https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/mylovanov/5e00fa5bb2bc4/ ukrpravda@gmail.com (Тимофій Милованов) Mon, 23 Dec 2019 18:33:15 +0200 Трудове законодавство ми успадкували від Радянського Союзу, якого вже більше трьох десятків років не існує як держави. Тим часом, ми й надалі продовжуємо працювати за правилами, які не дозволять людині, яка шукає роботу, та роботодавцю, хто пропонує робочі місця, легко знаходити один одного та визначати умови праці вигідні для обох. Донедавна регулювало сферу праці та зайнятості населення – Міністерства соціального захисту, а на початку грудня Верховна Рада України ухвалила закон N2168, яким передала ці повноваження Міністерству розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства. Наразі, Уряд опрацьовує новий законопроект про зайнятість населення та враховує позиції працівників, бізнесу та профспілок. Україна є лідером з ратифікації міжнародних конвенцій про захист прав найманих працівників, але пасе задніх у сфері їх виконання. Ми не маємо намірів порушувати підписані стандарти, навпаки, захищаємо фундаментальні права робітників. Тому чутки про обов'язковий 12 -ти годинний робочий день, скорочення терміну лікарняних, можливість звільнення вагітних та працівників у декреті – неправдиві. Що буде і чого не буде в цьому законопроекті? ГНУЧКІСТЬ Новий закон навпаки дозволяє вагітним працювати з дому та за гнучким графіком. Фактично – працювати дистанційно і мати соціальні та інші гарантії працівника. Це новий підхід законодавства – врегульовувати баланс між материнством і кар'єрою. Те саме стосується пенсіонерів та інвалідів, для яких є пропозиції на ринку, але застаріле законодавство не дозволяє встановити гнучкі умови роботи. ДОГОВОРИ Ми пропонуємо свободу вибору за домовленістю між роботодавцем і працівником. Безстрокові та договори на певний строк будуть. Працівник зможе зафіксувати штраф чи компенсацію в разі порушення домовленостей з боку роботодавця. Або розмір матеріальної та моральної шкоди. Усе це – письмово і окремо для кожного працівника. ЗВІЛЬНЕННЯ Роботодавці, насправді, давно знайшли лазівки для незаконного звільнення працівників. Маніпуляції з реорганізацією, фіктивні скорочення уже нікого не дивують – це тільки ширма для незаконних звільнень та тиску на працівників. Тому наша пропозиція за новим законодавством – в разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця – роботодавець повинен виплатити грошову компенсацію, розмір якої залежить від строку попередньої співпраці з працівником. А ще – працівник зможе звільнятися за власним бажанням без обов'язкового відпрацювання двох тижнів. ТРИВАЛІСТЬ ДНЯ У новому законі зберігається звична норма про тривалість робочого тижня у 40 годин. Але також є пропозиція, що дозволяє домовлятися про гнучкий графік роботи. Наприклад, що частину робочого дня працівник працює віддалено, іншу частину – в офісі. Тривалість дня визначають взаємні домовленості, а час відпочинку між робочими змінами повинен бути не менше 12 годин. Для тих же, хто хоче працювати менше 40 годин на тиждень, буде можливість домовитися про оплату пропорційно, як і про решту умов роботи. ВИПРОБУВАЛЬНИЙ ТЕРМІН Випробувальний термін встановити для всіх категорій працівників – справедливо. Частина так званих пільг для певних категорій працівників, серед них і відсутність випробувального строку, робить їх небажаними для роботодавців і часто не дозволяє працевлаштуватися офіційно. Новий закон позбавляється від застарілих дискримінаційних норм, а випробувальний термін – і для працівника стане можливістю придивитися до майбутньої роботи, колективу, керівництва, адже не лише роботодавець обирає працівника, але й працівник роботодавця також. ПІЛЬГИ Пільги залишаються! Для бійців АТО/ООС, вагітних жінок, матері/батька у декреті (до 3 років), осіб із інвалідністю та неповнолітніх. За мобілізованими до Збройних сил бійцями зберігається робоче місце та виплати на час служби. І якщо зараз пільговики виглядають тягарем в очах роботодавців і їх просто намагаються не брати, то новий закон зважено підходить до встановлення переваг – кожен з пільговиків зможе влаштуватися на роботу, якщо матиме таке бажання. ПРОФСПІЛКИ Профспілки зберігаються і будуть працювати. Вони навіть отримають ширші можливості домовлятися з роботодавцями та працівниками. Але робота профспілок має стати ефективнішою, аніж щорічна роздача подарунків до Нового року, видача обмеженої кількості путівок "для обраних" чи організація страйків "під запис явки усіх". За новим законом профспілки стануть ефективним інструментом посередництва між роботодавцями та працівниками там, де це є виправданим та необхідним. Тому робота профспілок буде регулюватися окремим законом, який також невдовзі буде розроблений. НЕФІКСОВАНИЙ ЧАС Новий закон вводить поняття нефіксованого робочого часу. Тобто легальнізує найм персоналу, чиї послуги потрібні нерегулярно. Наприклад, вантажників, майстрів з ремонту обладнання, додатковий персонал під час "завалу", які зараз працюють повністю неофіційно і без гарантій. "Халтурка" перестане нею бути, бо працівник зможе поєднувати роботу на кількох підприємствах і обирати собі більш вигідні умови праці. А за найкращих працівників роботодавці "заманюватимуть" кращими умовами і вищою оплатою. УЧНІВСЬКИЙ ДОГОВІР Ми пропонуємо ввести поняття "учнівських, строкових та інших гнучких форм трудових договорів". За учнівським договором можна буде працювати з 15 років (дотепер – з 14 років) та поєднувати роботу з навчанням. Нарешті буде вирішена проблема – "щоб влаштуватися на роботу треба досвід, а де його взяти, якщо без досвіду ніхто не бере". Учні та студенти отримають легальну можливість знайти роботу і отримати підтвердження про це. Навіть, якщо навчаються на денній формі. ТРУДОВА КНИЖКА Трудові книжки не скасовуються, а переводяться в цифрову форму. Йдеться лише про те, що пред'являти "трудову" за місцем роботи більше не буде потреби. Інформація про трудовий стаж українців ще з 2000 року зберігається в електронних реєстрах. Саме з цих баз майже 20 років поспіль використовуються дані для розрахунків пенсій та інших соціальних виплат. Працівники, які надалі хочуть користуватися трудовими книжками, зможуть це робити. Але для тих, хто хоче вести тільки електронний формат з'явиться така можливість. Завдання нашого Уряду – впроваджувати реформи для людей, а Мінекономіки – забезпечити українців робочими місцями та високим рівнем заробітних плат. Рухаємось лише в тому напрямку! https://blogs.pravda.com.ua/authors/mylovanov/5e00fa5bb2bc4/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/mylovanov/5be027529e110/ ukrpravda@gmail.com (Тимофій Милованов) Mon, 05 Nov 2018 12:19:46 +0200 Вчора померла Катя Гандзюк. Її життя рятували в лікарні після того, як 31 липня на неї вилили літр кислоти. Для мене Катя – символ нової України. Я слідкував за її активістською діяльністю з часів Майдану. Я дуже радів, що Катя не втратила ентузіазм і продовжувала боротись всі ці роки. Мені боляче і не хочеться вірити, що Каті більше немає. Історія Каті дуже відома в Україні і, сподіваюсь, буде відомою у світі. Але є інші схожі, але невідомі історії. Я хочу розповісти одну. Історія не така трагічна. Це керівниця одного держпідприємства. Після Майдану вона взялась за трансформацію свого підприємства. Зібрала навколо себе невелику, але ідейну і повну енергії команду. І почала боротись. Нещодавно, теж влітку, цю людину та її чоловіка атакували. Прямо у них в квартирі. Їх чекали всередині, коли вони прийшли ввечері разом. Нападники знущались всю ніч. Різали ножем, били. Вони нічого не вимагали зробити і не передавали ніяких загроз під час тортур. Не вбили і на ранок пішли. Людина побоялась піти до правоохоронних органів і продовжує приватно лікуватись. Людина і її сім'я пригнічені і втратили бажання боротись. (Я змінив деякі деталі історії, щоб захисти анонімність цієї людини). Ми знаємо про Катю, але скільки таких історій залишаються сьогодні непублічними? Революція не закінчилась, вона, можливо, тільки почалась. Наші вороги стали розумнішими, вони атакують нас поодинці, намагаючись залякати. Вони використовують фізичне насилля, яке лякає і паралізує. Це механізм контролю, який випробуваний тисячоліттями. Але ми сильніші за наших ворогів. Ми маємо продовжувати боротьбу за зміни, які почала Катя, моя знайома і десятки тисяч інших людей. Ми маємо змінити Україну так, щоб те, що сталось з Катериною, стало неможливим у нашій країні. Ми маємо жити так, щоб загиблі могли пишатись Україною. А це один з постів Каті. https://blogs.pravda.com.ua/authors/mylovanov/5be027529e110/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/mylovanov/5bb46c87c8c9b/ ukrpravda@gmail.com (Тимофій Милованов) Wed, 03 Oct 2018 10:15:19 +0300 Вчора VoxUkraine випустив статтю яка оцінює "Новий економічний курс" Юлії Тимошенко. Стаття була процитована великою кількістю ЗМІ та лідерами думок. Більшість поставились до неї схвально. Але були і критики (див тут, тут і тут). Мені стаття не сподобалась. Я один з співзасновників VoxUkraine і довгий час входив в редакційну колегію, був головою Наглядової ради. В цьому році я вийшов з VoxUkraine, але залишаюсь в Міжнародній дорадчій раді. Я пишаюсь тим, що робить VoxUkraine і тим, що продовжую бути мінімально, але дотичним до такої важливої ініціативи. Я довго думав, чим мені не подобається саме ця стаття VoxUkraine. І нарешті зрозумів. Тим що там нічого немає по суті. Місією VoxUkraine, коли він створювався, було "підняття рівня економічної дискусії". Ця стаття не піднімає цей рівень, а опускається до рівня авторів "Нового економічного курсу". Вона не вказує на фундаментальні економічні проблеми з тими неповними, але ідеями, які є в програмі Тимошенко. Стаття бореться з популізмом таким самим популізмом. Вона не сприймає програму in good faith і таким чином є упередженою. Так, я вважаю економічну програму "Нового курсу" повною протиріч, про що я писав тут. Але проблема програми не в тому, що один з авторів Унковська взяла і скопіювала свої ідеї з минулого документу (самоплагіат), а в тому що ідеї Унковської та інших не спрацюють в Україні. Фокус критики VoxUkraine на формі програми, на відсутності посилань, на (само) плагіаті, на схожості ідей програми з ідеями російських "економістів," а не на хибності ідей програми і поясненні цього. І це є порушенням принципів, на яких був заснований VoxUkraine. https://blogs.pravda.com.ua/authors/mylovanov/5bb46c87c8c9b/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/mylovanov/5b17a2f9b63bb/ ukrpravda@gmail.com (Тимофій Милованов) Wed, 06 Jun 2018 12:01:45 +0300 Вважаємо своїм обов'язком заявити: українська держава стоїть на межі глибокої економічної кризи. У другій половині цього року український уряд має заплатити понад 3 млрд. доларів кредиторам. У наступному році біля 7 млрд. Цих коштів держава не має, і джерела їх отримання поки відсутні. Невиплата боргу означає катастрофічну девальвацію гривні з неминучим стрімким зубожінням більшості українських громадян. Для виплати є три опції: - продовження програми співробітництва з МВФ; - позики у приватних інвесторів; - радикальне скорочення видатків бюджету. Опція з приватними інвесторами насправді означає лише відкладання проблеми на рік з подальшим ще більшим затягуванням боргового зашморгу. Оскільки гроші можна буде позичити не менше ніж під 8% або всі 10-12%. Радикальне скорочення видатків бюджету – пенсії, зарплати, освіта, медицина, оборона – малоймовірно. Тому залишається подальше співробітництво з МВФ, де річна ставка позики складає 3%. Але ця програма не буде продовжена доки Україна не повернеться на шлях реформ. З МВФ чи без, через відсутність боротьби з корупцією і повільні реформи ми втрачаємо останній шанс. У нас є тижні (не місяці). Парламент, уряд та Президент повинні зробити вибір зараз. Перед тим, як парламент піде на канікули. Підписанти Тимофій Милованов, PhD, Почесний президент Київської Школи Економіки. Юрій Городніченко, PhD, Голова академічної ради Київської Школи Економіки. Юлія Клименко, директор програми MBA, Київська школа економіки; Колишній заступник міністра економічного розвитку та торгівлі України; Член правління Transparency International Україна Роман Шпек, Голова Ради Незалежної асоціації банків України, Старший Радник ПАТ "Альфа Банк" Томаш Фіала, генеральний директор, Dragon Capital Сергій Черненко, Голова Правління ПУМБ Іван Міклош, голова Стратегічної групи радників з підтримки реформ Маргарита Карпенко, партнерка, DLA Piper Андрій Логвін, Співзасновник та Генеральний директор компанії Кasta Сергій Гусовський, стратегічний радник почесного президента, Київська школа економіки Сергій Башлаков Наталія Шаповал, віце-президент з економіко-політичних досліджень, Київська школа економіки Наталія Мостепанюк, віце-президент з фінансів, Київська школа економіки https://blogs.pravda.com.ua/authors/mylovanov/5b17a2f9b63bb/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/mylovanov/5a8ae0f563835/ ukrpravda@gmail.com (Тимофій Милованов) Mon, 19 Feb 2018 15:36:37 +0200 Нещодавно мене попросили прочитати лекцію про навички, які