https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/pekar/627cb9567e486/ ukrpravda@gmail.com (Валерій Пекар) Thu, 12 May 2022 10:37:58 +0300 CEO Club Ukraine, Спілка Українських Підприємців, Торгово-промислова палата України, бізнес-спільнота Board та ще більше півсотні об'єднань українських підприємців підписали меморандум про узгоджені принципи економічної політики та створення Коаліції бізнес-спільнот за модернізацію України задля втілення цих принципів. Читайте оригінал документу У документі зазначається, що в нинішніх умовах війни, економічного спаду, руйнування інфраструктури, масштабної міграції – питання прискореного економічного зростання стає питанням виживання країни та нації. Без потужної економіки не буде ні достатнього оборонного бюджету, ні достатньої кількості компетентних працівників та резервістів, ні швидкого зростання добробуту громадян, на який вони розраховують після перемоги. Для відновлення економіки потрібна масштабна дерегуляція, інвестиції, великі трудові ресурси, надзвичайна підприємницька активність. Відбудова та відродження української економіки неможливі на традиційних основах в цілому невільної економіки (130 місце у світовому рейтингу економічної свободи). Українські підприємці, чиїми руками та коштами буде відбуватися відновлення країни, вважають своїм правом та обов'язком брати участь у визначенні пріоритетів та розробці й втіленні економічних політик разом з Українською державою та міжнародними організаціями. Меморандум містить стисле бачення майбутньої України, 18 засадничих принципів економічної політики, узгоджених всіма підприємницькими асоціаціями, та "червоні лінії", що позначають неприпустимі дії держави при формуванні й реалізації економічної стратегії. Українські підприємці прагнуть ліберальної ринкової інноваційної економіки, що створює добробут всіх громадян, та ефективної держави, яка забезпечує верховенство права та рівні правила гри й мінімально втручається в економіку. Бізнес-спільноти, що підписали меморандум, вважають: ухвалення рішень щодо пріоритетів економічного розвитку та економічних політик без участі українських підприємців призведе до низької якості таких рішень, а отже – до втрати історичного шансу на економічний стрибок. З метою реалізації узгоджених принципів економічної політики новостворена Коаліція буде співпрацювати з усіма політичними силами та міжнародними організаціями. Підприємці вимагають активної участі в розробці планів відновлення та розвитку економіки України та в роботі інституцій, які будуть створені для їх втілення. https://blogs.pravda.com.ua/authors/pekar/627cb9567e486/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pekar/5efaf6fc55eb5/ ukrpravda@gmail.com (Валерій Пекар) Tue, 30 Jun 2020 11:25:32 +0300 Заява Ми, представники центрів економічної думки, уважно слідкуємо за розвитком подій в українській економіці на тлі світової економічної кризи, пандемії та кризи українських державних інституцій. Останнім часом ми бачимо низку рішень, які ставлять під загрозу відновлення і подальше зростання української економіки. Як фахівці ми окреслюємо "червоні лінії", порушення яких невідворотно призведе до суттєвого погіршення ситуації в українській економіці, яке відчує на собі кожна українська сім'я. 1. Втручання в роботу існуючих інституцій. Неприпустимі втручання у діяльність і втрата незалежності Національного банку України, Антимонопольного комітету України, Рахункової палати України, антикорупційних органів, а також втручання і зміна формату реформ, пов'язаних із зовнішнім незалежним оцінюванням якості освіти, закупівлею ліків, системами Prozorro та Prozorro.Продажі тощо. 2. Втрата кредитоспроможності та кредитного рейтингу. Неприпустимі оголошення дефолту по боргах та емісійне покриття дефіциту бюджету (як кажуть, "надрукувати гривню"), що невідворотно призведе до швидкого зростання інфляції та девальвації гривні, внаслідок чого Україна втратить велику частину економіки і разом з нею шанс на приєднання до клубу країн Східної Європи із середнім розвитком, вся країна буде відкинута на 6 років назад. 3. Накопичення боргів. Неприпустиме зростання боргу понад мінімально необхідне. Хоча певне зростання боргу під час кризи є неминучим, понаднормове зростання призведе до того, що подальше економічне відновлення буде загальмовано борговою кризою та черговим піком виплат. Це стосується і державного боргу, і гарантованого боргу, і прихованого дефіциту бюджету за рахунок розширення дефіцитів підприємств, фінансування яких здійснюється через державні банки. 4. Зростання податкового навантаження. Неприпустимо збільшувати податкове навантаження на економіку, яка вже знаходяться в ураженому стані, бо це призведе до закриття десятків тисяч підприємств та багатомільйонного безробіття, яке не вдасться подолати жодним чином. 5. Збільшення корупції. Неприпустиме вжиття будь-яких заходів, які розширюють можливості корупції та вибіркового тиску на бізнес з боку контролюючих органів, зокрема за рахунок збільшення дискреційних повноважень інспекторів, збільшення потреби у перевірках тощо. Те саме стосується запровадження нових регулювань, зокрема, зі створенням монопольних схем. 6. Зменшення прозорості управління державною власністю. Неприпустима передача державних підприємств в управління представникам олігархічних груп, що має наслідком вимивання оборотних коштів, недоотримання прибутків, перетворення привабливих активів в збиткові підприємства, доведення до банкрутства. Так само неприпустиме зменшення спроможності незалежних наглядових рад, бо вони забезпечують прозорість та використання державної власності в загальнонаціональних інтересах. Неприпустимий розворот реформи корпоративного управління державних банків, використання їхніх ресурсів для фінансування нерентабельних проектів чи пов'язаних інтересів, що може спричинити нову хвилю витрачання бюджетних коштів на рекапіталізацію державних банків. 7. Недобросовісне використання економічних стимулів. Неприпустиме створення штучних преференцій для особливих ("стратегічних") галузей і підприємств (спеціальні економічні зони, індустріальні парки, кредитно-експортне агентство, імпортні та експортні квоти чи мита тощо), адже воно може бути використане на користь кількох зацікавлених осіб за рахунок багатьох інших (часом цілих галузей чи всіх платників податків), що у підсумку призведе не до зростання економіки, а до суттєвих втрат. Наприклад, пільги, привілеї, субсидії окремим підприємствам стануть інструментом недобросовісної конкуренції та зростання монополізму, а протекціоністські заходи щодо імпорту, які суперечать міжнародним зобов'язанням України, викличуть симетричні відповіді щодо українського експорту. Тому стимулювання повинно включати механізми запобігання зловживанням та корупції, не призводити до погіршення конкурентоздатності інших українських підприємств та не створювати хибних стимулів, а також бути мінімально достатнім, бо значні пільги призведуть до подальшої боргової кризи. 8. Відступ від реформування недорозвинутих ринків. Неприпустимі відтермінування запровадження повноцінного ринку газу, зрив робіт по синхронізації української об'єднаної енергосистеми з європейською ENTSO-E, перенесення термінів запровадження ринку землі. Ці сфери економіки традиційно були джерелом корупції та зловживання, і вони конче потребують реформування, прозорості, підвищення конкурентності та ліквідності, від чого виграють як усі громадяни, так і український бізнес. Прикладом цього є газовий ринок, завдяки відкритості якого українська промисловість скористалася значним падінням світових цін на газ, і тепер черга за побутовими споживачами та відміною публічних спеціальних обов'язків (ПСО). Інтеграція української об'єднаної енергосистеми до Європейської мережі операторів систем передачі (ENTSO-E) дозволить створити спільний ринок електроенергії з 36 країнами ЄС. Це важлива задача з кінцевим терміном реалізації 2023 рік, її досягнення значно посилить стабільність енергосистеми, наповнить ринок ліквідністю, збільшить кількість постачальників ресурсу та зменшить можливості для зловживання монопольним становищем. Що стосується ринку землі, то Україна настільки запізнилася з цією реформою, що будь-яке відтягування або зрив підготовчих робіт є еквівалентом економічної диверсії. Цей перелік "червоних ліній" не є вичерпним, але в ньому перераховані найважливіші застереження. Водночас із публікацією застережень, чого не можна робити, ми розпочинаємо спільну роботу над основними засадами економічної політики, тобто що треба робити задля економічного відродження і зростання. Підписи: Гліб Вишлінський, Марія Репко, Центр економічної стратегії Андрій Длігач (д.е.