<?xml version="1.0" encoding="windows-1251"?>
<rss version="2.0">
<channel>
<image>
<url>https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif</url>
<title>Українська правда - Блоги</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua</link>
</image>
<title>Українська правда - Блоги</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua</link>
<description/>

<item>
<title>Севгіль Мусаєва: Українська правда: натхненна читачами. Клубу УП рік </title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/musaieva/60cc67d96eea0/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Севгіль Мусаєва)</author>
<description></description>
<pubDate>Fri, 18 Jun 2021 12:31:05 +0300</pubDate>
<fulltext>Три роки тому в ці дні я страшенно нервувала, готуючись до захисту своєї дослідницької роботи для Reuters Institute при Оксфордському університеті. Кілька останніх місяців я присвятила вивченню темі відновлення довіри до медіа на прикладі видання "Українська правда". Результатом цієї роботи став покроковий план, в якому велику надію я покладала на створення спільноти читачів УП.

Ця ідея виникла не просто так. Мій науковий керівник, один із найповажніших британських журналістів Алан Расбріджер, розповідав мені, як така сама спільнота читачів свого часу виникла у The Guardian. На сьогодні вона налічує більше 300 тисяч учасників по всьому світу, для яких видання влаштовує свої масштабні заходи та запрошує на редакційні наради і зустрічі з командою.

Якщо вийшло у The Guardian, чому не вийде у нас, подумала я тоді.

На папері все дійсно виглядало дуже просто. Моя робота отримала схвальні відгуки від комісії із побажаннями втілити усе задумане в життя.

Реальність, як показує досвід, сильно відрізняється від очікувань.

Ми почали будувати Клуб УП у березні 2020 року. Уряд тільки но оголосив карантин і через паніку було зовсім не зрозуміло, як розвиватиметься рекламний ринок, від якого так залежать доходи УП.

І в таких умовах підтримка читачів набула ще більшого значення.

На шляху створення Клубу ми зіткнулися із великою кількістю викликів. Так часто буває, коли створюєш новий продукт, і тому ще приємніше усвідомлювати, що нашій спільноті читачів УП 18 червня виповнюється рік!

Що таке Клуб УП сьогодні? 3000 учасників із 23 країн світу. Протягом цього року ваша фінансова підтримка УП склала 1 549 874 гривні. Ці гроші ми витратили на створення якісного контенту.

Коротко про наші досягнення, які стали можливими в тому числі завдяки вам, нашим читачам

1) Срібна кнопка в YouTube (100 тисяч підписників). Впевнено крокуємо до 200 тисяч підписників

2) Розвиваємо відеоформати, зокрема документалістику. Буквально на днях ми представили нашим читачам документальний фільм УП про медичну систему "Треба ще вижити". Він, зокрема, створений завдяки фінансовій підтримці членів Клубу

3) Розвиваємо інші медійні формати, зокрема подкасти. В УП однієї з перших з'явився відділ подкастів і ми створюємо цілу культуру споживання цього медійного продукту

4) Створили Премію УП, де переможців двох номінацій визначають члени Клубу

5) Написали з десяток текстів за заявками наших читачів під час редакційних нарад

6) Провели 12 заходів. Так 10 із них відбулися онлайн через пандемію, але я дуже сподіваюся, що вже скоро ми зможемо зустрічатися. Зокрема ми плануємо зробити традиційними дні відкритих дверей в УП

7) І ще багато-багато іншого можна переглянути в нашому звіті



Мені радісно, що через рік після запуску Клубу УП ми можемо говорити про нашу роботу не в категоріях виживання, а в категоріях розвитку. Можу з упевненістю сказати, що УП перейшла в нову епоху.

Наша мета – зростати, будувати справжнє відкрите медіа. Саме тому ми розглядаємо наших читачів та членів Клубу на рівні з двома іншими стейкхолдерами – командою УП та власником. Увесь 21 рік існування "Української правди" для нашої команди на першому місці були інтереси читача та українського суспільства. Цей принцип є для нас непорушним і найголовнішим, ми й надалі будемо дотримуватися його в нашій роботі.

Більш того, протягом цього часу ви були для нас головним джерелом натхнення. І мені дуже хочеться вірити, що ви також надихалися нашою роботою.

Впевнена, що другий рік Клубу УП буде ще вдалішим. Разом ми створимо ще більше якісного контента та цікавих проєктів. У новому році ми хочемо провести кілька стратегічних сесій з читачами, політичні дискусії з політиками, створити для членів Клубу курс з основ журналістики та проводити час разом на цікавих екскурсіях.

Будуємо якісну журналістику разом. Стати учасником спільноти можна за цим посиланням 

Щиро ваша УП

</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/7/6/76e99cd-sevhil-112.jpg" type="image/jpeg" length="12854"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/musaieva/60cc67d96eea0/</guid>
</item>

<item>
<title>Севгіль Мусаєва: Кодекс Дон Кіхота. До 20-річчя ''Української правди''</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/musaieva/5e980b067f025/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Севгіль Мусаєва)</author>
<description></description>
<pubDate>Thu, 16 Apr 2020 10:36:38 +0300</pubDate>
<fulltext>



Свобода, Санчо, є одна з найкоштовніших щедрот, які небо виливає на людей; з нею не можуть зрівнятися ніякі скарби: ні ті, що таяться в надрах землі, ні ті, що заховані на дні морському. Заради свободи, так само точно, як і заради честі, можна і треба ризикувати життям, і, навпаки, неволя є найбільше з усіх нещасть, які тільки можуть трапитися з людиною

Мігель де Сервантес, "Дон Кіхот"

Уся команда "Української правди" із нетерпінням чекала на цей ювілей.

В уяві ми малювали його складові – святковий квітневий вечір, чудовий вид на Дніпро, усі наші багаторічні друзі та члени команди згадують моменти, прожиті з УП за ці 20 років...

Пандемія коронавірусу та карантин внесли корективи у ці плани. Замість свята – цілодобова робота усієї команди.

