https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/69cd113043498/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Тузов) Wed, 01 Apr 2026 15:36:00 +0300 Передмова У попередньому дописі я зазначив свою думку про те, що прем'єр Угорщини Віктор Орбан "перевзувся" – з лівого популіста у праворадикального "яструба", аби стати у фарватер риторики Дональда Трампа й, водночас, продовжувати бути провідником політики Путіна в Європі одночасно. Думаю, що обом керівникам – США і РФ імпонує політика Орбана щодо маргіналізації всього ЄС і НАТО. Торпедуючи рішення ЄС, Орбан руйнує саму філософію прийняття рішень колегіальним способом, що було закладено отцями-засновниками ЄС як доказ поваги до думки всіх країн – в тому числі найменших й дотаційних. Європейська демократія, яка відпрацьовувала механізми захисту від нової війни на континенті, виявилась вразливою до системного руйнування цих механізмів зсередини самого альянсу. Тож ЄС нині перебуває під загрозою "орбанізації" Європи, коли країни, які перебувають на "підсосі" всього ЄС, руйнують механізми управління об'єднаною Європою й інфікують вірус російської гібридної війни всередину самої Європи (наприклад, політикою підтримки РФ, блокування санкцій проти країни-агресора й саботажем допомоги Україні). Звісно, не останнє значення у цих процесах мають російські політтехнологи й розвідувальні служби РФ, які почувають себе досить комфортно в Угорщині під керівництвом Віктора Орбана. Нагадаємо, що захоплення українських інкасаторів й подальший допит громадян України було зроблено цілком в силовому стилі російських спецслужб. Власне, й цю важливу тему – інфільтрації, проникнення російських розвідників в країну ЄС і НАТО досліджував Іван Лозовий, зустрічаючись з аналітиками, експертами, політологами й журналістами у Будапешті, Братиславі, Празі й Варшаві – в столицях країн Центральної Європи, які свого часу були частиною промосковського Варшавського пакту, і в яких все ще присутній, в тій чи іншій мірі, сентимент до Росії як імперського центру. Сентимент, який, поєднує те, що називають Стокгольмським синдромом (це співчуття бандитам, терористам і вбивцям) із звичайним страхом перед російським вторгненням. Хоча, ситуація на континенті змінилась настільки, що термін "Стокгольмський синдром" настільки застарів, що його слід змінити іншим: "Будапештський синдром". Пропоную Вам продовження аналітичного дослідження юриста-міжнародника Івана Лозового: Чи стане Угорщина повністю сателітом Росії? Продовження Розвідувальні служби РФ в Угорщині. 4 Загроза розвідки – "Вільна зона для російських шпигунів" Низка джерел, з якими розмовляв автор, наголосили як на проникненні, так і на небезпеці для Угорщини з боку російських спецслужб. Жужанна Веґ зазначила, що урядова комп'ютерна система Угорщини була скомпрометована росіянами: Відбулась якась незрозуміла ситуація з російським проникненням в комп'ютерну систему Міністерства закордонних справ Угорщини. Ми навіть не знаємо, як ця система була "зламана". Це підриває довіру до Угорщини. Наприкінці минулого року Александр Белан, колишній заступник директора Служби розвідки та безпеки Республіки Молдова, був заарештований у Румунії та звинувачений у державній зраді. У заяві, опублікованій Директоратом Румунії з розслідування організованої злочинності та тероризму, було виявлено, що куратори Белана з білоруської секретної служби, КҐБ, зустрічалися зі своїм агентом у Будапешті у 2024 та 2025 роках. Восени минулого року спалахнув скандал через звинувачення в тому, що угорські розвідники керували шпигунською мережею в Брюсселі та намагалися вербувати угорських чиновників ЄС як шпигунів у період з 2012 по 2018 рік. "Угорські чиновники із інституцій ЄС описали цю мережу для POLITICO як неприхований секрет у бельгійській столиці." Деякі російські агенти в Угорщині діють відкрито. Розслідування, проведене Саболчем Пан'ї виявило що коментатор, який часто з'являється в угорських державних ЗМІ, Ґеорґ Шпеттле, "підтримував тісні стосунки з офіцером російської військової розвідки". Пан'ї зазначив: Протягом багатьох років Шпеттле поширював дезінформацію та прокремлівські наративи на контрольованих урядом медіа-платформах, включаючи Magyar Nemzet, Pesti Srácok, Origo, Mandiner, Hír TV, TV2 та державну телерадіокомпанію Угорщини. Анджей Садецький, керівник Відділу Центральної Європи в Центрі східних досліджень у Варшаві, розмовляв з автором цього Звіту, зазначивши, що компромат (російський термін, що означає "компроментуючі матеріали", тобто шкідливу інформацію, зібрану про публічну особу, політика чи бізнесмена, яка використовується для шантажу, маніпуляції, дискредитації або руйнування репутації об'єкта) цілком може бути легко доступний Росії, враховуючи її глибоке проникнення в Угорщину: "У нинішніх умовах російські спецслужби мають доступ до великої кількості інформації про різних людей в Угорщині". Садецький також відзначив розширення контактів та співпраці Угорщини з союзниками Росії, зокрема з Білоруссю, а також із Сербією, Венесуелою та Іраном. Інший європейський експерт зазначив, що російські спецслужби "мають доступ до великої кількості 'бруду' щодо Орбана та його людей. А Фідес прославився своїми ексцесами, наркотиками, навіть педофілією". Перша жінка-президент Угорщини, Каталін Новак, близька соратниця Орбана, була змушена піти у відставку у лютому 2024 року на тлі публічних протестів спрямованих проти її помилування чоловіка, який допомагав приховати справу про сексуальне насильство в дитячому будинку. Незалежний угорський журналіст Саболч Пан'ї (Szabolcs Panyi), з яким контактував автор, розкрив, що в Будапешт прибула команда політтехнологів із Москви допомогти Орбану на виборах. Згідно статті у Вашингтон таймс від 21го березня російські спецслужби підготували план фейкової спроби вбити Орбана. У розмові з автором високопоставлене європейське джерело у сфері безпеки відзначило зростаючу проблему проникнення російської розвідки в Угорщину: Росіяни дуже глибоко проникли в усі ІТ-системи [Угорщини]. Протидія російській агресії в ІТ-сфері практично зникла [за Орбана]. Потім Міністерство закордонних справ Угорщини було повністю інфільтроване росіянами, я побоююся, що через це міністерство росіяни проникли в інші міністерства, державні відомства. Вже давно росіяни отримують величезну кількість інформації майже про все, що відбувається в Угорщині. Джерело відзначило тісну публічну співпрацю між угорськими чиновниками та ЗМІ та російською секретною службою, посилаючись на інцидент минулої осені, коли російська розвідка звинуватила Україну в підготовці "операції під чужим прапором" з використанням уламків російського безпілотника для складання безпілотника, який, нібито, мав бути озброєний та запущений у Польщу: Різні угорські ЗМІ підхопили цю інформацію. Потім прес-секретар Путіна Марія Захарова про це заговорила. Потім багато угорців почали про це говорити. А також згодом від ТАСС, більше угорських ЗМІ, російських Телеграм-каналів та блогерів. Ця [медіа та розвідувальна співпраця] працює як "ехо-камера". За даними цього джерела: Фідес використовує фальшиві посвідчення особи, передає їх росіянам. Проникність росіян в Угорщині та через неї є абсолютно відмінною. Угорщина є "точкою входу" для росіян, включаючи розвідувальні агентства. Це великий подарунок для росіян. Джерело підсумувало: "Угорщина слугує вільним та відкритим простором для російських розвідувальних служб". Але прихильники Орбана, очевидно, не хвилюються. 2 ПОЗИЦІЯ ПРИХИЛЬНИКІВ ВІКТОРА ОРБАНА Загалом, прихильники Орбана не заперечують російський доступ та вплив в Угорщині. Їхні аргументи спрямовані на відволікання уваги від цієї проблеми або на пояснення подій – прагматизмом. Проникнення російської розвідки, наприклад, применшується. Один з аргументів, почутих у Будапешті під час кількох розмов з прихильниками уряду, полягає в тому, що Віктор Орбан є, буцімто, прагматиком, який співпрацює з різними країнами, щоб отримати максимальну вигоду для Угорщини. Проте прихильники Орбана не визнають, що навіть якби це було так, то прагматизм Орбана зазнав повний провал. Угорщина пережила дуже високий рівень інфляції в 17,1% у 2023 році, потім зазнала навіть технічної рецесії у 2024-2025 роках. Країна має найнижче споживання домогосподарств на душу населення в усьому ЄС, 72% від середнього показника. Понад тридцять основних продуктів харчування підлягають обмеженням цін, плюс понад 1000 товарів для дому. Проект атомної електростанції Пакш II був ініційований разом з Росією десять років назад, але залишається значною мірою замороженим, Росія, схоже, не може надати кредит, який вона зобов'язана була надати для фінансування проекту. Хоча Угорщина є сусідкою України, через позицію Орбана вона серйозно програватиме в процесі післявоєнної відбудови, яка відбуватиметься в Україні, яку інституції ЄС наразі оцінюють у понад 800 мільярдів євро. Натомість, як згадувалося вище, уряд Орбана тримається за російські енергопоставки та прагне поглибити ділові зв'язки з Росією, економіка якої продовжує свій спад (див. статтю в The Economist журналі "Економіка Росії увійшла в зону смерті" від 16 лютого 2026 року). Якби Орбан був суто – або навіть значною мірою – прагматиком, він давно б відмовився від конфронтації всередині ЄС та надмірної залежності від Росії та Китаю. 