н., голова Advanter Group), Тарас Козак (президент Інвестиційної Групи "УНІВЕР"), Валерій Пекар (викладач бізнес-шкіл kmbs, LvBS), Громадянська Платформа Нова Країна Анатолій Амелін, співзасновник Українського Інституту Майбутнього Володимир Дубровський,старший економіст центру соціально-економічних досліджень CASE Україна, експерт Економічної експертної платформи Олексій Мушак, народний депутат України 2014-2019 р., радник прем'єр-міністра України 2019-2020 р. Сергій Ніколайчук, голова департаменту макроекономічних досліджень, група ICU Олексій Геращенко, економіст, викладач kmbs Олена Білан, головний економіст Dragon Capital Тимофій Милованов, президент Київської Школи Економіки https://blogs.pravda.com.ua/authors/pekar/5efaf6fc55eb5/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pekar/5d28420476d97/ ukrpravda@gmail.com (Валерій Пекар) Fri, 12 Jul 2019 11:17:08 +0300 4 липня в "Укрінформі" відбулася друга з чотирьох публічних дискусій представників політичних партій за участю експертів громадської ініціативи Виборча Рада UA та Реанімаційного Пакету Реформ. Ці дискусії мають на меті ознайомити виборців з баченням і стратегіями рейтингових політичних партій, а конкретно ця зустріч була присвячена економічній політиці. Виходячи з великого обсягу дискусії, публікую її по частинах. Ця остання, п'ята публікація присвячена пенсійній реформі. Нижче подана стенограма з мінімальними редакційними правками. Галина Третьякова (партія "Слуга Народу"): Наша програма містить запровадження другого рівня пенсійного забезпечення. По-перше, щодо тих пенсіонерів, які є, ми не будемо погіршувати, щоб ніхто не боявся. Будемо проводити індексацію пенсій за правилами, які впроваджені в жовтні 2017 року. І будемо підтягувати прожитковий мінімум, методику його формування треба змінити докорінно і прив'язати до того індекс добробуту, який має бути у неоподаткованих домогосподарствах. Щодо запровадження другого рівня, то це недержавний накопичувальний фонд, який міститься у всіх законопроектах, і пана Яценюка, і пана Гройсмана, і навіть групи народних депутатів. Треба буде визначити в діалозі з людьми, які фінансові установи можуть це робити, але спочатку зробити нагляд за такими фінансовими установами. Це той законопроект, який вніс пан Порошенко чотири з половиною роки тому і не прийняв, хоча він був першочерговий. Це такий борг, який залишився від цього... Там треба змінювати конструкцію регулювання, вона так само, як НКРЕКП, сьогодні є неконституційною. Далі треба визначити, скільки ми у другий рівень відраховуємо і хто відраховує, ми не прихильники того, щоб робити 7-15, як пропонували, в цей період. Ми думаємо, що другий рівень треба запускати на маленьких сумах, це має бути 1-2-3 відсотки, і це має бути спільним фінансування роботодавця разом із людиною, але на маленьких процентах. Ми маємо створити стимули щодо запровадження третього рівня і гарантування. Павло Кухта (партія "Голос"): Як автор діючої формули індексації пенсій можу сказати, що партія "Голос" точно буде підтримувати проведення індексації. Ми вбачаємо фундаментальну проблему наразі в тому факті, що при фактичному прожитковому мінімумі розрахунковому в 3144 грн, 8 мільйонів пенсіонерів отримує пенсію менше 3 тисяч гривень, тобто більше 70% пенсіонерів живуть на пенсію менше прожиткового мінімуму. Це питання не вирішується суто в пенсійній сфері, це питання економічного зростання і детінізації економіки, і це питання треба і доведеться вирішувати, і ми хочемо показати людям реальний результат. А третя фундаментальна річ, це запровадження накопичувальної системи, ми вбачаємо можливість зробити це з 2021 року, тобто восени прийняти пакет реформ стосовно фінансового сектору, дати рік регуляторам запровадити нормальне регулювання, нормальну роботу фінансових ринків, і в них буде принципове завдання придумати і створити інструменти, в які підуть кошти другого рівня, щоб ми не називали їх "державні облігації" і не ганяли їх по колу через бюджет. Треба, щоб вони пішли на стимулювання економічного зростання, щоб вони стали таким собі стартером економічного зростання, а з іншого боку це дасть можливість пенсіонерам на цьому зростанні заробити, щоб ми показали людям у другому рівні якісний результат і змогли почати перехід до системи, яка зосереджувалась би більше на накопичувальній складовій, ніж на солідарній. Ніна Южаніна (партія "Європейська Солідарність"): Зараз хочемо спільно з деякими експертами все ж таки проаналізувати глибоко реальні можливості щодо запровадження другого рівня. Нам треба розглянути питання можливості оперування цілими групами фінансових установ, ми всі розуміємо, що зараз цих можливостей немає, треба шукати інші альтернативні варіанти. 2020-2021 року, я думаю, такої можливості не буде, тому що зараз і стагнація, світового ринку і, навіть якби ці гроші вкладалися не в Україні, а деінде, це викликає дуже багато питань. Але насправді пенсійну реформа зараз потрібно робити, якісь нестандартні кроки, і над ними ми маємо думати, на перші часи збереження підходів, які є, щодо системи індексації. Це боротьба за те, щоб мінімальна пенсія не була менше прожиткового мінімуму? і потім обговорення подальших кроків. Вони мають бути нестандартними. Іван Мірошниченко (партія "Сила і Честь"): Стандартно ми не вийдем з цієї ситуації. У нас на одного пенсіонера два працюючих, при нормі в нормальних розвинених країнах один до трьох. Мінімальна зарплата 4200 дає ЄСВ 900 грн, то треба 2-3 людини, щоб забезпечити мінімальну пенсію. Тому тільки нестандартні кроки. Скажу відразу, я не експерт, і тут треба сідати рахувати. Звісно, солідарна система ніяких перспектив немає, треба переходити на пенсійні програми другого рівня. Можливо навіть робить добровільний вибір для людей, де розміщати ці кошти – чи в державних, чи в приватних фондах. Це на їхній, як то кажуть, страх і ризик. Це теж окрема дискусія. Третє, що хотів би сказати, цю програму переходу можна, в якісь мірі, знову треба прорахувати, пов'язувати зі зміною системи оподаткування заробітних плат. Тобто якщо ми десь будемо закручувати крани, тобто зменшувати оподаткування, можливо знову якусь частину, обговорюючи, в який спосіб, направляти вже на нову пенсійну реформу по новому алгоритму. Але то треба всім сідати, і дуже-дуже-дуже важко рахувати. Сергій Марченко (партія "Українська Стратегія Гройсмана"): Дійсно хочу погодитися з Іваном. Ми маємо поєднати питання про зниження навантаження на фонд оплати праці з питанням пенсійної реформи. Тому що, якщо ми ці питання відриваємо, то, з одного боку, ми за зниження навантаження, з іншого боку ми проводимо пенсійну реформу. Це не може бути в умовах, коли дефіцит бюджету пенсійного фонду 150 мільярдів гривень. Тобто я відверто скажу, якщо ми не вирішимо питання дефіциту, то ці всі розмови виглядають дещо непрофесійно. Ми не маємо шляху, куди рухатися. Як можна це вирішити? Так, маємо рухатись, маємо запроваджувати наступні рівні пенсійної системи і дати можливість громадянам самостійно визначитися, яким чином відкладати кошти. Як гарантувати і таке інше, як фондовий ринок запустити, як регуляторів запустити. Це багато є вже зроблених матеріалів, я не хочу на цьому зупинятися. Тут ми не винайдемо велосипед, вже є напрацювання, їх дуже багато. Як зменшити дефіцит пенсійного фонду, я бачу тільки еволюційний шлях, революційного шляху не буде. Якщо хтось вважає, що зможе підняти заробітні плати різко в 4 рази, то запустимо цикли інфляції та інших негативних явищ, макростабілізуючих чинників не буде. Тому еволюційно можна, якщо приймати певні кроки і поступово зменшувати дефіцит пенсійного фонду. Сергій Соболєв (партія "Батьківщина"): Є стратегічні, а є тактичні речі. Ключове питання, щоб в стратегії будівництва комунізму пенсійної реформи ми не загубили половину пенсіонерів, поки ми побудуємо цю стратегію пенсійної реформи. Тому я би сконцентрував увагу все-таки на тактичних речах, а по стратегії, я так розумію, є серйозні розбіжності, які дали б нам шлях визначити загальну стратегію. Перша річ – від чотирьох до семи мільйонів наших громадян зараз є або тимчасово, або постійно працюючими за межами України. На мій погляд, перше ключове питання, як це не дивно звучить, це підписання міжурядових угод щодо гарантованої сплати пенсії тим нашим громадянам, які працюють за межами держави, пенсійними фондами цих держав. Це вже зніме навантаження і дасть гарантовані речі, гарантовані державою. На мій погляд, тут повний провал. І базова угода, яку підписали з Португалією, повинна бути поширена на всі інші країни, перш за все, на Польщу, де є близько мільйона наших працюючих. Сполучені Штати, щоб ви розуміли, тимчасово, давайте правду казати, нелегально працюючих, є близько півмільйона, які до півроку працюють в Сполучених Штатах, повертаються назад, але ви розумієте, чим це далі завершується. Навантаженням саме на нашу пенсійну реформу. Друга річ це, без сумніву, знову закон про трансфертне ціноутворення. Трансферне ціноутворення дає можливість відкрити необмежений ресурс для виплати заробітних плат, а не закупівлі об'єктів нерухомості за кордоном. Це дасть можливість значно збільшити поступлення в пенсійний фонд. Третє питання – це, без сумніву, стимулювання роботи пенсіонерів. Саме через економічне стимулювання, а не підняття пенсійного віку, як ми розуміємо, це закінчилося повним крахом і провалом, в тому числі на ринку робочої сили. І останнє, це максимальне сприяння першому етапу запуску приватних пенсійних фондів в Україні. Я не вірю жодній системі приватних пенсійних фондів українських, які не гарантовані нічим. Це закінчиться черговими трастовими авантюрами. А саме попробувати перше зробити, як ми зробили з медичним страхуванням. Подивіться, як працюють ПЗУ, Акса й інші світові компанії, які виконують 100% зобов'язання по страхуванню за кордоном. https://blogs.pravda.com.ua/authors/pekar/5d28420476d97/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pekar/5d261366323ff/ ukrpravda@gmail.com (Валерій Пекар) Wed, 10 Jul 2019 19:33:42 +0300 4 липня в "Укрінформі" відбулася друга з чотирьох публічних дискусій представників політичних партій за участю експертів громадської ініціативи Виборча Рада UA та Реанімаційного Пакету Реформ. Ці дискусії мають на меті ознайомити виборців з баченням і стратегіями рейтингових політичних партій, а конкретно ця зустріч була присвячена економічній політиці. Виходячи з великого обсягу дискусії, публікую її по частинах. Перша частина була присвячена податковій реформі, друга – земельній реформі, а третя – проблемі втручання силовиків в економічну діяльність. Ця публікація містить відповіді представників політичних партій на питання експертів громадських організацій. Нижче подана стенограма з мінімальними редакційними правками. Юлія Чеберяк (експертка з енергоефективності Громадянської мережі "ОПОРА"): Перше питання: як ваші політичні сили вбачають подальший розвиток питання ринку газу – коли, за яких умов, що зараз заважає створити такий ринок, і коли буде достатня кількість постачальників на ринку, щоби споживач міг вибрати для себе найкращого. Друге питання: як ваша політична сила планує вирішувати питання енергомодернізації житлового фонду багатоквартирних будинків, якими механізмами, за які кошти. Олександр Пліва (головний експерт групи РПР "Муніципальний розвиток"): Були пропозиції відкрити і продавати державну землю, були пропозиції здавати на оренду на 20-30 років. Що треба зробити, щоб, коли відкриється ринок землі, зокрема, можна буде продавати державну землю? Щоб не сталося, що продавати можна, але чомусь вона не продається, як це сталося з приватизацією. Друге питання щодо силових органів. Дуже часто ініціатор хтось є інший, наприклад, конкурент замовляє іншого. Що треба зробити, щоб і бізнес захотів грати по правилах і не залучати силові органи для того, щоб отримати додаткову частку ринку або щось монополізувати? Третє питання у контексті того, що було проговорено, можливо, прозвучить трошки дивно, але питання відкритості інформації про суб'єктів господарювання. У нас є такий Єдиний державний реєстр, який має працювати з початку року, його досі немає (це питання до уряду насправді), і є державне підприємство, яке саме визначає обсяг інформації про суб'єктів господарювання, яку воно викладає у публічний доступ. Отже, питання – як політичні партії будуть реалізовувати політику доступу до публічної інформації щодо суб'єктів господарювання, документи дозвільного характеру, які їм належать, питання реєстрації власності і т.