https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/6aa2a7510f82e/ ukrpravda@gmail.com (Галина Янченко) Thu, 10 Sep 2026 15:49:21 +0300 Для більшості людей остеоінтеграція – це складний медичний термін. Для ветеранів з високими та множинними ампутаціями – це часто єдиний шанс буквально стати на ноги. Сьогодні Уряд ухвалив проект постанови про остеоінтеграцію, за яким вперше держава нарешті почне оплачувати такі операції з державного бюджету. Кому потрібна остеоінтеграція Остеоінтеграція – це операція, під час якої імплант вживлюється безпосередньо в кістку, а вже до нього кріпиться протез. Ця методика лікування в Україні до недавніх пір вважалась експериментальною, однак на практиці вона показувала високу ефективність – 95% остеоінтеграцій є успішними. Але донедавна була одна велика проблема. Держава, маючи величезну програму по протезуванню, повністю ігнорувала остеоінтеграцію. А це – дуже дорога процедура вартістю близько 20 тисяч доларів. Через це ветеранам доводилося самостійно збирати гроші на операцію: відкривати банки, шукати благодійників, просити допомоги у бізнесу, друзів чи родичів. Вперше про проблему я дізналася абсолютно випадково. Все почалось півроку тому... Я сильно зламала руку і довелось шукати реабілітолога. Безуспішно побували у кількох фахівців і зрештою мій коханий Юрій Федоров привіз мене в "Титанові Rehab", який він та його компанія вже давно підтримують. Він сказав, що це найкращий реабілітаційний центр в Києві, який допомагає в найважчих, а іноді і безнадійних випадках. За 3 тижні реабілітації я побачила роботу Центру зсередини, познайомилась з багатьма військовими. Слухала історії їхнього життя. Плакала, пишалась, сміялась з їх військових жартів. Більшість ветеранів в Титанових – молоді хлопці з дуже високими ампутаціями, багато – з кількома ампутаціями. Але вони не втрачають віру в життя, а половина з них планують повертатись в армію після реабілітації. І це вражає найбільше. Крім того, багато дізналась про остеоінтеграцію – це якраз той тип протезування для найскладніших випадків (високі та множинні ампутації), коли традиційний протез банально "немає на що вдягнути". Її принцип такий – спочатку в кістку живляться титановий імплантат, а вже на нього кріплять протез. Така операція в Україні коштує понад $20 тисяч. А це означає, що ветеранам та їхнім родинам доводилось самостійно шукати великі кошти, звертатися до благодійників чи відкривати збори. Півроку зусиль моєї команди, переговорів з урядом, Міністерством охорони здоров'я, виступів в Парламенті та публічного висвітлення проблеми. І от 7 вересня Уряд ухвалив постанову про остеоінтеграцію! Тепер ці операції для ветеранів оплачуватиме держава. Як працюватиме система для ветеранів Вперше, постановою уряду N1095, яку ухвалили 7 вересня, остеоінтеграцію офіційно включено до системи медичних гарантій. Для ветерана процедура виглядатиме так: спочатку людина проходить оцінку у протезних підприємствах та лікарів, далі – консиліум і спеціальну комісію в лікарні, яка визначить, чи підходить пацієнту лише цей метод протезування. Після погодження комісією ветеран отримує направлення на операцію у спеціалізований медичний заклад. Фактично система фінансування буде поділена на дві частини. Медичну складову – саму операцію, імплантацію та реабілітацію – буде покривати коштом системи охорони здоров'я. А протез для постійного користування, як і раніше, фінансуватиметься через систему забезпечення допоміжними засобами реабілітації Мінсоцполітики. Тобто зараз держава вперше може перейти до повного циклу допомоги ветеранам з високими ампутаціями: від самої операції по вживленню імпланту до реабілітації та подальшого протезування. І це, насправді, дуже сучасний і людяний підхід. *** Я дуже радію результатам цієї великої спільно роботи, тому що більше наших захисників мають шанс отримати висококласне протезування від держави. За це рішення уряду останні півроку воювало багато людей. Воно було б неможливим без вас, дорогі Tytanovi Rehab. Я вдячна вам, а також нашим ветеранам, лікарям та всім-всім, хто допомагав піднімати цю тему публічно. Також я хочу подякувати за лідерство в цьому питанні міністру охорони здоровʼя Віктору Ляшку. Дякую за співпрацю міністру соцполітики Денису Улютіну, а також премʼєру Сергію Корецькому за те, що допоміг у рекордно стислі терміни довести цю ініціативу для ветеранів. Для мене це рішення передусім про повагу до людей, які захищали Україну і віддали за неї своє здоровʼя. P.S. Ухвалити постанову – лише перший крок. Тепер важливо подивитися, як вона запрацює на практиці. Тому цю тему ми не залишаємо. Будемо й надалі слідкувати, допомагати і працювати разом із ветеранами, щоб ця можливість справді була доступною тим, хто її потребує. Остеоінтеграція – це про повернення мобільності, самостійності та нормального життя людям, які заплатили надто високу ціну за нашу свободу. Якщо сучасна медицина вже дозволяє людині після важкої ампутації знову ходити, працювати, займатися спортом і жити повноцінно – держава має зробити все, щоб такі технології були доступні тим українським захисникам, які цього потребують. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/6aa2a7510f82e/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/6a3a84697997b/ ukrpravda@gmail.com (Галина Янченко) Tue, 23 Jun 2026 16:04:41 +0300 Українські зброярі цього року стали справжніми зірками найбільшої оборонної виставці світу у Парижі. Якщо у 2024 році Україна була представлена лише 5 стендами, то цього року свою продукцію на Eurosatory показали вже понад 80 наших компаній. Але головне, за результатами виставки підписані низка дуже серйозних угод, які показують, як український ОПК вже почав інтегруватися в європейський оборонний сектор. Назву кілька з них: ▪ "Українська бронетехніка" та чеська AviaNera домовилися про співпрацю у виробництві двигунів для українських ракет і безпілотників, а також про локалізацію виробництва. ▪ Українська Fire Point та німецька HENSOLDT спільно працюватимуть над системою ППО та ПРО FREYJA. Йдеться про мега перспективний проект антибалістичного щита ЄС, для якого можуть використовуватися ракети українського виробництва. ▪ КБ "Луч" та MBDA підписали меморандум щодо розвитку ракети NEPTUNE та нових далекобійних можливостей для цієї платформи. ▪ Українська Rovertech та французька Stronghold AI спільно будуть випускати роботизовану систему активного захисту AURA в межах програми TARANTUL. Проєкт поєднає український досвід бойової робототехніки та французькі рішення у сфері ШІ. ▪ Frontline Robotics та Dropla домовилися про спільну роботу над роботизованими бойовими комплексами та інтеграцію штучного інтелекту в безпілотні системи. ▪ Також Frontline Robotics також уклала ще одну угоду з Milrem Robotics щодо створення мобільних антидронових комплексів на роботизованих платформах. ▪ Ukrainian Unmanned Technologies та французька Haulotte працюватимуть над масштабуванням виробництва наземних роботизованих комплексів RAVLYK. ▪ MAC HUB та Paramount Greece розширюють співпрацю у сфері дронів-перехоплювачів та безекіпажних морських платформ. ▪ AIDronesUA та шведська Njord Technology домовилися про виробництво українських евакуаційних роботизованих комплексів MAUL у Швеції. ▪ Brave1 та Франція запускають грантову програму BRAVE FRANCE обсягом €20 млн для спільних оборонних розробок у сфері ракетних технологій, безпілотних систем та протидії повітряним загрозам. Український ОПК стає все більш серйозним гравцем на європейському ринку. Сьогодні понад 60% зброї для фронту виробляється в Україні, по дронах цей показник перевищує 90%. Українські компанії заходять у спільні проєкти, тестують нові технології та будують виробництва разом із найбільшими оборонними компаніями світу. Так виглядає інтеграція України у європейській оборони сектор, від якої виграють усі. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/6a3a84697997b/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/69f070ca10b7c/ ukrpravda@gmail.com (Галина Янченко) Tue, 28 Apr 2026 11:33:14 +0300 Тиждень почався зі "зрад" і "перемог". Але "зраду" у вигляді вирваної з контексту заяви Фрідріха Мерца про неможливість швидкого вступу в ЄС розтиражували всі, а от заяву президента Фінляндії Стубба чомусь зустріла лише в кількох людей. "Українська армія є найнадійнішою гарантією безпеки в Європі та має досвід, якого бракує країнам НАТО. Україна потрібна Європі більше, ніж Європа Україні", – заявив Стубб.Україна завдяки нашим силам оборони та виробникам зброї стала субʼєктною не лише на Європейському континенті, а й у світі. Безпекові угоди з країнами Перської затоки та останні новини з Африки – чергові тому підтвердження. Уявити щось подібне ще кілька років тому, коли ми просили партнерів допомогти закрити небо над Україною, було дуже складно. Ми дуже дорого платимо за цю субʼєктність, і я щиро вдячна всім захисникам за це неймовірне досягнення. Завдання політиків та дипломатів – отримати максимум для країни від результату, якого ми досягли. Затягування із формуванням чітких правил експорту зброї та легалізацією ПВК – це речі, які нас точно не посилюють. Приватне ППО вже є нормою в Україні, а власники танкерів і не тільки з величезним задоволенням беруть для охорони своїх суден саме українців. От тільки заробляють на цьому субʼєктність та репутацію "захисника морських шляхів" іноземні компанії, які рискають країною, хантячи всіх, до кого можуть дотягнутись. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/69f070ca10b7c/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/69d7a8dd84d13/ ukrpravda@gmail.com (Галина Янченко) Thu, 09 Apr 2026 16:25:49 +0300 Минулого тижня в Міністерстві охорони здоров'я України пройшла конструктивна нарада щодо остеоінтеграції. Це імплант, який фіксується прямо в кістку, що дає можливість повноцінно використовувати протез захисникам та захисницям, які мають дуже високі ампутації. Під час реабілітації після перелому руки багато спілкуюся з хлопцями, що втратили кінцівки, їх лікарями та реабілітологами. Одне з питань, яке піднімали як ветерани, так і лікарі – у надскладних випадках держава фінансує лише протез, а от імплант та операцію з його встановлення, а це 25-30 тисяч доларів, – ні. Тож пораненим ветеранам часто доводиться самостійно збирати гроші на це, відкривати банки або просити гроші в родичів. Щиро вдячна Віктору Ляшку та Денису Улютіну, що на моє прохання зібрали всі залучені сторони для оперативного вирішення цієї ситуації. Разом з реабілітаційними центрами, – TYTANOVi Rehab, Superhumans Center, – лікарями, керівництвом НСЗУ та, звісно ж, нашими захисниками за кілька годин знайшли рішення і розставили всі крапки над "і". Тут окремо хочу відзначити позицію Віктора Ляшка – саме завдяки його ефективній модерації та бажанню знайти рішення, а не заговорити тему, знайшли шляхи фінансування операцій та імплантів. Обговорили 3 ключових питання: Перше – як визначити, кому потрібні ці унікальні операції – наказ МОЗ, за яким зараз відбувається остеоінтеграція, показав свою ефективність – понад 95% остеоінтеграцій є успішними, а захисники і захисниці почали повноцінно ходити чи користуватися протезами рук. Друге питання – це фінансування. Тут більшу частину, а саме імплант, профінансує Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України у межах уже існуючих програм, тож змін до бюджету не потрібно. У НСЗУ запевнили, що операції вони теж можуть фінансувати. Третє – нормативка, щоб запустити процес спільного фінансування. Під час наради ми дійшли позиції, що за 2 місяці реально підготувати та прийняти експериментальну постанову Кабінет Міністрів України. Переконана, що Юлія Свириденко та всі представники уряду її підтримають, бо мова йде про тих, хто віддав своє здоровʼя, захищаючи країну, а допомогти їм повернутись до повноцінного життя – це те, навколо чого не повинно виникати дискусій. Два роки ці інноваційні операції, які показали свою ефективність, проводили коштом благодійників, а за два місяці це вже буде державна програма. Щаслива, що більше наших захисників з ампутаціями отримають класне протезування від держави! І дуже вдячна за це особисто міністру охорони здоров'я Віктору Ляшку та міністру соціальної політики Денису Улютіну. Кожного разу, спілкуючись з хлопцями, переконуюсь, що вони достойні всього найкращого. Тож з нетерпінням чекаю на оперативну реалізацію запланованого, щоб ще більше захисників могли повернутися до повноцінного життя. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/69d7a8dd84d13/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/69bab76173f73/ ukrpravda@gmail.com (Галина Янченко) Wed, 18 Mar 2026 15:32:01 +0200 В ефірі наша тепер постійна рубрика #ЩоТамНаМитниці? Одразу скажу, що результатами ми продовжуємо бути задоволені – за січень цього року задекларовано (і сплачено мит та податків), що ввезено більше троянд, ніж за весь 2024 рік. Як і обіцяли, продовжуємо інформувати про ситуацію з експортом троянд до України, над чим активно працює наша Парламентська спецкомісія по захисту інвесторів. Нагадаємо, що після звернення українських виробників та аналізу міжнародних баз ми в ТСК виявили, що лише кожна 20-та троянда ввозилась офіційно – все інше надходило за різними контрабандними схемами з ухиленням від сплати мит та податків. З грудня минулого року ситуація кардинально змінилась завдяки нашій співпраці з керівництвом Державної митної служби, зокрема з в.