https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/riaboshapka/6a588ec484cd9/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Рябошапка) Thu, 16 Jul 2026 10:56:52 +0300 Держава забула про доброчесність бізнесу. Новий Уряд має це виправити Після відставки Уряду, законопроекти подані на розгляд парламенту, але не схвалені ним у першому читанні, повертаються для перевнесення новим складом Кабінету Міністрів. Це означає, що новий Уряд має можливість переосмислити Антикорупційну стратегію на 2026-2030 роки та запропонувати своє бачення державної антикорупційної політики. У зв'язку з цим, я хотів би звернути увагу на те, що нова Стратегія зовсім не пропонує бачення щодо політики держави у сфері доброчесності бізнесу. Це досить незвично, адже попередні антикорупційні стратегії містили окремі розділи щодо запобігання корупції в приватному секторі. Міжнародні стандарти (зокрема, Конвенція ООН проти корупції, Цивільна конвенція Ради Європи проти корупції, Конвенція ОЕСР про хабарництво в міжнародних бізнес операціях) та сучасні тенденції розвитку антикорупційної політики, які, зокрема, викладені в антикорупційній директиві ЄС та оновлених політиках ОЕСР наголошують на важливості розвитку антикорупційних інструментів у приватному секторі. З урахуванням цього, необхідно додати до проекту Стратегії аналіз досліджень та опитувань, які НАЗК проводило в частині приватного сектору та доповнити проект окремим розділом про доброчесність в бізнесі. Новий розділ повинен говорити про створення екосистеми антикорупційного комплаєнсу в країні. Фактично з 2014 року, коли держава у законі про запобігання корупції закріпила основні стандарти доброчесності у бізнесі, ця сфера випала з фокусу антикорупційної політики. Йдеться про формування цілісної системи, у якій держава, бізнес, професійна спільнота, інвестори та громадянське суспільство спільно створюють попит на доброчесне ведення бізнесу. В цій екосистемі держава встановлює зрозумілі вимоги щодо антикорупційного комплаєнсу, бізнес запроваджує дієві механізми запобігання корупції, професійна спільнота формує стандарти та поширює практику, а інвестори, банки, аудитори й контрагенти враховують доброчесність компанії у своїх рішеннях. Така екосистема має забезпечувати реальне функціонування антикорупційних систем: допомагати виявляти ризики, запобігати порушенням, захищати викривачів, перевіряти контрагентів і впливати на управлінські рішення. Для цього потрібні не лише законодавчі вимоги, а й державний нагляд, єдині підходи до оцінювання ефективності, економічні стимули для доброчесного бізнесу та сильна професійна спільнота комплаєнс-фахівців. Якими могли б бути основні напрямки у створенні екосистеми антикорупційного комплаєнсу? Для нової антикорупційної стратегії я б виділив такі: 1. Запровадження обов'язкових антикорупційних комплаєнс-систем для великих компаній та суб'єктів підвищеного корупційного ризику Добровільний підхід не створює однакових правил для ринку: частина компаній інвестує у доброчесність, тоді як інші обмежуються формальними деклараціями або взагалі не впроваджують відповідних механізмів. Для великих компаній, учасників значних публічних закупівель та суб'єктів, що працюють у сферах із підвищеними корупційними ризиками, наявність ефективної антикорупційної комплаєнс-системи має стати обов'язковою складовою належного корпоративного управління. 2. Надання НАЗК повноважень щодо ризик-орієнтованої оцінки ефективності корпоративних систем комплаєнсу Сама наявність антикорупційної програми не свідчить про те, що вона реально працює. НАЗК повинно мати можливість перевіряти не лише документи, а й те, як компанія оцінює ризики, перевіряє контрагентів, реагує на повідомлення про порушення та забезпечує незалежність комплаєнс-функції. Ризик-орієнтований підхід дозволить зосередити контроль на найбільших компаніях і найбільш уразливих секторах, не створюючи надмірного адміністративного навантаження на весь бізнес. 3. Розроблення єдиної методології оцінювання ефективності комплаєнсу відповідно до стандартів OECD та міжнародної практики Без зрозумілих і єдиних критеріїв оцінювання перевірки можуть стати непослідовними та суб'єктивними. Методологія має визначати, за якими показниками оцінюється ефективність комплаєнсу: якість оцінки ризиків, реальна незалежність комплаєнс-функції, робота каналів повідомлень, перевірка контрагентів, проведення внутрішніх розслідувань і реагування на порушення. Це забезпечить передбачуваність як для бізнесу, так і для державних органів. 4. Створення системи державних стимулів для компаній, які впровадили ефективні антикорупційні програми Бізнес повинен мати не лише юридичний обов'язок, а й економічну мотивацію інвестувати у доброчесність. Ефективний комплаєнс може враховуватися під час публічних закупівель, надання державної допомоги, державних гарантій, експортного фінансування, участі у проєктах відбудови та визначення заходів відповідальності юридичних осіб. Це дозволить перетворити доброчесність на реальну конкурентну перевагу, а не на додаткові витрати для компанії. 