https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/64eca2066a909/ ukrpravda@gmail.com (Мелінда Сіммонс) Mon, 28 Aug 2023 16:32:54 +0300 Це останній тиждень моєї чотирирічної каденції Посла Великої Британії. Коли я тільки приїхала, я навіть не могла уявити виклики, які чекають на мене. За цей час Україна пережила багато, але й багато досягла. Оглядаючись на те, через що пройшла ваша країна, я міркую про найважливіші речі для її майбутнього. Я поставила перед собою за мету визначити один – лише один – пріоритет, який допоможе забезпечити майбутнє України. Це завдання може видатися досить складним, бо є з чого обрати! Мова не лише про те, щоб відкинути росіян до кордонів 1991 року та провести переговори про гарантії безпеки. Україні також потрібні реформи, розвиток економіки та держава, що захищає свій народ і гарантує йому соціальний захист. Це та багато іншого стане опорою для майбутнього України – впевненої в собі, сильної, демократичної, інтегрованої в євроатлантичний простір України. Але, на мій погляд, є одна проблема, яку Україна має розв'язати, щоб досягти цього. Україна повинна створити більше можливостей для жінок. У цьому питанні є прогрес. Коли я тільки приїхала в Україну, домашнє насильство було вкоріненою проблемою. Існувала проблема недостатньої психолого-соціальної підтримки ветеранів, які поверталися з війни на сході. Існував негласний шлюбний контракт щодо того, що таке насильство негласно толерувалося як частина подружнього життя. Я пишаюся притулками для тих, хто пережив домашнє насильство, у Києві, Маріуполі та Львові, які були створені за підтримки Великої Британії. Ці та інші ініціативи допомагають змінити ставлення. Це працює. Жінки краще розуміють свої права в шлюбі. Ухвалене Україною законодавство, хоч і повільно, але теж допомагає. Усе більше публічних особистостей говорять про домашнє насильство, зокрема Перша леді. У 2021 році Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію – знаковий договір про припинення насильства щодо жінок. Роль жінок змінюється. Вони служать у Збройних силах України, зокрема й на передовій. Жінки розміновують території. Вони відбудовують школи. Це ознаки того, що країна починає розуміти внесок, який може зробити ціла половина її населення. Та прогрес надто строкатий. Зміни, які потрібні для збереження цих досягнень, не отримують належної уваги. Звичайно, жінки об'єдналися, щоб захищати свою країну, але занадто довго їм довелося робити це в чоловічій формі та без доступу до необхідних засобів гігієни. Чудово, що жінки долучаються до відновлення, зокрема й через розмінування. Але занадто мало жінок усвідомлює можливості. Переважно жінки опікуються дітьми, літніми членами родин і своїх громад. Занадто мало з них має доступ до закладів, які б навчили їх виконувати цю роботу, не кажучи вже про те, щоб працевлаштуватися. Законодавство – лише верхівка айсберга. Адже суспільство потім має виконати ці закони як за духом, так і за буквою. Дехто стверджує, що війна змінює пріоритети: зачекаймо, поки Україна відіб'є напад Росії, а потім повернемося до цього питання. Мовляв, зміна ставлення до жінок – це "розкіш, яку Україна зараз собі не може дозволити". Я не згодна. Українські жінки – це невичерпне джерело стійкості, вигадливості та продуктивності. Чому б не спрямувати зусилля всього народу на його захист і відновлення? Україна стикнулася з величезним викликом відбудови всього, що зруйнувала Росія. Україна не може собі дозволити обійтися без внеску жінок у ці зусилля. Щоб повернути до Україну жінок, які виїхали, потрібно більше, ніж закінчити війну. Більшість з тих, хто виїхав з країни після повномасштабного вторгнення Росії, – це саме жінки, які шукали безпеки зі своїми дітьми в інших країнах, зокрема й у Великій Британії. Ми радо прийняли цих людей. Але чим довше їхні діти навчаються у школах за кордоном, тим менш імовірно, що вони повернуться. Відповідь криється не лише у дахові над головою. Жінки, які повертаються зі своїми родинами, просто повинні мати житло. Їм потрібні також школи, клініки та магазини. Їм потрібен громадський транспорт – трамваї та автобуси. Але вони також повинні вміти і мати бажання працювати. Інвестиції в дитячі садки є ключовими для працевлаштування жінок. Їм також потрібна освіта, тому потрібні інвестиції в навчання та розвиток у секторах, які є критично важливими для майбутнього України. Жінки мають отримувати справедливу платню на рівні з чоловіками. Вони мають бути переконані, що не зазнають на роботі нечесного ставлення та гендерної дискримінації. Зрештою, жінки повинні вірити, що вони будуть рівноправними колегами на роботі та рівноправними партнерками вдома. Якщо я можу сказати вам лише одну річ, то це фраза, яку я часто використовувала протягом останніх чотирьох років: "Ніколи не недооцінюйте українську жінку". Я зустрічала жінок-військових, генеральних директорок, політикинь, місцевих депутаток. Я бачила, як жінки вирощують і готують їжу для своїх громад. Жінки роблять свої громади безпечними. Щоразу до мене приходить ця фраза: "Україно, не варто недооцінювати внесок, який готові й прагнуть робити українські жінки. Особливо тоді, коли вони гинуть за велику справу поруч із чоловіками". Від'їжджаючи, я бажаю Україні, щоб процес, який повільно почав набирати обертів, подвоївся, потроївся, зріс учетверо протягом наступних