3 ВИСНОВКИ: УГОРЩИНА-САТЕЛІТ Угорщина наближається – якщо вже не досягла цього стану – до статусу держави-сателіта у відносинах з Росією. Політичне зближення, поглиблення економічних зв'язків, те, що виглядає як інтегрована співпраця розвідок, – все це разом створює: а) антиєвропейську державу в серці Європи, б) умови навіть для потенційного виходу Угорщини з Європейського Союзу. Колишній високопоставлений чиновник угорського уряду сказав цьому автору: "HUXIT", вихід Угорщини з ЄС, стане можливим, якщо Орбан виграє вибори. Якщо Орбан отримає дві третини на виборах, то подальші події можуть бути схожими на те, що сталося в Білорусі – будуть введені обмеження на ЗМІ та пресу, на неурядові організації (громадські організації), на свободу слова, свободу зібрань (мітингів). Крок за кроком, віддалення від ЄС та наближення до виходу триватиме. Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус попереджає, що Росія може бути готова напасти на члена НАТО вже у 2028 або 29-му році. В інтерв'ю Frankfurter Allgemeine Zeitung Пісторіус сказав, що Путін "не приховує" своїх імперських амбіцій, у яких свободи та безпека Європи "не мають жодного значення". Європейські лідери почали випускати неодноразові попередження про можливі нові, серйозніші російські атаки на країни НАТО в найближчі роки. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив минулого грудня: "Темні сили гноблення знову в наступі, – сказав він. – Ми є наступною ціллю Росії". У цьому контексті проросійська позиція Віктора Орбана є не лише викликом цінностям та інституціям Європейського Союзу, вона становить загрозу національній безпеці для всіх членів ЄС. Якщо європейські інституції не діятимуть рішучіше у випадку продовження правління Віктора Орбана, його деструктивні витівки продовжуватимуть підривати політику та цінності ЄС, а також закріплювати прецедент для майбутніх саботажників європейського проекту. Якщо Орбану дозволять продовжувати шантажувати Європейський Союз, його підхід слугуватиме прецедентом для державних акторів, серед членів ЄС, у майбутньому, які з різних потенційних причин забажають шантажувати всю Європу. Сателіт Росії всередині Європейського союзу це загроза для всієї Європи. - – - – - Ця стаття характеризує поточний стан російського впливу в Угорщині, ґрунтуючись на дослідженнях у відкритих джерелах та особистих візитах до країн Центральної Європи та численних консультаціях, включаючи особисті зустрічі, з європейськими журналістами, аналітиками та експертами, в тому числі з тими, хто підтримує нинішній угорський уряд. https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/69cd113043498/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/69cab9292c021/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Тузов) Mon, 30 Mar 2026 20:55:53 +0300 Віктору Орбану вдалось здійснити масштабну політичну маніпуляцію – залишаючись по суті типовим лівим (гранти, дотації й фінансування з Брюсселя бідної за європейськими мірками Угорщини, обіцянки виборцям дешевої комуналки й енергоносіїв в стилі комуно-марксистів всіх поколінь, державне регулювання на продукти харчування – все це ознаки соціалістичного популізму), Орбан "перефарбувався" в "правого" яструба європейської політики. Навколо якого почали гуртуватися як політичні шахраї, які використовують праві гасла для дружби з Трампом, так і справжні прибічники правих ідей. І це лише пів біди. Іншою половиною є те, що Орбану вдалося захопити "правий фланг" і перетворити його на осідок проросійської політики в Європі. Дивно, але європейці якось без бою здали правий сектор власної політики друзям путінського режиму. У зв'язку з чим склалась парадоксальна ситуація – на лівому фланзі європейської політики топчуться нащадки Маркса-Енгельса-Леніна-Сталіна, а правий фланг, фактично, захоплено друзями Путіна. До речі, свого часу перебування Орбана в Оксфорді (повноцінною західною освітою пів-річні студії важко назвати) оплатив Джордж Сорос. Як і створення політичної партії ФІДЕС, детальніше про це у статті "Радіо Свобода". Тож політична маніпуляція Віктора Орбана дозволила йому отримати підтримку на парламентських виборах 2026 року в Угорщині від Росії та її незмінного впродовж десятиліть диктатора Владіміра Путіна, який підтримав Віктора Орбана і похвалив його за "принципову позицію щодо України" – тобто за підтримку війни РФ проти України і вбивство українців. А завдяки "правій" риториці, Віктор Орбан здобув й підтримку президента США Дональда Трампа, який побажав прем'єру Угорщини "перемоги з великим відривом". Посередині цього списку політиків топ-рівня, які не посоромились втрутитись у вибори в Угорщині – чи то закликами до угорців голосувати за зручного для них кандидата, чи демонстративними візитами й зустрічами з Орбаном – й президент Польщі Кароль Навроцький, який здійснив візит до Будапешта напередодні виборів і провів тривалу розмову з Орбаном за "закритими дверима", й прем'єр Ізраїлю Бенджамін Нетаньяху, який звернувся до угорців напередодні виборів, й держсекретар США Марко Рубіо, який підтримав Орбана і нагадав про таку підтримку з боку його патрона – президента США Дональда Трампа. Таким чином масштабна політична маніпуляція, яку здійснив Орбан, дозволила йому отримати підтримку в діапазоні від Путіна до Трампа. Але масштабне втручання у вибори в Угорщині може мати несподіваний результат для тих, хто підтримав Орбана. Таким натиском на угорців й порушенням політичного суверенітету країни цілком можна й "зірвати різьбу". На тлі усвідомлення того факту, що ані Москва, яка зав'язла у війні в Україні (сподіваюсь, що в Угорщині пам'ятають й окупацію країни радянськими військами у 1956 році), ані Дональд Трамп, який зав'яз в Ірані і перевернув догори дригом всю світову економіку, не є надійними партнерами. Тож лідер угорської опозиції Петер Мадяр має свій шанс у битві з досвідченим, хитрим і коньюнктурним суперником. Пропоную вам аналітичну статтю Івана Лозового про те, куди прямує Угорщина, яка під керівництвом Віктора Орбана стала провідником проросійської політики всередині країн НАТО і ЄС. Які шанси завершити політичну кар'єру Орбана і що приваблює угорців в позиції головного його конкурента – лідера опозиції Петера Мадяра. Збираючи матеріал для цієї аналітичної статті, Іван Лозовий їздив у Будапешт, Братиславу, Прагу і Варшаву, де провів десятки інтерв'ю з аналітиками, політологами, журналістами. Узагальнена інформація щодо ситуації в Угорщині напередодні парламентських виборів 2026 й використана в даній аналітичній статті. Дослідження стану сучасної Угорщини напередодні парламентських виборів Іван Лозовий зробив для "Радіо NV". Ця стаття характеризує поточний стан російського впливу в Угорщині, ґрунтуючись на дослідженнях у відкритих джерелах та особистих візитах до країн Центральної Європи та численних консультаціях, включаючи особисті зустрічі, з європейськими журналістами, аналітиками та експертами, в тому числі з тими, хто підтримує нинішній угорський уряд. Чи Угорщина стане повністю сателітом Російської Федерації? Автор: Іван Лозовий Проросійський вектор Віктора Орбана Угорщина за владою Віктора Орбана і його партії Фідес проводить політику спрямовану на підтримку Росії у її війні проти України, тісніші економічні зв'язки з Росією та надає російським спецслужбам повну свободу дій в Угорщині. Результатом цієї політики стала посилена залежність Угорщини від Росії на міжнародній арені та в економічній сфері, таким чином, що сьогодні Угорщина може бути порівняна з державою-сателітом щодо Росії. Ця політика і спрямування радикалізувались останнім часом, що супроводжується широкою антиукраїнською кампанією, яка проводиться державними та навколодержавними ЗМІ в Угорщині. Практично з початку повномасштабної війни Росії проти України прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан проводить проросійську зовнішню політику, що полягає у його спробах блокувати військову і фінансову допомогу Україні. Перемога у війні в Україні є на сьогодні найважливішою зовнішньополітичною метою Москви, і здобуття такої завзятої підтримки всередині ЄС стало справжнім благом для Росії. Надаючи послідовну та серйозну підтримку Росії у спробах повністю заблокувати або мінімізувати допомогу оборонним зусиллям України в протистоянні жорстокому військовому наступу Росії, Угорщина чітко перебуває на боці Росії. 