<?xml version="1.0" encoding="windows-1251"?>
<rss version="2.0">
<channel>
<image>
<url>https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif</url>
<title>Українська правда - Блоги</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua</link>
</image>
<title>Українська правда - Блоги</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua</link>
<description/>

<item>
<title>Дмитро Тузов: Про російського олігарха Фрідмана і ризики держави Україна</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/6ae9d05b92d7c/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Дмитро Тузов)</author>
<description></description>
<pubDate>Tue, 03 Nov 2026 13:15:23 +0200</pubDate>
<fulltext>В продовження дискусії про економічний інтерес російського олігарха, бізнесмена, громадянина росії та Ізраїля Михаіла Фрідмана в українських активах – в тому числі в телекомунікаційній сфері, яка є стратегічно важливою в питаннях оборони країни, варто звернути увагу на наступне: Чи залишається Міхаіл Фрідман під українськими санкціями?

Так, рішенням РНБОУ такі санкції запроваджено і вони залишаються діючими.



У зв'язку із цим одразу виникають, щонайменше, кілька питань: Чи може російський олігарх здійснювати вплив на роботу, кадрові призначення, отримання інформації від компанії Київстар, яка володіє великою базою даних щодо абонентів й чутливою інформацією, яка може бути використана ворогом у війні проти України?

Нагадаю, що Київстар зараз є найбільшою компанією за кількістю споживачів в Україні і нараховує близько 24 млн активних сім-карт, що становить 50% усього ринку.

Структура власності компанії Київстар складна, як інформував про це президент Київстару Олександр Комаров: "Київстар на 100% належить компанії VEON, яка зареєстрована в Нідерландах, яка має міноритарного акціонера – компанію LetterOne... У компанії LetterOne трохи більше 47%. А у компанії насправді тисячі приватних і корпоративних акціонерів...". З інтерв'ю, яке дав Олександр Комаров "NV", випливає, що Компанія LetterOne має 47% акцій у Київстарі, а в LetterOne Фрідман має 30% плюс. Опосередковано він (Фрідман) має 20% у Київстарі. Президент Київстару уточнив: "Він має менше 20% у Київстарі". Тобто, російський олігарх присутній в структурі власності телекомунікаційного гіганта.

У цьому контексті звертає на себе увагу наступна інформація, оприлюднена на сайті компанії "Київстар" про те, що "У лютому 2022 року група VEON виключила зі складу Ради директорів осіб, які потрапили під санкції ЄС, їх фінансові активи заморожені, а самі вони не беруть жодної участі або не мають впливу на управління групою VEON. Також група прийняла рішення вийти з ринку росії і 30 травня 2023 року повідомила про виконання усіх юридичних формальностей і процедур, пов'язаних з цією ініціативою." І це добре. Такі дії щодо фігурантів санкційних списків ЄС треба лише вітати. Цим рішенням компанія-власник Київстару мала би убезпечити себе від присутності осіб, яким не місце ані в європейському, ані в українському бізнесі.



Тоді виникає наступне питання: а якою є політика компанії щодо фігурантів українських санкційних списків, адже мобільний оператор працює на українському ринку. І, по ідеї, має керуватися пріоритетом як українського законодавства, так і рішень українських безпекових органів, зокрема, таких, як РНБОУ. Але, судячи, в тому числі й з інтерв'ю пана Комарова, підсанкційний російський олігарх Михайло Фрідман зберігає свої позиції в структурі власності найбільшого оператора телекомунікацій України. І це питання вже виходить за межі лише безпекових і набуває й політичного значення: що саме ми можемо пропонувати в санкційній політиці нашим європейським партнерам, якщо підсанкційні в Україні особи продовжують володіти часткою в українських бізнесах? Також я звернув увагу на те, що на офіційному сайті Київстару, у розділі "Інформація про структуру власності ПрАТ "Київстар" немає інформації ані про компанію "LetterOne", ані про Михайла Фрідмана, який у цій компанії має "30 плюс" акцій. Не думаю, що це приховування інформації, швидше, на мою думку, "Київстар" на цьому не акцентує, щоб не дратувати користувачів. Маленькі маркетингові хитрощі, як я розумію. Бо війна триває, російська армія продовжує вбивати українців. Звісно, це можна пояснити тим, що компанія не оприлюднює всіх міноритарних акціонерів, все це так. Але зараз мова про акціонера, який перебуває під санкціями в Україні...

Тепер про безпековий фактор. Мене зацікавила думка народних депутатів (нагадаю, що Верховна Рада ухвалила закон, який дозволив націоналізацію "Sense-bank" – (колишній "Альфа-банк" російських бізнесменів Михайла Фрідмана і Петра Авена). І що про це думають посадовці українських інституцій, які забезпечують функціонування корпоративних прав. Звісно, я до них звернувся, аби з'ясувати як позицію держави у цьому питанні, так і щоб отримати інформацію про те, чи отримує комерційну винагороду від діяльності компанії Київстар Михайло Фрідман або компанія, в якій він є співвласником – "LetterOne".

Від представників депутатського корпусу я почув, що історія з присутністю російського олігарха Михайла Фрідмана в структурі власності "Київстару" – це питання до СБУ. Й до Служби зовнішньої розвідки України. Саме українські спецслужби мають дати відповідь на питання: які впливи на компанію може здійснювати Михайло Фрідман і які ймовірні ризики такої присутності (як політичні, так і безпекові) можуть існувати для держави Україна? І, відповідно до результатів такого аналізу і мають бути прийняті відповідні рішення.

Щодо державних інституцій. Я звернувся до Національного депозитарію України із запитом, у якому, зокрема, є питання про те, чи обслуговував Національний депозитарій України виплату дивідендів або інших доходів Михайлу Фрідману. А також про те, які санкційні, судові або інші обмеження застосовуються до виплати доходів за акціями ПрАТ "Київстар", й інші питання, пов'язані з присутністю російських бізнесменів у структурі власності "Київстару". Подібні запити я спрямував до керівників Фонду Держмайна та Державної служби фінансового моніторингу України. На момент написання цього матеріалу я отримав відповідь від Держслужби фінмоніторингу на 4 аркушах, у якій йдеться про засади функціонування Служби, про завдання, які виконує Держфінмоніторинг, про те, як здійснюється аналіз інформації. По суті поставлених питань мене було поінформовано, що "інформація, отримана під час проведення державного фінансового моніторингу Держфінмоніторингом, становить таємницю фінансового моніторингу". Тож питання, чи заробляє російський олігарх Михайло Фрідман та його російські партнери, отримуючи дивіденди від найбільшої телекомунікаційної компанії України, виявилося нерозкритим. Як то кажуть, питання лишаються. Але я також чекаю на відповіді від ФДМУ та Національного депозитарію.

На мою, глибоко суб'єктивну думку, держава має мінімізувати ризики присутності Михайла Фрідмана в структурі власності стратегічно важливої компанії. Можливо, через націоналізацію акцій російського олігарха. Або іншим шляхом, згідно норм міжнародного корпоративного права. Зокрема, Мін&amp;#700;юст готував позов про стягнення в дохід держави українських активів Фрідмана, зокрема частки російського мільярдера у Київстарі. Але це рішення "забуксувало", як повідомляє ДТ і Олександр Лємєнов "десь на рівні середньої ланки Ради нацбезпеки і оборони".