д.? Тетяна Астахова (громадська організація "ЕкоДія"): Яка ваша позиція з підтримки питань сталої енергетики, заходів з енергоефективності та взагалі проблематики захисту довкілля? Валерій Пекар (модератор): Прошу представників політичних партій використати свої дві хвилини для відповіді на будь-яке запитання з вищезазначених. Оберіть одне, де ви є фахівцем. Галина Третьякова (партія "Слуга Народу"): Описана мною раніше модель оподаткування домогосподарства передбачає те, що домогосподарства зможуть отримувати оті пільги. Це знижки, які дозволяються не фізичній особі, а саме домогосподарству, яке живе під одним дахом. І не тільки фонд енергоефективності має працювати, але й власні кошти, якщо домогосподарства витрачає саме на це, з них не має братися податок. А щодо рейдерства, у нас є мирові судді. Аліна Свідерська (партія "Голос"): Якщо брати лише одне питання, то, напевно, я звернуся до екологічного порядку денного. Дуже дякую, що підняли його. Насправді ми вже зустрічалися з експертами і погоджували ті питання, які, ми розуміємо, важливі для суспільства і для України. І в нас підхід секторальний. Тобто ми хочемо зробити так, щоби питання, наприклад, тієї ж екологічної інспекції, екологічного податку працювало в усіх сферах починаючи з енергетики до переробки сміття, до захисту лісів, до захисту повітря, тварин... І так само ми ще окремо виділяємо питання екології в регіонах бойових дій, тому що розуміємо, що це бомба сповільненої дії, і ми вже зараз маємо думати, як вирішувати це питання, і про це поки що ніхто не говорить. Ці механізми ми хотіли би розробляти. Скоро ми опублікуємо нашого "еко-адженду", яку ми готові з усіма обговорювати і покращувати. Павло Кухта (партія "Голос"): Додам ще одне: тут кілька питань було про те, як все ніби прийняли, але нічого не робиться. Це вирішується не абстрактними змінами, а призначенням професійного уряду, який якісно виконує свої обов'язки, замість того, аби створювати схеми та просувати чиїсь інтереси. В цьому партія "Голос" точно готова прийняти участь. Ніна Южаніна (партія "Європейська Солідарність"): Я візьму складне питання відкритості інформації щодо суб'єктів господарювання. Я хочу наголосити, що це найскладніше питання для нашої країни. І зараз, в процесі структурної реформи державної фіскальної служби, ми будемо мати ще дуже багато викликів, пов'язаних з розкриттям комерційної інформації, особистої інформації. Навіть електронне декларування показало, що наше суспільство не готове до відкритих реєстрів, які б надавали таку більш повну інформацію, якою раніше ніхто не володів. Тому ми тільки цим шляхом почали йти. Ми стоїмо на порозі автоматичного обміну великою банківською інформацією з 95 країнами світу і обробкою цією інформації. Насправді, наскільки ми справимося, буде залежати від того, як ми реалізуємо всі рекомендації, які нам надає зараз технічна місія МВФ. Я сподіваюсь, що саме їхні зусилля і поради навчать нас, як це зробити. І якщо ми не виконуємо їхні прямі установи, нам тоді просто край в багатьох питаннях. Тому що ми зараз все автоматизуємо, робимо з'єднані системи, які не дозволяють використовувати інформацію проти фізичних осіб для рейдерства, для інших шахрайських дій. Тому тут співпраця з усіма експертами і суспільством дуже важлива. Ми будем приділяти цьому дуже велику увагу. Це найголовніше зараз. Іван Мірошниченко (партія "Сила і Честь"): Ми не обіцяємо популістично знижувати тарифи, хоч там і є ресурс, тому що собівартість 180 доларів, а продаємо там по 280 і так далі. Рішення більше знаходиться в площині збільшення видобутку газу. В Європі 68 мільярдів кубів добували в 60-ті роки, нас законсервувало. Тому рішення там. Ми маємо поновлювати видобуток і нашу газотранспортну систему завантажувати нашим газом включаючи експорт в Європу. В якій вже кількості – це інша дискусія. Біоенергетика, ідем далі. Енергозбереження, я з вами погоджуюсь. Ми взагалі маємо ставити питання оновлення інфраструктури ЖКХ всієї. І тут, я говорив, є роль держави. Якщо ми зможемо і хочемо підтримати внутрішній попит і вирішувати такі важливі питання, як енергозбереження і енергоефективність, нема нічого поганого, щоб держава мала широку програму з локалізованими витратами на оновлення всієї інфраструктури. Ми просто маємо витрачати ці гроші тут, в Україні, на наших виробників. І тоді ми і попит підтримуємо, і завдання це вирішимо. Земля. По землі все зрозуміло: у нас державна земля в Держгеокадастрі все розписана. Про Академія наук вже говорили, ще є земля Міністерства оборони, Міністерства АПК. Тут все залежить від людини: є людина, є воля, всі цифри вже відомі. Процедура, я вже казав, – не передавати в оренду, продавати права. Корпоративні конфлікти. Вони постійні, ми з цим стикаємося, замовлення постійні. Той на того, той на того – воюють, в кого більше сили, більше прав. Тут просто відповідальність за використання цього ресурсу в кримінальних цілях. Доступ до публічної – погоджуюся. Захист довкілля – хочу додатково ще з вами зустрітися, в нас є в програмі такі речі, як програма по очистки рік, Дніпра і всіх решти. По сміттю. Є законопроекти в Раді, і треба перестати конфліктувати, а прийняти вже якийсь збалансований закон. Бо в нас вже сім відсотків території в смітті. А вони воюють, така в нас тактика в парламенті: побільше законопроектів, щоб ні один не пройшов. А ще ніхто не казав про ліс. Я вважаю, що ми з колегами маємо запровадити історію приватних лісів. Не викуповувати ліси, які є. А, наприклад, там, де є землі закинуті, захащені, або там, де держава не може ліс поновити, нема нічого поганого, якщо приватний інвестор не забере існуючий ліс, а висадить ліс, виростить його і на комерційних умовах буде з ним працювати. Сергій Марченко (партія "Українська Стратегія Гройсмана"): Я зупинюсь на двох питаннях. Ринок газу: в першу чергу, потрібно сконцентрувати свою увагу на внутрішньому газовидобутку і продовжити практику аукціонів на нові ділянки видобутку газу. Ця практика показала свою ефективність. Останнім часом вона досить активно іде, і ми в цьому контексті вже попадаємо в періодику європейську як країна, яка відкрита, яка залучає ефективних інвесторів саме на ринку газу. Це, на жаль, тільки зараз такі активні шляхи йдуть. Щодо житлово-комунального господарства і фонду житлово-комунального господарства – це сфера відповідальності органів місцевої влади. Тому треба дуже обережно підходити до таких речей. Інструменти держави – це фонд енергоефективності і теплі кредити. Можна інші інструменти залучати, але, знову ж таки, я би, в першу чергу, сфокусувався на тому, що, оскільки це від місцевих органів влади, вони мають свої можливості на сьогоднішній момент. Нагадаю, що бюджети розвитку великих міст від Запоріжжя до Дніпра – більше мільярда гривень. Кошти в модернізацію мережі житлово-комунального господарства не вкладаються практично. Будуються різні покращення для довкілля і так далі, які видно, які популярні, але кошти в модернізацію не вкладаються. Тому я би створив механізми для контролю або приватизації видатків органів місцевого самоврядування саме на такі важливі речі. Сергій Соболєв (партія "Батьківщина"): Перше питання, на мій погляд, ключове питання. Що далі буде з газотранзитною угодою? Втрата майже трьох мільярдів доларів в рік – це буде удар по всій газонафтовій галузі в Україні. Якщо не буде запропонована альтернатива цій газотранспортної угоді, я вважаю, що це буде тотальний крах. Не лише окремої газотранспортної структури, але й всього НАК Нафтогаз України. Поки що ми не бачимо навіть елементарних переговорних речей, які б рухались вперед. По-друге, я вважаю, що поки ми почнемо розвивати свій власний газ в тих об'ємах, які нам необхідні, нам треба все зробити можливе для того, щоб дійсно був створений ринок завезення газу різними методами. Якщо в найближчі три роки не будуть збудовані термінали, в тих умовах, коли Сполучені Штати стали найбільшим експортером газу в світі, обігнавши Росію і Норвегію, ми отримуємо ситуацію, коли ми не встигнемо наздогнати ті параметри, які сьогодні існують. Третє ключове питання – це негайно відновлювати на будь-яких умовах і пропонувати будь-що двом світовим компаніями, які реально профукав Янукович, у сфері сланцевого газу. Я зараз запускав би їх на будь-яких умовах. І всі розказні там про забруднення навколишнього середовища... Подивіться новітню технологію США, якою володіють лише вони, я вважаю, дадуть можливість нам збільшити видобуток газу, а відповідно, й абсолютно ринкове регулювання ціни на газ, як це сталося за останні 10 років в Сполучених Штатах Америки. Більше того, це стратегічне рішення, бо ключове, ви знаєте, сланцеве сховище газу – це Слов'янськ. Це захист, в тому числі, східного кордону, якщо туди зайде американський інвестор. І останнє, я вважаю, що те, що зробили з п'ятирічною можливістю канікул при завезенні електромобілів, – це найкраще, що зробив парламент, але на цьому зупинятися не можна. Далі повинні бути стимулюючі механізми, в тому числі через систему мит, оподаткування, щодо створення бази розвитку електромобілів в Україні. І перше, з чого треба почати, це "собака на сіні" – Запорізький АвтоЗАЗ, який нічого не сплачує до