https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/sydorenko/62491ec2a84db/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Сидоренко) Sun, 03 Apr 2022 07:12:50 +0300 Те, що північ Київщини звільнили від російських нацистів, змінило надто багато. І у військовому сенсі. І у суспільному. Бо кадри за звільнених сіл та міст спричинили в Україні справжній шок. У тому числі ті, які не можна показувати по ТБ з мотивів моральної цензури, або ті, які не покажуть з мотивів військової цензури. Бо навіть ці кадри все одно побачить у телефонах або почує їхній опис "від сусіда" буквально вся Україна. Тож у мене до Банкової є одне запитання. На фоні того, що країна побачила в Бучі, ви й далі будете говорити з Кремлем про мирну домовленість?! ...про пошук компромісів... про відмову від НАТО на користь неіснуючих "індивідуальних гарантій безпеки" (з майже гарантованим новим нападом, але згодом)... та ще й у період, коли нарешті наше членство у ЄС, а отже і в НАТО, нарешті стало реальною, а не теоретичною перспективою. Президент Зеленський пообіцяв, що "мирний договір" має запрацювати лише у разі, якщо його підтвердить українське суспільство на референдумі. Утім, мені здається, що ні суспільство, ні армія не приймуть "болісних компромісів". Тільки деокупація. З Донбасом так точно – аж до наземного кордону. Переговори з Москвою "до того" просто не мають сенсу. І зустріч з Путіним, якої Банкова так добиваємося, виказуючи свою слабкість і підриваючи тим самим власні позиції – до того також не має сенсу. І це ще суспільство не бачило кадрів після звільнення 400-тисячного Маріуполя. Бо з Бучі фото та відео раніше теж були. Але це не зрівняти з тим, що країна побачила зараз. Банковій варто над цим замислитися і спитати, чи готовий народ до компромісу з нацистами. https://blogs.pravda.com.ua/authors/sydorenko/62491ec2a84db/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/sydorenko/602fcd0951eca/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Сидоренко) Fri, 19 Feb 2021 15:36:57 +0200 Як "Європейській правді" стати ближчою до наших читачів, краще відповідати вашим очікуванням? Останніми днями ви могли помітити новацію – тепер ЄвроПравду можна не лише почитати, але й послухати. До деяких важливих статей ми додаємо відеоблоги, де розповідаємо коротко про головне. Відкриття кордонів для українців, зв'язок між комуністами та карантином у Чехії, тиск угорського комісара на Україну та інше. Ми шукаємо й інші формати. Ці зміни запропонували наші читачі, коли ми звернулися із таким запитанням. Тоді багато хто просив додати до ЄП відеокомпоненту. А ще була популярною ідея про щоденний огляд ключових новин дня – і це теж скоро з'явиться у цікавому вигляді. Над кількома іншими новаціями ми також працюємо.   Звісно ж, ми збережемо основну діяльність, що включає захист руху України до ЄС та НАТО та просування і пояснення реформ, що почалися після Революції гідності. Однак ми хочемо змінюватися, щоби бути ефективнішими у цьому. Але для втілення та збереження змін нам потрібна ваша допомога. У тому числі – фінансова. А фонд "Відродження" готовий подвоїти ваші внески. "Європейська правда" є неприбутковою організацією і потребує підтримки доброчинців. Тому ми відкрили сторінку на "Спільнокошті", щоб зібрати гроші на нашу нову діяльність.  Там ми розповіли, про що йдеться, додали цікавинки про себе і пояснили, чому без вашої допомоги нам не впоратися. Для вас, наших доброчинців, ми підготували сюрпризи, які вам точно сподобаються. Детальніше читайте на "Спільнокошті". А редакція "Європейської правди" наперед вдячна вам за цю підтримку. https://blogs.pravda.com.ua/authors/sydorenko/602fcd0951eca/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/sydorenko/5af085609cd22/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Сидоренко) Mon, 07 May 2018 19:57:04 +0300 Отже, ще один рейтинг, тепер від КМІС, підтвердив: Порошенко не просто програє вибори. Навіть якщо він дивом вийде у другий тур – то програє всім без винятку, аж до Бойка з Рабіновичем. І хоча зараз в моді жартувати про "платну соціологію", цей сміх не змінює реальність. ...