будуть потрібні у майбутньому. Лекція була для широкої аудиторії, переважно студентів. Ідея полягала в тому, щоб окреслити, що студенти повинні вивчати сьогодні, аби бути конкурентоспроможним та успішним через 10-20 років. Протягом останніх кількох років у мене була не одна лекція на подібну тему. Зазвичай я б говорив про автоматизацію, діджиталізацію, штучний інтелект, формальне моделювання та аналіз великих даних. Я б поговорив про надзвичайну глобальну конкуренцію та спеціалізацію. Я б поговорив про майбутню можливу співпрацю та конфлікти між людьми та роботами. Всі ці питання потребують нових навичок. Але ці навички не гарантують успіх. Минулого тижня комітет з найму Київської економічної школи на останньому етапі зняв із розгляду кандидата на посаду керівника одного з підрозділів через чутки про порушення ним етичних норм 13 років тому. Інший приклад: співробітник, який отримав роботу в університеті Ліги Плюща, був звільнений за необережний пост у Facebook. Отже, я перерахую п'ять типів поведінки, які, на мій погляд, можуть допомогти вам стати успішними у майбутньому. 1. Не бійтесь Зі свого досвіду можу сказати, що українці часто бояться вільно мислити, "поза коробочкою". Вони не вірять, що можуть стати успішними, створити новий світовий продукт або побудувати нову мегакорпорацію. Звичайно, якщо людина не вірить, що вона досягне успіху, вона вже програла змагання під назвою "конкуренція людей у ​​ХХІ столітті". Однак нові винаходи, нові бізнес-практики, успішний запуск створюються такими людьми, як Ви та я. Ці люди по суті генетично ідентичними нам. Можливо, вони здобули кращу освіту або мали більше ресурсів. Але для успіху потрібна лише одна ідея. Просто одна ідея за все життя. Ключ до успіху – це те, як ви реалізуєте цю ідею. Це має бути зроблено дуже добре. Якщо ж Ви не маєте такої ідеї, спробуйте надихнутися ідеєю когось іншого, проте застосуйте її краще. Будуть невдачі. Але врешті-решт, Вам вдасться. 2. Будьте етичні. Цілісність і цінності – це найважливіше. У спробі стати успішним не ставайте неетичними. Успіх вимагає підтримки та ресурсів, наданих іншими. Але без довіри ви не отримати допомоги. В Україні якраз довіри і не вистачає. З часом, якщо ви зарекомендуєте себе як надійну людину, яка дотримується своїх обіцянок, ви здобудете перевагу у змаганні. 3. Будьте терплячими. Успіх – це марафон. Так, вам потрібна лише одна ідея та її чудова реалізація, але ніхто не стає Стівом Джобсом або Елоном Маском за одну ніч. Це серія невеликих кроків, які допоможуть вам випередити конкурентів. Багато з цих кроків будуть невдалими. Але це нормально. 4. Оберіть спеціалізацію та ставайте кращими. Ви повинні зареконмендувати себе найкращими у чомусь. Неважливо, в чому ви найкращі – поки є люди, яким ваша робота небайдужа. Стати найкращим у чомусь маленькому легше і швидше. Аби досягти цього потрібно важко працювати. Ви мусите стати трудоголіком. Амбіції та пристрасть допоможуть, але вони необов'язкові. Коли ви впораєтеся з чимось невеличким, ви зможете підняти свій рівень і вийти на нові, більші завдання. 5. Розбудовуйте свій публічний профіль. Сьогодні сприйняття є реальністю. Ваш публічний профіль – це ваша репутація. Ви маєте зарекомендувати себе публічно, тож не затримуйте початок власного просування у соціальних медіа. Публічна репутація буде дисциплінувати і захищати вас. Ви також отримаєте підтримку та ресурси для ефективного впровадження ваших ідей. Перші спроби побудови публічних профілів будуть болісними, часом незручними. Але тримайте у пам'яті пункти 1 і 3 вище – не бійтеся і будьте терплячі. Про вас судитимуть по тому, як далеко ви зможете пройти, а не по тому, скільки разів ви впадете по дорозі. Звичайно, ви повинні продовжувати вчитися і розвиватися протягом всього свого життя. Ви не можете дозволити собі зупинитися, оскільки вас швидко викинуть за борт змагання за успіх. По суті, ви повинні залишатися інтелектуально молодим усе своє життя. Хороша новина у тому, що сучасний світ подарував нам розкіш бути здатними до цього. https://blogs.pravda.com.ua/authors/mylovanov/5a8ae0f563835/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/mylovanov/5a2514da9de27/ ukrpravda@gmail.com (Тимофій Милованов) Mon, 04 Dec 2017 10:26:50 +0200 Автори: Тимофій Милованов (Почесний президент Київської школи економіки, співзасновник VoxUkraine, член Ради НБУ, професор Піттсбургзького університету) та Юрій Городніченко (співзасновник VoxUkraine, професор Каліфорнійського університету у Берклі) Ми є економістами з визнаною експертизою у аналізі впливу різноманітних економічних політик на економічний розвиток. Спираючись на свій досвід, ми висловлюємо позицію щодо важливості структурних реформ, макроекономічної стабільності та фіскальної дисципліни в Україні. Рік тому ми славили українську громадськість та державу за їх відданість побудові демократичної та процвітаючої нації. Помітним був і успіх у досягненні макроекономічної стабілізації та відновленні економічного зростання за надзвичайно несприятливих обставин – структурних спотворень економіки та значних зовнішньополітичних, економічних та оборонних шоків. Сьогодні ці досягнення та поступ у небезпеці. Очікується, що цьогорічна інфляція перевищить прогнози Національного Банку і може навіть сягнути минулорічних показників, є ознаки, що економічне зростання сповільнюється, програма МВФ де-факто призупинена і фінансова підтримка з боку інших міжнародних партнерів також може бути відкладена. Виконавча гілка влади має безліч незаповнених позицій; декілька міністрів та керівників важливих регуляторів функціонують у режимі "в.