інформацію. Крім того попередній оратор Василь Невідомий також вживав риторичні фігури "Не в коня корм", тощо. Таким чином, приходимо до наступних висновків: 1) УСНІ ВИСЛОВЛЮВАННЯ Лінчевського О.В. на закритому засіданні Рахункової палати від 15.05.2018 р. у ВІДСУТНІСТЬ будь-яких осіб, які б страждали на важкі онкологічні хвороби не порушували і не могли порушити права людини на життя і здоров'я, честь і гідність, а також не порушували етичних норм. 2) ПОШИРЕННЯ його висловлювань щодо статистики виживання важкохворих пацієнтів із онкологічними захворюваннями і передбачуваними термінами тривалості їх життя серед невизначеного кола осіб, серед яких могли бути і, очевидно, були такі пацієнти могли порушити права частини цих пацієнтів на життя і здоров'я. 3) ВИКРИВЛЕННЯ змісту висловлювань Лінчевського О.В. і поширення вирваних із контексту цитат "вони всі помруть" могли порушити і очевидно порушили права важких онкохворих пацієнтів на життя і здоров'я, честь і гідність, а також це є порушенням загально прийнятих етичних норм https://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/5b1dc6e2567e7/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/5a7129e620a94/ ukrpravda@gmail.com (Євгенія Закревська) Wed, 31 Jan 2018 03:28:54 +0200 Эта фраза крымского адвоката Джемиля Темишева как нельзя лучше отражает то, что произошло в Судаке в эту субботу. Противостояние крымской полицейско-эфесбешной действительности крымской же солидарности стало видимым как никогда. "Крымская солидарность" – это объединение родственников обвиняемых российскими правоохранительными органами в принадлежности к организации "Хизб ут-Тахрир", и для семей других политзаключенных Крыму. Но я умышленно не использую кавычки. В субботу 27.01.2018 на ежемесячную встречу "Крымской солидарности"- родственников политических заключенных в Крыму, их адвокатов, общественных защитников примерно в 14.30 приехали сотрудники полиции, ОМОН. К зданию общественной столовой в Судаке, где проходила встреча подогнали автозаки. Встреча происходила с журналистами, многие были с детьми, женщины, мужчины, пожилые люди. Сотрудники полиции, сославшись на якобы поступившее "сообщение" на 102 о большом собрании "подозрительных" людей, которые занесли в зал "много сумок", и возможно оружие, приступили к обследованию самой столовой и прилегающей к ней территории. В зал, на кухню столовой завели собак-ищеек. Здание оцепили ОМОНОМ. Выходы перекрыли. ВСЕ ПОМЕЩЕНИЕ ПРОВЕРИЛИ. Фактически – обыскали. Без решения суда. Протокол осмотра/обыска/что это было? никому не предъявили, подписать не дали. Присутствующим поставили ультиматум: или все предъявляют документы и пишут пояснения и их проверяют на месте, либо всех вывозят автозаками куда-то и проверяют там. Абдурешит Джеппаров: - Вот эти службы (которые оцепили здание), они говорят, что сюда зашли люди с оружием и с чем-то еще. И что они среди нас... Нам предлагают два варианта: 1) Они опрашивают каждого, кто здесь находится (об этих людях с оружием – видели не видели), проверяют документы 2) Всех погружают в автозаки и вывозят. У нас тут люди с разным состоянием здоровья, Дети... Не знаю – можем ли мы им верить? Еще раз? С теми, у кого нет документов – говорят тут на месте (не вывозя никуда) – тоже все проверят. Так обещают. Я правду говорю, офицер?? Юрист Лиля Гемеджи: - раз обещают, что вопросы с теми у кого нет паспортов будут решать на месте, давайте начнем с тех, у кого нет паспартов и посмотрим – как будет решаться проблема... Стрим тут Началась проверка документов, письменные пояснения. Фотографирование. На выходе еще отдельно фотографировали паспорт. У тех, кто без документов – тоже отбирали пояснения, полные анкетные данные и фотографировали крупным планом. Без этой процедуры, никого из здания не выпустили. К этому моменту полиция уже прекрасно знала, что никакого оружия в помещении нет и вызов (если он и был) – ложный. Никаких причин удерживать людей, устанавливать их личность, проверять документы и требовать у них пояснений не было. Т.е. единственной целью всей облавы было УСТАНОВИТЬ ДАННЫЕ ВСЕХ ПРИСУТСТВУЮЩИХ и отобрать у них пояснения. Пояснения о том "С какой целью прибыли в Судак и на собрание" Лиля Гемеджи, юрист: - Некоторые сотрудники полиции вообще не знали ни адреса куда прибыли, ни по какому поводу. Мы им задавали вопросы: По какому поводу вы прибыли, что хотите узнать? Они говорят, вот мы и устанавливаем, что произошло. То есть до момента их опроса они и не считали что что-то произошло Но вопросы были: "С какой целью прибыли в судак, в эту столовую" Итого – полиция провела спецоперацию с целью переписать всех людей, кто потенциально имеет претензии к власти и может иметь какое-то отношение к любой организации и координации действий несогласных. Например – Крымской Солидарности. Получило их ФИО, анкетные данные, данные паспорта, фотографии. Догадайтесь с трех раз, зачем им нужна такая база данных? Получила от них письменные пояснения (с ответом на вопрос – почему они сюда прибыли) или без ответа на этот вопрос – со ссылкой на ст. 51 Конституции. Никаких официальных следов того, что проверялась информация об "оружии" в этих пояснениях нет. Поэтому эти объяснения, вероятно, прекрасно подойдут под админки, например, о нарушении правил мирных собраний... Хотя