Можливо, це пов'язано з тим, що Михайло Фрідман та його партнери судяться з Україною за "Сенс-банк". Тим більше актуально вирішити питання з участю російського олігарха та його партнерів щодо їхньої участі в структурі власності "Київстару" у відповідний правовий спосіб. Це сприятиме вирішенню як безпекового питання загальнонаціонального масштабу, так і врегулює політичний принцип дотримання санкційних норм, запроваджених державою. Що зміцнить позиції України у діалозі з нашими західними партнерами щодо дотримання режиму санкцій як проти країни-агресора, так і щодо конкретних осіб, які перебувають у санкційних списках України. Адже "компанії Михайла Фрідмана і Петра Авена продовжили співпрацювати з російським ВПК навіть після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну" – йдеться в розслідуванні Проєкту "Пси війни""Пси війни"

"У період із 2014 до 2023 року Альфа-груп уклала десятки контрактів з оборонними підприємствами та військовими частинами Міноборони і Росгвардії. За даними розслідування, загальна сума контрактів перевищила мільярд рублів". А журналісти – розслідувачі програми "Схеми" "Радіо Свобода", з'ясували, що російський бізнес Фрідмана широко залучений до співпраці як із військовими та силовиками РФ, які беруть участь у війні проти України, так і з великим підсанкційним підприємством, яке забезпечує російських військових формою та харчуванням" ("Радіо Свобода" 01.05.2023р.). </fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/8/d/8dd145c-tuzov112.jpg" type="image/jpeg" length="10634"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/6ae9d05b92d7c/</guid>
</item>

<item>
<title>Дмитро Тузов: Putin suggests to Trump and Xi that the three of them 'divide up' Ukraine. What will this lead to? </title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/6ad76e5baa667/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Дмитро Тузов)</author>
<description></description>
<pubDate>Tue, 20 Oct 2026 16:36:27 +0300</pubDate>
<fulltext>A bit of history

I remember the period when relations between Ukraine and the United States were "frosty." That was when Russia played its card: the Russians started a media frenzy claiming that Ukraine had allegedly sold passive radar reconnaissance stations to Saddam Hussein's regime. The Russian provocateurs achieved their goal: Ukraine's path toward NATO and the EU was blocked. The West significantly curtailed its contacts with Leonid Kuchma, and efforts began to portray Ukraine as a pariah, cut off from the Euro-Atlantic cultural community.

It was very strange and painful to witness the process of Ukraine's becoming North Korea-like. Even the fact that Ukraine had previously, under pressure from the US and Russia, disarmed and signed the Budapest Memorandum – which was very weak in terms of safeguarding Ukraine's national interests – did nothing to save the situation.

Ultimately, after Saddam Hussein's regime was overthrown in 2003 by an international coalition led by the United States and Great Britain, no trace of Ukraine's Kolchuga radar systems was ever found. Yet the Russian provocation against Ukraine had worked. No one apologized to Ukraine. Everyone simply pretended nothing had happened and brushed the whole affair aside as a minor issue.

But Ukraine had suffered a devastating geopolitical blow. The country was pushed away from Western civilization and found itself back within Moscow's sphere of influence. Ukraine's political elites were demoralized. The pro-Russian fifth column within the country's governing structures received a powerful signal: the European path was "frozen," and the familiar Russian-style corruption schemes could be restored.

Of course, Ukrainian delegations continued to travel to Brussels and Strasbourg. Ukrainian and EU officials, standing against backdrops of Ukrainian and EU flags, continued to recite the ritualistic assurances that "the doors of the EU – and, for a time, even NATO – remain open to Ukraine." But everyone understood what was really happening.

Russia was restoring and refining its corruption networks in Ukraine. It continued to use the already well-established "gas" schemes, creating shell companies that purchased Russian gas at special prices personally granted by Putin and then sold it in Ukraine at entirely different prices. Representatives of the Russian-Ukrainian state corruption apparatus pocketed the difference. And that "spread" amounted to billions of dollars.

It now appears that the Kremlin is expanding the scale of its operations and drawing U.S. President Donald Trump and his business associates into its web of corruption.

Today, Putin finds himself in a Zugzwang situation. Instead of a blitzkrieg, he has ended up with a war that is also destroying Russia. The Russian dictator is therefore trying to bring China – and even the United States – openly onto his side, using the American president, Donald Trump, as his intermediary.

Putin wants both Trump and Xi to share responsibility for his crime, to bind them to it through bloodshed and turn them into his accomplices. He wants to transform a new Munich-style deal into a conspiracy of global proportions.

It appears that Putin is making headway on the American front. The statements Donald Trump is making now suggest that the world has been turned upside down. The U.S. president has described Russia's conduct toward Ukraine – including its attacks on Ukrainian cities with ballistic missiles, cruise missiles, and attack drones – as perfectly acceptable.

Trump said:

"Russia, frankly, has been fine on Ukraine. They haven't been doing much."

In other words, "Russia has been behaving perfectly acceptably toward Ukraine" and "they [the Russians – ed.] haven't really been doing anything."

In my view, statements like these encourage Putin to continue killing Ukrainian citizens, including children.

I know that not all of Trump's supporters will hear us. For many of them, you and I are nothing more than microorganisms, with no right to self-identification or independent existence in this cynical world, a world divided into "spheres of influence" by its largest predators.

The American political commentator Tucker Carlson made this paradigm abundantly clear in his interview with British Conservative politician Jacob Rees-Mogg. With people like Carlson, everything is clear enough: they will help Putin destroy Ukraine.

But the rest of the world must understand one thing: what Putin is offering Trump and Xi is a road to a major third world war.

The "predators" will not stop at Ukraine. The taste of blood does not encourage restraint. Pandora's box will be opened, and wars over "spheres of influence" will erupt, engulfing other nations and countries as well – as though Putin were unleashing all his reserves of diesel fuel and gasoline upon them.

And that would mean opening new fronts in a war that is already underway.

</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/8/d/8dd145c-tuzov112.jpg" type="image/jpeg" length="10634"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/6ad76e5baa667/</guid>
</item>

<item>
<title>Дмитро Тузов: Такого в світі ще не було. Ядерні диктатури + президент США Трамп проти безядерної України</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/6ad1e58263253/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Дмитро Тузов)</author>
<description></description>
<pubDate>Fri, 16 Oct 2026 11:51:14 +0300</pubDate>
<fulltext>Отже, після всього, що ми почули сьогодні від Трампа, коректно сказати, що 4 ядерні країни (РФ, КНР, КНДР й Іран) і президент США – в тій чи іншій формі проти України? Чи не варто поспішати і дати можливість дипломатам вести консультації і робити повороти сучасної історії більш плавними, принаймні, щодо президента США і його адміністрації? Але такого в сучасній історії справді ще не було, щоб відбувалось послідовне цькування і сприяння країні-агресору в знищенні країни, яка, під тиском світової "громадськості" і ядерних держав роззброїлась і заявила про свою приналежність до європейської цивілізації.

Справді, цькувати Україну й стимулювати та підбадьорювати Путіна у війні зовсім не страшно – адже у відповідь на іранські шахеди, якими росіяни кілька років вбивали українців, нічого не прилетить. Ракети, які були на території України утилізовано, а частину передано РФ за програмою демілітаризації України, яку в Москві почали 24 серпня 1991 року, а може й раніше, відстежуючи тенденції до проголошення української Незалежності. Скажу більше: за програмою демілітаризації України, Росія отримала не лише бомбардувальники й крилаті ракети. Було порізано на метал й системи ПРО й ППО, зокрема комплекси С-200, до яких було багато ракет на складах. Запитайте про те, як українські офіцери звертались до тодішнього президента Януковича, аби він не нищив українську протиповітряну оборону, у генерала Ігоря Романенка, який був серед підписантів звернення до тодішнього керівництва країни. Але російська агентура в Україні на всіх рівнях діяла за планом, затвердженим у Москві, сиcтемно і неухильно. Україну роззброювали особливо інтенсивно в часи Кравчука, двох термінів Кучми, та й потім, за всіх інших президентів. Чого варті підриви арсеналів зброї та проблеми з фінансуванням українських ракетних програм.

Але тренд цькування і руйнування України дуже токсичний: намагаючись поліпшити стосунки з Північною Кореєю (бо у неї ж атомна бомба і ракети), Південна Корея йде шляхом, який, ніби бульдозером, проклав президент США Дональд Трамп: звинувачує Україну через висмоктану з пальця проблему – повідомлення президентом Зеленським про передачу двох військовополонених північнокорейських солдатів, яких, у складі північнокорейських підрозділів, друг Путіна Кім Чен Ин відрядив на допомогу своїм російським друзям, аби вони разом з росіянами вбивали українців. Зрозуміло, що це лише причина – щоб буцати Україну ногою і заробити поблажливу посмішку у північнокорейського диктатора. Може, після цього по Сеулу не прилетить північнокорейська балістика?

