https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/yevstratij/56eb40c8e86e8/ ukrpravda@gmail.com (Архієпископ Євстратій (Зоря)) Fri, 18 Mar 2016 00:42:00 +0200 Заява Прес-центру Київської Патріархії У зв'язку з виявленням шахрайства у діяльності організації "Патріарша благодійна місія" Прес-центр Київської Патріархії уповноважений заявити наступне. До Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета звернулися особи, які запропонували сприяти у збільшенні гуманітарної діяльності Київського Патріархату за рахунок збирання закордоном гуманітарної допомоги та її направлення потребуючим, зокрема на Сході України. З цією метою вони просили зареєструвати "Патріаршу благодійну місію", на що було надано згоду. Озвучені прохачами плани звучали реалістично та виглядали переконливими. Місія була зареєстрована як окрема юридична особа зі своєю власною відповідальністю. Жодних надходжень у будь-якій формі (матеріальній чи грошовій) безпосередньо Київський Патріархат від місії не отримував і не передбачав. З початком фактичної роботи керівництво місії кілька разів надавало інформацію про збирання гуманітарної допомоги, а також повідомляло про її передачу потребуючим. На жаль ці відомості виявилися неправдивими, а Київська Патріархія була введена в оману і стала жертвою махінацій. Під час слідства, проведеного компетентними органами, в діяльності місії було виявлено порушення законодавства України. З матеріалів випливає, що під прикриттям роботи місії нечесні особи ввозили в Україну товари для подальшого незаконного продажу. Тому рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 березня 2016 р. на майно місії накладений арешт. Протягом двох останніх років Київська Патріархія, єпархії та парафії Київського Патріархату в Україні та закордоном, священнослужителі та віруючі зібрали і передали як для військовослужбовців, так і для постраждалих від війни мешканців Сходу України велику кількість матеріальної та фінансової допомоги. Лише грошова благодійна допомога Київської Патріархії щороку обчислюється мільйонами гривень і забирає половину всього бюджету. Благодійна робота не припиняється ні на день і Церква постійно прагне розширення цієї діяльності. Таким прагненням і скористалися нечесні особи, які своїми вчинками не лише порушили законодавство, але й кинули тінь сумнівів на благодійну справу як таку. На жаль шахрайські наміри лже-благодійників не вдалося завчасно виявити і попередити. За це просимо прощення у всіх, хто чесно і віддано працює в Київському Патріархаті для допомоги українському війську і потребуючим, а також у введеної у спокусу громадськості. Ми свідомі того, що скориставшись нагодою, супротивники Київського Патріархату і особисто Патріарха Філарета не полишать можливості вилити на нашу Церкву і на Предстоятеля різноманітний інформаційний бруд. Нехай Бог їм буде Суддею. Не можемо виключати й того, що за спиною шахраїв стоять певні сили, які свідомо і професійно готували подібний привід для інформаційної атаки на Київський Патріархат. Проти України ведеться гібридна війна і ми розуміємо, що боротьба проти нашої Церкви є одним із напрямків діяльності агресора. Церковним діячам, як і кожній людині, властиво помилятися. Головне – якою є реакція на помилки, як Церква реагує на недостойні вчинки тих, хто користується її іменем і авторитетом. Ми визнаємо, що помилилися, довірившись нечесним особам, і приймаємо моральну відповідальність за цю помилку. Хоча розслідування триває, але вже виявлені факти переконливо свідчать, що керівництво "Патріаршої благодійної місії" свідомо вводило в оману Патріарха і Церкву, зловживало іменем благодійної організації та довірою з метою отримання комерційної вигоди. У зв'язку з цим вказана місія негайно припиняє свою діяльність як релігійна організація та підлягає ліквідації у встановленому законом порядку. Також для виправлення ситуації буде надане все необхідне сприяння належним державним органам. Всі особи, причетність яких до порушення законодавства під час діяльності місії буде доведено, мають понести передбачену законами України відповідальність. А у самій Церкві будуть вжиті заходи для недопущення подібних випадків у майбутньому. З благословення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета - Прес-центр Київської Патріархії 17 березня 2016 р. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yevstratij/56eb40c8e86e8/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yevstratij/563915fa80eec/ ukrpravda@gmail.com (Архієпископ Євстратій (Зоря)) Tue, 03 Nov 2015 21:15:54 +0200 "Сміх-сміхом, людоньки, але 10 снайперів до невпізнання змінили би нашу з вами країну". Цей запис у ФБ набрав понад ТИСЯЧУ "вподобань". А моє нагадування, що зло породжує зло, беззаконня породжує ще більше беззаконня, зло перемагати треба лише добром і самому чинити з іншими так, як хочеш, щоб чинили з тобою – має МЕНШЕ СОТНІ "вподобань" на офіційній та приватній сторінках разом. Тобто прагнення кривавої бані для всіх, кого буде визначено "внутрішніми ворогами", отримало в ДЕСЯТЬ разів більше "вподобань", ніж пересторога від цього жаху... Люди, згадайте, що 15 років тому звістка про ОДНОГО викраденого і вбитого журналіста перевернула наше суспільство. Ми вжахнулися і повстали проти системи, яка здатна на таке. Близько двох років тому ПОБИТТЯ мирної демонстрації на Майдані зродило бурю народного гніву, яка змела диктатуру Януковича. Кров ТРЬОХ замордованих у січні 2014 р. патріотів – Нігояна, Жизнєвського і Вербицького – зробила падіння диктатури невідворотнім. ... а далі були Небесна Сотня, Крим, Донбас. Крові