https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/ustinova/67864c068e77c/ ukrpravda@gmail.com (Олександра Устінова) Tue, 14 Jan 2025 12:35:34 +0200 Отримувати підтримку зброєю, боєприпасами і грошима для України на міжнародному рівні стає все важче. Від одного з найпотужніших союзників України – Сполучених Штатів усе частіше лунають тривожні сигнали... У світі спалахують усе нові осередки збройного протистояння. Зброя стає дедалі дорожчою...і питання вже давно навіть не в ціні, а в тому, кому швидше вдасться її купити чи іноді навіть перекупити. У цей час на рахунках українського державного підприємства, яке повинно швидко і ефективно закуповувати озброєння (Агенція оборонних закупівель – АОЗ), десятки мільярдів гривень висять по кілька місяців, пропозиції від торговців озброєнням десь "губляться", а закупівлі відбуваються через треті-четверті руки – прокладок, кожна з яких заробляє на війні власний відсоток. І питання до АОЗ не в тому, чи ефективні вони (спойлер – ні), а в тому – чи агенція свідомо саботує швидкі закупівлі за нижчими цінами, чи просто через профнепридатність. 2,5 млрд. гривень "згоріли", вірніше повернулися до державного бюджету 1 січня, оскільки Агенція оборонних закупівель так і не спромоглася укласти контракти (я вже не кажу про постачання на фронт) на всю суму грошей, виділених їй. Що таке 2,5 млрд? Це, для прикладу, 112 тисяч! FPV дронів або 110 тисяч 120 мм мін. Гроші "освоювали", як могли, під кінець року, розуміючи, яким скандалом це може закінчитись. Саме тому ви будете дуже здивовані, коли дізнаєтесь, хто у нас є фаворитом-постачальником зброї, і ні – це не компанії виробники, це посередники. Проблема в тому, що ще в кінці листопада 2024 року в бюджеті агенції залишалося понад 100 мільярдів невитрачених коштів, які лише під новорічну ялинку взялися "активно" освоювати після критичних листів з Генштабу про відсутність боєприпасів на фронті та тиску Міноборони. Виявляється Агенція вже в листопаді повідомила Генштаб, що не зможе поставити боєприпасів на 25 млрд. грн., але чомусь цей лист й інформація залишилися поза увагою, в той час, коли про це треба було кричати всюди та змусити керівництво агентства терміново виправляти ситуацію. Вже тоді стало зрозуміло, що нас чекає величезна проблема з невикористанням коштів і непостачею обіцяних снарядів для армії. Шукати винних – справа невдячна. Бо відповідальність за це несемо ми всі, всі, хто не на фронті. Всі ми, хто вчасно не зреагував на те, що відбувається, хто мовчав, щоб не наразитися на гнів громадськості чи міжнародних партнерів, і я цьому не виключення. Хотіли як краще, а вийшло як вийшло Рішення про створення Агенції підписав, як не дивно, ще колишній міністр оборони Олексій Резніков. Повноцінно ж Агенція запустилася вже за сьогоднішнього міністра Рустема Умєрова. За пропозицією антикорупційної громадськості він призначив очільницею АОЗ Марину Безрукову. Вона ж пізніше почала розробляти структуру та формувати команду нового закупівельного органу. Наразі в АОЗ працює майже 300 людей. Річний бюджет на команду АОЗ сягає 450 млн грн. Всі ці люди щодня мають займатися нічим іншим – окрім як пошуком та закупівлею зброї, боєприпасів та БПЛА для наших військових. Зарплати, щоб уникнути корупції, новоствореному агентству зробили в умовах війни більші за ринкові. Так, наприклад, очільниця агенції Марина Безрукова за листопад отримала заробітну плату на суму 400 тис. грн. Такі конкурентні зарплати не те що в державному секторі, а і в бізнесі під час повномасштабного вторгнення знайти важко. І тут йдеться не про те, що це багато, а про те, що за велику зарплатню людина на цьому місці повинна бути найвищого рівня кваліфікації і працювати більш ніж ефективно, не кажучи вже про ціннісну та ідейну мотивацію бути на цьому місці в цей час. Офіс АОЗ розташований в елітному бізнес-центрі, в колишньому офісі однієї з найбільших ІТ-компаній. П'ять нових машин, придбані за державний кошт під час війни по 1,17 млн. грн за одну модель – загальною вартістю 5,49 млн. грн. При цьому друга агенція Міноборони – "Державний оператор тилу" – закупила також чотири автомобілі марки Peugeot 3008 для аналогічних службових відряджень значно скромніше по 525, 587 та 600 тис. грн за авто. Важливо звернути увагу, що нині існує обмеження у 600 тисяч гривень для закупівлі авто чиновниками, але керівництво АОЗ проігнорувало це, щоб придбати в 2 рази дорожчі машини. Структура Агенції в мене викликала деякий подив: зрозуміти, чому в АОЗ під час війни лише 1 людина займається закупівлею FPV-дронів, але 4 – піаром, я не змогла. Нового керівника Марину Безрукову призначали без конкурсу (законодавство воєнного стану це дозволяє), втім, як я вже й писала вище – за рекомендаціями від активної громадськості, а тому призначення було дуже багатообіцяючим. Але сподівання не виправдались. Чимало одіозних людей за неповний рік встигло попрацювати в агентстві. Так свого часу на керівника Департаменту фінансів Марина Безрукова, всупереч застереженням, призначила Максима Гриценко, якого у серпні цього року звільнили з посади керівника Департаменту ресурсного забезпечення МОУ через обгрунтовані підозри у тісних зв'язках із "сім'єю Гринкевичів" ще з часів Резнікова. Після розголосу про таке одіозне призначення керівниця агенції за деякий час змушена була його звільнити. Зараз Гриценко перебуває у СІЗО за звинуваченням у корупції. Не менше питань викликає і керівник внутрішньої безпеки агенції Олександр Богатіков, який у 2011 році проходив у кримінальній справі про отримання хабара в сумі 40 тисяч доларів під час проходження служби в УБОЗ УВМС України в Київській області. Декларація "безпеківця" навряд чи може пояснити статки колишнього поліцейського, де зокрема містяться такі предмети розкоші як годинники марки Hublot та авто преміум класу Range Rover Evoque. До слова, одного з підлеглих Богатікова СБУ затримало у справі про шахрайство прямо під офісом агенції під час отримання першого траншу в сумі 100 тисяч доларів від вимагання неправомірної вигоди у розмірі 700 тисяч доларів. Що працює не так Медіа неодноразово порушували питання оборонних закупівель, і керівниця агенції неодноразово відповідала та пояснювала, чому відбуваються затримки з контрактами та хто винен у провалах у забезпеченні. Тут слід віддати належне Марині Безруковій – вона приділяє інтерв'ю та публічності досить багато часу. Проблема в тому, що зазвичай ця комунікація не стосується прозорості чи пошуку вирішення проблем, а про пошук винних ззовні. Якщо вірити інтерв'ю та публікаціям очільниці агенції, то всі проблеми із закупівлями через Міноборони або Генштаб. За погані результати роботи агенції звинувачували і міністрів, і генералів, а відтепер і Держприкордонслужбу в особі генерала Сергія Дейнеко. Мовляв, йому, який не має досвіду таких масштабних закупівель зброї, віддали 23 млрд. Ця претензія до генерала викликала неабиякий шок навіть у наших міжнародних партнерів, адже керівництво Держприкордонслужби не раз публічно "хвалили" за найнижчі ціни під час закупівель. За останні 2,5 роки ДПСУ закупило озброєння та боєприпасів на 116 млрд. грн., в тому числі і за кошти партнерів. Тому дивно чути аргументацію про те, що прикордонники раптом стали некомпетентними. "Розпил" та "Афера на 23 млрд" – гроші віддали компанії, яка до цього не поставила снаряди – дослівно "ЗРИВАЛА поставки ЗСУ". На місці компанії я б пішла позиватися, адже в них були виконані всі 100% поставок за проплаченими контрактами. У відповідь на запит мого колеги АОЗ відповіла, що постачання боєприпасів не здійснювалося, адже Агенція не заплатила аванс. Без авансу зброю, нагадаю, зараз не постачає ніхто. Тобто компанія не "не поставила" зброю, як стверджувалося публічно, а не отримала гроші від