https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/65e170e202c10/ ukrpravda@gmail.com (Тетяна Попова ) Fri, 01 Mar 2024 07:08:34 +0200 Третя частина програми "Хроніки війни", у якій Тетяна Попова записала інтерв'ю з Маратом Касемом – колишнім головним редактором "Sputnik Литва", що входить до групи "Sputnik". Другу частину дивіться за посиланням: https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/65e01d9c87862/ Повну версію дивіться тут: - Попова: Ось мені розповідав один мій знайомий, зараз уже в Америці, що він працював на російському телебаченні, що на "Россия РТР", те, що тоді називалося, був узагалі чорний newsroom, десь на 100 плюс осіб, де ось клепали ось ці всі фейки, там, коли ось "розп'ятий хлопчик", або там узяли відео з Кабардино-Балкарії, сказали, що це в Україні вбивають дітей, ну от такі ось історії. А у вас щось подібне було чи вам уже спускалися готові якісь сюжети, готові якісь новини? І ось до речі, а хто придумував новини про біолабораторії, бойові комарі і ось це ось усе? Звідки? - Касем: Новини про біолабораторії, як людина, яка брала інтерв'ю на цю тему у колишнього головного санітарного лікаря Онищенка, я можу вам точно сказати, звідки це взялося, про біолабораторії, про комарів. Це все пішло з адміністрації президента. Ну як це йде? Це йде і кажуть, ось є така тема і далі пишеться, прямо пишеться в пошті. Розкрутіть максимальну її. Точно, що розкрутіть, знімаєте передачі, надсилайте, значить, кличте так званих експертів із цієї теми, створюйте самі якісь. - Попова: А список експертів дають чи ви заздалегідь знаєте, кого? - Касем: Ні, не дають. Ні, ну є просто блек лист, яких не можна брати, є білий лист, яких можна. - Попова: Тобто, а чи білі будуть все розповідати про бойових комарів? - Касем: Так, ну це така тема, ну знайди, там... - Попова: Умовно кажучи, журналіст ставить запитання, у якого зверху спустилася тема, і після цього... - Касем: У мене є цей довідник із собою, ну просто в мене є до нього доступ. Там до кожного спікера йде підпис, там адекватний, неадекватний, повністю божевільний. Готовий говорити про біолабораторії до ранку, просто реально там стоять такі позначки, не дзвонити після 12, і сходиш та запрошуєш, або там цього Онищенка кличеш, який абсолютно серйозно, уже, ну я з повагою ставлюся до віку, мене виховували бабуся з дідом, але в нього ж маразм, просто, і він готовий говорити на ці теми, абсолютно доводячи, переконуючи всіх оточуючих, що ці комарі та біолабораторія існують. Тобто, підбиваючи підсумок, створюється наратив, який скидається вниз, значить, і далі ви вже крутитеся як хочеш, вигадуй, розганяй, градус неадеквату не має меж, тобто, не реагуєш, ой, але це вже надто, якщо така тема, то тут немає, начебто, меж, значить, ось цьому божевіллю. До речі, Онищенко був моєю ідеєю, у мене одразу думка виникла, біолабораторія, і він одразу все погодився, прибіг буквально там наступного дня, сидів, цілу годину розповідав про Грузію, про Україну, про, по-моєму, про комарів тоді не було, але про біолабораторію було точно. - Попова: По-моєму, тоді спочатку птахи в них були в білій лабораторіях. - Касем: Птахи потім комарі, так. - Попова: А ось якщо потрібно зняти саме якийсь фейковий сюжет, ось так як мені, ну як на "Росії РТР", вони прямо знімають, наприклад, на Newsroom, який вигадує ці історії, знімають фейкові сюжети? - Касем: Я розумію, про що ви говорите, але у нас не було такого для цього, раптлі, є така раптлі, вони працюють по RT, ми з ними беремо участь. - Попова: Ось Маргарита Симоньян, і це вона займається? - Касем: Так, ми з ними співпрацювали в тому плані, що ми в них просили вихідні матеріали ось цього всього божевілля, вони нам його надсилали. Зокрема, наприклад, наприклад, вибачте, це така болюча тема, і я уявляю, наскільки для вас, наприклад щодо Бучі. Там відео вже були всі надіслані, нам залишалося тільки їх змонтувати. Ви теж можете показати, уривок зараз з листування, з робочої пошти, де було надіслано, як цю саму трагедію висвітлювати, з проросійського боку, це теж у мене збережено. Ось і цим займався вже відео відділ. У нас були монтажери, тобто люди, які займалися виключно тим, що монтували ось ці ось всі речі і придумували їм так звані текстові обв'язки. Але відео для цього був дійсно окремий підрозділ Симоньян. Ви точно це сказали. У нас усе-таки було більш класичне інформагентство від початку, не відео продакшн, як, наприклад, канал RT, тому ось так. - Попова: Зрозуміло. І чи знаєте ви щось про взаємодію редакції ось цих ЗМІ, "Sputnik", Rashatoday тощо з ботсетями. Ну типу як у Пригожина раніше були ботмережі, я думаю, я зараз комусь іншому передані. І я думаю, що крім Пригожинських босетів були інші ботмережі, хтось же повинен там розганяти, підтримувати новини тощо. Як це відбувалося, розкажіть. - Касем: Я вам не можу нічого розповісти про ботмережі, я дійсно цього не знаю. Я не збираюся нічого вигадувати. Я вам можу сказати трошки про інше, про сітки телеграм-каналів анонімних. Ось ці всі Саванечі, голос, мордера, їх там сотні, знаєте, нібито гумористичних та інших. Вони всі, я можу сказати вам де вони перебувають і звідки вони всі, отже, мовили. Перебували вони, у всякому разі тоді, коли я працював, за адресою: П''ятницька вулиця, 25, будова одна, це дім радіо, якщо я не помиляюся, десятий поверх, це була ефірка, восьмий і дев'ятий поверх. Там перебували люди, які працювали в кілька змін, які, значить, займалися ось розгоном так званої сет-карти, яка займалася розгоном тих чи інших, наративів, тез, ну, пропаганди за великим рахунком, коли щось відбувалося, тобто їх потім репостили великі канали, такі як Соловйов, наприклад, але це все одне, тобто з усіма була домовленість буквально на те, яка кількість згадувань на день, тобто ви нас згадуєте стільки-то разів на день, ми вас стільки-то разів на день і так далі, тобто це все величезна сітка, яка діє за різними інтересами, це дуже важливо сказати, що людина, яка, наприклад, терпіти не може Соловйова, серед ось цих ось російських новинних патріотів дуже багато антисемітів, я особисто їх зустрічав, їм Соловйов не подобається за визначенням, тому що він єврей, але водночас їм подобається, наприклад, який-небудь канал, не знаю, фантастика, пластик машин який-небудь або там, не знаю, хоча ні, фантастика, пластик машин, по-моєму, у нього є автор, ні, наприклад, канал той самий, знову ж таки, голос мордера, мені просто нічого зараз на думку не спадає з інших, це ті, які я точно знаю, йому подобається там гумор якийсь, там обсміюють американців, сміються над українцями, над Україною, які всі тупі навколо, ось Соловйова я не буду читати, а ось цього, будь ласка, почитаю, тобто ось ця сітка реально існує, і більше того, там тих людей, які там працюють, з них брали підписку про нерозголошення інформації десь, тобто людина працювала, кореспондентом, тут вона зникла, з'являється десь у курилці, де працюєш, так, у якомусь експериментальному відділі, вони реально не говорили, тобто в мене просто був доступ до деякої документації, завдяки моїй посаді, я знав про це, тобто там люди просто ось законспіровані, ходили на роботу і мовчки місяцями, роками, гнали це все анонімно, роками, гнали це все анонімно, потім багато хто з них, наприклад, як така є радіостидоба, наприклад, хтось із них, у них з'являлися амбіції встати найпопулярнішим, його звати Олександр Самохвалов, так, тобто він вирішив нібито денамізувати себе і піти в публічний простір, тобто коментувати десь, вже там на Соловйов лайф або ще десь як автор каналу радіостидоба, як кому завгодно, тобто такі теж випадки були, це заохочувалося, тому що хтось повинен з анонімних ставати значить не анонімним, щоб зберігалася довіра до цих ресурсів, так, такі сітки існують, існували. - Попова: Ось ви інші співробітники, ви вважали себе солдатом інформаційного фронту, особисто, але інші, так, там що ось на полі бою руйнують міста, у студіях "Sputnik" або RT руйнують мізки, політичні устрої в інших країнах і так далі, а ось за що конкретно триває війна, яка кінцева мета, як вам це пояснювали або як ви це розуміли? - Касем: Я вам дуже коротко, я відповідаю все досить докладно, тут я вам відповім дуже коротко. Ті люди, які займаються контрпропагандою, які займаються боротьбою з пропагандою, які намагаються донести правду, вони намагаються відвоювати нові, тобто вони намагаються завоювати уми нові, тобто які зараз піддаються цій хворобі, намагаються їх вилікувати, якщо завгодно ось таке порівняння. Пропагандисти і головна їхня мета, це втримати старий свій електорат інформаційний, тобто втримати тих, хто вже підсаджений на цю вудку, не загубити їх, тобто давати їм регулярно ту їжу, до якої вони звикли, ті пояснення, які дуже вдало і зручно лягають на вже розпушений ґрунт і в жодному разі, значить, не нервувати ось це населення, тобто пояснювати невдачі, скажімо так, своєї аудиторії, і вона дуже велика, коли я чую там, що пропаганда має якийсь нікчемний вплив, що насправді там люди проти війни і що росіяни там всі з анти-військової позиції, це звісно не так, більшість справді це підтримують і ось найголовніше це не втратити ось цей кістяк. - Попова: Існує понад 100 років величезна індустрія реклами, яка говорить про те, що покажи цей меседж стільки-то разів, і людина піде та купить цей продукт, а повірити в якусь теорію про бойових комарів, ну це ж навіть простіше, ніж витратити гроші на мікрохвильовку, наприклад, особливо якщо ти там перебуваєш у стані постійного алкогольного сп'яніння, так би мовити, і не дуже добре вчився в школі... - Касем: Все так, а ще мене запитують, а чого боїться пропаганда там, вона боїться, напевно, там поступок якихось опозиції, абсолютно ні, абсолютно не боїться, вона вже зробила настільки багато, що їй там поступок якихось окремих голосок вже не страшні, єдине, що вони щиро бояться, це те, що я бачив особисто, коли наприкінці вересня 22 року розпочалася мобілізація, ось тоді вони забігали, ви навіть не уявляєте, як, прийшов цілий лист, ви тут його зможете показати теж, я вам його надішлю обов'язково, значить, із тим, як потрібно поводитися, якщо раптом прийшла повістка, найстрашніше для них, що їх висмикнуть, відправлять, ну навіть не з гвинтівкою в руках, а якщо їх відправлять як якихось політруків, знаєте, піднімати бойовий дух нашим хлопчикам, так, там і так далі, то я зараз використовую їхню термінологію, не свою, так, ось це для них найстрашніше, це не приведи Господи, щоб такого не сталося, це ось цього вони щиро бояться всі, тобто навіть не тільки чоловіки. - Попова: Розповідати й оспівувати війну, це окей, а ось це самому в жодному разі, але і як пояснювати мобілізацію теж напевно прийшла методичка - Касем: Так, звісно, - Попова: теж із кремля або з Міноборони, або ви не знаєте? - Касем: Це я знаю точно з Міноборони, я, до речі, кажу, так, не згадаю про Міноборони теж впливає дуже сильно, теж ще один приклад, він спадає на думку, я з вами спілкуюся, і спадає на думку дуже багато прикладів, Міноборони прийшла від них, значить, вказівки видалити з наших сайтів, ми оспівували якусь чергову ракету, Посейдон або ще якусь супер-пупер, як вони зазвичай кажуть, аналогів немає, загалом, яка знищить взагалі все живе, я не пам'ятаю, Церкон по-моєму. - Попова: Церкон то зовсім недавно, вони навіть вистрілили по Україні, і ми такі типу, і що, вона потрапила кудись у ліс, нічого нікого не вбила. - Касем: у 22-му році був Церкон? - Попова: у 22-му році ні, ще був Кинджал, Церкон, значить, Кинджал, ось, точно кинджал, і ми його рекламували, нам надіслали якісь, значить, там характеристики, ми написали, у нас там є, значить, такий Олександр Кроленко, військовий оглядач, по-моєму, колишній співробітник ГРУ, наскільки мені відомо, і він, значить, вони, до речі, активно впроваджують ГРУшників своїх, здебільшого керівником представництв, потім виганяють там, як Віталія Денисова, як ще там деяких, але впроваджують на місця для різних цілей, і, отже, відповідно, ми так і написали, там, значить, от, все, всіх знищено, потім, мабуть, з цим кинджалом якось в Україні не задалося, щось там, якось він не... - Попова: Я особисто тримала в руках цей кинджал, тому що його один із найперших патріотів, він одразу його збив, там прям така дірка була, така величезна, і я так... Я спочатку не повірила, тому що мені ж усі в коментарях пишуть не це, аналогів не це, ось так далі, а мені цей експерт з інституту судових експертиз, коли вони привезли всі ці уламки ракет і виставили нам главу інституту, там тощо, типу, ну, там спочатку був мер, якого я спитала, а ви яке відношення до цього маєте? Мер пішов, і він залишив нас із фахівцями, і фахівці почали розповідати, і мені якийсь ракетник, він каже, так, Тетяна. Ходімо, я вам зараз покажу, її креслення, ось, дивіться, бачите, ось ця ось передня бойова частина, ось це вона, так, вона збивається. - Касем: Ну ось, і вони вирішили, що в цьому якимось чином на це вплинули ось ці... І я кажу, видаляйте звідти всю інформацію про Кинджал, ось ми сиділи вручну шукали, матеріалу вийшло багато, не скрізь за ключовими словами можна знайти, і цілий день видаляли з усіх ресурсів, не тільки сайти, а ще соцмережі, видаляли всю інформацію, яку ми написали, написали про Кинджал, але найсмішніше у вікіпедії це все залишилося, тобто це таке безумство, це щоденне безумство абсолютно, просто якісь ставляться завдання, порахуйте, скільки ви дали, у них звіт, у них же система звітності радянської, звітності, бюрократія, ось це насиджування годин, коли ти все зробив, але до шостої, як на заводі, мусиш сидіти там дві години, незрозуміло чим займатися, гратися в телефоні, це все є, ну і значить, звітність, порахуйте скільки дали ви посилань, реально так пишеться лист, збирає жінка там в одна літня, скільки посилань у вас, скільки ви дали матеріалів на тему українських нацистів і там знущань над росіянами в Україні, надсилаєш їм кількість посилань, просто сидиш і рахуєш, добре, надішли, минає два дні, написано, надішліть із посиланнями і розрубайте їх там, значить, укранацисти в ДНР, там укранацисти у Львові, ось так ось за рубриками, просто завдання якісь божевільні, ну а абсурдні, я вже багато разів розповідав цю історію, не буду ж вам розповідати взагалі про фотографії військових парадів, тобто то треба, то не треба, то це надто гарно, натовські солдати, показано приберіть, то покажемо ефект присутності, тому, ну, розумієте, ось ми зараз із вами сміємося, коли щодня, щодня ти перебуваєш, просто в божевільні реально по-іншому не можна назвати, щодня, ну це, звісно, відображається теж на психіці. Треба було рано чи пізно це закінчити, тому зараз, коли я спостерігаю якісь новини, які пов'язані з агенцією, вони думають, будуть з'являтися з пропагандою, для мене деякі речі, я розумію, звідки це все взялося, як це з'явилося, і навіть конкретно інколи розумію, у якому кабінеті, звідки це, виходить, прийшло, чи з якого будинку, чи хто це доніс, значить, уже в підсумку. - Попова: Ну, можливо, ще окремо зробимо по Криму, подивимося, але я хотіла уточнити, до речі, ось вчора виходить, так що нібито сам застрелився Андрій Морозов, так, Мурс, який нам пише з Яніни, який єдине, що він зробив, він опублікував кількість втрат в Авдіївці, що вони зробили, вони змусили його видалити, змусили його особистого начальника полковника змусити його видалити, після чого він, власне, нібито застрелився, ну все ж таки вже всі рази він видалив, ну все розібрали вже на цитати, вже всі заскринили ці 16 тисяч втрат, вже все розібрали на цитати, ну от сенс так, примушуєш людину, ти вже потрапила в інтернет, забудьте про це, все, тепер уже починайте нібито втрати підтирати, ну як вам треба, ви вже втратили, ніби репутаційно, а тепер думайте, як це все виправити, а не видалити, гаразд, не будемо їм давати поради, бо це, звісно, абсурд. - Касем: Вони живуть по-радянському, ще раз кажу по-радянському сприйняттю в усьому, для них якщо видалили як раніше зі стрічки новин там, знаєте, то все, вже ніхто не бачить, інтернету нема для них, не існує, тому коли з'являються спроби увійти ось ці тіктоки, як я вже казав, у телеграм, ці спроби мають дуже смішний вигляд, коли люди у радянським сприйнятті світу намагаються заграватися молоддю у тіктоки, я не хочу теж їх рекламувати і показувати якісь посилання на окремі кущі, але це дикий регіт викликає, розумієте типу ще про що ми демонтуємо, ми найсмішніші демонтуємо, це знаєте там як це, там чувак такий в кепці, якому там 40 років, який імітує підлітків, слухай типу чувак, я зараз розкажу, чому Путін найкрутіший, ось типу там дивляться тінейджер, думають, ти хто взагалі, ти хто, там таких смішних моментів дуже багато. - Попова: Мізуліна в шкіри теж ще те задоволення. - Касем: Так, звісно. - Попова: Так, у мене таке запитання, ботоферми, телеграм-канали вже на вашу думку, і взагалі ті, хто працює на Україну, вони досить добре вивчили українські мови, напевно є сітки, і телеграм-каналів, так, і ботофірми, які працюють на Україну?\ - Касем: Я бачив людей, які знають українську мову досконало, я не володію українською мовою, але я бачив, як вони спілкуються між собою саме українською, тоді вони, я виїхав, адже вже більше року минуло, але тоді це був телеграм-канал, він називався "Донбас вирішує", якось так, і от люди, які були з ним пов'язані, та інші, так, вони знали мову. Я особисто там у курилках, ну і вибачайте, тобто, але ми спілкуємось не лише на планерках, у курилках, у їдальні. Ти ж бачиш людей цих щодня, роками, десятиліттями, і розумієш, хто є хто, умовно кажучи. Тому, так, таких людей, я зустрічав. Вони є, і є вони не тільки з українською мовою, і практично з усіма європейськими, і навіть ось із такими рідкісними, як естонська там, чи литовська, чи латвійська. Ну, просто обєктивно, людей, які знають українські, більше, ніж носіїв балтійських мов, навіть усіх разом узятих. Ну, і такі є, і такі є, і таких готують в університеті. У МДМО і в МДУ є спеціальні напрямки, які навчають, готують філологів латиської мови, литовської мови, їх випускають раз на два роки, я їх бачив, раз на два роки їх випускають по 8 осіб. Тобто це штучний товар. Частина з них іде працювати. - Попова: що вони там і українську теж вчать? - Касем:100%. Ну, якщо такі навіть вчать, українську це сам Бог велів, там сам Бог війни, Путін велів. Тому тут немає жодних сумнівів, що цих людей готують, а з огляду на ось ці всі системи, як я говорив, телефонні, коли можна уявити себе тим, хто перебуває там, не знаю, у Києві, якимось українцям і ось у такий спосіб працювати. Звісно, це штучний товар розбирає не тільки посольство, не тільки, отже, спецслужби, а й пропагандисти. І так от, власне, багато хто і працює через них. - Попова: Таке запитання вже одне з передостанніх. Скільки грошей виділяється на "Риа новости" на рік, приблизно? - Касем: На самі "Риа новости", як частина на внутрішню аудиторію? - Попова: Ні, я не правильно висловилася. На "Россия сегодня", на МІА "Россия сегодня", на весь холдинг ось цей? - Касем: Ну, останні дані було, по-моєму, відкрито, не пам'ятаю, 20-го року чи якого, по-моєму, це було щось приблизно 15 мільярдів рублів. Зараз, я думаю, більше, зараз близько 30, напевно, з огляду на те, що війна триває, у рази збільшилося, близько 30 мільярдів, так. Але майте на увазі, що це тільки ми зараз говоримо про Росію сьогодні, не будемо про RT, який має свій бюджет. Я тому підкреслив. А, тобто це без RT навіть, так? Звичайно, так у них там гонорари, зовсім інші на RT. Як вони думаєте, там заманюють Ларрі Кінга та інших, значить, ось цих усіх своїх ручних друзів. Це ми не беремо Останкіно, там своє виробництво, я ж виступав на НТВ. - Попова: Якщо умовно кажучи, ми говоримо про цю ось редакцію, яка працює на закордон, умовно кажучи, ближнє, далеке зарубіжжя, тобто це і RT, і Sputnik, і Ріановини. Ну, ось усе, що входить у цей холдинг, куди? Маргарита Симонян у трьох обличчях. - Касем: Ну, це складно порахувати, тому що це RT, це Sputnik ближнє, дальнє зарубіжне, це ще іноЗМІ, це окрема шарашкіна-контора, яка теж у холдингу. Тобто я так не візьмуся, тому що це так не порахувати. Це ще всі представництва, потрібно зібрати, витрати на їхнє утримання, внутрішні витрати, вони ж платять ще податки в тих країнах, які розташовані на представництвах РІАновини. Їхній супутник, як і супутник, що несли в санкції, вони всі стали представництвом РІАновин. Тобто сидить фіактист у Берліні, там такий є. Був супутник німецькою, керівник німецької редакції в Берліні. Супутник заборонили, наступного дня він табличку супутник зняв, повісив табличку РИАновости. РІА-Берлін. Усе, питань немає, нова юр.особа. На нього окремий бюджет, юр.особа платить податки в Німеччині, у них свій бюджет. Тобто я так не візьмуся, тому що там і різні валюти треба перерахувати. Ні, ні, ні, ні. - Попова: ну ось, судячи з усього, якщо рахувати все додатково, що телевізійний продакшн завжди дорожчий, ніж радіо, наприклад, або новинний сайт, то ми говоримо про, напевно, десятки мільярдів доларів, навіть не рублів. - Касем: це мільярди євро 100%. Це я можу точно сказати. Я не впевнений, що це сотні, але десятки, напевно, так. Може, кілька десятків. Вибачте, зараз це дуже грубо на око. Знаю які там витрати тощо. - Попова: Зрозуміло. І таке ще запитання, теж воно досить швидке. А ось якщо стався якийсь факап, ну там, я не знаю, впав літак і потрібно якось коментувати. Ось це і потрібно це зробити швидко, тому що ми знаємо, що там дві години максимум, коли потрібно або стрибнути на хвилю, на новинну, або ти вже будеш потім виправдовуватися. Ось у цій ситуації теж надсилають зверху рознарядку. Або ви повинні нам на місці швидко що-небудь придумати, а там уже як піде. - Касем: Ніяких самодіяльностей там не існує взагалі. Просто про це забудьте. Так нам говорив завжди, і зокрема, якщо ви запізнитеся з новиною, вас за це не звільнять. А от якщо ви дасте щось не те, то вас виженуть. - Попова: Я знаєте чому, я уточнюю, тому що ось якщо ви пам'ятаєте, щодо MH17 у перші ж дні з'явилася штук 10. Причому з російського боку було 10 варіантів про те, що сталося. То розповідали, що там летіли мертві люди. Потім розповідали, що це збив льотчик Волошин. Потім якийсь диспетчер Карлос з'явився. Потім ще щось. Потім український бук. Потім що це не той український. Коротше, там було 10 різних версій, які всі вийшли з російської сторони. Я думала це особиста самодіяльність окремих персонажів. Але я так розумію, що це просто... Це сплановано для того, щоб розбити варіанти. Що Україна і світ каже, хлопці, та це ви збили дебіли. А ви кидаєте у відповідь 10 варіантів, щоб хтось за якусь версію зачепився. - Касем: теж дуже важливий момент. Теж є такий приклад у моїй практиці, коли сусідні редакції з нами, супутник Латвії, супутник Естонія, отримували інструктаж. Ми всі отримуємо по одній події. Чи не буде вам цікава вона пов'язана з нашими внутрішніми справами в країнах Балтії. І кожна з них відпрацьовує по-своєму. Кожна версія, як я запитую, я з ними спілкуюся, зі своїми колегами, які носять такі самі умовно, як я вже казав, використовувала походження, пропагандистські погони, що і я. Я кажу, а як ось тобі сказали висвітлювати ось так? Я кажу, та гаразд, мені ось так показуємо в телефоні. А підходить третя жінка, яка супутника Естонії займалася. Вона каже, мені ось так. Тобто у всіх різні. І таке не часто таке відбувалося. Але кілька разів було. Тоді я зрозумів, що в такий спосіб просто розсіяти увагу, щоб до істини не як би ні... У всіх було три різні версії. І всі з них брехливі. Тобто жодної з них немає правильної. Такі використовуються. Але те, що це хтось придумав, абсолютно виключено. Коли щось відбувається, іноді ось навіть кажуть, що як же... Ну, є ж такий жарт. Методички ще не надіслали. Чого вони всі мовчать. Тому й мовчать. Ніхто не хоче працювати, втрачати. Ні, там здоровому глузду вміти тих людей, які там сидять. Реально не прислали методички? А не мовчать? Реально ні. Ну, я методички. Для мене це якісь христоматійні збірники. Це скоріше не прислали ЦУ, але пошту. Як це потрібно висвітлювати? Усі сидять. Реально навіть уночі. Ти прокидаєшся, чекайте через 20 хвилин, скажімо, як це працює. Щось сталося. Прокидаєшся вночі, піднімаєш кінець свого співробітника. Ви сидите, чекаєте. Щоб із дому вже дати якусь новину. Чекаєте... Тобто пишете якусь обв'язку, якийсь бек. Так, там що відбувалося. Але найголовніше подачу. І там і заголовок, як подавати. Ти чекаєш. Сидиш, реально чекаєш. Уночі. Це ось факт. Так це відбувається. Але це краще, ніж, знаєте, ніж виставляти себе ідіотами, як деякі в нас люблять редакції. Ще просто хочеться на веселій хвилі, там, ближче до кінця, на веселій момент закінчити. Краще, ніж як дехто у нас є супутник Вірменія, у нас там, де я працював, маю на увазі. Супутник Вірменія. У Вірменії в Єревані стоїть офіс. Ось значить, 20-й рік тривають масові протести в Мінську проти режиму Лукашенка. Отже, просто там люди виходять по всій Білорусі. Десь зявляється відео. Отже, теж я це вам покажу скріншот. Вони це все видалили, але я зберіг. Ви будете зараз сміятися дуже сильно. І сподіваюся всі наші глядачі теж і слухачі. Вони знаходять десь... Хтось поставив відео, зустрічав Лукашенка з випускниками вишів. Це якраз було не за довго до цього. Де він із ними танцює? І наклали фейкову пісню. Як прикол. Де співається Саша 2 %? Саша 3 %. Це означає, знаходять Вірмени, який просто низького рівня пропагандиста. Ні, і бачать усі. І виходять на сайті супутника Вірменія, значить, заголовок. Олександр Лукашенко на зустрічі з випускниками танцює під свою улюблену пісню Саша 3 %. Це висить усю ніч. Ось ця ось новина. Наступного дня там така Ейсмонд у Білорусі є прессекретарка Лукашенка, яка зв'язується з Кисельовим. Каже, що це за хрень взагалі? Ви що, божевільні, чи що? У нас ось такі речі відбуваються. Ну і тоді відбуваються кадри і перестановки у Вірменії. Ось яскравий приклад. Щоб такого не відбувалося, краще помовчати, перевірити ще раз. 20 разів зателефонувати в Москву. 