1. Угорська проросійська політика щодо блокування допомоги Україні Віктор Орбан двічі відвідав Москву для зустрічі з російським диктатором Владіміром Путіним з початку повномасштабної війни Росії проти України: у липні 2024 року та у листопаді 2025 року. Міністр закордонних справ Орбана, Петр Сійярто, відвідав Росію набагато більше разів за останні 4 роки, щонайменше 15 разів з початку війни в Україні. Хоча він спочатку засудив несподіваний напад Росії на Україну в лютому 2022 року, Орбан доволі швидко зайняв проросійську позицію. Він відмовився надавати будь-яку військову чи фінансову допомогу Україні, своєму сусідові, у її оборонній війні проти Росії. Більше того, Орбан постійно та неодноразово докладав усіх зусиль, щоб заблокувати допомогу, яку надає Україні Європейський Союз, членом якого є Угорщина, навіть якщо ця допомога не містить коштів від самої Угорщини. Вже у травні 2022 року Орбан погрожував накласти вето на запропонований Європейським Союзом пакет санкцій проти російського енергетичного сектору. У листопаді того ж року Орбан заблокував €18 мільярдів євро, виділених Україні на 2023-й рік щоб допомогти підтримати українські енергетичні та медичні установи. У листопаді через рік, у 2024 році, Угорщина заблокувала кошти на зброю для України, що становили €500 мільйонів євро, а в грудні того ж року також заблокувала €50 мільярдів євро фінансування ЄС для України. У листопаді минулого року, у 2025 році, Орбан надіслав листа президентці Європейської комісії Урсулі фон дер Ляєн, у якому висловив свою опозицію щодо "надсилання будь-якої подальшої фінансової допомоги Україні в будь-якій формі". Замість такої допомоги Орбан виступив за те, щоб ЄС підтримав мирну пропозицію з 28 пунктів, яка б передбачала значні поступки Москві, включаючи те, що Україна повинна була би здати територію та скоротити свою армію. Як з'ясувалося пізніше, цей 28-пунктовий план був значною мірою розроблений російською стороною. Нещодавно Угорщина заблокувала пакет позик ЄС для України на суму €90 мільярдів євро та 20-й пакет санкцій проти Росії. Орбан, здавалося, раніше погодився не блокувати цю позику, доки Угорщина буде виключена з гарантій, які використовуються для забезпечення позики. Але він все-одно наклав вето, попри те, що Угорщина не бере участі взагалі у позиці чи відповідних гарантіях. Зі свого боку, ЄС регулярно обходила спроби Угорщини заблокувати європейську допомогу постраждалій від війни Україні. 14 грудня 2023 року Орбан залишив кімнату, де лідери ЄС голосували за відкриття переговорів з Україною про вступ до ЄС, що виглядає як послуга за послугу, оскільки ЄС незабаром після цього, того ж місяця, виділив €10,2 мільярдів євро заморожених коштів з фонду консолідації для Угорщини. Це визнав, під час особистої розмови з автором, один експерт у Будапешті, який підтримує Орбана і який висунув гіпотезу: "Можливо, колись він [Орбан] погодиться на фактичний вступ України до ЄС за 20 мільярдів євро". Послідовні спроби Угорщини блокувати допомогу ЄС Україні були привітно зустрінуті та похвалені диктатором Росії Владіміром Путіним. 3-го березня 2026 року Путін зателефонував Орбану та "відзначив принципову позицію угорського керівництва". 2. Підвищений ступінь антиукраїнської риторики та антиукраїнська кампанія, спрямована на розпалювання істерії Але опозиція Орбана до допомоги Україні не є виключно фінансовою. Вона переросла в ідеологічну антиукраїнську позицію, яка часом заходила далі, ніж навіть офіційна російська лінія, що походить від Владіміра Путіна та його поплічників. У вересні 2025 року Орбан заявив: "Україна не є незалежною країною. Україна не є суверенною країною". Навіть Путін не заперечує, що Україна – це країна, яка є функціонуючою державою, адже хто ж тоді зупинив його армію на її шляху на лише 20% території України? Політична партія Орбана Фідес, яку він повністю контролює, за словами інформованого ділового джерела в Будапешті, побудувала свою виборчу кампанію наприкінці 2025 та на початку 2026 року значною мірою на антиукраїнській риториці, разом з анти брюссельськими тезами. Окрім особистих нападів на лідера опозиції Петера Маґяра (які значною мірою виявилися безрезультатними, за словами одного європейського експерта), виборча кампанія Фідес часто використовує зображення президента України Володимира Зеленського, зазвичай у позі прохача, який просить гроші у вигляді подачок. Напередодні виборів у квітні 2026 року в Угорщині Орбан значною мірою побудував свою кампанію на антиукраїнських темах. У лютому 2026 року Орбан навіть назвав Україну "ворогом", згідно з "index.hu", новинним виданням, пов'язаним з угорським урядом. Жодних виправлень цієї заяви, схоже, не було з того часу надано з офісу прем'єр-міністра. Називання України "ворогом" відповідає крокам Віктора Орбана до радикалізації у напрямку до подальшого зближення з Росією як головна рушійна сили для Угорщини в міжнародних відносинах, як політичних, так і економічних. Водночас, Орбан підтримує тісні економічні зв'язки з Росією навіть протягом останніх чотирьох років повномасштабної війни Росії проти України. 3. Тісні економічні зв'язки та залежність від Росії В інтерв'ю для цього звіту Жужанна Веґ (Zsuzsanna Végh), яка базується в Берліні та є директором Програми європейської стійкості, заявила: Угорська влада обрала шлях зближення з Росією, особливо в енергетичному секторі, Угорщина приймає Російський міжнародний інвестиційний банк, тоді як Орбан безпосередньо спілкується з Путіним. Це відбувається тоді, як практично вся решта Європи відійшла від енергетичної залежності від Росії. Угорщина наразі отримує понад 80% своєї нафти та газу і 100% ядерного палива з Росії, а загальний угорський торгівельний обіг щорічно приносить російському бюджету приблизно 5 мільярдів доларів США. Це при тому, що Угорщина залишається економічно найбільш тісно пов'язана із рештою Європи, не із Росією, торгівля з Росією становить приблизно 10% від загального обсягу, а з рештою Європи – 80%. Прихильники Орбана зазначають, що у 2011 році угорський уряд викупив 21,2% акцій Росії в угорському енергетичному гіганті MOL. Викуп був профінансований з невикористаних траншів позикового пакету МВФ/ЄС 2008 року. Цей крок, однак, призвів до отримання Орбаном жорсткого контролю над компанією. Три фонди, пов'язані з Орбаном – Mathias Corvinus Collegium, Maecenas Universitatis Corvini та MOL New Europe Foundation – контролюють близько 30% акцій MOL. Як зазначає високопоставлене європейське джерело у сфері безпеки: MCC Mathias Corvinus Collegium[] отримала близько 10% акцій MOL, що призвело до доходу понад 20 мільярдів форинтів минулого року для підтримки кампаній Орбана з промивання мізків. Враховуючи, що MOL отримує надприбутки від імпорту та переробки дешевої російської сирої нафти та природного газу, російський вплив на цьому енергетичному гіганті продовжує бути проблематичним. Є повідомлення в пресі, що угорсько-російський бізнесмен Меґдет Рахімкулов, один з найбагатших людей Угорщини, зберігає вплив у MOL, компанії, в якій родина Рахімкулова раніше тримала значний пакет акцій. Уряд Орбана продовжує проводити проросійську економічну політику. Наприклад, міністр закордонних справ Петр Сійярто відвідав Москву 9-го грудня 2025 року, щоб спільно очолити 16-ту сесію російсько-угорської міжурядової комісії з економічного співробітництва. Під час цього візиту його супроводжувала велика угорська бізнес-делегація з метою зміцнення економічних зв'язків з Росією, особливо в енергетиці, та забезпечення вигідної позиції для Угорщини після зняття санкцій. Переговори включали обговорення будівництва атомної електростанції Пакш II в місті Пакш, Угорщина. Сіярто також зустрівся з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим, з яким Сіярто зустрічався багато разів протягом останніх чотирьох років. На днях виник скандал коли стало відомо, що Сіярто постійно телефонував і інформував Сергія Лаврова про хід розмов на нарадах Ради ЄС, навіть під час перерв у таких засіданнях. Проєкт розширення АЕС Пакш ІІ у центральній Угорщині має бути побудований російським "Росатомом". Більша частина вартості проєкту має бути покрита російським державним кредитом у розмірі €10 мільярдів євро. ЗМІ детально описують тривалу російську участь на всіх рівнях: Німецький бізнесмен Клаус Манґольд, якого ЗМІ назвали "містер Росія", був потужним лобістом цього проєкту. В Інтернеті є навіть його фотографії з Владіміром Путіним. Угорський уряд найняв цього німця для вирішення проблеми за допомогою його друга Гюнтера Еттінґера. Велика російська фінансова установа, Міжнародний інвестиційний банк (МІБ), була переміщена з Москви до Будапешта у 2019 році, Ця установа була створена в 1970 році країнами Варшавського блоку для підтримки економік країн-учасниць. Щось на кшталт ЄБРР, але в країнах комуністичного блоку. Але це не просто фінансова установа. "Банк, як міжнародна організація, не підпадає під дію національних банківських та інших нормативних актів", – йдеться на його веб-сайті. Угорщина надала всім співробітникам банку дипломатичний статус та багато інших привілеїв, що спричинило скандал у Європейському Союзі. Його лідер, Микола Косов, нібито є сином колишнього агента КДБ у Будапешті. Як зазначив, спілкуючись з автором, західний бізнесмен з багаторічним досвідом ведення бізнесу в Угорщині: Тісні стосунки були встановлені [Угорщиною] з російськими спецслужбами, разом вони