о. керівника Сергієм Звягінцевим. Далі надам трохи цифр. 159 тонн – саме стільки троянд було завезено до України у січні 2026 року. Для порівняння: у 2024 році за цілий рік офіційно було ввезено лише 136 тонн. Із позитивного: компанії, які масово завозили "траву і листя" та "квітучі рослини", а фактично – троянди, зникають із числа лідерів; водночас кількість компаній-експортерів зростає в рази. Порівняно з груднем 2025 року, обсяг ввезених до України троянд у січні 2026 року дещо зменшився. Пов'язуємо це із ситуацією з енергопостачанням та типовим сезонним зниженням економічної активності в січні. Але за показниками міжнародних систем ознак повернення старих схем ми не бачимо. Дякуємо митниці та всім залученим правоохоронним органам за роботу – продовжуємо відстежувати ситуацію та працювати з цим кейсом. Невдовзі опублікую апдейт з показниками за лютий. P.S. З діючим керівництвом митниці нам вдалося досягти значних результатів по боротьбі з контрабандою троянд. Втім, уже за місяць на ДМС очікуються зміни – триває конкурс на нового керівника, який виходить на фінальну стадію. Ми уважно спостерігаємо за кандидатами: наразі їх 15. Серед них – Данііл Меньшиков, Владислав Суворов, Ілля Ніжніков, Іван Керезвас, Олег Хілковський, Михайло Буртовий, Дмитро Забавський, Орест Мандзій, Павло Сич, Олександр Бойко, Олександр Федоришин, Володимир Ільницький, Любов Соколова, Михайло Мірошніченко та Руслан Даменцов. Те, чим завершиться цей конкурс, для нас в ТСК має принципове значення. Дуже важливо, щоб новий керівник митниці зберіг ті підходи до боротьби з контрабандою, які вже дали результат. І це точно буде в зоні постійної уваги Парламентської спецкомісії по захисту інвесторів. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/69bab76173f73/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/69ac5ab4800e2/ ukrpravda@gmail.com (Галина Янченко) Sat, 07 Mar 2026 18:04:52 +0200 Розповім вам історію на 500 мільйонів. Львів – місто культури, архітектури, а ще – неймовірних історій, які інколи переростають у кримінальні справи та суди. Кілька днів працювала у Львові: зустрічалася з бізнесом, місцевою владою та представниками правоохоронного блоку. Через релокацію багатьох підприємств справ було багато, але одна історія привернула мою особливу увагу. Близько 30 років тому приватне підприємство "Галінвест" запропонувало місту спільний інвестпроєкт – побудувати разом п'ятизірковий готель в центрі міста. Для цього місто навіть виділило ресурси, щоб відселили мешканців кількох будинків. До того ж місто безкоштовно віддало підприємству майже гектар землі в самому центрі – прямо за Оперним театром. Але далі фундаменту справа не пішла. Місто фактично "кинули", а землею в центрі – безкоштовно користувалися 30 років. Якщо так можна назвати розміщення базару, який більше нагадував околиці районної автостанції. Трохи більше року тому на місці ринку побудували супермаркет, але він теж, м'яко кажучи, не став окрасою середмістя. Увесь цей час навколо земельної ділянки тривали суди та кримінальні розслідування. І це не дивно, адже земля знаходиться буквально за кількасот метрів від Львівської опери. Під час зустрічі мер Львова Андрій Садовий розповів мені, що попри всі зусилля місцевої влади у судах справа не рухається. Так само, як і кримінальні провадження, які, схоже, припадають пилом у кабінетах правоохоронців. Здавалося б, усе просто: інвестор не виконав зобов'язань і має повернути землю місту. Тим паче, що орієнтовна вартість цієї ділянки – близько 500 мільйонів гривень. Колись тут був сквер, а ще на початку 90-х – зелена зона. Тож це місце могло б стати або майданчиком для нового нормального об'єкта, або зоною для відпочинку. Але поки що маємо те, що маємо. Моя позиція: умови для всіх мають бути однаковими. Якщо ти взявся за інвестпроєкт, але не виконав своїх зобов'язань – маєш повернути активи, отримані від громади. Тож спробуємо разом з правоохоронними органами довести кримінальне провадження до логічного результату. Паралельно беремося за детальне вивчення багаторічного судового процесу – адже, як і в багатьох судових рішеннях, там є чимало цікавих моментів. 9 березня 2026 року о 14:00 у Західному апеляційному господарському суді відбудеться розгляд апеляцій у цій справі. Верховний Суд уже зазначив: ключове питання – чи існувало рішення Львівської міської ради про передачу цієї землі у постійне користування. Наявність такого рішення не було встановлено. Тому закликаю журналістів уважно стежити за цим процесом – йдеться не просто про чергову судову справу, а про майже гектар землі в центрі Львова вартістю близько 500 мільйонів гривень і інтереси громади міста. Я у свою чергу також тримаю питання на особистому контролі. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/69ac5ab4800e2/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/699d9ddce735b/ ukrpravda@gmail.com (Галина Янченко) Tue, 24 Feb 2026 13:47:24 +0200 As I write these lines, it is only +10°C in my office in Kyiv. I am wearing a hat and a winter jacket – this has become our office dress code this winter. At home, the electricity went out at 3 a.m. and was supposed to return late in the evening – if there are no new strikes. Waiting for the power to come back has become routine. It is exhausting. This winter has seen the most talk about "peace," and at the same time the highest number of attacks on civilian infrastructure by Russia since 2022. The Kremlin's strategy is simple and cynical – exhaust Ukrainians with cold, force them to accept "peace" on any terms through suffering. Ukrainians have never had illusions about our enemy. The rest of the world has finally lost theirs too – I hope. The Habit of War It is painful to admit, but the world has grown used to the Russian-Ukrainian war – even though over these four years it has become more brutal and more cynical. Mass war crimes against civilians in the heart of Europe, committed daily by the Russian army, seem to have become the new normal. Drone "safaris" targeting unarmed civilians in frontline towns. Second strikes hitting rescue workers clearing the rubble. Shelling of maternity wards and children's hospitals – this is now regular Russian military practice. Missile attacks on apartment buildings continue night after night. In all of 2025, there were only 4 (!) quiet nights when Russia did not launch drones toward Ukraine. It is possible to grow tired of bad news. It is possible to feel irritated that Ukrainians refuse to surrender. But only after four years have many in Europe truly begun to understand: the Russian threat is not only Ukraine's problem. It is a threat to European security as a whole. Russian missiles can reach any European city. Russian drones are already testing NATO's response to their presence in European skies. They have been spotted over Germany, Belgium, Sweden, Norway, Estonia, Poland – and even Denmark. Putin is no longer hiding. He openly provokes Alliance states. New battlefield technologies only make this easier for him. A Country of Drones Four years into the war, the battlefield increasingly resembles scenes from a dystopian film. The front line looks nothing like what NATO doctrines once imagined. Today, it is what soldiers call a "kill zone" – roughly 20 kilometers wide between the warring sides and all this space controlled not by soldiers, but by drones, from the ground to the sky. Evacuation, ammunition delivery, reconnaissance, target strikes – drones in Ukraine increasingly replace people. More than 60% of enemy losses in 2025 were caused by drones. It is drones that are now preventing Russia from advancing deeper into Ukrainian territory. This technological breakthrough happened because we had no other choice. Weapons deliveries from partners were often delayed. Ukraine had to look for asymmetric solutions – and made a leap in drone technology. Up to 80% of long-range drones used at the front are now produced in Ukraine. FPV drones have become a mass weapon: more than 160 Ukrainian companies manufacture them, with production capacity exceeding eight million units per year. Defense Industry as a Shield Today Ukraine produces not only drones. We manufacture artillery systems, modernize armored vehicles, and develop long-range strike capabilities. Nearly half of all weapons used at the front are now made domestically. In September 2025, Ukraine's defense industry produced over $11 billion worth of equipment, compared to $9 billion a year earlier. Over four years, the sector has expanded thirty-five times, with total capacity now estimated at $55 billion. Crucially, Ukraine's defense industry produces exactly the types of weapons most needed on today's battlefield. This growth was notably accelerated by a Danish initiative, under which partner countries began placing direct orders with Ukrainian manufacturers to supply the front. Denmark demonstrated leadership, and the model proved effective. In 2025, $6.7 billion in international support