о." вже тривалий час. Нещодавно створені антикорупційні органи, зокрема НАБУ, піддаються жорстоким нападам; прогрес в переслідуванні корумпованих чиновників повільний. Уряд та політики все більше вдаються до риторики популізму. Це вирішальний момент для України. Якщо народ України та її лідери не знайдуть сили, щоб відстояти шлях структурних реформ і не стануть на чіткий шлях розвитку, то всі позитивні зміни в економіці та суспільстві, які були досягнуті такою високою ціною, будуть втрачені. Нездатність уряду та політиків зберігати обраний курс спонукатиме реакційні сили та міжнародних ворогів України подвоїти свої зусилля, щоб знищити Україну. Населення буде далі більше розчаровуватися нинішніми керманичами у всіх гілках влади, таким чином відкриваючи двері реакційним, проросійським силам. І тоді не буде переможців. У відповідь на ці ризики уряд та політики відчайдушно шукають швидкі способи забезпечення економічного зростання та процвітання українців. Мінімальна зарплата та пенсії були збільшені з можливістю ще більшого зростання. Є кілька пропозицій щодо державної підтримки промисловості. Ми підтримуємо Уряд України у бажанні та зусиллях запуску української економіки. Разом із тим, ми не бачимо альтернативи структурним реформам, які усунули б деформацію ринку, вирівняли правила гри для всіх його учасників та зміцнили основи суспільства через реформи у сфері освіти, пенсійного забезпечення, охорони здоров'я, державного управління і судової системи. Не існує жодного Святого Грааля, єдиного рішення чи політики, які б протягом ночі забезпечили процвітання української економіки та її громадян. Ілюзія, що податкові пільги або субсидії стратегічним галузям, вищі зарплати чи пенсії, бар'єри для іноземного бізнесу на користь українських виробників або, скажімо, контроль за цінами на продукти, сприятимуть кардинальному зміцненню економіки. Всі негайні прибутки йтимуть за вітром через підвищення інфляції, корупції та незаконного розподілу коштів, спотворення та придушення конкуренції та інвестицій. Розглянемо як приклад Проект закону N7206: "Купуй українське, плати українцям". Законопроект пропонує надавати переваги у державних закупівлях постачальникам, які можуть продемонструвати, що істотна частина їх виробництва пов'язана (локалізована) в Україні. Ідея законопроекту – підтримка українських виробників, яка базується на сподіванні, що така підтримка призведе до економічного зростання. Існує декілька вже досліджених, класичних проблем у такому підходу та конкретно цьому законопроекті. 1. Немає гарантії, що законопроект допоможе економічному зростанню. Немає гарантії того, що збільшені доходи українських виробників будуть інвестовані в українську економіку. Фактично, може трапитися зворотнє. Захист українського бізнесу може підірвати стимули для інвестування в нові технології, щоб залишатися конкурентоспроможними; рента встановлена на законодавчому рівні може бути перенаправлена з економіки до офшорних компаній, що посилить тиск на обмінний курс. 2. Інфляція та збитки для бюджету. Тягар підтримки буде покладено на державні підприємства, які відтепер більше сплачуватимуть за товари. Це зменшить суму податків, які вони сплачують державі, та збільшить роздрібні ціни на продукцію. Отже, навіть якщо законопроект не буде фінансуватися за рахунок бюджету, це вказує на приховане спотворення в економіці, яке буде профінансовано за рахунок нижчих доходів бюджету в майбутньому, та призведе до інфляції. Структура законопроекту не дозволяє обмежувати ні інфляцію (зростання роздрібних цін), ні втрати бюджету (через зниження податків). Це негативна практика. Будь-яка державна підтримка повинна здійснюватися прозоро через бюджетний процес, за умови дотримання політичного нагляду парламентом. Крім того, пряма підтримка через субсидії окремим підприємствам є менш спотворюючою та деструктивною, ніж механізм, запропонований у цьому законопроекті (хоч і все ще неприйнятною з урахуванням поточного інституційного розвитку України). 3. Корупція. Законопроект нечіткий щодо кваліфікаційних вимог для отримання преференцій. Таким чином, реалізація сприятливого ставлення залишиться в руках чиновників державних підприємств та відповідних регулюючих органів. На ці рішення, напевно, впливатимуть особисті інтереси. Ці інтереси є тією причиною, яка так довго стримувала економічне зростання України. Допоки українська бюрократія не є захищеною від надмірного політичного та комерційного впливу, завжди залишається критичний ризик, що виділені ресурси будуть просто розподіленими через "правильні" компанії для приватного збагачення. 4. Порушення міжнародних договорів та загрози діловому клімату. З метою покращення інвестиційного та ділового клімату, уряд повинен продемонструвати послідовність і продовжувати курс реформ. Кожного разу, коли уряд коливається і готовий зробити крок назад до політики старого підходу, а саме до пільгових процедур та державної фінансової підтримки, ринки реагують негативно. Крім того, обмеження доступу до українських ринків є ізоляціоністською економічною політикою та порушує низку міжнародних договорів, включаючи принципи, закріплені у наших договорах з ЄС, заради яких українська громадськість стільким пожертвувала. Не існує альтернативи курсу реформ, що підтримує макроекономічну стабільність та бюджетний порядок, відновлює верховенство права та дозволяє ринкам працювати задля економічного розвитку. Ми підтримуємо українську владу на шляху до структурних реформ. Ми сподіваємось, що українська економіка змінить напрям руху і громадськість буде реалізовувати переваги непопулярної, але правильної економічної політики та реформ, які український уряд здійснював протягом останніх трьох років. Якщо Ви підтримуєте Відкритий лист, залишайте своє ім'я у коментарях. Підписанти станом на 4 грудня: Тимофей Милованов, PhD, Kyiv School of Economics and University of Pittsburgh, VoxUkraine Yuriy Gorodnichenko, PhD, University of California at Berkeley, Kyiv School of Economics, VoxUkraine Natalija Shapoval, Vice President for Policy, Kyiv School of Economics Ilona Sologoub, Director for Research, Kyiv School of Economics Vladyslav Rashkovan, Alternate Executive Director, International Monetary Fund Volodymyr Omelyan, Minister of Infrastructure of Ukraine Max Nefyodov, First Deputy Minister of Economy Natalie Jaresko, Ex Minister of Finance Aivaras Abromavičius, Ex Minister of Economy and Trade Андрій Журжій, Member of Parliament of Ukraine Oleksandr Opanasenko, Member of Parliament of Ukraine Григорий Шверк, Member of Parliament of Ukraine Lena Sotnyk, Member of Parliament of Ukraine Сергій Лещенко, Member of Parliament of Ukraine (subject to qualifications on corruption and other critical issues, see comments below) Ostap Yednak, Member of Parliament of Ukraine Mustafa Nayem, Member of Parliament of Ukraine Lev Pidlisetskyy, Member of Parliament of Ukraine Svitlana Panaiotidi, State Commissioner of the Antimonopoly Committee of Ukraine Yuliya Kovaliv, National Investment Council Yuriy Vitrenko, CCO Naftogaz Pavlo Sheremeta, Ex Minister of Economy of Ukraine Pavlo Kukhta, Deputy Head of SAGSUR Andrii Dligach, The New Country Civil Platform Vladyslava Rutytska, Vice President SigmaBleyzer Investment Group Member of the National Council of the Reforms Yuriy Husyev, Advisor to the Minister of infrastructure of Ukraine, deputy Minister of Defense of Ukraine (2015-2016) Roman Shpek, Independent Association of Banks of Ukraine Валерій Пекар Taras Kachka