https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/razumkov/69381a0d4ceb4/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Разумков) Tue, 09 Dec 2025 13:46:05 +0200 Сьогодні – Міжнародний день боротьби з корупцією. Але ця дата – не для формальних заяв і лозунгів. Це про чесну розмову про те, що відбувається в нашій країні, де тіньова економіка вже переросла в тіньову державу. Вона впливає на рішення, бюджети, можливості й долі людей. Якщо про це мовчати – усе залишатиметься, як є. Але коли говоримо – з'являється шанс щось змінити. Корупція стала соціальною онкохворобою, що роз'їдає країну зсередини, гальмує розвиток і навіть загрожує існуванню. Це мільярди гривень, які мали б стати зброєю на фронті, лікарнями, зарплатами вчителів і медиків, пенсіями, житлом для переселенців. Але натомість вони осідають у чиїхось кишенях. І під час війни ці масштаби – вже не просто ганьба, а пряма загроза національній безпеці. За даними соціологічного опитування, проведеного дослідницькою організацією "Соціополіс" 18-24 листопада цього року, 78,2% респондентів вважають, що за час повномасштабного вторгнення рівень корупції в Україні збільшився. Фактично вже йдеться про "захоплення держави" (state capture). Під цим терміном слід розуміти форму системної політичної корупції, за якої обмежене коло осіб фактично "приватизувало" державний апарат і використовує його для ухвалення управлінських рішень у власних інтересах. Наслідок цього – корупційна економічна рента, яку змушене сплачувати все суспільство. Для знекровленої війною України це проявляється дуже конкретно: корупційні схеми закладені в тарифи державних монополій, хронічну нестачу коштів у бюджеті на базові соціальні потреби громадян і на належне виконання державою своїх функцій. А потім ці ж самі громадяни змушені ще й платити підвищені податки, щоб латати діри в казні, створені цією ж корупційною системою. Людей двічі грабують – спочатку через схеми, потім через податкову. За умови повномасштабної війни така ситуація "повільного гниття" не може продовжуватися вічно: за оцінками британського тижневика The Economist, гроші в України для оборонних потреб та фінансування видатків бюджету можуть закінчитися уже наприкінці лютого 2026 року. На цьому фоні особливо цинічно виглядають спроби влади й далі тиснути на систему, яка вже вже й так виснажена до межі. Ідеться про черговий податковий удар по малому бізнесу та звичайних українцях під прикриттям домовленостей із МВФ. Запровадження ПДВ для "спрощенців" із річним доходом понад 1 млн грн, скасування пільг на безмитні посилки, запровадження податку на торгівлю вживаними речами на онлайн-платформах – усе це влада подає як "необхідні реформи", але насправді це перекладання провалів у боротьбі з корупцією на плечі людей і бізнесу, які тримають економіку живою. В Україні фактично функціонує повноцінна тіньова економіка, еквівалентна за розміром офіційній (незважаючи на оцінки експертів частки цієї тіньової економіки на рівні 30-40%). Це явище має "дві сторони медалі": з одного боку, частина суспільства намагається втекти від репресивного та абсурдного регулювання економіки "5-6 ефективними менеджерами", щоб елементарно забезпечити свої життєві потреби. З іншого боку, маємо "мутну воду", що дозволяє чиновникам-корупціонерам легалізувати та дозволити працювати економічній корупційній ренті, сплаченій громадянами із власних гаманців. Непрямим свідченням цього є ситуація, коли українці вклали в криптовалюту більше коштів, ніж розмістили в банках: інвестиції у крипту – майже 50 млрд доларів, і значна частина під час війни. Для порівняння, сума вкладів фізичних осіб у банках України коливається протягом поточного року у межах, еквівалентних 30-35 млрд дол США. Аналітики Інституту соціально-економічної трансформації, CASE-Україна та Економічної експертної платформи у листопаді 2025 року оприлюднили дослідження, за яким втрати бюджету від тіньових схем сягають 375-603 млрд грн на рік. Координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман наголошує, що це тільки оцінені у межах цього проєкту схеми: "якщо спиратися на оцінку тіньової економіки в 30% ВВП, то всі схеми "з'їдають" в нас близько 1 трлн грн". Пропоную порівняти втрати бюджету від основних схем та головні напрями бюджетних видатків на соціальні потреби українців. 1) У Бюджеті-2026 на оплату праці шкільних учителів закладено 160,5 млрд грн. – А згідно з дослідженням, втрати бюджету від "сірого імпорту", контрабанди оцінюються у 120-185 млрд. грн на рік. 2) Видатки на охорону здоров'я у Державному бюджеті-2026 передбачені на рівні 258,6 млрд грн. – Cхеми із заробітними платами "в конвертах", згідно із Дослідженням, генерують втрати бюджету, еквівалентні 140-280 млрд грн на рік. 3) У Бюджеті-2026 передбачена допомога внутрішньо переміщеним особам (ВПО) для покриття витрат на проживання у розмірі 39,6 млрд грн. – Відповідно до Дослідження, контрафакт, нелегальна підакцизна торгівля спричинюють втрати бюджету на суму 39-43 млрд грн на рік. 4) Післяпологова підтримка матері та дитини до 1 року відповідно до Бюджету на 2026 рік вимагає виділення коштів на суму 13,3 млрд грн. – Дослідження показує, що податкові "скрутки" (створення умов для сплати меншої суми податків, у першу чергу ПДВ, шляхом використання фіктивних компаній та фіктивних господарських операцій) спричинили недоотримання бюджетом коштів у розмірі 13-15 млрд грн на рік. 5) У Державному кошторисі на наступний рік на заходи ветеранської політики, у тому числі компенсацію на житло ветеранам з інвалідністю та заходи з підтримки виділено 18,9 млрд грн Згідно з Дослідженням, через використання бізнесом та власниками великих капіталів офшорних схем бюджет недоотримує 12-14 млрд грн на рік). Якщо вирахувати витрати на Національне меморіальне кладовище, то якраз та сума коштів, що через використання офшорів не отримує держава, еквівалентна всім іншим бюджетним видаткам у сфері ветеранської політики. Системні й багаторічні зловживання в енергетиці зафіксувала Тимчасова слідча комісія Верховної Ради. Ідеться про необґрунтоване підвищення тарифів, що принесло держкомпаніям десятки мільярдів гривень надприбутків без будь-якого плану їх використання; закупівлю газу за завищеними цінами, через що держава втратила понад 1 млрд євро; а також встановлення економічно необґрунтованих цін, що сформували майже 200 млрд грн "надлишкового" прибутку окремих монополій. Усе це свідчить про системну корупцію, маніпуляції з тарифами та рішення, які ухвалювалися всупереч інтересам держави і громадян. Особливо цинічними такі дані зі Звіту ТСК виглядають на фоні нещодавно оприлюдненої аналітики від компанії Опендатабот, згідно з якою 61% українців віком від 46 років мають борги за комуналку і не в змозі їх сплатити. Тема боргів, причин їх формування та механізмів стягнення теж може стати предметом прискіпливого аналізу на предмет протидії корупції. З початку повномасштабного вторгнення росії майже на третину зросла кількість виконавчих проваджень у Єдиному реєстрі боржників. Майже із 8,86 млн. грн. проваджень борги за комунальні послуги становлять приблизно 8%, але й четвертою найбільшою категорією після штрафів за порушення правил дорожнього руху, інших адміністративних порушень та стягнень на користь бюджету, у тому числі податкового боргу. За оцінками експертів, такі цифри боргу за комунальні послуги є суттєво заниженими, порівняно з реальними показниками. Але навіть на основі них можна оцінити масштаб проблеми корупційної ренти, що не просто відображається у платіжках українців, а й робить їх новітніми кріпаками ХХІ століття через борги, що неможливо сплатити в сучасних економічних реаліях України. Ще одна корупційна діра, через яку витікають бюджетні кошти, – це так звані картельні змови. Відповідно до експертних оцінок, картельні змови призводять до збільшення вартості закупівель за державні кошти на 40%. Відповідно, стільки ж на кожній закупівлі могла б зекономити держава, якби тендери проходили без участі картелів. До прикладу, в Україні ціна цементу до повномасштабного вторгнення була в два-три рази вища, ніж у країнах ЄС: при цьому втрачалося щонайменше 10 мільярдів гривень на рік тільки на "цементному" картелі. Наша країна забезпечена власними запасами корисних копалин для виробництва будівельних матеріалів, що має стати конкурентною перевагою при відбудові. Але чи дозволить такий підхід до ціноутворення у формі картельних змов реалізувати цю конкурентну перевагу? Єдиний можливий спосіб для країни вижити і розвиватись далі – антикорупційне очищення. Одним із першочергових, соціально важливих кроків якого має стати оцінка та усунення корупційної ренти у комунальних платіжках українців та платі за інші послуги держмонополій. А далі – повний аудит системи державних фінансів, закупівель, видатків. Реформа митниці і податкової. Повне перекриття корупційних схем, що підживлюють тіньову економіку. Що можна зробити на законодавчому рівні вже зараз? У Парламенті зареєстровані три законопроєкти команди "Розумної Політики", які можуть стати інструментом боротьби з топ-корупцією: 1. Так званий "закон про Єрмака" N14269. Він відносить до підслідності НАБУ керівника Офісу президента, його заступників, радників та інших "сірих кардиналів", які сьогодні мають вплив більший, ніж депутати чи міністри. У документі ми також передбачили важливу норму, яка залишає цих діячів під юрисдикцією НАБУ навіть якщо вони вирішать піти в ЗСУ або на іншу посаду, щоб таким чином уникнути відповідальності. 