місяців і років. За час перебування тут я роздивилася потенціал України. Я бачила силу, стійкість і хоробрість усіх вас – народу України. Якщо країну відбудовує весь народ, а не половина, то потенціал України є безмежним. https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/64eca2066a909/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/64b7f588477eb/ ukrpravda@gmail.com (Мелінда Сіммонс) Wed, 19 Jul 2023 17:39:04 +0300 Виступ пані Посла Великої Британії в Україні Дами Мелінди Сіммонс під час випускної церемонії своєї alma mater – Університету Ексетера. Канцлере, проректоре, випускники. Вітаю вас. Пройшовши навчання та доклавши стількох зусиль, ви сьогодні тут, щоб отримати визнання ваших фантастичних досягнень. З вами – ваші друзі і родини, які, як ми чули, надзвичайно пишаються тим, що ви закінчили навчання. Звісно ж, усе це повертає мене у минуле. У липні 1988 року я сиділа, де й ви зараз, серед друзів у мантії та шапці. Зверху, на балконі, були мої батьки, сяючи від захвату цілісінький день. Я чітко пам'ятаю, як тоді слухала промову акторки Ґленди Джексон, яка, як не сумно, відійшла минулого місяця. Тоді її нагородили почесним званням доктора філософії. Пам'ятаю, що у мене виникли дві думки. Перша: якою красномовною вона була і як дивовижно було б уміти говорити так переконливо та повчально. І друга: як їй вдалося здобути ступінь доктора філософії, не зробивши нічого, у той час як я досі не відійшла від місяців підготовки, щоб отримати ступінь бакалавра. Трохи незручно, чи не так? Я була приголомшена і у захваті, коли мені повідомили про те, що я теж отримаю це звання. Звісно ж, я одразу пригадала себе 22-річну, яка зі зневагою поставилася до почесного ступеня. Тож я вирішила: було б добре принаймні спробувати сказати вам кілька речей, щоб дати трохи такої ж поживи для роздумів, яку я отримала, будучи на вашому місці. Я працювала у кількох сферах, мені пощастило долати різні виклики і навчатися на кількох різних роботах. Але ніщо не принесло мені більших випробувань, ніж посада Посла Великої Британії в Україні під час повномасштабного вторгнення Росії. Усе, що я читала, готуючись до цієї роботи, і всі, кого я слухала, учили мене, що йдеться не про те, чи Владімір Путін може вторгнутися в Україну, а про те, коли це може статися. Але я ніколи не думала, що я буду там. Я вважала, що це – більш тривала перспектива. Я була шокованою, як і всі, коли це насправді сталося. Як виявилося, існує велика різниця між тим, щоб очікувати чогось, і бути свідком, як це насправді відбувається. Я евакуювалася на західну Україну 20 лютого минулого року, лише за кілька днів до того, як російські танки в'їхали в Україну. Через три ночі я не могла заснути та дивився крізь вікно на сіре морозне нічне небо. Тоді я вперше почула сирену повітряної тривоги і подумала: "Отакої. Росія справді вторглася". З того моменту моя робота, власне, все моє життя повністю змінилося. Тепер я мала демонструвати лідерство, відданість справі та енергійність такого порядку, якого раніше від мене ніколи не очікували. Я почала регулярно працювати ночами. Звʼязуватися з людьми, які відчули на собі найгірше з того, чим Росія атакувала український народ, і звітувати про це уряду, стримуючи емоції, щоб звучати переконливо, але також залишаючись собою, щоб бути впливовою. Я глибоко занурилася в себе, щоб зробити це, як і мої колеги з посольства – британці та українці – які повернулися до Києва разом зі мною, щоб знову відкрити посольство та пережити деякі з найстрашніших днів і ночей у місті під обстрілами. Минулої зими Росія била по енергетичній інфраструктурі всієї України, зокрема там, де живу і я. Ми вдягали ще одного светра, працювали при свічках, а дехто навіть готував їжу на відкритому вогні на вулиці. Ми покладалися на героїзм ремонтників, які проводили дні та ночі, займаючись тимчасовими ремонтами із величезним ризиком для свого життя, лише щоб відновити доступ до основних послуг. Я довіку вдячна цим людям. А протягом кількох місяців цього року Росія завдавала ударів по Києву, намагаючись виснажити системи протиповітряної оборони. Буває, я чую свист ракети, що летить над будинком, а потім – вибух, коли в неї влучає ППО. Я проводжу більше ночей на підлозі у сховищі, ніж у своїй спальні. Але вранці, як і всі кияни, я встаю, готуюся до наступного дня та беруся за справи, які потрібно зробити. Я багато чого дізналася про себе та про людей загалом у ці важкі та жахливі моменти. Зараз, коли я наближаюся до кінця моєї каденції Посла в Україні, я думаю про якості людей, які хотіли не просто вижити, а сяяти. І вони зводяться до трьох. Перша – хоробрість. Кожен, хто живе в Україні, – хоробрий. Хоробрість – це, звісно ж, боротися з ворогом в окопах на передовій. Але це також жити з перспективою невизначеності та наполегливістю досягти того, що маєте. Хоробрість – це докладати всіх зусиль для досягнення важливого для вас результату, яким би він не був. Друга – рішучість. Внаслідок наступів на їхню свободу з боку сусіда, українці протягом поколінь лише зміцнили свою рішучість захищати свою країну. Я побачила рішучість не підкорятися, не жити нав'язаним їм життям, і мене це надихало. Рішучість – ось що спонукало киян присвячувати дні роботі, а вечори – виготовленню маскувальних сіток або приготуванню їжі тривалого зберігання для солдатів на передовій. І