нарушить правила собраний в частной столовой – тот еще абсурд... но тут все абсурд. Но, думаю, некоторые пояснения, все же "подпортят" полиции или ФСБ картинку. Юриста "Крымской солидарности" Лилю Гемеджи тоже не выпустили без письменных пояснений. И, думаю, уже пожалели об этом. Прямо в пояснениях Лиля зафиксировала факт незаконного удержания людей и остальные нарушения, допущенные полицией: - Объяснения в принципе я давать отказалась, но я в объяснениях зафиксировала факт того, что тот опрос, который проводился здесь сегодня – незаконный. Что нас незаконно против нашей воли более четырех часов удерживали здесь. Об этом я также написала в объяснении. Я считаю это методом запугивания по отношению к себе и ко всем лицам, которые сюда прибыли и опрашивать по поводу того – с какой целью мы здесь собрались нас никто не имел права. Это все противоречит закону. Стрим тут: (слушать Лилю с 2-30) Это еще хорошо, если завтра или через месяц не окажется, что вот таким нехитрым образом, доблестное ФСБ или Центр Э не разоблачило очередную ячейку террористической организации... Еще одной целью, очевидно было запугать всех собравшихся... Но хорошо хоть это им совсем не удалось. Так что счет в противостоянии Крымской солидарности и Крымской действительности еще не известен. #Судак #КрымскаяСолидарность Больше видео того дня можно посмотреть тут: https://www.facebook.com/100011808997563/videos/359907091079588/?hc_ref=ARQNFIEYadBRV7cFDj-6aNtBnQwZhq3Kahxx14KDCVZIQkoT4nMb1A8BYbL7Xdw2Z7E https://www.facebook.com/shakir.qrimli.7/videos/178134769622571/ https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=329828584171058&id=100014317569547 https://www.facebook.com/shakir.qrimli.7/videos/178082119627836/ https://www.facebook.com/100015000648457/videos/317689655407720/ https://www.facebook.com/shakir.qrimli.7/videos/178032279632820/ https://www.facebook.com/100011808997563/videos/pcb.360048484398782/360048434398787/?type=3&theater https://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/5a7129e620a94/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/5a163877e2334/ ukrpravda@gmail.com (Євгенія Закревська) Thu, 23 Nov 2017 03:54:47 +0200 22.11.2017 Ратко Младич – командир армии Боснийских сербов (Боснийский мясник) – приговорен к пожизненному заключению за преступления, совершенные в 1992-1995 годах. Свою вину не признал. В Сербии до сих пор многие его считают национальным героем. Признан виновным по 10 пунктам обвинения из 11-ти: - в геноциде в Сребренице - пять эпизодов преступлений против человечности, в т.ч. убийства, истребление мирного населения) - четыре эпизода военных преступлений, в т.ч. артиллерийская атака и обстрел стрелковым оружием окруженного гражданского населения в Сараево, захват заложников – в т.ч. персонала ООН Оправдан – по одному пункту обвинения в еще одном эпизоде геноцида против боснийских мусульман за пределами Сребреницы (военные преступления и тут имели место, но не дотягивали до геноцида, т.к. мусульмане не были основной целью атак) 14 лет Младич скрывался в Сербии. В 2011-м его арестовали. По факту Сербия выдала его в обмен на перспективу вступления в Евросоюз. В 2012-м начался судебный процесс (т.е. еще год досудебного следствия уже после задержания). Судебный процесс длился пять лет. Было проведено 530 судебных заседаний (530 судодней т.е. средняя частота заседаний – раз в неделю). В суде заслушано 592 свидетелей и потерпевших. Исследовано 10 000 доказательств. Судья Альфонс Орие В суде Младич вел себя как мудак – кривлялся, угрожал потерпевшим. Защита просила о снисхождении в связи с хорошими характеристиками, плохим здоровьем и ухудшающимся психическим состоянием. Суд не внял заявлениям защиты. Во время оглашения приговора Ратко Младич попросился в туалет а когда вернулся, начал кричать "Это все ложь" "@бать вашу мать" (по версии российской службы BBC "начал что-то кричать") Его вывели. Приговор дочитали в его отсутствие. Защита будет подавать апелляцию. Перед оглашением приговора потерпевшие перед судом провели акцию протеста. Никто не посчитал ее давлением на суд. 21 год следствия. 14 лет розыска и 5 лет суда. Результат – справедливое правосудие. Судебные заседания проводились открыто и транслировались на сайте суда. Суд не посчитал, что это повредит процессу. Все заседания можно пересмотреть на сайте ICTY Видео оглашения приговора тут Статья в в Гардиан. https://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/5a163877e2334/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/5985162542983/ ukrpravda@gmail.com (Євгенія Закревська) Sat, 05 Aug 2017 03:49:41 +0300 Итак, я остался в Международной Амнистии. Я начал заниматься жертвами, приговоренными к смертной казни. Но я думал, что это не такая серьезная проблема, как она оказалась на самом деле. Однажды у меня зазвонил телефон... Как Дима попал в Международную Амнистию и как вообще свернул с праведного пути паталогоанатома в правозащиту, можно прочитать и послушать тут и тут. И там и тут расшифровка Диминого голоса: ...