бюджету, податок на нерухомість, податок на землю, маючи шикарні території, простимульовані спеціальним законом. (Далі буде остання частина, присвячена пенсійній реформі.) https://blogs.pravda.com.ua/authors/pekar/5d261366323ff/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pekar/5d24d3060003e/ ukrpravda@gmail.com (Валерій Пекар) Tue, 09 Jul 2019 20:46:46 +0300 4 липня в "Укрінформі" відбулася друга з чотирьох публічних дискусій представників політичних партій за участю експертів громадської ініціативи Виборча Рада UA та Реанімаційного Пакету Реформ. Ці дискусії мають на меті ознайомити виборців з баченням і стратегіями рейтингових політичних партій, а конкретно ця зустріч була присвячена економічній політиці. Виходячи з великого обсягу дискусії, публікую її по частинах. Перша частина була присвячена податковій реформі, друга – земельній реформі, а ця третя – проблемі втручання силовиків в економічну діяльність. Нижче подана стенограма з мінімальними редакційними правками. Валерій Пекар (модератор): Давайте спробуємо чітку позицію сформулювати з того питання, яке за опитуваннями в усіх регіонах України представники бізнесу поставили на перше місце, а саме проблему силових структур в економіці. Ми знаємо, що були різні пропозиції протягом останніх п'яти років, яким чином це залагодити, були написані різні законопроекти, різні абревіатури звучали в публічних обговореннях, але на сьогоднішній день все залишилося приблизно там, де є. Навіть податкова міліція залишилася недовбита, досі живе. Якою є партійна позиція стосовно силовиків в економіці? Тобто які правоохоронні органи мусять займатися економічними злочинами і кому ці органи мають підпорядковуватися. Якщо є позицій вашої партії – добре, якщо ні – ваша особиста. Ніна Южаніна (партія "Європейська Солідарність"): По-перше, можна прочитати прямо із програми нашої партії. А взагалі-то ви тільки що сказали, що абревіатури є різні, а суть нового єдиного правоохоронного органу має складатися на основі ефективного аналізу і обробки всієї інформації, яка дає можливість передбачати, десь попереджати, а в більшій степені, мабуть, розслідувати злочини в сфері публічних фінансів. Не в податковій сфері, а в сфері публічних фінансів. Тільки тоді це буде єдиний справді орган. З позбавленням таких можливостей, функцій прямо в спеціальному законодавстві всіх інших правоохоронних органів. Це єдиний шанс. До речі, тільки недавно проходила знову науково-практична конференція, на якій були всі наші партнери щодо цього питання і говорили: "Ну ви взагалі не можете рухатися, здвинутися з цього місця". Що ми не можемо поділити, підпорядкованость цього органу? Точно не уряду, тому що найбільша складова, якою зараз має зайнятися, на погляд нашої політичної сили, такий орган, – це в тому числі і витрати, і різні бюджетні програми фінансування, які здійснюються, на наш погляд, у переважній більшості неефективно. Тільки що тут говорили, наприклад, про бюджетну підтримку аграріїв. Що це за бюджетна підтримка, про це треба було би ще дуже думати. І саме аналіз цієї інформації і обробка її допомогла би розставити всі крапки над "і", хто є набувачем таких коштів з державного бюджету. Тому справді нам треба спільно знову повернутися зі спеціалістами до цього. Ми думаємо про це, і це буде один із перших законів, який зареєструється від імені нашої політичної сили спільно з багатьма експертами. Це доопрацьована версія проекту закону про НБФБ. Ми на 70% з усіма експертами погодилися щодо змін, які треба вносити, але точно маємо вирішити щодо незалежності даного органу. Він не може бути ні під міністерством фінансів, ні під міністерством внутрішніх справ – це наша позиція, на які ми будемо продовжувати стояти. Все те, що стосується подробиць, можна обговорити пізніше. Галина Третьякова (партія "Слуга Народу"): У нас частина шоста програми – це реформа правоохоронних органів. Вона має пряму дотичність. Запровадимо невідворотність покарання для працівників поліції, прокуратури і СБУ за перевищення службових повноважень. Також запровадження механізму надійного захисту свідків, які можуть про це говорити. Крім того, у нас є план декриміналізації деяких фінансових і господарських злочинів, які можна замістити матеріальною відповідальністю. Те, що стосується позиції партії. Тепер моя позиція, яка ще не обговорена, але вона лежить в контексті свободи і порядку. Свобода, порядок і добробут як основні речі, до яких ми прагнемо. Що стосується малого середнього бізнесу, СПД і фізичних осіб: ми думаємо, що можна навіть розглядати можливість створення окремої податкової адміністрації, яка буде адмініструвати податок саме для таких суб'єктів. Крім того, ми вважаємо, що можна дерегулювати і взагалі відмінити деякі речі. Провадження господарської діяльності у нас без реєстрації неможливе, це в господарському кодексі написано. Це радянське, минуле у нас. Треба визнавати деякі види господарської діяльності, які можна вести взагалі без регуляції, без реєстрації. Ремісництво тощо, треба виокремити і казати про те, що вони не регулюються взагалі. Павло Кухта (партія "Голос"): Я думаю, всі, хто займався цим питанням останні роки, знають: поточні силові структури в економічній антикорупційній сфері, власне, є основними генераторами корупції та зловживань в економічній сфері. Особливо це стосується СБУ, де, вибачте, 10000 штатних місць у підрозділу "К", антикорупційному і підрозділі по боротьбі з економічною злочинністю. І результати всі можемо періодично з вами бачити у вигляді скандалів, коли до бізнесу приходять і кладуть всіх на підлогу. Тому це точно треба ліквідувати, скасовувати. Відцентрувати повноваження аналітичного органу, який не матиме свого силового підрозділу, щоб він просто не міг зловживати улюбленими нами всіма "маски-шоу". Ми не згодні з тим, що цей підрозділ ще й має брати на себе функції державної аудиторської служби і починати перевіряти, як виконується бюджет, тому що він тоді точно знову починає зловживати своїми повноваженнями. Тобто, це суто питання економічних злочинів. Де конкретно він буде знаходитися, чи він буде підпорядкований президенту, чи Кабміну – радше питання технічне. Точно воно зі спецстатусом і має бути в достатньому ступені незалежним, щоби ні Кабмін, ні президент, ні будь-який інший орган не міг використовувати цей орган для тиску на політичних конкурентів чи бізнес – власне, тому, що це головна проблема і є. Фактично топові політики використовують ці структури як власну, особисту зброю. І це проблема останніх 5 років, яку треба закрити в новій каденції парламенту. Іван Мірошниченко (партія "Сила і Честь"): Дуже багато було сказано, всі вірні речі чи більшість. Я коли вітався, сказав, що я є одним із засновників громадської організації "Бізнес-варта", до якої, до речі, входять депутати майже з усіх фракцій, яка має підтримку десятків видань, журналістів, каналів, що допомагає нам боротися з рейдерством і незаконними поглинаннями. Більше десятків підприємств за два роки мали справу з цим. Хочу підкреслити: перед тим, як перейти до законодавства: дуже велика роль – це воля людини, роль людини, роль лідерства. У нас є непогані закони. Просто вони не виконуються. І якщо цей спецслужбовець хоче зайти через вікно, не через двері – йому двері відкривають, а він все одно через вікно і "маски-шоу", як кажуть, влаштує. Ну що ти з ним зробиш? 60 випадків, у нас є сюжети, коли абсолютно безпідставно силовики, не маючи копій документів, перевели власність, не маючи підстав. Я підкреслюю, що у нас є непогані закони, що треба воля і лідерство людей, які їх виконують. А те, що вже було сказано – я підтримую, звісно, треба, щоб займався один орган, як він буде називатись – це вже інша історія. Не може приходити до бізнесу 4-5 установ по черзі, сьогодні податкова, завтра СБУ, і так далі. Це має бути, звісно, максимальна незалежна установа, а кому підпорядковуватися – це вже інша дискусія. Сергій Марченко (партія "Українська Стратегія Гройсмана"): Так, ми за створення єдиного органу, які й інші політичні сили. Інше питання, яке наповнення цього органу, які складові Кримінального кодексу, Кримінально-процесуального кодексу цей орган має виконувати. Тут наша думка в тому, що це мають бути злочини проти держави. І має він об'єднати в собі функції діючих органів СБУ, прокуратури, МВС. Підпорядкування, скажу свою думку (я не знаю, яка думка партії з цього приводу), я вважаю, цей орган має бути в системі Міністерства фінансів. І цей орган, в першу чергу, має бути аналітичним, інтелектуально наповненим – тому, що на сьогоднішній момент ключова проблема взаємодії з бізнесом це те, що органи державної влади, які мають працювати з кримінальним бізнесом, вони недостатньо інтелектуально готові до цієї роботи. Сергій Соболєв (партія "Батьківщина"): На мій погляд, є декілька ключових речей. Перша ключова річ – абсолютно негайна зміна функцій через законодавче регулювання, перш за все СБУ і прокуратури як старих органів, які, на жаль, повністю замішані у всіх схемах "кришування", розправ з неугодним бізнесом. Друге: ситуація з такими органами як НАБУ, ДБР, новоствореними органами, на мій погляд, хвороби, які перейшли від СБУ і прокуратури, щоб не перенести на всі новостворені органи. На мій погляд, те, що відбулося з реформуванням кримінального законодавства, – це дуже суттєвий шлях вперед, але ми далі повинні не зупинятися і постійно відслідковувати такі речі. Третя річ – це суди і бізнес. Для мене найбільш показовий останній випадок: Дніпропетровщина, де 22 доби керівник компанії утримувався без рішення суду працівниками ДФС в казематах ДФС. Я думаю, що якщо наша судова система не буде реагувати на такі випадки, а вони мають всі підстави, без всяких ДБР, у нас є слідчі судді, то ми ніколи не вийдемо з того порочного кола, де суди, на жаль, досить часто задіяні в цій системі. Це питання реформування судової системи полягає в тому, що, на жаль, введення так званого електронного розподілу справ нічого абсолютно не змінило, оскільки програмісти залишились ті самі. І судді, які ухвалювали незаконні рішення, їх небагато. По моїх підрахунках, оскільки в цьому комітеті пропрацював