рішучість – це те, що змусило мене та моїх співробітників залишитися в Україні, щоб виконувати нашу роботу. А третя? Доброта. Багато в чому ця посада Посла була найсамотнішою роботою, яку я коли-небудь мала. Робота посла – і так доволі самотня, не кажучи вже про воєнний час. Вас називають "Ваша Високоповажносте", або "пані посол", або "пані". Ви рідко чуєте власне ім'я. Війна посилила це дивне відчуття ізоляції. Ми всі були розлучені з нашими коханими саме в той час, коли нам найбільше потрібно було бути з ними. Тож звичайна людська доброта, яку проявили британці, була дуже помічна. Одного разу я отримала величезну коробку в посольстві, і, відкривши її, знайшла близько 30 великих великодніх шоколадних яєць і 10 упаковок яєць з кремом Cadburys Crème. Смакота! Супровідна листівка містила слова подяки від невеликого британського бізнесу. Працівники стежили за новинами та подумали, що нам може допомогти такий "пакунок турботи" та скинулися разом. Ми всі в посольстві були дуже зворушені цим добрим жестом і зусиллями, які вони доклали. Ми разом вирішили відправити шоколадні яйця до дитячої лікарні. Боюся, що ми продемонстрували меншу силу волі, коли потрібно було вирішувати, що робити з яйцями з кремом. Випускники та випускниці! У воєнних історія можна знайти так багато меседжів. Але я обмежуся трьома. Будьте хоробрими. Будьте рішучими. І будьте добрими. І ви зможете злетіти вище, ніж будь-хто з вас може собі уявити. https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/64b7f588477eb/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/64901e30f04f6/ ukrpravda@gmail.com (Мелінда Сіммонс) Mon, 19 Jun 2023 12:21:52 +0300 Я відвідала багато громад, спустошених смертями та руйнуваннями, спричиненими російською агресією проти України. Підрив греблі Каховської ГЕС – лише один із нещодавніх серйозних наслідків російського вторгнення, оскільки російські війська продовжують невибіркові обстріли критично важливих об'єктів української інфраструктури та мирних житлових кварталів. Водночас скрізь, куди б я не поїхала і де б не спілкувалася з місцевими мерами та лідерами громад, я бачу абсолютну рішучість людей відбудувати свою країну і повернути життя до нормального стану, як під час війни, так і після її завершення. Люди також розуміють, що відбудова потребуватиме багато зусиль і ресурсів. За оцінками Світового банку, вартість відновлення України вже перевищила 411 мільярдів доларів і росте з кожним днем. Це робить проєкт з відбудови України одним з найбільш амбітних і дорогих з часів Другої світової війни. Для його успішної реалізації Україні знадобиться співпраця не лише з урядами інших країн, але й з бізнесом. Тільки приватний сектор здатен мобілізувати інвестиції в масштабах, необхідних для задоволення потреб відновлення України. Нам потрібно об'єднати зусилля і створити умови для масштабних інвестицій з боку приватного сектору, щоб відбудувати зруйноване. Саме про це йтиметься на Конференції з питань відновлення України (URC) 21-22 червня в Лондоні. З нашими українськими друзями ми об'єднуємо світ, щоб створити умови для реконструкції. Ми обговоримо, чим можуть допомогти міжнародні партнери й що має зробити сама Україна. Зараз зрозуміло одне – перемоги лише у війні самої по собі недостатньо. Українці теж розуміють необхідність продовження реформ. Реформи – це запорука залучення інвестицій. Такі принципи, як верховенство права, незалежність судової системи, нульова толерантність до корупції, прозорість державного управління та інші, є вирішальними для інвесторів і критично важливими для майбутнього України. Надскладне завдання – продовжувати реформи, в умовах повітряних атак чи дисбалансу в енергетичній системі, спричинених ударами Росії. Але я знаю, що Україна переможе. Я бачу, як вона перемагає щодня. Її люди продемонстрували мені це. І я впевнена, що Україна продемонструє це і інвесторам усього світу на Конференції. URC є чудовою можливістю визначити шляхи сприяння приватним інвестиціям у відбудову та розбудову економічного майбутнього України – сучасного, відкритого та сталого. Я сама буду там і розповідатиму всім про видатних людей України та світле майбутнє, яке вони хочуть побудувати як активний і відповідальний гравець на міжнародній арені. Приєднуйтесь! https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/64901e30f04f6/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/6446a0585f251/ ukrpravda@gmail.com (Мелінда Сіммонс) Mon, 24 Apr 2023 18:29:28 +0300 Цього тижня минає рік, як я повернулася до Києва після того, як з початком російського вторгнення евакуювалася спочатку до Львова, а потім – до Варшави. Для мене це віха, при чому дуже значна. Коли я знову змогла побачити Київ, не знаючи напевно, чи вдасться повернутися назовсім, то пережила тріумфальну і зворушливу мить. Усе здавалося таким яскравим. Разом із тим, річниця мого повернення є тригером, навіть більше – тягарем. Я приїхала через кілька тижнів після того, як відкрилися подробиці жахливих звірств у Бучі. З моєї пам'яті ніколи не зникне відоме фото, на якому Президент Зеленський, одягнений у бронежилет, з усіх сил стримує сльози на місці масового поховання. Я відвідала Бучу відразу після свого повернення до Києва. Так само із потрясінням я дивилася на братські могили, зруйновані будинки і повсюдне горе. Це перегукувалося з шоком, який я пережила