https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/vakarchuk/5c667c9b9369f/ ukrpravda@gmail.com (Святослав Вакарчук) Fri, 15 Feb 2019 09:47:23 +0200 Мене часто питають, що я думаю про того чи іншого кандидата на посаду Президента України. Я вже казав, що не маю планів підтримувати жодного з них, але як свідомий громадянин, свій вибір обов'язково зроблю. Важливими є не образи кандидатів, а цінності, які стоять за ними. Не гасла на білбордах, а конкретні дії. Не яскравість передвиборчих кампаній, а те як він поводить себе в реальному житті. Для того, щоб я міг проголосувати за того, чи іншого кандидата в президенти, мають бути виконані три умови (вони не є достатніми, але точно є необхідними): 1. Кандидат в президенти повинен взяти участь в теледебатах з опонентами, або в програмах подібного формату, які відбуватимуться в прямому ефірі і без наявності суфлера. 2. Кандидат в президенти має назвати імена членів своєї команди. Це, в першу чергу, стосується призначень, що відповідають президентським повноваженням, а саме: Міністра закордонних справ, Міністра оборони, начальника Генерального штабу Збройних сил, Генерального прокурора, керівника Служби зовнішньої розвідки, керівника Служби безпеки. 3. Кандидат в президенти повинен продемонструвати на реальних фактах як він чи вона виконували свої обіцянки в минулому. Це стосується тих, хто вже обіймав державні посади або обіймає їх зараз. Якщо хоча б одна з цих трьох умов не буде виконана, за такого кандидата в президенти голосувати не слід. Пропоную вам використати ці три умови при виборі вашого кандидата і якщо ви підтримуєте їх, то поділіться ними зі своїми близькими, рідними, друзями, колегами. Пам'ятаймо, ми обираємо не месію, не чарівника, не супергероя; ми обираємо людину. Людину, яка має відстоювати наші цінності і наші інтереси. Зробімо свій вибір відповідально! ********** Підтримуєте ці умови? Ставте хештег #ТриУмовиКандидату та діліться ними. https://blogs.pravda.com.ua/authors/vakarchuk/5c667c9b9369f/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/vakarchuk/5bf64c9558a16/ ukrpravda@gmail.com (Святослав Вакарчук) Thu, 22 Nov 2018 07:28:37 +0200 5 років тому на Майдані розпочалась боротьба. Боротьба тих, хто був незгодний з цинічним свавіллям тодішньої влади. А далі було дуже багато всього. І побиття студентів, і неодноразові спроби розігнати Майдан, і тисячі вогників на нашому концерті, і мурашки від гімну. А далі був січень, коли ми втратили перші життя, але продовжували тримали оборону. А потім, під час трагічних подій лютого, ми втратили Небесну Сотню... Але ми перемогли. Коли все починалося, ми не знали, які наші шанси на перемогу. Ми просто йшли сюди, бо не могли не прийти. Ми просто йшли за покликом свого серця. Тоді ми вперше довели самим собі, що справжні зміни можливі. Що справжні зміни починаються з кожного з нас. То чому ж сьогодні так багато хто готовий опускати руки? Що з нами сталось, люди?! Тоді ми перемогли злочинну владу, маючи одне завзяття. Сьогодні ми стали досвідченішими, у нас стало більше можливостей. То чому ж стільки людей готові відступити, розказуючи, що нас очікують вибори без вибору? Невже ми дозволимо динозавроподібним політикам, олігархам та їх маріонеткам деморалізувати нас кожен день, розводити нас, маніпулювати нами, зіштовхуючи лобами? Тоді тут, на Майдані, ми всі стояли разом, як один, плече в плече. Нас не лякав ні холод, ні гумові кийки, ні, навіть, кулі. А сьогодні ми сваримось один з одним по фейсбуках, поки ті, кого ми тоді перемогли, вдягнувши нові маски, підступно стараються відвоювати позиції. Ми не маємо права зупинятися на півдорозі! І ми не будемо зупинятись. Ради тих, хто загинув тут на Майдані. Ради тих, хто загинув на сході. Ради тих, хто захищає нас сьогодні. Ради наших дітей і наших батьків! Ми не можемо і не будемо зупинятись. Ми вже навчилися