близько 15 років, це близько максимум п'ятнадцять відсотків суддівського корпусу, але це ті "беспредельщики", які знайшли своє місце, в тому числі, в системі електронного розподілу справ. І останнє, дуже коротке: на мій погляд, весь комплекс цих питань дійсно можливо вирішити через створення єдиного уповноваженого органу, який би ввібрав в себе ті функції, які виключно йому притаманні, функції контролю, дослідження і всього іншого, що пов'язано з бізнесом. (Далі буде.) https://blogs.pravda.com.ua/authors/pekar/5d24d3060003e/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pekar/5d24c55996255/ ukrpravda@gmail.com (Валерій Пекар) Tue, 09 Jul 2019 19:48:25 +0300 4 липня в "Укрінформі" відбулася друга з чотирьох публічних дискусій представників політичних партій за участю експертів громадської ініціативи Виборча Рада UA та Реанімаційного Пакету Реформ. Ці дискусії мають на меті ознайомити виборців з баченням і стратегіями рейтингових політичних партій, а конкретно ця зустріч була присвячена економічній політиці. Виходячи з великого обсягу дискусії, буду публікувати її по частинах. Перша частина була присвячена податковій реформі, а ця друга частина – земельній реформі. Нижче подана стенограма з мінімальними редакційними правками. Валерій Пекар (модератор): Питання стоїть таким чином: за яких умов ваша політична партія підтримує ринок сільськогосподарської землі? Хотілося би, щоб присутні тут представники говорили не від себе, а від своїх політичних партій, або якщо в політичної партії немає чіткої точки зору, спільної позиції, то так і говорити: партія не знає, що сказати, а я скажу від себе. Галина Третьякова (партія "Слуга Народу"): Ми готові підтримувати тільки тоді, коли будуть створені рівні умови доступу до такої землі. Тут може бути декілька механізмів, і ми будемо брати допомогу в експертів, так само як і по питанню приватизації. Ми налаштовані тут дослухатися, для того, щоб знаходити спільну мову. Чи мають тут бути іноземці, чи ні? От позиції повної ми на сьогоднішній день не маємо, нам потрібна допомога експертів. Дмитро Романович (партія "Голос"): Є набір умов, які необхідно витримати для того, щоб це запустилося. По-перше, треба, якщо так глобально сказати, не увійти в ситуацію як в 1990-х з приватизацією, бо це дуже великий ризик і це велика травма насправді і соціальна і економічна. Тому дуже важливо, по-перше, якісне, антимонопольне законодавство, яке буде обмежувати створення феодальних наділів по областях чи по ОТГ на якомусь рівні. А по-друге, важливо мати підтримку фермерів у придбанні землі, і це буде дуже важливим моментом для створення ось цього сільського середнього класу і роботи з багаторічними насадженнями, і взагалі розвитку села, яке наразі занедбане. А по-третє, потрібно мати дуже чіткий графік зняття обмежень на володіння землею, точно не можна одразу робити повністю ліберальний ринок, в тому числі, щоб не створювалися феодальні наділи. Але гроші, я маю на увазі банківське кредитування, інвестиції, не підуть в сільське господарство, якщо земля не буде достатньо ліквідним товаром, або його будуть приймати під 10% вартості чи під мінімальну, тому треба мати дуже реалістичний, але дуже чіткий графік зняття обмежень, для того, щоб банки могли, інвестори могли орієнтуватися на те, як і коли будуть вкладати свої гроші в зрошення, багаторічні насадження і таке інше, в розвиток сільського господарства в цілому. Ніна Южаніна (партія "Європейська Солідарність"): Буду дуже коротко. Наше бачення – вільний ринок землі, тільки через прийняття глибокого законодавства, яке має напрацьовуватися спільно і обговорюватися дуже широко у суспільстві. Тому втрачений час, який ми зараз маємо, наздоганяємо обов'язково, і це є одне з основних завдань для парламентарів наступного скликання – напрацювання законодавства, яке б виключало всі шахрайства, про які зараз говорив "Голос" [мається на увазі партія "Голос"] і справді відкрило ринок землі в Україні. Іван Мірошниченко (партія "Сила і Честь"): Почну з матчастини. По-перше ми живемо в повному абсурді. У нас є власники – 7 мільйонів людей, мільйон померло, 400 тисяч незапитаних правонаступників, і ми нічого не пропонуємо нового. Абсурд в наступному: ми продовжуємо мораторій, критикуємо стан речей на селі і продовжуємо те, що до цього призвело – мораторій, не пропонуючи нічого нового, це перше. Друге: ринок є, ми всі знаємо, що він прихований, по моїм оцінкам, десь вже 3 мільйони гектарів вже руках через різні інструменти, можу їх перерахувати, але будемо економити час. І довели теж до абсурду: у нас виробник, фермер, який працює, він боїться власності на цю землю. Тобто 20 років працює, ти його запитуєш, чи ти хочеш ринок чи не хочеш? – ні не хочу. Дітям хочеш спадщину передати? – хочу, а як же ти можеш передати в спадщину? Тобто українця, в якого у генах є бути власником землі, настільки страхами загнали в цей абсурд, що він не хоче, працюючи там, бути власником. Чому? Страхи, а які страхи? Для нас дві принципові позиції, крім технічних питань, є кадастри, кордони, це все важливо, але два моменти найбільш важливі. Перше: ми можемо говорити за ринок, коли українець – власник ферми буде рівнозначним конкурентним покупцем, матиме такий самий доступ до грошей, до фінансів, як й інші, він має бути теж покупцем, ми не можемо відкрити ринок та запустити проти нього важковаговика. Він не витримає. Я це знаю, бо це моя сфера в значній частині попередньої роботи, тому наявність фінансів, інструментів, і він має бути рівним. Другий великий важливий аспект – мати альтернативу: не продати, а створити бізнес. В цьому парламенті ми багато чого не зробили, але що добре ми зробили – це ми почали впроваджувати законодавство по сімейних фермах та фермерських господарствах, тепер треба наповнювати, людям під землю треба гроші, в них є актив, їм не треба нічого просити. Ми говоримо з МВФ, Світовим Банком і так далі, вони всі кажуть: гарантії, страховки – нічого не треба, є актив – земля, ви або даєте гроші через іпотеку тим, хто на ній працює, як з квартирами, ми ж платимо оренду за пай? Так нехай платить банківський відсоток, але вже за свою землю. Тобто банальний банківський інструмент у нас не працює. Друге питання: власник паю, чому йому під пай не дати гроші? Хай побудує теплицю, займеться органікою, малою сироварнею, сири виробляє – він не буде ту кукурудзу вирощувати, бо він не буде конкурентний з більш технологічною фермою, але в нього є земля, він може взяти під неї гроші, це вже інше питання під які інструменти, і хай іде в сферу, їде з цього Києва, з супермаркета і повертається додому. Державна земля, важливий момент: наша позиція не продавати державну землю, а продавати права оренди на державну землю. Не передавати в оренду, а продавати на 15-25 років, тобто це вже момент певної капіталізації. Земля залишається в державній власності, але держава отримує гроші від бюджету. Куди ці гроші можуть піти? На той же розвиток сімейних ферм. А тепер моя точка зору, яка не співпадає, скажемо так, не визначена з точкою зору партії – це щодо іноземців. Я відкрито говорю товаровиробникам: зараз наша концепція – це виключно до українців юридичних осіб та фізичних осіб. Я вважаю, що після певних обставин, після того, як українцям буде наданий певний пріоритет на 5 років, 10 років, 7 років, це дискусія, все ж таки розглядати при значних обмеженнях допуск іноземців. Чому? Тому що це збільшення ліквідності, вартості, конкурентності землі, вже того актива, яким буде володіти українець. Я кажу фермерам: ви потім не дивуйтесь, що через 10 років ви вже володієте землею, але вона коштує 3 тисячі доларів, а не 30 тисяч, тому що нема ліквідності. Сергій Марченко (партія "Українська Стратегія Гройсмана"): Так, після Івана дуже важко щось додати, тому що більшого спеціаліста важко знайти. Але, я скажу позицію нашої політичної сили: в першу чергу, ми за впровадження ринку землі, але є певні обмеження. Ми за обмеження обсягом володіння для громадян України. І ми говоримо, що має бути передача фермерам у власність землі, яка є у постійному користуванні, і кредитування фермерів. Сергій Соболєв (партія "Батьківщина"): Перше й ключове – це негайне законодавче регулювання запровадження ринку земель сільгосппризначення. Тобто без цього, я вважаю, ми найбільше й страждаємо. Друге – це запуск ринку сільгоспземель для фермерських господарств. Це, власне, законопроект, який згадував щойно пан Мірошниченко, який розроблявся в тому числі й фахівцями партії "Батьківщина" стосовно тих, хто володіє від 5 до 20 гектарів землі з повним правом викупу і відстрочкою викупу в приватну власність без будь-яких можливостей, які стосуються обмежень. Але саме від 5 до 20 гектарів з тими безпосередніми нормами, які закладені в законодавчій ініціативі. Наступне – податок на землю приватизованих і орендованих земель. Я вважаю, що ці ставки повинні різко відрізнятися, що буде стимулювати створення фермерських господарств – невеликих спочатку, а потім й більш потужних фермерських господарств. Четверте – це, без сумніву, питання продажу права на оренду земель державного фонду і, дуже важливо, нам треба негайно розібратися з землями аграрної Академії наук. Без цього ми будемо мати тотальну систему корупції, яка зараз процвітає серед великих латифундій, фермерських господарств, яких поставили зараз в умови, що кожен з них може потрапити під кримінальну відповідальність за фактично неврегульовану тіньову систему використання цих земель. І останнє, це, без сумніву, стимулювання експорту саме переробленої сільгосппродукції за різними ставками. Ми розуміємо, що це викличе черговий етап переговорів з Європейським Союзом у зв'язку з угодою, але, на мій погляд, ми повинні йти на дуже жорсткі речі, які стосуються максимального стимулювання експорту саме переробленої сільгосппродукції, що дасть можливість інвестицій і багатьох інших речей. І тут, я вважаю, треба йти на серйозні переговори з Європейським Союзом у зв'язку з угодою, яка підписана. Це приблизно аналог ситуації з лісом-кругляком, але це та ситуація, яка потребує дуже серйозних позицій держави в цих переговорах. (Далі буде про