5. Розвиток професійної спільноти корпоративного комплаєнсу, включаючи професійні об'єднання, стандарти професії, навчання, сертифікацію та регулярний обмін кращими практиками Ефективність комплаєнс-систем залежить не лише від законодавства, а й від якості фахівців, які їх створюють і впроваджують. Сильні професійні об'єднання сприяють виробленню стандартів професії, поширенню практичного досвіду та підвищенню незалежності комплаєнс-офіцерів. Розвиток навчання і сертифікації також допоможе відрізняти професійний комплаєнс від формального призначення відповідальної особи без належної компетентності та повноважень. 6. Інтеграція вимог щодо корпоративного комплаєнсу у сферу публічних закупівель, державної допомоги, управління державними підприємствами та проєктів відбудови Держава не повинна фінансувати або укладати значні контракти з компаніями, які не мають належних механізмів запобігання корупції. Включення вимог щодо комплаєнсу до процедур закупівель, державної підтримки та відбудови зменшить ризики неефективного використання коштів і створить попит на доброчесну поведінку. Для державних підприємств такі вимоги мають бути частиною системи корпоративного управління та відповідальності наглядових рад. 7. Регулярний моніторинг стану корпоративної доброчесності та ефективності державної політики у цій сфері Без системного збору даних неможливо оцінити, чи дає політика реальний результат. Держава повинна регулярно досліджувати рівень поширення комплаєнс-систем, їхню фактичну ефективність, основні проблеми бізнесу та вплив запроваджених стимулів і перевірок. Результати такого моніторингу мають використовуватися для коригування законодавства, методологій і державних програм, а не лише для підготовки формальної звітності. У найближчі роки Україна залучатиме безпрецедентні обсяги приватних інвестицій та міжнародної фінансової допомоги. У цих умовах розвиток корпоративного антикорупційного комплаєнсу перетворюється з питань корпоративної культури окремих компаній на одну з важливих складових економічної політики держави. Антикорупційна стратегія претендує на роль головного документа у сфері запобігання корупції тому вона повинна містити чітке бачення того, якою держава бачить систему доброчесності бізнесу в Україні до 2030 року. З огляду на це, новий Уряд має використати можливість повторного внесення Антикорупційної стратегії не лише для технічного доопрацювання документа, а й для формування повноціного бачення про політику держави у сфері доброчесності бізнесу. Без такого розділу Стратегія не відповідатиме ані потребам української держави, ані сучасним міжнародним підходам до розвитку антикорупційної політики. https://blogs.pravda.com.ua/authors/riaboshapka/6a588ec484cd9/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/riaboshapka/6a4df7aa48373/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Рябошапка) Wed, 08 Jul 2026 10:09:30 +0300 Реконструкція України має розглядатися не лише як процес фізичного відновлення зруйнованої інфраструктури, а й як можливість перегляду правил взаємодії між державою, бізнесом і міжнародними партнерами. Бізнес залучений до відновлення житла, енергетичної інфраструктури, доріг, лікарень, шкіл, логістичних об'єктів, промислових потужностей, муніципальних проєктів та оборонно-промислових спроможностей. Це, своєю чергою, створює тисячі точок взаємодії між бізнесом та державою: закупівлі, отримання дозволів, виділення землі, будівництво та підключення до мереж, митниця, податкові процедури, співпраця з державними підприємствами та місцевими громадами. Саме в таких точках найчастіше виникають корупційні ризики. У зв'язку з цим, виникає питання не лише скільки коштів буде залучено до відбудови, а й те, яким чином вони будуть використані – чи не стануть вони ресурсом для отримання корупційної ренти домінуючими політичними та економічними групами. Щоб уникнути традиційної, на жаль, для нас ситуації, необхідно переглянути правила взаємодії між державою, бізнесом та міжнародними партнерами. Так, ми створили ефективну антикорупційну інфраструктуру, громадянське суспільство та медіа є достатньо сильними для виявлення корупційних сигналів, проте їх ресурсів все ще недостатньо для того, щоб змінити філософію рентно-корупційних відносин, яка досі домінує в Україні. Тому бізнес, який отримує економічні можливості повинен взяти на себе частину відповідальності за те, яким чином ці можливості використовуються, а, отже, має стати частиною коаліції реформ. Так, бізнес щодня бачить, де система працює ефективно, а де створює можливості для корупційних ризиків в конкретних процесах. Саме тому бізнес може дати реформам те, чого їм часто бракує: практичну точність. ОЕСР у Огляді доброчесності та боротьби з корупцією в Україні прямо вказує на те, що компанії та бізнес-асоціації можуть допомагати державі ідентифікувати корупційні схеми, які впливають на їхню діяльність, і пропонувати політичні та правові рішення. В такому форматі бізнес стає співрозробником нових правил державної політики. Для цього потрібна інша якість діалогу між державою і бізнесом – не декоративні консультації на останньому етапі, коли рішення вже фактично ухвалено чи формальні бюрократичні зустрічі з бізнес-асоціаціями, а