https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/69bab76173f73/ ukrpravda@gmail.com (Галина Янченко) Wed, 18 Mar 2026 15:32:01 +0200 В ефірі наша тепер постійна рубрика #ЩоТамНаМитниці? Одразу скажу, що результатами ми продовжуємо бути задоволені – за січень цього року задекларовано (і сплачено мит та податків), що ввезено більше троянд, ніж за весь 2024 рік. Як і обіцяли, продовжуємо інформувати про ситуацію з експортом троянд до України, над чим активно працює наша Парламентська спецкомісія по захисту інвесторів. Нагадаємо, що після звернення українських виробників та аналізу міжнародних баз ми в ТСК виявили, що лише кожна 20-та троянда ввозилась офіційно – все інше надходило за різними контрабандними схемами з ухиленням від сплати мит та податків. З грудня минулого року ситуація кардинально змінилась завдяки нашій співпраці з керівництвом Державної митної служби, зокрема з в.о. керівника Сергієм Звягінцевим. Далі надам трохи цифр. 159 тонн – саме стільки троянд було завезено до України у січні 2026 року. Для порівняння: у 2024 році за цілий рік офіційно було ввезено лише 136 тонн. Із позитивного: компанії, які масово завозили "траву і листя" та "квітучі рослини", а фактично – троянди, зникають із числа лідерів; водночас кількість компаній-експортерів зростає в рази. Порівняно з груднем 2025 року, обсяг ввезених до України троянд у січні 2026 року дещо зменшився. Пов'язуємо це із ситуацією з енергопостачанням та типовим сезонним зниженням економічної активності в січні. Але за показниками міжнародних систем ознак повернення старих схем ми не бачимо. Дякуємо митниці та всім залученим правоохоронним органам за роботу – продовжуємо відстежувати ситуацію та працювати з цим кейсом. Невдовзі опублікую апдейт з показниками за лютий. P.S. З діючим керівництвом митниці нам вдалося досягти значних результатів по боротьбі з контрабандою троянд. Втім, уже за місяць на ДМС очікуються зміни – триває конкурс на нового керівника, який виходить на фінальну стадію. Ми уважно спостерігаємо за кандидатами: наразі їх 15. Серед них – Данііл Меньшиков, Владислав Суворов, Ілля Ніжніков, Іван Керезвас, Олег Хілковський, Михайло Буртовий, Дмитро Забавський, Орест Мандзій, Павло Сич, Олександр Бойко, Олександр Федоришин, Володимир Ільницький, Любов Соколова, Михайло Мірошніченко та Руслан Даменцов. Те, чим завершиться цей конкурс, для нас в ТСК має принципове значення. Дуже важливо, щоб новий керівник митниці зберіг ті підходи до боротьби з контрабандою, які вже дали результат. І це точно буде в зоні постійної уваги Парламентської спецкомісії по захисту інвесторів. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/69bab76173f73/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/69ac5ab4800e2/ ukrpravda@gmail.com (Галина Янченко) Sat, 07 Mar 2026 18:04:52 +0200 Розповім вам історію на 500 мільйонів. Львів – місто культури, архітектури, а ще – неймовірних історій, які інколи переростають у кримінальні справи та суди. Кілька днів працювала у Львові: зустрічалася з бізнесом, місцевою владою та представниками правоохоронного блоку. Через релокацію багатьох підприємств справ було багато, але одна історія привернула мою особливу увагу. Близько 30 років тому приватне підприємство "Галінвест" запропонувало місту спільний інвестпроєкт – побудувати разом п'ятизірковий готель в центрі міста. Для цього місто навіть виділило ресурси, щоб відселили мешканців кількох будинків. До того ж місто безкоштовно віддало підприємству майже гектар землі в самому центрі – прямо за Оперним театром. Але далі фундаменту справа не пішла. Місто фактично "кинули", а землею в центрі – безкоштовно користувалися 30 років. Якщо так можна назвати розміщення базару, який більше нагадував околиці районної автостанції. Трохи більше року тому на місці ринку побудували супермаркет, але він теж, м'яко кажучи, не став окрасою середмістя. Увесь цей час навколо земельної ділянки тривали суди та кримінальні розслідування. І це не дивно, адже земля знаходиться буквально за кількасот метрів від Львівської опери. Під час зустрічі мер Львова Андрій Садовий розповів мені, що попри всі зусилля місцевої влади у судах справа не рухається. Так само, як і кримінальні провадження, які, схоже, припадають пилом у кабінетах правоохоронців. Здавалося б, усе просто: інвестор не виконав зобов'язань і має повернути землю місту. Тим паче, що орієнтовна вартість цієї ділянки – близько 500 мільйонів гривень. Колись тут був сквер, а ще на початку 90-х – зелена зона. Тож це місце могло б стати або майданчиком для нового нормального об'єкта, або зоною для відпочинку. Але поки що маємо те, що маємо. Моя позиція: умови для всіх мають бути однаковими. Якщо ти взявся за інвестпроєкт, але не виконав своїх зобов'язань – маєш повернути активи, отримані від громади. Тож спробуємо разом з правоохоронними органами довести кримінальне провадження до логічного результату. Паралельно беремося за детальне вивчення багаторічного судового процесу – адже, як і в багатьох судових рішеннях, там є чимало цікавих моментів. 