20 разів запитати в начальника. Бувають по кілька разів за день, по п'ять разів підходиш і питаєш просто якісь очевидні речі. Але про всяк випадок. А багато хто не любить запитувати. Вони пишуть у пошті, щоб потім було чим прикритися відповіддю начальника. Тобто там ось такий ось бюрократичний радянський страх панує. Розумієте? Так це має вигляд. - Попова: Так, це точно не схоже на журналістику. Взагалі, ніяким чином. Останнє запитання тепер усі вже. Будь ласка. Не дуже веселе. Путін показово усуває перебіжчиків. Чи не боїтеся ви, на кшталт того, що сталося з Литвиненком, із Кузьмінов льотчик? - Касем: Так, звісно. Звичайно, я ці ризики усвідомлюю. Безумовно. І безумовно я розумію, що таке можливо. Поки це все-таки за цим напрямком працюють, вбивають, я маю на увазі, вбивають людей, які тим чи іншим чином зі спецслужбами з війною. Я все-таки був пропагандистом. Але цей режим настільки божевільний, що якогось дня, якогось там, не знаю, бжиг станеться в диктатора, і він може наказати, особливо якщо такі голоси, як мій, стануть голоснішими, він може наказати і ліквідувати, зокрема, і мене. Я це усвідомлюю. Але, розумієте, якщо я можу зробити хоча б щось, можливо, я трохи роблю ось цими інтерв'ю, цими розповідями. Але якщо хоча б на когось зможу вплинути, можливо, це якось і окупить ту шкоду, яку я завдавав своєю діяльністю. Я дуже сподіваюся, що і ваші глядачі і ви зможете мене пробачити. Я кажу це абсолютно щиро. https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/65e170e202c10/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/65e01d9c87862/ ukrpravda@gmail.com (Тетяна Попова ) Thu, 29 Feb 2024 07:01:00 +0200 Друга частина програми "Хроніки війни", у якій Тетяна Попова записала інтерв'ю з Маратом Касемом – колишнім головним редактором "Sputnik Литва", що входить до групи "Sputnik". Першу частину дивіться за посиланням:  Повну версію дивіться тут:  - Попова: Розкажіть нам про найцікавіше, як влаштована пропагандистська машина, яка працює на іноземну аудиторію, яка взагалі структура, МІА "Россия сегодня", скільки людей там працює? - Касем: Ой, тут таке питання дуже велике, там можна говорити про це годинами, працює там, значить, приблизно 3000 осіб у московському офісі, але це не тільки журналісти, це й адміністративний апарат, бухгалтери, співробітники пресцентру, ну дуже багато, HR, відділ кадрів по-старому, ось і багато інших, самих журналістів там з адміністративним апаратом десь приблизно 60 на 40 на користь журналістів, тобто адміністративний апарат там не маленький, це досить, ну там цілі коридори, просто цілі поверхи навіть до цієї 8-поверхової будівлі в центрі Москви, як вона влаштована, вона влаштована по-різному залежно від країни, залежно від редакції, від нашого директора. - Попова: Вибачте, якщо можна, давайте ніби з оргструктури взагалі. Я ось весь час, ну тобто "RT", є "МІА Росія", "Sputnik", насправді ви всі, ну ви всі вибачте, це все була одна структура. - Касем: Не зовсім. Телеканал "RT" – це окрема юридична особа, у якої є свій генеральний директор і свій головний редактор. Єдина, начебто, схожість із "Россия сегодня" в тому, що в нас, у них точніше, це за звичкою кажу, вибачте, значить, у "Россия сегодня", у "Sputnik" і в телеканала "RT" один головний редактор, це Маргарита Симонян. До "Россия сегодня" входить багато різних дочірніх пропагандистських підприємств, це і "Sputnik", тобто це ніби інформагентство в інформагентстві, яке повністю входить до холдингу, ось до одного холдингу. Там "Sputnik", там "Baltnews", там україна.ру, там РІАкрим, який входить саме в концерн "Sputnik", там "РІА новини", там ИноСМИ, ну їх, ну там безліч різних відгалужень, там є документальне кіно, є там редакція код, який займається нібито розповіддю про тварин і допомоги їм там у притулках, але заходиш, ось клікаєш, у них навіть немає сайту, вони діють здебільшого там у тіктоках тощо. Але там же все прив'язано алгоритмами, заходиш на відео про котика, лайкаєш його, натискаєш друге, там потрапляєш якесь відео "Sputnik", далі потрапляєш щось із Україна.Ру, і ось так ось котики перетворюються вже на підтримку російської агресії в Україні, от так це влаштовано. Тому між "RT" і "Россия сегодня", як би це ось дві великі структури, і до речі кажучи, Симонян, якщо вже ми про неї згадали, вона здебільшого перебуває на телеканалі "RT", тобто на Боровій вулиці в Москві. Я там, звичайно ж, був багато разів із різних питань, і на ще одному своєму місці роботи вона практично не з'являється, ну, вона вважає, що славу їй, світову, високі місця в рейтингу, в рейтингах різних найвпливовіших жінок, або найвпливовіших людей Росії, їй приносять усе-таки телеканал "RT", а не "Sputnik", і не холдинг "Россия сегодня". Один із небагатьох таких відомих разів, коли вона приїжджала саме на Зубовський бульвар у "Россия сегодня", було якраз те найзнаменитіше інтерв'ю з Петровим Башировим: "ви працюєте в ГРУ, ні, а ви?", ось це якраз було знято, у нашій будівлі, там, до речі, були дуже високі заходи безпеки, тобто перевіряли навіть пересічних співробітників на вході, на стрічці, чого зазвичай у таких щоденних буднях не відбувається, і блокувалося кілька поверхів. Тобто ліфт на четвертому поверсі, наприклад, де це було знято, не зупинявся, і всюдиходи, так звані, це електронні перепустки, у мене він був всюдихід, якоїсь редакції, я скрізь міг пройти всіма коридорами, якби захотів, і на цей день його було заблоковано, це одразу мене здивувало, але наступного дня стало зрозуміло, чому це було зроблено. - Попова: А як узагалі, ну є ще там Громов у Кремлі, так, є Кирієнко, як відбувається кураторство ось цього спуску вниз наративів, як це відбувається? - Касем: Дуже хороші запитання, узагалі люблю запитання по суті, ось це дуже чітке. Є кілька таких великих державних конституцій російських, які курують роботу холдингу "Россия сегодня". Одне з них – адміністрація президента, ви абсолютно правильно помітили, щочетверга генеральний директор їде в адміністрацію президента на стару площу, там Громов особисто, їм, наскільки мені відомо, проводить ось ці планерки, де їм розповідають... - Попова: А ви самі, вибачте, ви самі не брали участь, ви ж головний редактор? - Касем: Ні, я не був заступником Кисельова... - Повова: А це хтось рівня заступника Кисельова? - Касем: Кисельов, і перший заступник, тобто перший заступник його Галина Кожина, відповідно, я був уже на планерках наступного рівня. Тобто Кисельов приїжджає і проводить уже планерку внутрішню, тобто те, що він там почув, для своїх заступників, які керують дирекціями, тобто це другий порядок, і третій порядок відповідно, проводиться з керівниками редакцій, там були присутні вже або ті, хто перебуває в Москві, або віддалено через внутрішній зв'язок, інші люди. Там був присутній, наприклад, віддалено Кирило Лишинський, коли він очолював Україна.ру. Тобто зараз Україна.ру Хісанов завідує, ну завідував, у всякому разі, поки я там працював, можливо, вже ні, я не знаю. І в такий спосіб це все за ланцюжком потрапляє, я проводжу планерку, відповідно, у своїй редакції, і ми розмовляємо, ось такий іде ланцюжок, у якому дуже важливо всі ці деталі не загубити, тобто, прямо кажучи, на яких моментах треба загострити увагу, на яких моментах треба особливо підкреслити, тобто і в яких моментах особливо зацікавлена адміністрація президента. Ще такий момент, є оперативні, наприклад, якісь вказівки, ну от, наприклад, коли було те саме знамените засідання Ради безпеки, де Наришкін там запинався і говорив, я не хочу в ГА-ГА-ГА-ГА-ГА-ГУ там, або як він там казав, ось у такі моменти надсилалися листа на пошту, і там на пошту. - Попова: Від кого, вибачте, цей лист приходив? - Касем: Від керівника, від нашого керівника, від керівника директора, мого начальника, у нас один начальник з Україною.Ру, прізвище Благодиренко. - Попова: Я зрозуміла, а йому це надходило звідки? - Касем: Від Кисельова, безпосередньо від Кисельова. - Попова: А ось Кисельову воно від кого приходило, з Кремля чи зі спецслужб? - Касем: Ні, я вам кажу, з адміністрацією президента, щочетверга у них у планерці, там присутній Кисельов, там присутній... - Попова: Так, я зрозуміла, але ось ці позачергові, термінові якісь... - Каесм: Так, вони приходили з адміністрації президента, вона розташована відносно недалеко від тієї будівлі, де я працював, і, відповідно, іноді це, я не знаю, якими каналами це приходило, але кілька разів я бачив, що приходили фельд'єгери. Тобто це була внутрішня така пошта, особливо захищена. І приїжджав теж спецзв'язок кілька разів, у таких бусиках у них спецзв'язок, так, які теж там щось проводили і переказували, заводили, ну, я таких уже нюансів не знаю. - Попова: А ось скажіть, наприклад, умовно кажучи, якщо відбувається подія, рівня збиття MH17, або рівня підриву каховської ГЕС, ось інструкції, як подавати, як коментувати цю подію, але вочевидь це ж не редакція сама пише й потім надсилає на затвердження, вочевидь приходить якась щонайменше рамка, вона приходить, як ви думаєте, якщо ви особисто не були присутніми на цих зустрічах у Кремлі, вона приходить тільки від Кремля, вона може прийти з ФСБ? - Касем: Про співпрацю з ФСБ я вам розповім трохи пізніше, взагалі про співпрацю зі спецслужбами. Я зараз якраз хотів так, щоб почати з адміністрації президента. Із ФСБ теж приходило, звісно, я абсолютно в цьому впевнений. І не тільки це, і зливи якихось матеріалів, які стосуються гучних справ, пов'язаних, наприклад, із країнами Балтії, я можу говорити чітко, у чому я розуміюся. Тобто, наприклад, коли ловлять якихось нібито шпигунів, мешканців Калінінграда, яких завербувала латвійська, не знаю, розвідка, чи литовська, і з ними якісь перемовини, якісь допити, які вигідно злити спецслужбам, щоб показати своїм колегам на Заході, що вони сильні. І ось тоді приходять керівники редакції за темами чи іншими каналами. - Попова: Вони показують, що у них є обмінний фонд, я думаю, перш за все. Вони показують, дивіться Вася, ваш – не ваш, але він у нас у в'язниці. Хочете обміняти, готуйте Красикова, умовно. - Касем: Я розумію, але є одне велике, але за законодавством Латвійської Республіки обмін заборонений. Тобто, зараз офіційно юридично, і литовською теж, я не знаю, як в Естонії, але ось за ці дві сторони, на які працював і, власне, громадянин, який являє, я можу сказати точно. Тому це скоріше більше... ну, такий випендреж. - Попова: Тобто, це було все-таки пропагандистське таке, скоріше, шоу, так? - Касем: Безумовно, це пропагандистське шоу. Відповідно, там присутні керівники всіх каналів, як я сказав, і Марія Захарова, зокрема. Вона теж присутня там в адміністрації президента. Потім це все приходить по ланцюжку. Іноді приходять, як я вже сказав, такі листи. Ось ви можете їх, напевно, зараз показати на екрані. Там два конкретні приклади. Один приклад, це коли було те саме засідання Раді Безпеки, як його потрібно було відпрацьовувати, тобто, що потрібно було тоді на той момент писати, які збійки робити, випускати, навіть аж до того, на якому місці на сайті це має з'явитися. Тобто, ставити це в головний тизер, ставити це в стрічку новин, це все детально прописується. І ще один такий момент теж яскравий. Я просто такі приклади не брав, які пов'язані з країнами Балтії. Це може бути вам не так буде цікаво. Я брав те, що пов'язано безпосередньо з Україною і з війною, яку розв'язала Росія. Другий момент це коли був Херсонський відступ. Тобто, там було написано, вийде заява Суровікіна. Тобто, заздалегідь усі знають, коли вона вийде. Вона приходить навіть іноді заздалегідь на пошту. Тобто, прописується. Ембарго до двох годин. Що означає? До 14-ї години не можна випускати за жодних обставин. І там навіть прописується, що не можна, наприклад, використовувати слово евакуація. Тобто, евакуація ми не використовуємо. Там тактичний відступ, там же з доброї волі. Але ось це слово ми не використовуємо. І так, такі листи вони часто приходили. Не всі, звісно, мені там вдалося звідти "вивезти", скопіювати, тому що всі комп'ютери абсолютно просвічувалися. Так, тобто, зокрема передскрини і так далі. Тобто, доводилося якось потайки з телефону робити непомітно. Але так, ось ці всі слова, які використовуються, вони дійсно публікувалися. Дуже смішно, вибачте, маленький відступ. Я не хочу рекламувати цю людину, але після того, як вийшов нещодавно на одному інтерв'ю, на іншому каналі, виступив такий топ-пропагандист російський, Гаспарян Армен. І записав ціле відео там 15 хвилин, ну звісно, з усілякими прокльонами на мою адресу. Ну і зокрема, він там клявся, божився, що жодних інструкцій він ніколи не отримував. Це дуже смішно, тому що навіть мені написали люди проросійськи налаштовані з Росії, які сказали, у нас у відділі спілкування з клієнтами навіть прописуються, які слова не можна використовувати. А тут така машина, яка опромінює мізки населення, і там він каже, що не прописаний. Але ось ця його реакція нервова, вона ще є зайвим підтвердженням. - Попова: Мені просто здавалося, що ці документи, вони у нас колись були, ще коли Медведчук у нас був головою адміністрації президента, мені називалися темники. І у нас злили ці темники і як вони надсилалися, який вони мали вигляд ще, напевно, у році там, мені здається, до першої помаранчевої революції, по-моєму. Їх тоді ось десь злили якраз на помаранчевій революції, мені здається. А те, що в Росії є темники, в Росії є ось ці всі такі, як коментувати якусь подію. Ну про це, по-моєму, вже тільки ледачий не писав із російських опозиційних ліберальних ЗМІ. Ось просто це ви жива людина, яка там працювала, яка ось говорить, так, ось ці документи. Тому так важливо інтерв'ю з вами. Я здивована, що та людина, яка брала у вас переді мною інтерв'ю, не зробила цього, тому що це найцінніша інформація, яка зараз є, яку ви можете донести до всієї аудиторії про те, що так реально продовжує відбуватися. Скажіть, а ось ці використання ви сказали про використання слів? Ми ще до Захарової потім повернемося, нагадайте мені. Київська влада замість уряду України, бойовики в ЗСУ замість військовослужбовці, солдати ополченці замість сепаратизму і так далі. Вони теж якимось чином доносилися до редакторів, які мають вживати, як їх формулювати. Або це вже на місці редакції. Чи був якийсь словничок як це відбувалося? - Касем: Я вас навіть трохи поправлю, "Київська Хунта", якби точніше. Так це називалося. - Попова: Взяти момент, коли вона називалася "Київською Хунтою", потім перестала називатися "Київською Хунтою", потім Зеленський був рідний, хороший президент, а потім він знову став "Київською Хунтою". Тому тут усе залежить від ситуації. - Касем: Я якраз кажу, на той момент, коли я тільки перейшов, тоді вона була "Хунтою", але я з вами згоден, ставлення змінювалося. Так, ці всі слова, не було словника як такого. Тобто не було такого стайл-гайду, де було написано, не знаю, як це, у джентльменах удачею погана людина – редиска, Зеленський – укранацист, такого не було, звісно. Але люди там теж працювали не з вулиці, усі все розуміли. Було "РИАновости", на які всі орієнтуються, тобто зовнішня пропаганда, вона орієнтується на внутрішню, насправді. І вони в основному дивляться всі ці позначення, які використовують "РИАновости". І таким же чином ретранслюють на аудиторію іноземну, в моєму випадку на західну. Тобто ні, такого не було прописано, але іноді там і було, є відділ моніторингу, який кожен сайт вичитує, буквально кожну новину, сидять люди і читають із ранку до вечора всі новини. - Попова: Це в кожній редакції чи це загальний відділ? - Касем: Це загальний відділ на дирекцію зарубіжного мовлення. Тобто вони, природно, не володіють іноземними мовами, тут залишається на совісті кожної редакції, але, як правило, якщо щось не відбувається... - Попова: Тобто ви даєте, умовно кажучи, російською мовою текст, додаєте переклад чи як? - Касем: Тетяно, у нас були ресурси двома мовами, тому що ми працювали на пострадянську аудиторію, де люди ще, багато хто знає російську мову, і всі сайти, вони досі двома мовами, російською, майже всі, російською і місцевою, національними мовами це називали. - Попова: Тобто ви їм надсилали закриті ще публікації. Вони просто сиділи і дивилися? - Касем: Ми їм нічого не надсилали. Вони сидять на сайті, в редактуру вони заходять. Усе, вони бачать, що вийде через годину. Вони це прочитують, якщо їм щось не подобається, вони пишуть на пошту. - Попова: Тобто була все-таки luck година. За годину вони мали перевірити те, що з'явиться вже на... - Касем: Не обов'язково годину, дві, три години. Тобто залежно від того, чи ти розподіляєш новини, так, як не вийдуть на стрічку новин, відповідно, за півгодини щось, так, але до публікації, звісно, це могли прочитати. У відділі моніторингу це залізобетонно. І відповідно, могли погрозити пальцем, якщо їм щось не сподобалося, щось терміново виправити. Там це не підходить. І іноді навіть казали, там, це занадто русофобне висловлювання. Пом'якшити тон, або навпаки, його озлобити, до певних людей, так, тобто... Але до того доходило, якщо вже говорити про країни Балтії, теж маленький ліричний відступ, що проросійськи налаштовані політики, інколи навіть просто напряму впливали на інформаційний порядок денний, на зміст того контенту, який виходив на сайт. Простий приклад, дуже короткий. У 2018 рік, я дуже добре це пам'ятаю, чемпіонат світу футболу був того року, якраз у Росії. Це був кінець року, після виборів до сейму Латвії, який був у жовтні. Приїжджає в грудні на 70-річчя Наталя Нарочницька, не знаю в курсі, ви чи ні, є така жінка-політолог, у Франції довгий час працювала, проросійська. У неї було 70-річчя, у цієї Наталії Нарочницької. На 70-річчя приїжджає євродепутат Тетяна Жданок від Латвії, яка теж відома своїми поглядами, м'       яко скажемо, прокремлівськими. Вони зустрічаються, вона зустрічається на цьому дні народження, з Дмитром Кисельовим, який теж там присутній. І висловлює невдоволення, чому це... підтримуєте ви на своїх ресурсах виключно партію згоди з мером тоді ще Риги Нілом Ушаковим, який зараз євродепутат. Чому не нас? Приходять Кисельов на наступний день на нараду, всіх викликають, усім дають по голові і кажуть, ні, треба підтримувати ось цих. Також було там із Додоном у Молдовії і з багатьма іншими проросійськими політиками. Тобто тому впливати, ми зараз почали з великих таких інституцій з адміністрацією президента, з МЗС, МЗС теж дуже сильно впливає, спецслужби. Але можуть і на особистому рівні домовитися двоє людей, як Жданок і Кисельов, наприклад, і, відповідно, змінити той градус, не знаю, ненависті або добра і кут подачі, який використовується на ресурсах "Sputnik". Ось так це відбувається. -Попова: Жданок це так, про нього зараз розслідування інсайдер зробить, так? - Касем: Так-так-так, абсолютно вірно. Регулярна вона до нас туди приїжджала. Слухай, до нас Янукович приходив, давав чи то прес-конференцію в нього, чи то щось таке. Але той день я дуже добре пам'ятаю, тоді це взагалі був унікальний випадок, там така сітка залізна, я вам присягаюся, її опустили, значить, у зону керівництва, там є така біла зона, де він спілкувався з Кисельовим, тобто я стільки охорони не бачив ніколи у своєму житті, але тільки коли Мішустін він туди приїжджав. І були опущені такі як залізні клітки, що зсередини в цю зону не можна було потрапити нізвідки. Тобто можна було тільки на спеціальному ліфті керівництва, з парковки керівництва піднятися в це місце і так само її покинути. Тобто ніяк інакше, якщо не треба було прийти до начальника. - Попова: Він дуже боягузливий. Він реально знепритомнів, коли в нього у Львові якось кинули яйцем. Просто хтось яйцем кинув, і він вирішив, що це куля і впав. Тому та людина, яка втекла, майбутній президент, там людина втекла, розумієте. Ну як взагалі можна додуматися до такої ситуації? Ну, окей, зрозуміло. Скажіть, а що у вас було з Марією Захаровою? Ви з нею вели їй реально щотижня передачу? - Касем: так, це ж можна знайти в інтернеті. - Попова: Для якої аудиторії? Про що була передача? - Касем: Це була передача на радіо "Sputnik". Це була програма, вона так і називалася, щосереди з 8-ї ранку, до 9-ї ранку в прямому ефірі. Ми мовили вже на всю країну, тому що радіо "Sputnik", як відомо, просто рейдерським захопленням, відібрав віджав, називати як хочете, чистоту "Эхо Москви". І став з інтернет-радіо, яке було тільки на сайті РІАновин, і на сайті, там, не знаю, РІАКрим. Стало вже таким, зявився FM-діапазон, по всіх, як це називається, ось ти вже так довго живу, останнім часом у Латвії забув. Покриття, ось слово, сайгумс латиською. - Попова: Я думала, що ви працювали спочатку тільки на російськомовну, литовську і латвійську аудиторію, так?   - Касем: Спочатку, так, але потім мене запросили, я входив до Мідівського пулу, я багато відвідував брифінги із Захаровою, ми там їздили на різні заходи разом, тобто я там примелькався, і коли став вибір, по-перше, коли з'явилася частота, потрібно було якось її розкручувати, тому що люди, у яких там стояла восьма, або там сьома кнопка, на радіо в машині "Эхо Москвы", ясна річ, коли вони почули те, що почало транслюватися потім на цій частоті, почали плюватися і вимикати, значить, від'єднувати її. Тому потрібні були якісь медійні люди, потрібні, по-перше, стало вливання величезне, грошове ось у цю радіостанцію "Sputnik". З'явилися програми там, Запашного, Валуєва, ще якихось ну людей, яких там хтось знає в суспільстві. З'явилася таким чином програма з Марією Захаровою, яка виконувала дві функції. По-перше, вона підвищувала цитованість радіостанції всієї, тому що її заяви звучали в прямому ефірі щотижня, крім брифінгу. І всі інші ЗМІ, зокрема конкуренти, головні конкуренти "России сегодня", це, як відомо, "ТАСС". Тобто з "ТАСС" завжди було головне такі зіткнення. Нам, наприклад, не можна було посилатися навіть на "ТАСС", щоб не підвищувати цитованість, хоча здавалося б, що там одна-дві новини дадуть цьому "ТАСС", з огляду на те, що там якась "РІАновость" махина. Ну, не важливо. І всі були змушені посилатися на радіо "Sputnik". Тобто це така взаємовигідна була співпраця. Ну, а Захарова отримувала зарплату, відповідно, як провідні чиновники і політики в Росії не можуть займати низку професій, тому вони викручуються, щоб мати ще якийсь вид легального заробітку, або йдуть працювати в ЗМІ, ведуть там якісь програми, або там, не знаю, як цей Толстой там, або ще хтось депутат, або займаються викладацькою діяльністю. Ось вона працювала у ЗМІ. Тобто ми з нею буквально о 5 ранку вставали, о шостій виїжджали, в сім були на радіо, читали сценарій, грим туди і все – прямий ефір. Так, щотижня по середах. Так було. Так, взаємодія з МЗС була в різний спосіб. Це були буквально підсадні качки під час приїзду іноземних лідерів до Росії, під час цих конференцій. Це перший момент. - Попова: Що означає підсадні качки? - Касем: Зараз розповім. Другий момент, це виїзні гастролі. Перший момент, коли, наприклад, приїжджають Гутерріш до Москви, зустрічаються там із Лавром, вони дають потім прес-конференцію, або приїжджають міністри закордонних справ Швеції, припустімо, хто там іще з останніх приїжджав, а Борель приїжджав, коли я пам'ятаю, буквально перед початком війни вони, по-моєму, всі приїжджали, це масово. Відповідно, у зал, крім тих журналістів, які пройшли акредитацію, сідають люди з РІАновини, зі "Sputnik", з інших філій цієї контори, які ставлять запитання, на які готові вже відповіді. Наприклад, у Лаврова, коли він може з єхиднувати, розповісти анекдот, віджартуватися, або там, не знаю, якусь гостроту рівня туалетного гумору або армійського, значить, таку повернути, або вони починають ось прямо жорстко пресингувати зарубіжного такого заїжджого гостя. У фіналі йому ставити запитання про права і свободи журналістської діяльності, як вони це називають, про цькування пропагандистів, значить, за кордоном і багато, багато іншого. Але доходило до курйозів. Це був чи то Гутеррі, чи то Борель, одне з двох. Я точно не пам'ятаю. Прийшов керівник однієї з балтійських редакцій ставити запитання про те, що затримано 14 його підопічних у Латвії, і їм загрожують кримінальні справи тощо. І ось він приходить з метою показати, так, це був Гутеррі, що я згадав, показати йому, значить, питання, показати йому, що свобода слова в Прибалтиці, там, як вони її називають, як ми називаємо в країнах Балтії, знищується, значить, усе погано й жахливо втрутьтеся, але тут до нього підходить представник Діпміт, це департамент інформації Друкарства, який усім цим керував і каже йому: "Андрійко, до тебе буде запитання зараз про ситуацію у Венесуелі. І ось буквально встає людина з редакції Балт-Ньюс, назва якої вже говорить про те, що вона пов'язана якимось чином із Балтією. Там, до речі, працює, напевно, вам відомо, Світлана Пікта. І, значить, ставить запитання про Венесуелу, про те, значить, що там американці вторгаються або душать санкціями, або ще, але я не пам'ятаю вже суть, мені це абсолютно не цікаво, але сам факт. Тобто, доходило навіть до такого. Ось їм терміново з'явилося з адміністрації президента, там же теж дивляться, прес-конференцію, терміново з'являється завдання. Треба про Венесуелу, о, треба ось це, треба те, вони дзвонять, моментально це все відбувається, ДІП МЗС РФ, отже, і Захарова каже своєму підопічному. Кого, кого не шкода, значить, із цих 14 журналістів якихось, яких там за що, за роботу на нас кримінальні 40 фігня, Венесуела. Людина цілком серйозно встає і запитує, пане Гутеріш, я керівник агентства Балт-Ньюс, ось у Венесуелі, яка ситуація, важка? Так, ось ці, така взаємодія, це є підсадні качки. І це ніби для внутрішньої аудиторії, є ще виїзні гастролі. Це коли приїжджають, наприклад, на сесію ОБСЄ, я брав участь на сесіях ОБСЄ у Варшаві, 2019 року, де був нібито незалежним журналістом. Тих, які є незалежними журналістами, готують у МЗС перед відправленням, їм 20 разів кажуть, що вони незалежні журналісти, і хто б їх не запитав із МЗС, вони ніяк не пов'язані, взагалі. Потім після прильоту вони сідають у машини, посольські машини Російської Федерації, які їх зустрічають і везуть у готель, у холах цих готелів у лобі, я вам розповідаю з особистого досвіду, я там був, був присутній. Можливо, там, десь навіть, можете показати, якийсь шматочок уривка мого виступу або фото, там, не знаю. І там іде, значить, уже цілеспрямовано, іде інструктаж, уже в цьому в лобі готелів. Усе там уже розповідає, яким виступаєш, іди туди, запишись, там буде запис. Ми тебе не можемо записати, ми не працівники МЗС. Ти маєш бути незалежним. І там, начебто, незалежні, ось ці псевдонезалежні люди, виступають, якраз ось цю ось свою стару пісню заводять, що в Росії все чудово зі свободою слова, скрізь там усіх пригнічують. Там була Марія Волконська, наприклад, із Кримські новини, такої газети, яка розповідала, як... -Попова: Слухайте, я коли їздила в 16-му, 15-му на ці заходи в ОБСЄ, там від усієї російської делегації був такий головний, по-моєму, Максим Григор'єв, хоча він був нібито з цивільної організації, це як громадська організація, російською. Але за фактом він курирував усі сайт-івенти, які відбувалися на ОБСЄ, усі виступи, та потім навіть підійшов, він, мабуть, не зрозумів, до кого він такий підійшов, до мене і до ще одного нашого хлопця, який дуже добре у твіттері працював, а там же, ви пам'ятаєте, такий борд і на стіні висвічуються всі твіти.   - Касем: Так, так. - Попова: Він такий підійшов і каже, але типу, українці, ви насурили сьогодні в твіттері, а давайте ми вас типу перенаймемо на роботу. Це було дуже смішно, дуже смішно. - Касем: Так, так. І так це відбувалося до останнього, ось поки я туди їздив. Григор'єв теж там був, тоді курирував це, вже інша людина, я забув його прізвище, але Григор'єв там був теж, це однозначно, Максим, по-моєму, так він, Максим Григор'єв. Ось, і, відповідно, створюється ось таке тло, ті люди, які теж переїжджають сюди, вони в потрібний момент ляскають, ну ви ж бачили це все, напевно, знаєте, в якийсь момент улюлюкають, потім проводять ці, а значить, як ви правильно назвали, сайт-івенти, просто буквально бігають коридорами, хапають людей за руки і тягнуть умовляннями, там просто сенсація зараз така буде, ви дізнаєтеся, те, чого ніде ніколи не бачили, і тягнуть їх ось у ці дискусії, як вони там називаються, сайт-івенти, так. Ось, і отже, це виїзні гастролі, у такий спосіб вибудувано, а не тільки в ОБСЄ, до речі кажучи, в ООН у такий самий спосіб це все зроблено, ну, у який спосіб там виступала Монтян, на ваш погляд, тобто я з нею розмовляв на цю тему, ми брали в неї інтерв'ю, і не під записом, вони спитали, як ви там опинилися, у який спосіб, ой, я дізнався, там за два дні, кажу, слухайте, ну, тут дорослі люди, ми на одному боці, як я і кажу, ну, так, так, так, усе в такий самий спосіб було, тобто все, проінструктували, відправили, посадили в літак, там і так далі, тож, так, ось це ось така взаємодія з МЗС. Ще, до речі, дуже важливий момент, я ще пригадав одну історію, це був 22-й рік, середина січня, була річна прес-конференція Лаврова у МЗС, я на ній теж був присутнім, сидів у першому ряді. На перший ряд саджали зазвичай найвідданіших служителів режиму. Я там теж був. По-перше, мені тоді він здався абсолютно загубленим. Я в якийсь період часу його не бачив, і тут побачив. Він просто старий дідусь. Це в мені викликало таке здивування, що всі вже говорили, що ось-ось може початися війна. До речі кажучи, з того спілкування, що в мене було і з Лавровим, і з Захаровою, можу сказати, що вони, напевно, дійсно не знали. Я практично в цьому впевнений. Що їх не посвячували в цей курс, що вони були 100% переконані, що це все тільки на словах. Можливо, за день, за два вони вже зрозуміли, але десь за місяць, у всякому разі, в особистому спілкуванні із Захаровою, вона була абсолютно щирою. Вона взагалі щиро вірить у те, що говорить, за великим рахунком, на відміну від Кисельова і Соловйова. Тобто вона реально переконана, якщо так можна сказати, переконана прихильниця русского мира. На тій конференції виступав нібито український журналіст, як його оголосили онлайн. Ось Захарова каже, зараз у нас запитання від українського журналіста. Лавров їй відповідає, хто? Цимбалюк чи що знову? Вона каже, ні, не Цимбалюк, у нас буде Анатолій Шарій і він починає шукати його в залі, Анатолій Шарій. А його вже показують на екранах, у нього з боків стоять телевізори, а він на телевізорі не дивиться, шукає в залі. Він каже, а де він? Де він? Ось, ось, і ось так штовхає на вухо, ну в телевізорі. Видно, що він дивиться, а я сидів збоку. Він дивиться за телевізор, за той бік, і не може знайти цього Шарія. Тут Шарій починає нам щось ставити запитання, йому Лавров відповідає. І це ще один момент того, як взаємодіють МЗС із пропагандистами на кшталт Шарія. Ну, а вибачте, буду його називати саме так, у мене є чітке переконання щодо цієї людини. Чому? Тому що зав'язується дискусія, йому відповідає Захарова. Він це робить м'яко, він залишає, він себе підставляє під її удари. І його починають асоціювати з українською державою. Не з тим, що він там живе десь, де він, в Іспанії, в Литві не знаю, де він, перебуваючи зараз, а з Україною. - Попова: у нього литовський паспорт, але він живе в Іспанії і продовжує жити в Іспанії. - Касем: Ну ось, і з'являються заголовки. Захарова відповіла українцю або Захарова відповіла Україні, по і далі йде, з яких питань. Захарова жорстко поставила на місце українського журналіста. Ось такі заголовки потім ми друкуємо. Чому я це знаю? Тому що нам потім надсилають. Вставте такий заголовок. Тобто це обов'язково важливо. Ні що вона відповіла литовцю, який живе в Іспанії, який там, не знаю, напевно, у розшуку у вашій країні чи не перебуває в розшуку. Але в усякому разі, має якісь проблеми з самою Україною, це виставляється таким чином. Тобто це ще одна з таких взаємодій із пропагандою. - Попова: А як узагалі взаємини всередині ось цих усіх державних ЗМІ? Ось усередині з людьми, які працюють на Russia Today, з, не знаю, Україна.ру, з Крим.ру або як він там називається. І ви сказали загалом 3000 осіб. А скільки було у вашій редакції, наприклад, яка, я-то розумію, російськомовне мовлення на країни Балтії чи тільки на Латвію, Литву? - Касем: Я конкретно працював тільки на Литву. - Попова: Скільки у вас було в редакції людей? - Касем: 35 осіб. Це, так, це тільки на Литву, відповідно... - Попова: Вибачте, а це скільки годин мовлення на день ви робили? - Касем: У нас не було мовлення. Дивіться, я працював на початку. На початку я працював на радіо. У мене було три з половиною години ефіру. Я працював півроку, з 2017-го року. Три з половиною години кожного дня ми робили кілька людей. Потім я  став працювати шеф-редакцією в керівній редакції Литву. Тобто мене ніби підвищили. Мене дали ось тобі тепер редакція, ти не просто радіоведучий, а став у керівній редакції. Потім через якийсь час, згадавши мій радіо досвід, і коли Захаровому потрібен був хлопчик, який подакує в правильних моментах і підсміюється над її відверто несмішними жартами, звісно, вибір припав на мене. Тому що, по-перше, я був пов'язаний із МЗС, мав радіо досвід, моя людина, своя сорочка хлопець. Він не поведе. - Попова: Тобто 35 це саме на сайт? - Касем: Це на сайт, Telegram-канали. Там зараз вони активно переходять, борються за аудиторію в Тіктоку. Тобто туди зараз усі сили йдуть. На сайт, як би вчорашній день, зараз все йде в соцмережі. Тобто зараз іде боротьба за соцмережі. Тобто там бувають брендовані канали, де написано супутник, наприклад, Литва. Бувають не брендовані, які називаються інакше. Так, тобто там, не знаю, умовно, Литовський ревізор, припустімо. Який, нібито, немає слова супутник ніде, але водночас він жене всю ту саму пропаганду, яку жене супутник, тобто прикриваючись просто іншою назвою, іншою, як він називається, господи, іншою не емблемою вилетіла. Іншим лого, іншим логотипом, так, жодним чином не позиціонується з холдингом. І ось таким чином ніби все одно проникають у підкірку читача. І таких дуже багато. Тобто там, наприклад, групи Facebook раніше ми створювали українці, наприклад, не знаю, росіяни в Литві або там туристичні місця Паланги, умовно кажучи. Тобто те, що не асоціюється взагалі із супутником. І там дійсно люди сиділи, цілий день писали якісь туристичні місця, ну просто копіювали, вставляли, копіювали, а потім виходять на сайті супутник, що можна подивитися цими вихідними в Паланзі, новина. І ніби ось у перемішку цього всього, вони виставляють новину і одразу ж платять. Тоді ще платили Facebook, значить, реклама, переводив гроші на рекламу, щоб показували на конкретну аудиторію, таргетовану, ось конкретно в Паланзі. Читачі дивляться, що цими вихідними буде в Паланзі, у моєму рідному місті, які заходи, приурочені свята, щомісяця свята, заходять на цей сайт, дивляться, а збоку стоять так звані інжекти, тобто ще якісь посилання на якісь інші новини. Тут він дивиться збоку, там литовець напав на російську пенсіонерку під Клайпеди, такий, ага, цікаво, раз, два, на третє посилань, все, він уже в "Sputnik", він уже вважає "Sputnik". І таку систему було вибудувано, ну просто буквально роками, ну її вибудували, я її, зокрема, вибудовував для того, щоб впливати на людей аполітичних, які, можливо, до "Sputnik" і непогано ставляться, не добре, багато хто навіть узагалі не знають, що це такий "Sputnik", так, тобто для них жодних асоціацій немає, ні негативних, ні позитивних. Тому ось із таким, із таким, значить, із таким потрібно працювати, як тоді вважалося. Ось, це що стосується, що стосується, того, як це вибудувано. Тепер всередину, всередину видові відносини, вони... - Попова: вибачте, я уточню, чи правильно я зрозуміла, що зараз більша частина ось таких ось не брендованих комунікацій, якщо особливо це відео комунікації, їх перенесено в тікток. Ну і там, умовно кажучи, ваші родичі можуть дивитись якісь ось ці в тіктоку відео, навіть не підозрювати, що там не буде жодного логотипу "Sputnik", але там, десь акуратненько зашита російська пропаганда. - Касем: звісно, це не тільки... це взагалі мультимедійні соцмережі, це не тільки Тікток, це і YouTube, це і, як я вже сказав, телеграм, тобто з'являється, ну, умовно, якісь... ось у нас є така група. - Попова: вибачте, а хіба "Sputnik" не видалили з YouTube? - Касем: "Sputnik" повидаляли, так. Ну є, наприклад...   - Попова: Ну там залишилися якісь ліві акаунти, які теж... - Касем: Звичайно, не просто ліві, з десятками тисяч підписників. - Попова: Назвіть приклад. - Касем: Так, будь ласка, "Шпроти у вигнанні", Латвійський канал, називається "Шпроти у вигнанні". Не знаю скільки в них там, 10 000 підписників, я не дивився. Ці канали повністю, отже, створюють на Зубовському бульварі, будинок 4, у будівлі "Россия сегодня". Та там не потрібно багато розуму просто зайти на цей канал і побачити, хто бере інтерв'ю, бере кадровий співробітник "Россия сегодня", який просто сидить і каже: "Ми на каналі Шпроти російською мовою", а позаду оформлення студій, з якою я працював, ось, і ставить запитання. Або, значить, якось "добрый вечер страна", якось так, я вам знайду скину, де виходять програми Пучкова. Вони просто назвали канал назвою місця, де вони виходять, не радіо "Sputnik". І також в Ютубі їх повно, це не одна і не дві. Таких прикладів, десятки, сотні навіть, і не тільки російською мовою, я впевнений, що це є і українською мовою, просто я не так ретельно це досліджував. Ніколи не було області моїх не наукових, не академічних, не ці якось цікавих. - Попова: Зачекайте, але "Sputnik" сам по собі, він був тільки російською чи ні? Чи він був латиською і литовською? - Касем: так, латиською, це сайти двома мовами, російською мовою, на пострадянську аудиторію. Дивіться, було дві дирекції, "Sputnik" ближнє зарубіжжя і "Sputnik" далеке зарубіжжя. Що таке ближнє зарубіжжя? Це пострадянський країн, включно з якимись, ну, ось цими псевдоутвореннями, тобто "Sputnik" Абхазії, "Sputnik" Південної Осетії, "РІАКрим", який теж входив до цієї дирекції. Тобто, ну, такі ось, нібито, переважно пострадянський, "Sputnik" Грузії, "Sputnik" Казахстан, "Sputnik" Таджикистан, крім Туркменістану, до речі, це теж дуже цікаво, чому в Туркменістані не було. Це я потім, якщо хочете, вам розповім, чому там за щось не вийшло. І, відповідно, вони двома мовами, російською, яка тоді була на території Радянського Союзу, і місцевою. Є винятки, наприклад, в Узбекистані трьома мовами, тому що там місцева мова, у двох варіаціях є і латиницею, і кирилицею, тобто там якась реформа була, міняли мову, залишили двома, там машина, ну, начебто, автоматичний переклад іде. І ще один виняток – Молдова, там російською, молдовською та румунською, по-моєму, трьома теж мовами, здебільшого у всіх стоїть на двох. Є далекі зарубіжжя, там тільки однією мовою, але вони не прив'язані до країни, тобто, якщо одна частина – це країнові редакції, прив'язані до країн, як ви правильно сказали, Литва, Латвія, Естонія та інші, то інша частина прив'язана до мови, тобто, "Sputnik" Франц, "Sputnik" Арабік, тобто вона охоплює всі країни, де користується, і пише про всі країни, де основною мовою комунікації є там арабська, іспанська, "Sputnik" Мундо, наприклад, іспанською. Ну і про їхні, щось таке. - Попова: ну, "Sputnik" України ж не було, було Украина.ру. Нам вони робили окремі спеціальні бренди, як в якості поваги. - Касем: так, абсолютно, правильно. Але входило Україна.ру теж у нашу дирекцію, тобто, ще до посадки Вишинського він приїжджав до нас, я побачив цьогоріч там, на всіх фуршетах, потім Хісамов, тобто... Його таки не даремно посадили, так? Він дійсно був російським пропагандистом. - Попова: Я не сумнівалася в цьому ніколи, але, можливо, хтось із моїх глядачів міг сумніватися. Так, якщо хтось сумнівався, то не варто сумніватися. - Касем: Напевно, у такий спосіб із ним розквиталися, тому що він кудись пішов, як мені сказали, мені що там досі залишилися і багато людей, майже у всіх відділах, які мені розповідають так, по великому секрету, що там відбувається. Його прибрали на якусь не публічну посаду займатися якимись загалом справами, які не будуть ніде його особливо чути і видно. І поставили на Вишинського, так, ну, ось це ж близький друг Кисельова, тому... ну, особистий просто друг, не друг, не друг, я це ще не образно кажу, а просто людина, яку пов'язує багаторічні дружби і багато різних справ. І тому виконавчий директор, який сидить, і колупається в носі, і приходить на передачу до Соловйова, і веде свою програму, на той час на УДТРК, якраз тоді був, щось моя Україна якось так називалася, вона провалилася через низькі рейтинги, і все закрилося. Йому потрібно було якесь більш ситне місце і ось він отримав, який радіостанцію. Так, тому, ну так, вони все обходили, тому що це колишня радянська країна, вона обходила саме в цю дирекцію, в якій я працював. https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/65e01d9c87862/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/65deceac7a875/ ukrpravda@gmail.com (Тетяна Попова ) Wed, 28 Feb 2024 07:11:56 +0200 У "Хроніках війни" Тетяна Попова записала інтерв'ю з Маратом Касемом – колишнім головним редактором "Sputnik Литва", що входить до групи "Sputnik". Повну версію дивіться тут: - Попова: "Sputnik Литва", що входить до групи "Sputnik" – це новинне агентство, що охоплює веб-сайт і мобільний додаток "Радіо Sputnik", засноване міжнародним інформаційним агентством "Россия сегодня". Новинні сайти агентства працюють більш ніж 30 мовами. Агентство має понад 16 мільйонів підписників у соцмережах. Попередником агентства "Sputnik" є міжнародний відділ російського державного інформаційного агентства "РІА Новини", про роботу якого досить багато розповів перебіжчик на захід 1970 року Юрій Безменов. І ось перед нами, можна сказати, ще один такий, як повернення, так би мовити, у свою країну. - Касем: Я єдине трохи додам, що, напевно, за часів Безменова, наше агентство, ну те, в якому я працював, називалося ПН "Агентство печати новости", потім в 1991 році воно стало вже" РІА новини", і відповідно, міжнародний відділ був уже в" РІА новинах", а до цього була ПН, ще до цього "Совінформбюро". Тобто, ось ці традиції пропаганди, вони беруть свій початок буквально 80-90 років тому. - Попова: Марате, спершу, оскільки ви в нас перший раз на каналі, ви не надто відомі ще в медійній спільноті України, якщо можна, розкажіть взагалі, як вони вас завербували чи найняли на роботу? Чи правда, що це був шантаж? - Касем: спочатку це не був шантаж, усе почалося 2011 року, коли я поїхав навчатися в російську федерацію, у Москву в університет "Дружби народів", колишній університет "Патріса Лумумби", потім він перестав бути "Патріса Лумумби", зараз йому ось знову повертатися до Радянського Союзу, і знову він став "Патріса Лумумби". Я займався, напевно з 2013 року активно, якоюсь такою, близько політичною діяльністю. Якщо це можна назвати вербуванням, то все це почалося в університеті. При всіх університетах, практично російських, є відділи спеціальні в деканаті, які займаються ось таким добором талановитих студентів, і з ними проводять роботу в тому плані, що їм пропонують різні варіанти вступу до якихось прокремлівських рухів, або практика на якихось пропагандистських ресурсах, тобто різні варіанти в залежності від профілю. І загалом, у 2013 році я потрапив у рух "мережа", це колишній рух "наше", після розформування "нашистів", значить, з'явилася ось така організація "мережа", вона об'єднувала 10 найбільших міст росії: від Калінінграда до Владивостока. Скрізь були філії, до того ж філії в найдорожчих бізнес-центрах цих міст, виділяли досить багато грошей з адміністрації президента, там, отже, були і заняття, була підготовка, тобто були викладачі, фактично приходили люди, читали лекції, таким молодим людям, як і я, серед таких читців. - Попова: А на яку тему вони читали? - Касем: На політичні теми здебільшого. Тобто це був Дмитро Пучков, він же "Гоблін", Микола Стариков, тобто вони приходили прямісінько в офіс і буквально там сиділо 15-20 осіб, їм платили якісь гонорари, до того ж дехто прямісінько відкрито передавав конверти. Особисто бачив там уже Вассермана Анатолія, теж туди приходив, ну й багато-багато таких ось, нібито, культових із погляду створення кремлівських наративів людей. І від цієї організації я їздив до Сирії, під час уже бойових дій, у Дамаск. Це був кінець 2013 року. Відібрали 10 осіб туди для поїздки, начебто офіційною метою було привітати з прийдешнім Новим роком сирійських дітей, багато з яких втратили своїх батьків під час військових дій. - Попова: А насправді, навіщо вони вас туди відправили? - Касем: Насправді це був такий пропагандистський крок показати, що росія і молоді люди росії, вони разом із Сирією і разом із режимом Моссада. Це закінчилося зрозуміло, чим там буквально за рік, 2000-го, не пам'ятаю, якого року, 15 -го чи 16-го почалося вже вторгнення росії в Сирію. Тобто це була така, зараз називають, мені не подобається цей вираз, народна дипломатія. Тоді це називалося так. Ми були першопрохідцями, потім у 2014 році, нам потрібно було поїхати до Криму для того, щоб роздавати людям російські прапори, ось ті прапори, які масово з'явилися в людей із вікон, якщо ви пам'ятаєте ці кадри, якраз під час появи цих, так званих людей, "зелених чоловічків". Усе це теж волонтери, молоді люди з руху "мережа" ввозили літаками просто тонни цих прапорів, але туди я вже не потрапив із різних причин. У мене є думка, офіційно тому що я іноземець, мене туди не взяли, але як мені здається, там причини були дещо інші, бо ті молоді люди, яких я бачив, які поїхали, вони не були присутніми на наших так званих зборах, де все це навчання проходило, це були якісь інші, мені здається, це були, знову ж таки... - Попова: Представники спецслужб, які прикрилися рухом "мережа"? - Касем: Я думаю, що це були теж студенти, тільки спеціалізованого вишу, який розташований на Мічурінському проспекті в Москві, Академії ФСБ, і які виступали від імені тієї організації. - Попова: А як ви потрапили, власне, в "Sputnik"? - Касем: Після цього я працював на виборах, це все було поступово, не в один момент я там опинився, на виборах в Мосміськ Думі, я був сектором керівником, виборчого штабу Олександра Мілявського. Є такий Олександр Борисович Мілявський, був депутатом тривалий час, "Іди на Росію", мільярдер. Був навіть такий жарт, він не родич Лоліти Мілявської, тому що Лоліта Мілявська набагато бідніша. За якийсь час я зовсім випадково побачив оголошення в групі "Латиші в Москві" або "Латвіци в Москві", якось так у Фейсбуці, що потрібна людина, яка володіє латиською мовою для роботи в мультимедійному проєкті на території росії, на території міста Москви. Я подивився опис, тільки-тільки з'явився "Sputnik" буквально в 14-му році, і мені, в принципі, все стало зрозуміло, за великим рахунком, але я ще ніяк не розумів усіх нюансів. Я прийшов на співбесіду, мене