Ми працюємо так завжди, але саме у темні часи усвідомлюємо заради чого не спимо – розуміємо затребуваність, відчуваємо ваші переживання і не можемо вас підвести.

У березні 2020 року сайт "Української правди" відвідали більше 14 млн користувачів. Ми побили власний рекорд шестирічної давнини, коли весь світ, затамувавши подих, спостерігав рух російських танків у Криму.

Так, ми хотіли аби 20-ти річчя залишилось у нашій пам'яті. І тепер воно точно залишиться. Що може бути приємнішим, ніж усвідомлення, що твоя робота важлива і потрібна?

Зараз в це важко повірити, але коли у 2000 році журналісти Георгій Гонгадзе та Олена Притула створювали "Українську правду", її аудиторія складала 15-20 читачів на день.

Український інтернет був блакитним океаном, але медіа були обмежені тотальною цензурою. За можливість говорити правду доводилося платити свою ціну, і у випадку УП вона була занадто високою...

Декілька років тому відвідувачів виставки "Музей новин" у Мистецькому Арсеналі попросили визначити 10 найважливіших подій у новітній історії України. Яким же було здивування організаторів, коли вбивство засновника УП Георгія Гонгадзе посіло в цьому переліку друге місце після окупації Криму. Як символ з одного боку – великих змін у житті країни, а з іншого – відсутності справедливості.

Озираючись назад, на початок нульових, дійсно, важко іноді усвідомити, як сильно змінилося життя в Україні з того часу. І як багато випало випробувань для нас усіх на цей невеликий проміжок часу.

Ми були свідками двох революцій, однієї війни, великих політичних злетів і таких самих падінь, зневіри та надії, гордості за країну та сорому ж за неї, жорстокості та турботи, свята та трагедії, смутку та радості.

Іноді здається, що це – безмежний рух по колу, позбавлений сенсу. Україна сплачує неймовірно високу ціну за можливість змін, а коли вони врешті відбуваються, ми їх не відчуваємо.

У такі моменти зневіри мені завжди хочеться запитати Георгія Гонгадзе, чому він обрав символом УП Дон Кіхота з гравюри Пабло Пікассо?

Боротьба із вітряними млинами, що її дуже сильно нагадує українська дійсність, є занадто романтизованою та, як ми знаємо, часто позбавлена сенсу.

Відповідь на це питання можна відшукати у назві нашого видання.

Газета "Правда" була рупором радянської пропаганди. Натомість "Українська правда", за задумом засновників, мала стати взірцем незалежної та вільної журналістики в такій молодій демократії як Україна. І стала.

Тому що старі поняття завжди мають отримувати нові сенси.

Для когось боротьба Дон Кіхота може виглядати безглуздо, але він сам сприймає свою місію у захисті слабких і справедливості та завжди вступає в бій, коли бачить порушення цих принципів. Так було і так буде завжди.

20 років. Це і багато, і невимовно мало.

Для нас, як для видання – це 7305 новинних днів, кожен із яких є неповторним.

За ці 20 років ми без перебільшень створили свій власний підручник новітньої історії України. Кількість його авторів вже давно перевалила за сотню, але внесок кожного особливий та відчутний.

Але якщо говорити про УП як про людину? Згадайте себе у 20 років.

Дитинство та складний період пубертату позаду. Вже є історія емоційних переживань, помилок та оманливих очікувань, але все найкраще попереду.

З днем народження, Українська правда. Все недарма. І все тільки починається!

</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/7/6/76e99cd-sevhil-112.jpg" type="image/jpeg" length="12854"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/musaieva/5e980b067f025/</guid>
</item>

<item>
<title>Севгіль Мусаєва: Оставаться человеком и думать о свете в темные времена</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/musaieva/5e908bc897a92/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Севгіль Мусаєва)</author>
<description></description>
<pubDate>Fri, 10 Apr 2020 18:07:52 +0300</pubDate>
<fulltext>Глобальные потрясения остаются в человеческой памяти и учебниках истории обрывками цифр и констатацией фактов.

От пандемии испанского гриппа в 1918-1919 году умерли около 50 миллионов человек. Мы воспринимаем эту цифру, она где-то будоражит наше воображение, но вряд ли мы когда-то задумываемся над тем, что за каждой сухой, хоть и пугающей статистикой стоят судьбы и истории обычных людей.

Трагедия испанки становится ближе и понятнее, когда смотришь на полотно Шиле "Семья" в Бельведере: обнаженный художник, его супруга и маленький сын в ногах.



Шиле запечатлел счастье, которое так и не смогло реализоваться. Сперва испанка убила беременную супругу, а через пару дней и самого художника.

Экспрессионист Шиле оставил после себя 300 полотен и надежду на собственное счастье в одном из них. Своей трагедией он смог нам объяснить, что же переживало человечество 100 лет назад.

В 21 веке нам всем выпала честь и участь стать свидетелями трагедии, которая происходит здесь и сейчас, в режиме реального времени. И это не форма речи.

Свидетели пандемии испанского гриппа, в самом деле, намного счастливее нас. Потому что наш виртуальный мир создал такие условия, когда от пандемии у нас просто нет шансов скрыться.

Мы ведём счёт жертвам коронавируса онлайн. Делаем свои оптимистичные, и не очень прогнозы о том, когда же это все может закончится.

Мы расписываемся в собственной беспомощности перед вирусом вне континентов, уровня достатка, религий и рас.

Мы пытаемся найти аналогии происходящему в своём прошлом опыте. Будут ли последствия пандемии хуже Великой депрессии? Можно ли будет сравнить количество жертв с крупной войной? Изменится ли наш мир точно также, как это уже случилось после Второй мировой?

Во времени здесь и сейчас то, что уже происходит, и будет происходить в ближайшие несколько месяцев, напоминает реалити шоу, где цель каждого участника заключается в том, чтобы выжить.

И дело вовсе не в заболевших и группах риска.

Коронавирус крушит прежние модели функционирования и взаимодействия в обществе, заставляет задуматься о важном и главном здесь и сейчас. Он включил и реализовал в нас все базовые инстинкты, даже если вы еще не осознали этого.