9 березня 2026 року о 14:00 у Західному апеляційному господарському суді відбудеться розгляд апеляцій у цій справі. Верховний Суд уже зазначив: ключове питання – чи існувало рішення Львівської міської ради про передачу цієї землі у постійне користування. Наявність такого рішення не було встановлено. Тому закликаю журналістів уважно стежити за цим процесом – йдеться не просто про чергову судову справу, а про майже гектар землі в центрі Львова вартістю близько 500 мільйонів гривень і інтереси громади міста. Я у свою чергу також тримаю питання на особистому контролі. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/69ac5ab4800e2/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/699d9ddce735b/ ukrpravda@gmail.com (Галина Янченко) Tue, 24 Feb 2026 13:47:24 +0200 As I write these lines, it is only +10°C in my office in Kyiv. I am wearing a hat and a winter jacket – this has become our office dress code this winter. At home, the electricity went out at 3 a.m. and was supposed to return late in the evening – if there are no new strikes. Waiting for the power to come back has become routine. It is exhausting. This winter has seen the most talk about "peace," and at the same time the highest number of attacks on civilian infrastructure by Russia since 2022. The Kremlin's strategy is simple and cynical – exhaust Ukrainians with cold, force them to accept "peace" on any terms through suffering. Ukrainians have never had illusions about our enemy. The rest of the world has finally lost theirs too – I hope. The Habit of War It is painful to admit, but the world has grown used to the Russian-Ukrainian war – even though over these four years it has become more brutal and more cynical. Mass war crimes against civilians in the heart of Europe, committed daily by the Russian army, seem to have become the new normal. Drone "safaris" targeting unarmed civilians in frontline towns. Second strikes hitting rescue workers clearing the rubble. Shelling of maternity wards and children's hospitals – this is now regular Russian military practice. Missile attacks on apartment buildings continue night after night. In all of 2025, there were only 4 (!) quiet nights when Russia did not launch drones toward Ukraine. It is possible to grow tired of bad news. It is possible to feel irritated that Ukrainians refuse to surrender. But only after four years have many in Europe truly begun to understand: the Russian threat is not only Ukraine's problem. It is a threat to European security as a whole. Russian missiles can reach any European city. Russian drones are already testing NATO's response to their presence in European skies. They have been spotted over Germany, Belgium, Sweden, Norway, Estonia, Poland – and even Denmark. Putin is no longer hiding. He openly provokes Alliance states. New battlefield technologies only make this easier for him. A Country of Drones Four years into the war, the battlefield increasingly resembles scenes from a dystopian film. The front line looks nothing like what NATO doctrines once imagined. Today, it is what soldiers call a "kill zone" – roughly 20 kilometers wide between the warring sides and all this space controlled not by soldiers, but by drones, from the ground to the sky. Evacuation, ammunition delivery, reconnaissance, target strikes – drones in Ukraine increasingly replace people. More than 60% of enemy losses in 2025 were caused by drones. It is drones that are now preventing Russia from advancing deeper into Ukrainian territory. This technological breakthrough happened because we had no other choice. Weapons deliveries from partners were often delayed. Ukraine had to look for asymmetric solutions – and made a leap in drone technology. Up to 80% of long-range drones used at the front are now produced in Ukraine. FPV drones have become a mass weapon: more than 160 Ukrainian companies manufacture them, with production capacity exceeding eight million units per year. Defense Industry as a Shield Today Ukraine produces not only drones. We manufacture artillery systems, modernize armored vehicles, and develop long-range strike capabilities. Nearly half of all weapons used at the front are now made domestically. In September 2025, Ukraine's defense industry produced over $11 billion worth of equipment, compared to $9 billion a year earlier. Over four years, the