на шляху з Житомира до Києва, коли побачила іржаві кістяки російських танків по обидва боки дороги, посічені вибухами дерева, дитячі майданчики, будинки, школи, поліклініки, гаражі та торговельні центри, знищені безжальним вогнем танків. З того часу я багато їздила тією дорогою і кожного разу бачила, як щось відновлюється: ось розчистили сміття, тут відремонтували дорогу, потроху відбудовують будинки. Та це не лікує той шок. Багато хто так само ставиться до першого етапу вторгнення, який просякнутий невизначеністю й страхом. З ним не зрівняється ніщо, навіть жахлива зима, яку згодом довелося пережити українцям з її ракетними атаками, що позбавляли води, тепла та світла. Ніхто не хоче згадувати шок усвідомлення того, що Росія збиралася це зробити – підкорити суверенну країну, знищивши її народ і позбавивши ресурсів. Я даю раду тягареві цих спогадів, твердо дивлячись у майбутнє. Я беру приклад з українців навколо мене, які продовжують будувати своє життя, задовольняючись на деокупованих територіях тим, що можуть знайти, щоб відбудуватися і турбуватися одне про одного. Робити все, щоб економіка працювала. Живучи, протистояти вторгненню. Перше, що я зробила після повернення до резиденції минулого квітня, – підняла прапор. Ми стояли і спостерігали, як він повільно здіймається вгору. Як і тоді, це служить підтвердженням справи, яку я мала намір продовжувати, і залишається нагадуванням про те, що потрібно зробити Сполученому Королівству для підтримки України. Біль спогадів відкладено вбік, щоб ми могли зосередитися на завданнях, які продовжують бути не менш важливими, ніж рік тому. Цього тижня – час порозмірковувати про те, що ми змогли досягнути за минулий рік. І працювати далі. Джерело https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/6446a0585f251/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/63d38c9927ba7/ ukrpravda@gmail.com (Мелінда Сіммонс) Fri, 27 Jan 2023 09:34:33 +0200 Уже майже рік через російське вторгнення до України неможливо потрапити літаком. Тому я, як і всі інші подорожні, змушена користуватись наземним транспортом, щоб приїхати чи виїхати з країни. Найчастіше мій маршрут на польській стороні починається у Любліні, а пункт висадки часто знаходиться за Майданеком, неподалік колишнього нацистського табору смерті. Звідти основна дорога до польського кордону пролягає через Холм і Белжець, ще два місця, сумно відомі масовим знищенням євреїв. Я проїжджала цим маршрутом багато разів, і якийсь час мене це дуже засмучувало. Я там ніколи не була раніше, а поїздки туди й назад цими місцями здавалися нескінченним тягарем історії. Але через певний час я почала розмірковувати про те, що проїжджала. Кожна поїздка викликала спогади та була можливістю подумати, що серед торгових центрів і гарних будинків жила історія, пронизана окупацією та гнітом. І це наштовхнуло мене на думку про те, що зараз переживає Україна. Тому що є паралелі. Не в масштабах убивств чи їхніх індустріальних методах, якими характеризувався Голокост. Але я з жалем констатую, що є паралелі у рішучих, хоча й дещо хаотичних спробах Росії знищити українську культуру, віру, мову та народ тільки за те, що він український. Протягом минулого року я зустрічалася з чоловіками та жінками, яких вивозили до "фільтраційних таборів" з їхніх домівок або з вулиці, де їх "оцінювали", а іноді від них забирали дітей. Дітей, які зникли в Росії та досі не знайдені. На кожній визволеній українській території знаходять масові поховання та камери тортур. Українську літературу спалювали, а дітям на окупованих територіях натомість видали російськомовні пропагандистські тексти. А російські канали вивергають найгіршу дезінформацію про українців. "Фашисти", "сатаністи", "брехуни". Кожен нащадок тих, хто пережив Голокост, розкаже вам, яким ефективним може бути потік брехні, щоб сфабрикувати "виправдання" вбивства людей. Сьогодні – Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Кожного разу, коли я йду тою дорогою через польсько-український кордон, я згадую, чому те, що ми з колегами робимо, щоб допомогти українцям боротися за своє право жити вільно, є таким важливим. Джерело https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/63d38c9927ba7/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/60489812ec233/ ukrpravda@gmail.com (Мелінда Сіммонс) Wed, 10 Mar 2021 10:57:38 +0200 Нескорочуване спалювання вугілля завдає серйозної шкоди. Використання вугілля є найбільш брудним і небезпечним для природи способом виробництва енергії. Видобування й обробка вугілля руйнує природне середовище існування, а його спалювання забруднює повітря токсинами, що завдає шкоди здоров'ю. Використання вугілля також є найбільшим чинником змін клімату, продукуючи 45% усіх глобальних викидів вуглецю. А оскільки кліматичні зміни уже завдають руйнівних наслідків по всьому світу, критично важливо, щоб ми об'єдналися заради зменшення цієї шкоди для людей і довкілля. Відхід від забруднювального викопного палива до більш чистих і відновлювальних енергетичних рішень – головна частина цього завдання. Ми цілком свідомі того, що ця зміна не є простою. Від вугілля залежить близько 38% виробництва електроенергії у всьому світі (Міжнародне енергетичне агентство, 2019). Тому відмова від нього є проблемою величезного масштабу, яка вимагає часу, поступовості, готовності до викликів і ретельних