також зайнялися бізнесом. Особливо це стосується державних замовлень, я був свідком того, як росіяни приходили на певні тендери, хоча вони не мали жодного стосунку до теми. Росіяни протягнули глибокі щупальця в Угорщину, особливо в нафтовій та газовій галузях. Є, зокрема, такий собі "Кнопп", який пов'язаний з Фірташем [український олігарх]. Ті, хто покинув спецслужби, створили "тіньові компанії". Росіяни допомогли Фідес створити офшорні компанії. Політична та економічна співпраця Угорщини з Росією супроводжувалася тим, що, здавалося б, було б немислимим: тісною розвідувальною співпрацею з країною, яка без провокації напала на одного з сусідів Угорщини та спричинила найкривавішу війну в Європі з часів Другої світової війни. Далі буде. Те, про що мали б памʼятати угорці: російські танки на вулицях Будапешта. Війська, надіслані Москвою, потопили в крові демократичну революцію в Угорщині у 1956 році. Фото з мережі Інтернет. https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/69cab9292c021/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/6961776915c43/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Тузов) Fri, 09 Jan 2026 22:47:21 +0200 UPD. Інформація оновлюється. https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/6961776915c43/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/69528a71c578b/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Тузов) Mon, 29 Dec 2025 15:04:33 +0200 UPD. Інформація оновлюється. https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/69528a71c578b/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/69204d67d7fa8/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Тузов) Fri, 21 Nov 2025 12:30:47 +0200 Знаєте, що таке когнітивна війна? Це боротьба за розум, за вибудовану в головах людей систему цінностей. Тобто – це боротьба за свідомість мільйонів, а, можливо, й мільярдів людей по всій планеті. Росія методами інформаційного зомбування програмує систему сприйняття реальності й поведінкові реакції не лише своїх громадян, а й мешканців інших країн. Саме інжинирінгом свідомості росіянам вдалося досягти бажаного для них ефекту: сприйняття війни і вбивств людей як потрібної і бажаної політики (путіна), яку підтримує більшість росіян. Зрозуміло, що методи протидії зомбуванню мають бути інноваційні і точно не симетричні. У нас просто не вистачить студій і телеканалів, щоб перекричати російських пропагандистів – воєнних злочинців. Тому наступний досвід є вельми цікавим з точки зору протидії російському інформаційному вторгненню. Інформаційна контратака, яка заскочила ворога зненацька Кілька днів тому з москви прилетіла новина, яка звучить майже як анекдот, якби не йшлося про війну. Генпрокуратура рф визнала "небажаною" українську компанію GSC Game World – творців S.T.A.L.K.E.R. і "Козаків". Формулювання знайоме: компанія "спонсорує ЗСУ", "формує образ Росії як держави-агресора" й "поширює дискредитуючі матеріали". Така кількість піни з рота ворога є, погодьтеся, приємним явищем – операція з віртуального проникнення на територію рф і в голови зазомбованого населення виявилась вдалою. Для росіян це, очевидно, нові відчуття, адже вони виключно себе вважають майстрами проникнення в голови як вірнопідданих російського диктатора, так й іноземної публіки. А тут така несподівана й масштабна контратака на "скрєпи" русского міра! Окремо російські прокурори наголосили: у 2022 році GSC переказала близько 17 млн доларів фонду допомоги українським військовим, на які закупили ударні дрони та автомобілі. Тобто їхньою мовою це називається "нежелательная организация". На нашій – компанія, яка чесно називає війну війною, а окупанта – окупантом, і ще й допомагає тим, хто щодня тримає фронт. Тож, на росії тепер навіть купівля гри може потенційно трактуватися як участь у діяльності "небажаної організації" – із штрафами й кримінальною перспективою. Сподіваємось, що росіяни вміють користуватись VPN сервісом (якщо ще не всі вміють – будемо вчити) щоб обходити бар'єри і заборони – щоб отримувати пігулки для роззомбування й підтримувати ЗСУ. Усе це збіглося за часом з іншим важливим для нас сюжетом: S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl виходить на PlayStation 5 – 20 листопада, у річницю релізу гри. Українська студія закриває коло: після ПК та Xbox Зона заходить і на консоль Sony, а отже стає справді глобальним IP, присутнім на всіх ключових платформах. Символізм прозорий: поки там криміналізують навіть піксель із написом "Chornobyl", тут українська гра тихо займає місце поруч із найбільшими світовими релізами. І саме тут я згадав іншу історію – двомісячної давнини. У вересні я писав колонку "Коли гра рятує життя" – про спільний проєкт ДСНС та S.T.A.L.K.E.R. 2. Тоді йшлося зовсім не про консолі. Йшлося про міни. На той момент ДСНС разом із розробниками запустили інформаційну кампанію для підлітків: головний герой гри, сталкер Скіф, у відео пояснює базові правила мінної безпеки – "не підходь, не чіпай, запам'ятай шлях назад, телефонуй 101". Кампанія націлена на хлопців 14-17 років – найризикованішу групу, яка добре знає правила, але любить перевіряти їх на міцність. 23% території України – потенційно заміновані, це десятки років роботи для саперів. У грі завжди є другий шанс: перезавантажився – і пішов інакшим маршрутом. У житті такого шансу немає. Саме про це був той ролик: використати знайомий підліткам світ Зони, щоб пояснити реальну небезпеку на реальних полях, де замість артефактів лежать розтяжки й касетні боєприпаси. Я тоді писав, що це рідкісний випадок, коли попкультура входить у нашу повсякденність не як втеча від реальності, а як спосіб цю реальність пережити й вижити в ній. Сьогодні до цієї картини додалася нова деталь: Кремль офіційно оголосив студію, яка допомагає рятувати українських дітей від мін, "ворогом". Є ще один вимір цієї історії – суто бізнесовий, і він теж важливий. S.T.A.L.K.E.R. 2 робили під час повномасштабної війни: частина команди релокована до Чехії, частина залишалася в Києві, працюючи під сиренами, блекаутами й обстрілами. Попри атаки, кібервтручання й людські втрати, студія довела гру до релізу, продала мільйон копій за два дні, а тепер виводить її на третю велику платформу. За цим стоїть не лише талант і впертість команди, а й довгий горизонт (гра в довгу) інвестора Максима Кріппи – підприємця, який паралельно інвестує в NAVI, медіастудію Maincast, київську нерухомість і волонтерські проєкти. Що ж, можна тільки вітати, що під час війни гроші бізнесу не йдуть традиційним українським маршрутом – із країни, а навпаки – через власні структури та партнерські фонди підтримуються Сили оборони: від пікапів і мікроавтобусів до безпілотників, про які так нервово пишуть тепер російські прокурори у своїх рішеннях. Тобто ми маємо дуже нетиповий для нашої реальності трикутник: гра, створена під час війни – приватний український капітал – реальна допомога армії й цивільним, включно з проєктами мінної безпеки. І саме цей трикутник Москва намагається криміналізувати. І це цілком показово. Рішення Генпрокуратури РФ має ще одну цікаву деталь. Вони прямо звинувачують GSC у тому, що компанія "формує образ Росії як держави-агресора". Це сказано про гру, в якій Чорнобиль – український, зона – український простір, а російська армія – окупант, який прийшов на чужу землю. Тобто проблема навіть не в дронах і не в 17 мільйонах. Проблема в тому, що хтось, окрім російської пропаганди, описав реальність такою, як вона є. На цьому тлі PS5-реліз виглядає як голосування справами. Світова платформа номер один, м'яко кажучи, не поділяє російського уявлення про "нежелательность". Навпаки – S.T.A.L.K.E.R. 2 отримує свою поличку в PlayStation Store і шанс дотягнутися до мільйонів гравців, які ніколи не чули про українські подкасти, що звучать у грі, чи про українські міста, заміновані на карті. Коли дивишся на ці дві новини разом – російське рішення й вихід на PS5 – то бачиш, що мова не лише про індустрію ігор. Мова про те, ким ми є в цій війні. З одного боку – країна, яка боїться до істерики всього українського, навіть гри, бо в ній Росія називається агресором, а українська армія – захисниками. Країна, яка саджає своїх громадян за донат на дрони й хоче карати тих, хто натиснув кнопку "купити" в цифровому магазині. З іншого боку – країна, де та сама гра допомагає ДСНС пояснювати підліткам, як не підірватися на міні. Де частина прибутку від продажів іде на автомобілі й БПЛА для фронту. Де студія, яку ворог називає "небажаною", створює один із найпомітніших культурних продуктів року, вплетений у контекст реальної війни. Колись ми будемо розповідати цю історію простіше: була собі українська гра про Зону, яка допомагала рятувати життя, лікувати травми війни і будувати економіку майбутнього. І була імперія, яка оголосила її загрозою. Сьогодні це ще не легенда – це низка новин у стрічці: про мінну безпеку, про 17 мільйонів на дрони, про PS5 і про "нежелательную организацию". Але якщо подивитися на них разом, то відповідь на головне запитання – "чи є