практично одразу взяли, з огляду на ось той мій послужний список, про який я вам, Тетяно, розповідав до цього. Спочатку це була робота на радіо, тобто ми дзвонили комусь із спікерів у Латвії, брали їхні інтерв'ю, все це виставляли, звісно, у тому ключі, який був поставлений нашим роботодавцем, і потім ретранслювали, все це на одній із радіохвиль Латвії. Тобто було викуплено тригодинний вечірній ефір, три з половиною навіть години кожен день на хвилі "Авторадіо Латвії", і туди це все кожен день, підкреслюю, сім днів на тиждень, з 8-ї години вечора до пів на дванадцяту, транслювалося, упереміш із якимись суто російськими темами, але здебільшого це були теми латвійські. Ну і там я вже, звісно, зрозумів, я ж мав контракт, я бачив, що це не написано "Авторадіо", там було написано конкретно, значить, "Россия сегодня", "Радио Sputnik". І там я вже почав знайомитися з тим, як це все влаштовано, зокрема, там я вперше побачив, це був 2017 рік, що є спеціалізовані, кодовані, значить, телефони, стаціонарні, але водночас можна ввести певний набір цифр, і людина, якій ми дзвонимо, наприклад, до Латвії, або в будь-яку іншу країну, неважливо, можна було навіть дзвонити на російський номер людини в Москві, але в неї буде висвічуватися латвійський номер. Я припускаю, що така система є не тільки на латвійські номери, так і така система є, напевно, зокрема і на українські, і на багато інших. Ось так почалася моя кар'єра в цьому "кораблі пропаганди", як вони самі його називають, між іншим, тобто вони самі роздруковують стікери, дарують один одному на Новий рік. Там будівля і написано "корабель пропаганди", тобто це я зараз не від себе навіть кажу, це те, що там заведено у вжитку. - Попова: А в який момент вони вас почали шантажувати, я тоді не зовсім розумію. - Касем: Ні, але це вже після початку війни, коли в нас досить багато людей звільнилося, зокрема, з нашої редакції, з інших редакцій, які були не згодні з діями Російської Федерації, і, звісно ж, коли не тільки в мене, а й у багатьох інших моїх колег, які мають європейське громадянство, виникли такі думки, тобто про те, щоб виїхати, але ось були такі натяки, буквально практично прямим текстом сказано, що ти жив у службовій квартирі, не забувай увесь цей час. Ти розумієш, що таке службова квартира, мені так сказали. Але це і так зрозуміло, що вони напхані напевно всілякою різною апаратурою, і записувальною, і прослуховувальною, і чого тільки, ну і з огляду на те, що я зараз кажу там без зайвої скромності, мій статус справді був доволі високим, я був керівником редакції, входив до тієї когорти вищої за середню ланку звичайних працівників, то це, напевно, навіть логічно було з їхнього боку все-таки придивлятися за такою людиною. - Попова: ну вони і намагалися вам завадити виїхати потім, як вам взагалі вдалося виїхати в кінцевому підсумку до Європейського Союзу з Росі? - Касем: Ну багато в чому вплинула ситуація з бабусею, царство їй небесне, у неї теж виявили онкологію, їй було 86 років, я просив дозволу з нею попрощатися, так воно, загалом-то, і сталося, мені вдалося з нею попрощатися, мене з в'язниці вивозили до моргу з нею на прощання, мені це дозволила латвійська влада, так склалося, ну не знаю. - Попова: Вони вас випустили до бабусі, умовно кажучи, коли вона захворіла? - Касем: На тиждень, так, для того щоб я попрощався. - Попова: "Sputnik" дозволив вам виїхати попрощатися з бабусею? - Касем: Так. - Попова: І що сталося далі на кордоні, розкажіть якщо можна? - Касем: Так, звісно, 30 грудня я перетинав кордон Терехово-Бурачкі, латвійсько-російський, але я не збирався, жодними манівцями, хоча мені радили, що ти можеш через Пітер до Фінляндії, наприклад, потім із Фінляндії до Латвії нема жодних кордонів, ти спокійно долетиш, ну інкогніто чи не знаю там, перепливеш до Естонії, потім машиною, і жодним чином там не світитимешся, але в мене були інші плани. Тому я хотів їхати напряму, жодним чином не ховаючись, так воно і сталося на кордоні. Мене запросили на так зване інтерв'ю, як це називається на сленгу прикордонників, я чекав десь приблизно 3 години, доки приїхав із найближчого міста Резек представник служби держбезпеки нашої країни, автобус, звичайно ж, уже поїхав, і ми прийшли на кордон... - Попова: І сказали там, я злочинець, хочу вам усе... - Касем: Ні, я не сказав, я нічого не встиг сказати. Я дав свій паспорт, по-перше, мене на російському кордоні всього обшукали, тобто такого ніколи не було, мабуть, у них якась галочка стояла, щодо мене, що мене не чіпати, що це лояльний європеєць, якого ну не треба там ніяк, вибачте за такий вираз "шмонать". Тобто мене завжди пропускали, усіх перевіряють, а у мене просто печатка одразу проходь, моментально. Тут був доволі ретельний обшук усіх речей, отже, запитували: "Ви надовго їдете?" "Коли приїдете?", тобто це дуже дивно, зазвичай запитують у російських громадян, так, я громадянин Латвії, "Коли приїду?", "Ви надовго виїжджаєте?", "Коли приїдете?". Тобто це дуже дивно, зазвичай запитують у російських громадян, так, я громадянин Латвії, і ніколи не було російського паспорта, тільки посвідка на проживання, але потім, уже опинившись на лояльному кордоні, я тільки дав паспорт, не встигнувши нічого сказати, мені сказали, ось до того кабінету, будь ласка, на інтерв'ю, чекайте, але минає година, минає дві-три, я кажу, а коли буде розмова, уже автобус їде. Прийшла людина в цивільному, і там у нас уже відбулася така більш ґрунтовна бесіда, яка закінчилася доволі добре. Тому що я кажу, на наступний день Новий Рік, 31 грудня, уже пора салати різати, я нікуди не збираюся виїжджати, я буду знаходитись удома, у місті Саласпілс, поряд із Ригою, воно зовсім поруч розташоване, ви можете в будь-який час там або викликати мене повісткою, або я прийду за вашим дзвінком, залишив номер телефону. "Ти точно будеш удома?". Кажу "сто відсотків, я нікуди більше не збираюся". Усе, на цьому нашу розмову було закінчено, він мене підкинув до найближчого міста навіть машиною, до міста Резекне, там я вже автобусом, внутрішнім, мається на увазі, не російським, латвійським автобусом, дістався свого міста, відсвяткував Новий Рік і 3 січня, уже виходячи з під'їзду, познайомився з іншими представниками цієї самої спецслужби, тільки вже Ризького головного відділення. - Попова: Розумію, зараз вас засудили за пособництво іноземній державі, ви заплатили штраф, пройшли перевірки, довго тривали перевірки, наскільки вона була складна, наприклад, навіть поліграф проходили, так? - Касем: Так, я зараз трошки уточню, після того, як я заплатив штраф, я жодних перевірок більше не проходив. Відтоді, як тільки прокурор мені виніс припис про покарання, відтоді все, моя нібито кримінальна історія закінчилася, але в той момент, коли я розповідав представницьким спецслужбам про свою щирість, ну нібито намагався переконати у своїй щирості, ясна річ, що я їх розумію, що це викликало в них недовіру. По-перше, це не пересічний випадок, по-друге, ну, зазвичай люди, які сидять настільки, прямо скажемо, відверто на посадах, можливо, не стільки в плані грошей, але в плані впливу, в плані якихось інших бонусів, вони так просто не виїжджають. І так, були перевірки всякого різного штибу, там, із психолога, і такі, значить, по-перше, на те, наскільки психічно адекватні, по-друге, на те, наскільки я щирий. Так, це все, що ви перерахували, все це було, і ну, тут ще безліч чинників, я ж не тільки словами, я ще й справою свою позицію позначав. Тобто після початку війни я жертвував, так, через наш фонд на допомогу українським біженцям у Латвії, на допомогу українським науковцям і представникам академічного середовища, які були змушені виїхати, на такі гуманітарні речі, і ці всі платіжки їх видно в інтернет-банку в моєму. Мені проходилося через VPN на них заходити, якби хто-небудь із ФСБшників або з внутрішньої країни... - Попова: Ну, ми бачимо зараз, як американку заарештували в Єкатеринбурзі - Касем: Абсолютно вірно... Ось, просто кінець був би дуже сумний. Розкажіть для того, щоб вам пояснити, які чинники стали визначальними в тому, що мені винесли не кримінальну справу, не реальний термін тюремний, а припис про штраф, бо навіть у президента Латвії це викликало таке здивування, він щойно вступив на посаду, і, отже, обурився, чому всього лиш 15500 євро, хоча це, я вважаю, доволі велика сума. - Попова: Ну, я так розумію, що виїхали ви, виходить, наприкінці 22 року, в принципі, у перший рік війни? - Касем: У перший рік війни, так, ну, напевно, потрібно було зробити це раніше, я це розумію, усвідомлюю, але, Тетяно, тут був і страх, і були, ну, сумніви щодо того, що буде тут, так, тобто, все-таки 5 років, 6 років у в'язниці, ну, можливо, нібито це все, може бути, це все швидко закінчиться, але наприкінці року я для себе вирішив, у жовтні, я можу чесно сказати, це був початок жовтня, я зрозумів, що до кінця року потрібно якимось чином це зробити, я не знав, як на той момент, я не знав, під яким приводом я це зроблю, я просто почав посилено про це думати щодня, і випадок просто, це цинічно так казати, звичайно, про життя близького і дорогого тобі родича, але просто випадок підвернувся сам, так, і не знаю, я думаю, що моя бабуся "царство їй небесне", а напевно мною б пишалася, вона, до речі, прийняла громадянство Латвії, і моя бабуся, і сестра, тобто вони були не громадянами, вони свідомі, здали іспит, пройшли всі, отже, натуралізаційні ось ці документаційні важливі моменти і стали громадянами Латвії, теж були їхні усвідомлені вибір і виховували вони мене, в принципі, без якоїсь ненависті, хоча виріс у російськомовному середовищі, без якоїсь ненависті щодо своєї країни, це все те, що зіграло роль, усі ці нібито деталі, вони в кінцевому підсумку складають у такий великий пазл. https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/65deceac7a875/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/64633a7c6e938/ ukrpravda@gmail.com (Тетяна Попова ) Tue, 16 May 2023 11:10:36 +0300 В "Хрониках войны" Татьяна Попова записала интервью с героями противовоздушной/противоракетной обороны: оператором расчета Stinger, Iris-T, NASAM, Patriot. Полная версия интервью: - ОПЕРАТОР STINGER: Мой напарник подает мне боевые ракеты. Мы готовимся к боевой работе. - ПОПОВА: Как видите, мы сейчас находимся возле Humvee, которые перевозят Stinger и ребята расскажут как они работают здесь. - ПОПОВА: Почему именно вы здесь? И что вас побудило пойти служить в ПВО? - ОПЕРАТОР STINGER: На службе я уже четыре года на контракте. У меня военный брат работал и так же, как он, продолжаю военную службу в Вооруженных Силах Украины. Моя мотивация – у меня есть жена и дочь, у меня есть для чего здесь быть и оберегать небо Украины. - ПОПОВА: Вы сами из Киевской области? - ОПЕРАТОР STINGER: Да. - ПОПОВА: Скажите, пожалуйста, на чем вы работаете? - ОПЕРАТОР STINGER: Я работаю сейчас, как вам показал, на установке DMS Dual Mount Stinger. Две ракеты у нас. Сама установка наводится на тепловую энергию самолета, ракеты, беспилотника. Этой установкой я доволен, я хорошо на ней отработал и работаю дальше. - ПОПОВА: С начала войны здесь, на Киевской области? - ОПЕРАТОР STINGER: Да. - ПОПОВА: Какие у вас достигнутые цели? Что вы сбили за это время? - ОПЕРАТОР STINGER: За это время войны я сбил в Киевской области два самолета Су-25, два вертолета их К-52, так называемые "Аллигаторы", два беспилотника "Орлан". Потом нас перебросили на Харьковскую область. Я там сбил еще четыре беспилотника "Орлан". И потом, когда нас вернули в Киевскую область, защищать воздушное пространство, я сбил еще два "Шахида". - ПОПОВА: Из Stinger вы сбиваете только "Шахиды" или ракеты тоже? - ОПЕРАТОР STINGER: Да, есть тип ракет, которые мы можем сбивать (Х-22), кроме гиперзвуковых "Кинжалов". Поскольку наша ракета не развивает такую скорость. - ПОПОВА: Вы показали нам как вы ищете, а как оно работает? Можете показать? - ОПЕРАТОР STINGER: Так как вы видели прицел, а меня есть здесь кнопка "активации ракеты". Это ракета начинает вести в поиске цели. Если я цели нахожу – прицел и у меня в наушниках сигнал очень хороший, пищит постоянно. Я фиксирую, поднимаю установку, сигнал не пропадает. Я делаю пуск, жду три секунды, как ракета вышла, тогда все кнопки отпускаю. - ПОПОВА: Какова эффективность вообще работы ППО в Киевской области? - ОПЕРАТОР STINGER: В Киевской области 100%, а по всей Украине 88-90% сбивается всех воздушных целей. - ПОПОВА: Спасибо. - ПОПОВА: И вот так вы ездите? - ОПЕРАТОР STINGER: Да. - ПОПОВА: А как местные жители на вас реагируют? - ОПЕРАТОР STINGER: Некоторые местные жители положительно. Иногда мы ночью выезжаем, то даже дачники, если слышат, что мы выехали и долго стоим, не выезжаем, то они нам выносят кофе, бутерброды делают. А есть такие, что бывает говорят: "Чего вы ездите?" - ПОПОВА: В СБУ вас не сдавали? - ОПЕРАТОР STINGER: Нет. - ПОПОВА: Кто передал эту машину и эти Stinger? - ОПЕРАТОР STINGER: Передала нам эти машины и Stinger Литва перед началом войны. Они нам провели короткий курс обучения (две недели). Мы его очень эффективно прошли, так как они очень хорошо объясняют, рассказывают, как и каждую деталь, если не понял, они еще раз тебе повторят, расскажут еще более подробно. И так мы очень эффективно научились, машины работают и очень хорошо работают. - ПОПОВА: А это можно снимать или это какая-то тайная штука? - ОПЕРАТОР STINGER: Это пульт управления системой "Стингер". - ПОПОВА: То есть она не оттуда управляется просто как Javelin, а она здесь. - ОПЕРАТОР STINGER: Здесь я подаю систему питания через кабели, могу управлять рацией, шлемом, так, чтобы я мог быть там, а водитель мой здесь и через шлемофон общаться между собой. - ПОПОВА: Скажите, где было труднее работать, в Киевской области или в Харьковской области? - ОПЕРАТОР STINGER: Было тяжело в начале, а потом с каждым днем привыкаешь к этому и становится легче и легче. Харьковская область для нас было очень легко, потому что мы уже в Киев прошли самое тяжелое. - ПОПОВА: Вы в начале в Киевской области же не только на юге от Киева работали, а работали там, где были русские, я подозреваю? - ОПЕРАТОР STINGER: Я выезжал на передовые позиции на этой машине, на сам "ноль". В бинокль я наблюдал, как ездят русские танки, как они через реку ходят, как у себя дома ходили, и тогда у них появились вертолеты. - ПОПОВА: Это в районе Мощуна? - ОПЕРАТОР STINGER: Да, в районе Мощуна я был на этой машине, мой водитель, и с нами еще четыре человека прикрывали нас в наступлении, если будет что-то. В первый же день я сделал два пуска из этой установки по вертолету. Первый вертолет я сбил. Они на два-три дня успокоились, не вылетали. На четвертый день они вылетели опять группой два вертолета. Первый вертолет я пропускал. Потому что, если я открою по первому вертолету огонь, другие увидят откуда был пуск и смогут отработать по мне. Я работал всегда по второму вертолету. И так я за неделю сбил два их вертолета и мне передали через программу, что мое боевое задание там выполнено и возвращаться на свое место. Я выполнил свою задачу, успешно вернулся. Я очень доволен. - ПОПОВА: Спасибо за вашу работу. Система IRIS-T - ОПЕРАТОР IRIS-T: Данный комплекс надежно уничтожает воздушные цели, которые приближаются к нашей зоне ответственности. Операторы состоят из офицеров, обслуги локаторов и обслуги пусковых установок. После их развертывания сразу уходят в укрытие и наблюдают оттуда. Остается только обслуга, которая ведет боевую работу. - ОПЕРАТОР IRIS-T: Что мы видим на нашем радаре? Мы можем делиться этой информацией на соседние, скажем так, зенитно-ракетные комплексы, и они уже по нашим данным могут обстреливать цель или другие цели. Ощущения от первых пусков, от первой работы достаточно впечатляющие. - ОПЕРАТОР IRIS-T: В день первого применения комплекса были у всех очень большие впечатления, прежде всего вызванные тем, что все цели были сбиты. - ОПЕРАТОР IRIS-T: IRIS-T проявил себя очень отлично. Вы и сами прекрасно видите показатели, что не одна вражеская воздушная цель не доходит до своего назначения. - ПУТИН: Говорят Patriot могут туда поставить. Хорошо, пусть ставят. Мы пощелкаем и Patriot. Тогда нужно будет что-то вместо Patriot ставить, нужно разрабатывать новую систему. Это сложный длительный процесс. Все не так просто. Мы это учитываем, считаем тоже все, что они могут произвести, в какие сроки, как они могут подготовить персонал. Система Patriot - ОПЕРАТОР PATRIOT: Наше подразделение было сформировано на базе 138-й зенитно-ракетной бригады из дивизионов С-300. Отбирали за счет боевого опыта, за счет выполнения боевых задач. Все довольны тем, что мы попали на учения на такой комплекс. Германия нас встретила хорошо. К нам было очень хорошее отношение. - ОПЕРАТОР PATRIOT: Люди там открытые. Сначала, когда мы с ними познакомились, они нам дали некоторые рекомендации. - ОПЕРАТОР PATRIOT: Уже через месяц, через полтора мы поняли друг друга на пальцах. - ОПЕРАТОР PATRIOT: Обучение проходило довольно интенсивно, времени на отдых практически не было. Работали почти 24/7. Сначала свертывание-развертывание, затем включение, настройка комплекса, проведение боевой работы. Семь из семи дней в неделю мы работали на симуляторах, отрабатывали боевую работу. - ОПЕРАТОР PATRIOT: Если брать, например, С-300, там больше она механическая идет, а комплекс Patriot более современный, более автоматизированный. По сравнению с С-300 у нас меньше действий нужно делать для того, чтобы работала она. Здесь нас обозначается адрес, то есть номер пусковой, каждой пусковой отдельно, а также, скажем так, голова. То есть выбирается номер батальона, номер взвода. Так как автомобиль может оставить пусковую установку, развернутую на земле и выехать, то есть остается только пусковая установка, генератор, который идет отдельно от автомобиля, и в принципе все. Мы можем безопасно выехать, забрать машину и отвести ее в укрытие, для того чтобы сохранить ее. - ОПЕРАТОР PATRIOT: Боевых пусков у нас не было, были только пуски на симуляторах. Но учитывая уже наш опыт, мы, как можно больше, старались подогнать в целом к нашим боевым условиям. То есть скорость, параметры их движения, делали сценарий налета именно такие, которые нам нужны здесь. У нас был ночной выезд под конец нашего обучения. Нам вручили пакет примерно в два часа ночи. Через полчаса личный состав выехал на позицию, прибыл в пункт развертывания-свертывания. Развернулся, заступил на боевое дежурство, провел имитированные боевые пуски. Вообще срок обучения небольшой был. Мы справились с этим примерно за несколько месяцев. Ну, конечно, это комплекс сильно отличается от С-300. Здесь есть много таких функций, которые на С-300 недоступны. Здесь большая дальность пуска. Есть возможность работы по баллистике, большая возможность работы по основным задачам. Можно подобрать под каждый вид стрельбы свою ракету. Это намного упрощает возможность выполнения боевой задачи. - ОПЕРАТОР PATRIOT: Хочется показать в первую очередь, как оно работает и что не зря мы туда ездили и овладели этой техникой, чтобы люди знали, что они под защитой, небо под защитой. - ОПЕРАТОР PATRIOT: О какой первой цели вы мечтаете? - ОПЕРАТОР PATRIOT: Самолет Су-35, который бросает управляемые авиабомбы. - ОПЕРАТОР PATRIOT: В чем плюс этого комплекса, это возможность зарядки одной пусковой различными типами ракет. Это значительно упрощает обстрелы различных видов целей в напряженных боевых действиях при задействовании противником различных типов ракет. То есть на одном пуске можно зарядить ракеты, которые будут работать по баллистике, по аэродинамике. Так можно быстрее приступить к выполнению боевых задач. ЗРК NASAMS - ОПЕРАТОР NASAMS: Командир бригады позвонил, сказал, что поеду учиться за границу на NASAMS. Принято. Команда уже была собрана, все, вперед. Хорошо, что очень много поехало молодых офицеров. Была мечта служить на каком-то более совершенном зенитно-ракетном комплексе, чем С-300. Это уже старая техника, которая доживает свое. Запчастей нет. Техника работает на энтузиазме инженерно-технического состава каждого подразделения. - ОПЕРАТОР NASAMS: Мы делаем все для того, чтобы на вооружении зенитно-ракетной бригады были зенитно-ракетные комплексы нового поколения. На перспективу я вижу, что мы впервые в этой бригаде откажемся от использования зенитно-ракетных комплексов старого парка. Я думаю, в ближайшее время зенитно-ракетная бригада будет вооружена всеми новейшими комплексами, которые будут в Украине. - ОПЕРАТОР NASAMS: Это, обычный радар, но он усовершенствован. В нем находится компьютер, он и оказывается пультом управления, а также на нем сразу расчет может видеть воздушную обстановку. Здесь гораздо все проще, надежнее. - ОПЕРАТОР NASAMS: Мы видим всю обстановку, наблюдаем на локаторе вылет низколетящих целей. Работаем в семи различных режимах. - ОПЕРАТОР NASAMS: Все зависит от эффективной площади рассеивания. То есть размер самолета, скажем так, блестящие точки по радиолокации. До 120 км мы видели цели. - ОПЕРАТОР NASAMS: Находимся в пункте боевого управления зенитно-ракетного комплекса NASAMS. На этих рабочих местах находится боевая обслуга, которая заступает на сутки, и она непосредственно ведет боевые действия под руководством командира подразделения. Находится воздушная обстановка, все происходит очень быстро, нажимается на цель. Просто элементарно или пальцами экран сенсорный, или курсором мыши. Офицер боевого управления отдает приказ, порядок обстрела цели. Это режимы ведения боевых действий. Офицер нажимает эту кнопочку и может выходить отсюда. Все, что будет в этом секторе, все будет уничтожаться автоматически. - ОПЕРАТОР NASAMS: Это пусковая установка Canister Launcher. Шесть ракет AMRAAM AIM-120. Данная пусковая установка уже уничтожила шесть крылатых ракет. То есть она у нас самая боевая. Вот данная надпись. На радаре нам оставили наши коллеги, которые нас обучали. Пожелания написали и поставили свои подписи, когда мы уже прощались с ними. Спасибо американским друзьям, которые предоставили нам данный зенитный ракетный комплекс. Также зенитные ракетные комплексы IRIS-T, которые вместе с NASAMS станут основой зенитно-ракетного прикрытия Украины. https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/64633a7c6e938/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/6461ec6f908f1/ ukrpravda@gmail.com (Тетяна Попова ) Mon, 15 May 2023 11:25:19 +0300 В "Хрониках войны" Татьяна Попова записала интервью со спикером ВС ВСУ Юрием Игнатом, мэром Владимиром Кличко и экспертами Института судебных экспертиз. Полную версию смотрите здесь: - КЛИЧКО: Россияне много чего заявляют. Россияне заявляют, что они защищают "русский мир". Россияне заявляют, что это спецоперация против военных. Россияне заявляют, что они освобождают Украину, и в результате этого мы видим сотни городов, тысячи поселков, которые разрушены. Поэтому все, что заявляют россияне можно делить не на два, а на десять. Это первое. Во-вторых, мы опираемся на выводы экспертов, выводы военных. Что касается гиперзвуковой ракеты, которая была сбита. Могу также отметить, это не первая ракета "Кинжал", которую россияне посылают на город Киев. Но благодаря современным технологиям, современному вооружению, которое мы получили от наших партнеров, небо над нашими головами сейчас гораздо лучше защищено, чем до того. Все последние попытки посылать дроны и ракеты были неудачными. И над городом Киевом, в пригороде города Киева все эти попытки были отражены. То есть стопроцентно поражение всех целей, которые были намечены на наш мирный город. - ПОПОВА: А кто вам подтвердил, что это "Кинжал"? - КЛИЧКО: Здесь есть руководитель Института исследований. Он вам может профессионально рассказать больше информации об этом. Это первое. Во-вторых, информация, которую мы получили из Воздушных сил, что они сбили гиперзвуковую ракету. Части этого оборудования есть здесь, есть исследования, и мы опираемся на официальную информацию. - КЛИЧКО: Нет, я не могу рассказывать. Эксперты могут рассказать о каждой цифре. Эксперты могут рассказать о каждой мелочи, количестве взрывчатки, какая была мощность и последствия, если бы эти ракеты не были сбиты. Но мы видим только часть. Подавляющее большинство ракет было разрушено, уничтожено и мы видим только часть того, что уже доставили для исследования. - ПОПОВА: Представьтесь, пожалуйста. - ВЫСИКАН: Александр Высикан – главный судебный эксперт Киевского научно-исследовательского института судебных экспертиз. - ПОПОВА: Расскажите мне, что здесь у вас находится? - ВЫСИКАН: Здесь находятся обломки от крылатых ракет, баллистических ракет советских. - ПОПОВА: Какими стреляют россияне? - ВЫСИКАН: Обязательно. - ПОПОВА: И Shahed? - ВЫСИКАН:Да, есть "Калибр", часть "Искандера" тоже крылатая ракета и Shahed-136. - ПОПОВА: А зачем вы здесь собираете? Вы их исследуете? - ВЫСИКАН: Да, они находятся на исследовании. - ПОПОВА: А для чего? - ВЫСИКАН: Делаются экспертизы по оружию. Как было применено, по каким объектам. А так же определяются убытки, разрушения, поврежденных зданий, сооружений. - ПОПОВА: И последнее, что у вас появилось здесь – это "Кинжал"? А как вы выяснили, что это именно "Кинжал"? - ВЫСИКАН: Да. У нас появилась ракета от авиационного ракетного комплекса Х-47м2 "Кинжал". Соответственно по обломкам, форме, размерам, а также наличие соответствующей маркировки обозначений. То есть указанные маркировочные обозначения определяют, что это относят к ракете 9-А-7660 "Кинжал". - ПОПОВА: То есть из-за обозначения? Потому что россияне говорят, что "Кинжал" намного больше и что это не "Кинжал", а какая-то другая ракета. - ВЫСИКАН: Она больше. У нас находится только боевая часть. Взрывчатое вещество отдельно высыпалось. Также находятся рули и некоторые элементы. - ПОПОВА: Здесь не все представлено? Здесь только часть ракеты представлена? - ВЫСИКАН: Да. Те, по которым можно определить что это сбитый "Кинжал". - ПОПОВА: А по вашим данным, одна ракета Patriot сбила целый "Кинжал"? Или вы не знаете сколько их было? - ВЫСИКАН: Она сбита. - ПОПОВА: Расскажите, пожалуйста, как именно вы выяснили, что это "Кинжал", учитывая, что россияне говорят, что "Кинжал" в три раза больше по размеру и прочее. - ВЫСИКАН: Действительно, сама ракета больше, как по диаметру, так и по длине. Это оболочка от боевой части указанной ракеты, которая находится в середине самой ракеты, поэтому она не может быть больше в диаметре в целом. Перед боевой частью также находится соответствующий блок самонаведения. Также было определено, что именно эти части обломков относятся к ракете комплекса "Кинжал". Было обнаружено соответственно маркировочные обозначения, на которых указывается, что они относятся к ракете именно от комплекса "Кинжал" 7660. Также есть соответствующая маркировка обозначения самой боевой части. Уже были также до этого не сбитые, но которые не сработали. И такие же боевые части были, они полностью идентичны. - ПОПОВА: Из предыдущих обстрелов Киева "Кинжалами"? - ВЫСИКАН: Вообще, территория Украины также. - ПОПОВА: Если можно, покажите мне, что еще здесь у вас есть? Что это за другие обломки? - ВЫСИКАН: Эти обломки, это от крылатой ракеты Х-55. Вот более целая, эта более разваленная была. Особенность в том, что они советского производства и не имеют боевой части, которая была в снаряжении взрывчатых веществ. Поэтому они достались нам в целом от повреждения. - ПОПОВА: То есть они были отправлены без боевой части? - ВЫСИКАН: Да, без боевой части, которая бы взорвалась. Там находится массо-габаритный макет. - ПОПОВА: А зачем, на ваш взгляд, они отправляют ракеты без боевой части? Чтобы обнаружить ПВО? - ВЫСИКАН: Да, возможно, выявлять средства ПВО, а также это вообще всегда будет отрабатывать по плану и соответственно также отвлекать на эти ложные цели. - ПОПОВА: А что это за зеленая история? - ВЫСИКАН: Это также обломки от баллистической ракеты "Точка-У". Они также применялись. Это остатки противорадиолокационной ракеты Х-31, которые применялись россиянами по радиолокационным средствам. - ПОПОВА: А вот эта? - ВЫСИКАН: Это подвесной топливный бак дополнительный. Если самолет летает на очень большое расстояние, они дополнительно топливо добавляют. - ПОПОВА: Это с российского самолета? - ВЫСИКАН: Да. Самолет был сбит, бак остался. Там находится часть ракеты, также крылатой ракеты Х-101. - ПОПОВА: Какой бился стеклянный мост Кличко? - ВЫСИКАН: Да. Часть от крылатой ракеты "Калибр" морского базирования. Это хвостовая часть, остатки от крылатой ракеты "Искандер-К". Далее находится БПЛА Shahed-136. - ПОПОВА: И "Искандер" обычный? - ВЫСИКАН: Да, кассетная часть. Также есть остатки ракет "воздух-воздух" маленькая "Р-73". Вообще здесь пока такие образцы. - ПОПОВА: Спасибо. - ПОПОВА: Расскажите, пожалуйста, что вы здесь исследуете? - РУБИН: Я директор института судебных экспертиз. Мы проводим экспертизы по всем направлениям. Мы единственные, в настоящее время, проводим военные исследования ракетно-артиллерийского оружия. Мы здесь исследуем все средства, которые к нам поступают из российской федерации и занимаемся проведением экспертиз по расследованию преступлений, связанных с российской агрессией. Все, что касается агрессии, видеоматериалы и все остальное, мы все исследуем. В том числе и ракетно-артиллерийское вооружение, беспилотные летательные аппараты, ракеты. - ПОПОВА: На город летит в последнее время достаточно много "Шахедов". Сколько вы исследовали "Шахедов"? - РУБИН: Мы исследовали все "Шахеды" или остатки, которые от них остались. Они все у нас, это более двадцати тонн различных остатков. Все, что на территории Украины падает, попадает в наш институт на исследование. Мы их проверяем, составляем. Можем сказать, что есть и некоторые части иранского производства, но в целом они все затерты, сняты маркировки. Можем сказать, что в них есть, из чего они состоят и какое у них отличие от других. - ПОПОВА: А как вы убедились, что это был именно "Кинжал"? - РУБИН: Мы знаем все характеристики "Кинжала", номерные знаки. Первое, мы по номерным знакам определили. Все признаки, которые есть там, все соответствуют признакам ракеты "Кинжал". Поэтому нам не надо было много времени, чтобы их идентифицировать. У нас есть специалисты, я сам взрывотехник по специальности, много лет прослужил в армии, поэтому мы знакомы со всеми средствами ракет, которые сейчас есть на вооружении российской федерации. - ПОПОВА: Какой тип воздушных ракет или БПЛА чаще попадает в Киев, Киевскую область? - РУБИН: Вы сами видите, ракеты Х-55, две вы видите и там еще две есть, у нас их много есть. Это Х-101 ракеты и "Шахеды". Пока это максимум, что есть. "Шахедов" больше. - ПОПОВА: По количеству, это сотни? - РУБИН: Сотни. Вы видите, на "Герани" написано 726. Считайте, что 726 уже на территории Украины было. - ПОПОВА: Можете нам показать этот номер 726? - РУБИН: Вот здесь, сбоку. Это порядковый номер. У нас есть все – от первого до почти семьсот двадцать шестого. Остатки ракеты Х-101, которая попала в квартиру, где проживала, журналистка "Радио Свободы" Вера, которая погибла. Это как раз остатки той ракеты, которая попала в ее квартиру. - ПОПОВА: А это "Шахид" откуда? Не помните? - РУБИН: Знаем, чего же не знаем. В Киевской области его посадили. Он полностью целый, мы боевую часть сняли. - ПОПОВА: Я снимала такой в другом институте. Он не такой был целый. - РУБИН: Это Х-101. - ПОПОВА: Мы были в Институте судебных экспертиз. Нам три эксперта показали, что это "Кинжал". Почему россияне продолжают говорить, что это не "Кинжал", а какая-то там другая ракета? - ИГНАТ: Россия представляла ракету "Кинжал", так же сейчас они это делают ракету "Циркон", как ракету "не имеющих аналогов в мире", которой страшит весь мир. МиГ-31 летает на территории Белоруссии, соответственно, дальность поражения большая, тем самым они влияют на страны Европы. Показывают, что у них есть оружие, которое невозможно сбить, которое может быть носителем ядерного оружия тактического и так далее. Это игра, соответственно политическая. Эту ракету лично хвалил Путин и неоднократно показывал ее в своих тех "мультфильмах", что это невозможно сбить. ПУТИН: Ничего подобного ни у кого в мире пока нет. Крылатая ракета является неуязвимой для всех существующих и перспективных систем как ПРО, так и ПВО. - ИГНАТ: Ну как сейчас объяснить собственной аудитории, собственной массе зазомбированных россиян российской пропагандой, что эту ракету сбил американский Patriot 70-х годов выпуска? Понимаете, безусловно, основная цель возражений, это, собственно целевая внутренняя аудитория, которая будет это все, как говорят "пипл хавает", лапшу на уши им повесить. По моему мнению, это именно для того делается. Если уже есть фото доказательства, есть соответственно данные объективного контроля. Об этом заявил официально уже командующий. Мы не хотели обнародовать ту информацию ни в коем случае. Воздушные силы хотели сохранить как можно дольше в не публикации, скажем так, этой информации, чтобы посмотреть на реакцию врага, как бы они отреагировали у себя в соцсетях, в пабликах, телеграмм-каналах. Мы хотели исследовать их реакцию, куда делся "Кинжал", который они запустили, или упал где-то в огород к бабе Гали, или еще куда-то не разорвавшись. Ну, пауза получилась недолгой, к сожалению, полтора суток, но все же они не комментировали довольно таки долго. После нашего официального заявления они уже начали потихоньку писать и давать разные мнения. Одни эксперты говорят, что это возможно сбить при таком "стечении обстоятельств", как они говорят так, при везении. Другие же говорят в один голос, продуцируя нарратив российской пропаганды, что Украина врет, что это сделать невозможно. Но если уж и американцы подтвердили факт сбития, то что тут уж говорить. - ПОПОВА: Мне один из экспертов, с которым мы разговаривали в институте, сказал, что на самом деле они уже видели "Кинжалы", которые просто упали и не разорвались. То есть были другие "Кинжалы"? - ИГНАТ: Безусловно. - ПОПОВА: Вы подтверждаете эту информацию? - ИГНАТ: Я не видел лично "Кинжалов", которые упали и были. Но я имею информацию, что более двадцати "Кинжалов" уже было применено по территории Украины. Сказать точную цифру невозможно на сегодняшний день, сколько из них разорвались, сколько не разорвались. Потому что возможно случаи, что падает ракета и просто боевая часть не срабатывает. Такое возможно. И возможно, вы говорите именно об этом случае. Но то, что было более двадцати применений, это точно. Возможно, действительно, эти эксперты видели те обломки и могут собственно это подтвердить. Здесь больше ничего не скажешь. - ПОПОВА: Теперь, если можно, о Storm Shadow, большой вопрос. Во-первых, когда они к нам прибудут неизвестно, а во-вторых, а с чего мы собираемся их применять? Это уже известно, и мы это обнародуем или нет? - ИГНАТ: Я бы не хотел это обнародовать, пока не будет что-то уже известно. Вы можете посмотреть в открытых источниках эта информация есть. У нас не так много типов самолетов, которые есть на вооружении. У нас есть на вооружении Су-25 штурмовик, Су-24 бомбардировщик, МиГ-29 и Су-27 истребитель. Четыре типа самолетов, которые воюют каждый день и к которым уже адаптировано западное вооружение. Поэтому вопрос, к чему там адаптируют, будет это Су-24 или другой самолет, то уже не важно. Важно, что решение о передаче уже есть. Важно то, что если есть решение, значит есть решение по адаптации. Поэтому ожидаем в ближайшее время, что будет заявление уже от украинской власти. А самое главное ожидаем первое успешно боевое применение этих ракет и помощь нашим Силам обороны. - ПОПОВА: В Киеве последние ракетные обстрелы, последние обстрелы "Шахедами", было сбито 100% и того, и другого. А какой процент по Украине в целом? - ИГНАТ: Очень тяжело говорить о процентах. Те проценты, которые публикуют Associated Press и другие, вчера была информация, это касается только того типа вооружений и той номенклатуры вооружений, которые могут сбивать наша противовоздушная оборона. Мы давайте сейчас Patriot выносим за рамки. Потому что Patriot только появился и вносить его в проценты с "Кинжалом" мы не будем. Мы говорим о зенитных ракетных комплексах, которые сегодня есть на территории нашего государства и те ракеты, которые мы можем сбивать. Это Х-101, "Калибр" и Х-555. Также можно отнести ракету авиационную Х-59. Также можно отнести дроны-камикадзе, БПЛА "Орлан". Мы говорим о типах ударного оружия. Эти, что я объявил, мы их можем сбивать. Остальные ракеты таких как Х-22, Х-31 или С-300, или управляемые авиабомбы, мы не можем это сбивать на сегодняшний день. Поэтому мы это не вносим в те 90%, о которых было объявлено. Мы говорим о том, что мы сбиваем 90%, а иногда 100%, а в среднем это 70-80% по Украине сбиваем этих ракет, которые озвучил – "Калибр", Х-101, Х-555 и "Шахеды", дроны-камикадзе. Из этих четырех мы сбиваем 75-80%, когда как в среднем процентов ракет. Другие ракеты мы не можем сбивать, поэтому они в те проценты не входят. Если в общем говорить, то процент будет значительно меньше, разумеется. Поэтому говорить, что наша система ПВО сегодня на 90% эффективна, как это некоторые телеграм-каналы понаписали, это совсем не корректно. Нам нужно вооружение для того, чтобы, во-первых, перехватывать баллистические цели, перехватывать такие ракеты, как Х-22, которых враг имеет достаточно и недавно бил по Одесской области. Вы знаете, четыре прилета было там. Это может делать Patriot, это может делать SAMP/T. Надо F-16 для того, чтобы перекрыть большую часть территории Украины. Все эти проценты это все условно. Мы усиливаемся каждый день, но этого будет мало на то, чтобы полностью заменить старые советские системы, которые являются сегодня основой нашего ПВО, это "Бук" или С-300, на это уйдут годы. Поэтому последовательно наши партнеры будут нам предоставлять. В частности, Германия, которая IRIS-T производит. Замечательный комплекс, самый современный из того, что есть – это немецкий IRIS-T. Мы понимаем, что этот комплекс вместе с другими будут основой нашего будущего ПВО. - ПОПОВА: F-16, вы уже упомянули об этом. Вы хотите сказать, что F-16 нам позарез нужны именно как противовоздушная оборона? А когда мы можем их ожидать? - ИГНАТ: О F-16 мы говорим с начала самой войны. И военные, и дипломаты, и политики, да и весь мир, весь украинский народ уже ждет тот F-16, а больше всего его ждут наши пилоты. Наши пилоты смогут его освоить в короткие сроки. Это уже доказано. Это уже протестировано. Мы говорили о шести месяцах. Начальник авиации Воздушных сил говорила, что можно значительно меньше, чем шесть месяцев. Потому что протестировали навыки наших боевых пилотов, которые имеют боевой опыт и имеют уровень знания английского языка. Вот если такие специалисты будут учиться, им понадобится меньше, чем полгода. Также понадобится обучение для наших авиационных инженеров, понадобится подготовка нашей инфраструктуры, также подготовка офицеров боевого управления, которые будут управлять этими самолетами снизу, с земли. Таким образом, мы ожидаем решения не только Соединенных Штатов Америки, но и коалиции стран, которые, в частности, имеют такие самолеты на вооружении, которые хотят заменить их на лучшие, на F-35, скажем, те же самые Нидерланды. Премьер Нидерландов объявил, что готов передать самолеты, если будет принято такое принятое решение согласования Соединенных Штатов Америки. Они являются производителем F-16 и понятно, что без их согласования не может быть передана техника на вооружение Украине. Ну, кроме самолета, понятно, что самолет это только официальная платформа. Кроме самолета, нужно будет получать также и дорогостоящее авиационное вооружение. Это крылатые ракеты, это авиационные ракеты, это управляемые авиабомбы, ракеты противокорабельного класса. Это все то, что имеет F-16. Он и поэтому считается многоцелевым самолетом, который бы мы очень хотели получить на вооружение, который может получить преимущество в воздухе на оккупированной территории, помочь нашим наземным войскам, а также навести порядок на нашем бассейне Черноморском побережье и защитить наши зерновые коридоры по которым мы отправляем продовольствие во многие страны мира. Также этот самолет способен отогнать подальше российскую авиацию от наших границ. Сегодня российские самолеты, которые значительно превосходят нас по количеству и технологиям, наши советские, они атакуют ежедневно и каждую ночь управляемыми авиабомбами массой 250-500 и до 1500 кг. Те бомбы оснащены управляемой GPS-навигацией, которые могут лететь до 70 км и поражать прифронтовые территории. Таким образом, самолет F-16 может противодействовать этому. И наличие таких самолетов, даже на территории Сумской, Черниговской, Харьковской областей, отобьет желание российской авиации приближаться к нашим границам. Потому что они будут просто бояться это сделать. Даже не обязательно уничтожать их, как боятся наши партнеры, на российской территории. На оккупированной здесь без вариантов, они будут уничтожаться тем, чем можем. Вот и все. - ПОПОВА: А вы подтверждаете, мы уже начали также использовать JDAM или еще подтверждения нет? - ИГНАТ: Конечно, мы используем JDAM уже давно, с тех пор как нам дали партнеры, несколько месяцев. К сожалению, их не так достаточно. Чем отличается JDAM от управляемых авиабомб России? Это гуманностью. JDAM наших партнеров летят точно в цель, там несколько метров расхождение и летят туда, куда нужно, не поражая объекты гражданской инфраструктуры и так далее. То есть гражданское население не страдает от войны, это есть закон ведения войны, гуманный. Российские бомбы летят куда угодно, так же, как ракеты Х-22 с допустимой погрешностью 600м в густонаселенный город. Это и говорит о том, как воюет россия – тирания, уничтожение всего живого. Так же они бросают авиабомбы. Уже несколько месяцев они начали их применять все больше и больше. Они берут больше массовостью, они будут их дальше производить, потому что пока делаются это безнаказанно. Мы не можем достать бомбы, сбивать не сможем. Теоретически можно их попробовать сбивать, но это нерационально. Мы просто будем тратить ракеты, которых потом не станет, чтобы авиацию сдерживать. Поэтому мы должны влиять на работу именно носителей этих бомб, на самолеты и уничтожать самолеты, пытаться их уничтожать или дальнобойными системами, таким как Patriot или SAMP/T, или самолетами. Эффективнее всего самолетами, потому что самолет это мобильная вещь, она подлетит куда хочешь в кратчайший путь и отработает по противнику. Без него никак, как говорится, без F-16. - ПОПОВА: Спасибо вам, господин Юрий. Было очень интересно. https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/6461ec6f908f1/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/6450c57a11af9/ ukrpravda@gmail.com (Тетяна Попова ) Tue, 02 May 2023 11:10:34 +0300 Тетяна Попова для "Хронік війни" записала інтерв'ю з артилеристами 80-ї ОДШБ.  Відео версія інтерв'ю з артилеристами тут:  Повна версія роботи з 80-ї ОДШБ в четвер в "Раді Нацбезпеки" на Islnd.tv. - ПОПОВА: Ми знаходимося на позиціях 80-ї бригади артилеристів. Зараз заходимо до їх основного окопу. Послухаємо, що вони нам розкажуть. Хлопці, привіт. - ПОПОВА: Ваші рідні не знають, що ви тут? - КОМАНДИР ГАРМАТИ: Ні. - ПОПОВА: Розкажіть про результативність вашої роботи? - КОМАНДИР ГАРМАТИ: Ми не можемо вражати цілі дуже точно, бо, як би там не було, техніка застара. Але, наприклад, відпрацювати піхоту, якусь більш-менш велику ціль. Плюс-мінус в квадраті десять на десять можемо скласти. Але то вже є від виробітку самої машини, від виробітку ствола. - ПОПОВА: А як ви перевіряєте, що ви влучили? Вам каже аеророзвідка? - КОМАНДИР ГАРМАТИ: Звичайно. Ми тільки по коректурі. Взлітає пташка, нас корегує – правіше, лівіше. Зазвичай влучно, по-різному. Це дуже ситуативно. - ПОПОВА: Ми запитували попереднього бійця, співвідношення пострілів ваших і росіян яке приблизно на цьому напрямку? На скільки в нас менше боєприпасів, умовно кажучи, ніж в росіян? - КОМАНДИР ГАРМАТИ: Бувають різні дні. Буває таке, що вони працюють цілий день, буває таке, що ми працюємо нормально так, плотно. - ПОПОВА: Але в цілому відчуваєте нестачу боєприпасів? - КОМАНДИР ГАРМАТИ: Якщо порівнювати з початком війни, то, безсумнівно, є різниця між тим, що було спочатку... - ПОПОВА: Ви маєте  на увазі росіян? - КОМАНДИР ГАРМАТИ: Так. - ПОПОВА: Росіяни стріляють снарядами, які вироблені у 2023 році? - КОМАНДИР ГАРМАТИ: Цього не моду сказати, я не знаю. - ПОПОВА: Було важко взимку тут жити? - КОМАНДИР ГАРМАТИ: Ми були на іншому напрямку. Але я б не сказав, що ця зима була дуже суровою. Не було таких екстремальних морозів. Зима пройшла дуже швидко і дуже не відчулося. Більше було страху через цю зиму, що буде важко, ніж по факту було. Морози 15-10 градусів це не такі екстремальні температури. Більш-менш ми себе комфортно почували. - ПОПОВА: А зараз як з дорогами? Я бачу, що їх майже немає. Техніка в'язне, досі не налагодилася погода. - КОМАНДИР ГАРМАТИ: Так, але нам це не заважає. Зараз ми вкопані, практично не пересуваємось, з основних позицій працюємо, дуже рідко переїжджаємо. Велика машина може не пройти, а гусенична техніка, важча техніка проїжджає взагалі без зусиль. - ПОПОВА: Ви приймали участь у Харківському контрнаступі, звільненні Харківщини? - КОМАНДИР ГАРМАТИ:  Так. - ПОПОВА: Які були останнім часом уражені цілі? - КОМАНДИР ГАРМАТИ: Це піхота. Перед цим був Урал з БК, перед цим ще був міномет теж з БК. - ПОПОВА: Це за останній місяць чи за останній тиждень? - КОМАНДИР ГАРМАТИ: За останні декілька тижнів. Ми здебільшого працюємо по піхоті. По важкій техніці не можу сказати, бо на даний момент росіяни сконцентрували свої сили у самому Бахмуті і в його околицях. І зараз по напрямку не можна знайти нормальної цілі по якій можемо відпрацювати. Дуже важко. Наша сторона і їхня в очікуванні. - ПОПОВА: В очікуванні чого? - КОМАНДИР ГАРМАТИ: Мабуть наступу з нашої сторони, який вже розвивається дуже довго. Я думаю, що і вони збирають сили і ресурси, так само як і ми. - ПОПОВА: Дякую.   - ПОПОВА: Представтесь, будь ласка, просто ім'я. АРТИЛЕРИСТ: Віталій. - ПОПОВА: Віталій, скажіть, будь ласка, як вам жити тут в окопі в Бахмутському напрямку? Які взагалі особисті відчуття? АРТИЛЕРИСТ: З певним періодом часу стає все важче і важче в плані емоційному та моральному. Фізично бувало і гірше, то в принципі жалітись на що зараз немає. - ПОПОВА: А як взагалі ваші особисті відчуття? Умовно кажучи, чому ви тут? Як ви розумієте це для себе? АРТИЛЕРИСТ: Ну як, (censored) до них, тому що... (censored) - ПОПОВА: До них, до росіян? АРТИЛЕРИСТ: Так. Чому вони до нас прийшли додому і нав'язують нам свої правила. Це просто неможливо, тому напевно я тут. - ПОПОВА: У вас були відпустки за останній рік? АРТИЛЕРИСТ: Так, була. Я їздив в січні місяці напевно. - ПОПОВА: Як взагалі працює ваш підрозділ? Що саме ви робите? АРТИЛЕРИСТ: Стримуємо... - ПОПОВА: Ні, ви скажіть, з чого ви стріляєте? АРТИЛЕРИСТ: З гармати 2С1. Це артилерія. - ПОПОВА: Це який калібр? АРТИЛЕРИСТ: 122-й. Стримуємо, приходять цілюхи, працюємо по цілюхах, щоб вони не просувались і нашій піхоті було трохи легше. - ПОПОВА: Через "Кропиву" ви працюєте? АРТИЛЕРИСТ: Так. - ПОПОВА: Достатньо у вас боєприпасів? АРТИЛЕРИСТ: Ні, їх дуже мало. Мало, дуже мало. Працюємо, як би так сказати, працюємо економлячи, бо не вистачає. Цілей дуже багато, але не вистачає. - ПОПОВА: А яке співвідношення між тим, що росіяни використовують і ви? 1 до скількох? АРТИЛЕРИСТ: Мені важко сказати. - ПОПОВА: Скажіть, на скільки останнім часом їх артилерія підсунулась ближче? Тому що ми були в Костянтинівці і стало набагато гучніше. І навіть в Слов'янську набагато гучніше стало. Ви відчуваєте, що росіяни просунулися? Чи на вашому напрямку тут ні? АРТИЛЕРИСТ: Ні, відчувається. Бо, коли ми сюди їхали, були поодинокі вибухи, а зараз ці вибухи чутно постійно. Таке відчуття, що вони ближче і ближче, іноді навіть дуже близько. - ПОПОВА: Ви думаєте це кілометрів 10-5-20? АРТИЛЕРИСТ: На скільки вони підсунулись? - ПОПОВА: Так. АРТИЛЕРИСТ: Знову ж таки, це таке питання, на яке важко відповісти. Тому що різна артилерія, різна дальність куди вона може працювати. - ПОПОВА: А чим вони зазвичай обстрілюють вас на цьому напрямку? АРТИЛЕРИСТ: Напевно саме частіше це ствольна артилерія. Ми не знаємо, можемо здогадуватись. Але напевно 152-ка "Акація" їхня. Ще буває реактивна. - ПОПОВА: Які ваші останні здобутки? Чим ви пишаєтесь? Ви розбили їх РЛС чи ще щось? Є якісь здобутки, якими ви пишаєтесь? АРТИЛЕРИСТ: Особисто в мене – ні. - ПОПОВА: У вашого підрозділу? АРТИЛЕРИСТ: У нашого підрозділу були. Це напевно одне із таких, тому що вся Харківська операція проходила. А тут такого у нас ще нічого не було. Тому що наша основна задача – стримувати. Зараз ні наступу, нічого такого немає. І вони теж не дуже сильно наступають, технікою не їдуть. Це дуже поодинокі такі випадки. Зазвичай це просто робота по піхоті, тому щось таке виділити немає. - ПОПОВА: А піхота, яка проти вас, це вагнерівці чи їхні Збройні сили? Чи ви не знаєте, не бачите? АРТИЛЕРИСТ: Ні, особисто ми це не бачимо. - ПОПОВА: Зрозуміло. Ви готуєте спагеті? АРТИЛЕРИСТ: Так, іноді. - ПОПОВА: Як ви готуєте? На чому? АРТИЛЕРИСТ: Он газовий балон, каструля. Трохи іноді готуємо щось. - ПОПОВА: Ви можете сказати скільки вам років? АРТИЛЕРИСТ: Мені 25. - ПОПОВА: А що ви робили до війни? Ким ви були? АРТИЛЕРИСТ: В 20 років я пішов в армію. Вчився, трохи працював. - ПОПОВА: Як ви думаєте, чим закінчиться битва за Бахмут? АРТИЛЕРИСТ: Я краще напевно змовчу. Бо припущення наше одне, а як воно буде по факту, геть може бути інше. https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/6450c57a11af9/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/642131b2d4e11/ ukrpravda@gmail.com (Тетяна Попова ) Mon, 27 Mar 2023 09:03:30 +0300 Татьяна Попова для "Хроник войны" записала интервью с Ахмедом Закаевым – главой правительства Чеченской Республики Ичкерия в изгнании. Полную версию смотрите здесь: - ПОПОВА: После того, как мы с вами в прошлый раз беседовали, вы, я так понимаю, принимали участие или ваши представители еще в Форумах свободных народов ПостРоссии? Если можно, расскажите, после признания Украиной геноцида в Чечне, что изменилось за это время? - ЗАКАЕВ: Вы знаете, сейчас быстро и динамично развиваются события. Если лет 20 назад потребовалось бы 10 лет, то это все события происходят за год. И, конечно, за этот год войны в Украине тоже очень многое произошло и много чего изменилось. Кстати, еще раз возвращаясь к теме с 18 октября прошлого года, когда Рада приняла постановление о признании Чеченской республики Ичкерия территорией временно оккупированной и признание геноцида, конечно, это подтолкнуло очень к активным действиям не только наше правительство, правительство за рубежом, но и другие общественные политические организации, которые на самом деле поверили в то, что победа не за горами и что восстановление чеченской государственности и деоккупации нашей страны – это не миф и не фантазия и не мечта о будущем, а это реальности, которые могут произойти в любое время. И в этом направлении и наше правительство активно включилось в те процессы, которые происходят сегодня в Европе. Последняя конференция, посвященная на построссийский период, проходила 31 января в Брюсселе в здании Европарламента. Это о чем говорит? Это говорит о том, что все-таки вот тот Форум, к которому очень многие относились очень пессимистично, полагая, что, демонтаж россии, деколонизация народов, колониальной зависимости от россии, что это практически невозможные вещи. Но сегодня есть очень четкое понимание, что до того, пока эти процессы не произойдут ни о какой стабильности в мире речи быть не может ни в самой России, ни в том регионе и вообще в мире. Россия если сохраниться как империя, как угрожала всему человечеству, так и будет продолжать угрожать. И поэтому, я думаю, что Европейский Союз, который организовал этот Форум у себя в офисе, они тоже уже это понимают. И также мы огласили вопрос, связанный с восстановлением Конфедерации народов Северного Кавказа. Это было в контексте и в духе этого Форума, и этой конференции. И вот по всем этим вопросам у нас ведется очень активная работа, и все это отражается на настроениях людей, которые находятся сегодня на Кавказе. И на чеченцев, и на другие народы, которые в свое время потеряли свою государственность в результате российской экспансии на Кавказ. И у них появилась реальная надежда продолжить борьбу и восстановить свою государственность и суверенитет. - ПОПОВА: Вы представляете сейчас чеченскую оппозицию в изгнании официально? А как оппозиция может стать более эффективной, на ваш взгляд? - ЗАКАЕВ: Мы себя не рассматриваем как оппозицию. На самом деле это оппозиция и коллаборанты сегодня находится у власти в Чечне. Мы легитимные структуры власти, которые в результате российской агрессии были вынуждены перестраивать свою работу и перевести ее за рубеж. Мы чем отличаемся от оппозиционного движения? Тем, что у нас даже сегодня на территории Чеченской республики есть структуры, представители структур власти, главы администрации, главы районов. Даже в силовых структурах есть люди, которые находятся и тесно связаны с нами. Они сегодня не афишируют это. Это работа в условиях подполья. Это мы уже привыкли. Пошли последние 15-20 лет, пока мы находимся именно в таком военном положении. Поэтому в классическом понимании этого слова, мы не оппозиция, мы правительство и работа наша отличается от работы оппозиционных движений. Чем? Потому что мы подали иск против россии в Гаагский международный трибунал, военный трибунал. Этот иск находится уже четыре года в Гаагском трибунале. Я уверен в том, что рано или поздно он начнет рассматривать этот кризис. Также мы сегодня создали и учредили национальный трибунал, не дожидаясь того, когда это будет рассматривать Гаага. Мы уже начали рассматривать дела по военным преступлениям. В трех этапах этого периода – это царский период, советский период и так называемый псевдодемократический российский (это последние 30 лет, где было уничтожено более 300 000 чеченцев, из них 42 000 дети). И поэтому наша работа именно заключается в том, что обеспечение правопреемственности легитимных структур власти с тем, чтобы после деоккупации провести выборы и позволить чеченскому народу избрать свою власть и в дальнейшем уже делегировать все полномочия избранной власти для решения всех остальных вопросов. Вот это наша основная задача. - ПОПОВА: Сколько сейчас политзаключенных в тюрьмах Чечни? И как вы общаетесь вообще с оппозицией дома? Учитывая, что Кадыров очень сильно цепляется за власть и пытается всех, я так понимаю, посадить и репрессировать. - ЗАКАЕВ: Какие коммуникации у нас с домом, я об этом не могу сказать. А если говорить о политзаключенных, мы считаем, что все чеченцы, которые сегодня находятся в местах лишения свободы, они практически являются или военными, или политическими заключенными, за исключением каких-то, может быть, в процентном соотношении криминалитета, который всегда был и есть. Но сегодня, по нашей информации, более 26 000 имеют статус, если исходить из Женевской конвенции, статус военнопленных. Потому что они сажали людей и брали людей по одному признаку, что они в будущем могли являться потенциальными сопротивленцами или принимали участие, или сочувствовали чеченскому сопротивлению. Все они в конечном итоге были репрессированы как пособники международных террористов. Потому что именно так рассматривался вопрос чеченского сопротивления российскими властями. И, к большому сожалению, до прошлого года, до начала российской агрессии в Украине весь мир практически так все это и воспринимал. И поэтому политзаключенных и военнопленных в россии чеченцев сейчас очень много. И, конечно, мы добиваемся того, чтобы эти вопросы были тоже рассмотрены соответствии с международными принципами и нормами. И они подпадали под ту категорию, которой они заслуживают в соответствии с международными принципами. Потому что мы в свое время в одностороннем порядке подписали Женевские конвенции по ведению военных действий, по отношению к военнопленным. Это мы пытались все время это сохранять. Но россия, конечно, этих норм не придерживалась. Но сегодня, когда весь мир увидел истинное лицо россии и российских империалистов, нам уже проще на Западе убеждать людей относительно нашего движения, относительно того, что с нами произошло и в каком статусе мы были до начала российской агрессии. Все это мы аккумулируем с тем, чтобы в последующем представить эти материалы как обвинение по военным преступлениям российских преступников, российского военного политического руководства. - ПОПОВА: Если говорить об армии Чечни, о военнослужащих в Чечне, хотят ли они действительно воевать на стороне Путина? Есть у вас какая-то информация на эту тему? - ЗАКАЕВ: Конечно, не хотят, и они не хотели. То, что они оказались в этих силовых структурах последние 20 лет оккупации этому были свои объективные причины. Есть, конечно, и субъективизм. Это ближайшее окружение Кадырова и их родственников. Но в большинстве своем чеченцы, которые оказались в этих структурах, это от безысходности. Вы знаете, 80% безработицы в Чечне. Единственное место, куда люди могут устроиться с тем, чтобы прокормить свои семьи, это силовые структуры. Вот так они и зачисляются. Их в основном долгое время ни в какие военные операции не направляли. Это только с началом войны в Украине их начали использовать в качестве пушечного мяса. И, конечно, это очень серьезно отразилось на настроениях в чеченском обществе. Российская пропаганда, все эти годы, как-то оккупировавшая территории и создавшая оккупационные структуры, основной пропагандой, было то, что они спасают чеченцев и чеченскую молодежь. И Кадыров старший делал свою политику именно на том, что он оберегает и спасает чеченскую молодежь, чтобы их не уничтожила российская армия. И все это было в один миг разрушено, когда они их направили в Украину с целью, как говорят, в качестве пушечного мяса. И вот эта идеологическая платформа российских оккупантов и коллаборантов разрушена. И поэтому это очень серьезно сказывается на настроении чеченской общественности. - ПОПОВА: Считаете ли вы, что чеченские военнослужащие могли бы восстать против приказов Кадырова, если бы он бросал их совсем на убой? Как сейчас бросают зеков вагнеровцев или мобилизованных российских. - ЗАКАЕВ: Я не готов ответить на этот вопрос, потому что я не знаю истинных дел в самом ближайшем окружении. Но в целом я уверен в том, что чеченцы и даже те, которые находятся в рядах российских структур, они не позволят собой пользоваться и использовать их как расходный материал. Хотя в большинстве своем Путин и Кадыров вот из ближайшего окружения Кадырова их именно таковыми представляют, когда они заявляют о том, что они пехотинцы Путина и пехотинцы Кадырова. Для чеченцев это самое оскорбительно и унизительно быть чьим-то пехотинцем. И, конечно, в основном вот эти настроения доминируют вот в тех силовых структурах. Мы имеем с ними контакты. Есть представители, которым поручено общаться с ними, проводить специальную работу, чтобы, когда изменится формат власти в россии, чтобы мы не столкнулись с каким-то гражданским противостоянием в самом чеченском обществе. И вот этот ресурс, который сегодня находится в рядах российских структур, силовых структур, в конечном итоге мы его должны перевести на нашу сторону, на сторону свободной Ичкерии, на сторону свободных чеченцев. И я уверен, что 90% из числа этих людей, которые сегодня составляют так называемую кадыровской гвардию, они перейдут на нашу сторону. Я в этом абсолютно уверен. Потому что у нас такой опыт уже имеется. В период первой войны, и еще в начале 90-х годов, когда мы восстанавливали свою государственность, это была советская милиция, это было советское КГБ. Однако, когда народ вышел и заявил о своей воле создать государство, несмотря на то что Москва, Кремль препятствовали этому, эти структуры не подавили тогда чеченские протесты, направленные на восстановление своей государственности. Я уверен в том, что тогда декоммунизация Чеченской республики прошла бескровно и безболезненно, то декадыризация Чечни произойдет намного быстрее и намного эффективнее и безболезненно для чеченского общества. И мы над этим работаем. - ПОПОВА: А что вам известно о состоянии здоровья Кадырова на сегодняшний день? Была информация, что у него какие-то проблемы с почками, что он ездит к врачам в Эмираты или врачи из Эмиратов к нему приезжают. Какая есть информация? - ЗАКАЕВ: Ну, у нас точно такая же информация, что он тяжело болен. И вот попытки показать его и российской общественности, и чеченской, если вы видели, вчера наблюдали сцену встречи с Путиным. По-моему, эти оба человека очень больны. И кремлевский сиделец, и тот, который к нему приехал. Я думаю, в отличие от предыдущих встреч, если встреча Кадырова младшего, она прошла с двойником Путина, то встреча с Рамзаном Кадыровым в Кремле это был настоящий Путин. В принципе, и по ним было видно, что они оба себя чувствуют, очень нехорошо. - ПОПОВА: Как по-вашему, можно ли сказать, что Рамзан Кадыров ведет сейчас чеченский народ к уничтожению? - ЗАКАЕВ: Но этот процесс длился уже 20 с лишним лет. На самом деле задача, поставленная Путиным перед Кадыровым и его окружением, заключалась в том, чтобы разрушить, не полностью уничтожить физически чеченский народ, а изнутри разрушить многовековые устои и традиции чеченского общества, где принципом основным принципом во взаимоотношениях являлся принцип первый среди равных и абсолютное равноправие в Чеченском обществе. Мы всегда, чеченцы, гордились тем, что у нас не было никогда классового деления. А Путин и Кадыров на самом деле за этот период попытались разделить наше общество на классовое сословие. И, конечно, оно не будет иметь последствий после смены режима в Кремле изменится формат власти в самой России. И нам удастся именно восстановить всю нашу традиционную культуру во всех отношениях – и в политике, и в бизнесе, и во взаимоотношениях в чеченском обществе. Мы это сохранили, и правовую основу для этого мы сохранили и все гражданские институты для того, чтобы это восстановить. У нас в Европе сегодня действует совет старейшин. У нас в Европе работают общественные политические, молодежные организации, которые в основном свою работу и политику ведут именно на наших основных традиционных принципах и устоях чеченского общества. Я поэтому верю, что нам декадыризация в чеченском обществе, мы сумеем это сделать в ближайшее время. - ПОПОВА: Чем, на ваш взгляд, может закончиться, если Путину удастся полностью подчинить себе Чечню? Если вы считаете, что она еще не до конца подчинена? - ЗАКАЕВ: Я уверен в том, что она до конца не подчинена, она не была до конца подчинена никогда за весь период попытки колонизировать чеченцев. Ни царской России это не удалось, ни Советской России это не удалось, ни псевдодемократической Российской империи сегодняшней (ельцинская, путинская) это не удалось и не удастся. Почитайте Толстого царский период Кавказская война. Почитайте Солженицына о чеченцах и его высказывания в Архипелаге ГУЛАГе в советский период, когда чеченцы находились даже в депортации. Почитайте сегодняшних публицистов, которые писали и пишут о чеченцах, и о том, что на самом деле происходит, насколько это возможно. Я верю и уверен в том, что до конца подчинить и покорить чеченцам ни Путину, ни Кадырову не удастся. Потому что у чеченцев за многовековое противостояние с Россией выработался, естественно, иммунитет сохранения. И на каком-то этапе чеченцы группируются и выжидают, пока не вырастет новое поколение, не вырастут новые люди, новые герои с тем, чтобы продолжить борьбу за свободу и за независимость. И этот процесс, в принципе, сегодня вот один из этих циклов Москвы в раннем этапе закончился, и в ближайшее время мы станем свидетелями того, какие перемены произойдут и в Чечне, и на Кавказе. - ПОПОВА: Рамзан Кадыров, кажется, призывал к тому, чтобы вас убили, когда вы заявили о создании пятого чеченского батальона. А вы сами хотите убить нынешнего главу Чечни? - ЗАКАЕВ: Нет. Для меня очень важно, чтобы Путин и Кадыров предстали перед судом. Я не являюсь их защитником, адвокатом, но я прошу Всевышнего позволить дожить им до дня, когда они предстанут перед судом и понесут ответственность. Для нас это важнее, чем их физическое уничтожение. Потому что даже после их смерти мы будем вынуждены проводить судебный процесс над теми событиями и над теми преступлениями, которые они совершили. Поэтому очень важно, чтобы они остались живы и отвечали на вопросы судейства и людей, которые их будут обвинять в тех преступлениях. Поэтому для меня важнее, чтобы они остались живы, чем их физическое уничтожение. - ПОПОВА: Вы объявляли в конце сентября прошлого года о формировании пятого чеченского батальона. Вы приглашали людей туда. Я не знаю, должны ли вы стать командующим были этого батальона, но вы туда людей приглашали. А можете подробнее рассказать об этом батальоне? - ЗАКАЕВ: Я могу рассказать вообще о структурах, которые нам удалось воссоздать за этот год. 26 ноября я как председатель Государственного комитета деоккупации Чеченской республики и как исполняющий обязанности Верховного главнокомандующего сделал заявление о том, что мы начнем призывать чеченцев в качестве добровольцев в ряды для отражения российской агрессии и будем создавать батальоны. И с этого времени, в принципе, этот процесс начался, и этому способствовало еще то, что президент Зеленский буквально 28-го числа подписал указ о создании иностранного легиона. И вот это нам позволило в принципе восстановить вооруженные силы Чеченской республики Ичкерия в составе этого иностранного легиона. Сегодня в Украине на постоянной основе действует Министерство обороны Чеченской республики Ичкерия. Я в большей степени все время практически нахожусь в Украине и как исполняющий обязанности Верховного главнокомандующего, и как председатель Государственного комитета деоккупации. Мы подписали соглашение с одним из военных ведомств Украины с нашим ведомством о военном сотрудничестве, о взаимодействии. И поэтому сегодня можно сказать, что за этот год нам практически удалось восстановить вооруженные силы Чеченской Республики Ичкерия именно на территории Украины. И вот этот легион, эти батальоны, которые мы здесь создали, они в принципе, станут авангардом деоккупации и восстановлению чеченской государственности на территории. У нас уже в мире такой опыт имеется. Вы помните польский легион, который был создан в Первую мировую войну австрийцами. Он, в принципе, стал основным кулаком, ядром восстановления польской независимости. И таких примеров много. Я думаю, что сегодня не только чеченцы, но и Белорусский легион, и тот же русский легион, который здесь сегодня функционирует, они будут являться именно вот тем основным ядром для освобождения этих территорий тоже и Белоруссии, и самой России. О том, что Россия должна трансформироваться в какое-то другое государственное образование, это разные вещи. И я думаю, что вот этот регион, он сам должен быть заинтересован в том, чтобы изменить существующие реалии в России и в российской политике. Это означает отказ от имперской политики, от империализма. Это пойти по пути деколонизации народов, которые заселяют эту страну. Я уверен в том, что вот такое понимание у тех, кто сегодня борется за свободу Украины и тем самым продолжают бороться за свою свободу и независимость. Вот такое понимание у этих людей есть, у чеченцев оно есть. Я верю, что есть оно и у русских, и у белорусов, и других представителей Кавказа, которые сегодня здесь находятся. - ПОПОВА: Я понимаю, что русские войска и в вашем, и в нашем понимании ведут себя здесь уже в Украине как террористы. Но в то же время, не думаете ли вы о возможности прибытия или попадания на территорию Украины каких-то других террористических группировок из России? Не знаю, возможно, там, из ИГИЛа или еще откуда-то. Что вы можете об этом сказать? - ЗАКАЕВ: Я думаю, что специальные структуры Украины очень четко отслеживают все эти процессы. И поэтому я спокоен в этом отношении, что они сделают и делают все возможное, чтобы этого не произошло. Я понимаю, что вы имеете в виду. Все эти структуры, террористические организации, которые начинали о себе заявлять на Ближнем Востоке, но они были и курировались КГБ. Это однозначно. У нас этому есть доказательства. И сегодня, я думаю, специальная структура в самой Украине за этот год произошли очень большие изменения, и зачистки произошли в этих структурах, которые могли бы способствовать появлению таких террористических организаций на территории Украины. Они практически сегодня зачищены. Я верю и в руководство Украины, и верю в силовые структуры Украины, которые очень четко отслеживают эти моменты и не допустят появления таких организаций здесь, в Украине. - ПОПОВА: Простите, правильно ли я понимаю, что вы считаете, что как минимум какие то ячейки, которые действовали в ИГИЛе или с ИГИЛом, были организованы КГБ, ФСБ Российской Федерации? - ЗАКАЕВ: Я абсолютно просто точно знаю и заверяю, что это было так. Потому что у нас этому есть доказательства. В принципе, возникновение ИГИЛа это был один и тот же сценарий, который русская ФСБ проработала у нас в Чечне, создавая так называемые Кавказский эмират. Переводя борьбу чеченского народа в разряд борьбы с международным терроризмом для россии и для всего остального вопроса. И вот когда Асад начал проигрывать действительно той оппозиции, которая вела борьбу с ними, вот тогда и возникло радикальное течение, которое назвали себя Исламским государством и тем самым отвратили очень многие страны и государства от того, чтобы сменить Асада. Потому что Путин действительно показал с кем Асад имеет дело. Асад имеет дело с международным исламским терроризмом, который хочет создать Всемирный халифат и ведет войну до судного дня со всем цивилизованным миром. И как подтверждение этому возник так называемый ИГИЛ. И вот тогда и отступили основные силы. И даже в самих видах сопротивления Башару Асаду произошел раскол. Очень многие отошли от этого движения и стали оппозицией. И этим воспользовался и Путин, и Асад, чтобы укрепить свои позиции. Это была чистейшая спецоперация ФСБ по ликвидации оппозиции Башара Асада и по его спасению. - ПОПОВА: Еще вы упомянули, что участвуют несколько подразделений. Я сама брала интервью у батальона шейха Мансура в их командира. Скажите, а какие именно вот эти подразделения, которые участвуют? Я так понимаю, часть в ВСУ, часть в Иностранном легионе? Если можно, объясните, что это за подразделения, почему их пять, если я правильно понимаю? - ЗАКАЕВ: Нет. Сейчас их уже больше пяти и шести уже. Я просто не буду сейчас давать конкретику, но я говорю только о тех структурах, которые входят в вооруженные структуры Министерства обороны. Но здесь есть и другие подразделения, которые не входят в эту структуру, они аффилированы куда-то или ВСУ, или территориальное оборону, или какие-то другие структуры. Но главное, они находятся на передовой, они ведут борьбу, они отражают российскую агрессию. Для нас это важнее сегодня, чем вот кто кому подчиняется. У нас есть свои структуры, официальные структуры Министерства обороны, которые подотчетны министру. Они сегодня также выполняют приказы украинского военного командования. Потому что это условия контракта, это условия нашего соглашения, который мы с ними подписали. А есть другие группы, отряды, которые не хотят быть зависимы от кого бы не было. Они самостоятельно определяют для себя, когда им участвовать в войне, где им ставится, куда им встать, где вести военные действия или операции. Поэтому здесь все это находится под абсолютным контролем военного руководства Украины. И поэтому мы должны здесь разграничить – наше Министерство обороны и, естественно, Министерство обороны Украины, которое контролирует всех, включая и наши подразделения. Есть и те, которые входят в структуру Министерства обороны, и те, которые не входят в структуру Министерства обороны, но они контролируются военным руководством Украины. - ПОПОВА: Еще такой вопрос про ту сторону. Есть ли у вас информация о боевом составе, который Путин используется в этой войне, помимо, конечно, пленных которых использует Пригожинских отрядах, помимо мобилизованных российских и вот контрактной армии, которая была у России и которая, видимо, изрядно потеряла после начала вторжения в Украину. Какие еще подразделения или силы Путин использует в этой войне? - ЗАКАЕВ: Я думаю, что такая информация есть у ваших специальных структур. Насколько я знаю, я знаю только то, что мы постоянно и каждый день обсуждаем это. Вагнеровцы, мобилизованные, это призывники и молодые, и старые, и контрактники. Вот все, что у него есть сегодня в арсенале, Путин все это использует, потому что он понимает только продолжение войны