https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/zalishchuk/5e662dc5671b4/ ukrpravda@gmail.com (Світлана Заліщук) Mon, 09 Mar 2020 12:51:33 +0200 Почався історичний суд для України про збитий літак MH17. Експорт російської мантри про "настамнєт" в різні західні столиці буде девальвувати так само, як сьогоднішня російська нафта. Також не лише вирок суду, але й процес будуть впливати на всі справи, які веде Україна в інших міжнародних судах проти Росії. По-перше, на справу в Міжнародному суді ООН щодо фінансування Росією тероризму, якщо Нідерланди доведуть причетність військового російського керівництва та, можливо, політичного до наказів з використання Буку. По-друге, на справу у Міжнародному кримінальному суді щодо військових злочинів та злочинів проти людяності на Донбасі. На жаль, досі ми не маємо підтвердженого статусу міжнародного збройного конфлікту на Сході у цьому суді (лише в Криму). Якщо Сурков мав причетність до наказів по використанню Буку, МКС матиме додатковий аргумент на користь такого статусу. Чи може цей суд вказати на особисту причетність Путіна? На сьогоднішній день суд має докази про виконавців та людей, які сприяли організації збиття літака. Однак, не виключено, що ниточки можуть довести роль помічника Путіна Суркова, слідство вже володіє певними даними. І якщо так, то можуть початися неконтрольовані процеси, хто ж захоче бути цапом-відбувайлом, ще й у відставці. А там в Нідерландах пропонують програму захисту свідків... Звісно, останні два речення поки спекуляції. Але ймовірність різних сценаріїв на сьогодні складно передбачити. На жаль, суд буде не швидким. Він може зайняти кілька років. І тому треба запастися терпінням. Ще одна вагома ділянка впливу судового процесу по MH17, яка сьогодні недооцінена, – це переговори щодо деокупації Донбасу та Криму. Публічність доказів, які будуть невпинно з'являтися (слава Богу, суд – публічний) може серйозно посилювати українські позиції. Також судовий процес може вплинути на мобілізацію українського населення щодо неготовності йти на вбивчі поступки Росії. Важливо, аби українська влада цим вміло скористалася. Кілька викликів у цьому суді. По-перше, неочікувано Росія вступилася і грошима, і публічно за одного з підозрюваних – підполковника запасу російських військ Пулатова. Це дає путінятам доступ до матеріалів справи, вони вже активно почали злив в російські медіа, і дискредитацію процесу. По-друге, і це головне. Попри купу доказів залученості росіян, важливо довести дві речі: умисел використання зброї виконавцями та умисел військових та політичних осіб, які стояли за злочином. З огляду на попередні рухи, росіяни будуть доводити нещасний випадок збиття цивільного літака MH17 (важливо розуміти, що збиття військового літака в умовах війни не вважалося би за злочин). Не виключаю, що саме через це російські адвокати включилися в справу. Мені здається, що суд щодо MH17 – це одна з таких біблійських битв між чорними і білими силами. Хоча перемагатиме не той, що біліший. А той, хто краще озброєний. Тому всім правникам на боці світлих сил і жертв загиблих родин бажаю успіхів. Не заради перемоги. Заради справедливості. https://blogs.pravda.com.ua/authors/zalishchuk/5e662dc5671b4/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zalishchuk/5e4bd55c2e090/ ukrpravda@gmail.com (Світлана Заліщук) Tue, 18 Feb 2020 13:15:24 +0200 Appeasement of the aggressor will not lead to peace in Ukraine. The peace can be restored only through the return of truth and international law A group of former "Munich young leaders" from Ukraine reacted to the 'peace plan' of the Euro-Atlantic security Leadership group. The new phenomenon of "Westlessness" was defined as a key global challenge by the Munich Security Conference 2020. It might be described as deficit of engagement and leadership by the Euro-Atlantic Community in confronting the world's most serious challenges. The "Twelve steps toward greater security in Ukraine and the Euro-Atlantic region" that was disseminated at the Forum may serve as an illustration of this description. The way to peace and long term security for Ukraine an Europe is not through the mirage of half truths, but through application of international law and upholding the UN Charter. Anything less is bound to fail. 1. Definitions matter: it is aggression and international war. Not 'conflict in and around Ukraine' The plan "forgot" the real causes and circumstances of the war in Donbas and the annexation of Crimea. Instead, the paper describes the situation in Ukraine as a 'conflict in and around Ukraine'. A wrongful examination and diagnosis leads to the wrong prescription. In fact, indirectly it suggests that we replace international law and our cherished legal mechanisms for resolving the international armed conflict with damaging concessions at the cost of the occupied state. Peace resting on the weakness of a victim of the aggression is hardly worthy of that name. 2. Peace in Ukraine can be built only under the leadership of the Government and strong support of the Ukrainian society How can a plan that failed to take into account the views of the Ukrainian government and Ukrainian society be legitimate? It is important to note that the President Zelenskyi rejected this plan during his speech at the Conference. And the Ministry for Foreign Affairs criticized it as not relevant. To distribute it at the conference with no consideration for potential damage to Ukraine's negotiating positions with its partners and opponents was wrong. 