2. Прирівняння відповідальності за корупцію під час воєнного стану до державної зради (законопроєкт N9659). Нагадаю, що це обіцяв президент ще два роки тому. Але він хотів забрати корупційні справи від НАБУ і передати в СБУ. Ми ж пропонуємо залишити підслідність НАБУ і передбачити реальну відповідальність: від 15 років – до довічного, з конфіскацією майна. 3. Законопроєкт N14206, який ламає "шлагбаум Галущенка" - механізм, що дозволив побудувати корупційну схему в енергетиці. Він виводить "Енергоатом" з-під дії мораторію на виконавчі провадження. Це дозволяло компанії виплачувати борги підрядникам не одразу, а "після війни" або "в розстрочку". Це створило корупційну годівницю і дозволяло фактично займатися рекетом. Коли підрядники хотіли отримати оплату за роботи з відновлення енергооб'єктів, у "Енергоатомі" з них вимагали 10-15% відкату. Боротьба з корупцією починається не з гучних заяв і не з показових затримань, а з політичної волі у найвищих кабінетах. Саме там ухвалюються рішення, які визначають, чи будуть закони працювати, чи продовжуватимуть залишатися декларацією; чи служитиме держава громадянам, чи й далі – інтересам вузького кола "недоторканних". Україна довго не витримає моделі управління, у якій тіньова економіка підміняє реальну, а корупційна рента закладається в кожну платіжку, кожен тариф і кожну бюджетну цифру. Боротьба з корупцією – це не політичне гасло і не зручний привід для піару. Це питання виживання держави і відповідальності перед людьми, які платять за цю систему власними грошима, здоров'ям і майбутнім своїх дітей. Тому влада більше не має права імітувати боротьбу. Вона зобов'язана почати діяти в інтересах суспільства – а не за його рахунок. https://blogs.pravda.com.ua/authors/razumkov/69381a0d4ceb4/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/razumkov/68f62f5905794/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Разумков) Mon, 20 Oct 2025 15:47:21 +0300 Саме такою є філософія влади при формуванні державного бюджету на 2026 рік. Фінансово-економічний блок уряду нагадує фокусників на арені цирку, що дістають із циліндру квіти та зайчиків, котрі не потрапляють до публіки. Саме така асоціація найбільше підходить для "хіт-параду" підвищення соціальних стандартів у цьому проєкті бюджету – бо насправді він лише створює ілюзію покращення рівня життя пересічних українців у майбутньому. Але в найближчій перспективі українському суспільству пропонують занурити голову в пащу розгніваному леву з непередбачуваними наслідками. Що я маю на увазі? Потенційна відсутність джерел реального забезпечення підвищених виплат у державній казні – у майбутньому може банально не вистачити грошей. А це своєю чергою, може призвести до колапсу системи публічних фінансів, нездатності держави виконати взяті на себе зобов'язання та соціальних катаклізмів і суспільного неспокою. Проект бюджету містить Додаток на сімдесят сторінок з детальним описом фіскальних ризиків та їх потенційного впливу на виконання державного бюджету. У широкому діапазоні: від наслідків, спричинених продовженням бойових дій, до ризиків недостатнього рівня або навіть скорочення міжнародної фінансової допомоги. Тобто влада розуміє і усвідомлює небезпеки і все одно вносить такий проект бюджету, сподіваючись на "щасливий збіг обставин". Можна констатувати, що ми знову стали свідками очевидної непрофесійності влади, "окозамилювання" та провального управління економікою і державними фінансами, що "підвішує на гачок" усю країну і створює величезні економіко-соціальні ризики у найближчі місяці. Країна не потребує рішень у стилі героїв серіалу "Чорнобиль" – коли всі роблять вигляд, що контролюють ситуацію. Нам необхідне комплексне та професійне вирішення актуальних соціально-економічних викликів для економіки зраненого війною суспільства. На цьому фоні "холодним душем" виглядають результати опитування компанії SOCIS, згідно з якими на запитання про найбільші помилки нинішньої влади перше місце з великим відривом отримала відповідь "розкрадання бюджетних коштів" – так вважають 61,5% опитаних. Для порівняння, "неналежну підготовку до війни" зазначили 46,6%. Зростання соцвиплат хоч і задекларовано, але фундаментальні проблеми соціального забезпечення не вирішені. Практика економії державних фінансів за рахунок найбільш соціально незахищених категорій громадян буде продовжена. 1. Суттєве відставання реальних доходів найбільш соціально незахищених верств населення від реального прожиткового мінімуму зберігатиметься й надалі. Визначений на 2026 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн) у понад 2,6 рази менший від фактичного розміру прожиткового мінімуму, розрахованого Міністерством соціальної політики України (наприклад, у цінах червня 2025 року це 8 827 грн). 2. Не буде вирішено проблему бідності для пенсіонерів. Уряд закладає збільшення мінімальної пенсії на 234 грн. Згідно з поданим проєктом бюджету, мінімальна пенсія в Україні з 1 січня 2026 року складатиме 2 595 грн. (майже втричі менше вищевизначеного фактичного розміру прожиткового мінімуму). Більше того, відповідно до інформації Пенсійного фонду України, станом на 01.07.2025 в Україні 5,75 млн. осіб отримували пенсії у середньому розмірі до 5 000 грн., що складало 56,1 % від загальної чисельності пенсіонерів. 3. Реальне зростання цін за весь час війни суттєво перевищує довгоочікуване, але одноразове збільшення зарплат бюджетникам та соціальних виплат у наступному році. Це вже завдало реальної шкоди та болісно вдарило по добробуту та базових життєвих потребах багатьох українських родин. Наприклад, починаючи з 2022 року ціни на харчові продукти загалом зросли на +74%. А враховуючи, що незаможні сім'ї витрачають не менше 57% свого бюджету на базові потреби (особливо на харчування) реальна інфляція для біднішої частини населення за чотири роки може сягати 70%. Отже, заплановане підвищення зарплати на 50% для освітян у 2026 році можна розглядати як запізнілу компенсацію фактично понесених домашніми бюджетами втрат. 4. Цікава економіко-юридична конструкція збільшення зарплат учителям. Для цього уряд пропонує створити окрему програму "Підвищення престижності праці у сфері освіти" (код 2211410) із загальним обсягом асигнувань 53,8 млрд. грн. . При цьому загальний розмір освітньої субвенції місцевим бюджетам (код 2211190), за допомогою якої функціонує традиційний механізм виплати зарплати вчителям, залишено без змін у сумі приблизно 103 млрд. грн (на рівні минулого року). Простіше кажучи, впровадження окремої тимчасової бюджетної програми – це гарантія фінансування тільки на один рік: якщо буде добра воля, то її продовжать у наступному році, а якщо ні – то анулюють бюджетну програму та відповідне зростання зарплат освітян (і навіть можуть "забути" помістити це збільшення зарплати в інші бюджетні програми)! З іншого боку, освітня субсидія для місцевих бюджетів (на них припадає основне навантаження із виплат) – більш стабільний, перевірений та надійний механізм для гарантування виплат підвищеної зарплати вчителям у більш довгостроковій перспективі. Але тут виникає інша проблема. Під час надання проєкту бюджету-2026 уряд порушив вимоги Бюджетного кодексу щодо згаданої освітньої субвенції, і не презентував затверджений обсяг міжбюджетних трансфертів окремо для кожного з відповідних місцевих бюджетів. І тут виникають ризики "ручного розподілу" урядовцями міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами вже після ухвалення Державного кошторису України на 2026 рік, що ставить під загрозу фінансову незалежність місцевого самоврядування. Тобто може бути задіяний "фіскальний батіг для місцевого самоврядування" – "нелояльному" меру не дадуть із державного бюджету необхідні