Агенції, відповідно контракт і був скасований. А неоплачених контрактів в Агенції лежить на сотні мільярдів, адже це у них є розповсюдженою практикою, на жаль. До речі, в тому ж листі агенція пише, що і сама здійснює іноді 100% передоплати. Щодо різниці цін я зробила запит до Міністерства оборони, щоб надали всю інформацію. Так от, ціна на 152 калібр у прикордонників в цій пропозиції справді вища. Однак поставлять не 100 тис. снарядів, як стверджується в медіа, а 8 тис. снарядів. Але чомусь ніхто не пише, що пропозиція пакетна, тобто містить декілька позицій, зокрема, дефіцитні реактивні снаряди до "Граду" дальністю на 40 км ураження за ціною на 350 євро дешевше, ніж наразі закуповує АОЗ за одним із контрактів у чеського посередника. І снарядів для "Граду" в пропозиції набагато більше, ніж 152 мм снарядів. На жаль, це розповсюджена практика не лише під час закупівлі зброї. Ми з таким свого часу стикалися під час закупівель ліків: коли один постачальник ставив декілька позицій і деякі були вищі, деякі нижче, таким чином доводилося вираховувати загальну економію чи переплату. Я не візьмуся стверджувати за всі інші ціни і поставки, поки не матиму змоги порівняти ціни, але враховуючи, що в Агенції залишилося 2,5 млрд. невикористаних коштів, то їх було би 25 – якби ці не віддали ДПСУ. Прикро насправді, що агенція не в змозі не те що поставити на фронт необхідне, але й банально законтрактувати виділені їй кошти. Щодо поставок – та скільки з законтрактованих 300 млрд. і обіцяного військовим було реально поставлено – треба розбиратися окремо. І тут я покладаю величезні надії на Наглядову раду, де є люди, які розуміють різницю в цих термінах. Гради Близько 4 місяців тому до мене надійшов запит від американської компанії-постачальника зброї, яка була готова поставити в Україну ракети до систем залпового вогню Град. Якщо коротко, то постачальники цікавилися, чому українське державне підприємство, яке мало б ініціювати перемовини з ними, не тільки не робило цього, а й ігнорувало офіційну пропозицію щодо поставки Градів. Два місяці. Ще раз: два місяці запеклих боїв на полі бою білі комірці державного підприємства навіть не надсилали хоча б відписки, на кшталт: "Ваша думка дуже важлива для нас, пропозиція була отримана". Кілька місяців пішло на те, щоб вмовити агенцію дати навіть таку відповідь компанії постачальнику, щоб хоча б налагодити між ними контакт. Увесь цей час мені доводилося слухати від представників агенції пояснення про те, що ми не можемо купувати гради, бо вони російського виробництва, але рішення шукають. Ще за місяць рішення шукати вже не довелося. За моєю інформацією, партію викупила компанія, пов'язана з колишнім народним депутатом – одним із найбільших постачальників зброї в Україні. Я не здивуюся, коли зовсім скоро він же продасть Україні ті самі російські гради "refurbished in Ukraine". Ті самі, тільки дорожчі. Скільки компанія-прокладка заробить на ребрендингу – мені навіть уявити страшно. "Игла" Переносні зенітно-ракетні комплекси "Игла-1" та "Игла" є засобами безпосереднього прикриття військ і об'єктів від ударів повітряного нападу противника. Ці комплекси ППО перебувають на озброєнні різних підрозділів та частин Сил оборони України. Також цими та іншими моделями ПЗРК озброєні окремі мобільні вогневі групи, які були сформовані у війську після російського вторгнення. Для боротьби в першу чергу з гелікоптерами, крилатими ракетами та ударними дронами окупантів. Таке пояснення дає портал Мілітарний. Чи варто наголошувати, що ці ПЗРК на ринку зброї досить лімітовані й загалом їх важко знайти та поставити? Близько 3 місяців тому ще одна американська компанія, яка пропонувала українській агенції ці типи ПЗРК, стикнулася з повним ігнором з боку АОЗ. Ігли були 2 форматів: російські і китайські аналоги. Компанія висловила готовність пройти весь ланцюг процедур і перевірок, як цього і вимагають, моніторинговий візит, огляд, тощо. Бездіяльність у цьому напрямку агенція також пояснила просто. Китайські ПЗРК не відповідають нашим стандартам, вірніше їх немає в нашій номенклатурі. А російські ми купувати не будемо, бо вони російські. В результаті ми втратили ще одну можливість підсилити себе. Ще одне постачання озброєння не відбулося. І це попри те, що влітку Ставка зобов'язала Міноборони забезпечити мобільні вогневі групи додатковими засобами ураження для відбиття атак "шахедів" та ракет ворога в опалювальний сезон. ППО Окремо мене вразила історія ізраїльської компанії, яка хотіла продати нам системи та ракети для ППО. Спершу, за традицією, агенція ігнорувала пропозицію постачальника. Згодом все ж відповіли, що пропозицію отримали і просять "заповнити форму". А вже за кілька днів до компанії неочікувано звернулися посередники із пропозицією, мовляв ми тут дізналися про вас. Такий випадок не просто не поодинокий – а є системою в АОЗ. Схема проста. Спершу листи з пропозиціями від компаній "губляться" у нетрях агенції, згодом дивним чином про наявність зброї дізнаються посередники – українські дистриб'ютори, які приїжджають до компаній із запитом викупити увесь товар. А потім, зазвичай, загублені листи "знаходяться". Але вже після того, як угода між постачальником і українською компанією-прокладкою укладена. Стежити за цими процедурами мав би керівник внутрішньої безпеки. Про нього я писала вище – це той екс-поліцейський, який в 2011 році проходив у справі за корупцію. 152 калібр Ствольна артилерія 152 калібру на фронті в дефіциті, снаряди без перебільшення поштучно між бригадами розподіляє главком. Бо техніка є, а стріляти немає чим, адже крім росії та невеликого виробництва в Болгарії, викупленого на роки вперед, його фактично не виробляє ніхто. Ще одна американська компанія звернулася до АОЗ з пропозицією поставити снаряди за дуже привабливою ціною, але стикнулася з усім спектром "перепон", які можна тільки уявити. Спочатку компанію відправили на сайт агентства з проханням заповнити заявку, от тільки сайт агенції з формою для заповнення заявок не працював. Його "перезапускали". Далі – типовий сценарій. Два місяці – жодної відповіді. А потім компанія отримує листа від агенції, за якого соромно чомусь мені. Кидаю скрін. Частково латиницею, частково кирилицею. Ще раз: в агенції з оборонних закупівель, яка мала б працювати і вишуковувати пропозиції по всьому світу, не знайшлося людини, яка могла б написати стандартний лист англійською мовою. Сказати, шо мені було соромно, це не сказати нічого. Зрештою, комунікація з потенційним постачальником таки почалася. Зустрічі, листи і перемовини. Врешті-решт, агенція повідомила, що грошей нема. Уявіть моє здивування, коли виявилося, що в той самий час в розпорядженні агенції висіли невикористаних майже 100 мільярдів гривень. Згодом в агенції вигадали іншу причину затягування часу і тепер винними стали генерали – мовляв, офіційна нагальна потреба, доведена до Міноборони – 9000 снарядів. Більше Генштаб не просив. Тому вибачайте, купляти 152 – не будемо. Проте тут треба пояснити, що в ГШ під час формування нагальної потреби орієнтуються також на надані комерційні пропозиції агенцією, щоб швидко закупити боєприпаси, які є доступними. Тобто, немає комерційної пропозиції від АОЗ – Генштаб не оновлює інформацію про необхідну кількість боєприпасів. У всьому винні генерали Якщо вірити керівництву АОЗ, то проблема з закупівлями ховається в рішеннях генералітету, бо саме військові, а не агенція чи Міноборони формують перелік закупівель і кажуть, чого і скільки треба. Насправді так і є – нагальну потребу реально формує Генеральний штаб, от тільки за рік роботи агентства ніхто і пальцем з усіх ІТ-спеціалістів не поворухнув, щоб це виправити. В той час, як ДОТ (Державний оператор тилу – агенція, яка закуповує все інше, крім зброї, для війська) вже давно