в України завтра?" – стає трохи яснішою. Так, у нас заміновані поля й діти, яким Скіф із екрану каже: "не підходь, не чіпай". Так, у нас все ще падають ракети й гинуть військові, серед яких – ті самі гравці й розробники. Але водночас у нас є студії, інвестори й рятувальники, які роблять спільну справу – від Зони на екрані до справжньої землі під ногами. І коли Росія намагається заборонити навіть цю гру, вона, по суті, визнає: наш культурний продукт і наша здатність тримати слово перед своїми – теж зброя. Можливо, не така гучна, як артилерія, але в довгій війні за майбутнє вона не менш важлива. Тому що заходить в голови росіян і активує там ті нейрони головного мозку, які відповідають за процеси мислення, а не перетравлення російського пропагандистського сміття. Так, це "гра в довгу", але вона матиме неочікуваний для московського режиму результат. https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/69204d67d7fa8/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/68e147889f910/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Тузов) Sat, 04 Oct 2025 19:12:56 +0300 Бойовий підрозділ розформують? Вранці мені зателефонував Юрій Касьянов і сказав: "Ви ж хотіли побачити можливості підрозділу. Нас розформовують. Поїхали, покажу, яким був підрозділ і що він мав". Одразу постало питання, як все це знімати, зважаючи на потенційні ризики. Одразу скажу, що місце, у яке мене запросив майор, не є військовим обʼєктом. Ми одразу відпрацювали формат зйомок: працювати крупними планами, жодних панорам, в горизонтальному форматі, аби не полізли в кадр якісь конструкції зі стелі. Попередньо прибрали всілякі написи, таблички. Я навіть стер з дошки в кімнаті підготовки технічні написи після брифінгу технарів. Вже перебуваючи на базі, до ранкової новини про те, що підрозділ роти далекобійних безпілотних комплексів розформовують, Юрій Касьянов додав ще одну резонансну інформацію. Про те, що 3 травня 2023 року було завдано удару по Кремлю. Касьянов повідомив про це на своїй сторінці у Фейсбуці. Для мене підрозділ, про який іде мова, був загадкою, оповитою таємницею. Де вони воюють, які можливості у підрозділу, який характер бойових задач виконують, якого типу БПЛА мають на озброєнні? У цьому відео ми можемо, із зрозумілих міркувань, показати лише деяку частину таких спроможностей. Але і цього достатньо, на мою думку, щоб зрозуміти: можливості й функціональна організація роботи підрозділу заслуговують на те, щоб зберегти його "злітаний" склад в якості бойової одиниці й не розпорошити людей з досвідом і відповідною кваліфікацією по всіх фронтах. І це буде в інтересах великої справи – оборони України від нашого спільного ворога – російської федерації. А далі дивіться, яким був "підрозділ Касьянова". З надією, що підрозділ буде збережено і слово "був" ми замінимо на "є". https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/68e147889f910/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/68c7ac600db90/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Тузов) Mon, 15 Sep 2025 09:04:16 +0300 Україна нині одна з найбільш замінованих країн світу (ООН вважає, що найбільш замінована). Потенційно забруднено мінами близько чверті території, 139 тис. км². Це офіційні оцінки ООН/UNDP та ДСНС. За оцінками міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, площа "засіяної" мінами території ще більша – 176 000 кв.км. А для повного розмінування знадобиться не менше 70 років. За період від лютого 2022-го до кінця 2024-го щонайменше 1 379 цивільних стали жертвами мін та вибухонебезпечних залишків: 413 загиблих і 966 поранених. Підриваються на мінах місцеві мешканці, фермери, які обробляють поля. Серед постраждалих – ООН зафіксовано щонайменше 150 дітей. ЮНІСЕФ подає й більшу кількість: 186 дітей, які постраждали лише за 7 років війни, яка триває вже 12-тий рік. Страшна статистика. Тому важливо не лише повідомити про небезпеку. Треба це зробити так, щоб це попередження почули ті, кому воно адресоване. Ви, певно, знайомі з ситуацією, коли діти й підлітки "втикають" у свої смартфони, не зважаючи на всі ваші розмови й попередження? До речі, дослідники китайського сегменту тік-ток розповідають, що він кардинально відрізняється від українського. Китайці цінують свою молодь, й, окрім розваг, дають пізнавальний і корисний матеріал. Тож варто привітати співпрацю ДСНС та S.T.A.L.K.E.R. 2, які пішли шляхом, що дозволяє "достукатись" до "цільової аудиторії". Й інформувати про важливі речі, від яких залежить життя – в ігровій та максимально адаптованій для підлітків та молоді формі. Інформуючи про основи протимінної безпеки. Чому ця тема мене зацікавила? Я сам ледве не потрапив на "розтяжку". Це було в Київській області, коли росіяни відступили і залишили після себе заміновані території. Тож картинка замінованого спортивного майданчика з встановленою на розтяжку гранатою – це не плід чиєїсь уяви. Це реалії війни, яку веде росія проти України. Намагаючись вбити і скалічити якомога більше українців. В тому числі – дітей і підлітків. Ролик ДСНС, як на мене, максимально реалістично відтворив те, що відбувається насправді. Звісно, одна з найбільш вразливих категорій – діти і підлітки. Тому, у країні, де "не підходь і не чіпай" вже давно, на жаль, не про виховання, а про виживання – дуже правильний підхід. GSC Game World разом із ДСНС упакували правила мінної безпеки у впізнаваний світ S.T.A.L.K.E.R. І правильно зробили. Треба зануритись у той світ, в якому "живуть" його фанати, щоб звідти надіслати їм сигнал й інформацію, яка врятує життя. Герой Скіф говорить просто: побачив підозрілий предмет – не підходь, не торкайся, вертайся тим самим шляхом і дзвони 101. Без моралізаторства. Зрозуміло, швидко, у своїй естетиці. Саме так і потрібно розмовляти з підлітками, які не дивляться "уроки безпеки", зате знають кожен кадр із трейлерів. Чому це важливо? Бо масштаби проблеми величезні. І територіально, і ментально, і у часовому вимірі. На розмінування піде 10 років, за оцінками ООН. Насправді, думаю, значно більше. ООН недооцінює масштаб біди. Навіть не зважаючи, що вже зараз тестують іноваційні системи розмінування – наприклад, детекції мін дронами з повітря. І коли державна служба заходить до молоді через її канали, то це вже не кампанія, це сервіс для життя. Тут є все: правильний носій (ігровий IP), правильний меседж (алгоритм дій), і правильний "next step", – номер 101 та офіційні ресурси. Це той рідкісний випадок, коли культура і держава працюють не паралельно, а разом, і працюють на результат. Окремо про довіру. Коли герой великої гри говорить голосом рятувальника, інституція стає ближчою. А ще це модель, яку можна тиражувати. Інші студії, інші відомства: вбудовуйте безпеку у свої світи. Ніяких "сухих" роликів на телебаченні о 3-й ночі, коли полюбляють запускати соціальну рекламу. Не для того, щоб вона працювала. А для звітності. Для "галочки". Натомість, треба саме тими каналами, які сприймає певна аудиторія, давати лише те, що справді дивляться і запам'ятовують. І так, дослідження поведінки підлітків уже враховані, це не імпровізація, а продуманий дизайн повідомлення. І ще одне, про відповідальність бізнесу. Видимість ролі інвестора тут доречна: гроші пішли не на піар, а в контент, який навчає і рятує. Тож власник GSC Game World Максим Кріппа дав крутий референс, як інвестиції в ігрову культуру можуть працювати на публічну безпеку, а не лише на релізну "гіфку". Добра планка для індустрії загалом: робити те, що дає цінність тут і зараз. Корисний ролик для батьків, аби показати дітям, говоримо з дітьми й пояснюємо правила так само конкретно, як у відео. Бо інколи різниця між "підійшов" і "зупинився вчасно", це один перегляд. І якщо для цього потрібен Скіф – хай буде Скіф. Коли ігри працюють на безпеку, повторюсь, це не просто "крута інтеграція". Це ще один спосіб залишитися живими самим та вчасно зупинити інших. Ми маємо не лише перемогти у війні. А й зберегти якомога більше життів наших людей. Яких вже не вистачає для організації багатьох процесів. Тож вчимося разом правильно поширювати інформацію і рятувати життя і здоров'я. Бо заміновані й "напаковані" вибухонебезпечними предметами міста, села, поля, ліси й водойми – це, на жаль, небезпека, з якою нам жити впродовж багатьох років. https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/68c7ac600db90/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/688a055f39bbd/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Тузов) Wed, 30 Jul 2025 14:43:27 +0300 Закон 4555, який встановив перепідпорядкування НАБУ і САП Генеральному прокурору міг би мати катастрофічні наслідки для України. Якщо подивитись на мапу світу, слід визнати очевидне: реальних партнерів, які допомагають Україні, не так вже й багато. Поки Дональд Трамп робить обнадійливі заяви щодо Путіна і країни-агресора – Росії, питання військової допомоги з боку США залишається ніби в тумані. Реально продовжують надавати допомогу Україні країни ЄС. Але, як йдеться у відомому прислів'ї, і тут не все так радісно: в родині не без виродка. Віктор Орбан, на мою думку, активний провідник російської політики всередині ЄС і НАТО, блокує затвердження бюджету ЄС через допомогу Україні. Якщо збільшити масштаб, доведеться визнати очевидне: світові, здебільшого, байдуже щодо несправедливої і неспровокованої війни Росії проти України, вбивств людей, руйнування міст. Подарунок Путіну? Тож поставити під сумнів підтримку країн ЄС – це був би найкращий подарунок Путіну. Російський диктатор ледве не отримав такий подарунок (сподіваюсь, вже не отримає, голосування за новий закон призначено у ВР на 31 липня). Не по-дитячому "гойднувши" країну, що спровокувало акції протесту, ініціатори цього гойдання з'ясували для себе неприємну обставину: виявилось, що досить важко просити у партнерів 50-60 мільярдів євро на наступний рік і перепідпорядковувати собі інституції, які було створено за участі й підтримки європейців. До речі, нинішній міністр оборони Денис Шмигаль оцінив потреби України на наступний рік (2026-й) в 120 мільярдів доларів на оборону країни. Тож виконання подібного кульбіту виявилося смертельно небезпечною гімнастичною вправою. Вже кілька джерел поінформували Київ, зокрема, й президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, що Україна може залишитись без європейських грошей, якщо не "відкотить" наїзд на НАБУ і САП. Схоже в Києві взяли в руки калькулятор, відняли європейські гроші від вже запланованих в бюджетах наступного року. І зрозуміли, що бухгалтерія не сходиться. Сталінський рудимент в прокуратурі В Україні після всіх реформ залишили, по-суті, ще сталінський принцип формування прокуратури кадрами. У нас кандидатуру генерального прокурора вносить президент і затверджує парламент. І як уникнути політизації у такій системі координат? І питання не в тому, хороша людина генпрокурор, якого обрали політики, чи погана. Руслан Кравченко під час відомої прес-конференції з головою СБУ Василем Малюком, обурювався – чому йому не довіряють, він же чесна людина, працював у Севастополі й Бучі. Питання не в довірі чи не довірі до конкретної людини. Питання в створенні системи, яка буде працювати не зважаючи на персоналії. Саме так функціонують інституції в країнах, до інтеграції з якими в альянси і союзи ми прагнемо. Україна наступила на міну, яку перезаклали в Конституцію 1996 року і яку дбайливо обходили стороною багато років. Думаю, це тому, що кожному президентові була потрібна довірена особа на посаді генерального прокурора. Радянський принцип призначення "партією і вождем" не змінили а ні в часи Ющенка, після Помаранчевої революції, а ні в часи Порошенка (період Януковича краще взагалі не згадувати). До речі, тому велелюдні протести й не стали революціями, адже система не була докорінно змінена. П'ятий президент хизувався різними реформами ("яких тобі ще реформ не вистачає!"), в тому числі й реформою правосуддя та державних інституцій. Але, водночас, мабуть, дуже хотів, аби Генпрокурором стала довірена людина – Юрій Луценко – політик, який починав з лівого сектору – соціалістів і який навіть не мав юридичної освіти. Перед цим Верховна Рада навіть внесла зміни до законодавства, які дозволили Генпрокуратуру очолити людині без юридичної освіти. На мою думку, політичні й егоїстичні інтереси у цьому питанні переважили інтереси держави і Україна весь цей час йшла у європейське майбутнє з рудиментом сталінських часів за зразком прокуратури Вишинського, який обслуговував інтереси правителя. Більше того – "ручний" прокурор суперечив, наскільки мені відомо, й умовам отримання безвізу. Просто в ЄС на це заплющили очі. "Закладку" під будову української державності, на жаль, використав й діючий Президент Зеленський. Скориставшись своїм рудиментним правом внесення (призначення) кандидатури Генпрокурора. Щоб потім йому перепідпорядкувати НАБУ і САП. Ймовірно, розрахунок був на те, що партнери з ЄС вчергове пробачать такий відхід від домовленостей з ними. Через війну. Але цього разу віз не проїхав у ворота. Бо українська економіка поки-що далека від того, щоб згенерувати 50-60 мільярдів євро річного прибутку. Звісно, мені відомий аргумент про те, що "в країні війна". Про потребу централізації влади у моєму ефірі говорив, наприклад, один з моральних авторитетів країни Мустафа Джемілєв, який підтримав скандальний закон. Серед аргументів прибічників "централізації влади" – відступ України від деяких положень Конвенції про захист прав людини" під час війни, про що Україна поінформувала Раду Європи: "Постійне представництво України при Раді Європи передало генеральному секретарю РЄ оновлену інформацію щодо відступу від зобов'язань, узятих відповідно до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це пояснили дією воєнного стану в Україні". Але це, на думку Ігоря Коліушка, експерта з питань конституційного та адміністративного права, висловлену у моєму ефірі, не є обставиною, достатньою для реанімації радянської системи в прокуратурі. Що ще хвилює? Бачу багато міркувань різних людей, що за НАБУ і САП взялися тому, що вони "підібралися" до наближених до президента Тімура Міндіча і екс-віце-прем'єра Олексія Чернишова. Не хочу в це вірити, бо якщо це так, то це дуже сумна історія. Яка виходить за межі не лише здорового глузду, а державницьких пріоритетів. Бо якщо на шальках вагів двоє друзів-партнерів, а на інших – держава Україна, тут вже треба обирати. Державу. Я вже не кажу про заповідь Лі Куан Ю про "посадку трьох друзів". Очевидне На жаль, задекларовані, але не доведені до розуму "реформи", вилізають нам боком. Що дуже тяжко – під час війни. Навіть, якщо політичну пожежу буде ліквідовано, наслідки все-одно залишаться. Адже йдеться про довіру між Україною і тими партнерами, які нас досі підтримують, і не зійшли з цієї дистанції. Осад від цієї події й "гойдання" країни, все одно залишиться як у іноземців, так і у власних співгромадян. Сподіваюсь, що ще катастрофічнішого варіанту, коли депутати, різними методами, заблокують прийняття нового закону, не станеться. Бо це вже буде цілком суголосною дією з бажаннями російського фюрера Путіна, який з ненавистю згадував українські антикорупційні структури у своїй "програмній" промові напередодні вторгнення в Україну. Знаю, що Путін багато віддав би, аби в Україні не було ефективних інституцій і щоб Україну лишити підтримки західних партнерів. Думаю, російський нацист Дмітрій Медведєв напився би "в усмєрть". І це був би єдиний позитив від потрясіння, яке нас спіткало. Звернення до працівників НАБУ, САП і ВАСУ Будь ласка, не підхопіть хворобу ейфорії у зв'язку з народною підтримкою. Таке вже бувало в нашій історії. Коли народ на своєму "горбі" приводив відомих політиків до влади, але вони швидко про це забували. І починали "рулити" країною на власний розсуд, у відповідності до своїх, вузькопрофільних інтересів. І не доводили до розуму практично жодної важливої реформи. Прошу вас, працівники САП і НАБУ, судді ВАКСУ, мінімізувати імітації боротьби з корупцією на вищих щаблях влади. Щодо посадовців категорії "А". І тут у нас виникає питання: що робити з інституціями, які мають ознаки низької ефективності чи недієздатності? Повертаємось до пройденого матеріалу: влаштовувати конкурси, які сприятимуть приходу в ці структури людей, що здатні виконувати покладену на них суспільством роботу. А не маневрувати "між краплинками", граючись у політику. І пам'ятати народну мудрість: обраний посадовець обміну й поверненню не підлягає. Неефективного керівника антикорупційної інфраструктури доведеться терпіти весь термін каденції, бо ефективних механізмів відкликання не існує. Але мені кажуть, що люди, які готові стати нашими "італійськими" прокурорами, що свого часу трощили сицилійську мафію, в нашій країні теж є. Суспільству теж треба розумнішати і дорослішати. Отже, 31 липня 2025 року у парламенті, наш "День Д". Точніше, один з таких відповідальних днів. Ситуація має бути виправленою. Депутати мають підтримати, щонайменше, президентський законопроєкт. Якщо цього не станеться... про це я навіть думати не хочу. https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/688a055f39bbd/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/6836e1bd29eb6/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Тузов) Wed, 28 May 2025 13:13:17 +0300 Читати українською. Scrivo queste righe nella notte, durante l'ennesima ondata di intensi attacchi missilistici e di droni contro l'Ucraina. Putin chiama questo concetto di tormento inflitto a milioni di persone "guerra di logoramento". Sta cercando di far passare l'Ucraina attraverso gironi infernali, ideati a Cremlino per punire gli ucraini che non vogliono diventare schiavi di Putin. E a Putin servono molti schiavi per lo scontro globale con l'Europa. Gli schiavi possono essere mandati a centinaia di migliaia, persino a milioni, in attacchi frontali, espandendo e allungando i confini della Russia all'infinito. Proprio come scriveva uno degli ideologi di corte di Putin e architetto della guerra, Vladislav Surkov. Ecco solo alcuni degli strumenti