Мені геть не подобаються порівняння Порошенка та Януковича. Це – нечесно, необ'єктивно і так далі, епітети підберете самі. (каюся, і в самого іноді прослизає, але щоразу коли це стається – зазначаю, що йдеться лише про епізод, і цих президентів категорично не можна ставити на один щабель) Але є інше порівняння, що дедалі більше пасує до 5-го президента України. Його аналогом в українській історії потроху стає Ющенко. Щомісяця подібностей з'являється більше та більше. Це і нерозбірливість у кадрах, і корупція нової версії "любих друзів", і пусті обіцянки... Добре хоч війни з прем'єром йому вдалося уникнути. ... Але дуже скоро ПОП доведеться скласти головний екзамен, який визначить його історичну долю: або Порошенко бере на себе роль Ющенка-2, або все ж вирішує позбутися цієї долі. У 2009 році я, як спецкор Комерсу, писав про АП та тодішнього президента Віктора Ющенка. Дуже добре пам'ятаю настрої на Банковій того часу. Це може здаватися дивним і алогічним, але запевняю: тоді команда Банковою під чуткім проводом Віри Іванівни Ульяченко та Валентини Степанівни Руденко РЕАЛЬНО ТА ЩИРО ВІРИЛА у те, що Ющенко буде переобраний на другий термін. Ні, вони не відмивали тупо бабло на кампанію (хоча як без того, звісно)))). Вони реально працювали "на перемогу" та при цьому справді вірили, що зможуть виграти вибори, пройшовши у другий тур!!! У них була стратегія, серцем якою був вихід Ющенка в 2-й тур проти Януковича. І цією вірою вони заразили не лише самого ВАЮ, а й багатьох на Банковій. І так, вони теж не вірили в рейтинги. Тоді ця стратегія викликала у сторонніх шок через її безглуздість, але вона була) У той час, як 90%+ виборців сміялися і плювалися через дискредитованого президента, він і далі бачив викривлену картину світу та відчайдушно боровся за свою перемогу на виборах президента. ... Та повернемося у 2018 рік. Ситуація нині дуже відмінна від того, що ми мали у 2009, але щодо рейтингів, щодо довіри суспільства до першої особи – дуже схожа. Чи стане у Порошенка сміливості та політичного розуму визнати цю реальність? Особисто я цього не знаю. Але чітко усвідомлюю: якщо він не визнає реалій – то повторить шлях Ющенка. Аби лише не привів на цьому шляху до президентства нового Януковича... https://blogs.pravda.com.ua/authors/sydorenko/5af085609cd22/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/sydorenko/59b61f4b7312d/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Сидоренко) Mon, 11 Sep 2017 08:29:47 +0300 Варто освіжити пам'ять Банкової про те, яким буває перетин кордону, бо аналогія таки вражає. 24 листопада 2013. Ситуація в країні напружена, але побиття студентів ще не сталося, реальна революція не почалася, та й лідери опозиції у розмовах не на диктофон тоді зізнавалися, що зовсім не впевнені у перемозі... В Києві саме проходила чергова недільна акція опозиції. А "надією опозиції" та її публічним лідером, нагадаю, тоді був Кличко (зараз це звучить смішно, але згадайте, це ж так і було!))). Пам'ятаю, як журналістів тоді вразило, що Кличко... не з'явився на мітингу. Але дуже швидко з'ясувалося, що він мав причину. Зовсім не залежна від Банкової п̶р̶о̶в̶і̶д̶н̶и̶ц̶я̶ ̶п̶о̶т̶я̶г̶у̶ ̶I̶n̶t̶e̶r̶c̶i̶t̶y̶ ̶з̶ ̶П̶е̶р̶е̶м̶и̶ш̶л̶я̶ адміністрація аеропортів "Київ" та "Бориспіль" відмовила у посадці чартерному літаку, в якому летів С̶а̶а̶к̶а̶ш̶в̶і̶л̶і̶ Віталій Кличко. При цьому в Києві була чудова погода, всі інші рейси сідали, а от літак Кличка навіщось переправили в аеропорт Кривого Рогу (дивно, що не в Ужгород). Всі розуміли, що це – тупо політичне рішення, але формально на Банковій мали право робити здивовані очі і казати, що вони тут ні до чого. А в Кривому Розі, коли літак туди таки долетів, на місці виявилися не всі співробітники бригади контролю для рейсів з-за кордону. І все ж ніби природно – аеропорт не має рейсових літаків, а дворі вихідний, і