https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/buderatsky/65a9677744ac3/ ukrpravda@gmail.com (Євген Будерацький) Thu, 18 Jan 2024 19:01:27 +0200 Міністр оборони Франції Себастьян Лекорню заявив, що Париж постачатиме Україні по 50 "розумних авіабомб" AASM на місяць. Наряду з виготовленням 78 Caesar для України та чергової партії ракет Scalp це чудова новина для Збройних сил України. AASM (Armement Air-Sol Modulaire, в перекладі з французької – модульна зброя класу "повітря-земля") або на англійський манер HAMMER (Highly Agile Modular Munition Extended Range, в перекладі з англійської – високоманевровий модульний боєприпас збільшеної дальності) – французький високоточний боєприпас,⁣ розроблений компанією Safran Electronics & Defense, який надійшов на озброєння французьких Повітряних сил та Військово-морських сил наприкінці 2010-х років. Особливістю цієї авіабомби є те, що вона модульна, і складається з комплекту наведення на передній частині та комплекту розширення радіусу дії на задній частині, які приєднуються безпосередньо до некерованої бомби різних типів. У базовому варіанті це 250-кілограмова бомба, однак є можливість працювати зі 125, 500 та 1000-кілограмовими версіями, що оснащуються гібридними навігаційними системами (інерціальною та супутниковою, з можливістю тепловізійної чи лазерної). Якщо перекладати з технічної мови на доступну, це такі собі крила, які додаються до некерованої бомби, і роблять її високоточною. Заявлена максимальна дальність такої бомби – 70 кілометрів. Раніше проблемою в передачі таких бомб було те, що їх "рідними" носіями були французькі винищувачі Dassault Rafale і Mirage 2000, однак зараз їх адаптували під винищувачі радянського виробництва (МіГи та Су), які є на озброєнні в України. Бонусом є також той факт, що вони адаптовані і під F-16, які мають передати Україні. По суті, це може стати дуже хорошою відповіддю на російські КАБ (керовані авіабомби), якими Кремль кошмарить українських військових та цивільних У 2023 році росіяни почали активно прикручувати "крила" УМПК (модуль планерування і корекції) до своїх фугасних авіабомб ФАБ-250 і ФАБ-500 (цифра означає масу бомби в кг). У них показники інші – при використанні інерціальної системи наведення з літаків їх можна запускати на відстань 12-15 км, якщо супутникової – навіть до 40-60 км. І, щоб там хто не говорив, на фронті вони є реальною багатотонною загрозою, тож поява AASM хоч якось урівноважить наші спроможності в цьому аспекті. Поки ще не тією кількістю, якою б хотілося. Але це точно краще, ніж нічого. Merci! https://blogs.pravda.com.ua/authors/buderatsky/65a9677744ac3/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/buderatsky/60acf1ad25a59/ ukrpravda@gmail.com (Євген Будерацький) Tue, 25 May 2021 15:46:37 +0300 Не секрет, що багато диктаторів страх як люблять спорт. Не весь, але окремі види прям із пристрастю. Розбудовують під них інфраструктуру, ухвалюють космічні за бюджетами програми державної підтримки. Короче, викидають на них шалені гроші. Не свої, звісно, а платників податків. З часом диктаторам стає мало місця у своїй країні і вони починають прагнути міжнародного визнання. За будь-яку ціну намагаються привести до себе всілякі міжнародні турніри, лізуть в підготовку спортсменів (можна згадати допінг у Росії). Простіше кажучи, роблять усе, щоб їх визнали найкрутішими з найкрутіших. Хоча б десь. У свою чергу в міжнародних спортивних федераціях, які є громадськими організаціями, сидять люди, які переважно з превеликим задоволенням йдуть на контакт з цими диктаторами, бо ті виділяють на турніри такі баснословні бюджети, які іншим державам і не снились. Простіше ж звернутись до того, хто готовий засипати вас баблом, а не домовитись про взаємовигідні умови проведення змагань. А щоб спортивних функціонерів не гризла совість від того, що беруть гроші з рук серійних убивць державного масштабу, вони придумали собі і несуть його крізь роки чудовий слоган – спорт