И речь не только в задании не заболеть, не заразить кого-то и выжить.

Посчитайте сколько ваших знакомых потеряли работу в последние несколько недель. А сколько еще потеряет? Кто лишится бизнеса? А кто вынужден будет уехать из страны, в которой он жил и работал?

В любой глобальной катастрофе всегда проявляются самые большие человеческие пороки и самые большие человеческие достоинства. И выбор есть всегда, и это выбор гораздо сложнее и многофункциональнее, чем выбор между тем быть ли героем или негодяем.

Иногда достаточно оставаться человеком. И это именно тот тест, который каждое общество проходит в одиночестве.

Каждый из нас сегодня оказался перед выбором: а где же моя страна, мой город и мой дом сегодня?

Даже самых заядлых космополитов коронавирус заставил пришвартовать свой корабль в родную, или хотя бы самую тихую гавань. Задуматься над тем, что действительно представляет самую большую ценность.

А еще непременно думать о свете в темные времена.</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/7/6/76e99cd-sevhil-112.jpg" type="image/jpeg" length="12854"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/musaieva/5e908bc897a92/</guid>
</item>

<item>
<title>Севгіль Мусаєва:  Як США заразилися ''українською хворобою'' корупцією</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/musaieva/5da081c1505f1/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Севгіль Мусаєва)</author>
<description></description>
<pubDate>Fri, 11 Oct 2019 16:21:05 +0300</pubDate>
<fulltext> (опубліковано 4 жовтня 2019 року у виданні The Boston Globe) 

У період президентської кампанії в США 2016 року разом із Сергієм Лещенком, колишнім журналістом і членом українського парламенту, ми опублікували список секретних платежів, здійснених "Партією регіонів" Полу Манафорту.

Відкриття, відоме як "чорна бухгалтерія Партії регіонів" виявила, що Манафорт отримав 12,7 мільйона доларів готівкою за свою роботу в Україні в якості політичного консультанта.

На той час Манафорт був керівником кампанії тодішнього кандидата Дональда Трампа. Через кілька днів після скандалу він пішов у відставку, а через два роки його засудили за вісьмома звинуваченнями, включаючи податкове шахрайство, пов'язане з грошовими платежами.

Нинішній скандал щодо президента Трампа, Джо Байдена, його сина Хантера Байдена, і України, безпосередньо не стосується Манафорта. Але його історія важлива для розуміння всього процесу.

Українські бізнесмени та політики давно готові щедро платити за увагу впливових американців. Наприклад, у 2015 році український олігарх Віктор Пінчук заплатив фонду Дональда Трампа 150 000 доларів США за 20-хвилинне включення на його конференції Ялтинська Європейська стратегія.

Одночасно Пінчук також є одним з найбільш щедрих спонсорів Фонду родини Клінтон. За 15 років він пожертвував близько 10 мільйонів доларів.

Тож багато в чому роботу Хантера Байдена у спостережній раді української нафтогазової компанії навряд чи була варта згадки, якби його батько не балотувався в президенти США. Тепер ця історія стала його Ахілесовою п'ятою. Конгрес розслідує Трампа за те, що він запропонував президенту України допомогти йому розкрити будь-яку корупцію, пов'язану з Байденами.

Пару днів тому американський колега запитав, чи я вважаю, що Хантер Байден винен у вчиненні злочину.

Юридично син колишнього віце-президента може залишитися "чистим". Але саме тут важливою є згадка про кейс Манафорта. Він займався політичними консультаціями в Україні з 2005 року. У 2010 році він став одним із архітекторів перемоги Віктора Януковича на президентських виборах.

Однак саме такі щедрі вливання спонсорів серед українських олігархів зробила цю перемогу можливою. Микола Злочевський, нафтогазовий підприємець, був одним із них.

Підтримка Януковича на виборах принесла йому посаду міністра екології та природних ресурсів, і призначення негайно позитивно вплинуло на його бізнес.

Саме міністерство Злочевського вирішувало, які компанії отримають нові ліцензії на видобуток нафти та газу. Тож не дивно, що настали гарні часи для нафтогазової холдингової компанії Burisma, що належить Злочевському.

У 2014 році президент Янукович покинув країну після того, як було розстріляно понад сотню учасників антиурядових демонстрацій, і це змінило все. Невдовзі було порушено кримінальну справу проти Злочевського, якого звинувачували у відмиванні грошей.

Приблизно в цей же час до наглядової ради Burisma були запрошені Олександр Квасневський, колишній президент Польщі, та Хантер Байден, батько якого був на той час віце-президентом США.

Очевидно, що відомі іноземці були запрошені для захисту репутації компанії, що не є незаконним. А як щодо моральної відповідальності Хантера Байдена? Як він міг не знати про корупційні питання головного акціонера Burisma? Чи добре він торгував на ім'я своєї родини? Чи були гроші занадто гарними, щоб відмовитися? (Повідомлялося, що він отримував 50 000 доларів на місяць за цю роль.)

Українські олігархи і політики і раніше платили за зв'язки з політичною елітою США. Відносини зі Сполученими Штатами завжди були важливими для України, але в останні кілька років вони набули особливого значення.

Україна зіткнулася з вирішальними викликами після революції 2014 року: вона була бідною і корумпованою країною, яка також боролася проти російської агресії. Сполучені Штати виступили на допомогу. Зараз ми занадто багато залежимо від Сполучених Штатів – від військової допомоги, їх впливу на допомогу Міжнародного валютного фонду та санкцій, що означають витіснення Росії з України.

Сполучені Штати були одним з основних донорів, що підтримували зусилля по створенню антикорупційних та правоохоронних реформ в країні. Завдяки фінансовій допомозі та адвокації США було створено Національне антикорупційне бюро – правоохоронний орган, незалежний від політичного керівництва країни.

Через фінансову допомогу США у 2015 році розпочалася реформа Генеральної прокуратури, яку, на жаль, не можна назвати успішною.