3. The unspoken of the 'peace plan': neutrality of Ukraine will not work It seems that the authors of the plan willfully ignored the strategic course of Ukraine's EU and NATO integration incorporated into our Constitution. The idea of neutrality is a non-starter in a country where a whole generation grew up with the notion of Ukraine eventually joining the EU and where the support of the NATO membership rose from 15% to around 50% over the last six years. In fact, our EU and NATO integration is the best answer to the Russian aggression. The better Ukraine is integrated with EU and NATO – the stronger it is. The unspoken geopolitical neutrality of Ukraine is just an invitation for Russia to the old-new era of the "spheres of legitimate interests". Eventually, Ukraine's EU and NATO integration is our answer to the "Westlessness". Between "the force of law" in the West and "the law of force" in Russia, Ukraine chooses the former. There can be no neutrality or middle ground in this matter. 4. Sanction relief must be contingent upon Russia's conduct: it must end the occupation of Ukrainian land and the imprisonment of Ukraine's citizens. The Paris agreement of December'19 didn't bring any ceasefire. 13 Ukrainians – soldiers, medical workers – have been killed since the beginning of this year. In violation of the Minsk Agreement, we observe Moscow's continued 'passportization' in the occupied territories. Isn't it the acknowledgement and a clear formalization of the Donbas occupation? Western sanctions were not sufficient but they were the most efficient instrument in counteracting Russian's aggression against Ukraine. There can be no lifting of sanctions whilst Russia continues to violate international law. 5. Ukraine's identity – its a cause for Ukrainians. Period The recommendation of the 'peace plan' to launch a dialogue about Ukrainian identity that involves Russia rewards the aggressor. It rehearses the Russian narrative of the legitimacy of its dominance in the region and lays the ground of its 'right' to interfere (even militarily) in its neighbor's national life. Ukraine has defined its identity and has chosen to be a democratic European country on its way to tackling corruption and the creation of a modern prosperous state with rule of law and respect to human rights. The notion that Ukraine's identity has to be discussed with Russia, whose authorities sanction the killing and torturing of Ukrainian soldiers, the unfair imprisonment of political prisoners, and the brutalization of Crimean Tatars, is in complete contradiction with those aims and aspirations. Ukraine wants nothing more than to restore its internationally recognized borders by diplomatic and political means and has shown its willingness for dialogue, especially with those able to see the difference between truth and propaganda, peace and appeasement. If the price of sovereignty and territorial integrity is the forgiveness of aggression, then the price is unacceptable. Signatories: Alyona Getmanchuk Founder and director New Europe Center Munich Young Leader 2010 Hanna Hopko PhD in Social Communications Chairwoman of National interests advocacy network "ANTS" Сhairwoman of zero corruption conference (www.zerocc.org) Munich Young Leader 2016 Daria Kaleniuk Executive Director Anticorruption Action Centre Munich Young Leader 2019 Dr Oleksii Riabchyn Deputy Minister of Energy and Environmental Protection of Ukraine Member of Parliament (2014-2019) Munich Young Leader 2018 Olexander Scherba, Ambassador Extraordinary and Plenipotentiary Munich Young Leader 2011 Svitlana Zalishchuk, Foreign Policy Advisor to the Prime Minister of Ukraine Member of Parliament (2014-2019) Munich Young Leader 2017 Dr Igor Zhovkva Deputy Chief of Staff to the President of Ukraine Ambassador Extraordinary and Plenipotentiary Munich Young Leader 2015 https://blogs.pravda.com.ua/authors/zalishchuk/5e4bd55c2e090/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zalishchuk/5e3aabaaea18c/ ukrpravda@gmail.com (Світлана Заліщук) Wed, 05 Feb 2020 12:48:58 +0200 Трохи про результати першої Ради Асоціації в Брюсселі та перспективи Європейської інтеграції. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн на початку зустрічі запитала Прем'єра, "як вас тут приймають, як почувається українська делегація в Брюсселі?" І він відповів: "як вдома". Я думаю, що це був лише напівжарт. Так, Україна ще не член Євросоюзу. Але ми точно члени європейської родини, навіть якщо до формального визнання цього факту нам ще треба пройти певний шлях. І навіть якщо в самому ЄС хтось із цим не згоден. Перша зустріч нового уряду України з новим складом Європейської Комісії на засіданні Ради асоціації Україна-ЄС 28 січня в Брюсселі точно не була черговим протокольним заходом. Урядова команда говорила про якісний апгрейд відносин із нашими партнерами. Ми прагнули, щоб цей візит створив нову "дорожню карту" для України. 5 головних завдань на шляху в ЄС Завдання Уряду виходять з мети, що зафіксована у Програмі дій Кабінету Міністрів: за 5 років Україна має відповідати критеріям членства в ЄС. Завдання номер один – це апдейт Угоди про асоціацію. Її положення обговорювалися у 2008-2010 роках. З того часу нашу можливості та взаємний інтерес суттєво зросли. Угода про асоціацію – живий організм, вона має працювати в інтересах людей, а значить, відповідати часу та викликам. За 9 місяців 2019 року обсяг двосторонньої торгівлі між Україною та ЄС зріс на 9,6% і сягнув 39,6 млрд дол США. Це означає, що у бізнесів є взаємний інтерес один до одного, а потенціал набагато суттєвіший, ніж "статус-кво". Отже, нам потрібно полегшити їхню взаємодію. Наступний пріоритет – це "промисловий безвіз" (Угода про відповідність та прийнятність промислової продукції, АСАА). У минулому році були ухвалені всі необхідні закони для цього. Сьогодні Європа є основним експортним ринком України, і вигоди від Асоціації починає відчувати все більше українських компаній. Тож угоди АСАА чекають наші експортери, особливо невеликі, для яких вартість сертифікації є основним бар'єром для виходу на європейський ринок. Найближчим часом ми чекаємо попередню місію ЄС для оцінки інфраструктури та законодавства України для початку перемовин. За своїм ефектом для підприємців, отримання "промислового безвізу" буде приблизно тим самим, що