силовиків в економіці.) https://blogs.pravda.com.ua/authors/pekar/5d24c55996255/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pekar/5d245fdb6ec90/ ukrpravda@gmail.com (Валерій Пекар) Tue, 09 Jul 2019 12:35:23 +0300 4 липня в "Укрінформі" відбулася друга з чотирьох публічних дискусій представників політичних партій за участю експертів громадської ініціативи Виборча Рада UA та Реанімаційного Пакету Реформ. Ці дискусії мають на меті ознайомити виборців з баченням і стратегіями рейтингових політичних партій, а конкретно ця зустріч була присвячена економічній політиці. Виходячи з великого обсягу дискусії, буду публікувати її по частинах. Частина перша присвячена податковій реформі, далі підуть земельна реформа, силовики в економіці, пенсійна реформа тощо. Нижче подана стенограма з мінімальними редакційними правками. Валерій Пекар (модератор): Перше питання – це податкова система. Тут є три важливі речі, які я прошу висвітлити: це ваше ставлення до спрощеної системи оподаткування, до податку на виведений капітал (ПнВК) і до оподаткування заробітної плати. Павло Кухта (партія "Голос"): Дуже просто. Спрощену систему оподаткування не чіпати, чіпати схеми, які можуть використовуватися до неї, але точно не позбуватися її самої. Зараз вона тримає наш малий бізнес і, в принципі, дозволяє якось йому розвиватися. По ПнВК, концептуально, ми його підтримуємо і готові запроваджувати; є питання, як це зробити, щоб не розбалансувати бюджет. Зниження податків на зарплату – так само думаємо, що це довгострокова політика, тобто це радше певний довгостроковий план до їхнього поступового зниження, але це точно треба робити. Я думаю що починати треба з ПДФО, радже ніж ЄСВ. Галина Третьякова (партія "Слуга Народу"): Так, у нас чітко написано в програмі щодо податку на виведений капітал, що ми впровадимо його тоді, коли створюються умови. Балансування публічних фінансів і стабільність – це первинне. Друге: ми поки що не чіпаємо суб'єктів спрощеного оподаткування, але робимо нове оподаткування домогосподарств, яке прирівнює оподаткування домогосподарства до спрощеної системи, впроваджуючи неоподаткований мінімум, а це велика реформа оподаткування, коли домогосподарства можуть повертати неоподаткований мінімум. Це буде, по-перше, позбавляти публічні фінанси від субсидії, там схлопуються і вирівнюються ці речі, і її можна зв'язувати з амністією капіталів, про яку ми казали, а також зі створенням системи оподаткування домогосподарств, яким повертаються умовно переплачені податки, що стимулює загальне декларування. Таким чином ми будемо виходити на європейську систему загального декларування і можна виходити тоді вже на амністію. Заробітна плата: ми думаємо, треба модернізувати, і ви знаєте ці наші плани щодо системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, мова тут йде в першу чергу про фонд соціального страхування, який можна замістити законом про відпустку, і страхування відповідальності роботодавців, або створення фондів на підприємствах, за рахунок якого роботодавець несе відповідальність перед найманим працівником за компенсації шкоди життю та здоров'ю. От такий конструкт, він буде дозволяти знаходити компенсатори для подальшого зниження єдиного соціального внеску, якщо будуть створені умови. Щодо ЄСВ, ми також готові його перетворювати в інші речі, але треба думати про те, що там є певна закупівля страхування безробіття у людей Яким чином тоді це буде – чи держава буде це закуповувати, чи профспілки якимось чином будуть домовлятися, і також питання відпусток та лікарняних. Буде непросто, але ми готові це робити. Ніна Южаніна (партія "Європейська Солідарність"): Щодо податкової системи, безумовно, – подальше її удосконалення виключно через електронні системи контролю і електронні сервіси. Це найголовніше, що потрібно зараз зробити, але при цьому відповідальність і саме роль виконавчої гілки влади чи не найбільша. Яке б законодавство не приймалось, якщо не запрацює система виконання і дотримання своїх функцій, як написано в законодавстві, – нічого не буде. Всі негаразди, від чого потерпає бізнес, – це перевищення повноважень контролюючих органів. І цього ніхто не може зупинити. І через підзаконні акти, які розширюють їхні права, і через саме безпосереднє виконання. Щодо податку на виведений капітал – досить говорити про те, що ми готові його впроваджувати, коли для цього будуть створені умови. Умови не змінюються, тому треба конкретна відповідь, готові чи не готові. Навіть величезні промислові підприємства чекають податок на виведений капітал як перше із джерел заміщення можливості отримання додаткових операційних коштів під час відсутності нормальної роботи фінансового ринку, тому абсолютно точно треба сказати правду, якщо ми готові, то берем себе "за шкірки", сідаємо разом з МВФ І по-новому все перераховуємо. Тому що ті підходи і той метод, яким вони рахують втрати від податку на виведений капітал, абсолютно невірний. Якщо ви зараз наберетеся сили сісти самим і провести цю всю роботу так, як ви бачите, і це доказати, це треба робити дуже терміново. Ми втратили час, треба було до 1.07 прийняти хоча би в першому читанні. Тому я готова, я вже пройшла 60 відсотків шляху по тому, щоби ПнВК в Україні був, не вистачило, до речі, підтримки впровадження в суспільстві. Отже, ПнВК партія підтримує. Щодо спрощеної системи оподаткування, найбільша проблема зараз – для кого служить спрощена система. Я вважаю, що це саме для підприємців другої групи, тому що це саме ті, які працюють на ринку, які надають послуги юридичним особам, які найбільше потерпають. І тут зараз виникає ситуація: нам необхідно, щоб ця система запрацювала навіть при тих ставках, які зараз є. Нам треба, щоб ми обов'язково чітко усвідомлювали, що руки викручують навіть не ставки єдиного податку, а нерегламентована діяльність ринків. І спеціальние законодавство має розставити всі крапки над "і". Я погоджуюсь з паном Сергієм Соболєвим щодо того, що в малого і середнього бізнесу, крім самої податкової системи, дуже багато існує проблем, через які вони не можуть бути рівноцінними гравцями і піднімати свій бізнес. Тому для другої групи оподаткування обов'язково підвищення загального дозволеного обсягу надання послуг і продажу товарів. Ми рахували, вже маємо ці таблиці, до 5.000.000. Третю групу я також би розширювала і піднімала обсяги, але тут треба бути дуже обережним із фізичними особами. Щодо оподаткування фонду оплати праці: ми з вами говорили, що прийнятне для всіх роботодавців і для всіх робітників загальне навантаження на фонд заробітної плати 25 відсотків. Іван Мірошниченко (партія "Сила і Честь"): Податок на виведений капітал ми підтримуємо, ми були одним з ініціаторів такої концепції. Друге, коли ринок сухий, із такою політикою Нацбанку, це крок допомоги підприємцям. Ми прораховуємо, що, якщо ми вводимо цей податок, близько 6-7 млрд доларів піде в економіку безпосередньо як реінвестиція, плюс додаткові зовнішні інвестиції. Тому о, ми почнемо конкурувати хоч якось при наших ризиках за зовнішні інвестиції. Це при нашому ВВП дасть десь приблизно 1,5% зростання ВВП. Один мільярд інвестицій в економіку у нас в Україні – це еквівалент 12-12,5 тисяч робочих місць, в середньому, звісно. Залежить від сфери: якщо 1 мільярд вкладемо в ІТ, то, може, це 500 людей, якщо в тваринництво, то це мабуть, 50.000 людей. Тому ми – за. Друге, по зарплаті. Компанії, які не матимуть паритету східноєвропейських зарплат, вони приречені. І поки що у нас на горизонті нема нічого такого, що дозволить нашому бізнесу ставати більш ефективним і конкурентним. Тому зменшення податку на зарплату, яка в тіні, – це той крок, який ми можемо зробити завтра, щоб допомогти бізнесу. Не треба чекати чесного судді, що дуже важливо, не треба чекати поки ми змінимо законодавство проти рейдерства, – податки можна змінити завтра. Тому 22-25% – це цифра, яку ми маємо як ціль, щоб допомагати бізнесу. Спрощена система – погоджуюсь, добавляти нічого не буду, крім наступного. Вважаю, що окрема тема – має бути залишена спрощена система стосовно агропромислового комплексу, тобто фіксований податок і так далі. Принаймні дати аграріям вибір: загальна система або спрощена. Все інше – я погоджуюсь. Окрема історія і дискусія мають бути щодо ПДВ, але думаю, це не на часі. Це можна робити пізніше. Сергій Марченко (партія "Українська Стратегія Гройсмана"): Я вважаю, що будь-які зміни податкової системи мають бути чітко прораховані, бути розумними і логічними. Щодо спрощеної системи: на сьогоднішній момент, я вважаю, її необхідно зберегти і дати можливість створити умови для розвитку того ж малого і середнього бізнесу. При цьому я хочу підтримати попередніх виступаючих: є системи мінімізації податкової бази за рахунок використання спрощеної системи оподаткування. Тут є поле для роботи податкових органів і законодавців. Щодо зниження податку на зарплату – знову ж таки прагматично. Або ми збільшимо дефіцит пенсійного фонду, або ми забираємо кошти місцевих бюджетів. Ці речі треба балансувати, і якщо йти на зменшення податкового навантаження на фонд заробітної плати, це треба дуже ретельно рахувати. Податок на виведений капітал: я не буду виступати противником чи прихильником цієї ідеї – я хочу побачити міністра фінансів, який це буде робити. Сергій Соболєв (партія "Батьківщина"): Ключове тепер питання інше – це питання балансів та наповнення. І я думаю, що ті, хто не кажуть відповідей на це друге питання – лукавлять, бо без цього розглядати перше питання – це лише декларації і більше нічого. На мій погляд, є три речі, які повністю збалансують ці питання. Перша річ – це медичне страхування, я вважаю, це реальна можливість балансування, в тому числі і з тим, що знаходиться в тіні. Друге – це стовідсоткове декларування, про що вже тут казали, обов'язкове стовідсоткове декларування. І, безсумнівно, це прогресивна шкала податку на нерухомість, причому як на промислову, так і на приватну. Окреме питання – це питання землі не сільгосп призначення. Я вважаю, що максимальна школа оподаткування тих земельних наділів, які роздавалися мільйонами гектарів і які сьогодні стоять пусті, це є єдина