запровадила спеціальні цифрові алгоритми для автоматизації процесів планування, організації закупівель та звітування – АОЗ від цього постійно відхрещувалася. Мовляв, і так гарно працює. Незважаючи на всі пропозиції і навіть вмовляння керівника ДОТ Арсена Жумаділова та заступниці міністра оборони Катерини Чорногоренко щодо необхідності такого кроку і готовності допомогти з цим агенції – в агенції постійно відмовлялися. Ринок посередників, як був так і залишився Основним завданням створення Агенції, знову ж таки, було зменшення кількості компаній "прокладок", які постачають зброю, і збільшення кількості прямих контрактів. Після гучного скандалу зі Спецтехноекспортом (СТЕ), які були раніше фаворитами закупівель АОЗ, на перше місце вийшли не виробники, а просто інші "прокладки". Якщо почитати звіт керівниці Агенції Марини Безрукової в ЗМІ, то ви будете приголомшені гаслами – "Більше зброї, менше посередників". Щоправда розібратися в звіті не маючи інформації важко, тому мені довелося зробити велику кількість депутатських запитів, щоб зрозуміти – звідки такі цифри, якщо реальність виглядає трохи іншою. Відповідно до звіту, 61% постачальників – це українські виробники, які в 2023 році становили нуль закупівель АОЗ. Виглядає чудово, от тільки в 2023 році АОЗ не закуповував напряму у виробників, їх контрактувало напряму міністерство, тому фактично функція була передана Агенції разом із переліком, визначеним Ставкою, кого треба контрактувати. Але найбільше запитань в мене викликала сама цифра 61%, адже більшість грошей АОЗ іде на імпорт. І це чітко видно по звітності. Але пізніше я зрозуміла, в чому маніпуляція – рахували не кількість грошей перерахованих, а кількість контрактів укладених. Тобто 9 контрактів умовно по мільйону гривень з українськими виробниками FPV і один на мільярд з посередником – дасть вам 90% контрактів з виробниками. Чому я піднімаю це питання? Тому що до цих пір більша частина грошей АОЗ іде не на українських чи взагалі виробників – а на компанії-прокладки. Сьогодні на першому місці за поставками не виробники, а посередники. Мало того – іноземні – чеська компанія, яка має майже на мільярд гривень "заборгованих поставок", але з якою все одно АОЗ продовжує укладати контракти. Контрактів, до речі, на найбільшу суму серед усіх – десятки мільярдів гривень. Не виробник – а посередник – найбільший постачальник АОЗ, якщо рахувати суми контрактів. На другому місці серед постачальників замість СТЕ в перерозподілі грошей – зайняла "Українська бронетехніка", яку правоохоронці повязують з екс-народним депутатом Сергієм Пашинським. Про "спецоперацію" однієї з компаній, пов'язаних з ним, я вже розповіла вище – саме його компанія викупила реактивні снаряди до "Градів", які агенції пропонували купити напряму. Так, загальна сума укладених контрактів з "Українською бронетехнікою" складає 54 млрд. грн. З них, на власне виробництво – 8 млрд і майже 46 – як посереднику, який завозить чужу продукцію. І на звершення ще трохи цифр, вірніше цін, які стрибають майже щодня на ринку. На початку повномасштабної війни 155 калібр, нагадаю, коштував 1000 доларів, зараз його ціна – більше 2000. Були моменти, коли ціна на ринку була і під 3500. Тому що дефіцит і попит перевищує пропозицію. Ціна росте буквально щодня. Тим часом агенція з закупівель затягує час і витрачає місяці на складання відписок і відмовок, перекидання грошей і ігнор. Щоб врешті заплатити гроші посередникам і побачити, як на їхніх очах ціни ростуть, як ядерний гриб. Але вишенькою на торті стало укладання керівницею аценції з оборонних закупівель Мариною Безруковою контрактів на закупівлю снарядів з болгарською компанією-посередником Дімітара Манолева. Саме на нього оформлена компанія, адже його син Александр Манолєв, колишній заступник міністра економіки Болгарії, з усією родиною в 2021 році був включений до санкційного списку США за корупцію. І про це ми дізнаємося від Конгресу, який вже направив відповідний лист до американського посольства. На жаль, історія агенції оборонних закупівель та її очільниці Марини Безрукової все більше мені нагадує історію екс-очільника Фонду державного майна Дмитра Сенниченко. Свого часу він красиво "здав" декілька хабарників НАБУ, отримав за це індульгенцію від усіх антикорупціонерів, підтримку міжнародників і гучний піар. Пізніше, коли виявилося, що він провертав схеми в сотні разів більші ніж там, де здавав хабарників, це стало величезним ударом по всіх міжнародниках і антикорупціонерах, та й загалом, по Україні, і по мотивації до змін, в які повірили люди. Скажу чесно, навіть мені спочатку не хотілося вірити в схеми Сенниченка, поки не були оприлюднені докази. Тепер він у міжнародному розшуку, а судять його заочно. Як би прикро не було це визнавати, але агенція в нинішньому керівному складі не може впоратися із завданням, покладеним на неї. Замість контрактів – постійні скандали і злиття інформації, назв компаній, які часто пов'язані з іноземними спецслужбами і тягнуть нам те, що не мали б. Весь світ дізнається з начебто закритої інформації ціни, за якими ми купуємо і в кого. Це неприпустимо в воєнний час, бо це нічим іншим, окрім як підіграванням ворогу, назвати не можна. Нам всім треба визнати, що були допущені помилки, бо інакше із своїм завданням не впорається вся країна. Йдеться не про чиїсь репутації і кар'єри, йдеться про людські життя і критично необхідну зброю для фронту. І якщо для цього потрібні непопулярні рішення, то на них варто наважитися. Зараз вже створена наглядова рада, яка, маю надію, розбереться, що і чому не працює. Але це займе час. Нам потрібно терміново перезапустити/налагодити роботу агенції, бо 2025 рік буде для України складним і в нас нема часу на некомпетентність. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ustinova/67864c068e77c/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ustinova/61a777ff51f1a/ ukrpravda@gmail.com (Олександра Устінова) Wed, 01 Dec 2021 14:26:23 +0200 26 жовтня 2021 року, Харків. 16-річний водій Infiniti вилітає на червоне світло і на шаленій швидкості зносить Chevrolet, водій якого у результаті гине. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ustinova/61a777ff51f1a/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ustinova/618909935458d/ ukrpravda@gmail.com (Олександра Устінова) Mon, 08 Nov 2021 12:27:15 +0200 Після приходу на посаду очільника МВС Денис Монастирський почав активну заміну начальників обласних управлінь нацполіції. Були звільнені Андрій Крищенко (ГУНП Київської області), Олег Бех (Одеської), Андрій Рубель (Харківської), Водимир Голубош (Прикарпаття). Всі люди Авакова або його заступника Чеботаря. Але чомусь "очищення" не торкнулося деяких регіонів – де, навпаки, поліцією керують ті, кого звинувачували в сепаратизмі, та проти кого навіть збирали регіональні Майдани. Яскравим прикладом такого "забутого" керівника є Іван Іщенко, очільник ГУНП у Вінницькій області. В його біографії повний карт-бланш: і захист сепаратистів в Одесі, і елітне майно, записане на тещу-пенсіонерку, і гучні скандали щодо використання свого службового становища. Захист сепаратистів в Одесі 2 травня 2014 року – протистояння проукраїнських і проросійських сил в Одесі. Саме з цієї дати Іван Іщенко вперше виринає у згадках ЗМІ. Того дня все закінчилось 48 загиблими у Будинку профсоюзів, а почалося з того, що проросійські озброєні активісти застрелили шістьох одеситів на вулиці Грецькій. Цьому мали б завадити місцеві правоохоронці, які навпаки – буквально закрили на це очі. На фото – колишній майор Іщенко "не бачить", як одразу за його спиною проросійський учасник сутичок цілиться пістолетом, або ж навіть стріляє, у бік проукраїнських активістів. Якби тоді Іщенко та його керівники не відверталися і запобігли застосуванню