отримання звичайного безвізу для подорожей. Це миттєве спрощення життя – процедур і доступу на ринок Європи. Третє завдання, це інтеграція з єдиним цифровим ринком Євросоюзу. "Діджиталізація" не просто так стала в Україні словом 2019 року – без цифрових перетворень неможливе прискорення економічного та соціального розвитку, яких вимагає наш час. Європейські оцінки потенціалу DigitalSingleMarketStrategy складають 415 млрд євро щорічно і сотні тисячі робочих місць. У цій "мережі" точно має бути місце і для України. Четверте і п'яте питання ніби різні, але мають спільний фундамент – як його має енергетика та захист довкілля. Мета Євросоюзу – до 2050 року зробити Європу першою частиною світу, економіка якої не шкодить природі. Тому нам необхідно зробити Україну невід'ємною частиною Європейської зеленої угоди. Долучившись до "зеленого курсу" ми не тільки вийдемо на новий рівень в екології й енергоефективності (без якого членство в ЄС буде неможливим), але також зможемо брати участь в "зелених" інвестиційних проєктах ЄС. А це приблизно 25% від усієї зовнішньої допомоги Євросоюзу. І, очевидно, що зближуючись з ЄС, енергосистема України має працювати "в унісон" з Європою. Тому в порядку денному зустрічі було питання синхронізації з Європейською мережею системних операторів передачі електроенергії (ENTSO-E), яку Уряд планує зробити до 2023 року. Домашнє завдання Зі свого боку, Уряд привіз досягнення, які дають Україні можливість претендувати на серйозні кроки назустріч з боку ЄС. У 2019 році, нинішнім і попереднім скликанням Ради, було прийнято понад 30 "євроінтеграційних" законів, зокрема і ті, що стосуються "промислового безвізу". За значну частину з них, я і сама голосувала ще в статусі депутата. Послідовність – це важливий фактор нашого успіху євроінтеграції, на який тут в ЄС зважають. Уряд звітував про перезавантаження виконавчої влади в Україні, початок роботи Вищого антикорупційного суду, нового Офісу Генерального прокурора та Офісу протидії рейдерству; про обрання нового голови НАЗК за підтримки західних партнерів. Власне і минулорічний звіт ЄС щодо реформ в Україні звучав у переважно позитивній тональності. Сюди варто додати анбандлінг "Нафтогазу" та створення незалежного оператора ГТС. Це потужне свідчення на користь України в якості надійного енергетичного партнера Європи. Ми почули позитивну оцінку євроінтеграційних зусиль Уряду: "Я вражений амбітною програмою реформ вашого Уряду та суттєвим прогресом, уже досягнутим за 5 місяців вашої роботи, і з моменту останнього саміту ЄС-Україна", – сказав Верховний представник ЄС із зовнішніх справ та безпекової політики Жозеп Боррель. Війна. Крим і Донбас Інтеграція з Євросоюзом – це не тільки про економіку, але й про безпеку. Так, Угода про асоціацію не стосується питань "війни та миру". Але архітектура Європи, стабільність в регіоні та на континенті, неможливі без зупинення війни в Україні. Прем'єр чітко озвучив наші "червоні лінії" в питаннях, що стосуються безпеки та територіальної цілісності України. Ми почули однозначні слова підтримки суверенітету України. Символічно, що під час нашого перебування у Брюсселі, Рада ЄС додатково розширила санкції – у зв'язку з так званими "виборами" в тимчасово окупованому Російською Федерацією Криму. Також ми обговорили з європейськими колегами катастрофу українського літака в Тегерані. ЄС підтримує нас щодо відповідальності Ірану. І для України важливо розробити конкретні пропозиції в рамках Міжнародної організації цивільної авіації, Європейського агентства авіаційної безпеки та інших міжнародних організацій, щоб у майбутньому запобігти інцидентам з цивільними літаками в зонах конфліктів або над ними. Прагматичний залишок Уряд повернувся з Брюсселю з новою "дорожньою картою" на 2020 рік – і на подальші роки. З поглибленим діалогом між Європейською комісією та українським урядом. З готовністю прийняти попередню місію ЄС для оцінки інфраструктури та законодавства України для початку перемовин щодо "промислового безвізу". І – last but not least – з виконаними умовами для отримання 500 млн євро макрофінансової допомоги ЄС для продовження структурних реформ, які будуть отримані після схвалення з боку МВФ. Так, в Європейському союзі є різні думки щодо подальшого розширення. Але головне, що з цього приводу думаємо ми, і що ми готові зробити для того, аби саме українська стратегія зрештою спрацювала, всупереч усім поворотам історії. https://blogs.pravda.com.ua/authors/zalishchuk/5e3aabaaea18c/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zalishchuk/5cfa26754ecf0/ ukrpravda@gmail.com (Світлана Заліщук) Fri, 07 Jun 2019 11:55:17 +0300 Я наважилася і піду на парламентські вибори по мажоритарному округу. Самовисуванкою. Усвідомлюю, що це буде дуже не проста боротьба. Можливо, найскладніша за увесь мій професійний шлях – психологічно, фізично, ресурсно. Але так само усвідомлюю, що цей досвід мені дуже необхідний. Більше того, якщо не піду – знаю, що це буде компромісом з власними страхами, з бажанням залишитися в зоні комфорту, з інстинктом повісити відповідальність на когось. Буде складно собі це пробачити. Навіщо мені це потрібно? Це потрібно не лише мені, але нашому поколінню – свідомо перейти в лігу зрілої політики. Треба скласти почесні обладунки траблмейкерів, і вдягнути відповідальність за країну, яка змушує зовсім інакше вибудовувати політичну систему координат. Це дозволить нам, коли завтра ті з небагатьох Демократичних лідерів (що мають підтримку й упізнаваність) вирішать не продовжувати політику з якихось причин, не думати про працевлаштування кимось, а бути готовими й здатними стати біля керма. У нинішньому складі парламенту є кілька десятків людей, які не прогнулися, показали свою ефективність, зробили чимало важливих справ для України. Я би дуже хотіла їх побачити в наступному скликанні або ж у виконавчій владі. І це не данина его чи неможливість розстатися зі статусом. Це розуміння, що таких солдатів на