для виплати освітянам кошти. У поданому урядом проекті бюджету на 2026 рік відсутні реалістичні джерела фінансування видатків Розрахунки уряду ґрунтуються на тому, що збільшення бюджетних виплат стимулюватиме споживчий попит домогосподарств. Простіше кажучи, більше витрачаємо з бюджету – домогосподарства мають більше грошей, які спрямовуються на купівлю товарів та послуг. Тоді стає економічно вигідним більше виробляти товарів, а отже стимулюється економічне зростання. Проте, за оцінками експертів, така, в принципі, життєздатна та логічна модель економічного розвитку не спрацює в реаліях сучасної України. Чому? По-перше, катастрофічна залежність публічних фінансів України від фінансової допомоги Заходу. У 2026 році передбачається фінансування загального фонду державного бюджету за рахунок здійснення державних запозичень у сумі приблизно 2,429 трлн. грн, приблизно 83 % будуть зовнішніми запозиченнями. Так, за оцінкою міністра фінансів України, на сьогодні (на бюджетний 2025 рік) сформована ще не забезпечена потреба у міжнародній фінансовій допомозі на 2025 рік у обсязі 8,7 млрд. дол. США. На наступні два роки експерти Нацбанку закладають потребу в зовнішньому фінансуванні обсягом близько 65 млрд. дол. США (35 млрд. дол. у 2026 році та 30 млрд. дол. у 2027-му), з яких приблизно дві третини не мають підтверджених джерел фінансування на 2026-2027 роки. По-друге, через жорстку, іноді не досить обґрунтовану мобілізацію, та масову еміграцію, відсутні робочі руки для потреб економіки та збільшення ВВП (частково це правдиво і для кількості "гаманців", що знижує позитивний імпульс від витрачання коштів). Також є окремі специфічні риси вітчизняного економічного розвитку, що змушують замислитися над ефективністю витрачання бюджетних коштів та реалістичністю прогнозованого обсягу надходжень до головного кошторису країни. Нещодавно в.о. голови Державної податкової служби України Леся Карнаух провела зустріч з представниками інститутів громадянського суспільства та бізнес-спільноти. Одна з учасниць зустрічі у Фейсбуці передала цікаву цифру, яку було озвучено на цій зустрічі. Так, 1400 компаній дають 50% всіх податкових надходжень в Україні. Зазначені 1400 підприємств становлять приблизно 0,093 % від 1,5 млн. існуючих в Україні юридичних осіб (без ФОП). Тобто – увага – менше 1 % від кількості зареєстрованих юридичних осіб забезпечують половину сплачених до бюджету податків! Така велика кількість юридичних осіб може свідчити про колосальний потенціал для ухилення від оподаткування та "сірої" тіньової економічної діяльності. Висновок один: влада не використовує можливості детінізації для наповнення державного бюджету і не здатна ефективно працювати з реальним сектором економіки. У нашої команди виникає питання, а звідки взялась ця цифра? Її озвучила головна податківиця країни на зустрічі з представниками бізнес-спільноти? Якщо її правильність та достовірність підтвердиться, то ми будемо надалі розбиратись у причинах такої ситуації. Найголовніше, знайти джерела для детінізації, "підказати" фіскалам як наповнити бюджет без зростання податкового навантаження на чесно працюючий бізнес. За оцінками експертів, у проєкті державного бюджету-2026 заплановано надходження частини чистого прибутку (доходу) та дивідендів від державних підприємств у сумі 70,3 млрд грн, що більше від плану на 2025 рік на 5,1 млрд грн (або на 7,8 %). Такий результат планується досягти переважно за рахунок підприємств оборонно-промислового комплексу та державних банків. Зараз добре відомі стан та фінансові проблеми декількох великих державних компаній ("Укрзалізниці", "Укрпошти"). Це змушує більш критично ставитися до таких позитивних прогнозів. Є ризик, що замість донорів бюджету державні підприємства можуть стати джерелом фіскальних ризиків (потреби витрачати публічні кошти, котрих і так не вистачає). Враховуючи обмеженість фінансових ресурсів, під час роботи над проєктом державного бюджету на 2026 рік, "Розумна Політика" реагуватиме на першочергові суспільні запити і вимагатиме аудиту ефективності використання публічних коштів. https://blogs.pravda.com.ua/authors/razumkov/68f62f5905794/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/razumkov/68ca77f1afd83/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Разумков) Wed, 17 Sep 2025 11:57:21 +0300 https://time.com/7317451/dmytro-razumkov-peace-in-ukraine/ Сьогодні Україна стоїть перед двома фундаментальними, життєво важливими викликами: як закінчити війну на найбільш вигідних умовах і як забезпечити прискорене відновлення. На мій погляд, обидва питання тісно пов'язані з розвитком і збереженням міцних відносин між США та Україною. За останній рік ми наблизилися до миру як ніколи з початку війни. Завдяки посередництву США було проведено кілька раундів прямих переговорів, чого не відбувалося з квітня 2022 року. Було досягнуто низки домовленостей про обмін полоненими. Була навіть укладена тимчасова угода про відмову від атак на енергетичну інфраструктуру. На порядок денний вийшла тема припинення вогню. Але зараз дипломатичний трек забуксував. Агресор посилює обстріли українських міст, енергетики, підприємств та інфраструктурних об'єктів. Водночас у політичних колах наших країн-союзниць – як у США, так і в Європі – все частіше говорять про певну "втому від України" та марність мирних зусиль. Це дуже погана новина для України та українського народу. Для нас дуже важливо, щоб лідерство США у переговорному процесі зберігалося. Якщо зараз Америка відмовиться від своєї провідної ролі в дипломатичних зусиллях з припинення війни, кровопролиття буде тривати. І навпаки, я переконаний, що якщо США продовжать посередництво, мир буде досягнуто. Ключовим завданням є залучення Росії до продуктивних переговорів про припинення вогню та обговорення справедливої мирної угоди. Цю складну місію може виконати лише американська дипломатія. Другим важливим питанням є післявоєнне відновлення. За попередніми оцінками, для реалізації повномасштабної програми розвитку та відбудови України знадобиться понад 500 мільярдів доларів. Це величезна сума, але головне – це величезний обсяг роботи, щоб мобілізувати внутрішні інвестиції і створити умови для залучення іноземного капіталу. У цьому контексті важливе значення має тісна співпраця з ЄС та його державами-членами, а також стратегічне партнерство зі Сполученими Штатами. Співпраця зі США може бути багатогранною. Це не тільки постачання і спільне виробництво зброї, а й співробітництво в енергетичному секторі: насамперед у розвитку нових енергетичних потужностей. Однією з перспективних галузей є ядерна енергетика. Потенційно – створення спільно з американськими компаніями підприємства повного ядерного циклу. Зараз, коли глобальне ставлення до ядерної енергетики змінюється і ця галузь переживає своєрідний ренесанс, така співпраця була б особливо перспективною. Американські компанії також можуть відіграти важливу роль у відродженні української промисловості, зокрема в машинобудуванні та виробництві. Інвестиції в нову логістичну інфраструктуру, особливо в Причорноморському регіоні України, є ще однією ключовою сферою. Ми також прагнемо залучити американські фінансові компанії на український ринок і вітаємо їхню підтримку у відновленні та розвитку фондового ринку України. Ми вже маємо так звану "ресурсну угоду", яка передбачає створення інвестиційного фонду. Однак це не повинен бути єдиний формат. Потрібні комплексні угоди США щодо торгівлі та інвестицій. Мета полягає в гармонізації тарифів та усуненні нетарифних обмежень для збільшення обсягів зовнішньої торгівлі. Двосторонній товарообіг між нашими країнами оцінюється в менше ніж 5 мільярдів доларів на рік, при цьому український експорт до США становить менше 1 мільярда доларів. Ми дуже зацікавлені в розширенні доступу українських компаній до ринку США на взаємовигідних умовах – насамперед шляхом створення спільних підприємств та залучення прямих інвестицій від американських компаній. Звичайно, це вимагає створення належних умов та надання відповідних гарантій, які можуть стати частиною майбутньої інвестиційної угоди. Усі ці угоди мають бути ухвалені прозоро, чітко і без юридичних лазівок – як це було у випадку, коли український Парламент проголосував за так звану "ресурсну угоду" із обмовками та винятками. Основою відносин між США та Україною мають бути принципи чесності, прозорості, взаємної довіри та вигоди, які мають бути належним чином закріплені, регламентовані та гарантовані законом. Я твердо переконаний, що співпраця зі Сполученими Штатами є не тільки вигідною, але й необхідною для України. І це не тільки економічне питання – це важливий елемент нашої національної безпеки. Це можливість працювати з найсучаснішими, технологічно розвиненими компаніями світу. Щоб цього досягти, потрібно побудувати міцну основу довіри, засновану на спільних цінностях, таких як демократія, конкурентність та справедливість. Українці готові до мирного майбутнього, в якому ми зможемо процвітати разом із надійними друзями. ****** Today, Ukraine faces two fundamental, vital challenges: how to end the war on the most favorable terms and how to ensure an accelerated recovery. In my view, both issues are closely tied to the development and preservation of strong U.S.-Ukraine relations. Over the past year, we came closer to peace than we ever have since the war began. Thanks to U.S. mediation, several rounds of direct negotiations were held-something that had not happened since April 2022. A number of agreements on prisoner exchanges were reached. There was even a temporarily functioning agreement not to target energy infrastructure. The issue of a ceasefire was brought to the table. But at present, the diplomatic track has stalled. The aggressor is intensifying attacks on Ukrainian cities, energy facilities, enterprises, and infrastructure. At the same time, political circles in our allied countries-both in the U.S. and Europe-are increasingly speaking about a certain "Ukraine fatigue" and the futility of peace efforts. This is very bad news for Ukraine and the Ukrainian people. It is critically important for Ukraine that the U.S. maintains its leadership in the negotiation process. If America now withdraws from its leadership role in diplomatic efforts to end the war, the bloodshed will only continue. Conversely, I am convinced that if U.S. mediation continues, peace will be achieved. The key task is to bring Russia to the table for productive negotiations on a ceasefire and discussions of a just peace agreement. This difficult mission can only be carried out by American diplomacy. The second major issue is post-war recovery. Preliminary estimates suggest that a full-scale development and reconstruction program for Ukraine will require over $500 billion. This is a massive amount, but more importantly, it is a massive undertaking-mobilizing domestic investment and creating the conditions to attract foreign capital. In this regard, close cooperation with the EU and its member states is essential, but so too is a strategic partnership with the United States. Cooperation with the U.S. can be multifaceted. It's not just about arms supply and joint weapons production, but also about collaboration in the energy sector-primarily in developing new energy capacities. One promising area is nuclear energy. There is potential for establishing a full nuclear fuel cycle enterprise in partnership with U.S. companies. Now, as global attitudes toward nuclear energy are shifting and the sector experiences a kind of renaissance, such cooperation would be especially promising. American companies could also play a vital role in the revival of Ukrainian industry, particularly in engineering and manufacturing. Investments in new logistics infrastructure, especially in Ukraine's Black Sea region, are another key area. We also seek to attract U.S. financial companies to the Ukrainian market and welcome their support in rebuilding and developing Ukraine's stock market. We already have the so-called "Resource Agreement," which envisions the creation of an investment fund. However, this should not be the only format. We need comprehensive U.S. trade and investment agreements. The goal is to harmonize tariffs and eliminate non-tariff barriers to increase the volume of foreign trade. Bilateral trade between our countries is estimated to be less than $5 billion annually, with Ukrainian exports to the U.S. under $1 billion. We are very interested in expanding access for Ukrainian companies to the U.S. market on mutually beneficial terms-primarily through the creation of joint ventures and attracting direct investments from American companies. Of course, this requires the establishment of proper conditions and the provision of relevant guarantees, which could become part of a future investment agreement. All of these agreements must be adopted transparently, clearly, and without legal loopholes-unlike the case when the Ukrainian parliament voted on the so-called "resource agreement" with reservations and exceptions. The foundation of U.S.-Ukraine relations must rest on the principles of honesty, transparency, and mutual trust and mutual benefit, all properly enshrined, regulated, and guaranteed in law. I firmly believe that cooperation with the United States is not only beneficial but essential for Ukraine. And this is not just about economics-it is a crucial element of our national security. It is a chance to work with the most modern, technologically advanced companies in the world. Getting there means building a basis of trust that is enduring and founded in common values like democracy, competition and fairness. Ukrainians are ready for a peaceful future in which we can mutually prosper with proven friends. https://blogs.pravda.com.ua/authors/razumkov/68ca77f1afd83/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/razumkov/68c139485d176/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Разумков) Wed, 10 Sep 2025 11:39:36 +0300 Сьогодні була чергова важка ніч для України. Агресор знову бив по мирних українських містах, оселях українських родин, нашій інфраструктурі і підприємствах. На жаль, серед наших громадян знову є поранені і загиблі. Щире співчуття рідним і близьким загиблих, найскорішого одужання пораненим. Але цього разу разом із нами атаки зазнала сусідня Польща і це, безумовно, новий виток ескалації. Це не перший випадок, коли російські дрони залітають на території наших західних сусідів, країн-членів НАТО. Вже були перетини кордону та прильоти і в Польщі, і в Румунії. Але, мабуть, вперше це відбулося так зухвало і демонстративно, що змусило піднімати в повітря авіацію Польщі і союзників по НАТО. Таке підняття ставок з боку агресора підводить Європу та весь світ впритул до нової Великої війни, що може стати останньою для континенту. Наївно було думати, що вогнище війни, яке вже три з половиною роки палає в центрі Європи, не буде розповзатись. Що градус ескалації можна вічно тримати на одному рівні, сподіваючись, що бойові дії не торкнуться більше жодної країни. Сьогодні весь світ отримав чергове підтвердження, що це не так.   Стратегія "дати сторонам ще трошки повоювати" не прискорює досягнення миру. Навпаки, підвищує ризики скочування до Третьої світової війни. Тому світ має реагувати. Потрібно змусити агресора до продуктивних переговорів. Новими санкціями, жорсткою позицією про неприпустимість продовження військових дій, демонстрацією згуртованості і готовності дати відсіч. Це те, чого зараз чекає Україна від наших західних союзників. Більше не можна вдавати, що безкінечні театральні перемовини делегацій без повноважень можуть щось вирішити. Замість виставкових "зустрічей" – серйозні переговори. З конкретними наслідками, якщо агресор буде їх уникати. На жаль, це, мабуть, останнє вікно можливостей для припинення бойових дій. Війну неможливо контролювати. Можна управляти мирним процесом. Залишається тільки сподіватися, що світовим лідерам стане політичної волі для того, щоб дотиснути агресора та розблокувати мирний процес, а українській владі – бажання скористатись цією ситуацією, щоб припинити кровопролиття, добитися припинення вогню. І ще раз хочу наголосити, що Європі потрібна нова система колективної безпеки. З чіткими протоколами реагування на агресію. Із зрозумілими і системними гарантіями безпеки для всіх учасників. І частиною цієї колективної системи неодмінно має бути Україна. https://blogs.pravda.com.ua/authors/razumkov/68c139485d176/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/razumkov/68aab3fba8b95/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Разумков) Sun, 24 Aug 2025 09:40:59 +0300 Напередодні Дня Незалежності України зазвичай звучить багато роздумів і оцінок. Хтось занурюється в історію, шукаючи у минулому "золоті часи". Інші – підбивають підсумки: пишаються здобутками або, навпаки, підраховують збитки і втрати. Градус суспільних емоцій коливається від захоплення статусом України як "форпосту демократичних цінностей" до темних "пророцтв" про втрачену перспективу. Хотілося б уникнути емоційних гойдалок і чергових "зрад – перемог". Натомість запропонувати своє позитивне бачення, як має