sector has expanded thirty-five times, with total capacity now estimated at $55 billion. Crucially, Ukraine's defense industry produces exactly the types of weapons most needed on today's battlefield. This growth was notably accelerated by a Danish initiative, under which partner countries began placing direct orders with Ukrainian manufacturers to supply the front. Denmark demonstrated leadership, and the model proved effective. In 2025, $6.7 billion in international support was directed to Ukraine's defense industry, including funding from the EU, the Netherlands, Norway, Germany, and Denmark. In 2026, for the first time since the full-scale invasion began, Ukraine opened defense exports. Joint defense companies are now emerging across Europe, producing equipment based on Ukrainian technology. Ten such facilities are currently being prepared in the EU. One will soon open in Denmark. The Choice for the Strong Europe faces a choice. The first path is to hope that the United States will always remain the ultimate security guarantor. But recent years have shown that America is increasingly focused on domestic priorities and may not wish to act as the world's policeman indefinitely. For Denmark, especially after the Greenland crisis, relations with the United States will never be quite the same. The second path is to build a strong European defense of its own. A strong European defense-industrial base is not militarism. It is insurance against war. A strong defense industry is one of the pillars that allows Ukraine to stand today. And that same strength can become a key partner in a renewed European security architecture. Ukraine has experience, technology, and production capacity – and now that Europe has finally recognized the need to act, it has the opportunity to build its defense system for the long term. A strong Europe is out of Russia's league – but only if Europe invests in itself. Let us be honest: time is limited. Ukraine has already bought Europe for four years. A Russian attack is not a distant possibility. It is the new reality. Halyna Yanchenko, Member of the Ukrainian Parliament, translation of the opinion column for Weekendavisen. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/699d9ddce735b/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/698c6c5567673/ ukrpravda@gmail.com (Галина Янченко) Wed, 11 Feb 2026 12:47:33 +0200 У січні Кабмін затвердив спрощену процедуру дозволів на експорт української зброї. Перший крок, який перевів процес відкриття експорту від розмов перейшов у практичну площину. Для країни – це стратегічний крок, який дозволить підтримувати галузь і після завершення активних бойових дій. Попит на нову сучасну зброю буде залишатися високим впродовж багатьох років. З виробництвом та експортом озброєння логіка більш-менш зрозуміла. Але не менш важливе питання – що далі для сотень тисяч людей, які пройшли війну? Яке місце вони займуть у новій післявоєнній економіці та системі безпеки? Після демобілізації В рамках домовленостей, які були озвучені як "20-пунктний мирний план" України та США, чисельність української армії хочуть залишити на рівні 800 тисяч людей. В разі завершення активної фази бойових дій, буде демобілізація. Наші чоловіки почнуть повертатися з фронту і для багатьох постане питання, чим займатися після війни. З огляду на ризики відновлення бойових дій, процес демобілізації, ймовірно, буде поступовим, але так чи інакше сотні тисяч ветеранів із бойовим досвідом повернуться додому. Ми маємо створити всі умови, щоб вони змогли знайти себе в цивільному житті. А що, якщо не знайдуть? Де ще людина з бойовим досвідом може легально і професійно застосувати свої знання та навички? Тут ми підходимо до теми, про яку багато військових говорять під час особистих розмов, але публічно, особливо під час війни, її майже не піднімають. Йдеться про можливість створення приватних військових компаній (ПВК) на кшталт американської Blackwater (нині – Academi). Інструктори, охорона стратегічних об'єктів, захист суден у морі, забезпечення безпеки людей і вантажів у регіонах з підвищеним ризиком. Тренування іноземних армій поводженню з дронами (що, до речі, відбувається вже сьогодні), так і випробування зброї у компаніях по всьому світу. Адже створення на полігонах умов, максимально наближених до бойових, і оцінка реальної ефективності техніки – це окрема, дуже велика експертиза. Запит на кваліфікованих фахівців в оборонній сфері у світі просто шалений. І якщо ми не створимо умови для легального створення подібних організацій в Україні, наших людей "порозтягують" іноземні ПВК, а ми залишимось ні з чим. Скасувати табу Починаючи з 2015 року, було чимало ініціатив щодо