допомагати один одному, коли цього потребує майбутнє. І ми вчимося відрізняти брехунів і пристосуванців від справжніх. Коли настає час, країна знає скільки нас. Ми скажемо своє слово. Все тільки починається. І все буде добре! https://blogs.pravda.com.ua/authors/vakarchuk/5bf64c9558a16/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/vakarchuk/5b06b330ce4e6/ ukrpravda@gmail.com (Святослав Вакарчук) Thu, 24 May 2018 15:42:24 +0300 Якщо міжнародним експертам з бездоганною репутацією не дозволять відсіювати непрофесійних, корумпованих кандидатів до незалежного Антикорупційного суду, а їх буде, як завжди, "рятувати" наш ВККС, то змісту в його створенні немає. Це буде не справжній, а "Потьомкінський" суд. Його "робота" лише дискредитує саму ідею незалежного правосуддя в Україні. Це гратиме на користь тих, хто не хоче змін в Україні на краще і зацікавлений зберегти "кругову поруку" діючого політичного істеблішменту. Дискредитація ідеї незалежного Антикорупційного суду реалізується давно і широко, в тому числі й в публічній площині. Кожного дня з екранів телевізорів та в соціальних мережах "великі правники" та інші "експерти" розказують про дублювання функцій, якусь "втрату суверенітету", неконституційність та інші недоліки Антикорупційного суду. Правда ж в тому, що наша судова система втратила свій суверенітет лише народившись, і є такою вже 27 років. Всі це знають і всі з цим живуть. Цьому треба покласти край! Щоб в України був шанс на успішне майбутнє, нам конче потрібен НЕЗАЛЕЖНИЙ від діючої СИСТЕМИ орган правосуддя. А вето від міжнародних експертів на затвердження кандидатів на посаду суддів є ключовим запобіжником НЕЗАЛЕЖНОСТІ майбутнього Антикорупційного суду. По голосуванню за цю ключову деталь в Законі про Антикорупційний суд буде видно хто з депутатів хоче змін в країні на краще, а хто – ні. Я знаю, що в будь-якому проекті закону завжди є багато технічних неточностей або некоректних формулювань. Їх треба уникати. Але є речі, які роблять той чи інший закон ключовим! В законі про Антикорупційний суд такою річчю є можливість міжнародними незалежними експертами накладати вето на того чи іншого кандидата на посаду судді. Той, хто проголосує проти такої процедури – проголосує проти справедливості. Той, хто проголосує проти – опиниться по ту сторону світла. Для більшості українців. https://blogs.pravda.com.ua/authors/vakarchuk/5b06b330ce4e6/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/vakarchuk/5a2e7b550bdc8/ ukrpravda@gmail.com (Святослав Вакарчук) Mon, 11 Dec 2017 13:34:29 +0200 Хотів би поговорити з вами про важливі речі. Про те, що саме ми разом маємо зробити для того, щоби наша держава стала Україною нашої мрії. Я впевнений, що те, ЯКОЮ має бутити наша Батьківщина, є значно важливішим, ніж те, хто буде її очолювати. Ви знаєте, що я ніколи не заявляв про президентські амбіції. Не збираюся робити цього й сьогодні. Влада, як така, мене не цікавить. Я ніколи не співпрацював із жодними політтехнологами, не обговорював з ними навіть гіпотетичні політичні плани. Ніколи не замовляв соціологічним компаніям дослідження на тему своїх президентських чи інших політичних рейтингів. І взагалі до публікації таких рейтингів ставлюсь стримано. А ще більш стримано – до їх обговорення, оскільки вважаю, що в країні сьогодні є точно більш важливіші речі для обговорення. Я ніколи не давав жодних обіцянок політикам чи бізнесменам. І, чесно кажучи, з посмішкою ставлюсь до конспірологічних теорій, що, мовляв, мене хтось фінансує чи "веде", або хтось за мною "стоїть" чи мною маніпулює. Я є абсолютно самостійною, самодостатньою і фінансово незалежною людиною, яка заробила свої гроші чесною працею. І це, до речі, дозволяє мені, в тому числі, підтримувати тих, хто потребує допомоги. Я надаю таку посильну допомогу регулярно і це приносить мені велике задоволення. Зокрема, нині