Які висновки мають зробити українці? Якщо Україна, проти якої грають 4 ядерні автократії плюс президент США, не вистоїть, будьте певні – про нас з вами розповідатимуть світові, що ми тут з вами дітей їли на сніданок, обід і вечерю. І розпинали "мальчіков в трусіках" заради розваги. Принаймні, Дональд Трамп вже прямим текстом шпарить магістральні тези російської пропаганди, ніби він влаштувався на роботу в Кремль помічником Дмітрія Пєскова – речника Путіна, перекладаючи відповідальність за війну з Путіна і Росії на Зеленського й Україну. Їм же всім треба буде виправдати черговий геноцид і воєнний злочин проти країни, визнаної всім світом. Навіть в Європі "путінферштеєри" відсвяткують знищення України святковою вечерею з російським диктатором Путіним. Під русскую водочку і сєлєдочку.

Висновки. Громадяни України пересвідчились, що з друзями у цьому світі (як і в людському житті) – велика проблема. Можуть продати за кілька танкерів з нафтою й ілюзію прожектів від старих і досвідчених КГБ-істів. Тому, мають бути постійними лише власні національні інтереси. Черчилль у цьому був правий. До речі, яскравий приклад – маленька держава Ізраїль в оточенні ворогів.

І ще один висновок – українська держава є непересічним, можливо, унікальним явищем для світової цивілізації. Держава, проти існування якої об'єднались, по суті, чотири ядерні автократії і президент Сполучених Штатів Америки (теж ядерної держави) Дональд Трамп. Такого в світі ще не було. </fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/8/d/8dd145c-tuzov112.jpg" type="image/jpeg" length="10634"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/6ad1e58263253/</guid>
</item>

<item>
<title>Дмитро Тузов: "Будапештський синдром" або шанс для Угорщини. Продовження</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/69cd113043498/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Дмитро Тузов)</author>
<description></description>
<pubDate>Wed, 01 Apr 2026 15:36:00 +0300</pubDate>
<fulltext>Передмова

У попередньому дописі я зазначив свою думку про те, що прем'єр Угорщини Віктор Орбан "перевзувся" – з лівого популіста у праворадикального "яструба", аби стати у фарватер риторики Дональда Трампа й, водночас, продовжувати бути провідником політики Путіна в Європі одночасно. Думаю, що обом керівникам – США і РФ імпонує політика Орбана щодо маргіналізації всього ЄС і НАТО. Торпедуючи рішення ЄС, Орбан руйнує саму філософію прийняття рішень колегіальним способом, що було закладено отцями-засновниками ЄС як доказ поваги до думки всіх країн – в тому числі найменших й дотаційних. Європейська демократія, яка відпрацьовувала механізми захисту від нової війни на континенті, виявилась вразливою до системного руйнування цих механізмів зсередини самого альянсу. Тож ЄС нині перебуває під загрозою "орбанізації" Європи, коли країни, які перебувають на "підсосі" всього ЄС, руйнують механізми управління об'єднаною Європою й інфікують вірус російської гібридної війни всередину самої Європи (наприклад, політикою підтримки РФ, блокування санкцій проти країни-агресора й саботажем допомоги Україні). Звісно, не останнє значення у цих процесах мають російські політтехнологи й розвідувальні служби РФ, які почувають себе досить комфортно в Угорщині під керівництвом Віктора Орбана. Нагадаємо, що захоплення українських інкасаторів й подальший допит громадян України було зроблено цілком в силовому стилі російських спецслужб.

Власне, й цю важливу тему – інфільтрації, проникнення російських розвідників в країну ЄС і НАТО досліджував Іван Лозовий, зустрічаючись з аналітиками, експертами, політологами й журналістами у Будапешті, Братиславі, Празі й Варшаві – в столицях країн Центральної Європи, які свого часу були частиною промосковського Варшавського пакту, і в яких все ще присутній, в тій чи іншій мірі, сентимент до Росії як імперського центру. Сентимент, який, поєднує те, що називають Стокгольмським синдромом (це співчуття бандитам, терористам і вбивцям) із звичайним страхом перед російським вторгненням. Хоча, ситуація на континенті змінилась настільки, що термін "Стокгольмський синдром" настільки застарів, що його слід змінити іншим: "Будапештський синдром". Пропоную Вам продовження аналітичного дослідження юриста-міжнародника Івана Лозового:

Чи стане Угорщина повністю сателітом Росії? Продовження

Розвідувальні служби РФ в Угорщині. 

4 Загроза розвідки – "Вільна зона для російських шпигунів"

Низка джерел, з якими розмовляв автор, наголосили як на проникненні, так і на небезпеці для Угорщини з боку російських спецслужб.

Жужанна Веґ зазначила, що урядова комп'ютерна система Угорщини була скомпрометована росіянами:

Відбулась якась незрозуміла ситуація з російським проникненням в комп'ютерну систему Міністерства закордонних справ Угорщини. Ми навіть не знаємо, як ця система була "зламана". Це підриває довіру до Угорщини.

Наприкінці минулого року Александр Белан, колишній заступник директора Служби розвідки та безпеки Республіки Молдова, був заарештований у Румунії та звинувачений у державній зраді. У заяві, опублікованій Директоратом Румунії з розслідування організованої злочинності та тероризму, було виявлено, що куратори Белана з білоруської секретної служби, КҐБ, зустрічалися зі своїм агентом у Будапешті у 2024 та 2025 роках.

Восени минулого року спалахнув скандал через звинувачення в тому, що угорські розвідники керували шпигунською мережею в Брюсселі та намагалися вербувати угорських чиновників ЄС як шпигунів у період з 2012 по 2018 рік. "Угорські чиновники із інституцій ЄС описали цю мережу для POLITICO як неприхований секрет у бельгійській столиці."

Деякі російські агенти в Угорщині діють відкрито. Розслідування, проведене Саболчем Пан'ї виявило що коментатор, який часто з'являється в угорських державних ЗМІ, Ґеорґ Шпеттле, "підтримував тісні стосунки з офіцером російської військової розвідки". Пан'ї зазначив:

Протягом багатьох років Шпеттле поширював дезінформацію та прокремлівські наративи на контрольованих урядом медіа-платформах, включаючи Magyar Nemzet, Pesti Sr&amp;#225;cok, Origo, Mandiner, H&amp;#237;r TV, TV2 та державну телерадіокомпанію Угорщини.

Анджей Садецький, керівник Відділу Центральної Європи в Центрі східних досліджень у Варшаві, розмовляв з автором цього Звіту, зазначивши, що компромат (російський термін, що означає "компроментуючі матеріали", тобто шкідливу інформацію, зібрану про публічну особу, політика чи бізнесмена, яка використовується для шантажу, маніпуляції, дискредитації або руйнування репутації об'єкта) цілком може бути легко доступний Росії, враховуючи її глибоке проникнення в Угорщину: "У нинішніх умовах російські спецслужби мають доступ до великої кількості інформації про різних людей в Угорщині".

Садецький також відзначив розширення контактів та співпраці Угорщини з союзниками Росії, зокрема з Білоруссю, а також із Сербією, Венесуелою та Іраном.

Інший європейський експерт зазначив, що російські спецслужби "мають доступ до великої кількості 'бруду' щодо Орбана та його людей. А Фідес прославився своїми ексцесами, наркотиками, навіть педофілією". Перша жінка-президент Угорщини, Каталін Новак, близька соратниця Орбана, була змушена піти у відставку у лютому 2024 року на тлі публічних протестів спрямованих проти її помилування чоловіка, який допомагав приховати справу про сексуальне насильство в дитячому будинку.

Незалежний угорський журналіст Саболч Пан'ї (Szabolcs Panyi), з яким контактував автор, розкрив, що в Будапешт прибула команда політтехнологів із Москви допомогти Орбану на виборах. Згідно статті у Вашингтон таймс від 21го березня російські спецслужби підготували план фейкової спроби вбити Орбана.

У розмові з автором високопоставлене європейське джерело у сфері безпеки відзначило зростаючу проблему проникнення російської розвідки в Угорщину:

Росіяни дуже глибоко проникли в усі ІТ-системи [Угорщини].

Протидія російській агресії в ІТ-сфері практично зникла [за Орбана]. Потім Міністерство закордонних справ Угорщини було повністю інфільтроване росіянами, я побоююся, що через це міністерство росіяни проникли в інші міністерства, державні відомства. Вже давно росіяни отримують величезну кількість інформації майже про все, що відбувається в Угорщині.