створення ПВК, але всі вони так і не пішли далі заяв – зокрема через високу чутливість теми на міжнародній арені. Сьогодні ж Україна беззаперечно є основою безпеки всієї Європи, і, на мою думку, ми маємо унікальну можливість законодавчо вибудувати систему, як можуть існувати ПВК в Україні: з чітким регулюванням, аналогічним до експортного контролю озброєння. Так експертиза українських військових може стати також стратегічним ресурсом для держави з одного боку, а з іншого – виконати соціальну функцію та допомогти ветеранам знайти себе після війни. Експорт безпеки, гідна робота для наших ветеранів, дипломатичні важелі та валютні надходження до країни. Над питанням відкриття експорту зброї, де всі механізми експортного контролю були відпрацьовані роками, майже 3 роки існувало негласне "табу". Тема ПВК залишається забороненою десятиліттями. Але якщо ми справді думаємо про майбутнє після війни, цю розмову треба починати вже зараз. Я переконана: настав час для фахової, чесної дискусії про легалізацію приватних військових компаній в Україні та підготовку чіткої законодавчої бази. Тому пропоную запустити обговорення на базі нашої робочої групи з інвестицій в ОПК в Парламенті. А далі – напрацювати чітку модель закону: з правилами, контролем і зрозумілими "червоними лініями" щодо діяльності ПВК. Якщо у вас є конкретні ідеї, як це має працювати, які запобіжники потрібні і яким має бути регулювання – напишіть мені у Facebook. Найближчим часом зберемо окреме засідання робочої групи по ОПК і почнемо працювати над текстом можливого законопроєкту. Час переходити до системних рішень. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/698c6c5567673/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/690b361c981bd/ ukrpravda@gmail.com (Галина Янченко) Wed, 05 Nov 2025 12:33:48 +0200 Профдеформація – це коли отримавши квіти, думаєш не про їх красу, а про контрабанду і податки. Але за цією іронією стоїть дуже серйозна історія: під час війни держава щороку втрачає сотні мільйонів гривень на чорних схемах імпорту троянд. Факти, які спливли під час роботи над одним зі звернень до нашої Парламентської спецкомісії по захисту інвесторів, справді вражають. Найбільш обурює те, що тенденція різкого уходу імпорту в тінь посилася вже після початку широкомасштабної війни. І наразі до 95% троянд потрапляють до країни поза митним контролем – без сплати мит. Де троянди – там і шипи До 2021 року імпорт троянд в Україну залишався відносно стабільним і перебував у межах звичайних коливань для сезонного товару. Але вже після початку повномасштабного вторгнення картина різко погіршилась. За аналітичними даними самої Державної митної служби, які ми отримали у відповідь на депутатське звернення, у 2023-му відбувся різке падіння імпорту – цей показник знизився одразу у 8 разів. Тобто, у той час, коли торгівля між Україною та ЄС була спрощена завдяки безмитному режиму, імпорт троянд почав "зникати" із офіційної статистики. Пояснень цьому може бути декілька, але жодне з них не звучить переконливо. Адже за даними міжнародної бази TradeMap, яка показує експортні дані країн-відправників, обсяги поставок від постачальників – передусім Нідерландів, Кенії, Еквадору та Польщі – залишалися стабільними. Іншими словами, троянди продовжували їхати в Україну, тільки от митні платежі від цього – перестали надходити до бюджету. У 2023 році лише 101 тонна троянд пройшли кордон за даними української митниці, в той час як за даними міжнародних звітів TradeMap в Україну було поставлено 2 800 тонн троянд. Різниця у задекларованих обсягах сягнула 28 (!) разів. У 2024-му тенденція аналогічна – 136 тонн в Україні проти майже 3 000 тонн задекларованого експорту до нас. А це означає, що у 2024 році лише до 5% троянд були ввезені легально. Якщо перевести це у гроші, то державний бюджет за останні 3 роки втратив понад 600 мільйонів гривень лише на "трояндови" схемах. Цей феномен добре ілюструє структурну проблему української митниці: коли держава слабшає, "сіра економіка" автоматично розквітає. У воєнних умовах це не просто економічне питання – це втрата ресурсу для оборони. Як працює контрабанда Після аналізу документів, декларацій та джерел послідовно прослідковуються дві наймасовіші схеми, які й дають найбільші втрати бюджету. Схема N1. Заниження ваги або кількості товару. Це одна з найпростіших і найпоширеніших схем. На папері все виглядає законно, але суть у деталях. Наприклад, фурою везуть 10 тонн троянд, але в декларації вказують лише 1 тонну і, відповідно, лише з 1 тонни сплачується мито. Схема N2. Фальсифікація коду товару – "перевтілення" троянд у дешеві рослини. Дорогі троянди ввозять під іншим кодом – наприклад, як "квітучі рослини" або "саджанці". Річ у тім, що митна ставка для "троянд" і "рослин" різна: 1 кг троянд оцінюється у $5,6, тоді як "квітучих рослин" – лише у $1,2. Тому у документах троянди "перетворюються" на "квітучі рослини". У деклараціях змінюють код товару (УКТЗЕД), і товар з високим митом стає формально "дешевим". Під час війни такі схеми – це реальне розкрадання ресурсів держави. Кожна гривня, яка не потрапила до бюджету, – це гривня, якої бракує на дрони, амуніцію, логістику чи медицину. Але є ще одна сторона. Контрабанда знищує українського виробника, який чесно працює, платить податки, забезпечує робочі місця українцям і, попри блекаути й обстріли, продовжує вирощувати український продукт. Коли ринок заповнюють нелегальні квіти, наші підприємці просто не витримують демпінгу і змушені скорочувати або закривати виробництво. Підрізаємо шипи Вся зібрана інформація – дані митниці, аналітика TradeMap, розрахунки та перелік потенційних порушників – передана до правоохоронних органів та ДМС. І сподіваємось, і директор БЕБ Олександр Цивінський, і в.о. голови Державної митної служби України Сергій Звягінцев відреагують на передані дані. За місяць перевіримо результат, і, за потреби, заслухаємо це питання на засіданні Парламентської спецкомісії по захисту інвесторів в стінах Верховної Ради. Ця історія – не лише про квіти. Вона про прозорість, довіру і про те, як навіть, здавалося б, дрібні зловживання з часом перетворюються на великі проблеми для держави. Ніхто не очікує, що митна система стане бездоганною за одну ніч. Але Державна митна служба цілком здатна швидко виявити порушників і припинити зловживання – якщо є політична воля керівництва та конструктивний обмін інформацією з боку парламенту. Ми продовжимо відстежувати це питання і добиватися рішень, які повернуть довіру до держави. Хочу, щоб такі чудові квіти як троянди знову асоціювалися з красою, а не з контрабандою. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/690b361c981bd/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/69033a110e0ab/ ukrpravda@gmail.com (Галина Янченко) Thu, 30 Oct 2025 11:12:33 +0200 Ми довго готувалися до цього дня – і нарешті презентували новий етап нашої ініціативи: "Прихисток.Робота". Це логічне продовження проєкту "Прихисток", який ми запустили у перший день повномасштабного вторгнення. Тоді головна мета була проста й життєво важлива – врятувати людей, дати їм безпечне місце. Завдяки українцям, які відкрили свої домівки, понад мільйон людей знайшли прихисток. Це була хвиля неймовірної людяності, довіри й солідарності. Але сьогодні – новий етап. Минуло більше трьох років, і виклик змінився: людям потрібно не лише дах над головою, а робота, стабільність і сенс. Саме тому ми створили "Прихисток.Робота" – платформу, що допомагає внутрішньо переміщеним українцям знайти роботу та житло поруч. На сайті все максимально просто: можна знайти роботу, підібрати житло поблизу, або переїхати під вакансію, якщо роботодавець надає помешкання. Уже зараз на платформі розміщено понад 47 тисяч вакансій від бізнесу та державних установ. Але це лише початок. Ми запрошуємо роботодавців приєднуватися – реєструватися й розміщувати свої пропозиції, щоб швидше знаходити людей, яким потрібен шанс почати спочатку. У цьому проєкті об'єдналися держава, громади, бізнес, волонтери та ІТ-фахівці. Ми співпрацюємо з Міністерством соціальної політики, сім'ї та єдності України. "Прихисток.Робота" – це не просто сайт. Це місце, де можна знайти новий старт, нову роботу і, часто, нове життя. Я щиро вдячна всім, хто долучився: партнерам, громадам, бізнесам, які створюють вакансії, і кожному, хто пам'ятає, що за цифрами стоять живі історії людей. Особлива подяка: Міністерству соціальної політики, сім'ї та єдності України та особисто міністру Денису Улютіну, директору Міжнародного фонду "Відродження" Олександру Сушку, народному депутату Максиму Ткаченку, усім за щоденну роботу, енергію й силу підтримки переселенців. Під час презентації ми вручили нагороди тим, хто реально допомагає ВПО. Подяки отримали мій колега Максим Ткаченко та міський голова Маріуполя Вадим Бойченко. А ще ми передали символічну відзнаку всім українським родинам, які прихистили переселенців. Її отримала генеральна директорка Національного музею історії України Олена Земляна – і тепер ця нагорода зберігатиметься там, як знак нашої солідарності та взаємодопомоги. Попри все – ми рухаємося вперед. Бо українці – це про силу, світло і життя. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/69033a110e0ab/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/68e7ab5a8afdf/ ukrpravda@gmail.com (Галина Янченко) Thu, 09 Oct 2025 15:32:26 +0300 Я вважаю це рішення великою подією для оборонної галузі. І дуже радію, що разом зі зброярами та колегами по парламенту ми змогли ухвалити цей законопроект. Головною задачею законопроекту є вирішити проблему гострого браку кадрів на підприємствах ОПК. Яка ситуація зараз? Сьогодні оборонні підприємства відчувають величезний кадровий дефіцит через війну. Водночас, вони потребують токарів, слюсарів, так і інженерів, збиральників дронів та іншої продукції. З іншого боку, в країні величезна кількість чоловіків з тих чи інших причин мають проблеми з військово-обліковими документами. Наприклад, за деякими даними, лише у Вінницькій області таких чоловіків порядка 120 тис. Всіх цих людей можливо вивести з тіні та направити працювати у оборонні підприємства. Що змінює ухвалений законопроект N13335? Оборонні заводи зможуть тимчасово бронювати працівників на 45 днів, за цей час людина повинна стати на облік, пройти ВЛК, зареєструватися в Резерві+, навіть якщо ніколи цього не робила раніше. Якщо працівник не встигне виконати всі вимоги протягом цього періоду – бронювання анулюється. Подає заявку саме підприємство, а таке бронювання можливе для одного працівника лише 1 раз на рік. Це стане запобіжником від зловживань. Простими словами: це короткий (до 45 днів) контрольований період для оборонних підприємств, щоб знайти і забронювати співробітника. Закон допоможе уникнути ситуацій, коли інженерів, які прийшли робити дрони чи боєприпаси, забирає біля воріт заводу ТЦК, поки ті не встигли отримати бронь. Цей законопроект – одночасно і про можливості для людей, і про зміцнення нашої обороноздатності. Ми створили механізм, який дозволяє тим, хто хоче працювати, швидко приєднатися до підприємств оборонно-промислового комплексу, навіть якщо ще не все в порядку з військово-обліковими документами. Адже більше працівників на заводах – означає більше якісної української зброї на фронті! https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/68e7ab5a8afdf/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/68c92e555765d/ ukrpravda@gmail.com (Галина Янченко) Tue, 16 Sep 2025 12:31:01 +0300 Днями НАБУ завершило розслідування у провадженні, відкритому після обшуків у виробника тепловізійних прицілів Archer. За підсумками слідства ухвалено рішення про... закриття справи через відсутність доказів. Це повідомлення виглядало як явка з повинною вже від самого НАБУ, бо за сухим прес-релізом стоять серйозні наслідки: розслідування, яке велося більше 2,5 років, було скоріше ІБД, ніж антикорупційною роботою. Яка, між тим, нанесла цілком реальні збитки і самому виробнику, і затримала виконання державних контрактів. Розслідування "вхолосту" Archer – український виробник прицілів і обладнання нічного бачення, один з найкращих у світі. Їхню продукцію купують країни НАТО, Близький Схід, Саудівська Аравія. Це компанія, якою Україна може і має пишатися. А що по факту? У по факту більше 2,5 років Archer кошмарило НАБУ. Обшуки, вилучення майна, документів. Розслідування за матеріалами НАБУ тривало у двох країнах – в Україні та Чехії. Підставою для початку розслідування стали матеріали фінансового моніторингу однієї з країн Європейського союзу. Маючи "матеріали", НАБУ на певний час паралізувало роботу компанії, бо проводилися вилучення техніки та документів, "в пакеті" з масштабними обшуками. В рамках розслідування НАБУ було і неодноразове блокування рахунків виробника в Україні і Чехії, через яке компанія не змогла виконати один з державних контрактів вчасно. Через це, до речі, ще й державний замовник нарахував Archer 52 млн гривень штрафних санкцій (!). Це не виглядає як вдячність країни виробнику. Ще й в розпал війни. Все розслідування у підсумку виявилося пустим витрачанням часу. Згодом чеська поліція провела власне розслідування і закрила справу проти компанії Archer в Чехії. А після понад 2,5 років, і НАБУ закрило справу через "недостатність доказів, які б свідчили про вчинення злочину". Цей кейс піднімає кілька ключових питань. Три питання до держави По-перше, чому правоохоронці роками створюють перешкоди бізнесу замість підтримувати тих, хто виробляє зброю для фронту? Компанія Archer за контрактами 2022 року відвантажила для МОУ та НГУ 5700 приладів, які зараз успішно працюють на фронті. Контракти виконані повністю, 5700 приладів відвантажено без жодних зауважень від замовника. Фактично, впродовж останніх років з боку НАБУ було втручання в господарську діяльність відомого на весь світ українського виробника унікальної військової продукції. Зараз провадження закрито, і хто нестиме відповідальність за це втручання? Питання друге: чому досі діють драконівські штрафи, які не враховують обставини, в яких працюють українські виробники? Сьогодні за один і той самий вид порушення – затримку у постачанні