Я написал статью... была такая газета "Комсомольское время", а потом она начала называться "Панорама", по-моему. И я написал статью в "Панораму" о смертной казни в Китае – даже не в Украине, я решил начать со смертной казни в Китае... Ну Китай, вроде бы... кого это волнует. Вышла большая статья, ее опубликовали, тогда газеты читали, газет было мало – даже письма какие-то приходили, мне потом передавала редакция... значит, и я подписался "Дмитрий Гройсман" или член Международной Амнистии или я тогда уже создавал группу... из своих одногруппников ну как-то так, не важно. И вдруг у меня зазвонил домашний телефон, я жил с тестем и с тещей... и попросили меня. Пришел тесть, сказал – Дима, это тебя. Я взял трубку, там был незнакомый мужской голос пожилой, и он сказал мне: - Дмитрий (не знаю Вашего отчества) - Леонидович - Вы работаете в международной амнистии? - Да - А я – адвокат Котенко Данило Владимирович, очень хочу с Вами встретиться, у меня есть клиент, приговоренный к смертной казни, может быть Вы нам поможете? Я говорю: - А где Ваш клиент? - Ну как где? В Виннице. Подойдите, пожалуйста ко мне в юридическую консультацию, которая находилась возле вокзала тогда (сейчас их снесли, там ничего нет), хочу с Вами познакомиться там-то там-то буду Вас ждать. Я думаю, ну хорошо. Завтра я пришел... Прихожу я к нему, я первый раз в жизни попал в юридическую консультацию, увидел, как работает адвокат, я никогда не был там... Значит, это напоминало такое машбюро, знаешь, – большая комната, такая примерно, много столов, все завалено бумагами, все сидят, у каждого такая машина, стук от этих машин, знаешь страшный, все пальцами вот так набирают, знаешь, компьютеров же не было. И лысенький дедушка, который, мне сказали, и есть Данила Владимирович Котенко. Он сидел так одним пальцем стучал по машинке. - Отлично, – сказал он, – ты пришел? Я говорю: - Да. - Дима, Присаживайся. Я сел. - Слушай у меня есть клиент. Его недавно приговорили к смертной казни. Его, конечно, казнят, тут нет сомнений, но как-то перед мамой немного неудобно. Э... я думаю, может быть ты напишешь в Лондон. Я слышал, у Вас там есть штаб-квартира и все такое, читал твою статью. Ну просто, чтоб они знали. Я говорю: - Да, конечно, а можете рассказать мне об этом деле. Он так на меня посмотрел, мол, а зачем? Он говорит: - Ну у меня самого дела как бы нет, но я вот как раз дописываю, – и он продолжал стучать, – я дописываю кассационную жалобу в Верховный суд Украины. А тогда первая инстанция – был областной суд для таких дел. Потом – Верховный и все. - Как раз дописываю касачку. С этими словами он поставил последнюю точку, раскрутил эту штуку и вытянул шесть экземпляров под копирку этой фигни. Первый экземпляр рассыпался на ходу, потому что машина била настолько сильно, что там были просто сплошные дыры, вот так если его взять – были дыры. И он сказал (он так посмотрел на него, он реально рассыпался) и сказал: - Этот экземпляр пойдет в верховный суд. А я сказал ему, так это же его невозможно читать... Во-первых, я подумал, я уже тогда понимал, что кассационная жалоба не может быть на одной странице... даже не на листе, тупо одна сторона. Я говорю: - Так его ж никто не будет читать! - Его и так никто не будет читать, я же тебе говорю, Дима, его расстреляют, по-любому. Читать не будут, но я должен сделать, потому что я же адвокат. Второй экземпляр был уже получше. Он говорит: - Второй экземпляр я снесу в тюрьму им надо для отчета вот... Я с ними хочу быть в хороших отношениях, – это он все так про себя говорит, но громко, – чтобы у них было, чтобы они не мучились, хай он у них лежит в деле. Третий экземпляр был самый лучший. Он сказал: - Я оставлю его себе. Четвертый экземпляр был уже блекловатый, потому что уже копирка не пробивала туда хорошо, но читабельный абсолютно. Он сказал: - Тебе такой экземпляр пойдет? Передашь его себе там в Лондон Я говорю: - Да, конечно. И автоматически сказал ему: - Слушайте, извините, а может мы возьмем третий экземпляр, сделаем ксерокс и отправим его в Верховный Суд? Он сказал: - Дима, какой ксерокс, у нас тут нет ксерокса. И действительно, я тогда понял, что тут нет ксерокса и вообще ксерокс – это была редкость. Ближайший ксерокс, который я нашел, а я взял этот экземпляр и поехал искать ксерокс, был тут возле милиции в проектном институте, ближе не было. Мне там сделали ксерокс, он получился чуть черноватый, два раза его переделывали на таком большом станке. И я отвез его ему, и он сказал: - Вау, ты сделал такое доброе дело. Я говорю: – Да. Более того, весь прикол состоял в том, что последние экземпляры – четвертый, пятый и шестой – были на папиросной бумаге, на настоящей папиросной бумаге. Он сказал: - Это там куда-то мне или куда-то еще, не хочу тратить бумагу, – на них вообще ничего не было видно. Я помню, я там же где сделал ксерокс... а мне... у меня были деньги потому что папа мне дал денег, когда сын родился, это очень скоро произошло после этого, у меня были какие-то с собой деньги и я купил пачку бумаг, не такой белой, не было тогда еще ярко-белой бумаги, но такой – нормальной и принес ему. Он вообще обомлел, говорит: - Ты мне принес бумагу, у меня такая проблема с бумагой, – он многое писал вообще на односторонних бумагах, знаешь, где уже что-то было написано, он зачеркивал там, я подарил ему. И дальше я начал изучать это дело. Я тогда перестал спать, кушать и так далее. Это была следующая история. Этого человека звали Василь Кривонос. Ему был двадцать один год. Он был житель села Флорине Бершадского района Винницкой