https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/lemenov/6756d18ea52a5/ ukrpravda@gmail.com (Олександр Лємєнов) Mon, 09 Dec 2024 12:16:30 +0200 Нікого не здивувати, що майже 30 років українські корупціонери використовували зв'язки з представниками російських бізнесових кіл, щоб незаконно збагачуватися. Зрештою, українська економіка була тісно пов'язаною з рф і відповідні економічні мазурі міцно тримали нашу державу в своїх політико-економічних "обіймах". У попередньому блозі розповідав про спільні бізнес-інтереси маловідомого швейцарця Олега Цюри з підозрюваним по "справі Сенниченка" – Сергієм Байраком. Нагадаю, цей кейс стосувався фантастичних для державних компаній втрат – Одеський припортовий завод та ОГХК – розміром понад 700 млн гривен. Однак вдалося знайти ще більше цікаву інформація, а саме – з ким саме ще пов'язаний вищезгаданий бізнесмен Олег Цюра. І як саме він має змогу допомагати в обході західних санкцій російськими бізнесменами та олігархами. Цього разу мова піде про спільні бізнес-інтереси з (не) олігархом Сергєєм Гільваргом, про якого згадувалося в минулому блозі. Тому нагадаю і поясню нижче. Сергєй Гільварг – мажоритарний акціонер і голова ради директорів компанії MidUral, що спеціалізується на хімічному і металургійному (феросплави) секторі економіки рф. Олег Цюра – через компанію Phoenix Resources AG – довірений трейдер Сергєя Гільварга. Зазначена останньою компанія експортує в інші країни ферохром, що виробляється російською корпорацією MidUral. Бізнес-імперія Сергєя Гільварга створювалася не з нуля. Як типово відбувалося в пострадянських країнах, пов'язані із видобутком та переробкою рідких металів зокрема хрому, підприємства – це спадок економіки СРСР. На початку 2000-х, під час першого президентського терміну владіміра путіна, в росії почала формуватися напівдержавна система експлуатації сировинних родовищ. І Сергєй Гільварг свого часу зайняв в цій системі доволі важливе місце. Щоб зрозуміти роль Гільварга, як одного з численних гаманців Путіна, достатньо згадати більш ніж мутну історію витіснення італійської компанії Luigi Stoppani з акціонерного товариства "Русский хром 1915". Нагадаю, родина Стоппані контролювала 50% підприємства, у свою чергу до продажу росіянам ще 50% належали Kermas Ltd, яка була у сфері впливу хорватського підприємця Данко Кончара. Як повідомляв російський "Коммєрсант", на початку 2006 року Данко Кончар продав Сергєю Гільваргу свою долю в компанії "Русский хром 1915" приблизно за 2 млн доларів. Важливо розуміти, що на той час родина Стопанні не збиралася перешкоджати угоді, але й продавати свою частку не бажала. Однак не так сталося, як гадалося. Задіюючи свої політико-правоохоронні зв'язки, російські акціонери витіснили італійців з підприємства. З початку 2000-х вище керівництво рф стандартно пояснювало подібні процеси рейдерства ключовим і єдиним аргументом – стратегічно важливі компанії мають належати або російським резидентам, підконтрольним кремлю, або безпосередньо державі. Особливо це стосувалося виробничих потужностей, що необхідні для російського військово-промислового комплексу. Саме тому зазначений "хромний" бізнес згодом перетворився на структуру MidUral, що нині контролюється Сергєєм Гільваргом через кіпрську офшорку MidUral Industrial LTD. Ключовий актив MidUral Group – найбільший у світі виробник металевого хрому "Ключевський завод феросплавів". На рік зазначене підприємство виробляє близько 6 тисяч тон хрому, що використовується російським ВПК. Більше того, один з ключових бізнесових бенефіціарів війни росії проти України, очільник держкорпорації "Ростех" Сергєй Чемезов під час обговорення ситуації щодо націоналізації Челябінського електрометалургійного комбінату, що виробляє схожу з "Ключевським заводом феросплавів" продукцію, відверто зізнався: продукція феросплавних заводів є стратегічно важливою для виробництва російської зброї. Проте повернемось на 10 років в минуле. До моменту окупації Кримського півострова російськими військами, керівництво кремля "смикнуло", що компанії, які займаються постачанням стратегічно важливих компонентів та матеріалів для ВПК, мають залишатися приватними. Цей план розробили з метою ускладнити накладення санкцій західними демократіями. Процедура проста: російській державі не мало належати 50%+ відсотків акцій або часток у підприємствах. Схожа історія якраз стосується підконтрольних MidUral Group компаній. Це повинно було унеможливити санкціонування підприємств, що входили до цієї бізнес-групи. Те ж саме стосується і особисто Сергєя Гільварга. Зазначена "схема" обходу санкцій перестала працювати після повномасштабного вторгнення у 2022 році. Санкції почали накладати як на державні компанії росії, так і на приватні структури. Проте і в цьому випадку росіяни знайшли вихід із ситуації. Олег Цюра, що до 2021 року включно брав участь у збуті продукції бізнесів Гільварга, в той же час очолював швейцарську компанії Interchrome AG. До Цюри директором значився громадянин Німеччини Іоганн Еккерт. І як це не дивно, саме Еккерт згодом очолював німецьку компанію з дуже знайомою назвою – RusChrome Gmbh. Інша торговельна компанія MidUral, яка публічно не згадувалася, швейцарська Chromograph SA – до літа 2022 року називалась MidUral Chemicals SA. Вона спеціалізувалась виключно на експорті хімічної продукції з уральських та приуральських хімічних підприємств. Знову ж таки, Chromograph SA очолював вищезгаданий Іоганн Еккерт. У 2022 році, після початку повномасштабної війни, Олег Цюра разом з Сергєєм Гільваргом змінили тактику. Німецька RusChrome Gmbh влітку була ліквідована через запровадження 4-го санкційного пакету Євросоюзу, що заборонив імпорт російської сталі та труб. Причина може бути доволі банальною – вони очікували розширення санкційних обмежень на феросплави та деякі види іншої металургійної продукції. Однак це сталося не так швидко. "Очікувані" санкції було запроваджено у грудні 2023 році. У свою чергу, повна заборона імпорту чавуну та феросплавів настане лише з 1 січня 2026 року. У зв'язку з цими несприятливими умовами для російських компаній, Сергєй Гільварг в березні 2022-го створив інший "плацдарм". Пов'язані з Гільваргом Олег Цюра та Іоганн Еккерт стали членами наглядової ради швейцарської компанії Phoenix Resources AG. Ця компанія стала виконувати ролі ключового трейдера MidUral Group щодо експорту феросплавної продукції. Однак постачання сировини з боку Phoenix Resources AG на світовий ринок відбувалася через треті країни, що не підтримують запроваджені