usati per costringere gli ucraini alla schiavitù russa, passo dopo passo: La guerra, gli omicidi, le mutilazioni e l'occupazione di territori ucraini dal 2014. L'invasione su vasta scala dal 2022, con un'escalation esponenziale di morti e feriti. Esempi di crudeltà esibita a Buča, Irpin e in altre città della regione di Kiev, con l'intento di terrorizzare e paralizzare la volontà dei cittadini. Distruzione di città ucraine – come Mariupol, Popasna, Mar'inka, Avdiivka, Bakhmut e decine di altre. Nella foto: gli occupanti russi hanno distrutto la pacifica città ucraina di Vovchansk, 2024. Foto scattata con un drone. Attacchi al sistema energetico, con l'obiettivo di lasciare gli ucraini senza luce, acqua, medicine e cibo. Massicce incursioni aeree con armi russe, missili balistici nordcoreani tipo KN-23 (secondo la classificazione occidentale) e droni d'attacco iraniani "Shahed", modificati in versione russa come "Geran" e "Geran-2". E a ogni fase di questo terrore russo, gli ucraini hanno risposto a Putin: "No! Noi resisteremo!". Gli Stati Uniti si sono stancati Nel frattempo, a cedere è stato il Paese che era il faro del mondo democratico. Negli USA, la politica di leader europei deboli – come i primi ministri britannico e francese Chamberlain e Daladier, che cercarono di scendere a patti con Hitler accettando l'occupazione di altri Paesi (l'accordo di Monaco) – è ora rievocata dal 47° presidente americano, Donald Trump. Questa nuova linea americana è accompagnata da una strategia informativa coerente. Le operazioni informative russe vengono ormai ripetute anche dall'altra parte dell'oceano. Il blogger statunitense Tucker Carlson, ad esempio, si preoccupa del destino della filiale ucraina della Chiesa ortodossa russa. Ha registrato una lunga intervista con Vadym Novynskyi, l'oligarca "ortodosso" russo che ricevette un passaporto ucraino da Viktor Yanukovych. Naturalmente, in quell'intervista Carlson ha "dimenticato" di menzionare che la "chiesa" russa, di cui Novynskyi è un rappresentante, benedice regolarmente i cittadini russi che uccidono ucraini. E lo fa con fervore religioso. È uno di quei casi in cui la chiesa (la Chiesa ortodossa russa) santifica la guerra. Anche del cosiddetto "tempio della guerra" a Mosca, pieno di cimeli del Terzo Reich, si è dimenticato di parlare. Almeno per equilibrio. Si è limitato ad attaccare l'Ucraina per il suo presunto atteggiamento ostile verso i sacerdoti del Patriarcato di Mosca. Nella foto: un sacerdote russo benedice il criminale di guerra russo Girkin (condannato dal Tribunale Internazionale dell'Aia) per l'omicidio di ucraini. La partecipazione della Chiesa ortodossa russa alla guerra della Russia contro l'Ucraina è sistematica e approvata dalla leadership della Federazione Russa e personalmente da Putin. È simbolico che Carlson abbia registrato l'intervista con Novynskyi proprio durante una nuova ondata di esecuzioni contro gli ucraini – attacchi missilistici e di droni durante i quali "veri ortodossi" russi uccidevano anche bambini. Un esempio dell'ideologia del "cristianesimo russo" in azione è il villaggio ucraino di Markhalivka, vicino a Kiev, bruciato dai droni russi. Il 25 maggio 2025, la Russia ha bruciato il villaggio di Markhalivka vicino a Kiev con attacchi di droni killer Questo contesto informativo, favorevole ai crimini di guerra russi, purtroppo si intensificherà. Perché cosa fanno le persone civilizzate quando sono stanche e desiderano "fare affari con la Russia" nell'Artico e altrove? Giusto: girano l'interruttore e iniziano a incolpare la vittima della guerra. Sentiremo ancora molte accuse su come ci siamo comportati "male": volevamo entrare nell'UE e nella NATO, mentre avremmo dovuto correre nel "sindacato della taiga". Diranno che cantavamo le canzoni sbagliate, ballavamo male, parlavamo la lingua sbagliata e approvavamo leggi inadeguate. Festeggiavamo il giorno della vyshyvanka, invece di dedicarci alla "vittoria eterna" alla maniera di Mosca. E così abbiamo fatto arrabbiare Putin. E lui ha attaccato. Ma voi, cari italiani, capite benissimo che tutto questo è solo una scusa per chi ha iniziato questa guerra. È una menzogna e un tentativo maldestro di trovare un "casus belli". Putin e la sua Russia non avevano bisogno di alcun pretesto. Vi svelo un "grande segreto": ci avrebbero attaccato comunque. Anche se al posto delle vyshyvanky avessimo indossato camicie russe, ascoltato Kobzon, musica criminale russa e pop insulso (che, tra l'altro, già esisteva in Ucraina) e ci fossimo prostrati ogni giorno davanti al patriarca Kirill-Gundyaev. Saremmo stati accusati comunque di "scarsa lealtà", perché nella dottrina di Putin esiste un solo popolo: il popolo russo. Putin avrebbe attaccato comunque, perché questa guerra è il progetto fondante del moderno Stato russo. È stata più volte dichiarata nei forum internazionali – tra cui la Conferenza sulla sicurezza di Monaco – sia da Putin stesso che dai suoi ideologi di corte: Surkov, Medvedev, Lavrov e altri. La conquista dell'Ucraina e la sua trasformazione in provincia russa è diventata fin dal 2014 un culto per il popolo russo, ed è parte dell'espansione dello "spazio vitale" della nuova impero russo. Putin ha cercato di realizzarlo fin dal suo arrivo al potere: prima corrompendo clan politici in Ucraina, poi avviando guerre commerciali e infine iniziando la fase calda della guerra con un blitzkrieg. Fermato però dalle Forze di Difesa ucraine. Che, nonostante tutto, si sono dimostrate straordinariamente resilienti. Guardate ai gironi dell'inferno che Putin ha progettato per l'Ucraina. E questo non è nemmeno l'elenco completo. In ogni punto di questo martirio, abbiamo resistito. Abbiamo persino creato sistemi che dimostrano un'enorme vitalità. Per esempio: i russi hanno colpito sistematicamente le centrali elettriche. Ma voi avete la luce, no? Hanno colpito gli uffici postali. Ma i nostri servizi di consegna funzionano meglio che in Svizzera. Recentemente, in piena notte, sono dovuto andare in ospedale. Era notte, suonavano le sirene. Una pattuglia di polizia mi ha scortato con i lampeggianti. I poliziotti mi hanno osservato attentamente, io guidavo aspettandomi che mi fermassero per i controlli del coprifuoco. E invece no – hanno capito la situazione e ci hanno accompagnati in ospedale. Dove medici in servizio hanno fornito l'assistenza necessaria. "Dio, che fortuna che lavoriate", ho detto ai medici. E potrei citare molti altri esempi. Significa che noi, cari ucraini, sappiamo costruire strutture molto resilienti ed efficaci. Ora questa esperienza va trasferita alle istituzioni statali. Dobbiamo obbligarle a fare ciò per cui sono state create. Anche nella giustizia, nella produzione di armi e munizioni, nella lotta alla corruzione. E resisteremo. Nel "sindacato della taiga" ci andranno i resti della Russia. Se la grande America vorrà seguirla – sarà triste. Ma sarà una scelta degli americani. Anche se spero che non accada. Perché, secondo un sondaggio Harvard CAPS/Harris Poll, oggi il 62% dei cittadini americani è favorevole al sostegno all'Ucraina Grazie per la traduzione impeccabile Liubov Ilchuk-Novgorodska https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/6836e1bd29eb6/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/680627063b735/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Тузов) Mon, 21 Apr 2025 14:07:50 +0300 Читати Українською The English version of the article is available at this link. Non tutte le persone che oggi vivono sul pianeta Terra ricordano che l'Ucraina aveva riserve sufficienti di armi – comprese armi nucleari di diversi tipi – che avrebbero potuto svolgere una funzione di deterrenza contro l'aggressione da parte di qualsiasi paese. Il mondo moderno, per lo più, percepisce l'Ucraina come uno Stato totalmente dipendente dalla fornitura di armi e munizioni da parte dei paesi partner. Pertanto, alcuni fatti noti a un ristretto cerchio di politici in Occidente meritano di essere rinfrescati e ricordati. Memorandum di Budapest Il 5 dicembre 1994, questo documento fu firmato da quattro paesi: Ucraina, Russia, Stati Uniti e Regno Unito. Il disarmo unilaterale senza fornire solide garanzie di sicurezza si è rivelato una cattiva idea. La Russia sta conducendo una guerra contro l'Ucraina da 11 anni e l'invasione su larga scala da parte della Russia dura ormai da quasi 3 anni. Inoltre: la Russia nucleare minaccia di colpire con armi nucleari l'Ucraina disarmata. Il presidente russo Putin ha testato, durante un attacco all'Ucraina, un missile vettore progettato per trasportare una testata nucleare. E il capo della Chiesa ortodossa russa, il patriarca Kirill, predica una dottrina secondo cui i cristiani non dovrebbero temere le armi nucleari e la "fine del mondo" e dovrebbero essere "guerrieri nelle mani del Signore". Il "diritto" dei paesi nucleari alla guerra equivale all'impotenza e vulnerabilità dei paesi non nucleari La Russia dimostra