можливість запустити ринок землі не сільгосппризначення. Без цього у нас нічого не буде зроблено. Є ще один елемент, який нам потрібно, на мій погляд, негайно вводити, але треба вивчати ті самі питання балансів і наповнення. Я вважаю, що нам потрібна абсолютно інша система так званого шкільного податку і шкільних округів. Я думаю, ми ніколи систему освіти не виведемо із цієї прірви остаточного фінансування, якщо не буде це введено. Але це питання балансів, які повинні бути застосовані в рамках загальної системи оподаткування, загальних навантажень. Я залишаюсь при тій думці, що без збалансування і наповнення, конкретно, а не просто загальними словами, ні в якому разі не кидатися в прірву, бо це закінчиться дуже погано. (Далі буде про земельну реформу.) https://blogs.pravda.com.ua/authors/pekar/5d245fdb6ec90/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pekar/5b55897f44c2a/ ukrpravda@gmail.com (Валерій Пекар) Mon, 23 Jul 2018 10:53:35 +0300 Я вже неодноразово писав, що вважаю реформу державного управління ключовою точкою модернізації країни, бо без неї просто нема кому впроваджувати решту змін. Без нових кваліфікованих та вмотивованих людей з відповідними повноваженнями будь-які починання потонуть у бюрократичних хвилях. За цим посиланням є стаття, написана півроку тому, що дає уявлення про основні завдання та хід реформи державного управління. Що змінилося за півроку? Позитив: 1. Продовжується набір нових людей у нові структури. Вже 350 переможців відкритих конкурсів працюють у 60 директоратах, а всього відбулося 824 конкурси (решта чекає призначення). Конкурсна процедура постійно удосконалюється ("робота над помилками" набагато важливіша, ніж вміння не робити помилок). Висока конкуренція у поєднанні з гідною зарплатою та обіцянкою цікавої роботи приваблює достойних людей. Фактично ці люди є "агентами змін" у державі – а цінність агентів змін зрозуміла кожному, хто коли-небудь вирішував проблеми трансформації організацій. 2. Внесені перші зміни до Регламенту Кабінету Міністрів, що запроваджують нові процедури роботи: оцінку впливу урядових рішень. Нові урядові рішення мають прийматися лише на основі аналізу ефективності попередніх, а ключові показники їхньої ефективності повинні відслідковуватися постійно (більше деталей у вищезгаданій статті). 3. Триває навчальний процес: нові держслужбовці навчаються робити те, що досі не робив жоден уряд України, а саме – виробляти виважену державну політику (policy, не плутати з politics), аналізувати впливи нормативних актів. Негатив: 1. Реформа ризикує загальмувати: досі не прийнята значна частина необхідної нормативної бази (наприклад, цільова структура міністерства, розподіл сфер політики тощо). Особливо важливо прийняти нормативку щодо фінансування нових держслужбовців без збільшення загальних витрат бюджету. Окрім нормативних актів Кабміну, настав час для глибших речей: прийняти нову редакцію Закону про Кабмін, про центральні органи виконавчої влади, а також внести необхідні зміни до Закону про державну службу після 2,5 років його "тестової експлуатації". 2. Є спротив з боку міністрів. Їх можна зрозуміти: міністри побоюються втратити ключових співробітників та керованість щоденними процесами. З іншого боку, реформа в інтересах міністрів, хоча вони самі цього часто не усвідомлюють: замість керівництва щоденними дорученнями – у міністерствах встановлюється чітка відповідальність за сфери політики, й міністерство концентрується на основному – аналізі та розробці політик, а решта процесів йде "у фоновому режимі". 3. Реформа мало комунікується громадянам, а жаль. Адже всі без виключення громадяни, праві і ліві, багаті й бідні, бажають одного й того ж: скорочення бюрократії та видатків на держапарат, підвищення якості державних послуг, професійності та відповідальності. Реформа державного управління якраз і має на меті всі ці речі. Зараз є певна критична фаза. Попереду півтора роки політичної (на цей раз politics, а не policy) вакханалії. Мало не втратити досягнень, важливо пройти точку неповернення, а це якраз можна зробити цієї осені. https://blogs.pravda.com.ua/authors/pekar/5b55897f44c2a/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pekar/5a39043e2d8fb/ ukrpravda@gmail.com (Валерій Пекар) Tue, 19 Dec 2017 13:21:18 +0200 Я вже неодноразово писав про реформу державного управління, яку вважаю однією з найголовніших. Зараз багато кажуть про гальмування всіх реформ, і не в останню чергу причиною цього є відсутність людей, спроможних ці реформи розробляти і втілювати. Навіть наявність політичної волі, що стала постійно повторюваною мантрою серед широких верств громадян, не гарантує реальних змін, якщо їх нема кому робити. Коротко кажучи, реформа передбачає зміну трьох ключових складових: люди, структури, процеси. Набрати нових людей з новими цінностями у нові структури із новими, чітко визначеними цілями та показниками ефективності, а також озброїти їх новими процесами і процедурами. Всі інші підходи не працюють: нові люди в старих структурах швидко попадуть під дію "закону солоного огірка" (спробуйте свіжий хрусткий огірочок занурити у діжку із солоними), а старі люди в нових структурах будуть робити те ж саме, що їм велить "інституційна пам'ять" пострадянської епохи. Нові ж люди в нових структурах зі старими процесами швидко стануть так само неефективними, як і старі. Лише все разом, іншого шляху нема. Не буду повторювати ключових ідей, цілей та параметрів реформи, пропоную прочитати про це у двох попередніх коротких статтях (ось перша та друга). У цій статті хочу зупинитися лише на підсумках 2017 року, на досягненнях і провалах. Вони були темою вчорашньої урядової конференції. 1. Структури: реформа міністерств Спроможність Уряду щось робити базується на спроможності міністерств. Міністерства сьогодні завеликі, перевантажені зайвими функціями, у першу чергу управлінням державною власністю (і тут не обійтися без масової прозорої приватизації), адмінпослугами (які здебільшого треба відпустити на конкурентний ринок), всіляким контролем тощо. Забагато дублювання та конфліктів інтересів, а також накопиченого за тривалі роки застарілого функціоналу, замало горизонтальної взаємодії, а головне – нема кому займатися аналізом і виробленням державної політики, що є основним завданням Уряду. Неймовірно розгалужені структури мусять стати компактними та прозорими. Хочу підкреслити, що реформа є антикорупційною: адже саме інспекційна діяльність та монополія на адмінпослуги є джерелом хабарів, а величезна державна власність є основним фактором політичної корупції високого рівня. Цього року в десяти пілотних міністерствах та ще трьох інших центральних органах розпочалося створення так званих директоратів – нових підрозділів, відповідальних саме за стратегію та розробку і втілення державної політики. Сформовано 50 директоратів, оголошено майже 300 конкурсів на посади в них (на відміну від старих структур, там буде лише три рівня ієрархії: генеральний директор, керівник експертної групи, державний експерт). Запущено єдиний портал нової держслужби career.gov.ua та тестову версію особистого електронного кабінету держслужбовця. Вже видно основні проблеми: міністерства тягнуть і не можуть викинути старий функціонал, бо цього вимагає чинна законодавча база – отже, треба її змінювати. Великий ризик, на який я звертав увагу урядовців ще рік тому: кожне міністерство намагається пояснити, що воно дуже особливе, несхоже на інші, отже, до нього не можна застосувати типовий підхід. Тут потрібне політичне лідерство прем'єр-міністра, щоб міністерства не перетворилися на ізольовані феодальні замки. Ще один виклик полягає в тому, щоб всі розгалужені допоміжні та технічні служби об'єднати у компактний секретаріат міністерства, і тут зустрічається шалений опір. Найближчим часом буде прийнята Концепція реформування ЦОВВ, що встановлює конкретні уніфіковані вимоги до завершення реформи міністерств. Без цього годі розраховувати на допомогу ЄС, та й загалом всі зміни загальмують. Важливим фактором є зміна системи управління: від виконання доручень керівництва до чітко описаних зобов'язань із чітко визначеними ключовими показниками ефективності (KPIs). Іншими словами, замість реагування на зовнішні чинники (серед яких не останнє місце займають політичні) урядовці мусять аналізувати стан справ у сфері своєї відповідальності, розробляти, обговорювати із зацікавленими сторонами ("стейкхолдерами") та впроваджувати відповідні зміни до державної політики. Ефективність роботи таких нових чиновників легко виміряти (і показати суспільству) по ключових показниках змін у відповідних сферах впливу, а не по кількості закритих "фішок" від доручень. 2. Люди: відкриті конкурси За два з половиною місяці завершено більше 190 конкурсів, на яких обрано 132 переможця (решта конкурсів буде проведена повторно), у тому числі 25 керівників директоратів – так званих генеральних директорів. Це непоганий результат, враховуючи безпрецедентний масштаб проекту. 30% нових держслужбовців – люди з бізнесу та громадського сектору, решта – нинішні держслужбовці (не поспішайте оголошувати "зраду", там чимало людей, що прийшли після Майдану, а також держслужбовців низового рівня, які завдяки компетентності та мотивації отримали шанс скористатися соціальним ліфтом). Важливо, що оцінювання вперше фокусувалося не на абстрактних знаннях, а на компетенціях та реальному рівні аналітичних здібностей (для цього, наприклад, в усіх міністерствах всім пропонувався один і той же кейс щодо туризму, який не вимагав спеціальних знань, а лише логічного мислення). Оцінювання моніторилося громадськими організаціями та експертами Євросоюзу, велася відеофіксація роботи комісій. Загалом на конкурси подалося майже 10 тисяч кандидатів. Кількість заявок на одне місце подекуди перевищувала 100. На першому ж етапі були відсіяні випадкові люди, яких було чимало (частину з них просто привабила висока зарплата). Разом з тим, довіра до нової держслужби поки що не дуже велика, інакше і бути не може у нашій країні тотальної недовіри та невиконаних обіцянок. А це означає, що подекуди комісіям просто не було з кого вибирати (і тому у багатьох випадках нікого й не обрали). Лише реальні історії успіху нових людей можуть стати фактором заохочення для наступної хвилі кандидатів. У нової конкурсної процедури є як очевидні успіхи, так і невдачі та можливості для покращення. Є багато помилок і недоліків в організації конкурсного відбору, проте випадків маніпулювання конкурсами та відкритого протягування "своїх" не більше десятка. Ці яскраві випадки активно обговорювались у медіа та соціальних мережах, створюючи враження страшенної "зради", але 5% не є критичною масою. Є й інші проблеми: наприклад, комісії, що оголосили занадто багато конкурсів на різні посади одночасно, просто "лягли" під вагою тисяч заявок. Вдосконалення процедури та методології конкурсів далі буде відбуватися у трьох напрямках: 1) Професіоналізація роботи конкурсних комісій (навчання, часткова централізація оцінювання). 