лилося все більше. І невже ми звикли до цього? Невже звикли до вбивств і смертей настільки, що готові із натхненням закликати до розстрілів без суду та слідства? Так, спочатку тих, кого визначатимуть "ворогами". Але хто визначатиме? І хто кому за пару місяців буде ворогом? Бо найвірогідніше, що саме ті опиняться серед ворогів, хто сьогодні пишуть про "десяток снайперів" чи "вподобують" такі записи – як нині зворожилися між собою ті, хто ще не так давно стояв разом на Майдані... Революція Гідності перемогла саме тому, що вона була революцією ГІДНОСТІ, а не снайперів. Ті, хто мав снайперів, її якраз програли. Тож перш, ніж кликати снайперів для "боротьби з ворогами", згадайте – чи допомогли вони Януковичу? Він теж, мабуть, думав, що "десяток снайперів змінить Україну" – на його користь... Україна змінилася, але не так, як він хотів. Змінилася через САМОПОЖЕРТВУ, а не через прагнення принести в жертву КОГОСЬ ІНШОГО. Тому, брати і сестри – не повторюйте цього шляху, не кличте кровопролиття і беззаконня на службу "праведній меті"! Бо демон справжньої, а не вигаданої кремлівськими пропагандистами і так ними бажаної громадянської війни, може пожерти і Україну, і тих, хто його так кличе на волю. Згадайте, як сто років тому один постріл у Сараєво дав поштовх кривавому безумству цілого ХХ століття. Його тоді можна було зупинити. Але ті, хто ухвалював рішення влітку 1914-го, не боялися кровопролиття – вони прагнули його. Як зараз втрачаємо відразу до кровопролиття ми з вами... Люди, що з нами? P.S. З послання митр. Андрея Шептицького "Не убий": - Дивним способом обманюють себе і людей ті, що політичне вбивство не уважають гріхом, наче би політика звільняла чоловіка від обов'язку Божого закону та оправдувала злочин, противний людській природі. Так не є. P.P.S. Добре пам'ятаю, як на засіданні експертів у колишнього міністра Захарченка десь влітку 2013 р. майже всі в унісон говорили, що "влада сильна", що "треба показати цим..." і тому подібне. А я нагадав, як після пригашення полум'я революції 1905 р. в Росії теж царю казали про "владу, яка сильна, як ніколи". Не знаю, як сприйняли мої слова ті слухачі, але явно не схотіли замислитися. Сподіваюсь, що ті, хто нині мають владу, над уроками з минулого замисляться краще: народ треба слухати і чути. Бо коли народ не чують тверезі провідники – він висуває на вождів безумців. Маємо біля себе наочний приклад з 90-відсотковою підтримкою... Дискусія – у моєму офіційному та приватному ФБ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yevstratij/563915fa80eec/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yevstratij/55e46b12caec3/ ukrpravda@gmail.com (Архієпископ Євстратій (Зоря)) Mon, 31 Aug 2015 17:56:18 +0300 "Я глибоко обурений насильством і кровопролиттям, вбивством, вчиненими сьогодні під час мітингу біля Верховної Ради України – відзначив Патріарх. Церква не вважає за можливе давати категоричні оцінки питанню змін до Конституції, яке сьогодні обговорювалося у Верховній Раді. Серед наших вірних є і ті, хто підтримують такі зміни, і ті, хто виступають проти них. Так завжди є в демократичному суспільстві, коли на політичні рішення існують різні точки зору. І для того, щоби чути думку більшості народу, а також враховувати позицію меншості, існує парламентська форма демократії. Щоби не насильство і зброя, а парламентське обговорення і рішення визначало закони держави. Інструментом демократії також є мирний протест і ненасильницький опір, право на які гарантуються Конституцією та законами. Саме завдяки мирному протесту перемогла Революція гідності – український народ захистив своє право, першим не застосовуючи насильство, а лише захищаючись від насильства щодо нього. Але коли сьогодні під час акцій протесту застосовувалася бойова, смертельна зброя, кинули бойову гранату, коли пролилася кров, відбулося вбивство – це не демократія і не захист України, а розпалення громадянської війни. В нашій історії не раз відбувалося подібне. В часи Руїни саме через внутрішні сварки ми втратили шанс на власну державність і на три століття потрапили у московське ярмо. Те саме сталося і на початку ХХ століття, коли українці боролися з українцями, звинувачуючи одне одного в недостатньому патріотизмі, – а у підсумку Україна опинилася у більшовицькій неволі. Тому закликаю політиків і всіх громадян: не повторюймо старих помилок і власними руками не руйнуймо Україну! Історія яскраво свідчить, що криваві революції, на відміну від мирних, під якими б гаслами вони не відбувалися і чим би не виправдовувалися, завершувалися міжусобицею, ослабленням держави, ворожнечею в народі. В умовах, коли Україна переживає кремлівську агресію, відкриття озброєного "другого фронту" в Києві – це ніж в спину нашої Незалежності та державності. Політичні питання в демократичному суспільстві мають вирішуватися виключно мирним, правовим шляхом. Так, багато що і багато хто в українській політиці потребують критики. Але критика ця не повинна руйнувати країну, щоби в гонитві за кращим не втратити те, що є доброго і зараз – як це сталося в часи після Богдана Хмельницького і на початку ХХ століття. Я сердечно співчуваю рідним і близьким загиблого бійця Національної гвардії Ігоря Дебріна і молюся за спокій його душі. Прошу у Бога зцілення для поранених. Повторюючи слова гетьмана Івана Мазепи: "Жалься, Боже, України, що не вкупі має сини!", молитовно прошу мудрості та виваженості для політиків і всього народу. Нехай Бог береже всіх нас і Україну!" Прес-центр Київської Патріархії https://blogs.pravda.com.ua/authors/yevstratij/55e46b12caec3/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yevstratij/55cf03843e85d/ ukrpravda@gmail.com (Архієпископ Євстратій (Зоря)) Sat, 15 Aug 2015 12:16:52 +0300 На перших же сторінках Біблії говориться про те, що Бог створив всю їжу, яка насичує людину і відновлює її сили. Ця дія Божа є вираз Його любові до нас – всього людства і кожної окремої людини. Не дарма ж серед справ любові й милосердя, що перераховуються Спасителем в описі Страшного Суду, на першому місці йдеться про їжу (Мф. 25: 34-35): "Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Нього: Прийдіть, благословенні Отця Мого, наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу: Бо я голодував, і ви дали мені їсти..." Говорячи про насичення голодного, як першу справу любові, Бог Сам проявляє свою любов до людини, наповнюючи світ безліччю того, що втамовує голод. Митр. Антоній Сурожский в бесіді "Стукайте!" цитує слова знаменитого протоієрея Олександра Шмемана: "Вся їжа світу є любов Божа, що стала їстівною". Виходячи з цього богословського розуміння їжі, як матеріалізованої любові Божої, що можна сказати про знищення їжі – свідоме і демонстративне? У моєму розумінні це знищення "любові Божої, яка стала їстівною" стоїть в одному ряду з публічним богохульством і наругою над святинями. Руйнування храмів, спалення ікон, плюндрування святинь часто пояснювалося "боротьбою проти зловживань у Церкві" – так поступали і єретики-іконоборці у Візантії, і більшовики в ХХ столітті. Але якими б не були ці зловживання – плюндрування святинь було актом, насправді спрямованим не проти зловживань, а проти Бога, сатанинським бунтом гордині перед Ним. Думаю, що так і тут: чим би зовнішнім не намагалися пояснити знищення їжі, продуктів – внутрішній мотив цього нечестивого повеління походить від сатанинської гордині, що повстає проти любові Божої. Дискусія – у моєму ФБ. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yevstratij/55cf03843e85d/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yevstratij/55a8de30a8c6d/ ukrpravda@gmail.com (Архієпископ Євстратій (Зоря)) Fri, 17 Jul 2015 13:51:28 +0300 Митр. УПЦ МП Онуфрій офіційно вважає події на Донбасі "громадянською війною". Про це він прямо говорить в своєму відео-інтерв'ю, яке можна побачити за цим посиланням. Досить розлого відповідаючи на поставлені питання, очільник УПЦ МП прямо говорить, що вважає події на Донбасі "громадянською війною" та порівнює події після Революції Гідності з громадянською війною, яка сталася після повалення монархії в Росії в 1917 р. Протягом майже 20 хвилин розмови митр. Онуфрій жодного разу не згадує про російську агресію проти України, про окупацію військами РФ Криму та частини Донбасу, як причину конфлікту. Також митрополит не заперечує кілька раз зазначеної журналістом назви очолюваної ним конфесії як "Украинская Православная Церковь Московского Патриархата". Для не дуже обізнаного з реаліями війни на сході України і недосвіченого в церковній історії та вченні слухача інтерв'ю митрополита Онуфрія може здатися дійсно словами миротворця і особи, яка проповідує "Царство не від світу цього" всупереч тиску української влади і грішного народу, які намагаються втягнути "святу людину" у "братовбивчий конфлікт". Насправді ж владика з самого початку маніпулює слухачем, приховуючи (або свідомо відкидаючи) три важливі аспекти: 1. Український і російський народи – два окремих народи, а не один. Кожен з народів має окрему, незалежну державу. 2. Тому конфлікт Росії з Україною, вторгнення військ РФ на українську територію в порушення міжнародного права та міждержавних угод, окупація частини суверенної країни – це не громадянська війна, а зовнішня агресія, напад однієї країни на іншу. Очевидно, що під час агресії дуже часто окупант прагне заручитися підтримкою місцевого населення окупованої території. Явище співпраці з агресором має чітке визначення "колабораціонізм", тобто співпрацю населення або громадян держави з ворогом в інтересах ворога-загарбника на шкоду самій державі чи її союзників. Колабораціонізм був розповсюдженим явищем в окупованих Третім рейхом країнах Європи, але навряд чи хтось притомний наважиться заявляти не про окупацію Німеччиною частини Франції у 1940-44 роках, а про "громадянську війну у Фанції, внаслідок якої утворилася Французька держава" (офіційна назва режиму Віші). 3. Спотворення зазначених вище фактів дає підставу для м. Онуфрія наводити спотворені аналогії, переносячи на події в Україні традиційну модель ставлення Церкви до громадянських заворушень і конфліктів, а не ставлення до збройної боротьби з агресором. * * * Хоча цих тем м. Онуфрій прямо не торкаєтья в інтерв'ю, з інших його інтерв'ю та заяв відомо, що він вважає (так само як патр. Кирил та В. Путін): українці та росіяни "по суті один народ", а Україна – частина "русского мира". З цієї тези логічно випливає думка, що незалежна Україна є не державою українського народу, а плодом діяльності "сепаратистів", які відірвали від велико-російської цілісності "Юго-Западный край". Тому агресія Росії проти України – не агресія, а "боротьба із сепаратистами". А якщо глянути глобальніше – то це взагалі "захист русского мира від агресії Заходу" (США та Європи). Тобто, в тій світоглядній картині, яка, здається, є в думках м. Онуфрія, Україна, як цілком незалежна держава, є продукт "австрійського генштабу", "вашингтонського обкому" та "безбожного Заходу", створений для боротьби з "русским миром" і "поневолення Росії". А, відповідно, єдність з Росією – омріяний ідеал. Саме тому м. Онуфрій жодного разу не назвав Росію – агресором, захоплення Криму – окупацією, а називає все це "громадянською війною", наводячи російські аналогії громадянських воєн минулого – від княжих часів до ХХ ст. На цій основі і будується його "миротворча" риторика, яка прямо суперечить широко відомим прикладам позиції його ж власної Російської Церкви у реально подібних до нинішнього конфліктах. 