Джерело відзначило тісну публічну співпрацю між угорськими чиновниками та ЗМІ та російською секретною службою, посилаючись на інцидент минулої осені, коли російська розвідка звинуватила Україну в підготовці "операції під чужим прапором" з використанням уламків російського безпілотника для складання безпілотника, який, нібито, мав бути озброєний та запущений у Польщу:

Різні угорські ЗМІ підхопили цю інформацію. Потім прес-секретар Путіна Марія Захарова про це заговорила. Потім багато угорців почали про це говорити. А також згодом від ТАСС, більше угорських ЗМІ, російських Телеграм-каналів та блогерів. Ця [медіа та розвідувальна співпраця] працює як "ехо-камера".

За даними цього джерела:

Фідес використовує фальшиві посвідчення особи, передає їх росіянам. Проникність росіян в Угорщині та через неї є абсолютно відмінною. Угорщина є "точкою входу" для росіян, включаючи розвідувальні агентства. Це великий подарунок для росіян.

Джерело підсумувало: "Угорщина слугує вільним та відкритим простором для російських розвідувальних служб".

Але прихильники Орбана, очевидно, не хвилюються.

2 ПОЗИЦІЯ ПРИХИЛЬНИКІВ ВІКТОРА ОРБАНА

Загалом, прихильники Орбана не заперечують російський доступ та вплив в Угорщині. Їхні аргументи спрямовані на відволікання уваги від цієї проблеми або на пояснення подій – прагматизмом. Проникнення російської розвідки, наприклад, применшується.

Один з аргументів, почутих у Будапешті під час кількох розмов з прихильниками уряду, полягає в тому, що Віктор Орбан є, буцімто, прагматиком, який співпрацює з різними країнами, щоб отримати максимальну вигоду для Угорщини. Проте прихильники Орбана не визнають, що навіть якби це було так, то прагматизм Орбана зазнав повний провал. Угорщина пережила дуже високий рівень інфляції в 17,1% у 2023 році, потім зазнала навіть технічної рецесії у 2024-2025 роках. Країна має найнижче споживання домогосподарств на душу населення в усьому ЄС, 72% від середнього показника. Понад тридцять основних продуктів харчування підлягають обмеженням цін, плюс понад 1000 товарів для дому.

Проект атомної електростанції Пакш II був ініційований разом з Росією десять років назад, але залишається значною мірою замороженим, Росія, схоже, не може надати кредит, який вона зобов'язана була надати для фінансування проекту.

Хоча Угорщина є сусідкою України, через позицію Орбана вона серйозно програватиме в процесі післявоєнної відбудови, яка відбуватиметься в Україні, яку інституції ЄС наразі оцінюють у понад 800 мільярдів євро. Натомість, як згадувалося вище, уряд Орбана тримається за російські енергопоставки та прагне поглибити ділові зв'язки з Росією, економіка якої продовжує свій спад (див. статтю в The Economist журналі "Економіка Росії увійшла в зону смерті" від 16 лютого 2026 року).

Якби Орбан був суто – або навіть значною мірою – прагматиком, він давно б відмовився від конфронтації всередині ЄС та надмірної залежності від Росії та Китаю.

3 ВИСНОВКИ: УГОРЩИНА-САТЕЛІТ

Угорщина наближається – якщо вже не досягла цього стану – до статусу держави-сателіта у відносинах з Росією. Політичне зближення, поглиблення економічних зв'язків, те, що виглядає як інтегрована співпраця розвідок, – все це разом створює:

а) антиєвропейську державу в серці Європи,

б) умови навіть для потенційного виходу Угорщини з Європейського Союзу.

Колишній високопоставлений чиновник угорського уряду сказав цьому автору:

"HUXIT", вихід Угорщини з ЄС, стане можливим, якщо Орбан виграє вибори. Якщо Орбан отримає дві третини на виборах, то подальші події можуть бути схожими на те, що сталося в Білорусі – будуть введені обмеження на ЗМІ та пресу, на неурядові організації (громадські організації), на свободу слова, свободу зібрань (мітингів). Крок за кроком, віддалення від ЄС та наближення до виходу триватиме.

Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус попереджає, що Росія може бути готова напасти на члена НАТО вже у 2028 або 29-му році. В інтерв'ю Frankfurter Allgemeine Zeitung Пісторіус сказав, що Путін "не приховує" своїх імперських амбіцій, у яких свободи та безпека Європи "не мають жодного значення".

Європейські лідери почали випускати неодноразові попередження про можливі нові, серйозніші російські атаки на країни НАТО в найближчі роки. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив минулого грудня: "Темні сили гноблення знову в наступі, – сказав він. – Ми є наступною ціллю Росії".

У цьому контексті проросійська позиція Віктора Орбана є не лише викликом цінностям та інституціям Європейського Союзу, вона становить загрозу національній безпеці для всіх членів ЄС.

Якщо європейські інституції не діятимуть рішучіше у випадку продовження правління Віктора Орбана, його деструктивні витівки продовжуватимуть підривати політику та цінності ЄС, а також закріплювати прецедент для майбутніх саботажників європейського проекту. Якщо Орбану дозволять продовжувати шантажувати Європейський Союз, його підхід слугуватиме прецедентом для державних акторів, серед членів ЄС, у майбутньому, які з різних потенційних причин забажають шантажувати всю Європу. Сателіт Росії всередині Європейського союзу це загроза для всієї Європи.

- – - – -

Ця стаття характеризує поточний стан російського впливу в Угорщині, ґрунтуючись на дослідженнях у відкритих джерелах та особистих візитах до країн Центральної Європи та численних консультаціях, включаючи особисті зустрічі, з європейськими журналістами, аналітиками та експертами, в тому числі з тими, хто підтримує нинішній угорський уряд.

</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/8/d/8dd145c-tuzov112.jpg" type="image/jpeg" length="10634"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/69cd113043498/</guid>
</item>

<item>
<title>Дмитро Тузов: Політичний трюк Віктора Орбана – від "лівака" до правого яструба і друга Путіна. Чи стане Угорщина повністю сателітом Російської Федерації?</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/69cab9292c021/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Дмитро Тузов)</author>
<description></description>
<pubDate>Mon, 30 Mar 2026 20:55:53 +0300</pubDate>
<fulltext>Віктору Орбану вдалось здійснити масштабну політичну маніпуляцію – залишаючись по суті типовим лівим (гранти, дотації й фінансування з Брюсселя бідної за європейськими мірками Угорщини, обіцянки виборцям дешевої комуналки й енергоносіїв в стилі комуно-марксистів всіх поколінь, державне регулювання на продукти харчування – все це ознаки соціалістичного популізму), Орбан "перефарбувався" в "правого" яструба європейської політики. Навколо якого почали гуртуватися як політичні шахраї, які використовують праві гасла для дружби з Трампом, так і справжні прибічники правих ідей. І це лише пів біди. Іншою половиною є те, що Орбану вдалося захопити "правий фланг" і перетворити його на осідок проросійської політики в Європі.

Дивно, але європейці якось без бою здали правий сектор власної політики друзям путінського режиму. У зв'язку з чим склалась парадоксальна ситуація – на лівому фланзі європейської політики топчуться нащадки Маркса-Енгельса-Леніна-Сталіна, а правий фланг, фактично, захоплено друзями Путіна. До речі, свого часу перебування Орбана в Оксфорді (повноцінною західною освітою пів-річні студії важко назвати) оплатив Джордж Сорос. Як і створення політичної партії ФІДЕС, детальніше про це у статті "Радіо Свобода".

Тож політична маніпуляція Віктора Орбана дозволила йому отримати підтримку на парламентських виборах 2026 року в Угорщині від Росії та її незмінного впродовж десятиліть диктатора Владіміра Путіна, який підтримав Віктора Орбана і похвалив його за "принципову позицію щодо України" – тобто за підтримку війни РФ проти України і вбивство українців. А завдяки "правій" риториці, Віктор Орбан здобув й підтримку президента США Дональда Трампа, який побажав прем'єру Угорщини "перемоги з великим відривом". Посередині цього списку політиків топ-рівня, які не посоромились втрутитись у вибори в Угорщині – чи то закликами до угорців голосувати за зручного для них кандидата, чи демонстративними візитами й зустрічами з Орбаном – й президент Польщі Кароль Навроцький, який здійснив візит до Будапешта напередодні виборів і провів тривалу розмову з Орбаном за "закритими дверима", й прем'єр Ізраїлю Бенджамін Нетаньяху, який звернувся до угорців напередодні виборів, й держсекретар США Марко Рубіо, який підтримав Орбана і нагадав про таку підтримку з боку його патрона – президента США Дональда Трампа. Таким чином масштабна політична маніпуляція, яку здійснив Орбан, дозволила йому отримати підтримку в діапазоні від Путіна до Трампа.