політичному фронті одиниці, і вони потрібні Україні. Більшість косять різні політичні недуги. Однак склалася цікава ситуація, коли нинішня Рада переживає політичну люстрацію запитом суспільства на нове та відповіддю декого з нових політиків на цей запит. Можна по-різному ставитися до такого розкладу, але вихід у нас один – довести свою правду через відкриту чесну боротьбу за довіру людей. Іншого не бачу. Можливість будувати європейську некорупційну неолігархічну гідну Україну – це не політична даність, це один зі сценаріїв, який конкурує з Ротердамами+, гладковськими і т д. І в них точно більше продюсерської спроможності ці сценарії реалізовувати, як показує історія. Після президентських виборів поки неясно, які шальки переважать. Але мій особистий похід на мажоритарку – це спроба додати ваги правильним шалькам. Документи до ЦВК здаю найближчим часом. Всі деталі, де коли куди приїжджати для допомоги з агітацією – розкажу незабаром. Принагідно звертаюся до демократичних партій, які вже оголосили похід на вибори – Голосу, Громадянської позиції, Самопомочі, Сили людей, Демальянс – визначатися з єдиними демократичними кандидатами в мажоритарних округах й уникнути конкуренції там, де вона допоможе проходу негідникам. https://blogs.pravda.com.ua/authors/zalishchuk/5cfa26754ecf0/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zalishchuk/5bfd52f2ed642/ ukrpravda@gmail.com (Світлана Заліщук) Tue, 27 Nov 2018 15:21:38 +0200 Боюся, що на головні питання парламент учора так і не отримав відповіді. Справа ж була не в тому, вводити воєнний стан чи не вводити. Справа в тому, на які загрози він відповідає, і що держава може вирішити за цей час. Натомість голосування для багатьох депутатів стало вибором між ризиком скасування виборів і відповіддю на реальну ескалацію на морі. Діагноз небезпеки Учорашня парламентська дискусія сягнула апогею абсурдності. Звинувачення однієї з лідерок партії Президента, що опоненти введення воєнного стану на два місяці на всій території України не згадують у своїх промовах слово Путін, проявили усю високочолість розмови. Серйозно? Ви тримаєте людей за дурнів? Ні в кого нема сумніву, що Путін – режисер цієї трагедії, зокрема в матерів полонених хлопців. Але від кількості його згадок розуміння реальної небезпеки не проясниться. Це все одно, що рак мозку описувати головним болем. Як сказав Володимир Горбулін в одній зі своїх статтей про такий стиль дискусії "не можна, щоб банальність підмінювала собою спокійний аналіз". І все таки: 1. Яка реальна ситуація з російськими морськими силами в Азові? 2. Яка готовність інших Чорноморських держав нам допомагати? 3. Що було зроблено для зміцнення наших позицій в Азові з весни, коли Кремль почав активно нарощувати свої сили, передислоковуючи кораблі з Каспію? (Натрапила на один липневий коментар представника МЗС, що питання від парламентарів, що ж відбувається на Азовському морі – це "інформаційне нагнітання". Може, якби були вчасні відповіді про "нагнітання", то не знадобилося б воєнного стану. 4. Чи зможемо ми посунути питання України в рейтингу уваги міжнародних гравців, і таким чином збільшити кількість ресурсів, які світ буде витрачати на нас? 5. Які шанси звільнення наших моряків? 6. Які перспективи подальшого проходження українських та іноземних кораблів через Керченську протоку? Порти далі будуть працювати? 7. Що буде з гривнею на цей період? 8. Як воєнний стан вплине на іноземні інвестиції і на заплановану приватизацію можливими іноземними компаніями? А значить на дохідну частину бюджету і зарплати/пенсії? Це десята частина питань, які в мене особисто залишилися без відповідей. Вибори Введення воєнного стану на шістдесят днів (до речі, вперше з часів Другої світової) та ігнорування Президентом питання виборів стало однією з причин недовіри щодо справжніх мотивів Порошенка. Вибори – це не черговий акт політичних розборок. Це один з найважливіших демократичних інститутів функціонування держави. У тому числі, а в нашій ситуації в першу чергу, через делегування народом права одній людині – Головнокомандуючому – посилати молодих хлопців на захист кордонів, часом ціною життя. І коли Президент робить вигляд, що зараз його це не цікавить, і не має цікавити суспільство, – то він, безумовно, лукавить. Бо якщо Путін – це знаменник у формулі безпеки України, то вибори – це чисельник у цій формулі. Демократичні, з рівним доступом для всіх учасників, з рівним доступом до медіа, під контролем громадянського суспільства. Бо саме вони дають Президентові ту довіру народу і парламенту, яка в потрібний момент перетворюється в голоси під Указом про воєнний стан. Парламентаризм спрацював Учорашнє голосування Ради було єдиним можливим. Не 60 днів, як пропонував Порошенко, а 30. Одразу призначення виборів на 31 березня, як того вимагає Конституція, не залишивши можливості Президенту вирішувати це на власний розсуд. Обмеження території введення воєнного стану певними областями. Це був не компроміс з боку парламенту, це був здоровий глузд, який об'єднав людей, що навіть не вітаються між собою. Це той випадок, коли ти розумієш цінність парламентаризму, і чому Україна ніколи більше не буде Росією. Що далі? Мій сусід у Раді лідер кримських татар Рефат Чубаров зробив припущення, що Україна може ефективно скористатися воєнним станом, аби змінити баланс сил на міжнародній арені щодо підтримки України, зокрема щодо деокупації Криму. З ним можна погодитися, анексований півострів незмінно перебуває за дужками дискусії. І це та нагода, коли Україна може піднімати ставки. Ще одне важливе завдання, яке може реалізувати виконавча влада, – це перевірка роботи державної машини в надзвичайних умовах. Чи зможе Кабмін швидко включити запустити фінансування нових потреб? Як спрацює місцева влада на виконання нових завдань? Часом наша бюрократична машина перекладає папірці лише два місяці на ухвалення якихось тривіальних рішень. Воєнний стан зможе показати всі пробоїни в цій