https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/yablonovskyy/6089c9c3d2e61/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Яблоновський) Wed, 28 Apr 2021 23:46:59 +0300 За тридцять років незалежності ми так і не стали власниками своєї країни. Сьогодні у відповідь на протест проти незаконного генплану отримав лист від заступника мера Ірпеня. Отримав відповідь з неправдою про те, що: - були громадські слухання по генплану, - що генплан було опубліковано та прийнято в законний спосіб. Результат – мої зауваження до генплану не будуть враховані. Аналогічний лист з неправдою за особистим підписом заступника мера Ірпеня отримало ще 1700 мешканців, які подали аналогічні протести. І думку цих 1700 мешканців також не буде враховано. Бо наше місто не належить нам – його мешканцям. Бо наш голос не чути за шелестом купюр, що їх перераховують: - продажні чиновники, які за хабарі знищують ліс та заплаву річки міста курорта багатоповерхівками, - продажні судді, що стають на бік забудовників, а не громади. В результаті наше місто належить не нам – його мешканцям, а корумпованим чиновникам, суддям, політикам... Наша країна належить не нам її громадянам, а так само корумпованим чиновникам, суддям, політикам, олігархам... Ми намагалися повернути собі місто на останніх виборах. Їх фальсифікували, маніпулювали правилами. Більшість з кандидатів пройшли до Ірпінської міськради завдяки партійним брендам під гаслами боротьби із забудовою. І майже у всіх партіях – у Слуги Народу, Європейській Солідарності, Батьківщині, з'явилися зрадники, які почали голосувати за дерибан ресурсів громади. Ми намагалися повернути собі цю країну в 2004 та 2013-2014 на Майдані. Втратили у цій війні багато світлих, розумних людей. Але так і не повернули її собі. Ми спробували вибори та революції. Але повернути місто та країну не змогли. То чи можливо повернути їх та як? Я не знаю. Але єдиний спосіб дізнатися – боротися далі. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yablonovskyy/6089c9c3d2e61/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yablonovskyy/5ed15f481d80d/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Яблоновський) Fri, 29 May 2020 22:15:20 +0300 Чомусь політики починають це визнавати, лише коли дах починає сипатись чи підлога провалюється. Хоча будинок української державності знаходиться в аварійному стані всі роки незалежності. Гниль на місцевому рівні. Стріляли в 90-х. І стали стріляти менше лише тому, що навчилися вирішувати питання не зброєю, а хабарями та простою фізичною силою. Як в Ірпені, де я живу, де роками незаконно вирубують ліс, а зараз забудовують заплаву річки Ірпінь багатоповерхівками. На протести громади місцева рада відповіла незаконними рішеннями, які узаконили суди. Місцеві активісти перегородили заїзд до будівництва, але забудовник отримав нові законні рішення і для переконливості привіз бригаду "спортсменів". Купівля рішень судів, група підтримки з поліції та спортсменів – реальність вирішення бізнес питань на місцевому рівні по всій країні. Щоб гниль не було так помітно, до місцевих виборів її прикриють ремонтом дороги чи новою тротуарною плиткою, для чого розіграють серед своїх кілька тендерів. Зверху на доданок замажуть продуктовими наборами пенсіонерам на Великдень та 9 травня. Гниль не лише на місцевому, а й на вищому рівні. Олігархи заводять своїх депутатів до парламенту, розставляють своїх людей в міністерствах та регуляторах, щоб заробляти на завищених тарифах, бюджеті чи красти з державних підприємств. Потім гниль майстерно замазують за допомогою власних телеканалів. Багато чесних та професійних людей намагалися позбутися гнилі та відремонтувати державу. Було декілька спроб євроремонту – в 2004 і в 2013. Після останньої – хитрий сусід, скориставшись гниллю, віджав частину будинку. На гроші, витрачені на замазування гнилі, можна було б повністю перебудувати будинок. Що й зробили деякі наші сусіди, наприклад – Польща та Словаччина. Але будівельні матеріали та інструменти в Україні розкрадалися, а реформаторів, позбавляючи інструментів та матеріалів, витискали з влади. Кожного разу замість капітального ми отримували косметичний ремонт. Замість захисту прав власності, боротьби з причинами корупції, реформи судової системи, демонополізації – роздача продуктових наборів та кредитів держкомпаніям, протекціонізм та популізм. Але якщо балки прогнили, то пофарбувати їх недостатньо. Рано чи пізно дах остаточно провалиться, а за ним провалиться підлога на всіх поверхах аж до підвалу. І під завалами опинимося ми всі – і прості смерті громадяни, і судді з поліцейськими, і навіть міністри. Опинимося, якщо не спрацює інстинкт самозбереження і реформаторам, що ще залишилися і в парламенті, і в уряді, і в місцевих громадах, не дадуть нарешті зробити справжній капітальний ремонт держави Україна. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yablonovskyy/5ed15f481d80d/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yablonovskyy/5d68f3da55967/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Яблоновський) Fri, 30 Aug 2019 13:00:58 +0300 Вчора відбулося перше засідання новообраної Верховної Ради України. Партія "Слуга Народу" очікувано сформувала монобільшість. Хоча за прогнозом пана Коломойського більшість може виявитись нестійкою через ризик продажу голосів. Чи можна запобігти негативному сценарію? Пропоную три ідеї, як зробити весільного фотографа ефективними депутатом та мінімізувати ризик політичної корупції. По-перше, одразу хочу зауважити, що фотографа обрав виключно як узагальнюючий портрет сегменту майбутніх депутатів, що раніше не займалися питаннями державної політики (розмови на кухні не враховуються) і з повагою ставлюся до усіх професій. Образ фотографа лише інструмент для опису певного сегменту, який дозволяє краще змоделювати його цілі та мотивацію. Для мене типаж "весільного фотографа" – це новообраний депутат, що в цілому має благі наміри, але не має відповідного досвіду. Такий депутат, не зважаючи на благі наміри, не має 100% щеплення від корупційних спокус. На противагу "весільним фотографам" я би виділив два інші сегменти – ті, хто прийшов продаватись, та ті, хто прийшов працювати на країну. Перші точно продадуться, і питання лише в тому, чи вони ляжуть під одного господаря або будуть брати гроші від всіх, хто буде готовий платити. Другі не продадуться за жодних обставин, бо для них челендж змінити країну набагато драйвовіший за можливість отримати будь-які гроші. Для того щоб зрозуміти, що депутат ефективний, потрібно визначати критерії ефективності. Найбільш комплексний підхід в економічній сфері міститься, напевно, в системі оцінки ККД депутатів VoxUkraine. Ефективний депутат, це депутат, які ходить на засідання та голосує, а також голосує за потрібні країні реформи, а не створення нових схем. Виходячи з цього визначення, я пропоную три ідеї як зробити весільного фотографа ефективним депутатом 1/ стимулювати дисципліну Це параметр радше кількісний, але важливий. Ми хочемо, щоб депутати ходили на засідання комітетів та пленарні засідання, щоб вони голосували. І голосували лише за себе, а не сусіда. Можливо прив'язати потенційне збільшення оплати праці депутатів, про необхідність якого говорить багато експертів, до сумлінності виконання ними обов'язків. Таке підвищення буде виглядати більш обґрунтованим для простих українців – ті хто не прогулює та голосує – отримують більше. Окрім кількісного є якісний параметр – чи голосує депутат за потрібні країні реформи, або за створення нових схем. В ідеалі можна було преміювати за голосування саме за реформаторські закони, але прив'язка оплати до індексу, аналогічного до iMoRe, на жаль, виглядає нереалістичною. До того ж, дослідження свідчать, що важливо стимулювати людину не лише за допомогою зовнішніх кількісних оцінок (extrinsic motivation), а й сформувати внутрішню мотивацію. 2/ показати можливості самореалізації Важливо пояснювати менш досвідченим депутатам корисність голосування за реформи. Вони мають розуміти та бачити позитивний причинно-наслідковий зв'язок – проголосував за корисний закон – зросла економіка, добробут громадян. Голосуванням за реформаторський закон можна похвалитися перед ЗМІ та виборцями. Важливо з часом залучати їх не лише до голосування, а й розробки реформаторських законів, для цього не гребувати витратами часу та зусиль на навчання та пояснення. Почуття співучасті (sense of ownership) у позитивних змінах в країні повинно стати основною складовою мотивації для депутатів. Позитивний побічний результат – якщо важливість закону зрозуміє та підтримає "депутат-фотограф", то його зрозуміють і виборці. І це збільшить підтримку реформ громадянами України. 3/ Уберегти від "поганої компанії" Задля боротьби із політичною корупцією є спокуса зняти депутатську недоторканність або ввести імперативний мандат. Але це протирічить логіці демократії, бо депутат повинен нести політичну, а не кримінальну відповідальність за голосування. Також депутати не повинні бути роботами, що тиснуть кнопку за наказом згори. Альтернативний спосіб боротися зі корупційною спокусою пропонує підхід мережевого аналізу. Якщо кинути свіжий огірок до діжки з солоними, він також стане солоним. Важливо, щоб депутати-фрешмени не попадали в "солоне" оточення корупціонерів. Для цього депутати-реформатори повинні створювати та активно залучати до своїх соціальних мереж "депутатів-фотографів". Важливо, що вони були не просто пасивними слухачами, а мали свою змістовну роль в роботі парламенту, план розвитку, розуміння перспектив, що зменшить ймовірність їх потрапляння до "солоного" середовища. ************* Після оприлюднення результатів виборів в соціальних мережах було багато стьобу з приводу відсутності релевантного досвіду новообраних депутатів. Вчора ці депутати прийняли присягу. Час припинити глузувати та почати думати, як будувати разом нову кращу країну для нас всіх. Мої ідеї як зробити депутатів ефективними – перша спроба, впевнений у вас є кращі ідеї. Давайте їх обговорювати та намагатись втілювати. Час переходити від стьобу до продуктивних пропозицій. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yablonovskyy/5d68f3da55967/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/yablonovskyy/5d5e8b47708f2/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Яблоновський) Thu, 22 Aug 2019 15:32:07 +0300 В останньому інтерв'ю радник президента Олег Устенко порівняв державні підприємства з монстрами, заявивши, що деяких з них, зокрема Нафтогаз та Укрзалізницю, потрібно вбити та розчленувати, а деякі повинні просто піти. Сценарій, гідний фільму жахів, не сподобався міністру інфраструктури. Він заявив, що деякі з монстрів стратегічні і занесені в "червону книгу", отже вбивати їх заборонено. Також, схоже, міністр вважає, що Укрзалізницю з чудовиська можна перетворити на прекрасного принца. Звичайно, потрібно віддати належне реформі корпоративного управління. Завдяки магам нової незалежної наглядової ради державна залізниця вже виглядає не так жахливо, але їм ще доведеться добряче попрацювати, щоб перетворити її на принца. Завдяки реформі корпоративного управління значно змінився і Нафтогаз. Із бюджетожера він перетворився на прибуткову компанію. Хоча злі язики подейкують, що це заслуга не добрих чарівників, а результат зміни раціону монстра шляхом підвищення тарифів. Хай там як, Нафтогаз дійсно мав шанс увійти до підручників з приборкання державних монстрів, аж поки його перетворення не загальмувало. Чарівники-реформатори розсварилися, не дійшовши згоди, яке зілля буде ефективніше для подальшого його приборкання. Розчаклування реформою не завжди йде успішно. Є ризик, що воно може перетворити деякі державні підприємства на перевертнів. Коли у аудиторський звітності при світлі дня компанії виглядатимуть цілком пристойно, але під покровом ночі знову будуть перетворюватись на монстрів, працюючи на чаклунів-корупціонерів. Ще однією особливістю розчаклування державних підприємств та банків реформою є відсутність гарантії їх повторного перетворення на монстрів після чергової зміни влади. І хоча НАБУ та інші силові органи дещо розігнали вампірів-корупціонерів, але останні готові скористатися першою можливістю знову присмоктатися до грошових потоків державних активів. Деякі з монстрів, насправді, навіть нікуди не зникали, а тимчасово замаскувалися під добрих чарівників. Якщо реформа корпоративного управління не гарантує розчаклування, то пропозиція пана Устенка виглядає правильною – в довгостроковій перспективі бажано позбутися усіх державних активів. Питання, як правильно це зробити. Розпочати потрібно з того, що викреслити всіх монстрів з "червоної книги" – Закону "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та одночасно прибрати критерії, описані в Законі "Про приватизацію державного і комунального майна". Натомість створити експертну комісію білих чарівників з депутатів різних фракцій, громадськості та міжнародних фінансових організацій, на суд якої будуть представлені політики власності щодо кожного державного підприємства з поясненням, навіщо держава повинна ним володіти. Драфти політик власності мають бути розроблені профільними міністерствами. Комісія чарівників буде мати право вето на затвердження політики власності. Якщо комісія погоджує політику власності, вона повинна бути затверджена парламентом. Якщо протягом року після відміни "червоної книги" підприємство або банк не отримає затвердженої парламентом політики власності, воно автоматично відправляються на одомашнення приватним власником – через приватизацію. Політика власності повинна, за необхідності, містити й плани з приручення монстрів – їх реорганізації. Для УЗ – розділення вантажних, пасажирських перевезень та колійної інфраструктури, з поступовим запровадженням конкуренції по перших двох напрямках; для Нафтогазу – unbundling; для Укрспирту, окрім продажу, демонополізація виробництва спирту. Також в політиці власності можуть можуть бути зазначені довгострокові плани часткової або повної приватизації. Підприємства, які отримають політику власності, повинні бути передані в управління централізованій інституції з управління державної власності. Ця інституція має ізолювати державні активи від впливу злих чаклунів, керувати ними в інтересах підприємств, а не політиків. Моє очікування наступне: якщо критично підійти до процесу, в державній власності залишиться з десяток підприємств, натомість решта буде ліквідована або приватизована. Такий фінал можна бути вважати геппі ендом для серіалу-трилера реформи державних підприємств, що триває вже майже 28 років. https://blogs.pravda.com.ua/authors/yablonovskyy/5d5e8b47708f2/