міркувань на кожному кроці цього шляху. Саме тому Велика Британія відіграє свою роль. Напередодні Конференції ООН з питань змін клімату COP26, яку ми прийматимемо у листопаді в Глазго, ми акцентуємо на відмові від вугілля. Уряди, банки, інвестори, промисловість і громадянське суспільство мають об'єднатися задля забезпечення доступу до фінансових ресурсів і допомоги для пришвидшення темпів переходу на відновлювану енергетику та поступового глобального припинення використання вугілля. Україна вже стикалася з проблемами закриття вугільних шахт у 1990-х роках. Сьогодні як уряд, так і приватний сектор бачать потребу в прискоренні цього процесу. Зрозуміло, що у суспільства виникає занепокоєння та застереження щодо його переваг та того, як ними скористатись. Але очевидно, що Україна може подолати виклики переходу до відновлювальної енергетики, а Британія може поділитися багатьма уроками з власного досвіду відмови від вугілля. Передусім, потрібно забезпечити "справедливий перехід". В Україні тисячі родин і громад залежать від вугільної промисловості. Вплив перехідного періоду на них може бути руйнівним, якщо його не проведено належним чином. "Справедливий перехід" враховує потреби шахтарів і їхніх сімей, передбачає нові форми промисловості й інвестування в районах видобутку вугілля та пропонує програми перекваліфікації і зайнятості. Британія пройшла цей складний і чутливий шлях, трансформувавши колишні вугільні регіони Англії та Уельсу. Іншим нашим уроком є те, що при ретельному плануванні перехід від вугілля до відновлюваних джерел енергії сприяє створенню нових робочих місць і умов для економічного зростання у більш довготривалій перспективі, а також захищає навколишнє середовище. Сонячна та вітрова енергія вже дешевша за енергію вугілля у двох третинах країн світу та, за прогнозами, стане дешевшою майже у всіх країнах до 2030 року. Скоро буде дешевшим встановити нові відновлювані потужності, ніж продовжувати роботу старих вугільних шахт. За даними Міжнародного агентства з відновлюваних джерел енергії, збільшення інвестицій у відновлювану енергетику призведе до збільшення кількості робочих місць у цьому секторі до 42 млн до 2050 року, що в чотири рази більше, ніж сьогодні. Важливо, щоб Україна скористалася цими можливостями для розвитку більш стійкої економіки та забезпечила умови й переваги "справедливого переходу" для працівників своєї вугільної галузі. Масштаби кліматичної кризи вимагають рішучих дій, адже тільки так ми можемо гарантувати майбутнє нашої планети та інших людей. Поклавши край використанню вугілля та пришвидшивши перехід до відновлюваної енергетики, ми можемо значно зменшити викиди, одночасно сприяючи екологічному та більш стійкому відновленню економіки. За підтримки міжнародної спільноти Україна повинна мати впевненість і політичну волю для просування успішного та справедливого відходу від вугілля. Ми не маємо права гаяти час. *** Read this blog in English https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/60489812ec233/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/5f9134fda8257/ ukrpravda@gmail.com (Мелінда Сіммонс) Thu, 22 Oct 2020 10:30:05 +0300 Приїхавши до Києва восени минулого року, я очікувала, що буду більшість часу займатися різними питаннями, наприклад, допомога Україні в боротьбі з російською агресією та підтримка її євроатлантичної інтеграції. І хоча ці теми, безумовно, визначали мій порядок денний, я не думала, що стихійні лиха, викликані змінами клімату, так різко заявлять про себе вже в перший рік моєї роботи тут. На жаль, повені у Карпатах і лісові пожежі в Чорнобилі, на Житомирщині та Луганщині набули дуже значних масштабів. Британія, разом із іншими країнами, надала гуманітарну допомогу людям, які відчули на собі руйнівні наслідки цих екологічних катастроф – ми не можемо забути тих, хто втратив життя, чи житло та чиє здоров'я і бізнес постраждали. Ці події майже напевно можна пояснити змінами погоди та підвищенням температури в Україні. Але, звичайно, ці виклики стоять не лише перед Україною. По всьому світу вирують шторми й падає врожайність. Україна є однією з багатьох країн, яким доводиться міркувати, як адаптуватись і захистити себе від кліматичних катастроф. Це критичний момент для майбутнього нашої планети. Ми повинні робити більше спільно, аби уповільнити й, зрештою, нівелювати негативний вплив кліматичних змін. Ось чому в листопаді 2021 року Велика Британія у партнерстві з Італією прийме наступну Конференцію ООН з питань зміни клімату (COP26) у Глазго, щоб зібрати країни світу та взяти на себе зобов'язання вжити термінових заходів для зупинки змін клімату. Але вже сьогодні ми закликаємо всі країни визначити довгострокові стратегії та свій внесок на національному рівні для якнайшвидшого досягнення скорочення викидів парникових газів в атмосферу до нуля. Відновлюючись після пандемії COVID-19, ми хочемо бачити, як інші країни приймають економічні рішення, які допомагають зберегти довкілля для майбутніх поколінь і враховують проблеми зміни погодних умов, втрати біологічного різноманіття та здоров'я населення. Британія вже показує шлях. Минулого року ми схвалили законодавство щодо скорочення до нуля викидів парникових газів в атмосферу до 2050 року – ставши першою з найбільших економік світу, що юридично закріпила цю мету. Ми подвоїли фінансування глобальних