машині. Але хотілося б, аби це не звелося лише до вдягання військової форми під камери. Також маємо вийти на новий рівень співпраці з НАТО, Радою Безпеки ООН, ЄС та ОБСЄ. Адже "глибоке занепокоєння" міжнародної спільности часом стало міліти. Дуже показовою стала реакція Федеріки Могеріні з закликом до спокою до обох сторін. Це у той час, коли на Раді Безпеки США та інші країни визнали порушення Росією норм міжнародного права. Насправді оцінка ефективності використання воєнного стану стане зрозуміла через місяць. Нема сумнівів, що нова ескалація в Азові – це новий етап агресії, переростання у бій на морі. Нема сумнівів, що Україна має реагувати. Є сумніви, що деякі "державні мужі" не користуються ситуацією для збивання чужих виборчих "човників", як у дитячій грі "морський бій". Але не треба себе обманювати – ми в одному човні. https://blogs.pravda.com.ua/authors/zalishchuk/5bfd52f2ed642/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zalishchuk/5bb3747171ebf/ ukrpravda@gmail.com (Світлана Заліщук) Tue, 02 Oct 2018 16:36:49 +0300 Після скандалу зі зловживанням мільйонами особистих даних користувачів Facebook компанією Кембридж Аналітика я написала листа керівництву соцмережі, щоб дізнатися скільки українських профілів потрапили в руки маніпуляторів виборами. Цікаво, що відповідь я отримала лише через півроку. Тим не менше людям, які переймаються інформаційною гігієною своїх інформаційних джерел та інформаційною безпекою майбутніх виборів, буде цікаво почитати відповідь Facebook. Відповідь надійшла від Gabriella Cseh, яка відповідає за відносини компанії у сфері державної політики (public policy) у країнах Центральної та Східної Європи, включно з Україною. 1. Вплив Кембридж Аналітика на українських виборців Facebook оцінює, що кількість людей, чия інформація потенційно була надана Cambridge Analytica, близько 87 мільйонів людей (сюди входять користувачі, що встановили додаток, та їхні друзі). Кількість українських користувачів, що завантажили додаток, становить 15. І хоч додаток отримав доступ до даних користувачів по всьому світу, Facebook вважає, що виключно дані користувачів у США були передані Cambridge Analytica. Facebook почали поширювати сповіщення у верхній частині стрічки новин користувачам, чиї дані потенційно були неналежно використані додатком This Is Your Digital Life. Ось новина з цього приводу. 2. Як можна захищати свої персональні дані? Facebook почав вдосконалювати інструменти та практики конфіденційності. Марк Цукерберг оголосив про оновлення (тут детальніше) того, як вони захищатимуть дані людей. У соцмережі також оголосили, що будуть робити інструменти конфіденційності більш доступними та видимими для користувачів. Користувачі можуть відвідати Центр допомоги аби отримати більше інформації про додатки, які Facebook забороняє з платформи, і які потенційно неналежно використовували дані користувачів. Facebook провів розслідування, і в серпні заборонив додаток MyPersonality, тут ви можете побачити найновішу інформацію з цього приводу. 3. Як Facebook планує захищати профілі користувачів від впливу під час виборів? Цитую лист: "Facebook прагне захищати вільні та демократичні вибори в усьому світі, а також забезпечувати цілісність виборів, зокрема і майбутніх виборів в Україні, на нашій платформі". У 2017 році у соцмережі оголосили, що збільшують інвестиції в безпеку і, зокрема, у забезпечення безпеки виборів. До кінця поточного року, понад 20 000 людей компанії працюватимуть над діяльністю громад, безпекою загалом та особистою безпекою користувачів. Facebook розширює партнерство з виборчими комісіями по всьому світу. Facebook створює нову технологію для пошуку та видалення фейкових акаунтів, а також запобігання зловживань на платформі. У 1 кварталі 2018 року вони деактивували 583 мільйони підроблених акаунтів, у той час як у 4 кварталі 2017 року – 694 мільйони. Більше інформації про це ви можете знайти у звіті. Facebook робить політичну рекламу більш прозорою. Далі буде..."Ми працюємо над нашим комплексним підходом до забезпечення цілісності майбутніх виборів в Україні. Я з радістю поінформую вас щодо оновлень в цьому напрямку, як тільки ми фіналізуємо наші плани". https://blogs.pravda.com.ua/authors/zalishchuk/5bb3747171ebf/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zalishchuk/5bae52ce866dc/ ukrpravda@gmail.com (Світлана Заліщук) Fri, 28 Sep 2018 19:11:58 +0300 Учорашня ніч показала, що громадянський нерв суспільства, по якому так довго дубасять молоточком, не атфрофувався. І це добре. На Банкову прийшло багато хороших людей. Вони не лише були з перших днів у листопаді 2004 і листопаді 2014 в правильних місцях. Вони також на своїх місцях – у владі, медіа, громадській організації, бізнесі – намагаються робити правильні речі в незалежності від кольору влади. Для них акція підтримки активістів – це не базова прошивка "ненависті до влади". Це духовний рефлекс на несправедливість. Чим вчорашня акція не була: не була закликом до імпічменту чи повалення влади, не була предшестям третього майдану, не була насильницьою чи вандалістською. На що таємно, до речі, сподівалися деякі політики в бажанні пришити до ініціаторів та учасників акції лейбел "неадеквати". Не була навіть, спеціально для Генпрокурора, проявом ненависті. Акція була проявом солідарності з тими, з ким брутально розправляються особливо на місцях. Була закономірною вимогою до влади на Київському рівні щось нарешті зробити, аби перестали вбивати і бити активістів у регіонах. Спроможність влади вчасно бачити та адекватно реагувати на ці кейси роз'їдає підготовка Президента та обох керівників ключових правоохоронних органів до наступних виборів. Кандидати в Президенти і прем'єри у політичних активістах бачать опонентів, швидше ніж громадян, які потребують захисту. Інша проблема полягає в тому, що підготовка до виборів: "тьорки" з олігархами, числені наради з потенційними політичними союзниками, і підготовка спецоперацій