"В Україні є ще одна боротьба, історична – проти корупції. Україна не може дозволити собі, щоб українці втратили надію ", – сказав віце-президент Джо Байден у зверненні до українського парламенту наприкінці 2015 року. Тепер, чотири роки по тому, його ім'я фігурує в одному з найгучніших політичних скандалів в історії українсько-американських відносин.

Раніше США були для України зразком для наслідування, країною, де працюють інститути та закони. Але через поточний скандал ми втрачаємо віру в це.

Трамп звинувачується у шантажі та тиску на президента України Володимира Зеленського, при цьому звинувачуючи у корупції свого потенційного суперника на майбутніх президентських виборах. Особистий адвокат Трампа, колишній мер Нью-Йорка Руді Джуліані зустрічається з колишніми та нинішніми українськими прокурорами, щоб знайти звинувачувальні докази проти заявників. Усі ці деталі важливо пам'ятати.

Країна, яка колись була прикладом для українського суспільства, моделлю прозорості, здається, зараз країною з подібними проблемами – непотизмом, корупцією, порушенням законів та зловживанням владою.

І чим більше США занурюються в цей скандал, тим швидше випаровуються шанси на зміни в Україні. На жаль, ми втрачаємо модель для наслідування, яку США представляли для нас в останні роки.

Once a model for Ukrainians, the US now shows signs of the same corruption problems 

KYIV, UKRAINE

DURING THE 2016 US presidential campaign, I, along with Serhii Leshchenko, a former journalist and a member of the Ukrainian parliament, published a list of secret payments made by the political party of the former Ukrainian president to Paul Manafort.

The revelation known as the "black ledger" revealed that Manafort had received $12.7 million in cash for his political consulting work in Ukraine. At the time, Manafort was running the campaign of then-candidate Donald Trump. A few days after the scandal erupted, he resigned, and two years later, he was convicted of eight charges, including tax fraud related to the cash payments.

The current scandal involving President Trump, Joe Biden, his son Hunter Biden, and Ukraine does not directly involve Manafort, but there's a reason to revisit him.

To understand the current controversy, it's important to know that Ukrainian business people and politicians have long been willing to pay generously for the attention of influential Americans. For example, in 2015, the Ukrainian oligarch Viktor Pinchuk paid Donald Trump's foundation $150,000 for a 20-minute engagement at his Yalta European Strategy conference. Pinchuk is also one of the most generous sponsors of the Clinton Family Foundation, donating about $10 million over 15 years.

So, in many ways, Hunter Biden's work on the supervisory board of the Ukrainian oil and gas company would hardly have been worth mentioning if his father was not now running for president of the United States. Now, his position has become fodder for Joe Biden's opponents; Trump is being investigated by Congress for prodding Ukraine's president to help him uncover any corruption related to the Bidens.

A couple days ago, an American colleague asked whether I believe that Hunter Biden is guilty of wrongdoing.

Legally, the son of the former vice president might escape unscathed. Here's where Manafort's case provides important context: Manafort had been engaged as a political consultant in Ukraine since 2005. In 2010, he was given credit as one of the sculptors who shaped Viktor Yanukovych's victory in the presidential election.

However, it was the generous infusion of sponsors from among the Ukrainian oligarchs and prominent business people that made this victory possible. Mykola Zlochevskyi, the oil and gas businessman, was one of them.

The support of Yanukovych in the elections brought him the position of Minister of Ecology and Natural Resources and the appointment immediately had a positive impact on his business.

It was up to Zlochevskyi's department to decide which companies would receive new licenses for oil and gas production. So it was no surprise that good times had come for Burisma, the oil and gas holding company owned by Zlochevskyi.

In 2014, president Yanukovych left the country after more than a hundred participants in anti-government demonstrations were shot dead, and that changed everything. Shortly afterward, a criminal case was initiated against Zlochevskyi, who was charged with money laundering.

Around the same time, Aleksander Kwasniewski, the former Polish president, and Hunter Biden, whose father was at that time vice president of the United States, were invited to the supervisory board of Burisma.

Obviously, well-known foreign names were invited to protect the reputation of the company, which is not illegal. But what about Hunter Biden's moral responsibility? How could he not have known about the corruption issues of the main shareholder of Burisma? Was he OK with trading on his family's name? Was the money just too good to turn down? (It has been reported that he received $50,000 a month for the role.)

In the past, it has paid for Ukrainian oligarchs and politicians to have connections to the US political elite. Relations with the United States have always been important for Ukraine, but in the last few years, they have been given special significance.

Ukraine was faced with crucial challenges after the 2014 revolution: it was a poor and corrupt country that was also fighting against Russian aggression. The United States stepped in to help. Now we depend too much on the United States – for military assistance, for their influence on aid from the International Monetary Fund, and for sanctions meant to force Russia out of Ukraine.

The United States was one of the main donors backing an effort create anti-corruption and law enforcement reforms in the country. Thanks to the financial assistance and advocacy of the United States, the National Anticorruption Bureau – law enforcement independent from the country's political leadership – was created.

It also was due to US financial assistance in 2015 that the reform of the General Prosecutor's Office began, which, unfortunately, cannot be called successful.

"Ukraine has another fight, the historical one – against corruption. Ukraine cannot afford to let Ukrainians lose hope," vice president Joe Biden said in an address to the Ukrainian parliament at the end of 2015. Now, four years later, his name appears in one of the highest-profile political scandals in Ukrainian-American relations.

Previously, the United States was to Ukraine a role model, a country where institutions and laws work. But amid the current scandal, our faith is deteriorating.

Trump is accused of blackmail and putting pressure on Ukrainian president Volodymyr Zelensky, while making accusations of corruption about his potential rival in the upcoming presidential elections. Trump's personal lawyer, former New York mayor Rudy Giuliani, has met with former and current Ukrainian prosecutors to find incriminating evidence against the Bidens. All these details are important to remember.

The country that was once an example for Ukrainian society, a model of transparency, seems to now be a country with a similar problems – nepotism, corruption, violation of laws, and abuses of power.