зброї, понад півсотні смертей на Куликовому полі вдалося б уникнути. Державне бюро розслідувань досі, 7,5 років поспіль, не визнало Івана Іщенка фігурантом "справи 2 травня", хоча ще в травні мало повідомити йому про підозру. Проте замість неї – підвищення до керівника поліції Вінниччини. Схожа ситуація з проросійськими сепаратистами повторювалася не раз. 10 квітня 2017 року – бійка на мітингу на алеї Слави в Одесі. Проросійські адепти після покладання квітів до пам'ятника Невідомому Матросу співають характерних пісень про російський Крим, "родной язик" та оди бойовикам. Проукраїнські учасники заходу такий репертуар слухати не хочуть. Відбуваються сутички. Вгадайте, кого захищає одеська поліція під егідою Іщенка, а кого у кількості 16 осіб затримують? Згодом в поліції Одещини відповідальність за побиття патріотів на Алеї Слави переклали на київську поліцію, не підтвердивши це жодними фактами. Після побиття поліцією націоналістів в Одесі відносно Іщенка, який тоді очолював Управління превентивної діяльності Нацполіціі в Одеській області, розпочали службове розслідування, відсторонивши його з посади. Але згодом знову, звісно, поновили. Серпень 2017 року – протести проти проституції, нелегальних борделів та "кришування" ринку секс-послуг поліцією в Одесі. Активісти, видаючи себе за потенційних клієнтів, відвідали один з борделів міста. Там – зафіксували все на приховану відеокамеру і викликали поліцію, перекривши Польський спуск. Поліцейські, які приїхали на виклик, відреагували своєрідно – акцію жорстоко розігнали, активістів затримали. А сам Іщенко, нагадаю, начальник управління громадської безпеки регіону (!), судячи з відео, перебував у стані алкогольного сп'яніння, власноруч бив людей, штурхав своїх підлеглих і давав їм вказівки нецензурною лайкою російською мовою. Майно на тещі Неабиякі гроші, які б мали заробитися вищезгаданими видами діяльності, у декларації Іщенка, звісно, не відображені. Якщо вірити документу за 2020 рік, Іщенко має лише право користування квартирою в Одесі площею 150 кв.м, яка записана на його тещу. Вона також є власницею паркінгу Одесі площею 13,8 кв.м. З особистого майна – земельна ділянка в Єлизаветівці Тарутинського району. Пересувається Іван Іщенко на AUDI Q3 2016 р.в., якою розпоряджається його дружина, Христина Іщенко. Яка, до слова, її нещодавно розбила. Ринкова вартість такої автівки – 23 тисячі доларів - дорівнює річному доходу з зарплати Іщенка на посаді голови Вінницької поліції – 618 тисяч гривень. Пояснюють всі такі автівки та їх ремонти – подарунками, тепер вже від тестя-пенсіонера. Нещодавно Василь Мустяць подарував улюбленому зятю 270 тисяч гривень. Що в декларацію Іван Іщенко окрім цього чесно вніс, так це кровно зароблений дохід в розмірі 12 тисяч гривень від викладацької діяльності. Так-так, пан полковник – цілий кандидат юридичних наук. У лютому 2019 полковник Іщенко захистив в Харківському національному університеті внутрішніх справ дисертацію на тему "Адміністративно-правові засади здійснення підрозділами Національної поліції України ювенальної превенції". Використання службового становища А тепер до професійних здобутків Івана Іщенка вже у Вінницькій області. Найбільш гучно його ім'я пролунало після того, як місцеві ЗМІ разом з представниками громадських організацій спіймали його разом соратниками на гарячому під час п'янки у дитячому таборі. Це сталося у лютому 2021 року. Преса та активісти потрапили на "закриту" територію табору МВС та зафільмували, як компанія на чолі з Іщенком ласували горілкою та закусками. Тоді між головним героєм нашої статті стався наступний діалог: Журналіст просить представитись. - Іван Володимирович Іщенко, – каже головний поліцейський області. - У вас є посвідчення при собі? – продовжує журналіст. - Ні. Немає. – відповідає Іщенко. - А що ви робите на державній території? - Ну ви ж бачите що ми робимо..., – каже Іван Іщенко. Згодом він намагався втекти від неочікуваних гостей лісом на незадекларованій автівці з водієм (недешевий Volkswagen Touareg на номерах прикриття). Коли не вийшло – драпанув лісом, а його товариші по чарці погрожували обшуками всім, хто був присутній. Дуже символічно, що кандидат юридичних наук і автор дисертації на тему ювенальної превенції (попередження скоєння злочинів неповнолітніми), обрав для застілля з друзями саме дитячий табір. Сюрреалізм та й годі. На цьому список заслуг, якими Іщенко, людина Авакова та Чеботаря, відзначився перед Вінничиною, закінчується. Цікаво, що ще має зробити цей керівник поліції області, щоб його звільнили? https://blogs.pravda.com.ua/authors/ustinova/618909935458d/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ustinova/615eab34c7c12/ ukrpravda@gmail.com (Олександра Устінова) Thu, 07 Oct 2021 11:09:24 +0300 Ще кілька місяців тому Дмитра Разумкова всі сприймали як свою людину та куратора "зеленого принтера", який був запущений в парламенті в 2019 році. Опозиція звинувачувала його в порушенні регламенту, нівелюванні опозиції і всіх гріхах "регламентних". Але дуже швидко при потрібній політичній кон'юнктурі всі забули про те, як спікер Верховної Ради захищав сєпарів та росіян. Дмитро Разумков єдиний, хто не підтримав, як член РНБО, санкції проти Медведчука та його каналів та не голосував за накладення санкцій на Страна.юа та Шарія https://cutt.ly/YEVEh4d Саме спікер Верховної Раді лобіював забаганки Арсена Авакова, а саме протягував в обхід рішення депутатів та комітету закон про шокери для поліції https://cutt.ly/fEVEFqB Дмитро Разумков заблокував декілька антикорупційних ініціатив: заблокував реформу Конституційного суду, яка вже рік валяється в стінах Верховної Ради, поки Тупицький і Ко далі розвалюють країну https://cutt.ly/yEVEKXQ Він на рік відтермінував кримінальну відповідальність з посадками за брехню в деклараціях, так щоб депутатам можна було спокійно не "паритися" за нові елітні авто та інші люксові речі в своїх деклараціях за 2020 рік після року роботи в парламенті. Разумков лобіював інтереси тютюнових компаній https://cutt.ly/OEVE3mV та Рената Ахметова. Сам він три рази допоміг провалити закон про контроль промислових викидів в атмосферу, що дуже вдарив би по бізнесу Ахметова https://cutt.ly/2EVUwDY Саме Разумков поховав закон про медичній канабіс та надію 2 млн пацієнтів на доступне знеболення в Україні. Під час голосування він не сказав свою сакральну фразу "прошу ПІДТРИМАТИ та проголосувати". Тепер мама маленької Софійки, як і сотень тисяч інших діток, далі як контрабандистка змушена ввозити ліки для своєї дитини, щоб полегшити її приступи. Я можу і далі перелічувати приклади порушення регламенту, коли за 10 хвилин до голосування законопроекту в зал заходила таблиця не з тими правками, які були проголосовані на комітеті. Але тоді зелений принтер працював відмінно і регламент мало кого цікавив. А головне – зовсім не цікавив Голову ВРУ. Насправді, ще декілька місяців тому Дмитро Разумков для більшості українців, а головне опозиції був слугою номер N1. Але раптом гра в "спікеріаду" перетворилася в політичний фарс. І тут з Разумкова зі швидкістю світла зробили святого, адже якщо ти голосуєш за відставку Разумкова – то ти підтримуєш порушення регламенту, якщо ти голосуєш за відставку Разумкова – то ти продався/купився і взагалі у нас буде диктатура і Росія, незважаючи на ще недавні звинувачення Разумкова в підігруванні ОПЗЖ і проросійських поглядах. Політика вона така. Мінлива та забудькувата. І якщо ще кілька місяців тому голосування за відставку Дмитра Разумкова була б натуральним і логічним процесом – сьогодні почалася справжня травля тих, хто хоче натиснути зелену кнопку. Для цього використовуються старі добрі методи: звинувачення в порушенні регламенту, армії ботів атакують у фейсбуці, а головне – майже кожен (олігархічний) телеканал відстоює нашого тепер святого спікера. Ціль – залякати, дискредитувати і збити голоси в залі. Тему голосування за відставку Разумкова зробили настільки токсичною, буквально за кілька місяців з однією метою – залишити спікера на своїй посаді. І тут виникає лише одне питання: хто платить за цей банкет? В об'єднанні "Справедливість" вільне голосування за відставку спікера Дмитра Разумкова, незважаючи на його порушення Регламенту Верховної Ради та захисту свого друга Ярослава Железняка, який не легітимно перебуває на посаді керівника фракції "Голос". Спікер Разумков вже 4 місяці ігнорує звернення більшості фракції з вимогою відсторонення його друга, та продовжує це робити, незважаючи на рішення регламентного комітету, про що відкрито з трибуни говорив і голова регламентного комітету Сергій Кальченко. Ми голосували ЗА призначення Разумкова на посаду і тому так само маємо право голосувати і щодо його звільнення з посади. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ustinova/615eab34c7c12/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ustinova/60ddb6197d5be/ ukrpravda@gmail.com (Олександра Устінова) Thu, 01 Jul 2021 15:33:29 +0300 Рік тому колишній регіонал, смотрящий за "медициною", тепер ще й цілий керівник Інституту раку Андрій Шипко, на повній швидкості протаранив своїм катером моторну лодку звичайних "смертних". А потім втік з місця події, залишивши скривавлених людей помирати. Тепер через рік "слідства" його не те, що не судять, а навпаки – він депутат та погрожує потерпілим. Багато хто знає постать Андрія Шипка, екс-регіонала, що голосував за диктаторські закони в 2014, друга Вілкула по "дерибанах" в Дніпрі, фігуранта антикорупційних розслідувань. В березні 2021 року він очолив Інститут раку, отримавши право розпоряджатися 1.7 млрд грн (що в 2.5 рази більше за річний бюджет усієї Умані, наприклад). Проте мало хто знає, що 8 серпня 2020-го він на повній швидкості протаранив катер родини адвоката Станіслава Мухи,і, залишивши скривавлених людей помирати на тонучому судні, втік. Тепер Шипко чинить тиск на слідство та усіляко погрожує родині потерпілого. Що сталося? Адвокат Станіслав Муха разом з дружиною, батьками та друзями прогулювалися на моторному човні по річці Самарі в Дніпропетровській області. Раптово, порушуючи всі правила водної безпеки, їх протаранив катер "Campion Allante 535". На записах із відео-камер та з публікацій багатьох ЗМІ видно, що за штурвалом був саме Андрій Шипко, разом з ним також перебував його брат Олексій, гендиректор держпідприємства "Дніпростандартметрологія". Катер, на якому вони "каталися", вважається ексклюзивним та виготовляється виключно на замовлення. Коштує таке задоволення близько 15 тисяч євро. Внаслідок аварії дружина Станіслава, Валерія, зламала щелепу, отримала черепно-мозкову травму, струс мозку та чисельні забої. А його 48-річна мама зламала ребра та травмувала хребет. Замість того, аби рятувати людей, які по його вині могли загинути, депутат-лікар Шипко цинічно втік. Як виявилося, це був тільки початок. Нацполіція відкрила провадження за двома статтями кримінального кодексу: 291 (порушення правил руху з тяжкими наслідками) та 135 (ненадання допомоги людям, які опинилися в стані небезпечному для життя). Зараз Шипко робить все можливе, аби поховати справу та замести сліди перебування себе та свого брата на катері. Брат Шипка подав на потерпілих до суду, вимагаючи 300 тисяч гривень моральної компенсації та скаргу до Ради адвокатів, щоб позбавити потерпілого – Станіслава Муху, права займатися адвокатською діяльністю. Шипко навіть вимагав визнати його потерпілим, однак суд відмовився це робити. Але про все по порядку. Хоч справу через страшну аварію відкрили одразу, її розгляд надовго заблокували. Слідчий місяцями не брав слухавку, ховався та розповідав, що дуже заклопотаний справами. У листопаді слідство раптово активізувалося: різко призначили всі можливі експертизи. Проте висновки експертів суперечать зібраним в ході слідства доказам! І не дивно, адже експертизу проводив Київський науково-дослідний інститут судових експертиз та цілий очільник КНДІСЕ Олександр Рувін особисто. Його постать добре відома, саме він колись спробував відкликати ключову експертизу у справі Насірова, аби той уникнув відповідальності. Слідство дуже уповільнене й триває вже рік. Натомість же на потерпілих почався неймовірний тиск: родині та адвокатам постійно надходять погрози від сторонніх людей. Чим же весь цей час займався Андрій Шипко, який за клятвою Гіппократа, лікарською етикою, мав би одразу надати першу допомогу потерпілим? За 2 місяці після аварії Андрій Шипко став депутатом Дніпропетровської облради від "Блоку Вілкула "Українська перспектива". А в березні, в обхід конкурсу, був призначений в.о. директора Інституту раку екс-міністром охорони здоров'я Степановим. В обхід конкурсу – тому що він не проходить на керівника по кваліфікаційним вимогам. Саме тому конкурс на керівника Інституту не проводиться вже півроку! Ні Степановим, ні вже новим очільником МОЗу Віктором Ляшком. Свого часу Шипко в переписці, яку зафільмували у Верховній Раді, хвалився, що всі питання по медицині треба вирішувати через нього, як "куратора медицини". Як бачимо, кураторство продовжується й за нової влади, а покарання оминають його стороною. Правоохоронні органи не те, що не розслідують справу, а навпаки – роблять все, щоб звинуватити потерпілих, бо нема чого простим смертним кураторам на дорозі траплятися! https://blogs.pravda.com.ua/authors/ustinova/60ddb6197d5be/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ustinova/60c05b4e8bc8c/ ukrpravda@gmail.com (Олександра Устінова) Wed, 09 Jun 2021 09:10:22 +0300 Всі ми нещодавно з жахом дивилися, як Лукашенко посадив літак у Мінську, щоб затримати опозиційного журналіста Романа Протасевича, якого згодом піддали тортурам. А ще свіжа в пам'яті "спецоперація" по затриманню Андрія Антоненка "Ріффмастера", якого більше 500 днів протримали за ґратами, маючи "залізобетонну" базу його причетності до вбивства журналіста Павла Шеремета. Потім, як виявилося – докази вже не залізобетонні, а, скоріш за все, сфабриковані. А весь процес більше виглядав як операція спецслужб Російської Федерації по дискредитації наших бійців та волонтерів. Тепер маємо новий зашквар, коли в санкційні списки РНБО під виглядом "ворів в законі" внесли наших захисників – українських громадян та представників різних національностей, які воювали на Сході України. Це бійці батальйону "Крим" та "Шейха Мансура". Ми всі їх підтримували, коли вони брали Широкине, встановлювали український прапор на Савур-Могилі, відвойовували Маріуполь. А ще, як справжні "злодії та зловмисники", вони вберегли та вивезли з Широкиного колекцію рідкісних картин художника Віктора Павлюка, згодом передавши їх до Маріупольського арт-простору. Згідно з законами шаріату, мусульмани, які складали основу цих батальйонів, не можуть торкатися зображень людського обличчя. Тому картини вони забирали в рукавичках, аби вивезти їх з-під Маріуполя в більш безпечне місце, в знак поваги до України та української культури. Тепер же, щоб віддячити тим, хто ціною іноді власного життя, рятував нашу країну та її культуру, доблесні "поліція" та СБУ вирішила їх просто здати. Здати Росії та її спецслужбам. Здати підло і банально – внести в санкційні списки та видворити з України. Так, вам не почулося – українських громадян, та дружніх до нас представників національних меншин, які одними з перших добровольцями пішли на фронт – змушують залишити сім'ї, рідних та близьких, виїхавши невідомо куди. Бо так хтось захотів, вірніше не хтось – а конкретні люди, які сидять в кабінетах головного управління Національної поліції та СБУ. Не санкції, а розвод та "зрєліща" для народу Коли чуєш