постійний, структурований і чесний діалог, у якому бізнес не лише озвучує проблеми, а й бере участь у виробленні рішень. Варто відзначити переформатування роботи Ради з питань підтримки підприємництва при Президентові України. За короткий час вона вже провела два засідання, а представники бізнесу обережно говорять про позитивну динаміку: держава демонструє готовність слухати бізнес не лише в режимі кризового реагування. Але цього недостатньо, адже якщо ми хочемо зробити бізнес частиною коаліції реформ, йому потрібно дати також відчуття співвідповідальності за результат. Наступним логічним кроком могло б стати запровадження співголовування представника бізнесу в Раді або в її ключових робочих форматах. Це змінило б саму природу діалогу: бізнес перестав би бути лише стороною, яка просить, критикує або реагує, а став би партнером у формуванні рішень. Владі не потрібно боятися зростання ролі бізнесу. Український бізнес уже довів свою спроможність бути не лише економічним, а й державницьким фактором. Саме бізнес значною мірою забезпечив стійкість економіки під час війни: зберіг робочі місця, сплачував податки, підтримував армію, адаптував виробництво, утримував критичні ланцюги постачання і часто брав на себе функції, які в мирний час здавалися виключно державними.Тому його більш активна участь у реформаторській архітектурі – це не загроза для держави, а джерело стійкості для самих реформ. Але є й інша сторона цієї розмови. Бізнес – не лише жертва корупції, а й частина системи ризиків. У Огляді ОЕСР доброчесності та боротьби з корупцією в Україні зазначається, що роль бізнесу в корупції не можна недооцінювати. Бізнес може не лише страждати від зловживань корумпованих посадовців а й сам шукати неправомірні переваги та брати участь у тобто корупції між приватними компаніями без участі державних службовців. Тому бізнес сам має бути носієм доброчесності. Якщо в реконструкцію зайдуть великі кошти, але компанії не матимуть реальної внутрішньої антикорупційної культури, ми побачимо знайомі ризики: фіктивну конкуренцію, "своїх" підрядників, незрозумілих посередників, завищені ціни, конфлікти інтересів, тиск на працівників, які бачать порушення, і мовчання бізнесу перед корупційними вимогами. Саме тому антикорупційний комплаєнс не може бути декоративною політикою бізнесу. Бізнес має не лише вимагати доброчесності від держави, а й самостійно впроваджувати високі антикорупційні стандарти, дотримуватися їх у власних рішеннях (наприклад, відмовитися від контракту, якщо він не може бути отриманий або виконаний доброчесно) і бути готовим захищати ці стандарти у взаємодії з корумпованими чиновниками. Однак внутрішні стандарти окремих компаній не завжди є достатніми, якщо корупційні ризики виникають у взаємодії з органами влади. У таких випадках компанії можуть стикатися з вимаганням неправомірної вигоди, дискреційним застосуванням правил або ризиком втрати комерційних можливостей у разі відмови від корупційних практик. Тому бізнес-доброчесність має підтримуватися не лише на рівні окремих компаній, а й через колективні дії. У практичному вимірі це означає скоординовану взаємодію бізнесу, громадянського суспільства, незалежних медіа та доброчесних державних інституцій для виявлення корупційних ризиків, документування випадків вимагання неправомірної вигоди, захисту компаній, які діють доброчесно, та просування змін у процедурах, що створюють можливості для зловживань. Для прикладу, згідно з дослідженням Світового банку, у Нігерії антикорупційна ініціатива в портах разом із державними органами, портовими адміністраціями та громадянським суспільством перетворила проблему вимагання платежів у портах із приватної проблеми окремих компаній на предмет спільного реагування: були проведені оцінка ризиків, запроваджені стандартні процедури, електронний портал і механізм скарг. Компанії отримали можливість повідомляти про незаконні вимоги посадовців і домагатися швидкої реакції відповідальних органів: кількість повідомлених інцидентів зросла з 6 у 2011 році до 155 у 2017 році, а учасники ініціативи повідомляли, що змогли дотримуватися політики нульової толерантності до хабарів без додаткових затримок або погроз. Згодом цей досвід було поширено в низці інших держав. Такий підхід дозволяє зменшити ризик, що доброчесна поведінка залишатиметься індивідуальним і комерційно вразливим вибором окремої компанії. Натомість вона може стати спільним стандартом участі у відбудові, підтриманим бізнесом, суспільством і державними інституціями, відповідальними за забезпечення чесних і передбачуваних правил. Іншим прикладом колективних дій могла б стати ініціатива щодо створення платформи доброчесного бізнесу – об'єднання компаній, які мають ефективні антикорупційні системи, що відповідають стандартам, пройшли перевірки та сертифікацію з боку об'єднання. Перебування в списку членів такої платформи може бути знаком якості та відповідно буде братися до уваги інвесторами, банками, міжнародними партнерами чи фінансовими інституціями при вирішенні питань фінансування під час реконструкції. У міжнародній практиці (Аргентина, Бразилія, Мексика, Італія, Чілі, Південна Корея, Сінгапур) вже