области. Жил один с матерью. Слегка умственно отсталый, но не идиот. К насилию не склонен, не судимый, не было никаких проблем. Короче говоря, он гулял по парку, не по парку, по леску там. А на его беду в это время замначальника районной милиции Бершицкой и жена какого-то сотрудника этого райотдела милиции, но которая не в милиции работала, предавались любовным утехам. На бобике милицейском они приехали, где-то там себе постелились, возле бобика разделись, и предавались. Он проходил мимо. Подошел и увидел лежащий на земле пистолет в кобуре. Он его достал, этот пистолет, крутил, он знал, что такое пистолет – крутил в руках, и тут они его заметили. И этот мент, который, видимо его и знал или не знал – но этого уже никто не знает – он побежал к нему, что типа мол отдай... Он видел, что он там не собирается его грабить или что-то там такое, но это ж не положено, там натянул или не натянул штаны не знаю, но побежал к нему... и тот – фактически от страха, что что-то будет... и он в него выстрелил. И убил его сразу же. А она осталась в живых. Она начала проситься и он ушел, прихватив при этом... очень интересная история, милиционер своей любовнице он прикупил духов. Каких-то знаешь... помнишь было такое – почем опиум для народа – когда духи разливали из таких больших колб, знаешь? И была какая-то бутылочка чуть ли не чекушка, ну знаешь – чекушка 250 гр. или 200... и он в эту тару купил... купил ей духов. И либо уже подарил, либо еще собирался подарить. А этот парень хотел их сначала выпить, он не был алкоголиком, ну такой – дурачок. Он их хотел сначала выпить, а потом понял, что это духи и подарил их своей маме. Вот... И еще он забрал пистолет. Дальше произошло следующее. Барышня эта сначала не дала каких-то внятных показаний – она не знала, кто этот парень... потом она его узнала, конечно, но сначала она не дала никаких показаний, которые бы могли каким-то образом его идентифицировать. Что это он. Она рассказывала, что какой-то дурачок, что-то там было, она и не все еще видела. Так... Она сказала, что он подошел, убил его с одного выстрела, подошел ко мне, направил на меня пистолет, я начала плакать, он отвернулся и ушел. Так он остался на свободе на какое-то время. С этим пистолетом он... пошел к одному своему знакомому, у которого, он знал, что есть обрез – это обрезанное ружье. Потому что тот ему рассказывал, потому что он ходил с ним на охоту, и говорил, что так удобнее ходить на охоту с этим обрезом на какую-то там ближнюю охоту. Значит он пошел к нему принести ему этот пистолет спросить – что с ним делать, где брать к нему патроны и вообще нужен ли он ему. Знакомый начал его спрашивать, а знакомый знал об этом убийстве и спросил – это ты вольнул короче этого мента? Он сказал, что да – я его вольнул, но потому что не хотел, и потому что так и так, в общем свою версию рассказал этой истории... Короче говоря, знакомый ему сказал: – Знаешь что, я отдам тебе свой обрез в обмен на это. Потому что к этому у тебя патронов никогда не будет, их негде взять. А обрез – он работает на этих охотничьих патронах, которых есть дохера и легко очень можно достать. А милицейские достать почти невозможно. Просто пистолет стоит намного дороже чем обрез... понимаешь... и ликвидность его намного больше, то есть его продать... станет очередь, если ты продаешь пистолет Макарова, понимаешь... А он понял что тот дурачок рассказывать не будет потому что на нем убийство висит... Этот собирался пистолета сдыхаться намного дороже, чем стоит его обрезанное вонючее ружье... Все согласились согласился, то есть всем как бы было выгодно... Он дал ему еще пару патронов... И все. И вдруг оказывается, что этот Василь привлекается к уголовной ответственности за: убийство милиционера, убийство предпринимателя там недалеко из этого обреза без мотива, без ничего, и два убийства в одесской области... и из этого всего... Я когда это все прочитал – офигел, я потом встречаюсь с этим Данилой Владимировичем... то есть за четыре трупа. Я встречаюсь с Даниилом Владимировичем и говорю, слушайте, во всем он признался – во всех четырех... я говорю: - Чего же это он всех убил? Не понятно... Ну если первого – понятно, непонятно чего всех остальных. А он говорит: - Так он никого не убивал больше, просто нужно было повесить на него эти убийства. Ему все равно будет расстрел за убийство милиционера при исполнении. (Хотя понятно, что никакого "при исполнении там и близко не было") - Поэтому уже менты там с ним поработали и он признался... не-не... это не его, Дима. Интересно, что Данила Владимирович об этом не написал в кассационной жалобе. Я его сразу спросил: - А чего Вы не пишете в кассации об этом? - Дима! мне тут еще работать, мне нужно только написать, пусть твоя амнистия пишет, но только не ссылаясь на меня. - Понимаешь?! Я вообще по-другому представлял – кто такие адвокаты, я его начал ненавидеть больше чем этого судью, который... я потом столкнулся с такими двумя судьями... в одном деле через много-много лет после этого. Одна еще... та, которая его приговорила, она до сих пор выносит пожизненные заключения в Винницком апелляционном суде, а второй уже слава богу в отставке. То, что было очевидно мне и то, что было очевидно Котенко, не могло не быть очевидно судьям. И они понимали, что они не только вешают