санкції проти рф. Зокрема, мова йде про "обхідні шляхи" через експортно-імпортні операції з Мексикою та Індією. Юридично виглядає цілком пристойно – пряма поставка до Індії. Проте насправді сировина одразу прямує до Естонії, а далі – до ЄС та інших країн. Про це свідчить інформація щодо операцій естонської компанії-трейдера MBR Metals OU. Вже ця компанія належить громадянину Естонії Денису Трєщалову. Зазначене підприємство до 2022 року постачало з РФ левову частку продукції, проте у 2023-2024 роках зрозуміло чому переорієнтувалося на імпорт феросплавів з Індії. Хоча до повномасштабної війни цей ринок для них був повністю закритим. Що цікаво, естонська MBR Metals OU постачає сировину навіть в США. До речі, естонська MBR Metals постачала російські феросплави навіть в Україну, хоча будемо відвертими – лише до 2022 року. Таким чином схема дозволяла уникати застосування торговельних обмежень на прямі постачання відповідної продукції, що запроваджені після 2014 року. У зв'язку з контрольованістю кремлем всіх стратегічно важливих компаній, що постачають сировину як російському ВПК, так і закордон, підшефні Сергєю Гільваргу компанії ("Ключевський завод феросплавів") підтримують так звану "спєціальную воєнную опєрацію" рф. Підсумуємо цей кейс. Як Сергєй Гільварг, так і Олег Цюра – не під санкціями країн західних демократій. Їхній бізнес "цвіте і пахне", а також... вочевидь, постачає сировину російському ВПК. Вірогідно європейці не надто поспішають відмовлятися від цінної російської викопної сировини, тоді як українці щодня страждають від масових атак дронів, крилатих і балістичних ракет. Більше того, закупляючи через треті юрисдикції "хромову" продукцію, західні демократії фінансують ці бомбардування, закидаючи гроші просто в російських бюджет. У такому разі логічно, щоб саме українська сторона виступила ініціатором і проявила себе у санкціонуванні вищезгаданих суб'єктів. Необхідно показати їхню реальну роль в уникнення західних санкцій проти рф, зосередившись хоча б на ролі Сергєя Гільварга. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lemenov/6756d18ea52a5/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lemenov/6749ed8984513/ ukrpravda@gmail.com (Олександр Лємєнов) Fri, 29 Nov 2024 17:36:25 +0200 Розкажу цікаву історію про українського швейцарця, який має тісні бізнесові стосунки як з українськими (не) корупціонерами, так і російськими металургічними олігархами, що досі не потрапили під санкції. Мова йде про майже невідомого широкому загалу бізнесмена Олега Цюру, який вів спільний бізнес з підозрюваним по справі щодо збитків на суму понад 700 млн гривень. Загалом цю аферу з державними компаніями – Одеським припортовим заводом та Об'єднаною гірничо-хімічною компанією – оцінювали в 10 млрд гривень. Але не на суму збитків і саме цю схему звертаємо ключову увагу. Це лише спроба провести логічний ряд щодо подій, які тягнуться по бізнес-зв'язках від українських корупціонерів і до російських (недо) олігархів, які уникнули санкцій. Отож, почнемо розмотувати клубок бізнес-зв'язків. Наприкінці жовтня Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залишила без змін запобіжний захід колишньому очільнику Фонду держмайна Дмитрові Сенниченку. Він підлягає арешту як організатор злочинного угрупування, яке завдало державі збитків на вищезгадану суму. Наразі лише двоє учасників кримінальної оборудки – Микола Синиця та Юрій Липка – мають запобіжні заходи у вигляді застави і перебувають в Україні. Решта спільників – Дмитро Сенниченко, Андрій Гмирін та інші п'ятеро – виїхали. І як показало нещодавнє розслідування BIHUS.info, всі вони прекрасно проводять час закордоном. Але є ще один персонаж в цій історії, який пройшов поза увагою розслідування НАБУ та САП. Мова про Олега Цюру, "німецького" підприємця, натуралізованого у Швейцарії, що є бізнес-партнером одного із підозрюваних – Сергія Байрака. Будьмо відвертими: детективи НАБУ за процесуального керівництва САП не так легко можуть дотягнутися в процесуальному плані до іноземців. Це майже нереально, хоч вони свою роботу виконують якнайкраще серед усіх представників вітчизняних органів кримінальної юстиції. Припускаю, що Олег Цюра не має українського громадянства. Хоча варто було б це перевірити. Тому питання екстрадиції, за наявності для того законних підстав, наразі не стоїть. Однак міжнародно-правовий департамент на те і створений, щоб спробувати сприяти реалізації, звісно, у процесуальний спосіб, принципу невідворотності покарання. Зрештою, німецькі або швейцарські прокурори точно не гірші за українських. Тепер трохи про бізнес-інтереси Олега Цюра закордоном. У 2005 році Цюра став співвласником компанії ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co. KG. Також протягом 2 років Цюра очолював іншу компанію зі схожою назвою ITS International Trade & Sourcing Verwaltung GmbH. Найцікавіше, що обидві німецькі компанії зареєстровані за однією адресою та мають спільного співвласника – Сергія Байрака. Я вже про нього трохи вище згадував. Байрак теж фігурує у "справі Сенниченка" як один з трьох ключових співорганізаторів схематозу. За версією слідства, Байрак за попередньою домовленістю із Сенниченком організував схему посередництва між держпідприємствами та комерційними покупцями продукції цих підприємств за завідомо заниженими цінами. Додатковою функцією Байрака була опосередкована комунікація між Сенниченком та іншим фігурантом справи, а саме – Андрієм Гмиріним. Більше того, згідно із розсекреченими аудіозаписами НАБУ, за свою участь у корупційній схемі Байрак і Гмирін отримували по 25% від оборудок, Сенниченко – 50%. Наразі Байрак, за неофіційною інформацією, нібито дає викривальні покази. Щодо Олега Цюри: то ні він, ні відповідні компанії в даній справі не фігурують. Проте його вищезгаданий прямий звʼязок з Байраком через спільні німецькі компанії та споріднені види бізнесу з організованою Сенниченком схемою, мали би привернути увагу якщо не представників органів кримінальної юстиції, то профільних експертів, які займаються питанням санкціонування російських суб'єктів, причетних до війни. І далі поясню цей зв'язок. Наразі відомо, що вищезазначена німецька компанія Цюри і Байрака – ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co KG – брала участь в аукціоні з продажу партії цирконієвих руд з державного Східного гірничо-збагачувального комбінату в 2018 році. Перемога в 1 тис. гривень, при загальній ціні лоту в 45 млн гривень, видається доволі дивною. Згодом цей конкурс було "переграно" через ще більш дивне