And the more the United States plunges into this scandal, the faster the chances evaporate for change in Ukraine. Sadly, we are losing the role model that the United States has represented for us in recent years.



Sevgil Musaieva is the editor of Ukrayinska Pravda (Ukrainian Truth), an online news site in Kyiv, Ukraine. 

</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/7/6/76e99cd-sevhil-112.jpg" type="image/jpeg" length="12854"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/musaieva/5da081c1505f1/</guid>
</item>

<item>
<title>Севгіль Мусаєва: Звернення до читачів з приводу новини про листи Порошенка до ФСБ</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/musaieva/5a5b955cb13ac/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Севгіль Мусаєва)</author>
<description></description>
<pubDate>Sun, 14 Jan 2018 18:37:32 +0200</pubDate>
<fulltext>Друзі, читачі, колеги!

Ви могли помітити метаморфози із нашою новиною про листи Порошенка до ФСБ, що була опублікована вночі 13 січня.

Вранці ми змінили її текст майже докорінно. На момент появи новини у нас не було жодного підтвердження, що оприлюднені грузинським телеканалом фотоскани є достовірними документами.

Новина була написана неакуратно та не відповідала стандартам нашого видання. У першій версії новини ми подали інформацію про листи Порошенка як факт. Ми припустилися справді серйозної помилки і просимо вибачення перед читачами.

На час проведення власного розслідування автор новини відсторонений від роботи.

Оскільки "Українська правда" стала одним з перших українських ЗМІ, які помітили публікацію телеканала "Руставі-2", та повідомили про ці документи читачам у нашій державі, ми несемо особливу відповідальність за те, щоб з'ясувати всі деталі цієї історії.

Ми прагнемо правди і розпочали власне розслідування за трьома напрямками:

1) Ретельний аналіз подій 2007 року, коли у Петра Порошенка дійсно виникли проблеми при перетині російського кордону;

2) Аналіз оприлюдненого документа: графічна експертиза, стиль та звернення, що в ньому міститься;

3) Як цей документ потрапив до грузинських медіа? Хто за цим стоїть?

У цій історії лишаються суперечності і ми прагнемо зняти їх, щоби не лишалося сумнівів у тому, що ж відбулося.

Якщо оприлюднені листи дійсно є фейком, нам важливо точно знати, хто є автором цієї провокації та чому в ній були використані грузинські медіа. Якщо документ є оригінальним, то у президента, виправдовуючись, говорять неправду.

Ми розуміємо, що це розслідування може не дати очевидних результатів та простих відповідей, проте обіцяємо повідомити вам все, що нам стане відомо. Після ретельної перевірки.

Ми звертаємося до наших читачів із проханням повідомити все, що їм відомо з цього приводу. Просимо відгукнутися людей, які можуть бути обізнані в подіях тих років та обставинах публікації "листів до ФСБ", очевидців цієї історії, або тих, хто був до неї причетний. Ми гарантуємо збереження анонімності тих, хто цього потребує.

Щиро ваша УП

ukrpravda@gmail.com

</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/7/6/76e99cd-sevhil-112.jpg" type="image/jpeg" length="12854"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/musaieva/5a5b955cb13ac/</guid>
</item>

<item>
<title>Севгіль Мусаєва: Заява медійників з приводу дій СБУ щодо ''Української правди''</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/musaieva/59bf9a4d693c9/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Севгіль Мусаєва)</author>
<description></description>
<pubDate>Mon, 18 Sep 2017 13:05:01 +0300</pubDate>
<fulltext>

14-го вересня до редакції "Української правди" завітав співробітник СБУ, щоб вручити листа з вимогою вилучити статтю майже 9-місячної давнини.

При цьому він не озвучив подробиць кримінального провадження, у рамках якого слідчих зацікавила стаття УП "Сучасну зброю для армії знову відклали "на завтра"".

У матеріалі йшлося про те, що відповідальні за посилення обороноздатності посадовці не виконали у визначені терміни рішення РНБО щодо розробки та ухвалення Програми розвитку оборонно-промислового комплексу.

Також автор вказував на те, що на певному етапі розробки зазначеної Програми, відповідальні чиновники не перевіряли реалістичність внесених до документу даних. Зокрема, наводилися приклади завищеної вартості певних видів озброєння, які містилися у проекті Програми.

З огляду на зазначене, ми, що нижче підписалися, розцінюємо візит СБУ до редакції "Української правди" як чергову спробу змусити мовчати журналістів та ЗМІ, які пишуть на "незручні" для влади теми.

Замість тиску на журналістів на догоду керівникам країни вимагаємо від СБУ виконання власних обов'язків, пов'язаних із захистом безпеки країни. А саме:

1. Розслідування діяльності чиновників, які систематично зривають терміни виконання рішень РНБО, що стосуються обороноздатності країни;

2. Розслідування фіктивних та корупційних закупок та виконаних робіт для потреб ЗСУ, про які йшлося у матеріалах ЗМІ;

3. Розслідування незаконного збагачення керівників ЗСУ Антитерористичного центру СБУ, військових прокурорів, які несли службу у зоні АТО;

4. Розслідування вбивств та приховування обставин загибелі військовослужбовців та цивільних у зоні АТО;

5. Розслідування розкрадання коштів під час виконання будівельних та ремонтних робіт у зоні проведення АТО.

У разі зацікавлення у виконанні прямих обов'язків журналісти українських ЗМІ готові надати зібрані відповідні матеріали.

Поки ж ми констатуємо, що за 26 років мало що змінилось у стосунках влади зі ЗМI. Ми вимушені визнати: тактики та інструменти тиску на журналістів залишаються відвертими та нахабними. І, на жаль, участь у цьому беруть представники спецслужби, які мали б бути взірцем для незалежної країни.

Візит СБУ до редакції "Української правди" ми розцінюємо як спробу змусити мовчати журналістів та ЗМІ, які пишуть на "незручні" для влади теми. Прикметно, що він фактично збігся у часі із 17-ю річницею зникнення засновника видання Георгія Гонгадзе, замовники вбивства якого і досі не встановлені.