1. Засуджуючи братовбивчі війни як такі, Церква не засуджувала боротьбу з тиранами і узурпаторами (достатньо навести приклади боротьби св. Константина за римський престол чи боротьбу св. Ярослава Мудрого проти брата Святополка Окаянного). У таких випадках Церква дивилася на конфлікт не як на братовбивчу смуту, а як на боротьбу правдивої влади проти злочинців (що є обов'язком влади). 2. РПЦ благословляє боротьбу з іноземними інтервентами та окупантами (приклади шанованого в РПЦ як великого святого Олександра Невського в його боротьбі зі шведами і тевтонами; шанування як святого Димитрія Донського, який виступив проти хана Мамая; шанування борців з польськими окупаційними військами російських полководців Мініна і кн. Пожарського; осудження св. патр. Тихоном укладеного більшовиками "Брестського миру", що фактично означало заклик продовжувати війну проти агресора; благословення м. Сергія у 1941 р. на боротьбу з германськими окупантами і однозначне засудження колаборантів). Знаючи всі ці приклади м. Онуфрій і не бажає визнати агресію РФ проти України, бо тоді він буде зобов'язаний так само закликати свою паству до боротьби з агресорами і окупантами, чого він категорично не хоче робити. Протягом інтерв'ю м. Онуфрій постійно підкреслює вірність Церкві та канонам, як ознаку свого патріотичного служіння. І він думає, що в аналогіях з Писання, ним наведених, він уподібнюється до Господа Ісуса Христа. Насправді ж він подібний до первосвященників і членів Синедріону, які СВОЄ розуміння виконання Закону Божого вважали справжнім служінням народу, і заради цього "виконання Божого Закону" засудили на смерть Сина Божого, "бо краще одному померти, ніж загине весь народ". Як і фарисеї минулого, м. Онуфрій між правдою і своїм розумінням канонів обрав своє, а не Боже. Тому хоч дім його словес і здається декому красивим, але збудований він не на камені правди, а на піску омани чи самоомани. І як такий, приречений на падіння. А сам митрополит ще раз засвідчив правдивість сказаної патріархом Філаретом про нього рік тому характеристики: "Він – не патріот України". Нині можна ще додати: він – колаборант "русского мира". Хоч і з благих, як йому здається, намірів. Дискусія – на моїй сторінці у Facebook https://blogs.pravda.com.ua/authors/yevstratij/55a8de30a8c6d/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yevstratij/559aba813c7e0/ ukrpravda@gmail.com (Архієпископ Євстратій (Зоря)) Mon, 06 Jul 2015 20:27:29 +0300 Цитата у заголовку – слова головного дипломата Моспатріархії м. Іларіона (Алфєєва) з інтерв'ю італійській газеті. Здається, що він, як колись первосвященник Кайафа, сказав правду під натхненням Божим, хоч сам мав на увазі зовсім інше. Раджу прочитати виклад його інтерв'ю. Мої висновки: 1. Так, українська держвлада поруч з російською винна в тому, що дозволила розколоти на т.зв. Харківському соборі єдину УПЦ, а потім всіляко плекала філію Московського Патріархату в Україні, особливо в тих регіонах, які згодом виявилися найбільш небезпечними з точки зору сепаратизму і агресії "руссмира": у Криму, на Донбасі, на Одещині, Закарпатті, Буковині, Харківщині. Без всебічної підтримки державної і місцевої влади, особливо в часи президентів Л.Кучми та В.Януковича, а також систематичної протидії Київському Патріархату, МПвУ не мав би того впливу в цих регіонах і в цілому в Україні, який є зараз. 2. Без цього владного впливу і численних демонстрацій "поддержки руссмира", особливо у формі візитів п. Кирила (Гундяєва), у Москві не склалася би думка, що Україну можна швидко підкорити і поділити, адже тут, нібито, майже всі лише чекають знову злитися "в союз нерушимый". Ті, хто укладав плани створення "Новороссии", одним з її стовпів бачили саме структури та вплив МПвУ, доказом чого є задіювання в проекті Малофєєва, Нусенкіса та інших "православних олігархів". 3. Щодо Ватикану: Моспатріархія туманними обіцянками можливої зустрічі п. Кирила з Папою спрямовує позицію Ватикану щодо України в потрібне Кремлю русло. На жаль, Ватикан в цю зустріч вірить, а у Москві сподівається мати союзника в протистоянні агресивному секуляризмові. Як колись вірив, що фашисти, як "християни", є принагідне знаряддя у боротьбі з безбожними більшовиками. Велика помилка. 4. Моспатріархія не просто залежить від Кремля – вона є частиною держапарату Росії та виконує відповідні функції з просування інтересів Кремля і в самій РФ, і закордоном. Цьому є безліч доказів, включно зі свідченнями самого м. Іларіона перед послом США, відкритими через публікації Вікілікс. 