зусиль із захисту клімату на рівні 11,6 мільярда фунтів до 2025 року. Ми повністю припинимо використання вугілля до 2024 року і вже зменшили свою залежність від нього з 40% у 2012 році до менш ніж 3% у 2019 році. Всередині країни ми інвестуємо 3 мільярди фунтів стерлінгів в підвищення енергоефективності будинків, шкіл і лікарень, а також у створення 140 тис. "зелених" робочих місць. Працюючи над заходами з протидії кліматичним змінам на національному рівні та узгоджуючи їх із Європейською зеленою Угодою, Україна вже рухається у напрямку визначення своїх зобов'язань зі зменшення викидів вуглецю. Але щоб здійснити кроки, необхідні для захисту нашої планети, зокрема, шляхом досягнення цілей Паризької угоди, Україна має ставити більш високу планку для своїх зобов'язань, щоб мати змогу отримати користь від їх реалізації. Світ поступово відмовляється від використання викопного палива та зосереджується на відновлюваних джерелах енергії. Україна, яка стане частиною цього процесу, підтримає таким чином розвиток "зеленої економіки", що дозволить повною мірою скористатися всіма можливостями 21 століття. Крім того, такий напрямок розвитку допоможе збільшити економічну й енергетичну незалежність. Британія вже продемонструвала, що зелене зростання є можливим – з 1990 року наша економіка зросла на 75%, скоротивши викиди в атмосферу на 43%. Розпочинаючи свій другий рік роботи в Україні, я сподіваюся, що природні лиха, пов'язані зі зміною клімату, відбуватимуться рідше. Водночас, я сподіваюсь, що Україна зможе приєднатися до наших зусиль якнайшвидше зупинити зміни клімату. У нас не залишилось часу на зволікання. https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/5f9134fda8257/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/5f7d4c5e634a6/ ukrpravda@gmail.com (Мелінда Сіммонс) Wed, 07 Oct 2020 08:04:30 +0300 Цього тижня відносини між Великою Британією та Україною виходять на новий рівень, оскільки наші країни укладуть історичну угоду про стратегічне партнерство. Це ознаменує нову віху у 29-річній історії взаємин між Британією та незалежною Україною. Наш новий двосторонній порядок денний називається "Договір про політичну співпрацю, вільну торгівлю та стратегічне партнерство", і вже сам заголовок натякає на широту й глибину стосунків, які вже існують між нами. Цей документ гарантує безперервність у наших стосунках, даючи нашим громадянам і діловим колам впевненість, що вони можуть продовжувати робити свої справи, як і раніше, після виходу Британії з Угоди про асоціацію. То що пропонує новий Договір? Передусім, він підкреслює наші спільні цінності. Обидві країни зобов'язуються відстоювати демократичні принципи, права людини та основні свободи, а також міжнародний правопорядок, який зберігає мир. Одним із принципових пунктів, зафіксованих у документі, є повне відновлення територіальної цілісності та суверенітету України. Це буде першою двосторонньою торговою угодою Британії з Україною, що визначає правила, згідно з якими українські компанії та підприємці можуть постачати свої товари та послуги до Великої Британії – та навпаки. Договір охопить економічну й галузеву співпрацю в таких сферах, як енергетика, гірничодобувна промисловість, промислова політика, сільське господарство, інформаційне суспільство, навколишнє середовище та глобальні завдання щодо боротьби зі змінами клімату. Що стосується фактичної двосторонньої торгівлі та інвестицій, збільшення доступності експортного фінансування, поряд із роботою щодо зняття торговельних бар'єрів та енергійним маркетингом, повинні забезпечити значне збільшення експорту для обох країн. Ми бачимо можливості в секторах оборони та ядерної енергетики, у продуктах харчування та напоях, автомобілях, аерокосмічній галузі та передових сільськогосподарських технологіях – список можна продовжити. Крім цього, Британія віднині матиме спеціального посланника Прем'єр-міністра з питань торгівлі з Україною – баронесу Мейєр. Це є ще одним свідченням важливості, яку ми надаємо нашому двосторонньому економічному співробітництву. Найближчими днями та тижнями буде більше інформації про цей новий рамковий документ. Роки відносин і величезна кількість доброї волі між урядами та народами наших країн, а також наші спільні цінності дають мені впевненість, що ми можемо і повинні досягти нових вершин у співпраці! Будь ласка, слідкуйте за оновленнями в соціальних мережах посольства (Facebook, Twitter, Instagram) та на моїй сторінці в твіттері #UKandUkraine https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/5f7d4c5e634a6/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/5f44d14cdf9b7/ ukrpravda@gmail.com (Мелінда Сіммонс) Tue, 25 Aug 2020 11:52:28 +0300 Минулого року Експортно-кредитна агенція Великої Британії (UK Export Finance – UKEF) відзначила своє 100-річчя. Як одна із найстаріших агенцій світу UK Export Finance надає підтримку британським компаніям і їхнім партнерам з усього світу у встановленні нових економічних зв'язків і реалізації амбітних проектів. Я дуже рада повідомити, що нещодавно UKEF вирішила відновити свою роботу на українському ринку. Це створить нові можливості для партнерства між економіками наших країн та стане потужним стимулом для росту двосторонньої торгівлі, попри загальний економічний спад, викликаний епідемією COVID-19. Уже три роки поспіль UKEF визнана найкращою