1) Севгіль Мусаєва, "Українська правда"

2) Євген Будерацький, "Українська правда"

3) Катерина Горчинська, Громадське ТБ

4) Ангеліна Карякіна, Громадське ТБ

5) Максим Камєнєв, Громадське ТБ

6) Наталя Гуменюк, Громадське ТБ

7) Андрій Смірнов, Новое время

8) Олена Притула, Українська правда

9) Дмитро Гнап, Слідство Інфо

10) Христина Бондаренко, телеканал ATR

11) Тетяна Даниленко, телеканал ZIK

12) Роман Недзельський, телеканал ZIK

13) Любомир Ференц, Громадське радіо

14) Катерина Венжик, Громадське ТБ

15) Ольга Решетилова, Медійна ініціатива за права людини

16) Анастасія Станко, Громадське ТБ

17) Євген Руденко, "Українська правда"

18) Роман Романюк, "Українська правда"

19) Олексій Братущак, "Українська правда"

20) Марія Жартовська, "Українська правда"

21) Роман Кравець, "Українська правда"

22) Айдер Муждабаєв, телеканал ATR

23) Андрій Куликов, Громадське радіо

24) Наталія Седлецька, проект журналістських розслідувань "Схеми"

25) Сергій Щербина, РБК-Україна

26) Валерій Калниш, незалежний журналіст

27) Костянтин Реуцький, Восток-SOS

28) Олександра Дворецька, Восток-SOS

29) Михайло Глуховський, Інтернет-видання Главком

30) Вахтанг Кіпіані, Історична правда

31) Юлія Мостова, "Дзеркало тижня"

32) Оксана Коваленко, "Українська правда"

33) Катерина Шаповал, Новое время

34) Олена Синіцина, Телекритика

35) Михайло Ткач, проект журналістських розслідувань "Схеми"

36) Сергій Сидоренко, Європейська правда

37) Оксана Романюк, Інститут масової інформації

38) Ірина Ромалійська, Цензор.нет

39) Дмитро Кузьмін, Українські новини

40) Олексій Бобровников, незалежний журналіст

41) Олег Гавриш, Новое время, Перша шпала

42) Олександр Децик, Реаліст

43) Степан Смишляєв, Реаліст

44) Сергій Босак, Українські новини

45) Іван Пальчевський, Українські новини

46) Ольга Шалайська, проект "Ні корупції"

47) Оксана Омельченко, Вести

48) Анастасія Товт, Страна.ua

49) Світлана Крюкова, Страна.ua

50) Юлія Рябчун, Страна.ua

Звернення відкрите для підпису іншими.

</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/7/6/76e99cd-sevhil-112.jpg" type="image/jpeg" length="12854"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/musaieva/59bf9a4d693c9/</guid>
</item>

<item>
<title>Севгіль Мусаєва: Публічний запит до міністра Авакова щодо розслідування вбивства Павла Шеремета</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/musaieva/5887625dcdbf7/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Севгіль Мусаєва)</author>
<description></description>
<pubDate>Tue, 24 Jan 2017 15:19:09 +0200</pubDate>
<fulltext>Шановний міністре внутрішніх справ Арсене Борисовичу!

Редакція інтернет-видання "Українська правда" стурбована перебігом розслідування вбивства нашого колеги та одного із керівників Павла Шеремета.

Протягом останніх шести місяців ми неодноразово просили Національну поліцію оприлюднити будь-яку інформацію щодо розслідування цієї резонансної справи.

Останній раз це сталося напередодні 20 січня, коли пройшло шість місяців з моменту вбивства.

Однак у Національній поліції не відповіли на жодне з наших запитань, пославшись на таємницю слідства.

Тому ми із великим сумнівом поставились до інформації, що була оприлюднена 23 січня на прес-конференції народного депутата Антона Геращенка щодо замаху на його життя.

На ній він зокрема повідомив: "На сьогодні, судячи з почерку й підготовки терористичного акту щодо моєї ліквідації, слідчі вважають, що на 99,9% терористичний акт – убивство відомого журналіста Павла Шеремета в липні 2016 року було спрямовано, націлено й реалізовано з цього ж диверсійно-терористичного центру на території Російської Федерації".

Зважаючи на нові обставини, просимо вас взяти письмові покази у народного депутата Антона Геращенка у справі про вбивство Павла Шеремета та оприлюднити відповіді на наші наступні запитання:

1. Яким чином народний депутат Антон Геращенко ознайомився з відомостями досудового розслідування щодо вбивства Павла Шеремета? На якій підставі йому був наданий доступ до матеріалів справи?

2. Чи надавав слідчий або прокурор у справі про вбивство Павла Шеремета Антону Геращенку дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування, в якому обсязі? Хто саме?

3. У разі, якщо відбувся витік інформації з матеріалів кримінального провадження, чи буде проведена внутрішня перевірка цього факту?

Також ми просимо поінформувати нас про перебіг розслідування справи про вбивство Павла Шеремета:

1. Скільки версій і мотивів вбивства нині розглядає слідство? Які саме?

2. Чи можете ви оприлюднити результати експертиз, проведених ФБР?

3. Чи були ці експертизи корисними? У встановленні чого саме вони допомогли?

4. Чи відповідає дійсності інформація, що ФБР відсторонилось від розслідування цієї справи?

5. До кого ще з іноземних експертів зверталося слідство? Які відповіді і від кого вже отримані?

6. Чому досі не оприлюднено фотороботи осіб, які підклали вибухівку під авто? Чи будуть вони поширені серед громадян?

7. Цю справу під свій особистий контроль взяв президент Петро Порошенко. Яким чином в рамках своїх повноважень президент реалізує "особистий контроль" за кримінальним провадженням щодо вбивства Павла Шеремета?

8. Коли в останній раз ви як міністр звітували перед президентом щодо перебігу розслідування цієї справи.

9. Яким чином слідством встановлена причетність "диверсійно-терористичного центру на території Російської Федерації" до вбивства Павла Шеремета?