ми, типу, хочемо Кличка пустити в Україну, але треба кілька годин почекати, доки всі зберуться. Все логічно – але всі розуміють, що це фарс, а не реальна причина. Згадали, що було далі? Правильно, ввечері з'явилася заява прикордонників "Кличко порушив режим перетину кордону", бо він просто перешагнув через бар'єр і пішов. І, звичайно, тим самим поручив закон. Вангую, що при він цьому сказав щось не дуже лесне і не сильно цензурне тим, хто намагався не пустити його в країну. Так от, нині та ж Ірина Геращенко з обуренням пише про "хлопців-прикордонників, яких політикани сьогодні принизили" та захищає влаштований владою фарс, але 4 роки тому вона ж була у команді Кличка і мала докорінно іншу думку в дуже схожій історії. Цікаво, яку позицію мав тоді Петро Порошенко? І як вишенька – тоді владі стало розуму не кваліфікувати справу як кримінальне порушення. Сьогодні цього розуму не помітно... PS: Ну і не можу не нагадати. До Саакашвілі та його політичних прагнень особисто я ставлюся вельми негативно – не люблю популістів. Те, що було на Шегінях – неприпустимо, і особисто для мене лише погіршує враження щодо цього політика. Але попри все, є причина, а є наслідок. Цю кашу заварив саме Порошенко, коли вирішив нівелювати інститут громадянства. І не маю ані крихти сумніву, що це є очевидним навіть для тих політиків, які сьогодні виступають на боці президента. https://blogs.pravda.com.ua/authors/sydorenko/59b61f4b7312d/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/sydorenko/592fc790f11c9/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Сидоренко) Thu, 01 Jun 2017 10:51:44 +0300 Цікава ситуація складається. Небанальна. Нафтогаз святкує перемогу, Газпром дуже красномовно мовчить та лише відгавкується короткими цитатами про те, що треба чекати нових, наступних рішень зі Стокгольму. Жодне світове медіа також не поставило під сумнів твердження про те, що терези схилися на бік України, хоча вони й вимушені констатувати, що росіяни не коментують свій програш і інформація про рішення йде від українців. Приклади – WSJ, FT, Reuters. Навіть російські ЗМІ визнають поразку свого монополіста, констатуючи, що його ключова вимога, про take or pay – відхилена. А ключова українська мета, натомість, досягнута. Хоча, звісно, не всі українські запитні позиції були задоволені у Стокгольмі. ...І тільки в Українському фейсбуці у той самий час є повно тверджень про те, що нас дурять. Що перемога є не такою вже і перемогою, а насправді – прихованою зрадою і програшем України. Бо якщо хоч крихту вимог Газпрому задовольнили, то це означає зразу і без опцій. У той час, коли для всього світу картина світла, ми знаємо, що вона – темна. Звичайно, рішення арбітражу не є і не могло бути одностороннім. Запитна позиція сторін у міжнародних арбітражах такого порядку ніколи не задовільняється повністю (окрім випадків, коли одна зі сторін прагне програшу і свідомо піддається іншій, такі випадки відомі навіть з українського досвіду) Але невже дня нас це є настільки неуникно важливим – шукати зраду там, де її немає? Чому ми так любимо розповісти собі та оточуючим, що ми лузери і порадіти тому, що "знову нічого не вийшло, але нас дурять"? Вкусити тебе самих – стало для багатьох новим "основним інстинктом"? Звідки він? Відповіді, на жаль, не маю. https://blogs.pravda.com.ua/authors/sydorenko/592fc790f11c9/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/sydorenko/58d4e79d16923/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Сидоренко) Fri, 24 Mar 2017 10:32:13 +0200 Цей допис був вперше опублікований на моїй facebook-сторінці, та оскільки увага до нього виявилася доволі значною, варто перенести його на загал, у блог на УП. Він не є журналістською роботою – власне, я не маю зацікавленості досліджувати стиль життя Тетяни Чорновол. Але "в тусовці" чудово знають, що стиль її мислення – дуже далекий від іміджу непримиренного борця з корупцією, який вона обрала. Так, Тетяна присвятила чимало часу боротьбі зі вкраденим у держави "Межигір'ям", але коли сама мала можливість взяти собі землю під "маєточок", нехай і меншого масштабу – відкрито зізнавалася колегам, що такий шанс не можна випускати. Кожен сам має вирішити, чи вірити у щирість її боротьби з громадськими організаціями, яка обурила навіть тих, хто не підпадає під нову вимогу щодо декларування. Особисто я – маю підстави не вірити. Далі – текст fb-допису, про який йшлося на початку. ------------------------ Для тих, хто вважає, що Таня Чорновол раніше була щирим антикорупціонером, і лише зараз скурвилася – невеличка історія про корупцію. 