рішення комісії, як наслідок, переможцем визнано іншу німецьку компанію – Buss&Buss Spezialmetalle GmbH. Згодом – позов компанії ITS. Як наслідок, юридично-бізнесова історія пройшла всі три судові інстанції, де було легалізовано рішення комісії. Логічно припустити, що ці дивні "рухи тілом" щодо поставок цирконія призупинилися, адже дует Цюра-Байрак зрозумів: зафіксовано прямий зв'язок з керівництвом ОГХК Пітером Девісом. До слова, Байрак був радником і партнером Девіса, якого призначено за каденції Дмитра Сенниченка. Вже у 2020 році ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co Цюри "засвітилася" у кейсі щодо поставок ільменітової руди з Іршавського гірничо-збагачувального комбінату, що входить до складу ОГХК [наразі ця компанія продана на аукціоні азербайджанцям]. Контекст – зазначений комбінат до 2014 року стабільно постачав ільменітову руду на "Кримський титан", що нині знаходиться в окупованому росіянами Криму. У ЗМІ лунали звинувачення, що і в 2020-му постачання відбувалося саме за цим кінцевим напрямком, хоч і з незаконними елементами. Однак це потребує документального підтвердження. Для розуміння, "Кримський титан" контролювався олігархом Дмитром Фірташем, який мав двох бізнес-партнерів – Сергія Льовочкіна та Івана Фурсіна. У свою чергу, родина Льовочкіна не лише засідала у парламенті, але й володіє банком "Кліринговий дім", де членом наглядової ради був вже згаданий Пітер Девіс. Та й Сергій Байрак трудився на посту директора ТОВ "УА-Медіа", який був не чужим структурам Фірташа-Льовочкіна [цього разу не будемо деталізувати їхню взаємодія з управління топового українського телеканалу в довоєнний період]. Основний бізнес Цюри – послуги юридичного та фінансового представництва у Швейцарії для налагодження торговельної діяльності виробничих та аграрних холдингів з України та рф. Компанія Олега Цюри, за їхніми ж словами, з 2015 року фокусується на управлінні приватними та сімейними активами. Однак це чистої води "рішення під ключ" у контексті здійснення зовнішньо-торговельних операцій через іноземні компанії. Як то кажуть, анонімність та можливість виведення капіталів закордон – гарантовано. Для клієнтів з рф, окрім виведення коштів закордон, подібні послуги дозволяють уникати санкційних обмежень, накладених на російські компанії. При цьому Олег Цюра має тісне співробітництво з репрезентантами бізнесових кіл рф. Зокрема, він може допомагати російському бізнесу оминати західні санкції, введені через вторгнення рф в Україну. І наразі продовжує це робити, про що описано трохи нижче. У 2015-му Цюра стає співзасновником групи LINVO, що пропонувала послуги управління активами, приватними та сімейними фондами. Серед клієнтів LINVO знаходимо росіянина Ніколая Коробова, власника одного з найбільших забудовників Санкт-Петербурга – компанії МАВІС. Прямуємо далі. Олег Цюра здійснює супровід в управлінні торговельною структурою російської корпорації MidUral – хіміко-металургійного комплексу підприємств на Уралі, що спеціалізується на випуску феросплавів і хімічної продукції, що належить росіянину Сергію Гільваргу. Зокрема, свідченням прямого зв'язку Цюри з Гільваргом є зміни в керівництві компанії Interchrome AG і заміну Олега Цюри на посаді громадянкою рф Любов'ю Мханго, яка також працює в LINVO і разом з тим є одним з директорів офшорної компанії з Кіпру MidUral Holdind LTD. Крім цього, компанія Phoenix Resources AG, що належить Олегу Цюрі, експортує по світу ферохром російської MidUral. При цьому при поставках до Індії прямо вказується росія як виробник товару. А от при постачанні ферохрому до Естонії, яка входить до Євросоюзу, його виробником уже зазначається Узбекистан, який не перебуває під західними санкціями. Тому цілком логічним є наступний крок українських офіцерів правосуддя – перевірити зв'язки Олега Цюри і Сергія Байрака. Більше того, якщо Цюра сприяв або безпосередньо здійснював постачання з або ж до підсанкційних юрисдикцій, то цілком логічним видається санкціонування зазначеної особи спочатку бодай в Україні. Також тут варто не забути про роль "феросплавного барона" Сергія Гільварга, який, за нашими даними, не перебуває під санкціями у жодній із західних демократій. Однак про нього розповім вже наступного разу, щоб не перевантажувати сюжет. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lemenov/6749ed8984513/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lemenov/66d7258266201/ ukrpravda@gmail.com (Олександр Лємєнов) Tue, 03 Sep 2024 18:04:34 +0300 У березні цього року вже описував ситуацію, як глава Господарського суду міста Києва Вадим Босий (не) випадково допомагав олігарху Ігорю Коломойському об'єднувати справи у позовах щодо державного ПриватБанку. Нагадаю, історія стосувалася наступного "суддівського схематозу". Спочатку контекст, суто юридичний. Статтею 173 Господарського процесуального кодексу передбачено – об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання у кожній зі справ. Іншими словами, якщо існують 10 різних позовів між Коломойським і ПриватБанком, нехай навіть дуже схожих і в 5 з них розпочато підготовче засідання (перший етап судового розгляду), то об'єднати може лише другу частину з цих 10 – шостий, сьомий... і десятий. Причому в будь-якій конфігурації, однак за виключенням тих, де розпочато підготовче засідання. 10 травня 2019 року, суддя Босий, не соромлячись заборон ГПК, задовольняє клопотання позивача, а саме Ігоря Коломойського, про об'єднання позовів в одне провадження, в якому він же просить суд об'єднати в одне провадження справи Господарського суду міста Києва під наступними номерами – N910/5172/19, N910/5171/19, N910/5170/19, N910/5169/19 та N910/5168/19. Ухвала за підписом судді Босого ось тут. Це незаконне рішення. Бо ж чорним по білому в профільному кодексі написано, що ТАК РОБИТИ НЕ МОЖНА. Більше про ті махінації можете почитати за наступним посиланням. І в тому ж таки блозі я описав історію про, на мою думку, порушення Босим норм Закону України "Про запобігання корупції" в контексті заповнення електронної декларації. Вірогідно, там детективи НАБУ могли б знайти і ознаки незаконного збагачення. Більше того, згодом написав продовження знову ж таки про (не) роботу глави Господарського суду міста Києва Вадима Босого в інтересах... знову олігарха Коломойського. Але цього разу було не про об'єднання справ для швидкого винесення рішення в інтересах Ігоря Валерійовича, а щодо скасування рішення Антимонопольного комітету, де АМКУ визнав неконкурентними узгодженими діями, які стосується встановлення