я частково оплачую навчання трьох українців у Стенфордському університеті, одному з найкращих вишів в світі. Я свідомо прийняв таке рішення і став ко-спонсором програми Ukrainian Emerging Leaders. Я, до речі, і сам зараз навчаюсь в Стенфордському університеті, вивчаючи процеси розбудови політичних інституцій, державотворення, економіки, права. І роблю я це зовсім не для того, як декому мариться, щоб "вивчитися на президента". А для того, щоб мати змогу предметно ставити запитання та висувати кваліфіковані вимоги представникам влади. Так, я ще не став непересічним фахівцем в кожній з цих галузей, але з кожним днем я все більше і більше розумію зміст, форму, а головне, глибину тих завдань, які стоять перед нами. 13 років тому, на самому початку Помаранчевої революції, наша група перервала свій гастрольний тур. Тоді я пояснив свій вчинок так: "Я можу принести значно більше користі своїй країні як громадський діяч, ніж як музикант". Ці слова резонують мені й сьогодні. Після Революції Гідності я твердо пообіцяв сам собі, що більше ніколи, ні за яких обставин не буду стояти осторонь тих процесів, які відбуваються в нашій країні. Це – моя справа, як і справа кожного з вас. Це справа всіх громадян України. Я був би щасливий, якби моє життя було пов'язане з творчістю, з тою річчю, яку дійсно дуже люблю. Дуже хотів би, щоби рівень політичної культури, розвиненість інституцій, державного апарату в Україні дозволяли мені взагалі ні про що інше, окрім творчості, не думати і на цьому концентруватись. Та, на жаль, політичні та державні інституції слабкі. Політикам, які роками перебувають при владі та в опозиції, часто, до речі, міняючись між собою місцями, люди не вірять абсолютно. А самі політики надто рідко демонструють стратегічне мислення, готовність ставити суспільні інтереси вище, ніж власні, приватні, сімейні, політичні та фінансові інтереси. Україна поступово перетворилась на найбіднішу чи одну з найбідніших держав в Європі. Завинили в цьому всі політики, всі, які за останні 26 років перебували при владі. Але є в цьому й частка нашої провини: всі ці роки ми сподівались на черговий прихід чергового "месії", який прийде і врятує нас. Не врятує. Ми всі разом маємо брати участь в творенні нашої держави. Незалежно від віку, фаху, роду занять чи місця проживання. Маємо робити спільну справу, кожного дня, чесно, якісно, ефективно. Робити нашу країну кращою і успішнішою. Що заважає, запитаєте ви мене, нашій країні нарешті зіп'ятися на ноги? Для будь-якої стійкої конструкції необхідною умовою є існування як мінімум трьох точок опори, трьох колон. Для сучасної європейської держави такими колонами є: верховенство права, якісний державний апарат та демократія, тобто підзвітність політиків виборцям. В Україні дві з трьох колон – верховенство права та державний апарат – прогнили наскрізь. Їх фактично треба будувати з самого початку. Обережно, але впевнено треба робити це вже сьогодні. Третя колона – демократія – нібито виконує покладене на неї завдання: вибори відбуваються і начебто фальсифікацій на виборах сьогодні вже таких не має, як були раніше. Але те, що волевиявленням громадян очевидно маніпулюють – це всім нам ясно. Підсумуємо: наша державна конструкція тримається лише на одній колоні та й та зроблена з напівякісного бетону. Тому треба негайно зводити дві колони – верховенство права і державний апарат та зміцнювати третю колону – демократію. Ніхто з нас не може стояти осторонь цього процесу. Всі ми маємо бути за це відповідальні. Але тим не менше, основна робота лягає на плечі політиків. Як від влади, так і від опозиції. Що їм, політикам, для цього потрібно вже сьогодні зробити? Я спробую перерахувати 1. Створити незалежний антикорупційний суд. Ця структура, або інший, аналогічний, судовий орган мусять бути негайно створені, з'явитись вже зараз. Робити це треба швидко, рішуче та впевнено. Без зайвих слів. Державні крадії, особливо високого рангу, мають бути неминуче покарані. 