2007 рік (чи навіть кінець 2006), Таня ще була журналістом і з нею цілком норм було спілкуватися. Ми тоді сиділи журналістською тусовкою МВЦ на Броварському проспекті, чекали на завершення якогось закритого з'їзду. Це було до кризи, зарплатні в Ъ були нормальні, я ще мав трохи заощаджень і не мав іпотеки, як зараз. А тому – обговорював з колегами насущне – як би прилаштувати гроші, доки не накопичу на перший взнос для квартири. І тут доєдналася Таня і прямо сказала: слухай, тут є така схема: можна дати хабар і отримати землю в Криму, я саме планую їхати. Доєднуйся, щоби робити це разом. При чому йшлося не про загальні речі, а про конкретику. Мовляв, є знайомий голова в селі Грушівка під Судаком, який це організує, і є якісь виходи власне на Судак; і там і там зроблять рішення про виділення паю. Перше – дешевше, друге – біля моря, дорожче, але "воно того варте, грошей треба бути дати менше за ринкову вартість землі". Жодної проблеми, до речі, "борчиня з корупцією" тут не бачила – розмова йшла не віч-на-віч, а відкрито. Вона саме збиралася їхати машиною до Криму (наскільки я пам'ятаю, казала, що їде з мамою) і їй було б зручно це робити з кимось. Дала час подумати ("Але погоджуйся, бо справа того варта"). Я, звісно, їй так і не перезвонив. Танунафіг. І, оскільки перетиналися ми не так часто, то навіть і не цікавився, як склалися її хабарницькі справи. А вже згодом, після е-декларацій, з'ясувалося, що у Тані задекларовані дві ділянки в Криму. ЗМІ пишуть, що обидві – в Судаку. А я вангую, що одна в Судаку, а друга – в Грушівці. Мораль? А немає моралі. https://blogs.pravda.com.ua/authors/sydorenko/58d4e79d16923/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/sydorenko/562f81bdb9819/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Сидоренко) Tue, 27 Oct 2015 14:53:01 +0200 Сьогодні на УП війшла велика публікація за назвою "Віктор Шокін розпочав велику війну. Проти МЗС та безвізового режиму" Друзі мене виправили і я з ними повністю згоден: насправді війна (і не лише руками Шокіна) ведеться з усіма нами. А МЗС просто опинився під вогнем. ... Зізнаюся, ця стаття мені – журналісті-міжнароднику – далася непросто. Я свідомий, що деякі документи не варто було публікувати, бо дипломатія полюбляє тишу. Але мені не залишили вибору. Бо під загрозою не лише безвізовий режим, як може здаватися на перший погляд. Процеси – ЗНАЧНО масштабніші. А ми – на краю глибокої прірви. Волею тих людей, які марять збереженням контролю за антикорупційною прокуратурою. Знаю, що дехто може мені дорікнути, мовляв, про ГПУ згадав, але ж ГПУ – "під президентом". Згоден. Тому зараз м'яч на полі Петра Порошенка. У нього є можливість вийти з цієї історії гідно. У нього є також шанс стрибнути у прірву, але це буде його вибір. До слова, початково текст статті був дещо коротшим. Але в останній момент – перед публікацією – я доповнив його епілогом, в якому є такий абзац; ------- "Останні події свідчать про свідомий зрив виконання ПДВЛ українською стороною. І ми чудово знаємо українське прислів'я про перемогу, у якої сотні батьків і про поразку, яка – сирота. ------- Так от – публічно обіцяю: Я зроблю все, що в моїх силах – і навіть трохи більше – щоби Україна дізналася, хто є батьками цієї поразки. А я готовий писати ще, адже не всі карти відкриті. І, боюсь, мене змусять писати ще. Є шлях відвернути цей, небажаний для всіх розвиток подій. Влада чудово знає цей шлях. Я вже написав, на чиєму полі м'яч. А ми (не я, а ми!) чекатимемо. Недовго. Разом нас багато, пардон за банальність. https://blogs.pravda.com.ua/authors/sydorenko/562f81bdb9819/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/sydorenko/557ad0719279e/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Сидоренко) Fri, 12 Jun 2015 15:28:33 +0300 Сажу чесно, я ніколи не був фанатом твіттера. Не люблю обмежень. 