поза політикою. І всюди його тицяють. Типу, так-так, всі ті війни, катування, вбивства, придушення свободи слова, то "все політика", а спорт поза політикою. Зручно, правда? Так от, до чого це я. Не секрет, що Лукашенко (як і Путін) любить хокей. Настільки любить, що по всій Білорусі збудовані тисячі ковзанок, багато з яких насправді навіть не використовуються на повну, але хто ж з білоруських чиновників буде з "бацькою" сперечатися. Сказали будувать – набудували. І от Лукашенко вирішив, що доріс до міжнародних турнірів, і вирішив претендувати на проведення чемпіонату світу з хокею. І навіть один раз провів – у 2014 році. Тоді в це була вбухана рекордна сума бабла, набудовано купу льодових арен, все як має бути. Людям сподобалось, функціонерам сподобалось. І через 7 років Білорусь знову вирішили взяти господарем чемпіонату. Тепер разом з Латвією. Але прийшов 2020 рік з президентськими виборами в Білорусі. Лукашенко осоромився, сам назвав себе переможцем, а люди вийшли на протести. Протести силою задавили, а міжнародна спільнота вирішила, що так не можна. Ну і вирішила забрати в нього чемпіонат світу з хокею. Наче забавку з рук дитини. Забирала довго, бо виявилось, що спортивні функціонери міжнародної хокейної федерації дуже люблять Лукашенка за його нестримну любов до хокею. Типу, авторитет. Зрештою, чемпіонат у Білорусі відібрали тільки тоді, коли вже авторитетні спонсори турніру сказали, що відмовляються його підтримувати, якщо проходитиме у Білорусі. Тепер чемпіонат проходить у Латвії. Хоча через ковід він проходить фактично без уболівальників, але на центральній площі Риги повісили прапори всіх збірних-учасниць. І от під час турніру Лукашенко примусово саджає літак "Афіни-Вільнюс", щоб зняти з нього опозиційного журналіста і відправити за грати. Світ обурюється, а мер Риги Мартіньш Стакіс ухвалює рішення зняти червоно-зелений прапор і підняти біло-червоно-білий на знак солідарності з білоруським народом. І щоб ви думали? Президент міжнародної федерації хокею (для яких Лукашенко авторитет) пише меру листа з обуренням. Мовляв, так не можна, або верніть все назад, або знімайте і прапор світової федерації. Бо "спорт поза політикою". Мер Риги почитав того листа і вирішив, що казки казками, але права людини важливіше. І вирішив, що раз на те пішло і так просите, знімемо і ваш прапор. І от тепер у коридорах спортивних функціонерів уже готують відповідь латвійцям. І виходить, що їм по барабану, що під тим лукашенківським прапором б'ють і вбивають людей. Бо спорт же має бути поза політикою, правда? https://blogs.pravda.com.ua/authors/buderatsky/60acf1ad25a59/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/buderatsky/6069a34a0ff34/ ukrpravda@gmail.com (Євген Будерацький) Sun, 04 Apr 2021 14:30:18 +0300 Це вже було. Не раз і не два. Можна згадати вибори мера, парламентські вибори-2012 на десятках округів (найбільш показові на 223 в Києві з Левченком і Пилипишиним і вибори на окрузі Засухи на Київщині), вибори на 205-му в Чернігові (Корбан проти Березенка). На кожному з цих округів був свій треш, але об'єднує їх одне – ні про яку прозорість і чесність не йшлося від слова зовсім. 87-й – не виключення. Щоб зараз не говорили "слуги". З самого початку було зрозуміло, що на Франківщині буде "весело". Ще з висування ЄС Марусі Звіробій і Руслана Кошулинського від "Свободи". Помилка обох партій полягала в тому, що не варто було відправляти на округ "парашутистів" з інших регіонів. На чистій ідеології мажоритарку не виграють. Так, і волонтерка Звіробій і тим більше львів'янин Кошулинський для багатьох виборців на Франківщині ближче за своєю патріотичною риторикою, ніж будь-хто інший. Але ті ж вибори мера Львова на прикладі Олега Синютки (який багатьма львів'янами все ще сприймається як франківець) показали, що виборцю свої все одно ближчі. Навіть коли йдеться про таких "феодалів" як "господар Буковеля" Олександр Шевченко, який у буквальному сенсі не один рік "пригодовував" цей