Але масштабне втручання у вибори в Угорщині може мати несподіваний результат для тих, хто підтримав Орбана. Таким натиском на угорців й порушенням політичного суверенітету країни цілком можна й "зірвати різьбу". На тлі усвідомлення того факту, що ані Москва, яка зав'язла у війні в Україні (сподіваюсь, що в Угорщині пам'ятають й окупацію країни радянськими військами у 1956 році), ані Дональд Трамп, який зав'яз в Ірані і перевернув догори дригом всю світову економіку, не є надійними партнерами. Тож лідер угорської опозиції Петер Мадяр має свій шанс у битві з досвідченим, хитрим і коньюнктурним суперником.

Пропоную вам аналітичну статтю Івана Лозового про те, куди прямує Угорщина, яка під керівництвом Віктора Орбана стала провідником проросійської політики всередині країн НАТО і ЄС. Які шанси завершити політичну кар'єру Орбана і що приваблює угорців в позиції головного його конкурента – лідера опозиції Петера Мадяра. Збираючи матеріал для цієї аналітичної статті, Іван Лозовий їздив у Будапешт, Братиславу, Прагу і Варшаву, де провів десятки інтерв'ю з аналітиками, політологами, журналістами. Узагальнена інформація щодо ситуації в Угорщині напередодні парламентських виборів 2026 й використана в даній аналітичній статті. Дослідження стану сучасної Угорщини напередодні парламентських виборів Іван Лозовий зробив для "Радіо NV".

Ця стаття характеризує поточний стан російського впливу в Угорщині, ґрунтуючись на дослідженнях у відкритих джерелах та особистих візитах до країн Центральної Європи та численних консультаціях, включаючи особисті зустрічі, з європейськими журналістами, аналітиками та експертами, в тому числі з тими, хто підтримує нинішній угорський уряд.

Чи Угорщина стане повністю сателітом Російської Федерації?

Автор: Іван Лозовий

Проросійський вектор Віктора Орбана

Угорщина за владою Віктора Орбана і його партії Фідес проводить політику спрямовану на підтримку Росії у її війні проти України, тісніші економічні зв'язки з Росією та надає російським спецслужбам повну свободу дій в Угорщині. Результатом цієї політики стала посилена залежність Угорщини від Росії на міжнародній арені та в економічній сфері, таким чином, що сьогодні Угорщина може бути порівняна з державою-сателітом щодо Росії.

Ця політика і спрямування радикалізувались останнім часом, що супроводжується широкою антиукраїнською кампанією, яка проводиться державними та навколодержавними ЗМІ в Угорщині.

Практично з початку повномасштабної війни Росії проти України прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан проводить проросійську зовнішню політику, що полягає у його спробах блокувати військову і фінансову допомогу Україні. Перемога у війні в Україні є на сьогодні найважливішою зовнішньополітичною метою Москви, і здобуття такої завзятої підтримки всередині ЄС стало справжнім благом для Росії. Надаючи послідовну та серйозну підтримку Росії у спробах повністю заблокувати або мінімізувати допомогу оборонним зусиллям України в протистоянні жорстокому військовому наступу Росії, Угорщина чітко перебуває на боці Росії.

1. Угорська проросійська політика щодо блокування допомоги Україні

Віктор Орбан двічі відвідав Москву для зустрічі з російським диктатором Владіміром Путіним з початку повномасштабної війни Росії проти України: у липні 2024 року та у листопаді 2025 року. Міністр закордонних справ Орбана, Петр Сійярто, відвідав Росію набагато більше разів за останні 4 роки, щонайменше 15 разів з початку війни в Україні.

Хоча він спочатку засудив несподіваний напад Росії на Україну в лютому 2022 року, Орбан доволі швидко зайняв проросійську позицію. Він відмовився надавати будь-яку військову чи фінансову допомогу Україні, своєму сусідові, у її оборонній війні проти Росії.

Більше того, Орбан постійно та неодноразово докладав усіх зусиль, щоб заблокувати допомогу, яку надає Україні Європейський Союз, членом якого є Угорщина, навіть якщо ця допомога не містить коштів від самої Угорщини.

Вже у травні 2022 року Орбан погрожував накласти вето на запропонований Європейським Союзом пакет санкцій проти російського енергетичного сектору.

У листопаді того ж року Орбан заблокував €18 мільярдів євро, виділених Україні на 2023-й рік щоб допомогти підтримати українські енергетичні та медичні установи.

У листопаді через рік, у 2024 році, Угорщина заблокувала кошти на зброю для України, що становили €500 мільйонів євро, а в грудні того ж року також заблокувала €50 мільярдів євро фінансування ЄС для України.

У листопаді минулого року, у 2025 році, Орбан надіслав листа президентці Європейської комісії Урсулі фон дер Ляєн, у якому висловив свою опозицію щодо "надсилання будь-якої подальшої фінансової допомоги Україні в будь-якій формі". Замість такої допомоги Орбан виступив за те, щоб ЄС підтримав мирну пропозицію з 28 пунктів, яка б передбачала значні поступки Москві, включаючи те, що Україна повинна була би здати територію та скоротити свою армію. Як з'ясувалося пізніше, цей 28-пунктовий план був значною мірою розроблений російською стороною.

Нещодавно Угорщина заблокувала пакет позик ЄС для України на суму €90 мільярдів євро та 20-й пакет санкцій проти Росії. Орбан, здавалося, раніше погодився не блокувати цю позику, доки Угорщина буде виключена з гарантій, які використовуються для забезпечення позики. Але він все-одно наклав вето, попри те, що Угорщина не бере участі взагалі у позиці чи відповідних гарантіях.

Зі свого боку, ЄС регулярно обходила спроби Угорщини заблокувати європейську допомогу постраждалій від війни Україні.

14 грудня 2023 року Орбан залишив кімнату, де лідери ЄС голосували за відкриття переговорів з Україною про вступ до ЄС, що виглядає як послуга за послугу, оскільки ЄС незабаром після цього, того ж місяця, виділив €10,2 мільярдів євро заморожених коштів з фонду консолідації для Угорщини. Це визнав, під час особистої розмови з автором, один експерт у Будапешті, який підтримує Орбана і який висунув гіпотезу: "Можливо, колись він [Орбан] погодиться на фактичний вступ України до ЄС за 20 мільярдів євро".

Послідовні спроби Угорщини блокувати допомогу ЄС Україні були привітно зустрінуті та похвалені диктатором Росії Владіміром Путіним. 3-го березня 2026 року Путін зателефонував Орбану та "відзначив принципову позицію угорського керівництва".

2. Підвищений ступінь антиукраїнської риторики та антиукраїнська кампанія, спрямована на розпалювання істерії

Але опозиція Орбана до допомоги Україні не є виключно фінансовою. Вона переросла в ідеологічну антиукраїнську позицію, яка часом заходила далі, ніж навіть офіційна російська лінія, що походить від Владіміра Путіна та його поплічників. У вересні 2025 року Орбан заявив: "Україна не є незалежною країною. Україна не є суверенною країною".

Навіть Путін не заперечує, що Україна – це країна, яка є функціонуючою державою, адже хто ж тоді зупинив його армію на її шляху на лише 20% території України?

Політична партія Орбана Фідес, яку він повністю контролює, за словами інформованого ділового джерела в Будапешті, побудувала свою виборчу кампанію наприкінці 2025 та на початку 2026 року значною мірою на антиукраїнській риториці, разом з анти брюссельськими тезами.

Окрім особистих нападів на лідера опозиції Петера Маґяра (які значною мірою виявилися безрезультатними, за словами одного європейського експерта), виборча кампанія Фідес часто використовує зображення президента України Володимира Зеленського, зазвичай у позі прохача, який просить гроші у вигляді подачок.