140 символів – не мій формат. Тому у власному твіттер-аккаунті, який маю вже декілька років, досі – жодного запису. хоча те, що твіттер приніс у інформаційний прості купу нових можливостей та інформпотоків – незаперечний факт. Це вимушені визнавати навіть такі твіттерофоби, як я:) Але, як кажуть, не онлайном єдиним живе спілкування. Тому вже на початку наступного місяця в Києві відбудеться сеанс розвіртуалізації, про який "Європейська правда" вже писала. Або – майже такий, тільки трохи ширший, ніж ми обіцяли:) Отже, міністр Павло Клімкін пообіцяв зустрітися зі своїми фоловерами, які нададуть небанальні та справді цікаві відповіді на три запитання. Чи то навіть не відповіді на запитання, а характеристику трьох тем: 1) про МЗС; 2) про євроінтеграцію; 3) про міжнародну політику за 10 років. А оскільки процес розвіртуалізації краще не стримувати, то маю додати, що переможці "конкурсу МЗС" зможуть познайомитися також з редактором Європейської правди:) Я теж братиму участь у сеансі розвіртуалізації та буду твіттити звідти – з аккаунту @EuropeanPravda:) Але жарти в сторону. Зустріч фоловерів з Клімкіним дійсно відбудеться. "Європейська правда", яка є партнером МЗС в онлайн-підготовці цього дійства, обіцяє провести онлайн-голосування щодо найкращих відповідей. І наразі вже є гідні кандидати. Мій особистий фаворит щодо другого питання ("що для вас означає євроінтеграція") – відповідь користувача @NikDaniloff1: "євроінтеграція – це повернення додому". Але подивимося, що покаже голосування і чи не надійдуть ще кращі відповіді. Зрештою, переможців у цій "номінації" може бути декілька. А от на перше запитання ("три слова про МЗС") розбіжність відповідей – неймовірна. Є приторно-компліментарні (до прикладу: "Ефективність. Пошана. Довіра"). Є аж занадто критичні ("Неадекватність, повільність, пасивність"). Є відповіді з жартом: "Три слова – "Такт, профессионализм, троллинг Чуркина". "Чуркин" – это не слово:) " І насамкінець – цікава деталь. До конкурсу, призом якої є зустріч з міністром Клімкіним, долучився... посол України в Фінляндії, колишній заступник Клімкіна Андрій Олефіров. Твіттер-користувач @AndriiOlefirov дав відповіді на два перших запитання: 1. Домівка, життя, родина (сучасна реальність) 2. Краще майбутнє для див. вище (майбутня реальність) Але мені здається, що до розіграшу зустрічі посла не допустять. Хіба що – поза конкурсом. А ви – ще можете спробувати! https://blogs.pravda.com.ua/authors/sydorenko/557ad0719279e/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/sydorenko/53e931323cb9d/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Сидоренко) Tue, 12 Aug 2014 00:10:10 +0300 Итак, президент Порошенко согласился. Сам согласился. Пусть и под давлением – это не так уж и важно. В Украину, с согласия Киева, направляется "гуманитарная помощь" от Кремля. И не важно, как она будет оформлена – в виде "гуманитарного конвоя", о котором говорит Кремль (придумали же термин!), "гуманитарной колонны" от РФ, или как-то иначе. Ок, согласен, "конвоя" не будет. Будет международная миссия "с участием РФ", на которую согласился Киев. Но тем не менее. Вот поясните мне, с какой стати нам вообще принимать помощь от агрессора? Согласен, ситуация в Луганске крайне сложна. Людям нужны продукты, вода и лекарства. Международный Красный Крест готов помочь мирным жителям, весь мир готов поддержать. Это ясно, с этим никто не спорит. Но скажите, в чем проиграла бы Украина, приняв гуманитарную помощь от всех, от ВСЕХ, за исключением РФ? Зачем мы соглашаемся принимать участие в пиар-кампании