округ. Недаремно ж в околицях Буковеля обличчя Шевченка на вас дивилось з кожного борда ще задовго до виборів, немов промовляючи: "Це все моє!". На цьому фоні рішення висувати Василя Вірастюка від "слуг" справді виглядало цікавим. По концепції Зе кращого кандидата важко було вигадати. Але на дворі вже не 2019 рік, тому просто "на імені" проскочити не вийшло. Тим більше після того, як у Петра Олексійовича таки віддали "львівський борг" за підтримку на виборах мера, зняли Звіробій на користь Кошулинського, чим остаточно заплутали розклади на виборах. Незважаючи на "фактор Кошулинського", вибори на 87-му давно перетворились на розбірки між Зеленським і Коломойським. При чому для президента в цьому було явно набагато більше особистого, ніж політичного. Від цього й відвертий адмінресурс – наради з Вірастюком по ситуації з коронавірусом напередодні голосування, десант "слуг" на чолі з Тищенком і зрештою неприховане втручання СБУ (раніше влада використовувала для подібних цілей "Беркут") зі зникненням бюлетенів. Чи логічно було, щоб вигравав Шевченко, який тупо "скупив" вибори? Звичайно, ні. Але й "перемога" завдяки розірваним мішкам і крадіжці бюлетенів – це точно не про чесні вибори і не про чесну перемогу. А коли згадуєш, що ці "танці з бубнами" відбувались у час епідемії в "червоній зоні", на що політики просто плювати хотіли, стає геть сумно. https://blogs.pravda.com.ua/authors/buderatsky/6069a34a0ff34/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/buderatsky/5f218b3ac4cdc/ ukrpravda@gmail.com (Євген Будерацький) Wed, 29 Jul 2020 17:44:10 +0300 Сьогодні під Мінськом білоруські спецслужби затримали 33 бойовиків Путіна з російської приватної військової компанії Вагнера. Білоруська влада рапортує, що вони готували провокації під час президентських виборів, які пройдуть у Білорусі через два тижні. Повірити в цю версію не складно. Вибори обіцяють бути гарячими. А як показує приклад Криму і Донбасу, Кремль у таких випадках діє як стерв'ятник, який відчуває запах крові. Втім, інформація про затриманих вагнерівців може стосуватися не тільки Білорусі, але й України. Зокрема, Донбасу. Письменник-терорист Захар Прилепін вже підтвердив, що серед затриманих "кілька бійців", які воювали на Донбасі в його батальйоні. Хоч і спростовує, що вони туди поїхали саме з "білоруських" питань. Так це, чи ні, хай у Мінську розбираються. Принаймні, цілком ймовірно, що частина з затриманих могли направлятися на Донбас. А от те, що серед затриманих бійців були ті, що вже воювали на Донбасі, може відповідати дійсності. Мова йде як мінімум про сімох бойовиків, тобто майже чверть, які швидко пробиваються, зокрема по базі "Миротворця". Навколо цього сайту було купа дискусій, однак саме щодо бойовиків, які засвітились на Донбасі, все ж таки схильний вірити. Зокрема, на Донбасі були помічені: Уродженець Астраханської області Денис Харитонов ("Баян"), уродженець Челябінської області Ринат Каримов, уродженець Улан-Уде (Бурятія) Ігор Шеломенцев ("Шел"), уродженець Москви Андрій Токаренко, уродженець Білорусі Андрій Бакунович і два уродженці з України – Максим Кошмал ("Коршун") зі Слов'янська та Олександр Шубін ("Злой") з Луганська. Кошман на фото справа Шубін "Злой" (на фото крайній справа) числився в батальйоні Прилепіна Поки що українські спецслужби інформацію про участь затриманих в бойових діях на Донбасі не підтверджують, але надалі буде цікаво спостерігати, як білоруська влада з ними поведеться. Адже, якщо підтвердиться, що як мінімум двоє з них все ще можуть мати українські паспорти, то Київ може вимагати їх видачі. https://blogs.pravda.com.ua/authors/buderatsky/5f218b3ac4cdc/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/buderatsky/5ee20f2bc1660/ ukrpravda@gmail.com (Євген Будерацький) Thu, 11 Jun 2020 14:02:03 +0300 Кілька років тому, коли стало ясно, що в суспільстві є запит на нових політиків, про Вакарчука говорили першим – він роздумував. Поки думав, заробив імідж