виглядати наша мирна, успішна і дорога країна у 2030 році. Не через призму статистики або, навпаки, метафоричних образів на кшталт "сталевого дикобраза". А через три сюжети. Три сюжети про Україну 2030 – країну, де хочеться жити. "Україна у 2030 році – це країна, де хоче вчитися молодь". Війна з Росією катастрофічно загострила наші демографічні проблеми, одним із яскравих проявів яких є скорочення кількості абітурієнтів у закладах вищої освіти (ЗВО). За даними Міністерства освіти і науки України, у 2023 році майже 400 тисяч українських учнів перебували за кордоном. З високою ймовірністю, більшість із них стануть абітурієнтами іноземних університетів. Згідно з дослідженням, проведеним фондом savED, 26% української молоді виявили бажання виїхати на навчання за межі України. Враховуючи це, не дивно, що кількість запитів на навчання українців за кордоном зросла на 30%, а за даними Статистичного управління Австрії, кількість вступників з України до австрійських вишів збільшилася на 60% з 2021 року. При цьому кількість абітурієнтів до ЗВО України поступово зменшується – у 2024 році на 80 тисяч осіб порівняно з 2023 роком (приблизно на 30%). Якщо додати до цього те, що українські університети є "нечастими гостями" рейтингів найкращих світових вишів, то приходить реальне розуміння "дамоклового меча" відсутності мотивованих та кваліфікованих людей, котрі будуть відбудовувати Україну після війни. Саме тому молодь, яка залишається для навчання та перших кроків у дорослому житті в Україні, є основним індикатором наявності позитивного майбутнього у нашому суспільстві. Тому державна політика має враховувати необхідність всебічної підтримки українських родин. Потрібні не тільки матеріальні стимули: підвищення виплат при народженні дитини, адресна матеріальна допомога на дитяче харчування, одяг, книги, спрощення доступу родин до іпотечного кредитування для поліпшення житлових умов. Але і допомога у вихованні, освіті, культурному розвитку дитини. Підтримання та розвиток мережі дошкільних, шкільних та позашкільних закладів освіти. Розвиток медицини. Профілактика хвороб. Популяризація здорового способу життя та створення для цього відповідної інфраструктури. А головне – створення умов для творчої, економічної самореалізації молоді, яка не повинна шукати щастя, блукаючи світом. Потрібно зробити так, щоб вони могли спокійно жити, розвиватись, вчитися і створювати сім'ї на Батьківщині. "Україна у 2030 році – це країна, де люди хочуть і мають можливість придбати житло". Відсутність власної оселі є незадоволеною базовою потребою українців. Станом на початок "коронавірусної кризи", за оцінками представників будівельного бізнесу, кожен сьомий українець не мав власного житла, а 70% житлового фонду було застарілим та зношеним. Більше того, 54% українців мешкали у перенаселеному житлі – тоді як у Великій Британії, Франції, Німеччині цей показник становить в середньому 7%. На одного українця маємо 24 квадратних метри, а в країнах Європи в середньому – 60 квадратних метрів. Саме наявність власного дому стане значним стимулом для людей планувати і будувати своє майбутнє в Україні. З урахуванням того, що ця статистика погіршилася на фоні руйнування житлового фонду внаслідок бойових дій, не варто бути занадто оптимістичними у сподіваннях, що після війни українці стануть настільки заможними, щоб одразу купувати житло й оплачувати його повну вартість. В особливо вразливому становищі – біженці, які будуть повертатись на Батьківщину, вимушені переселенці, яким ще довго буде конче потрібна допомога в соціальному облаштуванні. А ось доступний на 10-20 років іпотечний кредит, процентна ставка за яким є однозначним числом (на рівні 5-7%), може стати реально працюючим фінансовим інструментом не тільки вирішення житлових проблем українців, але й ознакою відновлення економіки, локомотивом якої виступить будівельна галузь. Третій важливий момент: "Україна у 2030 році – це країна, в яку хочеться інвестувати суму понад 600 тисяч гривень терміном понад 5 років". Не буду перевантажувати текст переліком місць, що займає Україна в авторитетних світових рейтингах інвестиційної привабливості, таких як Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI) або Індекс верховенства права (Rule of Law Index). Наша країна, м'яко кажучи, не перебуває там на топових позиціях, а творці деяких рейтингів не проводять поточну оцінку позицій України через війну. Статистика прямих іноземних інвестицій, яку сумлінно надає нам Національний Банк України, підтверджує брак "рожевих фарб" у цій сфері: у 2024 році Україна отримала 3,33 млрд. доларів прямих іноземних інвестицій – це на 1,6 мільярди менше, ніж роком раніше. Тенденція зниження інвестицій зберігалася і в першому кварталі 2025 року. Отже, гостро стоїть проблема формування внутрішнього фінансового ринку із захищеними правами дрібного інвестора як надійного інвестиційного джерела для економіки України. Деякого уточнення потребує філософія вищенаведеного принципу. Люди мають захотіти вкладати гроші, сума яких перевищує мінімум повернення коштів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у випадку банкрутства банку (якраз 600 тис. грн. після закінчення воєнного стану). Тобто очікування винагороди, рентабельності проєкту, дохідності за певного рівня ризиків мають перевищувати процент за банківським депозитом у межах, гарантованих державою. При цьому кошти мають бути інвестовані і працювати в проєктах довгостроково, а не в межах короткотривалих прибутків в інтервалі до одного року, що найчастіше має спекулятивний характер. Як втілити ці сюжети на практиці? Згадаємо досвід Великої Британії під час Другої Світової війни – доповідь Беверіджа ("Beveridge Report") для британського Парламенту у 1942 році. У ній містився науковий аналіз основних соціально-економічних проблем та чітке визначення кроків щодо трансформації моделі економічного розвитку. Саме цей документ став інтелектуальним маніфестом формування концепції "держави загального добробуту" (соціальна держава у сучасному розумінні). Він мав неабиякий вплив на еліти Британії: вони усвідомили необхідність зняття соціальної напруги та загроз революційних катаклізмів. Одночасно воююча нація отримала чітке розуміння тих благ та переваг організації суспільного життя, які варто захищати зі зброєю в руках. Зараз Україна дуже потребує власного аналогу "доповіді Беверіджа", що не просто діагностує наявні "хвороби" економічного розвитку (деіндустріалізація, надмірна залежність публічних фінансів від зовнішньої підтримки), але і міститиме "план лікування", встановлює очевидні соціально-економічні вигоди для звичайного українця у майбутньому. Національною ідеєю майбутньої України має стати не "сталевий дикобраз", як країна-казарма і не "фронтир Заходу та форпост ліберальних цінностей", а "конкурентоспроможність, захищеність, стабільність і прогнозованість" для власних громадян та економіки. Такою команда "Розумної Політики" бачить Україну у 2030 році, а поки вітаємо нашу країну з черговою річницею її Незалежності! https://blogs.pravda.com.ua/authors/razumkov/68aab3fba8b95/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/razumkov/68a315d304542/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Разумков) Mon, 18 Aug 2025 15:00:19 +0300 Напередодні 34-річниці незалежності перед країною постає одне єдине найважливіше запитання – продовжувати війну чи погоджуватись на мир. Питання надзвичайної ваги, від якого залежить подальша доля країни, життя, без перебільшення, мільйонів людей. Тому відповідь не може бути надиктована якимись ідеологічними, політичними або тим більше особистими міркуваннями – тільки відповідальність і врахування реалій. Тож давайте до них і звернемось. За три з половиною роки війни за межі України виїхало майже 15% населення. За різними оцінками кількість біженців оцінюється на рівні 6-8 мільйонів осіб. Від 4,6 до 4,9 мільйонів внутрішніх переселенців, більшість з яких не має постійної роботи і постійного житла. Ми не знаємо реальні цифри безповоротних втрат загиблими серед військових та цивільних, але можна уявити що за 3,5 роки війни мова йде вже не про десятки, а, на жаль, про сотні тисяч. Ситуація в оборонному секторі. Тисячі випадків дезертирства щомісяця. Загальна оцінка випадків СЗЧ – більше 200 тисяч. Хоча частина з цих військовослужбовців повернулась до лав ЗСУ, цифра все одно виглядає загрозливою. Строки демобілізації для військовослужбовців не визначені. Добровільної мобілізації майже немає. Натомість буквально щодня соціальні мережі вибухають десятками фактів примусової "бусификації". Безумовно, певна кількість