існують різні моделі, які пов'язують доступ компаній до публічних контрактів, державних переваг, фінансування, регуляторних стимулів або репутаційного статусу з наявністю антикорупційної комплаєнс-системи, прозорої власності, доброчесної поведінки та відсутності істотних невирішених ризиків. Вони відрізняються за юридичною природою, але мають спільну логіку: доброчесність бізнесу перестає бути лише внутрішньою корпоративною політикою і стає умовою або перевагою для участі у публічно значущих економічних процесах. Одним із прикладів успішного досвіду є італійська рейтингова модель оцінки доброчесності бізнесу, яка адмініструється Італійським органом з питань конкуренції та ринку. Компанії можуть отримати певний рівень оцінки залежно від відповідності вимогам законності, прозорості та доброчесності. Важливо, що така модель не є бінарною: компанія не просто включається або не включається до переліку, а отримує конкретний рівень оцінки в залежності від рівня досягнення критеріїв. Рейтинг не є постійним, а періодично або в залежності від обставин переглядається. Така модель могла б бути використана в Україні за умови, що ведення рейтингу покладатиметься не на державний орган, а на спільну ініціативу, наприклад ОЕСР, ЄС та бізнес-асоціацій, що підвищило б довіру до такого проекту. Потрібно окремо наголосити на ролі міжнародних партнерів та фінансових інституцій, що фінансуватимуть відбудову. Критично важливо дотримуватись міжнародних стандартів ведення бізнесу, тих самих Керівних принципів ОЕСР відповідальної поведінки бізнесу для мультинаціональних корпорацій. Дотримання цих норм українськими компаніями має обов'язковою вимогою для доступу до міжнародного фінансування. Наприклад, реально функціонуюча антикорупційна політика компанії повинна оцінюватись фінансовими інституціями перед прийняттям рішення про відбір такої компанії для участі в проектах з відбудови. Таким чином, міжнародні стандарти доброчесності бізнесу будуть транслюватись в українську практику. Бізнес також може підтримувати реформи та реконструкцію інвестуючи у спроможність реформ: незалежну аналітику, професійні експертні платформи, моніторинг державної політики, оцінку регуляторного впливу, навчальні програми та інструменти прозорості. Така підтримка має бути прозорою і відокремленою від індивідуального комерційного інтересу, адже її мета – підвищення якості правил, від яких залежить увесь ринок. Роль бізнесу в українських реформах досі залишається недооціненою. Ми звикли покладатися на державу, окремих особистостей, міжнародних партнерів, громадянське суспільство та медіа. Але занадто часто залишали поза увагою бізнес як самостійного носія змін. Проте бізнес може стати не лише учасником економічного відновлення, а й джерелом додаткової спроможності для реформ. https://blogs.pravda.com.ua/authors/riaboshapka/6a4df7aa48373/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/riaboshapka/60c997715311d/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Рябошапка) Wed, 16 Jun 2021 09:17:21 +0300 Вчора парламент ухвалив закон про податкову амністію. Ще коли Зеленський не був президентом, я переконував його, що це погана ідея. Закон передбачає добровільне декларування доходів, з яких не сплачені податки та наступне посилення податкового контролю за сплатою податків. Що цей закон, насправді означає: 1) будуть легалізовані "конверти", що за повідомленнями багатьох ЗМІ щомісяця отримують народні депутати; 2) будуть обкладені податками українці, які працюючи за кордоном, утримують свої сім'ї в Україні. Тобто замість того, щоб українцям створити нормальні умови праці дома, аби вони не працювали у важких умовах по 12 годин на добу, живучи за тисячі кілометрів від дітей, подружжя, батьків, влада не додумалась нічого кращого, аніж обкласти українців "опрічніною", в кращих традиціях варварської держави Івана Грозного. І не вірте "говорячим головам" слуг, що "амністія" нібито добровільна справа – після її завершення податкові опричники ходитимуть по хатах заробітчан, оцінюватимуть за власною фантазією побудовані будинки і привезені з-за кордону авто та нараховуватимуть податки – "опричнину" на нові конверти народним депутатам. Ви ж не вірите, що податківці ходитимуть до слуг чи олігархів? 0 commentaires https://blogs.pravda.com.ua/authors/riaboshapka/60c997715311d/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/riaboshapka/60b8f4debcf82/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Рябошапка) Thu, 03 Jun 2021 18:27:26 +0300 Замість системних реформ у сфері правосуддя, законодавства про монополії, посилення незалежності медіа та захисту журналістів, замість удосконалення, а не нищення антикорупційного законодавства, українцям пропонують чергову імітацію боротьби з новими "класовими ворогами" – "олігархами". Перше, що кидається в очі – законопроект дає нові інструменти президентові – вішати клеймо олігарха, обмежувати олігархів у контактах з чиновниками та політиками, брати участь у приватизації та змушувати подавати декларації передбачені антикорупційним законом для чиновників. Щоправда, одночасно фракція президента нищить у парламенті саму систему декларацій та скасовує