5. Цитата, винесена у заголовок – істина, яку добре мають усвідомити всі в Україні. Єдність УПЦеркви з Москвою – інструмент підпорядкування Україні Кремлю й стабільності його автократичної системи. Церковна єдність в Україні без залежності від МП – один з наріжних каменів для подолання агресії Кремля і для внутрішньої української консолідації. Хто виступає проти єдності та/або проти незалежності Церкви від Москви – свідомо чи ні працює на подальші спроби "руссмира" розвалити і поневолити Україну. Дискусія – на моїй сторінці у Фейсбук https://blogs.pravda.com.ua/authors/yevstratij/559aba813c7e0/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yevstratij/5409e27e09750/ ukrpravda@gmail.com (Архієпископ Євстратій (Зоря)) Fri, 05 Sep 2014 19:19:10 +0300 Сьогодні Патріарх Філарет оприлюднив заяву, в якій закликає правителя "братньої" держави-агресора припинити злочини. Інакше на нього чекає ганебний кінець і вічне осудження. Нижче – повний текст заяви: Новий Каїн Заява Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета І сказав Каїн Авелю, брату своєму: [підемо в поле]. І коли вони були в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, й убив його. І сказав Господь [Бог] Каїнові: де Авель, брат твій? Він сказав: не знаю; хіба я сторож братові моєму? Книга Буття 4:8-9 Дорогі брати і сестри, всі люди доброї волі! З великим жалем зобов'язаний нині вголос сказати, що серед правителів світу цього, які за фактом хрещення належать до Православної Церкви, виявися справжній новий Каїн – не по імені, але по справах. Справи ці свідчать, що згадуваний правитель, як і перший в історії братовбивця Каїн, підпав під дію сатани. Зі Священного Писання ми знаємо, що два великих гріхи, вбивство і неправда, знаходяться у тісній єдності між собою, адже начальником і натхненником обох є диявол. Тому всякий, хто віддається цим гріхам, за словами Спасителя має батьком своїм диявола: "Ваш батько є диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого. Він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди" (Євангеліє від Іоанна 8:44). "Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають" – говорить Господь Ісус Христос (Євангеліє від Луки 12:48). В руки згаданого правителя дана велика влада, але ми і весь світ є свідками того, що цю владу він обернув не на творення добрих діл, а на зло. Саме з його волі засоби масової інформації очолюваної ним країни вдень і вночі багатьма мовами світу розповсюджують цинічну брехню про Україну, сіють ворожнечу проти українського народу, проти нашого прагнення буди незалежними та будувати власну суверенну державу, спонукають кровопролиття і вбивства на Донбасі. Сам він говорить відверту і явну неправду: організовуючи та засилаючи в нашу державу вбивць-найманців – каже про "внутрішній конфлікт", до якого він нібито не причетний; направляючи в Україну підлеглі йому війська – всюди публічно заявляє, що цих військ немає. В той час, коли в Україні загиблих воїнів, захисників Вітчизни, ховають як героїв – загиблих на Донбасі воїнів його країни ховають таємно, ретельно приховуючи правду про обставини їхньої смерті. Цей правитель цинічно бреше, кажучи, що очолювана ним країна не є стороною конфлікту в Україні – хоча саме він зробив все для того, щоби розпалити цей конфлікт і підтримувати його. Наслідком таких його дій є численні жертви. Протягом останніх місяців щодня гинуть військовослужбовці та добровольці, що захищають Україну від агресора, який любить іменувати себе нашим братом. Від бойових дій страждають мільйони мирних жителів, десятки тисяч вимушені рятуватися від війни втечею, сотні – загинули. Міста і села Донбасу перетворюються на руїни. Бачачи це і, як Патріарх, несучи відповідальність перед Богом за православний український народ, стверджую – найбільша провина за все це лежить на згаданому правителі. В його волі і владі – негайно зупинити смерті та кровопролиття, але він заради гордині своєї продовжує примножувати зло. Він називає себе братом для українського народу, але насправді він за ділами своїми істинно став новим Каїном, проливаючи братню кров та брехнею обплутуючи весь світ. Декого його неправда вводить в оману і вони думають, що насправді цей правитель захищає традиційні духовні та моральні цінності від руйнівної дії глобалізації. Але плоди діл його, за якими Євангеліє закликає нас давати оцінку, свідчать про протилежне. Тому спокушеним неправдою, а особливо православним, як в Україні, так і у всьому світі, нагадую слова Спасителя: "Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині – вовки хижі. По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків? Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить. Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити. Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають. Тож за їхніми плодами пізнаєте їх" (Євангеліє від Матфея 7:15-20). Раніше вже багато разів звучали публічно заклики до цього правителя та його поплічників – одуматися, припинити сіяння зла і смерті, розкаятися. Але здається, що він залишається глухим до цих закликів і лише примножує зло, бо в нього, як в Іуду Іскаріота, увійшов сатана. Однак маючи надію на милосердя Боже до всіх грішників, зберігаємо ще сподівання і на покаяння цього правителя та звертаємо до нього заклик мільйонів людей – зупиніться, припиніть примноження неправди і вбивств, одумайтеся! Бо своїми вчинками Ви відлучаєте себе від Православної Церкви і Бога, прирікаєте себе на ганебний кінець цього життя і на вічне осудження до пекла – в житті майбутнього віку. За всю кров, яку з Вашої волі пролито, і зло, за Вашим наказом вчинене, кара Ваша буде такою, як кара братовбивці та неправдомовця Каїна – прокляття і вічне осудження. Якщо не покаєтеся, на Вас справдяться слова Писання: "Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, – і воно одійшло від нього. Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його; і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується. Ось така відплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять зло на душу мою!" (Псалом 108:17-20). Від цієї кари Вас може врятувати лише щире покаяння, засвідчене ділами, а не улесливі слова залежних від Вас церковних ієрархів на чолі з Патріархом очолюваної Вами країни. Закликаю також віруючих в Україні молитися за справедливий суд і достойну відплату від Бога цьому правителю. Не бійтеся його сили – бо перед силою Божою вона є ніщо, і хоча стало серце його жорстоким, як серце давнього фараона, але і кінець сили його – близький. Згадайте, браття і сестри, слова Писання, і нехай серце ваше не має сумніву, що правда і сила Божа переможе новітнього Каїна і нового фараона, з рабства якому виводить Господь Україну. "Фараон наблизився, і сини Ізраїлеві оглянулись, і ось, єгиптяни йдуть за ними: і дуже злякалися і заволали сини Ізраїлеві до Господа, і сказали Мойсеєві: хіба немає гробів у Єгипті, що ти привів нас помирати у пустелі? що це ти зробив з нами, вивівши нас з Єгипту? Чи не це саме говорили ми тобі в Єгипті, сказавши: залиш нас, нехай ми будемо працювати на єгиптян? Тому що краще бути нам у рабстві в єгиптян, ніж померти в пустелі. Але Мойсей сказав народу: не бійтеся, стійте – і побачите спасіння Господнє, яке Він сотворить вам нині, бо єгиптян, яких бачите ви нині, більше не побачите повік; Господь буде поборювати за вас, а ви будьте спокійні" (Книга Вихід 14:10-14). Закликаю Боже благословення на Україну і наш побожний народ! ФІЛАРЕТ, Патріарх Київський і всієї Руси-України 5 вересня 2014 р. Джерело А на завершення – відео виступу Патріарха тиждень тому на ШустерLive: про війну та мир, правду і брехню. http://youtu.be/ZZKFILE8Ak0 https://blogs.pravda.com.ua/authors/yevstratij/5409e27e09750/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yevstratij/53edb9611d799/ ukrpravda@gmail.com (Архієпископ Євстратій (Зоря)) Fri, 15 Aug 2014 10:40:17 +0300 Вчора ввечері сайт Московського Патріархату опублікував нижче поданий текст листа патріарха Кирила. Висновок кожен може зробити сам. Найцікавіше те, що зранку текст зник з сайту – прям як годинник з руки Кирила. Але він встиг розійтися – тут одна з копій (я виділив жирним найяскравіше, ось тут є збережений скрін-шот, а тут – текст на офіційному сайті дипломатичного відомства РПЦ – це для кремлівських ботів, які кинулися у коментарях доводити, що тексту не було, а я – брехун): http://www.zarusskiy.org/russia/2014/08/15/kirill/ Предстоятель Русской Церкви призвал Предстоятелей Поместных Церквей возвысить голос в защиту православных христиан востока Украины В связи с ситуацией на восточной Украине, где уже несколько месяцев не прекращается братоубийственная гражданская война, Святейший Патриарх Московский и всея Руси Кирилл обратился к Предстоятелям Поместных Православных Церквей, попросив их молитв о мире на украинской земле. Предстоятель Русской Православной Церкви также призвал возвысить голос в защиту православных христиан востока Украины, которые в обстановке усугубляющегося насилия со стороны греко-католиков и раскольников живут в ежедневном страхе за себя и своих близких. В частности, в послании Святейшему Патриарху Константинопольскому Варфоломею говорится: Ваше Святейшество, возлюбленный о Господе Собрат и Сослужитель! Сердечно приветствую Вас с пожеланием мира, благодатного укрепления телесных сил и неоскудевающей помощи Божией в Вашем Предстоятельском служении. Обратиться к Вам с настоящим письмом меня побуждает чувство глубокой боли и крайняя обеспокоенность положением паствы нашей Церкви на восточной Украине, где уже несколько месяцев не прекращается братоубийственная гражданская война. Еще осенью минувшего года, в начале текущего политического кризиса на Украине, представители Греко-католической церкви и раскольничьих общин, выступавшие на киевском Майдане, открыто проповедовали ненависть к Православной Церкви, призывали к захвату православных святынь и искоренению Православия с территории Украины. С началом же боевых действий униаты и раскольники, получив в руки оружие, под видом антитеррористической операции стали осуществлять прямую агрессию в отношении духовенства канонической Украинской Православной Церкви на востоке страны. В то же время Украинская Православная Церковь, в отличие от греко-католиков и схизматиков, остается чуждой какой-либо политической ангажированности. Она продолжает осуществлять духовное окормление своей многочисленной паствы, включающей в себя людей, оказавшихся по разные стороны конфликта, старается их примирить и неустанно призывает к диалогу. В последние недели мы получаем от архиереев на местах сообщения, свидетельствующие об издевательствах над духовенством канонической Украинской Православной Церкви, об их целенаправленном преследовании. Вот несколько примеров. 17 июля сего года во время совершения Божественной литургии в Воскресенский храм города Славянска ворвалась группа вооруженных лиц во главе с греко-католическим военным капелланом, которые стали угрожать настоятелю храма протоиерею Виталию Веселому. Представитель Украинской Греко-католической церкви заявил, что на Украине не место Московскому Патриархату, и сетовал на то, что президент страны не позволил униатам захватить Киево-Печерскую лавру. 19 июля был подвергнут оскорблениям и допросу в наручниках с угрозами убийства благочинный Николаевского округа Горловской епархии протоиерей Андрей Чичеринда. 20 июля близ Славянска вооруженные автоматами люди заставили протоиерея Вадима Яблоновского рыть себе могилу, а протоиерея Виктора Стратовича в тот же день заковали в наручники и увезли с мешком на голове в лес, где поставили на колени и допрашивали в таком положении. 