експортно-кредитною агенцією у світі, що надає підтримку проектам, які отримують користь від британських інновацій. Агенція виконує свою місію, головним чином надаючи такі види послуг: - страхування від ризику невиплати заборгованості за експортними контрактами; - гарантії банкам для підтримки фінансування оборотних коштів. Цей продукт дає змогу британським малим і середнім підприємствам упевнено вигравати та виконувати великі закордонні контракти. Минулого року 77% компаній, які отримали підтримку від UKEF, становили саме малі та середні підприємства; - гарантії банкам на ринках боргового капіталу на середньо- та довгострокові позики для закордонних покупців британських товарів та послуг; - кредитування безпосередньо закордонних покупців, які купують товари та послуги в експортерів з Великої Британії за привабливими ставками; - страхування політичних ризиків для інвестицій, здійснених за кордоном. UKEF підтримує експорт усіх видів товарів і послуг з Великої Британії та може допомогти підприємствам будь-яких розмірів успішно виконати експортний контракт. Проект може претендувати на підтримку UKEF за умови, що частка британських товарів чи послуг у ньому становить щонайменше 20% – це найнижча подібна вимога серед усіх інших західних експортно-кредитних агенцій. UKEF готова покривати ризик для проектів в Україні на загальну суму до 2 млрд фунтів стерлінгів (~2,6 млрд доларів США). Спочатку допомога буде доступна для суверенних проектів (таких, де державне агентство України або державне підприємство є стороною угоди). Важливо також зазначити, що UKEF може надавати підтримку як британському експортеру, так і українському покупцеві одночасно в рамках того самого контракту. Отримавши досвід та у випадку успіхів на ринку України, UKEF з часом розширить своє покриття і на приватний сектор. Фактичний обсяг підтримки, наданої UKEF, відбиватиме ліквідність та апетит до ризику власне фінансового сектору в Україні: UKEF доповнює, а не конкурує з приватними постачальниками фінансових і страхових послуг. У багатьох випадках UKEF співпрацюватиме з комерційними банками та страховими компаніями, щоб знайти доступне рішення від приватного сектору. При відборі проектів Британська експортно-кредитна агенція враховує не тільки фінансові показники, а й цілу низку інших факторів, наприклад, вплив на навколишнє середовище, соціальну справедливість і права людини, помірність боргового навантаження та корупційні ризики. В минулому в Україні агенція вже надавала послуги страхування виплат за експортними контрактами та гарантії банкам щодо фінансування оборотних коштів британського підрядника. Наприклад, компанія Flamgard Calidair з Уельсу отримала гарантії за оборотними коштами для виконання контракту постачання протипожежних приладів на проект "Саркофаг" у Чорнобилі. У 2019 р. UKEF підтримала ряд трансформаційних проектів по всьому світу. Наприклад, Агентство забезпечило фінансування 110 мільйонів фунтів для нового пологового будинку в Гані, що допоможе знизити рівень смертності серед дітей, та 40 мільйонів фунтів стерлінгів на фінансування відбудови 83 км доріг стратегічного значення у Габоні. У Грузії минулого року UKEF надала кредит Міністерству сільського господарства на суму 5.7 мільйонів фунтів стерлінгів на придбання комбайнів і тракторів у британського виробника CNH за низькою ставкою. Одним із найбільших проектів агенції за останні роки стало надання гарантій на кредит у розмірі 700 млн доларів США на проект Duqm НПЗ в Омані у 2018 році. Участь UKEF дозволила розробникам отримати доступ до довгострокового фінансування за вигіднішими ставками. Максимальний період гарантії для позики становить 10 років, але нещодавно його було подовжено до 18 років для проектів у сфері відновлюваної енергетики. Акцент на підтримці саме проектів з виробництва чистої енергії зроблено в рамках підготовки до проведення Конференції ООН з питань зміни клімату (COP26) у Глазго та реалізовано через ініціативу "Leading with Finance". Ця програма покликана знаходити закордонні проекти у сфері відновлюваних джерел енергії, яким будуть корисні британські технології та досвід. Наприклад, нею вже скористалися прибережні вітряні електростанції Xidao у Тайвані та сільські клініки охорони здоров'я в Замбії, що тепер використовують сонячну енергію. У той час, як Велика Британія та Україна завершують переговори щодо нової Угоди про політичне, торговельне та стратегічне партнерство, відновлення роботи UK Export Finance в Україні є ще одним потужним сигналом довіри та підтримки з боку Великої Британії. Це також і результат успіху України в реформуванні управління державними фінансами, що раніше дало змогу МВФ продовжити свою співпрацю з Україною. Упевнена, що передові британські технології разом з фінансовою підтримкою від UKEF допоможуть втілити найамбітніші інноваційні проекти в Україні, покращуючи життя людей. Україна сама повинна вирішити, як вона хоче розвиватися, і яких цілей вона хотіла б досягти завдяки цій програмі. Однак, на мій погляд, є багато пріоритетів, визначених Президентом та Урядом, які можуть першими отримати користь від такої співпраці: капітальний ремонт транспортної інфраструктури, відновлення районів Донбасу, які найбільше постраждали від війни, модернізація Збройних сил України та перехід до екологічно чистих джерел енергії. Поки весь світ оговтується