людини, яка вагається. Що похвально в людському плані, але вбивчо з політичної точки зору. Нерішучих політиків не люблять. Зеленський перехопив "прапор" новизни, і почав агресивну агітаційну кампанію в стилі "свой пацан", і переміг. Бо не вагався. Принаймні на словах. Це люди люблять. Побачивши на власні очі попит на нові обличчя, Славко таки вирішив йти в політику. Рішення було запізнілим, але дозволило зайти в парламент. Проте кількісний склад фракції, яку завів Вакарчук в Раду, одразу вказував, що впливати на ситуацію в країні їм буде складно. І доведеться по-справжньому битись. Що не дуже притаманно самому Вакарчуку. Він радше про сенси, аніж про прикладну боротьбу. Зараз Вакарчук склав мандат. Вже вдруге в своєму житті. І це теж було очікувано. Як мінімум для тих, хто бачив, як йому некомфортно в стінах Ради і як на нього тисне постійний пресинг з боку ЗМІ та всяких зливних бачків. Він явно почував себе самотньо в цих стінах. Власне, незважаючи на хороші рейтинги, Зеленському так само некомфортно на Банковій. Але саме ці рейтинги, і вуличний внутрішній голос "пацан сказал – пацан сделает" і не дозволяє Зе побачити очевидне. В нього за рік теж не вийшло кардинально змінити ситуацію. І судячи з його поведінки, і не визнає. Внутрішні сумніви і небажання займатися тим, що "не твоє" підштовхнуло Вакарчука до того, щоб знову скласти депутатський мандат. Цього разу, напевно, востаннє. Власне, те, що було його першочерговою метою, виконано – фракція з новими людьми в парламенті є. І тепер їм буде хоч і складно, але навіть легше, аніж з Вакарчуком. Бо не буде постійного озирання на публічність лідера ОЕ. А рішення Вакарчука принаймні чесне. Бо справді – це просто не його. https://blogs.pravda.com.ua/authors/buderatsky/5ee20f2bc1660/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/buderatsky/5e6b8d999e212/ ukrpravda@gmail.com (Євген Будерацький) Fri, 13 Mar 2020 14:41:45 +0200 Всі вже встигли побачити історію про "медика" Антона Гури, який "в якості експеримента" зганяв у Мілан, і активно стрімив з борту літака МАУ, розповідаючи жуткі історії про те, що півлітака було набито хворими іноземцями. Кілька мільйонів переглядів, десятки тисяч реакцій і поширень у Фейсбук. Якщо хтось пропустив, "догнали" 1+1, які вже зробили його ще більш знаменитим, ввімкнувши в ефір в прайм-тайм з душераздірающою історією про те, що "всі помруть". Ведуча Наталія Мосейчук навіть встигла на око нарахувати 4 хворих на коронавірус (прямо зі студії. Рівень!) Власне, перше питання, яке одразу виникло: а хто це такий "відчайдух", який вирішив змотатись в епіцентр пандемії під час карантину в Україні? Два-три кліки і ви дуже швидко наткнетесь на його апокаліптичні історії в Ютубі на каналі Klymenko time, який, як зрозуміло з назви, фінансується міністром=втікачем з "сім'ї" Януковича Клименком, який переховується в Росії і звідтіля за рахунок викрадених з українського бюджету грошей фінансує мережу псевдоекспертних телеграм-каналів, через які щоденно переконують, що в Україні повний триндєц. На цьому Ютуб-каналі цей дєятєль хаяв медреформу в стилі "всі помруть" та навалював, що (увага!) коронавірус вже два місяці в Україні, а вас всіх намахують злісні політики. Вивчення його сторінки одразу вам видасть ще одну історію – як Гура бігав по автозаправці в протигазі. Теж в якості "експерименту". Ще пару кліків в гуглі і побачите, що персонаж так собі медик, бо насправді працює в бізнесі, який профілюється на фармацевтиці і навіть якісь тендери вигравав. Ще трошки зусиль і ви дізнаєтесь, що він активно рвався в політику і навіть балотувався в "депутати Київської державної адміністрації" (як можна балотуватися в державний орган влади, куди людей призначають, а не обирають, окремий сміх) від партії Коломойського "Укроп". Історія самого вкиду ще простіша – розгон вівся через всілякі інформаційні помийки, після яких цю історію навіщось понесли інші більш пристойні ресурси. Проте видно цього було замало, і