was directed to Ukraine's defense industry, including funding from the EU, the Netherlands, Norway, Germany, and Denmark. In 2026, for the first time since the full-scale invasion began, Ukraine opened defense exports. Joint defense companies are now emerging across Europe, producing equipment based on Ukrainian technology. Ten such facilities are currently being prepared in the EU. One will soon open in Denmark. The Choice for the Strong Europe faces a choice. The first path is to hope that the United States will always remain the ultimate security guarantor. But recent years have shown that America is increasingly focused on domestic priorities and may not wish to act as the world's policeman indefinitely. For Denmark, especially after the Greenland crisis, relations with the United States will never be quite the same. The second path is to build a strong European defense of its own. A strong European defense-industrial base is not militarism. It is insurance against war. A strong defense industry is one of the pillars that allows Ukraine to stand today. And that same strength can become a key partner in a renewed European security architecture. Ukraine has experience, technology, and production capacity – and now that Europe has finally recognized the need to act, it has the opportunity to build its defense system for the long term. A strong Europe is out of Russia's league – but only if Europe invests in itself. Let us be honest: time is limited. Ukraine has already bought Europe for four years. A Russian attack is not a distant possibility. It is the new reality. Halyna Yanchenko, Member of the Ukrainian Parliament, translation of the opinion column for Weekendavisen. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/699d9ddce735b/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/698c6c5567673/ ukrpravda@gmail.com (Галина Янченко) Wed, 11 Feb 2026 12:47:33 +0200 У січні Кабмін затвердив спрощену процедуру дозволів на експорт української зброї. Перший крок, який перевів процес відкриття експорту від розмов перейшов у практичну площину. Для країни – це стратегічний крок, який дозволить підтримувати галузь і після завершення активних бойових дій. Попит на нову сучасну зброю буде залишатися високим впродовж багатьох років. З виробництвом та експортом озброєння логіка більш-менш зрозуміла. Але не менш важливе питання – що далі для сотень тисяч людей, які пройшли війну? Яке місце вони займуть у новій післявоєнній економіці та системі безпеки? Після демобілізації В рамках домовленостей, які були озвучені як "20-пунктний мирний план" України та США, чисельність української армії хочуть залишити на рівні 800 тисяч людей. В разі завершення активної фази бойових дій, буде демобілізація. Наші чоловіки почнуть повертатися з фронту і для багатьох постане питання, чим займатися після війни. З огляду на ризики відновлення бойових дій, процес демобілізації, ймовірно, буде поступовим, але так чи інакше сотні тисяч ветеранів із бойовим досвідом повернуться додому. Ми маємо створити всі умови, щоб вони змогли знайти себе в цивільному житті. А що, якщо не знайдуть? Де ще людина з бойовим досвідом може легально і професійно застосувати свої знання та навички? Тут ми підходимо до теми, про яку багато військових говорять під час особистих розмов, але публічно, особливо під час війни, її майже не піднімають. Йдеться про можливість створення приватних військових компаній (ПВК) на кшталт американської Blackwater (нині – Academi). Інструктори, охорона стратегічних об'єктів, захист суден у морі, забезпечення безпеки людей і вантажів у регіонах з підвищеним ризиком. Тренування іноземних армій поводженню з дронами (що, до речі, відбувається вже сьогодні), так і випробування зброї у компаніях по всьому світу. Адже створення на полігонах умов, максимально наближених до бойових, і оцінка реальної ефективності техніки – це окрема, дуже велика експертиза. Запит на кваліфікованих фахівців в оборонній сфері у світі просто шалений. І якщо ми не створимо умови для легального створення подібних організацій в Україні, наших людей "порозтягують" іноземні ПВК, а ми залишимось ні з чим. Скасувати табу Починаючи з 2015 року, було чимало ініціатив щодо створення ПВК, але всі вони так і не пішли далі заяв – зокрема через високу чутливість теми на міжнародній арені. Сьогодні ж Україна беззаперечно є основою безпеки всієї Європи, і, на мою думку, ми маємо унікальну можливість законодавчо вибудувати систему, як