Roman Bondar David Braun Yevhen Bystrytsky Илья Михайлов Oleksa Stepaniuk, Kyiv School of Economics Artur Kovalchuk, Kyiv School of Economics Ksenia Alekankina, Kyiv School of Economics Oleksandr Talavera, PhD, University of Swansea and VoxUkraine Vitaliy Shapran Тарас Козак, Президент Інвестиційної Групи "УНІВЕР" Olena Nizalova, PhD, University of Kent and VoxUkraine Denys Nizalov, PhD, University of Kent and VoxUkraine Oleksandr Zholud Boris Davidenko, CEO of VoxUkraine Alex Lissitsa Vladimir Dubrovskiy, Senior Economist at CASE Ukraine and the Chief Expert at the Group on Tax and Budget Reform of the Реанімаційний Пакет Реформ – РПР Ганна Онищенко Nelly Stelmakh Andriy Taranov Natalya Mostepanyuk, Kyiv School of Economics Mykyta Kazimirov Ruslan Korzh Oleksandr Akymenko Roman Basalyha, VoxUkraine Максим Пынтя Ihor Shelevytsky Dmytro Iarovyi, Kyiv School of Economics Vladimir Kadygrob, Zeitgeist Design Катерина Венжик, hromadske Yuriy Chernyavskyy, (subject to qualifications, see comments) Veronika Movchan, IER and VoxUkraine Anna Furman, Kyiv School of Economics Vlad Honcharov Yaroslav Kudlatskiy, Kyiv School of Economics Iryna Vernyhora Oleg Platonovsky Oksana Monastyrska В'ячеслав Зражевський Nataly Zaika, Kyiv School of Economics Maria Barabash Vladyslav Vlasiuk Alexander Petrov Andriy Talama Dmitry Kolodyazhny Olga Kryvoruchko панько рудий Laure Babyak Andrey Perlov Kostiantyn Zahorulko, Kyiv School of Economics Dmytro Kulibaba Ihor Yaskal Dmytro Ilin, University of Pittsburgh Olesia Verchenko, Vice President for Economics Education, Kyiv School of Economics Viktor Taran Mariia Makhnovets Oleksandr Prykhodko Ivan Prymachenko, Prometheus Tatyana Shevtsova Hanna Vakhitova, PhD, Kyiv School of Economics Volodymyr Vakhitov, PhD, Kyiv School of Economics Mykola Ryzhenkov, University of Mannheim Roman Sulzhyk Andriy Borodiy Lena Minitch, Advisor to First Vice Prime Minister Alla Savchenko, Президент BDO Ukraine, Голова Наглядової Ради Федерації бухгалтерів та аудиторів України Olga Nikolaieva, Kyiv School of Economics Viktor Koziuk Anton Senenko Dmitry Goryunov https://blogs.pravda.com.ua/authors/mylovanov/5a2514da9de27/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/mylovanov/59a289355edc5/ ukrpravda@gmail.com (Тимофій Милованов) Sun, 27 Aug 2017 11:56:21 +0300 Олекса Шалайський – головний редактор важливого антикорупційного інтернет-ресурсу "Наші Гроші"[1]. Я вдячний Олексі за його надзвичайний внесок в розбудову кращої та менш корумпованої України. Нещодавно Олекса розкритикував мене за мій пост та перейшов на особистості. У своїй критиці Олекса використав підміну тези і звинуватив мене у висуванні аргументу, якого я не висував. Я вважаю, що читачам Олекси важливо знати, що він вдається до брехні та риторичних маніпуляцій. Я також маю право на захист своєї репутації. Олекса та наші читачі можуть погоджуватись чи ні з нашими позиціями і стилем, любити нас чи ненавидіти, але ми всі маємо дотримуватись стандартів, писати правду і говорити по суті, не переходячи на особистості. У своєму пості я прокоментував низку питань, включаючи корупцію, слабкість держави, суспільну підтримку реформ, відплив мізків, зарплати державних службовців, роль малого та середнього бізнесу та інше. Я зробив ці коментарі як економіст, що понад 18 років вивчав інституційний дизайн груп, організацій та суспільств. Моя компетентність у цих темах визнана у численні способи, включаючи (a) безстрокову посаду викладача в Університеті Піттсбурга; (б) публікації у провідних економічних виданнях, таких як Econometrica, American Economic Review, Journal of Economic Theory, Review of Economic Studies тощо; (в) запрошення представити мою роботу у Гарварді, Массачусетському технологічному інституті, Стенфорді, Прінстоні, Йєлі, Університеті Каліфорнії у Берклі, Університеті Пенсильванії тощо; (г) топ-2 та топ-4 у рейтингу економістів за версією Forbes.ua; (д) публікації у "Нью-Йорк Таймс", "Вашингтон пост", "Нейшнл інтерест" тощо; (д) призначення парламентом України Членом Ради Національного банку України; (ж) запрошення до робочої групи з перегляду політики безпеки ЄС на замовлення Єврокомісії, та (з) призначення почесним Президентом Київської школи економіки. Імовірно, реакція Олекси була викликана моїм першим абзацом. У ньому я стверджую, що питання некомпетентності важливіше за питання корупції. Ми живемо у демократії, і кожен має право на свою думку, як Олекса, так і я. Ми врегульовуємо суперечки через обговорення. Наша аудиторія заслуговує на найкращі та найінформативніші аргументи. Маніпулятивні тактики, особисті звинувачення та відверта брехня відволікають та заплутують обговорення. Ми з Олексою вищі за це. Де збрехав Олекса? У другому абзаці його поста він написав: "На думку Тимофія – основна проблема нашої держави не корупція, а непрофесіоналізм. Припустимо. Як він хоче це вирішити? Державними грішми, як будуть залиті в вузи і, зокрема, в його вуз – Київську школу економіки." Та правда полягає в тому, що я написав цілком протилежне: "Що можна зробити? Я не вірю, що уряд спроможен створити дослідніцькі центри і університети де буду створюватись і працювати інтелектуальна еліта України. Але це може бути зроблено малим та середнім бізнесом. Бізнес та багаті люди можуть взяти на себе відповідальність за інтелектуальний суверенітет України, почати носити трошки менше грошей на Печерські пагорби, а зекономлені гроші витрати на підтримку освіти, досліджень, професорів та студентів – тут, в Україні."[2] Це називається підміною тези, коли особа звинувачує опонента в аргументі, якого той не висував і потім його спростовує.[3] У своєму пості Олекса також звинуватив мене в систематичних зусиллях з метою зашкодити українцям і припустив, що я отримую гроші від уряду за пропаганду. На відміну від твердження про "вимогу про підтримку КШЕ з державного бюджету", Олекса не наводить жодних фактів чи обґрунтування для свого твердження. Тож я не можу їх заперечити. Я дуже сподіваюся, що Олекса наведе такі факти, щоб я міг на це відповісти, або зніме свої звинувачення.