контракту – існують одночасно 3 санкції. Сума штрафів за перший же місяць затримки разом становить 13% від суми контракту і тричі перевищує потенційний прибуток за рік. Прильот російської ракети у виробництво, несвоєчасна поставка виробнику сировини чи комплектуючих з-за кордону, блекаути – це далеко не повний перелік причин, через які в українських виробників можуть виникнути затримки з постачанням озброєння. Відповідь державних замовників – не розуміння і підтримка, а потрійні штрафи за одне порушення. У випадку з Archer, компанія затримала виконання одного з контрактів через арешт рахунків НАБУ. Держава не дала не тільки виконати контракт, а ще й нарахувала виробнику штафи у 52 млн грн за цю затримку. Це просто безглуздо. Тому варто на державному рівні повернутись до цього питання і скасувати потрійні санкції за одне порушення для українських зброярів. І третє: хто відшкодує фінансові та репутаційні втрати успішному виробнику, який понад 2,5 роки витратив на внутрішню війну з державними органами? В рамках розслідування справи, в якій у підсумку не виявилось складу злочину, дії правоохоронців заважали компанії розвиватися та ефективно працювати під час широкомасштабної війни. А сам виробник був змушений витрачати час, гроші та шалені зусилля для того, щоб захищатися від антикорупційних органів. Цими діями НАБУ була нанесена величезна репутаційна шкода самій компанії Archer, і знову ж таки, жодних вибачень за цим не послідувало. Ми в Парламентській спецкомісії займалися кейсом Archer. Та продовжимо відслідковувати долю виробника. Але цей кейс оголосив системні проблеми, які, відповідно, потребують системних рішень. Працювати є над чим, бо воююча країна не має права власними руками душити тих, хто працює на перемогу та допускати подібне ставлення до виробників. Висновки мають бути зроблені негайно. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/68c92e555765d/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/68b969f8a232f/ ukrpravda@gmail.com (Галина Янченко) Thu, 04 Sep 2025 13:29:12 +0300 "Усі наввипередки переможно звітують про "враження нашими дронами", але ті, хто створює "ваші дрони", у мене на виробництві від ТЦК бігають. Буквально днями районний ТЦК так зупинив двох моїх хлопців, яких ми просто не встигли забронювати. На мою фразу: "Оборонне підприємство", – сказали: "Хто ти? Замдиректора? Пошел нах*й, ...! Вони ідуть служити!", – це цитата з інтерв'ю Олега Болдирєва, ветерана російсько-української війни, відомого широкому загалу як блогер і письменник Мартін Брест, який наразі керує одним з підприємств виробників дронів. Ситуація, про яку розповідає Олег, наробила багато галасу на початку 2025 року, втім, підняла важливість проблеми: на військових підприємствах бракує кадрів. А потенційні нові працівники часто мають проблеми з оновленням даних. Разом із Міністерством стратегічної промисловості та українськими виробниками озброєння ми підготували законопроєкт, який пропонує практичне рішення. Це проект закону N13335. Бронювання на 45 днів Головною задачею цього законопроекту є забезпечити підприємства ОПК швидкою, надійною процедурою для найму та бронювання цінних співробітників в рамках мобілізації, що триває. Щоб уникнути ситуаций, коли інженерів, які прийшли робити дрони чи боєприпаси, забирає біля воріт заводу ТЦК, поки ті не встигли забронюватися. А без оновлення даних і ТЦК не бронює – маємо замкнене коло. Тому, власне, разом з радником Президента з стратегічних галузей промисловості Олександром Камишіним, на той час Мінстратегпромом на чолі з Германом Сметаніним, Українською радою зброярів та оборонними виробниками ми розробили законопроект, де пропонуємо дозволити тимчасове бронювання працівників оборонних підприємств на 45 днів. Ці 45 днів є терміном, який надається для того, щоб новий працівник став на облік, пройшов ВЛК, зареєструвався в Резерві+ тощо, навіть якщо він ніколи цього не робив раніше. Якщо працівник не встигне виконати всі вимоги протягом цього періоду – бронювання анулюється. Подає заявку саме підприємство, а таке бронювання можливе для одного працівника лише 1 раз на рік. Це стане запобіжником від зловживань. Компанія подаватиме працівника на бронювання до ТЦК, як і інших своїх співробітників, з уточненням, що йдеться саме про тимчасове бронювання. Цей механізм дозволить швидко залучати людей на виробництво, але зберегти при цьому дисципліну і контроль. Адже більше працівників на заводах – означає більше української зброї на фронті. "Мобілізація" спеціалістів до ОПК Ухвалення цього законропроекту також є формою "мобілізації" – мобілізацією спеціалістів до виробництва зброї. І попри те, що підприємства, які виконують деражвні оборонні замовлення можуть бронювати 