можуть існувати ПВК в Україні: з чітким регулюванням, аналогічним до експортного контролю озброєння. Так експертиза українських військових може стати також стратегічним ресурсом для держави з одного боку, а з іншого – виконати соціальну функцію та допомогти ветеранам знайти себе після війни. Експорт безпеки, гідна робота для наших ветеранів, дипломатичні важелі та валютні надходження до країни. Над питанням відкриття експорту зброї, де всі механізми експортного контролю були відпрацьовані роками, майже 3 роки існувало негласне "табу". Тема ПВК залишається забороненою десятиліттями. Але якщо ми справді думаємо про майбутнє після війни, цю розмову треба починати вже зараз. Я переконана: настав час для фахової, чесної дискусії про легалізацію приватних військових компаній в Україні та підготовку чіткої законодавчої бази. Тому пропоную запустити обговорення на базі нашої робочої групи з інвестицій в ОПК в Парламенті. А далі – напрацювати чітку модель закону: з правилами, контролем і зрозумілими "червоними лініями" щодо діяльності ПВК. Якщо у вас є конкретні ідеї, як це має працювати, які запобіжники потрібні і яким має бути регулювання – напишіть мені у Facebook. Найближчим часом зберемо окреме засідання робочої групи по ОПК і почнемо працювати над текстом можливого законопроєкту. Час переходити до системних рішень. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/698c6c5567673/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/690b361c981bd/ ukrpravda@gmail.com (Галина Янченко) Wed, 05 Nov 2025 12:33:48 +0200 Профдеформація – це коли отримавши квіти, думаєш не про їх красу, а про контрабанду і податки. Але за цією іронією стоїть дуже серйозна історія: під час війни держава щороку втрачає сотні мільйонів гривень на чорних схемах імпорту троянд. Факти, які спливли під час роботи над одним зі звернень до нашої Парламентської спецкомісії по захисту інвесторів, справді вражають. Найбільш обурює те, що тенденція різкого уходу імпорту в тінь посилася вже після початку широкомасштабної війни. І наразі до 95% троянд потрапляють до країни поза митним контролем – без сплати мит. Де троянди – там і шипи До 2021 року імпорт троянд в Україну залишався відносно стабільним і перебував у межах звичайних коливань для сезонного товару. Але вже після початку повномасштабного вторгнення картина різко погіршилась. За аналітичними даними самої Державної митної служби, які ми отримали у відповідь на депутатське звернення, у 2023-му відбувся різке падіння імпорту – цей показник знизився одразу у 8 разів. Тобто, у той час, коли торгівля між Україною та ЄС була спрощена завдяки безмитному режиму, імпорт троянд почав "зникати" із офіційної статистики. Пояснень цьому може бути декілька, але жодне з них не звучить переконливо. Адже за даними міжнародної бази TradeMap, яка показує експортні дані країн-відправників, обсяги поставок від постачальників – передусім Нідерландів, Кенії, Еквадору та Польщі – залишалися стабільними. Іншими словами, троянди продовжували їхати в Україну, тільки от митні платежі від цього – перестали надходити до бюджету. У 2023 році лише 101 тонна троянд пройшли кордон за даними української митниці, в той час як за даними міжнародних звітів TradeMap в Україну було поставлено 2 800 тонн троянд. Різниця у задекларованих обсягах сягнула 28 (!) разів. У 2024-му тенденція аналогічна – 136 тонн в Україні проти майже 3 000 тонн задекларованого експорту до нас. А це означає, що у 2024 році лише до 5% троянд були ввезені легально. Якщо перевести це у гроші, то державний бюджет за останні 3 роки втратив понад 600 мільйонів гривень лише на "трояндови" схемах. Цей феномен добре ілюструє структурну проблему української митниці: коли держава слабшає, "сіра економіка" автоматично розквітає. У воєнних умовах це не просто економічне питання – це втрата ресурсу для оборони. Як працює контрабанда Після аналізу документів, декларацій та джерел послідовно прослідковуються дві наймасовіші схеми, які й дають найбільші втрати бюджету. Схема N1. Заниження ваги або кількості товару. Це одна з найпростіших і найпоширеніших схем. На папері все виглядає законно, але суть у деталях. Наприклад, фурою везуть 10 тонн троянд, але в декларації вказують лише 1 тонну і, відповідно, лише з 1 тонни сплачується мито. Схема N2. Фальсифікація коду товару – "перевтілення" троянд у дешеві рослини. Дорогі троянди ввозять під іншим кодом – наприклад, як "квітучі рослини" або "саджанці". Річ у тім, що митна ставка для "троянд" і "рослин" різна: 1 кг троянд оцінюється у $5,6, тоді як "квітучих рослин" – лише у $1,2. Тому у документах троянди "перетворюються" на "квітучі рослини". У деклараціях змінюють код товару (УКТЗЕД), і товар з високим митом стає формально "дешевим". Під час війни такі схеми – це реальне розкрадання ресурсів держави. Кожна гривня, яка не потрапила до бюджету, – це гривня, якої бракує на дрони, амуніцію, логістику чи медицину. Але є ще одна сторона. Контрабанда знищує українського виробника, який чесно працює, платить податки, забезпечує робочі місця українцям і, попри блекаути й обстріли, продовжує вирощувати український продукт. Коли ринок заповнюють нелегальні квіти, наші підприємці просто не витримують демпінгу і змушені скорочувати або закривати виробництво. Підрізаємо шипи Вся зібрана інформація – дані митниці, аналітика TradeMap, розрахунки та перелік потенційних порушників – передана до правоохоронних органів та ДМС. І сподіваємось, і директор БЕБ Олександр Цивінський, і в.о. голови Державної митної служби України Сергій Звягінцев відреагують на передані дані. За місяць перевіримо результат, і, за потреби, заслухаємо це питання на засіданні Парламентської спецкомісії по захисту інвесторів в стінах Верховної Ради. Ця історія – не лише про квіти. Вона про прозорість, довіру і про те, як навіть, здавалося б, дрібні зловживання з часом перетворюються на великі проблеми для держави. Ніхто не очікує, що митна система стане бездоганною за одну ніч. Але Державна митна служба цілком здатна швидко виявити порушників і припинити зловживання – якщо є політична воля керівництва та конструктивний обмін інформацією з боку парламенту. Ми продовжимо відстежувати це питання і добиватися рішень, які повернуть довіру до держави. Хочу, щоб такі чудові квіти як троянди знову асоціювалися з красою, а не з контрабандою. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/690b361c981bd/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/69033a110e0ab/ ukrpravda@gmail.com (Галина Янченко) Thu, 30 Oct 2025 11:12:33 +0200 Ми довго готувалися до цього дня – і нарешті презентували новий етап нашої ініціативи: "Прихисток.Робота". Це логічне продовження проєкту "Прихисток", який ми запустили у перший день повномасштабного вторгнення. Тоді головна мета була проста й життєво важлива – врятувати людей, дати їм безпечне місце. Завдяки українцям, які відкрили свої домівки, понад мільйон людей знайшли прихисток. Це була хвиля неймовірної людяності, довіри й солідарності. Але сьогодні – новий етап. Минуло більше трьох років, і виклик змінився: людям потрібно не лише дах над головою, а робота, стабільність і сенс. Саме тому ми створили "Прихисток.Робота" – платформу, що допомагає внутрішньо переміщеним українцям знайти роботу та житло поруч. На сайті все максимально просто: можна знайти роботу, підібрати житло поблизу, або переїхати під вакансію, якщо роботодавець надає помешкання. Уже зараз на платформі розміщено понад 47 тисяч вакансій від бізнесу та державних установ. Але це лише початок. Ми запрошуємо роботодавців приєднуватися – реєструватися й розміщувати свої пропозиції, щоб швидше знаходити людей, яким потрібен шанс почати спочатку. У цьому проєкті об'єдналися держава, громади, бізнес, волонтери та ІТ-фахівці. Ми співпрацюємо з Міністерством соціальної політики, сім'ї та єдності України. "Прихисток.Робота" – це не просто сайт. Це місце, де можна знайти новий старт, нову роботу і, часто, нове життя. Я щиро вдячна всім, хто долучився: партнерам, громадам, бізнесам, які створюють вакансії, і кожному, хто пам'ятає, що за цифрами стоять живі історії людей. Особлива подяка: Міністерству соціальної політики, сім'ї та єдності України та особисто міністру Денису Улютіну, директору Міжнародного фонду "Відродження" Олександру Сушку, народному депутату Максиму Ткаченку, усім за щоденну роботу, енергію й силу підтримки переселенців. Під час презентації ми вручили нагороди тим, хто реально допомагає ВПО. Подяки отримали мій колега Максим Ткаченко та міський голова Маріуполя Вадим Бойченко. А ще ми передали символічну відзнаку всім українським родинам, які прихистили переселенців. Її отримала генеральна директорка Національного музею історії України Олена Земляна – і тепер ця нагорода зберігатиметься там, як знак нашої солідарності та взаємодопомоги. Попри все – ми рухаємося вперед. Бо українці – це про силу, світло і життя. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yanchenko/69033a110e0ab/