від безпрецедентних економічних викликів епідемії коронавірусу, Велика Британія вкотре заявляє про свою відданість принципам вільної торгівлі та ідеї розвитку транскордонних економічних зв'язків. Для отримання додаткової інформації про UKEF та її послуги ви можете переглянути веб-сайт агенції або зв'язатися з департаментом міжнародної торгівлі Посольства (Commercial.Kyiv@fco.gov.uk). https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/5f44d14cdf9b7/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/5ed606a412035/ ukrpravda@gmail.com (Мелінда Сіммонс) Tue, 02 Jun 2020 10:58:28 +0300 Минулого року, за даними британського Міністерства доходів та зборів (HMRC), товарооборот між Україною та Великою Британією сягнув £1,12 млрд ($1,45 млрд) – найвищий показник за всю історію двосторонніх торгових відносин. Це досягнення стало можливим завдяки зоні вільної торгівлі, яку відкрила Угода про асоціацію з ЄС. Незважаючи на те, що Велика Британія виходить з Європейського Союзу та створює власну торговельну політику, ми прагнемо зберегти та наростити обсяги торгівлі з Україною. Велика Британія послідовно відстоювала принципи вільної торгівлі. Коли завершиться перехідний період після виходу з Євросоюзу, Велика Британія вперше за останні 50 років створить власну торговельну політику. За словами Міністра міжнародної торгівлі Елізабет Трусс, мета нової політики – просування вільної торгівлі, боротьба з протекціонізмом та подолання нетарифних бар'єрів. На наше переконання, лібералізація торгівлі приносить вигоду не тільки експортерам та імпортерам, а також і споживачам, які отримують ширший вибір і вищу якість. 19 травня ц.р. Міністерство міжнародної торгівлі Великої Британії опублікувало новий тарифний режим для торгівлі – "Міжнародні тарифи Великої Британії" (UK Global Tariff, надалі – МТВБ). Цей документ покликаний замінити Спільний зовнішній тариф (надалі – СЗТ) ЄС, який діятиме в країні до 01 січня 2021 року, тобто до кінця перехідного періоду виходу з ЄС. Після схвалення парламентом МТВБ регламентуватиме тарифи на імпорт всіх товарів з країн, що не мають окремої торгової угоди з Королівством. Велика Британія прагне і надалі просувати ідею вільної глобальної торгівлі. Створюючи МТВБ, Уряд Сполученого Королівства керувався принципами та цінностями Світової організації торгівлі. Відтак, МТВБ покликані зменшити адміністративне навантаження на бізнес (47% товарних позицій матимуть нульову ставку податку у порівнянні з 27% в СЗТ ЄС) та стати простішими у застосуванні (3,5 тис. товарних позицій отримають простіший доступ на ринок). Нова політика ґрунтується на трьох принципах: Принцип 1: спрощення тарифів Усі наявні тарифи до 2% скасовуються. Дослідження показали, що виручка від таких тарифів не компенсує пов'язані адміністративні витрати. Близько 500 товарних позицій таким чином отримають нульову ставку. Округлення тарифів у бік зменшення. Наприклад, тариф 2,9% на печиво було округлено до 2% та застосовано до решти суміжних продуктів (цукерки, спреди). Такий крок допоможе уникнути неточностей у заповненні митних декларацій та заощадить час. Заміна складених тарифів на процентне значення. Тарифи, що залежать від частки вмісту певних речовин (наприклад, молочні жири, білки, цукор) в продукті, або ж ціни товару, за якою він імпортується, скасовано та замінено на фіксовану ставку відсотка. Принцип 2: лібералізація тарифів Скасування тарифів на проміжні товари. Близько 700 товарних позицій, що використовуються у виробництві всередині країни (окрім продукції сільського господарства та рибальства), буде звільнено від імпортних платежів. Такий захід стосуватиметься імпорту на щорічну загальну суму понад £30 млрд і допоможе знизити собівартість британських товарів. Скасування тарифів на товарні позиції, що не виробляються в країні або виробляються в недостатній кількості. Наприклад, домашні холодильники мають імпортну ставку 2,5% за СЗТ, яку МТВБ скасовує. Принцип 3: пріоритет зеленої економіки МТВБ лібералізує імпорт 104 товарних позицій, які використовуються у відновлюваній енергетиці, енергоощадних технологіях, зменшенні викидів вуглецю, переробці сміття та пластику. Уряд послідовно реалізує амбітні цілі з протидії зміні клімату та захисту навколишнього середовища. Нова торговельна політика покликана сприяти досягненню цих цілей, впровадженню Стратегії чистого зростання та повному припинення вуглецевих викидів до 2050 року. Як результат, за даними Міністерства міжнародної торгівлі, близько 60% імпорту надходитиме до Великої Британії за нульової ставки. Наші плани щодо майбутнього торговельних відносин між Україною та Великою Британією є набагато амбітнішими за МТВБ. Зараз ми працюємо разом з урядом України над новою угодою про стратегічне політичне та економічне партнерство. Ця угода є втіленням наших амбіцій у двосторонніх відносинах, які базуються на дружбі та довірі. Цей документ також включатиме положення про вільну торгівлю на основі Угоди про асоціацію України і ЄС та продовжить дію чинних торговельних преференцій. Водночас, ми не обмежимося цими надбаннями і напрацьовуватимемо нові шляхи підтримки бізнесу в розвитку торгівлі та реалізацію вигоди з обох сторін. Подальша інформація Більше інформації щодо тарифних нововведень – на цій сторінці (англійською мовою) https://blogs.pravda.com.ua/authors/simmons/5ed606a412035/