https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/699ed4477de59/ ukrpravda@gmail.com (Катерина Бутко) Wed, 25 Feb 2026 11:51:51 +0200 Перевірка на доброчесність та професійність, яку має пройти кожний український суддя, розпочалася ще у 2016 році й триває досі. Основною причиною, чому ця процедура триває вже скільки років, став розпуск попереднього складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів у 2019 році та "пауза" в 4 роки до призначення нового складу ВККС. У листопаді 2023 року ВККС все ж відновила проведення кваліфікаційного оцінювання, за результатами якого суддя може бути визнаний таким, що відповідає займаній посаді, або ж звільнений. Саме реальна перспектива втрати суддівського статусу стала для багатьох служителів Феміди потужним стимулом не до проходження оцінювання, а до пошуку альтернативних шляхів його уникнення. Одним із таких шляхів усе частіше стає подання заяви про відставку – ще до того, як ВККС поставить остаточну крапку в оцінюванні доброчесності та професійності конкретного судді. Нагадаємо, суддя, який має щонайменше 20 років стажу, має право піти у відставку. Така відставка є фінансово вигідною: суддя отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 50% винагороди чинного судді на аналогічній посаді. За кожен рік роботи понад 20 років ця сума зростає ще на 2%. Окрім цього, при виході у відставку виплачується одноразова допомога – три місячні суддівські винагороди за останньою посадою. Простими словами, суддя, який перебуває в процедурі кваліфікаційного оцінювання, може "дотягнути" до необхідної вислуги років і подати заяву про відставку саме тоді, коли оцінювання входить у вирішальну фазу. Найчастіше це відбувається після отримання виклику на співбесіду у ВККС або ж після того, як стає відомо про висновок Громадської ради доброчесності. У результаті кваліфікаційне оцінювання щодо такого судді припиняється, а замість перевірки він отримує статус судді у відставці з усіма передбаченими законом гарантіями. За нашими даними, станом на січень 2026 року Вища кваліфікаційна комісія суддів припинила кваліфікаційне оцінювання 729 суддів. У переважній більшості підставою для цього стали рішення Вищої ради правосуддя. Однією з суддів, щодо якої кваліфікаційне оцінювання досі не завершене, є суддя Дарницького районного суду міста Києва Ірина Цимбал. Її ім'я добре відоме з часів Революції Гідності: у січні 2014 року вона ухвалювала рішення про взяття під варту учасників Євромайдану за відсутності доказів їхньої протиправної поведінки, а також позбавляла водійських прав людей, яких безпідставно звинувачували у невиконанні вимог інспекторів ДАІ. У березні 2018 року Вища рада правосуддя тимчасово відсторонила Ірину Цимбал від здійснення правосуддя та направила її до Національної школи суддів для проходження навчання з подальшим кваліфікаційним оцінюванням. Суддя навчання пройшла і до оцінювання приступила, однак не набрала необхідної кількості балів за практичне завдання. У березні 2019 року ВККС визнала її такою, що не відповідає займаній посаді, та передала матеріали до ВРП. Дисциплінарна палата ВРП тоді дійшла висновку про необхідність звільнення судді, однак у лютому 2021 року сама Вища рада правосуддя скасувала це рішення й відмовилася звільняти Ірину Цимбал. У результаті вона повернулася до здійснення правосуддя, попри те, що питання її професійної відповідності фактично не вирішили. Додатковий резонанс викликала й поведінка судді поза межами здійснення правосуддя. Зокрема, на своїй сторінці у Facebook Ірина Цимбал поширювала символіку комуністичного тоталітарного режиму, а на засіданні у ВРП публічно заявила, що війна в Україні нібито розпочалася лише у 2022 році. Оскільки кваліфікаційне оцінювання судді так і не було завершене, логічним наступним кроком мали б стати повторне тестування та співбесіда. Натомість 30 грудня 2025 року Ірина Цимбал подала заяву про звільнення у почесну відставку. Формально Вища рада правосуддя має можливість зупинити її розгляд і зобов'язати суддю завершити кваліфікаційне оцінювання. Чи буде користуватися цим механізмом – питання відкрите, з огляду на вже сформовану практику ВРП. Водночас Ірина Цимбал – не єдиний приклад. Далі йтиметься про суддів, яким уже вдалося скористатися цією можливістю та піти у відставку до завершення кваліфікаційного оцінювання – без фінального висновку щодо їхньої доброчесності та професійності. Чередніченко Наталія Петрівна У січні 2024 року Вища рада правосуддя звільнила у почесну відставку суддю Голосіївського районного суду міста Києва Наталію Чередніченко. Суддя стала відомою ще у 2014 році через рішення щодо учасника Автомайдану Вадима Мазура. Тоді Чередніченко позбавила його водійських прав на три місяці, визнавши винним у нібито невиконанні вимоги працівника ДАІ про зупинку на перехресті вулиць Богатирської та Полярної – у день поїздки Автомайдану до резиденції Віктора Януковича в Межигір'ї. Рішення було ухвалене без належного з'ясування обставин справи, встановлення факту вчинення правопорушення та дослідження доказів вини особи. Як зазначала Громадська рада доброчесності у своєму висновку, це був не єдиний епізод, що викликав сумніви щодо доброчесності судді. Зокрема, Наталія Чередніченко розглядала цивільну справу, стороною в якій був її рідний брат, та ухвалила рішення на його користь. Попри 13 дисциплінарних скарг, які так і не були розглянуті ВРП, а також дві неявки судді на кваліфікаційне оцінювання, формально пояснені станом здоров'я, Вища рада правосуддя все ж проголосувала за її почесну відставку. Рішення ухвалили за кілька днів до моменту, коли суддю могли б звільнити за результатами незавершеного кваліфікаційного оцінювання, і фактично гарантувало їй довічне грошове утримання. Втім, навіть отриманих виплат виявилося недостатньо. За 2024 рік Наталія Чередніченко отримала 842 797 грн довічного грошового утримання, після чого звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом про його перерахунок. Іваніна Юлія Вікторівна Ще одну суддю, рішення якої стосувалися учасників Революції Гідності, Вища рада правосуддя звільнила у почесну відставку в жовтні 2024 року. Йдеться про суддю Дніпровського районного суду міста Києва Юлію Іваніну. Під час подій Революції Гідності Іваніна ухвалила низку рішень щодо учасників протестів. Зокрема, вона обирала запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо людей, які брали участь у масових акціях 19 січня 2014 року на вулиці Грушевського та 18 лютого 2014 року на вулиці Інститутській. Крім того, у січні 2014 року суддя позбавляла учасників Майдану водійських прав і притягувала їх до адміністративної відповідальності за поїздки до резиденції Віктора Януковича в Межигір'ї. Вже після ухвалення спеціального закону у лютому 2014 року ці ж люди були звільнені нею від відповідальності. Згодом суддю Іваніну саму притягнули до дисциплінарної відповідальності: її на два місяці відсторонили від здійснення правосуддя з позбавленням доплат, направили до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації та зобов'язали пройти кваліфікаційне оцінювання. Його вона так і не завершила. Попри це, Вища рада правосуддя не стала чекати на остаточний результат процедури у ВККС і ухвалила рішення про її почесну відставку. У рік звільнення у відставку наприкінці 2024 року суддя отримала 390 184 грн вихідної допомоги та 142 648 грн довічного грошового утримання. Водночас уже в грудні вона звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом, щоб їй надали довідку про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання. Згодом екссуддя також подала окремий позов з вимогою виплатити їй матеріальну допомогу на оздоровлення за 2021-2024 роки у збільшеному розмірі. Шереметьєва Людмила Антонівна Сотні тисяч гривень замість можливого звільнення отримала й суддя Солом'янського районного суду міста Києва Людмила Шереметьєва. Якби суддя не подала заяву про відставку, ВККС могла б рекомендувати її звільнення за результатами кваліфікаційного оцінювання. Підставами для цього були численні сумнівні епізоди у професійній діяльності судді, а також три висновки Громадської ради доброчесності (1, 2, 3). Втім, Шереметьєва подала заяву про звільнення у відставку ще до завершення процедури оцінювання. Суддя стала широко відомою завдяки резонансному рішенню у справі за позовом політика Геннадія Корбана до громадського активіста та захисника Протасового Яру Романа Ратушного. Рішенням суду Ратушного зобов'язали спростувати майже всю оприлюднену ним інформацію щодо намірів забудови зеленої зони в Києві, а також стягнули з нього 100 тис. грн витрат на правову допомогу. У березні 2023 року апеляційний суд скасував це рішення. До цього моменту інтереси Романа Ратушного в суді представляли його батьки, оскільки сам активіст загинув, захищаючи Україну. Інший резонансний епізод, пов'язаний із діяльністю судді Шереметьєвої, стосується справи щодо обрання запобіжного заходу колишньому голові Державної фіскальної служби Роману Насірову. Саме ухвалене нею рішення унеможливило застосування запобіжного заходу, попри те, що дії посадовця могли завдати державі збитків на суму понад 2 млрд грн. Після звільнення у відставку екссуддя звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. За 2024 рік його розмір становив 1 117 881 грн. Максюта Жанна Іванівна Механізмом почесної відставки для уникнення завершення кваліфікаційного оцінювання користуються не лише судді місцевих судів. Аналогічну практику застосовують і судді апеляційної інстанції. Однією з таких є суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Жанна Максюта, яка змогла піти у відставку до завершення передбачених законом процедур. Ще у 2018 році ВККС за результатами кваліфікаційного оцінювання визнала Жанну Максюту такою, що не відповідає займаній посаді та рекомендувала її звільнення. Втім, Вища рада правосуддя тоді фактично проігнорувала рекомендації ВККС, відхиливши більшість із них і відмовившись звільняти суддю. У подальшому до діяльності судді виникли нові питання. Зокрема, у деклараціях за 2021 та 2022 роки були суттєві розбіжності між задекларованими доходами чоловіка судді та його офіційними доходами – понад 400 тис. грн у 2021 році та понад 1 млн грн у 2022 році. Такі обставини можуть свідчити про наявність дисциплінарного проступку, а зроблені умисно – містити ознаки адміністративного або навіть кримінального правопорушення. Під час поновленої процедури кваліфікаційного оцінювання суддя не дійшла до фінального етапу. На чергове засідання ВККС вона не з'явилася, пославшись на стан здоров'я та подану заяву про відставку. До цього Максюта просила відкласти засідання, пояснюючи це тим, що висновок Громадської ради доброчесності потрапив до спаму, через що вона нібито не встигла надати свої пояснення. У лютому 2025 року ВРП ухвалила рішення про звільнення Жанни Максюти у відставку. Доповідачем у цій справі виступав колишній член ВРП Віталій Саліхов, який раніше неодноразово підтримував відставку суддів із сумнівною репутацією або ініціював звільнення у випадках, що викликали обґрунтовані запитання. Після звільнення у відставку екссуддя, за вже усталеною практикою, звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. Курило Ліана Володимирівна Раніше ми вже звертали увагу на діяльність судді Ліани Курило під час подій Революції Гідності. У 2014 році вона входила до складу колегії суддів, яка підтримала заборону на встановлення агітаційних наметів партії "Свобода" у місті Барвінкове Харківської області. Суд обґрунтував таке рішення "правом мешканців міста на відпочинок". Під час співбесіди у ВККС, відповідаючи на запитання про те, яким чином така заборона відповідала вимогам Конституції України, суддя не надала жодних пояснень. Чоловік Ліани Курило також є суддею у відставці. У період з 2005 по 2015 роки подружжя стало власниками житлового будинку, чотирьох квартир і чотирьох автомобілів. Суддя пояснювала походження цього майна заощадженнями із зарплат. Втім, ці пояснення не зняли сумнівів у її доброчесності, у зв'язку з чим Громадська рада доброчесності затвердила висновок. За результатами співбесіди Вища кваліфікаційна комісія суддів визнала Ліану Курило такою, що не відповідає займаній посаді. Однак Вища рада правосуддя відмовилася звільняти суддю, попри висновок ВККС. Після цього суддя подала заяву про почесну відставку. У 2019 році її звернення залишили без розгляду, однак уже у 2024 році Вища рада правосуддя звільнила її у відставку з правом на довічне грошове утримання. За два останні місяці 2024 року його розмір склав 301 190 грн. Водночас у квітні 2025 року екссуддя звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. Заяць Олександр Володимирович Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Олександр Заяць ухвалив рішення, яким під час Революції Гідності обмежив право на мирні зібрання, однак це не завадило його подальшій відставці. Під час подій Євромайдану суддя заборонив Чернігівській обласній організації політичної партії "Демократичний Альянс", а також іншим організаторам мирних акцій встановлювати малі архітектурні форми та використовувати звуко- і кіноапаратуру на тодішній Красній площі в Чернігові та на прилеглих вулицях. Попри очевидне обмеження конституційного права на мирні зібрання, дисциплінарної відповідальності суддя не поніс: Вища рада правосуддя не притягнула