человеку, на которого они это списывают, три лишних трупа, но и оставляют на свободе скорее всего трех других убийц – навсегда! Выписывая им индульгенцию, потому что эти дела закрыты. Понимаешь? Я за него боролся только как я мог – что я уже не делал... его расстреляли. Значит. Была такая страшная в этот момент история. Я сделал намного больше чем Котенко – намного. В какой-то момент мне позвонили в дверь, и я открыл дверь, стояла пожилая женщина – это была его мать. Она принесла мне такую кошелку яблок, и сказала, что (но это он еще был живым) и сказала, что у нее больше ничего, короче, нет. Вот. Она принесла мне эти яблоки, и что она просто хочет, чтоб я их ел. Какая-то вот такая ерунда. Я вообще... я не знал как себя вести. И что, скажем, делать. Потом я узнал еще одну, еще более страшную историю, связанную с этой. Тут есть такая журналистка, так я начал знакомиться с журналистами. Тут есть такая журналистка, которую я, иногда, когда вижу по телевизору, сразу выключаю телевизор с тех пор. Ее зовут, может ты слышала такую в Виннице, она очень уважаемая, заслуженная и прочая херня – Ганна Секрет. Слышала о такой? Да? Ну вот. А я о такой не слышал никогда. И вдруг один винницкий журналист, с которым я тогда тусовался, такой Витя Мельник, может ты его знаешь. Вот. Он сказал мне, ну он писал на эти темы, он любил. И он сказал мне: - Дима, а ты знаешь, что Ганна Секрет снимает кино "За колючим дротом". Про Кривоноса. І ти знаеш, як мама дізналася що розстріляли сина. А мама дізналася так, що Ганна Василівна зняла цей фільм по мотивам центру зв'язків з громадськістю... понятно кого... какой он там страшный убийца и так далее. Это кино на премьеру привезли в село Флорине. Маму привезли туда в наручниках. Посадили, заставили посмотреть фильм. После чего вышла Ганна Василівна, сільський голова вручил ей большой букет цветов и собравшимся сказал, что не переживайте, хочу Вам сообщить, что Кривоноса расстреляли. Понимаешь? Так это происходило. И я с тех пор просто даже вообще ее как человека даже не воспринимаю... Потом я понял... хотя... это был еще один такой удар для меня, я считал, что именно журналист должен в этой ситуации пытаться разобраться, что же произошло на самом деле. Да... и потом пошли эти дела. Очень много разных дел. Оказалось, что в Украине есть только два сумасшедших человека, которые этим занимаются... Я уже знаешь, я не мог уже работать, я не мог как следует учиться, ну хорошо меня немного отпускали там на работе, потому что мой заведующий, он считал, что это не так плохо, что я это делаю... Хотя при людях он бы это никогда не повторил. Так пару раз наедине он тихо-тихо отвернувшись мне что-то такое говорил, из чего я понимал, что какой-то запас прочности у меня есть – иногда меня отпустят за свой счет, а иногда закроют глаза если я прогуляю и так далее. Ну, не намного... И оказалось, что в Украине есть два идиота – я и странный человек из города Енакиево Донецкой области – Игорь Воскобойников, который создал инициативную группу – не регистрировал ее нигде, но им двигали какие-то религиозные идеи, он из такой секты христианской, значит... инициативная группа по проверки законности применения смертных приговоров в Украине... что-то такое... как-то так. Но он реально честно работал, он очень много сделал. Нас оказалось двое – больше никого. Даже в нашей международной Амнистии в Украине нас мало кто поддерживал. Потом я начал знакомиться с депутатами потому что я хотел, чтобы эту смертную казнь отменили... Я понимал, что пока я буду бороться за одних людей – их расстреляют и других расстреляют. Я, кстати, должен тебе сказать... Я думаю, что я никого не спас в Украине из тех, за кого я индивидуально брался. По-моему, не было таких... То есть те мои индивидуальные дела – около тридцати – все были расстреляны... В какой-то момент я словил себя на том, что мне казало, что если я берусь – то их назло мне обязательно расстреляют. Хотя потом я разобрался, что другая ситуация, когда рассекретили статистику, я кое-что понял, я понял, что это не так, но тогда я думал – может мне и не стоит браться... И это привело меня к идеям бороться с системой самой. То есть пытаться не чтобы кого-то помиловали, или там не казнили просто явочным порядком, а чтобы отменить эту смертную казнь как класс. Так я начал искать... ну... так я разработал свою стратегию, которая привела к тому, что я познакомился с журналисткой газеты "Зеркало недели" Аллой Еременко, которая там до сих пор работает в отделе энергетической безопасности, она занимается газом, там всякими такими вопросами. Я случайно с ней встретился... И мы познакомились на каком-то мероприятии в Киеве, я сказал ей, что я вот вообще-то занимаюсь отменой смертной казни, она сказала – "Ха-ха, прикольно" и оставила мне свой рабочий телефон, мобильных еще тогда не было. А потом я встретил одну девочку нашу винничанку, сейчас живет в Америке, которая работала помощницей народного депутата Стретовича. У меня с ней завязались очень хорошие отношения. Значит она явно мне симпатизировала. И в какой-то момент она позвала меня в Киев, мы встретились и она мне дала документ с вырванной первой странице, но она не очень была нужна эта первая страница. Это была диссертация – автореферат. Автореферат закрытой диссертации, защищенной