[4] Зараз я хотів би звернутися до суті моїх та Олексових агрументів. Я стверджував, що корупція – це симптом, наслідок структурних проблем в економіці. І щоб усунути корупцію, у першу чергу нам необхідно усунути ці проблеми. Іншими словами, я виступаю радше за мінімізацію можливостей для корупції, а вже потім за необхідність покарання тих, хто їх використовує (хоча, звісно, обидва підходи обґрунтовані та необхідні). На мою думку, проблема другого підходу (покарання) полягає в тому, що відокремлено він не працює. Якщо економіка корумпована, то й правоохоронні органи корумповані. Кінець кінцем замість того, щоб боротися з корупцією, правоохоронні органи можуть вирішити вилучати кошти у корумпованих чиновників, що перед тим вилучили їх з економіки. Покарання за корупцію фактично перетворюється на приватні податкові надходження для тих, хто контролює правоохоронні органи. Тоді деякі люди в уряді, усупереч здоровому глузду, стають зацікавлений у збільшенні, а не скороченні можливостей для корупції, оскільки це дозволяє їм отримувати більше хабарів у ході переслідування корупції. Звісно, це лише моя думка, що ґрунтується на моїх дослідженнях та дослідженнях інших. Ця думка може бути хибною. Інша висловлена мною думка стосувалася необхідності підтримувати освіту та особливо наукові дослідження! Це можна робити як за гроші платників податків, так і за приватні кошти. Я виступав за приватне фінансування. Приватна підтримка змушує університети працювати сумлінніше, щоб переконати донорів у тому, що вони створюють цінність для суспільства та бізнесу. Напротивагу цьому Олекса зазначив, що немає необхідності підтримувати освіту, поки українська економіка не стане конкурентоспроможною. Конкуренція в бізнесі перетвориться на конкуренцію за талант, що в свою чергу перетвориться на попит на гарну освіту. Це слушна думка, яку я також поділяю. Проте освітня галузь потерпає від того, що називається екстерналіями. Основними бенефіціарами освіти стануть як студенти, так і суспільство. Студенти не інтерналізують позитивні наслідки, які їхня освіта принесе решті суспільства, і тому не будуть готові платити університетам дійсну вартість своєї освіти. Крім того, студентам може бракувати доступу до ідеальних фінансових ринків, щоб профінансувати свою освіту. До того ж, у своєму пості я намагався сказати про необхідність створення в Україні інтелектуальних еліт. На мою думку, саме університети підходять для цього. Нам потрібні університети, що навчатимуть культурі свободи слова, толерантності, поваги до фактів та наукового підходу. Такий підхід до розвитку культури – це аргумент з економічної теорії пропозиції. Культура сама себе не створить. Необхідне організоване зусилля з боку тих у суспільстві, хто дбає про майбутнє України. Це зусилля дорого коштує і повинне фінансуватися (приватними) донорами. Олекса не згодний із цим, і це його право. Проте він не має права перекручувати мої аргументи та несправедливо звинувачувати мене в пропаганді, корупції чи некомпетентності. Суттєві питання, які ми з Олексою піднімаємо у наших постах є важливими. Я дуже сподіваюся, що ми з Олексою продовжимо їх обговорення та робитимемо це у конструктивний спосіб. _______________________________________ [1] Див. сайт "Наші Гроші" (дата звернення 24 серпня 2017) [2] Також я робив публічні заяви, виступаючи проти необмеженої підтримки з держбюджету як промисловості, так і освіти. Приклади: мій відкритий лист проти державної підтримки через НБУ (підписаний низкою високопоставлених реформаторів та кількома бізнес-асоціаціями) чи пости проти фінансування (за закриття) більшості державних вишів. Їх можна знайти тут і тут. [3] Також Олекса робить кілька помилок у базовій економічній термінології. У третьому та четвертому абзацах він пропонує свій погляд на те, що не так з українською економікою. Він заявляє, що "5. В Україні немає відкритої економіки. Її знищує корупція. І в першу чергу – політична". Термін "відкрита економіка", як українською, так і англійською означає, що "відбувається економічна діяльність між внутрішніми та зовнішніми виробниками". Відповідно більшість економістів визначили б Україну як країну з невеликою відкритою економікою. Насправді експорт та імпорт України кожен складає близько 40% ВВП чи більше. Наприклад, у 2015 році Україна посідала 50 місце серед найбільших експортерів у світі. Скоріше за все Олекса використав прикметник "відкрита" у його розмовному значенні "відкрита для конкуренції". Більш слушним економічним терміном був би термін "бар'єри входу". Я згоден з Олексою в тому, що бар'єри входу в Україні суттєві і деякі з них створені політично. На мій погляд, Олекса також правий у тому, що задля усунення цих бар'єрів нам потрібно викорінити політичну корупцію. Тобто (як я це інтерпретую) нам потрібно відокремити бізнес від політики. [4] Мій прибуток зазначений на сайті НАЗК. Я отримую доходи від Національного банку України, Університету Піттсбурга та Київської школи економіки. Я отримую прибуток від НБУ за свою службу у Раді – наглядовому органі банку. Я був призначений до складу Ради парламентом і існують функціонуючі конституційні гарантії, які забезпечують мою незалежність, в тому числі і від уряду. У своїй роботі я звітую народу України і не звітую жодним особам в уряді, бізнесі чи освіті. https://blogs.pravda.com.ua/authors/mylovanov/59a289355edc5/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/mylovanov/5898805b96eb2/ ukrpravda@gmail.com (Тимофій Милованов) Mon, 06 Feb 2017 14:55:39 +0200 Автори – Тимофій Милованов та Володимир Білоткач Завтра Верховна Рада України буде розглядати проект закону про регулювання електронних комунікацій. Це про регулювання інтернету, мобільного зв'язку, тощо. Цей закон буде мати вплив на IT та е-коммерс. Тому що телекомунікації, ІТ, та онлайн-комерція – одні з небагатьох галузей, які зростають, створюють робочі місця, генерують податки, та швидко розвиваються в Україні. Ці галузі є системостворюючими, вони забезпечують інфраструктуру для споживання та виробництва, мають позитивний ефект на розвиток середнього та малого бізнесу. Тому що, ці галузі вже є успішними, наша регуляторна політика має бути дуже обережна. Ми маємо керуватись принципом – Noli nocere! – тобто, Не зашкодь! Надмірне, невиважене або непродумане регулювання може зупинити розвиток цих галузей. Як економісти з міжнародним досвідом в питаннях регулювання ринку, ми бачимо декілька серйозних недоліків проекту закону. Нечітко прописані механізми визначення компаній з істотною ринковою перевагою. Ми вважаємо, що цей закон може потенційно призвести до застосування асиметричного регулювання, коли різні компанії можуть отримати різні правила гри. Це спотворить ринок, порушить справедливість, призведе до економічних втрат, та буде створювати мотивацію для корупції. Також в законі немає чіткого визначення можливості більшої ефективності великих компанії через економію на масштабі виробництва та послуг. Зрозуміло, що інколи один сервер чи телекомунікаційна станція можуть бути