проти суперників, м'яко кажучи, розмиває фокус. Вчорашня заява від Президента – це добре, але не достатньо. Аби ми побачили реальний прогрес із розслідуванням справ активістів, має спрацювати не лише громадянський нерв, але й відповідні суспільні м'язи – публічний запит та суспільний контроль за подальшими звітами про розслідування. До слова – якраз коли Президент в Нью Йорку на сесії ООН – світ не зможе нам допомогти боротися з агресією зовнішньою, якщо влада буде закривати очі на внутрішній терор, з яким вона спроможна впоратися. Після Ночі на Банковій важливо не перейти у формат Днів у своїй хаті скраю. https://blogs.pravda.com.ua/authors/zalishchuk/5bae52ce866dc/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zalishchuk/5b8d68b464512/ ukrpravda@gmail.com (Світлана Заліщук) Mon, 03 Sep 2018 20:00:36 +0300 У квітні Міністерство фінансів США ввело нові санкції проти низки російських компаній та олігархів. У той же день Президент України написав на своїй сторінці Facebook: "очікую від Ради національної безпеки і оборони України вже ближчим часом на комплексні пропозиції щодо синхронізації українського та американського санкційних режимів". Трошки пізніше – у липні – Європейський союз ввів санкції проти шести російських компаній, що будували Кримський міст. Президент їх теж привітав і звернувся цього разу до МЗС з дорученням "посилити роботу щодо подальшого ужорсточення санкцій проти російського агресора та будь-яких фізичних чи юридичних осіб, які пов'язані зі спробою анексії та тимчасової окупації українського Криму". Однак якщо погортати не лише заяви Глави Держави, але й його Укази про введення санкцій, то можна діагностовувати серйозну розсинхронізацію зі списками наших іноземних партнерів. Журналістка Валентина Самар та журналісти з Центру журналістських розслідувань звернули нашу увагу, що з українських списків випало 40 імен та компаній, причетних до окупації Криму і війни на Донбасі, які є в американських списках. Вже кілька місяців вони намагаються з'ясувати причини такої вибірковості. Найпершим "непотраплянням" до списку звернув на себе увагу Сергія Лещенка один з найближчих соратників Путіна, спаринг-партнер по дзюдо, який побудував Керченський міст і зробив Президенту РФ ще багато різних послуг, Аркадій Ротенберг. Після публічного розголосу його таки додали до українського пакету. Однак на відміну від США, РНБО завбачливо оминула увагою належні йому та пов'язані з його іменем компанії, що безпосередньо причетні до незаконних окупаційних дій Росії. Читач може легко це перевірити. У США є спеціальний сайт https://sanctionssearch.ofac.treas.gov, де за допомогою дружнього до користувача функціоналу на перевірку особи Ви витратите приблизно 9 секунд. Окрім пошуку особи за прізвищем або найменуванням компанії Ви також отримаєте інформацію про місце реєстрації, пов'язаних осіб або пов'язані компанії. Українські санкційні списки виявилися не лише вибірковими, але й важчими до роботи з ними (можливо, це пов'язані речі). Для того, щоб здійснити перевірку необхідно спочатку знайти списки. Краще обрати сайт Верховної Ради, де опубліковано Рішення РНБО з двома додатками (один для фізичних, інший – для юридичних осіб), які необхідно вивантажити на свій ПК. Після того, як Ви витратили час на те, щоб впевнитися у тому, що ваш документ хоча б актуальний (адже є декілька версій, які опубліковані на сайті РНБО), можна братися до роботи. Через стандартний пошук по документу знаходимо потрібну особу (або не знаходимо, як і сталося вже у 40 випадках). Якщо все таки вдалося знайти, отримуємо значно скромнішу за обсягом інформацію: ПІБ, рік та місце народження, вид санкцій. І все. Жодних лінків і можливостей співставити окрему людину і компанії, які можуть бути у її власності. Саме такий механізм пошуку сприяє тому, що компанії Ротенберга досі несправедливо обділені увагою РНБО. Чи все таки є інша мотивація? Дізнавшись про таку вибірковість, ми звернулися до Президента за роз'ясненнями, як така ситуація могла виникнути. Голова його адміністрації у відповіді до нас "увімкнув переадресацію" на РНБО. У свою чергу РНБО не змогла самостійно знайти відпоівді, де загубилися 26 імен (ми надсилали звернення у липні, пізніше додалося ще 14), і переадресувала КМУ та СБУ, щоб вони "грунтовно дослідили". Цей футбол викликає багато питань. Стаття 5 Закону України "Про санкції" чітко говорить, що пропозиції по санкціям, як і кінцеве рішення – зона відповідальності РНБО, а отже кому, як не їм "ґрунтовно досліджувати" і відповідати за прогалини у списках. Загалом дивно, що політика "синхронізації" санкцій є спробою рухатися за міжнародними партнерами, а не навпаки. Саме Україна мала би бути лідером з пропозицій та відстоювання міжнародних санкції за наш Крим і наш Донбас. Поки писався блог, у КМУ вирішили дещо перехопити ініціативу і внести пропозицію щодо включення до списку санкцій компаній, пов'язаних з будівництвом Керченського мосту (всього 19 юридичних осіб), однак очевидним є те, що і цього недостатньо, адже загальний список виявлених журналістами й нами осіб, яких "забула" РНБО, перевищив 40. Словом, далі буде... Список "забудьків": Фізичні особи Білютін Андрій – менеджер з розвитку бізнесу концерну "Калашников". Володін В'ячеслав Вікторович – голова Державної думи РФ, на момент накладення санкцій США у 2014 році – перший заступник керівника адміністрації президента РФ. Грабчак Євген Петрович – директор департаменту міністерства енергетики. Громов Олексій Олексійович – перший заступник керівника адміністрації президента РФ. Іванов Віктор Петрович – екс-директор Федеральної служби з контролю за оборотом наркотиків. Ковальчук Кирило Михайлович – президент "Національної медіа-групи" та племінник основного акціонера банку "Росія" Юрія Ковальчук. Кожин Володимир Ігорович -до 2014 року керуючий справами президента РФ, помічник Президента Російської Федерації з питань військово-технічного співробітництва (2014-2018). Козак