кримінальну відповідальність за неподання декларації (https://www.facebook.com/678864536/posts/10158285237809537/?d=n). З іншого боку, ці інструменти впливу на олігархів схожі на паперового тигра. Вони небезпечні тільки на вигляд, а насправді – і не страшні, і не ефективні. Друге, що спадає на думку, – законопроект є свого роду недозаконом про лобіювання – адже намагається обмежити та "засвітити" контакти чиновників та політиків з бізнесом. Проте механізм запобігання та покарання за такий конфлікт інтересів у законопроекті настільки примітивний, що він звісно не сприйматиметься серйозно тими, на кого спрямований. Суворість закону у нас завжди компенсується необов'язковістю чи неможливістю його виконання. Формулювання у законопроекті нечіткі та дозволятимуть маніпулювати законом як президентові, так і потенційним олігархам. І крапку в таких спорах ставитиме суд. А який в Україні суд – всі у нас і так знають. Суд у нас може внести до реєстру олігархів і президента з усім його офісом та РНБОУ. Тому в інтересах як президента, так і олігархів все таки зробити реальну судову реформу, а не створювати законодавчих франкенштейнів. Окрім цього, я би порадив президенту: - деполізувати прокуратуру та ДБР, дати можливість очолити ці органи професіоналам, які є незалежними від політичних впливів та віддалені від бізнесу, у т.ч олігархів; - дати можливість провести у максимально короткий строк незалежний конкурс на посади керівників антикорупційної прокуратури, НАБУ, Бюро економічної безпеки; - посилити НАЗК у боротьбі з політичною корупцією; - запровадити електронний реєстр конфліктів інтересів у народних депутатів та позбавляти їх мандата за лобіювання інтересів, зокрема, олігархів; - посилити відповідальність за торгівлю впливом (а це і є незаконне лобіювання), увести кримінальну відповідальність за конфлікт інтересів, який призвів до збагачення, у т.ч. олігархів. Крім того, президент міг би запитати у генеральної прокурорки чому вона сприяє переховуванню від українського правосуддя одного із олігархів, а також віддати в руки американського правосуддя іншого впливового олігарха. Навіть цей невеликий перелік дій принесе значно більше користі кожному українцеві, аніж бутафорні закони про боротьбу з черговим вселенським злом. https://blogs.pravda.com.ua/authors/riaboshapka/60b8f4debcf82/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/riaboshapka/5ece4a2b12e00/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Рябошапка) Wed, 27 May 2020 14:08:27 +0300 Другий день Україна та її міжнародні партнери спостерігають за публічною війною між Генеральним прокурором та його заступником – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Формальним приводом для публічної війни між керівниками прокуратури стало закриття провадження щодо Рената Кузьміна прокурорами САП. Проте реальною причиною такої дивної непроцесуальної комунікації між двома топ-прокурорами (нагадаю, Кримінальний процесуальний кодекс не передбачає можливості спілкування між прокурорами у вигляді публічних відеозвернень) є відсутність реальних результатів роботи Генерального прокурора протягом майже трьох місяців на посаді і, як наслідок – необхідність призначити винуватих у власних провалах. Подібна комбінація уже одного разу була реалізована Іриною Венедиктовою на посаді в.о. Директора Державного бюро розслідувань – тоді показати результат заважали прокурори Офісу Генерального прокурора. Нині ж, коли Венедиктова змінила посаду – показати результат їй вже заважають прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Саме тому, напередодні звіту Генерального прокурора у парламенті і виникла необхідність терміново призначити винуватих у власних невдачах. А оскільки призначити винуватим у більш ніж двомісячному блокуванні "трешової" підозри п'ятому президентові України власного авторства Ірина Венедиктова могла тільки себе, було знайдено "вихід" – цілеспрямована дискредитація державної інституції та колективу прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Цілком очевидно, що якби Генеральний прокурор переслідувала на меті досягнення результату – вона би не дестабілізувала роботу САП відеозвинуваченнями. Від цього прокурори краще працювати не стануть, а суди не почнуть розглядати справи швидше. Для того щоб зрозуміти стан справ у САП достатньо діяти відповідно до закону, організувавши проведення аудиту САП. Для того щоб покращити ситуацію у САП необхідно приймати рішення відповідно до результатів аудиту. Сподіваюсь керівництво прокуратури одумається та зупиниться у подальших спробах руйнувати державні інституції на користь власних амбіцій зберегтись на посаді за будь-яку ціну. https://blogs.pravda.com.ua/authors/riaboshapka/5ece4a2b12e00/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/riaboshapka/5eb2704b63d91/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Рябошапка) Wed, 06 May 2020 11:07:39 +0300 Однією із найбільших проблем президента Петра Порошенка було те, що він часто говорив неправду. Особливо прикро це було чути від наших іноземних партнерів. На жаль, у цьому президент Зеленський починає бути схожим на свого попередника, повторюючи його помилки. Одним