технологічно та витратно більш ефективні ніж декілька малих. Світова практика регулювання полягаю в пошуку балансу між конкуренцією (і низькими цінами) та технологічною ефективністю. Пункт 3 статті 9 вимагає повідомляти регулятора у разі порушення безпеки чи цілісності комунікацій. Тут теж немає чіткості норми і є ризик перевантаження операторів бюрократичними вимогами. Чи має оператор подавати регулятору звіт стосовно серверів, що зависли? Можливо має, якщо це призвело до системних проблем в комунікаційних мережах. Але не має, якщо вплив технічних проблем обмежений. Ми би пропонували, щоб закон чітко дозволив членам національного регулятора висловлювати окремі думки, щодо рішень прийнятих регулятором. Окремі думки мають бути опубліковані. Підпункти 15, 16, 19 та інші підпункти пункту 1 статті 26 дозволяють національному регулятору встановлювати тарифи на послуги операторів ринку. Також стаття 63 пункт 4 прямо прописує державне цінове регулювання для кінцевих клієнтів. "Держава гарантує універсальне обслуговування, тобто забезпечення універсального доступу споживачів, у тому числі споживачів – фізичних осіб з обмеженими можливостями, до електронних комунікаційних мереж загального користування та надання універсальних послуг нормованої якості за регульованими державою тарифами." Пряме цінове регулювання, що протирічить принципам ринкової економіки та призведе до підвищення ризиків для економічного зростання та корупційних ризиків. Може статись так, що оператори ринку будуть лобіювати регулятора щодо цін, замість того, щоб боротись один з одним в конкурентній боротьбі на ринку. Також регулятор не буде в змозі швидко та ефективно реагувати на зміни ринкових умов. Так, деякі ціні, включаючи доступ до інфраструктури, потрібно регулювати за деяких. Закон має чітко прописати які саме ціни, за яких умов і як можуть регулюватись, а не надавати регулятору загальну можливість регулювати ціни на ринку. Чим більше чіткості буде в цих пунктах, тим краще для економіки і менше ризиків корупції. Також, якщо ціни, особливо, кінцевим споживачам, будуть мати ознаки зговору, то контроль за цим може і має бути здійснений антимонопольним комітетом. Пункт 2 статті 63 вимагає обов'язкової реєстрації абонента. Це створить суттєві перепони для надання послуг і призведе до зменшення економічної активності на ринку електронних комунікаційних послуг. Сама ідея ринку електронних послуг полягає в полегшенні бізнес операцій. Крім того, буде важко впровадити цю норму фактично, що призведе до додаткових корупційних ризиків та ризиків з тінезації послуг. Застереження: "Київстар" повідомив авторів цієї статті про закон. Автори статті також спілкувались з іншими компаніями на ринку електронних комунікацій та e-commerce. Ці компанії не здійснювали жодного редакційного контролю над статтею та не мали впливу на зміст статті до її публікації. Автори, VoxUkraine та інші роботодавці авторів не отримали жодної фінансової винагороди від цих компаній за написання цієї статті. "Київстар" виступав контриб'ютором VoxUkraine у проекті з підтримки молодих талантів Mindsketch. "Київстар" надає підтримку Київській школі економіки, в якій працює один з авторів статті. Президент "Київстар" є членом ради директорів Київської школи економіки. Президент "Київстар" і автори не проводили жодних переговорів стосовно цієї статті. https://blogs.pravda.com.ua/authors/mylovanov/5898805b96eb2/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/mylovanov/5885af704d966/ ukrpravda@gmail.com (Тимофій Милованов) Mon, 23 Jan 2017 08:23:28 +0200 По данным офиса международной миграции Объединенных Наций из Украины за все время по 2015 год эммигрировало 5,8 млн украинцев, а в Украину иммигрировало 4,8 млн. Чистый отток составил 1 млн. В основном это эмиграция в Казахстан (чистый отток около 120 тыс), Израиль (130 тыс), Чешскую Республику (100 тыс), Польшу (200 тыс), Италию (220 тыс), Германию (270 тыс), США (345 тыс), Испанию (80 тыс), Канаду (70 тыс), и Португалию (45 тыс). К этому нужно, наверное, добавить украинцев проживающих постоянно в других странах без получения гражданства, которых может быть значительно больше. К сожалению, таких данных я не нашел. В этой колонке я бы хотел обсудить ряд мер, которые могут сделать возвращение в Украину для уехавших украинцев более привлекательным. Я ученый и мои рассуждения и применения, наверное, ограничены в их применении для мигрантов в других типах профессий. Я уехал из Украины в 1999 году чтобы учиться в докторантуре университета Висконсина. После окончания, я получил работу в Бонне, потом вернулся в США и сейчас работаю в университете Питтсбурга ассоциативным профессором экономики. После событий 2013-2014 года я стал больше уделять внимания Украине. Сейчас у меня также есть работа связанная с Киевской Школой Экономики и Советом Национального Банка Украины. Конечно, вопрос о том, стоит ли мне отказаться от позиции в Питтсбурге и вернуться в Украину полностью постоянно возникает у меня в голове. Существует множество доводов и за и против, но я бы хотел упомянуть два основных довода против полного возвращения. Первое, я боюсь потерять независимость. Пока у меня есть Питтсбург, я в любой момент могу уехать обратно. Это позволяет мне не боятся давления и оставаться честным. Второе, мне нравится время от времени уезжать из Украины в США и успокаиваться там. Расстояние и другая культура позволяют по-новому взглянуть на Украину и увидеть определенные процессы более глубоко. Вкратце, взгляд из США позволяет думать об Украине в динамике прошлых 25 лет и следующих 10 лет. Внутри Украины это делать сложнее. Я ученый и для меня важно две вещи. Первое, мне нужно спокойствие в работе и уверенность в завтрашнем дне. Наверное – это то, что может быть привлекательно любому человеку. В США у меня есть тенюре – гарантия, что меня не уволят, есть хорошая медицина, накопительные пенсионные фонды, а также хорошая система образования для моих детей (если и когда они у меня будут). В Украине все это нужно создавать. Второе, мне нужна интеллектуально стимулирующая обстановка. Это означает, что на моем факультете должна быть критическая масса настоящих ученых экономистов. Они должны понимать современную экономическую науку, разговаривать на одном языке и быть признанными их мировыми коллегами, публиковаться в ведущих мировых научных журналах и ездить на и организовывать международные научные конференции высокого уровня. Это также означает, что шарлатаны от науки, которые имеют украинские регалии, но не имеют ни одной публикации в западных