Дмитро Миколайович – віце-прем'єр-міністр уряду РФ. Колбін Петро Вікторович – мільйонер та друг В. Путіна. Лебедєв Дмитро Олексійович – член Ради директорів акціонерного банку "Росія". Мансуров Дмитро Флерович – партнер Юрія Ковальчука по АБ "Росія", член Ради директорів АБ "Росія" та "Національної медіа-групи". Мінаєв Олег Олександрович – 20 грудня 2016 року внесений до американський списку санкцій поряд з топ-менеджерами банку "Росія". Муров Євген Олексійович -голова Федеральної служби охорони. Омельченко Сергій – головний спеціаліст експортного відділу концерну "Калашников". Перевалов Віктор Павлович – співзасновник та генеральний директор ЗАО "ВАД". Плаксіна Ольга Володимирівна -голова холдингу "ИФД КапиталЪ". Пригожин Євген Вікторович – "ресторатор Путіна", власник фабрики тролів в Ольгино і фінансист ПВК Вагнера, Санкції США щодо Пригожина були введені за надання фінансової підтримки "Агентству интернет-исследований", яке обвинувачується у втручанні у вибори в США 2016 р. Сєчін Ігор Іванович – президент державної нафтової компанії "Роснафта". Сурков Владислав Юрійович – помічник президента РФ. Усачов Олег – партнер Геннадія Тимченка. Фурсенко Андрій Олександрович – помічник В.Путіна (з 2012 року), діючий державний радник Російської Федерації 1-ого рангу. Чемезов Сергій Вікторович – генеральний директор корпорації "Ростех", генерал-полковник, член бюро Вищої ради партії "Єдина Росія". Якунін Володимир Іванович – екс-президент компанії "Российские железные дороги", яка забезпечувала постачання зброї членам терористичних організацій ДНР та ЛНР. Юридичні особи ТОВ "СГМ-Мост" – дочірня компанія ТОВ "Стройгазмонтаж" А. Ротенберга, генеральний підрядник будівництва мосту, засноване у 2015 році спеціально для управління проекту будівництва мосту через Керченську протоку. Програма санкцій США: UKRAINE-EO13685 Група компаній "СМТ-К" -пороми компанії працюють на лінії Керч-Кавказ Група компаній "Совфрахт-Совмортранс" – відома своїм сприянням окупації і закріпленню Росії в Криму. Пороми компаній "Совфрахт" доставляли російських військових, техніку і паливо до Криму, а її баржі-понтони в порушення санкцій доставили в Севастополь і Феодосію турбіни компанії Siemens. У тому числі керуюча компанія "Совфрахт", ВАТ "Совфрахт", ЗАТ "Совмортранс" Компанії, пов'язані з російським олігархом Олегом Дерипаскою (особа, до якої США застосовують персональні санкції): Basic Element ("Базовый элемент") Агрохолдинг "Кубань" B-FINANCE LTD EN+ GROUP PLC UKRAINE Група "Газ" Компанії, пов'язані з російським олігархом Генадієм Тимченком (особа, до якої застосовують персональні санкції США та РНБОУ): Volga Group, Volga Group Investments, Volga Resources ТОВ "Сахатранс" ТОВ "Авиагрупп" ТОВ "Авиагрупп Север" Холдинг "Стройтрансгаз" ПАТ "Стройтрансгаз" ТОВ "Стройтрансгаз" ТОВ "Стройтрансгаз-М" ПАТ "Силові машини" – компанія, що належить Олексію Мордашову (внесено до переліку фізичних осіб, до яких застосовано персональні санкції США та РНБОУ). А також: ООО "Коксохимтранс" ООО "Солид" ("Solid Ltd", Новоросійськ) ООО "Росхимтрейд" (Темрюк) ООО "Крымская первая страховая компания" ООО "СТГ-Эко", ООО "Дорожная строительная компания "ДСК" ФАУ "Главгосэкспертиза России". ООО "Агентство интернет исследований" АО Банк "Российская финансовая корпорация" ("дочка" АО "Рособоронэкспорт", московський банк, орієнтований на обслуговування корпоративних клієнтів і контрагентів держкорпорації "Ростех") Инвестиционная компания "Аброс" ("дочка" банку "Россия", який контролюється Юрієм Ковальчуком). АО НПО "Базальт" (концерн держкорпорації "Ростех") ОАО "Уранис-Радиосистемы" АО "Ялтинская киностудия" Азия Банк ОАО "Катод" АО "ВТБ Регистратор" ЗАО "ВТБ Спецдепозитарий" https://blogs.pravda.com.ua/authors/zalishchuk/5b8d68b464512/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zalishchuk/5b3e2579897c1/ ukrpravda@gmail.com (Світлана Заліщук) Thu, 05 Jul 2018 17:04:41 +0300 Сьогодні Президент підписав закон про Національну безпеку. Попри це оборонний бюджет на наступний рік все одно залишиться дев'ятьма скромними рядками з нескромними дев'ятизначними цифрами, який так зручно грифом секретності прикриває потоки в оборонній сфері. Риторичне питання: це таємниця від зовнішнього ворога чи від нас громадян-платників податків? Ми вже четвертий рік у стані війни. Військовий збір ввели, закон "Про національну безпеку" ухвалили. Ніби все виглядає правильно: правильні речі прописані у законі, правильна риторика у очільників відомств, але на сьогодні це – більше слова, ніж дії. Машина не може їхати без коліс, а відкритість фінансування оборонки не може сама по собі виникнути без внесення змін до Закону "Про державну таємницю". Разом з експертом проектного офісу реформ Міноборони Артуром Перерверзєвим з та Оленою Трегуб з НАКО ми провели брифінг в Раді про необхідні подальші кроки в цій сфері. В українському законодавстві не існує об'єктивних критеріїв для визначення рівня таємності. Натомість СБУ має власний настільки вичерпний і довгий список відомостей, що містять державну таємницю, що поза ним нічого вже не залишається. Такий стан речей, у тому числі, є причиною існування закритого клубу виробників продукції, робіт і послуг оборонного призначення. Ще один відголосок радянщини – це дев'ять кіл пекла державними кабінетами. Процес формування оборонного замовлення відбувається із залученням колосальної кількості посадових осіб, які мають надати своє погодження. Інакше – ніяк, а самі закупівлі в Україні здійснюються за складною і малозрозумілою схемою. Здійснення оборонних закупівель Міністерство оборони на сьогодні може здійснювати двома шляхами: через Закон "Про публічні закупівлі" або через Закон "Про особливості здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" та Закон "Про державне оборонне замовлення". Закон "Про публічні закупівлі" фактично є українською версією однойменної Директиви ЄС, а Закон "Про особливості..." є синтезом тих принципів, які