10. Голова СБУ Василь Грицак повідомив, що внаслідок спецоперації були затримані громадяни, які займалися організацією замаху на життя народного депутата Антона Геращенка. Чи дають ці особи свідчення і в справі вбивства Павла Шеремета?

11. Які саме факти ідентичності замаху на Геращенка та справи Шеремета дозволили зробити слідчим висновки щодо 99,9% вірогідності щодо того, що вбивство нашого колеги було реалізовано з диверсійно-терористичного центру на території Російської Федерації?

Редакція "Української правди" просить вас надати точну інформацію щодо розслідування справи Павла Шеремета. Ми просимо вас бути максимально прозорими у питаннях, що не протирічать слідству і віримо, що не вся інформація, яка є наразі у вашому розпорядженні, може нашкодити розслідуванню.

Окрім того, на нашу думку, повна відсутність інформації щодо теракту проти Шеремета та заяви депутати Геращенка, що викликають сумніви, знижують довіру до слідства.

З повагою, журналісти видання "Українська правда"</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/7/6/76e99cd-sevhil-112.jpg" type="image/jpeg" length="12854"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/musaieva/5887625dcdbf7/</guid>
</item>

<item>
<title>Севгіль Мусаєва: Приходите завтра в суд – защитить Сквер Небесной Сотни</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/musaieva/583f0f74c762f/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Севгіль Мусаєва)</author>
<description></description>
<pubDate>Wed, 30 Nov 2016 18:42:12 +0200</pubDate>
<fulltext>Понимаю, что все заняты обсуждением Черного театра на Подоле. Извините, но я сегодня с другими проблемами.

Завтра третья годовщина Марша миллионов. На завтра же запланировано очередное судебное заседание по Скверу Небесной Сотни, которых было уже несколько десятков.

Процесс затягивается, и судья, по мнению активистов, явно на стороне нынешнего собственника участка.На последнем заседании, вчера, она вообще не слышала аргументы прокурора.

Напомню, земля была "приватизирована" в 2007 году, в золотой год дерибана Черновецкого его зятем Вячеславом Супруненко.

На сквере пиарились все – и президент Порошенко, и мэр города Виталий Кличко. Правда, когда пришло время защищать его в судах, о своих обещаниях они забыли.

Для меня персонально – это один из самых позорных кейсов за последние два года.

Сквер Небесной Сотни – это небольшой участок земли в центре города, который активисты САМИ облагородили, это низовая инициатива.

Здесь нет коммерческих или каких-либо других интересов второй стороны, кроме единственного – не забывать о событиях января-февраля 2014 года.

И активисты уже ГОД отстаивают эту землю в судах. О каких быстрых изменениях может идти речь, когда мы пока даже не можем отстоять маленький участок земли после всего, что произошло? Когда люди, которые пришли к власти после всех этих событий, просто умыли руки? Когда этим делом занимается сейчас всего несколько активистов и журналисты.

Именно по этой причине, я завтра приду на судебное заседание – послушать судью Людмилу Шкурдову и ее аргументы.

Приходите и вы:

1 декабря 14:50, Хозяйственный Суд города Киева, улица Богдана Хмельницкого, 44-Б, зал 23.

Это правда важно.</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/7/6/76e99cd-sevhil-112.jpg" type="image/jpeg" length="12854"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/musaieva/583f0f74c762f/</guid>
</item>

<item>
<title>Севгіль Мусаєва: Деолигархизация на марше. За долги Ахметова заплатят потребители</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/musaieva/5747005b0c218/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Севгіль Мусаєва)</author>
<description></description>
<pubDate>Thu, 26 May 2016 16:55:39 +0300</pubDate>
<fulltext>Месяц назад написала этот текст, в котором подробно рассказала о формуле API2 + фрахт, которую предложила НКРЭ в качестве определения себестоимости украинского угля.

Заплати Ахметову і друзям президента, або Формула з доходом на 24 мільярди

Этим решением НКРЭ расписалась в своей полной зависимости от договорняков.

Потому что год назад и глава комиссии Дмитрий Вовк, и на тот момент министр энергетики Владимир Демчишин утверждали, что цена 1500 гривен за тонну угля является завышенной. Напомню, что тогда такой стоимости добивался Ахметов. В том числе и привозя своих шахтеров в Киев, которые протестовали возле Кабмина и Минэнерго.



И вот спустя год НКРЭ предлагает считать цену угля по замысловатой формуле, которая учитывает ДВАЖДЫ затраты на логистику и увеличивает цену угля как раз до около 1500 гривен за тонну, о которых так мечтает Ахметов.

В итоге, имеем обоснование для повышения оптовой цены на э/э.

В итоге, в Украине она в 2 раза больше, чем в некоторых европейских странах. Так, например, цена 1 МВт/ч в Польше во втором квартале 2016 года составит около 36 евро, в Украине 46!

Повышение оптовой цены выгодно тепловой генерации, 76% рынка которой Ахметов сконцентрировал в течение 2011-2013 годов благодаря тепличным условиям для приватизации. Для приобретения активов, а также их модернизации энергетическая монополия Ахметова ДТЭК в прошлые года брала кредиты в российских банках. По данным самой компании, ее кредитный портфель на конец 2015 года составлял 2,4 млрд долларов. Кредиты нужно обслуживать, и Ахметов решил сделать это за счет государства. НКРЭ согласилась, и благодаря простой формуле значительно повысила маржинальность бизнеса олигарха.

Несмотря на общественный резонанс, через несколько дней после публикации материала, НКРЭ все-таки утвердила новый механизм определения цены угля.

Но на этом подарки Ахметову от государства не закончились.

Сегодня бывший член НКРЭ Андрей Герус в своем фейсбук опубликовал  драфт распоряжения Кабмина об отмене дотационных сертификатов, которые сделают конкурентной цену украинской электроэнергии для Европы.

Такая практика уже существовала – дотационные сертификаты для главного выгодополучателя Рината Ахметов отменял, как бы вы думали кто? НИКОЛАЙ АЗАРОВ, в 2011 году.

То есть, во времена президентства Януковича, когда для главного спонсора Партии регионов горел зеленый свет на всех направлениях.