його до відповідальності у зв'язку зі спливом установленого законом строку. За результатами кваліфікаційного оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів визнала Олександра Зайця таким, що відповідає займаній посаді. Водночас через висновок Громадської ради доброчесності суддя мав пройти співбесіду з пленарним складом ВККС. Завершити цю процедуру так і не вдалося. Після формування нового складу ВККС у червні 2023 року та відновлення кваліфікаційного оцінювання Вища рада правосуддя у грудні 2023 року ухвалила рішення про звільнення судді у відставку, що фактично закрило питання оцінки його доброчесності та професійності. Голяшкін Олег Володимирович Не менше запитань виникає і до доброчесності екссудді Шостого апеляційного адміністративного суду Олега Голяшкіна. Раніше ми звертали увагу на те, що у деклараціях за 2015-2016 роки він не зазначив дві квартири, розташовані поблизу Києво-Печерської лаври. Це дозволило судді претендувати на службове житло від держави. За таких обставин дії судді могли містити ознаки кримінального правопорушення, однак кримінальне провадження було закрите після відповідного рішення Конституційного Суду. Окрім цього, Олег Голяшкін не зміг пояснити походження 100 тис. доларів готівкою, які детективи НАБУ виявили під час обшуку. Суддя також відомий невдалою спробою потрапити до складу нового Верховного Суду: він не пройшов конкурс, отримав висновок Громадської ради доброчесності та фігурував у журналістських розслідуваннях, пов'язаних із кримінальним провадженням, в якому йому вручили підозру. Попри ці обставини, Вища рада правосуддя дійшла висновку про можливість звільнення судді у відставку з правом на довічне грошове утримання. При цьому щодо Олега Голяшкіна у ВРП накопичилася значна кількість скарг: частину з них попередній склад Ради фактично залишив без реакції, а новий склад так і не розглянув по суті. У підсумку за два останні місяці 2024 року екссуддя отримав 246 122 грн довічного грошового утримання. Уже в грудні він звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. Карнасевич Ганна Іванівна Нерозглянута Вищою радою правосуддя дисциплінарна скарга не стала перешкодою для звільнення у відставку судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області Ганни Карнасевич. На момент ухвалення цього рішення щодо судді вже було призначене кваліфікаційне оцінювання, однак у зв'язку з відставкою його проведення припинили. Ганна Карнасевич відома систематичним затягуванням розгляду справ та ухваленням рішень про звільнення від відповідальності водіїв у стані алкогольного сп'яніння. У 2021 році, коли йшлося щонайменше про 27 таких справ, після скарги юристів Фундації DEJURE Вища рада правосуддя притягнула суддю до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани з позбавленням доплат. Згодом це стягнення пом'якшили до попередження. Попри дисциплінарне стягнення, суддя й надалі звільняла водіїв від відповідальності, зокрема, передавала їх на поруки трудовим колективам. Окрім цього, у висновку Громадської ради доброчесності за 2019 рік зафіксовано численні порушення під час заповнення суддею декларацій, а також відсутність належного підтвердження джерел походження її майна. Після звільнення у відставку лише за період з липня по грудень 2023 року екссуддя отримала 405 745 грн довічного грошового утримання. Надалі вона звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про його перерахунок. На підставі ухваленого судового рішення Ганна Карнасевич наразі отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 88% винагороди чинного судді. Маринчак Нінель Євгенівна Окремої уваги заслуговує діяльність екссудді Вищого адміністративного суду Нінель Маринчак, рішення якої неодноразово викликали суспільний резонанс, зокрема у справах щодо суддів, причетних до переслідування учасників Революції Гідності. Нінель Маринчак брала участь у конкурсі до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, однак згодом припинила участь у ньому. Причиною назвала погіршення стану здоров'я. У результаті суддя упродовж 2017-2024 років перебувала у штаті суду, фактично не здійснюючи правосуддя, отримавши за цей період 5 726 320 грн заробітної плати з державного бюджету. Після переведення до Шостого апеляційного адміністративного суду Маринчак пропрацювала близько пів року, після чого подала заяву про звільнення у відставку. Маринчак входила до складу колегії суддів, яка визнала незаконним та скасувала подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів щодо звільнення судді Дарницького районного суду міста Києва Ірини Набудович. Остання у 2014 році постановила рішення про тримання під вартою учасника акцій протесту на Майдані. Крім того, Нінель Маринчак фігурувала у справах, пов'язаних із захистом судді Олени Царевич, щодо притягнення її до відповідальності за рішення часів Революції Гідності. Окремо у деклараціях судді виявили недостовірні відомості. Попри висновок Громадської ради доброчесності та те, що суддя не пройшла процедуру кваліфікаційного оцінювання, Вища рада правосуддя звільнила Нінель Маринчак у почесну відставку. За два останні місяці 2024 року екссуддя отримала 301 265 грн довічного грошового утримання. Уже в грудні вона звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом про перерахунок. Зоркіна Юлія Володимирівна У липні 2024 року Вища рада правосуддя звільнила у відставку суддю Харківського окружного адміністративного суду Юлію Зоркіну – одну з суддів, яка обмежувала право на мирні зібрання під час Революції Гідності. У 2014 році вона ухвалила щонайменше три рішення про заборону проведення таких акцій. Ще у 2018 році Вища кваліфікаційна комісія суддів визнала Зоркіну такою, що не відповідає займаній посаді, однак ВРП тоді відмовилася її звільняти. Після відновлення кваліфікаційного оцінювання у червні 2024 року суддя скористалася правом на відставку до завершення процедури. За традицією екссуддя звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про перерахунок довічного грошового утримання. **************************** Чи можна зупинити практику, за якої судді уникають кваліфікаційного оцінювання, подаючи заяви про почесну відставку? Так – за умови узгоджених дій органів суддівського врядування та законодавчої волі. Правова позиція для цього вже сформована. Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що право на відставку не може використовуватися як спосіб уникнення звільнення з інших підстав. Водночас чинне законодавство не дозволяє зупиняти розгляд заяви про відставку у випадках незавершеного кваліфікаційного оцінювання або висновку ГРД. Наслідки цієї прогалини є цілком практичними. ВРП уже розглядає заяви про відставку суддів Марини Бояринцевої та Ірини Татаурової, попри те, що обидві наразі проходять кваліфікаційне оцінювання. Якщо ці кейси завершаться відставкою, вони лише посилять небезпечну тенденцію. Запровадження механізму зупинки розгляду заяв про відставку до завершення кваліфікаційного оцінювання або за наявності висновку ГРД могло б істотно обмежити такі зловживання. Без цього почесна відставка й надалі залишатиметься інструментом уникнення перевірки, а не заслуженим завершенням суддівської кар'єри. Завершення кваліфікаційного оцінювання для всіх суддів без винятку – необхідна умова відновлення довіри до судової влади та реального очищення системи. Над статею працювали: юристки ВО "Автомайдан" Анна Борисенко, Вікторія Петришин https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/699ed4477de59/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/66d033e95486e/ ukrpravda@gmail.com (Катерина Бутко) Thu, 29 Aug 2024 11:40:09 +0300 Наприкінці минулого року Верховна рада проголосувала за збільшення штату НАБУ на 300 людей (загалом до 1000 співробітників). Таким чином починаючи з цього року Антикорупційне бюро має добирати до своєї команди по 100 детективів протягом трьох років. Наразі оголошено чимало конкурсів на важливі посади, загалом, враховуючи велику кількість етапів конкурс на одну посаду триває кілька місяців. Фінальним етапом конкурсу – є співбесіда з конкурсною комісією куди, крім, представників НАБУ також входить і громадськість в обличчі членів ради громадського контролю НАБУ. На прикладі конкурсу на посаду керівника четвертого підрозділу детективів розповімо про те, як відбуваються конкурси на ключові посади та які важливі моменти варто виправити. Конкурс прозорий, але є нюанс... Співбесіди з кандидатами на керівні посади НАБУ – транслюються онлайн й це абсолютно правильне рішення, адже, аналогічно транслюються співбесіди на посади прокурорів САП, органів судової влади та ін. Проте Антикорупційне агентство додало своїх абгрейдів у цей процес, так співбесіди з кандидатами транслюють у режимі живого часу, але ось після закінчення співбесіди запис ніде не зберігається й безслідно зникає. Виходить, що якщо ви не маєте можливості дивитися трансляцію наживо або хочете передивитися якийсь момент уже після закінчення співбесіди – це неможливо. Причини такого дивного рішення не зберігати трансляції – незрозумілі. Так, якщо це робиться з безпековою метою, то варто зазначити, що всі трансляції співбесід до схожих та навіть ще більше чутливих державних органів, до прикладу, суддів Конституційного суду України – зберігаються. Ба більше, ви без проблем зможете знайти записи трансляцій співбесід до НАБУ на аналогічні посади за 2016 та інші роки. Також, якщо саму співбесіду ви можете побачити бодай один раз, поки вона не завершилась – то результати голосування не транслюються ВЗАГАЛІ. Тобто, подивившись всі співбесіди з кандидатами дізнатися хто переміг, ви зможете лише з протоколу комісії через кілька днів. Обираємо кращого чи гіршого? Як я вже говорила напочатку – співбесіда з конкурсною комісією є фінальним етапом конкурсу, а тому, у випадку конкурсу на посаду керівника 4 підрозділу детективів, до фіналу дійшло 3 кандидати, а саме: 1. Михайло Базілевський 2. Віталій Ореховський 3. Андрій Русаєв Варто зазначити, що Автомайдан надіслав конкурсній комісії звернення щодо всіх цих кандидатів, і якщо певна інформація зі звернень просто потребувала уточнення та роз'яснення від кандидата, то була й така, яку комісія мала б, на нашу думку, врахувати. Найбільше питань на етапі аналізу виникло до Андрія Русаєва, якого в результаті й було обрано переможцем. Зокрема, питання стосувались декларування автомобілів за очевидно заниженою вартістю, так, згідно з декларацією Русаєва у 2020 му році він збіг придбати автомобіль Ford Focus 2016 р.в. всього за 45 тис. грн. Також потребували з'ясування й підстави набуття дружиною кандидата будинку в Хотові Київської області. На жаль, Русаєв, на нашу думку, досить сплутано та розмито відповідав на поставлені питання й не зміг конкретно пояснити те, що в нього питали. Однак ще більше не чітка відповідь кандидата була на питання щодо смертельного ДТП учасником якого він був. Так, відповідно до ухвали Голосіївського районного суду щодо кандидата відкрите кримінальне провадження розслідуванням якого займається ДБР. Нібито, у квітні 2018 року Русаєв їдучи на автомобілі здійснив наїзд на пішохода та наніс травми несумісні з життям. На співбесіді Русаєв так і не зміг чітко пояснити, що відбулось того дня та на якому етапі наразі перебуває ця справа – зазначив лише, що слідство веде ДБР і схоже попри те що з моменту ДТП минуло вже понад 6 років, воно й досі не завершене. Попри сплутаність відповідей та очевидне нервування кандидата під час співбесід – саме Русаєва рекомендували призначити головою четвертого підрозділу детективів, зазначу, що рішення конкурсної комісії – не було одноголосним, до прикладу, його не підтримала представниця ради громадського контролю. Останнє слово в питанні призначення кандидата – має директор НАБУ, але, парадокс у тому, що навіть якщо якісь із фактів біографії переможця викличе питання в Семена Кривоноса, то особисто прослухати пояснення під час співбесіди кандидата він не зможе – адже трансляції не зберігають. ************ Якісне підсилення НАБУ – беззаперечно матиме позитивний вплив на боротьбу з корупцією в країні. При цьому перед конкурсною комісією стоїть завдання не лише обрати кращих з кращих, але й забезпечити максимальну прозорість цього процесу. Хочеться вірити, що конкурсна комісія та керівництво НАБУ зможуть виправити описані недоліки й це дасть можливість забезпечити довіру громадськості до цього процесу надалі. https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/66d033e95486e/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/657bf84a309c3/ ukrpravda@gmail.com (Катерина Бутко) Fri, 15 Dec 2023 07:55:06 +0200 Рівно рік тому, 15 грудня 2022 року, набув чинності закон про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва, а отже скандальний ОАСК перестав існувати. В ідеальному світі далі б я описала, як формується новий суд на заміну ОАСКу, проходить конкурс і які достойні кандидати беруть в ньому участь. Проте світ не ідеальний, а тому скандальні судді ОАСКу через рік після ліквідації не лише залишаються суддями, але й продовжують отримувати чималі гроші за абсолютно НІЧОГО! Так за рік бездіяльності 52 судді ОАСКу обійшлись платникам податків у приблизно 79 млн грн. Тобто, фактично держава витрачає на цих суддів понад 6 млн грн щомісяця. 