цін на світлі нафтопродукти, десятками компаній групи "Приват" та наклав 4,68 млрд грн штрафу. Знову Вадим Босий. Знову Ігор Коломойський. Ціна питання для держави – 5 млрд гривень. Непогано, правда ж? Але тут неочікувано включилася Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС). Це орган в сфері суддівської влади, на який покладено добір та оцінювання служителів Феміди [уточнюю – не служителів олігархату], але не тільки. Суддівський орган з широкими можливостями. Все просто – 5 вересня 2024 року ВККС має продовжити розгляд повідомлень щодо інформації, яка може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Вадимом Босим у деклараціях доброчесності за період 2015-2022 років. Склад колегії, що розглядатиме кейс: Віталій Гацелюк, Олег Коліуш, Руслан Мельник. Ну що ж, після череди різного роду скандалів і неповноцінного функціонування, в силу різних причин, цей розгляд інформації про Вадима Босого та його декларацій доброчесності може стати одним із "іспитів" на функціональність і об'єктивність для чинного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lemenov/66d7258266201/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lemenov/66cd98475faad/ ukrpravda@gmail.com (Олександр Лємєнов) Tue, 27 Aug 2024 12:11:35 +0300 Дуже цікаву статистику опублікували аналітики Molfar-agency щодо кількості ударів по російським авіабазам з початку поточного року. За їхніми підрахунками, упродовж 8 місяців 2024 року українські оборонці здійснили 40 ефективних ударів по авіабазах ворога: 5 по об'єктах на Кримському півострові, 35 атак по цілях на території рф. Показово, що Головне управління розвідки Міноборони найчастіше завдає ударів по ворожих авіабазах в Криму та в російському тилу. Понад 30% всіх ударів по військових аеродромах росії з початку 2024 року реалізували саме специ з ГУР. По аеродромах в Криму – 32,8% від загальної кількості (13 з 35), на території рф – 35,8% від загальної кількості (2 з 5). Тобто, сумарно Головне управління розвідки МО України провело вже 15 успішних атак. І це треба розуміти в контексті, що удари по військовим об'єктам не є прямолінійніми (в геометричному контексті). Це не політ дрону або літака з вибухівкою на борту з точки А в точку Б. Це складна тактико-оперативна операція, подеколи з глибоким стратегічним задумом. До слова, на другому місці за кількістю уражень російських авіабаз інша українська спецслужба – СБУ. Що також заслуговує і на увагу, і на повагу. Зменшення чисельності російської авіації та удари по російських авіабазах – є дійсно стратегічним для України напрямком. Це знижує можливості росії для ведення повітряних атак. Удари по інфраструктурі аеродромів також ускладнюють для ворога постачання боєприпасів, палива та інших ресурсів для ведення росією повноцінних бойових дій. Навіть коли удари не призводять до повного знищення російських літаків, вони залишаються ефективними. Адже в умовах постійної загрози ворожа авіація втрачає мобільність. Це ускладнює здатність росії швидко залучати авіацію для реагування на зміни ситуації на фронті. Воєнна розвідка України – повністю виконує свою задачу. Вони виявляють слабкі місця росії, аналізують наслідки в довгостроковій перспективі, працюють не лінійно та замість того, "щоб грати за правилами ворога" – диктують свої. Наприклад, удари по російських станціях дальнього радіолокаційного виявлення, які є частиною так званого ядерного щита держави-агресора. Ураження об'єктів російської нафтопереробної промисловості. Неофіційна присутність українського воєнного контингенту на Африканському континенті на противагу так званої приватної військової компанії "вагнер". Зрештою – перенесення війни на територію рф, Курська операція, яку зараз реалізують Збройні сили України. Це взагалі феномен сучасної війни. Усе це є елементами стратегії створення багатополярних фронтів, яку Головне управління розвідки і, за моїми даними, особисто генерал-лейтенант Буданов запропонували на зміну застарілій моделі "концентрованого фронту" або єдиного фронту, в межах якої Україна не здатна перехопити ініціативу в ресурсно сильнішого ворога. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lemenov/66cd98475faad/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lemenov/66a8b9a704ade/ ukrpravda@gmail.com (Олександр Лємєнов) Tue, 30 Jul 2024 13:00:07 +0300 Дуже цікаво розвивається історія після удару ГУР Міноборони по аеродрому "Оленья" в Мурманській області. Росіяни спробували спростувати цю історію. Та й загалом, не будемо себе обманювати, росіяни залишаються завжди "росіянами". Це стандартна тактика ворога. Вкотре маємо історію, коли в український інфопростір потрапляє інформація з посиланням на російське джерело і виконує "свою функцію". Хоча, що логічно, жодне російське джерело інформації в сьогоднішніх умовах не може бути безпечним для України. Йдемо в деталі. В понеділок, 29 червня, мережею поширили інформацію, яка нібито спростовує ефективність удару ГУР по військовому аеродрому "Оленья" 27 липня, коли дроном було пошкоджено стратегічну авіацію ворога. Як вже зазначив, вказане "спростування" з'явилося на телеграм-каналі російської філії Радіо Свобода. Важливо – це було перше джерело, яке поширило вказану інформацію. Своє спростування телеграм-канал російської філії Радіо Свобода аргументує супутниковими знімками. Два знімки ніби як від 26 і 27 липня відповідно, тобто за день до удару та в день удару. Основний акцент, зокрема, робить Марк Крутов – представник російської редакції Радіо Свобода на тому, що ворог встиг перемістити свою авіацію з аеродрому "Оленья" ще до удару. Втім на знімках ми бачимо – що не повністю. Часткове переміщення ворогом авіації не спростовує інформацію про український удар по аеродрому "Оленья" та ефективність такого ураження. На знімках від 27 липня можна побачити темні сліди на злітній смузі, що цілком може бути наслідком горіння. І невеликий фрагмент аеродрому "Оленья". Жодних підтверджень, що удар було завдано саме в цій його частині – нема. Що репрезентують ці знімки? Коли насправді вони були зроблені? Чому "спростування" є тільки в телеграм-каналі російського ресурсу? Бо б було логічно оприлюднити і на сайті, вартість супутникових знімків досить висока, щоб обмежитись лише публікацією в Телеграм. Ще більше сумнівів ситуації додає той факт, що в український інфопростір новину щодо "спростування" удару по Оленьї першим закинув Дмитро Гордон. Жодного слова про те, що інформацію він взяв саме з російського ресурсу Радіо Свобода блогер не сказав. Це свідома маніпуляція. Дуже прямо явна і свідома. Крім того, російські воєнблогери самі підтверджували як сам удар, так і певне пошкодження Ту-22м3 на аеродромі в "Оленьї". Тобто удар точно стався. На удар по "Оленьї" відреагували, а фактично визнали, також іноземні лідери – наприклад, президент Фінляндії. Більше про цю інформаційну провокацію з російського боку стосовно результатів удару БПЛА по аеродрому Оленья можна знайти також в матеріалі колег з Infolight.ua. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lemenov/66a8b9a704ade/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lemenov/669f9fc263056/ ukrpravda@gmail.com (Олександр Лємєнов) Tue, 23 Jul 2024 15:19:14 +0300 Знайшов фантастично цікаву ухвалу Господарського суду міста Києва від 17 липня про арешт коштів в розмірі майже 46 млрд гривень. Для ознайомлення з повним текстом – клікайте тут. Провадження по цій справі відкрито ще на початку 2023 року, коли вищезгаданий вирішив розглядати її за правилами загального позовного провадження, та призначив підготовче засідання. Що показово, підготовче провадження неодноразово відкладалося, щоб учасники судового процесу мали змогу скористатися своїми правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України. Ніби все в межах і спосіб, як-то кажуть. Тепер по суті. В 2023 році Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом проти ОСОБА_1 [читайте – Жеваго Костянтина Валентиновича] з вимогою стягнути 45 979 796 953 гривень і 50 копійок. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час ліквідації банку "Фінанси та Кредит" було встановлено, що відповідач [читайте – олігарх Жеваго], маючи вирішальний вплив на діяльність банку, вчинив дії, які призвели до нанесення збитків вкладникам та іншим кредиторам. Вже 3 березня того ж таки 2023 року Господарський суд міста Києва задовольнив заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову, ухваливши такі заходи: - накладення арешту на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ПрАТ "Полтавський ГЗК", ТОВ "Єристівський ГЗК" та ТОВ "Біланівський ГЗК"; - заборону компаніям FERREXPO AG, FERREXPO PLC, Fevamotinico SaRL та Minco Trust здійснювати відчуження часток у цих підприємствах та інших пов'язаних структурах; - заборону державним реєстраторам, нотаріусам та акредитованим суб'єктам проводити реєстраційні дії щодо перереєстрації корпоративних прав на ці активи. Прямуємо далі. Вже 15 липня 2024 через систему "Електронний суд" від представника Фонду гарантування надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать олігарху Костянтину Жеваго, які знаходяться на всіх рахунках відповідача у всіх банківських установах, а також на належне відповідачу майно в межах ціни позову. Не буду вдаватися в аргументацію прийнятого рішення, бо там і про норми статтей 136 та 137, де передбачено право суду вживати заходів забезпечення, що включають в себе накладення арешту і на майно, і на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку тощо. Нагадаю ж бо, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі майже 46 млрд гривень як з особи, що мала вирішальний вплив на діяльність банку "Фінанси та Кредит", за вчинення дій, що призвели до нанесення збитків вкладникам та іншим кредиторам. Так, спір у цій справі між сторонами виник щодо існування у відповідача обов'язку зі сплати значної суми грошових коштів для покриття збитків кредиторів банку, що перебуває в процедурі ліквідації, проте відповідачем протягом тривалого часу вчинялися дії з метою приховування факту володіння належним йому майном, за рахунок якого можливо виконання рішення суду у цій справі у випадку задоволення позовних вимог. Беручи до уваги викладені заявником доводи та надані на їх підтвердження докази, врахувавши наявність зв'язку між заявленими позивачем заходами забезпечення позову у вигляді накладення арешту на корпоративні права, які опосередковано належать відповідачу, а також заборони відчужувати такі корпоративні права, суд дійшов до висновків про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у повному обсязі. При цьому також цікаво те, що протягом розгляду даної справи суду стало відомо, а представниками учасників справи не заперечувались факти відчуження корпоративних прав третіх осіб, що свідчить про свідоме невиконання рішення суду, яке набрало законної сили. Приховування активів, порушення зобов'язань з декларування майна, виявлені ліквідатором банку шахрайські схеми із заволодіння відповідачем коштами цього банку, ігнорування вимог позивача щодо розкриття інформації щодо належного йому майна та активів, а також свідоме порушення встановлених ухвалою суду заборон відчуження корпоративних прав однозначно ставлять під сумнів доброчесність відповідача. Із матеріалів справи вбачається, що за фактом виведення відповідачем належних банку "Фінанси та Кредит" коштів за кордон позивач та вказаний банк зверталися до Високого Суду Англії та Уельсу (англійський суд) із позовом до відповідача та інших осіб, які були задіяні в цій схемі, про відшкодування заподіяної ними шкоди. В свою чергу, у межах цієї справи позивач просив Суд видати наказ про всесвітній арешт активів відповідача. Англійський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позовних вимог шляхом видачі наказу про всесвітнє замороження активів відповідача. Водночас, англійський суд дійшов висновку про відсутність у нього юрисдикції для розгляду цієї справи по суті. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Тому суддя Господарського суду міста Києва ухвалив рішення про задоволення заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову ПОВНІСТЮ. І, як наслідок, було накладено арешт на грошові кошти, що належать біглому у Францію олігарху Костянтину Жеваго в межах ціни позову – майже 46 млрд гривень. Єдине, що варто додати – суддя Вадим Босий, що ухвалив відповідне рішення, є "зручним" для іншого українського олігарха Ігоря Коломойського. Хоча справедливості заради варто відзначити, що Ігор Валерійович не бігає по закордонам, а знаходиться під вартою в "конторському" ІТТ по столичному Аскольдовому провулку. Про "зручність" судді Вадима Босого для олігарха Ігоря Коломойського писав тут і тут. І так, я не забуваю про "добрі і теплі стосунки" між Костянтином Жеваго та Ігорем Коломойським. Але, можливо, Вадим Босий цього разу враховував незалежність та нейтральність суду, а не вузько корпоративні інтереси окремих фінансово-промислових груп. Сподіваюсь і вірю в це *ironic* https://blogs.pravda.com.ua/authors/lemenov/669f9fc263056/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lemenov/668d580a09930/ ukrpravda@gmail.com (Олександр Лємєнов) Tue, 09 Jul 2024 18:32:26 +0300 Перш за все, чергова спланована атака по цивільним об'єктам, один з яких – київська дитяча лікарня "Охматдит". Це поза межами розуміння і немає тому прощення. Однак, давайте проаналізуємо загальні тренди і тенденції в контексті терористичної атаки рф 8 липня 2024 року. Зокрема, протягом доби російська пропаганда "закинула" в інформаційний простір України та західних держав понад 10 різних версій щодо ракетного удару по дитячій лікарні "Охматдит". Країна-агресор цинічно працює над тим, щоб з одного боку звинуватити Україну, а з іншого – посіяти паніку. Упродовж доби після того, як російська федерація завдала ракетного удару по найбільшій в Україні дитячій лікарні "Охматдит", спостерігається суттєвий сплеск активності російських каналів пропаганди – як в межах України, так і в державах Європи. Що зовсім не дивно, ворог діє системно, послідовно, як наслідок – це наводить на висновки: в кремлі заздалегідь готувалися до проведення багаторівневих інформаційних заходів після ракетних ударів 8 липня. На це вказує синхронізована у часі активність проросійських каналів комунікації в різних країнах. Версії поширюються різними мовами. Активність російських ботів під дописами незалежних OSINT-аналітиків, які доводять застосування саме російської ракети Х-101 під час ракетного удару по "Охматдиту", вкрай висока. Усі ці заходи вказують на заздалегідь сплановану інформаційну кампанію з боку держави-терориста. Водночас цілі, для досягнення яких ворог проводить вище названі інформаційні заходи в Україні та за кордоном, – дещо різняться. Залежно від аудиторії. Зазначаємо де і які зафіксовано тренди. На українську аудиторію росія здебільшого транслює: • поширення паніки, • залякування тим, що подібні звірські удари будуть повторюватися, • беззахисність української ППО, • заклики до примирення, • звинувачення української влади в умисній провокації, щоб використати цей удар як політичний аргумент під час саміту НАТО, • розчарування в підтримці західних партнерів. На міжнародну аудиторію: • звинувачення України в свідомому ударі по "Охматдиту" із західної зброї для "випрошування" більшої допомоги у партнерів; • непрофесійність української армії та помилку українських сил ППО; • політичну змову і підрив дитячої лікарні зсередини шляхом попереднього закладання спецслужбами вибухівки; • розміщення військових у будівлі "Охматдит", ніби Україна прикривається дітьми та цивільними для розташування "військових баз" в лікарнях, школах і тд. Окремо, росія працює над підтримкою атмосфери страху та паніки на фоні масованих, кровопролитних ударів. Яскравим прикладом є інформація, яка поширилась мережею ввечері 8 липня – щодо отруєння на місці розбору завалів лікарні "Охматдит" пляшок з водою, яку принесли волонтери. Станом на 9 липня Національна поліція міста Києва спростувала інформацію щодо звернення працівників поліції за допомогою медиків через отруєння водою. Сам факт наявності такої води на місці трагедії перевіряється. Відверто російські канали поширення пропаганди та проросійські, що мімікрують під українські канали комунікації, досить швидко підхопили цей інфопривід. Акцент було зроблено на атмосферу недовіри, небезпеки, паніки. Другою хвилею було запущено наратив, що отруєння людей – чергова диверсія української влади для створення ще більш "гнітючої, моторошної картинки" для західних партнерів напередодні саміту НАТО. Що з цими версіями не так: Перше. Впливові OSINT-спільнот, міжнародні аналітики та установи в один голос заявляють про те, що удар по дитячій лікарні "Охматдит" було здійснено російською ракетою Х-101. Цю інформацію офіційно підтвердили представники Військово-повітряних сил України, Генштаб, СБУ. Друге. Існують неспростовні речові докази. На місці трагедії після удару по "Охматдиту" співробітники СБУ виявили уламок двигуна крилатої ракети ворога Х-101, уламок механізму розкриття крил ракети Х-101, уламок блоку постановки завад, середню частину корпусу, обтікач хвостового відсіку і уламок гідроблоку крилатої ракети Х-101. Третє. Такі міжнародно визнані аналітичні видання, впливові особи і OSINT-спільноти як Інститут вивчення війни, фахівці з балістики з BBC Verify, міжнародна OSINT-спільнота Tatarigami, німецьке видання Bild (військовий оглядач Юліан Рьопке), президент Чехії та генерал у відставці Петер Павел, екскомандувач армії США в Європі Бен Ходжес, воєнний оглядач Status-6 – одноголосно заявляють про російський удар по "Охматдиту" ракетою Х-101. Такі висновки зокрема зроблено на основі відеофрагментів удару, які потрапили у відкритий доступ. Четверте. Версії російської сторони плутаються, неоднозначні. Деякі російські воєнкори визнають завдання удару по "Охматдиту" Х-101, наближені до російського Міноборони канали заявили про використання системи Patriot ніби українською стороною для удару по лікарні. Пізніше представниця МЗС рф Марія Захарова заявила про застосування ракет ЗРК NASAMS. Речник кремля Дмитро Пєсков вжив дивне формулювання про "антиракету". Звісно, що жодного фактичного доказу росія надати не здатна. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lemenov/668d580a09930/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lemenov/6683e2731cb98/ ukrpravda@gmail.com (Олександр Лємєнов) Tue, 02 Jul 2024 14:20:19 +0300 Сьогодні, 2 липня, Північний апеляційний господарський суд має відновити розгляд резонансної справи за позовом Нікопольського заводу феросплавів [читайте не "НЗФ", а "Коломойського та інших олігархів" – автор] проти ПриватБанку. Ви можете поставити питання, чому не тільки Ігоря Коломойського? Відповідь проста, адже Нікопольський феросплавний завод належить не лише останньому. Розкладка по акціям наступна: (1) Віктор Пінчук із дружиною Оленою, (2) Геннадій Боголюбов, (3) Ігор Коломойський, (4) інші повʼязані із Коломойським і Боголюбовим особи, володіють НЗФ через мережу офшорних компаній приблизно у рівних долях- дещо менш чверті кожен із партнерів. Роял флеш із списку українських багатіїв та інших впливових осіб, чи не так? Отож, до суті справи. Останні засідання по цій справі N910/12559/20 не відбулися через низку юридичних маневрів з боку представників НЗФ, які мають на меті затягування процесу та зволікання з рішенням. Нагадую хронологію подій і тактику затягування. 