обеспечивают ему свободу и его жизнь. Поэтому ни на какие уступки, на компромиссы, на перемирие Путин не пойдет. Он пришел на волне войны, и он должен уйти сс войной. Я не верю, что у него есть кто-либо, кто может его пристрелить и призвать к ответу и изменить ситуацию. И поэтому он сегодня находится в отрыве от всего российского. Есть ВСО, которое его оберегает. И они как зашоренные лошадки, делают свою работу независимо от чего-либо. И они эту работу будут делать. Поэтому личная его безопасность, она как бы гарантирована ему. И поэтому сохранить себя как политического деятеля – это только война в Украине. Конечно, он использует все возможные варианты с тем, чтобы продолжить эту войну. Что он ее не выиграет, он это уже понимает. Но для того, чтобы его продолжать, ему постоянно нужны какие-то ресурсы, которые он пытается использовать. Средняя Азия, Азиатские республики СНГ, страны СНГ, они, в принципе, отошли. Есть одна только Белоруссия, и была Грузия, которая активно не была мишенью, не вмешивалась в войну, но молча поддерживала, скажем так, позицию России. И там сегодня произойдут серьезные изменения. Вы наблюдаете за этими процессами. И, конечно, Путин пытается дестабилизировать Молдавию. Это его пятая колонна в Молдавии, которую они вывели сегодня на улицу. Но это все просто предсмертная агония этого преступного режима. Никаких серьезных последствий, ничего это за собой не повлечет. - ПОПОВА: Может быть, у вас есть какая-то дополнительная, кроме общеизвестная информация о вагнеровцев и Пригожине? - ЗАКАЕВ: Нет. Ваши комментаторы, ваши аналитики уже ничего никому не оставили. По-моему, не осталось ничего, что не знала бы вся Украина и практически весь мир. Я знаю только столько сколько знаете и вы, и наши украинцы, которые находятся и наблюдают за всеми этими процессами. Вагнеровцы, одним словом, это бандформирование Путина. Такое же бандформирование, которым руководит Кадыров, такое же бандформирование, которым руководит Золотов. Это его как-бы частная армия, хотя они сегодня еще являются структурными государственными подразделениями. Но они никак не вписываются в ту политику и в ту работу, которую ведет Министерство обороны, Министерство внутренних дел, Служба безопасности ФСБ. Они как бы сами по себе. А вот эти частные армии Путина, они сами по себе. Поэтому недалек тот час, когда они действительно схлестнутся между собой – те государственные структуры с этими частными, так называемыми армиями Пригожина, Путина. И теперь вы знаете, что уже каждый уважающий себя, как говорится, в анекдоте, миллиардер должен иметь свою частную армию. Они создаются. - ПОПОВА: Да, даже министерство обороны набирает себе зеков. - ЗАКАЕВ: Мы об этом говорили, что это не государство в классическом понимании. Это корпорация, которая сегодня притворяется государством. И сегодня это стало очевидно уже всему миру, когда они, не надеясь и не рассчитывая на те государственные официальные структуры, Министерство обороны, Министерство внутренних дел, Национальная гвардия, ФСБ. Сколько их там было? Но теперь, помимо этого еще каждый миллиардер или каждый деятель создает свою частную армию. Вот это показатель того, к чему Путин привел вот эту страну. И вот поэтому необходимо сегодня эту территорию взять под контроль всем миром. Чтобы не допустить хаоса на этой территории после Путина, мы должны быть сегодня готовы к тому, какие регионы и как они будут взяты под контроль после этого хаоса, вернее, чтобы не допустить этого. - ПОПОВА: Последний вопрос. Вы сказали в интервью каком-то, что разведка теперь говорит о том, что россия пытается заслать новых людей, которые ранее не были идентифицированы как комбатанты кадыровцы. Видимо, из Чечни вы имели в виду. А кто эти люди? О ком вы говорили? - ЗАКАЕВ: Я имел ввиду тех, которых они из Чечни направляют. Это уже не чеченцы. Это люди, которых они собирают по всей россии. Но их направляют в Чечню на полигон. Они проводят две-три недели там, подготовку и оттуда их уже отправляют с этим ярлычком, с брендом "Ахмад сила", как будто они являются чеченцами и добровольцами Чечни. Я это имел ввиду. Это у нас абсолютно достоверная информация. https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/642131b2d4e11/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/640081deb9a0c/ ukrpravda@gmail.com (Тетяна Попова ) Thu, 02 Mar 2023 12:00:46 +0200 Про помилки в плануванні так званого СВО і новий план Кремля Тетяна Попова в "Хроніках війни" (частина 2): Ось що написали про помилки в самому плануванні СВО і рішеннях військово-політичного керівництва РФ Financial Times: Приголомшений олігарх запитав Лаврова, як Путін міг спланувати таке велике вторгнення в такому вузькому колі – настільки, що більшість високопоставлених чиновників у Кремлі, економічному кабінеті Росії та її бізнес-еліті навіть не вірили, що це можливо. "У нього три радники", – відповів Лавров: "Іван Грозний. Петро Великий. І Катерина Велика". "Він дійсно вірить у все, що говорить про сакральність і про Петра Великого. Він думає, що його пам'ятатимуть, як Петра", – говорив колишній високопоставлений чиновник. А ось як Путін заднім числом виправдовує вторгнення: Оскільки початковий план розвалювався, Путін знайшов нові причини для виправдання воєнних дій, наполягаючи на тому, що у нього не було іншого вибору, окрім як продовжувати вторгнення будь-якими необхідними засобами, кажуть нинішні та колишні офіційні особи. "Він каже близьким йому людям: "Виявляється, ми були абсолютно не готові. В армії бардак. У нашій галузі бардак. Але добре, що ми дізналися про це саме зараз, а не тоді, коли до нас вторгнеться НАТО", – повідомив колишній чиновник. Люди, які знають Путіна, описують його як людину, яка з початком війни стала ще більш ізольованою. "Сталін був лиходієм, але хорошим менеджером, тому що йому не можна було збрехати. Але ніхто не може сказати Путіну правду", – каже один із них. "Люди, які нікому не довіряють, починають довіряти дуже невеликій кількості людей, які їм брешуть". Коли росія захопила Крим в України 2014 року, він не поінформував свою власну раду безпеки – натомість якось усю ніч до 7-ї ранку розігрував анексію півострова зі своїм міністром оборони Сергієм Шойгу і трьома високопоставленими силовиками. За словами колишнього високопоставленого російського чиновника і колишнього високопоставленого чиновника США, спочатку радники закликали Путіна не вводити війська до Криму. Путін сказав: "Це історичний момент. Якщо ви з цим не згодні, можете піти", – згадує колишній російський чиновник. Коли Захід, побоюючись ескалації напруженості до точки неповернення і загрози економічним зв'язкам Європи з росією, відповів лише ляпасом, Путін повірив, що ухвалив правильне рішення, за словами кількох людей, знайомих із президентом. Чи запевняв Медведчук, що Україна здасться? "Якщо Медведчук каже, що йде дощ, потрібно визирнути у вікно – буде сонячно", – каже інший колишній високопоставлений російський чиновник. "У вас є опитування, у вас є спецслужби – як ви можете робити щось серйозне на підставі того, що говорить Медведчук?" Однак оцінка Медведчука була раптово підтримана Федеральною службою безпеки, яка запевнила Путіна в неминучості перемоги і виплатила великі суми хабарів українським чиновникам в надії, що це гарантує успіх. "ФСБ вибудувала цілу систему, що дає змогу говорити начальнику те, що він хоче почути. Були видані величезні бюджети і корупція була на всіх рівнях", – каже представник західної розвідки. "Ти розповідаєш правильну історію і трохи знімаєш для себе". Незгодні голоси в СЗР, російському агентстві зовнішньої розвідки і російському генеральному штабі спробували викликати сумніви. На засіданні Ради безпеки за три дні до вторгнення навіть Микола Патрушев, секретар Ради безпеки і найдавніший і найвойовничіший союзник Путіна, запропонував дати дипломатії ще один шанс. "Він знав, у якому поганому стані перебуває армія, і сказав про це Путіну", – каже людина, близька до Кремля. "Путін був занадто самовпевнений, – каже колишній високопоставлений чиновник США. "Він вважав, що знає краще за своїх радників так само, як Гітлер думав, що вмів воювати краще за своїх генералів". Однак більша частина мережі Медведчука просто взяла гроші і втекла, відмовившись приєднатися до вторгнення, або звернулася просто до української влади та попередила її про надані їй інструкції, за словами високопосадовця з української влади та колишніх офіційних осіб США і росії. На тлі широко поширеного безладу серед загарбників російська армія збила кілька власних літаків у перші дні вторгнення. У результаті у нього закінчилися пілоти з досвідом бойових дій за участю сухопутних військ, які були готові до польотів, за словами двох західних офіційних осіб і одного українського чиновника. "Можливо, це не були двозначні цифри, але більше, ніж один або два", – каже колишній високопоставлений чиновник США. "Дружнього вогню було багато. Можливо, у них не було пілотів із бойовим досвідом, які були б готові літати над Україною і ризикувати головою в цій божевільній обстановці". Вадим Скібіцький, заступник начальника української військової розвідки, стверджує, що росіяни збивали свої літаки: "це траплялося". З артилерійських частин, з танків, і ми це бачили навіть за нашими перехопленнями їхніх розмов. Вони збивали свої вертольоти і збивали свої літаки. Росія облажалася, – каже Скібіцький. "Герасимов спочатку не хотів заходити з усіх боків, як це було зроблено. Але ФСБ і всі інші переконали його, що всі в Україні чекають на появу російської армії і ніякого опору не буде". Коли наслідки його вторгнення стали очевидними, Путін став шукати цапа-відбувайла, щоб покласти на нього відповідальність за помилки розвідки, які лежать в його основі. Цією людиною був Сергій Бесєда, глава п'ятого управління ФСБ, яке відповідає за закордонні операції і закладає основу для вторгнення, підкупивши українських колабораціоністів, за словами двох західних офіційних осіб. За словами чиновників, спочатку Бесєду помістили під домашній арешт. Однак його перебування там тривало недовго. Кількома тижнями пізніше офіційні особи США прибули на зустріч із двосторонніх питань зі своїми російськими колегами, розмірковуючи після того, як у російські ЗМІ просочилася інформація про затримання Бесєди, чи з'явиться він і як росіяни можуть пояснити, де він перебуває. Натомість вийшов Бесєда і сказав, перефразовуючи Марка Твена: "Знаєте, чутки про мою смерть сильно перебільшені", – розповів колишній чиновник США. Швидке повернення Бесєди продемонструвало те, що радники вважають однією з найбільших слабкостей Путіна. Він цінує лояльність вище за компетентність; надмірно одержимий секретністю; і керує бюрократичною культурою, де його підлеглі говорять йому те, що він хоче чути, за словами людей, які його знають. Відповідаючи на запитання про розбіжність між заявами Міноборони і грудневими скаргами бійців на фронті на погане оснащення, Путін перефразував персонажа свого улюбленого телешоу, радянської шпигунської драми "Сімнадцять миттєвостей весни": "Нікому не можна довіряти. Тільки мені можна." Потім він усміхнувся. Про ядерний варіант. За словами двох близьких до Кремля людей, Путін уже обміркував можливість застосування ядерної зброї в Україні і дійшов висновку, що навіть обмежений удар не принесе росії жодної користі. "У нього немає причин натискати на кнопку. Який сенс бомбити Україну? Наприклад, підірвати тактичну ядерну бомбу в Запоріжжі", -- каже колишній російський чиновник, маючи на увазі утримувану Україною столицю Запорізької області, яку Путін оголосив частиною росії. "Усе суцільно опромінене, туди не можна зайти, і все одно це нібито росія, то який сенс?" Однак цього разу Путін не став погрожувати реальним застосуванням ядерної зброї, що аналітики інтерпретували як ознаку того, що він почав усвідомлювати обмеження, з якими зіткнулася росія. Новий план Путіна, кажуть люди, близькі до Кремля, полягає в тому, що росія більше прихильна до війни, ніж Захід Україні, і досить стійка, щоб пережити економічні проблеми. "Нам потрібно запитати себе: як ми хочемо, щоб це закінчилося? Чи хочемо ми опинитися в ситуації, коли Путін виживе і в нього буде більше часу?" – каже міністр закордонних справ ЄС. "Щось на кшталт затишшя між першою і другою світовою війною". Путін робить ставку на те, що зможе бачити крізь цю стратегічну турбулентність, кажуть люди, які його знають. Замість того, щоб наполягати на тому, що війна не торкнулася більшості росіян, як це робив Кремль у її перші місяці, коли життя здебільшого йшло своєю чергою, Путін прийняв мобілізаційну риторику, закликаючи все суспільство об'єднатися навколо вторгнення. Російські незалежні ЗМІ повідомляли, що десяткам тисяч державних службовців і студентів платили невеликі суми або примушували до участі в мітингах. Той факт, що Кремль, вочевидь, не думав, що зможе заповнити стадіон, щоб підтримати Путіна, не примушуючи людей йти, говорить про те, що чиновники знають, наскільки важкою буде мобілізація суспільства навколо війни. "Навіть подумки він розуміє, що це станеться не скоро. Це буде дорогий і тривалий процес", – каже колишній американський чиновник. "У нього є, як він думає, час – йому 70 – і ресурси, гроші за нафту і газ, щоб домогтися цього. І за це його, як він сподівається, запам'ятають: збирав російські землі, як це робив Петро Великий. Путін, після низки чутливих поразок в Україні, намагається адаптуватися до ситуації, що склалася, і поміняти підходи до війни. Ключові зміни підходів до війни, що відбулися за рік: 1) Армія РФ – не стільки "предмет гордості", скільки об'єкт, у який має "вкладатися" вся росія. 8 березня 2022 р. Путін заявляв, що мобілізація не знадобиться, "армія вирішить усі завдання, що стоять перед нею". Але 21 вересня було оголошено "часткову" мобілізацію. Тобто, Путін фактично визнав, що багаторічні фінансові вливання в армію не дали їй переваг, достатніх для "вирішення завдань". Очікування другої хвилі мобілізації або навіть – загальної мобілізації є трендом настроїв населення РФ. Крім того, "на допомогу армії" з літа минулого року розпочалося кілька кампаній: із набору "добровольчих" регіональних і національних батальйонів; із залучення на фронт ув'язнених через ПВК "Вагнер"; із формування нових ПВК ("Побєда" під егідою МО, ПВК "Газпрому", малі ПВК олігархічних груп). Влада намагається стимулювати допомогу армії з боку бізнесу і населення, "запустити" широкий волонтерський рух на допомогу армії тощо. Але головна ставка – на створення чисельної переваги. 2. Розмивання цілей війни. Якщо спочатку цілями війни позиціонувалися "визволення республік Донбасу", "захист російськомовних", "денацифікація і демілітаризація України", то, згодом, Путін і російська пропаганда почали уникати навіть відносної чіткості у формулюваннях, розмірковуючи про "приростання територією", "конфлікт з усім Заходом", "безпеку росії", "багатополярний світ". З одного боку, такий підхід дозволяє владі РФ зберігати опцію оголошення "перемоги" і "досягнення цілей спецоперації" практично в будь-який момент. З іншого – невизначеність стає чинником зростання напруги серед населення. 3. Підготовка до довгої війни. Про "захоплення Києва за три дні", через рік військових дій, продовжує говорити тільки Кадиров. На думку ж військових аналітиків, Путін вважає, що затягування конфлікту підвищує його шанси на перемогу в довгостроковій перспективі. Сам Путін теж дає зрозуміти, що має намір воювати стільки, скільки знадобиться для перемоги. Починаючи з вересня, він апелює до історії "Північної війни", яку Петро I вів 21 рік. У чому логіка ставки Путіна на "довгу війну"? Мобілізаційний потенціал РФ – вищий, ніж потенціал України. Насамперед це стосується людського ресурсу: росіян більше, населення практично повністю підконтрольне і готове приймати всі рішення влади. У військово-технічному плані ситуація не настільки очевидна: по-перше, втрати армії РФ у техніці надто високі, а стара техніка, яку активно розконсервують, не відповідає вимогам сучасної війни; по-друге, Захід продовжує фінансову й технічну підтримку України. Україна, як і раніше, сприймається як "недодержава", яку "просто потрібно штовхати сильніше". До того ж, війна ведеться на території України, країна економічно і психологічно виснажується. У розумінні Путіна і російських еліт, Україна "влаштована" так само, як сама РФ: суб'єктом є влада та еліти, населення – ні. Це – ключова помилка: в Україні "соціальний замовник" опору агресії – суспільство, а не "київський маріонетковий режим, підконтрольний колективному Заходу". Щодо Заходу нова ключова ставка – не на переляк, а на втому. "Пережили одну зиму – другу точно не переживуть". Тобто, в "цивілізаційному конфлікті" Путін робить ставку на те, що "поріг терпіння" росії виявиться вищим, ніж у Європи і США. Крім того, надії російської влади пов'язані з виборчими кампаніями в країнах Заходу. Розрахунок на те, що "втомлені від України" виборці приведуть до влади лояльніших до РФ правителів. Проте досвід зміни персоналій на чолі Великої Британії (за період війни там змінилися 3 прем'єр-міністри) показує: зміна влади не веде до зміни політики. При цьому, виступаючи з посланням Федеральним зборам, Путін позначив намір продовжувати війну, дав зрозуміти, що держава, економіка і населення забезпечуватимуть фронт насамперед. Але правитель РФ ні в посланні, ні в більш ранніх виступах і заявах не артикулював чітко цілей війни, орієнтовних термінів її тривалості, допустимих втрат (людських, економічних, військово-технічних, соціальних). Але інші публічні фігури, експерти, ЗМІ в РФ і світі про це говорять. Пригожин: "Якщо нам треба йти до Дніпра, то це на роки три. Якщо нам треба закрити "ЛНР", "ДНР", то це ще хоча б рочки півтора-два попрацювати. Якщо нам треба дійти до Ла-Маншу, тоді в мене є свій ідеальний план". Згідно з соціологічними даними, опублікованими в лютому 2023 р., населення росії не вірить у тривалу війну: 13% вважають, що війна триватиме менше ніж півроку, 45% – від пів року до року; 28% – від року до двох. Тільки 13% кажуть, що війна триватиме понад три роки. https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/640081deb9a0c/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/640049b2777a1/ ukrpravda@gmail.com (Тетяна Попова ) Thu, 02 Mar 2023 08:01:06 +0200 Про основні помилки російського військово-політичного керівництва РФ за перший рік війни Тетяна Попова в проєкті "Хроніки війни": Яких помилок припустилося російське керівництво внаслідок так званої спеціальної військової операції "Кидок Мангуста"? За фактом через рік після початку повномасштабної війни керівництво росії стоїть від своїх цілей далі, ніж виявилося в перший же день. Росії не вдалося здійснити "маленьку переможну війну" в Україні. "Спецоперація" затягнулася. Через рік після її початку, перспективи мирного врегулювання виглядають непереконливо. Переговори практично не ведуться. Кількість загиблих – сотні тисяч. Постраждалих – мільйони. Війна дедалі виразніше впливає на ситуацію в РФ. Кремль робить ставку на затягування конфлікту, безпідставно вважаючи, що противники рано чи пізно не витримають. Війна триватиме доти, доки при владі Путін. І не обов'язково закінчиться після його смерті. Путін почав вторгнення в Україну, виходячи з трьох базових установок: 1. ЗС РФ є "другою армією світу", здатною швидко, ефективно і жорстко вирішувати поставлені завдання. 2. Україна нібито "штучна держава", яка розвалиться, якщо її "підштовхнути". 3. Захід не зможе виступити єдиним фронтом, злякається наслідків війни в Європі та погодиться на будь-які умови РФ. Але виявилося, що всі три установки були помилковими: ЗС РФ – посередня армія, яка воює числом, а не умінням; Україна – досить міцна країна; Захід зберігає єдність і декларує готовність підтримувати Україну "стільки, скільки знадобиться". Тож крім поганого планування СВО, серед помилок/основних невдач РФ я б назвала: 1.Провал наступу на Київ, відступ з півночі України. У перші дні війни, скориставшись ефектом несподіванки, за співвідношення сил 12:1 підрозділам армії і нацгвардії РФ вдалося за лічені дні вийти до передмість Києва. При цьому ключова операція – висадка десанту в Гостомелі, була реалізована незначною мірою, зустрівши запеклий опір невеликого гарнізону. Злітно-посадкова смуга аеропорту Гостомель під час запеклого бою була зруйнована і стала непридатною для посадок транспортних літаків з особовим складом армії РФ. Висадка у Василькові також була зірвана. Оборонну лінію по річці Ірпінь наступаючим силам подолати не вдалося. Вийти до столиці з боку Броварів – теж. Не змогли взяти і Чернігів із Сумами, що не дало змоги налагодити постачання армії РФ залізницею. Зате сюжети про те, що відбувалося в Бучі, облетіли весь світ. Це дозволило Україні заручитися підтримкою в постачанні західних озброєнь і нелетальної допомоги. Відступ із Київської, Чернігівської, Сумської областей було офіційно подано, як такий собі "жест доброї волі". Але фактично це була втеча з істотними втратами при відступі. Зазнавши поразки під Києвом, армія РФ не реалізувала стратегічну мету СВО – встановлення контролю над Україною, повалення "київського режиму". Досягнення миру на російських умовах стало неможливим. 2. Втрата крейсера "Москва". 13 квітня крейсер "Москва" перебував на схід від о. Зміїний і за 150 кілометрів від Одеси. ЗСУ вразили флагман Чорноморського флоту росії двома українськими ракетами "Нептун". На дно з кораблем пішли і 16 крилатих ракет "Калібр", і всі ті, хто перебував на палубі та в рубці. Офіційну кількість загиблих росія досі приховує. За різними оцінками, екіпаж становив від 416 до 680 осіб. Знищення флагмана Чорноморського флоту стало значним ударом по репутації російського флоту. 3. Поразка бурових платформ "Чорноморнафтогазу". Початок ураження військових об'єктів РФ у Криму. Голова Криму Сергій Аксьонов повідомив, що українські військові завдали удару по бурових платформах "Чорноморнафтогазу", найсильніший удар припав на першу вишку. Бурові платформи стали одним із перших кримських об'єктів, атакованих ЗСУ. Пізніше стало відомо, що ЗС РФ розмістила на платформах системи ППО. Це стало першим ударом по військових об'єктах РФ у Криму. 4. Втрата о. Зміїний. Генерал-лейтенант Ігор Конашенков заявив, що Збройні сили РФ "як крок доброї волі" покинули острів Зміїний – нібито в рамках створення гуманітарного коридору для вивезення сільськогосподарської продукції з України. За фактом армія РФ втратила захоплений у перший день війни стратегічно важливий острів за 35 км від українського берега. Унаслідок цього десантна операція на Одесу стала неможливою, а росія зазнала значної репутаційної шкоди. 5. Атаки на аеродроми Криму та енергетичні об'єкти півострова. За повідомленням міноборони РФ на території аеродрому Саки в курортному селищі Новофедорівка на майданчику зберігання сталася детонація кількох авіаційних боєприпасів. Українська ж сторона опублікувала супутникові знімки, які показують, що внаслідок вибухів знищено або критично пошкоджено від 9 до 14 літаків. Офіційна версія міноборони РФ: вибухи в Новофедорівці – результат "порушення правил пожежної безпеки". США прямо говорили про те, що удар завдала Україна українською зброєю, а російська ППО не справляється з українськими ракетними атаками. У Криму почалася паніка, туристи масово виїжджали з півострова. 9-11 серпня утворилися затори в кілька кілометрів на виїзд із Криму. Після чутливого ураження аеродрому значна частина бойової авіації РФ була передислокована з Криму вглиб росії, кількість бойових вильотів з території Криму істотно скоротилася, що створило передумови для подальшого контрнаступу ЗСУ і взяття ними Херсона. 16 серпня в Джанкойському районі поруч із селищем Майське внаслідок диверсії сталася серія вибухів на складі боєприпасів. Цього ж дня над військовою авіабазою в смт Гвардійське піднялися клуби чорного диму – на території військового об'єкта пролунало кілька вибухів. Це стало демонстрацією ЗСУ можливості безперешкодного ураження об'єктів у Криму. 