79 млн гривень – величезна сума, яка в складний для країни час могла б піти на набагато важливіші речі. Ось приблизний список важливих речей, які можна було б придбати за ці кошти. І це не згадуючи про тотальне недофінансування судів і відсутності коштів на папір, марки та зарплатні працівникам суду, де безумовно ці гроші б стали у нагоді. То можливо й не потрібно було нічого ліквідовувати? – спитаєте ви. Однозначно ні, адже ще рік "діяльності" скандального суду, враховуючи рішення, які виносив ОАСК – обійшовся б країні значно дорожче за 79 млн гривень. Однак проговорімо про те, що можна зробити ВЖЕ щоб надалі не витрачати кошти на суддів, які не розглядають справи. Єдине рішення, яке дозволить перестати виплачувати скажену зарплатню суддям ОАСКу – звільнити їх з посади суді. Існують 3 варіанти як це зробити: 1. Вища кваліфікаційна комісія суддів та кваліфікаційне оцінювання. Більшість суддів ОАСКу досі не пройшли кваліф оцінювання і вони мають пройти його в оновленій ВККС. До того ж щодо більшості суддів вже є негативні висновки попереднього складу Громадської ради доброчесності. Восени оновлена Вища кваліфікаційна комісія суддів розпочала свою роботу й понад місяць тому відновила проведення кваліфікаційного оцінювання. Наразі через процедуру кваліфу проходять так звані судді 5-річки, які також довгий час не здійснюють свої повноваження. Проте оцінювання суддів ОАСКу досі відсутнє навіть у розкладі ВККС – від того коли воно з'явиться та як швидко ВККС проведе оцінку цих суддів залежить скільки ще коштів платників податків підуть в нікуди. 2. Вища рада правосуддя та дисциплінарне покарання. Павла Вовка, Євгена Аблова та вагому частину їх колег може також звільнити й Вища рада правосуддя в результаті розгляду дисциплінарних скарг щодо їх рішень чи поведінки. Майже місяць як ВРП вже відновила розгляд дисциплінарних проваджень: щотижня колегії розглядають скарги на різних суддів, до прикладу, зовсім скоро буде вирішуватися чи звільняти ексголову Верховного суду Всеволода Князєва, який, до речі, знаходячись у СІЗО, також продовжує отримувати чималу зарплатню. Проте коли черга дійде до суддів ОАСКу – досі невідомо. 3. Вища рада правосуддя та звільнення за вироком суду. Частина суддів ліквідованого ОАСКу мають статус обвинувачених у кримінальних провадженнях. Зокрема, судді Вовк, Аблов, Келеберда, Качур, Огурцов, Санін та Погрібніченко є "клієнтами" Вищого антикорупційного суду у справі "плівок ОАСК". У разі визнання їх винними та набуття вироку суду законної сили (тобто після рішення Апеляції) – Вища рада правосуддя має припинити повноваження цих суддів. Проте це чи не найдовший варіант розв'язання проблеми, адже понад рік розгляд цієї справи не може зрушити з мертвої точки. А тому рішення суду навряд можна очікувати в наступному році. Чи можна просто перестати платити зарплату суддям, які не здійснюють повноваження та не розглядають справи? На жаль, ні. Конституційний суд подбав про те, щоб будь-які обмеження зарплатні суддями – вважалися неконституційними. А отже, навіть якщо прийняти закон, який зменшить зарплатню суддям, які не розглядають справи й фактично нічого не роблять – з вірогідністю в 100% Конституційний суд визнає його незаконним і рано чи пізно судді повернуть всі не виплачені їм кошти через суд. Фактично, ми вже мали подібну ситуацію у 2020 році на початку пандемії КОВІДу коли зарплатні всіх держслужбовців обмежили в 43 тис грн на місяць. [BНе можу не згадати про ще один важливий нюанс: поки судді не звільнені, залишається небезпека – бажання суддів втекти у почесну відставку. Наприклад, Євгеній Аблов вже подав заяву, але її розгляд поки відкладає ВРП. Для відома, суддя ​​у відставці сьогодні у середньому щомісячно отримує понад 97 тисяч грн і у разі, якщо Аблова чи інших суддів ОАСКу відправлять у почесну відставку перестати сплачувати такі кошти можна буде лише після вироку суду щодо них (чого чекати не скоро). Ще в травні зареєстрували законопроєкт N9343, щоб заборонити ВРП відправляти суддів у відставку з високими довічними виплатами, якщо щодо них є нерозглянуті дисциплінарні скарги. Проте досі просувань з розглядом цього законопроєкту НУЛЬ, він досі не проголосований навіть у першому читанні. Водночас весь час поки депутати зволікають з прийняттям законопроєкту – судді, щодо яких відкриті дисциплінарні провадження продовжують "тікати" в почесну відставку. Як бачимо, наразі всі карти в руках Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради правосуддя, саме від цих двох органів залежить скільки ще часу ми витрачатимемо понад 6 млн гривень щомісяця. Нагадаю, що саме питання ОАСКу завжди називали одним із "тестів", який очікує на оновлені ВРП та ВККС. Проте, наразі обидва органи продовжують удавати, що проблеми не існує, адже питання ОАСКу не те що не почало рухатися, а навіть відсутнє в порядках денних на найближчий час. Сподіваюсь, що всі члени перезавантажених ВККС та ВРП йдучи на посаду розуміли, що часу на зволікання просто немає, а тому стратегія відкладати складні чи чутливі питання "на потім" – рано чи пізно обернеться проти них. https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/657bf84a309c3/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/648c24015efd6/ ukrpravda@gmail.com (Катерина Бутко) Fri, 16 Jun 2023 11:57:37 +0300 Цього тижня минуло пів року з ліквідації скандального Окружного адміністративного суду міста Києва. Після того, як "вовчу зграю" позбавили права вершити "правосуддя", увага до головних дійових осіб значно спала. Водночас Павло Вовк та його колеги продовжують бути суддями й отримувати чималу зарплату. Лише за останні шість місяців (з грудня по травень) платники податків віддали суддям ліквідованого суду 40 970 928 грн. До кінця літа сума виплачених грошей Вовку і компанії може перевалити за 50 млн (!) гривень. Зокрема голова ліквідованого ОАСКу Павло Вовк з 1 грудня по 31 травня отримав майже 1,2 млн грн. Його заступник, "шеф, давай учудим", Євгеній Аблов отримав за цей період найбільше з усіх суддів, а саме понад 1,5 млн грн. До речі, попри очевидну не сильну завантаженість на роботі Аблов все ще намагається втекти в почесну відставку. Так у порядку денному Вищої ради правосуддя на 20 червня знову стоїть питання відставки Євгена Аблова. Він якнайшвидше хоче втекти на пенсію із довічним утриманням у сотні тисяч, адже у Верховній раді вже зареєстровано законопроєкт, який прямо забороняє звільнення суддів у почесну відставку, якщо щодо них існує не розглянута дисциплінарна скарга або вони є підозрюваними чи обвинуваченими у злочинах. Вовк, Аблов і ще п'ять суддів є обвинуваченими у так званій справі "плівок ОАСК". За версією обвинувачення, всі вони діяли у межах злочинної організації, яка мала на меті захопити державну владу, встановивши контроль над Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (ВККС), Вищою радою правосуддя (ВРП) та створивши штучні перешкоди у їхній роботі. За перші шість місяців після ліквідації ОАСКу лише ці обвинувачені судді заробили понад 7 млн грн: Що з цим робити та скільки ще ми будемо платити суддям ліквідованого суду? Якщо відповідати на це питання коротко, то відповідь очевидна: для того, щоб Вовк і ко перестали отримувати суддівські зарплати, вони мають перестати бути суддями. А виключні підстави для звільнення судді чи припинення його повноважень виписані у Конституції України. При цьому важливо, що це має бути не добровільна відставка, а саме звільнення з посади. Відповідаючи ж більш розлого, варто пояснити, що теоретичних варіантів звільнення суддів ліквідованого ОАСКу можу бути кілька. Однак реалізація кожного з них, на жаль, потребує часу. Отже, розглянемо кожну з цим можливостей: Варіант 1: Вища кваліфікаційна комісія суддів та кваліфікаційне оцінювання. Цей варіант виглядає найреалістичнішим і найшвидшим. При ньому все виглядатиме наступним чином: більшість суддів ОАСКу (включаючи Павла Вовка та інших фігурантів плівок) досі не пройшли кваліфікаційне оцінювання і вони будуть проходити його в оновленій ВККС. Для відновлення процесу оцінювання мають сформувати Громадську раду доброчесності, при цьому щодо більшості суддів ОАСКу вже є висновки попереднього складу ГРД про недоброчесність. Новостворена ВККС вже заявила, що першочергово планує завершити кваліфікаційне оцінювання суддів з великих міст, зокрема з Києва. Тому дуже сподіваємося, що оцінювання суддів ліквідованого ОАСКу стане одним із пріоритетів для кваліфікаційної комісії. Щоправда, самого лише рішення ВККС з рекомендацією про звільнення суддів буде недостатньо. Для остаточного завершення процедури необхідно буде також отримати рішення від Вищої ради правосуддя про звільнення суддів. Варіант 2: Вища рада правосуддя та дисциплінарне покарання. Павла Вовка, Євгена Аблова та частину їх колег ВРП може звільнити також і в результаті розгляду дисциплінарних скарг щодо їх рішень чи поведінки. Проте складність цього варіанту полягає в тому, що наразі ВРП не розглядає дисциплінарні скарги. А для того, щоб це стало можливим, парламент має прийняти закон про Службу дисциплінарних інспекторів. Варіант 3: Вища рада правосуддя та звільнення за вироком суду. Як уже згадувалося вище, частина суддів ліквідованого суду мають статус обвинувачених у кримінальних провадженнях. Зокрема, судді Вовк, Аблов, Келеберда, Качур, Огурцов, Санін та Погрібніченко є "клієнтами" Вищого антикорупційного суду у справі "плівок ОАСК". Щоправда, вже понад рік розгляд цієї справи не може зрушити з мертвої точки. Проте рано чи пізно її все ж розглянуть і у випадку ухвалення обвинувального вироку, повноваження суддів припиняться. Автоматично вони будуть позбавлені усіх суддівських гарантій, зокрема права на грошове забезпечення. Аналогічна доля може спіткати суддю ОАСК Олену Власенкову, яку судять за можливе отримання хабаря. Є ще деякі інші варіанти, наприклад звільнення через неспроможність виконувати повноваження судді за станом здоров'я або припинення повноважень через набуття громадянства іншої держави або смерть судді. Але вони малоймовірні. **** Свого часу між поданням невідкладного законопроєкту про ліквідацію Окружного адмінсуду Києва та його реальною ліквідацією – минуло понад 1.5 роки. За цей час скандальний ОАСК встиг винести чимало рішень, які коштували країні не лише грошей, але й репутації. На додаток, за даними керівництва РНБО, ОАСК мав стати одним із ключових елементів у плані Кремля з "легалізації" експрезидента Януковича в разі захоплення Києва. У суді навіть вдалися до маніпуляцій з авторозподілом, щоб справи потрапили на розгляд до "потрібних" суддів – Аблова та Качура. Безумовно, наразі Вовк і ко не можуть заподіяти суспільству такої ж шкоди, як до ліквідації суду. Для цього у них банально немає влади та повноважень. Проте, вони все ще продовжують дуже дорого коштувати платникам податків, взагалі нічого не роблячи. І це в час, коли вся країна скидається на пікапи, квадрокоптери, рації та інше найнеобхідніше для наших захисників. Відповідальними за те, як довго така ситуація триватиме, є Верховна рада, Вища рада правосуддя та Вища кваліфкомісія суддів. https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/648c24015efd6/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/64888d819ecf3/ ukrpravda@gmail.com (Катерина Бутко) Tue, 13 Jun 2023 18:38:41 +0300 Вже завтра, 14 червня, справа ще донедавна найбільшого суддівського хабаря – добіжить фіналу. У Вищому антикорупційному суді пролунає вирок екссудді Дніпровського районного суду м. Києва Миколі Чаусу. І незалежно від того яким він буде, справа цього судді вже увійшла в історію. Вся ця справа більше схожа на сюжет блокбастера: у 2016 році суддя Чаус отримав 150 000 дол та заховав їх у двох скляних банках, одну із яких закопав на подвір'ї. Далі йому вручили підозру, але використовуючи суддівську недоторканість Чаус втікає до Молдови. Там він декілька років переховується, просить про політичний притулок, але влітку 2021 року відбувається його загадкове "викрадення" і повернення в Україну. Пригадати всі повороти цієї історії можна у відео. І лише з листопада 2021 року справа щодо Чауса почала повноцінно розглядатися у Вищому антикорупційному судді. Дослідження доказів та допит свідків зайняв майже рік. Далі Чаус скористався правом надавати свої усні пояснення, потім він вирішив надати вільні показання, згодом відповідав на питання прокурора та понад 700 запитань від адвокатів. На кожному із цих етапів Чаус розповідав одне і те ж саме, іноді навіть не змінюючи слова, ретельно виписані на листках А4. Але коли усі сторонні глядачі думали що найцікавіша сторінка цієї історії вже перегорнута, і з'явилася надія на справедливий фінал, головний герой вирішив зробити очікуваний сюжетний поворот та до останнього затягував процес. Як це було розповідаємо в діях. Перший епізод. Судові дебати 30 травня – 01 червня 2023 року На початку судових дебатів (передостанній стадії судового провадження) адвокат судді вирішив, що доцільним буде переказати, а точніше перечитати майже усі клопотання які були заявлені за півтора року судового процесу. Це зайняло в нього 3 судових засідання. Другий епізод. Судові дебати, суддя завдає удар у відповідь. 06 червня – 08 червня 2023 року Після захисників, на сцену увірвався головний герой в особі обвинуваченого судді Чауса. Він повторно, трохи змінюючи послідовність, перечитав півсотні клопотань захисту, які уже досліджувалися судом. Це зайняло ще 3 судових засідання, які йшли з самого ранку і до пізнього вечора. Третій епізод. Повернення джедая. 