на спецсовете с номером экземпляра, но это была ксерокопия, которую она сняла. Значит, который назывался: "Смертная казнь в Украине – криминально-правовое и криминологическое исследование". Ее написала женщина, такая доцент ментовской академии в Киеве, такая Ольга Тарасовна Шевченко. Для спецсовета закрытого, где она писала, что это бред – с цифрами уже – с исследованиями, что это никакой не оказывает никакого влияния на преступность, что это только портит имидж Украины, а никаких проблем не решает и это надо отменить. Это уже не было слова Гройсмана – это были слова ученого. Но я ее получил нелегально. Более того, я мог подставить ведь эту девушку, Лиля, ее звали, если через меня это будет оприлюднено. И у меня не оставалось другого варианта как попробовать связаться с этой Шевченко. Я приехал к Алле Еременко. Мы вместе поехали на Троещину в ментовскую академию. Нас долго не пускали, не понимали, мы не могли сказать, чего мы приехали. В конце концов нас пропустили, мы пошли наверх. Там сидела она в форме подполковника... Я так положил ей на стол диссертацию ее. Она спросила: - Чем я Вам могу помочь. Я сказал: - Вы ведь автор? – И положил на стол... Она стала такая белая вся. Говорит: - Да, а Вы? откуда это у Вас? Я говорю: - Ну, это не так важно. А Алла говорит сразу: - Мы не хотим с Вами здесь больше разговаривать, мы просим Вас с нами куда-то пойти. Такая была пауза. Она говорит: - Хорошо, куда? И мы куда-то пошли, в какое-то кафе. Договорились в этот вечер. Я остался в Киеве на день. Она оказалась очень хорошим человеком и сказала: - Знаете что? Я думала, что самое лучшее в моей жизни – это то, что я написала эту диссертацию и люди, которые принимают решения, знают реальную ситуацию вещей – она была большой противник смертной казни – но я ошибалась. Самое лучше в моей жизни будет то, что я скажу об этом публично. Правда я уйду из милиции. Сразу же. Но я это скажу. И Алла сказала – окей. Ну ей это было только и нужно И вышло две огромные статьи – просто на целую страницу, причем в двух подряд новогодних выпусках "Зеркала недели", которые назывались по-моему. "Смертная казнь на расстоянии выстрела от Европы" как-то так... Неважно как называлась. Там научно-популярно передавалась эта диссертация. Там гвоздем был подполковник милиции, который уходит из милиции для того, чтобы выразить свое несогласие с тем, что происходит. Понимаешь? Ну и я. И так я уже стал более-менее популярен. В те времена это было – не то, что какая-то газета что-то написала. "Зеркало недели" читали все народные депутаты или большинство. В то время. Телефон стал красным просто. Журналисты повалили массово, на телевидение начали приглашать. Т.е. жизнь очень круто изменилась после одной статьи в газете. Депутаты начали спрашивать – как лучше поступить. Тогда я познакомился с Костицким – главой комиссии по морали потом. Я с ним был большой друг. Он был неплохой чувак, между прочим. Я думаю – он и есть неплохой, просто он немножко религиозно свихнутый. Вот... но это такое дело – это можно простить. Он сказал мне (а у него был брат – судья Конституционного суда), что пришло время отменять смертную казнь. Но я никак не мог собрать 46 депутатов, чтобы обратиться в КС... они говорили: да мы против, но это не популярно. Нам надо переизбираться. Они не подписывались, тупо. Был Головатый, который хотел, ну он выступал против смертной казни. И был Костицкий, который не боялся. Он говорил – а я из религиозных мотивов. И надо им двоим отдать должное – они собрали мне подписи. Я тоже с ними ходил. Но лучше у них получалось без меня. Не знаю, какие они аргументы употребляли. Грубо – мне подписало двое, остальные подписали им. И вот в какой-то день они меня позвали, лежало 46 подписей, мы запулили это в Конституционный суд. Очень интересно, что Конституционный суд опросил президента (послал ему запрос), голову Верховної Ради, Марчука, который был тогда премьер-министр, по-моему. И они все официально ответили, это есть в деле, это можно поднять. Они все официально ответили, что "недоцільно скасовувати за даних обставин смертну кару". Но тогда Конституционный Суд мог себе позволить действовать в соответствии с законом. Он только был создан, у него был огромный авторитет. И они единогласно, даже коммунистка, которая там была, приняли решение отменить смертную казнь. Очень грамотное, очень хорошее. Но сейчас могу сказать, что в общем-то я написал это решение. Костицкий Вася его вычитал немного. И когда я увидел это решение на сайте или там в газете еще, то я понял, что это мои выражения из подання их более менее никто не менял, там чуть-чуть. Слава богу, я как бы не говорю, что я такой крутой, но такой факт был. И я думал, что, если я отменю эту смертную казнь, ну это была такая идея фикс. Ну не я отменю, а ее отменят, в Украине. Все! Я вернусь в эту патанатомию, и опять буду резать трупы, заниматься гистологией. Потому что. Потому что просто... Вот ты идешь по улице, а там кто-то лежит и умирает, а ты умеешь делать искусственное дыхание. Ты ж не будешь идти дальше там по своим делам. Но ты делаешь искусственное дыхание и себе думаешь – вот сейчас я сделаю выживет – выживет, не выживет – я все равно себе иду туда. Я туда себе пойду, просто сейчас я отвлекся. Точно так же было у меня. И когда ее