Напередодні виборів у квітні 2026 року в Угорщині Орбан значною мірою побудував свою кампанію на антиукраїнських темах.

У лютому 2026 року Орбан навіть назвав Україну "ворогом", згідно з "index.hu", новинним виданням, пов'язаним з угорським урядом. Жодних виправлень цієї заяви, схоже, не було з того часу надано з офісу прем'єр-міністра.

Називання України "ворогом" відповідає крокам Віктора Орбана до радикалізації у напрямку до подальшого зближення з Росією як головна рушійна сили для Угорщини в міжнародних відносинах, як політичних, так і економічних.

Водночас, Орбан підтримує тісні економічні зв'язки з Росією навіть протягом останніх чотирьох років повномасштабної війни Росії проти України.

3. Тісні економічні зв'язки та залежність від Росії

В інтерв'ю для цього звіту Жужанна Веґ (Zsuzsanna V&amp;#233;gh), яка базується в Берліні та є директором Програми європейської стійкості, заявила:

Угорська влада обрала шлях зближення з Росією, особливо в енергетичному секторі, Угорщина приймає Російський міжнародний інвестиційний банк, тоді як Орбан безпосередньо спілкується з Путіним.

Це відбувається тоді, як практично вся решта Європи відійшла від енергетичної залежності від Росії. Угорщина наразі отримує понад 80% своєї нафти та газу і 100% ядерного палива з Росії, а загальний угорський торгівельний обіг щорічно приносить російському бюджету приблизно 5 мільярдів доларів США.

Це при тому, що Угорщина залишається економічно найбільш тісно пов'язана із рештою Європи, не із Росією, торгівля з Росією становить приблизно 10% від загального обсягу, а з рештою Європи – 80%.

Прихильники Орбана зазначають, що у 2011 році угорський уряд викупив 21,2% акцій Росії в угорському енергетичному гіганті MOL. Викуп був профінансований з невикористаних траншів позикового пакету МВФ/ЄС 2008 року. Цей крок, однак, призвів до отримання Орбаном жорсткого контролю над компанією. Три фонди, пов'язані з Орбаном – Mathias Corvinus Collegium, Maecenas Universitatis Corvini та MOL New Europe Foundation – контролюють близько 30% акцій MOL.

Як зазначає високопоставлене європейське джерело у сфері безпеки:

MCC Mathias Corvinus Collegium[] отримала близько 10% акцій MOL, що призвело до доходу понад 20 мільярдів форинтів минулого року для підтримки кампаній Орбана з промивання мізків.

Враховуючи, що MOL отримує надприбутки від імпорту та переробки дешевої російської сирої нафти та природного газу, російський вплив на цьому енергетичному гіганті продовжує бути проблематичним. Є повідомлення в пресі, що угорсько-російський бізнесмен Меґдет Рахімкулов, один з найбагатших людей Угорщини, зберігає вплив у MOL, компанії, в якій родина Рахімкулова раніше тримала значний пакет акцій.

Уряд Орбана продовжує проводити проросійську економічну політику.

Наприклад, міністр закордонних справ Петр Сійярто відвідав Москву 9-го грудня 2025 року, щоб спільно очолити 16-ту сесію російсько-угорської міжурядової комісії з економічного співробітництва. Під час цього візиту його супроводжувала велика угорська бізнес-делегація з метою зміцнення економічних зв'язків з Росією, особливо в енергетиці, та забезпечення вигідної позиції для Угорщини після зняття санкцій. Переговори включали обговорення будівництва атомної електростанції Пакш II в місті Пакш, Угорщина. Сіярто також зустрівся з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим, з яким Сіярто зустрічався багато разів протягом останніх чотирьох років.

На днях виник скандал коли стало відомо, що Сіярто постійно телефонував і інформував Сергія Лаврова про хід розмов на нарадах Ради ЄС, навіть під час перерв у таких засіданнях.

Проєкт розширення АЕС Пакш ІІ у центральній Угорщині має бути побудований російським "Росатомом". Більша частина вартості проєкту має бути покрита російським державним кредитом у розмірі €10 мільярдів євро. ЗМІ детально описують тривалу російську участь на всіх рівнях:

Німецький бізнесмен Клаус Манґольд, якого ЗМІ назвали "містер Росія", був потужним лобістом цього проєкту. В Інтернеті є навіть його фотографії з Владіміром Путіним. Угорський уряд найняв цього німця для вирішення проблеми за допомогою його друга Гюнтера Еттінґера.

Велика російська фінансова установа, Міжнародний інвестиційний банк (МІБ), була переміщена з Москви до Будапешта у 2019 році,

Ця установа була створена в 1970 році країнами Варшавського блоку для підтримки економік країн-учасниць. Щось на кшталт ЄБРР, але в країнах комуністичного блоку. Але це не просто фінансова установа.

"Банк, як міжнародна організація, не підпадає під дію національних банківських та інших нормативних актів", – йдеться на його веб-сайті. Угорщина надала всім співробітникам банку дипломатичний статус та багато інших привілеїв, що спричинило скандал у Європейському Союзі. Його лідер, Микола Косов, нібито є сином колишнього агента КДБ у Будапешті.

Як зазначив, спілкуючись з автором, західний бізнесмен з багаторічним досвідом ведення бізнесу в Угорщині:

Тісні стосунки були встановлені [Угорщиною] з російськими спецслужбами, разом вони також зайнялися бізнесом. Особливо це стосується державних замовлень, я був свідком того, як росіяни приходили на певні тендери, хоча вони не мали жодного стосунку до теми.

Росіяни протягнули глибокі щупальця в Угорщину, особливо в нафтовій та газовій галузях. Є, зокрема, такий собі "Кнопп", який пов'язаний з Фірташем [український олігарх].

Ті, хто покинув спецслужби, створили "тіньові компанії". Росіяни допомогли Фідес створити офшорні компанії.

Політична та економічна співпраця Угорщини з Росією супроводжувалася тим, що, здавалося б, було б немислимим: тісною розвідувальною співпрацею з країною, яка без провокації напала на одного з сусідів Угорщини та спричинила найкривавішу війну в Європі з часів Другої світової війни.

Далі буде.



Те, про що мали б пам&amp;#700;ятати угорці: російські танки на вулицях Будапешта. Війська, надіслані Москвою, потопили в крові демократичну революцію в Угорщині у 1956 році. Фото з мережі Інтернет. </fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/8/d/8dd145c-tuzov112.jpg" type="image/jpeg" length="10634"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/69cab9292c021/</guid>
</item>

<item>
<title>Дмитро Тузов: Про реформи української митниці</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/6961776915c43/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Дмитро Тузов)</author>
<description></description>
<pubDate>Fri, 09 Jan 2026 22:47:21 +0200</pubDate>
<fulltext>UPD. Інформація оновлюється.

</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/8/d/8dd145c-tuzov112.jpg" type="image/jpeg" length="10634"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/6961776915c43/</guid>
</item>

<item>
<title>Дмитро Тузов: Чому репутація постачальників Сил Оборони України має бути бездоганною й без підозр у зв'язках з рф?</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/69528a71c578b/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Дмитро Тузов)</author>
<description></description>
<pubDate>Mon, 29 Dec 2025 15:04:33 +0200</pubDate>
<fulltext>UPD. Інформація оновлюється.</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/8/d/8dd145c-tuzov112.jpg" type="image/jpeg" length="10634"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/69528a71c578b/</guid>
</item>

<item>
<title>Дмитро Тузов: Культурно-цифровий фронт: як в голови росіян й в російський цифровий простір заходить одна українська гра – ніби "міна" з дистанційним керуванням</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/69204d67d7fa8/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Дмитро Тузов)</author>
<description></description>
<pubDate>Fri, 21 Nov 2025 12:30:47 +0200</pubDate>
<fulltext>Знаєте, що таке когнітивна війна? Це боротьба за розум, за вибудовану в головах людей систему цінностей. Тобто – це боротьба за свідомість мільйонів, а, можливо, й мільярдів людей по всій планеті. Росія методами інформаційного зомбування програмує систему сприйняття реальності й поведінкові реакції не лише своїх громадян, а й мешканців інших країн. Саме інжинирінгом свідомості росіянам вдалося досягти бажаного для них ефекту: сприйняття війни і вбивств людей як потрібної і бажаної політики (путіна), яку підтримує більшість росіян. Зрозуміло, що методи протидії зомбуванню мають бути інноваційні і точно не симетричні. У нас просто не вистачить студій і телеканалів, щоб перекричати російських пропагандистів – воєнних злочинців. Тому наступний досвід є вельми цікавим з точки зору протидії російському інформаційному вторгненню.