08 червня – 13 червня 8 червня Чаус почав проголошувати останнє слово й робив це 3 засідання поспіль, аж до сьогоднішнього дня. В останньому слові він вже вкотре переповідав усі деталі справи з самого початку, звичайно зі своєю інтерпретацією фактів, знову зачитував ті ж клопотання, що і під час судових дебатів, і навіть розігрував карту з поганим самопочуттям. А все тому, що за законом суд не може обмежити обвинуваченого в проголошенні останнього слова, тому навіть якщо в глядацькому залі ніхто не буде дивитись, головний герой продовжить грати свою роль. *** Як бачимо, закінчивши судові дебати, колишній суддя вийшов на біс з тією ж самою виставою, попри те, що аплодисментів він так і не почув. Як справжній актор, Чаус намагався не відпускати публіку як можна довше. Проте кожен спектакль має свій кінець, або, щонайменше – антракт. І саме останній завтра очікує нас всіх, адже суд вийде з нарадчої та нарешті зачитає довгоочікуваний вирок. Завіса закриється, а актори розійдуться, аже до наступного акту – розгляду апеляції... https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/64888d819ecf3/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/6482c5aad6e61/ ukrpravda@gmail.com (Катерина Бутко) Fri, 09 Jun 2023 09:24:42 +0300 Зловживання правом під час судового процесу – не українське ноу-хау, але саме в нас маніпуляції подекуди вражають своєю винахідливістю. Учасники справ часто вдаються до різних тактик для затягування справ або уникнення відповідальності. Що вже говорити про суддів, які опиняються на місці підсудного. Маючи значний досвід у розгляді справ і чудово розуміючи особливості судового процесу, вони вигадують все нові стратегії для затягування справи. Останнім часом, як не дивно, однією із них стала мобілізація до лав Збройних сил України. Так, Кримінальний процесуальний кодекс передбачає можливість суду зупиняти провадження у разі, якщо обвинувачений призваний по мобілізації. Суд зупиняє розгляд до звільнення такого обвинуваченого з військової служби. Ми знайшли багато прикладів, коли обвинувачені-судді мобілізувалися до війська і таким чином зупинили розгляд своїх справ. З одного боку, захист незалежності та територіальної цілісності України є безумовно почесним і гідним вибором для кожного громадянина, який не може не викликати повагу. З іншого ж виникають питання, чи не намагаються обвинувачені таким чином ухилитися від розгляду справ та уникнути відповідальності. Висновки ви можете зробити самі, прочитавши історію цих справ. *** Валерій Чорнобук, державна зрада Валерія Чорнобука, ексголову Апеляційного суду з Автономної республіки Крим, звинувачують у державній зраді. Свого часу він переховувався від слідства, був оголошений у міжнародний розшук, а за пів року його затримала СБУ. Справу щодо Чорнобука має розглядати Печерський райсуд Києва. Однак нещодавно стало відомо, що суд зупинив розгляд через мобілізацію обвинуваченого. За даними ЗМІ, Чорнобук служить в Амур-Нижньодніпровському військкоматі м.Дніпро. При цьому не виключено, що він має доступ до персональних даних українських військових та іншої важливої інформації щодо мобілізації у місті. Додамо, що прокурор щодо зупинення провадження не заперечував. Ігор Петрик, ймовірний хабар $5 тис Суддю Київського апеляційного адміністративного суду Ігоря Петрика звинувачують в отриманні $5 тис в обмін на винесення рішення, яке відновило б анульовану ліцензію компанії, що займається утилізацією небезпечних відходів. Під час затримання судді Петрика гроші знайшли у спеціально вшитій внутрішній кишені суддівської мантії. Вищий антикорупційний суд розглядає справу вже понад 3,5 роки. У квітні 2022 року Петрик мобілізувався до ЗСУ на посаду помічника командира військової частини з правової роботи, а пізніше став начальником юридичної групи окремої артилерійської бригади. Після цього, у листопаді 2022 року, Петрик попросив суд зупинити розгляд справи на час його мобілізації. Командир військової частини підтвердив, що Петрик не може фізично прибувати на засідання, але одночасно додав, що він має можливість брати участь у засіданнях по відеозв'язку. Проте через погану якість зображення і звуку суд підтримав клопотання і зупинив провадження. Однак у травні 2023 року суд повторно звернувся до військової частини й командир Петрика повідомив у відповідь, що службові обов'язки підлеглого дозволяють тому брати участь у засіданнях суду. В результаті ВАКС поновив розгляд справи. Хочеться вірити, що ця справа не буде тягнутися роками та невдовзі у ній можна буде поставити крапку. Ольга Панченко, ймовірний хабар $3 тис Голову Харківського окружного адмінсуду Ольгу Панченко звинувачують у неправомірному впливі на свою колегу Олену Заічко. Панченко нібито домовилась із місцевим підприємцем про рішення на його користь, яке б дозволило забудувати 13 га землі в Харкові. Справу розглядала суддя Заічко, на яку голова суду нібито й почала впливати. Детективи викрили суддю Панченко під час передачі $3 тис. У листопаді 2022 року ВАКС ухвалив вирок, яким призначив Панченко 5 років ув'язнення. Захист подав апеляцію, під час розгляду якої з'ясувалося, що суддя Панченко у березні 2023 року мобілізувалася як санітарний інструктор до підрозділу, що охороняє державні об'єкти. Через це адвокат попросив зупинити судовий розгляд, прокурор же заперечувала проти цього. Вадим Галічий, ймовірний хабар $10 тис Суддю Жовтневого райсуду Дніпра Вадима Галічого звинувачують в отриманні $10 тис. Натомість він нібито пообіцяв своєму знайомому, що використає зв'язки в поліції та допоможе закрити справу щодо викрадення автомобіля та крадіжки, поєднаної з проникненням у житло. ВАКС визнав Галічого винним і спочатку засудив його до 3,5 років, потім апеляція зменшила цей строк до 2,5 років. Суддя відсидів півтора року у в'язниці та вийшов по умовно-достроковому. У вересні 2022 року, вже під час розгляду справи у Верховному Суді, Галічий мобілізувався до ЗСУ. Це не завадило йому брати участь у розгляді справи та в результаті Верховний Суд скасував рішення апеляції й направив справу на повторний розгляд. Однак під час нового розгляду апеляція ВАКС самостійно вирішила зупинити провадження до звільнення Галічого з військової служби. При цьому один із суддів колегії виклав Окрему думку, в якій сказав, що зупиняти розгляд було не потрібно. Зокрема, захист заперечував проти зупинення, а суддя Галічий мав можливість брати участь у розгляді справи Верховним Судом вже після мобілізації. Ігор Мінаєв, ймовірний хабар 6 тис. грн Заступника голови Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Ігоря Мінаєва звинувачують в одержанні 6 тисяч грн. Натомість він нібито пообіцяв допомогти уникнути штрафу та позбавлення прав водію, на якого склали протокол за керування авто напідпитку. У лютому 2022 року ВАКС призначив Мінаєву 5,5 років ув'язнення з конфіскацією майна. Справа потрапила до Апеляційної палати ВАКС, але вже у березні 2022 року Мінаєв був призваний по мобілізації. Через два місяці адвокат попросив суд призупинити розгляд справи та апеляція зупинила провадження до звільнення Мінаєва з військової служби. Олена Власенкова, ймовірний хабар $2 тис $10 тис. від представника ТОВ "Безпечні технології утилізації", який оскаржував анулювання Мінекології ліцензії на роботу з небезпечними відходами. З 2019 року справа слухається у ВАКС. На початку липня 2022 року Власенкова мобілізувалася до ЗСУ на посаду старшого експедитора у званні солдата. Адвокати попросили зупинити розгляд справи до звільнення Власенкової з армії. У засіданні вона взяла участь із комп'ютера у місці безпосереднього проходження служби. Прокурор заперечував, тому, що у відповіді командира військової частини не йшлося про те, що Власенкова не має змоги брати участь у засіданнях. Крім того, не було жодної інформації, яка б вказувала на те, що вона служить в зоні активних бойових дій. Судді в результаті відмовили у зупиненні провадження, оскільки не побачили суттєвих підстав для цього. Леонід Закревський, ймовірний хабар 10 тис. грн Колишнього голову Володимирецького райсуду Рівненської області Леоніда Закревського звинувачують у впливі на іншого суддю Віталія Поровського для непритягнення до відповідальності нетверезого водія. Ще одним фігурантом справи є адвокат-посередник, який уже визнав свою провину та отримав 25,5 тис. грн штрафу. У липні 2022 року суд зупинив провадження у справі. Причиною стало те, що Закревський ще у березні мобілізувався до ЗСУ. Спершу на посаду сержанта взводу резерву, а згодом став інструктором навчального взводу. Адвокат Закревського стверджує, що його підзахисний не може брати участь у засіданнях ні фізично, ні через відеозв'язок. Сергій Кононенко, ймовірні хабарі 3 тис. та 5 тис. грн Суддю Ленінського райсуду Полтави Сергія Кононенка прокуратура звинувачує у двох епізодах ймовірного хабарництва: одержання 3 тис. грн за рішення про визнання права власності на самочинно збудований гараж та 5 тис. грн за рішення про стягнення 100 тис. грн боргу. Під час розгляду справи у першій інстанції Кононенко несподівано мобілізувався до лав ЗСУ, хоча історія з мобілізацією викликає багато запитань. Коли суд намагався розпочати стадію дебатів, Кононенко просто встав і вийшов із зали суду у Полтаві, де він перебував по відеозв'язку. Пізніше суддю знайшли в лікарні, куди він госпіталізувався з діагнозом "гіпертонічний криз". Суд застосував до Кононенка примусовий привід, його доставили до суду, але виявилося, що в день госпіталізації він встиг пройти військово-лікарську комісію і мобілізувався до ЗСУ. На засіданні обвинувачений пояснив, що він є майором юстиції, три місяці чекав виклику з військкомату добровольцем і скоро поїде на східний фронт. Судді констатували, що Кононенко поводив себе неналежно, на нього неодноразово накладалися грошові стягнення за неявку до суду, він не сплатив призначену заставу, а мобілізація до лав ЗСУ була способом ухилення від суду. Згодом ВАКС визнав Кононенка винним за першим епізодом, але лише в частині отримання суддею 500 грн. Його засудили до 7 років ув'язнення з конфіскацією майна. Щодо решти суми у 2,5 тис грн з першого епізоду, а також 5 тис. грн з другого епізоду суд Кононенка виправдав. Однак в травні цього року Апеляція ВАКС скасувала вирок і направила справу на новий розгляд, залишивши мобілізованого Кононенка під вартою. Роман Потапенко, ймовірний хабар $5 тис Колишнього голову Новопсковського райсуду Луганської області Романа Потапенка звинувачують у вимаганні та отриманні $5 тис. від обвинуваченої в обмін на винесення виправдувального вироку. Посередником судді нібито виступив адвокат Анатолій Воронкін, який за свої послуги мав отримати 500 доларів. З жовтня 2019 року справа перебуває у ВАКС. Наразі її розгляд зупинений, оскільки 28 лютого 2022 року Потапенко мобілізувався до ЗСУ. Також суд зупинив провадження щодо другого фігуранта справи, адвоката Воронкіна, у зв'язку з ухиленням останнього від явки до суду. Він перебуває на тимчасово окупованій території та оголошений в розшук. *** Хочеться сподіватися, що історії з мобілізацією обвинувачених не призведуть до уникнення відповідальності та ніхто не буде використовувати факт служіння своїй країні з такою метою. Окремо слід звернути увагу, на недосконалість законодавства. Зокрема, ч. 1 ст. 335 КПК містить формулювання про те, що "суд зупиняє судове провадження, якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації". Як бачимо з практики, деякі судді застосовують це положення буквально, автоматично зупиняючи справу, інші ж судді намагаються розібратися, де саме перебуває обвинувачений, які службові обов'язки він виконує, чи має він можливість брати участь у засіданнях із власних технічних засобів по відеозв'язку тощо. Саме другий підхід видається більш правильним, адже завдяки ньому можна запобігти умисним спробам зловживань і затягувань, коли мобілізацію до війська використовують як спосіб уникнення чи відтягування відповідальності. https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/6482c5aad6e61/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/6440fbc65dd88/ ukrpravda@gmail.com (Катерина Бутко) Thu, 20 Apr 2023 11:45:58 +0300 Минулого тижня в соцмережах точилась активна дискусія щодо перейменування Повітрофлотського проспекту в Києві. Це не перше й, напевно, не останнє активне обговорення зміни назви вулиці, яка має радянське чи імперське коріння. Онлайн голосування населення за декомунізацію та дерусифікацію назв тривають у багатьох українських містах. А загалом з 2015 року, коли був ухвалений закон про декомунізацію, свої назви змінили десятки міст та сотні вулиць. Проте є те, що й далі зберігає старі радянські й назви – мова про суди: Ленінський, Октябрський, Совєтський – у це складно повірити, але навіть у 2023 році в Україні вашу справу можуть розглядати в суді з такою назвою. Загалом, ми нарахували щонайменше 93 суди, назва яких пов'язана з радянською та російською ідеологією. Так, "лідером" за кількістю таких судів є Донецька область де залишилось аж 23 суди з російськими та радянськими назвами, серед них – Совєтський районний суд м. Макіївки, Ленінський районний суд м. Донецьк, Красноармійський районний суд та багато інших. Друге та третє місце зайняли – Дніпропетровська (13 судів) та Харківська (11 судів) області. Загалом