2. Змінити виборче законодавство. Треба не лише запровадити відкриті виборчі списки, але й унеможливити політичну залежність Центральної виборчої комісії від впливу політичних партій. Новий склад ЦВК має бути сформований з професійних експертів, що мають незаплямовану репутацію. Треба зменшити роль олігархів і взагалі великих грошей у виборах. Треба жорстко обмежити використання політичної рекламі на телебаченні та радіо. Наступні вибори мають відбутися за принципово інших умов. 3. Провести справжню ефективну реформу державної служби. І мова не лише про зменшення витрат на утримання держапарату, зробити його ефективним, гнучким, якісним і сучасним. А головне, потрібно сформувати нову генерацію чиновників, створивши умови для залучення до держслужби молодих, енергійних, освічених патріотів. 4. Реформувати Службу безпеки. З інструменту впливу на бізнес, яким, на жаль, вона часто сьогодні є, має перетворитися на разючу зброю боротьби з тими, хто реально підриває сьогодні нашу безпеку та незалежність. 5. Розпочати дієву приватизацію. Ті державні підприємства, які є неефективними, а головне, є великим розсадником корупції й гальмують розвиток нашої країни, мають бути неодмінно роздержавлені 6.Припинити політичний лобізм. Оборудкам, замішаним на приватних інтересах політиків потрібно негайно покласти край. Саме ця ганебна політика тіньових схем, а не приватизація землі, медична чи освітня реформи робить 99 відсотків громадян біднішими. Цьому треба покласти край. 7. Змінити правила поведінки політиків. Очільники держави та претенденти на їх місце мусять стати відкритішими, простішими та доступнішими. Ну не може чиновник все життя знаходячись на державній службі, вести життя мільйонера, а деколи навіть мільярдера. В такій ситуації ніколи не буде довіри людей до влади. 8. Прищепити принцип відповідальності. Політикам треба вчитися виконувати власні обіцянки. А коли це неможливо, бо так теж буває, чітко і ясно пояснювати, чому так сталось, а також окреслювати шляхи того, як ці обіцянки можуть бути виконанні в майбутньому. 9. Запровадити культуру прозорої комунікації. Кожен крок політика має мати чітке, логічне, а головне, правдиве пояснення. Не треба тримати нас за ідіотів. Не потрібно всіх цих схем, "тьорок", "темників". Це все змушує політиків брехати і підриває довіру. Я впевнений, що найефективніша стратегія для влади, це два слова – говорити правду. 10. Публічно окреслити межі дозволеного. Є речі, що мають бути непорушними. Ніхто, ніколи, за жодних обставин не має порушувати ці принципи. Перелік цих табу має бути чітко сформульований та оприлюднений. Ці 10 пунктів – це не 10 заповідей. Це просто перші, дуже необхідні кроки, щоб зробити нашу країну кращою та розв'язувати їх потрібно вже сьогодні. Я повторюсь ще раз: я особисто не маю владних амбіцій. Я з радістю підтримаю того політика, владного чи опозиційного, чи партію, яка представляє його чи її, якщо вони спроможуться виконати ці 10 пунктів. Ніколи, за жодних обставин не підтримаю того, хто не зможе виконати хоча б одного з них. Байдуже, закінчується його чи її прізвище на "-ко", чи на щось інше. В кінці хотів би звернутись саме до політиків. Панове політики, шановні борці за владу! До найближчих виборів ще півтора роки. У вас є час почати ці необхідні реформи, здійснювати ці необхідні кроки. У вас є час довести нам, виборцям, що ви справді любите свою країну. Час дійсно ще є, але його залишається все менше. І годинник цокає... ||| Не так важливо те, ХТО має очолювати нашу державу, як те, ЯКОЮ вона має бути. Якщо вам не все одно, і ви знаєте як зробити нашу державу Україною нашої мрії-не мовчіть. Діліться своїми думками та пропозиціями в соціальних мережах з хештегом #ЗнаюЯк" https://blogs.pravda.com.ua/authors/vakarchuk/5a2e7b550bdc8/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/vakarchuk/5979eec5e9727/ ukrpravda@gmail.com (Святослав Вакарчук) Thu, 27 Jul 2017 16:46:45 +0300 Наприкінці лютого цього року мій друг, професор історії Єльського університету Тімоті Снайдер, видав книгу "Про тиранію: двадцять уроків з XX століття". В книзі, що і зараз є бестселером в Америці, викладені уроки минулого століття, багатого на автократичні режими. На мою думку, саме сьогодні нам в Україні є сенс проговорити 5 уроків з цієї книги. Думайте, про що ви говорите чи що повторюєте за іншими Автократична влада часто намагається вводити громадян в стан колективного трансу, перетворюючи індивідуумів на натовп. Тирани постійно відволікають увагу населення, впроваджуючи свої ідеї з допомогою пропаганди та, в той самий час, приховують правду і факти, що підтверджують її. У Рея Бредбері в "451 градус за Фаренгейтом" пожежники спалюють книжки поки більшість населення дивиться інтерактивне телебачення. Джордж Оруел у "1984" описує, як влада Океанії через двостороннє ТБ може постійно доносити свій варіант правди, водночас здійснюючи нагляд за своїми громадянами. Реальність в багатьох країнах сучасного світу соціальних мереж, пост правди та інструментів big data набагато ближче до моделі "1984", ніж нам самим хотілося б у це вірити. Відмовитись від фактів означає відмовитись від свободи. Залишайтеся здібними критично мислити. Будьте соціально активні В ХХ столітті всі тиранії були вкрай вороже налаштовані до неурядових організацій та здійснювали гоніння на них: комуністи їх повністю контролювали; офіційна доктрина фашизму Муссоліні вимагала підпорядкування таких організацій лінії партії. Допомогайте благодійним організаціям, здавайте кров, беріть участь в краудсорсингових освітніх проектах, створюйте неурядові організації. Багато хто з нас може собі це дозволити. Та що є найбільш важливим – робіть це за власним рішенням, не по наказу згори. Оберіть те, що вам найближче. Не чекайте, що держава чи лідери зроблять це за вас. Тирани завжди захочуть відібрати можливість вибору – більше регуляції в кожному елементі економіки чи суспільного життя – будуть вказувати, що дивитись, як говорити і, навіть, як слухати. З вибором у суспільстві розвивається свобода. Беріть участь в розслідуваннях Чеський лідер Вацлав Гавел ще в 70-ті роки ХХ століття у своєму есе "Влада безсилих" закликав бути відповідальними за інформацію, яку ми самі передаємо іншим. Аналізуйте та проводьте розслідування самі. Пам'ятайте, що частина того, що є наразі в інтернеті – розміщено спеціально аби впливати на вас. В еру Фейсбука й Твітера кожен з нас є журналістом і якщо кожен витратить декілька хвилин на просту перевірку фактів – ми зробимо революцію, не виходячи на вулицю. За можливості, намагайтеся допомогати групам журналістських розслідувань – люди, які критично ставляться до влади, допомагають будувати демократичне суспільство. Лідери, яким не подобаються журналістські розслідування – потенційні тирани. Не йдіть на компроміс з професійною етикою Якби лікарі не проводили операції без згоди пацієнтів, якби прокурори не переслідували людей без рішення суду, якби промисловці не використовували рабську працю, якби бюрократи відмовлялись підписувати купу супроводжуючих документів, світ міг би уникнути жахів нацизму ХХ століття. За кожним тираном стоїть професійна команда, яка виконує усю брудну роботу. Подумайте, чи не є ви частиною такої команди вже просто сьогодні. У вас завжди є вибір – не йти за наказами, які крок за кроком перетворюють демократію на тиранію. Будуйте та захищайте демократичні інститути Без нашої підтримки вони впадуть під натиском авторитаризму. Саме демократичні інститути дозволяють нам не втратити свою порядність. Оберіть те, що ви можете захистити – районну газету, громадського активіста, важливий