із таких прикладів є ставлення до реформи прокуратури. Так, запевняючи міжнародних партнерів у підтримці реформи прокуратури, у той же час президент Зеленський руками призначеного ним Генерального прокурора знищує те, що було зроблено протягом останніх шести місяців. Очищення прокуратури виявилось болючим для бенефіціарів неофіційних платних послуг, що надавали прокурори, а тому вони через нового Генерального прокурора почали шукати можливості відновити статус кво. Оскільки публічна відмова від продовження реформи прокуратури означає політичне самогубство як для Генпрокурорки так і для Президента, з'явились більш екзотичні варіанти як повернути "потрібних" колишніх прокурорів – створити апеляційні комісії щоб в ручному режимі переглядати рішення про звільнення, іти на мирові угоди із потрібними екс-прокурорами, Генпрокурорка навіть публічно згодилась програвати судові спори звільненим прокурорам. Врешті-решт, вирішили не перейматись законними процедурами і почали просто призначати "правильних людей" на посади в Офіс Генерального прокурора без передбачених законом конкурсного добору або проходження атестації. Ще однією проблемою для Генпрокурорки була необхідність призначити "правильних" людей на керівні посади в Офісі Генерального прокурора. Одним із здобутків реформи було те, що такі призначення здійснювались адміністративною комісією за участю делегованих громадськістю та міжнародними інституціями представників, причому із правом вирішального голосу. Таким чином, призначення на адміністративні посади відбувались прозоро і за результатами відбору багатьох кандидатів на адмінпосади комісія відхилила. Оскільки існував ризик, що адміністративна комісія "правильних людей" (наприклад, запропонованих керівником офісу президента) не підтримає, то Генпрокурорка вирішила позбутись міжнародних партнерів у адміністративній комісії, включивши до неї більшість підпорядкованих їй прокурорів. І це "спрацювало" – вже низку таких призначень зроблено. Таким чином, Генеральним прокурором Зеленського знищуються основні ідеї реформи президента Зеленського – очистити прокуратуру від випадкових та "своїх" людей, які служать не суспільству та закону, а тим, кому зобов'язані посадою. І в цьому президент Зеленський вже нічим не відрізняється президента Порошенка, який так само руками свого Генерального прокурора не дав можливості провести потрібну Україні реформу прокуратури у 2015-2016 роках. https://blogs.pravda.com.ua/authors/riaboshapka/5eb2704b63d91/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/riaboshapka/5e613418079c1/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Рябошапка) Thu, 05 Mar 2020 18:17:12 +0200 Я не знаю, яке буде рішення парламенту, але користуючись нагодою хочу звернутися до людей, до кожного українця. 28 років українська прокуратура була інструментом тиску та політичних репресій. В цьому залі є люди, які відчули це на собі. 28 років ця інституція не мала жодної довіри людей. 28 років прокуратура була джерелом власного збагачення для обраних. Як результат – олігархи в прокурорських погонах. Ми робимо реформу прокуратури, яка, я вірю, вже увійшла в історію України. Ніколи раніше за 28 років прокуратура не зазнавала такого масового очищення та оновлення. 729 прокурорів ГПУ, які не пройшли тест на фаховість та доброчесність, були звільнені нами. Ті, хто залишився стали вдвічі більше цінувати свою професію. Вперше за 28 років вони відчули незалежність – їм не надають незаконних вказівок. Всього третій місяць з цих 28 років нова прокуратура живе за законом. І саме тому я стою в цій залі і саме тому стоїть питання моєї відставки. Через те, що ті кого ми позбулися, хочуть повернутись і жити далі як звикли за ці 28 років. РЕЗУЛЬТАТИ Отож, що зроблено за ці 3 місяці життя за законом? Давайте почнемо з катувань. Ви чули, щоб правоохоронців судили за катування? За три місяці ми відкрили 27 справ, 7 правоохоронців притягнули до відповідальності за знущання та катування співгромадян. Ви коли небудь чули щоб за незаконну вирубку та продаж лісів когось притягнули до відповідальності? Ні, і я не чув. Але за три місяці життя за законом ми відкрили більше 3 тис кримінальних справ, притягнули більше 60 осіб до відповідальності, в тому числі керівників лісгоспів, в судах вже 300 обвинувальних актів. А скільки лісу ми зберегли навіть не можу сказати. Скільки людських доль зламав незаконний гральний бізнес? Цієї статистики навіть немає, бо за кожним гральним закладом стояв або прокурор, або поліцейський. За три місяці життя за законом ми припинили діяльність більше тисячі незаконних гральних закладів, це означає, що ми вберегли сотні тисяч людських доль. А тепер про гроші, про вкрадені гроші в українців. За три місяці життя за законом ми притягнули до відповідальності власників 12 банків, вони вкрали у вас 13 млрд грн ваших грошей і вивели їх в офшори. Практично всі ці кримінальні справи були продані і закриті. Ми знайшли ці гроші і ми їх повернемо, бо ми знаємо як це зробити. Всі ці злочини були б неможливі без корупціонерів. Політики хочуть посадок топ-корупціонерів. А прості люди вимагають справедливості там, де вони живуть і