випадків – це ворожі інформаційно-психологічні операції, але вже є багато цілком доведених справ про порушення прав громадян під час мобілізації. Оборонний сектор роз'їдає корупція. Десятки мільярдів гривень йдуть у "пісок" недобудованих і неякісних фортифікацій, бракованих мін. Осідають у кишенях недоброчесних чиновників і ділків, оббирають армію і країну на закупках продуктів харчування. Ситуація в економіці далека від стабільності. Тільки за попередніми оцінками Світового банку, Європейської Комісії та ООН (RDNA4), на кінець 2024 року сумарні збитки України становили близько 589 млрд доларів. Зрозуміло, що за вісім місяців цього року збитки тільки зросли. Країна виживає за рахунок зовнішньої допомоги, значна частина з якої – це боргові зобов'язання. І до цього часу не відомо, скільки буде продовжуватись ця допомога і чи буде її достатньо вже у наступному році. Самі представники влади оцінюють рівень потреб державного бюджету у зовнішньому фінансуванні на рівні 20 мільярдів доларів. Гарантій по цих коштах немає. Зростають податки і адміністративний тиск на бізнес, що призводить до закриття малого та середнього бізнесу, ФОПів. Спостерігається падіння промислового виробництва. Дефіцит зовнішньої торгівлі товарами б'є рекорди. При цьому рівень мінімальної пенсії та зарплати "заморожений", а безробіття, за оцінками експертів, сягає 17%. У країні тримається двозначна інфляція. Не дивлячись на обіцяний мораторій на підвищення житлово-комунальних тарифів для населення, ціни на електроенергію, утримання будинків та прибудинкових територій – зростають. Минулого місяця відбулась відставка уряду. Обрано новий, половина з якого – представники старого Кабінету Міністрів, яких поміняли місцями або направили в інші міністерства. Контролю над ситуацією в економіці відновити не вдається. Зберігається ризик подальшого зростання цін. І на цьому фоні активізувалися переговори про завершення війни. Дивно, але до них Україна виявилась повністю не готова. "Мирний план", презентований у минулому році – забутий. Від ідеї про кордони 1991 або 2022 вже де-факто відмовились, погодившись на припинення вогню за лінією розмежування в березні цього року. Нових чітких критеріїв потенційної мирної угоди немає. Вони постійно змінюються. Замість вироблення конкретних умов, які б стосувалися не тільки територій, але і прав людей, українського бізнесу, чиї активи залишились на окупованих територіях, питань гарантій безпеки, – у розпалі пафосна дискусія про "червоні лінії", яку ведуть здебільшого різні пропагандисти у соціальних мережах. Але це тільки спосіб відволікти увагу людей. Зараз Україні потрібна позиція, план, переговорні установки. Усе, секретні наради 5-6 "ефективних менеджерів" себе вичерпали. Це доконаний факт, про який свідчить нинішня ситуація. На міжнародному треку. Потрібно негайно провести перемовини із нашими партнерами про те, на який обсяг допомоги – політичної, військової, фінансової – ми можемо розраховувати, щонайменше у наступному році. Визначити із ними умови перебування наших біженців у їх країнах і розуміти, чи будуть продовжені соціальні програми. У державному управлінні – змусити уряд підготувати реалістичну – не передвиборну, не рекламну, програму діяльності. Негайно приступити до підготовки державного бюджету на наступний рік. Ключова увага до забезпечення потреб ЗСУ та громадян. Допомога переселенцям. Вирішення проблем безробіття і контроль над тарифами. Якщо і цей уряд не у змозі це зробити, провести блискавичні кадрові зміни. Більше немає місця для "слайдів". Забезпечити нормативну базу для захисту прав людей під час мобілізації. Матеріальні стимули замість примусу. Чітке розуміння умов і термінів проходження військової служби. Прийняття закону про демобілізацію. Унеможливити корупцію в оборонній сфері і припинити підкилимну боротьбу за повноваження та підпорядкування із антикорупційними органами. Все це – після завершення війни. Чіткий контроль над державними замовленнями. Дозвіл на експорт зброї, яку наша промисловість має можливість виробляти вище за потреби фронту. Припинити пропагандистський вал у ЗМІ. Він більше не працює. Реально розібратись у ситуації, тверезо оцінити свої сили і на цій основі прийняти зважене рішення. На тлі перемовин, які відбулись на Алясці між президентами США та країни-агресора окремі "експерти" зсередини і ззовні пропонують нам взяти дипломатичну "паузу" і просто воювати. Ми вже це проходили і заплатили за небажання думати непідйомну, непомірну ціну. Так, перемовини можна поставити на "паузу", як ролик з улюбленим політиком чи блогером у соціальній мережі. Як виявилось, можна навіть це зробити із Конституцією. Але проблема в тому, що на паузу не можна поставити людське життя і з цим необхідно рахуватись у першу чергу. І якщо держава визначила для себе, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку як найвищу соціальну цінність – цього необхідно неухильно дотримуватись. І пам'ятати про це, приймаюче кожне державне рішення. https://blogs.pravda.com.ua/authors/razumkov/68a315d304542/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/razumkov/6897284ad71ca/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Разумков) Sat, 09 Aug 2025 13:51:54 +0300 Зустріч на Алясці стала фактом. Україну будуть обговорювати без України – це те, чого з перших дній війни ми прагнули уникнути. Можливо, навіть з'являться домовленості, які будуть покладені нам на переговорний стіл як нова дорожня карта до мирного врегулювання. Вже зрозуміло, що це не буде походити на "мирний план", який з таким пафосом минулого року нам презентувала українська влада. Зберігається шанс на те, що на зустрічі Дональда Трампа з очільником кремля не буде досягнуто жодної угоди. Але чи продовження війни стане відповіддю на сподівання мільйонів українських громадян, що хочуть миру? На жаль, нинішній розвиток подій – це наслідок безініціативної, лінійної політики, яку проводила українська влада весь цей час. Для завершення війни ми могли б ініціювати багатосторонні переговори щодо європейської безпеки. Спільно з нашими союзниками шукати відповіді на безпекові питання, прийнятні для всіх. Навіть після провалу переговорів у Стамбулі, підтримувати рамку двосторонніх консультацій і, можливо, знайти компромісне рішення набагато раніше і без нав'язаних із зовні територіальних втрат. Для того, щоб досягти бажаного для нас результату, потрібно було пропонувати рішення і залучати союзників до їх просування. Не йти у фарватері політики союзників, що мають у нашому конфлікті власні інтереси, а відстоювати власні. Світова кон'юнктура змінилась. Змінились інтереси союзників і ми отримали ситуацію, в якій Україна має найслабші за весь час позиції. Навіть зараз було б ще не пізно виступити з ініціативою про перемовини за участю не тільки США та рф, але і України та європейських країн. Не нова Ялта, як геополітична "угода", а нові Гельсінкі, де за рахунок діалогу можна було б розв'язати питання безпеки в Європі та повоєнних гарантій Україні. Визначити параметри режиму припинення вогню, забезпечити міжнародний механізм його підтримання та верифікації. Вибір між принизливим та дуже поганим – не той результат, на який сподівався український народ і мужньо боролись наші захисники довгі 3,5 роки. https://blogs.pravda.com.ua/authors/razumkov/6897284ad71ca/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/razumkov/6896024eca557/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Разумков) Fri, 08 Aug 2025 16:57:34 +0300 Гідну старість громадянам повинна забезпечити держава. Це її прямий обов'язок. Натомість влада відсторонилася від відповідальності. Пенсійна система – це індикатор справжньої соціальної політики держави, показник ставлення влади до своїх громадян. Не яскраві, але порожні презентації, не лозунги – а реальні щомісячні цифри на рахунку мільйонів українців. На жаль, ці цифри сьогодні – принизливі. За даними Пенсійного фонду, середня пенсія в Україні сьогодні становить 6410 грн. Але це "середня температура по палаті". Насправді, більшість українських пенсіонерів в очі не бачили таких виплат. Їхні пенсії значно менші. - 3,7% українських пенсіонерів отримує виплати нижче 3 тисяч грн - Майже 32% – від 3 до 4 тисяч - 20.5% – від 4 до 5 тисяч - 29% – від 5 до 10 тисяч - І 14,8%, серед яких судді і прокурори, – від 10 тисяч грн. Таким чином, понад 56% українських пенсіонерів отримують пенсію нижче 5 тисяч гривень. Але найбільш катастрофічна ситуація з розміром мінімальної пенсії, яка становить 2361 грн! Такі мізерні виплати на сьогодні отримують більше 1,7 млн пенсіонерів. Пенсії нібито збільшились, але