лягли в основу Закону "Про публічні закупівлі". Функціонування цього механізму обслуговує система ProZorro. Враховуючи, що згадані закони набули чинності у 2016 році та мають відповідати європейській практиці, все могло б спрацювати, яке би не одне "але" – пропахла нафталіном система управління "бойовим забезпеченням" (державне оборонне замовлення). Ця окрема система створює паралельний бюджетному процес, у якому державний замовник не може самостійно формувати та вносити зміни до цього замовлення, а має кожного разу проходити погодження з іншими органами – Мінекономрозвитку, а за новим законом про Нацбезпеку – з РНБО, та отримувати остаточне прийняття рішення. Про децентралізацію у сфері оборонних закупівель теж не чули, згори, як завжди, видніше, чого і в якій кількості бракує. До того ж державний замовник не може самостійно, у межах передбачених коштів, формувати та вносити зміни до цього замовлення, а має кожного разу проходити погодження з іншими органами – Мінекономрозвитку, а за новим законом про Нацбезпеку – з РНБО, та отримувати остаточне прийняття рішення Кабміном. Тепер про неможливість здійснення міжнародних закупівель. Все просто: закон про Державне оборонне замовлення змушує Міністерство оборони користуватися послугами спеціальних посередників з числа підприємств Укроборонпрому (тих самих, яких не можна називати на ім'я). Така ситуація обмежує спроможність Міністерства оборони взаємодіяти з зовнішнім ринком, підвищує вартість товарів, робіт та послуг на суму комісійної винагороди посередникам. Це суперечить євроатлантичній практиці та унеможливлює, наприклад, закупівлю американського обладнання та військової техніки. Як зробити оборонний бюджет прозорим та ефективним? *Автор інфографіки Тарас Ємчура. Необхідно переглянути підходи до присвоєння грифу таємності щодо відомостей, що містять державну таємницю у тому значенні, яке існує на сьогодні. У США це лаконічно сформулювали у принцип: "Якщо існує значний сумнів у необхідності засекречувати інформацію, вона не має бути засекречена". Саме тому, за стандартами НАТО, інформація про вартість контракту, його предмет та виробника/постачальника не може бути засекреченою. На законодавчому рівні визначити процедури публічних закупівель товарів подвійного та військового призначення. Існуючого Закону "Про публічні закупівлі" недостатньо, оскільки він не враховує специфіки оборонної галузі, тому необхідно прийняти та адаптувати положення Європейської директиви з оборонних закупівель, яка успішно працює у ЄС вже не один рік. Таким чином, після Закону "Про національну безпеку" наступним кроком Президента спільно з Мінстерством оборони мають стати напрацювання законопроекту про внесення замін до Закону "Про державну таємницю" та ініціювання адаптації Європейської директиви. https://blogs.pravda.com.ua/authors/zalishchuk/5b3e2579897c1/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zalishchuk/5b2b84ed79d13/ ukrpravda@gmail.com (Світлана Заліщук) Thu, 21 Jun 2018 13:58:53 +0300 Закон є кроком вперед у сфері безпеки та оборони й робить нас ближче до НАТО. Але без внесення змін до законів про СБУ та Державну таємницю він має всі шанси залишитися потьомкінською реформою, ухваленою напередодні саміту НАТО. Що в Законі є? У Законі нарешті закладено демократичний цивільний контроль над оборонним сектором. Відповідно до стандартів НАТО він згадує в тому числі: - ефективність використання бюджетних коштів органами сектору безпеки і оборони - стан правопорядку в органах сектору безпеки і оборони - СБУ стає підконтрольна парламенту, збільшуючи повноваження ВРУ щодо здійснення такого контролю - розкриття фінансової інформації у сфері безпеки та оборони. Але є кілька "але". АЛЕ перше про держтаємницю Без зміни законодавства України про держтаємницю Закон про нацбезпеку не передбачає жодних якісних змін фінансової прозорості витрат. Наразі маємо лише визначення поняття "прозорість" закріплене на законодавчому рівні. Разом із прийняттям цього проекту важливим елементом реформи сектору безпеки і оборони є розробка нової редакції Закону України "Про захист державної таємниці". Інакше декларативна норма не запрацює. Мною була запропонована поправка 427, яка, на жаль, була відхилена. АЛЕ друге про громадський контроль Одним із ключових елементів цивільного демократичного контролю є доступ громадян до інформації про оборонні закупівлі. Існуюче законодавство не дозволяє здійснювати відкриті закупівлі в рамках великої частини оборонного бюджету. Без внесення змін до Закону про державну таємницю (що не передбачено у Прикінцевих та перехідних положеннях Закону) нова редакція, хоча й розширює доступ громадян до інформації щодо оборонної сфери, але не вирішує проблеми. Захист державної таємниці є ключовим елементом забезпечення національної безпеки. Однаково небезпечними є як надмірне, так і недостатнє засекречення. Недостатнє засекречення підриває обороноздатність держави та створює певні загрози, тоді як надмірне засекречення потребує значних ресурсів, створює сприятливе підґрунтя для корупції, знижує ефективність роботи державних оборонних інституцій, призводить до неефективного використання бюджетних коштів, закупівлі неякісного обладнання для оборонних цілей, а також порушує право громадян на доступ до інформації. АЛЕ третє про СБУ Стаття Закону 19 говорить, що СБУ є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує "контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, економічної та інформаційної безпеки держави, об'єктів критичної інфраструктури. Рада відхилила всі подані мною поправки, які мали на меті через Прикінцеві та перехідні положення внести зміни до ЗУ Про СБУ аби обмежити можливість втручання СБУ у бізнес, забравши непритаманні їй функції. Ухвалений закон міг би стати хорошим заліком у 2014 році, зараз він виглядає, як галочка, якої мізерно мало для повноцінного наближення до НАТО. https://blogs.pravda.com.ua/authors/zalishchuk/5b2b84ed79d13/