такі суди існують в більшості областей України. При цьому деякі з цих судів знаходяться на вже давно перейменованих вулицях та районах, проте, самі й досі зберігають радянську назву. Хто ж має декомунізовувати суди? Для того, щоб змінити назву суду навіть не потрібні тривалі голосування населення на сайті чи в мобільному додатку. За законом, це може зробити Верховна рада, а відповідний законопроєкт, про перейменування судів, має бути внесений президентом після проведення консультації з Вищою радою правосуддя. Ми надіслали запит до Вищої ради правосуддя з питанням чи проводив хтось з президентів України після прийняття Закону про декомунізацію відповідні консультації. Як виявилось, ані попередній, ані чинний президенти не зверталися до ВРП з цим питанням. Сама Вища рада правосуддя також не ініціювала консультації з президентом України чи іншими органами у системі судоустрою консультації із цих питань. При цьому, Вища рада правосуддя очевидно чудово знає про наявність такої проблеми. Так, під час свого інтерв'ю видавництву "Юридична практика", Голова Верховного Суду та член ВРП Всеволод Князєв, висловився щодо російських та радянських назв українських судів. Він наголосив наступне - "До того ж ми б вирішили ще одне дуже важливе питання – декомунізації та дерусифікації назв судів. Бо на сьогодні близько 50 судів в Україні мають радянські назви: Ленінський районний суд, Орджонікідзевський районний суд, Московський районний суд, Кіровський районний суд, Артемівський, Дзержинський, Жовтневий, Самарський і так далі. Це просто неприпустимо! Ми всі маємо працювати в цьому напрямі." І тут складно не погодитися з Всеволодом Князєвим – дійсно, така ситуація є неприпустимою, а враховуючи активний процес декомунізації та дерусифікації інших топонімів не зрозуміло, чому весь час назви судів залишаються поза увагою. Радянський Союз був авторитарним режимом, який позбавляв своїх громадян основних прав і свобод. росія має довгу історію придушення демократії та прав людини, агресії та вчиненням воєнних злочинів проти України. Радянські символи, якими є назви деяких судів, є постійним нагадуванням про минуле поневолення України та символом російсько-радянського впливу. Неприпустимо, щоб українські суди, носили імена агресорів та узурпаторів українського народу. Перейменування судів є важливим для національної ідентичності України. Такі назви не відображають цінностей і прагнень сучасної України. Прибравши цю символіку з будівель судів, Україна зможе зберегти свою національну ідентичність та вшанувати своїх героїв і їх досягнення. https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/6440fbc65dd88/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/63f8cbf7a8479/ ukrpravda@gmail.com (Катерина Бутко) Fri, 24 Feb 2023 15:38:47 +0200 Співбесіди на доброчесність з кандидатами на посаду директора НАБУ завершилися. Сьогодні комісія поспілкувалася з останньою четвіркою кандидатів. А отже, на сьогодні всі кандидати пройшли співбесіди на доброчесність. Вже завтра, о 12:00 комісія оголосить результати, а саме хто з кандидатів проходить на наступний етап співбесід, а хто завершує свою участь у конкурсі. Про що говорили кандидати в останній день читайте далі в публікації. Роман Удовиченко, заступник керівника Конотопської місцевої прокуратури У комісії було питання про приватизацію кандидатом службового житла. Він пояснив, що з 2012 року стояв на черзі. Проживав у Сумах у квартирі тітки, тому потребував власного житла. У 2020 році йому видали службову квартиру. Далі квартиру виключили з переліку службових. Оскільки він мав стаж понад 10 років у органах прокуратури, то у 2022 році йому вдалося оформити її на себе та членів сім'ї. Але квартирою він не користується. У січні 2023 року в інтернеті з'явилося оголошення про продаж квартири. Цікаво, що за рік до приватизації квартири сім'я кандидата купила земельну ділянку у Конотопі. Зі слів кандидата, вони хотіли побудувати будинок і оселитися там. Удовиченко пояснив, що будинок на стадії будівництва (фундамент, стіни, дах, вікна), готовий на 30-40%. На будівництво витратили десь 800 тис. грн. Це були заробітні плати його та дружини. Також кандидат, його мати та дружина отримали безоплатно по 2 га землі. Кандидат пояснив, що він та його родичі скористалися своїм правом на землю, а метою приватизації була здача земельних ділянок в оренду для отримання доходу. У 2013 році дружина купила Сітроен Берлінго. Удовиченко у декларації вказав, що йому невідома вартість автомобіля. На співбесіді пояснив, що документи не збереглися, але витратили десь 8-9 тисяч доларів. У 2016 році дружина продала вказаний автомобіль за 245 тис грн брату. Також Удовиченко пояснив, що на той час подавав паперову декларацію і вартість авто він не вказував, бо форма декларації цього нібито не вимагала. Хоча насправді у чинній на той час формі декларації був окремий розділ для вказання вартості транспортних засобів як кандидата, так і членів його сім'ї. У 2017 році дружина кандидата купила VOLKSWAGEN PASSAT за 30 тис грн. За словами Кандидата, автомобіль був "пошкоджений водою", позаяк попередній власник заїхав на ньому в озеро. Крім того, раніше в Україну він був завезений з аукціону в США після ДТП, тобто його ремонтували неодноразово. Тому така вартість, яка приблизно була в 10 разів нижчою, за ринкову. Жодної реєстрації в поліції заїзду авто в озеро не було. Удовиченко сказав, що з'ясовував це питання у попереднього власника і він пояснив, що авто заїхало в озеро під час відпочинку на березі, постраждалих не було, тому поліцію не викликали. Також Удовиченко є свідком у двох кримінальних проваджень. Зокрема в одному випадку йдеться про справу щодо затримання на хабарі начальника поліції. Начальник поліції після затримання заявив, що саме Удовиченко попросив його зустрітися із хабародавцем і тому це все була провокація. За словами кандидата ця версія не була підтверджена, а він допитувався тільки як свідок. Хоча пояснити, чому підозрюваний вказав конкретно на нього, кандидат не зміг. Також комісію цікавило, чи стикався кандидат як прокурор із корупцією на митниці, адже Сумська область є прикордонною. Кандидат сказав, що не стикався з таким. Додамо, що за наявною у відкритих джерелах інформацією, батько кандидата у свій час працював на митниці. Володимир Церковний, старший детектив НАБУ З кандидатом відбулась чи не найкоротша співбесіда на цьому етапі конкурсу. Комісію цікавило, чому у 2015 році він не вказав у декларації вартість автомобіля Hyundai Accent. Церковний пояснив, що у нього не збереглися документи, а в ДАІ отримати цю інформацію не зміг, бо там була проведена реорганізація. У 2014 році дружина купила AUDI A4 за 135 700 грн, що було значно нижче ринкової ціни в Україні. Кандидат пояснив, що хоча це авто купувалося в Україні, але було привезене з аукціону в США і мало значні пошкодження. Кандидат надав фото авто із пошкодженнями. Комісія зауважила, що за фото неможливо точно ідентифікувати чи це той самий автомобіль. Однак кандидат запевнив, що його дружина досі ним користується і це можна легко встановити. Також комісію цікавив подарунок від матері у 600 тис. грн. Церковний пояснив, що це були кошти від продажу квартири матері у Харкові. Кошти дарувалися з метою подальшого придбання житла кандидатом, але договору купівлі-продажу у матері не збереглося. Кандидат також додав, що насправді нескладно перевірити по реєстрах цю інформацію, однак сам він цього не робив, бо не знав, наскільки відкритий зараз доступ до нього. У 2017 році дружина кандидата придбала земельну ділянку та житловий будинок у с.Крюківщина неподалік Києва. За словами кандидата, середньоринкова вартість таких будинків з ремонтом була від 40 тис. доларів, однак дружина купила його за 149 156 грн (5 477 доларів). Церковний пояснив, що будинок мав недоліки, зокрема потрібно було перекривати дах. Також він був без ремонту та підключених мереж. Як пояснив кандидат, після усіх ремонтних робіт вартість склала десь 60 тисяч доларів. Також у 2017 році кандидат притягувався до дисциплінарної відповідальності. Мова йшла про затримання ректора НАУ. З публічних повідомлень від НАБУ відомо, що під час обшуків було вилучено готівки на загальну суму близько 5 млн грн (1,5 млн грн, 50 тис. дол. США, 70 тис євро, 3 тис. фунтів стерлінгів, інша валюта). Кандидат пояснив, що згідно з інструкцією не пізніше наступного дня кошти потрібно ставити на облік в Бюро. Однак підлеглий детектив дещо пропустив цей строк, адже майже два дні пішло на перерахунок всієї готівки та складання процесуальних документів. Церковний на той час був у відпустці, однак після виходу з відпустки не виявив цей факт і не повідомив про нього. Тому дисциплінарна комісія вирішила застосувати до нього зауваження за належний рівень контролю роботи підлеглих. Олександр Цивінський, керівник третього відділу детективів НАБУ У 2003 році кандидат набув у власність земельну ділянку площею 593 кв.м. у Львівському районі. Кандидат пояснив, що ділянка належить дружині та в декларації він просто допустив технічну описку. Дружина отримала землю від тітки, яка своєю чергою отримала її від Наукової установи, де працювала. Вартість землі сьогодні становить 5-7 тис. доларів. У 2018 році він також набув у власність квартиру у м. Києві площею 102 кв.м. Цивінський пояснив, що купив цю квартиру в часткову іпотеку. Загальна вартість квартири складала 1,75 млн грн, із яких 750 тис. грн він вніс зі своїх коштів, а 1 млн грн взяв в іпотеку і виплачував наступні два роки. Дружина має у співвласності будинок у Винниках під Львовом. Зі слів кандидата, власником будинку багато років був дід дружини. Будинок мав добудови, там проводилися реставраційні роботи, облаштовано окрему квартиру на другому поверсі зі своєю сходовою, лічильниками, комунікаціями. Дружина отримала як подарунок 19/50 на цей об'єкт нерухомості. На момент дарування попередня оцінка нерухомості склала 800 тис. грн. Для цілей декларування вони провели окрему оцінку і вартість частки дружини склала 948 тис. грн, а повна вартість всього будинку 2,4 млн грн. У 2021 році кандидат отримав 34 882 грн гонорару від фонду Відродження. Комісію цікавило, за що саме він отримав ці кошти. Цивінський пояснив, що проводив наукову діяльність і грошові кошти отримав за дослідження над стандартами досудового розслідування щодо недопустимості доказів. Також він провів два навчання для працівників органів правопорядку. Також комісію цікавило, чому при доході у 1,9 млн грн у 2021 році та 2,3 млн грн у 2022 році родина не декларує будь-яких грошових активів. Цивінський пояснив, що у вказані роки сім'я робила ремонт у придбаній в іпотеку квартирі. На кінець року він мав певні заощадження, але вони не перевищували встановлений ліміт для декларування в межах 90-95 тисяч гривень. Дружина кандидата є приватним судовим експертом-психологом. За словами кандидата, вона є одним із найкращих спеціалістів щодо проведення корпоративних розслідувань із використанням детектора брехні. Кандидат притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді зауваження. Мова йшла про порушення підлеглого йому детектива, яке полягало у неправильно обраному способі доставки матеріалів кримінального провадження. І хоча нічого з матеріалів не було втрачено чи загублено, дисциплінарна комісія встановила порушення в діях кандидата як керівника. Комісія також вказувала, що батько кандидата нібито має російське громадянство. Цивінський повідомив, що батьки розлучилися у 1995 році, а перестали проживати разом за два роки до цього. На момент розлучення батько точно був громадянином України, про що зазначено у свідоцтві про розлучення. Кандидат пояснив, що більш-менш спілкувався з батьком до 2003 року, потім вони лише 1-2 рази на рік зідзвонювалися до 2014 року. Останні 7-8 років вони жодного разу навіть не спілкувалися. З інформації, яку кандидат зміг отримати від інших родичів, зокрема щодо судових справ по аліментах, батько завжди вказувався як громадянин України. З 2003 по 2015 рік кандидат працював у органах внутрішніх справ у Львівській області. Член комісії запитував, чи стикався кандидат під час роботи там із корупційними ризиками чи вчинками. Цивінський пояснив, що з 2008 по 2015 рік працював у відділ розслідування злочинів проти життя та здоров'я особи, де таких проявів, за його словами, апріорі бути не могло. Загалом за період роботи там особисто він не стикався з такими проявами, однак йому було відомо, що вони є. Також комісія звернула увагу, що кандидат нікого не вказав в анкеті серед осіб, які можуть дати йому рекомендацію. Цивінський сказав, що об'єктивну рекомендацію щодо його професійної діяльності могли б дати його керівники, однак він вирішив їх не вказувати, оскільки вважав, що навіть звернення до них з таким питанням є певним видом конфліктом інтересів. Крім того, комісія запитувала, як у 2014 кандидат поєднував викладання в університеті і практичну роботу в органах внутрішніх справ. Цивінський розповів, що проводив семінари для студентів 1-2 рази на тиждень. Зазвичай їх призначали зранку або у суботу. Але він також узгодив це питання з бухгалтерією за основним місцем роботи і йому вираховували частину заробітку, якщо пари припадали на робочий час. Ігор Ярчак, керівник юридичного управління НАБУ На початку співбесіди член конкурсної комісії та адвокат Кирило Легких повідомив про те, що у нього може бути потенційний конфлікт інтересів у ситуації із цим кандидатом. Він є адвокатом в кримінальному провадженні, в межах якого Ярчак фігурує як керівник центрального органу у питаннях міжнародного співробітництва. В результаті Кирило Легких попросив поставити на голосування питання про його самовідвід від участі у співбесіді з кандидатом. В результаті голосування інші члени колегії відхилили самовідвід, тож співбесіда продовжилася. Спершу комісія зацікавилася правом користування квартирою у м.