6. Контрнаступ України і взяття ЗСУ більшої частини Харківської області. Найбільша наступальна операція Збройних сил України на території Харківської області та суміжних районів Донецької та Луганської областей розпочалася 6 вересня 2022 року. Сконцентрувавши необхідні сили на північ від Балаклії Харківської області, українські війська перейшли в наступ у напрямках Балаклія – Волохів Яр – Шевченкове – Куп'янськ і на сході від Балаклії, у районах Савинці, Куньє тощо. Через п'ять днів після початку контрнаступу російські війська втратили контроль над 8370 квадратними кілометрами Харківської області. Фронт став проходити по річці Оскіл і державному російсько-українському кордону в Харківській області. Спроба ЗС РФ організувати новий рубіж оборони вздовж річок Оскіл і Сіверський Донець не привела до успіху: до кінця вересня ЗСУ організували низку плацдармів на іншому березі обох річок і розвинули наступ у напрямку Луганської області. Російською армією було кинуто величезну кількість військової техніки. 30 вересня президент росії Володимир Путін оголосив про приєднання до РФ нових територій, проте під час контрнаступу 1 жовтня українські війська показово взяли місто Лиман Донецької області. The Wall Street Journal, посилаючись на дані аналітиків Oryx, повідомив, що станом на 6 жовтня українські військові захопили 460 російських основних бойових танків, 92 самохідні гаубиці, 448 бойових машин піхоти, 195 броньованих бойових машин та 44 реактивні системи залпового вогню, крім того, було захоплено склади з боєприпасами. Зазначається, що реальна кількість захопленої Україною російської техніки може бути ще більшою. 7. Вибух на Кримському мосту стався вранці в суботу 8 жовтня 2022 року. Було обвалено близько 250 метрів шосейного полотна, обвалилися 3 прольоти моста, згоріло сім цистерн вантажного поїзда. Швидке сполучення між півостровом і Краснодарським краєм опинилося під загрозою. Один із найзахищеніших об'єктів росії міст виступав важливим логістичним ланцюжком для постачання південного угруповання російської армії через особливу роль залізничного сполучення в російських збройних силах – ешелони йшли на Джанкой, звідки вони розподілялися для постачання російських військ у південних регіонах України. Військова логістика була порушена. Крім іміджевого удару для Росії, це створило серйозні передумови для контрнаступу ЗСУ на Херсон. 8. Втрата Херсона і правобережжя Херсонської області. За 10 днів після підриву Кримського мосту, 18 жовтня 2022 року, новий командувач об'єднаного угруповання російських військ Сергій Суровікін заявив про непросту військово-тактичну ситуацію на херсонському напрямку. До цього призвели проблеми з постачанням військового угруповання на правому березі Дніпра. Доля Херсона була вирішена: армія РФ почала евакуацію з регіону. 11 листопада 2022 року російське командування заявило про завершення відступу з правого берега Дніпра. Українські війська без бою увійшли в Херсон. З відступом з Херсона росія втратила єдиний обласний центр, який вдалося зайняти в ході СВО (до речі, так само без бою). Протягом кількох днів російські війська втратили близько 40% території Херсонської області, розташованої по обидва боки Дніпра. Загроза з боку армії РФ для Миколаєва, Кривого Рогу та Одеси була знята, і ЗСУ посилили наступальні дії на інших напрямках. Крім того, в зоні прямого вогневого ураження ЗСУ тепер опинився і Крим. 9. Атаки українських дронів на аеродроми стратегічних бомбардувальників РФ та інші стратегічні об'єкти на території росії. 5 грудня українські безпілотники вразили місця стоянки літаків під Рязанню, в Саратовській області та в Курську. Вибухи 5 грудня сталися на російських авіабазах "Дягілєво" під Рязанню і "Енгельс" під Саратовом – місцям дислокації стратегічних ядерних бомбардувальників Ту-160 і Ту-95, розташованим щонайменше за 480 км від українського кордону. Після цього прильоти українських безпілотників по російських військових об'єктах продовжилися. 10. Знищення місць дислокації особового складу РФ. Гуртожиток у Макіївці. 1 січня ЗСУ завдали удару по ПТУ No 19 у Макіївці – місті за 16 кілометрів від Донецька. У будівлі розташовувалася база російських військових. Міноборони РФ стверджує, що під час атаки загинули тільки 89 військовослужбовців із 1300, які перебували в гуртожитку, українське командування заявляє про понад 300 загиблих і 400 поранених. Макіївська ракетна атака стала найбільшим ураженням місця зосередження особового складу, але далеко не єдиним. Знищення пунктів постійної дислокації військ РФ давно було пріоритетною метою ЗСУ. 11. Павлівка і Вугледар: безглузді втрати 155-ї окремої гвардійської бригади морської піхоти ТОФ РФ. Ще в листопаді минулого року морпіхи 155-ї окремої гвардійської бригади морської піхоти ТОФ РФ звернулися до губернатора Приморського краю з повідомленням про втрати до 300 осіб убитими за 4 дні штурму Павлівки. Тоді бійці звинуватили у втратах неграмотне командування в особі генерала Мурадова і Ахметова. Українські пабліки поширювали відео з узятими в полон бійцями 155-ї бригади морської піхоти. І такі випадки не поодинокі. Морпіхів гнали в лобові атаки відкритою місцевістю, не рахуючись із втратами. Кульмінацією стала одноразова втрата 31 одиниці бронетехніки – її було знищено за раз під час штурму Вугледара. Було втрачено 13 танків Т-72Б3, 12 БМП 1/2, 2 МТ-ЛБ і 1 ІМР. Це становить приблизно половину від танкового батальйону, що входить до складу бригади. Втрати стали наслідком грубої помилки командування: рух колон одним і тим самим маршрутом, без прикриття артилерією і засобами РЕБ. 12. Облога Артемівська (Бахмута). Бахмут (Артемівськ) війська РФ "беруть" уже досить давно. Наступ на місто розпочався ще в серпні, коли російські війська відновили наступ після захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська. Але інтенсивна облога почалася на початку грудня 2022 року, коли російські війська підійшли впритул до міста – зокрема було взято село Весела Долина, частину села Опитне та села Іванград. Українські війська весь цей час проводили маневрену оборону, проводячи контратаки. 20 грудня Бахмут відвідав президент України Володимир Зеленський, щоб продемонструвати, що місто не взято, незважаючи на бравурні заяви "воєнкорів". Бахмут міг би стати першим великим містом (70 000 населення), яке війська РФ захопили б від кінця червня, коли ЗСУ після двох місяців боїв були змушені відступити з Сєвєродонецька і Лисичанська. Але переможна історія явно затягнулася. Зрештою захоплення міста було доручено ПВК "Вагнер". Протягом наступних місяців Пригожин суттєво збільшив чисельність угруповання – орієнтовно до 35-50 тисяч бійців (переважно з числа ув'язнених). Інтенсивність боїв за місто стала безпрецедентною, як і втрати з обох сторін. За півроку лінія фронту тут змістилася західніше в середньому на 5-10 км. Тобто середнє просування росіян – усього близько 1,5 км на місяць. ПВК "Вагнер", неодноразово скаржачись на відсутність постачань снарядів, показували кадри із сотнями загиблих "вагнерівців" в імпровізованому морзі, кажучи про постійні великі втрати особового складу. https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/640049b2777a1/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/63f5fce12cfaf/ ukrpravda@gmail.com (Тетяна Попова ) Wed, 22 Feb 2023 12:30:41 +0200 Тетяна Попова для "Хронік війни" записала інтерв'ю з начальником відділення поліції N2 у Бородянці – В'ячеславом Цилюриком. Повну версію дивіться тут: - ЦИЛЮРИК: Керівники, які займались безпосередньо прийомом повідомлень – перші, хто зустрічали наших громадян, які приходили із заявами. В подальшому вже розподіляли: слідчо-оперативна група виїжджала на місце події або безпосередньо тут приймались заяви. В даному приміщенні була кімната прийому громадян, там, де приймалися заяви від громадян. - ЦИЛЮРИК: По перше, не було такої інформації, що розпочнеться війна. Близько 21:30 22 лютого перша інформація, яка надійшла – це збір по тривозі, який підняли по відділах та відділеннях Бучанського районного управління. В подальшому зібравши особовий склад, тільки близько 23 години нам повідомили, що на територію України введено надзвичайний стан. Про будь-які бойові дії, про будь-які військові дії, а тим більше, що буде якийсь напад з боку дружньої нам Республіки Білорусі, про це ніхто і подумати не міг, що будуть якісь військові дії у нас на території чи буде якийсь повномасштабний напад. Про це ще не було такої інформації. Для нас це не було дивно, коли нас збирають по тривозі. Тобто могли бути якісь заходи на території або навчальна тривога. На той час основним був своєчасний збір всього особового складу. Коли вже пішла інформація, що потрібно озброювати особовий склад, там вже перші якісь думки пішли про те, що щось відбувається. - ПОПОВА: Як почався для вас ранок 24-го лютого? - ЦИЛЮРИК: З ракетних обстрілів. Близько четвертої – п'ятої години ми почули вибухи. Я якраз пішов перевіряти пости та ввів операцію "Фортеця". Виставлені були пости для охорони будівлі. І коли я знаходився біля поста, який знаходився безпосередньо на центральній частині будівлі, ми почули перші вибухи. І тоді вже стало зрозуміло для чого нас збирали. Зайшовши до приміщення свого кабінету, відкривши пабліки, відкривши інтернет, виступав наш президент і сказав, що на нас було скоєно напад з боку російської федерації і на території України введено військовий стан. І після цього життя помінялося до і після. - ПОПОВА: Що ви зробили перше, коли дізналися, що почалося? - ЦИЛЮРИК: Потрібно було заспокоїти особовий склад. Потрібно було людям пояснити наші задачі, потрібно було довести людям, що робити. Перш за все, їх привезти. - ПОПОВА: І перший загиблий був співробітник вашого відділу в місті, наскільки я зрозуміла? - ЦИЛЮРИК: Сім'я загинула 26 лютого близько 16:00. Ми знаходились на подвір'ї. Був явний вихід і приліт по селищу Бородянка. Орієнтовно по звуку ми відчули, що з того боку. Я набрав знайомих, у нас там підприємство "Алюпол". І я набираю місцевих, які там проживають, дізнатися, поки ми туди доїдемо, куди був приліт. Іван Сімороз, начальник карного розшуку, набирав свою сім'ю, але не відповідав ні батько, ні мати. Ми сіли на автомобілі і, під'їжджаючи до будинку, побачили, що життя його було стерте. Був великий будинок його сім'ї, який був повністю зруйнований до фундаменту. - ПОПОВА: Які були ваші наступні кроки? Ви відпустили жінок, ви сказали, переїхали в наступне селище? - ЦИЛЮРИК: На той момент ми почали розбирати завали. Я був дещо деморалізований, тому що коли я побачив тіла людей, яких я знаю, коли я розумів, що це батьки мого співробітника, мого колеги і мого товариша, тоді не було думок. Ми лише шукали його дитину. Але коли діставши всі тіла, ми знайшли його дитину, вона ще на той момент була жива. Ми доставили її до лікарні і було прийнято рішення вивозити тіла до моргу, який знаходиться в нас в Макарові. Організовувалися машини, в зв'язку з тим, що було 5 трун, які треба було вивезти. Я надав службовий автомобіль, який супроводжував. Вони вийшли в Макарів, близько 10-ї години мені набрав головний лікар, повідомив, що Поля загинула внаслідок обширних травм внутрішніх органів. І зранку Іван із колегами з карного розшуку повезли тіло його дитини в місто Макарів. Уже почались пересування по нашій території колон ворогів. І 27 лютого ми вступили в перший бій. Дякуючи тому, що ми ніколи... - ПОПОВА: Поліцейські вступили в бій? - ЦИЛЮРИК: Поліцейські. Мої офіцери громади, які залишились, місцеві люди із самооборони, в яких вже була на той момент зброя, яку роздавав військкомат, за якою ми їздили до Чернігівської області. - ПОПОВА: Ви привезли зброю і роздали людям? - ЦИЛЮРИК: Так, ми привезли. При військкоматі були норми роздачі всієї зброї, яка була. Ми ще не знали, що це робиться і по шаблону діяли. Роздали зброю, а потім уже люди підключились самі і почали робити все, щоб унеможливити прохід ворога. Вони до нас зайшли як на прогулянку, але ми почали їм це псувати максимально. - ПОПОВА: Яким чином? - ЦИЛЮРИК: Ми їх жахали при кожній нагоді. Якщо проходить колона тяжкої техніки і далі йшли їхні резерви (автомобілі забезпечення, автомобілі із паливом). Ми їх знищували і відходили. Тому поліцейські тут не понесли втрат. Всіх своїх хлопців я зберіг. Більше загинуло людей самооборони, які не мали навичок. - ПОПОВА: А ви очолювали ТРО чи ви просто разом з ТРО працювали? - ЦИЛЮРИК: Ми разом з ТРО працювали. Там всі місцеві люди були: молоді хлопці, мешканці, АТОшники, які вже воювали і мали військовий досвід. - ПОПОВА: А скільки з Бородянки було в ТРО людей? - ЦИЛЮРИК: Оформлених на той момент близько 40 чоловік. А люди, які виявили бажання, але не мали будь-якого відношення до ТРО і не подавали списки, не проходили будь-яких мобілізаційних списків, але з власного бажання брали зброю і робили те, що вони робили. Люди всі освідомленні, люди, які віддавали своє життя за нашу свободу, за нашу територіальну цілісність. Не можна сказати, що це люди, які проходили якісь відповідні навички. Це прості, пересічні громадяни Бородянки, так само і в Макарові. Люди брали зброю до рук і відстоювали свою свободу. - ПОПОВА: Я бачила відео, де ви з гранатами за залізничною колією ховаєтеся. Що це відбувалось? Ви підривали колії чи ви знімали як проходять колони? - ЦИЛЮРИК: В той момент був прорив російських військ до села Загальці. - ПОПОВА: Це яка дата? - ЦИЛЮРИК: Це вже був березень, можливо 14-15 березня. У зв'язку з тим, що за нами знаходилась Пісківка, там дуже багато було цивільного населення. Там уже було простіше. Там керівники ТРО – це були військові люди, які мали військовий досвід. Ми з ними зайняли оборону для того, щоб не пропустити війська, щоб далі не просувались. Тому що вони б повністю закрили територію, це було вже кільце. І там єдиний вихід був із Пісківської об'єднаної територіальної громади, з Бородянської ОТГ, залишалася одна дорога на Радомишль, який в подальшому потім також був обстріляний. Там був авіаудар, але дорога залишилась, люди могли евакуйовуватись. Через них заходили і гуманітарні конвої, і також вивозили людей. - ПОПОВА: Багато було обстрілів з авіабомб? Я так розумію, що багато людей загинуло. Коли це почалося і скільки людей загинуло? - ЦИЛЮРИК: 29 лютого був перший авіаудар. Це, наскільки я пам'ятаю, прямо у нас на очах відбулося. Ми поверталися із Хутір Гаю і вийшла Су-27, і обстріляв ракетами перші будинки в початку нашого населеного пункту. А в подальшому 1 і 2 березня були авіаудари безпосередньо вже авіабомбами. Внаслідок чого була знищена вся вулиця, 9-ти поверхівки знищені. Мета обстрілів незрозуміла. Якщо б вони працювали по коректувальниках, то там їх не знаходилось. Будь-яких бойових дій з цих будинків не велося. Це просто вони знищували населений пункт, знищували наших людей. Коли йшли колони, вони просто обстрілювали будинки. У нас є загиблі, бо колони просто переїжджали людей. – ПОПОВА: Скільки людей загалом загинуло? Ті, що ви ексгумували і знайшли? - ЦИЛЮРИК: Працювали з населенням, Працювали з старостатом, там де люди повідомляли, що були захоронення в тій чи іншій локації. Багато було масових захоронень, там де від 5 до 10 чоловік. Це ті, що люди самі брали і ховали загиблих. Вивезено близько 250 тіл. Із них 80-85% з ознаками насильницької смерті. І від мінно-осколкових поранень і кульових поранень. Дуже багато ми знаходили закатованих людей, в яких були руки зав'язані зі катування, характерними порізами, і попалами. Дуже багато жінок ми знаходили із перерізаними горлами. Тобто те, що вони тут робили, не піддається будь-яким правилам ведення війни. І тому не було ні будь-якого жалю до цих "братів" наших. - ПОПОВА: А зґвалтування? - ЦИЛЮРИК: Зафіксовані зґвалтування у нас на території. Близько 8 випадків, там де жінки зверталися. А скільки не зверталось тільки Богу відомо. - ПОПОВА: Як відбувалося звільнення території? Я розумію, що ви відійшли від міста. Розкажіть де ви відійшли і що ви там робили і як відбувалося звільнення території. - ЦИЛЮРИК: Під натиском військ, цієї навали, ми були змушені відходити. На той момент не було ні того бойового досвіду, ні озброєння, щоб можна було адекватну відповідь давати цим військовим. І ми відходили з Бородянки і вийшли на Загальці. В подальшому ми відійшли до населеного пункту Пісківка, де ми і знаходились до кінця деокупації, тобто до 1-го квітня. І звідти ми робили свої рейди, де ми скомунікувалися спочатку з 14-ю бригадою, потім працювали із 10-ю львівською гірсько-штурмовою бригадою. Там знаходились до початку 1-го квітня. 1-го квітня до нас надійшла інформація, що колони почали рух в напрямку Іванкова. Було прийнято рішення перевірити дану інформацію виїхавши до села Загальці. Ми не побачили будь-якої активності, вийшли на село Дружня і через Дружню вже зайшли в Бородянку, яка була на той час вже без солдат РФ. - ПОПОВА: Але тут же по центру Бородянки просто стояла розстріляна колона? Коли вона була розстріляна? - ЦИЛЮРИК: Перші втрати вони понесли 27-го лютого. - ПОПОВА: Тобто ця колона стояла тут з 27-го лютого? - ЦИЛЮРИК: Я вам хочу сказати, що там їхні тіла лежали. - ПОПОВА: І вони їх так і не забрали? - ЦИЛЮРИК: Із свідчень місцевих, які знаходились в окупації, що тіла російських солдат дуже довго лежали, особливо якщо це були буряти, якути, то їх забрали в останню чергу. - ПОПОВА: А кадирівці тут також були? - ЦИЛЮРИК: Кадирівці були безпосередньо в цьому приміщенні. - ПОПОВА: А де вони тримали полонених? - ЦИЛЮРИК: Різні локації. Це здебільшого були промзони, великі приміщення, так само, як і колишні корівники, у великих будинках, підвалах. Не можна сказати, що вони десь в одному місці їх звозили. - ПОПОВА: Яка кількість людей відсутня? Хто пропав без звісті? - ЦИЛЮРИК: Станом на сьогодні близько 68 чоловік. - ПОПОВА: Думаєте росіяни їх забрали з собою чи десь вбили? - ЦИЛЮРИК: Списки тих людей, які начебто були евакуйовані до Білорусі, я не можу сказати, що вони повністю відповідають дійсності, але в нас вони були. Там близько 28 чоловік. Але свідчень набагато більше, що їх вивозили, примусово забирали. - ПОПОВА: Опишіть те, що ви бачили, коли ви сюди заїхали після звільнення? - ЦИЛЮРИК: Бородянка – це компактне невеличке селище повністю придатне для проживання, яке жило своїм тихим, спокійним життям. І коли ми зайшли і побачили, що дороги як такої не було, вона була повністю вся в строймусорі від вибухів. Кожні 15 метрів стояла знищена техніка, розбиті цивільні автомобілі, переїхані танками, спалені. Повитягувані з магазинів речі, людські речі знаходились. Там, де проживали ці нелюди, було стягнуто туалети, пральні машини, побутова техніка. Це те, що вони не встигли їх забрати з собою, коли відступали. Можна було відрізнити де проживали рядові солдати і не офіцери. При наявності в будинку туалету, вони свої фізичні потреби справляли там, де і спали. Максимальний жах. - ПОПОВА: Це у всіх містах, де я була, де жили російські солдати. - ЦИЛЮРИК: Ми заходили і бачили надписи "Кто вам разрешил так хорошо жить?". Скільки я спілкувався з місцевим населенням, то вони переповідали: "Мы проживаем в бараках, а вы богато живете. У вас на территории два дома". Місцеві пояснювали, що ось тут вони живуть, а там кури, корови. Для них це було незрозуміло. Вони думали, що це велике місто, тут асфальт. Притому, що ми завжди скаржилися на якість асфальту. Для них це було щось нове. - ПОПОВА: Скажіть, а що зараз ви робите? Рік вже прийшов після навали. Чим займається зараз ваш відділ? - ЦИЛЮРИК: Стабілізувавши ситуацію в районі, ми тісно працювали із СБУ на виявлення колаборантів, на виявлення даного роду елементів. Потім закінчували роботу із мародерами. Ми почали робити свої прямі функційні обов'язки – допомагати людям, реагувати на заяви про скоєння злочинів, розкриваєм злочини. І тренуємося, щоб не допустити 24 лютого 2022 року. І в очікуванні. - ПОПОВА: Ви думаєте, що вони ще раз підуть тією ж дорогою? - ЦИЛЮРИК: Ми не можемо спрогнозувати поведінку керівного складу, які говорять на весь світ, що тут знаходяться фашисти, що ми пригнічували російськомовних, не дивлячись на те, що у половини діти спілкуються російською мовою. Коли ти дивишся, як їхнє керівництво дає якісь інтерв'ю, воно на голову не налазить. Тому від цих нелюдів можна очікувати все, що завгодно. - ПОПОВА: А скільки кілометрів до білоруського кордону звідси? - ЦИЛЮРИК: Якщо по прямій, то 95. - ПОПОВА: Це був ваш кабінет? - ЦИЛЮРИК: Так. Тут знаходився мій робочий стіл. Це сейф, який ще, мабуть, від прадідів передавався. Говорили, що він протипожежний, але ж бачите. Совєтам не можна було вірити ні в чому, навіть в цьому. Тут знаходились стільці, де я приймав особовий склад, де ми проводили наради. Проводив безпосередньо особисті прийоми громадян, коли приходили. Там була кімната відпочинку. - ПОПОВА: Влучання було тут, але перекриття витримало. - ЦИЛЮРИК: Перекриття витримало... - ПОПОВА: Але пожежа сталася все одно. - ЦИЛЮРИК: Так склалося, що на території України була операція "Акциз". І ми вилучали контрафактні товари, і в нас в підвальному приміщенні знаходились близько 800 літрів контрафактних спиртних напоїв. Я думаю вони також відіграли свою роль в горінні такої високої температури. У зв'язку з тим, що проведено ряд експертиз і будинок признаний повністю під демонтаж. Плити втратили свою жорсткість, в підвальному приміщенні плити просіли. А приліт міни спровокував пожежу і воно пішло. А ще дивлячись на те, що багато було стройматеріалів, ми займалися реконструкцією старого приміщення. Було проведено ряд будівельних робіт, перший поверх був повністю відремонтований. І на другий поверх були повністю будматеріали. - ПОПОВА: Зараз ви очікуєте, що буде знесена ця будівля і побудується нова? - ЦИЛЮРИК: Зараз доводяться всі нормативно-правові акти, вся документація відповідна для законного демонтажу і подальшому будівництву нового приміщення. - ПОПОВА: А скільки колаборантів було виявлено в Бородянці? - ЦИЛЮРИК: У зв'язку з тим, що було змінено підслідність за Служби безпеки України, близько шести. Це ті, що ми знаємо, які ми передавали до Служби безпеки України. - ПОПОВА: Скільки вони там ще не знайшли ви не знаєте? - ЦИЛЮРИК: У нас вже були зовсім інші задачі. Всю посильну допомогу, яку там потрібно було, ми знаємо, територію, вони просили, ми їм надавали, але ж кожен займався своєю справою. Всі військові злочини, які були здійснені солдатами РФ на території, ми також документували і в подальшому передавали, змінювали підслідність за ними і передавали їх до Служби безпеки України, які в подальшому займаються документацією, передачі даної інформації до тієї саме Гааги і так далі. - ЦИЛЮРИК: Тут стояв їхній автомобіль РЛС, який був наполовину розібраний. Я так розумію, їхня техніка ламалась і вони його використовували як донор. А в боксах, які зараз закриті, знаходились цивільні машини розібрані, які вони повикрадали. - ПОПОВА: А тут був тризуб? І вони його залишили? - ЦИЛЮРИК: Залишили, навіть надписів немає. - ПОПОВА: А там у вас була тюрма? Ізолятор? - ЦИЛЮРИК: Тут ще до 2014 року знаходився ізолятор. - ПОПОВА: І вони там не тримали місцевих? - ЦИЛЮРИК: У нас немає такої інформації. Я думаю, вони не тримали, у зв'язку з тим, що він вже був знищений, згорівший. Вони використовували безпосередньо цей плац і ті бокси. Тут дуже багато було спиртних напоїв, дуже багато було косметики. В даних будинках знаходились якісь рештки автомобілів, велосипеди, мопеди. Вони стягували все сюди. Тут вони жили, в підвалі. Вони вже боялися нашої артилерії, боялися адекватної відповіді. Але ж наші військові не вели тут будь-яких артобстрілів по місту. Тому що на той момент тут все одно залишалось близько 3-4 тисяч цивільного населення, які не евакуювалися. Основна маса евакуювалися з високоповерхівок, а приватний сектор залишився. Хоча так дуже багато виїжджали. Тут люди попали в пастку, дуже багато людей з Києва виїхали. У нас на території саме великі дачні кооперативи. І вони туди заїхали і потрапили в пастку, коли були повністю ізольовані. Там, де великі кооперативи, люди звертались, дитина інсулінозалежна, і інсуліну залишалось на 3-4 дня. І ми летіли в Радомишль, шукали цей інсулін, а він ще повинен якийсь бути дитячий. І тоді знайшли пару ампул, приїхали і вже мусили їх вивозити. Дуже багато людей загинуло, яким не було надано своєчасну медичну допомогу. Це люди літнього віку і люди з якимись хронічними захворюваннями. Біди вони дуже багато наробили. https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/63f5fce12cfaf/