Путина и пускаем его в свой огород с "гуманитарным конвоем"? Или нам так важно, чтобы РФ, которая создала гуманитарную катастрофу на Востоке, теперь поучаствовала в помощи лучанчанам? Эдакая кампания "принуждения к гуманитарной помощи"... Браво, Кремль, браво. Кампания оказалась успешной. Я понимаю, что в поставленных условиях, то есть при пропуске _только_ через украинские пункты пропуска, гуманитарная колонна не должна представлять военную опасность для Украины. Предположим что это будет так. Что условия Киева будут соблюдены Россией. И в Луганск привезут бинты да питьевую воду, и ничего более. И что мы получим на выходе? Получим Путина-миротворца, который спасает мирное население ЛНР. Ватники рукоплещут. Зачем это вам, Петр Алексеевич? Какой от этого плюс для Украины и ее жителей? Если кто-то скажет, что мы не могли отказать РФ, приняв помощь от других стран, то я отвечу – более чем могли. И нас бы понял и поддержал мир. Даже если в сегодня телефонной беседе Баррозу убеждал Порошенко, что надо принять "бинты и воду" от РФ, то это не значит, что ему нельзя было отказать. Господа, европейская интеграция заключается не в том, чтобы принимать ВСЕ советы Брюсселя. Отказывать можно и нужно, и ЕС ценен тем, что он принимает обоснованные отказы. А ведь у нас есть четкий аргумент. Россия – агрессор. Это знает весь мир. Советский союз не принял бы гуманитарку от Гитлера. Это было бы низко и аморально. Почему же мы должны принимать гуманитарку от Путина? https://blogs.pravda.com.ua/authors/sydorenko/53e931323cb9d/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/sydorenko/538ec0ae3b212/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Сидоренко) Wed, 04 Jun 2014 09:46:06 +0300 Сьогодні, 4 червня, в рамках веб-групи "Української правди" розпочинає роботу новинний проект "Європейська правда". Ризикну додати – довгоочікуваний проект. Пропущу лірику про те що Україна обрала європейський шлях розвитку. Вірю, що цей вибір нарешті є остаточним. Але цей рух буде надто складним, якщо його робити у відриві від медіа-середовища. На жаль, нині цей відрив є реальністю – європейська тематика висвітлюється ЗМІ мало і доволі поверхнево. Ми спробуємо змінити це. Європейська правда має стати центром новинної та аналітичної інформації щодо відносин Україна-Європа – і в політичному, і в економічному вимірі. Вірю, що ця інформація стане в нагоді і колегам-журналістам, і бізнесу, яких намагається розібратися в нових економічних реаліях, які створюються під час підписання Угоди про асоціацію, і широкому колу читачів, яким не байдуже мабутнє країни. Так, це дуже амбітне завдання. Так, ми – молода команда (хоча й з ґрунтовним досвідом європейської журналістики). Так, дорога до мети буде непростою. Але ми впораємося. З вашою підтримою. Заходьте, читайте, пишіть, критикуйте, висловлюйте побажання, зазначайте, чого вам не вистачає, розшарюйте посилання. Ми готові до діалогу і будемо раді розвивати проект:) Навіть сьогодні протягом дня сайт ще буде коригуватися та змінюватися. Але ми вирішили не чекати зайві дня і випустити новини "в ефір" вже зараз. А тепер – ще кілька слів про проект. По-перше, хочу висловити щиру подяку колективу та керівництву "Української правди", яке підтримало ідею "Європейської правди". Колеги, з вами приємно співпрацювати! По-друге хотів би відкрити джерела фінансування, адже для медіа це – важлива складова. Згодом ЄвроПравда має отримувати прибуток від реклами, але на старті це принципово неможливо. Наразі ми орієнтуємося на західних донорів. Логіка тут проста. Європейські донори – чи не єдині, хто дозволяє критикувати їх за їх гроші:) І це – неймовірно важливо. Приміром, одним з перших матеріалів на сайті є текст про візову політику країн ЄС, який точно не сподобається його героям. Для нас не має бути заборонених тем. Це – принципова позиція. Наразі у мене все. До зустрічі на сайті www.eurointegration.com.ua До зустрічі щодня:) https://blogs.pravda.com.ua/authors/sydorenko/538ec0ae3b212/