отменили, я подумал – как быстро, великолепно, все. Я возвращаюсь туда. Но на самом деле судьба мне дала только пару месяцев передышки, потому что потом у нас появились беженцы. И это уже втянуло... Потому что там я увидел столько горя, столько беды. Я опять сначала думал – помогу этому и этому и все, их больше же не будет. А они есть (с) Дмитрий Гройсман, 2012 год **** Димки нет с нами ровно четыре года https://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/5985162542983/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/593aa546bbcb5/ ukrpravda@gmail.com (Євгенія Закревська) Fri, 09 Jun 2017 16:40:22 +0300 Перший тут. Оскільки всупереч твердженням глибоко шанованого мною пана Подерев'янського, українською національною ідеєю все ще залишається клінічно коротка пам'ять, хочу скласти в одному місці події сивої давнини (цього вівторка) і порівняно нещодавнього минулого – сьогодняшнього судового засідання – розгляд апеляції захисту Вадима Мельника на тримання його під вартою. Зустрічайте – історичний документ, можна сказати – нетлєнка (дуже цінна, спеціалісти заплутались в нулях і валютах, коли спробували оцінити її вартість, ціну, що називають деякі новачки в 37 млн. гривень, справжні знавці вважають сміхотворною), що дивом зберігся за стільки часу і дійшов до нас вже всіма давно забутий, за підписом все ще чинного генерального прокурора Юрія Луценко. Лист щодо відкликання генпрокурором подання про притягнення до кримінальної відповідальності за несплату податків і брехню в декларації народного депутата Генадія Бобова Автор шедевру: ̶З̶а̶м̶о̶в̶н̶и̶к̶ Натхненник (є таке слово?): ** (сноска, які ніхто не читає, а як прочитав – відразу забуває) НАБУ просила ГПУ, а ГПУ просила Верховну раду притягти Бобова до кримінальної відповідальності за несплату податків (ч. 3 ст. 212 КК) і брехню в декларації (ст. 366-1 КК). Сплата податкового боргу і збитків згідно з ч. 4 ст. 212 – це підстава для звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 212 – але звільнення від кримінальної відповідальності відбувається лише після ПРИТЯГНЕННЯ до кримінальної відповідальності. І виключно СУДОМ. А для притягнення і потрібний дозвіл Верховної Ради... Тобто має бути подання про притягнення до кримінальної відповідальності, дозвіл ВР і лише потім – рішення суду про звільнення від відповідальності. При цьому підстав для звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 366-1 взагалі не має. Що стосується необхідності проведення "додаткових слідчих дій" як підстави чи то приводу для відкликання подання, то вимушена нагадати ще й ЗУ "Про статус народного депутата: Стаття 27. Недоторканність народного депутата України 1. Народному депутату гарантується депутатська недоторканність на весь строк здійснення депутатських повноважень. Народний депутат не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований. 2. Обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, допускаються лише у разі, коли Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. Ну тобто зі слідчими діями як раз проблемка – для слідчих дій, що будь-яким чином обмежують права нардепа і потрібний дозвіл Верховної Ради. Дослідники досі не дійшли єдиної думки, щодо впливу цього безцінного історичного документу на події сьогодення в апеляційному суді Черкаської області. Сьогодні, нагадаю, була друга спроба розглянути апеляцію захисту на тримання під вартою Вадима Мельника – колишнього начальника охорони Генадія Бобова (того самого народного депутата, якого в далекому минулому – два дні тому – передумав притягати до кримінальної відповідальності генеральний прокурор Юрій Луценко). Мельника підозрюють у організації вбивства журналіста і активіста Василя Сергієнка і створенні організованої злочинної групи ще за царя Панька – більше трьох років тому. Тої самої ОЗГ, куди за версією слідства входили і підозрювані і обвинувачувані безпосередньо у виконанні викрадення і вбивства активіста Василя Сергієнка. Того самого активіста, який в стародавні часи (більше трьох років тому) розслідував земельні оборудки, хотів позбавити звання Героя України і іншим чином заважав жити Геннадію Бобову – тому самому народному депутату, якого той самий генеральний прокурор передумав притягати до кримінальної відповідальності... сподіваюсь запам'ятали? Так от що було сьогодні в суді по справі Мельника (нагадую, згідно з попереднім клопотанням захисту, задоволеним судом, Мельник приймає участь в засіданні з СІЗО по відеоконференції): 1) Суд не задовольнив клопотання захисту про закритий розгляд справи 2) Суд не задовольнив клопотання захисту про забезпечення їм заходів безпеки 3) Захисник раптом піднявся і сказав, що йому дує кондиціонер, попросив виключити 4) З'явився привид Станіславського. Сказав: "Не вірю" 5) Мельник як наче по команді схопився за серце – йому погано 6) Привид Станіславського навіть не думав зникати. Знов торочить своє. 7) Перерва в засіданні, виклик швидкої для надання допомоги, раптом Станіславський помилився. Всі чекають. Готуються... Хтось – тікати дорогою зі швидкої, хтось – ловити втікача, хтось убезпечувати підозрюваного від "смачненького" від роботодавця в лікарні... 8) Привид Станіславського насолоджується моментом. І шукає очами рушницю. 