працюють. Їх запит на справедливість – припинити щоденні побори місцевих феодалів та князьків. За три місяці життя за законом ми відкрили 1200 справ проти корупціонерів, очікують на суд майже 900 осіб. Щойно ми затримали підполковника ДСНС, який брав хабарі з підприємців за те, щоби не помічати порушення пожежної безпеки. Наслідок цього ми бачили минулого року в Одесі, коли загинули люди. Ми вперше в історії України притягнули до відповідальності очільника обласного ДСНС за недбалість, яка призвела до загибелі людей. Запит на справедливість – це не лише посадки. Наші прокурори повертають українцям захоплені землі, ліси, майно, підприємства. За 3 місяці життя за законом прокурори повернули 29 елеваторів, 10 тис га земель та повернули до бюджету більш ніж 5 млрд гривень. Тільки в Затоці, біля моря, де відпочивають українці, ми повернули 48 земельних ділянок. Майдан. Ми не втратили жодної справи. Ми не втратили жодного дня розслідування. І досі майже кожного тижня ми відправляємо до суду справу. І це через 6 років. Ми створили спеціальний Департамент, який збирає та передає до Міжнародного кримінального суду та національних судів докази збройної агресії Росії. Зафіксовано більше 10 тис воєнних злочинів. Ми притягнули до відповідальності за злочини пов'язани з війною 86 осіб, 40 очікують на суд і 27 відбувають покарання. Біллю війни є небойові втрати. Люди, які пройшли війну і навіть ті, які є в цьому залі, знають, що це таке. Ніхто ніколи не хотів цим займатись. Ми створили спеціальний підрозділ, які працює з рідними загиблих для встановлення істини та справедливості. І на сам кінець. Ця постанова побудована на відвертій брехні та маніпуляції. Але для мене найкращою оцінкою та відповіддю цій постанові є лист батька Катерини Гандзюк, у якого нарешті з'явилась надія, що вбивці його доньки будуть покарані. Незалежного прокурора не можна примусити. Його можна лише звільнити. https://blogs.pravda.com.ua/authors/riaboshapka/5e613418079c1/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/riaboshapka/5e31902c76b48/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Рябошапка) Wed, 29 Jan 2020 15:01:16 +0200 Починаючи з осені 2019 року ми змінюємо прокуратуру та робимо її прозорою, зрозумілою та вартою довіри людей. Ми провели атестацію прокурорів Генеральної прокуратури та створили Офіс Генерального прокурора. Враховуючи потребу у фахівцях з високими моральними, професійними якостями та здібностями, до Офісу оголошено добір нових прокурорів. Наступним кроком цієї реформи стане проведення атестації прокурорів усіх обласних, окружних прокуратур. Підтримка міжнародних партнерів базується на інтересах нашої держави та закріплена міжнародними договорами, згідно з якими на кожну зі сторін покладені відповідні зобов'язання. Саме завдяки такій підтримці реформа прокуратури на сьогодні є однією з найшвидших та найефективніших. Ми співпрацюємо з європейськими організаціями, зокрема Консультативною місією ЄС, проектами PRAVO-Police та PRAVO-Justice, що фінансуються Євросоюзом, а також Радою Європи. Завдяки їхній допомозі ми розробляємо ІТ-рішення для автоматизації та прозорості процесів роботи прокурорів. Вони також надають нам експертну підтримку під час розробки нормативних документів, діляться кращими європейськими практиками. Крім того, ми б хотіли відзначити надання технічної допомоги, яку ми отримуємо від наших американських та європейських партнерів на всіх етапах атестації прокурорів. Зокрема, Посольство США (програма INL), Міжнародна організація права розвитку (IDLO) та Консультативна місія Європейського Союзу (EUAM) в Україні допомогли у проведенні та моніторингу тестувань та надали технічну підтримку кадровим комісіям під час проведення співбесід. Крім того, саме INL та IDLO забезпечували організаційний супровід роботи кадрових комісій. Участь експертів, делегованих міжнародними неурядовими організаціями, дипломатичними місіями та проектами міжнародної технічної допомоги, убезпечує кадрові комісії від зовнішнього тиску та потенційних упереджених рішень. В даному випадку експертами є активісти з питань захисту прав людини, адвокати, науковці, тобто – це ті фахівці, що використовують власний досвід з цих питань, в тому числі, отриманий в інших державах. Також в рамках цієї співпраці ми проводимо інформаційне забезпечення добору потенційних кандидатів на вакантні посади прокурорів Офісу Генерального прокурора. Ми прагнемо вийти поза межі звичайної аудиторії правоохоронців та привернути увагу юристів не із системи. Для цього ми розповідаємо про процедуру нашого добору у Facebook та Youtube. Запровадження стандартів прозорого та справедливого добору дозволить залучити найкращих фахівців в сфері права. Варто підкреслити, що жодна з організацій не надає кошти безпосередньо Офісу Генерального прокурора, а фінансує конкретні роботи та послуги. Закупівлі здійснюються в установленому порядку відповідно до визначених внутрішніх процедур вказаних організацій. Практичний досвід напрацьований міжнародними партнерами в процесі допомоги іншим державам, є однією з рушійних сил, яка допомагає проводити масштабну реформу прокуратури в