Києві площею 60,9 кв.м. Ця квартира належить двоюрідній сестрі тещі кандидата. Зі слів Ярчака, тітка запропонувала кандидату і дружині прописатися у цій квартирі. Цю нерухомість тітка отримала раніше у процесі приватизації. У жовтні 2013 році кандидат із дружиною та дітьми отримали право користуватися квартирою тестя у м. Київ площею 47,5 кв.м. Кандидат повідомив, що вони довгий час робили ремонт у цій квартирі та фактично почали нею користуватися лише у 2018 році. Тесть набув цю квартиру від вже згаданої раніше двоюрідної сестри тещі кандидата, бо та не змогла повернути йому борг. У 2018 році дружина, яка працює в Офісі Генерального прокурора, отримала право користування на службову квартиру у м. Київ, загальною площею 36,26 кв.м. Однак з 2018 до 2022 року будинок, у якому знаходилася квартира, не здавався в експлуатацію. У лютому 2016 року теща кандидата набула у власність квартиру у Києві площею 36 кв.м. та нежитлове приміщення 4,6 кв.м. Ярчак пояснив, що його теща була дуже неймовірною людиною і дуже підтримувала його та доньку. У той рік теща вирішила перебратися зі Львова до Києва. Її придбала коштом продажу садового будинку бабці дружини, а також від коштів, позичених у родички, що доглядала у Франції певну жінку. Були питання і щодо користування автомобілями. - У лютому 2015 року кандидат та його дружина почали користуватися автомобілем Chevrolet Aveo 2006 року випуску, власником якого була теща. Ярчак нічого не пояснював щодо коштів, за які був придбаний автомобіль. - У лютому 2016 року вони почали користуватися автомобілем NISSAN PRIMERA 2003 року випуску. він теж належав тещі. Ярчак пояснив. що попередній автомобіль Chevrolet Aveo мав технічні несправності й тому вирішили його продати та придбати інше авто. - У січні 2017 року кандидат та його дружина отримали право користування на FORD C-MAX TREND 2010 року випуску, власником авто був тесть. Ярчак розповів, що тесть на той час звільнився з управління надзвичайних ситуацій у Львівській області та перебрався до міста Києва. З собою він забрав автомобіль. Ярчак не часто їздив на цьому автомобілі, але вважав, що навіть декілька разів користування зобов'язували його декларувати авто. Також на цьому авто дружина возила до лікарні свою маму, яка була на той час сильно хвора. - У 2018 році кандидат з дружиною стали співвласниками автомобіля RENAULT MEGANE SCENIC 2015 року випуску. Зі слів кандидата, авто придбали за 30 тис злотих у Польщі. Для купівлі використовували накопичені заощадження. У жовтні 2007 року кандидат став власником будинку у м. Львів, а в грудні 2009 року став власником земельної ділянки за цією ж адресою. Комісію цікавили підстави набуття права власності на цю нерухомість. Ярчак почав свою розповідь з того, що у свій час батьки приватизували квартиру у Львові, яку потім продали. За частину вторгованих коштів кандидат купив будинок, а його мати купила квартиру. Через деякий час кандидат зрозумів, що не зможе утримувати будинок і подарував його своєму батьку. За словами кандидата, цей будинок був старий і проводити його реконструкцію було складно, адже він мав спарену стіну із сусідами. На той час кандидат з дружиною та їхні батьки хотіли з'їхатися разом і жити в одному будинку на три входи, тому шукали відповідний будинок, який можна було реконструювати. Такий будинок вони знайшли неподалік. Оскільки грошей у родини не було, то вони звернулися у банк і оформили кредит. За даними судового реєстру, він становив 165 278 доларів. А після цього прийшла банківська криза і долар піднявся з 5 грн/дол до 8 грн/дол. Батько кандидата намагався гасити кредит протягом 5 років замість кандидата, позаяк у самого кандидата була заборона перекредитуватися в інших фінансових установах. Зі слів Ярчака, батько гасив кредит коштом заощаджень, завдатку від потенційного покупця старого будинку та позичених коштів у рідних, які їздили на заробітки за кордон. У 2013 році вони знайшли покупця на старий будинок, з яким були труднощі з реконструкцією. Однак банк не дав свій дозвіл батьку на його продаж. Після цього родина кандидата вирішила йти в суд. В результаті судового оскарження кредитний договір та договори іпотеки були визнані недійсними. У 2018 році кандидат вказав у декларації про наявність у нього права вимоги на суму 3,2 млн грн., а також про фінансові зобов'язання перед банком на 3,2 млн грн та 58 689 доларів. У вересні 2018 року між кандидатом і банком відбулося припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на 3,2 млн грн, а у липні 2019 році кандидат уклав договір про врегулювання зобов'язання на суму 1,47 млн грн. Також Комісія ставила питання кандидату щодо історії з користуванням соціальної мережі "Однокласники". У 2016 році відомий громадський активіст Ярослав Літинський заявив про те, що Ярчак І.С. нібито є активним користувачем російської соціальної мережі "Однокласники", зокрема нібито використовував її у робочий час 13 жовтня 2016 року. Ярчак повідомив, що це питання перевірялося Управління внутрішнього контролю НАБУ. Зі слів Ярчака, сторінкою користувався його син, так як у "Однокласниках" можна було гратися в ігри, зокрема "ферму". Хоча загалом кандидат під час пояснень показав і свою обізнаність із певними особливостями цієї гри. Також Ярчак сказав, що видалив свої дані з цього ресурсу і припинив ним користуватися. Насправді ж сама сторінка не видалена, змінено лише ім'я, прізвище та дату народження власника акаунту. Хоча нею дійсно вже дуже давно ніхто не користувався. Останній вхід в обліковий запис здійснювався у грудні 2016 року. Комісію також зацікавили земельні активи кандидата та дружини. У 2020 році вони стали власниками ділянки у 1200 кв.м. у с.Гатне під Києвом, а у 2021 році – 1524 кв.м. у с.Віта-Поштова біля Києва. Ярчак пояснив, що вони постійно користувалися приміщеннями тещі та тестя, службова квартира дружини не здавалася в експлуатацію і тому вони вирішили у 2020 році збудувати будинок. Задекларованих коштів на земельну ділянку у с.Гатне вистачало, а от на побудову будинку ні. Потім кандидат з дружиною зрозуміли, що будувати будинок надто дорого і вирішили купити вже збудований об'єкт. Але чомусь вирішили стати власниками землі у Віті-Поштовій? Разом ділянки коштують близько 2,5 млн грн. За словами Ярчака, це були кошти від продажу будинку у м.Львові, також заощадження за попередні роки. Дружина працювала в Генеральній прокуратурі, він в НАБУ. Також комісія запитувала щодо можливого конфлікту інтересів, адже дружина працює в ОГП, а кандидат в НАБУ. Ярчак пояснив, що не вбачає проблеми, адже дружина не займається розслідуванням, а займається лише перенаправленням звернень з органів прокуратури до інших державних органів. Також щодо кандидата відкривалося дисциплінарне провадження, однак комісія прийшла до висновку про відсутність порушень у діях Ярчака та його підлеглих. На останок комісія цікавилася трудовим шляхом кандидата, який спершу багато років працював в прокуратурі, потім пішов у приватну сферу, потім працював у банку, а далі влаштувався в НАБУ. Зі слів Ярчака, йому подобалася робота в прокуратурі. Але на той час у нього була маленька дитина і кредит, а зарплата у прокуратурі була невеликою. У 2010 році його родич повідомив, що є вакансія юриста у м.Києві, згодом він працював у банку, а з 2015 року працює в НАБУ керівником юридичного управління. ________________________________ Отже, цього тижня конкурсна комісія провела 20 співбесід на доброчесність з претендентами на крісло директора НАБУ. Завтра, 25 лютого, о 12:00 комісія збереться на чергове засідання на якому проголосує за кандидатів, які продовжать участь у конкурсі. За засіданням комісії можна слідкувати онлайн. Ну а пригадати як пройшли минулі дні співбесід – можна в попередніх дописах цього блогу. https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/63f8cbf7a8479/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/63f7a1494bb28/ ukrpravda@gmail.com (Катерина Бутко) Thu, 23 Feb 2023 18:24:25 +0200 Співбесіди на доброчесність з кандидатами на посаду директора НАБУ – добігають кінця. Сьогодні комісія поспілкувалася з черговою четвіркою кандидатів. Детектив НАБУ Євген Теницький, з яким комісія також планувала провести співбесіду, зняв свою кандидатуру з конкурсу. А отже, на сьогодні на посаду директора НАБУ претендують 20 кандидатів. Про що розповідали кандидати в передостанній день співбесід на доброчесність далі в публікації. Віктор Павлущик, старший детектив НАБУ У комісії були питання щодо нерухомості його батьків. У 2005 році батько купив квартиру у Києві, а у 2014 році придбав ще одну квартиру, в якій проживав вже сам кандидат. Павлущик пояснив, що вказані квартири куплені його батьками у шлюбі з власних заощаджень та надав довідки про їх доходи. Один із членів комісії звернув увагу, що вказана кандидатом у письмових поясненнях ціна квартири, яку батько придбав у 2005 році, була в чотири рази нижчою за ринкову. Кандидат зазначив, що батьки переконували його у реальній вартості, а в нього зараз немає можливості оцінити це майно і він не є спеціалістом у визначенні реальної його вартості. Також комісія запитувала, чому Кандидат не вказував інформацію про отримання кредиту у декларації за 2018 рік. Павлущик пояснив, що дійсно оформив кредитну лінію в Ощадбанку у 2018 році, однак станом на 31.12.2018 розмір кредитних коштів не перевищував 9 тис. грн і за роз'ясненнями НАЗК ця сума була нижчою, ніж сума, яку треба було декларувати. У Комісії виникло питання щодо того, що кандидат, його рідний брат та співмешканка в певний час разом працювали в Національному антикорупційному бюро України. Він пояснив, що конфлікту інтересів у цій ситуації не було, адже вони не були у підпорядкування один одного. І брат, і співмешканка наразі в НАБУ не працюють. Також багато питань стосувалися співмешканки кандидата та її родичів. У 2020 році вона отримала від матері 280 000 грн. Павлущик пояснив, що це були особисті гроші матері із заощаджень та пенсії, яку вона отримує з 2011 року. У 2020 році батько співмешканки придбав Citroen Grand C4, а у 2021 році мати співмешканки придбала Hyundai Elantra. По Citroen кандидат зазначив, що батько співмешканки помер минулого року і документів, щодо купівлі авто чи його доходів отримати не вдалося. Hyundai мати купила за ринковою ціною у 290 тис. грн за власні доходи та заощадження. Павлущик також зауважив, що на відміну від багатьох інших кандидатів, він завжди вказував у деклараціях і договорах реальну вартість автомобілів, а не занижену оцінку. Комісія також цікавилася виїздом матері співмешканки на тиждень у Москву у 2020 році. Павлущик сказав, що цієї інформації у нього немає, він її вперше чує, тому пояснити нічого не може. Сам кандидат з квітня 2018 року 18 разів виїжджав за кордон. Пояснив, що 5 поїздок були за службовими відрядженнями, інші ж мали туристичну чи особисту мету. Після 24.02.2022 кандидат тричі виїздив за кордон. Пояснив це тим, що його неповнолітні діти проживають з бабусею та дідусем і він їздив до них. Ці поїздки не пов'язані із будь-яким відпочинком, а можливість виїзду за кордон він мав як заброньований працівник НАБУ. Вероніка Плотнікова, начальник управління Офісу Генерального прокурора На початку співбесіди голова комісії сказав, що нарешті до них прийшло свято, адже на співбесіду прийшла єдина кандидатКА. І за його словами у комісії та громадськості було найменше запитань до неї. Втім вони все ж були. Зокрема, комісія звернула увагу на певні розбіжності між даними з декларації кандидатки за 2021 рік і інформацією податкової: - гонорар від фонду "Відродження" у 13 400 грн, тоді як в декларації вказано 10 800 грн. Плотнікова пояснила, що у вільний від роботи час вела експертну діяльність і вказала суму, яка надійшла на її картковий рахунок, можливо різницю склали податки, які сплатив фонд за неї; - 4 098 грн від організації жінок-юристок "Юрфем". Плотнікова пояснила, що помилково не вказала цю суму, тому, що платіж надійшов на іншу картку. Мети приховувати щось в неї не було, оскільки інформація про участь у заходах організації була публічною. Та й будемо відверті, для чого комусь приховувати дохід у 4 тис. грн. - Також були питання щодо кількох гонорарів від проєктів Ради Європи на загальну суму близько 130 тис. грн. Кандидатка пояснила, що інформацію про суми виплат брала із договорів та актів. Також комісія цікавилася причиною відсутності заощаджень у кандидатки при наявності достатньо значних доходів. Так, за 2018-2020 роки її загальний дохід становив орієнтовно 1,7 млн грн. Кандидатка із сарказмом пояснила це своєю фінансовою грамотністю, а також тим, що після смерті батька у квітні 2018 року вона фактично утримувала інших членів своєї родини. Також комісію цікавила інформація про нібито скоєння ДТП матір'ю на автомобілі Mercedes-Benz у 2016 році. Член комісії запитував, чи матір коли-небудь мала у своєму володінні автомобіль цієї марки. Плотінкова пояснила, що вперше чує про такий факт і у сім'ї ніколи не було автомобілів такої марки, але перепитає у матері цю інформацію. Також комісія запитувала, чи критикувала публічно Кандидатка комунікаційну стратегію НАБУ. Плотнікова пояснила, що єдиний момент, де це питання могло здогадуватися, це що так званої справи "Золотий мандаригн Ойл". А загалом будь-яка комунікація має оцінюватися з точки зору дотримання принципу презумпції невинуватості, щоб не створювати ризиків для розгляду справ у судах. Ми теж звертали увагу на це питання, адже у своїй анкеті Плотнікова зауважила, що проблемним питанням у комунікації НАБУ є дотримання принципу презумпції невинуватості. Однак конкретні приклади чи цитати з публікацій кандидатка ні у анкеті, ні на співбесіді чомусь не навела. Комісія також запитувала про те, які спроби тиску на неї здійснювалися як на особу, що супроводжувала роботу конкурсних комісій в органах прокуратури. Плотнікова пояснила, що мова йшла про вимоги надати неопубліковані тестові питання, тести практичних завдань, змінити дані у відомостях, щоб кандидат чи кандидатка могли пройти до наступного етапу. Зі слів кандидатки, про такі факти вона завжди повідомляла голову робочої групи або конкурсну комісію. Але про подальші результати розгляду таких повідомлень їй не відомо. Олександр Риковцев, старший детектив НАБУ У комісії було питання щодо декларацій кандидата. Зокрема у 2017-2020 роках він вказував, що дружина має на праві спільної власності з іншими особами квартиру у м.