23 квітня: під час засідання суддівська колегія суду ретельно досліджує справу та спілкується з обома сторонами процесу, ставлячи питання щодо їхньої правової позиції. Загалом, то до цього часу адвокати НЗФ подали щонайменше сім заяв щодо недовіри суддівській колегії, які були визнані необґрунтованими та залишені без задоволення. В свою чергу, адвокати ПриватБанку якось зазначали, що "недовіра" до суду виникла саме після того, як почалось детальне дослідження доказів. До цього, протягом чотирьох місяців, не було жодних скарг на об'єктивність суду з боку НЗФ. 30 квітня: представники НЗФ подали низку клопотань, включаючи відвід колегії суддів. Суд відхилив усі клопотання, а також – оголосив перерву. 7 травня: засідання скасовано через відпустку судді. 4 червня: засідання не відбулося через подання НЗФ заяви до Верховного Суду з проханням виправити помилку – замінити слово "відсотки" на "проценти" у рішенні Касаційного господарського суду, ухваленому рік тому (17 травня 2023 року). Верховний Суд запросив матеріали справи з Північного апеляційного господарського суду для розгляду. Внаслідок цього заплановане судове засідання було відкладено. Також із апеляційними скаргами до суду звернулись інші пов'язані з НЗФ і його власниками підприємства: Марганецький та Покровський гірничо-збагачувальні комбінати. Вони оскаржили рішення першої інстанції, винесене на користь НЗФ і просять доповнити його висновком про те, що їхні операції із НЗФ були повністю законними. Проте існує більш стратегічний, міжнародний трек цієї історії. Нікопольський завод феросплавів в українських судах (справа N910/12559/20) намагається довести начебто цільове використання багатомільйонних кредитів, які більше 10 років тому були через схеми виведені на рахунки Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова на Кіпр, а згодом у США. Потім опоненти використовують ці рішення для свого захисту у американській та в інших юрисдикціях, де розглядаються справи про відмивання грошей. До слова, ПриватБанк давно веде судові процеси з колишніми акціонерами у США та в інших юрисдикціях. У позовах на загальну суму близько понад 685 млн доларів (плюс відсотки окремо) фігурують, зокрема, кредитні договори, які НЗФ намагається фактично нейтралізувати рішеннями українських судів. Таким чином, юристи заводу з орбіти Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова намагаються усунути одну ланку складної фінансової схеми, щоб поставити під сумнів усю її незаконність. Як наслідок, представники ПриватБанк вважають позов НЗФ штучним, оскільки банк не порушував прав заводу, подаючи позов у США, про що адвокати НЗФ неодноразово заявляли в українських судах. Стежимо за рішенням, та й руками власне, суддів під час чергового судового засідання. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lemenov/6683e2731cb98/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lemenov/66811b939f6ed/ ukrpravda@gmail.com (Олександр Лємєнов) Sun, 30 Jun 2024 11:47:15 +0300 Рівно два роки тому – 30 червня 2022 року – український десант висадився на захоплений російською окупаційною армією острів Зміїний. Загалом, згадана спецоперація тривала до 4 липня, коли там було піднято прапор України. Ключове, звільнення острова Зміїний – відкрило можливість для проведення успішних операцій в Чорному морі. Без повернення контролю над Зміїним знешкодження чорноморського флоту в Криму було б неможливим. Операція зі звільнення острова була спланована ГУР Міноборони та реалізована за підтримки інших підрозділів Сил безпеки і оборони України. Зокрема, у спецоперації брали участь наступні підрозділи: ЦСО "А" СБУ (так звана "Альфа"), Сили спеціальних операцій ЗСУ, Військово-морських сил, Армійської авіації командування Сухопутних військ, авіації Повітряних сил, Державної прикордонної служби України. Уявіть собі яка мала бути координація під час планування і подальшої реалізації. Сьогодні ж ми маємо вшанувати та згадати всіх учасників боїв за Зміїний. Воїнів України, бійців ГУР Міноборони, СБУ та ЗСУ, які загинули в ході операції. Честь! Звільнення крихітного острова в Чорному морі, а згодом і "вишок Бойка", мало стратегічне значення в умовах російсько-української війни. Перш за все, зменшення розвідувальних спроможностей ворога у напрямку Одеси та загалом в акваторії Чорного моря поруч з береговою лінією України. Захопивши Зміїний, ворог відразу стягнув туди значні сили. Кораблі, системи ППО середньої та малої дії, засоби радіоелектронної боротьби й розвідки, а в повітрі була постійна присутність російської авіації. На так званих "вишках Бойка" ворог розмістив станції РЛС та акустичні станції, а острів Зміїний, в свою чергу, використовувався росіянами для контролю українських судноплавних шляхів та українських портів, зокрема і в Одесі. Без звільнення острову Зміїного будь-яка наша активність в межах берегової зони та в Одесі моментально б виявлялась. В тому числі – робота української ППО. Крім того, ми не знаємо, звідки саме бійці ГУР запускають легендарні "Магури", які вже знищили не одну одиницю чорноморського флоту, але без звільнення Зміїного їх наближення до берегів Криму з високою ймовірністю було б просто нереальною задачею. Ворог міг би виявляти та перехоплювати наші дрони "по дорозі" до півострова. По-друге, створення зернового коридору також була ціллю під час реалізації вищезгаданої спецоперації. З перших днів окупанти перекинули на Зміїний системи залпового вогню для контролю проходу судноплавства, а також гирла річки Дунай. Лише знешкодивши цю загрозу, Україна зуміла відновити судноплавство. Звільнення острова від російських окупаційних сил було прямо пов'язане зі створенням безпечного морського шляху для експорту українського продовольства. Втративши Зміїний, росія втратила можливість погрожувати українським суднам в цій зоні. По-третє, зрив планів ворога щодо висадки десанту в Одесі. Не секрет, що росія планувала використати Зміїний як плацдарм для підготовки висадки ворожого десанту в Одеській області. Туди стягувалась техніка, сили і засоби противника, однак рф просто не встигла реалізувати цей задум. Між тим, російська пропаганда досі намагається "подати" відхід з острова Зміїний як черговий "жест доброї волі". Ніби ця локація не мала жодного значення для росії. Але це не так. Це була і залишається відвертою брехнею. Будь-які "жести доброї волі" російської федерації – результат успішних, героїчних дій Сил безпеки та оборони України. Окупантів вибили з острова, і це змінило розклад сил в акваторії Чорного моря. Спланувавши спецоперацію зі звільнення Зміїного, ГУР МО упередило можливий напад росії на Одеську область та накопичення противником засобів ураження на Зміїному. Як наслідок, дії на випередження в умовах, коли йдеться про переважаючого противника, завжди ефективніші, ніж реактивні дії. Це та царина, в якій ГУР Міноборони спеціалізується і показує реальний результат. Дякуємо всім підрозділам, що долучилися до звільнення вкрай важливого в стратегічному плані плацдарму. Плацдарму, який потроху привідкрив нам можливості в найближчому майбутньому звільнити весь Кримський півострів. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lemenov/66811b939f6ed/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lemenov/667c19f5dcd18/ ukrpravda@gmail.com (Олександр Лємєнов) Wed, 26 Jun 2024 16:39:01 +0300 Серія ударів з боку українських підрозділів по військовим об'єктам на території Кримського півострову спровокувала новий виток дискусії щодо можливої наземної операції на території окупованого регіону. Видається, що наземної операції на території Криму не уникнути. Та й стратегічне бачення вищого військового керівництва, зокрема Кирила Буданова, збігається з оцінками іноземних аналітиків та колишніх військових. А тепер по черзі. Інтенсивність ураження військових цілей на території тимчасово окупованого Криму відчутно зросла впродовж останнього місяця, що є черговим етапом можливого єдиного задуму українських спецслужб та Сил оборони, що триває орієнтовно з грудня минулого року. Точкою відліку можна вважати знищення "бойових" можливостей чорноморського флоту, яку системно упродовж місяців проводив ГУР. Також до методів "протидії" долучалися і представники СБУ. Що цікаво, декілька днів тому в інтерв'ю для The Philadelphia Inquirer керівник ГУР Міноборони Кирило Буданов заявив наступне: "У Чорному морі вже не залишилось бойових кораблів. Вони вже в пастці біля порту у Новоросійську. Нам просто потрібно переконатися, що всі залишки флоту відкинуті на територію російської федерації". Наступний крок – серія ударів по російських загоризонтальних РЛС (радіолокаційних станцій), вузлах зв'язку та системах ППО упродовж травня-червня, зокрема в окупованому Криму. Проте не забуваємо і про попередні досягнення, що допоможуть в майбутньому спростити задачу в контексті проведення наземної операції. Мова йде про збиття літаків далекого радіолокаційного виявлення А-50. Важливо розуміти не тільки феноменальну високу вартість подібних літаків, але й обмеженість їх використання в зв'язку з малою кількості на чергуванні. Зменшення здатності використання радіолокаційної розвідки рф на всіх напрямках є важливим етапом поступової деокупації Криму, адже це робить рф вразливою перед потенційними атаками з повітря. Сподіваємось, західні партнери не будуть тягнути до безкінечності з передачею у використання літаків F-16. Тому цілком очевидно, що всі ці етапи є фрагментами одного пазлу – підготовкою до великої наземної операції на території Кримського півострова. Між тим не забуваємо, що бійці ГУР Міноборони намагалися щось подібне реалізувати ще в 2022 році. Та й не секрет, що повноцінній реалізації задуманої спецоперації по деокупації завадила позиція західних партнерів, які й досі продовжують фантазувати на тему так званих "червоних лінії" кремля. Зараз ця перешкода остаточно зруйнована. Про це в тому числі свідчить реакція США на удари по Криму 23 червня. "Ми надаємо зброю Україні, щоби вона могла захистити свою суверенну територію від збройної агресії. Це включає Крим, який, звісно, є частиною України... росія, припинивши окупацію суверенної української території та атаки на цивільне населення, може покласти край стражданням, спричиненим цією війною, хоч сьогодні", – зазначив речник Державного департаменту США Метью Міллер При цьому критики часто закидають недоцільність сухопутної кримської операції в умовах досить складної ситуації на основних фронтах. Сам Кирило Буданов визнає – колапсу не буде, але обстановка на фронті важка. Але існує й інша думка, зокрема в іноземному сегменті аналітиків: входження українських сил у Крим може спричинити ланцюгову реакцію та сприяти обваленню російського фронту. Зокрема про це говорить екскомандувач Сухопутних сил США в Європі генерал-лейтенант Бен Ходжес: "Це те, що ми називаємо "вирішальна територія". І той, хто контролює Крим, на мою думку, виграє цю війну. Я не думаю, що найближчим часом відбудеться наземна наступальна операція на півострів, але так чи інакше, це вже застарілий спосіб мислення. Я маю на увазі, що важливо спочатку зробити Крим непридатним для російських військ". В будь-якому разі, це стане можливим лише після знищення так званого Керченського мосту, що залишається основною логістичною артерією російської армії для перекидання на півострів військової техніки і особового складу. Знищення Кримського мосту може стати сигналом для початку наземної операції. І ми її дуже очікуємо, зважаючи на спроможності українських спецслужб. Попри інформацію, ніби росія здатна компенсувати втрату цієї логістичної артерії залізницею, це не так. За даними українських OSINT-аналітиків, робота з побудови залізничного полотна вздовж берега Азовського моря до Криму сьогодні не відбувається. Російські окупанти в Криму вже й самі визнають, що готуються до наземної операції України на півострові та усвідомлюють її невідворотність. Про це свідчить, зокрема, панічна заява депутата держдуми від Кримського регіону Михайла Шеремета, який після обстрілів 23 червня зненацька заявив: "Крим готовий до блокади". Стосовно потенційного знищення так званого Керчинського мосту зазначали й аналітики Інститут вивчення війни (Institute for the Study of War): "...Керченський міст через Керченську протоку ймовірно, залишається важливим для збереження російської окупації Криму. Українські дальні удари по Керченському мосту розірвуть важливу лінію зв'язку для російських сил, що базуються в окупованому Криму, і, ймовірно, ускладнять їхню здатність підтримувати окупацію та базування на півострові". Крім Інституту вивчення війни, висловлювали свою позицію й представники DeepState: "Мережею активно гуляла інформація про вибудову залізничного сполучення в Крим вздовж Азовського узбережжя. Наша команда слідкувала за появою ознак будівельних робіт, однак наразі цьому підтвердження немає. Спочатку були версії "зародкової стадії", які формувалися на основі пройдених грейдером шляхів, але вони так і не почали розвиватися". Підсумовуючи, скажу – як колись зазначив класик української політики "Стадіон, так стадіон". А ми інтерпретуємо і зазначимо "Блокада, так блокада". Keep waiting! https://blogs.pravda.com.ua/authors/lemenov/667c19f5dcd18/