академических журналах и не понимают суть современной науки, не должны иметь значительного влияния на администрацию моего факультета, а также, более широко, на интеллектуальные публичные дискуссии. Этого, к сожалению, в Украине тоже пока нет или очень мало. Что нужно делать? Минимум, необходимы серьезные реформы медицины, образования, пенсионного обеспечения. Они долгие и кропотливые. Поэтому их нельзя откладывать на лучшие времена. Начинать нужно было позавчера. Нужно создавать современные факультеты с критической массой преподавателей и ученых, которые получили образование в лучших университетах мира. Это дорого! Но это возможно. Есть несколько хороших примеров – Тулузская школа экономики или Центральный Европейский Университет в Будапеште смогли построить качественные факультеты экономики и привлечь преподавателей и ученых мирового уровня. Зачем нам нужно пытаться возвращать ученых, которые построили карьеры в других странах? К сожалению, украинская наука в ряде направлений, включая экономику, политизирована и изолирована от современной международной мысли. В какой-то мере это можно увидеть и по результатам экономических политик в Украине и уровню ВВП на душу населения. Кроме того, страна, в которой нет своих сильных и современных школ мысли, будет вынуждена прислушиваться к советам внешних консультантов и агентств и зависеть от технической помощи ЕС, США, Канады и других стран. Несколько сильных факультетов экономики, политики, социологии, государственного управления и т.д. смогли бы ощутимо повлиять на компетентность экономических политик, внедряемых государством, уменьшить значение популизма и повысить качество дискуссии о реформах и необходимых изменениях системы отношений в Украине. https://blogs.pravda.com.ua/authors/mylovanov/5885af704d966/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/mylovanov/5866ef0b45e29/ ukrpravda@gmail.com (Тимофій Милованов) Sat, 31 Dec 2016 00:34:35 +0200 Вчера Виктор Пинчук опубликовал колонку в Wall Street Journal, которая перечисляет компромиссы на которые должна пойти Украина ради мира с Россией. Вкратце, они состоят в следующем: 1. Украине следует временно отказаться от цели присоединения к Европейскому Cоюзу. 2. Ситуация с Крымом не должна стать препятствием для достижения мира на востоке Украины. 3. Стоит разрешить выборы на оккупированных территориях, даже если невозможно обеспечить их честность и справедливость. 4. Украина должна отказаться от стремления вступить в НАТО и выбрать нейтралитет. 5. Украина должна быть готова к частичной отмене санкций для России. Я вижу несколько серьезных проблем в этой колонке. Во-первых, она написана человеком, которого многие украинцы считают олигархом и ассоциируют со стилем управления превратившим Украину в слабую и коррумпированную страну. Призыв к примирению с Россией, даже если он был бы оправдан (с чем я лично не согласен), должен исходить от людей с высоким моральным авторитетом находящимися вне бизнеса и политики. Кроме того, сами пять предложений в колонке не являются никакими компромиссами. Каждое из предложений – это серьезная уступка национальных интересов Украины. В обмен на что? Колонка не требует от России абсолютно никаких конкретных действий. Упоминается лишь, что Россия должна выполнить свои обязательства по Минску и Минску 2, а именно перемирие и отвод войск и тяжелого вооружения. Удивительно, но нет даже упоминания требования восстановления контроля Украиной над границой с Россией. Колонка апеллирует к гарантиям безопасности, которое должно предоставить международное сообщество. Но нет никакой конкретики о том, что и как должно быть сделано. Понятно, что уступки в ответ на абсолютное бездействие со стороны агрессора – это путь к капитуляции. Наибольшая проблема, с моей точки зрения, в приоритетах которые обрисовывает колонка. Автор признает право Украины на "выбор своего пути, защиту территориальной ценности и построение успешной страны". Но тут же говорит, что это право "может быть частью более широкой картины, где мы соглашаемся на болезненные компромиссы ради мира." Я считаю, что все на самом деле наоборот. На первом месте стоит право Украины на суверенитет и успех, а компромиссы ради мира или любой другой важной цели на втором. Я согласен с Виктором Пинчуком, что Украина должна пойти на болезненные компромиссы. Прежде всего для защиты своей национальной безопасности, для построения сильной экономики и армии, для успеха. А уже успех и сила Украины приведет к миру с Россией. Я попробую сформулировать альтернативные пять болезненных компромиссов и приглашаю читателей подумать о своей личной пятерке: 1. Евросоюз. Украине следует начать искренне внедрять европейские ценности. Это означает равные правила игры для всех, в частности, и для олигархов и для простых граждан, ответственность за коррупцию, разделение политики и бизнеса, уплату налогов, свободу слова и средств массовой информации, прозрачность и подотчетность власти, включение в принятие решений всех частей общества, и т.д. 2. Крым. Нужно начать честно говорить о том, что ситуация с Крымом не будет разрешена в ближайшее время. Украина должна предложить реальную стратегию защиты прав украинцев проживающих в Крыму, а украинцам приехавшим из Крыма предоставить ресурсы для интеграции. 3. Выборы на Донбассе. Если невозможно провести честные выборы на оккупированных территориях, избирательные участки можно установить на территории под контролем Украины. Жители оккупированных территорий могут пересечь контактную линию и проголосовать в условиях, когда на их волеизъявление не будет оказываться давление и их голоса будут честно сосчитаны. 4. Армия. Украина должна продолжать строить сильную и независимую армию. Стоит изучить насколько возможно восстановление статуса ядерной державы. 5. Санкции. Украина должна ввести свои санкции против России и продолжать переориентировать экономику на глобальные рынки, минимизируя экономическую зависимость от России. Как пример, в области энергетики это может включать в себя постепенный отказ (если это технологически возможно) от покупки российского топлива для ядерных реакторов, привязка субсидий населению на газ и коммунальные услуги к действиям повышающим энергоэффективность (в квартирах, домах, и связанной инфраструктуре), агрессивное налоговое стимулирование разработки стандартных и альтернативных источников энергии в Украине, и тд. Путь для Украины – это построение сильной экономики, армии, и дипломатии, а не односторонние уступки России. https://blogs.pravda.com.ua/authors/mylovanov/5866ef0b45e29/