Україні. https://blogs.pravda.com.ua/authors/riaboshapka/5e31902c76b48/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/riaboshapka/5e273bc17083e/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Рябошапка) Tue, 21 Jan 2020 18:58:25 +0200 Печерський районний суд столиці обрав запобіжний захід Ігорю Павловському у вигляді тримання під вартою на 45 днів без можливості внести заставу, задовольнивши клопотання Офісу Генерального прокурора та СБУ. Підозрюваного вчора доставили з Херсону до Києва, затримавши у ході спецоперації з припинення діяльності ймовірної злочинної організації. Підготовка до цієї операції тривала близько місяця, залучили серйозні ресурси як для проведення слідчих дій, так і для забезпечення охорони громадського порядку. Так, посилені наряди поліції, на які багато жителів звернули увагу, були необхідні, оскільки правоохоронці мали справу із ймовірною потужною злочинною організацією. На думку слідства, вона залякувала мешканців цілого регіону, вчиняла масові заворушення, зокрема 4 травня минулого року під Олешківською райрадою під час сесії, на якій розглядалось рішення про висловлення недовіри її голові. Крім того, слідство вважає, що організація займалася підпалом майна людей з активною громадською позицією. Прокуратура підозрює Ігоря Павловського в тому, що він створив цю злочинну організацію та керував нею, а також міг брати участь у злочинах, до якої вона причетна. Підозри оголосили ще 8 особам, причетним до її діяльності. Як це пов'язано із розслідуванням нападу на Катю Гандзюк? Павловський є підозрюваним у провадженні за фактом нападу на херсонську активістку. Він визнав, що допомагав учасникам нападу сховатися від слідства, і пішов на угоду з прокуратурою. https://blogs.pravda.com.ua/authors/riaboshapka/5e273bc17083e/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/riaboshapka/5e22df06b7250/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Рябошапка) Sat, 18 Jan 2020 11:33:42 +0200 Реформа органів прокуратури, розпочата у вересні 2019 року, є комплексною і торкається всіх організаційних складових. Серед усіх складових, що зазнають перетворень, найціннішою є люди. На моє переконання, від кадрового потенціалу в тій чи іншій мірі залежить ефективність решти елементів системи – цінностей, процедур, структури тощо. Перетворення в Офісі Генерального прокурора потребували рішучих кроків. По-перше, не піддаючись опору всередині системи, ми провели атестацію існуючих прокурорів на вищій ланці системи прокуратури. Її пройшли менше половини прокурорів ГПУ. Сьогодні ми зробили другий крок для зміни штату Офісу Генерального прокурора. Ми оголосили добір на 100 вакантних посад. Ми шукаємо сто юристів, які не працювали в правоохоронних органах. Раніше, щоб стати прокурором ГПУ, необхідно було пройти шлях від нижчого за рівнем органу прокуратури до вищого. Такий підхід лише більше провокує закритість, кастовість системи, втрату цінностей, не сприяючи професіоналізму. Тому ми пішли новим шляхом і відкриваємо двері всім фахівцям у галузі права – адвокатам, суддям, юристам, науковцям. Стати частиною команди Офісу Генерального прокурора буде непросто – добір на вакантні посади відбуватиметься аналогічно атестації прокурорів з анонімним тестуванням і співбесідою. Кандидатам необхідно буде довести знання і вміння застосувати законодавство, загальні здібності і пройти перевірку на доброчесність. Буде сформовано рейтинг тих, хто пройшов ці етапи. Кращі – отримають пропозицію пройти місячне навчання і стажування. Кадрові комісії з добору складаються наполовину з делегованих представників міжнародних неурядових організацій, проектів міжнародно-технічної допомоги та дипломатичних місій. Враховуючи високі вимоги до кандидата, важливість і відповідальність роботи прокурора, ми почали змінювати систему заохочення працівників. Раніше левову частку заробітку прокурора складали премії, які встановлювалися на розсуд його керівника. Оклад прокурора ГПУ, який не займає адміністративних посад, складав близько 7 тисяч гривень, а "мінімальний пакет" преміальних і надбавок більш ніж у три рази його перевищував і становив більше 28 тисяч. Тобто керівник мав серйозні фінансові важелі впливу на своїх підлеглих. Ми усунули цей недолік. Наразі сума окладу прокурора складає 29 тисяч. Премії та надбавки лишились, але їх загальний розмір тепер обмежений законодавством. До того ж, ми змінюємо і підходи до призначення премій, розробляємо прозорі критерії оцінки роботи прокурора, можливості кар'єрного зростання. За результатами оцінки ефективності роботи прокурор може отримати бонуси (30% від окладу). Працівник має чітко розуміти, що від нього вимагається і яку винагороду він отримає при перевищенні очікувань. Винагорода за працю – важлива у будь-якій професії, не тільки для прокурора. Однак я би хотів, щоб до нас завдяки новій процедурі добору прийшли ті, кого цікавить не стільки матеріальна складова, скільки наші цінності і системні перетворення в державі. Ці фахівці мають усвідомлювати всю складність майбутніх задач і відповідальність, яка ляже на їхні плечі. Таких людей ми чекаємо в команді. https://blogs.pravda.com.ua/authors/riaboshapka/5e22df06b7250/