люди й далі біднішають Влада зі свого боку дуже активно звітує про "покращення": у порівнянні з першим кварталом року (за даними на 1 квітня 2025 року) середня пенсійна виплата збільшилась на "неймовірні" 69 грн та 6 копійок, або трохи більше ніж на 1%. А у порівнянні з аналогічним періодом минулого року – на 10,2% тобто майже на 600 грн. Можна було б навіть порадіти за пенсіонерів, якби не одне "але". За цей період інфляція склала 14,3%. Тобто пенсія номінально зросла, а купівельна спроможність – знизилася! Порівняємо ціни на базові продукти харчування, які вже наздоганяють європейські: капуста на рік подорожчала на 276%, яйця – на 60%, олія – на третину, масло – на 28,3%, хліб – майже на 22% молоко – на понад 20%. Пенсіонери не просили пільг – вони заслужили на справедливість. Роками уряд повторює одну й ту саму мантру: пенсійна реформа "не на часі", накопичувальна система – "буде в майбутньому". Ми чуємо ці обіцянки десятиліттями, але далі слів справа не йде. Замість конкретики – розмови про напівміфічні пенсійні фонди, які нібито вирішать усі проблеми. Як вони працюватимуть? Хто і як гарантуватиме їхню надійність? Як уникнути повторення фінансових афер, які вже траплялися в нашій історії? Уряд мовчить. Бо знає – чесна відповідь викличе хвилю обурення й критики. Роки минають, а система досі працює за принципом: "доживеш до старості – сам і розбирайся". Замість того, щоб гарантувати людям гідне життя на пенсії, влада самоусунулась. Але саме держава має відповідати за своїх громадян. І якщо вона не здатна забезпечити нормальні пенсії, тоді вона зобов'язана: зменшити податковий тиск, припинити втручання в кожен аспект економіки, приборкати корупцію, скасувати власні привілеї. І головне – не заважати тим, хто хоче чесно працювати й накопичувати самостійно. Ефективна пенсійна система має бути побудована на принципах справедливості і надійних державних гарантій. 1. Безумовний пенсійний дохід, який фінансується державою з доходів від ресурсів, які за Конституцією є виключною власністю українського народу і державних підприємств. Це точно не ті ганебні 2361 грн, які уряд встановив у якості мінімальної пенсії. Загалом же цей дохід має зростати разом з економічним розвитком держави і подоланням корупції. І ця мета об'єднає все українське суспільство. 2. Справедлива індексація пенсій, які виплачуються з солідарної пенсійної системи залежно від трудового внеску кожної людини. При цьому треба розширити функціонал солідарної системи інвестиційними можливостями, які гарантуються і контролюються державою. 3. Можливість для самостійного накопичення пенсії за рахунок внесків у пенсійні інвестиційні фонди різних форм власності: комунальні, приватні, корпоративні. Але лише за прозорими правилами, з держгарантіями і публічним обговоренням – щоб виключити будь-які можливості зловживань. Що необхідно робити вже сьогодні? Питання забезпечення гідного рівня пенсій – комплексне. Але вже зараз нам потрібно почати вирішувати питання підвищення мінімальної пенсії. Тому що сума 2361 грн – це суцільне приниження. І залишати все як є – означає приректи мільйони літніх людей на жебрацтво. Тому ще у квітні команда "Розумної Політики" зареєструвала законопроєкт N13214, яким пропонуємо збільшити мінімальну пенсію до двох прожиткових мінімумів – 4722 грн. Так, це все ще невелика сума. Але це важливий крок до справедливості. На це знадобиться трохи більше 20 млрд грн на рік. Перше запитання, яке може виникнути: де брати гроші? Ми все прорахували, і ось – конкретні цифри на прикладі неадекватних розтрат Уряду лише на цей рік. - 14,4 млрд – кошти з "вовиної тисячі" - 3 млрд – фінансування політичних партій. - 1,8 млрд, які додатково виділено на утримання Офісу президента в порівнянні з минулим роком - 1,5 млрд – "єдиний телемарафон". Цим законопроєктом ми, по суті, зробили роботу Міністерства соціальної політики. Попередній Уряд повністю провалив роботу, тому ми добилися його звільнення. Сподіваюся, що оновлений Кабмін не закриватиме очі на проблеми пенсіонерів. Вихід на пенсію не має бути вироком. Держава повинна поважати тих, хто працював на неї десятиліттями. https://blogs.pravda.com.ua/authors/razumkov/6896024eca557/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/razumkov/686542a92b902/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Разумков) Wed, 02 Jul 2025 17:31:05 +0300 Необхідність відставки Кабінету Міністрів України – беззаперечний факт. Це рішення продиктоване погіршенням ситуації в економіці, кризою у промисловості, прискоренням інфляції, зниженням рівня життя громадян, нездатністю Уряду управляти державними фінансами, проводити реформи та своєчасно реагувати на запити Сил безпеки та оборони. Загальне зниження очікувань щодо української економіки, загроза бюджетної кризи, а також оцінки стану міжнародних резервів з боку провідних міжнародних економічних організацій та фінансових інститутів сигналізують про невідкладність зміни менеджерів, відповідальних за соціально-економічну ситуацію в державі. Подальше відтермінування цього рішення загрожує не тільки втратою довіри з боку міжнародних партнерів та керованості соціально-економічними процесами, але безпосередньо створює загрози нашій обороноздатності. Тим часом спостерігаємо спроби штучно затягувати процес, перенести його у площину безкінечних політичних дискусій. Водночас очевидно, що зміною одних лише прізвищ на дверях міністерських кабінетів поточну ситуацію не виправити. Докорінного перезавантаження потребує вся соціально-економічна політика держави. Тому вибір кандидатур прем'єр-міністра, керівників міністерств та відомств має залежати не від політичних уподобань і рівня лояльності, а від фаху, системності і наявності реалістичних програм дій. "Розумна Політика" має своє бачення першочергових кроків, які допоможуть подолати кризові явища. У розрізі економіки це: 1. Відкрити експорт окремих видів продукції оборонно-промислового комплексу, яка виробляється понад потреби Сил безпеки та оборони України. Це дасть виробникам змогу нарощувати виробництво, проводити технологічну модернізацію, створювати нові робочі місця, залучати зовнішні інвестиції у перспективні проекти. 2. У тісній координації із бізнесом розробити програми допомоги і підтримки для промисловості. Це комплекс рішень: кредитування зі зниженими ставками, релокація, розширення страхування військових ризиків для підприємств, що працюють у безпосередній близькості до зони бойових дій. Своєчасне та повне відшкодування ПДВ експортерам, не допускати накопичення боргів із повернення ПДВ перед виробниками. Перегляд мобілізаційних планів щодо військовозобов'язаних, задіяних на підприємствах промисловості – кадровий голод загрожує зупинкою виробництв. 3. Запровадити дієві механізми підтримки агровиробників. Вирішити проблеми із доступом до кредитних ресурсів, отримання грантів і гарантованих виплат за державними програмами. Розробити та ввести у дію механізм державних гарантій для кредитування агровиробників під заставу зернових або інших культур. Забезпечити страхування воєнних ризиків сільгоспвиробників. Воно має бути доступним, що передбачає компенсацію від держави оплати страхових продуктів, залучення міжнародних фінансових організацій для збільшення можливостей перестрахування. Особлива увага – дрібному і середньому бізнесу, якому зараз найважче. Розширення економічного бронювання в агросфері. 4. Запровадити державну програму підтримки інфраструктурних проектів для підтримки АПК. Багато інфраструктурних об'єктів – зерносховищ, елеваторів, продовольчих складів, логістичних центрів – знищено або пошкоджено внаслідок атак агресора. Потрібна допомога у відбудові, щоб подорожчання логістики та збільшення виробничих витрат не розганяло ціни на кінцеву продукцію. 5. Знизити адміністративний тиск на фізичних осіб-підприємців. Прискорити дерегуляцію. Знизити кількість адміністративних та податкових перевірок щонайменше до кінця дії воєнного стану. 6. Зупинити неефективність і корупцію в оборонній сфері. Припинити витрату державних коштів на неефективні і популістичні програми, на кшталт "національного кешбеку". Провести ретельний аудит виконання всіх державних замовлень у сфері оборонно-промислового комплексу, в тому числі робіт із зведення фортифікаційних споруд і укріплень. 7. Взяти під контроль державні видатки, державний борг та обмежити зростання дефіциту державного бюджету. Провести перегляд фінансування усіх державних програм та проектів, що не мають відношення до сфер оборони, стимулювання економічного розвитку та підтримки населення. 