слово "санкції" – звучить якось помпезно. Думаєш: ну все – це мабуть найстрашніші люди з криміналітету, "ворів" і всіх, кого тільки можна уявити. За ними, мабуть, ганяється весь Інтерпол та ФБР разом узяті. Я вас розчарую. Більшість із прізвищ в нашому переліку "ворів в законі" ви не те, що не знайдете в списках Інтерполу чи ФБР, а навіть не побачите в українському реєстрі досудових розслідувань (ЄРДР), тобто реєстрі, куди вносять інформацію по всім кримінальним провадженням в Україні. Багато людей потрапили до цього списку, бо прізвище чи ім'я "не українське", а кількість треба було "набити", щоб гарніше виглядало. За деякими підрахунками журналістів, як мінімум сорок, так званих, "ворів у законі" мають по дві згадки в санкційному переліку, двоє – по три, а троє – по чотири. Крім того, туди буквально запхали всіх: й справжніх "ворів у законі", й кримінальних авторитетів, і, раптово, їхніх водіїв, охоронців, спортивних тренерів. А також, громадян України та інших держав, які роками воювали на Донбасі у складі добровольчих батальйонів "Шейха Мансура" та "Криму". Натомість, деякі, справжні кримінальні авторитети з Ростова не те що не потрапили в цей перелік, а взагалі спокійно розгулюють Києвом і не турбуються, що їх затримає наша поліція. Ось, наприклад, кримінальний авторитет "Полузвєрь", який випадково потрапив у відео з російським музикантом Бастою, коли той гуляв Києвом. Про "Полузвєря" писали багато під час його затримання 2 роки тому разом з двома іншими "ворами в законі". Тоді цим хизувалося все керівництво Національної поліції. Тим не менше, як бачимо, в списку "криміналітету" місця йому не знайшлося, і він спокійно без санкцій розгулює Києвом. Натомість,в перелік "ворів" та "авторитетів" потрапили люди, яких не те що в житті до кримінальної відповідальності не притягали, а на яких навіть несплачених штрафів немає. Але ж за словами секретаря РНБО О.Данілова, жодної випадкової людини в ці списки потрапити не могло. Проте чи справді це так? Знайомтеся – Мовсаров Мансур, доброволець батальйону "Крим". Українець. Народився та все життя прожив в Україні, воював за неї, але схоже просто "не сподобався" нашим доблесним поліціянтам, які й подали його в списки "ворів в законі". У санкційних списках йому приписали громадянство РФ, хоча чоловік все життя має українське громадянство й український паспорт. Якимось чином у списках також опинився українець вірменського походження Мехак Алексанян. Живе та виховує дітей в Україні, завжди мав український паспорт, ніколи не був судимий та не притягався до відповідальності. Мало того, чоловік є депутатом Васильківської міської ради. Для розуміння – "ворам в законі" за їх неписаними правилами, "воровськими понятіями" – заборонено займатися політикою. Крім того, пан Мехак ще й має адвокатську ліцензію, яку б він точно не міг отримати, будучи замішаним в криміналі. Ще один приклад, Апті Тадаєв, тренер з греплінгу, який все життя вчить дітей бойовим мистецтвам, і також не має жодної судимості. Він настільки "підпільний" криміналітет – що веде свій інстаграм та викладає фото зі змагань з дітьми та власного життя. Проте на думку РНБО він теж небезпечний"кримінальний авторитет". Які ж найстрашніші злочини знайшла Нацполіція на бійців батальйону "Шейха Мансура"? Наприклад, Умхан Автаєв, який потрапив в ДТП у Хмельницькому та не сплатив штраф, і...все. Салман Сайнароєв має підозру у скоєнні нападу на ювелірний магазин, однак, як виявилося пізніше, правоохоронці переплутали особу, й тепер чоловік проходить по справі як свідок. Відповідно до українських законів ці люди могли б сплатити штрафи, чи навіть понести кримінальну відповідальність, однак аж ніяк не мали бути видвореними з країни. Жодних доказів, що вони "вори в законі", тобто представники найвищої ланки кримінальних авторитетів, просто не існує. Тепер, згідно з санкціями, чоловіків мають видворити з країни та відібрати в них громадянство. За що? Мабуть, бо просто "небажані люди", бо жодних адекватних пояснень з боку РНБО немає. Нагадаю, що в 1977 році Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини, де яітко зафіксовано, що нікого не може бути видворена з країни, громадянином якої він є, також не можна позбавляти право в'їзду в країну для своїх же громадян. Ви будете здивовані, але рік тому, на момент ухвалення закону "про ворів", МВС на території України нарахувало усього 34 таких "вора". А після вступу в дію, закон за рік взагалі мав очистити країну від таких злочинців, принаймні так обіцяли у Авакова. Однак, щось не склалося, і тепер замість 34, маємо аж 557 "ворів в законі" та ще й 111 кримінальних авторитетів. Цікаво, що у всьому світі ще рік тому їх нараховували близько 450, але, як бачимо, коли треба списки, то зроблять стільки, скільки хочеться! Хай навіть за рахунок воїнів добровольчих батальйонів. Російський "слід" Після видворення з країни, бійців батальйонів "Шейха Мансура" та "Крим", чекають лапи Росії, адже вони воювали на боці України та публічно виступили проти чинної політики в РФ. Для них це означає катування, довгі тюремні терміни та кінець нормального життя. Нагадаю, що під час останнього обміну полоненими, Україні не повернули жодного кримського татарина. Це відбувається не просто так, Росії конче необхідно показати, що вона повністю контролює представників національних меншин. Це потрібно, щоб і надалі придушувати їх в Криму. Паралельно триває масова дискредитація військових та волонтерів на Донбасі. Згадаймо лише страшне вбивство російськими спецслужбами волонтерки Аміни Окуєвої, яка воювала у батальйоні "Київ-2", а також поранення її чоловіка. Він, як і багато бійців, які потрапили під санкції – за національністю чечен. Тоді було очевидно, що це атака російських спецслужб, тепер же керівництво України саме підставляється під операції російських спецслужб. Коли ті використовуюють ментів та сбушників (які без реформ працюють як звичайне КДБ) для "злиття" інших незручних добровольців, які захищали нашу країну. У той час, як справжні злодії відкупилися, напхавшив списки якихось незрозумілих спортивних тренерів та водіїв, "незручних" добробатів туди записали, мабуть, щоб показати ще вищу ефективність правоохоронних органів. Ефективність у боротьбі проти тих, хто роками захищає країну від російської агресії, віддаючи всі свої сили, аби потім без жодних адекватних аргументів та доказів вважатися в нас злочинцями. Оце дійсно повага до добровольчої спільноти на 7 рік війни, браво. Тому не дивуйтесь, якщо через місяць ви раптом знайдете себе в санкційних списках РНБО, і незважаючи на українське громадянство, вас ще й зможуть видворити з України, вигадавши вам громадянство Росії, Зімбабве чи Марсу. Для наших "борцунів з організованою злочинністю" законів, принципів чи банальної логіки просто не існує, їм все однаково. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ustinova/60c05b4e8bc8c/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ustinova/604f5573c8f43/ ukrpravda@gmail.com (Олександра Устінова) Mon, 15 Mar 2021 13:39:15 +0200 Цього тижня Верховна Рада має розглянути законопроєкт N4278 про підняття ліміту на посилки з-за кордону зі 100 євро до 150. Здавалося б чудова ініціатива, для народу, яку мають підтримати всі фракції, але в закон, як завжди ведеться "запхали" норми, які не мають нічого спільного з посилками, а насправді знижують податки на так звані "електронні сигарети". Мабуть, якби у нас законопроект про дитяче морозиво чи дошкільне харчування ухвалювали – ми б і там знайшли пропозиції по тютюну чи алкоголю на користь компаній виробників. Нагадаю, що не пройшло й 2 місяців, після того, як держава нарешті збільшила акцизи на тютюнові вироби, а депутати вже намагаються відкатати всі зміни назад. Всього дві маленькі правки в законопроекті "про посилки" – N55 та N64 – дозволять знизити акцизи на продаж IQOS, glo та інших так званих "електронних сигарет" на цілих 30%! Тільки за цей рік, завдяки таким змінами, тютюнові корпорації зможуть отримати величезні надприбутки, а Україна втратить понад 3 мільярди гривень з держбюджету. Автор цих "чудових" правок – сам голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія. Він навіть публічно не відхрещується від того, що зміни до законопроєкту дійсно грають на користь конкретних тютюнових компаній ("Філіп Морріс", які виготовляють IQOS та "Бритіш Американ Тобакко", що виготовляють glo). І хоч одна з правок була "зручно" подана від бюджетного комітету, аби не підставляти голову найбільшої парламентської фракції, його вже не вперше помічено за відвертим лобіюванням інтересів тютюнових корпорацій. Для вашого розуміння, що таке 3 млрд гривень в масштабах України, наведу кілька прикладів. По-перше, це більше бюджету УСІЄЇ державної програми вакцинації від коронавірусу (він складає 2.9 млрд). Це більше, ніж річні бюджети цілих міст і навіть областей! Наприклад: бюджет Чернігова 2.9 млрд гривень, бюджет цілої Кіровоградської області складає 2.5 млрд гривень, а бюджет Хмельницької міської територіальної громади складає 2.9 млрд гривень. Однак це тільки початок. Якщо такий низький акциз на сигарети для нагрівання залишиться й надалі, то за підрахунками Vox Ukraine та Київської школи економіки, наша держава втратить десятки мільярдів гривень у найближчі роки. Гроші, які мали піти на оплату пенсій, соціальну допомогу, розвиток міст – просто залишаться в кишенях величезних тютюнових корпорацій завдяки депутатам-лобістам. Проте найстрашніше інше. До 2022 року IQOS та glo продаватимуть дітям до 18 років, оскільки Держспоживчслужба тривалий час навіть не хотіла назвати їх тютюновими виробами. На пачках цих сигарет нагрівання немає застережень про хвороби, вони вільно рекламуються та продаються в кожному ларьку. Саме тому ви зараз спокійно побачите в школі 5- чи 6-класника, який курить "айкос", бо це можна! Бо законодавство дозволяє! Саме діти та молодь до 30 років є основним споживачем таких сигарет. Якщо у попередні роки, за даними соцопитувань, паління ставало менш поширеним, то завдяки зростанню популярності сигарет для нагрівання, за останній рік кількість курців серед молоді за даними КМІСу зросла в 4 рази! А кожен 5 український підліток віком 13-15 років курить електронні сигарети та інші тютюнові вироби. Нас тут запевняють, мовляв, тютюнові корпорації гарантують, що все одно сплатять до державного бюджету "обіцяну" розрахункову суму в 11 млрд. Але проблема в тому, що сплатити їх вони зможуть лише, якщо діти куритимуть більше. І за підрахунками Київської школи економіки, якщо акцизи не будуть знижувати, в 2021-2022 держава отримала б 17 мільярдів гривень до бюджету. В сухому залишку Україна все одно "в мінусі". Щодня (!) від куріння помирає 233 українця, або ж 85 тисяч людей щороку. Ця цифра дорівнює населенню Мукачева! Проблема з підлітковим палінням взагалі ніяк не вирішується, а ми ще й поглиблюємо цю кризу. Адже IQOS та glo містять 20 хімічних шкідливих та потенційно шкідливих речовин, а це навіть більше ніж у звичайній сигареті. І це ще не все. Подібними правками Україна напряму суперечить рамковій конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну та Угоді про асоціацію з Євросоюзом, які передбачають щорічне зростання ставок акцизу на тютюнові вироби. Ми, по суті, підставляємо свій імідж на міжнародній арені, показуючи, що заробити грошей нашим депутатам цікавіше, ніж зберегти здоров'я своїх громадян. Про який європейський поступ тоді взагалі може йти мова? Кисневі концентратори для лікарень під час пандемії вимушені купляти волонтери, нормально обладнаних лікарень з достатньою кількістю ліжок для хворих на коронавірус просто немає, а підприємці, які ледь пережили локдаун, не отримали майже жодної підтримки. Однак замість адекватної політики, яка навіть за державним законом, має ставити охорону здоров'я над інтересами тютюнової промисловості, депутати "чомусь" захотіли подарувати мільярди гривень тютюновим корпораціям, які вбивають наших дітей. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ustinova/604f5573c8f43/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ustinova/603f501580d3a/ ukrpravda@gmail.com (Олександра Устінова) Wed, 03 Mar 2021 10:00:05 +0200 140 мільйонів гривень – саме стільки грошей окремим законом депутати хочуть забрати в лікарів. Гроші, які мали б піти на фінансування 3 000 українських медичних закладів, тепер дістануться одному, столичному – Київській міській клінічній офтальмологічній лікарні "Центр мікрохірургії ока". Цей заклад отримує кошти не лише тому, що він столичний, але й тому, що керує ним дуже непроста людина, як-то кажуть "зі зв'язками". В той час, коли інші лікарі працювали за правилами, укладали угоди з Національною службою здоров'я – керівниця цієї лікарні знала відразу, що "правила їй не писані". Ви там собі приймайте закони, а ми тут по своїм живемо, бо в нас є зв'язки! До речі, головна лікарка за 5 років керування закладом вже стала мільйонеркою. І недарма, адже вся пацієнтська спільнота знає, що послуги цього державного медзакладу, які мали б бути безкоштовними, дуже дорогі та малодоступні. Фото Любові Денисюк При офіційній зарплаті у 35-40 тисяч грн головний лікар закладу Любов Денисюк володіє кількома елітними квартирами у понад 100 квадратних метрів в центрі Києва та Болгарії, гаражами, земельними ділянками, має шикарний заміський будинок під Києвом, їздить на "Toyota Prado" та тримає 20 тисяч доларів готівкою. Частина цього майна, а саме заміський будинок на 40 сотках під Києвом, набута вже за часи її керівництва лікарнею. Ділянка Л.Денисюк на карті То звідки ж гроші? Любов Денисюк все життя працює лікарем-офтальмологом. Але цікавий факт: виявилося, що Любов Ігорівна з 2010 по 2015 була однією з засновників ТОВ "Парк Київська Русь", а також серед засновників ТОВ "Трейдер К" – компанії, якою володіє Петро Белз. В свою чергу, Петро Белз – генеральний директор компанії "Анвітрейд", що контролює роботу нафтопродуктопроводу "Самара-Західний напрямок", вже знаного як "трубопровід Медведчука". Поки наша "звичайна лікарка-офтальмолог" працювала в компанії, пов'язаній з Медведчуком, "Центр мікрохірургії ока" ставав дедалі скандальнішим. Як попереднє, так і нинішнє керівництво закладу пов'язують із корупцією та зневажливим ставленням до персоналу. Так, за роботи попереднього головного лікаря Сергія Рикова, у 2014-2015 роках, фіксувалося немало порушень щодо працівників. Крім того, колишній головний лікар Сергій Риков став відомим на всю Україну, коли під час Революції Гідності забороняв лікувати поранених з Майдану у приміщенні лікарні. Він також змушував персонал щодня давати правоохоронним органам інформацію про поранених протестувальників, які могли потрапити до Центру. Тоді з Центру пішли всесвітньо відомі професори Микола Сергієнко та Юрій Кондратенко. Зрештою, Рикова у кінці 2014-го звільнили за згодою сторін, аби він зміг уникнути відповідальності за закупівлю витратних матеріалів для страхування за завищеною вартістю через страхову фірму "Сатіс". За даними деяких джерел, саме у цій фірмі мали страхуватися всі пацієнти Центру. Тоді Сергію Рикову закидали розкрадання понад 200 млн гривень. Спільне фото Любові Денисюк та Сергія Рикова Після скандального звільнення колишнього керівника лікарні, новою головною лікаркою у 2015 обрали Любов Денисюк. За її керівництва неугодних лікарів продовжили звільняти, а одного з них – лікаря-офтальмолога лазерного відділення Ігоря Москальчука, жорстоко побила охорона Любові Денисюк в її ж кабінеті. Настільки сильно, що офтальмолог сам опинився в лікарні. Не обійшлося