Одеса. Однак інших співвласників квартири кандидат не вказував. Риковцев пояснив, що йому не було відомо, що треба вказувати інших співвласників. Додамо, що за даними аналітичної системи YouControl іншими співвласниками квартири є батько, мати та сестра дружини кандидата, тому не схоже, що кандидат хотів умисно приховати цей факт. Комісію також цікавила квартира в Одесі, яка була у спільній власності кандидата та його матері. Риковцев пояснив, що матір отримала цю квартиру ще у 1989 році та згодом приватизувала. У 2017 році мати продала цю квартиру, йому належала третина, однак він гроші фактично не отримував. Через це він не подавав повідомлення про суттєві зміни в майновому стані. У річній декларації кандидат вказав дохід від відчуження нерухомого майна в сумі 100 000 грн, просто розділивши на три ту суму, яку виручила за квартиру мати. Хоча знову наголосив, що фактично не отримував цих грошових коштів. Додамо, що кандидат не вірно зазначив джерело доходу, вказавши у відповідному полі свої власні дані, а не покупця. Він також набув право власності на квартиру в м.Одеса площею у 66 кв.м. Риковцев пояснив, що став стороною угоди випадково. Мати займалася інвестуванням у нерухомість, він на той час навчався в університеті. Дану квартиру мати забронювала у відділі продажу будівельної компанії. Строк броні спливав в той час, коли мати була у відрядженні, тому вона попросила його укласти договір замість неї. Також були питання щодо криптовалюти дружини. Риковцев пояснив, що у вересні 2016 року дружина вирішила інвестувати у криптовалюту і купила біткоїнів на 191 тис. грн. Вони купувалася за спільні заощадження і доходи родини: 473 тис. грн доходів до оподаткування та 110 тис. грн. заощаджень. У комісії були питання щодо майна, яке кандидат успадкував у 2018 році після матері. Мова йде про дві квартири у Києві та Одесі, земельну ділянку та автомобіля Toyota Yaris. Вартість цього майна 2,5 млн грн, документальні доходи матері були близько 400 тис грн. Риковцев пояснив, що матір отримала від батька близько 20 тис. доларів, які він заробив від підприємницької діяльності, а також мати займалася перепродажем нерухомості. Він припустив, що вона могла не декларувати дохід від діяльності з нерухомістю, тому що податкова культура у 2000-их роках загалом була низькою. Авто Toyota мати придбала за 20 тис доларів, які вона отримала через виконавче провадження від особи, яка не виконала свої зобов'язання за договором. Квартиру у Києві придбали за 1,2 млн грн після продажу матір'ю іншої своєї квартири в Одесі. Земельна ділянка була отримана матір'ю безоплатно у 2007 році й кандидат її навіть ніколи не бачив. Про те, що на ній може розташовуватися об'єкт незавершеного будівництва (фундамент зі стінами) йому нічого не відомо і він спробує з'ясувати це питання. Комісію також цікавило службове розслідування, яке у 2019 році проводилося управлінням внутрішнього контролюю. Кандидат пояснив, що це був спосіб тиску на детективів з боку фігурантів кримінальних проваджень щодо виводу коштів з Укрзалізниці. Дисциплінарне провадження було закрито внаслідок відсутності в його діях будь-яких порушень. У комісії також були питання щодо джерел походження коштів на автомобіль Suzuki Jimny. Кандидат пояснив, що кошти на авто у розмірі 15 тис. доларів у 2012 році позичила йому мати. У 2017 році кандидат продав його за 180 тис. грн і подав повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Водночас помилково не вказав цей дохід у річній декларації. Олександр Руденко, адвокат Цей кандидат розповів, що його мотивація стати директором НАБУ пов'язана з бажанням боротися з корупцією. Дуже розгорнуто. До того він також йшов на конкурс в ДБР, БЕБ. А ще на голову АРМА. Тоді його цікавило "ефективне управління активами". Також він раніше намагався стати суддею. А ще він є футбольним функціонером, адвокатом, членом наглядової ради банку, організовував ремонт автомобілів і активно займався громадською діяльністю. У своїй анкеті він не вказав жодної людини, яка б могла надати йому рекомендації. Руденко пояснив, що його діяльність і репутація сама за себе каже. Давайте подивимося, що ж це за інформація. З 2002 року Кандидат має право безоплатного користування квартирою у Києві, власником якої є ТОВ "Хамстер клаб". Комісія запитувала підстави надання йому такого права безоплатно. Руденко відповів, що він надавав юридичні консультації власникам цього товариства і вони погодилися надати таке право, бо йому була треба реєстрація у Києві. Але цією квартирою він нібито не користувався і користуватися не планує. Цікаво, чи став кандидат на військовий облік за місцем реєстрації? На жаль, комісія цього не запитувала. Комісія звернула увагу, що власником "Хамстер клаб" є громадянин Андрій Меліхов. Його бізнес-партнером є Ігор Колосніцин, а сам кандидат є членом Наглядової ради банку. У цьому ж банку кандидат отримав кредитну лінію у 1,7 млн грн. Кредит видавали без застави. Руденко пояснив, що проблем в цьому не бачить, бо рішення про кредитування приймало Правління банку, а не Наглядова рада. А говорити про моральну сторону питання він вважає неправильним, адже фінансовий ринок і моральність, це протилежні поняття. До речі, сам Руденко представляв у Наглядовій Раді інтереси акціонера банку Ігоря Колосніцина. Відповідно до даних журналістського розслідування OCCRP, Банк Портал, власником якого є Ігор Колосніцин, притягувався до відповідальності у зв'язку з ризиковими діями у відношенні фінансового моніторингу. Батько Ігоря, Олександр Колосніцин був керівником портового комплексу "Петролеспорт" в Санкт- Петербурзі. У 2011 році мати купила будинок в Ірпені, а у 2015 році оформила земельну ділянку, на якій розташований будинок. Зі слів Руденка будинок купувався за 23 тис. грн, а розбіжності в датах набуття пояснюються тим, що земельна ділянка приватизовувалась пізніше. Документи щодо цього були знищені, оскільки будинок розграбований під час тимчасової окупації Ірпеня росіянами. Є сумніви у тому, що кандидат вказував правдиві відомості у декларації. Так, у 2020 році у нього було у готівці 835 тис грн, 70 тис доларів та 30 тис євро, а у 2021 році вже 125 тис грн, 70 тис доларів і 30 тис євро. Всього за цей рік вони зменшилися на 710 тис грн. На них кандидат і жив весь 2021 рік. При цьому 589 тис грн він витратив на повернення кредиту. Руденко пояснив, що рік був невибагливий і на проживання в місяць витрачав по 10 тис грн. У 2022 році кандидат знову не декларує жодних офіційних доходів. Каже, що жив на заощадження. Вони зменшилися на 30 тис. євро та 50 тис. грн. Цей рік, мабуть, був більш вибагливий, адже щомісячні витрати кандидата значно зросли. У цього кандидата взагалі дуже цікава ситуація з доходами: - у 2018 році – 2 млн грн доходів; - у 2019 році – 710 гривень; - у 2020 році – 1,3 млн грн; - у 2021 і 2022 роках – 0 грн. Руденко каже, що свої доходи він отримував від підприємницької діяльності в сфері права. Також вказав, що у 2020 році отримав 300 тис грн від продажу авто. Цікаво, що у 2021 році адвокат з ПІБ Руденко Олександр Володимирович був представником у суді в адміністративних справах. У єдиному реєстрі адвокатів наявний лише один адвокат з ПІБ Руденко Олександр Володимирович. Були у комісії питання щодо автомобілів. Більшість відповідей кандидата мали досить загальний характер: - у 2003 році він придбав Mercedes Benz. Зі слів кандидата, набув він його через обмін попереднього авто Opel та часткову доплату. Суму не назвав; - у 2005 році придбав Mercedes Benz. Кандидат повідомив, що за кредитні кошти; - у 2007 році купив BMW за 700 тис. грн. Звідки кошти на авто кандидат під час співбесіди не пояснював, документів щодо продажу у нього немає, бо вони в реєстраційній справі. - з 2007 по 2011 кандидату, його дружині та брату видали довіреність на користування Porsche Cayenne. Руденко пояснив, що йому давали довіреність для того, щоб він зайнявся ремонтом авто після ДТП і потім продав її від імені власниці. Для чого довіреність давалася також його брату і дружині – кандидат не пояснив. Так само і не сказав, які ж відносини у нього були із власницею; - у 2013 році придбав VW Passat. Руденко пояснив, що коштувало авто 6-7 тисяч доларів, для купівлі він використовував запозичення і кошти, які залишилися з продажу попереднього автомобіля і що цим авто користувався не він, а його брат. - у 2013 році він також купив Mitsubishi Galant за 6 тисяч доларів. Пояснив, що для купівлі він використовував дохід від продажу попереднього авто і частково запозичені кошти. У 2014 році продав цей автомобіль, однак суму продажу кандидат під час співбесіди не назвав; - у 2014 році придбав Mercedes-Benz GL 450 за 402 тис. грн. Руденко пояснив, що використовував заощадження і кошти з продажу Mitsubishi Galant; - У 2019 році придбав Mercedes-Benz S 550 за 450 тис. грн. У 2022 році передав право власності матері, а та за два тижні передала право власності його брату за 11 тис. грн. Руденко пояснив, що такий механізм зробили через те, що хотіли перезакріпити номерні знаки та такий варіант був можливий лише через продаж на близьких родичів, яким брат не є. Також комісія цікавилася автомобілем Audi Q7, який у 2013 році брат нібито купив. Руденко сказав, що зі слів брата права власності на такий автомобіль він не набував. Також Кандидат нібито притягувався до адміністративної відповідальності за відмову від проходження перевірки на стан алкогольного сп'яніння (ст.130 КУПАП). У 2021 році Кандидат звернувся до суду і там йому надали відповідь, що такого рішення суд не ухвалив і до відповідальності він не притягувався. Також колишня дружина писала заяви в міліцію на кандидата. Сутички стосувалася щодо порядку спілкування з дитиною. Руденко пояснив, що це були емоції. Також у комісії було питання щодо стягнення з нього банком понад 100 тис грн за рішенням суду. Руденко сказав, що ймовірно йдеться про якусь помилку. Як і те, що цей кандидат дійшов так далеко в цьому конкурсі. _________________________________________ Завтра, 24 лютого, на нас чекає останній день співбесід на доброчесність та останні 4 кандидати. А саме: Роман Удовиченко, Володимир Церковний, Олександр Цивінський та Ігор Ярчак. Після цих співбесід комісія має проголосувати за те, хто з кандидатів йде далі, а хто – закінчує участь у конкурсі. Ну а вже з понеділка члени комісії розпочнуть етап співбесід на професійну компетенцію з тими, хто залишиться в конкурсі. https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/63f7a1494bb28/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/63f73f5d2c358/ ukrpravda@gmail.com (Катерина Бутко) Thu, 23 Feb 2023 11:26:37 +0200 Вчора ми пройшли екватор співбесід із кандидатами на посаду директора НАБУ. Так загалом співбесіди на доброчесність вже пройшли 12 з 21 кандидатів. До кінця тижня залишилось лише 9 кандидатів, після чого Конкурсна комісія має проголосувати за те, хто з усіх кандидатів пройде до наступного етапу відбору. Найцікавіше із першого та другого днів читайте в попередніх дописах, а зараз про те, як пройшов третій день співбесід. Сергій Наумюк, керівник підрозділу детективів НАБУ Відразу після початку співбесіди члени комісії почали ставити питання щодо походження коштів на купівлю ряду автомобілів кандидатом та його родиною. Зі слів Наумюка, всі авто були придбані за ринковою ціною. Зокрема, авто Kia Ceed він придбав із зарплати в НАБУ за 120 тис грн. Автомобіль купував у батьків, бо в них на той час було два. До того ж авто було у двох ДТП і батьки трохи уступили в ціні. У 2018 році батько Наумюка придбав WW Polo за 218 720 грн. Машину купував у брата кандидата, який переїздив у США. Джерело походження коштів – заощадження і гроші від продажу попередніх автівок, Kia Ceed і Ford Fusion. Цей Ford мама купила за 106 тис. гривень, у 2010 році, використовуючи заощадження та продаж попередніх автомобілів. Кандидат підготував до співбесіди ряд документів та навіть письмове пояснення від батьків, хоча основні документи, за словами кандидата, залишились в особистому архіві батьків в тимчасово окупованому Луганську. Також комісію зацікавила квартира батька у м. Харкові, загальною площею 205,2 кв.