8. Забезпечити придбання та накопичення необхідних запасів газу та інших енергетичних ресурсів для безкризового проходження опалювального сезону 2025-2026 років. У соціальній сфері: 1. Забезпечити підвищення грошового утримання для рядового, сержантського та офіцерського складу ЗСУ. Своєчасність виплат нашим захисникам при пораненні та матеріальної допомоги сім'ям, що втратили годувальників унаслідок російської агресії. Спростити процедури та зняти всі бюрократичні перепони для отримання відповідних виплат. 2. "Розморозити" рівень мінімальної зарплати та пенсії. При підготовці державного бюджету врахувати необхідність підвищення мінімальної пенсії до рівня двох прожиткових мінімумів. Невідкладно провести перерахунок зарплат освітянам, медикам та працівникам культури щонайменше на рівень інфляції. 3. Ліквідувати режим "спеціальних пенсій" для чиновників. "Заморозити" видатки на утримання Офісу Президента, Кабінету Міністрів та Верховної Ради. Спрямувати кошти на вирішення потреб оборони та підтримку українських родин. 4. Забезпечити своєчасне та повне фінансування програм медичної реабілітації військовослужбовців, що зазнали поранення при виконанні завдань з оборони української держави. 5. Вирішити проблему безробіття. Зокрема, переглянути державне замовлення на фахівців з професіональною середньою спеціальною та вищою освітами. Розширити державні програми перепідготовки та підвищення кваліфікації, зокрема для внутрішньо-переміщених осіб. Протягом кварталу розробити і приступити до реалізації комплексної державної Стратегії зайнятості населення. 6. Зберегти мораторій на підвищення тарифів на газ та теплопостачання для населення. Провести перевірку економічної обґрунтованості тарифів ЖКГ у всіх регіонах України. Розробити та реалізувати державну програму ліквідації боргів населення за сплату комунальних послуг. Ввести суворе покарання для підприємств ЖКГ за нарахування споживачам платежів за послуги, що не були надані або виявились неякісними. Суворо присікати спроби стягування зі споживачів платежів за послуги ЖКГ у період, коли їхні населені пункти перебували під російською окупацією. Забезпечити повноцінне фінансування державної програми субсидій на сплату послуг ЖКГ, зробити субсидії доступними для всіх українських родин, які цього потребують. Цей перелік не є вичерпним. Це першочергові кроки, на яких зосередилась би команда "Розумної Політики". На відміну від діючої каденції Уряду, у нас є стратегія. І на відміну від влади, ми готові до обміну баченнями і спільної роботи задля зміцнення обороноздатності та економічної стійкості України. https://blogs.pravda.com.ua/authors/razumkov/686542a92b902/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/razumkov/68525c3d064ba/ ukrpravda@gmail.com (Дмитро Разумков) Wed, 18 Jun 2025 09:27:09 +0300 ЗАЯВА ЛІДЕРА ДЕПУТАТСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ "РОЗУМНА ПОЛІТИКА" ДМИТРА РАЗУМКОВА Чому процедура відставки чинного складу Кабінету Міністрів України є необхідним та політично відповідальним рішенням? Більшість базових показників соціально-економічного розвитку України різко погіршились. Виник реальний ризик втрати керованості уряду над процесами, що відбуваються у соціальному і економічному житті держави. Це створює загрозу послаблення обороноздатності та спроможності України давати відсіч агресору. Це дає всі підстави для ініціювання відставки Прем'єр-міністра та Кабінету Міністрів України навіть в умовах воєнного стану. Бездіяльність та непрофесіоналізм не можна прикривати правовим імунітетом, якщо від цього залежить доля країни. Кабінет Міністрів укотре демонструє нездатність до адекватного планування державних фінансів – у першу чергу для забезпечення потреб безпеки та оборони. Внаслідок помилок уряду другий рік поспіль виникає дефіцит ресурсів для фінансування Збройних сил України. У цьому році – на рівні більше 400 млрд. гривень. Ще одним свідченням непрофесіоналізму вважаю зрив термінів затвердження та внесення до Верховної Ради України бюджетної Декларації на 2026-2028 роки. Це прямо вказує на те, що ситуація з дефіцитом і недофінансуванням буде повторюватись і поглиблюватись, що є неприпустимим! В останні місяці проявляється все більше кризових явищ у реальному секторі національної економіки. Зокрема, падіння промислового виробництва у першому кварталі поточного року на 6,1%, а в окремих базових секторах – на понад 10%. Скорочення обсягу будівельних робіт, в тому числі інженерних споруд та фортифікацій, на 26,6%. З огляду на загострення ситуації на фронті та посилення агресії це викликає найбільшу стурбованість. Уряд показав повну нездатність забезпечити продовження "торговельного безвізу" з ЄС, через що держава втратить 3,5 млрд євро на рік. Ми бачимо комплексний провал урядової політики у сфері зовнішньої торгівлі та залучення інвестицій. У перші чотири місяці поточного року падіння експорту склало 7,4%, дефіцит зовнішньої торгівлі товарами зріс до 12.4 млрд. доларів США тобто на 50% у порівнянні з відповідним періодом минулого року. За 4 місяці поточного року надходження прямих іноземних інвестицій в Україну становили лише 0,7 млрд. доларів. При цьому, скорочується навіть реінвестування прибутків у національну економіку, що свідчить про недовіру інвесторів до політики Кабінету Міністрів. Водночас, споживча інфляція стрімко зростає. За п'ять місяців – до 15,9% у порівнянні з відповідним періодом минулого року, що призводить до істотного падіння рівня життя найбільш соціально вразливих груп населення. Вважаю неприпустимим подальше "замороження" рівнів мінімальної зарплати та пенсії, що прирікає сотні тисяч українських громадян на виживання у злиднях. Вимагаю підтримати внесення у порядок денний роботи парламенту та прийняття законопроекту об'єднання "Розумна Політика" N13214 від 25.04.2025, який передбачає збільшення мінімальної пенсії до розміру двох прожиткових мінімумів. Внаслідок підвищення податків минулого року закрилося 210 тисяч ФОПів, що є рекордною кількістю за останні 5 років. А це – втрата ще більшої кількості робочих місць та зменшення податкових надходжень у держбюджет. Як незадовільну оцінюю роботу уряду щодо подолання безробіття. На четвертому році війни уряд тільки розробляє стратегію зайнятості, при цьому безробіття залишається на високому рівні – від 12%. Водночас майже у всіх секторах відчувається шалений брак кадрів, що стримує відновлення економіки. Висловлюю глибоку стурбованість з приводу ситуації, що складається у сфері надання житлово-комунальних послуг населенню. Наголошую на необхідності державної допомоги українським родинам у вирішенні проблем комунальних боргів, забезпечення підготовки житлово-комунального господарства до опалювального сезону 2025-2026 років. Чи можна змінити Уряд під час війни? Коли хтось стверджує, що цього нібито не можна робити під час воєнного стану, – раджу читати законодавство уважно. Стаття 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" має на меті не допустити ліквідації органу державної влади як інституції. Про це в ініціативі жодним чином не йдеться. Ми говоримо про заміну людей, які обіймають посади міністрів, і які не справляються зі своїми обов'язками! Окремо варто вказати, що в уже згаданому законі йдеться і про припинення повноважень омбудсмена, органів прокуратури і тих, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування. Хочу нагадати, що саме під час дії воєнного стану – 31 травня 2022 року – була звільнена з посади Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова. А напередодні, 17 червня 2025 року, Верховна Рада призначила нового генерального прокурора – попередній також був звільнений під час воєнного стану. І тоді й зараз занепокоєнь через можливу невідповідність із законом у монобільшості не виникало. З огляду на системність та комплексність проблем звертаюся до представників усіх депутатських фракцій і груп із закликом підтримати нашу ініціативу щодо відставки Кабінету Міністрів. Усі парламентські сили мають діяти спільно для того, щоб якомога швидше сформувати новий склад Кабінету Міністрів України. У тому числі – бути готовими делегувати до нового складу уряду своїх представників. Нагадую всім колегам-народним обранцям, що наш головний обов'язок перед громадянами – забезпечувати гідне життя Української держави і Українського народу. Маємо не допустити поглиблення кризових явищ, відновити керованість ситуацією в економіці, допомогти людям і посилити нашу здатність боротися і давати відсіч агресору. Тільки беручи на себе відповідальність, ми повернемо довіру громадян до Парламенту та Уряду. https://blogs.pravda.com.ua/authors/razumkov/68525c3d064ba/