у Любові Ігорівни й без зв'язків з новою владою. Так, минулого року, міністр Степанов особисто фальсифікував документи, аби надати "Центру мікрохірургії ока" пріоритетне фінансування. Тепер під потреби Денисюк написали цілий законопроєкт N4649, про передання коштів на "Центр мікрохірургії ока", і "добрі депутати" в першому читанні законопроєкт підтримали, особливо в суть не вдаючись. Чому 140 млн гривень вирішили віддати закладу – питання риторичне, або ж, бо "стільки вони попросили". Дивним чином також фінансування збільшилося з минулого року а ж у 3,5 рази – бюджет лікарні минулого року склав 39,6 млн, а вже цього їм хочуть виділити 140 млн?! Для порівняння: фінансування цілої районної лікарні у Вінниці обходиться в 33 мільйони, навіть фінансування цілої обласної лікарні екстреної медичної допомоги Чернігівської області обходиться менше, у приблизно 92 млн грн. Ані нових приміщень, ані персоналу, ані новітнього обладнання в "Центрі мікрохірургії ока" за рік не з'явилося. Навіщо тоді такі величезні кошти на обслуговування? Авторам законопроєкту можна сказати тільки одне: подумайте про тисячі лікарень, які залишаться без фінансування, адже ви забираєте кошти з тих лікарень, які сумлінно працюють – аби віддати "своїм", стільки, скільки вони самі собі просять. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ustinova/603f501580d3a/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ustinova/6024e96ed5995/ ukrpravda@gmail.com (Олександра Устінова) Thu, 11 Feb 2021 09:23:10 +0200 У грудні в машину Вінницької "швидкої допомоги" врізався "БМВ Х5", за кермом був колишній працівник СБУ. Цікаво, що СБУшник звинувачує у аварії самого водія швидкої. І все йде до того, що водій сам має оплатити ремонт. В середу відбувся черговий суд. Коротко про те, чому такі ситуації з мажорами, які не пропускають швидкі, стають прикрою нормою для України. Знайомтеся, це Олег. Він працює водієм "швидкої допомоги" "Вінницького обласного центру екстреної медичної допомоги", живе дуже скромно, разом з дружиною виховує донечку, а щоб заробити хоч трохи більше коштів вечорами таксує. Того вечора Олег поспішав на важливий виклик: жінці, хворій на коронавірус, стало зле – схопило серце. Він їхав по відкритій дорозі з увімкненими маячками та звуковими сигналами, коли з боку в нього раптово врізався водій позашляховика. Хоча за всіма правилами "карету швидкої" треба було пропустити. Лікарня оплачувати ремонт не збирається, а страховка не покриє водію 120 тисяч гривень збитків за ремонт "швидкої", поки рішення суду не буде на його користь. Сам чоловік не здатний виплатити такі гроші – для його родини ця сума величезна. Якщо ж Олег програє суд – його ще й визнають винним у аварії, яку він не вчиняв, і йому доведеться відшкодовувати вартість розбитого позашляховика екс-СБУшника. В свою чергу, на чоловіка, постійно тисне Олександр Іванюк, водій "БМВ", аби справа не мала гучного розголосу. Так, нещодавно він телефонував йому з погрозами "почати вести себе інакше", якщо справу не вирішать "тихо". Цю розмову оприлюднив адвокат потерпілого. Крім того, СБУшник у середу домігся в суді проведення експертизи за свій рахунок, аби перевірити: чи міг він дійсно пропустити "швидку". Проте вінницькі громадські активісти, адвокат та й сам Олег стурбовані, що результати такої експертизи можуть підробити. З постаттю СБУшника пов'язано кілька неоднозначних історій: він був квартированій в Києві та працював у відділі фінансового забезпечення механіком-водієм, хоч його ніхто з водіїв не пам'ятає. Зараз він судиться з СБУ за неотримання додаткових виплат з 2011 по 2017 рік, а отже у Службі Безпеки чоловік таки працював. В Інтернеті є декларація дружини СБУшника за 2016 рік. Там вказано, що її чоловік зміг придбати земельну ділянку за 100 тисяч гривень у 1.5 га. Також на нього записаний недобудований будинок на 300 квадратів. Щастить же комусь працювати водієм в СБУ! Чому ж Олега потрібно підтримати? Бо тільки за останніх 2 роки на Вінниччині 17 швидких потрапили в ДТП, а більше половини водіїв мали оплачувати ремонт своєї автівки самостійно, навіть коли це була не їхня провина. Щороку в Україні в ДТП потрапляє близько ста "карет швидких", а за даними Нацполіції з 2018 по 2021 рік, 321 авто "швидкої" стали учасниками аварії. Люди, що не порушуючи правил, їдуть рятувати чиєсь життя, можуть стати жертвою неадекватного водія позашляховика, і вину свою довести не зможуть. А вся відповідальність за аварію почасти лежатиме на їхніх плечах. За останні три роки було зареєстровано майже 2 тисячі адміністративних правопорушень за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції. Проте до суду чомусь направлено тільки 209 справ, а штрафи накладено усього на 89 порушників – це лише 4,4 відсотки від всіх протоколів. Натомість ті, хто можуть "порєшать" в суді, такі справи до суду доводять, мало того – змушують водіїв сплачувати їм ремонт. Чомусь завжди за неуважність та компетентність державних органів, мають розплачуватися звичайні люди, які й ще мають відчувати тиск з боку місцевих "рєшал". У нашому випадку – водій вінницької "швидкої" Олег. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ustinova/6024e96ed5995/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ustinova/60112975e8b0c/ ukrpravda@gmail.com (Олександра Устінова) Wed, 27 Jan 2021 09:51:01 +0200 Пам'ятаєте, як місяць тому, Генпрокурорка Венедіктова забрала в НАБУ та віддала до СБУ справу заступника голови Офісу Президента Татарова? Тоді це було незаконно, але "Слуги" вирішили узаконити таку практику. Законопроєкт N4392, який вже сьогодні розглядатиме правоохоронний комітет, дає можливість Генеральному прокурору у потрібний момент забрати справу з НАБУ, ДБР чи Національної поліції – та передати до СБУ. Раніше в Україні було дуже складно провернути таку аферу, треба було шукати суддю, який у незаконний спосіб, начебто, дозволяв передати справу з НАБУ в СБУ. А тепер це пропонують дозволити робити Генеральному прокурору напряму. І подібна доля була не лише у гучної справи Олега Татарова, яку безпідставно забрали з НАБУ та передали в СБУ. Так само Генеральний проокурор свого часу незаконно забрав з НАБУ та передав до Національної поліції скандальне розслідування справи власника "ВіЕйБі Банку" Олега Бахматюка. Всі справи Бахматюка поліція тоді закрила. Завдяки цьому законопроєкту, боротьба з корупціонерами, про яку нам постійно розповідає Президент Зеленський, тепер обмежиться лише "зручними" справами. Ті ж розслідування, які можуть негативно вплинути на репутацію влади та розкрити обличчя реальних корупціонерів, легко будуть переноситися в СБУ, де про них швидко "забудуть". На це звертає увагу навіть Головне науково-експертне управління Верховної Ради, яке у своєму висновку до законопроєкту пише, що така ініціатива "може підірвати незалежність НАБУ". Крім того, законопроєкт N4392 вводить адміністративну відповідальність за ненадання інформації на запит СБУ. Запити ж СБУ хочуть дозволити надсилати, зокрема й, бізнесу, вимагаючи інформацію навіть без відкриття кримінального провадження. І якщо НАБУ, Національній поліції чи ДБР для отримання інформації від компанії потрібно рішення суду, то для СБУ – ні. Якщо ж не надасте – штраф до 10 тисяч гривень. Це точно жодним чином не допоможе боротися зі злочинністю, а тільки створить умови для вимагання хабарів у бізнесу. Кому дійсно вигідне подібне рішення? Чиновникам з Офісу Президента, які хочуть мати надійний тил, чи Генпрокурорці Венедіктовій, яка тепер одноосібно вирішуватиме, які справи будуть розслідуватися, а які роками лежатимуть в СБУ, чи народним депутатам від "Слуг", які вже неодноразово потрапляли в корупційні скандали? Очевидно, всім. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ustinova/60112975e8b0c/