9) Лікар швидкої по суті погоджується зі Станіславським – тобто не підтверджує інфаркт і зазначає, що Вадим Мельник може приймати участь в судовому засіданні. 10) Мельник не погоджується і наполягає на своїй версії. 11) Суд вирішує – нічого не вирішувати і перенести засідання на понеділок – раптом або ішак або падішах здохне... наступне засідання 12.06.2017 на 14-30 12) Привид Станіславського відверто розчарований і ображений – він вже був уявив собі пристойний сюжет: До чого тут що – події попередніх серій – можна подивитись тут Попередні сезони тут, тут, тут і тут. https://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/593aa546bbcb5/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/5938b56455a1b/ ukrpravda@gmail.com (Євгенія Закревська) Thu, 08 Jun 2017 05:24:36 +0300 Хай пробачать мені Тарантіно і Подерев'янський. Дійові особи: Генадій Бобов – народний депутат VII і VIII скликань. Герой України. Голосував за закони 16-го січня. Колишній регіонал. Зараз входить в групу "Відродження" Вадим Мельник – підозрюваний в організації вбивства журналіста і активіста Василя Сергієнка. Інформацію по справі вбивства Василя Сергієнка можна подивитись тут. Прочитати тут, тут, тут або тут. Юрій Луценко – Генеральний прокурор Привид Аль Капоне. Альфонс Ґабріель "Аль" Капоне – американський гангстер італійського походження. Засуджений за несплату податків. Давно помер. З'являється лише в уяві глядачів. Судді апеляційного суда Черкаської області: Ірина Соломко, Ігор Поєдинок, Микола Ятченко, ... Люди, шини, фальшиві гроші, різні голоси ПРОЛОГ (1) 16.05.2017 р. Ю. Луценко повідомив, що затримали підозрюваного в організації вбивства корсунського журналіста Сергієнка: "Затриманим є громадянин Мельник В.А., який в 2014 р працював начальником охорони одного з народних депутатів, а після затримання виконавців убивства тривалий час переховувався від слідства і перебував у розшуку." - Ю. Луценка. http://www.pravda.com.ua/news/2017/05/16/7144105/ Депутат, про якого говорить Ю.Луценко, не називаючи імені – це Генадій Бобов (2) 17.05.2017 Соснівський районний суд м. Черкас обирає Мельнику запобіжний захід у вигляді тримання під вартою 60 діб. (3) 24.05.2017 ГПУ подає до ВР клопотання про притягнення до відповідальності Генадія Бобова. за ухилення від сплати податків і неправдиві дані в декларації (ст. 212, ст. 366-1 КК) З'ЯВЛЯЄТЬСЯ ПРИВИД АЛЬ КАПОНЕ. ДІЯ ПЕРША ІНТРИГА: (4) 26.05.2017. 9-30. Черкаси. Розпочате засідання апеляції захисту на тримання під вартою Мельника з незрозумілих причин не завершено, оголошено перерву до 30.05.2017 Озвучена судом причина – на розгляд цієї апеляції запланували лише півгодини. Не встигли. Відео тут (5) 26.05.2017. 16-12 Київ. Генеральний прокурор Юрій Луценко постить квітанції про сплату нардепом Генадієм Бобовим 37 млн недоїмки у к/п про ухилення від сплати податків. Називає "гідним прикладом". І пропонує "спати спокійно" Доля клопотання про притягнення до кримінальної відповідальності Г. Бобова, поданого 24.05.2017 стає незрозумілою. ПРИВИД АЛЬ КАПОНЕ ПОЧИНАЄ МЕРЕХТІТИ КУЛЬМІНАЦІЯ 6) 30.05.2017. Черкаси Продовження розгляду апеляції на санкцію Мельнику. Нардеп Петренко озвучує що під судом присутня група підтримки Мельника (тітушки) які мають забезпечити фізичне звільнення Мельника і вже знають про те що рішенням суду його звільнять з-під варти. (7) Апеляційний суд. задовільняє апеляцію і звільняє Мельника з-під варти під нічний домашній арешт. (8) Обурені люди заблокували суд і унеможливили звільнення і втечу підозрюваного. РЕФЛЕКСІЯ (9) 02.06.2017. 14-00. Черкаси. Судді відмовились оголошувати повний текст свого рішення щодо звільнення В.Мельника. Перфоменс. (Спецефекти): Публіка засіває суд фальшивими грошима. Завіса. ***** ДІЯ ДРУГА: (10) 07.06.2017. 14-00 Черкаси. Призначене засідання щодо розгляду апеляції на запобіжний захід Вадиму Мельнику не відбулося через начебто хворобу одного з двох адвокатів. Перенесли на п'ятницю 9.06.12-30 Замість цього задовольнили клопотання Мельника щодо подальшої його участі в судовому засіданні за допомогою засобів відеозв'язку через побоювання щодо особистої безпеки. Для чого суд зобов'язав привозити підозрюваного із ІТТ в СІЗО на час засідання (бо в ІТТ не має технічних можливостей) (11) 07.06.2017 15-00 Київ. На засіданні регламентного комітету щодо розгляду клопотання ГПУ щодо притягнення Генадія Бобова до кримінальної відповідальності, Пензеник заявляє, що Юрій Луценко відізвав клопотання про притягнення Г. Бобова до відповідальності в зв'язку з тим, що депутат сплатив податкову недоїмку. ПРИВИД АЛЬ КАПОНЕ ЗНИКАЄ ** (сноска, які ніхто не читає) Бобова просили притягти за несплату податків (ст. 212 КК) і брехню в декларації (ст. 366-1). Сплата податкового боргу і збитків згідно з ч. 4 ст. 212 – це підстава для звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 212 – виключно судом. Тобто має бути клопотання про притягнення, дозвіл ВР і рішення суду про звільнення. При цьому підстав для звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 366-1 взагалі не має. (12) 07.06.2017 15-00 Черкаси. Спецефекти: перед судом люди запалили шини. ФІНАЛ??? 09.06.2017 на 12-30 м. Черкаси. Апеляційний суд. Планується продовження розгляду апеляції на запобіжний захід Вадиму Мельнику. Продовження тут. https://blogs.pravda.com.ua/authors/zakrevsckaya/5938b56455a1b/