30 июля в селе Красноармейское Донецкой области группа вооруженных людей устроила незаконный обыск в доме протоиерея Игоря Сергиенко, настоятеля храма святого благоверного князя Александра Невского. Священника оскорбляли, обвиняли в участии в деятельности подпольных организаций, угрожали пытками, требовали покинуть территорию Украины и выдать учредительные документы на храм, закрепляющие права на церковное имущество. В тот же день в Амвросиевском районе Донецкой области украинскими военными был задержан протоиерей Евгений Подгорный, которого, осыпая бранными нецензурными словами, связали и, бросив на землю, начали избивать ногами и прикладом автомата, стреляли над его головой, заставляя признаться в том, что он содействует ополченцам. Донецкого протоиерея принуждали снять с себя священнический крест, но, получив отказ, сорвали крест силой, с мешком на голове посадили в яму, угрожали убить сына, а дом ограбили. Священника освободили только благодаря вмешательству прихожан. Мы не можем не замечать того факта, что у конфликта на Украине имеется недвусмысленная религиозная подоплека. Униаты и примкнувшие к ним раскольники стараются одержать верх над каноническим Православием на Украине, в то время как Украинская Православная Церковь с терпением и мужеством продолжает в этих непростых условиях окормлять своих страдающих верных чад. Священники, несущие свое служение в местах, ставших ареной боевых действий, в подавляющем большинстве своем остаются с паствой, разделяя с ней все ужасы гражданской войны. Их семьи страдают от нападений, нехватки воды и продовольствия, гибнут под снарядами во время артиллерийских обстрелов. Так, 31 июля при обстреле жилых кварталов Луганска пострадал и вскоре скончался от полученных ранений протоиерей Владимир Креслянский. У погибшего священника остались супруга и пятеро детей. Восточная Украина – цветущая земля, населенная миллионами трудолюбивых православных христиан – превращается ныне в выжженное поле. Разрушена бомбежкой резиденция митрополита Донецкого и Мариупольского Илариона. Артиллерийским снарядом повреждено Горловское епархиальное управление. В руинах лежит Иверский женский монастырь Донецкой епархии, сгоревший во время боевых действий. Но каноническая Украинская Православная Церковь, Церковь-мученица, несмотря на эти тяжелейшие условия, пребывает вместе со своей паствой, делая все возможное, чтобы помочь людям, переживающим самые страшные в новейшей истории Украины времена. В огне гражданского противостояния потеряли кров и стали беженцами сотни тысяч людей. Многие из них, спасаясь от ужасов войны, находят приют в храмах и монастырях, в частности, в Успенской Святогорской лавре, которая к настоящему времени переполнена беженцами. В Донецке, Горловке, Луганске мирные жители, надеясь спастись от бомбардировок и обстрелов, остаются в храмах на ночлег, получают кров и бесплатную пищу. Помощь беженцам и вообще мирному населению активно оказывают и другие монастыри, приходы, епархии Украинской Православной Церкви. Московский Патриархат в целом использует все возможности для оказания гуманитарной помощи мирному населению тех районов, где идут боевые действия. В храмах Русской Православной Церкви ежедневно возносится особая молитва о мире и преодолении междоусобной брани на Украине. Церковь заботится о многих тысячах беженцев с восточной Украины, размещенных в палаточных лагерях и переправленных оттуда в специально подготовленные помещения в различных областях России. Помощь оказывается всем, без различия национальности и вероисповедания. Среди тех, кто ищет убежища в России, – в том числе и многочисленные военнослужащие украинской армии, не желающие стрелять в свой народ. В эти дни, тяжелые для всей Русской Православной Церкви, в особенности для ее верных чад на Украине, прошу молитв Вашего Святейшества, Преосвященных архипастырей, пастырей, монашествующих и всех верных чад Святейшей Константинопольской Церкви о мире на украинской земле, о прекращении кровопролития и о наших страждущих о Господе братьях, особенно об архипастырях и пастырях, которые в труднейших условиях гражданского противостояния продолжают мужественно исполнять свой долг, совершать церковное служение и отстаивать Святое Православие. Прошу Ваше Святейшество использовать все возможности, чтобы возвысить Ваш голос в защиту православных христиан востока Украины, которые в обстановке усугубляющегося насилия со стороны греко-католиков и раскольников живут в ежедневном страхе за себя и своих близких, опасаясь, что, если гонители возьмут власть, православные будут принуждаться к отказу от своей веры или подвергаться жестокой дискриминации. С братской о Господе любовью +КИРИЛЛ, ПАТРИАРХ МОСКОВСКИЙ И ВСЕЯ РУСИ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yevstratij/53edb9611d799/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yevstratij/53eb7132002df/ ukrpravda@gmail.com (Архієпископ Євстратій (Зоря)) Wed, 13 Aug 2014 17:07:45 +0300 Раніше я вже писав тут про три сценарії можливого розвитку подій в УПЦ МП в залежності від того, кого буде обрано її новим керівником. Обравши митрополита Онуфрія більшість єпископів Московського Патріархату в Україні обрали для себе "шлях Путіна". На чолі УПЦ МП стає людина, для якої розпад СРСР – "найгірша катастрофа", Україна ж – географічна територія, а не Батьківщина. В умовах неоголошеної війни Кремля проти України шлях "Путіна" для УПЦ МП – шлях протиставлення себе суспільному настрою, перетворення на "фортецю в облозі", пошук "націонал-зрадників" в рясах та показова розправа з ними, закручування гайок та "сплочєніє рядов". Умовно успішним (з точки зору досягнення поставленої мети) цей шлях міг би стати лише за однієї умови – якби реальний Путін переміг Україну. Насправді ж для структури УПЦ МП це шлях туди ж, куди і Путін веде Росію – до катастрофи. Проголосувавши за м. Онуфрія єпископи обрали для своєї Церкви нову публічну ідентичність – на рівні керівництва це вже не буде Українська Православна Церква, хоча і Московського Патріархату, як було за митрополита Володимира. Відтепер це – Московський Патріархат в Україні, церковно-гуманітарний конвой Кремля. Але не можна бути з Кремлем і Києвом одночасно, особливо зараз. Бо за словами Христа не можна служити двом господарям. Більшість єпископів МП в Україні сьогодні обрали свій шлях – в "русский мир". Від священиків, віруючих та всього суспільства залежатиме, чи вибір єпископів МПвУ стане і їхнім вибором і чи схочуть вони, підтримуючи Московський Патріархат, через це далі бути свідомими чи несвідомими слугами Москви. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yevstratij/53eb7132002df/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yevstratij/53e0a1583fe69/ ukrpravda@gmail.com (Архієпископ Євстратій (Зоря)) Tue, 05 Aug 2014 12:18:16 +0300 Обмірковуючи, все більше стверджуюся в думці, що УПЦ МП як структура – це відбиток горбачовської "пєрєстройкі". Такий висновок дає можливість якісніше аналізувати події в ній та прогнозувати майбутнє. Її концепція є компроміс між прагненням незалежності, яке вже яскраво було видним у 1990 р., і конструкцією СРСР, яка хиталася, але ще не завалилася. Внаслідок розділення у 1992 р. УПЦ МП законсервувалася у своїй "пєрєстроєчній" концепції. І внутрішньо УПЦ МП дотепер була тим, чим і "пєрєстройка" – симбіозом усвідомлення того, що треба щось змінювати, та бажання нічого принципово не міняти; сполученням підсвідомого прагнення позбутися гріхів імперії з бажанням зберегти імперську стабільність, впливовість і велич. Особа спочилого митрополита Володимира була точкою рівноваги цієї хиткої конструкції. Замінити його не зможе ніхто. Тому єдиний можливий шлях для УПЦ МП – увійти в нові, сучасні реалії та зробити свій вибір. Бо УРСР часів "пєрєстройкі" давно немає, суспільство докорінно змінилося. Тому і УПЦ МП, хоче цього хтось чи ні, – буде обирати не просто свого нового митрополита, а концепцію свого буття. Судячи з ймовірних кандидатів, таких концепцій може бути три. 1. "Путін". На чолі УПЦ МП стає людина, для якої розпад СРСР – "найгірша катастрофа", Україна ж – географічна територія, а не Батьківщина. В умовах неоголошеної війни Кремля проти України шлях "Путіна" для УПЦ МП – шлях протиставлення себе суспільному настрою, перетворення на "фортецю в облозі", пошук "націонал-зрадників" в рясах та показова розправа з ними, закручування гайок та "сплочєніє рядов". Умовно успішним (з точки зору досягнення поставленої мети) цей шлях міг би стати лише за однієї умови – якби реальний Путін переміг Україну. Насправді ж це шлях туди ж, куди і Путін веде Росію – до катастрофи. 2. "Янукович". Обираючи цей сценарій буде обрано спробу "заморозити час", зафіксувати владу (і особисту владу керівника, і колишній вплив структури УПЦ МП на державу та суспільство). Шлях зовнішньої лояльності Москві у сполученні з прагненням залишати її саме зовнішньою. Позірна українська риторика при внутрішньому відкиненні української ідеї. Закручування гайок і створення "партії влади" під особу "Лідера", де в ближньому колі союзники швидко будуть замінені на власних висуванців (умовну "сім'ю"). В нинішніх умовах шлях "Януковича" для УПЦ МП – шлях швидкої катастрофи. Бо влада реального Януковича трималася на згоді суспільства терпіти його. Хоч більшість розуміла, що все йде не туди, але – мовчазно терпіла. Доки терпець не увірвався. Для "Януковича" від УПЦ МП просто немає часу на побудову своєї "партії регіонів" і утвердження своєї "сім'ї". Тиск суспільної думки та розхитаність конструкції самої УПЦ МП не дозволить реалізувати плани, а тому "Януковича" від МП свій Майдан чекатиме значно швидше, ніж реального прототипа. 3. Найбільш вірогідний варіант – "Кучма" (або "Єльцин"). Керівник, який готовий порвати зі старою ідеологією, але будуватиме свою конструкцію більше зі старих, ніж з нових елементів; який вестиме політику багатовекторності, маючи на увазі єдиний вектор – власний; який прагнутиме бути арбітром у суперечках, а не їхнім активним учасником; для кого місце в історії важливіше, ніж збереження особистої влади. Такий керівник – фігура суперечлива, але на фоні інших, мабуть, найбільш оптимальна як з точки зору збереження внутрішньої стабільності УПЦ МП, так і сприйняття її у суспільтві й створення передумов для подальшої еволюції від конструкції епохи УРСР до Церкви в незалежній Україні. 4. Судячи з усього (якщо продовжити аналогію) своїх "Кравчука" (вихідця зі старої системи, який готовий будувати щось принципово нове), "Ющенка" (українофіла-романтика) і "Порошенка" (українофіла-прагматика) в УПЦ МП або немає, або немає реальних шансів такого обрати. Хоча тип "Порошенка" для УПЦ МП підійшов би краще, ніж "Кучми". Зрозуміло, що всі ці аналогії – умовність, і реальні люди, як і події в історії, не повторюються буквально. Проте, ще премудрий Соломон сказав: "Все, що було, те і буде, і якщо скажуть тобі: подивись, ось нове! – придивися, і ти побачиш, що це – добре забуте старе." Зрештою, Церква – Христова, і Господь дасть УПЦ МП, як благословення або як попущення, такого керівника, який їй належить. Але дасть враховуючи вибір людський, бо особисту свободу волі кожної людини Бог ніколи не скасовує. Лишилося близько тижня до часу, коли УПЦ МП обере свого митрополита – і своє майбутнє: повернутися в СРСР, спробувати залишитися УРСР чи все ж таки наздоганяти незалежну Україну. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yevstratij/53e0a1583fe69/