м. За словами Наумюка батько телефоном йому пояснив, що це був приклад невдалої угоди. Цю квартиру він з компаньйоном придбав через посередника за 1 млн грн. Однак згодом виявилося, що там була прихована іпотека. Всі підтверджувальні документи залишилися Луганську в особистому архіві. Квартира купувалась за заощадження та дохід від підприємницької діяльності, адже батько напружено працював. У 2000-х він нібито володів капіталом у 200 тис. доларів. Комісія також запитувала кандидата про російське громадянство членів його родини, а також відвідування ними тимчасово окупованої території. За словами Сергія Наумюка ні в нього, ні в його дружини та дітей – ніколи не було російського громадянства. Водночас після початку тимчасової окупації Луганську його батьки продовжували проживати там і виїхали лише у 2022 році після початку повномасштабної агресії рф. Також кандидат підтвердив, що його батько та брат у 2015 році були вимушені отримати російське громадянство через певні побутові причини, проте наразі від нього відмовилися. Брат та батьки зараз проживають в США. Для підтвердження відмови родичів від російського паспорта кандидата надав комісії копії заяв поданих ними в російське консульство в м. Х'юстон. Ще одним важливим питанням, яке поставили члени комісії стало те, що дружина кандидата є співробітницею НАБУ та відповідно в разі перемоги в конкурсі у нього може виникнути конфлікт інтересів. За словами Наумюка з дружиною зараз він знаходиться в процесі розлучення і після розлучення дружина має звільнитися з НАБУ. Питання чи поділяє таку думку дружина кандидата – залишається відкритим. Комісію зацікавив трудовий шлях брата кандидата, який колись працював у російських банках "Открытие" і "Петрокомерцбанк". Наумюк пояснив, що брат дійсно раніше очолював департамент кредитування та корпоративних клієнтів у банку "Открытие" у Москві. До цього у 2015 році через банківську кризу він втратив роботу у Києві та посаду отримав за рекомендацією знайомих. Банком володів бізнесмен Біляєв, який пізніше через конфлікт з рф втратив банк і емігрував на Захід. Щодо "Петрокомерцбанку" то це був підрозділ у м.Києві. А з 2017 року брат проживає у США, жодних стосунків з рф не підтримує. Також комісія активно цікавилась роботою кандидата в СБУ, мобілізацією та відпочинком закордоном. На ці питання Наумюк загалом надав досить вичерпні відповіді, адже підготував велику кількість документів. Анатолій Нестерцов, заступник керівника підрозділу детективів НАБУ Анатолій Нестерцов теж працює в НАБУ. У Комісії виникли запитання до готівкових заощаджень Кандидата. Зокрема, як він зумів на момент закінчення навчання в Академії СБУ накопичити 15 тис. доларів, а за даними останньої декларації його заощадження склали 80 тис доларів. Нестерцов пояснив, що почав заощаджувати ще зі шкільних років. В основному цю суму складали гроші, які батьки давали йому на їжу і щоденні речі, а також подарунки на день народження. Крім того, гроші були й на інші свята, наприклад щедрівки й тому подібне. Кандидат пояснив, що це у нього така риса характеру. Заощадження в студентські роки Нестерцов пояснив тим, що навчався на бюджеті, у них було повне забезпечення та грошове утримання, яке в еквіваленті складало близько 50 дол/міс. На нашу думку, такі пояснення виглядають щонайменше сумнівно. Далі Нестерцов говорив, що фінансово йому допомагали батьки, які придбали квартиру та автомобіль. А з 2008 року він сам почав працювати та заробляти, ставив гроші на депозити, тому мав змогу заощаджувати, а капітальних витрат за цей час не було. Також комісію зацікавило, як після завершення навчання в академії кандидат одразу потрапив в Центральний апарат СБУ. Нестерцов пояснив, що поступив в академію по направленню з Донецького управління, тому по завершенню навчання мав йти працювати туди. Однак в Центральному апараті був недобір, до академії перед випуском приїздили працівники, запитували хто є з Донецька та Луганська і таким чином він потрапив до Центрального управління. Після цього комісія ставила низку питань щодо авто родичів кандидата, зокрема їх цікавили джерела походження коштів на автомобілі: - У 2010 році його батько придбав новенький Toyota RAV4/ Кандидат сказав, що автомобіль купувався прямо із салону за кошти батьків, він до них відношення не має. Договір купівлі-продажу не зберігся, але приблизна вартість автомобіля складала 260-280 тис. гривень. Для купівлі використовувати кошти від продажу попереднього автомобіля, але якого саме кандидат не назвав; - У 2011 році його мати придбала трирічний Honda Accord. Кандидат пояснив, що це був подарунок від батьків йому на день народження. Купували машину в Києві на авторинку, тому жодних договорів не залишилось; - У 2022 році мати дружини придбала новенький Subaru Forester. Нестерцов сказав, що автомобіль придбаний в автосалоні, за кошти заощаджені сімʼєю дружини. Це їх заощадження і кошти в них були. Також Кандидат не став детально пояснювати купівлю батьками майнових прав на квартиру 55 кв.м. у Києві у 2008 році та паркомісце. Сказав лише, що це були кошти батьків, до них відношення він не має, адже у 2008 році тільки випустився з академії. На уточнення від комісії про те, що покупки не відповідають задекларованим доходам батьків, Нестерцов сказав про накопичення батьків за весь час життя. З 1996 року батько працював на шахті із зарплатою більшою, ніж середня в Україні. В тому ж році батько та мати відкрили підприємство, яке наразі переросло в повноцінний завод з виробництва гірничошахтного обладнання. Наскільки знає кандидата, питань щодо діяльності заводу з боку податкових чи правоохоронних органів не було. У батьків кандидата також є два будинки, 216 кв.м у Покровську Донецької області та 171 кв.м. у Гостомелі Київської області. Нестерцов пояснив, що у Покровську батьки побудували будинок на власній земельній ділянці, а будинок у Гостомелі придбаний у 2022 році. Жодного відношення до них він не має. У Гостомелі будинок купили з метою місця, куди можна було приїхати батькам і дідусю із Покровска у випадку евакуації. Придбаний за останні заощадження батьків та невелику частину заощаджень дідуся. Детальних даних чи документів кандидат не надав, лише пояснивши, що будинок не пристосований до постійного проживання, адже раніше використовувався попередніми власниками як дача. У Нестерцова, як і в попереднього кандидата, дружина теж працює в НАБУ. Комісія запитувала, як він вирішуватиме проблему з можливим конфліктом інтересів. Кандидат сказав, що іншого шляху, окрім як її звільнення, немає. І вони це питання вже обговорювали, дружина його повністю підтримує. Несподіваними стали питання голови комісії Миколи Кучерявенка щодо ставлення кандидата до відомого догхантера та відношення кандидата до проблеми безпритульних тварин. Ми повністю погоджуємось щодо важливості цієї проблеми, однак, навряд воно має відношення до посади на яку претендує кандидат. Член Комісії не пояснив, у зв'язку із чим в нього виникло це питання, тому ситуація виглядає досить дивно. Олег Опішняк, прокурор Генеральної інспекції ОГП Вже традиційно комісія розпочала із майнових питань до кандидата, зокрема, земельних ділянок в Закарпатській області які отримав як сам кандидат, так і члени його родини: дві ділянки загальною площею у 10 соток у селі Минай біля Ужгорода та 10 соток землі у тещі, які вона отримала у курортному с.Лумшори. Кандидат пояснив, що всі земельні ділянки було отримано безкоштовно. Цікаво, що суддям, прокурорам та іншим чиновниками, зазвичай, вдається набагато легше отримати безкоштовні земельні ділянки, ніж іншим громадянам. Кандидат з 1997 працює в органах прокуратури, зокрема довгий час працював у Закарпатській області. Також були питання до земельної ділянки батьків дружини площею 12,5 соток у Мукачівському районі. Опішняк пояснив, що батьки проживали у Рахівському районі, який був не газифікований. Тому розглядали можливість оселитися ближче до Ужгорода. Однак одержати землю в Ужгороді не вдалося, тож вони вирішили отримати землю у Мукачівському районі. За рік до того тесть отримав безкоштовні земельні ділянки 354 кв.м та 842 кв.м саме у Рахівському районі. Потім ці ділянки тесть продав. Додамо, що Кандидат розпочинав свою роботу в прокуратурі саме у Рахівському районі. Кілька років поспіль Опішняк отримував грошові подарунки від своєї матері, приблизно по 40 тис. грн щороку. Однак офіційних доходів мати нібито не мала. Кандидат пояснив, що з 1998 року мати постійно виїжджала в Італію, має там дозвіл на проживання і роботу, сплачує податки в Італії. Особисто він податки з подарунків не платив, оскільки з цих грошей вже були сплачені податки його матірʼю. Варто додати, що згідно з нормами податкового кодексу, подарунки, отримані від родичів першого та другого ступенів споріднення оподатковуються за за нульовою ставкою. Однак ані кандидат, ані члени комісії на це уваги не звернули. Також Кандидат у своїй анкеті зазначив, що "наявні тенденції свідчать про бажання змінити статус НАБУ з національного на центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. Не можна допустити, щоб НАБУ перетворилося на орган виконавчої влади та стало залежним від окремих посадовців". Водночас відповідні зміни відбулися ще у 2021 році і НАБУ на сьогодні є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Виходить, що кандидат на посаду директора бюро не читав Закон України "Про НАБУ"? Роман Осипчук, Керівник управління внутрішнього контролю НАБУ Як і більшість кандидатів цього дня Роман Осипчук – також є співробітником НАБУ. Комісію цікавило чи були в НАБУ службові розслідування щодо використання службового авто співробітниками НАБУ не для особистих цілей і також чи використовував службове авто таким чином сам кандидат. Осипчук повідомив, що ніколи не використовував службове авто в особистих цілей, а щодо інших детективів, то в НАБУ притягнули до дисциплінарної відповідальності двох детективів. У декларації кандидата вказано, що його дружина отримала позику в розмірі 2,6 млн грн від невідомої особи. Готуючи аналітичну довідку щодо кандидата ми зверталися до комісії з проханням уточнити хто є кредитодавцем і з якою метою дружина кандидата взяла цей кредит. Роман Осипчук повідомив комісії, що гроші бралися для купівлі квартири тимчасово, поки вони не продали попередню. Ім'я позикодавця, який позичив дружині Осипчука кругленьку суму – кандидат не назвав, аргументувавши тим, що дружина пообіцяла не розкривати його прізвище, але це не публічна особа. Сам кредит вони віддали протягом року. У 2021 році дружина придбала квартиру площею 33 кв.м. у Києві. Осипчук пояснив, що так як вся родина – це переселенці, то вони придбанням цієї квартири закінчили забезпечення родини квартирами у м.Києві. Ця квартира була придбана із заробітної плати і була подарована матері, коштів на придбання було достатньо. Також комісія звернула увагу на осіб, які можуть надати рекомендації кандидату. Це в.о. директора НАБУ Гізо Углава, голова НАЗК Олександр Новіков та Мартін Кройтнер, запрошений міжнародний експерт, який допомагав НАБУ написати стратегію розвитку. Також один із членів комісії запитував Осипчука його відношення до аспектів професійної діяльності дружини-адвоката. Питання ставилося в контексті якогось неоднозначного клієнта дружини, щодо якого є вироки, а також отримання чималих позик від осіб, яких кандидат не розкриває. За словами Осипчука, дружина працює адвокатом на підприємстві, вона не лізе в його роботу, а він в її – тому не знає з ким вона працює. Проте із судового реєстру відомо, що особа з таким же ПІБ як у дружини Осипчука представляла інтереси підприємства "Фірма блок", "Троїцького олійнопресового заводу" та торгового дому "Дар сонця". Усі три компанії пов'язані із Юрієм Брюховичем, який у 2012 році був засуджений за крадіжку 7,6 млн грн з контракту на зберігання олії держрезерву через ЗАТ "Троїцький олійнопресовий завод". Також у 2016 році дружина кандидата декларувала дохід від компанії "Руст Україна", бенефіціаром якої є громадянин рф Рустам Тарико. За даними ЗМІ, на його майно та бізнес у 2022 році накладався арешт, оскільки частина прибутку нібито йшла на фінансування заходів рф, спрямованих на вторгнення в Україну та ослаблення нашої держави. Додамо, що конкурс на посаду директора НАБУ не перший для Романа Осипчука. У 2019 році він був серед кандидатів на керівника Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) та навіть пройшов до фінальних співбесід. Однак в результаті членами конкурсної комісії була обрана інша особа. ________________________________ Нагадаємо, що в конкурсі на посаду директора НАБУ наразі бере участь 21 кандидат більшість з яких вже пройшли співбесіду на доброчесність. Сьогодні комісія зустрічається з наступними кандидатами: Віктором Павлущиком, Веронікою Плотніковою, Олександром Риковцев, Олександр Руденко та Євгеном Теницьким https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/63f73f5d2c358/