закон, волонтерську організацію – і захищайте: приходьте на публічні слухання, виходьте на демонстрації чи акції підтримки, здійснюйте тиск на владу. Помилково буде вважати, що правителі, які навіть прийшли до влади завдяки саме цим інститутам, не захочуть знищити їх, отримавши таку можливість. Вже не раз так робили. І зроблять ще. Просто для збереження влади. Історія не повторюється лише для тих, хто готовий вчитися на її уроках. Завдяки Майдану та ціною великої кількості життів ми уникли тиранії. Тож давайте вчити уроки історії та більше не наступати на ті самі граблі. Пам'ятайте – більшість авторитарних лідерів стали такими через те, що народ це їм дозволив. Не стійте осторонь. І не здавайтесь на початку шляху. https://blogs.pravda.com.ua/authors/vakarchuk/5979eec5e9727/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/vakarchuk/593fa9c9d0554/ ukrpravda@gmail.com (Святослав Вакарчук) Tue, 13 Jun 2017 12:00:57 +0300 9 червня ми виступали в Лисичанську. Концерт справив на мене дуже сильне враження. І тут навіть слова зайві. Але поряд з концертом, в моїй пам'яті закарбувався ще один момент, здавалося б зовсім побутовий. Перед концертом, ми заїхали поїсти в ресторан, що знаходиться в сусідньому Сєвєродонецьку. Там, як часто буває, вишикувалась довжелезна черга за автографами. Серед бажаючих була пара молодих, які тільки-но побралися. Всі були щасливі та веселі. Багато гостей та відвідувачів ресторану були у вишиванках. В сусідній кімнаті аніматори розважали дітей. Ми з ними теж сфотографувалися:)   Загалом, це був типовий вечір типового українського міста в типовому українському ресторані. Що в цьому особливого?  Це все відбувалось за 20 кілометрів від лінії фронту. За 20 кілометрів від місця, де в той момент наші хлопці, ризикуючи собою, захищали право на нормальне життя усіх людей в цьому закладі: молодят, гостей, дітей, аніматорів... Вони захищали право на нормальне життя відвідувачів усіх інших ресторанів та кафе Сєвєродонецька, Лисичанська, Харкова, Львова, Одеси чи Києва. Вони захищали всю Україну.   Бо Україна – це і є всі ми: діти, які граються, молодята, які одружуються, музиканти, які стоять на сцені, всі ті, хто просто живуть нормальним життям.  Що ж нас об'єднує?  Почуття спільного майбутнього. Відчуття того, що ми, хоч і не знайомі особисто, – одна велика спільна сім'я. Саме це відчуття пронизувало повітря там, в Сєверодонецьку.  Тож пам'ятаймо: наше нормальне життя залежить від наших кожноденних маленьких, але якісно зроблених справ, від нашого бажання допомагати один одному та від нашої рішучості не опускати руки.  А ще, від тих хлопців на Лінії Вогню, які й зараз там стоять, захищають нас. І не забуваймо дякувати їм за те, що вони роблять свою Велику Справу.  Дякувати за кожну хвилину нашого нормального життя. https://blogs.pravda.com.ua/authors/vakarchuk/593fa9c9d0554/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/vakarchuk/58d3d28207e2a/ ukrpravda@gmail.com (Святослав Вакарчук) Thu, 23 Mar 2017 14:49:54 +0200 Введення податкових E-декларацій для ЗМІ та ГО, і їх субпідрядників- це чистий цинізм. Якщо в країні якісно запрацює незалежний антикорупційний суд, тоді ЗМІ не буде кому корумпувати. Ну а велика роль в створенні незалежного антикорупційного суду лежить якраз на прогресивних ГО. От вам і замкнене коло. Заїло мабуть наших "бідних" чиновників, суддів та можновладців. Згадали що за "спаведливість" треба боротися? P.S. Поки я писав цей пост, поправку щодо ЗМІ вилучили. Шановні журналісти! Нехай це вас на заспокоює. Сама спроба підміни понять в нашій реальності є небезпечною. Все громадянське суспільство має боротися за створення Справді Незалежних Судових Органів. Інакше,всі закони і поправки, якими б "справедливими" вони не були нічого не змінять. Мисліть стратегічно! https://blogs.pravda.com.ua/authors/vakarchuk/58d3d28207e2a/