Позже это решение Кабмин Яценюка, пусть и не сразу, отменил. И вот теперь уже Кабмин Гройсмана его может принять.

Чтобы было коротко и понятно – потребители не только заплатят за кредиты Ахметова, но и еще просубсидируют экспорт электроэнергии.

Благодаря отмене дотационных сертификатов, товар Ахметова будет конкурентоспособным на европейском рынке. В итоге эта поблажка для донецкого олигарха снова ляжет на плечи обычных украинских потребителей, которым повысят тариф.

Цена таких решений регулятора и министерства – десятки миллиардов гривен.

Это называется деолигархизация, о которой так громко и много в прошлом году весной говорил президент Петр Порошенко. Спустя год это слово почему-то исчезло из его лексикона.

</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/7/6/76e99cd-sevhil-112.jpg" type="image/jpeg" length="12854"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/musaieva/5747005b0c218/</guid>
</item>

<item>
<title>Севгіль Мусаєва: Заява журналістів щодо оприлюднення бази контактів сайтом ''Миротворець''</title>
<link>https://blogs.pravda.com.ua/authors/musaieva/5732e403bdf48/</link>
<author>ukrpravda@gmail.com (Севгіль Мусаєва)</author>
<description></description>
<pubDate>Wed, 11 May 2016 10:49:23 +0300</pubDate>
<fulltext>Ми, журналісти українських та закордонних ЗМІ, та представники українських та міжнародних медіа-організацій, глибоко шоковані діями українських політиків, та співробітників сайту "Миротворець", які виставили в публічний доступ персональні дані всіх журналістів, які отримували акредитацію у так званих ДНР/ЛНР, назвавши їх людьми, які "співпрацюють з терористами".

Під удар потрапили українські та закордонні журналісти, які, ризикуючи життям, об'єктивно висвітлювали події і розповідали в українських та світових медіа, що відбувалося на окупованих територіях.

Зокрема, саме завдяки їхній роботи, стало відомо, з кого складається батальйон "Восток", про злочини Мотороли та іншіх бойовиків, про постачання російської зброї, та багато інших важливих фактів. Саме ці журналісти дали інформацію для проведення якісного розслідування про падіння малазійського Боїнга влітку 2014 року, а їхні матеріали про керівних осіб окупованих територій лягли в основу багатьох розслідувань та аналітичних матеріалів.

Ми особливо наголошуємо, що акредитація не означає і ніколи не означала співробітництво журналістів з будь-якою стороною конфлікту. Акредитація – це форма захисту і безпеки журналіста.

Нагадуємо, що, за даними українських та міжнародних медіа-організацій, тільки у 2014 році у полоні бойовиків побували майже 80 журналістів, українських і закордонних, багато з яких зазнали тортур. Акредитація була єдиним, хоч і мінімальним, механізмом захисту журналістів від тортур чи потрапляння в полон.

Після звинувачень у "роботі на терористів" та оприлюднення персональних даних, номерів телефонів та емейлів журналістів, їм почали телефонувати та писати з погрозами, а від деяких українських політиків уже пролунали заклики вважати цих журналістів "ворогами України" і взагалі закрити їм можливість працювати. Подібне ставлення до журналістів є прямим порушенням української Конституції, Закону України "Про захист персональних даних", порушенням Європейської конвенції прав людини, і є ганебним і абсолютно неприйнятним в цивілізованій і нетоталітарній державі, якою є Україна.

Ми вимагаємо від сайту "Миротворець" негайно видалити з вільного доступу інформацію про персональні дані відповідних журналістів.

Ми звертаємося до українських політиків, народних депутатів з вимогою припинити маніпуляції цією інформацією.

Ми також звертаємся до української влади, правоохоронних органів України з вимогою порушити кримінальне провадження за фактом порушення Закону України про захист персональних даних, здійснення тиску та погроз журналістам, які зазначені у списку.

Оксана Романюк, Репортери без кордонів (Україна)

Севгіль Мусаєва, Українська правда

Андрiй Куликов, Громадське радiо

Катерина Сергацкова, Hromadske.tv

Настя Станко, Hromadske.tv

Ангелiна Карякiна, Hromadske.tv

Iрина Славинська, Громадське радiо

Iгор Бурдига, freelance-журналiст

Павел Казарин, Радіо Свобода

Ксенiя Туркова, радiо Вести

Отар Довженко, Школа журналiстики УКУ

Аліса Сопова, The New York Times (Україна)

Павел Каныгин, Новая газета

Анна Немцова, The Daily Beast, Foreign Policy, Politico

Simon Ostrovskiy, Vice News

Gulliver Gragg, France 24

Cristopher Miller, former Mashable

Stephane Siohan, freelance-journalist

Pawel Pieni&amp;#261;&amp;#380;ek, freelance-journalist

Наталка Гуменюк, Громадське

Алла Кошляк, Громадське

Piotr Andrusieczko, Gazeta Wyborcza, Nowa Europa Wschodnia

Антон Елащук, freelance-журналiст

Анастасiя Магазова, Deutsche Welle

Noah Sneider, The Economist

Айдер Муждабаєв, ATR

Світлана Крюкова, Страна. Ua

Влад Лавров, OCCRP

Тимур Олевский, Настоящее время

Сергій Мокрушин, Hromadske.tv

Віталій Атанасов, документаліст

Макс Авдєєв, фотограф

Роман Степанович, Вероника Сильченко, фрілансери

Brian Bonner, Kyiv Post

Olga Rudenko, Kyiv Post

Alyona Zhuk, Kyiv Post

Вікторія Сюмар

Тетяна Козак, журналіст-фрілансер

Александр Сибірцев, страна.ua

Юлія Полухіна, Новая Газета</fulltext>
<enclosure url="https://blogimg.pravda.com/images/doc/7/6/76e99cd-sevhil-112.jpg" type="image/jpeg" length="12854"/>
<guid>https://blogs.pravda.com.ua/authors/musaieva/5732e403bdf48/</guid>
</item>

</channel>
</rss>