чувака вирішили засвітити ще й на" плюсах". Навіщо це було Мосейчук – окреме питання. Але факт, що тепер чуваку підкинують впізнаваності і "експертності", і ви будете бачити його частіше. Наприклад, як представника якоїсь профспілки (для статусності), про яку ви почуєте вперше в житті. Може ще й за рахунок хайпу в МОЗ призначать. А там і до тендерів близенько. Наприклад, для продажу медичних масок за захмарними цінами, які він активно рекламував ще кілька днів тому в тому самому істеричному стилі. Панікуйте, не обляпайтесь. Схоже, саме цього від нас всіх і хочуть. https://blogs.pravda.com.ua/authors/buderatsky/5e6b8d999e212/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/buderatsky/5c5483ee8aa82/ ukrpravda@gmail.com (Євген Будерацький) Fri, 01 Feb 2019 18:37:50 +0200 Звільнення Зураба Аласанії з НСТУ з огляду на невиразне мовчання членів наглядової ради, здається, провернули за принципом "Рубанути, а далі порішаємо". Зупинятись довго на перипетіях самого "істо (е) ричного" засідання не буду. Вже є і причини звільнення, озвучені самим Аласанією, та мляві спростування політичних мотивів від глави наглядової ради Тетяни Лебедєвої. Хотілося б акцентувати на іншому епізоді, який пройшов дещо повз уваги громадськості. У відповідь на обурення щодо термінового і явно педальованого рішення, на близьких до Банкової ресурсах сплив лист з претензіями до Аласанії, адресований Лебедєвій, від такого собі голови профспілки працівників сфери комп'ютерних та інформаційних технологій Товстенка О.В. На сторінці чоловіка у ФБ постів останнім часом не дуже багато. Найновіший – про "вагому перемогу в боротьбі з корупцією" в НСТУ і урочистими реляціями по звільненню Аласанії. До самого посту прикріплений інший лист, який, так розумію, теж стане однією з підстав для рішення. Мовляв, профспілки були стурбовані. Наскільки з поспіхом і топорністю цю всю історію намагаються виправдати видно з дати самого листа – 29 лютого 2019 року. Прямо, "привіт" з "світлого" неіснуючого майбутнього. Хоч очолювана ним профспілка входить до громадської ради при Міністерстві інформаційної політики, сам підписант листа до журналістики має доволі сумнівне відношення. Чоловік з такими ж прізвищем, ініціалами та тією ж датою народження, що й у інформації на ФБ, до 2016 року працював в інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області. Але примітний він навіть не цим. Згідно з відкритими даними, Олександр Товстенко є керівником ГО "Всеукраїнське об'єднання "Мій вибір" та керівником згаданої профспілки працівників комп'ютерних та інформаційних технологій. Судячи з його ФБ, ГО-шка веде бурхливу діяльність, і навіть у 2017 році підписувала якийсь антикорупційний план з рухом "Справедливість" Валентина Наливайченка. Але справді цікаво стає, якщо копнути трохи глибше. У 2015 році Товстенко балотувався на місцевих виборах у Київраду від партії "Право народу". Влітку 2018 року ця партія фігурувала у розслідуванні журналістів "Схем" "Хто купив телеканал "112 Україна"?". Як вияснили колеги, на той момент новий генпродюсер телеканалу "112" Артем Марчевський так само як і Товстенко рвався в Київраду за списком "Право народу", очолюваної Віктором Чорним. За даними "Схем", Чорний – далеко не чужа людина для Віктора Медведчука. Він і заміщає його у Федерації бойового самбо України, і очолює агентство, яке охороняє кума Володимира Путіна від журналістів. Зв'язок між Товстенком та "Правом народу" соратника Медведчука може не був би таким примітним, якби не той факт, що нападки на Аласанію розпочались якраз після того, як він продовжив контракт на трансляцію в ефірі UA: Перший журналістських проектів "Наші гроші" та "Схеми". Напередодні появи інформації, що програми можуть "вимкнути" з ефіру суспільного мовника, "Схеми" якраз розповіли про таємні зустрічі Порошенка з Медведчуком. У президента, звісно ж, все спростовували, але, видно, осад таки лишився. https://blogs.pravda.com.ua/authors/buderatsky/5c5483ee8aa82/