2) Перегляд етапів та інструментів оцінки в конкурсній процедурі для збільшення ефективності та об'єктивності "воронки відбору". 3) Запровадження ефективного підходу до управління проектом конкурсів: планування, координація та обмін інформацією між міністерствами, автоматизація адміністративних процесів, зберігання інформації в єдиній базі даних (applicant tracking system). А тим часом розпочалася спеціальна навчальна програма для нових держслужбовців, що покликана ознайомити їх із найкращими практиками. 3. Процеси: новий Регламент Уряду Це ключовий елемент нових урядових процесів. Основою урядової діяльності мусить стати середньостроковий план, що містить проекти розвитку. Нові урядові рішення мають прийматися лише на основі аналізу ефективності попередніх, а ключові показники їхньої ефективності повинні відслідковуватися постійно. Процес розробки політик повинен бути чітко стандартизований, а їхнє погодження – спрощене: замість закидування один одного безкінечними "пропозиціями" та "зауваженнями" міністерства мусять сфокусуватися на тому, як обговорювані урядові рішення вплинуть на стан справ у їхніх сферах відповідальності (для цього існуватимуть уніфіковані алгоритми, check-lists). Якщо немає повідомлень від інших міністерств до міністерства-розробника про наявність критичного впливу на їхню сферу, такі рішення можна приймати пакетом без додаткової тяганини. Для узгодження існують урядові комітети, а для спірних ситуацій – наради державних секретарів міністерств. Жодних "повернень на доопрацювання": схибив – отримай свій проект назад із статусом "відхилено" і працюй далі. Весь формат урядової дискусії має змінитися – від управління дрібними питаннями до формування візій, передбачення викликів та реагування на проблеми суспільства. Іншими словами, урядовий процес буде сильно спрощено, стандартизовано та алгоритмізовано. Це означає суттєве збільшення швидкості проходження проектів рішень, зменшення навантаження на ключові точки, обмеження бюрократії, дублювання, волюнтаризму та "тягомотини". Відповідно до кращих світових практик, проект Регламенту передбачає повний цикл аналізу політики, процедури прогнозування впливів та узгодження, оцінку ефективності уряду по реальних результатах, а не по виконаних завданнях. Без зміни філософії та правил роботи Уряду реформа не буде повноцінною. Тому новий Регламент потрібно приймати якнайшвидше. Сподіваємося, це буде найближчим часом, в перші місяці нового року. Інакше повноцінно запустити нові процедури у 2019 не вдасться, і втратимо цілий рік. * * * Окремо від трьох основних складових частин реформи державного управління хотів би згадати про культурні зміни. Як писав гуру менеджменту Пітер Друкер, "культура їсть стратегію на сніданок", і ці слова часто цитуються в урядових кабінетах останнім часом. Тому необхідно присвятити увагу спеціальним факторам культури в Будинку Уряду, які стануть символами змін для всіх працівників розміщених там органів влади. Наприклад, організація харчування працівників, сортування сміття тощо. Добре, що нарешті з урядових коридорів прибрали портрети "папередніків" та повісили фотографії з Майдану і з фронту. Цього не досить. Працювати по-новому у старому будинку радянського зразка непросто. Пам'ятаєте "теорію розбитих вікон"? Середовище впливає на результат, отже, його потрібно змінювати. Все починається з дрібниць. Наша мета – компактні та ефективні міністерства, позбавлені невластивих корупційних функцій, наповнені людьми з відповідною кваліфікацією та мотивацією, що працюють у рамках процедур менеджменту, характерних для кращих зразків ХХІ сторіччя. Цей процес не буде швидким чи легким, по дорозі буде зроблено чимало помилок та подолано страшенний спротив. Але цей процес розпочався, а робота над помилками дозволить їх позбавлятися. Головне – незворотність і поступове прискорення темпу. https://blogs.pravda.com.ua/authors/pekar/5a39043e2d8fb/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/pekar/599405693fd3c/ ukrpravda@gmail.com (Валерій Пекар) Wed, 16 Aug 2017 11:42:17 +0300 Оскільки зараз через різні медіа пішла хвиля публікацій про набір нових людей на держслужбу (так звані "фахівці з питань реформ"), і я бачу в коментарях багато здивувань і запитань, то спробую все викласти систематично. 1. Всі вірять, що ключ до реформ – політична воля. Це правда лише частково. Досить часто політична воля є, а проблеми в іншому – нема людей, які б це робили. Execution – наше слабке місце. 2. Кожен керівник, якому доводилося робити хоч якісь організаційні трансформації, знає: ключовий елемент і запорука успіху – це агенти змін. Яка б у вас не була політична воля, без рук нічого не зробити. 3. Ось чому в урядових структурах мають з'явитися нові люди, причому їх мусить бути багато (може, хтось пам'ятає, як я писав про "атаку важкої бригади"). Так звані "фахівці з питань реформ" – це і є агенти змін. 4. Держава як роботодавець сьогодні не може таких людей залучити. Зарплата – перша, але не єдина проблема. Немає довіри до держави як роботодавця, ніхто не хоче працювати там, де бюрократія, корупція, безвідповідальність, неможливість щось змінити. 5. Але є ще й інший бік проблеми. Наш уряд по суті є постколоніальним: це означає, що він здебільшого традиційно займається тими функціями, які дісталися йому в спадщину від Ради міністрів УРСР. Ключові урядові процеси – аналіз, розробка та впровадження державної політики (хоча коректніше говорити "публічних політик", але цей термін ще не всім знайомий) – були вилучені з функціоналу Уряду, цим займалися в Москві (і навіть не в Раді міністрів СРСР). Так і залишилося дотепер, натомість міністерства перевантажені тим, чим вони не мають займатися взагалі: управління державною власністю, адмінпослуги фізичним та юридичним особам, інспектування тощо. Подекуди за останні два роки інстальовані нові процеси, але це радше виключення. 6. Ми знаємо, що нормально працюють лише ті підрозділи урядових структур, які створені з нуля. Лише в такому випадку можна поєднати нових людей, нові структури і нові процеси. Насичення старих структур новими людьми дасть не більше ефекту, ніж переливання старих людей до нових структур. 7. Саме тому проблема має комплексне рішення: у міністерствах створюються нові підрозділи (вони отримали назву директоратів, щоб відрізняти їх від старих департаментів), які будуть займатися виключно аналізом, розробкою і впровадженням державної політики (ще раз напишу "публічних політик", щоб ви звикли до цього вислову). Туди будуть найматися виключно на основі відкритих конкурсів нові люди з новими повноваженнями для виконання нової роботи за новими правилами. Зарплати також будуть нові (50-70 тисяч гривень до оподаткування), а найперше – нові цінності. 8. Фактично у кожному міністерстві створиться невеличка "теплиця", де буде вирощуватися майбутнє міністерство, а решта функцій поступово скорочуватиметься. Нові люди в першу чергу мають змінити самі міністерства, налагодити нові процеси, принести нову культуру. 9. Ще раз підкреслю, що нові люди будуть набиратися виключно на відкритих конкурсах, у тому числі за участю експертів з ЄС та під контролем громадськості. 10. Звичайно, одночасно будуть впроваджуватися сучасні HR-підходи (профілі компетенцій, щорічне оцінювання, постійне навчання і так далі). 11. Фактично, основна робота нових людей полягатиме у тому, щоб розробити і впровадити реформи. Я свідомий того, що це слово вже набуло негативних конотацій. Але так чи інакше, країну треба змінювати, хоч би яким словом ви назвали цей процес. І для цього потрібні кваліфіковані і мотивовані люди з відповідними повноваженнями. Хто знає інший спосіб, хай розкаже. 12. Кажуть, що старі держслужбовці будуть ненавидіти нових, що мають вищу зарплату. Можливо. Але ніщо не заважає чинним держслужбовцям подаватися на відкриті конкурси. Ти спроможний? Доведи це і насолоджуйся зарплатою, статусом і повноваженнями. Неспроможний? Продовжуй виконувати простішу роботу (якийсь обсяг її завжди буде) чи шукай щастя на ринку праці. 13. Кажуть, що нові люди попадуть під керівництво старих корупціонерів. По-перше, керівники директоратів входять в число фахівців з питань реформ, тож вони всі будуть набрані за відкритими конкурсами, і у мене є сподівання, що на ці нечисленні посади з великими повноваженнями і зарплатами та потенційно великою славою буде високий конкурс. По-друге, корупція якраз зосереджена в тих функціях міністерств, які вони виконують нині, а не мали би: управління держвласністю, адмінпослуги, інспекції тощо. 14. Цей процес в цілому досить тривалий, але нарешті є всі передумови для старту (нагадаю, лише на прийняття базового закону про державну службу був витрачений весь 2015 рік). Перша хвиля (10 міністерств) піде вже цієї осені. 15. Ми не можемо змінити країну силами старого уряду, так само як неможливо це зробити силами одних лише волонтерів чи іноземних експертів. Виклики, що стоять перед Україною, потребують, щоб ми мали уряд, який відповідає сучасним зразкам: професійний, компактний, заточений на зміни. А ми поки що навіть до новацій Бісмарка не дісталися, не кажучи вже про кращі практики ХХІ сторіччя. Слідкуйте за новинами. Можливо, саме ви завтра будете потрібні. https://blogs.pravda.com.ua/authors/pekar/599405693fd3c/