Інформаційна контратака, яка заскочила ворога зненацька

Кілька днів тому з москви прилетіла новина, яка звучить майже як анекдот, якби не йшлося про війну. Генпрокуратура рф визнала "небажаною" українську компанію GSC Game World – творців S.T.A.L.K.E.R. і "Козаків". Формулювання знайоме: компанія "спонсорує ЗСУ", "формує образ Росії як держави-агресора" й "поширює дискредитуючі матеріали". Така кількість піни з рота ворога є, погодьтеся, приємним явищем – операція з віртуального проникнення на територію рф і в голови зазомбованого населення виявилась вдалою. Для росіян це, очевидно, нові відчуття, адже вони виключно себе вважають майстрами проникнення в голови як вірнопідданих російського диктатора, так й іноземної публіки. А тут така несподівана й масштабна контратака на "скрєпи" русского міра! Окремо російські прокурори наголосили: у 2022 році GSC переказала близько 17 млн доларів фонду допомоги українським військовим, на які закупили ударні дрони та автомобілі.

Тобто їхньою мовою це називається "нежелательная организация". На нашій – компанія, яка чесно називає війну війною, а окупанта – окупантом, і ще й допомагає тим, хто щодня тримає фронт. Тож, на росії тепер навіть купівля гри може потенційно трактуватися як участь у діяльності "небажаної організації" – із штрафами й кримінальною перспективою. Сподіваємось, що росіяни вміють користуватись VPN сервісом (якщо ще не всі вміють – будемо вчити) щоб обходити бар'єри і заборони – щоб отримувати пігулки для роззомбування й підтримувати ЗСУ.

Усе це збіглося за часом з іншим важливим для нас сюжетом: S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl виходить на PlayStation 5 – 20 листопада, у річницю релізу гри. Українська студія закриває коло: після ПК та Xbox Зона заходить і на консоль Sony, а отже стає справді глобальним IP, присутнім на всіх ключових платформах. Символізм прозорий: поки там криміналізують навіть піксель із написом "Chornobyl", тут українська гра тихо займає місце поруч із найбільшими світовими релізами.

І саме тут я згадав іншу історію – двомісячної давнини. У вересні я писав колонку "Коли гра рятує життя" – про спільний проєкт ДСНС та S.T.A.L.K.E.R. 2. Тоді йшлося зовсім не про консолі. Йшлося про міни.

На той момент ДСНС разом із розробниками запустили інформаційну кампанію для підлітків: головний герой гри, сталкер Скіф, у відео пояснює базові правила мінної безпеки – "не підходь, не чіпай, запам'ятай шлях назад, телефонуй 101". Кампанія націлена на хлопців 14-17 років – найризикованішу групу, яка добре знає правила, але любить перевіряти їх на міцність.

23% території України – потенційно заміновані, це десятки років роботи для саперів. У грі завжди є другий шанс: перезавантажився – і пішов інакшим маршрутом. У житті такого шансу немає. Саме про це був той ролик: використати знайомий підліткам світ Зони, щоб пояснити реальну небезпеку на реальних полях, де замість артефактів лежать розтяжки й касетні боєприпаси.

Я тоді писав, що це рідкісний випадок, коли попкультура входить у нашу повсякденність не як втеча від реальності, а як спосіб цю реальність пережити й вижити в ній. Сьогодні до цієї картини додалася нова деталь: Кремль офіційно оголосив студію, яка допомагає рятувати українських дітей від мін, "ворогом".

Є ще один вимір цієї історії – суто бізнесовий, і він теж важливий. S.T.A.L.K.E.R. 2 робили під час повномасштабної війни: частина команди релокована до Чехії, частина залишалася в Києві, працюючи під сиренами, блекаутами й обстрілами. Попри атаки, кібервтручання й людські втрати, студія довела гру до релізу, продала мільйон копій за два дні, а тепер виводить її на третю велику платформу.

За цим стоїть не лише талант і впертість команди, а й довгий горизонт (гра в довгу) інвестора Максима Кріппи – підприємця, який паралельно інвестує в NAVI, медіастудію Maincast, київську нерухомість і волонтерські проєкти. Що ж, можна тільки вітати, що під час війни гроші бізнесу не йдуть традиційним українським маршрутом – із країни, а навпаки – через власні структури та партнерські фонди підтримуються Сили оборони: від пікапів і мікроавтобусів до безпілотників, про які так нервово пишуть тепер російські прокурори у своїх рішеннях.

Тобто ми маємо дуже нетиповий для нашої реальності трикутник:

гра, створена під час війни – приватний український капітал – реальна допомога армії й цивільним, включно з проєктами мінної безпеки. І саме цей трикутник Москва намагається криміналізувати. І це цілком показово.

Рішення Генпрокуратури РФ має ще одну цікаву деталь. Вони прямо звинувачують GSC у тому, що компанія "формує образ Росії як держави-агресора". Це сказано про гру, в якій Чорнобиль – український, зона – український простір, а російська армія – окупант, який прийшов на чужу землю. Тобто проблема навіть не в дронах і не в 17 мільйонах. Проблема в тому, що хтось, окрім російської пропаганди, описав реальність такою, як вона є.

На цьому тлі PS5-реліз виглядає як голосування справами. Світова платформа номер один, м'яко кажучи, не поділяє російського уявлення про "нежелательность". Навпаки – S.T.A.L.K.E.R. 2 отримує свою поличку в PlayStation Store і шанс дотягнутися до мільйонів гравців, які ніколи не чули про українські подкасти, що звучать у грі, чи про українські міста, заміновані на карті.

Коли дивишся на ці дві новини разом – російське рішення й вихід на PS5 – то бачиш, що мова не лише про індустрію ігор. Мова про те, ким ми є в цій війні.

З одного боку – країна, яка боїться до істерики всього українського, навіть гри, бо в ній Росія називається агресором, а українська армія – захисниками. Країна, яка саджає своїх громадян за донат на дрони й хоче карати тих, хто натиснув кнопку "купити" в цифровому магазині.

З іншого боку – країна, де та сама гра допомагає ДСНС пояснювати підліткам, як не підірватися на міні. Де частина прибутку від продажів іде на автомобілі й БПЛА для фронту. Де студія, яку ворог називає "небажаною", створює один із найпомітніших культурних продуктів року, вплетений у контекст реальної війни.

Колись ми будемо розповідати цю історію простіше: була собі українська гра про Зону, яка допомагала рятувати життя, лікувати травми війни і будувати економіку майбутнього. І була імперія, яка оголосила її загрозою.

Сьогодні це ще не легенда – це низка новин у стрічці: про мінну безпеку, про 17 мільйонів на дрони, про PS5 і про "нежелательную организацию". Але якщо подивитися на них разом, то відповідь на головне запитання – "чи є в України завтра?" – стає трохи яснішою.

Так, у нас заміновані поля й діти, яким Скіф із екрану каже: "не підходь, не чіпай". Так, у нас все ще падають ракети й гинуть військові, серед яких – ті самі гравці й розробники. Але водночас у нас є студії, інвестори й рятувальники, які роблять спільну справу – від Зони на екрані до справжньої землі під ногами.

І коли Росія намагається заборонити навіть цю гру, вона, по суті, визнає: наш культурний продукт і наша здатність тримати слово перед своїми – теж зброя. Можливо, не така гучна, як артилерія, але в довгій війні за майбутнє вона не менш важлива. Тому що заходить в голови росіян і активує там ті нейрони головного мозку, які відповідають за процеси мислення, а не перетравлення російського пропагандистського сміття. Так, це "гра в довгу", але вона матиме неочікуваний для московського режиму результат.