l'esempio di un attacco e di una guerra su vasta scala da parte di un paese nucleare contro un paese non nucleare. Inoltre: il Cremlino ha già coinvolto nella guerra contro lo Stato non nucleare anche i suoi amici alleati e assistenti, che possiedono anch'essi armi nucleari e tecnologie nucleari. Questo è un brutto segnale per il resto del mondo. L'Ucraina ha firmato il Memorandum di Budapest con la Russia, gli Stati Uniti e il Regno Unito nel 1994 in cambio della consegna di armi nucleari, comprese quelle tattiche, alla Federazione Russa. In particolare, il documento afferma quanto segue: "La Federazione Russa, il Regno Unito di Gran Bretagna e Irlanda del Nord e gli Stati Uniti d'America confermano il loro impegno ad astenersi dalla minaccia o dall'uso della forza contro l'integrità territoriale o l'indipendenza politica dell'Ucraina, e che nessuna delle loro armi sarà mai utilizzata contro l'Ucraina, salvo per scopi di autodifesa o in altro modo conforme allo Statuto delle Nazioni Unite." Quindi, l'Ucraina disarmata, per la quale almeno le armi nucleari tattiche sarebbero state uno strumento di deterrenza contro un potenziale aggressore, è entrata in questo mondo di guerre e "predatori" che cacciano territori e popoli di altri paesi assolutamente indifesa e con in tasca solo un Memorandum e la speranza che i paesi nucleari avrebbero mantenuto la parola data. Nella foto: Il Presidente della Russia Boris Eltsin, il Presidente degli Stati Uniti Bill Clinton, il Presidente dell'Ucraina Leonid Kuchma e il Primo Ministro del Regno Unito John Major firmano il Memorandum di Budapest il 5 dicembre 1994. Foto AP. Quanto erano ingenui i politici ucraini dell'epoca, che accettarono le condizioni di un Memorandum così redatto e formulato, il quale non imponeva alcun obbligo ai paesi che fornivano le garanzie, o "assicurazioni" nella versione inglese del documento. Scambiare la migliore garanzia della propria sicurezza per un foglio di carta di due pagine con le firme dei leader dell'Ucraina – Leonid Kuchma, della Russia – Boris Eltsin, degli Stati Uniti – Bill Clinton e del Regno Unito – John Major, fu un successo per quei politici che volevano a ogni costo ridurre il numero dei paesi dotati di armi nucleari sulla mappa del mondo. Ma questo documento si è rivelato anche una sorta di mina a orologeria sotto l'esistenza stessa dello Stato ucraino. Cosa che, non molto tempo fa, ha ammesso uno dei firmatari del Memorandum: il 42º presidente degli Stati Uniti, Bill Clinton, che ha espresso rammarico per aver costretto l'Ucraina al disarmo. Ecco le parole dirette del presidente degli Stati Uniti Bill Clinton: Così "funzionano" i compromessi con gli Stati nucleari La Russia, Stato nucleare che secondo il testo del Memorandum di Budapest aveva fornito all'Ucraina garanzie (proprio garanzie, nella versione russa del Memorandum) di integrità territoriale e indipendenza politica, nel 2014 ha occupato la Crimea. I cittadini e i politici dei paesi non nucleari del mondo non dovrebbero avere illusioni sul fatto che compromessi dolorosi possano fermare la guerra e l'aggressione da parte di uno Stato nucleare. Nel 2014 era popolare l'idea, anche tra i politici dei paesi NATO, che l'Ucraina non dovesse opporre una resistenza significativa all'invasione russa. Queste persone ingenue e lontane dalla realtà fantasticavano che, conquistata la Crimea, Putin avrebbe fermato le sue truppe. In tale visione, l'Ucraina praticamente non oppose resistenza armata all'occupazione russa della penisola di Crimea. Ma quel successo nella guerra stimolò soltanto Putin a una successiva escalation su larga scala della guerra e all'occupazione di altri territori dell'Ucraina nel nord, est e sud del paese. Nel marzo 2022 le truppe russe raggiunsero la capitale ucraina. E solo la resistenza armata organizzata dell'Ucraina le respinse dal centro politico del paese e permise di salvare lo Stato ucraino. Se il mondo continuerà a vivere nell'illusione delle concessioni a un paese come la Russia, come principale strumento di influenza su di essa, ciò significherà non aver imparato le lezioni non solo del tempo dell'accordo di Monaco del 1938, firmato con Hitler sulla Cecoslovacchia, ma anche dell'epoca moderna – l'occupazione da parte della Russia dei territori ucraini.Nella foto: Il Primo Ministro britannico Neville Chamberlain, il francese Édouard Daladier, il Cancelliere tedesco Adolf Hitler e il Duce italiano Benito Mussolini dopo la firma dell'accordo sulla cessione alla Germania di una parte della Cecoslovacchia. Monaco, Germania, 29 settembre 1938. Foto: Bundesarchiv Due Stati nucleari (Russia e Corea del Nord), l'Iran quasi nucleare, con il sostegno politico di una Cina nucleare – contro un'Ucraina non nucleare. Che ne pensate di questa situazione? Oggi l'Ucraina non nucleare è attaccata e subisce un'invasione non solo da parte della Russia nucleare, che, durante il disarmo dell'Ucraina, era stata garante della sovranità e dell'integrità territoriale dell'Ucraina. Putin, rendendosi conto che la Russia non può sconfiggere gli ucraini nei combattimenti diretti tra eserciti dei due paesi, ha coinvolto nella guerra contro l'Ucraina un altro Stato nucleare: la Corea del Nord. Inoltre, la Russia riceve aiuti militari dall'Iran, che sviluppa armi nucleari e possiede tecnologie atomiche. L'Iran fornisce alla Russia non solo droni d'attacco di tipo Shahed, con cui la Russia colpisce l'Ucraina, ma anche le tecnologie per la loro produzione. Ciò ha permesso alla Russia di avviare la produzione di massa di questi strumenti di guerra. Ma questo non esaurisce l'elenco dei paesi dell'alleanza che la Russia ha formato. La Repubblica Popolare Cinese sostiene politicamente la Russia, il che conferisce ai russi un "assegno in bianco cinese" per la guerra contro l'Ucraina. La Cina sostiene regolarmente e apertamente tale "politica" russa, i leader cinesi e russi si incontrano regolarmente, i ministeri degli esteri dei due paesi parlano del carattere amichevole di tali incontri, e le forze armate di Russia e Cina svolgono regolarmente esercitazioni militari congiunte. Quindi, quale quadro abbiamo oggi? Di fatto, tre paesi nucleari si sono uniti nella guerra contro l'Ucraina non nucleare. Un quarto gigante nucleare offre sostegno politico al paese aggressore. È questo il comportamento che dovrebbero avere gli Stati nucleari? L'esperienza dell'Ucraina come avvertimento per il resto del mondo Un'Ucraina disarmata congiuntamente da Russia e dai leader del mondo occidentale deve diventare un monito per gli altri Stati non nucleari del mondo. Primo: tali paesi non sono protetti da un attacco di uno Stato nucleare. Secondo: l'aiuto dei paesi partner, se non si fa parte di un sistema di sicurezza collettivo, sarà dosato e prudente. In modo da non irritare il leader del paese che vi ha aggredito. Perché lui ha le armi nucleari. E voi no. Bisogna riconoscere e ringraziare i paesi che aiutano e sostengono l'Ucraina in questa terribile guerra non provocata, in cui è in gioco l'esistenza stessa di un popolo di milioni di persone nell'Europa orientale. Un enorme grazie a tutti i paesi che forniscono tale aiuto. Ma è anche importante capire che queste risorse e aiuti non bastano in una guerra contro un aggressore che, dal 2000 (con l'arrivo di Putin al potere), ha sistematicamente preparato il proprio esercito e il proprio popolo alla guerra, mentre l'Ucraina è stata disarmata, senza ricevere sufficienti garanzie di sicurezza. Pertanto, l'esempio dell'Ucraina deve essere un segnale per altri Stati e popoli. In particolare per coloro che non sono sotto l'ombrello di un sistema di sicurezza condiviso con altri paesi. La vostra forza e le migliori garanzie sono in voi stessi. Nessuno Stato nucleare garantirà la vostra sicurezza. E paesi come la Russia, la Corea del Nord, l'Iran e persino la Cina, che collabora con lo Stato aggressore, blocca le decisioni del Consiglio di Sicurezza dell'ONU che condannano l'aggressione russa e sostiene i militaristi russi con esercitazioni militari congiunte, possono diventare fattori che minacciano l'esistenza stessa del vostro Stato. Quindi, nel costruire una strategia di difesa e protezione del vostro paese, vale la pena comprendere e tener conto di tutto ciò. Perché dalla vostra posizione dipende la politica dei vostri paesi nel campo della difesa e la disponibilità di mezzi di protezione nel caso qualcuno voglia cancellarvi dalla mappa del mondo. Prendete decisioni che vi permettano di proteggervi in questo mondo instabile, incline alla violenza su larga scala e alla guerra. Perché gli orribili imperi del passato, come enormi rettili che conquistano nuovi territori e si nutrono di carne umana, non sono scomparsi dalla superficie del pianeta. Vogliono ancora più territori e più carne e sangue umano. Grazie per la traduzione impeccabile Liubov Ilchuk-Novgorodska https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/680627063b735/