100% своїх співробітників, навіть вони часто не можуть залучити нових працівникі і забронювати тих, хто з тих чи інших причин не оновлював дані. Тож чимало фахівців наразі не йдуть туди працювати, бо не мають актуальних військових документів. Кадровий голод на сьогодні є проблема для всіх сфер. Але нестача працівників на оборонних підприємствах, особливо коли йдеться про вузькоспеціалізованих чи висококваліфікованих – означає менше якісної зброї на фронті. Тому на цей законопроект так чекають представники українського ОПК, на який відтепер мають великі надії не лише ми самі, а й наші європейські партнери. І закривати очі на гострий кадровий голод в ОПК саме тоді, коли країна потребує більше зброї, на мою думку, є рівнозначним диверсії в тилу. Ми відкриті до подальшої роботи з Міністерством оборони, а також колегами по парламенту і всіма оборонними виробництвами в форматі правок до законопроекту, щоб цей механізм став дієвим та ефективним. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/68b969f8a232f/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/68b1a5ca50067/ ukrpravda@gmail.com (Галина Янченко) Fri, 29 Aug 2025 16:06:18 +0300 Якщо ви думали, що аграрне рейдерство зникло під час широкомасштабної війни – то, на жаль, ні. У липні цього року ми отримали нове звернення на адресу Парламентської спецкомісії по захисту інвесторів від фермерського господарства (ФГ) "Ніна" на Київщині. Підприємство має 30-тирічну історію та є найбільшим виробником молока в Обухівському районі. За роки роботи власники інвестували у розвиток господарства понад 115 млн грн. І ледве не стали жертвами рейдерів. Виявилося, що зараз, коли Київ та область страждають від ракетних обстрілів, а увага сил оборони і влади направлена на захист країни і регіону – рейдери спробували "віджати" господарство за підробленими документами. Наприкінці червня власник випадково дізнався, що його підмінили в державному реєстрі. Схема виглядала так: рейдери знайшли зальотного нотаріуса і реєстратора, які підробили документи від власника заднім числом ніби 3-річної давнини, коли нотаріус, у якого більше немає права займатись нотаріальною діяльністю, ще працював. По цих підробках "нові власники" перереєстрували господарство на себе. На щастя, власник – Ігор Дергачов, як тільки дізнався про зміни в реєстрі, звернувся до правоохоронців і провів експертизи, які підтвердили факт підробки. Правоохоронці відкрили кримінальне провадження, але розслідування здійснювалося доволі кволо, арешти на майно не накладені, хоча злочин серйозний. По-перше, "рішення" про зміну власника "провели" ніби-то ще у 2022 році, а оборудку з реєстром прокрутили лише зараз – у 2025. Що мало б насторожити правоохоронців. По-друге, всі зміни до державних реєстрів "прокручували" через нотаріуса, який припинив свою діяльність в 2024 році. По-третє, цей нотаріус не здав жодних документів у архів після припинення своєї діяльності, як зобов'язує закон. Тож перевірити, що він ніби-то посвідчував до припинення своєї діяльності неможливо. По-четверте, зробили все за документами з підробленим підписом чинного власника, про що є офіційний висновок експертизи. По-п'яте, державному реєстратору, який проводив цю оборудку, МінЮст вже кілька разів обмежував доступ до державного реєстру якраз за схожі порушення і можливу причетність до рейдерських атак. Через втручання у реєстри, кілька місяців підприємство не могло працювати, продавати продукцію, сплачувати податки і зарплати працівникам. Розуміючи, що час на вагу золота, власники звернулися до нашої Парламентської спецкомісії із захисту прав інвесторів. Колега з ТСК Ігор Фріс допоміг зібрати документи та подати заяву до антирейдерської комісії при Мін'юсті. У результаті Антирейдерська комісія Міністерство юстиції України повернула право власності справжньому власнику – пану Ігорю, який завітав до нашого офісу не лише з хорошими новинами, а й з квітами. Рейдерству немає жодного виправдання – ні під час війни, ні в мирний час. У ФГ "Ніна" працює 50 людей – і ми уважно продовжимо спостерігати за долею наших заявників, щоб бізнес міг і надалі спокійно працювати, створювати робочі місця та сплачувати податки. Я рада, що нам вдалося спільними зусиллями не допустити факту рейдерства працюючого під час війни бізнесу, за що я вдячна і колегам по парламенту, і Антирейдерській комісії при Міністерстві юстиції України. Бо захист і недоторканність приватної власності – це фундамент довіри інвесторів і запорука економічного розвитку України. А ми маємо ще один успішний кейс Парламентської спецкомісії по захисту прав інвесторів та продовжимо допомагати захищати права бізнесу. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/68b1a5ca50067/