</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/8/d/8dd145c-tuzov112.jpg" type="image/jpeg" length="10634"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/69204d67d7fa8/</guid>
</item>

<item>
<title>Дмитро Тузов: Підрозділ Юрія Касьянова. Яким він був</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/68e147889f910/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Дмитро Тузов)</author>
<description></description>
<pubDate>Sat, 04 Oct 2025 19:12:56 +0300</pubDate>
<fulltext>Бойовий підрозділ розформують?

Вранці мені зателефонував Юрій Касьянов і сказав: "Ви ж хотіли побачити можливості підрозділу. Нас розформовують. Поїхали, покажу, яким був підрозділ і що він мав". Одразу постало питання, як все це знімати, зважаючи на потенційні ризики. Одразу скажу, що місце, у яке мене запросив майор, не є військовим об&amp;#700;єктом. Ми одразу відпрацювали формат зйомок: працювати крупними планами, жодних панорам, в горизонтальному форматі, аби не полізли в кадр якісь конструкції зі стелі. Попередньо прибрали всілякі написи, таблички. Я навіть стер з дошки в кімнаті підготовки технічні написи після брифінгу технарів. Вже перебуваючи на базі, до ранкової новини про те, що підрозділ роти далекобійних безпілотних комплексів розформовують, Юрій Касьянов додав ще одну резонансну інформацію. Про те, що 3 травня 2023 року було завдано удару по Кремлю. Касьянов повідомив про це на своїй сторінці у Фейсбуці.

Для мене підрозділ, про який іде мова, був загадкою, оповитою таємницею. Де вони воюють, які можливості у підрозділу, який характер бойових задач виконують, якого типу БПЛА мають на озброєнні? У цьому відео ми можемо, із зрозумілих міркувань, показати лише деяку частину таких спроможностей. Але і цього достатньо, на мою думку, щоб зрозуміти: можливості й функціональна організація роботи підрозділу заслуговують на те, щоб зберегти його "злітаний" склад в якості бойової одиниці й не розпорошити людей з досвідом і відповідною кваліфікацією по всіх фронтах. І це буде в інтересах великої справи – оборони України від нашого спільного ворога – російської федерації. А далі дивіться, яким був "підрозділ Касьянова". З надією, що підрозділ буде збережено і слово "був" ми замінимо на "є".  </fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/8/d/8dd145c-tuzov112.jpg" type="image/jpeg" length="10634"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/68e147889f910/</guid>
</item>

<item>
<title>Дмитро Тузов: Коли гра рятує життя. Важливі основи протимінної безпеки</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/68c7ac600db90/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Дмитро Тузов)</author>
<description></description>
<pubDate>Mon, 15 Sep 2025 09:04:16 +0300</pubDate>
<fulltext>Україна нині одна з найбільш замінованих країн світу (ООН вважає, що найбільш замінована). Потенційно забруднено мінами близько чверті території, 139 тис. км&amp;#178;. Це офіційні оцінки ООН/UNDP та ДСНС. За оцінками міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, площа "засіяної" мінами території ще більша – 176 000 кв.км. А для повного розмінування знадобиться не менше 70 років.

За період від лютого 2022-го до кінця 2024-го щонайменше 1 379 цивільних стали жертвами мін та вибухонебезпечних залишків: 413 загиблих і 966 поранених. Підриваються на мінах місцеві мешканці, фермери, які обробляють поля. Серед постраждалих – ООН зафіксовано щонайменше 150 дітей. ЮНІСЕФ подає й більшу кількість: 186 дітей, які постраждали лише за 7 років війни, яка триває вже 12-тий рік.

Страшна статистика. Тому важливо не лише повідомити про небезпеку. Треба це зробити так, щоб це попередження почули ті, кому воно адресоване. Ви, певно, знайомі з ситуацією, коли діти й підлітки "втикають" у свої смартфони, не зважаючи на всі ваші розмови й попередження? До речі, дослідники китайського сегменту тік-ток розповідають, що він кардинально відрізняється від українського. Китайці цінують свою молодь, й, окрім розваг, дають пізнавальний і корисний матеріал. Тож варто привітати співпрацю ДСНС та S.T.A.L.K.E.R. 2, які пішли шляхом, що дозволяє "достукатись" до "цільової аудиторії". Й інформувати про важливі речі, від яких залежить життя – в ігровій та максимально адаптованій для підлітків та молоді формі. Інформуючи про основи протимінної безпеки.

Чому ця тема мене зацікавила? Я сам ледве не потрапив на "розтяжку". Це було в Київській області, коли росіяни відступили і залишили після себе заміновані території. Тож картинка замінованого спортивного майданчика з встановленою на розтяжку гранатою – це не плід чиєїсь уяви. Це реалії війни, яку веде росія проти України. Намагаючись вбити і скалічити якомога більше українців. В тому числі – дітей і підлітків. Ролик ДСНС, як на мене, максимально реалістично відтворив те, що відбувається насправді.



Звісно, одна з найбільш вразливих категорій – діти і підлітки. Тому, у країні, де "не підходь і не чіпай" вже давно, на жаль, не про виховання, а про виживання – дуже правильний підхід. GSC Game World разом із ДСНС упакували правила мінної безпеки у впізнаваний світ S.T.A.L.K.E.R. І правильно зробили. Треба зануритись у той світ, в якому "живуть" його фанати, щоб звідти надіслати їм сигнал й інформацію, яка врятує життя. Герой Скіф говорить просто: побачив підозрілий предмет – не підходь, не торкайся, вертайся тим самим шляхом і дзвони 101. Без моралізаторства. Зрозуміло, швидко, у своїй естетиці. Саме так і потрібно розмовляти з підлітками, які не дивляться "уроки безпеки", зате знають кожен кадр із трейлерів.

Чому це важливо? Бо масштаби проблеми величезні. І територіально, і ментально, і у часовому вимірі. На розмінування піде 10 років, за оцінками ООН. Насправді, думаю, значно більше. ООН недооцінює масштаб біди. Навіть не зважаючи, що вже зараз тестують іноваційні системи розмінування – наприклад, детекції мін дронами з повітря. І коли державна служба заходить до молоді через її канали, то це вже не кампанія, це сервіс для життя. Тут є все: правильний носій (ігровий IP), правильний меседж (алгоритм дій), і правильний "next step", – номер 101 та офіційні ресурси. Це той рідкісний випадок, коли культура і держава працюють не паралельно, а разом, і працюють на результат.

Окремо про довіру. Коли герой великої гри говорить голосом рятувальника, інституція стає ближчою. А ще це модель, яку можна тиражувати. Інші студії, інші відомства: вбудовуйте безпеку у свої світи. Ніяких "сухих" роликів на телебаченні о 3-й ночі, коли полюбляють запускати соціальну рекламу. Не для того, щоб вона працювала. А для звітності. Для "галочки". Натомість, треба саме тими каналами, які сприймає певна аудиторія, давати лише те, що справді дивляться і запам'ятовують. І так, дослідження поведінки підлітків уже враховані, це не імпровізація, а продуманий дизайн повідомлення.

І ще одне, про відповідальність бізнесу. Видимість ролі інвестора тут доречна: гроші пішли не на піар, а в контент, який навчає і рятує. Тож власник GSC Game World Максим Кріппа дав крутий референс, як інвестиції в ігрову культуру можуть працювати на публічну безпеку, а не лише на релізну "гіфку". Добра планка для індустрії загалом: робити те, що дає цінність тут і зараз.

Корисний ролик для батьків, аби показати дітям, говоримо з дітьми й пояснюємо правила так само конкретно, як у відео. Бо інколи різниця між "підійшов" і "зупинився вчасно", це один перегляд. І якщо для цього потрібен Скіф – хай буде Скіф. Коли ігри працюють на безпеку, повторюсь, це не просто "крута інтеграція". Це ще один спосіб залишитися живими самим та вчасно зупинити інших.

Ми маємо не лише перемогти у війні. А й зберегти якомога більше життів наших людей. Яких вже не вистачає для організації багатьох процесів. Тож вчимося разом правильно поширювати інформацію і рятувати життя і здоров'я. Бо заміновані й "напаковані" вибухонебезпечними предметами міста, села, поля, ліси й водойми – це, на жаль, небезпека, з якою нам жити впродовж багатьох років.

</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/8/d/8dd145c-tuzov112.jpg" type="image/jpeg" length="10634"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/tuzov/68c7ac600db90/</guid>
</item>

</channel>
</rss>